Свобода – філософія – право: дискурс на фоні розвитку сучасної зарубіжної філософської думки
В статье анализируются особенности философско-правового осмысления свободы в современных западноевропейских и американских философских системах. Раскрывается содержание философских
 и правовых произведений ученых, которые определяли главные тенденции развития философской мысли второй половин...
Saved in:
| Date: | 2005 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2005
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11909 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Свобода – філософія – право: дискурс на фоні розвитку сучасної зарубіжної філософської думки / М.М. Олексюк // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 299-306. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860102621411409920 |
|---|---|
| author | Олексюк, М.М. |
| author_facet | Олексюк, М.М. |
| citation_txt | Свобода – філософія – право: дискурс на фоні розвитку сучасної зарубіжної філософської думки / М.М. Олексюк // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 299-306. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | В статье анализируются особенности философско-правового осмысления свободы в современных западноевропейских и американских философских системах. Раскрывается содержание философских
и правовых произведений ученых, которые определяли главные тенденции развития философской мысли второй половины ХХ – начала ХХ столетия.
This article concerns particularities of the juridico-philosophical understanding of freedom in the modern
West European and American philosophica systems. It explores the content of the philosophical and legal scientific works that defined the main tendency in the development of the philosophical thought of the second
half of the XX and the beginning of XX centuries.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:29:48Z |
| format | Article |
| fulltext |
АКСІОЛОГІЯ ПРАВА: ПРИНЦИПИ СВОБОДИ, РІВНОСТІ І СПРАВЕДЛИВОСТІ
Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 299
© 2005 М. М. Олексюк
Львівський юридичний інститут МВС України
СВОБОДА – ФІЛОСОФІЯ – ПРАВО:
ДИСКУРС НА ФОНІ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ЗАРУБІЖНОЇ
ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ
Сучасний стан розвитку людської цивілізації
характеризується певними параметрами, що ви-
являють його особливості у соціально-політич-
ній, економічній та духовній сферах. Події, які
пов’язані з такими явищами, як війни та прояви
міжнародного тероризму, економічні наслідки
світової глобалізації, несприйняття ідеологіч-
них супротивників та їх поглядів, заставляють
як ніколи раніше звертатись до аналізу тих ба-
зових цінностей, котрі становлять основу функ-
ціонування людської цивілізації як чогось ці-
лого. Усе частіше ми змушені вдаватись до фі-
лософського, політичного, правового осмис-
лення тих чинників, що реально впливають на
сучасний стан, людства й розвиток яких зумов-
лює можливість формування майбутнього.
Серед останніх важливе місце відводиться
свободі. Чим вона є, якие її філософське, полі-
тичне, правове трактування і як воно реально
може вплинути на загальне розуміння даного
явища у контексті сучасної епохи – усе це сьо-
годні є доволі актуальним та значимим. Дане
дослідження продовжує розпочатий у ряді по-
передніх публікацій автора дискурс стосовно
питання про категорію свободи, як у філософ-
ському, так і у політико-правовому її вияві [19,
с. 89-96; 20, с. 205-216].
Свобода як важлива риса людського єства
при будь-яких обставинах повинна бути поша-
нована та визнаватись. Це аксіома, яка систе-
матично заперечується реальним станом роз-
витку суспільства, котрому все частіше прита-
манні риси насильства та наруги, повної домі-
нації той чи іншої суспільної сили та встанов-
лення таких правових норм, які б порушували
цю свободу. Сьогодні можна стверджувати, що
реальний розвиток цивілізації можливий лише
на засадах пошанування принципів демократії,
гуманізму, пріоритету людських цінностей, що
вже само собою визначає потребу у свободі.
Спроба аналізу трактування свободи у кон-
тексті посткласичних та некласичних філософ-
ських парадигм у сучасній вітчизняній філо-
софській та політологічній думці не є новою.
І, на нашу думку, це вдало зробив у своїй праці
український філософ А. Карась [12]. Проте по-
трібно визнати, що дослідження питання став-
лення сучасних зарубіжних філософських сис-
тем до категорії свободи як у філософському,
так і у правовому її вимірі, що зараз на часі, ще
потребує своєї реалізації. Саме тому репрезен-
тована стаття і ставить завдання дослідити те,
як провідні філософи кінця ХХ століття вирі-
шують розглядувану проблематику, як вони го-
тують філософське осмислення свободи у кон-
тексті переходу світової цивілізації до нового
ХХІ століття.
Ідеологія свободи кінця ХХ століття, що
вплинула на сьогоднішні розуміння цього яви-
ща, складалась у надрах філософських кон-
цепцій, представниками яких були відомі вчені
– філософи, економісти, політологи, правозна-
вці. Вони зуміли витворити своє специфічне
бачення свободи, зіставити його з історичною
та класичною філософською традицією, сфор-
мувати специфіку своїх поглядів, витлумачити
потребу соціально-політичного та філософсь-
кого прогнозування, що неминуче повинно було
знайти своє відображення у складних та неод-
нозначних процесах наступної історичної епохи
– епохи ХХІ століття.
