Розгром гетьманом Яном Собеським татарських військ на Калущині у жовтні 1672 року: джерела, хронологія подій, наслідки
У статті висвітлено похід гетьмана Яна Собеського на татар у жовтні 1672 р., бойові дії поль ських і татарських військ та розгром ординських загонів на землях Калуського староства поблизу сіл Петранка і Старий Угринів. В статье исследуется поход гетмана Яна Собеского на татар в октябре 1672 г., бо...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Datum: | 2012 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/121847 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Розгром гетьманом Яном Собеським татарських військ на Калущині у жовтні 1672 року: джерела, хронологія подій, наслідки / І. Тимів // Краєзнавство. — 2012. — № 4. — С. 156-164. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-121847 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Тимів, І. 2017-06-18T12:14:38Z 2017-06-18T12:14:38Z 2012 Розгром гетьманом Яном Собеським татарських військ на Калущині у жовтні 1672 року: джерела, хронологія подій, наслідки / І. Тимів // Краєзнавство. — 2012. — № 4. — С. 156-164. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/121847 94(477)«14/16» У статті висвітлено похід гетьмана Яна Собеського на татар у жовтні 1672 р., бойові дії поль ських і татарських військ та розгром ординських загонів на землях Калуського староства поблизу сіл Петранка і Старий Угринів. В статье исследуется поход гетмана Яна Собеского на татар в октябре 1672 г., боевые действия польських и татарских войск и разгром ордынских отрядов на землях Калушского староства вблизи сел Петранка и Старый Угрынив. In the article it is investigated the offensive of getman Jan Sobeski on the Tatars in October 1672, battle actions of Polish and Tatar troops and the rout of the horde detachments on the lands of Kalush starostvo near villages Petranka and Old Ugryniv. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Історія України у світлі регіональних досліджень Розгром гетьманом Яном Собеським татарських військ на Калущині у жовтні 1672 року: джерела, хронологія подій, наслідки Разгром гетманом Яном Собеским татарских войск на Калущине в октябре 1672 года: источники, хронология событий, итоги The Rout of the Tatar troops by Jan Sobeski in Kalush region in October 1672 Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Розгром гетьманом Яном Собеським татарських військ на Калущині у жовтні 1672 року: джерела, хронологія подій, наслідки |
| spellingShingle |
Розгром гетьманом Яном Собеським татарських військ на Калущині у жовтні 1672 року: джерела, хронологія подій, наслідки Тимів, І. Історія України у світлі регіональних досліджень |
| title_short |
Розгром гетьманом Яном Собеським татарських військ на Калущині у жовтні 1672 року: джерела, хронологія подій, наслідки |
| title_full |
Розгром гетьманом Яном Собеським татарських військ на Калущині у жовтні 1672 року: джерела, хронологія подій, наслідки |
| title_fullStr |
Розгром гетьманом Яном Собеським татарських військ на Калущині у жовтні 1672 року: джерела, хронологія подій, наслідки |
| title_full_unstemmed |
Розгром гетьманом Яном Собеським татарських військ на Калущині у жовтні 1672 року: джерела, хронологія подій, наслідки |
| title_sort |
розгром гетьманом яном собеським татарських військ на калущині у жовтні 1672 року: джерела, хронологія подій, наслідки |
| author |
Тимів, І. |
| author_facet |
Тимів, І. |
| topic |
Історія України у світлі регіональних досліджень |
| topic_facet |
Історія України у світлі регіональних досліджень |
| publishDate |
2012 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Разгром гетманом Яном Собеским татарских войск на Калущине в октябре 1672 года: источники, хронология событий, итоги The Rout of the Tatar troops by Jan Sobeski in Kalush region in October 1672 |
| description |
У статті висвітлено похід гетьмана Яна Собеського на татар у жовтні 1672 р., бойові дії поль
ських і татарських військ та розгром ординських загонів на землях Калуського староства поблизу сіл
Петранка і Старий Угринів.
В статье исследуется поход гетмана Яна Собеского на татар в октябре 1672 г., боевые действия
польських и татарских войск и разгром ордынских отрядов на землях Калушского староства вблизи сел
Петранка и Старый Угрынив.
In the article it is investigated the offensive of getman Jan Sobeski on the Tatars in October 1672, battle
actions of Polish and Tatar troops and the rout of the horde detachments on the lands of Kalush starostvo near
villages Petranka and Old Ugryniv.
|
| issn |
2222-5250 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/121847 |
| citation_txt |
Розгром гетьманом Яном Собеським татарських військ на Калущині у жовтні 1672 року: джерела, хронологія подій, наслідки / І. Тимів // Краєзнавство. — 2012. — № 4. — С. 156-164. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT timíví rozgromgetʹmanomânomsobesʹkimtatarsʹkihvíisʹknakaluŝiníužovtní1672rokudžerelahronologíâpodíinaslídki AT timíví razgromgetmanomânomsobeskimtatarskihvoisknakaluŝinevoktâbre1672godaistočnikihronologiâsobytiiitogi AT timíví theroutofthetatartroopsbyjansobeskiinkalushregioninoctober1672 |
| first_indexed |
2025-11-24T23:42:30Z |
| last_indexed |
2025-11-24T23:42:30Z |
| _version_ |
1850500741628690432 |
| fulltext |
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012
156
УДК 94(477)«14/16»
Іван Тимів (м. Калуш)
РОЗГРОМ ГЕТЬМАНОМ ЯНОМ СОБЕСЬКИМ
ТАТАРСЬКИХ ВІЙСЬК НА КАЛУЩИНІ
У ЖОВТНІ 1672 РОКУ:
ДЖЕРЕЛА, ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ, НАСЛІДКИ
У статті висвітлено похід гетьмана Яна Собеського на татар у жовтні 1672 р., бойові дії поль-
ських і татарських військ та розгром ординських загонів на землях Калуського староства поблизу сіл
Петранка і Старий Угринів.
Ключові слова: джерела, атака, загін, напад, похід, татари, ясир.
У 2012 році минає 340 років від часу перемож-
ної битви польського короля Яна Собеського з та-
тарами на землях Калуського староства. Тоді було
врятовано тисячі українських невільників від про-
дажу в рабство, призупинено пограбування й розо-
рення краю. Перемога засвідчила активну участь
населення Прикарпаття в боротьбі з ординцями.
