Праксеологічний та історико-антропологічний аспекти взаємозалежності права та соціальної конфліктності
Рассматриваются праксиологический и историко-антропологические аспекты взаимосвязи права и социума в контексте социальной конфликтности. Утверждается о наличие связи историко-генетического происхождения права и его социокультурной природы. The author considers praxiological and historico-anthropolog...
Gespeichert in:
| Datum: | 2005 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2005
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11892 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Праксеологічний та історико-антропологічний аспекти взаємозалежності права та соціальної конфліктності / В.М. Крівцова // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 267-270. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860223537695948800 |
|---|---|
| author | Крівцова, В.М. |
| author_facet | Крівцова, В.М. |
| citation_txt | Праксеологічний та історико-антропологічний аспекти взаємозалежності права та соціальної конфліктності / В.М. Крівцова // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 267-270. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Рассматриваются праксиологический и историко-антропологические аспекты взаимосвязи права и социума в контексте социальной конфликтности. Утверждается о наличие связи историко-генетического происхождения права и его социокультурной природы.
The author considers praxiological and historico-anthropological aspects of the correlation between law and society in the context of the social conflictivity. The author underscores the connection of the historicogenetical origin of the law and its socio-cultural nature.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:19:06Z |
| format | Article |
| fulltext |
АНТРОПОЛОГІЯ ПРАВА
Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 267
© 2005 В. М. Крівцова
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, м. Харків
ПРАКСЕОЛОГІЧНИЙ ТА ІСТОРИКО-АНТРОПОЛОГІЧНИЙ
АСПЕКТИ ВЗАЄМОЗАЛЕЖНОСТІ ПРАВА
ТА СОЦІАЛЬНОЇ КОНФЛІКТНОСТІ
Виникнення та розвиток права первинно пов’я-
зані з визріванням і конкуренцією численних та
різноманітних соціальних потреб, у тому числі,
з потребами соціуму, індивідів у досягненні гармо-
нії, стабільності та справедливості, у зменшенні
соціальної напруги, в подоланні людських вад, не-
гараздів і суперечок. Саме владно-регулятивний
характер права розкриває специфіку його соціаль-
ного призначення як особливого державного регу-
лятора суспільних зв’язків будь-якого характеру
(як стабільних, конструктивних, так і конфліктних,
руйнівних).
Співвідношення права і суспільства (зокрема
права і соціальної конфліктності) безпосередньо
відбиває праксеологічну сторону цього бінарного
зв’язку; його прийнято розглядати разом із про-
блемами походження права, його соціальною
роллю та функціями, і з спробами типізації права
та ін. Проблемі походження права останніми ро-
ками присвячено чимало змістовних праць, де
цікаво і дещо по-новому інтерпретуються об’єк-
тивні й суб’єктивні чинники виникнення інсти-
туту права та його механізмів; триває багато дис-
кусій і про типології правових систем в істо-
ричному й цивілізаційному аспекті.
Можливо, для виявлення найбільш реальних
зв’язків права з суспільством, – вважає О. Лейст, –
(отже й, права з соціальною конфліктністю – В. К.)
більш продуктивний соціокультурний підхід до
історії походження права та проблем його сучасної
реалізації [6, с. 103-104]. Цей підхід заснований на
системному, цілісному розгляді й аналізі соціуму,
тобто суспільних відносин, інститутів, установ, ор-
ганізацій, діяльності, рухів і культури як ціннісно-
смислової сфери громадського життя. Соціокуль-
турний підхід вимагає для коректності наукових
оцінок суспільне буття (“соціальну матерію”)
і громадську свідомість (“соціальне мислення”)
брати в єдності та взаємозалежності з урахуванням
характеру суспільних відносин, врегульованих
правом чи ні, мирних чи руйнівних, конфліктних.
