Церковне кримознавство: нові грані актуальної теми

Церковне кримознавство: нові грані актуальної теми

У статті на основі нових архівних матеріалів розкриваються маловідомі сторінки участі православного духовенства в охороні культурної спадщини Криму. Вказані фактори, що впливали на участь духовних осіб у дослідженні пам’яток. Виявлені аспекти відновлення середньовічних монастирів з ініціативи архієп...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Краєзнавство
Дата:2012
Автори: Непомнящий, А., Каліновський, В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2012
Теми:
Кримознавство в системі української історичної науки
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/121834
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Церковне кримознавство: нові грані актуальної теми / А. Непомнящий, В. Каліновський // Краєзнавство. — 2012. — № 4. — С. 51-58. — Бібліогр.: 55 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-121834
record_format dspace
spelling Непомнящий, А.
Каліновський, В.
2017-06-18T11:41:31Z
2017-06-18T11:41:31Z
2012
Церковне кримознавство: нові грані актуальної теми / А. Непомнящий, В. Каліновський // Краєзнавство. — 2012. — № 4. — С. 51-58. — Бібліогр.: 55 назв. — укр.
2222-5250
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/121834
281.9+323.35:351.853(477.75)
У статті на основі нових архівних матеріалів розкриваються маловідомі сторінки участі православного духовенства в охороні культурної спадщини Криму. Вказані фактори, що впливали на участь духовних осіб у дослідженні пам’яток. Виявлені аспекти відновлення середньовічних монастирів з ініціативи архієпископа Інокентія (Борисова). Репрезентовані розкопки Херсонеса, що проводилися ченцями. Охарактеризовані події, що сприяли археологічним дослідженням у Криму.
В статье на основе новых архивных материалов раскрываются малоизвестные страницы участия православного духовенства в охране культурного наследия Крыма. Указаны факторы, которые влияли на участие духовных лиц в исследовании памятников. Выявленные аспекты восстановления средневековых монастырей по инициативе архиепископа Иннокентия (Борисова). Представлены сведения о раскопках Херсонеса, проводившихся монахами. Охарактеризованы события, которые способствовали археологическим исследованиям в Крыму
On the basis of new archival material reveals little-known pages of the Orthodox clergy participation in the protection of the cultural heritage of the Crimea. Where indicated factors, which affected the participation of clergy in the study sites. Were identifi ed aspects of reconstruction of medieval monasteries on the initiative of Archbishop Innocent (Borysov). Presented excavations by Chersonese, which held by monks. Described the events that contributed to the archaeological research in the Crimea.
uk
Інститут історії України НАН України
Краєзнавство
Кримознавство в системі української історичної науки
Церковне кримознавство: нові грані актуальної теми
Церковное крымоведение: новые грани актуальной темы
Church research Crimea: new aspects of the actual theme
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Церковне кримознавство: нові грані актуальної теми
spellingShingle Церковне кримознавство: нові грані актуальної теми
Непомнящий, А.
Каліновський, В.
Кримознавство в системі української історичної науки
title_short Церковне кримознавство: нові грані актуальної теми
title_full Церковне кримознавство: нові грані актуальної теми
title_fullStr Церковне кримознавство: нові грані актуальної теми
title_full_unstemmed Церковне кримознавство: нові грані актуальної теми
title_sort церковне кримознавство: нові грані актуальної теми
author Непомнящий, А.
Каліновський, В.
author_facet Непомнящий, А.
Каліновський, В.
topic Кримознавство в системі української історичної науки
topic_facet Кримознавство в системі української історичної науки
publishDate 2012
language Ukrainian
container_title Краєзнавство
publisher Інститут історії України НАН України
format Article
title_alt Церковное крымоведение: новые грани актуальной темы
Church research Crimea: new aspects of the actual theme
description У статті на основі нових архівних матеріалів розкриваються маловідомі сторінки участі православного духовенства в охороні культурної спадщини Криму. Вказані фактори, що впливали на участь духовних осіб у дослідженні пам’яток. Виявлені аспекти відновлення середньовічних монастирів з ініціативи архієпископа Інокентія (Борисова). Репрезентовані розкопки Херсонеса, що проводилися ченцями. Охарактеризовані події, що сприяли археологічним дослідженням у Криму. В статье на основе новых архивных материалов раскрываются малоизвестные страницы участия православного духовенства в охране культурного наследия Крыма. Указаны факторы, которые влияли на участие духовных лиц в исследовании памятников. Выявленные аспекты восстановления средневековых монастырей по инициативе архиепископа Иннокентия (Борисова). Представлены сведения о раскопках Херсонеса, проводившихся монахами. Охарактеризованы события, которые способствовали археологическим исследованиям в Крыму On the basis of new archival material reveals little-known pages of the Orthodox clergy participation in the protection of the cultural heritage of the Crimea. Where indicated factors, which affected the participation of clergy in the study sites. Were identifi ed aspects of reconstruction of medieval monasteries on the initiative of Archbishop Innocent (Borysov). Presented excavations by Chersonese, which held by monks. Described the events that contributed to the archaeological research in the Crimea.