Найбільш достовірне джерело, у якому розпо-
відається про перебіг битви – це лист безпосеред-
нього учасника подій – коронного гетьмана Яна
Собеського до короля Михайла Вишневецького
(1669-1673), а не Яна Казимира (1648–1668),
як пише В. Грабовецький, бо як видно із хроноло-
гії правління, Ян Казимир на час битви уже не був
королем [1]. Матеріали цього листа, написаного
Яном Собеським до вищезгаданого короля 14 жов-
тня 1672 р., а також «Щоденника розгрому татар
Яном Собеським, маршалком і гетьманом вели-
ким коронним у 1672 році», автором якого був, оче-
видно, один із біографів гетьмана, є найціннішим і
чи не єдиним документальним свідченням очевид-
ців про ті події, адже лист і щоденникові записки,
написані з свіжих вражень. Згадані джерела вия-
вив у Вілянові під Варшавою бібліотекар Станіслав
Пшилецький, який у середині ХІХ ст. займався опра-
цюванням рукописів колишньої королівської бібліо-
теки. Віднайдений ним «Щоденник…» охоплює по-
дії від 18 вересня до 14 жовтня 1672 р. У ньому роз-
повідається про боротьбу гетьмана Яна Собеського
з татарами, їх переслідування та знищення в бит-
ві під Петранкою та Угриновом у середині верес-
ня 1672 р. [2]. Важливим джерелом для висвітлення
обставин цієї битви є також «Хроніка походу корон-
ного війська супроти жорстоких татар, що поверта-
лися від 4 до 19 жовтня 1672 р.» [3].
Про цю подію згадується також у «Пам’ятках Яна
Хризостома Паска за 1656–1698 рр.», де зазначе-
но, що «після захоплення Кам’янця-Подільського
татарські загони глибоко розпустилися, але на-
ше (польське. – І. Т.) військо всюди їх побило: під
Комарнем, Калушем, а по лісах і болотах їх (татар. –
І. Т.) багатьох знищили селяни» [4].
Автор ставить за мету: на основі історичних
джерел простежити перебіг збройної бороть-
би польських військ і українського населення з
татарами під час походу Яна Собеського на та-
тарські чамбули 5-14 жовтня 1672 р.; встанови-
ти хронологічну послідовність подій; виправити
наявні фактографічні неточності та визначити
напрямки подальших досліджень цієї проблеми.
Історію висвітлюваної нами у цій статті бит-
ви дослідники спеціально не вивчали, але при-
нагідно згадували у своїх працях. Писали
про неї польські історики ХІХ ст., зокрема
К. Ґурський, Ф. Ключицький, Л. Роґальський,
Л. Татомір [5]. Останній докладно описав рей-
ди татарського війська по території Прикарпаття
12-14 жовтня 1672 року [6]. Про розгром та-
тар на Калущині згадує у своїх дослідженнях і
О. Чоловський: «Рештки татарських загонів бу-
ли розгромлені у Боднарівських лісах, де їх до-
конали залоги зі Станіславова, Галича, Єзуполя,
Тисмениці» [7]. «Розпущені для грабежу чамбу-
ли (загони. – І. Т), – зауважував О. Чоловський, –
почергово розгромив Ян Собеський під
Краснобродом, Немировом і Петранкою та під
Калушем [8]. Тут ідеться про місцевість між
Бережницею та Угриновом. Саме про неї зга-
дує у своїй праці відомий польський історик
Януш Паєвський. «Найбільшої поразки тата-
рам гетьман завдав 14 жовтня поблизу Петранки
і Угринова. Тут було повністю розбито вели-
кий чамбул, а їхній командувач нурадин, висо-
кий достойник кримський, з кількома десятка-
ISSN 2222-5250
157
ми воїнів утікав лісами, і лише 21 жовтня до-
брався до головного турецько-татарського табо-
ру під Бучачем» [9]. У міжвоєнний період 1919-
1939 рр. військово-історичні студії про похід
Я. Собеського на татар у жовтні 1672 р. підготу-
вали О. Лясковський та Х. Зелінський [10].
Цікаві історичні відомості про події згаданої
пори подає й Л. Підгородецький. За його спостере-
женнями «Ян Собеський під Красноставом зібрав 3
тис. вершників і рушив на татар. Поблизу Немирова,
звільнив гурт невільників. Пройшовши маршем
200 км, атакував татарський кіш під Комарнем і
Калушем. За 9 днів гетьман пройшов з військом
450 км і здобув 7 перемог» [11]. Із сучасних поль-
ських дослідників питання походу Яна Собеського
на татарські чамбули вивчали Я. Хорват, А. Ґліва,
М. Сікорський, М. Ваґнер та інші історики [12].
В українській історіографії про жовтневі події
1672 р. в Руському воєводстві писали історики
О. Апанович [13], В. Грабовецький [14], Т. Чухліб
[15], згадуються вони і в краєзнавчих виданнях і
публікаціях, присвячених Калушу [16].
Загалом перебіг цієї битви в історико-
краєзнавчій літературі висвітлено лише част-
ково, що пов’язано, насамперед, із браком дже-
рельних матеріалів. До того ж наявна історич-
на інформація нинішніми дослідниками тракту-
ється не завжди однозначно. Так, Я. Рабінович і
М. Хвостін у своєму нарисі про Калуш, згадую-
чи події осені 1672 р., зазначили: «1672 року вій-
ська Яна Собеського, в складі яких були жителі
Калуша, розгромили під містом великий загін та-
тар хана Селім Ґірея. Кілька тисяч їх було вбито,
20 тис. взято в полон» [17]. У висвітленні цієї по-
дії допущено неточність, на яку у свій час звер-
нув увагу краєзнавець М. Миронюк. Твердження
укладачів «Історії міст і сіл УРСР», – зауважує
дослідник, – про те, що поляки взяли у полон 20
тисяч ординців, не відповідає дійсності, бо усі
польські джерела мовлять про визволення з по-
лону бранців-слов’ян (жителів Галицької землі. –
І. Т.), а не взяття в полон татарської орди [18].
Наступна помилка авторів нарису суто гео-
графічна. Адже історичні джерела однозначно і
точно вказують місце битви – це село Петранка
Рожнятівського району, яке віддалене від Калуша
на 28 км, а від Рожнятова на 12 км, тому твер-
дження, що битва відбулася під Калушем, не від-
повідає дійсності. Невідповідність тут полягає
й у тому, що, за свідченням джерел, останній
бій з татарами відбувся поблизу сіл Бережниця і
Старий Угринів на Калущині.
