Нерівність у доходах: стан і можливі наслідки та шляхи подолання негативних тенденцій

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2004
Main Author:	Черенько, Л.М.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України 2004
Subjects:	Соціальні детермінанти людського розвитку
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11834
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Удосконалення соціально-трудових відносин як важлива умова забезпечення людського розвитку / Л.М. Черенько // Демографія та соціальна економіка. — 2004. — № 1-2. — С. 110-115. — Бібліогр.: 2 назв — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-11834
record_format	dspace
spelling	Черенько, Л.М. 2010-09-03T17:22:37Z 2010-09-03T17:22:37Z 2004 Удосконалення соціально-трудових відносин як важлива умова забезпечення людського розвитку / Л.М. Черенько // Демографія та соціальна економіка. — 2004. — № 1-2. — С. 110-115. — Бібліогр.: 2 назв — укр. 2072-9480 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11834 364.612 uk Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України Соціальні детермінанти людського розвитку Нерівність у доходах: стан і можливі наслідки та шляхи подолання негативних тенденцій Incomes inequality: present state, possible consequences and ways of the negative tendencies overcoming Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Нерівність у доходах: стан і можливі наслідки та шляхи подолання негативних тенденцій
spellingShingle	Нерівність у доходах: стан і можливі наслідки та шляхи подолання негативних тенденцій Черенько, Л.М. Соціальні детермінанти людського розвитку
title_short	Нерівність у доходах: стан і можливі наслідки та шляхи подолання негативних тенденцій
title_full	Нерівність у доходах: стан і можливі наслідки та шляхи подолання негативних тенденцій
title_fullStr	Нерівність у доходах: стан і можливі наслідки та шляхи подолання негативних тенденцій
title_full_unstemmed	Нерівність у доходах: стан і можливі наслідки та шляхи подолання негативних тенденцій
title_sort	нерівність у доходах: стан і можливі наслідки та шляхи подолання негативних тенденцій
author	Черенько, Л.М.
author_facet	Черенько, Л.М.
topic	Соціальні детермінанти людського розвитку
topic_facet	Соціальні детермінанти людського розвитку
publishDate	2004
language	Ukrainian
publisher	Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
format	Article
title_alt	Incomes inequality: present state, possible consequences and ways of the negative tendencies overcoming
issn	2072-9480
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11834
citation_txt	Удосконалення соціально-трудових відносин як важлива умова забезпечення людського розвитку / Л.М. Черенько // Демографія та соціальна економіка. — 2004. — № 1-2. — С. 110-115. — Бібліогр.: 2 назв — укр.
work_keys_str_mv	AT čerenʹkolm nerívnístʹudohodahstanímožlivínaslídkitašlâhipodolannânegativnihtendencíi AT čerenʹkolm incomesinequalitypresentstatepossibleconsequencesandwaysofthenegativetendenciesovercoming
first_indexed	2025-11-27T05:42:46Z
last_indexed	2025-11-27T05:42:46Z
_version_	1850802881549041664
fulltext	110 Соціальні детермінанти людського розвитку НЕРІВНІСТЬ У ДОХОДАХ: СТАН І МОЖЛИВІ НАСЛІДКИ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ НЕГАТИВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ Л. М. Черенько, кандидат економічних наук, завідувач відділу Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Проблема нерівності в доходах є однією з основних як в економічних, так і соціаль� них дослідженнях, а питання щодо необхідності існування нерівності і в якій мірі – од� ним з найбільш дискусійних. Ця проблема особливо актуалізується за трансформацій� них процесів у суспільстві, коли кардинально змінюються пріоритети державної політи� ки й триває перерозподіл накопиченого суспільного майна. Дослідженню нерівності доходів присвячено ряд наукових праць відомих зарубіж� них вчених (Арнольд Дж. Хейденхеймер, Сімон Кузнец, Герхард Ленскі, Петер Флора, Сара Коннолі, Алістер Мунро, Франц Крауз, Л.