issn 2222-5250
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/121834
citation_txt Церковне кримознавство: нові грані актуальної теми / А. Непомнящий, В. Каліновський // Краєзнавство. — 2012. — № 4. — С. 51-58. — Бібліогр.: 55 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT nepomnâŝiia cerkovnekrimoznavstvonovígraníaktualʹnoítemi
AT kalínovsʹkiiv cerkovnekrimoznavstvonovígraníaktualʹnoítemi
AT nepomnâŝiia cerkovnoekrymovedenienovyegraniaktualʹnoitemy
AT kalínovsʹkiiv cerkovnoekrymovedenienovyegraniaktualʹnoitemy
AT nepomnâŝiia churchresearchcrimeanewaspectsoftheactualtheme
AT kalínovsʹkiiv churchresearchcrimeanewaspectsoftheactualtheme
first_indexed 2025-11-24T04:22:13Z
last_indexed 2025-11-24T04:22:13Z
_version_ 1850841438834655232
fulltext ISSN 2222-5250 51 УДК 281.9+323.35:351.853(477.75) Андрій Непомнящий, Володимир Каліновський (м. Сімферополь) ЦЕРКОВНЕ КРИМОЗНАВСТВО: НОВІ ГРАНІ АКТУАЛЬНОЇ ТЕМИ У статті на основі нових архівних матеріалів розкриваються маловідомі сторінки участі православ- ного духовенства в охороні культурної спадщини Криму. Вказані фактори, що впливали на участь ду- ховних осіб у дослідженні пам’яток. Виявлені аспекти відновлення середньовічних монастирів з ініціа- тиви архієпископа Інокентія (Борисова). Репрезентовані розкопки Херсонеса, що проводилися ченцями. Охарактеризовані події, що сприяли археологічним дослідженням у Криму. Ключові слова: охорона культурної спадщини, духовенство, Херсонес, Крим, церковна археологія. Серед аспектів історії кримознавства, що дов- гий час залишалися мало висвітленими, була іс- торія православ’я в Криму. Значний корпус важ- ливої інформації про життя суспільства та окре- мого специфічного стану в дорадянський час за- лишався невідомим. Серед таких лакун опинила- ся й проблема участі служителів культу в охороні культурної спадщини. Студіювання нового архів- ного корпусу джерел дозволило суттєво розши- рити уявлення про пам’яткоохоронну діяльність духовенства та об’єктивно визначити його місце у кримському краєзнавстві. Від самого створення Херсоно-Таврійської єпархії (9 травня 1837 р.) православне духовенство проявило зацікавленість місцевими християнськи- ми старожитностями. Велика єпархія вимагала невтомної турботи та піклування, тому на місцеву кафедру призначалися ієрархи, котрі володіли ор- ганізаторськими здібностями та високою освіче- ністю. Першим головою новоствореного церков- ного округу став архієпископ Гавриїл (в миру – Василь Федорович Розанов), людина ерудована і жваво зацікавлена історією. Однак справжній роз- квіт Херсоно-Таврійської єпархії, в тому числі і в аспекті охорони культурної спадщини, пов’язаний з діяльністю преосвященного Інокентія (в миру – Івана Олексійовича Борисова) [1]. Під час першого візиту до Криму увагу ієрар- ха привернули руїни культових об’єктів, насам- перед Інкермана [2]. Ідея відновлення пам’яток на місці середньовічних обителей повністю захо- пила преосвященного. Підготовча робота з цьо- го приводу в Криму почалася влітку 1849 ро- ку. Основну її частину було проведено одним із найближчих сподвижників преосвященного Інокентія – сімферопольським протоієреєм, насто- ятелем Олександро-Невського собору, Михайлом Кононовичем Родіоновим. Фактично до 1859 р. цей священнослужитель перебував на вищо- му щаблі церковної ієрархії в Таврії, що не ма- ла на той час самостійної архієрейської кафедри. Перебуваючи на чолі кримського духовенства, він був вірним і благонадійним помічником єпископів Херсонських і Таврійських [3]. 9 серпня 1849 р. М. К. Родіонов представив на розсуд і розпоряд- ження преосвященного Інокентія рапорт, до яко- го додавалося прохання, складене мешканцями Сімферополя, Бахчисарая та інших навколишніх місць про заснування скиту в Бахчисарайській Успенській скелі і про відкриття на горах Кримських кіновій за зразком обителей, що існу- вали на горі Афон у Греції. Пропонувалося пер- шочергово відновити скит в Успенській скелі по- близу Бахчисарая, а згодом ще кілька об’єктів по всьому півострову, зокрема в Інкермані, Козькій та Судацькій долинах, поблизу Старого Криму, неподалік гори Кизилташ, в урочищі Катерлез то- що [4]. Цей документ, який підписало близько 250 осіб, мав стати обґрунтуванням для твердження про потреби православного населення Криму у створенні духовних центрів, що могло стати важ- ливим аргументом для Святійшого Синоду. У «Проханні мешканців Бахчисарая, містеч- ка Алушти та інших сусідніх міст і селищ» упер- ше з’являється словосполучення «Російський Афон», що стало назвою для проекту архієписко- па Інокентія з відновлення середньовічних оби- телей. У резолюції на рапорті-проханні преосвя- щенний Інокентій просив Херсонську духовну консисторію вникнути в суть проекту і помірку- вати, чи може він бути виконаний, і в якому ви- гляді, якої духовної користі можна очікувати від його виконання, і чи варто звертатися з цією пропозицією до Святійшого Синоду [5]. Для з’ясування додаткових обставин у справі консис- торія звернулася до протоієрея М. К. Родіонова з КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012 52 проханням відповісти на питання: як далеко від Бахчисарая знаходиться Успенський скит, кому на- лежить земля поруч, якої користі чекати, що собою являє скеля і скільки осіб там уміститься на прожи- вання [6]. 