У другій половині XVII ст. вкрай складним
було внутріполітичне життя в Польській дер-
жаві. Король Михайло Вишневецький не отри-
мав загального визнання, хоча шляхта підтри-
мувала його. Проте магнати на чолі з примасом
Пражмовським і гетьманом Яном Собеським
прагнули усунути короля. Виникло два угрупо-
вання – «голомбйовська» і «ловицька» конфеде-
рації. Обидві готові були розпочати збройну бо-
ротьбу за владу [19]. Неспокійно було і поза меж-
ами держави. Незважаючи на васалітет Криму
щодо Османської імперії, кримський хан Селім
Ґірей (1671- 1678 рр.) відчував себе повноправ-
ним господарем становища, розцінюючи свою за-
лежність від Порти як звичайну умовність. Ще
у період Хмельниччини його попередник Іслам
Ґірей (1644-1654) допомагав українському геть-
манові у війні проти Речі Посполитої. До того ж
татари не переставали нападати на польські воло-
діння. Лише на Калущині вони побували у 1616,
1617, 1618, 1621 рр. [20].
Укладення Андрусівського перемир’я 1667 р.
не змусило турків відмовитися від непереборно-
го прагнення оволодіти українськими землями,
а навпаки, підштовхнуло їх до рішучих дій. Висока
Порта поставила поляків перед необхідністю ви-
бору: або відмовитися від Правобережної України,
або ж готуватися до війни. Відразу по завершен-
ні військових дій проти Венеції на Середземному
морі восени 1669 р. Стамбул зосередився на під-
готовці війни проти Речі Посполитої [21].
Уже на початку 1670-х рр. взаємини Речі
Посполитої та Порти ускладнилися, і війна ста-
ла реальністю. Татари виступили у складі турець-
кої армії (80–100 тис.) Мехмеда ІV (1648-1687),
яка розбила польське військо на Поділлі й руши-
ла углиб краю. Зупинити наступ одного із підроз-
ділів татарського війська вдалося лише на тери-
торії Калуського староства, до якого на той час
входили села Добровляни, Довпотів, Загір’я,
Підмихайля, Петранка, Пійло, Камінь, Конюшки,
Мостище, Новиця, Рип’янка, Старий і Середній
Угринів та інші поселення [22].
Падіння Кам’янця-Подільського 27 серпня
1672 р. завдало потужного удару обороноздатнос-
ті Речі Посполитої, яка виявилася безсилою пе-
ред наступом турецько-татарсько-козацької армії,
що продовжувала свій похід на Львів. Тим часом
до Руського воєводства вторглася 30–45-тисячна
орда Селім Ґірея. Окремі її загони розбіглися по
околицях у пошуках здобичі та ясиру. Військо
Яна Собеського, оплачуване переважно власним
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012
158
коштом гетьмана, налічувало всього 3 000 верш-
ників. Чисельна перевага ворога змусила корон-
ного гетьмана обрати тактику несподіваних рап-
тових нападів на окремі татарські загони, пере-
йняту власне у самих татар. Збройні сутички з ор-
динцями тривали від 5 до 14 жовтня 1672 р. [23].
Хан Селім Ґірей, вторгшись на українські зем-
лі, поділив свої полчища на три великі групи, що
розташували свої коші в Немирові, Комарному й
за Дністром. Ці табори були своєрідними опорни-
ми пунктами, у яких знаходилося по 10–15 тис.
ординців і куди звозили захоплену здобич і ясир.
Саме звідси розбігалися дрібні татарські загони по
всьому краю навіть у найвіддаленіші глухі куточ-
ки, де населення не чекало нападу і де захоплюва-
ли найбільше ясиру [24]. На Прикарпаття вируши-
ло одне із відгалужень орди під орудою наймолод-
шого керманича татарського війська Аджі Ґірея.
А тим часом гетьман Ян Собеський опираючись
на 3130 вояків, прагнув протистояти турецько-
татарській навалі. Перший виступ гетьманського
війська з-під Красноставу 5 жовтня був спрямова-
ний на Замостя, де зухвалі татари напали на йо-
го військовий підрозділ – хоругву. Тим часом на-
чальник гетьманської розвідки козак Завіша до-
повів про перебування великого татарського заго-
ну Аббас мурзи поблизу Красноброду. Знищуючи
невеликі відділи татар і звільняючи ясир, гетьман
рушив до Красноброду. Татари ж, довідавшись
про наближення поляків, залишили Красноброд.
У Старій Волі розвідка й полонені татари повідо-
мили, що у межиріччі Вепру й Сяну спустошує
польські землі Джіамбет Ґірей султан. Туди не-
гайно були направлені передові відділи гетьман-
ського війська, очолювані поручником Ласком.
6 жовтня 1672 р. біля містечка Наролю вони вщент
розгромили два татарських відділи, звільнили
ясир (здебільшого дітей) та відібрали награбова-
ну здобич (коней і худобу). Це була перша пере-
мога у військовому поході проти татар, яка підня-
ла бойовий дух жовнірів. 7 жовтня військо виру-
шило на Любачів. По дорозі поручник Лінкович,
поблизу палаючого Тішанова розбив маленьку
групу татар, і захопив полонених, які повідомили,
що головний кіш Джіамбет Ґірея, до якого повер-
таються із здобиччю усі загони, знаходиться бі-
ля Немирова. Маючи надію розбити татар у збо-
рі, гетьман рушив до Немирова. Хоругви ротмі-
стра Лазінського (50 осіб) і Зброжка (50 осіб) ма-
ли перекрити шлях біля палаючого Любачова до
Немирова, а потім приєднатися до битви. Тим ча-
сом гетьманські війська по бездоріжжю рухалися
до Немирова. Там, перекривши татарам відступ
до міста, Собеський несподіваним ударом з тилу
повністю розгромив ординців. Однак Джіамбет
Ґірею таки вдалося утекти. Гетьманське військо,
подолавши від 5 по 7 жовтня 150-кілометровий
марш та провівши 5 великих боїв, 8 жовтня зу-
пинилося на відпочинок. А вже 9 жовтня гетьман
вирушив яворівським шляхом на Городок [25].