Одним із таких ідеологів і теоретиків сво-
боди, який у своїх творах інтегрує філософські,
політологічні, економічні та правові знання
у ХХ столітті був Фрідріх А. Гаєк, лауреат Но-
белівської премії 1974 року. Важливим резуль-
татом такого роду творчості стала публікація
його праці “Конституція свободи”, значення
якої важко оцінити навіть з огляду на початок
ХХІ століття. У роботі робиться спроба з філо-
софського погляду осмислити місце свободи
в сучасному світі та долі людини, і робиться це
на основі критичного аналізу філософської, по-
літичної та правової традиції. Ф. Гаєк багато го-
ворить про наявність так званої “внутрішньої
свободи”, котра базується на ідеальних чинни-
ках, що притаманні людині. “Внутрішня сво-
бода має межу, яку відчуває особа, керуючись
М. М. Олексюк
300 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2.
у своїх діях власною свідомою волею, своїм ро-
зумом і стійкими переконаннями, а не життє-
вими поривами чи обставинами”, – зазначає він
[7, с. 23]. Ця теза підкреслює значення такого
різновиду свободи для становища конкретної
особистості у суспільстві. Учений полемізує
з тими концепціями, котрі намагаються звести
цю “внутрішню свободу” до “свободи волі”,
цим самим применшити значення духовних фа-
кторів у прояві людської особистості.
Він застерігає від того розуміння свободи,
котре побудовано на принципах вільного задо-
волення своїх бажань, здатності досягти бажа-
ного, навіть у випадку, коли таке досягнення
є ілюзією. На думку Ф. Гаєка, “саме за допомо-
гою таких перекосів у тоталітарних країнах по-
няття колективної влади над обставинами виті-
снило поняття індивідуальної свободи, а саму
свободу насильно пригнічували в ім’я свободи”
[7, с. 24]. Отже, внутрішня свобода, котра мис-
литься як свобода індивідуальна саме і повинна
бути підставою організації суспільства в умовах
демократії, що протистоїть тоталітаризму. Ця
свобода виступає проявом максимальної конце-
нтрації душевного потенціалу особистості, а від-
так може реально виявляти здатність особи до фо-
рмування нових засад її функціонування.
З іншого боку, Ф. Гаєк критично аналізує по-
гляди на свободу такого відомого представника
тогочасного американського прагматизму як Дж.
Дьюї. У філософському осмисленні прагматиз-
мом свободи як свободи сили вчений убачає пе-
вну загрозу для людини та суспільства, адже таке
трактування може призвести до вимоги перероз-
поділу багатства. І він робить висновок: “Сумні-
вно, чи повинно толеруватися використання сло-
ва “свобода” у значенні “сила” [7, с. 26].
У “Конституції свободи” Ф. Гаєк чимало
уваги звертає на питання свободи у її право-
вому вияві. “Концепція свободи в рамках за-
кону, – пише він, – базується на твердженні, що
коли ми дотримуємося законів, у сенсі загаль-
них абстрактних норм, укладених незалежно від
їхнього застосування до нас, ми не підпорядко-
вуємося волі іншої людини, а отже, є вільні” [7,
с. 159]. Саме таке абстрактне значення законо-
творчості та закону, зокрема, їх загальність, на
думку вченого, вже відкривають дорогу до
встановлення свободи та рівності у дії законів
стосовно всіх та кожного, і в цьому є шлях до
реалізації ідеї свободи через правову норму.
Разом із такого роду твердженнями автор
“Конституції свободи” не може не відзначити,
що правова норма може також призвести до об-
меження свободи. І тут противники свободи, на
його думку, висловлюються стосовно того, що у
будь-якому суспільстві, навіть основаному на
найбільш розвинутих засадах свободи, хтось по-
винен видавати накази, а хтось їх виконувати,
а це, отже, це веде до зменшення ареалу свободи.
Філософсько-правове осмислення явища сво-
боди Ф. Гаєк продовжує у іншій своїй фундаме-
нтальній праці “Право, законодавство і свобода.
Нове визначення ліберальних принципів спра-
ведливості і політичної економії”. Він виходив з
думки про те, що “свобода може бути збере-
жена тільки, якщо трактуватиметься як найви-
щий принцип, який не може приноситись у же-
ртву заради конкретних вигод” [8, с. 46].
Розуміння свободи як особливого стану осо-
бистості, коли проявляються ті її риси, що ви-
являють відношення людини до оточуючого
середовища, в якому вона функціонує розкри-
валось у специфічній філософії позитивного
екзистенціалізму італійського філософа другої
половини ХХ століття Н. Аббан’яно. Він уво-
дить у філософський обіг поняття екзистенції як
свободи. Саме через цю екзистенцію, себто реа-
льне існування людини у системі буття він
і трактує свободу як властивість людини. “Ро-
зуміння свободи, – писав від у праці “Вступ
в екзистенцію”, – це розуміння людиною самої
себе та свого призначення у світі” [1, с. 202].
Проте не можна розуміти дану точку зору лише
у рамках егоїстичної натури людини, оскільки
Аббан’яно вводить у сформоване ним розу-
міння свободи і ту характерну рису, котра
пов’язує його з правовим розумінням свободи.
У його екзистенційній концепції свободи вво-
диться поняття обов’язку людини, адже “лише
тоді, коли вона бере на себе зобов’язання і бо-
реться, людина насправді вільна” [1, с. 202].
У праці “Мудрість філософії”, опублікованій
у 1984 р., Н. Аббан’яно як яскравий представ-
ник новітнього екзистенціалізму багато уваги
приділяє розгляду питань людини, її ролі, єства
та долі. Аналізуючи різноманітні філософські
концепції ХХ століття, він трактує свободу лю-
дини як властивість людини вибирати свій шлях
та проектувати своє життя у складних об-
ставинах реального світу. “Розумність і свобода, –
твердить він, – означають проектування і вибір на
основі можливостей, якими володіє людина і які
визначаються умовами її життя” [2, с. 34].