Харольд та інші). На жаль, в Україні, як і в інших постсоціалістичних країнах, ця проблема ще мало досліджена через низку об’єктивних обставин. По�перше, трансформаційні процеси в українському суспільстві почалися відносно недавно. Не було й вітчизняного досвіду щодо вивчення проблеми нерівності. Крім того, специфіка перехідного періоду зумовлює посилення розшаруван� ня населення за рівнем доходів під впливом різних, часом непередбачуваних чинників, а отже, досвід розвинутих країн часто виявляється непридатним. По�друге, для серйозних наукових досліджень даної проблеми необхідно мати масштабний статистичний матері� ал, нагромадження якого потребує більш тривалого періоду. За часів СРСР розшарування населення за доходами хоч і було, але не глибоке. В більшості колишніх радянських республік коефіцієнт Джині був одним з найнижчих у світі. Перехід від планової економіки до ринкових механізмів господарювання неминуче мав призвести до зростання нерівності в доходах. Причому нерівність мала зростати відпо� відно до того, як доходи починали відображати індивідуальну продуктивність та трудо� затрати. Але зміни, що відбулися, мали непередбачуваний характер і вказували на зрос� тання нерівності за рахунок цілого ряду факторів. Сьогодні Україна належить до країн з досить високими показниками диференціації на� селення за рівнем добробуту, перебуваючи на одному рівні з іншими країнами Східної Євро� пи. Порівняно з країнами Центральної Європи Україна має дещо вищий показник такого розшарування – коефіцієнт Джині становить 30% проти 25 у Чехії, Угорщині та Словенії [ ]� УДК 364.612 111 Соціальні детермінанти людського розвитку Тенденція посилення поляризації доходів населення України продовжувалася до 2002 року (протягом 1999 – 2001 років коефіцієнт Джині підвищувався, хоча і досить повільно – з 28,5 до 30,3%)1. У 2002 році цей показник практично залишався на тому ж рівні (30,0%), але його загальна динаміка свідчить про існування тенденції до подальшого зростання нерівності в доходах. Поглиблення розшарування за визначений період буде ще відчутнішим, якщо дослід� жувати розрив у доходах між найбагатшими і найбіднішими групами населення. Якщо у 1999 році середні сукупні витрати2 представників верхнього децилю (10% найбагатшого населення) перевищували аналогічний показник нижнього децилю (10% найбіднішого населення) у 5,7 раза, то у 2002 році цей розрив збільшився до 6,3 раза. Отже, процес роз� шарування не уповільнився, а продовжував наростати. При цьому слід зауважити, що становище найбіднішого населення (представників нижнього децилю) за останні 4 роки поліпшилося – рівень реального споживання за період 1999 – 2002 років3 (у цінах 1999 року) зріс на 3,2%. Але порівняно з найбагатшим населенням це зростання було незначним – відповідний показник по 10�му децилю ста� новив 12,9%. Найістотніше підвищення доходів спостерігалося саме у верхніх децилях, а бідне населення найменше відчуло позитивний вплив економічного зростання в країні. Отже, в Україні продовжується процес розшарування населення за рівнем матері� ального добробуту. До того ж, наведені дані щодо нерівності, очевидно, є заниженими, оскільки обстеження умов життя домогосподарств в Україні, як і в інших постсоціалі� стичних країнах, об’єктивно не охоплює найбільш заможне населення. Можна припустити, що масштаби розшарування насправді значно більші, оскільки є певний прошарок населення з дуже високими доходами. Так, за даними Державної податкової адміністрації, у 2001 році доходи від 500 тис. до 1 млн. гривень на рік мали 185 тис. осіб, або майже 4% всього населення [ ]� . Дані обстеження за той же рік не включа� ють жодного випадку отримання таких доходів. Зростання нерівності в Україні було викликане, перш за все, посиленням диференці� ації в оплаті праці (в тому числі і в незареєстрованому секторі), а також підвищенням ролі інших трудових доходів у бюджеті населення, таких, як прибутки від підприємницької