У поході від полонених татар і розвідки
Собеський дізнається про розташування основ-
ного татарського коша нурадин-султана (титул
другого після калги наслідника ханського пре-
столу. – І. Т.) поблизу Комарна, куди й спрямовує
військо. Там знаходилася резервація з ясиром і
біля 10 тисяч татар. Татари, дізнавшись про на-
ближення поляків, почали весь ясир виставляти
наперед. Багатьох хворих і старших людей зни-
щували. Розташувавши слабші відділи по лінії
фронту, Собеський дозволив їх потіснити, і ко-
ли татари заглибилися у польські лави, потуж-
нішими силами завдав нищівного удару з флан-
гів. Татари були розбиті. Звільнено 20 тис. яси-
ру. Нурадин із загоном в 1,5 тис. воїнів перепра-
вився через Дністер і за Болеховом об’єднався
з Аджі Ґіреєм. Переслідуючи татар, гетьман до-
пускав можливість відступу ординців у знайомі
їм Боднарівські ліси [26].
Отже, розгромивши татарський табір по-
близу м. Комарно (Рудецький повіт. – І. Т.), Ян
Собеський продовжував переслідувати уцілілі
підрозділи нурадина, який намагався наздогнати
основні сили Аджі Ґірея (наймолодший керма-
нич війська), що рухалися до Дністра. Гетьман
вирішив перехопити весь відступаючий татар-
ський загін під Роздолом на переправі через
Дністер. Із цією метою Я. Собеський звелів 10
жовтня поблизу Комарно налагодити переправу,
яка за ніч була підготовлена. 11 жовтня частина
гетьманського війська перейшла Дністер. Саме в
цей час із татарського табору, що знаходився за
милю (миля у Руському воєводстві дорівнювала
9724 м. – І. Т.) біля Грушевої, де татари шукали
зручну переправу (нині с. Грушів Яворівського
району Львської обл. – І. Т.) до польського вій-
ська прийшов селянин, який вночі утік із поло-
ну. Втікач повідомив, що Аджі Ґірей із основни-
ми силами збирається йти на Комарно, і побли-
зу села Мости має намір перейти Дністер та пе-
реправити великий ясир, захоплений у Підгір’ї,
худобу, коней та іншу здобич. Отримавши пові-
домлення, коронний гетьман наказав тим підроз-
ділам, що вже встигли переправитися, поверну-
ISSN 2222-5250
159
тися, і рушив до того місця, куди мали підійти
татари. По дорозі розгромив татарський відділ
із кількасот вояків і швидко прибув до вказаного
місця. Але переправитися через Дністер унаслі-
док великого розливу ріки не було можливості,
а існуючий міст був зруйнований. Тоді Собеський
звернувся за допомогою до селян. Один господар
із села Волшче, за добру плату погодився показа-
ти броди, і до заходу сонця військо Я. Собеського
таки перейшло Дністер [27].
Польське військо, проминувши села Мости й
Волшче, наблизилося до с. Грушева, проте ордин-
ців там не застало. Тим часом татари, вийшов-
ши на Золотий шлях, попрямували до Дрогобича
і Стрия. Жовніри, наздоганяючи татар, дісталися
Дрогобича, а далі польське військо попрямувало
до села Гаї. Тут гетьман отримав повідомлення
розвідки про те, що татари випередили його на
два дні маршу і прямують до Боднарівських лі-
сів, які вони можуть обминути і піти на відомі їм
переправи біля Галича, а тоді їх не наздогнати.
Тому польське військо не гаючи часу вночі ру-
шило на ординців [28]. 12 жовтня над вечір по-
ляки зупинилися за півтора милі від м. Стрий і
після тригодинного відпочинку продовжило пе-
реслідування ворога, який прямував на Болехів і
Долину. Удосвіта 13 жовтня гетьманське військо
підійшло до села Станків (імовірно с. Станькова
Калуського р-ну. – І. Т.). Місцеві селяни, прийняв-
ши польських вояків за татар, відкрили стріляни-
ну та організовано вийшли в поле гуртом чисель-
ністю у декілька сотень. Ян Собеський пояснює
такі дії станківчан тим, що у той час ніхто і не
пам’ятав, коли востаннє бачили польських жовні-
рів у цих краях [29]. Наведений приклад перекон-
ливо свідчить про здатність селян до організованої
самооборони і навіть наступальних дій проти на-
пасників, а також засвідчує беззахисність краю.
Тим часом, порозумівшись із селянами, від-
діли Яна Собеського, після короткого відпочин-
ку, рушили у напрямку Болехова й Долини. Але
минувши Болехів, гетьман повертає у напрям-
ку на Рожнятів, а звідти здійснює нічний 85-
кілометровий марш до села Голинь. Випередивши
татар, поляки зупинилися за милю від Калуша.
Розвідники повідомили Собеському, що нурадин
уже біля Болехова і там об’єднався із військом
Аджі Ґірея, привівши йому 1,5-2 тис. вершників.
Однак увесь ясир залишився біля Комарно. Інша
ж частина татарського війська, минувши Самбір,
Стрий, Болехів, Долину пішла у напрямку Галича
на переправи [30]. Інша військова група просува-
лася в напрямку Боднарівських лісів. Олександр
Чоловський зауважує, що « татарські «летю-
чі» загони у цей час завдали шкоди монастирю в
Єзуполі, забрали волів у с. Узень, і продовжува-
ли спустошення [31]. Це було видно за полум’ям
пожеж, які вони залишали після себе. Тим часом
розвідники повідомили гетьману Собеському, що
татарам відомо: у Боднарівських лісах, готують-
ся засіки (штучно створені перешкоди та лісо-
ві завали. – І. Т.). Тому вороги повертатимуться
та проходитимуть поблизу Калуша. Але цим до-
несенням гетьман, очевидно, не довіряв. Він не-
гайно відправив вістунів до найближчих замків
у Калуші, Новиці, Рожнятові із наказом, аби се-
ляни поспішно виходили зі зброєю, яка в кого є,
до лісу на цілу ніч, щоб остаточно закрити засіка-
ми і завалами прохід татарам. Ці своєрідні паст-
ки селяни закладали спеціально на тісних пере-
ходах та на дорогах, якими служили й долини рі-
чок. Тому перекритими мали бути не тільки шля-
хи з Долини на Калуш, а й пониззя рік Лімниця,
Бережниця та Луква. Добровільно погодилось до
цієї справи декілька тисяч селян [32].