Питання свободи турбують одного з провід-
них сучасних філософів Еманюеля Левінаса [15;
16; 17; 18, с. 18-19;]. В центрі його філософської
концепції знаходиться Людина, Я, своєрідний
Свобода – філософія – право: дискурс на фоні розвитку сучасної зарубіжної філософської думки
Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 301
суб’єкт, котрий пізнається, проявляється, існує в
умовах діалогу з іншою людиною, Іншим, а цей
діалог виявляє сутність людського, формує всі
характерні суттєві риси людини, включаючи і
суспільну. Він доволі багато говорить про про-
блеми філософсько-правового осмислення люд-
ської сутності, і в цьому часто актуалізує про-
блеми свободи людини як особистості. Левіна-
сівське розуміння цих філософсько-правових
категорій проходить через трактування сенсу
прав людини. У своїй роботі “Права людини і
добра воля” філософ робить спробу позначити
ті філософські аспекти конкретної індивідуальної
сутності, котрі проявляються в її оволодіння пра-
вовими нормами. “Людина в якості людини, –
пише він, – повинна мати право на виключне мі-
сце в бутті, і, завдяки цьому, зовнішню позицію
щодо визначення явищ; мусить існувати право на
незалежність або свободу кожного, визнану кож-
ним” [15, с. 229]. Природне право, отже, абсолю-
тизується як домінуюче.
Свобода наскрізно виявляє особливості фі-
лософської парадигми Е. Левінаса, оскільки йо-
го дискурс у системі “Я – Інший” постійно ста-
вить питання про взаємодію цих структурних
елементів даної системи, в якій одна сторона
займає позицію панування, інша – підпо-
рядкування. Інший мислиться як проекція вла-
сного Я, як його модифікація, як результат ін-
терсуб’єктивності, проникнення у свідомості
у потаємні пласти людського Я.
Філософія Е. Левінаса завжди базувалась на
засадах діалогу між двома сутностями, але ро-
зуміння поняття свободи у його парадигмі змі-
нювались в міру того, як розвивалась специфі-
чна левінасівська концепція людини. В одній
з перших своїх філософських праць, яка була
написана у 40-х роках ХХ ст., “Від існування до
існуючого” він розглядає умови розуміння сво-
боди. Стверджуючи, що “з досвіду рабства не
можна виводити докази його протилежності”,
Левінас одначе вважає, що “думки про свободу
було би достатньо для її розуміння” [15, с. 55].
Філософ цим хоче підкреслити роль людської
свідомості у процесі пізнання сутності реаль-
ного світу.
Еволюція філософських поглядів Е. Леві-
наса, особливо у рамках осмислення концепту
“Я-Інший”, розвитку ідей інтерсуб’єктивності
впливала на розуміння свободи та її філософ-
сько-правового розуміння. Спочатку він тради-
ційно вважає, що “свобода повинна себе обґру-
нтовувати”, і вона “не виправдовує себе за до-
помогою свободи”, але вже далі заявляє про те,
що встановлення контакту Я з Іншим реально
впливає на свободу цього Я, значно обмежуючи
її. “Стикатись з Іншим – значить поставити під
питання мою свободу, мою спонтанність живої
сутності, моє панування речами, нестерпну сво-
боду “натиску”, якій усе дозволено, навіть убивс-
тво”, – читаємо на сторінках левінасівської праці
“Тотальне та нескінченне” [ 15, с. 284].
Зазначимо, що для характеристики елементів
системи “Я-Інший” в онтологічному тракту-
ванні сущого Левінас уводить поняття тоталь-
ності, під яким розуміє властиво буття з його
численними проявами, світ, в якому ця багато-
чисельність підпорядкована, єдності. На його
думку, саме у розумінні місця Іншого у тоталь-
ності і виявляються засади взаємної підпоряд-
кованості та підкоренності елементів системи
“Я – Інший”. Тому саме в цьому ракурсі і трак-
тується філософом поняття свободи. “Нам –
сущим, які мислять, які знають тотальність, які
розташовують залежно від неї окреме буття
й шукають сенс у мимовільності насильства, ця
свобода здається такою, яка виявляє особистості,
котрі путають свою особливість із тотальністю”, –
зазначав він у праці “Я” і тотальність” [17, с. 17].
Ці ж проблеми свободи через призму спра-
ведливості порушує інший відомий філософ
другої половини ХХ століття Поль Рікер [13, с.
64-91; 14, с. 15-38; 21; 22, с. 3-14; 23; 24; 25;].
Він зумів сформувати оригінальну філософ-
сько-правову систему, котра була помітним
вкладом у розвиток як правової, так й філософ-
ської науки. П. Рікер зумів своєрідно ввійти
в правову науку як оригінальний філософ, і з
своїм концептом, котрий відтворює всі харак-
терні для модерної західноєвропейської філо-
софії концепції. Очевидно, що для філософа
генерації кінця ХХ століття повинні бути при-
таманними думки, котрі реально відтворюють
специфіку сучасного стилю мислення, для якого
характерна полеміка, творчий дискурс, поліфо-
нія та багатоманіття підходів до аналізу як сус-
пільно-політичних так і духовних явищ. Водно-
час належить відзначити, що на сторінках своїх
праць, серед яких такі фундаментальні, як “Сам
як інший”, “Право й справедливість” та інших
Поль Рікер веде серйозний діалог як із предста-
вниками класичної (Аристотель, Платон, Кант),
так і посткласичної філософської думки (Аренд,
Левінас, Дворкін та інші) та яскраво виявляє себе
як філософ права, здатний правильно оцінити пра-
вові норми з позицій сучасної філософії та осмис-
лити й інтерпретувати їх.
