Відкриваючи невідомі сторінки історії кримознавства
Рецензія на книгу: Непомнящий А. А. Профессор Николай Эрнст : страницы истории крымского краеведения / А. А. Непомнящий. – К. : Стилос, 2012. – 464 с. – (Серия : «Биобиблиография крымоведения» ; вып. 15)....
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Краєзнавство |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/121421 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Відкриваючи невідомі сторінки історії кримознавства / І. Тункіна // Краєзнавство. — 2012. — № 3. — С. 203-205. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859800499544391680 |
|---|---|
| author | Тункіна, І. |
| author_facet | Тункіна, І. |
| citation_txt | Відкриваючи невідомі сторінки історії кримознавства / І. Тункіна // Краєзнавство. — 2012. — № 3. — С. 203-205. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | Рецензія на книгу: Непомнящий А. А. Профессор Николай Эрнст : страницы истории крымского краеведения /
А. А. Непомнящий. – К. : Стилос, 2012. – 464 с. – (Серия : «Биобиблиография крымоведения» ; вып. 15).
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:12:48Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 2222-5250
203
32. Петришак Б. Листування львівсько-
го міського писаря першої половини XVII ст.
Войцеха Зимницького як просопографічне дже-
рело // Південний архів. Історичні науки: Зб. на-
ук. праць. – Херсон, 2007. – Вип. 25. – С. 84-92.
33. Петришак Б. Міські писарі Львова другої
половини XIV - XVI ст.: просопографічне дослі-
дження: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня
канд. іст. наук. – Львів, 2010. – 20 с. (http://www.
nbuv.gov.ua/ard/2010/10pbippd.zip).
34. Попова Т. Историографический процесс
в региональном измерении: подходы и понятия //
Історико-географічні дослідження в Україні. –
Ч. 7. – К., 2004. – С. 290-324.
35. Старовойтенко І. Просопографія: підхо-
ди та трактування змісту наукової дисципліни в
історіографії // Спеціальні історичні дисциплі-
ни: питання теорії та методики. – № 13. – Ч. 1. –
К., 2006. – С. 6-27.
36. Хут Л. Новистика: вопросы теории. – М., 2003.
37. Чубіна Т. Просопографія як метод історич-
ного дослідження (на прикладі роду Потоцьких)
// Наукові записки Тернопільського національно-
го педагогічного університету імені Володимира
Гнатюка. Серія: Історія. – Тернопіль, 2009. –
№ 2 // http://nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/NZTNPU_
ist/2009_2/materialy/2009_2/Chubina.pdf.
38. Adamska A., Mostart M. O sposobach
uprawiania dyplomatyki miejskiej. Przykład
holanderski // Miasta, ludzie, instytucje, znaki.
Księga jubileuszowa ofi arowana Profesor. Bożenie
Wyrozumskiej w 75 rocznicę urodzin / Pod red.
Z.Piecha. – Kraków, 2008. – S. 477-485.
39. Bogucka M. Miasta a władza centralna w
Polsce i w Europie wczesnonowożytnej (XVI-
XVIII w.) – Warszawa, 2001.
40. Dudzińska A. O pracy świdnicnickiej
kancelarii miejskiej w pierwszej połowie XVI
wieku // Miasta polskie w średniowieczu i czasach
nowożytnych / Pod. red. P.Gołdyna. – Kraków,
2008. – S.227-239.
41. Groicki B. Porządek sądów i spraw
miejskich prawa majdeburskiego w Koronie
Polskiej. – Warszawa, 1953.
42. Keats-Rohan K.S.B. Progress or Perversion?
Current Issues in Prosopography: An Introduction //
http://users.ox.ac.uk/~prosop/progress-or-perversion.pdf.
43. Maliniak J. Kancelaria miasta Świdnicy w
średniowieczu. – Wrocław, 2001.
44. Manikowska H. Miasta i mieszaństwo
na ziemiach Polski w średniowieczu – postulaty і
perspektywy badawcze // Pytania o średniowiecze.
Potrzeby i perspektywy badawcze / Red. W.Fałkow-
ski. – Warszawa, 2001. – S. 99-127.
