Берестяні грамоти ХІІ століття
Подано характеристику берестяних грамот як специфічного й унікального виду історичних джерел та пам’яток культури. Висвітлено історію виявлення наприкінці 1980-х рр. під час розкопок давньоруського міста Звенигород поблизу Львова трьох берестяних грамот. Подано опис і характеристику унікальності цих...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Архіви України |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/121979 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Берестяні грамоти ХІІ століття / Р.І. Мельник // Архіви України. — 2011. — № 5. — С. 191-195. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-121979 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Мельник, Р.І. 2017-06-23T16:02:14Z 2017-06-23T16:02:14Z 2011 Берестяні грамоти ХІІ століття / Р.І. Мельник // Архіви України. — 2011. — № 5. — С. 191-195. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/121979 [930.253:930.272](477.83)"11" Подано характеристику берестяних грамот як специфічного й унікального виду історичних джерел та пам’яток культури. Висвітлено історію виявлення наприкінці 1980-х рр. під час розкопок давньоруського міста Звенигород поблизу Львова трьох берестяних грамот. Подано опис і характеристику унікальності цих документів. Представлена характеристика берестяных грамот как специфического и уникального вида исторических источников и памятников культуры. Отражена история обнаружения в конце 1980-х гг. во время раскопок древнерусского города Звенигород вблизи Львова трех берестяных грамот. Дано описание и характеристику уникальности этих документов. There is given the characteristic of birch-bark deeds as special and unique type of historical sources and culture monuments in the article. There is highlighted the history of revealing of three birch-bark deeds under the excavations of Old Russian City Zvenyhorod and given the description and characteristics of uniqueness of these documents. uk Інститут історії України НАН України Архіви України Унікальний документ Берестяні грамоти ХІІ століття Birchbark twelfth century Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Берестяні грамоти ХІІ століття |
| spellingShingle |
Берестяні грамоти ХІІ століття Мельник, Р.І. Унікальний документ |
| title_short |
Берестяні грамоти ХІІ століття |
| title_full |
Берестяні грамоти ХІІ століття |
| title_fullStr |
Берестяні грамоти ХІІ століття |
| title_full_unstemmed |
Берестяні грамоти ХІІ століття |
| title_sort |
берестяні грамоти хіі століття |
| author |
Мельник, Р.І. |
| author_facet |
Мельник, Р.І. |
| topic |
Унікальний документ |
| topic_facet |
Унікальний документ |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Архіви України |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Birchbark twelfth century |
| description |
Подано характеристику берестяних грамот як специфічного й унікального виду історичних джерел та пам’яток культури. Висвітлено історію виявлення наприкінці 1980-х рр. під час розкопок давньоруського міста Звенигород поблизу Львова трьох берестяних грамот. Подано опис і характеристику унікальності цих документів.
Представлена характеристика берестяных грамот как специфического и уникального вида исторических источников и памятников культуры. Отражена история обнаружения в конце 1980-х гг. во время раскопок древнерусского города Звенигород вблизи Львова трех берестяных грамот. Дано описание и характеристику уникальности этих документов.
There is given the characteristic of birch-bark deeds as special and unique type of historical sources and culture monuments in the article. There is highlighted the history of revealing of three birch-bark deeds under the excavations of Old Russian City Zvenyhorod and given the description and characteristics of uniqueness of these documents.
|
| issn |
0320-9466 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/121979 |
| citation_txt |
Берестяні грамоти ХІІ століття / Р.І. Мельник // Архіви України. — 2011. — № 5. — С. 191-195. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT melʹnikrí berestânígramotihíístolíttâ AT melʹnikrí birchbarktwelfthcentury |
| first_indexed |
2025-11-26T19:06:58Z |
| last_indexed |
2025-11-26T19:06:58Z |
| _version_ |
1850769295035858944 |
| fulltext |
Подія 191Унікальний докУмент
УДК [930.253:930.272](477.83)"11"
Р. І. МельниК*
БеРестянІ гРаМоти ХІІ столІття
Подано характеристику берестяних грамот як специфічного й унікально-
го виду історичних джерел та пам’яток культури. Висвітлено історію виявлен-
ня наприкінці 1980-х рр. під час розкопок давньоруського міста Звенигород
поблизу Львова трьох берестяних грамот. Подано опис і характеристику уні-
кальності цих документів.
Ключові слова: берестяні грамоти; береста (березова кора); Звенигород;
ігор Свєшніков; Центральний державний історичний архів України у Львові.