М. М. Олексюк
302 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2.
Основи свого філософського концепту П. Рі-
кер сформулював у праці “Сам як інший”,
в якій дав характеристику бачення сутності лю-
дини як такої, що наділена здатністю мислити
та специфічно відтворювати оточуючий її світ
у своїх внутрішніх почуттях, на психічному рі-
вні. Подібно як і Левінас, він порушує питання
про суть елементів системи “Я-Інший”. Особ-
ливо варто звернути увагу на морально-етичні
постулати рікерівського філософського конце-
пту, оскільки саме тут формуються його філо-
софсько-правові висновки, аналіз яких дає мо-
жливість виявити місце вченого у сучасному
філософсько-правовому осмисленні сущого. І по-
трібно зауважити, що це місце – серед перших ве-
личин філософів права кінця ХХ століття.
Можна погодитись з думкою, що висловлена
у згадуваній монографії А. Карася: “Розумовий
елемент етичності... передбачає враховувати
відносність моральної вимоги щодо конкретної
спільноти і прагне повернути повноту вільної
волі людини” [12, с. 409]. Саме П. Рікеру і на-
лежить введення у філософську парадигму за-
хідноєвропейської філософії кінця століття ідеї
примата етики над мораллю. “Я відношу термін
етичного до наміру завершеного життя, – пише
філософ у праці “Сам як інший”, – а термін мо-
рального до виявлення цього наміру, що харак-
теризується водночас претензією на універса-
льність й ефектом примусовості” [25, с. 204]. Це
дає можливість йому зробити висновок, що реа-
лізація свободи як вияву внутрішньої вільності
людини від зовнішніх факторів можлива саме
на рівні етичного.
Але П. Рікер – це перш за все філософ права,
тому для нього характерне втілення свого філо-
софського концепту у загальну канву право-
вого, котре тісно пов’язано з морально-етич-
ними проблемами. Він серйозно досліджує осо-
бливості правової норми, змісту права, намага-
ється сформувати специфічне філософське
осмислення правового. Тут потрібно зазначити,
що філософ П. Рікер належить до представників
континентальної європейської культури, і саме
тому він специфічно трактує правове, виходячи
з характерної для цієї культури правової паради-
гми. У бесіді з українським філософом К. Сіговим
він зазначив, що відмінності у континентальному
та англосаксонському розумінні філософсько-
правових аспектів полягають у тому, що у Єв-
ропі та Франції, зокрема, правосуддя розпочи-
нається з розгляду підсудного, а потім перехо-
дить до аналізу здійсненого ним акту, тоді як,
коли у Англії та США користуються зворотною
логікою – передусім аналізують здійснений акт,
судять акт, засуджуючи людину [25, с. 428].
Саме так, з огляду приналежності до конти-
нентальної філософсько-правової традиції по-
трібно судити філософське осмислення права та
нормо-творчості, і, зокрема, правового розу-
міння свободи як категорії та явища, яке харак-
терне для П. Рікера. Мораліст П. Рікер завжди
виходив із тих філософсько-правових позицій,
відповідно до яких існує право на прощення
особистості, котра здійснила злочин, але піз-
ніше переконалась у аморальності та протиза-
конності свого проступка та внутрішньо усві-
домила свою помилку. Саме з таких позицій він
і трактує поняття свободи, піднімаючи значення
її внутрішнього прояву, котрий тісно пов’яза-
ний з людською совістю, що виступає внутрі-
шнім регулятором поведінки людини, її відно-
шення та координації дій стосовно зовнішнього
у філософсько-правовій системі “Я-Інший”.
Проте в реальному правосудному процесі со-
вість, на думку П. Рікера, не зводиться до ві-
льного вибору. “Тоді як суддя зобов’язаний ви-
голошувати право в одиничній ситуації∗, – за-
значає він, – мораліст перед лицем трагічного
в дії говорить про краще й менш погане в тому
вигляді, в якому це постає наприкінці обгово-
рення, де норми важать не менше, ніж особи”
[24, с. 216-217].
Філософський дискурс із приводу питання
про сутність, значення та роль свободи у житті
людини ведеться на сторінках видань відомих
представників сучасної філософської думки вже
тривалий час.
У цьому дискурсі, як бачимо задіяні як філо-
софи-теоретики, котрі визначають особливості
сучасного філософського концепту на засадах
виявлення сутності людського як основного
в існуванні сьогоднішнього світу, і в цьому ба-
гато уваги звертають на процеси суто суб’єк-
тивного змісту, так і представники соціальної
філософії, котрі розуміють прикладний харак-
тер своїх філософських парадигм і використо-
вують свої філософські розумування для випра-
вдання певних соціально-політичних структур
і процесів, котрі торкаються розвитку людсько-
го суспільства на політико-правовому рівні. Для
них не характерно абстрагування, вони актив-
∗ Тут, очевидно, П. Ріккер мав на увазі процес вине-
сення вироку, що здійснюється суддею на засадах
позитивного права, яке виключає будь-який відхід від
правової норми.