27 жовтня 1849 р. помічник Інокентія від- правив ґрунтовний рапорт із відповідями [7] Після цього рапорту Херсонська духовна консисторія при- йняла позитивне рішення, і проект відтворення оби- телей був переданий до Святійшого Синоду. Оформлення відповідних документів сповіль- нило ініціативи преосвященного Інокентія, але не зупинило їх. Думка про відкриття обителей не по- лишала архієпископа. Головну складність у ре- алізації своєї ідеї Інокентій бачив у пошуку лю- дей, готових до чернечого життя. Проблемою за- лишалася також неможливість глави Херсоно- Таврійської єпархії постійно бути присутнім у ввіреному церковному окрузі. В цей час у листу- ванні архієпископа Інокентія з’явилося словоспо- лучення «прожект кримський» [8]. Очевидно, що під ним малася на увазі «Записка про відновлен- ня стародавніх святих місць по горах кримських», схвалена Святійшим Синодом і затверджена ім- ператором. Вона стала ключовим документом у справі відродження християнських святинь у Криму. В ній підкреслювалося, яке значення ма- ло б відновлення обителей. Щоб забезпечити зна- ння минулого можливими відвідувачами краю, планувалося, що одним із занять майбутніх чен- ців кримських обителей буде збирання історич- них переказів і опис старожитностей [9]. Підвищена увага архієпископа Інокентія була прикута до Херсонесу. Ієрархові важливо було зна- йти місце хрещення князя Володимира. Він уваж- но стежив за публікаціями про християнські ста- рожитності Криму. У своїх дослідженнях влади- ка зацікавився припущенням М. Н. Мурзакевича про залишки великого храму в центральній части- ні городища як про територію, де відбулася важ- лива для Русі подія [10]. Вперше учений згадав про фундамент стародавньої культової споруди в своїй статті, що була надрукована 1837 р. на сто- рінках «Журналу міністерства народної просві- ти» [11]. Гіпотеза М. Н. Мурзакевича підкріплю- валася яскравим описом руїн Херсонеса в праці швейцарського мандрівника Фредеріка Дюбуа де Монпере [12], яка, напевно, була відома освіче- ному архіпастиреві. Не зовсім доказове для вче- них місце хрещення князя Володимира не ви- кликало сумнівів у ієрарха (спираючись на сві- доцтва про херсонеські руїни, він знаходив під- твердження свого погляду). На згадку про зна- менну подію архієпископ Інокентій вирішив відновити в Херсонесі величний храм. За під- тримкою владика знову звернувся до команду- вача Чорноморським флотом. 24 січня 1851 р. М. П. Лазарєв писав преосвященному про свою принципову згоду з цією пропозицією [13]. Стежив владика і за археологічними роботами, що прово- дилися тоді в Херсонесі. Так, 3 березня 1851 р. А. Г. Лебединцев інформував архієпископа Інокен- тія, що генерал-лейтенант Захарій Андрійович Аркас, який проводив аматорські розкопки на те- риторії городища, оголосив священнослужителю, що в Херсонесі знайдені сліди нової церкви, до- вжиною 13,5 сажнів, шириною – 5,5 [14]. Значною сторінкою в історії вивчення Херсо- неса стали розкопки видатного вченого графа Олексія Сергійовича Уварова. Важливу роль у цьому відіграло доброзичливе ставлення прео- священного Інокентія до археолога. Ще 1848 р., незабаром після призначення святителя на Херсоно-Таврійську кафедру, професор М. П. По- годін рекомендував йому молодого історика, який прибув до Криму для проведення археоло- гічних досліджень [15]. Проте повноцінне співро- бітництво вченого з представниками православ- ної церкви почалося 1853 р., коли О. С. Уваров був відряджений Міністерством імператорського двору на Південь Росії для відшукання там цін- них предметів старовини. Архієпископ Інокентій дозволив досліднику здійснювати археологіч- ні розвідки в місцевості Херсонесу, з умовою, що знайдені речі поповнюватимуть сховища міс- цевих старожитностей. Уже після початку робіт Святійший Синод наказав речі, пов’язані з хрис- тиянською церквою, залишати в обителях, а ре- шту – відправляти до Ермітажу [16]. Відкриття нових об’єктів у Херсонесі викли- кали зацікавлення владики Інокентія. У листі від 28 листопада 1853 р. протоієрей А. Г. Лебе- динцев інформував його про розкопки графа О. С. Уварова в Херсонесі. О. Уваров на бере- зі моря виявив храм, опис якого наводив в лис- ті А. Г. Лебединцев. Знайдені речі вчений не за- брав з собою, а за описом залишив на місці. Для них спорудили спеціальне велике приміщення, що зачинялося від сторонніх осіб [17]. 6 груд- ня 1853 р. вже сам археолог у листі до владики Інокентія докладно описав свої знахідки [18]. На думку відомого знавця кримських старожитнос- тей О. Л. Бертьє-Делагарда, знайдена О. С. Ува- ровим базиліка – «найкрасивіша, стародавня і найбільша з усіх відомих до цього часу цер- ISSN 2222-5250 53 ков» [19]. Незважаючи на значимість відкриттів, дослідження графа О. С. Уварова в Херсонесі, на жаль, не мали продовження. Істотно розширює уявлення про діяльність пре- освященного Інокентія його листування, яке від- клалося у Відділі рукописів РНБ. Природно, що в епістолярній спадщині священика зафіксовано й обговорення проекту про «Російський Афон» у Криму. Найповніше це питання висвітлено в лис- туванні архієпископа Інокентія з великим князем Костянтином Миколайовичем. Цілком логічним видається звернення ієрарха до другого сина ім- ператора Миколи I, адже без сприяння правля- чої династії масштабний задум церковного діяча не мав шансів на реалізацію. Слід звернути ува- гу на те, що в листах постійно підкреслювалася політична значимість відтворення православних духовних центрів на південних рубежах імперії. 