Проект Бєлгородського єпархіального жіночого училища в документах ЦДНТА України
Вперше подано опис проектного рішення (український архітектор академік О. М. Бекетов) до історії спорудження Бєлгородського єпархіального училища (РФ), 1911-1915 рр. Оскільки до сьогодні будівля не збереглася, автором була здійснена “пошукова розвідка” з метою встановлення місця її колишнього розташ...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Архіви України |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/121951 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Проект Бєлгородського єпархіального жіночого училища в документах ЦДНТА України / О.В. Балишева // Архіви України. — 2011. — № 4. — С. 178-185. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-121951 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Балишева, О.В. 2017-06-23T14:39:15Z 2017-06-23T14:39:15Z 2011 Проект Бєлгородського єпархіального жіночого училища в документах ЦДНТА України / О.В. Балишева // Архіви України. — 2011. — № 4. — С. 178-185. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/121951 [930.253:72](470+477) Вперше подано опис проектного рішення (український архітектор академік О. М. Бекетов) до історії спорудження Бєлгородського єпархіального училища (РФ), 1911-1915 рр. Оскільки до сьогодні будівля не збереглася, автором була здійснена “пошукова розвідка” з метою встановлення місця її колишнього розташування на основі архівних документів, що зберігаються у ЦДНТА України. Впервые описаны материалы проектного решения (украинский архитектор академик А. Н. Бекетов) к истории строительства Белгородского епархиального женского училища (РФ), 1911–1915 гг. На сегодняшний день сооружение не сохранилось, автором была предпринята “поисковая разведка” с целью определения его местонахождения на основе архивных документов, которые хранятся в ЦГНТА Украины. The is for the first time given the describing of design solution on the history of building of Belgorod diocesan school, Russia, 1911-1915 (Ukrainian architect, academician O.M. Beketov). As the building is not preserved for the present days, the author made the “search intelligence” to determine the place of its former location on the basis of archival documents stored in the Central State Scientific and Technical Archives of Ukraine. uk Інститут історії України НАН України Архіви України Огляди джерел та документальні нариси Проект Бєлгородського єпархіального жіночого училища в документах ЦДНТА України Project Belgorod diocesan women's college in documents TSDNTA Ukraine Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Проект Бєлгородського єпархіального жіночого училища в документах ЦДНТА України |
| spellingShingle |
Проект Бєлгородського єпархіального жіночого училища в документах ЦДНТА України Балишева, О.В. Огляди джерел та документальні нариси |
| title_short |
Проект Бєлгородського єпархіального жіночого училища в документах ЦДНТА України |
| title_full |
Проект Бєлгородського єпархіального жіночого училища в документах ЦДНТА України |
| title_fullStr |
Проект Бєлгородського єпархіального жіночого училища в документах ЦДНТА України |
| title_full_unstemmed |
Проект Бєлгородського єпархіального жіночого училища в документах ЦДНТА України |
| title_sort |
проект бєлгородського єпархіального жіночого училища в документах цднта україни |
| author |
Балишева, О.В. |
| author_facet |
Балишева, О.В. |
| topic |
Огляди джерел та документальні нариси |
| topic_facet |
Огляди джерел та документальні нариси |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Архіви України |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Project Belgorod diocesan women's college in documents TSDNTA Ukraine |
| description |
Вперше подано опис проектного рішення (український архітектор академік О. М. Бекетов) до історії спорудження Бєлгородського єпархіального училища (РФ), 1911-1915 рр. Оскільки до сьогодні будівля не збереглася, автором була здійснена “пошукова розвідка” з метою встановлення місця її колишнього розташування на основі архівних документів, що зберігаються у ЦДНТА України.
Впервые описаны материалы проектного решения (украинский архитектор академик А. Н. Бекетов) к истории строительства Белгородского епархиального женского училища (РФ), 1911–1915 гг. На сегодняшний день сооружение не сохранилось, автором была предпринята “поисковая разведка” с целью определения его местонахождения на основе архивных документов, которые хранятся в ЦГНТА Украины.
