Право як феномен культури: філософсько-історичний аналіз

В статье раскрывается культуротворческая роль права, обосновывается положение о мере как его категориальной основе. Показано, что право, возникая в результате интериоризации “мерных” отношений, в свою очередь, формирует поведение человека на основе собственного самоопределения, и, тем самым, создае...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2005
Автор:	Проценко, І.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2005
Теми:	Філософія історії права та історія філософії права
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11913
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Право як феномен культури: філософсько-історичний аналіз / І.П. Проценко // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 338-350. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-11913
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-119132025-02-23T19:10:28Z Право як феномен культури: філософсько-історичний аналіз Право как феномен культуры: философско-исторический анализ Law as a cultural phenomenon: a historico-philosophic analysis Проценко, І.П. Філософія історії права та історія філософії права В статье раскрывается культуротворческая роль права, обосновывается положение о мере как его категориальной основе. Показано, что право, возникая в результате интериоризации “мерных” отношений, в свою очередь, формирует поведение человека на основе собственного самоопределения, и, тем самым, создает условия для становления автономной личности и гражданского общества. The article treats the issue of the culture-formation role of law. The notion of a measure as a categorical basis is also substantiated. It is shown that law as a result of the exteriorization of measure relations forms person’s behavior on the basis of self-realization, the latter conditioning the creation of autonomous personality and civil society. 2005 Article Право як феномен культури: філософсько-історичний аналіз / І.П. Проценко // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 338-350. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11913 uk application/pdf Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Філософія історії права та історія філософії права Філософія історії права та історія філософії права
spellingShingle	Філософія історії права та історія філософії права Філософія історії права та історія філософії права Проценко, І.П. Право як феномен культури: філософсько-історичний аналіз
description	В статье раскрывается культуротворческая роль права, обосновывается положение о мере как его категориальной основе. Показано, что право, возникая в результате интериоризации “мерных” отношений, в свою очередь, формирует поведение человека на основе собственного самоопределения, и, тем самым, создает условия для становления автономной личности и гражданского общества.
format	Article
author	Проценко, І.П.
author_facet	Проценко, І.П.
author_sort	Проценко, І.П.
title	Право як феномен культури: філософсько-історичний аналіз
title_short	Право як феномен культури: філософсько-історичний аналіз
title_full	Право як феномен культури: філософсько-історичний аналіз
title_fullStr	Право як феномен культури: філософсько-історичний аналіз
title_full_unstemmed	Право як феномен культури: філософсько-історичний аналіз
title_sort	право як феномен культури: філософсько-історичний аналіз
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2005
topic_facet	Філософія історії права та історія філософії права
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11913
citation_txt	Право як феномен культури: філософсько-історичний аналіз / І.П. Проценко // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 338-350. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT procenkoíp pravoâkfenomenkulʹturifílosofsʹkoístoričnijanalíz AT procenkoíp pravokakfenomenkulʹturyfilosofskoistoričeskijanaliz AT procenkoíp lawasaculturalphenomenonahistoricophilosophicanalysis
first_indexed	2025-11-24T14:48:26Z
last_indexed	2025-11-24T14:48:26Z
_version_	1849683562106716160
fulltext	338 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ ПРАВА ТА ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА © 2005 І. П. Проценко Черкаський національний університет імені Б. Хмельницького ПРАВО ЯК ФЕНОМЕН КУЛЬТУРИ: ФІЛОСОФСЬКО-ІСТОРИЧНИЙ АНАЛІЗ Становлення українсь- кої державності, визна- чаючи системні зміни всіх складових суспільства, передбачає розбудову тих елементів, які в силу пев- них причин були або від- сутні, або існували в спо- твореному вигляді. Це по- ложення в повній мірі від- носиться до феномена віт- чизняного права. На його стан негативно впливав характер української ментальності, переважання в ній емоційно-чуттєвої складової, а також відсу- тність державності, яка, за Гегелем, породжує право і засіб виконання правових норм у вигляді адміністративної системи. Право – своєрідна ахі- лесова пята української культури, його стан, по- значаючись на положені людини, стримував і стримує автентичне сприйняття і поширення єв- ропейських цінностей на терені України. Таке відношення до права посилювалося тривалим пе- ребуванням в колоніальній залежності від росій- ської імперії, характерною рисою якої було нігіліс- тичне ставлення до цього феномена. Як зазначав А. Валицький, “однією із характерних ознак росій- ської дореволюційної думки було заперечення або зневажливе відношення до права, пов’язане із ідеа- лізацією общинного колективізму” [5, с. 25]. Такий стан права зумовлює завдання, які сто- ять перед суспільною думкою, у тому числі й пе- ред філософією. Справа не у формальному прийн- ятті законів, підзаконних актів і навіть конституції (тобто того, що становить зміст позитивного пра- ва), справа в стані правової свідомості, правової культури в цілому, формування якої передбачає системну зміну всіх складових суспільства. Для України важливою є розбудова права як чинника культури, як тієї складової, яка значною мірою визначила обличчя Заходу, і на основі якої зберігається, розбудовується і пролонгується в часі система цінностей закладених ще в Анти- чності, в першу чергу мова йде про цінність людської особистості та її свободи. Особливості історичного шляху, постійне ба- лансування на межі західної культури, ставлять завдання розбудови права, яке би враховувало не тільки перспективи сучасної цивілізації, але й специфіку історичного буття українського на- роду. Для України питання “Чи можлива націо- нальна філософія права?” [9, c. 12], яке справед- ливо ставить А. А. Козловський, не просто пи- тання, але й та планка, яка задає смисловий про- стір для розбудови правової культури. Тобто во- но визначає можливі флуктуації теоретичної ду- мки в процесі розбудови правового суспільства. Мова йде про те, чи може Україна обмежитися безпосереднім наслідуванням існуючих систем права, чи вона змушена стати на шлях, якщо не створення власної національної моделі права, то принаймні доповнення існуючого права принци- пово новими розділами. Слід сказати, що філософія права переживає сьогодні значне піднесення на пострадянському культурному просторі, у тому числі, що є особ- ливо цінним, в Україні. Про це свідчить не тільки її інституалізація як міждисциплінарного напря- мку філософії і права, але й зростання кількості публікацій, зокрема монографічної літератури. Про це ж свідчить і поява спеціалізованого часо- пису. Огляд літератури показує, що вона охоп- лює досить широке коло проблем і аспектів пра- ва (буття права). Зокрема методологічна пробле- матика досліджується в працях М. Козюбри, І. П. Малинової, Л. В. Петрової, П. М. Рабіновича і інших. Гносеологічні проблеми права аналізу- ються в працях А. А. Козловського. Онтологіч- ний, антропологчний і аксіологічний аспекти права на основі феноменологічного підходу досліджу- ються в працях С. І. Максимова. Онтологічний аспект права розглядається в працях Полякова А. В. Значна увага приділяється аналізу філософсь- ко-правової спадщини П. Юркевича, Б. О. Кістя- ковського тощо. В цьому плані звертає на себе ува- І. П. Проценко Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 339 гу монографічне дослідження В. М. Тихонова, присв’ячене творчості П. Юркевича. Можна при- єднатися до висновку С. І. Максимова, що в Украї- ні спостерігається “певний філософсько-правовий “Бум” [15, c. 7]. Говорячи про філософію права не можна не сказати про значну інтенсифікацію філософсько- правових досліджень в Росії, котра вирішує по- дібні завдання, а саме, розбудову правової куль- тури, що, зрозуміло, являє значний інтерес для України. Філософсько-правові проблеми дослі- джуються в працях С. С. Алексеєва, І. П. Малі- нової, Ю. В.