45. Parker G. Kryzys i katastrofa: światowy
kryzys XVII wieku // Przegląd Historyczny – T. CI. –
Z. 3. – Warszawa, 2010. – S. 353-385.
46. Radtke I. Kancelaria miasta Poznnia do
1570. – Warszawa, 1967.
47. Steele H. Microhistory and macrohistory:
different approaches to the analysis of history //
http://historiasenconstruccion.wikispaces.com/fi le/
view/macromicro.pdf.
48. Urzędnicy miasta Lwowa w XIII – XVIII
wieku. / Opr. M.Kapral. – Toruń, 2008.
49. Wyrozumska B. Kancelаria miasta Krakowa
w średniowieczu. – Kraków, 1995.
50. http://ukrmap.su/uk-wh8/1187.html.
Ірина Тункіна (м.Санкт-Петербург)
ВІДКРИВАЮЧИ НЕВІДОМІ СТОРІНКИ
ІСТОРІЇ КРИМОЗНАВСТВА
Рец. на кн.: Непомнящий А. А. Профессор Николай Эрнст : страницы истории крымского краеведения /
А. А. Непомнящий. – К. : Стилос, 2012. – 464 с. – (Серия : «Биобиблиография крымоведения» ; вып. 15).
Сьогодення історичної науки в Україні – з од-
ного боку мінливе, з іншого – яскраве та ні на що
не схоже явище. Серед політичної кон’юнктури
та нібито розлогих – з претензією на вичерпність
– робіт, з’являються видання, позв які осторонь
пройти неможливо. Чергова монографія доктора
історичних наук, сімферопольського професора
Андрія Анатолійовича Непомнящого входить до
серії праць, виданих ним та присвячених питан-
ням розвитку краєзнавства у Криму.
Автор схиляється до досліджень в напрям-
ку історичної антропології науки, тому що в
останні роки до центру історико-наукових до-
сліджень повернувся сам митець – конкретний
вчений (див.: Тункина И. В. История отечествен-
ной археологии на современном этапе : антро-
КРАЄЗНАВСТВО, 3’2012
204
пологический поворот // Труды Объединенного
научного совета по гуманитарным проблемам и
историко-культурному наследию, 2009 / Санкт-
Петербургский научный центр РАН. – СПб. :
Наука, 2010. – С. 62–72). А. А. Непомнящий вже є
визнаним дослідником: зі своїм стилем, зі своєю
точкою зору та власними, авторськими особли-
востями переказу матеріалу. Але чого не відбе-
реш та не спростуєш в цьому випадку, так це вір-
ності обраному шляху в науці. Тому що вже
більше ніж двадцять років професор Андрій
Непомнящий – флагман кримського краєзнав-
ства, який наполегливо тримає свою лінію та до-
сягає в неї дійсно вража-
ючих результатів. Після
«Історичного кримознав-
ства» очікуваною була поя-
ва «Арсения Маркевича» та
двотомника «Подвижников
крымоведения» (дивись
нашу рецензію на це ви-
дання: Тункина И. В. Фун-
даментальные исследова-
ния по истории науки // Пи-
тання історії науки і тех-
ніки.– К., 2009.– № 2.–
С. 65–67). Поява монографії
про Миколу Ернста цілком
на часі, тому що розстави-
ти нові акценти та проли-
ти світло на призабуті або
нерозгадані ще таємниці
кримського краєзнавства –
ніколи не запізно.
Більше того, друга назва
монографії – «Страницы
истории крымского краеве-
дения» – одразу акцентує увагу на різноманітній
діяльності М. Л. Ернста у Тавриді. Нова архів-
на та біобібліографічна інформація, вперше вве-
дена до наукового обігу А. А. Непомнящим, має
неабияке значення для відтворення повної кар-
тини розвитку наукових та краєзнавчих історич-
них, археологічних, етнологічних студій, а також
в царині популяризації науки, для якої професор
Микола Ернст доклав немало зусиль.
Що ж за обставини склалися навколо постаті
Миколи Ернста, що стало стрижнем його науко-
вої біографії? Як не дивно, події, від науки дале-
кі. Отримавши класичну освіту, молодий дослід-
ник спочатку хотів зайнятися дисциплінованою
та спокійною працею бібліотекаря. Але його пла-
нам завадила Перша світова війна та дві російські
революції. У 1917 р. – киянин Микола Львович
Ернст переїхав до Петрограда, де нарешті отри-
мав можливість реалізувати себе на обраному по-
прищі. Короткий, але дуже плідний період пра-
ці майбутнього професора у Російській публіч-
ній бібліотеці (колишній Імператорській) став не-
обхідним підґрунтям професійного рівня Ернста.