17 січня 1852 р. Костянтин Миколайович звер- нувся до архієпископа Інокентія з листом, в яко- му цікавився устроєм монастирів у Криму [20]. У посланні від 27 лютого 1852 р. владика з радіс- тю відзначив той факт, що кримські обителі при- вернули увагу представника правлячої династії. Ієрарх повідомляв, що святині, хоча і повільно, але постають із тисячолітніх руїн. Священик до- водив до відома Костянтина Миколайовича, що наприкінці 1851 р. він підготував подання до Свя- тійшого Синоду з проханням про дозвіл на пере- дачу з морського до єпархіального відомства руїн Херсонеса та Інкермана з метою влаштування там чернечих кіновій. В Інкермані для реалізації цьо- го задуму передбачалося використовувати два ма- лих стародавніх вирубаних у скелі храми, що ви- магали тільки невеликого виправлення, а в Херсо- несі – відновити в первісному вигляді церкву, де імовірно відбулося хрещення князя Володимира [21]. Захоплений розповідями преосвященного Інокентія, великий князь Костянтин Миколайович чимало зробив для підтримки будівництва культо- вих споруд у Криму, особливо в Херсонесі. Малодослідженою до останнього часу за- лишалася і тема участі Херсонеського монас- тиря Св. Володимира у дослідженні городища. Відображення у науковій літературі знаходи- ли хіба що конфлікти ченців із завідуючим роз- копками Археологічної комісії К. К. Косцюшко- Валюжиничем. Проте значна кількість значу- щих сюжетів була невідомою науковій спільно- ті. Завдяки пошукам у провідних архівах та біблі- отеках України й Російської Федерації, сьогодні можна говорити про суттєве доповнення цієї те- ми новою інформацією. Один із перших керівників Херсонеської оби- телі архімандрит Євгеній намагався привернути увагу багатьох наукових організацій до здійсню- ваних монастирем розкопок. Зокрема, 25 трав- ня 1868 р. він взяв участь у засіданні Російського археологічного товариства в Санкт-Петербурзі. У своїй доповіді настоятель висвітлив археоло- гічні роботи, що проводилися обителлю. На за- кінчення архімандрит Євгеній показав присут- нім дослідникам літографований план виробле- них на місці стародавнього Херсонеса розкопок і малюнок нового храму. Присутні на засіданні Російського археологічного товариства вислови- ли архімандриту Євгенію щиру подяку за повідо- млення настільки цікавих відомостей і вирішили довести про це до відома загальних зборів [22]. Одним із головних своїх завдань херсонесь- кий архімандрит бачив створення сховища, або музею, для старожитностей. Відразу слід зверну- ти увагу на нечіткість визначення дефініції «му- зей» в XIX ст. Тоді це поняття означало переваж- но зібрання артефактів, або безпосередньо при- міщення для цього зібрання. При цьому наукової обробки колекції часто навіть не передбачалося [23]. Згідно з відомостями рапорту архімандрита Євгенія від 7 червня 1873 р. на ім’я архієписко- па Таврійського Гурія, монастирський музей було засновано в Херсонесі 1859 р. [24]. Подією, яка передувала відкриттю, став при- йом у імператора, на якому був присутній архі- мандрит. За його словами, Олександр II висловив розчарування тим, що деякі херсонеські старо- житності були вивезені в Ермітаж. На думку ім- ператора, їм краще було б залишатися в Криму. Тоді ж було схвалено пропозицію про облашту- вання музею в Херсонесі. Значну частину експо- натів монастирського давньосховища становили артефакти, знайдені незабаром після Кримської війни, при плануванні місцевості для храму, а та- кож при будівництві деяких будівель [25]. В одно- му з перших докладних описів, складених архі- мандритом Євгенієм, зазначалося, що музей вла- штовано у вигляді оранжереї, в якій між рослина- ми розташовувалися викопані пам’ятки старови- ни, а саме зібрання монет, невеликі ікони, складні хрести, різноманітне церковне приладдя та речі з домашнього побуту [26]. 1872 р. в пам’ять 200-річчя від дня народження імператора Петра Першого в Москві було влашто- вано Політехнічну виставку. Однією з її експозицій повинен був стати Севастопольський відділ, який передбачалося присвятити обороні міста під час КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012 54 Кримської війни. У числі представлених у цьому від- ділі виставки предметів організатори хотіли бачити й артефакти, що зберігалися в монастирському му- зеї. Питання про долю старожитностей вирішува- лося на вищому церковному рівні – 11 січня 1872 р. був підготовлений відповідний указ Святійшого Синоду, адресований Таврійському архієпископу Гурію, про дозвіл Севастопольському відділу май- бутньої Політехнічної виставки в Москві перене- сти туди історичні пам’ятки з Херсонеського мо- настиря [27]. З виставки старожитності так і не по- вернулися, що фактично ліквідувало монастирську колекцію старожитностей. Важливою для врахування досвіду взаємовід- носин між духовенством та науковцями є при- клад статті О. Хазарського «Русская Троя», що бу- ла опублікована в «Московских ведомостях» 1902 року. Журналіст відвідав Херсонес, спостерігав за ходом розкопок і поспілкувався з К. К. Кос- цюшко-Валюжиничем. О. Хозарського стурбував факт призупинення робіт біля монастирської сті- ни у зв’язку принциповою незгодою на це