Відомий діяч пам’яткоохоронного руху в Україні (до 150-річчя з дня народження Олексія Мердера)
Розглядається внесок О. Мердера в організацію пам’яткоохоронної діяльності та збереження культурних цінностей України. Рассматривается вклад А. Мердера в организацию памяткоохранной деятельности и сохранение культурных ценностей Украины. The article considers the contribution of A. Merder to joint p...
Saved in:
| Published in: | Архіви України |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/121981 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Відомий діяч пам’яткоохоронного руху в Україні (до 150-річчя з дня народження Олексія Мердера) / Л.Д. Федорова // Архіви України. — 2011. — № 5. — С. 203-222. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-121981 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Федорова, Л.Д. 2017-06-23T16:04:03Z 2017-06-23T16:04:03Z 2011 Відомий діяч пам’яткоохоронного руху в Україні (до 150-річчя з дня народження Олексія Мердера) / Л.Д. Федорова // Архіви України. — 2011. — № 5. — С. 203-222. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/121981 [351.853:929](477)Мердер Розглядається внесок О. Мердера в організацію пам’яткоохоронної діяльності та збереження культурних цінностей України. Рассматривается вклад А. Мердера в организацию памяткоохранной деятельности и сохранение культурных ценностей Украины. The article considers the contribution of A. Merder to joint public efforts aimed at the monuments protection and preservation of cultural treasures in Ukraine. uk Інститут історії України НАН України Архіви України Особистості Відомий діяч пам’яткоохоронного руху в Україні (до 150-річчя з дня народження Олексія Мердера) Famous monument protection activist movement in Ukraine (the 150th anniversary of Alexei Merder) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Відомий діяч пам’яткоохоронного руху в Україні (до 150-річчя з дня народження Олексія Мердера) |
| spellingShingle |
Відомий діяч пам’яткоохоронного руху в Україні (до 150-річчя з дня народження Олексія Мердера) Федорова, Л.Д. Особистості |
| title_short |
Відомий діяч пам’яткоохоронного руху в Україні (до 150-річчя з дня народження Олексія Мердера) |
| title_full |
Відомий діяч пам’яткоохоронного руху в Україні (до 150-річчя з дня народження Олексія Мердера) |
| title_fullStr |
Відомий діяч пам’яткоохоронного руху в Україні (до 150-річчя з дня народження Олексія Мердера) |
| title_full_unstemmed |
Відомий діяч пам’яткоохоронного руху в Україні (до 150-річчя з дня народження Олексія Мердера) |
| title_sort |
відомий діяч пам’яткоохоронного руху в україні (до 150-річчя з дня народження олексія мердера) |
| author |
Федорова, Л.Д. |
| author_facet |
Федорова, Л.Д. |
| topic |
Особистості |
| topic_facet |
Особистості |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Архіви України |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Famous monument protection activist movement in Ukraine (the 150th anniversary of Alexei Merder) |
| description |
Розглядається внесок О. Мердера в організацію пам’яткоохоронної діяльності та збереження культурних цінностей України.
Рассматривается вклад А. Мердера в организацию памяткоохранной деятельности и сохранение культурных ценностей Украины.
The article considers the contribution of A. Merder to joint public efforts aimed at the monuments protection and preservation of cultural treasures in Ukraine.
|
| issn |
0320-9466 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/121981 |
| citation_txt |
Відомий діяч пам’яткоохоронного руху в Україні (до 150-річчя з дня народження Олексія Мердера) / Л.Д. Федорова // Архіви України. — 2011. — № 5. — С. 203-222. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT fedorovald vídomiidíâčpamâtkoohoronnogoruhuvukraínído150ríččâzdnânarodžennâoleksíâmerdera AT fedorovald famousmonumentprotectionactivistmovementinukrainethe150thanniversaryofalexeimerder |
| first_indexed |
2025-11-25T14:28:40Z |
| last_indexed |
2025-11-25T14:28:40Z |
| _version_ |
1850514587703574528 |
| fulltext |
Подія 203ОсОбистОсті
УДК [351.853:929](477)Мердер
Л. Д. ФеДорова*
вІДоМий ДІяч ПаМ’ятКоохоронного
рУхУ в УКраїнІ
(до 150-річчя з дня народження олексія Мердера)
Розглядається внесок о. Мердера в організацію пам’яткоохоронної діяль-
ності та збереження культурних цінностей України.
Ключові слова: олексій іванович Мердер; Київський відділ імператор-
ського Російського воєнно-історичного товариства; Київське товариство охо-
рони пам’яток старовини і мистецтва; охорона пам’яток історії та культури.
Постать олексія Мердера, російського чиновника за посадою й
пам’яткоохоронця за покликанням, який діяльно й плідно працював
у громадських структурах, що ставили за мету збереження культур-
ної спадщини України, залишається маловідомою у вітчизняній іс-
торіографії. Першою висвітлила його діяльність як архівіста історик
В. Шандра1. У контексті характеристики пам’яткоохоронних структур
загальноукраїнського масштабу – Київського відділу імператорського
Російського воєнно-історичного товариства та Київського товариства
охорони пам’яток старовини і мистецтва – описується участь в їхній
діяльності о. Мердера у монографіях автора статті та короткій біогра-
фічній довідці у збірнику, присвяченому діячам історико-краєзнавчого
руху2. Завданням цієї публікації визначено дослідити його громадську
роботу в галузі охорони нерухомої й рухомої частин культурної спад-
щини та внесок у становлення пам’яткоохоронної сфери в Україні.
