Гендерні проблеми на ринку праці України

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2005
Main Author:	Герасименко, Г.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України 2005
Subjects:	Проблеми ринку праці
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11744
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Гендерні проблеми на ринку праці України / Г.В. Герасименко // Демографія та соціальна економіка. — 2005. — № 1. — С. 178-185. — Бібліогр.: 8 назв — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-11744
record_format	dspace
spelling	Герасименко, Г.В. 2010-09-02T15:19:07Z 2010-09-02T15:19:07Z 2005 Гендерні проблеми на ринку праці України / Г.В. Герасименко // Демографія та соціальна економіка. — 2005. — № 1. — С. 178-185. — Бібліогр.: 8 назв — укр. 2072-9480 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11744 316.346.2:331.5](477) uk Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України Проблеми ринку праці Гендерні проблеми на ринку праці України Gender problems at labour market of Ukraine Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Гендерні проблеми на ринку праці України
spellingShingle	Гендерні проблеми на ринку праці України Герасименко, Г.В. Проблеми ринку праці
title_short	Гендерні проблеми на ринку праці України
title_full	Гендерні проблеми на ринку праці України
title_fullStr	Гендерні проблеми на ринку праці України
title_full_unstemmed	Гендерні проблеми на ринку праці України
title_sort	гендерні проблеми на ринку праці україни
author	Герасименко, Г.В.
author_facet	Герасименко, Г.В.
topic	Проблеми ринку праці
topic_facet	Проблеми ринку праці
publishDate	2005
language	Ukrainian
publisher	Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
format	Article
title_alt	Gender problems at labour market of Ukraine
issn	2072-9480
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11744
citation_txt	Гендерні проблеми на ринку праці України / Г.В. Герасименко // Демографія та соціальна економіка. — 2005. — № 1. — С. 178-185. — Бібліогр.: 8 назв — укр.
work_keys_str_mv	AT gerasimenkogv genderníprobleminarinkupracíukraíni AT gerasimenkogv genderproblemsatlabourmarketofukraine
first_indexed	2025-11-26T17:39:23Z
last_indexed	2025-11-26T17:39:23Z
_version_	1850765966877655040
fulltext	178 Проблеми ринку праці ҐЕНДЕРНІ ПРОБЛЕМИ НА РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ Г.В. Герасименко, кандидат економічних наук, науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Процес соціально�економічної перебудови в Україні супроводжується посиленням диференціації суспільства. Одним з її проявів є ґендерна нерівність, що нині притаманна всім суспільствам, незалежно від політичного устрою та рівня соціально�економічного розвитку, і виявляється в нерівних можливостях жінок і чоловіків щодо участі в структу� рах влади, сфер освіти та зайнятості, доходу та власності. Основою методичних підходів до дослідження ґендерних проблем в соціально�економічній області є аналіз ґендерних диспропорцій на ринку праці, зокрема, щодо економічної активності і зайнятості насе� лення, диференціації заробітної плати, ґендерного дисбалансу в сфері прийняття еконо� мічних рішень. Протягом останніх років ґендерні дослідження ринку праці привертають значну увагу науковців. Основи ґендерних досліджень в економіці сформовані зарубіжними науков� цями Дж.Анкером, Т.Верленом, К.Делфі, М.Кіммелом, Дж.Скотт, Х.Хартман. Значний внесок до розробки теоретичних та практичних аспектів ґендерних досліджень в со� ціально�економічній сфері належить О.Грішновій, Е.Лібановій, Л.Лобановій, О.Мака� ровій, В.Новікову, Ю.