Т ихонравова, В. С. Нерсесянца, В. М. Розіна і інших. Позитивно оцінюючи піднесення філософ- сько-правових досліджень, разом з тим, слід за- значити, що сама собою філософія права, будучи обмеженою своїм предметом – правовою реаль- ністю – не охоплює всі його зв’язки як феномена співмірного культурі, як одного із системоутво- рюючих чинників західної культури. Це означає, що потрібно довести рефлексію над правом до такого рівня загальності, який би розкрив його органічні зв’язки із іншими частинами культури, з різними чинниками становлення західної куль- тури, котрі мали місце в Античності. Відродження України вимагає рефлексії не тільки над власною історією (яка знаходиться сьогодні в центрі уваги україністики), але й над світовою історією. При цьому розбудова України створює певну диспозицію (і гносеологічну си- туацію): вона, вимагаючи переосмислення влас- ної історії, водночас задає певний кут зору на сві- тову історію, у тому числі й на феномен права. Саме таке розуміння визначає спрямування погляду на право, зумовлює необхідність, обра- зно кажучи, налаштування (наведення), оптики на дослідження його як феномену культури. Проблема правової культури в Україні є тим ви- падком, про який писав Д. Ллойд в праці “Ідея історії”: “Держави, які виникли нещодавно, – зазначав він, – потребують більш чітко виражену систему, ніж той достатньо випадковий набір законів і традицій, який цілком надійно служив і служить Англії до цього часу” [13, с. 155]. Мова йде про дослідження права як феномена куль- тури, при цьому не тільки його наявного стану, але й особливостей його генезису, оскільки, як писав Гегель, лише “результат разом із своїм становленням” є дійсним цілим. Ці міркування зумовлюють мету дослідження, а саме, філософ- сько-історичний аналіз права як феномена куль- тури, взятого в його історичному розвитку. Дося- гнення даної мети визначає зміст і логіку розта- шування матеріалу. В статті автор свідомо про- тиставляє свою позицію тим авторам, які виво- дять виникнення права із правил і норм поведі- нки, які існували ще за родового ладу. На наш погляд, виникнення права визначається станом всієї культури, як вона склалася на час вісьової епохи. Таке розуміння зумовлює посилену увагу в статті до тих культурно-історичних процесів, результатом і умовою яких є право. Слід сказати, що філософсько-історичний під- хід до дослідження права має значні перспек- тиви. Справа в тому, що такий підхід охоплює різні прояви (елементи, пласти, епохи тощо) людської історії, в тому числі і право, маючи ж в собі філософську складову він, тим самим, охоп- лює і різні аспекти буття (і пізнання) права, в тому числі екзістенційний, феноменологічний, онтологічний тощо. Наявність історичної скла- дової, в свою чергу, означає, що ці аспекти права розглядаються в їх динаміці, в контексті істори- чного розвитку. Саме в історичному розвитку виявляється суперечлива природа права, діалек- тика сутності і явища, засадничого змісту і зов- нішніх проявів, внутрішньої логіки і зв’язків з іншими складовими культури. В цьому плані особливу увагу звертає на себе зміст процесів, які відбувалися за вісьової епохи. Мова йде про особливу епоху, котру виділяє в своїй відомій праці “Смисл і призначення істо- рії” К. Ясперс, яка охоплює УІІІ-ІІ ст. до нашої ери. В дану епоху, як показав К. Ясперс, відбу- ваються принципові зміни, які, охоплюючи різні сторони людського життя, визначили подальший розвиток людської історії. Цілком виправдано цю епоху В. А. Бачинін, В. С. Журавський та М. І. Панов розглядають в своїй книзі “Філософія права” як епоху “генезису правових цивілізацій і філософсько-правової свідомості”. В цей час “Розхитувалися нормативні основи звичних сте- реотипів поведінки” [2, с. 185]. У відповідь на ці зміни і виникає право як “додаткова нормативна система, покликана регулювати людську поведі- нку в якісно ускладнених умовах цивілізації” [2, c. 185-186]. Безпосереднім чинником права роз- глядається посилення трансгресивної поведінки, воно виникає, вважають вони, “як відповідь ци- вілізацій, що формуються, на трансгресивний ви- клик людини” [2, c. 187]. Завдання права в тому, щоб “оберігати творчу трансгресивність і прибор- кувати, обмежувати негативно орієнтовані форми трансгресивності. Воля до самоствердження, твор- чості і свободи повинна була неминуче наштовх- нутися на волю до порядку” [2, c. 187]. Право як феномен культури: філософсько-історичний аналіз 340 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. На феноменологічному рівні розгляду виник- нення й існування права дійсно постає як реакція на трансгресивність, як засіб урегулювання люд- ських відносин шляхом їх обмеження. З плином історії дана роль права посилювалась, що позна- чається й на уявленнях про його місце і роль в історії. Часом така уява набувала крайніх форм, зокрема, в філософії легізму в Китаї. Справді, якщо при визначенні права керуватися його фо- рмально-загальними проявами то, в першу чергу, в вічі впадає його обмежувальна роль. Цю роль виконує держава, стаючи головним суб’єктом законотворчої діяльності. Такий прояв права, виражаючи його формальну загальність для різ- них країн і культур, став згодом нормою, тради- цією, яка відбилася в його сприйнятті як засте- режого інструменту. Так, розглядаючи стан пра- восвідомості в Росії Б. О. Кістяковський заува- жує, що в ній право розглядається як дещо похі- дне, відносне щодо економічних і соціальних умов, що “дає привід деяким теоретикам визна- чати дуже низьку його цінність. Одні бачать в праві лише етичний мінімум, інші вважають невідємним елементом його примус, тобто на- силля” [11, с. 122]. На цей аспект права вказує назва праці Д. Ллойда “Ідея права. Репресивне зло чи соціальна необхідність?” Саме така (об- межуюча, репресивна) роль права знаходиться на поверхні позитивного права. Подібне розуміння знаходить підкріплення в християнському світо- гляді, який проголошує початкову гріховність людини, її потенційну схильність до анормальної поведінки, що санкціонує обмежувальну роль не лише релігійних, але й правових норм. Таке ро- зуміння суті й призначення права знайшло вираз у формулі “Все, що не дозволено – заборонено”. Лише згодом виникає нова альтернатива – “до- зволено все, що не заборонено”. Ця зміна свід- чить не тільки про еволюцію правосвідомості, але й про наявність в праві потужного позитив- ного, в смислі конструктивного, культуротвор- чого начала. У зв’язку з цим постає питання, а саме, як культуротворчий потенціал права був представлений за часу становлення права, зок- рема, в Античності. Це питання вимагає філо- софсько-історичного підходу. Він дозволяє до- повнити можливості феноменологічного підходу. Справа в тому, що на феноменологічному рівні право сприймається в його наявній безпо- середній данності, а отже, досить часто за раху- нок розуміння тих процесів і закономірностей, які мали місце за часу його становлення. За та- кого підходу конкретно-історичні прояви права (представленого здебільшого позитивним пра- вом) приймаються за його сутнісні визначення. Тому, навіть, розглядаючи історію права, дослі- дник приймає до уваги форми його прояву в ми- нулому, а не власне механізм генезису права, ко- трий пов’язаний із культурою в цілому. В силу цього склалася традиція виводити право із са- мого права, з його протоправових форм і станів. Ретроспективний аналіз вісьової епохи свід- чить, що при певній спільності процесів, які від- бувалися в цей час в різних культурах, їх пода- льша доля суттєво відрізняється, що створює ці- каву “природну” гносеологічну ситуацію для по- рівняльного дослідження різних можливостей реалізації логіки історичного процесу. Сам факт, що дана епоха знаменується виникненням здат- ності до рефлексії, дає певну підказку для по- шуку відповіді про причини, які зумовили різні варіанти розгортання кожної із вісьових культур. Мова йде про особливості реалізації цієї здібно- сті, в першу чергу, про рефлексивне відношення до попереднього стану культури, а відтак, і про ставлення до нього. Такий перебіг подій, тобто різні варіанти від- ношення до досвіду минулого, з’являється уже за архаїчного стану. Як показав