The is for the first time given the describing of design solution on the history of building of Belgorod diocesan school, Russia, 1911-1915 (Ukrainian architect, academician O.M. Beketov). As the building is not preserved for the present days, the author made the “search intelligence” to determine the place of its former location on the basis of archival documents stored in the Central State Scientific and Technical Archives of Ukraine.
|
| issn |
0320-9466 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/121951 |
| citation_txt |
Проект Бєлгородського єпархіального жіночого училища в документах ЦДНТА України / О.В. Балишева // Архіви України. — 2011. — № 4. — С. 178-185. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bališevaov proektbêlgorodsʹkogoêparhíalʹnogožínočogoučiliŝavdokumentahcdntaukraíni AT bališevaov projectbelgoroddiocesanwomenscollegeindocumentstsdntaukraine |
| first_indexed |
2025-11-25T21:07:28Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:07:28Z |
| _version_ |
1850550830571192320 |
| fulltext |
огляди джерел та документальні нариси178
УДК [930.253:72](470+477)
О. В. БалишеВа*
ПрОеКт БєлгОрОДсьКОгО єПархіальнОгО
жінОчОгО Училища В ДОКУментах ЦДнта УКраїни
“… показавши себе в Бєлгороді,
що-небудь ще, можливо,
значне побудую”.
о. м. Бекетов1
Вперше подано опис проектного рішення (український архітектор акаде-
мік о. м. Бекетов) до історії спорудження Бєлгородського єпархіального учи-
лища (рФ), 1911-1915 рр. оскільки до сьогодні будівля не збереглася, автором
була здійснена “пошукова розвідка” з метою встановлення місця її колишньо-
го розташування на основі архівних документів, що зберігаються у Цднта
україни.
Ключові слова: особовий фонд; академік архітектури о. м. Бекетов;
проектна документація; курська єпархія; учбові заклади духовного відомства
на україні та росії; Бєлгородське та лубенське єпархіальні жіночі училища;
м. Бєлгород (рФ).
Центральний державний науково-технічний архів України (ЦДНТА
України) зберігає найбільшу в Україні колекцію оригінальних докумен-
тів видатного українського зодчого академіка архітектури О. М. Бе-
кетова (1862–1941).
У переддень 150-ої річниці від дня народження майстра (березень
2012 р.) колектив архіву звернувся до громадськості України з Інфор-
маційним листом, в якому запропонував спільно відзначити 149-ту
“Бекетівську весну” низкою заходів по вшануванню пам’яті архітек-
тора з 24 по 30 березня 2011 р.
Ідею проведення “Бекетівських днів” в Україні підтримали наші
колеги в Російській Федерації. На запрoшення Бєлгородського держав-
ного університету на 24 березня 2011 р. було заплановано проведення
спільного науково-практичного семінару за темою: “Документи ака-
деміка архітектури О. М. Бекетова у фондах ЦДНТА України”.
Однією з тем, запропонованих для обговорення, стала історія бу-
дівництва Бєлгородського єпархіального жіночого училища, зведеного
архітектором у 1912–1915 рр. До сьогодні споруда не збереглася, тому
і привертає увагу краєзнавців як в Росії, так і в Україні.
* Балишева Олена Василівна – науковий співробітник Центрального дер-
жав ного науково-технічного архіву україни.