олексій іванович Мердер народився 11(23) вересня 1861 р. у
м. Царське Село Санкт-Петербурзької губернії (нині м. Пушкін у скла-
ді Пушкінського району Санкт-Петербурга, РФ). По батьковій лінії на-
лежав до дворянського роду, що походив із Саксонії. Його прапрадід
іоанн Мердер на початку XVIII ст. переселився в Польщу. В Росій-
ській державі рід Мердерів був вписаний у родовідні книги Могильов-
ської, Московської і Тверської губерній. дід – генерал-ад’ютант Карл
Карлович Мердер (1788–1834 рр.) брав участь у війнах із Францією
* Федорова Лариса Данилівна – кандидат історичних наук, старший нау-
ковий співробітник інституту історії України НАН України.
© Л. д. Федорова, 2011
оСобиСТоСТі204
в 1805 р. і 1806–1807 рр., тяжко поранений під Аустерліцем (листо-
пад 1805 рр.). У 1824 р. був призначений вихователем шестирічного
великого князя олександра Миколайовича – майбутнього імператора
олександра іі. особливо дружні стосунки пов’язували його з поетом
В. Жуковським, який керував навчанням великого князя. Поет писав
про нього: “отменно здравый ум, редкое добродушие и живая чувстви-
тельность, соединенные с холодною твердостью воли и неизменным
спокойствием души, – таковы были отличительные черты его харак-
тера. С сими свойствами, дарованными природой, соединял он ясные
правила, извлеченные им из опыта жизни, правила, от коих ничто ни-
когда не могло отклонить его в поступках. десять лет, проведенных
им при великом князе, конечно, оставили глубокие следы в душе его
воспитанника...”3. У щоденнику о. Пушкіна 1934 р. є запис: “Мердер
умер, человек добрый и честный, незаменимый”4.
батько олексія івановича – шталмейстер Височайшого двору іван-
олександр-Костянтин Карлович Мердер (1830–1907 рр.), служив з
1880 р. директором канцелярії Головного управління державного кін-
нозаводства, в 1899 р. обраний першим головою комітету і ради опі-
кунства імператриці Марії Федорівни про глухонімих5. був внесений у
дворянську родовідну книгу Рязанської губернії. Мати – Софія Сергі-
ївна Мельгунова (1833–1867 рр.) належала до дворянського роду, що
походить від яна Мінгайла, який приїхав з Литви на службу у Москву
під час княжіння Василя івановича або його молодого сина івана ііі
(близько 1440 р.). У Росії він взяв ім’я іван Мінгальов, яке з часом пе-
ретворилося на прізвище Мельгунов6.
о. Мердер здобув чудову освіту у Пажеському корпусі (1868–
1879 рр.). З 1885 р. служив ад’ютантом командувача військами іркут-
ського військового округу, з 1888 р. – ад’ютантом іркутського генерал-
губернатора – генерал-лейтенанта графа о. ігнатьєва7. У 1889 р. графа
призначили Київським, Подільським і Волинським генерал-губерна-
тором8, а о. Мердер став спочатку молодшим, а з 1893 р. – старшим
чиновником з особливих доручень при генерал-губернаторі. Під час
проживання в Україні був членом Луцько-дубенського з’їзду мирових
посередників, головою повітового проводиря дворянства Луцького по-
віту Волинської губернії. У 1914 р. у зв’язку із скасуванням Київсько-
го генерал-губернаторства очолював ліквідаційну комісію. Управління
генерал-губернатора містилося в Києві на сучасній вул. Липській, 12,
проживав о. Мердер на сучасній вул. Шовковичній, 22, квартира № 3
(обидва будинки не збереглися).
Крім основної служби о. Мердер займався впорядкуванням і ви-
вченням архіву Київського генерал-губернаторства, виконуючи на до-
бровільних засадах обов’язки його зберігача. У 1901 р. прийняв від
діловода Тимчасової комісії для розгляду давніх актів о. Левицького
оСобиСТоСТі 205
справи 1840-х рр. для передачі в архів Київського губернського прав-
ління, які належали до таємної частини канцелярії генерал-губернатора.
У 1911 р. о. Мердер очолив групу чиновників канцелярії генерал-гу-
бернатора, яка мала завданням розібрати документи архіву канцелярії
Київського губернського правління9.
Впорядковуючи й вивчаючи архів, упродовж 1900–1904 рр. він
опублікував у часописі “Киевская старина” понад 100 архівних доку-
ментів, заміток і повідомлень з історії Правобережної України (див. до-
даток).
У Києві долучився до діяльності кількох наукових та пам’ятко-
охоронних товариств. Зокрема, був членом історичного товариства Не-
стора-літописця, в 1909 р. вступив до лав новоствореного Київського
відділу імператорського Російського воєнно-історичного товариства
(далі – Київський відділ іРВіТ)10. З жовтня того ж року був членом Роз-
порядчого комітету, з лютого 1919 р. – членом ревізійної комісії, яка
перевіряла грошову та матеріальну звітність відділу11. Головні завдання
своєї діяльності відділ здійснював через спеціалізовані комісії. о. Мер-
дер був запрошений в 1909 р. до архівної та бібліотечної комісії12, яка
мала збирати відомості про архіви, розшукувати, збирати, зберіга-
ти, охороняти, описувати, обробляти і готувати до публікації архівні
пам’ятки, зокрема ті, що зберігалися в архівах й установах, приватних
збірках в сфері діяльності Київського відділу тощо13. Воєнно-історич-
ний архів Київського відділу іРВіТ комплектувався як оригінальними
документальними пам’ятками, так і їх копіями.