Поьрібно враховувати, що через авторитет еко-
номічного детермінізму та усталені уявлення про
економічну зумовленість права, як юридичної час-
тини надбудови над базисом, у багатьох представ-
ників вітчизняної науки утвердився погляд на пра-
во як на другорядний, несамостійний феномен,
залежний інститут, підпорядкований дії інших,
більш важливих об’єктивних чинників суспільного
життя. Водночас через ті обставини, що визначен-
ня змісту правових норм залежить від волі законо-
давця, у всі часи народжувались ілюзії, що остан-
ній здатний оптимально й абсолютно гармонійно
визначати не тільки устрій держави, а й характер
соціальних відносин (напр., віра у всесилля “розу-
много Закону” в добу Просвітництва у 18 с.).
Подолання цих теоретичних крайнощів є метою
і змістом сучасної рефлексії філософсько-правової
науки, яка за наших часів уже не зв’язана “кайда-
нами” винятково однієї методології та розвиваєть-
ся в площині багатьох дослідницьких парадигм. Не
випадково Г. Берман так висловився про найперше
завдання філософсько-правової науки сьогодні:
“Щоб там не казали філософи про матеріалізм та
ідеалізм, з історичного погляду той факт, що Ге-
гель помилявся, вважаючи, що свідомість визначає
буття, зовсім не значить, що правий був Маркс,
стверджуючи, що буття визначає свідомість… У
своєму визначенні та дослідженні права соціальна
теорія права повинна спиратися на взаємодію духу
і матерії, ідей та досвіду” [2, с. 57].
Отже, глобальний зв’язок права і соціуму поля-
гає в тому, що чинне право є частиною буття
і свідомості суспільства, а не чимось зовнішнім
стосовно до нього. Право – такий же елемент спо-
собу життя соціуму, як розподіл праці, ведення го-
сподарства, створення сімей і зміна поколінь, па-
нуючі вірування, інші форми масової свідомості та
соціальні інститути. Право і суспільство пов’язані
органічно, адже далеко не будь-яку правову роди-
ну (систему) певний соціум готовий визнати сво-
єю: ряд норм та інститутів права, ефективних в
одних спільнотах, не можуть бути втілені в соціа-
льну тканину інших суспільств, навіть якщо вони
проголошуються загальнообов’язковими та спи-
раються на державний примус.
У той же час цілий ряд суспільних відносин,
зв’язків, установ і організацій не здатний існувати
В. М. Крівцова
268 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2.
без правового оформлення і регулювання. Так
і значна частина суспільних стосунків, в сутності
яких полягає проблема спору, суперечки, конфлі-
кту, з’ясування відносин між суб’єк-тами тощо,
неодмінно потребують правового втручання, рег-
ламентації, визначення. Це зайвий раз підтверджує
провідну ідею та нашу відому думку: соціальна
конфліктність складає онтологічне підґрунтя ви-
никнення та існування Права.
Існує велика кількість теорій та вчень про похо-
дження права і його сутність; і всі вони так чи ін-
акше пов’язують його природу зі змістом і ха-
рактером розвитку суспільних відносин. Так, най-
більш популярна регулятивна теорія походження
права надає деякі корисні висновки для філософсь-
ко-правової оцінки зумовленості права і соціаль-
них протиріч. Через жорсткі кліматичні та геогра-
фічні умови євразійського континенту її засновни-
ки підкреслювали особливу роль держави в суспі-
льстві; ця величезна роль полягала в упередженні
соціальних конфліктів, у забезпеченні порядку й
стабільності, що були досить хиткими за таких ва-
жких умов. Отже, згідно з цією теорією, право ви-
никає для встановлення і підтримки єдиного по-
рядку для всієї країни, де порядок – комплексне
поняття, що охоплює багато галузей життєдіяльно-
сті людини і суспільства.