© о. В. Балишева, 2011
огляди джерел та документальні нариси 179
як свідчить карта міста 1912-го р., Бєлгородське єпархіальне жі-
ноче училище (“значна” споруда 1911–1915 рр.) тоді розташовувалось
на перехресті вулиць нижньо-миколаївської (нині вулиця Пугачова) та
михайлове чудо (зараз вулиця кірова). на сучасному плані Бєлгорода
місцевість зазнала значних змін, особливо у 60-ті рр. ХХ сторіччя у
зв’язку з відчуженням частини міської території, у районі “Пісок”, – з
усіма об’єктами “… для розгортання будівництва заводу “Шліфуваль-
ної шкурки”2. При цьому 14,5 га землі, що належала плодоовочевому
господарству, було передано Бєлгородському консервному комбінату
(споруджений у 1929 р.). Припускаємо, що саме в цей час (хоча, мож-
ливо, і раніше) мурові залишки від будівлі колишнього училища (зараз
це лише частина стіни з червоної цегли завдовжки до 300 м) були обме-
жені територією комбінату, і спостерігати їх можна тільки з-за паркану.
на жаль, конкретні причини втрати основного корпусу навчального за-
кладу, зведеного архітектором о. м. Бекетовим за власним проектом,
донині українськими чи російськими дослідниками творчості зодчого,
архівістами та краєзнавцями Бєлгорода поки не з’ясовані ...
опираючись на архівні документи з особового фонду академіка у
Цднта україни3, ми можемо висвітлити деякі подробиці періоду зве-
дення цієї споруди, надати, таким чином, сучасникам можливість за
описом уявити її зовнішнє та внутрішнє оформлення, наочно познайо-
митися з плануванням приміщень.
історично склалося так, що священство та чернецтво Бєлгородчи-
ни займали особове положення – місто було осередком значної кіль-
кості церковних храмів, жіночих та чоловічих монастирів, духовного
училища, жіночого єпархіального; останнє було відкрите у 1907 р. у
складі одного класу. у 1909 р. заклад переводиться до будівлі духовної
іоасафо-Порфір’ївської богадільні (при Параскево-П’ятницькій церк-
ві)4. При училищі знаходився інтернат, а також товариство з допомоги
найбіднішим ученицям. тут навчалось більше 200 вихованок.
навчальні програми єпархіальних училищ відповідали скороченим
планам жіночих гімназій. Період навчання в училищі – 6 років; поряд
з іншими предметами викладались: священна історія старого і нового
Завіту (1–2 класи); правила богослужіння (3 клас); катехізис (4–5 клас);
історія Православної церкви (6 клас)5.
Після 1907 р. сталися суттєві зміни в навчальних планах, внаслідок
чого збільшилась кількість предметів за рахунок алгебри, природознав-
ства, креслення, а також малювання та рукоділля (раніше це була низка
необов’язкових дисциплін). Змінилось поурочне навантаження з росій-
ської мови та літератури, геометрії, суспільної історії, фізики; загальна
чисельність уроків у кожному класі значно збільшилась, особливо у
старших. наприклад, у 4 класі замість 18 уроків на тиждень стало 256.
огляди джерел та документальні нариси180
Все це, в свою чергу, потребувало перебудови не тільки всього нав-
чального розкладу занять єпархіалок, але і самої училищної домівки …
отже, нове приміщення училища у два з половиною поверхи (пло-
щею дві тис. куб. саж.) мало зводитись на місці старого церковного і не
вирізнялось об’ємами на фоні інших споруд Бєлгорода, тоді повітового
міста курської губернії.
нагадаємо, що одним з головних напрямів у творчості архітектора
о. м. Бекетова було проектування навчальних закладів. свою точку
зору стосовно їх поверховості зодчий виклав у “Пояснювальній запис-
ці до ескізного фор-проекту Харківського державного університету”
(1936 р.): “…висотна композиція будівлі зовсім нераціональна для спо-
руд учбового та наукового призначення. у західних країнах і в америці
ця багатоповерховість ще має свої засади, але не у нас, в срср, з його
широким простором. Виходячи з таких міркувань і не бажаючи тому
йти на багатоповерховість будівлі, мною проектований такий ескіз”7.
Переговори стосовно будівництва Бєлгородського єпархіального
жіночого училища розпочались ще у 1911 р. сторіччя тому і було роз-
роблено перший варіант ескізного проекту для закладу.