У Центральному державному історичному архіві України у Львові
у фонді 131 (Колекція грамот на пергаменті) зберігаються три берес-
тяні грамоти Хіі століття – найдавніші документи Національного ар-
хівного фонду1. Матеріалом для виготовлення берестяних грамот була
береста (березова кора), а точніше тонко зрізаний її верхній білий шар.
для надання їй необхідної м’якості, гнучкості, тривкості й еластичності
бересту спершу виварювали, а потім розшаровували й обрізали з усіх
сторін. Напис зазвичай наносився на внутрішній гладкій стороні кори.
Грамоти мали подовгасту форму, а тому скручувалися у сувій. довжи-
на і ширина виконаних на бересті грамот різна (найдовша з них сягає
40 см, а найширша – 8 см). Текст наносився спеціально загостреними
металевими чи кістяними стрижнями (писалами). На відміну від дефі-
цитних і дорогих на той час пергаменту й паперу березова кора була
доступним, а тому поширеним серед населення руських земель матері-
алом для письма. Підтвердженням її масового використання саме у та-
кій якості різними соціальними, професійними й майновими групами й
станами є не лише кількість, а й характер і зміст виявлених берестяних
грамот. Це насамперед ділове й приватне листування, зокрема: боргові
й судові справи, переліки різних повинностей, заповіти, церковні по-
минання, листи до друзів і родичів, доручення, розпорядження, духовні
й охоронні грамоти, купчі, вправи для школярів тощо. Ці документи
* мельник Ростислав ігорович – кандидат історичних наук, завідувач
сектора Центрального державного історичного архіву України, м. Львів.
© Р. і. Мельник, 2011
УНіКаЛьНий доКУМеНТ192
стосуються різних сторін життєдіяльності середньовічного соціуму:
його сільськогосподарської, ремісничої і торгівельної діяльності; вій-
ськових, політичних, дипломатичних, майнових і фінансових відносин;
соціальних і побутових конфліктів, кримінальних злочинів та судових
суперечок; церковно-релігійних відносин та освітньої підготовки насе-
лення. Берестяні грамоти водночас є безцінним джерелом для вивчен-
ня побуту тогочасного суспільства й приватних міжлюдських відносин.
Написані живою розмовною мовою вони дають важливий матеріал для
різносторонніх лінгвістичних досліджень давніх східнослов’янських
діалектів, зокрема їх впливу на формування сучасних мов2.
Про існування берестяних грамот світ дізнався у 1951 р., коли під
час розкопок у Новгороді російським археологом а.В. арціховським
було виявлено перший лист ХіV ст. написаний на березовій корі. У
наступні більш ніж п’ятдесят років кількість таких археологічних зна-
хідок значно зросла, сягнувши на початку 2000-х рр. майже однієї тися-
чі. окрім Новгорода, подібні листи дещо згодом було виявлено також
під час розкопок інших давніх міст колишньої Північної Русі. Ста-
ном на 2006 р. науці було відомо вже 1 054 берестяні грамоти з таких
міст: Новгород – 963, Стара Русса – 40, Торжок – 19, Смоленськ – 15,
Псков – 8, Твер – 5, Вітебськ, Москва, Мстиславль, Стара Рязань – по
одній грамоті. Хронологічно виявлені пам’ятки охоплюють період май-
же у п’ять століть – з кінця Хі до XV ст. включно3.
аж до кінця 1980-х рр. берестяні грамоти були феноменом лише
Північної Русі. до того часу на всій території колишньої Південної
і Південно-Західної Русі не було виявлено жодного зразка березової
кори з висіченими на ній написами. Відсутність тут берестяних гра-
мот пояснювалася окремими дослідниками тим, що березова кора як
матеріал для письма не набула на цих теренах такого поширення, як
у північних регіонах Русі. однак неодноразові знахідки бронзових
і кістяних стрижнів – знарядь для писання на бересті – переконливо
спростовували ці припущення. Чи не єдиним поясненням невиявлення
на території України берестяних документів слід вважати особливості
Лист Говенової до Нежнича /1110-1124/.
Цдіал України, ф. 131, оп. 1, спр. 892.
УНіКаЛьНий доКУМеНТ 193
місцевих грунтів, які через надмірний рівень їх аерації перешкоджають
збереженню і консервації заляглих у їхніх культурних шарах матері-
альних решток4.