насто- ятеля монастиря. У статті наводився опис розмо- ви К. К. Косцюшко-Валюжинича з керівництвом Херсонеської обителі, що демонстрував корис- ливі інтереси духовенства при розв’язанні непо- розумінь у ході проведення дослідницьких робіт [28]. Обурений публікацією, єпископ Таврійський Миколай (Зіоров) 24 жовтня 1902 р. звернувся до Археологічної комісії. Він скаржився, що повідом- лення О. Хазарського є невірним і надзвичайно образливим для керівника Таврійської єпархії. Владика знову згадав про нібито нешанобливе ставлення К. К. Косцюшко-Валюжинича до могил християн, а також до церковної старовини [29]. У листопаді того ж року К. К. Косцюшко- Валюжинич відповів на всі звинувачення пре- освященного Миколая у своєму листі до Археологічної комісії. Він зазначив, що хоча стат- тя О. Хазарського і написана на підставі його слів, однак передає їх у досить спотвореному вигляді й не містить нічого образливого для єпископа. Дуже емоційно Карл Казимирович висловився з при- воду незрозумілих звинувачень глави єпархії – після позитивного запису в книзі для гостей і йо- го схвального відгуку в бесіді з митрополитом Антонієм [30]. Археолог наголошував, що всі зна- йдені останки були поховані в спеціальній брат- ській могилі. Також він уточнював, які саме зна- хідки можна вважати «священними старожитнос- тями». Якщо всі предмети церковного начиння і належать стародавнім храмам, то, на думку вчено- го, потрібно було б створювати спеціальну систе- му розкопок. За його словами, за 15 років розко- пок виявлено лише один «священний предмет» – срібний ковчег із мощами невідомого святого, що був переданий до собору Св. Володимира [31]. Для доказу колись доброзичливого став- лення єпископа Миколая до себе К. К. Кос- цюшко-Валюжинич наводив відгук церковно- го ієрарха про херсонеські розкопки, записаний у книзі для відвідувачів Складу місцевих старо- житностей 1902 р. [32]. Епізод, що демонструє ставлення окремих представників духовенства до християнських старожитностей і можливостей їхнього вико- ристання, припадає на роки перебування на Таврійській кафедрі архієпископа Мартініана (Муратовського). Він пов’язаний із так званим «тисячоліттям» Балаклавського Георгіївського монастиря. 15 січня 1891 р. настоятель цієї оби- телі ігумен Никандр (Чуватін) звернувся з ра- портом до преосвященного Мартініана, в яко- му пропонував відзначити тисячоліття засну- вання монастиря і скаржився на неготовність до цієї урочистої події [33]. Настоятель пропону- вав улаштувати крамницю біля входу в обитель за прикладом Соловецького монастиря та інших духовних центрів. Чернеча ініціатива не зна- йшла підтримки у владики, і 23 травня 1891 р. з’явилася архіпастирська резолюція з відмовою святкування через відсутність наукових підстав для цього [34]. Дійсно, питання про дату засну- вання обителі обговорювалося серед учених, і найбільш послідовно спростовував думку ігуме- на Никандра О. Л. Бертьє-Делагард, який підго- тував з цього питання дослідження з показовою назвою «К истории христианства в Крыму: мни- мое тысячелетие» [35]. Незважаючи на відмо- ву єпархіального начальства, настоятель обите- лі підготував відозву про відновлення стародав- ньої печерної церкви [36]. Більше того, 21 верес- ня 1891 р. ігумен Никандр зустрівся в Гурзуфі з К. П. Побєдоносцевим, і той передав дві ти- сячі карбованців на потреби та покриття витрат на святкування тисячоліття обителі. Наступного дня обер-прокурор Святійшого Синоду відвідав монастир, зазначивши, що місцева церква мало- містка, крім того ризниця знаходиться в незадо- вільному стані [37]. Роботи з підготовки обителі до передбачува- ного ювілею розпочалися з початку 1891 року. 28 січня 1891 р. ігумен Никандр звернувся з ра- портом до преосвященного Мартініана, де по- ISSN 2222-5250 55 відомляв про проведені роботи та знахідки, що їх супроводжували, в тому числі про печеру та скарб із 75 стародавніх срібних монет невідомого походження і часу [38]. На це повідомлення про- йшла архіпастирська резолюція, в якій секретарю Таврійської духовної консисторії пропонувалося передати п’ять надісланих монет до Таврійської вченої архівної комісії, а п’ять – відправити до одного з петербурзьких музеїв [39]. 28 серпня 1891 р. таврійський єпархіальний архітектор К. Дорошенко спільно з настоятелем монастиря зробили огляд печери. Щодо проекту відновлення церкви спостерігачі дійшли виснов- ку, що проект має виконуватися у візантійсько- му стилі. Його підготували архітектори Микола Михайлович Чагін і Валентин Августович Фельдман. Реставраційні роботи в печерному храмі почалися вже після святкових заходів і були завершені 1893 року. 14 вересня 1891 р. при зна- чному зібранні парафіян і гостей відбулося свят- кове богослужіння, яке провів владика Мартініан. На честь тисячоліття на Георгіївській скелі братія спорудила невеликий пам’ятник у вигляді хрес- та. Крім реконструкції об’єктів і проведення урочистих заходів, до ювілею в художній фото- типії А. І. Вільборга в Санкт-Петербурзі було замовлено тисячу примірників альбомів із вида- ми монастиря. Варто зазначити, що 1908 р. на території Георгіївського монастиря при проведенні робіт по розбивці городу та розчищенні ділянки для влаштування келій ченці віднайшли невелику пе- черну церкву. Незабаром цей стародавній храм оглянули А. І. Маркевич і