у березні 1912 р. укладається “угода” між архітектором о. м. Бе-
кетовим і радою училища щодо умов співпраці8.
олексій миколайович зобов’язувався: скласти два варіанти ескіз-
них проектів, кошториси, а також в подальшому здійснювати технічний
нагляд за будівництвом відповідно до завдань, вироблених будівель-
ним комітетом та узгоджених з архієпископом курським стефаном та
єпископом іоаніним.
Більшість документальних свідчень щодо заявлених позицій (крім
фасадів з ескізного проекту) сьогодні зберігається у Цднта україни.
о. м. Бекетов мав повністю переобладнати всі новітні приміщення
під центральне опалення та вентиляцію; облаштувати водогін з проти-
пожежним устаткуванням, каналізацією інше.
із тексту “угоди”:
<…> академік О. М. Бекетов готує для побудови закладу за
власний кошт досвідченого у будівельній справі техніка, який пови-
нен увесь час на період зведення споруди у місті Бєлгороді постійно
перебувати на будівництві, заміняючи собою п. Бекетова. Сам же
п. Бекетов повинен приїздити до Бєлгорода при технічній необхід-
ності, а також, - не рідше одного разу на три тижні в період буді-
вельних робіт9.
Зазначимо, що саме цей пункт викликав “несхвальну” реак-
цію архітектора. Він занотував з цього приводу: “За весь час моєї
25-річної практики таких помічників взагалі не існувало, так як на
будівництві повинен знаходитися лише будівельний десятник, інакше
мені було б необхідно мати двох змінних помічників. На запрошенні
хорошого десятника я наполягаю в інтересах справи, бо ні одна со-
огляди джерел та документальні нариси 181
лідна розбудова не може вестися без десятника, що постійно там
перебуває, слідкує за правильним заливанням кожного рядка цегли, за
точним виведенням стіни за робочим планом.
<…> інакше ситуація виглядає так, ніби Комітет (будівель-
ний. – Авт.) бажає призначити десятника контролером наді мною,
у той час як контролером я можу визнавати лише Раду (училища. –
Авт.) і комісію.
< … > я й так узяв дешево (мається невелику платню за робо-
ту. – Авт.) з надією на те, що показавши себе в Бєлгороді, можли-
во, ще щось значне побудую”10.
Зведення училища планувалося завершити протягом двох будівель-
них сезонів, тобто щорічно, відраховуючи час від квітня до 15 жовтня
або 1 листопада, зважаючи на погодні умови; якщо будівництво розпо-
чалось би восени 1912-го року, то цей осінній час до сезонного періоду
не зараховувався.
на момент домовленостей (1912 р.) архієпископ курський стефан
уже ознайомився з ескізним проектом олексія миколайовича і ухва-
лив його перший варіант з низкою зауважень. В основному вони були
пов´язані з тим, що змінювались навчальні програми (здійснювався пе-
рехід із шестирічного на восьмирічний курс навчання в училищі). тому
і ескізний проект готувався у двох варіантах планів, – з 8-ма класами
навчання, розрахований на 300 вихованок, дортуарами та їдальнею на
250 осіб, – і за скороченою програмою, – шість класів на 250 осіб.
Згідно з обома варіантами, на першому поверсі розташовувались
класні кімнати з розподілом 40-45 осіб в кожній. Височина будівлі ся-
гала шести аршин (4 м 20 см); рекреаційні зали (коридори) були за-
вширшки до 7 м: “… цим усувалась, з одного боку, штовханина під час
рекреацій, з іншого – рекреаційні зали слугували запасними резервуа-
рами свіжого повітря”, – зазначалось у “Пояснювальній записці”. на
другому поверсі, над класними кімнатами, розміщувались спальні для
вихованок, біля них – кімнати чергових вихователів; проект, передба-
чаючи загальну їдальню на рівні середньої площадки парадних сходів,
“... крім зручностей спілкування, створював можливість для підняття
височини приміщення їдальні за рахунок підвального (під нею) примі-
щення, не збільшуючи при цьому загальної кубатури будівлі”11.