Свобода – філософія – право: дискурс на фоні розвитку сучасної зарубіжної філософської думки
Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 303
ніше пов’язані з реальною практикою соціальних
змін, а тому і дискурс ведуть специфічно, не вда-
ючись у тривалі роздуми з приводу стосунків
у рамках системи “суб’єкт-об’єкт”.
Останні представлені, зокрема, такими відо-
мими постатями, як І. Берлін та Х. Аренд. Анг-
лійський учений І. Берлін, нобелівський лау-
реат, відомий своїми філософськими тракта-
тами, котрі осмислюють сутність сучасної соці-
ально-політичної епохи. Йому належить специ-
фічне трактування свободи як явища та полі-
тико-правової категорії. Саме І. Берлін виділяє
“негативну” та “позитивну” свободу, навіть на-
зиває це двома концепціями свободи. На його
думку, “негативна свобода проявляється у тому,
що наявним є примус, під яким “розуміється
зумисне втручання з боку інших людей” [6, с.
181]. “Під свободою в цьому значенні, – зазна-
чає І. Берлін, – я розумію невтручання з боку
інших. Що ширший простір, де нема втручання,
то ширша моя свобода” [6, с. 182]. Тому в да-
ному випадку необхідно реалізувати свободу
людини через відвернення втручання у її діяль-
ність ззовні.
Філософське трактування І. Берліном сво-
боди в рамках двох її концепцій призводить до
висновку, що “перша сутність (“негативна” сво-
бода) – самозречення з метою здобуття не-
залежності; друга (“позитивна” свобода) – реа-
лізація своїх здібностей чи абсолютне само ото-
тожнення з конкретним принципом чи ідеалом
для досягнення тієї самої мети” [6, с. 193].
З часом І. Берлін, подібно як Ф. Гаєк, став
класиком у визначені ролі та значення свободи
у політико-правових процесах ХХ століття. Йо-
го праці з питань свободи активно викорис-
товують, цитують філософи, соціологи, полі-
тологи, правознавці, коли потрібно підкреслити
значення свободи у сучасному світі.
Одначе це не свідчить про абсолютну під-
тримку філософсько-правового розуміння сво-
боди у такій берлінівській інтерпретації. Як
приклад, тут варто навести активну полеміку
з такими думками одного із видатних представ-
ників американської філософсько-правової ду-
мки кінця ХХ століття Рональда Дворкіна.
У класичній праці, опублікованій наприкінці
70-х рр. ХХ ст., “Серйозний погляд на права”
він критично ставиться до так званого нейтраль-
ного значення свободи, сформованого І. Берлі-
ним. У першу чергу тут він вбачає можливість
тоталітарним режимам використовувати таке
розуміння свободи для виправдання антидемок-
ратичних дій на основі думки про те, що так
вони реалізують свободу людини, обмежуючи
доступ до неї зла за допомогою насильницьких,
антидемократичних методів [10, с. 376].
Водночас Р. Дворкін на основі серйозного фі-
лософсько-правового аналізу витворює свою тео-
рію свободи, особливу увагу звертаючи на по-
няття права на свободу. Він заявляє, що “загальне
право на свободу як таку, зрештою, існує – за
умови, що це право стосується тільки серйозних
випадків позбавлення свободи” [10, с. 379].
З філософсько-правовою концепцію свободи
І. Берліна кореспондується теорія свободи у ви-
кладі відомого австралійського філософа
Ф. Петі, котрий у 1996 р. на сторінках філософ-
ського журналу “Етика” (Чикаго, США), опуб-
лікував фундаментальну статтю “Свобода як
антивлада” [27].
У цій статті Ф. Петі посилається на праці
І. Берліна, особливо ті висновки, котрі даються
стосовно двох концепцій свободи, намагається
на основі берлінівського вчення проаналізувати
свою теорію свободи як анти влади. “Згідно
концепції свободи як антивлади, – пише він, –
я вільний до такого рівня, що жодна людська іс-
тота не може втручатись у мої справи, що ніхто
не може панувати надімною, навіть якщо я по-
требуватиму волі або мудрості для досягнення
самопанування” [27, р. 578]. У такому випадку
вчений трактує свободу як антивладу та різно-
вид “негативної” свободи.
Розкриваючи специфіку такого розуміння
свободи, Ф. Петі зазначає, що “свобода як ан-
тивлада... вимагає таких виявів права та полі-
тики, за умов яких різновиди влади заперечу-
ють можливість випадкового втручання” [15, р.
602]. Водночас для нього характерний є погляд,
що свободу належить розглядати як психологі-
чний та соціальний феномен, узалежнений від
того, наскільки людина користується певними
етичними принципами, зокрема здатністю до
прощення та прихильності до іншого [15, р.
602]. Тут бачимо властиву для сучасної зарубі-
жної філософської парадигми точку зору про
домінування етичних ознак у сучасному тракту-
ванні свободи як явища.
У філософсько-правовому дискурсі з про-
блем сутності свободи важливе місце завжди
займала Ханна Аренд [3; 5], відома німецько-
американська вчена, творчість якої по праву
належить як Німеччині, звідки вона була родом,
так і США, де вповні розкрився її талант. Ма-
буть, саме тому вона символічно представляє
сполучення двох домінуючих у другій половині
ХХ століття філософських парадигм – західно-
М. М. Олексюк
304 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2.