Його від’їзд до Криму на самому зламі епох до-
зволив реалізувати та якісно використати отрима-
ні навички у науковій роботі.
Кримська наука тоді була явищем унікальним.
Тут затрималися представники багатьох універ-
ситетських центрів, які волею
долі опинилися на півострові
в роки громадянської війни.
Хтось згодом поїхав на чу-
жину, хтось – повернувся до
Москви, Петрограда, Києва...
Ситуація, що склалася стала
дуже важливою для розвитку
Миколи Ернста як вченого.
Тому що подібного йому за рів-
нем серед кримських істориків
в середині 20-х–30-х рр. ХХ ст.
не залишилося, а старе поко-
ління кримських краєзнав-
ців перебувало на постійному
«особливому обліку» у партій-
ного керівництва, а значить –
не мало можливості на повну си-
лу продовжувати дослідження.
І от Микола Львович од-
ночасно займається кілько-
ма справами: створює пер-
ший кримський універсаль-
ний музей (1921 р.), збирає
наукову (Академічну) бібліотеку для університе-
ту (1919–1920 рр.), розпочинає масштабні архео-
логічні розкопки (1921 р.), бере активну участь у
видавничій діяльності. А ще М. Л. Ернсту виста-
чало часу на редагування матеріалів інших кра-
єзнавців та підготовку авторських статей до дру-
ку. І все це на тлі постійних відряджень щодо за-
безпечення умов збереження багатьох кримських
пам’яток. Отже, не буде перебільшенням сказати –
Микола Ернст за короткий час став справжнім та
визнаним лідером кримського краєзнавства. І як-
що ще в 1920-ті роки на небосхилі поруч з ним ся-
яли імена Арсенія Маркевича, Віктора Філоненка,
Євгена Пєтухова, Усеїна Боданинського та бага-
тьох інших, то в 1930-ті М. Л. Ернст, безумовно
ISSN 2222-5250
205
став одним із провідних істориків та археологів –
дослідників Криму. Варто підкреслити справді
неосяжний розмах його діяльності та працьови-
тості. Саме він займався підготовкою усіх енци-
клопедичних видань про Крим, став головним по-
пуляризатором історії краю як на сторінках газет,
так і в масових популярних брошурах, саме він
був останньою перепоною на шляху вульгарно-
го «класового підходу», точніше – був запорукою
компромісу, вимушеного, але вистражданого для
користі загальної великої справи.
Тому доля Ернста, мабуть, була вирішена за-
здалегідь. Рано чи пізно такі постаті мали уві-
йти в конфлікт із системою, тому їх “прибира-
ли”. Арешт, знущання на допитах, присуд до та-
борів і висилка на поселення після звільнення –
типова, але сувора доля героя книги професора
А. А. Непомнящого. Смерть Миколи Львовича
стала результатом емоційного перевантажен-
ня перед поверненням до Криму. Мимоволі вона
стала кінцевою та незворотною рискою під кри-
мознавством дорадянської доби та двох, дивних
та контроверсійних, десятиріч "червоної епохи".
Всі інші титани кримознавства або вже померли
(А. І. Маркевич, Г. А. Бонч-Осмоловський), або
були вбиті чи замордовані (О. М. Самойлович,
У. А. Боданинський, Я. М. Якуб-Кемаль), або
більше з Кримом своєї долі не пов’язували – адже
життя було дорожчим (В. Й. Філоненко).
Розповідь про Миколу Львовича Ернста ви-
йшла багаторівневою. Це й не дивно, якщо звер-
нути увагу на притаманний А. А. Непомнящому
аналіз різних за походженням джерел, увагу авто-
ра до деталей та вміння реконструювати картини
минулого. Але найголовніше, що зумів показати
автор – навколо Ернста працювали й інші непере-
січні особи, тому він зміг відновити портрет тієї
епохи кримського краєзнавства, яку ми втратили,
точніше, для втрати якої були створені усі умови.