5 вересня 1912 р. відбулось перше спільне засідання будівельного
комітету, на якому позначились перші серйозні розбіжності між його
членами та архітектором. Причиною послугувала одна з позицій автор-
ського проекту:
“ … не заглиблюватися фундаментом нижче звичайного про-
мерзання грунту (1 аршин 8 вершків – 1 аршин 12 вершків12.
Відповідно до постанови будівельного відділення курського гу-
бернського правління (1912 р.) межа промерзання грунту для території
огляди джерел та документальні нариси182
курської губернії була визначена у два аршини. губернські архітекто-
ри вважали, що фундаменти необхідно закладати “на бетонних матра-
цах” на такій же глибині.
Першу частину зауваження о. м. Бекетов сприйняв позитивно; від-
носно ж прокладання бетонної плити під усіма підвалинами споруди
заперечував: “<…>зважаючи на незначну висоту будівлі,– два з по-
ловиною поверхи, – вважав би за достатнє розмістити залізобетонну
основу лише під заглибленням для котельної центрального опалення.
Під іншими облаштувати розширений (згідно вимог будівельної техно-
логії) підмурок з цегельної кладки на цементі у 5 рядків з утрамбуван-
ням та дубові лежні”13.
Члени комісії прислухалися до міркувань визнаного майстра.
але на стадії завершення будівельних робіт все ж виникли про-
блеми з рівнем підняття ґрунтових вод. тому у 1914 р. Харківська бу-
дівельно-промислова контора “о.к.ВассилЪ” мала провести навіть
додаткові укладання бетонної підошви і у котельній14.
катеринославське товариство “санітас” у 1915 р. (також після за-
вершення будівельних робіт) відряджає до Бєлгорода спеціаліста для
підняття труб опалення, зазначаючи при цьому: “ … бути відповідаль-
ними за води підгрунтя ми не можемо”15.
Через 50 років (у 1964 р.) приймалося архітектурно-планувальне
рішення “Про відведення 14,5 га землі плодоовочевого господарства
для Бєлгородського консервного комбінату під будівництво під´їзної
колії”16. у цьому документі ми знаходимо порівняльну характеристику
зафіксованих змін у природних умовах даної місцевості в різні істо-
ричні періоди: “Ділянка, що прирізається, розташована в заплаві річки
Везелки. Грунтові води від поверхні землі розташовані на глибині до
1 м; рельєф ділянки затоплюється підчас весняних паводків товщею
води 0,83 м при 5 % забезпеченості”17.
таким чином, через століття, ми все ж маємо засвідчити, що єпар-
хіальний архітектор колись був правий у своїх висновках, стверджую-
чи: “ …вважаю ненадійним облаштування підвалин на дубових леж-
нях, тому що останні можуть слугувати довше, тільки знаходячись
безперервно у воді; грунтові води, знайдені на місці спорудження, що
планується, не можуть гарантувати довговічне існування дубу”18.
треба згадати і про слушні зауваження архієпископа курського
стефана до проекту архітектора о. м. Бекетова:
“<…> квартири виховательок необхідно обладнати на верху з
усуненням там музичної зали; бажано, щоб кімнати дортуарів були
заплановані приблизно на 25 вихованок, так як спільне перебування
великої кількості учениць в одній кімнаті у всіх відділеннях непеда-
гогічне; між кімнатами вихованок повинні бути обладнані кімнати
виховательок з дверима як до коридору, так і до спалень учениць. З
другого поверху винести у нижній бібліотеку, канцелярію, учитель-
огляди джерел та документальні нариси 183
ську, музичну та рукодільну кімнати. Бажано, щоб дві найбільші
класні кімнати були розділені пересувною перегородкою: у разі необ-
хідності вони могли б використовуватися як зала для акту, урочис-
тих зборів і музично-вокальних вечорів та читань”19.