Факт використання давніми жителями українських земель березо-
вої кори як письмового матеріалу доводять фрагменти трьох берестя-
них грамот, виявлених у 1988–1989 рр. львівським археологом ігорем
Свєшніковим під час розкопок давньої столиці удільного Звенигород-
ського князівства села Звенигород (тепер – с. Водники Пустомитів-
ського р-ну Львівської обл.)5. У 1994 р. усі три грамоти було передано
на зберігання до Центрального державного історичного архіву України
у Львові. Вони залишалися єдиними знахідками такого характеру на
наших землях упродовж майже двадцяти років, доти, поки у 2008 р.
під час археологічної експедиції інституту археології Львівського на-
ціонального університету імені івана Франка під керівництвом Петра
довганя на місці Буського літописного городища було виявлено два
берестяні сувої, один з яких у залишках господарської споруди серед-
ини Хіі ст., а другий – у розвалі об’єкта Х ст.6 Таким чином, після
цього сенсаційного відкриття кількість виявлених на території України
берестяних документів зросла до п’яти.
Через болотистий грунт органічна речовина (дерево) переданих
до історичного архіву грамот збереглася добре. Першу з них було
знайдено 26 липня 1988 р. під час розкопок північно-східного перед-
містя давнього княжого міста у культурному шарі, датованому 1110–
1137 рр. Вона складається з трьох уривків розмірами 2х12, 2х8,5 та
1,8х3,2 см. Початок і закінчення грамоти втрачені. Збережений текст
починається на першому уривку трьома літерами “ънъ”, які є закін-
ченням нез’ясованого слова. далі на двох уривках (першому й друго-
му) міститься текст: “а минє не надобє само”, що перекладається як “а
мені тут не потрібно”. На третьому фрагменті збереглася лише літера
Ψ (псі). Напис виконано кирилицею з характерними для письма цього
періоду так званими відсічками (короткими горизонтальними рисками)
у верхніх частинах літер “а”, “е” й “с” та наявністю літери “е” за-
мість “Ъ”, що було властиво саме для письма Південної Русі. Висота
літер – від 0,7 до 1 см. Ця знахідка невстановленого авторства підтвер-
джує функціонування у князівські часи у Південній Русі практики лис-
тування місцевих жителів шляхом нанесення тексту на березову кору
та свідчить про високий рівень їх освіченості й писемної культури цієї
місцевості загалом.
другу грамоту з колекції Центрального державного історичного ар-
хіву України у Львові було знайдено 28 липня 1989 р., як і першу, на
території північно-східного передмістя у культурному шарі, також дато-
ваному 1110–1137 рр. Вона є збереженим листом розміром 6,5х30 см,
висланим у Звенигород з якогось іншого міста. Текст із п’яти рядків
неушкоджений, нанесений на зовнішній поверхні кори. Літери висо-
УНіКаЛьНий доКУМеНТ194
тою від 0,7 до 1 см написані чітко й виразно з характерними згаданими
вище відсічками. Текст має характер ділового листа, укладеного у по-
грозливому й вимогливому тоні. В українській транскрипції зміст гра-
моти такий: “от Говєновой ко Нєжьньчю дає 6 деся(ть) куно лодієную
повєдало Говєно іда на судо а поп п(і)с(а)л а дає Луцє олі нь водасі то
я у конязя паєма отрока пріжь прієдю а во болє ті вонидь”. Переклад
цього тексту на сучасну українську мову звучить так: “Від Говенової
[вдови] до Нежнича. дай шістдесят кун лодійного (платні за перевезен-
ня лодіями – човнами). [Так] сказав Говен перед смертю (буквально:
йдучи на суд), а піп записав. дай [їх] Луці. якщо ж не віддаси, то я
візьму у князя отрока (слугу) і разом із [ним] приїду, а це тобі стане у
більшу суму (в більшу суму обійдеться)”. Більш детально історичний,
юридичний, економічний, палеографічний і лінгвістичний аспекти цієї
грамоти було розглянуто у статті ігоря Свєшнікова, присвяченій усім
трьом берестяним пам’яткам7. У ній він, зокрема, на підставі відомих
науці фактів і знань висловив припущення, що грамота Говенової була
написана в Перемишлі у період між 1110 і 1124 р. за правління князя
Володара Ростиславича, батька майбутнього звенигородського князя
Володимирка. Навіть поверхневий лінгвістичний аналіз тексту описа-
ної грамоти дозволив вченому зробити висновок, що вона є найдавні-
шим документом розмовної давньоруської мови з елементами півден-
ного діалекту, що ліг в основу формування української мови.