як член воєнно-історичного товариства олексій іванович брав
участь і в збереженні нерухомої частини культурної спадщини. У
1910 р. він дослідив пам’ятник у садибі Й. добровольського в Луць-
ку, встановлений в пам’ять загиблих у 1812–1814 рр., опублікував його
опис у журналі відділу14. Монумент, характерний для 1-ї чверті XIX ст.,
спорудив дід власника садиби Нарушевич на тому місці, де російський
імператор олександр і зустрічав російські війська, які поверталися з
Парижа, і вітав їх з перемогою. Виступаючи на засіданні Ради 27 черв-
ня 1913 р., о. Мердер наполягав на необхідності його охорони і запро-
понував досить ефективний засіб захисту об’єктів історико-культурної
спадщини: призначати опікунів “історичних пам’яток”. Природно, що
відділ звертався насамперед до начальників військових частин, роз-
квартированих у місці розташування пам’яток. Погодившись із цією
пропозицією, Рада просила начальника 11-ї піхотної дивізії, генерал-
лейтенанта М. Федотова взяти монумент у Луцьку під свій захист15. до
наших днів пам’ятний знак не зберігся.
У 1914 р. Київський відділ іРВіТ установив на сучасній Арсеналь-
ній площі пам’ятник полтавському полковнику і. іскрі та генеральному
судді Гетьманської держави В. Кочубею, страчених за наказом росій-
оСобиСТоСТі206
ського царя Петра і в липні 1708 р. і похованих у Києво-Печерській
лаврі. для його спорудження було утворено спеціальний будівельний
комітет на чолі з членом товариства М. Стороженком. Від відділу до
нього ввійшли М. Єпанчин, о. Мердер, б. Стеллецький і В. Шміт; на-
щадки В. Кочубея – генерал-ад’ютант князь Віктор Сергійович Кочу-
бей і церемоніймейстер Височайшого двору Василь Петрович Кочубей,
які проживали у Санкт-Петербурзі і взяли на себе клопотання щодо
офіційного затвердження проекту пам’ятника, а також інші представ-
ники родини16. У липні 1919 р. за чергового встановлення більшовиць-
кої влади в Києві статуї і. іскри та В. Кочубея і барельєфи зняли з
постаменту та перелили в майстернях Комгоспу; 1923 р. на ньому вста-
новили гармату (пам’ятник арсенальцям)17.
о. Мердер здійснив низку публікацій у друкованому органі Київ-
ського відділу іРВіТ – журналі “Военно-исторический вестник”. Він
увів до широкого суспільного обігу документи з історії війни Росії з
наполеонівською Францією18 і низку архівних джерел з історії поль-
ського повстання 1830–1831 рр.19 остання публікація не була заверше-
на друком. Він склав довідку про старожитності Луцька та його минуле
з планом міста, фотографіями Луцького замку і церковищ20.
історичне товариство Нестора-літописця, членом якого був о. Мер-
дер, виступило з ініціативою заснувати в Києві спеціальну громадську
структуру для охорони всіх видів пам’яток старовини і мистецтва в
Україні і звернулося за сприянням до Київського, Подільського і Во-
линського генерал-губернатора Ф. Трепова. У 1909 р. той скликав ряд
засідань, на які було запрошено всі кращі наукові сили Києва з пи-
тань вітчизняної історії та діячів усіх київських історичних товариств,
з метою з’ясувати завдання нової громадської структури. Перший про-
ект статуту товариства склав член Розпорядчого комітету Київсько-
го відділу іРВіТ о. Мердер, який передав його на розгляд історикам
В. іконникову та о. Левицькому. Вони піддали критиці ті положення,
які визначали характер майбутнього товариства, вважаючи, що воно
має бути не звичайним ученим товариством (як ті, що вже функціо-
нували в Києві) із завданнями теоретичного вивчення старожитностей.
На їхню думку, потребувався особливий орган науково-практичного
характеру для виявлення, вивчення й охорони пам’яток. о. Левицький
написав “Пояснювальні зауваження” до статуту, в яких наполягав на
пам’яткоохоронних завданнях новостворюваного громадського фор-
мування. Його пропозиції були значною мірою враховані при доробці
статуту21, затвердженому в 1910 р. У ньому вміщено і перелік членів-
засновників товариства, серед яких й ім’я о. Мердера22.
27 грудня 1911 р. загальні збори товариства обрали його членом
Ради23. З 7 грудня 1912 р. він став головою Розпорядчого комітету то-
вариства24, залишаючись на цій посаді до припинення існування това-
оСобиСТоСТі 207
риства в 1920 р. одночасно виконував обов’язки бібліотекаря25. Голова
комітету брав участь у розробці наукових засад і напрямів діяльності
товариства. Так, у його пам’ятній записці на ім’я першого голови то-
вариства – єпископа Чигиринського Павла (Преображенського), дато-
ваній 10 березня 1911 р., йдеться про те, що товариство не має достат-
ніх коштів для виконання всіх задекларованих у його статуті завдань.
о. Мердер вважав, що найпершим і головним напрямом діяльності
має стати виявлення пам’яток старовини і мистецтва, що збереглися,
опис їх та фіксація на малюнках або світлинах, звернення на них ува-
ги власників і представників влади; участь в обговоренні пропозицій,
що стосуються реставрації, ремонту, перебудов цікавих споруд; охо-
рона старовинних найменувань окремих урочищ, вулиць, майданів, а
також позначення відповідними написами місць знаходження у старо-
вину нині зниклих фортечних валів, воріт, виїздів, будівель, цвинтарів,
торжків, перевозів тощо. Автор записки пропонував створити відпо-
відну постійну комісію з учених та аматорів, представників міських
установ і т. п. У травні того ж року єпископ Павло (Преображенський)
відіслав лист київському міському голові з додатком цієї записки, в
якому звернувся з проханням організувати комісію для розробки пи-
тань, у ній зазначених26.
