Людинорозуміння у правовій науці (до характеристики сучасного поняттєвого апарату)

Людинорозуміння у правовій науці (до характеристики сучасного поняттєвого апарату)

В статье анализируются понятия “индивид”, “существо”, “индивидуальность”, “человек”, “гражданин”, “личность”, “субъект”, “лицо” и дается определение понятиям “человекопонимание в правовой науке”, “правовой человек”, “юридический человек”, “правовая личность”, “юридическая личность”. По мнению автора...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2005
Автор: Гудима, Д.А.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2005
Теми:
Антропологія права
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11893
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Людинорозуміння у правовій науці (до характеристики сучасного поняттєвого апарату) / Д.А. Гудима // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 256-266. — Бібліогр.: 61 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-11893
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-118932025-02-09T10:15:22Z Людинорозуміння у правовій науці (до характеристики сучасного поняттєвого апарату) Человекопонимание в правовой науке (к характеристике современного понятийного аппарата) Man-understanding in the legal science (on the characteristic of the contemporary conceptual system) Гудима, Д.А. Антропологія права В статье анализируются понятия “индивид”, “существо”, “индивидуальность”, “человек”, “гражданин”, “личность”, “субъект”, “лицо” и дается определение понятиям “человекопонимание в правовой науке”, “правовой человек”, “юридический человек”, “правовая личность”, “юридическая личность”. По мнению автора, результаты исследования разрешают: упорядочить существующие разнообразие терминов, которые связанны с понятием человека; предложить или уточнить дефиниции обозначаемых ими понятий; определить соотношение этих термино-понятий; в некоторой степени усовершенствовать язык юриспруденции. The author analyses the concepts of individual, being, individuality, human, citizen, personality, subject, person and defines the concepts man-understanding in the legal science, human of law, legal human, personality of law, legal personality. Author takes the the view that the researched results prove the differentiation of various existing terms dealing with the concept of human, suggest new or more precise definitions of the concepts designated by those terms, determine the correlation among these term-concepts, and, in a way, advance the legal language. 2005 Article Людинорозуміння у правовій науці (до характеристики сучасного поняттєвого апарату) / Д.А. Гудима // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 256-266. — Бібліогр.: 61 назв. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11893 uk application/pdf Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Антропологія права
Антропологія права
spellingShingle Антропологія права
Антропологія права
Гудима, Д.А.
Людинорозуміння у правовій науці (до характеристики сучасного поняттєвого апарату)
description В статье анализируются понятия “индивид”, “существо”, “индивидуальность”, “человек”, “гражданин”, “личность”, “субъект”, “лицо” и дается определение понятиям “человекопонимание в правовой науке”, “правовой человек”, “юридический человек”, “правовая личность”, “юридическая личность”. По мнению автора, результаты исследования разрешают: упорядочить существующие разнообразие терминов, которые связанны с понятием человека; предложить или уточнить дефиниции обозначаемых ими понятий; определить соотношение этих термино-понятий; в некоторой степени усовершенствовать язык юриспруденции.
format Article
author Гудима, Д.А.
author_facet Гудима, Д.А.
author_sort Гудима, Д.А.
title Людинорозуміння у правовій науці (до характеристики сучасного поняттєвого апарату)
title_short Людинорозуміння у правовій науці (до характеристики сучасного поняттєвого апарату)
title_full Людинорозуміння у правовій науці (до характеристики сучасного поняттєвого апарату)
title_fullStr Людинорозуміння у правовій науці (до характеристики сучасного поняттєвого апарату)
title_full_unstemmed Людинорозуміння у правовій науці (до характеристики сучасного поняттєвого апарату)
title_sort людинорозуміння у правовій науці (до характеристики сучасного поняттєвого апарату)
publisher Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate 2005
topic_facet Антропологія права
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11893
citation_txt Людинорозуміння у правовій науці (до характеристики сучасного поняттєвого апарату) / Д.А. Гудима // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 256-266. — Бібліогр.: 61 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT gudimada lûdinorozumínnâupravovíjnaucídoharakteristikisučasnogoponâttêvogoaparatu
AT gudimada čelovekoponimanievpravovojnaukekharakteristikesovremennogoponâtijnogoapparata
AT gudimada manunderstandinginthelegalscienceonthecharacteristicofthecontemporaryconceptualsystem
first_indexed 2025-11-25T18:23:37Z
last_indexed 2025-11-25T18:23:37Z
_version_ 1849787739117977600
fulltext АНТРОПОЛОГІЯ ПРАВА 256 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. © 2005 Д. А. Гудима Львівський національний університет імені Івана Франка ЛЮДИНОРОЗУМІННЯ У ПРАВОВІЙ НАУЦІ (ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ СУЧАСНОГО ПОНЯТТЄВОГО АПАРАТУ) Можливість обійти індивіда виключена не че- рез гуманістичне надання переваги людині та турботу про неї, а з огляду на непорушність будови самого буття, життя – якщо взагалі чо- му-небудь бути. (М. К. Мамардашвілі) Дозволимо собі розпочати з ключової дефіні- ції поняття. Людинорозуміння у правовій науці – це сфор- мована загальнотеоретичною юриспруденцією на основі здобутків суспільних та інших наук (переду- сім, філософії) система соціальних значень й осо- бистісних смислів тих терміно-понять, котрі ві- дображають місце людських індивідів у процесі еволюції всього живого на Землі, закономірності їх соціалізації та життєдіяльності. Фактично, людинорозуміння в юридичній на- уці є відображенням людини у правосвідомості та призначене показати, як людина представлена на рівні правової ідеології, які її “образи” існу- ють у теоретично осмисленій правосвідомості. Водночас зауважимо, що людинорозуміння у праві не вичерпується тільки рівнем правової ідеології, але й постає з буденної юридичної практики, конкретних життєвих ситуацій. Певне людинорозуміння (хоча й, можливо, не завжди таке, яке можна вважати сформованим юриспруденцією) відображають, так чи інакше, міжнародні договори, внутрішньодержавне за- конодавство, юридична література, оскільки саме у них використовуються терміни, що позначають поняття, які завжди пов’язані з носієм певних можливостей (прав). “Індивід”, “істота”, “люди- на”, “індивідуальність”, “особистість”, “особа”, “персона”, “суб’єкт”, “громадянин” – усі ці та деякі інші терміно-поняття, котрими здебільшого оперують у сфері приватного права і які безпосе- редньо пов’язані з поняттям людини, якраз і ма- ють складати поняттєвий апарат людиноро- зуміння у правознавстві∗. І хоча такий апарат ∗Отже, терміно-поняття “людинорозуміння” не об- межується результатами осмислення винятково кате- повинен мати системний характер, однак