діяль� ності та самозайнятості. За 1999 – 2002 роки внесок оплати праці офіційного сектору в формування нерівності зріс з 20,9 до 32,6%, а внесок у загальне розшарування надходжень від підприємницької та самостійної трудової діяльності – відповідно з 2,4 до 3,3%. Крім того, Україна належить до групи країн перехідного періоду (поряд з Росією, Болгарією), в яких нерівність значною мірою посилювалася наявністю доходу, не пов’я� заного з трудовою діяльністю, – доходи від здачі в оренду і продажу майна, допомога від родичів тощо. Важливу вирівнювальну роль для пом’якшення наслідків зростання нерівності мали відіграти державні трансферти і податки. На жаль, в Україні трансферти були здебільшо� го нейтральними, а інколи фактично сприяли зростанню нерівності. Протягом перехідного періоду специфічними супровідними ознаками зростання нерівності доходів в Україні стали: • значні масштаби незареєстрованих доходів (їх висока питома вага у загальних доходах по країні в цілому; наявність незареєстрованих доходів у переважної більшості населення); 1 Тут і далі всі розрахунки в роботі здійснено особисто автором за базою даних обстеження умов життя домогосподарств, що проводиться Держкомстатом України на постійній основі. 2 Децильний розподіл здійснено за показником сукупних витрат в розрахунку на умовну осо� бу, де використано шкалу еквівалентності 1;0,7;0,7. 3 Реальне споживання розраховано як сукупні еквівалентні витрати у цінах 1999 року. 112 Соціальні детермінанти людського розвитку • поява незначного прошарку дуже заможних людей, чиї доходи практично не вра� ховуються в статистичних джерелах; • зниження ролі трудових надходжень, особливо від найманої праці, в формуванні доходів населення; • низька ефективність перерозподільних механізмів. Посилення нерівності відбувається за умов, коли дуже повільно розвиваються рин� кові механізми, зокрема, низькими темпами зростає підприємництво, практично не роз� вивається ринок цінних паперів. За період 1999–2002 років питома вага надходжень від підприємницької та самостійної трудової діяльності в сукупних доходах населення зрос� ла з 2,7 до 3,3%, а доходи від операцій з нерухомістю та цінними паперами – відповідно з 0,2 до 0,9%. З цього можна зробити висновок, що зростання нерівності зумовлене пере� важно не ринковими перетвореннями, а іншими чинниками, тобто розшарування йде здебільшого не за рахунок розбіжностей в трудозатратах і індивідуальних здібностях. У такій ситуації особливого значення набуває державна політика як у сфері загаль� нодержавного регулювання, так і безпосередньо в процесах перерозподілу доходів через соціальні трансферти. Нині можна констатувати, що зусилля держави, спрямовані на регулювання доходів, були в основному недієвими і не дали бажаного ефекту. В чому ж полягає причина низької ефективності державної політики по вирівню� ванню доходів? Насамперед, це хронічне відставання реформ системи соціального захи� сту від трансформаційних процесів в економіці впродовж 1990�х років. Система соціаль� ного захисту на початку реформ виявилася непристосованою до нових економічних умов, а процеси її перебудови відбувалися надто повільно і непослідовно. Що ж до системи соціальної допомоги, то поступовий перехід до адресних виплат розпочався лише у другій половині 1990�х років з програми житлових субсидій, а адресну допомогу бідному населенню почали виплачувати лише з 1999 року. Численна група ка� тегорійних видів допомоги та масштабна і розгалужена система пільг зводили нанівець всі спроби вплинути на зростання нерівності в доходах. Більше того, практично всі со� ціальні трансферти посилювали нерівність у доходах. Пенсія як основний трансферт у 2002 році склала 10,1% загальної нерівності4 порівняно з 5,8% у 2000 році. І хоча за цей час значно підвищилася роль пенсій у ресурсах населення (з 11,4 до 17,4%)5, зростання нерівності за рахунок трансфертів не можна вважати позитивним. У розвинутих країнах трансферти традиційно виконують функцію вирівнювання