Будівельні роботи для зведення нової домівки училища заверши-
лись у 1915 р. на її новому “шатровому” даху розташувались у два
ряди “слухові” вікна. Центральний фасад споруди прикрашала живо-
писна ікона. Підрамник для неї (як і саму ікону) виготовили у іконо-
стасній майстерні м. лебедина (Харківська губернія). для парадних
сходів та вестибюля спеціально були виготовлені мозаїчні сходи. Від
старої будівлі у підвальному приміщенні залишалась огрядна “руська”
піч, її теж замінили на нову, удвічі ширшу20.
у період реконструкції та перебудов учбовий процес в училищі не
переривався.
інформація з документів свідчить: щорічно 4 вересня всі слухачі
навчальних закладів курської єпархії звільнялись від занять на честь
свята, присвяченого пам´яті святителя іосафа Бєлгородського. можли-
во, саме цього дня і відбулось освячення жіночого єпархіального учи-
лища; закрився заклад після жовтневих подій 1917 р.
З приходом більшовиків у Бєлгороді почалась конфіскація майна
громадян, що повтікали, і низки закладів. насправді конфіскація пере-
творилася на справжній грабунок. серед інших було піддано розграбу-
ванню і жіноче єпархіальне училище.
Протиієрей бєлгородський успенсько-михайлівської церкви о. ми-
хайло свідчив: майно єпархіального училища майже все розграбовано,
будівля спустошена21.
із розповідей бєлгородських старожилів автору статті стало відо-
мо, що зруйновані стіни училища (з червоної цегли) послугували “бу-
дівельним матеріалом” для зведення численних приватних домівок у
цьому районі.
навчальні заклади духовного відомства (а саме до нього відноси-
лись жіночі єпархіальні училища) як в росії, так і в україні до 1917 р.
являли особливий тип будівель, які поєднували в собі стильові риси
культової та цивільної архітектури. училища призначались для дівчат,
які походили з духовного звання; метою навчання у них було “підняття
розумового та морального рівня духовенства, особливо з сільської міс-
цевості”22. створювались ці заклади на противагу світським жіночим
гімназіям. Це були школи напівзакритого типу з безкоштовним навчан-
ням. За постановою виховання вони були своєрідним відбитком пансі-
онів дворянських інститутів для шляхетних панночок, але більш зде-
шевленого та спрощеного типу. у кожному учбовому закладі олексій
миколайович обов’язково проектував приміщення для домової церкви,
мав спеціальний дозвіл на встановлення та оформлення іконостасів.
огляди джерел та документальні нариси184
у 1905–1908 рр. він побудував у Полтавській області лубенське
жіноче єпархіальне училище, “... одну з кращих своїх споруд дорево-
люційного періоду, створену під впливом українського романтизму”23.
окремі оригінали документальних фрагментів до проекту зберігаються
в сімейному архіві архітектора: головний, боковий фасади; іконостас
домової церкви лубенського училища.
сучасники залишили нам свої враження від першого відвідування
училищного храму:
“Храм – чудовий, змістовний, з високим склепінням, викликає за-
гальне захоплення. іконостас одноярусний, прикрашений мозаїкою
світло-сірого кольору. у куполоподібному верхньому склепінні храму
залишено досить значний просвіт, закритий склом, на якому у кольорі
зображений спаситель, що благословляє”.
автор публікації сподівається на те, що колись знайдуться у при-
ватних колекціях хоча б фотознімки фасадів Бєлгородського училища,
і вдячні нащадки уявлять “старого будівничого, високого, незгорбле-
ного, що ходив тихою вулицею, і можна було бачити, як він непомітно
хрестився ідучи і про щось думаючи. і можна було зрозуміти, що він
умів думати не тільки про людські земні будови й оселі ”.