досить часто простежується відсутність єдиного підходу до інтерпретації кожного з його елементів. Част- ково непорозуміння на цьому ґрунті зумовлені неоднозначністю (варіативністю) перекладів українською мовою тих чи інших термінів з ін- ших мов, частково – неоднаковістю значень (смислів), наданих (“знайдених”) на різних рів- нях осмислення (ідентифікації, референції, ін- терпретації, оцінки, емпатії) одних і тих же тер- мінів, а частково – відсутністю налагодженого зв’язку, активної співпраці між представниками різних напрямів суспільствознавства, що вивча- ють людину. Варто наголосити також на тому, що, відсутність у деяких соціумах понять, позна- чуваних вищезгаданими термінами, використо- вувалася ними навіть як аргумент проти ви- знання прав людини за членами тих соціальних груп, котрим такі поняття взагалі не відомі з огляду на специфіку культури даного суспільс- тва та вироблених форм самореалізації біосоціа- льних індивідів усередині відповідного соціаль- ного утворення [18, с. 33]. Для юридичної науки значимість розв’язання означеної проблеми вбачається у тому, що воно дозволяє, по-перше, з’ясувати зміст (значення, смисли) низки понять, котрі постійно використо- вуються у правознавстві, хоча першочергово розробляються соціально-філософською антро- пологією (соціальною філософією, філософсь- кою і соціальною антропологіями) [4, с. 72-95]; по-друге, – знайти відмінності у філософському та юридичному їх розумінні; по-третє, – набли- горії людини, а охоплює розуміння й тих понять, з яких ця категорія виводиться або які з неї випливають. Д. А. Гудима Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 257 зитись до з’ясування сутнісно-антропологічних характеристик права. Перш ніж перейти до аналізу поняття “лю- дина”, потрібно з’ясувати зміст понять, які є ро- довими щодо нього, а саме: “індивід” (синонім – “індивідуум”) та “істота”. Терміном “індивід” (від лат. individuum – “неподільне”; в англ. мові – “individual”) законо- давство України не оперує, однак у наукових правових дослідженнях вчені до нього зверта- лися. Так, М. Матузов розглядав індивіда як жи- ву істоту, яка знаходиться у нерозривній єдності з умовами свого існування (середовищем) [33, с. 67]. Філософські ж словники так визначають ін- дивід: 1) одиничне, на відміну від сукупності, маси; окрема жива істота, особа, людина, на від- міну від колективу, соціальної групи, суспільства у цілому [56, с. 212]; 2) одиничний, окремий, фі- ксований, тим чи іншим способом виділений, відмежований предмет; окрема сутність чи істо- та; особина, кожний самостійно існуючий орга- нізм; окрема людська особа [54, с. 260]. Аналогі- чні значення подають “Словник іншомовних слів” [51, с. 467], “Тлумачний словник українсь- кої мови” [52, с. 235] та “Новий тлумачний слов- ник української мови у трьох томах”, хоча в останньому поняття “індивідуум” також ото- тожнюється з поняттями “особистість”, “персо- на”, “суб’єкт” [38, с. 790], що невиправдано, з огляду на змістовну відмінність останніх як з першим, так і між собою. Стосовно терміно-поняття “істота”. Тлума- чні словники розкривають його через поняття “живий організм”, “людина”, “тварина”, “сотво- ріння”, “створіння” [52, с. 240; 38, с. 798], що свідчить про змістовну близькість, однак не іде- нтичність його з поняттям “індивід”. Із зазначеного випливає, що кожна людина – жива істота, індивід, але не всі істоти та індивіди – люди. Ведучи мову про останніх, доцільно ви- користовувати як синонім терміно-поняття “людські істоти”, “людські індивіди” або “біосо- ціальні індивіди” (зважаючи на те, що людина – окремий біологічний вид, який поєднує у собі природні та вироблені у процесі соціалізації яко- сті, а поняття “біологічний індивід” означає ви- нятково “індивіда у позиції і в момент, коли ім- пульси підтверджують цілісне взаємовідношення з об’єктами довкола нього... даний термін робить наголос на живій реальності, яку можна відріз- нити від розмірковування” [35, с. 318-319]). На користь цього свідчить те, що англійське тер- міно-поняття “human being” (синонімом якого є “man”, хоча зустрічаються також терміни “per- son” [3, с. 322; 6, с. 212; 12, с. 584; 22, с. 423], “individual” [12, с. 584]), вжите, зокрема, у Зага- льній декларації прав людини, буквально пере- кладається, як “людська істота”, але загально- прийнятим виявився відповідник “людина”. У той же час український переклад Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, котра набула чинності для України 27 вересня 1991 року, у ст.1 закріплює термін “людська іс- тота” на позначення дитини (можливий варіант – “людська особина”, проте це словосполучення некоректно відображає сутність позначуваного ним у юриспруденції поняття, оскільки термін “особина” має здебільшого біологічне забарв- лення, тобто робить наголос винятково на біоло- гічній природі людини). Додамо також те, що у російському перекладі ч. 1 ст. 40 Конституції Ірландії виводить принцип рівності громадян пе- ред законом з їх природи як людських істот [24, с. 349]. Як зрозуміло, тут мова йде про людину, оскі- льки їй у силу природи притаманна властивість підпорядковуватися тим чи іншим нормам, будую- чи ієрархічні піраміди. З погляду етології таке ба- чення відповідає об’єктивним законам розвитку біологічних видів [2, с. 6, 68; 19, с. 109-114]. Повертаючись до терміно-поняття “біосоціа- льний індивід” зауважимо, що воно може стосу- ватися і деяких тварин, а саме тих, котрих відно- сять до соціальних (евсоціальних) [26, с. 288-348; 21, с. 83-88, 93-122; 15, с. 232-236], оскільки “кож- на форма соціальної поведінки обов’язково має генетичну основу, котра “змушує” індивідів діяти так, щоби забезпечити успіх для себе та родичів” [15, с. 237]. Тому тепер не зовсім коректно ствер- джувати, що формою суто людського існування є “соціальність” або “суспільність” [27, с. 338]. Будучи членом певної спільності, біосоціаль- ний індивід виділяється і як неповторний суб’єкт, особа, здатна до усвідомленого способу діяльності. Тому визначником його специфіки виступає не стільки тілесна окремішність, скі- льки певна сукупність духовно-психологічних рис, які становлять самобутній характер його “Я” [57, с. 229]. Тобто людський індивід розгля- дається крізь призму його дій у специфічних особливостях, котрі не зводяться до родових і загальних характеристик. А ці особливості по- значаються терміном “індивідуальність”. Індивідуальність – неповторна своєрідність якого-небудь явища, окремої істоти, людини [56, с. 212], рівень розвитку людської особистості [57, с. 228], сукупність успадкованих і виробле- них у процесі онтогенезу фізичних і психічних особливостей, котрі відрізняють даного індивіда Людинорозуміння у правовій науці (до характеристики сучасного поняттєвого апарату) 258 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. від усіх інших [51, с. 466-467; 52, с. 235; 38, с. 789-790; 55, с. 196], окрема людина як носій не- повторної сукупності психічних властивостей [51, с. 467; 52, с. 235; 38, с. 790]. Таким чином, якщо термін “індивід” вказує на належність біо- логічної істоти до єдиного роду, то “індивідуа- льність” випливає, зокрема, зі сукупності став- лень такої істоти до світу природи, суспільства та залежить, окрім іншого, від позиції спогля- дання цього