М. І. Скубетов, які да- тували пам’ятку IX ст. Проте подальші дослі- дження культової споруди не проводилися, вона була знову засипана землею [40]. Важливим видом краєзнавчої роботи духо- венства Криму стало складання і видання опи- сів монастирів. Зазвичай вони виконували функ- ції своєрідних путівників для паломників. Такі книги та брошури стали з’являтися майже від- разу після відновлення монастирів, у 60-х роках XIX ст. Першим таким виданням стало «Краткое описание Инкерманской киновии и древнего ее храма в новооткрытой Таврической епархии», складене ієромонахом Єфремом і видане в Москві 1861 р. [41]. Структура опису духовних центрів була стандартною: обов’язкова історич- на довідка, де підкреслювалося, які святі були в цій місцевості, описи видатних споруд, кілька фотографій із зображенням монастирських бу- дівель, маршрут проїзду до обителі. Наприклад, у праці «Катерлезский Свято-Георгиевский общежительный монастырь» наводиться доклад- на інформація про всі зміни в житті духовного центру, про внесок настоятелів у розвиток мо- настиря [42]. Коли описи виходили за межами Таврійської єпархії, то вони, в першу чергу, за- прошували читачів відвідати обитель. «Кожному, хто приїжджає до Криму – до Севастополя – вка- жуть на Інкерман, як на цікаве історичне міс- це, варте неодмінного відвідування мандрів- ника...», – так починається книга «Инкерман и Инкерманская священномученика Климента ки- новия в Крыму», яка була надрукована в Одесі й витримала три перевидання [43]. Всього було під- готовлено близько трьох десятків таких видань, автори найвідоміших із них – настоятелі монас- тирів: Алексій (Кизильтаська кіновія), Діонісій (Бахчисарайський Успенський скит), Никанор (Херсонеський монастир Св. Володимира), Никон (Балаклавський Георгіївський монастир). Деякі описи публікувалися анонімно. На замовлення монастирів видавалися також поштові листівки із зображенням їхніх будівель і місцевих пейза- жів. Традиційно кошти, отримані від продажу та- кої продукції, йшли на користь обителей. Із представників таврійського духовенства най- активнішу роботу з дослідження історії та церков- них старожитностей Південно-Східного Криму проводив священик Валентин Томкевич [44]. Із Судацьким приходом пов’язані його найзначні- ші успіхи в пастирській та науковій діяльності. Інтерес, зокрема, становить механізм отриман- ня дозволу на реконструкцію храмів Таврійської єпархії. Посередником у таких питаннях тра- диційно виступала місцева духовна консисто- рія. Саме за її клопотанням було вирішено пи- тання про ремонт грецької церкви в селі Кози, Феодосійського повіту (нині – селище Сонячна Долина). У листі консисторії до Археологічної комісії від 16 серпня 1900 р. повідомлялося: свя- щеник Валентин Томкевич звітував, що в сели- щі є старовинна грецька церква, зовсім запуще- на й напіврозвалена, і що місцеве церковнопара- фіяльне братство бажає провести належний ре- монт [45]. У відповіді представники Комісії зажа- дали докладного опису стану церкви, її малюнків і фото, а також проект передбачуваних робіт [46]. 11 січня 1901 р. «Описание древней Козской церк- ви во имя Св. пророка Ильи, построенной грека- ми в дер. Козах Феодосийского уезда Таврической губернии», підготоване В. Томкевичем і доповне- КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012 56 не зробленими ним малюнками, було відправлене до Санкт-Петербурга [47]. Керівництво Археологічної комісії 29 січ- ня 1901 р. звернулося до визнаного фахівця з церковних старожитностей професора Санкт- Петербурзької духовної академії Миколи Васильовича Покровського з проханням скласти висновок щодо запропонованого опису та з пи- тання про ремонт храму [48]. У відповіді від 13 лютого 1901 р. вчений зазначив, що збереження церкви буде дуже бажаним. Унаслідок цього 24 лютого 1901 р. представники Археологічної ко- місії підготували лист до Таврійської вченої ар- хівної комісії, в якому просили оглянути церкву в Козах і спостерігати за її ремонтом. Незабаром оглянув церкву А. І. Маркевич. Він дійшов ви- сновку, що ремонт збереже цей об’єкт від заги- белі [49]. Бажаючи більше дізнатися про церкву в Козах, 7 листопада 1901 р. Археологічна комі- сія направила запит до відомого археолога і ну- мізмата О. Л. Бертьє-Делагарда. 22 грудня 1901 р. дослідник підготував відповідь. Після особисто- го огляду вчений встановив, що церкву побудова- но не раніше XVIII ст. в стилі вірменських куль- тових споруд, проте точно визначити, грецька во- на чи вірменська, неможливо, оскільки в ній не- має жодних написів. Лише через рік у відношен- ні Археологічної комісії до Таврійської духовної консисторії від 31 січня 1902 р. повідомлялося про повноваження О. Л. Бертьє-Делагарда в ра- дах з ремонту церкви [50]. У відповідному лис- ті археолога від 6 серпня 1902 р. повідомлялося, що він був у Козах і, ретельно оглянувши будівлю, дійшов висновку, що нічого гідного уваги в церк- ві немає, як і написів, тому що камінь, з якого по- будований будинок – це поганий піщаник, на яко- му немає можливості вирубати і зберігати написи. Також краєзнавець зробив детальну зйомку церк- ви [51]. Відповідно до рекомендацій О. Л. Бертьє- Делагарда церкву незабаром відремонтували. Багато в чому унікальним прикладом є звер- нення священика В. Томкевича до Археологічної комісії з питання організації розкопок у його па- рафії. Це чи не єдиний випадок, коли духовній особі було дозволено проводити археологічні розкопки з офіційною видачею відкритого лис- та, без залучення Таврійської духовної консис- торії. 