У 1911 р. Московське археологічне товариство видало “Проект за-
кону про охорону пам’яток старовини в Росії”. Рада Київського товари-
ства охорони пам’яток на своєму засіданні 27 грудня того року ухвали-
ла після його обговорення просити інші київські товариства прислати
обраних членів для спільного розгляду проекту, після чого товариство
охорони пам’яток мало відіслати його в установленому порядку. Від
Київського товариства охорони пам’яток старовини і мистецтва до ко-
місії обрали о. Мердера (голова), і. дьякова, А. Лободу, Г. Павлуцько-
го і М. Стороженка. до неї увійшли також представники історичного
товариства Нестора-літописця, Київського товариства старожитностей
і мистецтв, Церковно-археологічного товариства при Київській духо-
вній академії, Київського відділу воєнно-історичного товариства і Тим-
часової комісії для розгляду давніх актів27. як відомо, закон так і не був
схвалений державною думою.
Відразу після створення в 1912 р. Розпорядчого комітету він надру-
кував і розіслав звернення про пошук і допомогу товариству в охороні
пам’яток (його підписали В. Завитневич, А. Лобода, о. Мердер, Г. Пав-
луцький, б. Стеллецький). У зверненні йшлося про те, що товариство
найбільше турбує стан культурної спадщини, а саме: багато об’єктів
руйнується, перебудовується, втрачаючи свій первісний вигляд, важли-
вий для дослідників старовини, або невміло реставрується. Рукописи,
документи, акти, цілі архіви гинуть внаслідок недбалого догляду або
того, що власник недостатньо цінує їх історичне значення. багато з них
оСобиСТоСТі208
розпорошилося по приватних колекціях, зокрема й церков. Товариство
розраховувало, що місцеві жителі будуть повідомляти йому про такі
пам’ятки. Воно в змозі надати наукові рекомендації щодо відновлен-
ня пам’ятки, “щоб вона не втратила свого наукового значення”28. У
зверненні зауважувалося, що товариство може призначити з місцевих
мешканців хранителя пам’ятки або комісію, які б займались і відшуку-
ванням коштів для відновлення або охорони пам’яток. Перелічувалися
ті об’єкти старовини, які становлять найбільшу цінність: від найдавні-
ших часів – предмети побуту (кам’яні знаряддя, посуд, печери, в яких
жила первісна людина, майданчики, обмазані глиною, на яких є кістки
тварин, можливо, з зображеннями – рештками первісного мистецтва;
від язичницьких часів – монети (свідоцтво торговельних відносин),
слов’янські кургани, городища (речі, які в них трапляються, слід збері-
гати, найкраще – передавати їх у громадські музеї); від християнської
доби – церкви з XIII ст., дерев’яні церкви українського стилю, мурова-
ні – в стилі бароко, рекомендувалося збирати з них рукописи, рештки
старовинного убрання, начиння; скарби великокнязівської й пізнішої
доби, які часто є приватною власністю, тому бажано мати їх описи і
фотографії.
далі у зверненні наголошувалося, що заслуговують на увагу і
пам’ятки XVI–XIX ст., які відрізняються за стилістикою, способами
побудови тощо. особливу цінність становлять писемні пам’ятки, зокре-
ма XVIII–XIX ст. (листи, записки, папери урядових установ). Комітет
просив повідомляти про можливе їх знищення. Пропонувалося збирати
предмети до громадських збірок: музеїв Київського товариства охоро-
ни пам’яток старовини і мистецтва, Міського (Київського наукового
і художньо-промислового), Церковно-археологічного при Київській
духовній академії, старожитностей при Київському університеті, Това-
риства дослідників Волині в Житомирі, в Кам’янці-Подільському – в
Церковно-історичний музей або Статистичний комітет та ін.; не допус-
кати продажу скупникам або за кордон зосереджених у приватних ру-
ках меблів, картин, золотих речей тощо, що могло призвести до втрати
цінної історичної пам’ятки.
Під час обговорення питання охорони пам’яток на засіданні Ради
товариства 19 березня 1912 р. о. Мердер висловив думку, що не допус-
кає можливості відділити дослідження історико-культурних об’єктів
від їх охорони29. На засіданні Розпорядчого комітету 8 лютого 1912 р.
було порушено питання визначення пам’ятки, оскільки досі не існу-
вало єдиної думки, спостерігалася плутанина. б. Стеллецький вважав
завданням комітету охопити всі пам’ятки, тому його діяльність мала
бути спрямована на чотири категорії об’єктів культурної спадщини:
1) архіви, 2) пам’ятки мистецтва, 3) історичні пам’ятки, 4) археологічні
пам’ятки. було вирішено створити окремі відповідні комісії для роботи
оСобиСТоСТі 209
з ними. Першими організували архівну комісію на чолі з і. Каманіним і
комісію реєстрації пам’яток під головуванням о. Мердера30.
Він вів широке листування з місцевими кореспондентами в Украї-
ні, які присилали відомості й описи пам’яток у регіонах у відповідь на
розіслану товариством анкету, брав безпосередню участь в обстеженні
об’єктів культурної спадщини. Наприклад, 17 червня 1913 р. разом з
членами товариства В. Жеваховим та о. Ертелем оглянув підземний
хід з відгалуженнями, виявлений під час риття котловану в садибі № 11
на вул. Микільській (тепер вул. і. Мазепи) Микільського військового
монастиря, де розпочалося будівництво п’ятиповерхового будинку.
Вони припустили, що це військова споруда, можливо, потерна, але не
стародавня. Про знахідку повідомили Київському відділу воєнно-істо-
ричного товариства, Рада якого звернулася до військового начальства
з проханням, щоб мінери здійснили точний обмір ходів і склали план,
зробивши пробні бурові свердловини. Але згодом хід закрили, оскільки
розчистка його виявилася дуже небезпечною31.