індивіда, характеру діяльності останнього й рівня його оригінальності. Народи- вшись біологічною істотою, у житті людина реа- лізовує свою індивідуальність незалежно від то- го, хоче вона цього чи ні, усвідомлює це чи не ус- відомлює. “Індивідуальність живої людини збе- рігається від моменту запліднення протягом усього розвитку й аж до смерті, змінюється тільки фено- тип (зовнішній вигляд). Сьогодні це доведений як елементарний принцип біології факт” [10, с. 24]. Стаття 300 Цивільного кодексу України за- кріпила серед особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, право на індивідуальність, зміст якого залиша- ється не розкритим, хоча згідно з частиною 2 цієї статті пов’язується з національною, культурною, релігійною, мовною самобутністю фізичної осо- би. Тому перед правозастосовчою та правоін- терпретаційною практикою ще постане питання про те, яким особистісним смислом наповнити “індивідуальність”. На нашу думку, філософське тлумачення цього поняття має бути обов’язково враховане задля того, аби, по-перше, знайти “відправну точку” для подальшої роботи (з’ясу- вати соціальне значення терміна), а, по-друге, розмежувати індивідуальність та особистість (право на розвиток якої також закріплене у зако- нодавстві), оскільки перша свідчить про не- повторність людини, котра може бути особисті- стю, але не бути індивідуальністю; індивідуаль- ність є основою всіх новаторських, оригінальних і творчих дій людини, її особистого внеску у розвиток людської культури [40, с. 3]. Тепер звернемося до поняття “людина” (англ. “man”, “human”, “human being”). За критеріями зоологічної систематики всі люди належать до виду Homo sapiens або Homo sapiens sapiens (“людини розумної”) сімейства Homo підряду вищих приматів ряду приматів підкласу плацен- тарних класу ссавців підтипу хребетних типу хордових. Цей вид розглядається як сукупність поліморфних популяцій, котрі вільно змішу- ються між собою та дають плодюче потомство [50, с. 128]. Таким чином, за будовою тіла, внут- рішніх органів, способом розмноження людина належить до тваринного світу, і ця обставина вдало використовується у медицині, зокрема, для пересадки органів і тканин. Тим не менше, людина явно (для себе) вихо- дить за рамки світу тварин і навіть протистоїть йому завдяки деяким своїм здатностям. І перед сучасною наукою ставиться завдання сформу- вати як загальне поняття людини, або “людини загалом”, так і специфічні, умовно кажучи, галу- зеві поняття людини, або “людини зокрема” [9, с. 11]. Зазвичай, вчені виходять з того, що людина – це істота, яка уособлює нерозривну єдність біо- логічної, соціально-історичної, культурної, духо- вно-моральної сторін її існування. Проте пробле- ма грані між людиною та твариною в історичній антропології ще далека від остаточного розв’язку. Достатньо навести два протилежні погляди: 1) морфологічної грані між найрозви- нутішими людиноподібними мавпами та першо- людьми не існує; лише знахідки штучно вигото- влених знарядь праці вказують на те, що викопні кісткові рештки належать людині (Ж. Антоні, М. Урісон); 2) між людиною та твариною можна провести так званий „мозковий рубікон”, який становить 700-800 см3 (В. Якимов, В. Кочеткова) [50, с. 143-144]. До того ж, еволюціоністським теоріям походження людини активно (і не зав- жди безпідставно) протистоять концепції креаці- онізму та космізму [11, с. 87-92, 134-140, 197-199; 15, с. 240-241, 243-246; 17, с. 488-495, 500-509; 26, с. 187-216; 49; 53, с. 169-171; 60, с. 13-28]. Традиційно вважається, що людина – суспі- льна істота, яка являє собою найвищий ступінь розвитку живих організмів на Землі, суб’єкт сус- пільно-історичної діяльності та культури [56, с. 736], особу як втілення високих інтелектуальних і моральних властивостей [52, с. 302], котра від- різняється від усього матеріального світу прита- манним лише їй якісно специфічним способом буття – практикою, що визначає і такі суто люд- ські ознаки, котрі перетворюють біосоціального індивіда на суспільну істоту, як свідомість, твор- чість, свобода [57, с. 340], а також членорозді- льна мова [39, с. 115; 52, с. 301-302]. Проте лю- дина є чимось “завжди більшим, ніж сукупність її соціальних властивостей. Це більше, ще не ре- алізоване, тут і там стає вирішальним для розу- міння конкретної людини: друга, коханого, во- рога, самого себе – у дослідженні фактів біогра- фії” [53, с. 166]. Як бачимо, наведені вище дефініції різнобі- чно, проте абстрактно підходять до визначення поняття людини, оскільки єдиний об’єктивний критерій для побудови “всеохоплюючої” дефіні- Д. А. Гудима Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 259 ції відсутній. Якщо у визначенні поняття людини перерахувати кілька притаманних останній ознак, сутність її залишиться все ж не з’ясова- ною, та й дати повний перелік характеристик біосоціального індивіда неможливо. Тому він був і “безперим двоногим з м’якою мочкою вуха та плоскими нігтями” (Платон), і “політичною істо- тою”, і “розумною твариною” (Арістотель), і “мислячою річчю” (Р. Декарт), і “служителем й інтерпретатором природи” (Ф. Бекон), і “виро- бником знарядь праці” (Б. Франклін), і “твари- ною з особливою зовнішньою організацією та здатністю користуватися зброєю та знаряддями праці” (К. А. Гельвецій), і “людиною розумною” (К. Лінней), і “єдиною істотою, яка знає, що вона є” (К. Ясперс), і “людиною-актором” (Й. Гейзі- нге), і “сукупністю всіх суспільних відносин” (К. Маркс), і “синтезом” (С. К’єркегор), і “кана- том, закріпленим між звіром і Надлюдиною” (Ф. Ніцше), і “запитуючим Буттям” (М. Гайдеґ- ґер), і “єдиною істотою, котра не хоче бути са- мою собою” (А. Камю), й “істотою символічною” (Е. Кассірер), і “сумою цінностей” (А. де Сент-Ек- зюпері), і “обездоленою твариною” (М. Шелер), й “істотою дисципліни” (А. Гелен), і “ексцентрич- ною істотою” (Г. Плеснер) тощо. Кожен з перелічених “образів” біосоціального індивіда характеризував лише певну сторону людської природи. У зв’язку з цим для форму- вання загальної дефініції поняття людини доці- льніше визначити ті сторони її існування, “сума” яких і складає її сутність (біологічна, соціально- історична, духовно-моральна, культурна “при- роди” або єдність природного, соціального та духовного, у т.ч. душевного), оскільки людське у людині зосереджене головним чином в освоєних нею формах і способах життєдіяльності, що завжди реалізуються у певному соціально-куль- турному контексті. Отже, поняття “людина” відображає загальні риси, притаманні людському роду. Однак “всі філософські твердження, котрі містять термін “людина”, ніколи не обґрунтовуються, виходячи з яких-небудь антропологічних властивостей, з якого-небудь конкретного образу людини, оскі- льки... вони завжди мають на увазі можливу лю- дину, яка ніколи не є якимось попереднім чи майбутнім станом, а завжди актуальним станом, хоча й таким, що не зводиться до жодного з су- щих” [32]. Тому дати визначення поняття біосо- ціального індивіда, котре претендувало би на загальне визнання, неможливо; кожен період розвитку суспільства зумовлюватиме виник- нення нових (чи відродження “старих”) концеп- цій сутності (природи) людини, але завжди акту- альним і достовірним буде те, що “всі люди на- лежать до одного і того ж виду та мають спільне походження. Вони народжуються рівними у гід- ності та в правах (питання лише, чи в усіх правах і в яких саме. – Д.