Саєнко, В.Cтешенко. Автори доводять наявність значних ґендер� них диспропорцій на ринку праці України, аналізуючи рівень економічної активності та зайнятості населення, проблеми жіночого безробіття та професійної сегрегації за озна� кою статі. Особлива увага приділяється економічному становищу жінок та чоловіків, ґен� дерному розриву в рівні заробітної плати, що має місце у всіх галузях економіки і зумов� лює підвищений ризик зубожіння жінок [2, 6]. Проте ґендерні дослідження ринку праці в Україні залишаються недостатньо розроб� леними і потребують подальшого розвитку і більшої уваги. Причому впровадження ґен� дерних підходів на ринку праці має передбачати обов’язковий вихід за рамки суто кількісних характеристик (наприклад, рівнів економічної активності або зайнятості) і перехід до дос� лідження умов, форм та статусів зайнятості чоловіків та жінок. Рівна участь жінок та чо� ловіків у функціонуванні ринку праці та досягнення ґендерної рівності щодо доступу насе3 лення до гідної праці має стати важливим напрямом державної політики зайнятості. Для України, як і інших країн з перехідною економікою, традиційно характерні високі показники участі жінок у складі робочої сили з усталеною орієнтацією на повну зайнятість, що визначають незначні на перший погляд ґендерні відмінності в цій сфері (табл. 1). Ще за УДК 316.346.2:331.5](477) 179 Проблеми ринку праці часів СРСР централізована планова економіка потребувала численної робочої сили, і дер� жава заохочувала участь в ній жінок шляхом надання державної підтримки сім’ям, забез� печення системи пільг та послуг (оплачувані відпустки, державні дошкільні заклади), ши� рокого залучення жінок до системи вищої освіти. Відповідно до державної політики зай� нятості, жінки становили і становлять більшість у структурі робочої сили країни. Таблиця 1 Динаміка показників економічної активності та зайнятості жінок і чоловіків в Україні протягом 1996 – 2003 рр. Джерело: Державний комітет статистики України [3]. Проте глибший аналіз ґендерних аспектів економічної активності населення вияв� ляє певні диспропорції. Зокрема, про наявність ґендерного дисбалансу в цій сфері свідчить ґендерний аналіз працездатного населення за рівнем освіти. Порівняно з чоловіками, жінки в цілому мають більш високий рівень освіти: у 2002 р. питома вага осіб з вищою освітою у загальній чисельності населення віком 15–70 років серед жінок склала 24,1%, а серед чоловіків – 18,0%. Однак рівень економічної активності жінок, які мають вищу освіту, був нижчим, ніж у відповідної категорії чоловіків (75,1% проти 81,5%) [3]. Найбільш помітні ґендерні відмінності в рівнях економічної активності характерні для молодших та старших вікових груп населення (рис. 1). Низький рівень трудової ак� тивності молодих жінок пояснюється впливом ряду чинників: традиційним для України народженням дітей жінками в ранньому віці1 і одночасним зменшенням числа держав� них дитячих закладів; зростанням кількості осіб, які вступають до вищих навчальних зак� ладів; зменшенням числа робочих місць та переорієнтацією частини населення на “тіньо� вий” сектор і підсобне господарство; поширенням трудової міграції за кордон тощо. Високі рівні економічної активності українських жінок супроводжуються тенден� цією до погіршення як кількісних, так і якісних характеристик зайнятості. Про більш сприятливе становище чоловіків свідчить ґендерний аналіз зайнятого населення за ста� тусом та формами зайнятості. За даними Обстеження населення з питань економічної � �� !� " �� ##$� �##%� �##&� �###� �'''� �''�� ''�� ''�� : �� D� F-�<� F;�;� F=�<� <F�B� <,�6� <F�,� <F�<� <F�=� : �� ( � ��D� <-�<� <<�B� <B�5� ;F�5� ;,�6� ;B�6� ;B�+� ;F�,� : ��#�!� � � � � � � ��D� <B�F�� <B�-�� <-�,� ;,�-� <6�,� <6�-� <6�<� <6�,� : ��#�!