доходів. Помітний вклад у формування нерівності внесли пільги. І хоча протягом 1999 – 2001 років вклад пільг у загальне розшарування (коефіцієнт Джині) скоротився з 2,5 до 1,7%, вони продовжували відігравати певну роль у формуванні нерівності, і вже в 2002 році цей показник підвищився до 1,9%. Таким чином, подальше зволікання з реформуванням системи пільг може посилити необґрунтовану нерівність в доходах. Цьому сприяли не лише пільги, а й адресні соціальні виплати. Так, внесок субсидій на оплату житлово�ко� мунальних послуг у загальне розшарування становив 0,4%. Незважаючи на незначний відсоток, роль цього трансферту в нерівності мала стабільний характер, хоча його при� значення полягало саме у згладжуванні негативних диспропорцій. Загалом розподіл надходжень від пільг та субсидій свідчить не на користь згладжуван� ня нерівності. Якщо в структурі сукупних доходів першого квінтилю (20% найбіднішого 4 Йдеться про вклад в коефіцієнт Джині, який вимірює нерівність доходів. Розраховано за методикою Джині�Тейла. 5 Питома вага пенсій у сукупних витратах населення. Вважається, що розмір сукупних витрат визначає рівень сукупних доходів населення. Отже, опосередковано ці показники можна вважати часткою пенсій в сукупних доходах населення. 113 Соціальні детермінанти людського розвитку населення) у 2002 році вони та субсидії становили 2,1%, то у доходах 20% найбагатшого населення – 2,8%. Така тенденція тривала протягом 1999 – 2002 років, тобто малозабезпе� чене населення отримувало найменшу вигоду від функціонування системи пільг та суб� сидій не тільки в абсолютному, а й у відносному вимірах. Єдиним соціальним трансфертом, який почав позитивно впливати на зменшення розшарування, стали допомоги. У 2002 році вперше внесок соціальних допомог у форму� вання коефіцієнта Джині був від’ємним. Отже, можна припустити, що допомога малоза� безпеченим сім’ям стала більш масштабною та адресною, і тим самим переважила кате� горійні види виплат, що традиційно посилювали нерівність. Але при цьому трансферти у вигляді соціальної допомоги все ж таки потрапляють до 20% найбагатшого населення і становлять у структурі їх доходів 0,8%. Основною перешкодою для регулювання нерівності є значні масштаби незареєстрова� них доходів. Незважаючи на помітне їх зниження в сукупних витратах населення (з 24,0% у 1999 році до 9,9% у 2002 році), вони і досі залишаються найбільш значущими у формуванні нерівності. Якщо оплата праці, отримана в офіційному секторі, складає 32,6% загального розшарування (при питомій вазі в сукупних витратах 39,5%), то незареєстровані доходи – відповідно формують 33,6% нерівності (при питомій вазі в сукупних витратах 9,9%). Незареєстровані доходи не тільки знижують податкові надходження, а й руйнують сис� тему соціального захисту, зводячи до мінімуму ефект від адресної допомоги бідному населен� ню. Крім того, наявність незареєстрованих доходів порушує принцип соціальної справедли� вості при розподілі адресних трансфертів, підриваючи довіру населення до держави. Таким чином, політика вирівнювання доходів в Україні має серйозні проблеми і по� требує кардинальної перебудови. Пошук шляхів до подолання негативних тенденцій є од� нією з найбільш актуальних проблем на сучасному етапі розвитку країни, коли назріла необхідність виправлення помилок перехідного періоду, зокрема у сфері розподілу доходів. Поглиблення нерівності в доходах у країнах з перехідною економікою, до яких нале� жить і Україна, значною мірою відображає позитивні зміни щодо сприяння зростанню інди� відуальної продуктивності. Це результат розвитку ринкових механізмів і створення відпо� відних умов для того, щоб дохід кожної людини визначався затраченими зусиллями. Однак існує межа, за якою зростання поляризації доходів важко пояснити різницею в продуктивності або в індивідуальних здібностях людини. Значне та необґрунтоване роз� шарування населення за доходами не тільки знижує ефективність зусиль у по боротьбі з бідністю, викликає соціальне напруження в суспільстві, а