Г.), й усі вони становлять не- від’ємну частину людства” (п. 1 ст. 1 Декларації про расу та расові передсуди, прийнятої Генера- льною Асамблеєю ООН 27 листопада 1978 року). Таким чином, людина – жива істота, яка по- єднує фізичне та духовне, природне і соціальне, успадковане та набуте при житті. Причому мо- мент його настання (зачаття, пологи) достеменно визначити нікому поки що не вдалося (а тому немає загальноприйнятого уявлення, з якого часу людину можна вважати такою). А це, до речі, є, так чи інакше, перешкодою для визначення мо- менту виникнення в особи прав і обов’язків∗. Тому український законодавець закріпив не- спростовну презумпцію про те, що правоздат- ність людини виникає у момент її народження, проте у випадках, встановлених законом, охоро- няються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини (ч. 2 ст. 25 Цивільного кодексу Укра- їни)∗∗. А відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України “Про охорону дитинства” дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої ор- ганізації охорони здоров’я. У той же час зарубіжний досвід дає приклади інакшого підходу. Так, згідно з п. 1 ст. 4 Амери- канської конвенції про права людини від 22 лис- топада 1969 року (набрала чинності у 1978 році) право на повагу до життя “захищається законом і, зазвичай, з моменту зачаття”, а підпараграф 30 ст.40 Конституції Ірландії говорить: “Держава визнає право на життя ненародженого та, маючи на увазі рівне право на життя матері, гарантує у своїх законах повагу і, наскільки це можливо, захищає та підтримує своїми законами це право”. ∗ Проблеми з визначенням моменту їх припинення не мали би поставати, оскільки він пов’язується зі смертю – повною та невідворотною втратою мозком усіх його функцій (див. ст.15 Закону України “Про трансплантацію органів та інших анатомічних матері- алів людини” від 16 липня 1999р.). ∗∗ Цивільний кодекс Української РСР у ч. 2 ст. 9 жодних винятків для ненароджених не встановлював, хоча у відповідності зі ст. 527 і ч.1 ст.529 передбача- лася охорона інтересів ненародженої дитини щодо спа- дкового майна після смерті її батька. Цей принцип відо- бражений і у ч. 1 ст. 122 Цивільного кодексу України. Людинорозуміння у правовій науці (до характеристики сучасного поняттєвого апарату) 260 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. Подібне положення закріпила й ч. 1 ст. 15 Кон- ституції Словацької Республіки, проголосивши охорону життя людини до її народження. Необхідно зазначити, що загальнотеоретична юриспруденція та філософія права, роблячи спроби дати дефініцію “галузевого” (правового, юридичного) типу біосоціального індивіда або ж обмежуючись констатацією наявності такого ти- пу, також не залишилися осторонь проблеми сутності біосоціального індивіда і поширеної у суспільних науках тенденції до створення об- разу “своєї” людини [4, с. 386-403; 48, с. 26-39]. Мова йде про оперування в юриспруденції по- няттями “юридична людина”, “правова істота” тощо. Ж. Карбоньє вважав, що тільки людина може бути юридичною істотою, оскільки їй при- таманна здатність створювати та сприймати юридичне [23, с. 61]. В. Малахов стверджує, що “правова істота співпадає з людиною. Правови- мірність життя є те, що іманентно притаманне людині. Право – властивість людини, а людина – субстанція права” [30, с. 251]. Дещо протилежної позиції дотримується В. Нерсесянц, на думку якого “можна сказати, що людина за своєю при- родою – істота правова. Але подібні судження зовсім не означають апріорності, природної да- ності, вродженої притаманності людині політич- ної чи правової сутності, політичних чи правових властивостей і якостей” [36, с. 40]. Аналізуючи погляди вищезазначених вчених, зауважимо, що, на наш погляд, поняття “юриди- чна істота” не тотожне поняттям “правова іс- тота” та “людина”. Як перше, так і друге охоп- люють не лише людей, але й інших живих орга- нізмів, однак у першому випадку – таких, що на- ділені державою юридичною правосуб’єктністю, а у другому – таких, яким притаманні вроджені пра- вові властивості – невід’ємні, природні права [16, с. 40-53]. Зважаючи на те, що, з одного боку, народив- шись, ми вже застаємо систему “винайдених” державою юридичних норм, а, з іншого, частина науковців – прихильників природно-правової концепції – схильна виводити певні норми права з природи людини, можна стверджувати, що “людина у праві” (терміно-поняття, запрова- джене Г. Радбрухом, на позначення філософської концепції “картини людини” в юриспруденції) має два образи: правової людини та людини юридичної∗ [1, с. 53-54, 66-67; 42, с. 21; 46, с. 18- ∗ Проблема співвідношення неюридичного (за на- шою термінологією – правового) та юридичного не нова. Про неї свого часу писали С. Алєксєєв, П. Рабі- 25; ]. Правова людина – це людський індивід, котрому – з огляду на його біологічну природу – притаманні вроджені правові якості (природні, невід’ємні, основні права), що є найважливішою складовою загальносоціального права. А юриди- чна людина – це людський індивід, котрий у процесі соціалізації здатний сприймати, реалі- зовувати та трансформувати право як спеціа- льно-соціальне (юридичне, “позитивне”) явище, яке є елементом сформованої у певному суспіль- стві культури [44, с. 9]. Саме через юридичне (позитивне) право біосоціальний індивід “реалі- зує можливості та силу розуму – свою виняткову і вражаючу... здатність осягати оточуючий світ, передбачати, оцінювати, приймати рішення та впроваджувати ці рішення у життя. Звідси – свою здатність бути творцем, створювачем, ім- пульсом й активною силою в розвитку дійсності” [2, с. 17-18]. Лише у контексті культури, котра є такою ж неприродною, як і людська свідомість, людина може бути самою собою [53, с. 173], проте не повинна втрачати свої правові риси (властивості, якості). Соціальність “складає тіль- ки максимум космологічного звершення мо- жливого в еволюції природи від хаосу до по- рядку та гармонії. Цей антропологічний дискурс до впорядкування сущого зумовлений органіч- ною конституцією людини, в якій розгортаються тілесні потреби, захоплюючи думку в службо- вому напрямі забезпечити насичення тіла, під- тримати та зберегти життя” [20, с. 162]. Наведені інтерпретації правового та юридич- ного образів людини разом відображають як об- межену константність і незмінність “частини” загальної людської сутності, так й обмежену її мінливість, що дозволяє розглядати, так би мо- вити, “юриспруденційну” сутність біосоціаль- ного індивіда як „природно-позитивну”. Інакше, “якщо припустити, що людина є безмежно пода- тливою, безвольною істотою (біологічним інди- відом. – Д. Г.), то у такому разі вона без спротиву опинилася би під гнітом норм й інститутів, які позбавляють людську природу можливості мобі- лізувати свої внутрішні сили та спрямувати їх на зміну цих систем”, а “якщо би людина була всьо- го лише творінням культурних систем (соці- альним індивідом. – Д. Г.), критика чи оцінка со- ціальних явищ з позиції благополуччя людини була би неможливою через відсутність місця для поняття «людина»” [59, с. 36]. нович, звертаючи увагу, зокрема, на неюридичні та юридичне значення слова “право”. Д. А. Гудима Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 261 