«Селяни, – писала історик Олена Апанович, –
відіграли велику роль у знищенні ворога, що хо-
вався в лісах і болотах після розгрому загону ну-
радина. Жителі сіл, розташованих в околицях
Калуша, Рожнятова, Новиці, влаштовували засід-
ки у Боднарівських лісах, створювали там засіки
і перешкоди ворогові, вони знищили кілька ти-
сяч татар. Селяни повідомляли Собеському дані
Я. Матейко «Ян Собеський»
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012
160
про пересування татарських загонів, давали від-
січ воргові. Їм належить чимала заслуга у визво-
ленні полонених» [33].
Тим часом нурадин, минувши Рожнятів, по-
прямував долинами потоків річки Бережниці у
напрямку с. Петранка, де зупинився на відпочи-
нок. Постій татар дозволив Собеському не тіль-
ки наздогнати татар, а й перекрити їм шляхи від-
ступу. Щоб використати повністю терен і фактор
несподіваності, гетьман вирішив дати бій удень.
Тому вночі при світлі місяця військо гетьмана з
Голиня рушило у напрямку Новиці, а звідти пря-
мо на південь, до Петранки, маючи за орієнтир
вогні у татарському таборі. Польське військо, ви-
снажене важкими переходами по бездоріжжю,
кількаденним голодом, холодом, було на межі фі-
зичних можливостей. Гетьман, маючи на почат-
ку походу 3150 воїнів, довів до Петранки лише
1500 осіб, тобто менше половини з того, що мав
на початку походу. А попереду був ще вирішаль-
ний бій із чисельно переважаючим (8 тис.) татар-
ським військом [34].
Вирішальним днем рейдової війни з татара-
ми стало 14 жовтня 1672 р. Як свідчать джерела,
польське військо цього дня рухалося по бездоріж-
жю в напрямку Калуша. Поблизу Новиці поляки
на кілька годин випередили татар. Щоб не допус-
тити флангового удару ворожих сил, гетьман на-
казав відділам Боруховського та Козубського за-
таїтися і непомітно пильнувати ворожі фланги,
а сам із основними силами вранці вирішив спе-
ціально показатися татарам, які теж були уже на
марші, щоб відвернути їхню увагу від підготов-
леної засідки. Спершу ординці, не розібравшись,
сприйняли військо під польськими хоругвами, що
показалося із-за гори, за своє (в іншому докумен-
ті – за відділ замкового гарнізону. – І. Т.).
Але напад кількасот польських доброволь-
ців змінив думку татар, і вони почали чини-
ти сильний опір. Татари, зазвичай, намага-
лися виставити наперед ясир (мабуть, щоб
прикриватися ним. – І. Т.). Але не встигли,
бо в наступ пішли хорунжий із полками,
а за ними – гусари на чолі із гетьманом
Я. Собеським. Окремий полк воєводи русь-
кого (Станіслава Яблоновського. – І. Т.) вда-
рив на татар із тилу, щоб не допустити втечі
татар у напрямку Польщі. У цей же час пан
Галицький наздогнав татарського хорун-
жого, вирвав у нього з рук хоругву, а само-
го убив. Зав’язався жорстокий бій. Татари
спробували завдати удару на флангах, але загони,
що були в засідці, одразу знищили напасників.
У тривалому бою загинуло чимало воїнів із обох
сторін. Побачивши наступаючих гусарів та інші
хоругви гетьманського війська, татари кинулися
втікати у напрямку Угринова Старого. Коридор
для відступу ординців утворився тому, що голов-
ні гетьманські сили підійшли до місця битви із
запізненням і, замість того, щоб стати до бою по
лінії фронту, вони зайшли із флангу. Проте у бік
Угринова втекла незначна частина татарського
війська, а решта розбіглася по лісах, де на них
чекали у засідках селяни. Переслідування орди
тривало два наступні дні. До польського полону
потрапило декілька десятків знатних татар, в то-
му числі візир нурадина Аліша Ага, який ще не-
давно громив польські загони біля Ладижина на
Поділлі. Султани (високі військові достойники. –
І. Т.) з охороною знаходилися у резерві й навіть
не встигли дати необхідних розпоряджень та на-
казів, як опинилися в полоні, сюди ж потрапи-
ли ханський економ і 8 мурз. Серед трофеїв по-
ляки захопили 8 хоругов і бунчук, багато коней.
Рештки татарського війська втекли до лісу, де
ховалися на деревах і в кущах. Таких було зна-
йдено більше 120 осіб [35].
Характеризуючи ключовий момент цих подій,
історик Леон Рогальський зазначав: «Собеський
надійно заховав свої загони у Боднарівських лі-
сах і вичікував зручного часу для нападу» [36].
«Мало хто з напасників тоді повернувся, –
писав Я. Собеський, – а було їх за даними геть-
мана близько 8 тис. вояків, тоді як поляків 1,5
тис.» Вказана цифра чисельності татар вигля-
дає завищеною, за іншими даними ординців бу-
ло 4 тис., що є більш правдоподібно [37]. Щоб
План битви 1672 р., Хуго Зелінський, 1930 р.
ISSN 2222-5250
161
остаточно розправитися з нападниками, які роз-
біглися по лісах, гетьман наказав повідомити про
розгром орди населенню Станіславова, Галича,
Тисмениці. Відомо, що жителі навколишніх міст
і сіл, організовуючись у загони, вишукували і
знищували татар у тамтешніх лісах. [38].
Найбільшою заслугою коронного гетьмана
Яна Собеського, на думку істориків, було звіль-
нення 10 тисяч люду, захопленого татарами в
ясир. Переважна більшість невільників були із
Сяноцького краю. 15 жовтня під Угриновом, на
тому місці, з якого ворог почав втікати до лісу,
відправлено святу месу. 16 жовтня гетьманські
війська, віддалившись на 1,5 милі від Калуша, за-
ночували, а наступного дня вирушили до Сокаля,
на місця постою. Дітей же, які залишилися без
матерів, гетьман наказав збирати на вози. Щоб
справа рухалася жвавіше, кожному, хто прино-
сив дитину, давали по одному тимфу (польська
30-грошова напівсрібна монета, реальною вар-
тістю 12 ґрошів. – І. Т.). Дітей на возах допрова-
дили до Калуша, де за кошти Я. Собеського для
них було споруджено притулок. Тут малі бранці
отримували харчування й освіту [39]. Про кіль-
кість знайдених по лісах і дорогах дітей історик
В. Грабовецький писав так: «Самих тільки ді-
тей визволено більше тисячі, які в історії Калуша
були названі «калуськими сирітками». Король
Ян Собеський (1674–1696) побудував для них у
Калуші притулок» [40].