Однак з філософсько-правового погляду та за-
вдань виявлення онтологічного зв’язку права
з соціальною конфліктністю надзвичайно важливе
врахування та використання однієї з шанованих на
Заході концепцій походження права, так званої
примирювальної теорії, яку пропонують англійсь-
кий учений Г. Берман та шведський історик права
Е. Аннерс. Стосовно західних (європейських) на-
родів, держав, розвиток яких ішов здебільшого
еволюційним шляхом, і де необхідні соціальні ін-
ститути (у тому числі, й звичаєве право) нерідко
утворювались “знизу”, тобто за ініціативою гро-
мади, правознавці надійшли висновку, що право
тут народилось не заради врегулювання відносин
всередині роду, а заради впорядкування зносин
між родами [4, с. 316-318].
Сила роду була силою його членів, і тому ко-
жен індивід був зацікавлений не протиставляти
себе роду; обов’язки ж миротворчої та судової
влади виконував найбільш шанований представник
роду. Але між родами, зрозуміло, як і між племе-
нами, що були перш за все військовою одиницею,
все ж траплялися конфлікти; адже у різних племен
і родових груп були свої інтереси (зайняти кращу,
більш вигіднішу територію, перерозподілити вій-
ськову здобич, захопити більшу кількість жінок і
зброї тощо). Причини цих конфліктів полягали у
біологічній потребі людей до виживання, вона не-
минуче породжувала їх стихійну готовність до су-
тичок, боротьби, конфліктів і війн. Саме з цього,
зокрема, народилась ідея та нищівна практика кро-
вної помсти, яка забирала життя чималої кількості
людей стародавніх спільнот, але у той же час пле-
мені (роду) вкрай невигідно було втрачати людей
через внутрішні конфлікти. Отже, за висновком
творців і прихильників цієї теорії, саме з договорів
про примирення, які спочатку укладалися народ-
ними зборами, потім – радами старіших, і виникло
примирювальне право.
З часом договір примирення через повторення
типових ситуацій поступово переріс у правила, пе-
рші правові (звичаєві) норми, згідно з якими все
більше зростала сума штрафу за нанесення тілес-
них ушкоджень і таке інше. Поступово правила
примирення стали диференціюватися, і на підставі
вирішення ряду конфліктних ситуацій різного ха-
рактеру виникла ціла система правових норм. З по-
коління у покоління вони удосконалювались, спо-
чатку в традиційній усній формі й мали більш сим-
волічний характер, а потім набули форми письмо-
вих правових норм (законів), проголошених від
імені держави, тобто стали оформлюватися законо-
давчим шляхом. Відомо, що це, головним чином,
були норми кримінально-правового характеру,
в яких йшла мова про встановлення і правозастосу-
вання санкцій за правопорушення від уповноваже-
них органів держави [1, с. 14-15].
Безсумнівно, сильна сторона цієї теорії та її не-
вичерпна користь для юридичної конфліктології
полягає в тому, що вона ґрунтується на численних
соціально-історичних фактах, які доводять, що
конфлікти справді супроводжують людство протя-
гом усього цивілізаційного розвитку і становлять
зовсім не виняток, а скоріше його правило, законо-
мірну тенденцію. Як тільки в тієї чи іншої соціаль-
ної групи виникають особливі інтереси, неминуче
виникає необхідність їх відстоювати і захищати,
що нерідко породжує конфліктні ситуації.
Зрозуміло, не тільки для примирення, але й для
регулювання суспільного життя утворювалось
право: здатність передбачати події надає можли-
вість їх прискорювати чи упереджувати. Напри-
клад, відомо, що боротьба за жінок всередині роду
чи племені зумовила появу норм (правил) екзога-
мії; або ж люди помітили, що далеко не завжди зе-
млеробство дає добрий врожай, і для запобігання
голодоморам і бунтам встановлювались правила
для створення запасів продуктів на випадок невро-
жаю; інколи, обмежена кількість того чи іншого
продукту примушувала вводити норми (квоти) йо-
го розподілу тощо. Механізми розв’язання конфлі-
Праксеологічний та історико-антропологічний аспекти взаємозалежності права та соціальної конфліктнос-
ті
Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 269
ктів були необхідні людству; але куди ефективні-
ше було їм запобігати, і примирювальне право ста-
ло чинником і механізмом цього соціального про-
цесу. Отже, право створювало можливості не тіль-
ки прискорювати розв’язання конфліктних ситуа-
цій, але й надавало шанси їх упередження, шляхом
встановлення визначених правил поведінки.