Статистика представленого у Конституції України правового людинорозуміння свідчить, що терміно-поняття “людина” вживається 31 раз, але найпоширенішим в Основному Законі є тер- міно-поняття “громадянин” (зустрічається 75 разів) [8, с. 7]. Як відомо, громадянин – це “лю- дина, яка наділена усією повнотою, насамперед, політичних прав і має право та можливість без- посередньо (як урядовець) чи опосередковано (як виборець) брати участь в управлінні державою”, “це особа, яка несе відповідальність і має певні обов’язки перед власним народом, державою та суспільством” [7, с. 53], “фізична особа, право- вий статус якої обумовлений її належністю до громадянства певної держави” [61, с. 640]. Дані визначення дозволяють виділити най- більш істотні “ознаки” особи як громадянина∗: 1) громадянином може бути тільки людина – фі- зична особа; 2) він наділений комплексом прав, серед яких домінують політичні (у людини ж домінують “вітальні” (фізичні) та особистісні права); 3) “обсяг” його правового статусу обумо- влений належністю до громадянства конкретної держави; 4) громадянин бере участь (вправі бра- ти участь) в управлінні державою; 5) він виконує обов’язки та несе відповідальність не тільки пе- ред собою та суспільством (народом), але й пе- ред державою; 6) йому притаманна “громадянсь- кість” – ознака, яка свідчить про те, що громадя- нин може “функціонувати” і поза державою, пе- ребуваючи в її громадянстві, і при цьому не втрачати своїх якісних характеристик. Оскільки не кожна людина є громадянином, існують певні відмінності у правових статусах людей, які перебувають на території держави; громадянство держави (на відміну від так зва- ного “громадянства Землі”) надає людині шир- ший каталог прав і створює обов’язки, додаткові до природних. Хоча іноді може спостерігатися й інша тенденція: звуження обсягу основних (вроджених, природних, абсолютних, невідчу- жуваних) прав і покладення на громадянина надмірної кількості зобов’язань (наприклад, ви- знання одним з видів покарань (однією з меж права на життя) смертної кари, а також запрова- дження обов’язку працювати). Зазвичай, коли йдеться про права людини, використовуються конструкції “кожний”, “ніхто”, “усі”, “визнається ∗ Зауважимо, що все зазначене нижче щодо грома- дян однаково стосується й підданих – осіб, чий пра- вовий статус визначається належністю до підданства монархічних держав. право”, “гарантується свобода” або інші слово- сполучення безособового характеру. Стосовно ж прав громадян, то такі права, здебільшого, адре- суються саме останнім (“громадянин може”), проте можуть формулюватися і як права народу (Японія) або, скажімо, права осіб певної націо- нальної належності (Іспанія, ФРН) [29, с. 15]. Поняття “особистість” (англ. “personality”, рос. “личность”), як і поняття “людина”, мало та має різну інтерпретацію, котра залежить від фі- лософської позиції вченого, а також від предмета тієї науки, в якій відповідне поняття використо- вується. Нині “особистість” – це загальновжива- ний і науковий термін (спільний для психології, філософії, соціології, юриспруденції), що може позначати поняття про: 1) стійку систему соціа- льно значимих рис, які характеризують індивіда як члена того чи іншого суспільства або спільно- сті (психологія); 2) індивідуального носія цих рис як вільного та відповідального суб’єкта сві- домої вольової діяльності (філософія) [33, с. 313]; 3) сукупність соціальних ролей окремої людини (соціологія) [14, с. 22]. Зауважимо, що, окрім цьо- го, у тлумачних словниках української мови термі- но-поняття “особистість” виступає синонімом тер- міно-понять “індивідуальність” та “особа” [51, с. 372; 38, с. 493], що створює, швидше, додаткові труднощі, ніж допомагає в інтерпретації. Кожна з наук здійснює “свою” типологізацію особистостей: у філософії – відповідно до соціа- льно-історичної або культурно-світоглядної пе- ріодизації, у психології – з погляду структури та функціонування людської психіки, у соціології – відповідно до видів міжгрупової чи внутрішньо- групової взаємодії, суспільно-групової “прина- лежності”. І хоча правнича наука не дає власного визначення загального поняття особистості, про- те, виходячи із його дефініції, можна дійти ви- сновку, що поняттям “правова особистість” охоплюється правова людина як її “носій” та притаманні такій людині природні (невід’ємні, основні) права, що забезпечують можливість її функціонування у певних життєвих ситуаціях. Поняття ж “юридична особистість” відображає ті соціально зумовлені якості, характеристики “юридичної людини”, які закріплені у спеціа- льно-соціальному (юридичному, “позитивному”) праві конкретного історичного типу. На користь цього свідчить те, що “особистість конкретно- історичного типу, будучи об’єктом аналізу істо- ричної науки... може слугувати пояснюючим принципом для характеристики тих або інших особливостей індивідуального прояву загальних, типових рис особистості у конкретно-історичних Людинорозуміння у правовій науці (до характеристики сучасного поняттєвого апарату) 262 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. обставинах” [34, с. 20]. Таким чином, юридична особистість – це стійка система соціально зна- чимих якостей юридичної людини – забезпе- чуваних і/або наданих їй суб’єктом юридичної пра- вотворчості, – що відображає рівень свободи цієї людини, межі її відповідальності у певному суспі- льстві та відповідній правовій системі. З викладеного випливає, що поняття правової та юридичної особистостей не співпадають за обсягом. Юридична особистість повинна “розви- вати” особистість правову; необхідно, щоби пе- рша повністю охоплювала другу та забезпечу- вала (гарантувала) незмінність (стабільність, не- обмежуваність) властивостей останньої і можли- востей для їх прояву. Проте вся історія людства складається з ситуацій, коли юридична особис- тість повністю чи частково “витісняє”, а не “роз- виває” правову, обмежуючи природні права. Ко- жне суспільство намагається врегулювати відно- сини не тільки щодо “позитивних” (“державних”, неосновних) прав, але й щодо природних (не- від’ємних, основних), обмеження яких обґру- нтовується культурною специфікою, історичною необхідністю тощо. Будь-яка людина для забезпечення свого існу- вання й розвитку, для того, щоб стати особис- тістю, повинна мати певні можливості для влас- ної свідомої діяльності, для самоутвердження, а їх сукупність характеризує той чи інший стан свободи, який слугує, таким чином, найбільш загальною, важливою передумовою задоволення потреб й інтересів кожного біосоціального інди- віда [43, с. 17-18]. Однак, “уся свобода” не пови- нна творитися через придушення, утискання “не- природними межами” тієї “частини свободи”, котра притаманна правовій людині та становить її сутність. Навпаки, “уся свобода” має бути су- мою органічно поєднаних правової та юридичної сутностей людини. За такої умови “юридична особистість” не виводитиме за свої межі “пра- вову особистість”, залишаючи не охопленою (а отже, не забезпеченою) частину останньої або “спустошуючи” її внутрішній зміст, а станови- тиме так звану “юридичну самоцінність”. Дещо перефразовуючи К. Леві-Строса, можна було би сказати, що кожен людський індивід має власну юридичну особистість як тотем: вона є “означ- ником його означеного буття” [28, с. 