� � �( � �� D� ;,�,� <+�5� <6�B� ;6�;� ;+�F� ;+�F� ;5�=� ;5�B� : �� !� � � � � ��)�� 'I&.��D� F�5� ,�;� ++�,� +5�-� ++�F� ++�5� +6�=� ,�-� : �� !�( � �� )�� 'I&.��D� ;�<� B�-� +6�F� ++�F� ++�F� ++�6� +6�6� B�B� 1 За даними Державного комітету статистики України, середній вік матерів при народженні дитини в 2002 р. становив 24 роки [7]. 180 Проблеми ринку праці активності Держкомстату в 2002 р., жінки становили лише 25% роботодавців, маючи внаслідок цього менші можливості доступу до економічних ресурсів та обмежені можли� вості прийняття рішень. Серед жінок більше самозайнятих та безоплатно працюючих членів родини (10,5% жінок проти 9,1% чоловіків), вони частіше зайняті неповний робо� чий час. Рис. 1. Рівні економічної активності населення України за статтю та віком, 2003 р. (за даними Державного комітету статистики України [3]) Хоча рівень безробіття чоловіків, розрахований за методикою Міжнародної Органі� зації Праці (МОП), вищий, ніж жінок (відповідно 9,4% проти 8,8% у 2003 р.), жінкам складніше повторно влаштуватися на роботу. Середня тривалість безробіття серед жінок вища, ніж серед чоловіків (23 проти 21 місяці у 2002 р.), що призводить до підвищеного ризику “застійного” безробіття і втрати економічної активності. Певною мірою трива� ліший період пошуку роботи відбиває більш пасивну поведінку жінок, проте, можна стверджувати про наявність певної дискримінації на ринку праці, оскільки при наймі на роботу перевага часто віддається чоловікам, а не жінкам, навіть із вищими освітньо�ква� ліфікаційними рівнями. Зокрема, про це свідчить поширення в Україні ґендерно�привіле� йованих оголошень про вакансії. Впродовж перехідного періоду на ринку праці України спостерігається посилення ґендерної професійної сегрегації внаслідок переходу від регульованої політики зайня� тості до ринкової системи з жорсткішим конкурентним середовищем. Розрахунки по� казників сегрегації за видами економічної діяльності показують, що для досягнення ґен� дерного паритету понад третина жінок або чоловіків в Україні мали б змінити свою про� фесію за умови, що представники іншої статі залишаться на своїх робочих місцях. Це в загальних рисах відповідає тенденціям регіону з перехідною економікою, проте вище, ніж у розвинутих країнах (рис. 2). Зокрема, в країнах Північної Європи рівень професій� ної сегрегації за ознакою статі в кінці 1990�х років становив 20–22% [1]. Негативний вплив ґендерної сегрегації в “горизонтальній” формі (між різними про� фесіями та видами економічної діяльності) полягає у зниженні гнучкості ринку праці, обмеженні для окремих працівників (в даному випадку – жінок) можливостей займати� ся певними професіями, що зменшує ефективність використання людського потенціалу та сприяє посиленню розшарування населення за рівнем доходу. На думку автора, це явище справляє більш негативний вплив на жінок, оскільки жіночі професії є “відносно � �� 6 '� �� 4�� 181 Проблеми ринку праці низькооплачуваними, відносно мало гарантують зайнятість та забезпечують порівняно незначні можливості для керівної роботи або просування по службі” [4, с. 62]. В Україні жіноча зайнятість традиційно переважає в сферах діяльності з найнижчими рівнями се� редньої заробітної плати – сфері соціального забезпечення, освіті, охороні здоров’я, по� бутовому обслуговуванні та культурі, в яких жінки становлять понад 70% працюючих [3]. Водночас “чоловічими” видами діяльності залишаються високооплачувані галузі важкої промисловості, транспорт, сфера підприємництва. Рис. 2. Рівень професійної ґендерної сегрегації в окремих країнах світу (на основі індексу дисиміляції) [5] Зважаючи на високий рівень професійної сегрегації за ознакою статі в Україні, ця проблема потребує особливої