й може стати перешкодою на шляху до економічного зростання. Отже, необхідно визначити поріг, за яким поляризація доходів перестає бути позитивним чинником соціально�економічного розвитку країни. По�перше, поглиблення нерівності створює значний розкид інтересів, що може стати перешкодою для розробки ефективної державної політики. По�друге, основна економічна проблема нерівності в умовах недосконалого ринку капіталу полягає у звуженні інвести� ційних можливостей та зниженні стимулів для позичальників, що неминуче справляє негативний вплив на темпи економічного росту. Крім того, високий ступінь нерівності може призвести до макроекономічної нестабільності. Соціальні наслідки надмірного розшарування суспільства за рівнем доходів можуть бути не менш серйозними. Як показують дослідження зарубіжних вчених, значне та необ� ґрунтоване зростання нерівності корелює з погіршенням здоров’я населення країни та зростанням показників смертності. Також проблема надмірної нерівності пов’язана з такими явищами, як соціальне виключення, зниження довіри до держави та неповноцінне функціонування механізму демократії. 114 Соціальні детермінанти людського розвитку Крім очевидних практичних причин, проблема нерівності заслуговує на увагу з по� гляду ціннісних орієнтирів – дотримання принципу соціальної справедливості та підви� щення рівня суспільного добробуту. Нові підходи до розуміння моделі економічної по� літики, напрацьовані в світі впродовж останнього десятиріччя, свідчать про те, що немає потреби робити вибір між соціальною справедливістю і економічним зростанням, ос� кільки перерозподіл матеріальних благ може сприяти розвитку економіки. Перехід від вищого ступеня нерівності до нижчого не відбувається автоматично. Навіть з подоланням негативних тенденцій, що посилюють розшарування (таких, як неповнота та низька конкурентність ринку; викривлена політика стосовно ринкових механізмів; корупція в державних органах), зниження необґрунтованої нерівності пере� хідного періоду не зникне саме по собі. Існуючі нині негативні елементи нерівності мо� жуть вкоренитися і здійснити такий вплив на розвиток державних інституцій та форму� вання державної політики, наслідки якого буде важко нейтралізувати в майбутньому. Проблема скорочення нерівності має враховувати такі основні аспекти: • якщо розшарування зумовлене тільки різницею в трудозатратах, то втручання держави з метою вирівнювання доходів може підірвати стимули і знизити моти� вацію, що буде мати негативні наслідки для суспільного добробуту; • якщо нерівність зумовлена не лише мірою зусиль, а й різницею в характеристи� ках людей (стать, національність, соціальне походження тощо), тоді проблема якісно змінюється. Введення особливих заходів для захисту вразливих груп на� селення може не створювати проблеми стимулів. Держава може позитивно вплинути на згладжування економічної нерівності, що виникла в перебігу перехідного періоду, але традиційні дії можуть мати зворотній ефект. Так, до класичних помилок державної політики зі зниження нерівності можна віднести: надмірне регулювання та ліцензування; вибіркове пільгове кредитування; захист окре� мих політичних чи ділових інтересів за рахунок широких верств населення. Намагання держави скоротити розрив у доходах за допомогою популістських кроків (масштабні програми субсидій, прогресивні шкали оподаткування, жорсткі обмеження у сфері трудового законодавства) можуть, скоріше за все, дати зворотній результат. Про це свідчить досвід багатьох латиноамериканських країн, які протягом десятиріч намага� лися зменшити вкорінений розрив у доходах за допомогою вищезгаданих популістських заходів, а домоглися лише зворотного ефекту. Державна політика може бути ефективною тільки тоді, коли вона будується на розумінні природи нерівності та її причин. В Україні проблема нерівності значною мірою пов’язана з помилками державної політики та неефективним просуванням реформ, спрямованих на послаблення олігархічних та корумпованих структур, які виникли на