234]. Стаття 1 Декларації про право на розвиток, затвердженої резолюцією 41/128 Генеральної Асамблеї ООН від 4 грудня 1986, проголошує право на розвиток невід’ємним правом людини, в силу якого кожен біосоціальний індивід та всі народи мають право брати участь у такому еко- номічному, соціальному, культурному і політич- ному розвитку, при якому можуть бути повністю реалізовані права людини та основні свободи, а також сприяти йому і користуватися його бла- гами”. Європейський суд з прав людини у рі- шенні, ухваленому 13 лютого 2003 року у справі “Одьювре проти Франції”, констатував, що право на індивідуальний розвиток, поміж інших інтере- сів, захищається ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. “Концепція індиві- дуального розвитку, – зауважив Суд, – охоплює можливість особи володіти докладною інформа- цією, що допомагає визначитись їй як людській істоті, а також враховує життєво важливий інте- рес особи в одержанні інформації, яка правдиво розкриває важливі аспекти її людської індивідуа- льності...” [47, с. 31]. За створення належних умов для всього вищезазначеного відпо- відальними є держави, котрі повинні співпрацю- вати одна з одною з метою забезпечення розви- тку й усунення перешкод на його шляху (ст. 3 згаданої Декларації), а “кожна людина має обов’язки перед таким суспільством, в якому лише й можливий вільний і повний розвиток її особистості” (ч. 1 ст. 29 Загальної декларації прав людини). У зв’язку з цим більшість євро- пейських держав закріпили право людини на розвиток її особистості (ч. 1 ст. 5 Конституції Греції, ст. 23 Конституції України, ч. 1 ст. 2 Кон- ституції ФРН тощо). Юридичне регулювання формування та пове- дінки особистості пов’язане, передусім, з необ- хідністю усунення чи виправлення відхилень від встановлених державою соціальних норм. Хоча первинним суб’єктом формування особистості (якщо вторинними вважати суб’єктів юридичної правотворчості) є сім’я, котра, будучи “природ- ним головним осередком суспільства” (ч. 3 ст. 14 Конституції Республіки Намібія), “основою сус- пільства та держави” (ч.1 ст. 38 Конституції Ли- товської Республіки), моральним інститутом, який володіє невід’ємними та невідчужуваними правами, що передують будь-якому позитивному праву і є вищими щодо нього (підпараграф 1.10 ст. 41 Конституції Ірландії), а також “природним середовищем для фізичного, духовного, інтелек- туального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення”, несе від- повідальність за створення належних умов для цього (ч. 1 ст. 11 Закону України “Про охорону дитинства”). Однак “ні держава, ні церква, ні національ- ність, ні даний суспільний клас, ні община, ні сім’я не можуть повністю підпорядкувати собі Д. А. Гудима Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 263 особистість саме тому, що до такого підпорядку- вання прагнуть усі вони спільно. Точно так само, хоча особистість і є продуктом суспільства, про- те вона ніколи не є простим відображенням того, чим живе та керується дане окреме суспільство. Кожна особистість – продукт спільного впливу декількох суспільств, і майже щодо кожної є своя особлива комбінація таких суспільних впливів” [25, с. 276]. З огляду на те, що особистістю не народжу- ються, а стають завдяки набутому за життя до- свіду, освіті, вихованню, у літературі стверджу- ється, що дитина – не особистість, душевно хво- рий також [33, с. 69]. Щодо такої позиції, заува- жимо, що формальні критерії дорослості та сфо- рмованості людини (як от: досягнення 18-річного віку, вступ у шлюб) не дозволяють визначити, стала вона особистістю, чи ні. Іноді за цими, а також за фізіологічними, соціальними показни- ками перед нами може стояти малолітня особа, проте рівень її інтелекту, манери поведінки і т. ін. все ж свідчитимуть, що вона – особистість. Незважаючи на даний підхід, закон проводить градацію можливостей людини, спираючись на залежність між ступенем розвитку її особистості та віковими, фізіологічними й іншими “особли- востями” (див. наприклад, ст. 31-35 Цивільного кодексу України, ст. 4, 22, 23, 26 Сімейного ко- дексу України), проте такі обмеження спрямова- ні на впорядкування суспільних відносин і на- кладаються в інтересах соціуму. Водночас за- уважимо, що з факту становлення людини як особистості тільки у соціальній діяльності та че- рез неї зовсім не випливає, що лише попереднім досвідом вичерпуються пояснення всіх проявів особистості. “Адже особистість людини ви- значається не тільки тим, що вона (людина) вже є, але й тим, чим вона хоче бути, до чого прагне як до віддаленої цілі, які завдання ставить перед собою” [53, с. 174]. Тепер звернемося ще до двох термінів, котрі позначають не завжди одні й ті ж поняття у фі- лософії та правовій науці. Йдеться про терміни “суб’єкт” і “особа”. За умови вияву активності, спрямованої на конкретний об’єкт, біосоціальний індивід стає суб’єктом (англ. “entity”, “person”, “subject” то- що) – носієм предметно-практичної діяльності та творчим началом у пізнавальному процесі [56, с. 633; 57, с. 669], яким є не просто людина, а, вла- сне, особа (англ. “person”, рос. “лицо”, “лич- ность”) – індивід як суб’єкт соціальної дійсності [57, с. 470], людина у системі суспільних зв’язків і відносин∗ [5, с. 351]. Очевидно, загальна філософія виходить з то- го, що суб’єктом є тільки представник людського роду (хоча деякі сучасні філософські течії схиль- ні відносити до суб’єктів й інших індивідів). Для філософсько-правової науки суб’єкт права – це “істота, котра розглядається певним, історично даним правом як самоціль” [45, с. 146]. “Людина – особа не тому, що вона жива істота, наділена тілом і душею, а тому, що вона відповідно до правопорядку представляє собою самоціль” [45, с. 148]. Самоцілі ж “виключають систему підпо- рядкування одна одній. Поняття особи тому – поняття рівності” [45, с. 146]. Без останнього “було би немислимим приватне право, тому що приватне право... – сфера зрівняльної справедли- вості... Але результати рівні, якщо суб’єкти, котрі ними обмінюються, також рівні. Індивідуалістичні та соціальні правові погляди виходять тому з по- няття рівності осіб” [45, с. 147]. Визнання особи самостійним суб’єктом юри- дично захищених прав, володільцем правоздат- ності та дієздатності тягне за собою її звільнення від повного поглинання суспільством, дарує мо- жливість стояти перед лицем останнього “як де- яка самостійна сила, як деяка юридична само- цінність” [41, с. 121]. У загальній теорії права суб’єкт – це особа, наділена хоча би правоздатні- стю (а щодо певних відносин – ще й дієздатні- стю); бути суб’єктом – означає володіти право- суб’єктністю [13, с. 6]. Тобто, як не кожна лю- дина є особистістю, так і не кожна людина може бути суб’єктом права. Останнім може визнава- тися лише біосоціальний індивід, який має сві- домість і волю, наділений якістю особистості, здатний здійснювати активні дії та нести за них відповідальність [31, с. 68] (однак, з цього пра- вила існують і винятки: згідно зі ст. 56 Консти- туції Республіки Угорщина кожна людина у цій країні визнається суб’єктом права). У той же час таким суб’єктом може стати не лише біосоціаль- ний індивід (фізична особа), але й державні та громадські об’єднання (серед яких левову частку становлять юридичні особи), соціальні спільноти (трудові колективи, територіальні громади, на- род тощо) і навіть тварини [16, с. 40-53], що до- зволяє говорити про наявність як “право- суб’єктного людинорозуміння”, так і “юридич- ного суб’єкторозуміння”, котре не обмежується осмисленням винятково фізичних осіб [58, с. 30- ∗ Іноді в юридичній літературі поняттям “особа” охоплюють поняття “людина” та “громадянин”. Людинорозуміння у правовій науці (до характеристики сучасного поняттєвого апарату) 264 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 42]. І “вже ці роздуми свідчать про “штучний характер суб’єкта права порівняно з реальним суб’єктом у прямому значенні цього слова”. Рів- ноправність, рівна правоздатність, які складають сутність особи, не властиві людині та людським спільностям. Ними їх наділяє правопорядок... Всі особи, як фізичні, так і юридичні, – творіння правопорядку. Навіть фізичні особи у точному сенсі є «юридичними особами»” [45, с. 147]. Як бачимо, правова наука розвинула зміст фі- лософських терміно-понять “особа” [5, с. 351] та “суб’єкт”, позначивши терміном “особа” більш широке коло суб’єктів соціальної дійсності та начеби створивши нових суб’єктів соціальної дійсності – осіб юридичних. Проте постає запи- тання: чи наділені останні тими ж правами та обов’язками, що й особи фізичні? На перший погляд, відповідь мала би бути однозначною: ні. Але якщо виходити з сутності (природи) кожної категорії осіб, до єдиної відповіді дійти немож- ливо. Стосовно обов’язків, то більшість держав світу не визнають, наприклад, кримінальну від- повідальність юридичних осіб, що вже відрізняє їх статус від статусу осіб фізичних [37, с. 18-27]. Так само можна з упевненістю стверджувати, що фізичні (вітальні) та особистісні права людини є “чужими” для юридичної особи, оскільки остання не має ані потреби в них (якщо такий суб’єкт взагалі може мати власні потреби), ані можливості фактично їх реалізувати. Щодо ін- ших прав, то можна звернути увагу на ч. 3 ст. 19 Конституції ФРН, котра встановлює: “Основні права розповсюджуються також на юридичних осіб ФРН, оскільки ці права, по суті, можуть бу- ти до них застосовані”. Більш коректно подібна норма сформульована у ч. 2 ст. 9 Конституції Естонської Республіки: “Перелічені в Основному Законі права, свободи та обов’язки поширю- ються на юридичних осіб остільки, оскільки це узгоджується із загальними цілями юридичних осіб і суттю таких прав, свобод та обов’язків”. У тих же державах, в яких норма про права юридичних осіб не відображена у Конституції, рано чи пізно це питання постає у ході тлума- чення змісту прав людини. Так, Конституційний Суд Російської Федерації у Постанові № 20-П від 17 грудня 1996 року (справа про безспірне стяг- нення податків і штрафів) вказав: “… кон- ституційне право людини та громадянина … по- ширюється на юридичних осіб тією мірою, якою це право за своєю природою може бути до них застосовано.... Вони були створені громадянами спеціально з метою спільної реалізації ... консти- туційних прав” (абз. 1, 2 п. 4 мотивувальної час- тини)∗. А Конституційний Суд України у Рішенні № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормати- вно-правових актів) дійшов висновку, що зага- льне правило ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі нормативних актів у випад- ках, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність, стосується лише фізичних осіб, оскільки воно міститься у розділі ІІ “Права, сво- боди та обов’язки людини і громадянина”. Суд водночас зауважив, що принцип зворотної дії може поширюватися і на юридичних осіб, однак тільки у випадках прямої вказівки на це у відпо- відному нормативно-правовому акті (п. 3 моти- вувальної частини Рішення). Ясна річ, представлені тут результати дослі- дження не претендують на повноту та вичерп- ність і потребують подальшої перевірки. Однак, як видається, з’ясування змісту складових понят- тєвого апарату людинорозуміння з використан- ням філософського досвіду дозволяє: по-перше, впорядкувати існуюче багатоманіття термінів, котрі стосуються поняття людини; по-друге, за- пропонувати чи уточнити визначення позначува- них ними понять (що певною мірою сприяє розв’язанню проблеми багатозначної інтерпре- тації останніх); по-третє, визначити співвідно- шення цих терміно-понять і, по-четверте, дещо удосконалити мову юриспруденції. Список літератури 1. Алексеев С. С. Общая теория права: В 2 т. Т. 1. – М.: Юрид. лит., 1981. 2. Алексеев С. С. Частное право: Научно-публи- цистический очерк. – М.: Статут, 1999. 3. Англо-русский юридический словарь. 3-е изд., исправл. / С. Н. Андрианов, А. С. Берсон, А. С. Ники- форов. – М.: РУССО, 2000. 4. Барулин В. С. Основы социально-философской ан- тропологии. – М.: ИКЦ “Академкнига”, 2002. 5. Батанов О. В., Макаренко Л. О. Особа // Юриди- чна енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемчушен- ко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998. – Т. 4: Н – П. – 2002. 6. Батлер У. Э. Русско-английский юридический словарь. – М.: Зерцало, 2001. ∗ Постановление Конституционного Суда Россий- ской Федерации от 17 декабря 1996 г. по делу о про- верке конституционности пунктов 2 и 3 части первой статьи 11 Закона Российской Федерации от 24 июня 1993 года “О федеральных органах налоговой поли- ции”. – http://ks.rfnet.ru/pos/p20_96.html. Д. А. Гудима Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 265 7. Безверхий О., Клинченко О. Особа в загальному плані // Віче. – 1994. – № 10. 8. Бігун В. До питання про філософію та теорію прав людини: правове людинорозуміння (деякі конце- птуальні та термінологічні аспекти) // Проблеми дер- жавотворення і захисту прав людини в Україні. Мате- ріали ІХ регіональної науково-практичної конферен- ції (13-14 лютого 2003р., м. Львів). – Львів: Юридич- ний факультет Львівського національного університе- ту імені Івана Франка, 2003. 9. Бігун В. С. Людина в праві: аксіологічний підхід: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.12 / Націона- льна академія внутрішніх справ України. – К., 2004. 10. Блехшмідт Еріх. Збереження індивідуальності: Людина – особа від самого початку. Дані ембріології людини. – Львів: Видавництво Українського Католи- цького Університету, 2003. 11. Бобильов Ю. П. Концепції сучасного природознавс- тва. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. 12. Борисенко И. И., Саенко В. В. Русско-английский юридический словарь: 22 000 терминов. – К.: Юрин- ком Интер, 1999. 13. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права. – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1950. 14. Вілков В. Ю., Салтовський О. І. Людина і світ: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2001. 15. Горелов А. А. Концепции современного естество- знания: Учеб. пособие для вузов / А. А. Горелов. – М.: ООО “Издательство Астрель”: ООО “Издательство АСТ”, 2004. 16. Гудима Д. А. Поняття “суб’єкт права”: до сучас- них дискусій // Бюлетень Міністерства юстиції Укра- їни. – 2003. – № 10. 17. Гусейханов М. К., Раджабов О. Р. Концепции со- временного естествознания: Учебник. – М.: Дашков и Ко, 2004. 18. Добрянський С. П. Актуальні проблеми загальної тео- рії прав людини: Дис. на здоб. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Львівський національний університет ім. І. Франка. – Львів, 2002. 