Леві-Строс, на межі архаїчного суспільства формується різне відно- шення до попередньої історії, що впливає на по- дальшу долю відповідного народу. Так, аналізу- ючи відмінність між так званими історичними й неісторичними народами (за його терміноло- гією відповідно “гарячими” і “холодними” сус- пільствами), він встановлює залежність їх долі від відношення до минулої історії. “Одні з них, – пише Леві-Строс, – прагнуть завдяки наявним інституціям, анулювати квазіавтоматично той вплив, який могли б справити історичні чинники на їхню рівновагу й спадкоємність, інші рішуче інтеріоризують історичне становлення, роблячи з нього двигун свого розвитку” [7, с. 254]. Отже, в одному випадку, мова йде про десакралізацію минулого, про нейтралізацію впливу минулої історії. В іншому випадку мова йде про утри- мання минулого в полі культури в якості засади подальшого існування. За вісьової епохи відношення до минулого набуває визначальної ролі. Прикладом особли- вого, діалектичного і, як виявилось з плином ча- су, найбільш перспективного відношення до спа- дщини минулого, є Античність. Вона змогла по- долати тяжіння минулого і, разом із тим, не зни- кнути з горизонту буття. Як зазначає М. Бердяєв. “Антична культура упала і як би вмерла, але вона продовжує жити в нас як глибоке нашарування нашої суті” [3, с. 172]. І. П. Проценко Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 341 Якщо продовжити метафору з оптикою, то в межах вісьової епоху особливу увагу варто зве- рнути на Античність, на її шлях і досвід реа- лізації культуротворчого потенціалу цієї “приві- лейованої” епохи. Для такого звернення є ряд причин. По-перше, Україна перебуває з нею в одному смисловому і культурному полі. По- друге, рефлексивні процеси тут проявлялися в раціональній, тобто у виразній формі, а отже, процеси культуротворення, в тому числі і право- творення, піддаються раціональній реконструк- ції. Це значить, що з висоти саме західної куль- тури можна розпізнати і ті можливості, які від- кривалися перед іншими культурами, але в силу історичного вибору були не реалізовані, або були реалізовані по іншому. Правогенеруюча ситуація виникає в Старода- вній Греції, як і в інших вісьових культурах, в результаті загальної кризи первісного суспільс- тва. Криза, охоплюючи всі сторони життя, про- являлася на стороні людини, в першу чергу, у втраті нею тієї життєвої і світоглядної визначе- ності, яку вона традиційно мала. Людина була поставлена в жорстку, неоднозначну ситуацію, в поле життєвих проблем, стосовно яких немож- ливо застосувати звичні правила міфологічного світорозуміння та мислення. Як відзначав В. Ві- ндельбанд, “роздуми про правила моральності, якщо вони з’являються в великій кількості, вка- зують безпосередньо на те, що їх роль зробилась, яким би то не було чином, сумнівною; що грунт народної самосвідомості похитнувся; і що прояв особистої самостійності привів до руйнування тих меж, які авторитарно були зведені суспіль- ною самосвідомістю” [6, с. 31]. В кризовій ситуації, в умовах полісної демокра- тії проблеми суспільства стають індивідуально зна- чущими, вони вимагають від людини самостійного самовизначення, тобто не через традицію чи зага- льнообщинну норму, а через власний розум, який критично ставиться до традицій. Постає питання, які чинники зумовили особливості античного варі- анту трансформації родового ладу, а відтак, і особ- ливості реалізації культуротворчого потенціалу вісьової епохи, в тому числі безпрецедентне підне- сення права як феномена культури? На наш погляд, серед головних чинників слід вказати, по-перше, на зміст і особливості розви- тку старогрецької міфології, а, по-друге, на осо- бливості полісного устрою суспільного життя. Вони зіграли ключову роль в трансформації куль- тури. Звернення до цих чинників не заперечує іс- нування і дії інших чинників, але вони, на наш по- гляд, незалежно від міри їх впливу, можуть знайти своє пояснення в контексті названих чинників. Звернення до міфології пояснюється тим, що вона, акумулюючи досвід багатьох поколінь, тим самим, виражає і міру зрілості різних складових даного суспільства, а отже, його готовність до змін. В цьому плані варто підкреслити особливу зрілість саме античної міфології. Мова йде не про кількість міфологічних персонажів-богів і героїв, а про повноту виразу різних сторін люд- ського життя. Про зрілість античної міфології свідчить формування і поширення в Пантеоні грецьких богів таких, які пов’язані із когнітив- ними здібностями людини. Мова йде, зокрема, про Аполона, Прометея, Афіну, а згодом про Мнемозину (богиню пам’яті), яка, в свою чергу, породжує дев’ять муз, які спочатку опікали мис- тецтва, а згодом науки і всю творчу діяльність. Виникнення таких богів означало високий рівень внутрішнього розвитку міфологічного світогляду і свідчило про когнітивну зрілість самої людини, що не тільки формувало можливість до рефлек- сії, але й визначало її особливий масштаб і гли- бину. Про це свідчить, зокрема, той факт, що окремі частини праці Геродота були названі іме- нами муз. Така особливість грецької міфології дає підстави для її диференційованого розгляду. В цьому плані уявляється доречною конкре- тизація міфологічного світогляду в понятті сак- рально-когнітивний комплекс, яке запропонував А. П. Огурцов. Це поняття виражає, по-перше, цілісність даного духовно-практичного утво- рення, а, по-друге, його внутрішню структурова- ність, а саме, наявність у ньому сакральної і ког- нітивної складових. Перша складова виражає зміст уявлень про світ, друга – виражає ті когні- тивні структури, з допомогою яких даний зміст формується. Оскільки такий комплекс включає дві основні складові – сакральну й когнітивну, то й його диференціація відбувалася за цим “при- родним” поділом. Мова йде про виділення з єди- ного масиву міфологічного світогляду його ког- нітивної складової. Людина, використовуючи набуті в межах міфології когнітивні структури, спрямовує їх проти її сакрального змісту. Відбу- вається своєрідна деконструкція міфологічного комплексу, як і общинно-родового ладу в цілому. Полюсом такої деконструкції, а отже і основою розбудови нового світогляду і нового суспільства в цілому стає когнітивна складова. Як зазначає А. П. Огурцов, “Когнітивні структури з під- порядкованого, вторинного, службового елеме- нта сакрально-когнітивних комплексів перетво- рюються в ході розвитку культури в первинний, Право як феномен культури: філософсько-історичний аналіз 342 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. центруючий елемент ,“навколо якого уже органі- зуються інші елементи” [17, с. 13]. Тобто в ме- жах міфології виникають надлишкові (по відно- шенню до потреб власне родового ладу) інтелек- туальні можливості, які стають основою зміни міфології іншим – філософським світоглядом. В другому випадку мова йде про культурот- ворчий потенціал полісу (полісної організації суспільного життя). Поліс виникає в значній мірі під впливом природних умов, зв’язаних з прожи- ванням на межі гористої місцевості і моря. Гори ділили країну на чисельні мілкі округи (кантони), більшість з яких мала вихід до моря. Природна ізоляція окремих розселень (полісів) сприяла в межах єдиного грецького народу автономізації суспільного життя. До природних умов слід до- дати несприятливий для землеробства клімат, а саме, постійне чередування посухи і паводків, що стримувало розвиток землеробства і змушу- вало греків шукати додаткові джерела продово- льства, зокрема, “відправлятися за зерном в бла- годатні краї – в Сіцілію або в ті країни, які нині називаються Україною і Румунією” [4, с. 37]. Це сприяло освоєнню нових земель, розбудові ко- лоній, культурному збагаченню. Полісний спосіб організації життя створював особливі умови для реалізації трансформацій- ного процесу, для реалізації змін, які об’єктивно назрівали в родовому ладі. Він породжує специ- фічне відношення до життя, а саме, змагальність (агональність), яка стає одним із організуючих принципів грецького життя, пронизуючи всі сто- рони, від фізичної культури до правової куль- тури (греки мали особливу пристрасть до судо- вих процесів). На агональний характер внутріш- ньополісного життя накладалася змагальність між полісами, яка охоплювала самі різні сторони життя. Вона сприяла накопиченню різноманіт- ного досвіду. Тобто позитивну роль грав фактор розмаїття культур. Можна сказати історія “ви- пробувала” різні варіанти реалізації логіки пере- ходу