У 1914 р. разом з П. Голландським та о. Ертелем вів переговори
з власником садиби на пров. десятинному, 8 М. Слюсаревським, де
було виявлено палац великокнязівської епохи, який археолог В. Хвой-
ка в присутності представника імператорської археологічної комісії в
Києві д. Милєєва визначив як палац князя Мстислава, а також частину
ювелірної майстерні, яка розташовувалась і на садибі М. Петровсько-
го. до нього не раз зверталися за дозволом на розкопки, але господар
боявся, що його змусять продати ділянку. Після переговорів він дав
згоду на дослідження за умови, що його майно не постраждає. о. Мер-
дер організував на засіданні Розпорядчого комітету обговорення питан-
ня захисту давньоруських пам’яток на садибах Є. Трубецької (на розі
вулиць Володимирської і Трьохсвятительської – нині вул. десятинна),
М. Петровського (прилягала до території десятинної церкви з півночі
та заходу) і М. Слюсаревського. Ухвалили: просити управління дому
Є. Трубецької не здійснювати робіт на площі щойно виявленого вели-
кокнязівського валу і звернутися до імператорської археологічної комі-
сії про відчуження або ґрунтовне обстеження садиби княгині32.
У травні 1915 р. від імені Розпорядчого комітету о. Мердер напи-
сав лист голові Московського археологічного товариства П. Уваровій
з проханням надати субсидію в сумі 500 крб. на проведення робіт в
садибі Н. Віхрової – на планування ділянки, яку підрізали під час робіт
у пров. десятинному, з тим, щоб всі знахідки перейшли у власність
музею Київського товариства охорони пам’яток. Садиба Н. Віхрової
була продовженням тої частини садиби М. Петровського, де В. Хвой-
ка знайшов рештки давньоруських споруд та ювелірну майстерню з
їх начинням. У 1915 р. Н. Віхрова просила понизити рівень її садиби,
що межує з проїздом садиби М. Петровського та цвинтаря десятинної
оСобиСТоСТі210
церкви. Перемовини товариства з міським головою були безрезультат-
ними, оскільки безкоштовно вивозити землю ніхто не погоджувався 33.
У листопаді 1917 р., звертаючись до В. Ханенко з пропозицією
вступити в члени товариства, о. Мердер просив у неї дозволу на спо-
стереження за земляними роботами в садибі № 1 на розі вулиць Воло-
димирської та Трьохсвятительської (тепер вул. десятинна), що була її
власністю. Але В. Ханенко відповіла, що особисте горе (смерть чоло-
віка) не дозволяє їй вступити в члени товариства, а стосовно садиби
повідомила, що ще не всі формальності з її придбання полагоджені34.
Починаючи з 1912 р., голова Розпорядчого комітету багато часу
приділяв Звіринецьким печерам, дослідження й укріплення яких прово-
дило Київське товариство охорони пам’яток. Разом з орендатором цієї
землі В. Жеваховим та членом товариства о. Ертелем написав доповід-
ну записку на ім’я почесного голови товариства Ф. Трепова, датовану
17 травня 1913 р., у якій йдеться про необхідність збереження печер
і церкви в них у первісному вигляді назавжди. Вони наголошували,
що печери – частина стародавнього Звіринецького монастиря почат-
ку XI ст. – і мають виняткове значення. Площа схилу, де розташовані
печери, до території Свято-Троїцького монастиря складає близько 8
десятин, ймовірно, вона вся зрита підземними галереями в різних на-
прямках. У місцевості над Видубицьким монастирем, вірогідно, розта-
шовувався літописний Красний двір. Автори доповідної підкреслюва-
ли величезну наукову важливість розкопок на цій території, які не під
силу окремим приватним особам. Вони вважали за необхідне створити
для цього компетентну й авторитетну установу з правами юридичної
особи. Київське товариство охорони пам’яток витратило непродуктив-
но багато праці і коштів на подолання дріб’язкових перешкод, що при-
звело до втрати часу. Пропонувалося також організувати спеціальний
комітет при товаристві для завідування всіма справами, що стосуються
досліджень і розкопок на Звіринці. У відповідь генерал-губернатор до-
ручив Розпорядчому комітету розглянути зазначені питання і зробити
висновки.
8 червня 1913 р. комітет обговорив порушені проблеми. В його до-
повіді Раді товариства підкреслено величезне науково-історичне зна-
чення печер і важливість їх збереження від руйнування. досвід дев’яти
місяців розкопок і досліджень дав вельми цінні дані щодо вартості та
способів проведення робіт. для таких досліджень потрібні фахівці з
геології та будівельного мистецтва. Непорозуміння юридичного і гос-
подарського характеру потребують реорганізації існуючого порядку
дослідження пам’ятки. Розпорядчий комітет підтримав пропозицію
створення особливого комітету. Його було організовано 21 червня
на чолі з архімандритом Лаври Амвросієм (булгаковим). Віце-голо-
ва – о. Ертель, члени – інженер-будівельник П. бутенко, орендатор
оСобиСТоСТі 211
ділянки – князь В. Жевахов, голова Розпорядчого комітету о. Мердер і
гірничий інженер В. Рабчевський 35. У подальшому члени зазначеного
комітету від товариства постійно піклувалися пам’яткою, здійснили її
неодноразові огляди, вели листування щодо її збереження.