19. Дольник В. Р. Непослушное дитя биосферы. Бе- седы о поведении человека в компании птиц, зверей и детей. Издание 3-е, дополненное. – СПб.: ЧеРо-на- Неве, Паритет, 2003. 20. Закомлистов А. Ф. Юридическая философия. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. 21. Зорина З. А., Полетаева И. И., Резникова Ж. И. Основы этологии и генетики поведения. Учебник. 2-е изд. – М.: Высшая школа, 2002. 22. Карабан В. І. Українсько-англійський юридичний словник: понад 65 000 слів та словосполучень юридич- ної підмови та близько 160 000 англійських переклад- них відповідників. – Вінниця: Нова книга, 2003. 23. Карбонье Ж. Юридическая социология / Пер. с фр. и вступ. ст. В. А. Туманова. – М.: Прогресс, 1986. 24. Конституция Ирландии // Конституции государств Европейского Союза. Под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М.: НОРМА – ИНФРА·М, 1999. 25. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права. 2-е изд. / Предисловие д-ра юрид. наук, проф. И.Ю. Козлихина. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. 26. Кравченко А. И. Социальная антропология: Учебное пособие для вузов. – М.: Академический Проект, 2003. 27. Красиков В. И. Философия как концептуальная рефлексия (Философская пропедевтика). – Кемерово: Кузбассвузиздат, 1999. 28. Леві-Строс Клод. Первісне мислення / Пер. з фр., вступне слово та примітки С. Йосипенка. – К.: Українсь- кий Центр духовної культури, 2000. 29. Мадіссон В. Право і влада: людина в правовому полі (до методологічних проблем філософії приват- ного права) // Право України. – 1999. – № 11. 30. Малахов В. П. Философия права. Учебное посо- бие. – М.: Академический Проект; Екатеринбург: Де- ловая книга, 2002. 31. Малеин Н. С. Человек – личность – субъект пра- ва // Конституция СССР и правовое положение лич- ности. – М., 1979. 32. Мамардашвили М. К. Проблема человека в фило- софии. – http://www.philosophy.ru/library/mmk/homo.htm. 33. Матузов Н. И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права. – Са- ратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1972. 34. Миголова И. Н., Миголов С. В. К вопросу об ис- торической специфике типов личности конкретного социального организма // В сб.: Человек: ценности, потребности, интересы. Препринты докладов моло- дых учёных на теоретическом семинаре при Отделе актуальных проблем исторического материализма. – М.: Институт философии АН СССР, 1984. 35. Мід Дж. Г. Біологічний індивід // Мід Дж. Г. Дух, самість і суспільство. З точки зору соціального біхевіо- риста / Пер. з англ. та передмова Т. Корпало. – К.: Укр. Центр духов. культури, 2000. 36. Нерсесянц В. С. Философия права. Учебник для вузов. – М.: НОРМА–ИНФРА·М, 1998. 37. Никифоров А. С. Юридическое лицо как субъект преступления // Государство и право. – 2000. – № 8. 38. Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. Вид. друге, виправлене. / Уклад. В. Яре- менко, О. Сліпушко. – К.: Аконіт, 2003. – Т. 1: А – К. 39. Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. Вид. друге, виправлене. / Уклад. В. Яре- менко, О. Сліпушко. – К.: Аконіт, 2003. – Т. 2: К – П. 40. Осипова Е. В. Социальные системы и действую- щие личности // Проблема человека в современной буржуазной философии. Препринты докладов совет- ских ученых к XVIII Всемирному философскому кон- грессу “Философское понимание человека” (Велико- британия, Брайтон, 21-27 августа 1988 г.) / Редкол.: И. И. Кравченко (ред.-сост.) и др. – М.: Б. и., 1988. 41. Покровский И. А. Основные проблемы граждан- ского права. Изд. 4-е, испр. – М.: Статут, 2003. 42. Рабинович П. М. Проблемы теории законности развитого социализма. – Львов, 1979. Людинорозуміння у правовій науці (до характеристики сучасного поняттєвого апарату) 266 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 43. Рабинович П. М., Витрук Н. В. Социалистическое право и личность // Правоведение. – 1970. – № 3. 44. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Вид. 5-те, зі змінами. Навч. посібник. – К.: Атіка, 2001. 45. Радбрух Густав. Философия права. / Пер. с нем. – М.: Междунар. отношения, 2004. 46. Раянов Ф. М., Минниахметов Р. Г., Пономарев Д. А. Право и законность в демократическом обществе. – М.: Право и государство, 2004. 47. Рішення Європейського суду з прав людини. Справа “Одьювре проти Франції” (Odiuvre v. France) // Адвокат. – 2003. – № 3. 48. Розин В. М. Человек культурный. Введение в ан- тропологию: Учеб. пособие. – М.: Издательство Мос- ковского психолого-социального института; Воро- неж: НПО “МОДЭК”, 2003. 49. Рол Д. Генезис цивилизации. Откуда мы про- изошли… – М.: Эксмо, 2002. 50. Середа С. Антропологія: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2001. 51. Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термі- нологічних словосполучень. / Уклад. Л. О. Пустовіт та ін. – К.: Довіра, 2000. 52. Тлумачний словник української мови. / Уклад. Т. В. Ковальова, Л. П. Коврига. – Х.: Синтекс, 2002. 53. Тульчинский Г. Л. Постчеловеческая персоноло- гия. Новые перспективы свободы и рациональности. – СПб.: Алетейя, 2002. 54. Философская энциклопедия в 5-ти томах. / Гл. ред. Ф. В. Константинов. – М.: Сов. энцикл. – М., 1964. – Т. 2. 55. Философская энциклопедия в 5-ти томах. / Гл. ред. Ф. В. Константинов. – М.: Сов. энцикл. – М., 1964. – Т. 3. 56. Философский энциклопедический словарь / Ред- кол.: С. С. Аверинцев и др. – 2-е изд. – М.: Сов. эн- цикл., 1989. 57. Філософський словник. – К., 1996. 58. Фогельсон Ю. Б. О реальности юридических лиц // Правоведение. – 1996. – № 2 або http://lawdiplom.nm.ru/stat/realjurl.htm. 59. Фромм Э. Человек для себя. – Мн.: Харвест, 2003. 60. Фрэзер Д. Д. Фольклор в Ветхом завете. 2-е изд., испр. / Пер. с англ. – М.: Политиздат, 1985. 61. Шемчушенко Ю. С. Громадянин // Юридична ен- циклопедія: В 6 т. – Т. 1: А – Г / Редкол.: Ю. С. Шем- чушенко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998. Д. А. Гудыма ЧЕЛОВЕКОПОНИМАНИЕ В ПРАВОВОЙ НАУКЕ (К ХАРАКТЕРИСТИКЕ СОВРЕМЕННОГО ПОНЯТИЙНОГО АППАРАТА) В статье анализируются понятия “индивид”, “существо”, “индивидуальность”, “человек”, “гражданин”, “лич- ность”, “субъект”, “лицо” и дается определение понятиям “человекопонимание в правовой науке”, “правовой чело- век”, “юридический человек”, “правовая личность”, “юридическая личность”. По мнению автора, результаты иссле- дования разрешают: упорядочить существующие разнообразие терминов, которые связанны с понятием человека; пред- ложить или уточнить дефиниции обозначаемых ими понятий; определить соотношение этих термино-понятий; в некото- рой степени усовершенствовать язык юриспруденции. D. A. Hudyma MAN-UNDERSTANDING IN THE LEGAL SCIENCE (ON THE CHARACTERISTIC OF THE CONTEMPORARY CONCEPTUAL SYSTEM) The author analyses the concepts of individual, being, individuality, human, citizen, personality, subject, person and de- fines the concepts man-understanding in the legal science, human of law, legal human, personality of law, legal personality. Author takes the the view that the researched results prove the differentiation of various existing terms dealing with the con- cept of human, suggest new or more precise definitions of the concepts designated by those terms, determine the correlation among these term-concepts, and, in a way, advance the legal language.

Схожі ресурси