європейської (Левінас, Рікер) та американської
(Гаєк, Аренд, Роллз, Дворкін). Водночас потрі-
бно відзначити, що Аренд належала до учнів
таких відомих представників філософії ХХ ст.,
як Ясперс, Гайдеггер та Гуссерль, що призвело
до формування у неї специфічного світоба-
чення, котре поєднувало ознаки різноманітних
філософських парадигм міжвоєнного періоду.
Поняття свободи у творчості Х. Аренд ви-
кладено на сторінках її хрестоматійної роботи
“Між минулим і майбутнім”. У першу чергу,
вона підкреслює, що виявити сутність свободи
як такої дуже важко, практично неможливо,
і мотивує це тим, що для людини характерна на-
явність суперечності між свідомістю та совістю.
Твердячи, що “свобода людини є самооче-
видною істиною і що у згоді з цією аксіомою
в людському суспільстві укладаються закони,
ухвалюються рішення, виносяться судження”,
Аренд водночас не схильна абсолютизувати цю
тезу [4, с. 151].
Вона твердила, що відношення людини до
навколишнього середовища не можна назвати
вільними, а свобода, отже, не розкривається ці-
лком, оскільки людське мислення детерміну-
ється тим, що відбувається поза суб’єктом.
“Щоразу, коли я рефлектую з приводу того чи
того здійсненого акту, виходячи з припущення,
що я є вільним агентом, – пише вона, – він (цей
акт) здається таким, що відбувся під дією двох
видів причинності: причинності внутрішньої
мотивації, з одного боку, і каузального прин-
ципу, який керує зовнішнім світом, – із дру-
гого” [4, с. 152].
Будучи яскравим представником соціальної,
а властиво політичної філософської думки се-
редини ХХ століття, Х. Аренд не могла у своїй
інтерпретації поняття свободи не підкреслити
політичних аспектів розуміння цього явища.
Саме тому вона вважає, що поняття свободи
прийшло саме з політики, і лише потім було
переведено у площину духовну, площину фі-
лософського осмислення її як реалізації внут-
рішньої волі людини.
Свободу, відповідно до тлумачення Х. Аренд,
належить розуміти лише як прояв політико-
правового функціонування людського суспільс-
тва, вона розглядає її як важливу умову самого
існування людської соціальності, котра тракту-
ється за посередництвом політичних категорій.
“Свобода... насправді є причиною того, що лю-
ди взагалі живуть спільно в політичній орга-
нізації”, – зазначає вона [4, с. 154].
Для філософсько-правового осмислення про-
блем свободи Х. Аренд властива концепція так
званої “внутрішньої свободи”. Тут бачимо спі-
льність у філософських трактуваннях свободи з
Ф. Гаєком, котрий також розробляв теорію та-
кого розуміння свободи. Але арендтівська пара-
дигма розкриває предмет через призму феноме-
нології, звертання до класичної філософії в осо-
бі І. Канта. Саме цього вченого вона вважає та-
ким, що врятував свободу від подвійного наси-
льства.
Внутрішню свободу Х. Аренд протиставляє
саме тій свободі, що розкривається у сфері по-
літичного, зовнішній, котра детермінована осо-
бливостями функціонування людського суспі-
льства. Для неї внутрішня свобода – це внутрі-
шнє почуття, що немає зовнішнього вияву і то-
му є “політично іррелеватним”. Проте внут-
рішня свобода тут ставиться в залежність від
зовнішніх чинників, котрі реально впливають
на людину, даючи їй змогу відчути себе віль-
ною. “Ми спершу пізнаємо свободу або її про-
тилежність через наші взаємини з іншими, а не
через взаємини із самим собою”, – читаємо
у роботі Х. Аренд [4, с. 156].
Думки відомої вченої стосовно свободи не
замикаються суто на політичному її тракту-
ванні, навпаки, вона прагне довести процес ві-
докремлення свободи від політики як характер-
ного різновиду діяльності людського суспільс-
тва. У цьому вона солідарна з панівною у ХХ
столітті філософською парадигмою: “Наша фі-
лософська традиція майже одностайна в твер-
дженні, що свобода починається тоді, коли лю-
дина відходить від політичного життя, населе-
ного багатьма, і що її переживають не в спілку-
ванні з іншими, а у взаємодії із самим собою –
чи то у форму внутрішнього діалогу, який від
часі Сократа, ми називаємо мисленням, чи то
у конфлікті із самим собою, внутрішньої супе-
речності між тим, що я міг би робити, і тим, що
я справді роблю” [4, с. 166].
Філософсько-правове трактування свободи
провідними представниками зарубіжної філо-
софської думки не може не враховувати особ-
ливостей сьогоднішньої епохи з притаманними
їй властивостями. Сучасна індустріальна циві-
лізація, сформована у ведучих країнах Заходу,
заставила по-новому подивитись на проблеми
свободи людини та суспільства, а перед уче-
ними постала необхідність пошуку нових під-
ходів та інтерпретацій функціонування даного
явища. Відомий представник філософії сучас-
ного постмодернізму Ж. Бодріяр доволі багато
Свобода – філософія – право: дискурс на фоні розвитку сучасної зарубіжної філософської думки
Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 305
уваги приділяє питанням свободи у нинішньому
високотехнологізованому, зорієнтованому на
максимальне задоволення споживацьких потреб
людини. Звичайно, мова в його творах іде в пе-
ршу чергу про свободу індивіда, змушеного ро-
бити ті чи інші кроки у складному житті. Але
в ракурсі індивідуального філософ виявляє ті
риси, котрі набирають загально-соціального
значення, проектує їх на суспільний рівень. Він
чітко заявляє, що “небезпечною є та свобода
бути собою, котра протиставляє індивіда суспі-
льству” [7, с. 202]. Соціально-політичний підхід
до проблем свободи у філософії Ж. Бодріяра
чітко простежується у даному витягу з його
праці “Система речей”: “Свобода бути собою”
фактично означає свободу проектувати свої ба-
жання на промислові вироби. “Свобода насоло-
джуватись життям” означає свободу вести себе
ірраціонально та регресивно, тим самим при-
стосовуватись до певного соціального ладу ви-
робництва” [7, с. 201]. Очевидно, що цей ви-
сновок про детермінацію свободи суспільним
устроєм реалізує лінію сучасної філософсько-
правової думки на врахування особливостей
сучасної епохи та її виявів.