Важливу роль у перемозі військ Я. Собеського
над татарами відіграла допомога місцевого насе-
лення, без якої гетьман не зміг би обійтися. Адже
в бойовому поході польських військ, що мав оче-
видні ознаки партизанської боротьби, селяни бу-
ли для польського війська провідниками на міс-
цевості й розвідниками, допомагали будува-
ти мости і переправи, улаштовува-
ти лісові завали і засі-
ки, були безпосередні-
ми учасниками зброй-
них сутичок із ордин-
цями у складі драгун-
ських хоругв та пере-
слідувачами розбито-
го татарського війська.
Отже, спільні дії всьо-
го селянського люду і
міщан були важливо-
ю причиною перемоги
над ворогом. Про ак-
тивну участь селян у
боротьбі з татарами схвально відгукувався і сам
гетьман Ян Собеський. У своєму листі до коро-
ля він писав: «Залишки (татар. – І. Т.) досі витя-
гують селяни й челядь, ну, і більше знищують,
особливо селяни, між якими є велика на тих по-
ган ненависть» [41].
Аналіз джерел показує, що одним із важли-
вих завдань нападників було захоплення яси-
ру, розміри якого подаються в різних величи-
нах. Януш Паєвський, покликуючись на підра-
хунки самого Я. Собеського, називає число не-
вільників 44 тисячі. Леон Роґальський, спираю-
чись на «Діяріюш походу коронного війська…»,
стверджує, що «натовп невільників складав 30
тис. осіб» [42]. На нашу думку, така кількість мо-
гла б стосуватися загального числа полонених
у цілому воєводстві, включаючи й тих, кого та-
тари полишили під Комарном та інших місцях.
Найчастіше дослідники називають чисельність
ясиру, звільненого 14 жовтня, в 20 тис. осіб. Таку
кількість вказують, зокрема, В. Грабовецький та
Л. Підгородецький. На думку О. Чоловського,
тільки біля села Петранка було звільнено 3 000
захоплених у неволю людей. Проте повідомлен-
ня основних джерел про цю подію однозначно
засвідчують про звільнення 14 жовтня 1672 р. де-
сятитисячного ясиру, що є найбільш вірогідною
цифрою, оскільки вона без змін вказується як у
«Щоденнику погрому татар…», так і в листі Яна
Собеського до короля [43].
Отже, наявні джерельні матеріали засвід-
чують, що в період польсько-турецької вій-
Хюппо «Похід на турецькі чамбули 1672 р.»
(2593×1944 см), королівський палац у
Вілянові (фасад), Варшава,
15 серпня 2006 р.
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012
162
ни 1672-1676 рр. активні бойові дії проти татар
на території Калущини тривали в період із 10
до 14 жовтня, і мали характер рейдових атак на
кочів’я ординців та епізодичних сутичок із воро-
гом. Вирішальна битва відбулася 14 жовтня 1672
р. біля села Петранка та між селами Бережниця й
Угринів. Саме тут остаточно розгромлено основні
сили Аджі Ґірея. Тому, коли йдеться про остаточ-
ну перемогу над ординцями, то слід мати на ува-
зі, що вона відбулася біля Петранки, під Старим
Угриновом і Бережницею та у Боднарівських лі-
сах, що збігається з повідомленнями джерел про
цю подію. А вираз «під Калушем» слід вважати чи-
сто умовним, тому що про військові дії поблизу са-
мого міста, ба навіть біля навколишніх сіл Загір’я,
Підгірки, Хотінь, у джерелах ніде не згадується.
Щодо військової тактики, то для розгрому ор-
динців гетьман Я. Собеський успішно застосував
флангові удари і напад із тилу, швидкі маневри і не-
сподівані набіги на ворога, тобто бив татар їхньою
ж зброєю. Злагоджено діяла й гетьманська розвідка,
яку складали відділи із 20-60 воїнів під загальним
командуванням Атанасія М’янчинського [44]. Після
розгрому орди рештки татарського війська розбіг-
лися. Більшість їх утекла до Боднарівського лісу, де
за допомогою селян Калуського й Галицького ста-
роства та міщан Станіславова й Тисмениці, ордин-
ці були остаточно розбиті. Ця перемога – результат
спільних і організованих дій польського війська та
українського населення Прикарпаття.
Однак здобута перемога не вплинула на за-
гальний результат війни, що почалася. Адже
Річ Посполита виявилася нездатною продовжу-
вати війну і погодилася на дуже важкі для неї
умови Бучацького миру 18 жовтня 1672 р. за
яким до турків відійшло Поділля із Кам’янцем-
Подільським, а Польща зобов’язувалася сплати-
ти 80 тис. талерів контрибуції, а також щорічно
давати турецькому султанові 22 тис. злотих да-
нини за зняття облоги Львова [45].
Загалом для більш докладного вивчення пере-
бігу воєнних дій на Прикарпатті у жовтні 1672 р.
доцільними могли б бути польові обстеження міс-
цевості в околицях Бережниці, Угринова (Старого
і Середнього) і Петранки, а при необхідності й ар-
хеологічні розкопки. Доброю справою могло б
бути складання докладної картотеки джерел та іс-
торіографії і більш ґрунтовне опрацювання поль-
ських документальних і наративних (донесення,
листи, щоденники) та східних (турецьких і татар-
ських, російських) джерел, у яких розповідається
про цю подію, та підготовка археографічного ви-
дання, добір й упорядкування мистецьких творів,
дотичних цієї тематики тощо.
Джерела та література
1. Грабовецький В. Історія Калуша з най-
давніших часів до початку ХХ ст. – Дрогобич :
Відродження, 1997. – С. 90.
2. Dziennik pogromu Tatarów przez Jana
Sobiskiego marszałka i hetmana wielkigo koronego w
roku 1672 // Biblioteka Ossolińskich. Pismo Historyi,
Literaturze i umiiętnościom i rzeczom narodowym
poświęcone. – Lwów, 1866. – S. 312-326.