24 січня 1907 р. В. Томкевич звернувся до наукової організації з проханням дозволити йо- му проводити археологічні розкопки в межах ра- йону Ускут – Судак – Отузи, з умовою, що про кожну з робіт він буде представляти до Комісії звіти. У відповідному листі від 14 лютого 1907 р. Комісія просила служителя повідомити їй, чи не проводив він раніше археологічних розкопок, де саме і чи було надруковано звіт про ці розкоп- ки, а також які пам’ятки або могильники плану- валися до дослідження в заявленому районі [52]. 5 березня 1907 р. В. Томкевич відповів Комісії, що археологічних розкопок ще не проводив. Він запла- нував до розкопки могильники в районі його прихо- ду, на цвинтарі села Кози, а також відкрите служите- лем поблизу Токлука кладовище [53]. Обговоривши отриману заяву, Комісія не зустріла перешкод до ви- дачі В. Томкевичу відкритого листа, який планува- лося відправити після отримання від нього згоди на дотримання умов для осіб, які проводили розкопки на власні кошти, і просила негайно повідомляти про важливі відкриття [54]. 7 травня 1907 р. священику був виданий відкритий лист, що давав право прово- дити розкопки впродовж 1907 р. До нього додавали- ся щоденник розкопок і бланки для занесення мож- ливих знахідок [55]. Творча спадщина духовних осіб не втратила свого наукового та практичного значення на сучас- ному етапі розвитку історичної науки. Діяльність православного духовенства з охорони, опису та популяризації пам’яток старовини є невід’ємною частиною загального краєзнавчого руху в Криму в другій половині XIX – на початку XX ст. 1. Непомнящий А. А. Роль духовних осіб у розвитку історичного краєзнавства в Криму : друга половина XIX – початок ХХ ст. / А. А. Не- помнящий // Український історичний журнал. – 2003. – № 4. – С. 123–133. 2. Востоков Н. М. Иннокентий, архиепископ Херсонский и Таврический, 1800–1857 / Н. М. Вос- токов // Русская старина. – 1879. – Т. 24. – С. 675. 3. Калиновский В. В. «Древностей – и замеча- тельных, и интересных, и красивых – непочатый Джерела та література уголок» : церковное крымоведение (1837–1920) / В. В. Калиновский ; под ред. и вступ. ст. А. А. Не- помнящего ; Центр памятниковедения НАН Украины и УООПИК. – Симферополь: Антиква, 2012. – С. 72–73. – (Серия : «Биобиблиография крымоведения» ; вып. 18). 4. Державний архів в Автономній Республіці Крим (м. Сімферополь), ф. 118, оп. 1, спр. 5780, арк. 2. 5. Там само, арк. 11–12. ISSN 2222-5250 57 6. Там само, арк. 16–17. 7. Там само, арк. 20–23. 8. Востоков Н. М. Иннокентий, архиепископ Херсонский и Таврический, 1800–1857 / Н. М. Вос- токов // Русская старина. – 1879. – Т. 24. – С. 682–683 9. Записка о восстановлении древних святых мест по горам крымским // Известия Таврической ученой архивной комиссии (далі – ИТУАК). – 1888. – № 5. – С. 95. 10 Державний архів міста Севастополя (далі – ДАМС), ф. 19, оп. 1, д. 67, арк. 22. 11. Мурзакевич Н. Н. Поездка в Крым в 1836 году / Н. Н. Мурзакевич // Журнал министерства народно- го просвещения. – 1837. – № 3, отд. 4. – C. 647. 12. Дюбоа-де-Монпере Ф. Путешествие вокруг Кавказа, по Черкессии и Абхазии, Мингрелии, Георгии, Армении и Крыму / Дюбоа-де-Монпере // Библиотека для чтения. – 1839. – Т. 35, отд. 3. – С. 93–154 ; Т. 36, отд. 3. – С. 1–36; 1840. – Т. 39, отд. 3. – C. 185–224. 13. Російська національна бібліотека, відділ ру- копису (далі – РНБ ВР), ф. 313, спр. 41, арк. 42. 14. Там само, арк. 89 зв.–91. 15. Маркевич А. И. Несколько слов о дея- тельности в Тавриде Иннокентия, архиепископа Херсонского и Таврического / А. И. Маркевич // ИТУАК. – 1901. – № 31. – С. 32. 16. [Гроздов А. В.] Историческая записка о Херсонесском Св. Равноапостольного велико- го князя Владимира монастыре / А. В. Гроздов // ИТУАК. – 1888. – № 5. – С. 83–86. 17. РНБ ВР, ф. 313, спр. 39, арк. 185–186. 18. Там само, д. 37, арк. 318–319. 19. ДАМС, ф. 19, оп. 1, спр. 67, арк. 32. 20. РНБ ВР, ф. 313, спр. 37, арк. 143–144. 21. Там само, арк. 108. 22. Евгений. О развалинах древнего Херсонеса / Евгений // Известия имп. Русского археологичес- кого общества. – 1872. – Т. 7. – Cтб. 224–225. 23. Равикович Д. А. Музейные деятели и коллекционеры в России (XVIII – нач. XX в.) / Д. А. Равикович // Музееведение : концептуальные проблемы музейной энциклопедии / НИИ культуры. – М., 1990. – С. 13–29. 24. ДАМС, ф. 19, оп. 1, спр. 10, арк. 25. 25. [Иванов А. В.] Херсонесский первоклас- сный монастырь святого равноапостольно- го великого князя Владимира, в Херсонесе Таврическом (древнем Корсуне) / А. В. Иванов. – Симферополь, 1910. – С. 67. 26. Евгений. Херсонес, возникающий из вековых развалин / Евгений // Современная лето- пись. – 1868. – № 18.– С. 4–5. 27. ДАМС, ф. 19, оп. 1, спр. 10, арк. 16. 28. Інститут історії матеріальної культури РАН, науковий архів, рукописний відділ, ф. 1, оп. 1 (1902 р.), спр. 2, арк. 139. 29. Там само, арк. 140, 140 зв., 142. 30. Там само, арк. 173–176. 31. Там само, арк. 176. 32. Там само, арк. 177. 33. ДАМС, ф. 20, оп. 1, спр. 181, арк. 1–1 зв. 34. Там само, арк. 3. 