Проблеми морального вибору у сьогодніш-
ньому неоднозначному світі порушує у своїх
філософських працях відомий сучасний німе-
цький філософ Г. Йонас. Уже у назву однієї зі
своїх робіт він вкладає певний сенс, котрий ви-
ражає особливості сучасної цивілізації –
“Принцип відповідальності. У пошуках етики
для технологічної цивілізації”. Етика та мораль
для Йонаса стають основним змістом філософ-
ських роздумів. Він формулює філософію мо-
ралі технологічної цивілізації, в якій проблеми
свободи займають одне з провідних місць. Сво-
бода у цього філософа трактується як явище,
котре визначає розвиток сучасних західних де-
мократичних суспільних інституцій. Він пере-
конливо доводить, що лише на шляху до вільної
реалізації можливостей людини та суспільства в
сучасному світі можливий суспільний поступ.
Але чимало уваги звертається на особистісний
фактор, на людину як центр сучасної цивіліза-
ції, від стану якої залежить подальший розвиток
суспільства, врешті-решт навіть саме існування
людства. Г. Йонас переконує своїх читачів у
тому, що шлях до осягнення свободи у повному
її вияві є складним та потребує концентрації
чималих зусиль у боротьбі з несвободою, наси-
льством, залежністю тощо. “Будь-яке по-
ширення свободи, – зазначає він, – є ризикова-
ною ставкою на те, що її добре застосування
переважатиме зле, і тільки той вважатиме цей
результат вірогідним, хто переконаний у вро-
дженій позитивності людини” [11, с. 260]. Сво-
боду він трактує як “етичну цінність”, ціна якої
доволі висока.
Морально-етичні концепції свободи, сфор-
мовані сучасними зарубіжними філософами
створювали серйозний методологічний фунда-
мент для осмислення поняття свободи у розу-
мінні її як важливої правової категорії, що ви-
користовується у сучасній юридичній науці та
практиці.
Філософсько-правове осмислення проблем
свободи в контексті філософського дискурсу
американської та західноєвропейської філософ-
ських шкіл модерної філософії сприяло пору-
шенню проблем трактування свободи як елеме-
нта мислення та явища на новий рівень та спри-
чинило сучасні дискусії, що лише стають дже-
релом розвитку нових філософських концепцій,
у тому числі і стосовно свободи.
Список літератури
1. Аббаньяно Н. Введение в экзистенциализм.
– В кн.: Аббаньяно Н. Структура экзистенции.
Введение в экзистенциализм. Позитивный экзи-
стенциализм и другие работы / Пер. с ит. – С-
Пб.: Алетейя, 1998.
2. Аббаньяно Н. Мудрость философии и про-
блемы нашей жизни / Пер с ит. А. Л. Зорина. –
С.-Пб.: Алетейя, 1998.
3. Аренд Г. Становлення людини. – Львів: Лі-
топис. – 1999.
4. Арендт Х. Між минулим і майбутнім / Пер.
з англ. – К.: Дух і Літера, 2002.
5. Арендт Х. Vita activa, или О деятельной
жизни Пер. с нем. и англ. В. В. Бибих. – СПб.:
Алетейя, 2000.
6. Берлін І. Чотири есе про свободу / Пер. з англ.
– К.: Основи, 1994.
7. Бодрийяр Ж. Система вещей / Пер. с фр. –
М.: Рудомино, 1999.
8. Гаєк Ф. Конституція свободи / Пер. з англ.
– Львів: Літопис, 2002.
9. Гайек Ф. Право, законодавство і свобода.
Нове визначення ліберальних принципів спра-
ведливості і політичної економії. – Львів: Ак-
вілон-Прес, 2000.
10. Дворкін Р. Серйозний погляд на права . –
К.: Основи, 2000.
11. Йонас Г. Принцип відповідальності. У по-
шуках етики для технологічної цивілізації / Пер.
з нім. – К.: Лібра, 2001.
М. М. Олексюк
306 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2.
12. Карась А. Філософія громадянського су-
спільства в класичних теоріях і некласичних
інтерпретаціях: Монографія – К.: Львів: Видав-
ничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003.
13. Кошарний С. Поль Рікер і герменевтична
метаморфоза феноменології // Філософська і соці-
ологічна думка. – 1995. – № 3-4.
14. Кошарний С. Поль Рікер і герменевтична
метаморфоза феноменології // Філософська і соці-
ологічна думка. – 1995. № 5-6.
15. Левинас Э. Избранное. Тотальность и беско-
нечное. – М.; СПб.: Университетская книга, 2000.
16. Левинас Э. Тотальность и бесконечное:
Эссе о внешности. – Вопросы философии. –
1999, № 2.