У 1911 р. о. Мердер організував вивчення Китаївського археоло-
гічного комплексу на околиці Києва, яке здійснювалося спільними роз-
копками Київського товариства охорони пам’яток старовини і мисте-
цтва та Київського відділу іРВіТ до 1914 р.36 Він брав участь в огляді
курганів у Пронівщині, Золотих воріт, виявлених решток Софійської
(батиєвої) брами, Андріївської церкви, мистецького опорядження со-
бору Святої Софії, кам’яних плит з написами в Києво-Печерській лаврі,
пам’ятника Магдебурзькому праву, Свято-Михайлівського Золотовер-
хого собору, пошкодженого артобстрілами в січні 1918 р., та багатьох
інших пам’яток Києва і інших регіонів України, організовував заходи
з їх збереження. Наприклад, у жовтні 1914 р. архімандрит Лаври Амв-
росій (булгаков) звернувся до товариства з проханням підтримати ідею
збереження у первісному вигляді іконостаса іоанно-Предтечинського
вівтаря собору Успіння Пресвятої богородиці, тобто не знімати його
вінцевий ярус, оскільки існувала думка, що він зроблений пізніше ниж-
чих ярусів. Розпорядчий комітет підтримав його, про що о. Мердер по-
відомив настоятеля 1 листопада 1914 р.37
19 березня 1917 р., коли стали поширюватися чутки про знесен-
ня пам’ятника П. Столипіну на думській площі в Києві, керівництво
товариства виступило на його захист. В його зверненні до Київсько-
го виконавчого комітету йдеться про те, що в ці дні “цілком можливі
надмірно рішучі дії по відношенню до численних пам’яток старови-
ни і мистецтва, споруджених волею не окремих осіб, а багатьох тисяч
громадян, представників всієї російської держави”38. Кожен пам’ятник,
аргументується далі в зверненні, в якому втілено певні ідеї, стає над-
банням історії, являє безсумнівну наукову цінність і тому потребує
дбайливого до себе ставлення. Звернення підписали голова Ради В. За-
витневич, член Розпорядчого комітету П. Голландський, секретар Ради
і голова Розпорядчого комітету о. Мердер. У березні написали в ре-
дакцію “Киевлянина”, щоб у відділі “Місцеві вісті” вона поінформу-
вала про звернення товариства до Київського виконавчого комітету з
приводу рішення зруйнувати пам’ятник, чуток про розбирання решток
Золотих воріт, знищення пам’ятника і. іскрі та В. Кочубею, перенесен-
ня пам’ятника б. Хмельницькому і спроби знищити надгробок П. Сто-
липіну в Лаврі.
Відразу після зняття пам’ятника П. Столипіну Київське товариство
охорони пам’яток старовини і мистецтва 29 березня 1917 р. знову на-
правило лист до Київського виконавчого комітету, оскільки в той час
поширювалися чутки і про знищення пам’ятника російському імперато-
оСобиСТоСТі212
ру Миколі і. Згодом виконавчий комітет призначив спеціального комі-
сара для охорони пам’яток старовини і мистецтва в Києві та Київській
губернії в особі директора Київського художньо-промислового і на-
укового музею М біляшівського. Він опублікував в газеті “Киевлянин”
звернення, в якому писав, що останнім часом відбувається знищення
і псування пам’ятників або їх частин, що так чи інакше нагадують
старий режим. Він зазначив, що поряд з пам’ятниками, які не мають
ніякого історичного або мистецького значення, можуть постраждати і
справжні пам’ятники мистецтва, збереження яких є обов’язком кожно-
го культурного члена суспільства. Комісар закликав утриматися від по-
дібних вчинків і наголосив, що в цих питаннях слід спиратися на думку
фахівців. Все, що не має мистецького значення, поступово забереться,
все цінне має бути збережене на місцях або передано в музеї.
Про ці події о. Мердер повідомив Московському археологічному
товариству 2 травня 1917 р., назвавши знищення пам’ятника П. Столи-
піну “варварським”39.
Постійні клопотання Київського товариства охорони пам’яток з
приводу вкрай необхідної реставрації мистецького ансамблю собору
Святої Софії мали перспективу її здійснення в 1918 р. 13 листопада до
Ради товариства листовно звернувся митрополит Київський і Галиць-
кий Антоній (Храповицький), який просив уповноважених ним членів
взяти участь у трудах комітету учених спеціалістів для проведення в
життя широкомасштабної реставрації собору, на що владика погодився
виділити з казни митрополичого фонду 2,5 млн. крб. для участі в об-
стеженні була запропонована кандидатура о. Мердера, реставраційних
заходів – інженера В. обремського. Але в діяльності комітету, ство-
реному з ініціативи та під головуванням мистецтвознавця Ф. Шміта з
членів кількох київських громадських і державних пам’яткоохоронних
інституцій, взяли участь й інші члени товариства. Склад комітету
свідчить про високий авторитет о. Мердера у середовищі тогочас-
них пам’яткоохоронців. до нього ввійшли відомі діячі науки і куль-
тури України і Росії: д. Айналов, М. біляшівський, о. бобринський,
С. Гіляров, П. Голландський, В. Завитневич, Ф. Ернст, Г. Павлуць-
кий, і. Грабар, і. Моргилевський, Г. Нарбут, В. осьмак, В. Леонтович,
Ф. Ти тов, К. Широцький, д. Щербаківський та ін. було сплановано
широкомасштабні реставраційні роботи в соборі, але воєнно-політичні
обставини і зміни у державному житті не дозволили в той час втілити
в життя плани Софійського комітету40.
Проблеми історичної топоніміки також входили до кола інтересів
Київського товариства охорони пам’яток. особливо гостро постало пи-
тання перейменування вулиць Києва на початку XX ст. У 1913 р. Місь-
ка управа ухвалила перейменовувати вул. Рейтарську на вул. івана Су-
саніна, але 26 березня Розпорядчий комітет товариства звернувся до неї
оСобиСТоСТі 213
з проханням скасувати це рішення. о. Мердер написав 1 квітня 1913 р.
київському міському голові, що товариство виступає за збереження на-
зви вул. Рейтарської, тому що вона не випадкова, на ній проживали в
XVII ст. рейтари і стрільці. Він писав: “Помічене останнім часом праг-
нення знищити пам’ять про минуле Києва, перейменувавши його вули-
ці, площі, провулки, позбавляє місто певних характерних, йому одному
притаманних рис, перетворює його на рядове, західноєвропейське”41.
як відомо, вул. Рейтарська зберегла свою історичну назву.