Дослідження в галузі антропології права пере-
конливо демонструють, що конфліктогенність сто-
сунків у первинних людських спільнотах відігра-
вала роль значного важеля, який обумовлював осо-
бливості формування нормативних систем тієї до-
би (звичаїв, традицій, ритуалів, табу й інших при-
писів). Французький антрополог права Норбер Ру-
лан, аналізуючи різновиди війн у традиційних сус-
пільствах, природу насильства та засоби врегулю-
вання конфліктів, зокрема, відзначає, що насправді
належить вирізняти два види конфліктів: внутрі-
шні (за збереження соціального порядку) і зовніш-
ні (війни, які виникають між різними спільнотами).
На внутрішньому рівні, якщо держава відмовля-
ється від права на війну, то традиційне суспільство
також прагне її уникнути або, в найгіршому випад-
ку, намагається її обмежити через використання
мирних ініціатив з урегулювання конфліктів чи
встановлення “обручів” для помсти [7, с. 144-148].
Нормативність первісного соціуму носила
примусовий характер; прихильність первісної
людини до свого роду, громади в умовах жорс-
токої боротьби за існування слугувала головним
моментом її захищеності, забезпечення необхід-
них засобів для існування (їжа, одяг, тепло, за-
хист від нападу), і тому була природною. Вижи-
вання, доля кожного члена громади насправді
залежали від її (громади) внутрішньої згуртова-
ності, керованості, безконфліктності; це досяга-
лось перш за все жорсткою регламентацією усіх
сторін життя, впровадженням спочатку групо-
вих, а пізніше й індивідуальних норм-регулято-
рів. “Регламентованість життя замкнених груп
первісних людей, – підкреслює А. Ковлер, – бу-
ла, отже, і способом укріплення їх внутрішньої
солідарності, і засобом нейтралізації виявів ана-
рхізму, але підкорення індивіду владі більшості
було природною необхідністю” [5, с. 120].
Разом із тим, говорячи про жорстку регламенто-
ваність самоврядування громади, слід мати на увазі
її здатність пристосовуватись до змін середовища
і умов своєї життєдіяльності, реагуючи на це моди-
фікацією своїх мононорм. Дещо модернізуючи но-
рмативну систему примітивних спільнот, францу-
зький соціолог права Ж. Карбоньє пише: “Потріб-
но відмовитись від характеристики архаїчних пра-
вових систем як найбільш простих або як найбільш
жорстких. Нерідко вони до подиву гнучкі, а їх об-
щинний характер не перешкоджає наявності про-
цесуальних форм та індивідуальній змагальності”
[3, с. 54]. Справді, хибно було би вважати первісну
громаду лише осередком насильства, примусу, ма-
рновірства і жорстких норм-правил підкорення
окремої людини колективу.
Однак у період розпаду первісного общинно-
родового ладу, який історики нерідко визначають
як добу ватажківства, почалась драматична епоха
згортання традицій родової та общинної демократії
чи формального зведення її до малозначущих ри-
туалів. Не випадково тому цей період (ватажківст-
ва) дорівнюють суспільному конфлікту (кризі) ко-
лективних і особистісних інтересів, який у кон-
тексті юридичної антропології демонструє окремі
цікаві сторони взаємозалежності права і соціальної
конфліктності.