3. Diaryusz expedycyi wojska koronnego
przeciwko Tatarom grassujączym powracającym od 4
oktobr. do 19 tegoż, r. 1672 // Grabowski A. Ojczyste
spominki w pismach do dziejów dawnej Polski. –
Kraków, 1845. – Т. 1 : diaryusze, relacye, pamętniki
i t. p., służyć mogące do objaśnienia dziejów
krajowych: tudzież listy historyczne do panowania
królów Jana Kazimierza i Michała Korybuta, oraz
listy Jana Sobieskiego marszałka i hetmana wielkiego
koronnego. – S. 174-197.
4. Рamętniki Jana Chryzostoma Paseka odnoszące
sie od lat 1656 do 1688. –Wydanie Kaz. Turowskiego. –
Sanok. – 1856. – S. 344.
5. Górski K. Wojna Rzeczypospolitej polskiej
z Turcją w latach 1672 i 1673 - im // Biblioteka
Warszawska. – T. I. – Warszawa, 1890. – S. 23-27;
Pisma do wieku i spraw Jana Sobieskiego.Tomu
I-o część II-ga, Obejmująca pisma od roku 1672 do
roku 1674 / Zebrał i wydał F. Kluczycki. – Kraków :
Nakładem Akademii Umiejętnośći Krakowskiej :
Czcionkami Drukarni "Czasu" – 1881. – S. 751–
1666, [XXXIX]; Rogalski L. Dzieje Jana Sobieskiego
króla Polskiego,Wielkiego ksіęcia Litowskiego. –
Warszawa. – 1847. – S. 24; Tatomir L. Ślady króla
Jana III w kraju naszym. – Lwów, 1888. – 112 s.
6. Tatomir L. Ślady króla Jana... – S. 35-36.
7. Czołowski A. Z przeszłosći Jezupola i okolicy. –
Lwów. – 1890. – S. 107.
8. Czołowski A. Złoty szlak. – Stanisławów. –
1938. – S. 7.
9. Pajewski J. Buńczuk i koncerz. Z dziejów
wojen polsko-tureckich. – Poznań : Wyd-wo
Poznanskie, 2003. ¬– S. 143.
10. Laskowski O. Wyprawa na czambuly //
Żołnierz Polski. – Rocz. X. 1926; Zieliński H.
Wyprawa Sobieskiego na czambuły tatarskie. –
Przegląd Historyczno-Wojskowy. – Rocz. 2. –
Tom. 2. – Zesz. 1. – Warszawa, 1930. – S. 1-44.
ISSN 2222-5250
163
11. Podhorodecki L. Tatarzy. – Warszawa, 1971. –
S. 314.
12. Horwat J. Pościg hetmana Jana Sobieskiego
za Nuradyn-sołtanem w październiku 1672 r.,
«Materiały i Studia Muzealne». – T. IV. – Przemyśl,
1981. – S. 238-243; Gliwa A. Najazd tatarski na
ziemię przemyską podczas wojny polsko-tureckiej w
1672 r. // Rocznik Przemyski. – T. XXXIX. – Z. 4 :
Historia. – Przemyśl, 2003. – S. 37-64; Sikorski M.
Wyprawa Sobieskiego na czambuly tatarskie 1672. –
Zabrze, 2007; Wagner M. Wojna polsko-turecka w latach
1672 – 1676. – T. 1. – Zabrze, 2009. – S. 250-292.
13. Апанович О. Запорозька Січ у боротьбі
проти турецько-татарської агресії (50-70-ті роки
XVII ст.). – К., 1961. – 300 с.
14. Грабовецький В. Історія Калуша з най-
давніших часів до початку ХХ ст. – Дрогобич :
Відродження, 1997. – 223 с.
15. Чухліб Т. Козаки та Яничари : Україна у
християнсько-мусульманських війнах 1500-1700
років. – К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська
академія», 2010. – 446 с.
16. Рабінович Я., Хвостін М. Калуш // Історія
міст і сіл Української РСР. Івано-Франківська об-
ласть. – К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. –
1971. – С. 244-255; Миронюк М. Калуш від по-
селення до міста. Сторінки історії Калущини //
Дзвони Підгір’я. – 1992, 27 черв.
17. Рабінович Я., Хвостін М. Калуш. – С. 245-246.
18. Миронюк М. Калуш від поселення до міста.
Сторінки історії Калущини // Дзвони Підгір’я. –
1992, 27 черв.
19. Целевич Ю. Облога Львова в році 1672 //
Зоря: Львів. – 1870. – Кн. 3. – С. 230.
20. Грабовецький В. Історія Калуша… – С. 25, 26.
21. Чухліб Т. Козаки та Яничари… – С. 121.
22. Грабовецький В. Історія Калуша… – С. 76, 79.
23. Pajewski J. Buńczuk i koncerz… – S. 139-142;
Grabowski A. Ojczyste spominki w pismach do dziejów
dawnej Polski. – Kraków, 1845. – Т. 1. – S. 176.
24. Апанович О. Запорозька Січ у боротьбі про-
ти турецько-татарської агресії… – С. 254-255.
25. Zieliński H. Wyprawa Sobieskiego na
czambuły tatarskie. – S. 9, 14-20.
26. Там само. – S. 21, 23-25, 27.
27. Dziennik pogromu Tatarów przez Jana
Sobiskiego… – S. 319-320, 424; Zieliński H.
Wyprawa Sobieskiego na czambuły… – S. 31.
28. Zieliński H. Wyprawa Sobieskiego… – S. 31, 32;
Diaryusz expedycyi wojska koronnego przeciwko
Tatarom… – S. 195.
29. Dziennik pogromu Tatarów…– S. 320, 324-325.
30. Zieliński H. Wyprawa Sobieskiego… – S. 32-33.
31. Czołowski A. Z przeszłosći Jezupola… – S.107.
32. Dziennik pogromu Tatarów…– S. 320-321,
324-325; Tatomir L. Ślady króla Jana... – S. 36;
Zieliński H. Wyprawa Sobieskiego… – S. 33.
33. Апанович О. Запорозька Січ у боротьбі
проти турецько-татарської агресії… – C. 256.
34. Zieliński H. Wyprawa Sobieskiego… – S. 35, 36-37.
35. Dziennik pogromu Tatarów…– S. 321-322, 325-
326; Zieliński H. Wyprawa Sobieskiego… – S. 38.
36. Rogalski L. Dzieje Jana Sobieskiego króla
Polskiego... – S. 24 .
