Эффект Литтла-Паркса для двухзонных сверхпроводников

• Published in: Физика низких температур
• Date: 2008
• Main Authors: Ерин, Ю.С., Куплевахский, С.В., Омельянчук, А.Н.
• Format: Article
• Language: Russian
• Published: Фізико-технічний інститут низьких температур ім. Б.І. Вєркіна НАН України 2008
• Subjects: Свеpхпpоводимость, в том числе высокотемпеpатуpная
• Online Access: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/117873
• Journal Title: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Cite this: Эффект Литтла-Паркса для двухзонных сверхпроводников / Ю.С. Ерин, С.В. Куплевахский, А.Н. Омельянчук // Физика низких температур. — 2008. — Т. 34, № 11. — С. 1131-1138. — Бібліогр.: 19 назв. — рос.

В рамках подхода Гинзбурга–Ландау построена теория эффекта Литтла–Паркса для двухзонных
 сверхпроводников. Получена общая формула, отражающая зависимость относительного сдвига температуры
 сверхпроводящего перехода Δtc от величины внешнего магнитного потока Ф. В частном случае
 формула описывает классический эффект Литтла–Паркса для однозонных сверхпроводников.
 Вопреки имеющимся в литературе утверждениям, зависимость Δtc=Δtc(Ф) для двухзонных сверхпроводников
 строго периодическая, как и в классическом эффекте. Основное отличие от классического
 эффекта, допускающее экспериментальную проверку, заключается в непараболическом характере зависимости
 Δtc=Δtc(Ф). В случае совпадения физических параметров обеих зон на графике
 Δtc=Δtc(Ф) появляются дополнительные наблюдаемые особенности. Исследование экстремальных
 свойств функционала свободной энергии позволило установить важное, не отмеченное ранее в литературе
 ограничение на один из феноменологических параметров. У рамках підходу Гінзбурга–Ландау побудовано теорію ефекту Літтла–Паркса щодо двозонних
 надпровідників. Отримано загальну формулу, яка відображає залежність відносного зсуву температури
 надпровідного переходу Δtc від величини зовнішнього магнітного потоку Ф. У окремому випадку
 формула описує класичний ефект Літтла–Паркса для однозонних надпровідників. Всупереч наявним
 у літературі твердженням, залежність Δtc=Δtc(Ф) щодо двозонних надпровідників строго періодична,
 як і у класичному ефекті. Основна відмінність від класичного ефекту, що допускає експериментальну
 перевірку, полягає в непараболічному характері залежності Δtc=Δtc(Ф). У випадку збігу фізичних параметр
 ів обох зон на графіку Δtc=Δtc(Ф) з’являються додаткові особливості. Дослідження екстремальних
 властивостей функціонала вільної енергії дозволило встановити важливе, не відзначене
 раніше в літературі обмеження на один з феноменологічних параметрів. The theory of the Little–Parks effect for twoband
 superconductors is constructed within the
 framework of the Ginzburg–Landau approach. A
 general formula describing the dependence of relative
 shift of the superconducting transition temperature,
 Δtc, on external magnetic flux, Ф, is derived.
 As a particular case, this formula contains the
 classical Little–Parks effect for one-band superconductors.
 Contrary to the statements available in literature,
 the dependence Δtc=Δtc(Ф) is strictly
 periodic, as in the classical effect. The main distinction
 from the classical effect, which allows for
 experimental observation, lies in the nonparabolic
 character of the dependence Δtc=Δtc(Ф). In the
 case where the physical parameters of both the
 bands coincide, the graph Δtc=Δtc(Ф) exhibits additional
 features. As a result of the investigation
 into extremal properties of the free-energy functional
 we have established an important restriction
 on one of the phenomenological parameters unnoticed
 in previous literature.