Затвердження одноосібної влади ватажка вхо-
дило у конфлікт із традиціями самоврядування
громади, з суверенітетом колективу. Утворювалось
своєрідне двовладдя (політичне й правове): на од-
ному полюсі – органи общинного самоврядування,
що спирались на кровнородинні, тотемічні зв’язки
у громаді, і на свої мононорми; на іншому – вата-
жки, які прагнули створення своєї кланової, війсь-
кової, ритуально-корпоративної організації на про-
тивагу структурам громади і общинному праву, що
стискувало їх ініціативи. І якщо самоврядування
громади було більш демократичним, то ватажково-
корпоративна організація публічної влади давала
більш ефективні засоби примусу й насильства, змі-
нювала докорінно характер первинного права (по-
чалась ерозія звичаєвого права), що забезпечувало
часом племенам і конфедераціям (спілкам) племен
кращі умови життєзабезпечення і правового регу-
лювання. Але при тому, що різноманітні форми
вкорінення ватажківства як антипода общинного
самоврядування дещо посилювали соціальну на-
пругу в племені, без сумніву, значною була їх роль
у процесі появи та затвердження “індивідуалізова-
ного” права.
Період ватажківства у різноманітті додержав-
них форм організації влади показовий, з точки зору
цілей нашого дослідження, саме тим, що тут спо-
лучалися два принципи влади – демократичний і
авторитарний, за яких посилювався розподіл праці,
поглиблювалась майнова диференціація та зрос-
тала соціальна напруга й конфліктність. Дещо ідеа-
лізуючи роль ватажків, вважаючи її визначальною
у прогресі пізнього первісного суспільства, Дж.
Фрезер визначає: “Як лише племенем перестають
управляти нерішучі ради найстаріших, які розди-
рали внутрішні суперечки, і влада переходить до
В. М. Крівцова
270 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2.
однієї сильної й рішучої людини, воно починає
представляти загрозу для своїх сусідів і вступає на
шлях завоювань, котрі на ранніх щаблях історії не-
рідко сприяють громадському, промисловому і ро-
зумовому прогресу” [8, с. 60].
Крім того, в цю добу виправдані ватажком на-
кази породжують новий тип права, який Е. Аннерс
називає “командним правом”: “Найвища військова
посада, яку посідав такий ватажок, забезпечувала
йому право віддавати воєнні накази і можливість
підтримувати необхідний рівень дисципліни. З
цього командного права (курсив наш – В. К.) ви-
пливало примітивне військово-кримінальне право..
тощо” [1, с. 15]. У період ватажківства різко зни-
жується роль пересічного общинника у первісному
судочинстві, цю функцію поступово монополізу-
ють ватажок чи ради ватажків. Поряд із контролем
над перерозподілом власності та важливіших ре-
сурсів (земля, вода, зброя тощо) відправлення пра-
восуддя і нормотворчість стають важливим ін-
струментом здійснення влади ватажка і родової
аристократії, що його оточувала.
Отже, з позиції юридичної антропології мо-
жна стверджувати, що доба ватажківства була
першим кроком на шляху створення сучасного
права і держави з особливим, відокремленим від
соціуму, апаратом управління, що будувався на
підґрунті особистої влади. Це також період, коли
роздвоєння правового буття людини, її особис-
тих прав і громадського статусу отримують оста-
точне оформлення.
Тому нерухомий зв’язок історико-генетичного
походження права та його соціокультурної при-
роди, соціальне призначення юридичних норм
визначають міру і напрямки правового впливу на
суспільні стосунки, на соціальну структуру й ди-
наміку суспільства, на стабільність чи конфлікт-
ність останнього. Саме владно-регулятивний ха-
рактер права розкриває специфіку його соціаль-
ного призначення як особливого державного ре-
гулятора суспільних зв’язків будь-якого харак-
теру (як стабільних, конструктивних, так і конф-
ліктних, руйнівних).
Список літератури
1. Аннерс Э. История европейского права. – М.:
Наука, 1996.
2. Берман Г. Д. Западная традиция права: эпоха
формирования. – М.: НОРМА, 1998.
3. Карбоньє Ж. Юридическая социология. –
М.: Новый юрист, 1986.
4. Кашанина Т. В. Происхождение государства
и права. Современные трактовки и новые подходы:
Учеб. пособие. – М.: Наука, 1999.
5. Ковлер А. И. Антропология права: Учебник
для вузов. – М.: Изд-во НОРМА, 2002.