уваги та розробки відповідних заходів щодо його знижен� ня. Особливе занепокоєння викликає наявність значної “вертикальної” сегрегації, коли жінки з високими освітньо�кваліфікаційними рівнями концентруються на посадах ниж� чого рівня, з меншою відповідальністю, меншою заробітною платою та обмеженими можливостями прийняття рішень. Просування жінок на управлінські та більш відпові� дальні посади обмежують штучно створені бар’єри, соціальні установки і нормативи, стосовно яких вживають термін “скляна стеля” [4, с. 27]. Маючи однаковий з чоловіка� ми рівень професіоналізму, жінки, як правило, „зупиняються” у кар’єрному зростанні на рівні виконавців або, в кращому випадку – заступників керівників. Ці бар’єри зумов� лені традиційними ґендерними стереотипами про другорядність ролі жінок в суспільно� му житті, обмеженість їх здібностей, в тому числі і до керівної роботи. Значний вплив на нерівні можливості доступу жінок до владних посад справляє також брак часу внаслідок “подвійного” робочого дня, коли жінки вимушені поєднувати професійну активність із виконанням домашніх обов’язків. Внаслідок цього середня заробітна плата жінок останніми роками не перевищує 70% середньої заробітної плати чоловіків. В основному в Україні чоловіки і жінки одержують рівну винагороду за рівну працю. Однак, незважаючи на високу професійну й освітню підго� товку, жінки переважно перебувають на нижчих посадах, що потребують нижчої кваліфі� кації та менше оплачуються. Внаслідок цього середня заробітна плата жінок у 2002 р. ста� новила лише 69,3% середньої заробітної плати чоловіків (відповідно 309 і 447 грн. �� =�� >��"�� ?��2 >��8�� @��3�2 9��* � /�#�� A��44� � ,-+ 6 �� 0� �� * ��1��8 ���0��0�3�(�6 182 Проблеми ринку праці на місяць) [3]. Динаміка співвідношення середньої заробітної плати жінок та чоловіків України протягом другої половини 1990�х років (рис. 3) показує, що останніми роками ґендерний дисбаланс в оплаті праці на користь чоловіків посилюється. Зважаючи на за� гальне зростання нерівності в доходах населення, ця тенденція може призвести до поси� лення “фемінізації” бідності в країні. Найбільший вплив на існування ґендерного розриву в рівні оплати праці праців� ників з однаковими професійними характеристиками має “вертикальна” форма профе� сійної сегрегації, за якої жінки концентруються на посадах нижчого рівня в усіх, без ви� нятку, секторах економіки і внаслідок цього мають нижчі рівні заробітної плати. Жіноча зайнятість здебільшого формується за рахунок тих професій, що потребують нижчої ква� ліфікації, оскільки жінки становлять 64% усіх спеціалістів та технічних працівників в Україні, проте лише 38% – серед керівників усіх рівнів [7]. Рис. 3. Динаміка співвідношення заробітної плати жінок та чоловіків протягом 1996–2002 рр. (розраховано за даними Держкомстату України [3]) Ішим чинником ґендерного розриву в оплаті праці є законодавче обмеження вико� ристання праці жінок на окремих видах робіт, важкі або шкідливі умови праці яких ком� пенсуються значними пільгами. Цей норматив виглядає певною мірою як дискриміна� ційна норма трудового законодавства, оскільки обмежує право жінок самостійно обира� ти шляхи своєї самореалізації та сфери прикладання праці, хоча і спрямований насампе� ред на охорону здоров’я жінок. Гендерний розрив у рівні оплати праці має певну варіацію і залежно від типу населе� ного пункту: зі зменшенням розміру населеного пункту ґендерний дисбаланс в оплаті праці пом’якшується (табл. 2). Це зумовлено вищими рівнями середньої заробітної пла� ти у великих містах і концентрацією в них управлінської верхівки та високооплачуваних галузей промисловості, в яких здебільшого зайняті чоловіки. � �� 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 �� !"