серед інших споруд о. м. Бекетова в російській Федерації можемо
відзначити: будівлю судових установ (окружний суд) у новочеркась-
ку (1908 р.); для цього ж міста – нереалізований проект драматичного
театру (1914 р.); Волзько-камський банк у ростові-на-дону (1906 р.);
санаторії на озері ельтон (Волгоградська область) і в теберді – нереа-
лізовані проекти 1915 р.24
З автобіографічних свідчень відомо, що у 1902 р. для Бєлгорода за
проектом архітектора була побудована чоловіча гімназія, але і її по-
дальша доля донині залишається невизначеною.
1 Центральний державний науково-технічний архів україни (далі –
Цднта україни), ф. 47, оп. 2, од. зб. 16, арк. 5 (зв).
2 Цднта україни, ф. 10, к. 1–14, оп. 2, од. зб. 197, арк. 99.
3 там само.
4 Крупенков А. Н. старый Белгород. – 1992. – с. 165.
5 Белгородская энциклопедия. – Белгород, 2000. – с. 158.
6 Андреева Е. А. епархиальные женские училища в россии // Педагогика. –
1999. – № 3. – с. 91.
7 Центральний державний науково-технічний архів україни, ф. 47, оп. 2,
од. зб. 47, арк. 19.
8 Цднта україни, ф. 47, оп. 2, од. зб. 16, арк. 1, 2, 2 (зв.).
9 там само, арк. 1 (зв.).
10 там само, арк. 5 (зв.).
11 там само, арк. 6.
12 там само, арк. 13.
огляди джерел та документальні нариси 185
13 там само, арк. 13 (зв.).
14 там само, арк. 14.
15 там само, арк. 16.
16 Центральний державний науково-технічний архів україни, ф. 10,
к. 1–14, оп. 2, од. зб. 197, арк. 99.
17 там само, арк. 90.
18 Центральний державний науково-технічний архів україни, ф. 47, оп. 2,
од. зб. 16, арк. 8.
19 там само, арк. 7.
20 Балышева Е. В. “…дать человеку больше телесного и душевного по-
коя” // UNIVERSITATES. наука и просвещение. – 2009. – № 4. – с. 68–82.
21 державний архів російської Федерації (дарФ), ф. р-470, оп. 2, спр. 168,
арк. 74.
22 мистецтво україни: енциклопедія у 5 т. / редкол.: кудрицький а. В.
(відп.ред.) та ін. – к.: Вид-во “українська енциклопедія ім. Бажана”. – 1995. –
т. 1: а-В . – с. 174.
23 там само.
24 Балышева Е. В. каталог объединенных сведений о документах акаде-
мика архитектуры а. н. Бекетова в составе фондов государственных архивов,
музеев, учреждений украины, семейном архиве Бекетовых (1885–1941 гг.). –
Харьков: терра, 2002. – с. 20.
Впервые описаны материалы проектного решения (украинский архи тек-
тор академик а. н. Бекетов) к истории строительства Белгородского епар-
хиального женского училища (рФ), 1911–1915 гг. на сегодняшний день
соору жение не сохранилось, автором была предпринята “поисковая разведка”
с целью определения его местонахождения на основе архивных документов,
которые хранятся в Цгнта украины.
Ключевые слова: личный фонд; академик архитектуры а. н. Бекетов;
проектная документация; курская епархия; учебные заведения духовного ве-
домства в украине и россии; Белгородское и лубенское епархиальное жен-
ское училища; г. Белгород (рФ).
The is for the first time given the describing of design solution on the history
of building of Belgorod diocesan school, Russia, 1911-1915 (Ukrainian architect,
academician O.M. Beketov). As the building is not preserved for the present days,
the author made the “search intelligence” to determine the place of its former
location on the basis of archival documents stored in the Central State Scientific
and Technical Archives of Ukraine.
Keywords: the personal fond; academician of architecture O. M. Beketov;
design documentation, Kursk diocese; schools of spiritual office in Ukraine and
Russia, Belgorod and Lubens'k diocesan women's college, Belgorod (Russia).
|