6. Лейст О. Э. Сущность права. Проблемы тео-
рии и философии права. – М.: ИКД «Зерцало-М»,
2002.
7. Рулан Н. Юридическая антропология: Учеб
для вузов. – М.: Статут.
8. Фрэзер Дж. Золотая ветвь: Исследование ма-
гии и религии. – М.: Проспект, 1980.
В. М. Кривцова
ПРАКСЕОЛОГИЧЕСКИЙ И ИСТОРИКО-АНТРОПОЛОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТЫ
ВЗАИМОЗАВИСИМОСТИ ПРАВА И СОЦИАЛЬНОЙ КОНФЛИКТНОСТИ
Рассматриваются праксиологический и историко-антропологические аспекты взаимосвязи права и
социума в контексте социальной конфликтности. Утверждается о наличие связи историко-генетиче-
ского происхождения права и его социокультурной природы.
V. M. Krivtsova
PRAXIOLOGICAL AND HISTORICO-ANTHROPOLOGICAL ASPECTS
OF THE CODEPENDENCE BETWEEN LAW AND SOCIAL CONFLICTIVITY
The author considers praxiological and historico-anthropological aspects of the correlation between law
and society in the context of the social conflictivity. The author underscores the connection of the historico-
genetical origin of the law and its socio-cultural nature.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-11892 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1818-992X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:19:06Z |
| publishDate | 2005 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Крівцова, В.М. 2010-09-07T08:18:29Z 2010-09-07T08:18:29Z 2005 Праксеологічний та історико-антропологічний аспекти взаємозалежності права та соціальної конфліктності / В.М. Крівцова // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 267-270. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11892 Рассматриваются праксиологический и историко-антропологические аспекты взаимосвязи права и социума в контексте социальной конфликтности. Утверждается о наличие связи историко-генетического происхождения права и его социокультурной природы. The author considers praxiological and historico-anthropological aspects of the correlation between law and society in the context of the social conflictivity. The author underscores the connection of the historicogenetical origin of the law and its socio-cultural nature. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Антропологія права Праксеологічний та історико-антропологічний аспекти взаємозалежності права та соціальної конфліктності Праксеологический и историко-антропологический аспекты взаимозависимости права и социальной конфликтности Praxiological and historico-anthropological aspects of the codependence between law and social conflictivity Article published earlier |
| spellingShingle | Праксеологічний та історико-антропологічний аспекти взаємозалежності права та соціальної конфліктності Крівцова, В.М. Антропологія права |
| title | Праксеологічний та історико-антропологічний аспекти взаємозалежності права та соціальної конфліктності |
| title_alt | Праксеологический и историко-антропологический аспекты взаимозависимости права и социальной конфликтности Praxiological and historico-anthropological aspects of the codependence between law and social conflictivity |
| title_full | Праксеологічний та історико-антропологічний аспекти взаємозалежності права та соціальної конфліктності |
| title_fullStr | Праксеологічний та історико-антропологічний аспекти взаємозалежності права та соціальної конфліктності |
| title_full_unstemmed | Праксеологічний та історико-антропологічний аспекти взаємозалежності права та соціальної конфліктності |
| title_short | Праксеологічний та історико-антропологічний аспекти взаємозалежності права та соціальної конфліктності |
| title_sort | праксеологічний та історико-антропологічний аспекти взаємозалежності права та соціальної конфліктності |
| topic | Антропологія права |
| topic_facet | Антропологія права |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11892 |
| work_keys_str_mv | AT krívcovavm prakseologíčniitaístorikoantropologíčniiaspektivzaêmozaležnostípravatasocíalʹnoíkonflíktností AT krívcovavm prakseologičeskiiiistorikoantropologičeskiiaspektyvzaimozavisimostipravaisocialʹnoikonfliktnosti AT krívcovavm praxiologicalandhistoricoanthropologicalaspectsofthecodependencebetweenlawandsocialconflictivity |