37. Dziennik pogromu Tatarów… – S. 326;
Czołowski A. Złoty szlak. – S. 7.
38.Diaryusz expedycyi wojska koronnego
przeciwko Tatarom… – S. 196; Dziennik pogromu
Tatarów… – S. 323.
39. Ibid. – S. 322, 326; Zieliński H. Wyprawa
Sobieskiego… – S. 38-39; Diaryusz expedycyi
wojska koronnego przeciwko Tatarom… S. 197.
40. Грабовецький В. Історія Калуша… – C. 90.
41. Dziennik pogromu... – S. 326; Zieliński H.
Wyprawa Sobieskiego… – S. 40.
42. Pajewski J. Buńczuk i koncerz… – S. 143;
Rogalski L. Dzieje Jana Sobieskiego króla Polskiego... –
S. 24; Diaryusz expedycyi wojska koronnego
przeciwko Tatarom… – S. 196.
43. Грабовецький В. Історія Калуша… – C. 90;
Podhorodecki L. Tatarzy. – S. 314; Dziennik pogromu
Tatarów…– S. 322. 326.
44. Zieliński H. Wyprawa Sobieskiego… – S. 42.
45. Довідник з історії України (А-Я) / За заг.
ред. І. Підкови, Р. Шуста. – К. : Ґенеза, 2002. –
С. 95; Чухліб Т. Козаки та Яничари… – С. 122.
Иван Тымив
Разгром гетманом Яном Собеским татарских войск на Калущине в октябре 1672 года:
источники, хронология событий, итоги
В статье исследуется поход гетмана Яна Собеского на татар в октябре 1672 г., боевые действия
польських и татарских войск и разгром ордынских отрядов на землях Калушского староства вблизи сел
Петранка и Старый Угрынив.
Ключевые слова: источники, атака, отряд, нападение, поход, татары, ясырь.
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012
164
Ivan Tymiv
The Rout of the Tatar troops by Jan Sobeski in Kalush region in October 1672
In the article it is investigated the offensive of getman Jan Sobeski on the Tatars in October 1672, battle
actions of Polish and Tatar troops and the rout of the horde detachments on the lands of Kalush starostvo near
villages Petranka and Old Ugryniv.
Key words: sources, attack, detachment, raid, offensive, the Tatars, captivity.
УДК 94:625.1(477.25)«1868/1870»
Олексій Кривопішин (м. Переяслав-Хмельницький)
БУДІВНИЦТВО ДНІПРОВСЬКОГО МОСТУ
(МІСТ А.Є. СТРУВЕ) НА КУРСЬКО-КИЇВСЬКІЙ
ЗАЛІЗНИЦІ 1868–1870 РР.
У статті розкривається соціально-економічне значення спорудження Дніпровського мосту Курсько-
Київської та Києво-Балтської залізниць, а також висвітлюється роль військового інженера А.Є. Струве
у будівництві однієї із найбільших переправ через ріку.
Ключові слова: залізничний міст, залізничний вокзал, інженер Струве.
Активний розвиток залізничного транспорту в
Російській імперії у другій половині ХІХ ст. при-
скорив удосконалення техніки будівництва пере-
ходів через природні перешкоди. Перший заліз-
ничний міст ґратчастої конструкції із заліза був
побудований у 1857 році за проектом професора
С.В. Кербедза через річку Луга на Петербурзько-
Варшавській залізниці. Він складався із двох прого-
нів по 55,3 м., перекритих нерозрізними фермами.
У 60-х роках ХІХ століття за проектом інжене-
ра А.Є. Струве були побудовані залізничні метале-
ві мости через ріки Москва, Ока, Дніпро у Києві.
Міст через Оку біля Коломни на Московсько-
Рязанській залізниці був першим у царській Росії
мостом із об’єднаним рухом: на рівні верхніх по-
ясів йшли потяги, на нижніх ярусах пересувався
гужовий транспорт і пішоходи.
У 1869 році на Миколаївській залізниці згорі-
ли три (з дев’яти) дерев’яні ферми Мстинського
мосту. Відновлення їх було важкою справою: під
час льодоходу неможливо було влаштовувати ку-
щові підмости. Керівник робіт Д.І. Журавський
спроектував підмости у вигляді підкісних ферм
віялової системи із противагами – малими віяла-
ми без проміжних опор.
Найбільший за протяжністю залізничний мос-
товий перехід був побудований у 1876-1880 роках
через Волгу у місті Сизрань, він мав 13 прогонів
по 109,2 метрів кожний. Із 1883 року за ініціати-
вою М.А. Белелюбського мости в царській Росії
будували лише із литого заліза.
Потреба у фахівцях-мостобудівниках зумови-
ла утворення в 1862 році в Інституті Корпусу ін-
женерів шляхів сполучення самостійної кафедри
мостів. Значний внесок у розвиток мостобудуван-
ня наприкінці 1860-х – 1870- х років внесли вчені
Петербурзького інституту інженерів шляхів спо-
лучення Е.М. Зубов – автор першого російсько-
го підручника з металевих мостів (1868) і Ф.І. Ер-
нольд, який створив у 1876 році фундаменталь-
ну працю з проектування і будівництва мостів.
У 70-х рр. ХІХ ст. загальновизнаним ученим ро-
сійської школи мостобудування став професор
цього ж інституту М.А. Белелюбський, уродже-
нець м. Харкова, батько якого працював на посаді
інспектора Курсько-Київської залізниці. М.А. Бе-
лелюбському належить провідна роль у ство-
ренні найбільш доцільного типу металевих про-
гінних будов. Перша робота вченого була при-
свячена заміні дерев’яних мостів Петербурзько-
Московської залізниці металевими, яка проводи-
лася на 120 мостах без перерви руху поїздів.
В наступні роки М.А. Белелюбський склав по-
над 100 проектів великих мостів на 31 залізниці.
Загальна довжина мостів, побудованих за проек-
тами Белелюбського, перевищує 17 км. Особливо
великі заслуги вченого у створенні сталевих мос-
тів, прогони яких сягали 158,4 м. Він поклав поча-
ток типізації металевих мостів і установив добре
знайомі в даний час прогони залізничних мостів
55, 66, 76,8, 87,6, 98,4 і 109,2 метрів. До загальних
технічних умов ще у 1860 році були складені пер-
ші спеціальні умови для проектування мостів.
|