на принципово новий рівень історичного буття. Полісний устрій створював ситуацію культурно-історичного відбору, посилював мож- ливі флуктуації, сприяв формуванню відкритого відношення до досвіду інших країн і культур. Поліс утворював по відношенню до міфу своєрідну опозицію, він виражав нову перспек- тиву існування людини. Міф виражав минуле, він був тією формою культури, завдяки якій ви- никла людина, тобто виражав стан, альтернатив- ний її зрілому існуванню і розвитку. Зміст міфу – це акумульований досвід становлення людини як родової істоти, він пронизує всі сторони людсь- кого життя, він є “спосіб організації і конструю- вання людських сил або самої людини” [14, c. 19]. Будучи однією із умов виникнення людини, міф, разом з тим, консервував своїм змістом по- чаткові умови існування людини, а отже, обме- жував її існування і розвиток. Поліс, виникаючи за міфологічного світо- гляду, набуває під впливом природного середо- вища нових якостей, а отже, ставить людину в нові умови. Він є втіленням особливої раціона- льності й доцільності, які витискують людину за межі міфологічних норм і правил, руйнують фо- рми початкової – родової – колективності. Тому можна сказати, що він репрезентує майбутній стан людської спільноти. Тобто поліс виникає на межі родового і постродового ладу, міфологіч- ного і постміфологічного (філософського) світо- гляду. Історична “місія” полісу – посередництво між минулим і майбутнім, між двома суспіль- ними ладами і типами світогляду. Для виходу людини, яка була плоть від плоті продуктом мі- фу, за його межі, необхідні були особливі умови, які були пов’язані із міфом і, водночас, були від- носно незалежні від нього. Такі умови створив поліс. Він не просто середовище проживання людини, але й чинник змін в духовній сфері. Він породжує на стороні людини та її свідомості нові раціональні зв’язки, нове світосприйняття. Мож- на сказати, що архаїчна людина створила поліс, а поліс творить нову – полісну – людину. Саме так визначав людину Арістотель. Людина ство- рює поліс, знаходячись за традиційного стану міфології, а полісне життя, набуваючи власної логіки, породжує нову людину і нову культуру, в тому числі та правову культуру. Аналіз соціокультурних процесів свідчить, що мова йде про системні зміни, які, охоплюючи всі сторони суспільства, концентрувалися в ду- ховній сфері. Така особливість зумовлює необ- хідність поглиблення рівня аналізу, а саме, звер- нення до категоріального аналізу процесів, які відбувалися за цієї перехідної епохи. Як відомо, категорія, будучи формою і організуючим прин- ципом процесу мислення, відтворює властивості і відношення буття і пізнання у всезагальній і най- більш концентрованій формі. Категорія містить в знятому вигляді глибинні зв’язки, логіку розвит- ку об’єкту, яка не завжди існує в безпосередній, явленій формі. Звісно такий аналіз не самоціль, він не може замінити інших підходів, однак, він до- зволяє виявити глибинні, необхідні, всезагальні зв’язки між різними складовими культуротворчого процесу, у випадку із темою статті – ті загальні І. П. Проценко Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 343 процеси і закономірності, які супроводжували фо- рмування права як феномена культури. Звернення до категоріального аналізу перед- бачає наявність відповідних відношень в самій дійсності, в історії культури. В цьому плані звер- тає на себе увагу поняття “міра”, яке набуває особливої значимості уже за ранньої Атичності і проходить червоною ниткою через всю її істо- рію. Це поняття, виражаючи різні сторони дійс- ності, органічно корегується з правом, ознакою чого є поняття “правомірність” і “закономір- ність”. Дане поняття з’являється спочатку в сфе- рі моралі, про що свідчить творчість поетів і му- дреців. Зокрема, воно зустрічається уже в поезії Гомера і Гесіода. При цьому цінним є не тільки факт звернення до цього поняття, але й еволюція його змісту, яка відображує розвиток самої люд- ської спільноти. Так, в поезії Гомера поняття мі- ра (“метрон”) вживається ще в своєму початко- вому, інструментальному значенні як вимірю- вання (міра) кількості зерна, масла або вина. Принципово нового значення поняття міра набу- ває в творчості Гесіода, де воно поширюється на сферу моралі, стає ознакою моральної дій – “на- лежної міри” або “поміркованості” [22, с. 221]. Тема міри стає провідною в висловлюваннях семи мудреців, одне з яких “Міра – найкраще” належить Клеобулу. Ця ж тема органічно переті- кає в філософію, з’являючись у Фалеса, в його заклику “Користуйся мірою”. Це означає, що те- ма міри, виражаючи потребу самовизначення, стає основним імперативом полісного устрою, а отже, представляє головну інтенцію полісної свідомості. Така увага до міри не випадкова, вона означала вичерпання нормативної бази міфології, а отже, необхідність пошуку інших чинників по- ведінки. Принцип міри виражає перехід до пове- дінки на основі власного самовизначення. Набу- вши імперативного значення, даний принцип ви- значив зміст тривалого етапу античної історії і знайшов відбиток в усіх сферах життя, в тому числі, в філософії, моралі, мистецтві тощо. Але чи не найбільший його вплив саме на стано- влення права. Недаремно символом правосуддя у греків були ваги. Разом з тим, даний принцип саме в цій частині не отримав належної інтер- претації, що затьмарює розуміння його дійсної ролі в Античності. Філософія права приймає до уваги його зміст тою мірою, якою він “засвіти- вся” в філософських джерелах, однак, справа в тому, що він має пряме відношення саме до генезису права, до формування правовідповідної людини (тобто до тих процесів, які знаходилися у витоків становлення права). Особливість даного принципу в тому, що він звернений до окремої людини. Про це свідчить не тільки зміст, але й пафос його формулювання – “Шукай міру!”. Це зумовило його суперечливу роль в історії, оскільки людина жила в суспільс- тві, соціальні і моральні норми якого культиву- вали цінність колективного, а не індивідуаль- ного. Заклик до мірної поведінки відбувався в середовищі чужому для його виконання. Даний принцип являв собою своєрідного троянського коня в родовому суспільстві. Виникаючи за умов родового ладу, але будучи зверненим до людини, він підривав його колективістське начало, руй- нував зміст міфології. Прагнення міри викону- вало подвійну роль, а саме, деструктивну роль щодо попереднього стану і конструктивну щодо майбутнього. Це позначалося на суперечливому положені полісної людини. Як пише Б. Рассел, греки “знали правило “надмір шкодить у всьо- му”, але насправді не знали міри ні в чому – ні в чистому мисленні, ні в поезії, ні в релігії, ні в гріху. Саме сполучення пристрасті й розуму давало їм велич, поки вони були великі” [19, с. 31]. Тобто, важливою була не сама міра (вона залишалася здебільшого недосяжним ідеалом), а її пошук, інтенційне спрямування свідомості лю- дини. Вносячи зміни в людську поведінку, принцип міри посилював суперечність між людиною і мі- фологічним світоглядом. Інституюючи в межах міфології нові форми поведінки, він грав перехі- дну роль, зумовлюючи перехідний характер три- валої епохи. Він наповнює її новим змістом, но- вими можливостями самої людини, новими не- традиційними проявами її поведінки. В даному випадку, слід зважити на значний когнітивний потенціал міри. Принцип міри, спонукаючи до пошуку середнього стану між протилежностями [1, c. 91-92], передбачав низку когнітивних стру- ктур, зокрема, аналіз, синтез, порівняння, абстра- гування, ідеалізацію тощо. Тому заклики типу “шукай міру”, призводили до освоєння подібних логічних операцій, що вело до піднесення рівня індивідуальної свідомості. Відповідно зміна по- ведінки людини вимагала оновлення, своєрідну корекцію суспільної свідомості, приведення її у відповідність із змінами на стороні людини, фо- рмування нової нормативної основи відношень між людиною і суспільством. Реакцією на ці різ- номанітні, глибинні зміни постає виникнення пра- ва. Виникнення права – це настільки ж свідомий, наскільки й несвідомий процес. До деякої міри його виникнення пояснює поняття інтеріорізації, Право як феномен культури: філософсько-історичний аналіз 344 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. яке виражає формування загальних структур, не- залежно від того чи йде мова про форми мис- лення, чи правила поведінки. Право за своїм по- ходженням – це результат інтеріорізації мірних відношень, тобто відношень на