17. Левінас Е. Між нами. Дослідження думки-
про-іншого. – К.: Дух і літера: Задруга, 1999.
18. Левінас Е. Обличчя незнайомця // Кур’єр
ЮНЕСКО. – 1992. – № 9-10.
19. Олексюк М. Проблеми свободи у ге-
гелівській філософії права та західноєвропей-
ська філософська думка ХХ століття // Філо-
софія Гегеля і сучасність: збірник наукових
праць присвячених філософській творчості Ге-
геля. – Львів, 2002.
20. Олексюк М. Філософсько-правовий аналіз
свободи як явища: західноєвропейська філо-
софська парадигма ХХ століття. – Вісник
Львівського інституту внутрішніх справ: Збір-
ник. – Вип. 3. – 2002.
21. Рикер П. Конфликт интерпретаций. – М.,
1994.
22. Рикер П. Терпимость, нетерпимость, не-
приемлемое // Collegium. – К. – 1994. – № 2-3.
23. Рікер П. Історія та істина. К., 2001.
24. Рікер П. Право і справедливість / Пер. з фр.
– К.: Дух і Літера, 2002.
25. Рікер П. Сам як інший / Пер. з фр. – Вид.
2-е. – К.: Дух і Літера, 2002.
26. Рікер П. Сам як інший. – К.: Дух і літера, 2002.
27. Pettit P. Freedom as Antipower // Ethics. –
An International Journal of Sotial, Political and
Legal Philosophy. – Vol. 106. – No 3. – April
1996. – Univer. оf Chicago.
М. М. Олексюк
СВОБОДА – ФИЛОСОФИЯ – ПРАВО: ДИСКУРС НА ФОНЕ РАЗВИТИЯ
СОВРЕМЕННОЙ ЗАРУБЕЖНОЙ ФИЛОСОФСКОЙ МЫСЛИ
В статье анализируются особенности философско-правового осмысления свободы в современных
западноевропейских и американских философских системах. Раскрывается содержание философских
и правовых произведений ученых, которые определяли главные тенденции развития философской
мысли второй половины ХХ – начала ХХ столетия.
M. M. Oleksiuk
FREEDOM – PHILOSOPHY – LAW: DISCOURSE ON THE BACKGROUND OF
DEVELOPMENT OF MODERN FOREIGN PHILOSOPHIC CONCEPTION
This article concerns particularities of the juridico-philosophical understanding of freedom in the modern
West European and American philosophica systems. It explores the content of the philosophical and legal
scientific works that defined the main tendency in the development of the philosophical thought of the sec-
ond half of the XX and the beginning of XX centuries.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-11909 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1818-992X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:29:48Z |
| publishDate | 2005 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Олексюк, М.М. 2010-09-07T10:26:53Z 2010-09-07T10:26:53Z 2005 Свобода – філософія – право: дискурс на фоні розвитку сучасної зарубіжної філософської думки / М.М. Олексюк // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 299-306. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11909 В статье анализируются особенности философско-правового осмысления свободы в современных западноевропейских и американских философских системах. Раскрывается содержание философских
 и правовых произведений ученых, которые определяли главные тенденции развития философской мысли второй половины ХХ – начала ХХ столетия. This article concerns particularities of the juridico-philosophical understanding of freedom in the modern
 West European and American philosophica systems. It explores the content of the philosophical and legal scientific works that defined the main tendency in the development of the philosophical thought of the second
 half of the XX and the beginning of XX centuries. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Аксіологія права: принципи свободи, рівності і справедливості Свобода – філософія – право: дискурс на фоні розвитку сучасної зарубіжної філософської думки Свобода – философия – право: дискурс на фоне развития современной зарубежной философской мысли Freedom – philosophy – law: discourse on the background of development of modern foreign philosophic conception Article published earlier |
| spellingShingle | Свобода – філософія – право: дискурс на фоні розвитку сучасної зарубіжної філософської думки Олексюк, М.М. Аксіологія права: принципи свободи, рівності і справедливості |
| title | Свобода – філософія – право: дискурс на фоні розвитку сучасної зарубіжної філософської думки |
| title_alt | Свобода – философия – право: дискурс на фоне развития современной зарубежной философской мысли Freedom – philosophy – law: discourse on the background of development of modern foreign philosophic conception |
| title_full | Свобода – філософія – право: дискурс на фоні розвитку сучасної зарубіжної філософської думки |
| title_fullStr | Свобода – філософія – право: дискурс на фоні розвитку сучасної зарубіжної філософської думки |
| title_full_unstemmed | Свобода – філософія – право: дискурс на фоні розвитку сучасної зарубіжної філософської думки |
| title_short | Свобода – філософія – право: дискурс на фоні розвитку сучасної зарубіжної філософської думки |
| title_sort | свобода – філософія – право: дискурс на фоні розвитку сучасної зарубіжної філософської думки |
| topic | Аксіологія права: принципи свободи, рівності і справедливості |
| topic_facet | Аксіологія права: принципи свободи, рівності і справедливості |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11909 |
| work_keys_str_mv | AT oleksûkmm svobodafílosofíâpravodiskursnafonírozvitkusučasnoízarubížnoífílosofsʹkoídumki AT oleksûkmm svobodafilosofiâpravodiskursnafonerazvitiâsovremennoizarubežnoifilosofskoimysli AT oleksûkmm freedomphilosophylawdiscourseonthebackgroundofdevelopmentofmodernforeignphilosophicconception |