У 1989 р. у межах північно-східного передмістя давнього Зве-
нигорода знайдено було й третю берестяну грамоту. як і попередні
дві, вона датується 1110–1137 рр. Її, щоправда, лише умовно можна
вважати грамотою. Це необроблений шмат березової кори шириною
1,5–3,8 см та довжиною 22,7 см, на внутрішній стороні якої написано
літеру “а” й мініатюрний рисунок погруддя людини заввишки 1,5 см.
Мабуть, ними невідомий автор випробовував якість берести. Постать
зображено у профіль вліво. На рисунку проглядаються око, брова, ніс,
борідка і вухо. Людина одягнена у пелерину, або, можливо, священиць-
ке вбрання з циліндричним головним убором із китицею зверху біля
верхнього переднього краю. ідентифікувати її особу не є можливим,
так само як і зміст рисунка. Знайдені на місці розкопу речі дозволили
ігорю Свєшнікову припускати, що його автором могла бути духовна
особа8. Хоч грамота не дає нових історичних відомостей про листуван-
ня жителів Південно-Східної Русі, вона однак доводить факт писання і
малювання міщанами Звенигорода на березовій корі.
Берестяні грамоти, які зберігаються у фондах Центрального дер-
жавного історичного архіву України у Львові, є унікальними докумен-
тами з огляду як на їх історичне значення, так і на культурну цінність.
Підтверджуючи факт існування на українських землях у давньоруський
період листування на березовій корі, вони свідчать про високий рівень
освіченості місцевого населення та значний розвиток його писемної
УНіКаЛьНий доКУМеНТ 195
культури. як окремий вид історичного джерела, відомий науці лише
впродовж останніх шістдесяти років, специфічний не лише з огляду
на матеріал, з якого їх виготовлено, а й походженням, цільовим при-
значенням і текстуальними особливостями, берестяні грамоти можуть
слугувати для проведення досліджень у сфері давньоруського права,
економічних відносин, палеографії та лінгвістики.
1 Найдавніший документ НаФ // “Українська архівна енциклопедія”. –
Київ, 2008. – С. 605.
2 Вичерпну інформацію про берестяні грамоти, їх походження, функ-
ціональне призначення, історію виявлення і подальшу долю, а також перелік
праць із теми можна отримати на сайті “древнерусские берестяные грамоты”.
адреса сайту: http://gramoty.ru
3 Зализняк а. а. общие сведения о берестяных грамотах [електронний
ресурс] – Режим доступу: http://gramoty.ru – Назва з екрана.
4 Свєшніков і. Звенигородські грамоти на бересті // “дзвін”. – 1990. –
№ 6(548). – С. 127–128.
5 Свєшніков і. Звенигородські грамоти на бересті // “дзвін”. – 1990. –
№ 6(548). – С. 127–131; Цього ж автора. Відлуння? Ні. Живий голос //
“Галицька брама”. – 1994. – № 1. – С. 6–7.
6 детальніше про ці два берестяні сувої див.: дзендзелюк л. С., льода л. м.
Розкриття берестяних сувоїв Х і Хіі століть, знайдених на Львівщині //
Вісник інституту археології Львівського національного універиситету іме ні
івана Франка. – 2009. – Вип. 4. – С. 46–53; довгань П. м. особливості пів-
нічно-східної площадки городища літописного Бужська // Вісник інституту
археології Львівського національного універиситету імені івана Франка. –
2009. – Вип. 4. – С. 22–45.
7 Свєшніков і. Звенигородські грамоти на бересті // “дзвін”. – 1990. –
№ 6(548). – С. 128–130; Свєшніков і. Відлуння? Ні. Живий голос // “Галицька
брама”. – 1994. – № 1. – С. 7.
8 Свєшніков і. Відлуння? Ні. Живий голос // “Галицька брама”. – 1994. –
№ 1. – С. 7.
Представлена характеристика берестяных грамот как специфического и
уникального вида исторических источников и памятников культуры. отраже-
на история обнаружения в конце 1980-х гг. во время раскопок древнерусского
города Звенигород вблизи Львова трех берестяных грамот. дано описание и
характеристику уникальности этих документов.
Ключевые слова: берестяные грамоты; береста (березовая кора); Звени-
город; игорь Свешников; Центральный государственный исторический архив
Украины во Львове.
There is given the characteristic of birch-bark deeds as special and unique type
of historical sources and culture monuments in the article. There is highlighted the
history of revealing of three birch-bark deeds under the excavations of Old Rus-
sian City Zvenyhorod and given the description and characteristics of uniqueness
of these documents.
Keywords: birch-bark deeds; birch-bark; Zvenyhorod; Ihor Sveshnikov; Cen-
tral State Historical Archives of Ukraine in Lviv City.
|