� #�� #�� # �� ##�� #$�� %�� %�� % �� %#�� & '�� ! � �� (� �� !"� '�� ! � �� )�� !"� '�� � ! �� + � �� + �� (� �� )��& 183 Проблеми ринку праці Таблиця 2 Середня заробітна плата жінок та чоловіків залежно від типу населеного пункту, 2002 р. Джерело: Обстеження населення з питань економічної активності Держкомстату в 2003 р. Істотні відмінності у розмірі ґендерного розриву в оплаті праці простежуються в ре� гіональному аспекті: якщо для західних областей характерні незначні ґендерні відмінності в рівні заробітної плати, то в більшості областей сходу середня заробітна плата жінок не перевищує 70% чоловічого аналога (рис. 4). Хоча найвищі абсолютні рівні зарплати жінок зафіксовані у промислово розвинених областях сходу України, саме тут спостерігається найбільший ґендерний розрив в оплаті праці. Оскільки в даному регіоні концентрують� ся високооплачувані галузі важкої промисловості, в яких переважно зайняті чоловіки (гірничодобувна, металургійна та важке машинобудування), жінки, як правило, обійма� ють тут нижчі посади, менш представлені на рівні керівників і, відповідно, мають нижчі середні рівні заробітної плати. Так, найбільший ґендерний розрив спостерігався в До� нецькій області, де сконцентрована вугільна промисловість країни. Сприятлива ґендерна ситуація в західних регіонах пояснюється переважною зайня� тістю населення в сільському господарстві з невисокими рівнями заробітної плати як жінок, так і чоловіків, а отже, з меншими ґендерними розбіжностями. Таким чином, високі рівні економічної активності населення України супроводжу� ються певними проявами гендерної нерівності в її реалізації стосовно якісних характе� ристик зайнятості та оплати праці. Зважаючи на високий освітньо�кваліфікаційний рівень жінок, який за окремими показниками навіть перевищує чоловічий, високий рівень еко� номічної активності та традиційну орієнтацію на зайнятість в економіці, менш сприят� ливе становище жінок на ринку праці України не можна пояснити лише нижчою конку� рентоспроможністю жіночої робочої сили. На думку автора, чинники, що визначають рівень безробіття жінок та чоловіків, певною мірою відрізняються, а наслідки безробіття впливають на жінок та чоловіків у різний спосіб. Безробіття серед жінок визначається не лише дією ринкового конкурентного механізму та наявністю прямих бар’єрів для зайня� тості (вужчий професійний вибір, відсутність необхідних для них робочих місць або не� обхідної кваліфікації), а й істотно пов’язане з репродуктивною діяльністю. Іноді саме через це жіноча робоча сила цінується менше, і жінки стикаються з численними непря� мими перешкодами, зокрема з дискримінацією та гендерними стереотипами. Тому ген� дерні диспропорції на ринку праці зумовлені не стільки меншою мобільністю, зацікав� леністю жінок в роботі неповний робочий час, а значною мірою впливом стереотипів, за якими при наймі на роботу жінка розглядається як “менша вартісна сила”, ніж чоловік, �� (�� (� ) � �� � �� +�� ,�� !�� ) � �� � �� ,�� !�� )�� - �� � � �� +�� ,� .� $�� =6,�F� --F�6� <,�=� �%�*�� -;F�-� <,;�+� <;�B� 3�� 5,B�-� -=F�=� <B�5� '�� 5F+�5� =;-�F� F<�;� 2 �� 5+-�6� 5-+�,� BB�;� 184 Проблеми ринку праці і внаслідок цього реалізує свою трудову активність у менш престижних сферах зайня� тості з гіршими умовами праці та обмеженими можливостями професійної реалізації. Рис. 4. Регіональна варіація ґендерного розриву в рівні заробітної плати в Україні, 2002 р. (за даними Державного комітету статистики України) Висновки і пропозиції З огляду на виявлені проблеми в сфері ґендерної рівності населення України, необ� хідними та актуальними є пошуки нових підходів до забезпечення ґендерного паритету