основі власного самовизначення, в процесі якої виникали зага- льні правила і норми (“формули права”), відбу- валося їх піднесення до рівня загальнозначимих положень – законів. Право як феномен культури конституює і “санкціонує” не окремі вчинки (хо- ча і їх також), а новий спосіб життєдіяльності. Тим самим, право постає своєрідним органом, який закріплює новий стан людини в суспільстві, а відтак і новий стан суспільства. В даному випадку доречно звернутися до ана- логії. Звісно, кожна аналогія страждає однобіч- ністю, разом з тим, вона може прояснити і вира- зити чіткіше зміст думки. Мова йде про аналогію із закономірностями виникнення нових видів живого. Цей процес, як свідчить біологія, відбу- вається під впливом зміни умов проживання, що призводить до зміни поведінки живих істот і веде до оновлення функцій організму. В свою чергу, таке оновлення приводить до формування нових органів, які адаптують тварину до умов проживан- ня і конституюють виникнення нового виду. Для античної людини новим соціокультурним середовищем, в умовах якого здійснювалася її життєдіяльність, був поліс. Він призводить до суттєвої зміни поведінки, яка, ґрунтуючись на принципі міри, приходить в суперечність із нор- мами родового суспільства. Цей принцип, опосе- редковуючи різні форми діяльності, створював нове культурне середовище. Дані зміни знайшли своє закріплення в праві, яке виражає не тільки здатність, але й соціально визначену необхід- ність (правомірність) притязань людини на нову поведінку, на нове місце і роль в суспільстві. Са- ме право і постає тим органом, який забезпечує існування і відтворення людини (як і культури в цілому) на принципово нових засадах. Виник- нення права – це природна реакція спільноти на зміни, практичний крок утвердження позитивних тенденцій в суспільстві. Тобто право у своїх ви- токах виражає не звичайну поведінку людини, а поведінку, пов’язану із принциповою трансфор- мацією людини, з формуванням і розвитком но- вих людських якостей, які стосуються сутності людини. Справа не просто у відхиленнях, не в деструктивній поведінці, головне в сутнісній змі- ні самої людини. Даний факт має принципове значення. Він означає, що стан права за часу його становлення не може не відрізнятися від його зрілого стану. Проблема в тому наскільки глибо- ко право пов’язано із цими змінами, якою мірою воно причетне до цих змін? Чи йде мова про зов- нішнє співпадіння, чи про органічний зв’язок, причому настільки органічний, що без права ці зміни або не відбулися, або мали інший вигляд? В даному випадку звертає на себе увагу своє- рідність існування права, а саме, наявність у ньому двох рівнів – природного і позитивного права, один з яких спрямований до проблеми сутності (природи) права, а інший виражає зміст правових норм і законів. Кожен з цих рівнів знайшов відо- браження в літературі. Проблема сутності права є предметом особливої уваги філософії права, тоді як розробка правових норм і законів є безпосереднім завданням позитивного права, тобто чисельних юридичних дисциплін. Однак, справа не лише в змісті кожного з цих рівнів, справа в самому факті такого існування права. На наш погляд, такий стан права не випадковий. Він виражає реально існуючу суперечність між сутністю права, як вона складалася за часу його виникнення, і формами її прояву в подальшій історії. Справді, не може не викликати подив той факт, що правова наука, маючи багатовікову іс- торію, донині шукає сутність права, опікується питанням його істинної природи. Така розбіж- ність набуває парадоксальних форм в юридичній практиці, коли право стає чинником пригнічення людини, правової нерівності, соціальної неспра- ведливості, і, як це не парадоксально звучить, без- законня. Тобто на рівні проявів воно зіткано із су- перечностей. Досить часто інтереси держави і окремих соціальних груп вирішуються за рахунок людини, її особистісного начала, що веде до пони- ження стану культури і людини. Така суперечливість права викликає низку пи- тань. По-перше, що є її причиною, чи вона за- кладена в природі права, чи в неавтентичному розумінні й реалізації його суті? По-друге, по- стає питання про те, якою мірою суперечливість права пов’язана із людиною, її сутністю, особли- вістю її історичного буття. Звісно мова йде не про досягнення абсолютної справедливості, мова йде про прогрес в її досягненні, про простір роз- витку людини, про гармонію відношень людини і суспільства, яка забезпечує розвиток, з одного боку людини, а, з іншого боку, держави як умови такого розвитку. Це є метою і прерогативою права. Розглядаючи сутність природного права філо- софія пов’язує його із сутністю людини, при цьому вона прагне відшукати якусь надчасову, формальну визначеність людини. Вона зверта- ється до біологічної природи людини, божест- венного провидіння, розумності людини як про- І. П. Проценко Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 345 яву її соціальної сутності (що стає характерним для Нового часу). Однак, кожне з таких звернень не дає задовільної відповіді на питання про сут- ність права. На наш погляд, причина такого ста- ну в позаісторичному відношенні як до людини, так і до права. Справа не в якійсь абстрактній сутності, справа в такому розумінні умов станов- лення і початкового змісту права, яке би прояс- нювало не тільки наступну долю права, але й людини, людської історії. Тобто причина в не- розумінні сутнісного зв’язку між правом і люди- ною, який формувався за часу становлення права. Це значить, перш ніж розглядати зміст сутно- сті людини (і права), варто прояснити відно- шення поняття сутності до людини. На цю про- блему звернула увагу в ХХ ст. філософія екзіс- тенціалізму. Зокрема відношення поняття сутно- сті до людини розглядав Ж.-П. Сартр. Він пока- зав, що людина це єдине творіння серед живих істот і предметів природи, існування якого пере- дує його сутності. Людина, писав він, поясню- ючи, що означає положення “існування передує сутності”, “спочатку існує, зустрічається, зявля- ється у світі, і лише потім вона визначається” [21, с. 323]. Така особливість людини робить мо- жливою її свободу, завдяки їй людина виступає творцем, суб’єктом власної долі, від неї залежить та сутність, якої вона набуде. При цьому Сартр, виходячи із загальних настанов екзистенціалізму, розглядає співвідношення цих категорій в плані онтогенезу, приймає до уваги сучасну, наявну людину. Такий підхід має право на існування, але він за- лишає без відповіді важливі питання. Чи людина кожної культури може бути суб’єктом власної до- лі? Чи може бути людина суб’єктом власної долі, якщо вона не є автономною особою, якщо вона са- мим фактом свого народження приречена бути лише функцією колективу. Обмеження цієї про- блеми онтогенезом не дозволяє врахувати всі ті умови, які роблять можливим дійсне самовизна- чення людини, тобто свободу вибору. Аналіз вісьової епохи свідчить, що дана про- блема має і філогенетичний аспект. Існування людини не співпадає з її сутністю не тільки в житті окремої людини, але й в історії станов- лення людcтва, тобто дана проблема стосується буття людини як родової істоти. Власне вісьова епоха є епохою розв’язання цієї суперечності в філогенетичному плані. В цю епоху, при пере- ході від родового до класового (громадянського) суспільства, кожна культура пропонувала свій варіант розв’язання суперечності між існуванням людини і її сутністю, тобто варіант усутнення лю- дини, особливості якого, як свідчить історія, від- творюються на індивідуальному (онтогенети- чному) рівні, що знаходить вираз в мірі свободи людини, її можливостях реалізації життєвих сил, в співвідношенні особистості і суспільства (дер- жави). Розглядаючи особливості розв’язання даної суперечності в античності, варто звернути увагу на особливості рефлексивного відношення до світу, предметом якого постали не тільки окремі феномени (артефакти), які існували в межах ро- дового суспільства, але й міф як цілісне утво- рення. Він став об’єктом прискіпливої уваги, яка торкалася його глибинної природи. “В ході цієї зміни, писав К. Ясперс, – ...