35. Бертье-Делагард А. Л. К истории христи- анства в Крыму : мнимое тысячелетие / А. Л. Бер- тье-Делагард // Записки Одесского общества исто- рии и древностей. – 1910. – Т. 28, отд. 1. – С. 1–108. 36. ДАМС, ф. 20, оп. 1, спр. 181, арк. 6 37. Та само, арк. 9–10. 38. ДАМС, ф. 20, оп. 1, спр. 175, арк. 2. 39. Там само, арк. 5. 40. Маркевич А. И. Вновь открытый пещерный храм в Георгиевском Балаклавском монастыре / А. И. Маркевич // ИТУАК. – 1909. – № 43. – C. 102–104. 41. Ефрем. Краткое описание Инкерманской киновии и древнего ее храма в новооткрытой Таврической епархии / Ефрем. – М., 1861. – 24 c. 42. Катерлезский Свято-Георгиевский общежительный монастырь. – М., 1900. – 15 c. 43. Инкерман и Инкерманская священно- мученика Климента киновия в Крыму : в поль- зу Инкерманской обители Климента в Крыму. – Одесса, 1901. – 28 c. 44. Непомнящий А. А. Деятельность священ- нослужителей по изучению и охране памятни- ков древности в Крыму (XIX – начало ХХ ве- ка) / А. А. Непомнящий // Церковные древнос- ти : сб. материалов III Межд. конф. «Церковная археология : литургическое устройство храмов и вопросы истории христианского богослужения» (Севастополь, 2003). – Симферополь : Универсум, 2005. – С. 103–140. 45. Інститут історії матеріальної культури РАН, науковий архів, рукописний відділ, ф. 1, оп. 1 (1900 р.), спр. 201, арк. 1. 46. Там само, арк. 2. 47. Там само, арк. 4–6. 48. Там само, арк. 7. 49. Там само, арк. 10–10 зв. 50. Там само, арк. 16. 51. Там само, арк. 17–17 зв. 52. Інститут історії матеріальної культури РАН, науковий архів, рукописний відділ, ф. 1, оп. 1 (1907 р.), спр. 47, арк. 2. 53. Там само, арк. 3–3 зв. 54. Там само, арк. 4. 55. Там само, арк. 6. КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012 58 Непомнящий А. А., Калиновский В. В. Церковное крымоведение: новые грани актуальной темы В статье на основе новых архивных материалов раскрываются малоизвестные страницы участия православного духовенства в охране культурного наследия Крыма. Указаны факторы, которые влияли на участие духовных лиц в исследовании памятников. Выявленные аспекты восстановления средневековых монастырей по инициативе архиепископа Иннокентия (Борисова). Представлены сведения о раскопках Херсонеса, проводившихся монахами. Охарактеризованы события, которые способствовали археологи- ческим исследованиям в Крыму. Ключевые слова: охрана культурного наследия, духовенство, Херсонес, Крым, церковная археология. Andre Nepomnyaschy, Vladimir Kalinovskyi Church research Crimea: new aspects of the actual theme On the basis of new archival material reveals little-known pages of the Orthodox clergy participation in the protection of the cultural heritage of the Crimea. Where indicated factors, which affected the participation of clergy in the study sites. Were identifi ed aspects of reconstruction of medieval monasteries on the initiative of Archbishop Innocent (Borysov). Presented excavations by Chersonese, which held by monks. Described the events that contributed to the archaeological research in the Crimea. Key words: protection of cultural heritage, clergy, Chersonesos, Crimea, church archeology. УДК 94 (477.75:=512.145) Марія Ярмоленко (м.Ізмаїл) КРИМСЬКІ ТАТАРИ В АВТОНОМНІЙ РЕСПУБЛІЦІ КРИМ: ПРОБЛЕМИ МОВИ ТА ІСТОРИЧНОЇ ТОПОНІМІКИ Аналізуються особливості національно-культурного життя кримських татар в останнє двадцяти- ліття. Акцентовано увагу на проблемі історичних топонімів, які були втрачені за радянської доби. Ключові слова: кримські татари, Україна, мова, історичні топоніми. Крим – чи не найпривабливіший туристич- ний регіон України, який славиться пам’ятками античної доби, архітектурними палацами ХІХ – початку ХХ ст., величними печерними монасти- рями і містами, оригінальними музичними і те- атральними фестивалями, міжнародними авто перегонами[1]. Втім, у цьому регіоні є й чимало соціально-культурних проблем, зокрема у крим- ських татар, які в останні десятиліття почали по- вертатися на свою малу Батьківщину. Як відомо, в 1954 р. Кримська область ввійшла до складу УРСР. 26 квітня 1954 р. був прийнятий Закон «Про передачу Кримської області зі скла- ду РРФСР до складу УРСР». У 1959 р. співвідно- шення основної частини населення Криму скла- дали росіяни (71,4 %), українці (22,3 %), кримські татари (2,0 %) [2]. У 1970 р. чисельність росіян у структурі населення Криму дещо зменшилася (67,3 %), а українців збільшилася (26, 5 %), незна- чною була частка білорусів (2,2 %) та євреїв (1,4 %). У 1977 р. чисельність населення Кримської облас- ті зросла до 2 млн. 95 тис. (порівняно з 1940 р. – збільшилася на 1 млн. 169 тис. осіб). Основне населення складали росіяни [3]. Згідно із Всесоюзним переписом населення 1989 р. в Криму проживало 2 млн. 500 тис. осіб – представники 120 національностей, з яких 1 млн. 69 тис. росіян, 719 тис. українців, 44 тис. 200 кримських татар (1,7 %) [4]. Порівняно з 1959 р. динаміка основного населення Криму виявила- ся незначною: росіяни склали 67,0 %; українці – 25,8 %; кримські татари – 1,3[5]. Особливе місце у структурі та етносоціокуль- турних процесах Криму займають кримські та- тари – етнічне населення Кримського півост- рова. У результаті депортації (понад 180 тис. осіб) у травні 1944 р. кримські татари позбули- ся державних і суспільних інститутів, які визна- чали розвиток національної культури та осві- ти. Ліквідація національної системи освіти зву-

Схожі ресурси