7 лютого 1915 р. Рада товариства обговорювала лист директора де-
партаменту загальних справ Міністерства внутрішніх справ від 16 січня
на ім’я Київського губернатора М. Суковкіна про бажаність з’ясування
та відновлення старовинних найменувань окремих місцевостей губер-
нії та про порядок передачі всіх питань щодо перейменування вулиць,
площ і проспектів на обговорення місцевих учених комісій або това-
риств охорони пам’яток та інших подібних установ. У листі пояснюва-
лося: сучасний настрій суспільної думки потребує усунути все наносне,
що суперечить історії, відновити давньоруські найменування відповід-
них місцевостей. директор департаменту рекомендував уникнути роз-
голосу і надати цій справі наукового характеру, “щоб не давати при-
воду тлумачити роботи, що робляться в цій галузі, в сенсі політичних
утисків якої-небудь національності”42.
Київська вчена архівна комісія і Київське товариство охорони
пам’яток після переговорів з головами інших товариств створили змі-
шану комісію у такому складі: від історичного товариства Нестора-
літописця – С. Голубєв і А. Стороженко; від Тимчасової комісії для
розгляду давніх актів – і. Каманін і о. Левицький; від Центрального
архіву давніх актів – В. Абрамович, від Церковно-археологічного та
історичного товариства при Київській духовній академії – Ф. Титов і
С. Чернишов; від Вченої архівної комісії – М. довнар-Запольський і
В. Завитневич; від Київського товариства охорони пам’яток старовини
і мистецтва – В. Щербина і о. Мердер43.
Зберігся запис о. Мердера, в якому йдеться, що на першій нараді
комісії 15 лютого під головуванням В. іконникова йому було доручено
висловити міркування про найменування окремих пунктів Липовецько-
го повіту, що підлягають відновленню їх давньоруських назв. Виданий
в 1900 р. Київським губернським статистичним комітетом список на-
селених пунктів зафіксував у повіті 241 таку назву. о. Мердер порівняв
відомості географічного покажчика до видань Тимчасової комісії для
розгляду давніх актів, опублікованого в 1883 р., з позначеними насе-
леними пунктами на “Археологічній карті” В. Антоновича та відомос-
тями Л. Похилевича, виданими в 1864 р., і зробив висновок, що повіт
порівняно мало постраждав. Незначну кількість польських наймену-
вань дано майже винятково тим поселенням, що виникли недавно і не
оСобиСТоСТі214
знали інших назв. А деякі недавні заміни та спотворення, на його дум-
ку, можна було легко виправити. Він навів зокрема такі приклади: м.
балабанівка – за переказами, м. Угорськ (може називатися балабанівка
Угорськ або Угорська); с. білки – у Л. Похилевича назване с. бєлки,
що правильніше; с. бандури – у Л. Похилевича і В. Антоновича – бон-
дури, в старовину – бондарі, що правильніше; с. джурниці – стародав-
нє міське поселення джурин; с. должок – у В. Антоновича – должик;
с. Зарубинці – воно ж Шарнопіль (або Чорнопіль у В. Антоновича);
с. іоганівка – Гонивка, Анновка (за Л. Похилевичем); с. Кабатня йме-
нується також Василівка, перша назва більш характерна; с. Кожанка –
колись Кожани, що краще; с. очеретна – очеретня в Л. Похилевича;
с. Скитка – Скиток у Л. Похилевича, що краще; м. Славная – Славна у
В. Антоновича; с. Хорошая – Хороша, що краще; с. Тальянівка – Улья-
нівка у Л. Похилевича тощо44.
Хоча діяльність з вивчення та збереження історичної топоніміки
не набула масштабності, але постановка проблеми була вельми акту-
альною в час урбанізації суспільства та швидких темпів промислового
розвитку, що нерідко мало наслідком зникнення багатьох старовинних
назв.
У 1912 р. о. Мердер виступив ініціатором створення музею това-
риства, який було організовано в 1913 р. на чолі з о. Ертелем. Музейні
колекції комплектувалися переважно знахідками з археологічних роз-
копок товариства, були добре впорядковані. Вони зберігалися в одному
з приміщень Педагогічного музею (вул. Володимирська, 57), але по-
стійної експозиції музей не мав. У кінці 1915 р. музейну збірку дове-
лося вивезти у зв’язку з війною й необхідністю передачі приміщення.
Частину матеріалів музею і бібліотеки о. Мердер зберігав у власній
квартирі45. У подальшому, під час революційних подій, опікувався збе-
реженням музейних колекцій. На початку 1919 р. передав на зберігання
у Київський художньо-промисловий і науковий музей деякі цінні му-
зейні пам’ятки, зокрема давньоруські ювелірні речі зі скарбу, виявле-
ного на вул. Трьохсвятительській46.
о. Мердер займав активну позицію і в архівній діяльності товари-
ства, яке виступило засновником ученої архівної комісії в Києві. З його
ініціативи питання незадовільної організації архівної справи у т. зв.
Південно-Західному краї було винесено на розгляд Ради товариства ще
7 грудня 1911 р. Він повідомив, що під час огляду діловодства По-
дільського губернського правління і поліцейських управлінь губернії
з’ясувалося, що описи архівних справ відсилаються на розгляд ученої
архівної комісії іншої губернії, яка не входить до складу Південно-За-
хідного краю. Наслідком є знищення справ. як приклад, навів випадок
зі справами будівельного комітету Подільської губернії XVIII ст., що
містили величезну кількість цікавих матеріалів (про будівництво доріг,
оСобиСТоСТі 215
мостів, будинків у поверненому від Польщі краї), дозвіл на знищення
яких дала Учена архівна комісія бессарабської губернії, чужа інтересам
губернії іншого краю. о. Мердер вважав, що в містах, де є університе-
ти, не повинно бути таких комісій. Наприклад, у київському Універси-
теті св. Володимира діє Тимчасова комісія для розгляду давніх актів.