в момент, коли міф, як такий знищювався, йшло перетворення міфів, освоєння їх на більшій глибині” [25, c. 33-34]. При цьому слід врахувати те, чим був міф для людської історії, а саме, його роль як онтології становлення людини і людського буття, як “ма- шини”, яка формувала людські якості. Рефлекси- вне відношення до міфу, маючи висхідним моти- вом прояснення морально-виховного змісту мі- фологічних сюжетів, поставало, по суті, освоєн- ням його змісту як чинника творення і існування людини. Рефлексія над міфом вела до освоєння в раціональній формі (зокрема в філософії) тих структур, які виражають істину людського буття, яка була зосереджена не в окремій людині, а в роді, в міфу. При цьому мова йде менше всього про теоретичне пізнання міфу, що характерно для сучасної науки, мова йде про практичне освоєння, тобто про виокремлення і привлас- нення різноманітних структур, які формувалися на протязі тривалої історії і, виражаючи людську сутність, були зосереджені в міфі. Послідовна розбудова полісу крок за кроком приводила до витіснення міфу як смислової, сві- тоглядної основи буття людини “у царину не- обов’язкової гри уяви” [18, c. 104]. Надалі чин- ником людської поведінки, як і подальшого роз- витку суспільства, постає не міф, а слово, закон, логос. Відштовхуючись від реальності і “раціо- нальності” міфу людина полісу приходить до визнання вищої реальності полісного розуму, уособленням якого виступає логос. Логос стає дійсною основою життєдіяльності людини і сус- пільства, історії, а отже мірою доцільності, ро- зумності поведінки. Логос – це мірне відношення підняте до рівня всезагальності, до рівня суспі- льної свідомості, воно складає її новий – раціо- нальний пласт. Про таку спадкоємність говорить і походження слова логос. Як зазначає Гадамер, первісне значення слова “логос” “збирати”, “пе- Право як феномен культури: філософсько-історичний аналіз 346 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. рераховувати” – вказує на раціональну сферу цифр і цифрових зв’язків, в якій конституюва- лось спочатку поняття логосу” [7, с. 107]. Тим самим поліс формує людину, яка підпо- рядковується не стільки міфу, скільки тим струк- турам, які виникають разом із полісом. Зв’язок права, правової думки з логосом постійно від- значається в літературі. На такий зв’язок вказу- вав у виразній формі Геракліт. Для нього поліс і закон – це дещо спільне, однаково божественне і розумне. Надалі до гераклітівської концепції “підносяться всі ті природноправові доктрини античності і нового часу, які під природним пра- вом розуміють деяке розумне начало (норму все- загального розуму), яке підлягає виразу в пози- тивному законі” [16, с. 403]. Такий зв’язок вира- жає єдність норм і правил права з раціональним устроєм полісу. Однак, такий зв’язок виражає і дещо більше. Він виражає формування як фено- мену права, так і правовідповідної людини, ви- ражає їх сутнісну єдність. Логос – це результат освоєння, своєрідної персоніфікації попере- днього історичного досвіду, продукт персональ- ної участі людей в громадському житті, в чисе- льних дискусіях, різноманітних зібраннях, зако- нотворчих процесах тощо, тобто всьому тому, в чому проявлялось життя античної людини. Під логосом мається на увазі сукупний, спільний, полісний розум. Його мав на увазі Геракліт, фо- рмулюючи дане поняття, підносячи всі часткові закони, підмічені ним в житті, до поняття єдиної світової закономірності. Будучи результатом пе- рсоніфікації попереднього досвіду, логос надалі залишається основою відтворення полісної лю- дини як особистості. Саме через освоєння поліс- ного розуму людина стає автономною особисті- стю, або, як говорив Геракліт, “через участь в полісі ми стаємо розумними”. При цьому, як зазначає Х. Янарас, “спілкування (співучасть) не означає пристосування чи підкорення одного ду- мці багатьох, думці більшості. Воно означає участь, яка творить розумність: ми стаємо ро- зумними такою мірою, якою беремо участь у спільному логосі (котрий є божественним, то- му що є логосом життя), а не тому, що ми на- ділені можливістю цієї участі, тобто особистим інтелектом” [ 24, c. 39-40]. Освоєння міфу можна охарактеризувати як процес персоніфікації історичного досвіду, тобто того досвіду становлення людини, який зосере- джений в міфі. Це поняття виражає як процес, так і результат. Як процес воно виражає оволо- діння людиною історичним досвідом людства, в першу чергу, досвідом акумульованим в міфі, мова йде, зокрема, про мову, логіку, форми мис- лення, когнітивні структури тощо. Як результат воно виражає зміни на стороні самої людини, а саме, виділення її із спільноти і подальше існу- вання в якості автономного індивідума. В про- цесі такої трансформації (персоніфікації) струк- тури, які формувалися і існували як властивості роду, стають властивостями індивідума, надають йому нового – особистісного – виміру. Право постає тут як феномен, який утверджує новий стан людини і її свідомості, який визначає його природність і “легітимність”. Такий зв’язок між правом і усутненням людини як особистості про- являється уже за ранньої Античності, що знахо- дить вираз в змісті епосу. “Перш за все завдяки ідеї права, – писав Касірер, – епос набув нового вигляду. Ідея права вдихнула в епос нове життя, вона дала йому особистісний характер, який ще був відсутній у Гомера” [Див. 16, с. 400]. В цей час, зазначав К. Ясперс, “Людина в якості окре- мого індивідума відважилась на те, щоб шукати опору в самій собі” [25, c. 34]. Результатом про- цесу персоніфікації є становлення людини як ав- тономної особистості, як “справжньої людини” [25, с. 34.]. Мова йде про виникнення людини, яка відповідає, говорячи словами Гегеля, поняттю людини. Саме з особою, як сутнісним станом лю- дини пов’язує Гегель існування права. “Особа, – писав він, – містить взагалі правоздатність і витво- рює поняття й саму абстрактну основу абстракт- ного, а тому – формального права. Звідси така ви- мога права: будь особою й поважай інших як осіб” [8. с. 52]. Персоніфікація означає на стороні лю- дини її усутнення, тобто виділення її із колективу в якості автономної особи. Причетність до логосу формує правовий стан людини як особистості. Мова йде не тільки про формальне дотримання законів, що виражає фо- рмальну сторону правовідношення. Мова йде про відповідність людини логосу на сутнісному рівні. Причетність до логосу означає доступність до нового образу життя і мислення, який перед- бачає всебічний розвиток людських сутнісних сил. Цю можливість сповна використовує гре- цька людина, реалізуючи самі різні форми пове- дінки, які ставали ідеалом для наступних поко- лінь. Мова йде не стільки про право як форма- льну санкцію, скільки про право як стан людини тотожній “природі” полісу і змісту логосу. Про право, яке не дозволяє, чи заперечує, а яке вира- жає саму можливість реалізації людини як особи, оскільки така можливість зосереджена в полісі. Правовідповідність – це сутнісна відповідність, тобто відповідність не фактом проживання і до- І. П. Проценко Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 347 тримання законів, а образом життя, місцем і ро- ллю в спільноті. Право, тим самим, органічно пов’язане із сутнісним визначенням людини. Во- но умова виділення людини із початкової форми колективності і формування її як особистості. Причому це така умова, яка надалі стає і складо- вою людини і суспільства. Не дивно, що в праві вбачають чинника розвитку людини, воно постає як умова її соціалізації. Таку роль права мав на увазі Платон, вважаючи, що “з усіх наук більше всього вдосконалює людину, яка ними займаєть- ся, наука про закони” [18, с. 463]. Міра реалізації особистісного начала залежить від міри оволо- діння природою права, визначається тим, наскі- льки право в своїй істині стало змістом свідомос- ті людини, органічною складовою її внутрішньо- го “Я”. Тобто справа не лише в поведінці відпо- відній нормі писаного закону, справа в новому внутрішньому стані людини, справа в стані, який відповідає сутності права, як чинника особистіс- ного начала. Право передбачає переконання як стан свідомості і дію на основі переконання, мір- не відношення до дійсності, можливість вибору, відповідальність за вчинки, а отже, знання умов і наслідків поведінки. Тобто право формує новий стан людини і культури. Можна приєднатися до оцінки права, яку дає В. С. Нерсесянц. “Правову культуру, – пише він, – можна умовно назвати “другою природою” (“другою натурою”). Але ця “друга природа” не механічна прибудова до ба- зової “першої природи, а культурна трансформа- ція, культуризація і культивація всієї (єдиної) природи окремих людей і народів” [16, с. 43]. Відношення персоніфікації можна розглядати як субстанцію права, оскільки воно має сенс там і тоді, коли існує і відтворюється особистісне начало