на ринку праці, в сфері державного управління та прийняття рішень на рівні домогосподар� ства. Це зумовлює необхідність впровадження ґендерного підходу до розробки основних стратегічних напрямів державної політики України, програм та стратегій розвитку. Кінцевою метою формування гендерної політики в сфері зайнятості населення є забезпечення рівних можливостей доступу до гідної праці відповідно до рівня освіти і професійної кваліфікації для жінок і чоловіків. З цією метою необхідна реалізація ряду антидискримінаційних заходів, що спрямовані на забезпечення рівних можливостей працевлаштування в ґендерному аспекті, ліквідацію ґендерної професійної сегрегації та забезпечення рівних можливостей кар’єрного просування для жінок і чоловіків, збалан� сованого поєднання професійної діяльності та сімейних обов’язків шляхом трансфор� мації сталих стереотипів щодо ґендерних ролей і більшого залучення чоловіків до вико� нання сімейних і батьківських обов’язків. 185 Проблеми ринку праці Основні напрями політики зайнятості населення, що базується на основі гендерно� го підходу, мають включати: • гендерну експертизу існуючих законодавчих актів та законопроектів, що роз� робляються; • проведення регулярних наукових досліджень ринку праці з метою виявлен� ня найбільш вільних ніш і перенавчання кадрів для заповнення цих ніш; • розробку схем створення нових робочих місць та перепідготовки працівників з урахуванням гендерних чинників, спрямованих на задоволення різних потреб та поліпшення ситуації чоловіків і жінок; • створення кризових центрів для психологічної та соціальної підтримки як безробітних жінок, так і безробітних чоловіків; • соціально�професійне консультування, метою якого є діагностика, виявлен� ня соціально�психологічних характеристик, професійного рівня, потенцій� них можливостей безробітних; • створення інформаційних центрів, що володіють найповнішою та доклад� ною інформацією про наявність вакансій, проведення ярмарків вакансій, випуск інформаційних бюлетенів для потенційних роботодавців про висо� кокваліфіковані кадри, що перебувають в даний час на обліку в службі зай� нятості; • розвиток практичних програм, що захищають інтереси жінок та чоловіків, які зазнали негативного впливу економічних реформ; • розробка та впровадження програм і послуг в області зайнятості для жінок, які вступають і/або повертаються на ринок праці після репродуктивної пе� рерви; • вирішення проблем, що пов’язані з дискримінацією в практиці прийому на роботу та скорочення штатів, що передбачає впровадження стратегій та ме� ханізмів для розгляду скарг. Джерела 1. Гендерна освіта державних службовців: впровадження гендерних підходів у діяльність органів державної виконавчої влади й органів місцевого самоврядування: Прак� тикум / Грицяк Н.В., Кулачек О.І., Василевська Т.Е., Близнюк В.В. – К.: Вид�во “К.І.С.”, 2003. – 100 с. 2. Гендерний аналіз українського суспільства. – ПРООН, Київ, 1999. – 293 с. 3. Економічна активність населення України 2002: Статистичний збірник. / Держав� ний комітет статистики України. – К., 2003. 4. Женщины мира 2000. Тенденции и статистика. – ООН, Нью�Йорк, 2001. 5. “Женщины в переходной период”. Региональный мониторинговый доклад №6 – Флоренция: Международный центр развития ребенка ЮНИСЕФ, 1999. 6. Лібанова Е., Макарова О.В. Доступ жінок до ринку праці: ситуація сьогодення та можливості розширення // Матеріали національної тристоронньої конференції “Жінки на ринку праці України”. – К.‚ 1998. 7. Статистичний щорічник України за 2002 рік. – К.: Державний комітет статисти� ки України, 2003. 8. Human Development Report, 2002. UNDP, New York, 2002.

Гендерні проблеми на ринку праці України

Institution

Similar Items