А. А. Непомнящий не став відстороненим авто-
ром, який не може визначити своєї особистої по-
зиції та думки на догоду об’єктивності. Тому що
мало іноді сказати на біле – біле, а на чорне – чор-
не. Іноді просто необхідно показати усю мерзен-
ність та свавілля тоталітарної влади, яка знищу-
вала усе самостійне й талановите навколо себе.
Іноді справедливими є докори автора монографії
і до сучасників М. Л. Ернста, і якщо вони ґрун-
товні (а тут, треба визнати, це саме так), то й в
книзі їм саме місце. Тому що без чесного визна-
ння помилок минулого, їхньої тверезої презен-
тації не можна говорити про розвиток науки в
майбутньому. І в цьому сенсі праця професора
А. А. Непомнящого – приклад для інших (голова
правління Кримської республіканської організа-
ції НСКУ, один з найкращих українських знавців
російських архівних фондів з історії науки).
На жаль, таке масштабне дослідження не
обійшлося без дошкульних фактичних та сти-
лістичних недоліків. Скорочення назви першо-
го наукового архіву Російської імперії – Санкт-
Петербурзької філії Архіву Російської академії
наук (заснований у 1827 році) з 2009 року не
ПФА РАН, а СПФ АРАН. Санкт-Петербурзька
філія Інституту російської історії ще 2000 року
була перейменована у Санкт-Петербурзький ін-
ститут історії РАН – СПбІІ РАН (с. 268). У довідці
про В. Ф. Смоліна (с. 235, пос. 4) більш влучним
було б посилання не на тези доповіді В. М. Зу-
баря, а на брошуру С. В. Кузьминих «Виктор
Федорович Смолин (1890–1932)» (Казань : вид-
во Казанського ун-ту, 2004. – 32 с.). На сторінці
228 підпис під ілюстрацією повідомляє, що перед
нами «Книги из личной библиотеки А. И. Мар-
кевича с автографами Н. И. Репникова. Из фон-
дов Научной библиотеки Таврического нацио-
нального университета им. В. И. Вернадского»,
але на двох світлинах зверху розбірливо читаєть-
ся дарчий надпис відомого петербурзького ар-
хеолога, офіцера-артилериста М. М. Печонкіна,
що здійснював розкопки на Маячному півост-
рові під Севастополем.
Безумовно, монографія, присвячена Миколі
Ернсту займе своє гідне місце в історіографії.
Вміння А. А. Непомнящого поєднати сумлін-
ну дослідницьку працю з високим публіцистич-
ним рівнем – це нова, але необхідна для вітчиз-
няної історичної науки якість наукової публіка-
ції. Шлях від сухого академізму до дійсно нових
форм презентації історичного матеріалу не буде
простим, але бути першим ніколи не було легко –
в історії залишаються по праву саме ті, хто на-
магався бути першим. І це стосується і як героя,
так і автора монографії, що рецензується.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-121421 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:12:48Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Тункіна, І. 2017-06-14T10:00:46Z 2017-06-14T10:00:46Z 2012 Відкриваючи невідомі сторінки історії кримознавства / І. Тункіна // Краєзнавство. — 2012. — № 3. — С. 203-205. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/121421 Рецензія на книгу: Непомнящий А. А. Профессор Николай Эрнст : страницы истории крымского краеведения / А. А. Непомнящий. – К. : Стилос, 2012. – 464 с. – (Серия : «Биобиблиография крымоведения» ; вып. 15). uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Огляди Відкриваючи невідомі сторінки історії кримознавства Article published earlier |
| spellingShingle | Відкриваючи невідомі сторінки історії кримознавства Тункіна, І. Огляди |
| title | Відкриваючи невідомі сторінки історії кримознавства |
| title_full | Відкриваючи невідомі сторінки історії кримознавства |
| title_fullStr | Відкриваючи невідомі сторінки історії кримознавства |
| title_full_unstemmed | Відкриваючи невідомі сторінки історії кримознавства |
| title_short | Відкриваючи невідомі сторінки історії кримознавства |
| title_sort | відкриваючи невідомі сторінки історії кримознавства |
| topic | Огляди |
| topic_facet | Огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/121421 |
| work_keys_str_mv | AT tunkínaí vídkrivaûčinevídomístorínkiístorííkrimoznavstva |