людини. Інша справа в якій формі і мірі воно враховується, чи є людина лише об’єктом, чи й суб’єктом правових відношень. Подальший розвиток права засвідчує, що воно повторює загальну логіку становлення і розвитку суспільства, за якою стан суспільства часів ста- новлення докорінно відрізняється від того стану, котрого воно набуває за свого зрілого існування. По відношенню до права це положення означає, що за часу становлення воно, будучи безпосере- дньо зв’язаним із усутненням людини як особис- тості, грало позитивну, тобто конструктивну, культуротворчу роль, воно виступало чинником становлення людини як особистості. Утвер- дження людини як особистості, змінило пода- льші умови існування і людини і суспільства, а отже, і умови існування самого права. В нових умовах особливого значення набуває право як засіб регулювання відношень між людьми, в то- му числі шляхом обмеження природного права. Культуротворча роль права зникає з поверхні правової свідомості разом з античною куль- турою, що привело до втрати розуміння дійсного зв’язку права із сутністю людини, в силу чого сутність права почали шукати поза людиною, поза правом, поза історією. На поверхні античної культури така зміна ролі права проявляється в переході від “полісу до імперії”, від “громадя- нина до підданого” [23, с. 22]. Тут на місце від- ношень побудованих на співучасті, постають відношення на основі підпорядкування. Це є ознакою того, що правовий розвиток людини і суспільства формує нові умови, виразником яких тепер постає держава. Людина створює продукт (державу), який відчужується від лю- дини, набуває по відношенню до неї незалежного існування, стає над нею. Тут правові норми є ре- зультатом органів державної влади, які повинні представляти волю народу. Надалі конструкти- вна роль права підпорядковується регулятивній функції. Право виражає не стільки стан окремої людини, скільки інтереси держави, які можуть співпадати, а можуть не співпадати з сутнісним розвитком окремої людини. Така трансформація феномена права співпа- дає з становленням римської культури і визнача- ється як її власним змістом, так і специфічним зв’язком з грецькою культурою. В даному випа- дку доречно мати на увазі загальну “формулу”, яка характеризує їх зв’язок. Як пише Дені де Ру- жмон “Первинна самобутня культура твориться у Греції. Римська імперія її поширює і перетво- рює” [20, с. 83]. Разом з тим дана “формула” ви- кликає ряд питань. В якій мірі така характерис- тика поширюється на феномен права? Як узго- джуються між собою грецьке і римське право? Чи мова йде про різні моделі права, чи про різні частини, а відтак, і різні етапи формування пра- ва? Питання не випадкові, якщо зважити на той великий авторитет, який має саме римське право, котре, ставши зразком для розбудови різних мо- делей права, залишається, на відміну від грець- кого права, предметом постійної уваги. На наш погляд мова йде про різні частини, які виражають різні етапи формування єдиної євро- пейської системи права. Грецька частина права виражає його сутнісний зв’язок із усутненням людини як особистості. Тут на поверхні куль- тури процес становлення дійсної сутності права, тобто того його рівня який є предметом природ- ного права. Це пов’язано з тим, що грецьке право виникало в результаті внутрішнього розвитку Право як феномен культури: філософсько-історичний аналіз 348 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. культури. Полюсом грецької культури була роз- будова полісу як феномена культури, яка уособ- лювала собою трансформацію образу мислення і способу життя людини. Таку трансформацію виражає не тільки право, але й інші культурні феномени – мистецтво, філософія, історія тощо. Тут право виникає як орган формування полісної людини, людини як громадянина. Цьому процесу підпорядковані всі відношення в межах полісу, в тому числі і майнові, які не мають того само- довліючого характеру, якого набувають в інших культурах, в тому числі в римській. Зовсім інші умови розвитку права в римській культурі, особливістю якої, як відзначається в літературі, є її експансіоністський характер. Як пише А. А. Козловський, “Така риса римського народу, як цілеспрямованість, спрямована на до- сягнення зовнішніх цілей зовнішніми засобами, зумовила інтенсивний розвиток правової сис- теми, її видатні досягнення та позаісторичне зна- чення, оскільки ця риса чудово збігалася з низкою істотних рис права, таких як формальна (зовнішня) визначеність, регулювання поведінки (зовнішньої) суб’єктів права ... Римляни були передусім нацією зовнішніх досягнень, може тому вони стали видат- ною правовою нацією” [10, с. 16]. Відмінність в формуванні права проявляється у відношенні до майнової власності. В грецькій культурі майнові відношення органічно корегу- ються із іншими відношеннями і не мають того самодовліючого характеру, якого набувають в римській культурі. Суть відношення греків до майна виражають слова Солона, який говорив, що “ми не будемо міняти доблесть на мішок із грошима”. В римській культурі процеси пов’яза- ні із усутненням людини, а отже, конструктивна функція права, були підпорядковані іншим про- блемам. Тут основою формування права і правової культури було майно і майнові відносини. Вони стають полюсом розвитку культури, в тому числі, і права. Якщо грек ототожнював себе із полісом, розбудова якого була, одночасно, формуванням його як особистості, то римлянин “ототожнював себе із власністю”, що дає підстави для висновку “історія розвитку Риму – це складна історія розви- тку інституту власності” [10, с. 14]. Такий характер римської культури визначив особливості поведінки римської людини, а від- так, і особливості формування права, його зміст і задачі, а саме, потребу в праві як органу регу- лювання відношень між людьми в межах величе- зної римської імперії. Тим самим римська куль- тура орієнтувала розвиток правової думки до пошуку норм, правил, законів, тобто, того змісту, який складає основу позитивного права, вона прискорювало його трансформацію, надавала раціональної визначеності. Можна, з певною до- лею умовності, сказати, що грецька культура ре- презентує становлення сутності права (природне право), а римська культура репрезентує в вираз- ній формі існування позитивного права. Тобто в історії античності проявилася своєрідна “спеці- алізація” в становленні і розвитку права. Характер римської культури позначився і на особливостях персоніфікації людини, яка органі- чно зв’язана із засвоєнням здобутків грецької культури. Про такий зв’язок свідчить, зокрема, особлива увага до філософії стоїцизму, яка видає дійсний стан життя римської людини, а саме, асиметрію між зовнішнім спрямуванням спіль- ноти і внутрішнім станом людини. Вплив грець- кої філософії не тільки в тому, що вона сприяла виробленню загальних принципів права (на цьо- му акцентується увага в філософії права), але й в тому, що вона сприяла усутненню римської лю- дини, формуванню її самосвідомості, сприяла її самовизначенню як особистості. Ці проблеми з особливою гостротою постали в період кризи римської імперії, саме вони (а не лише криза як така) були одним із головних чинників світогля- дних пошуків, які вели до виникнення християн- ства. Християнство поглиблює суперечність між сутністю права і його існуванням у вигляді норм позитивного права. Воно, маючи справу з люди- ною як продуктом античної культури, разом з тим, проголошує негативне відношення до Ан- тичності, а отже, і до того шляху, який пройшла антична людина в процесі усутнення, що відразу негативно позначилося на тлумаченні сутності людини і сутності права. На місце полісної лю- дини воно пропонує її релігійне тлумачення. Тим самим людина на тривалий час відривається від умов свого сутнісного становлення, протистав- ляється їм. Полюсом культури постає не поліс і не логос, а ідея бога, град божий. Сама ж лю- дина уявляє себе творінням божим, що знімає питання про її істинну сутність. Такі ж зміни від- буваються і у відношенні до права. Християнство сприймає античне право, але лише у його римсь- кій формі. Відкидаючи грецьку частину шляху формування права, воно започатковує традицію позаісторичного відношення до сутності права, як і до сутності людини. Воно, стверджуючи по- чаткову гріховність людини, акцентує увагу на обмежуючій ролі права, тобто, освячує позити- вне право за рахунок природного права, а отже, за рахунок дійсної сутності права, в тому