ранніх етапах переходу до ринку. Отже, заходи політики щодо зниження бідності та нерівності мають бути узгоджені з політичною реформою та зусиллями з розбудови громадянського суспільства. Виваженою економічною політикою можна досягти певних успіхів в усуненні нега� тивних складових розшарування і поліпшенні картини розподілу доходів. Що ж конк� ретно можна зробити для скорочення нерівності з огляду на обмеження політичного ха� рактеру? В першу чергу, враховуючи фактори, що вплинули на зниження зайнятості і доходів в офіційному секторі, необхідно: усунути надмірне регулювання, ліцензування та інші джерела викривлення ринків продукції; скоригувати кредитну політику і політи� ку фінансового сектору; сформувати дієвий ринок робочої сили. Ці елементи перш за все необхідні для підтримання темпів економічного зростання, але вони також мають пози� тивно вплинути на ситуацію з розподілом доходів. 115 Соціальні детермінанти людського розвитку Крім того, можна безпосередньо вплинути на розподіл доходів шляхом: • підвищення доходів найбідніших верств населення через зростання заробітної плати цих груп та сприяння їх працевлаштуванню; • відновлення і подальшого вдосконалення соціальних послуг, які забезпечує дер� жава через суспільні фонди споживання; при цьому обов’язковою умовою є про� зорість і підзвітність при встановленні пріоритетів у сфері бюджетних витрат, контроль за доступністю і якістю соціальних послуг; • підвищення ефективності фіскальної політики. Для посилення дієвості політики розподілу доходів (поряд з невпинним проведен� ням економічних та соціальних реформ) необхідно в першу чергу впроваджувати заходи, спрямовані на набуття та підвищення кваліфікації працівників з невисоким рівнем ос� віти та представників маргінальних груп. Особливої уваги потребує проблема вирівню� вання регіональних диспропорцій як важливого фактора формування необґрунтованої нерівності доходів. З метою скорочення впливу негативних складових на формування нерівності в до� ходах необхідно: • створення прозорих та ефективних ринків продукції, оскільки існуюча в Україні антиконкурентна політика, надмірне ліцензування та регулювання, масштабна корупція утруднюють доступ на ринок нових приватних підприємств і розши� рення вже існуючих; • розширення фінансових ринків, оскільки недостатня розвиненість кредитної системи, нерівність у доступі до кредитів для підприємств різної форми влас� ності та для окремих приватних підприємств гальмують функціонування ринко� вих механізмів; • збільшення доходів найбіднішого населення шляхом реформ на ринку праці. Підвищення стандартів оплати праці, насамперед, дасть змогу вивести зі складу бідних працююче населення. Крім того, окремим напрямом є навчання та пере� навчання найбідніших груп населення для збільшення шансів знайти роботу для безробітних та підвищення особистого рівня оплати праці для працюючих; • застосування заходів перерозподільної фіскальної політики. Висновки. Проведене дослідження показало, що в Україні продовжується процес роз� шарування населення за доходами. Причому посилення нерівності відбувається здебіль� шого не за рахунок розвитку ринкових засад, а внаслідок невиваженої державної політи� ки і певних викривлень перехідного періоду. Досі державне втручання не мало позитивного впливу на вирівнювання доходів і подо� лання необґрунтованої економічними факторами нерівності. Подальше очікування і затримка конкретних дій з боку держави може призвести не тільки до поглиблення нерівності, а й до вкорінення негативних складових розшарування, породжених перехідним періодом. Джерела 1. Обратить реформы на благо всех и каждого: Бедность и неравенство в странах Ев� ропы и Центральной Азии. – Вашингтон, О.К.: Всемирный банк. – 2001. – С. 387 – 399. 2. Послання Президента України до Верховної Ради України “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році”. – С. 106.

Нерівність у доходах: стан і можливі наслідки та шляхи подолання негативних тенденцій

Institution

Similar Items