числі, І. П. Проценко Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 349 за рахунок його культуротворчої ролі. Воно вба- чає в ньому не стільки чинник формування осо- бистості, скільки засіб обмеження життєвих (природних) сил людини. Приймаючи до уваги лише певним чином витлумачений духовний світ людини, воно протиставляє його іншим її життє- вим проявам і, тим самим, позбавляє її права на власне самовизначення. Саме тут закладена су- перечність природного і позитивного права, сут- ності права і його проявів. Надалі склалася тенденція розбудовувати право шляхом рецепції положень римського пра- ва, а отже, за рахунок нехтування його грецької частини, тобто ціною нехтування сутності права, що відкривало шлях до неавтентичного відно- шення до людини. Лише відродження античної культури, в першу чергу, її грецької складової, створило можливості повернення цінностей Ан- тичності, що дозволило стати на шлях емансипа- ції культури від релігійних уявлень, а отже, по- вернутися до античного тлумачення людини. Та- ка зміна відбувається в новочасовій культурі, вона проявляється у поверненні до положень природного права, зокрема, в проголошенні Дж. Локком права на життя, як права на реалізацію сутнісних сил людини. Разом з тим, такі зміни в правовій культурі не знайшли свого належного, концептуального ви- разу, що проявляється в філософії права в позаіс- торичному тлумаченні природи права, в проти- ставленні природного і позитивного права. Такий стан правової думки має драматичні наслідки в тих країнах, які, не маючи глибоких правових традицій, стають на шлях розбудови гро- мадянського суспільства. Перехід до правової культури набуває парадоксальних форм. Прого- лошення правових змін, прийняття атрибутів правової культури, навіть конституції, не при- зводить до становлення правового поля для розви- тку особистості. Співвідношення людини і суспіль- ства (держави) традиційно розв’язується на ко- ристь держави. Причина вбачається в тому, що до уваги приймається форма права (позитивне право), а не його сутність, в силу чого право стає виразни- ком інтересів держави, а не людини як особистості. Про це свідчать труднощі й особливості розбудови громадянського суспільства в Україні, що має бути темою окремого дослідження. Проведене дослідження дозволяє зробити ряд висновків: По-перше, формування права як феномена культури пов’язано з трансформаційними проце- сами, які відбувалися у вісьову епоху. Такий зв’язок знайшов відображення в філософсько- правовій літературі. На думку автора, головне це ті зміни, які відбувалися на стороні людини, а саме процес усутнення людини, тобто виділення її із родової форми колективності й формування її як автономної особистості. Право виникає як фо- рма свідомості такої особистості, як специфічний орган, який виражає цей процес, забезпечує існу- вання і відтворення особистісного начала. По-друге, категоріальною основою форму- вання права є поняття міра. Міра стає в антично- сті своєрідним категоричним імперативом, чин- ником переходу від нормативної бази міфології, до поведінки людини на основі власного самови- значення. Право (як форма свідомості) – це ре- зультат своєрідних процесів інтеріорізації мірних відношень, в результаті яких виникали нові зага- льні правила і норми поведінки, відбувалося їх піднесення до рівня загальнозначимих положень – законів. Право як феномен культури конституює як окремі поступки, так і новий спосіб життєдіяль- ності. Тим самим, воно постає своєрідним органом, який закріплює новий стан людини в суспільстві, а відтак і новий стан суспільства. По-третє, сутність природного права пов’яза- на із сутнісними змінами на стороні самої лю- дини, а саме усутненням її як особистості. Цей процес знаходить свій вираз в процесі персоні- фікації. Мова йде про освоєння, своєрідне при- власнення досвіду (в першу чергу духовного) історичного буття людини. Одним із проявів пе- рсоніфікації є відношення майнової власності, яке отримало особливий розвиток в римській культурі. Відношення персоніфікації виступають своєрідною субстанцією права як феномена культури. Право має сенс там і тоді, де зберіга- ється простір для розвитку особистісного начала. По-четверте, право як феномен культури, бу- дучи пов’язаним із сутнісними змінами на сто- роні людини має власну діалектику сутності й існування. Якщо для буття людини, як показав Сартр, характерно передування існування сутно- сті, то для буття права характерно неспівпадання сутності права і форм його існування (прояву). Таке неспівпадання закладається в західній куль- турі в античну епоху, де сутнісний (природно- правовий) аспект права зв’язаний із грецькою культурою, а позитивно-правовий з особливос- тями римської культури. Воно призводить до су- перечності між природним правом і позитивним правом. Дана суперечність, відтворюючись через рецепції римського права в наступній історії, особливо негативно позначається на розбудові правової культури тих країн, які стають на шлях незалежного існування. Право як феномен культури: філософсько-історичний аналіз 350 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. Список літератури 1. Аристотель. Никомахова этика // Соч. в 4-х т. Т. 4. – М.: Мысль, 1983. 2. Бачинін В. А., Журавський В. С., Панов М. І. Філософія права. Підручник. – К.: “Видавничій дім”, 2003. 3. Бердяев Н. А. Смысл истории. – М.: Мысль, 1990. 4. Боннар А. Греческая цивилизация. Т. 1. От Или- ады до Парфенона. – М.: Исскуство”. 1992. 5. Валицкий А. Нравственность и право в теориях русских либералов конца ХІХ начала ХХ века // Во- просы философии. – 1991. – № 8. 6. Виндельбанд В. История древней философии. – К., Тандем, 1995. 7. Гадамер Г.-Г. Герменевтика і поетика. Вибрані твори. – К.: «Юніверс». 2001. 8. Гегель Г. В. Ф. Основи філософії права, або приро- дне право і державознавство. – К.: «Юніверс», 2000. 9. Козловський А. А. Філософія права як самосвідо- мість нації // Проблеми філософії права. – Т. 1. Київ- Чернівці: Рута, 2003. 10. Козловський А. А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. – Чернівці: «Рута», 1999. 11. Кистяковский Б. А. В защиту права. (Ин- теллигенция и правосознание) // Вехи. Из глубины. – М.: Изд-во «Правда», 1991. 12. Леві-Строс К. Первісне мислення. – К.: Україн- ський Центр духовної культури, 2000. 13. Ллойд Д. Идея права. Репрессивное зло или социальная необходимость? М.: Югона, 2002. 14. Мамардашвили М. К. Философские чтения. – СПб.: Азбука-классика, 2002. 15. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. – Харьков: «Право», 2002. 16. Нерсесянц В. С. Философия права. – М.: Норма, 2004. 17. Огурцов А. П. Дисциплинарная структура науки. Ее генезис и обоснование. – М.: Наука, 1988. 18. Платон. Законы // Соч. в 3-х т. Т. 3. Ч. 2. – М.: Мысль, 1972. 19. Рассел Б. Історія Західної філософії. – К.: Ос- нови, 1995. 20. Ружмон де Дені. Європа у грі. Шанс Європи. Відкритий лист до європейців. – Львів: Центр гумані- тарних досліджень, 1998. 21. Сартр Ж.-П. Экзистенциализм – это гуманизм // Ницше Ф и др. Сумерки богов. – М.: Политиздат, 1990. 22. Томсон Дж. Исследования по истории древнегреческого общества. Т. ІІ. Первые философы. – М.: Изд-во иностранной литературы. 1959. 23. Штерман Е. М. От гражданина к подданому // Культура древнего Рима. – М.: Наука, 1985. 24. Янарас Х. Нерозривна філософія. Нариси вступу до філософії. – К.: Основи, 2000. 25. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М.: Политиздат, 1991. И. П. Проценко ПРАВО КАК ФЕНОМЕН КУЛЬТУРЫ: ФИЛОСОФСКО-ИСТОРИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ В статье раскрывается культуротворческая роль права, обосновывается положение о мере как его категориальной основе. Показано, что право, возникая в результате интериоризации “мерных” отно- шений, в свою очередь, формирует поведение человека на основе собственного самоопределения, и, тем самым, создает условия для становления автономной личности и гражданского общества. I. P. Protsenko LAW AS A CULTURAL PHENOMENON: A HISTORICO-PHILOSOPHIC ANALYSIS The article treats the issue of the culture-formation role of law. The notion of a measure as a categorical basis is also substantiated. It is shown that law as a result of the exteriorization of measure relations forms person’s behavior on the basis of self-realization, the latter conditioning the creation of autonomous person- ality and civil society.

Право як феномен культури: філософсько-історичний аналіз

Репозитарії

Схожі ресурси