бажано, щоб архіви всіх установ Південно-Західного краю розглядали-
ся аналогічними вченими установами.
Після дворічної розробки зазначеного питання 16 березня 1913 р.
Розпорядчий комітет ухвалив організувати тимчасову Вчену архівну
комісію в Києві для розгляду старих справ, що підлягають знищенню
в архівах Києва і губерній Південно-Західного краю. Її установчі збо-
ри відбулися 20 лютого 1914 р. Розробку проекту діяльності доручили
спеціальній підкомісії: голова – М. довнар-Запольський, секретар –
о. Мердер, члени – В. данилевич, і. Каманін, д. Меньшов, Є. Сташев-
ський, А. Стороженко і Ф. Титов. На загальних зборах 28 березня було
затверджено проект і обрано керівництво комісії. Її піклувальником
став генерал-губернатор Ф. Трепов, головою – В. іконников, заступ-
никами – В. Завитневич, М. довнар-Запольський, Ф. Титов і М. ясин-
ський. Члени Ради комісії – і. Каманін та о. Левицький, скарбник –
о. Мердер47.
Відразу почалася активна робота в місцевих архівах, покладено по-
чаток власному архіву. о. Мердер розглядав архів Київської міської
поліцейської управи за 1876–1900 рр., де відібрав для зберігання 1409
справ із 3269 розібраних. Тут він випадково знайшов жалувані грамо-
ти Києву короля Владислава іV (1645 р.) та російського царя олексія
Михайловича (1654 р.), грамоти київським війтам XVII—XVIIі ст., які
передав в архів ученої комісії, хоча вони збереглися не в повному ви-
гляді – в деяких були вирізані підписи, відірвані печатки48.
У період з 18 листопада 1914 р. до 12 травня 1915 р. з ініціативи
о. Мердера канцелярія Київського, Подільського і Волинського гене-
рал-губернаторства передала Київській ученій архівній комісії 19 істо-
ричних документів: не атрибутовану пергаментну грамоту, Універсали
гетьманів і. Мазепи від 1 серпня 1707 р. та і. Скоропадського 1716 р.;
грамоти царя олексія Михайловича, короля Владислава іV 1642 р., ім-
ператриць Анни іоаннівни 1733 р. (дві одиниці) та Єлизавети Петрівни
1742 р. і 1755 р., указ Київського намісницького правління 1785 р. і
прохання до нього про прийняття на службу 1785 р. та ін.49
Нині неможливо точно встановити обставини, за яких товариство
припинило своє існування. Відомо, що за Української революції воно
продовжувало разом з іншими громадськими структурами і державними
органами охорони пам’яток обстоювати справу збереження культурної
спадщини. однак його становище було дуже непевним. Так, 12 січня
1918 р. голова Розпорядчого комітету о. Мердер звернувся до комісара
з охорони пам’яток церковної і світської старовини та мистецтв у Ки-
оСобиСТоСТі216
єві М. біляшівського з проханням видати охоронний лист на недотор-
каність майна товариства, що зберігалося в приміщенні Розпорядчого
комітету на вул. Левашовській, 22, квартира № 3 (адреса о. Мердера,
нині – вул. Шовковична): архіву, поточної канцелярії, бібліотеки, збірок
креслень, світлописних зображень та окремих мистецьких предметів50.
З формуванням радянської системи державних пам’яткоохоронних ор-
ганів попередні громадські структури припинили своє існування. Відо-
мо, що в 1920 р. музейні та бібліотечні колекції Київського товариства
охорони пам’яток старовини і мистецтва було передано Українському
науковому товариству в Києві, архівні – націоналізовано51.
Подальша доля, місце й обставини смерті о. Мердера не відомі.
історик В. Шандра, яка висвітлила його діяльність як архівіста, зазна-
чила, що він помер не пізніше березня 1920 р.52
Таким чином, у період проживання в Києві о. Мердер займав по-
мітне місце у середовищі місцевої інтелігенції, яка проводила активну
роботу зі збереження рухомих і нерухомих пам’яток України. Завдя-
ки його зусиллям було впорядковано архів Київського губернського
земства, велику кількість документів опубліковано у відомому укра-
їнському часопису “Киевская старина”. Займаючи керівні посади у
двох громадських пам’яткоохоронних структурах загальноукраїнського
масштабу – Київському відділі іРВіТ і Київському товаристві охорони
пам’яток, о. Мердер виконав великий обсяг роботи з їх створення, ви-
значенні засад діяльності та її організації, брав безпосередню участь у
всіх напрямах роботи зазначених товариств. Його ім’я цілком заслуго-
вує бути вписаним в історію пам’яткоохоронної справи України.
1 Шандра В. Мердер олексій іванович // Українські архівісти: біобібліо-
графічний довідник / Упор. о. М. Коваль, і. б. Матяш, В. С. Шандра: У 3-х
вип. – Випуск перший (ХіХ ст. – 1930-ті рр.). – К., 1999. – С. 223–224.
2 Федорова Л. Д. Київське воєнно-історичне товариство в пам’яткоохо-
ронному і краєзнавчому русі України початку 20 ст. – К.: інститут історії
України НАН України, 2005. – 261 с.; Її ж. діяльність Київського товариства
охорони пам’яток старовини і мистецтва зі збереження культурної спадщини
України. 1910–1920 рр. – К.: інститут історії України НАН України, 2005. –
296 с.; Її ж. Мердер о. і. // Видатні діячі науки і культури Києва в історико-
краєзнавчому русі України. біографічний довідник. – К.: інститут історії
України НАН України, 2005. – Ч. 2. – С. 33–36.
3 Мердер Карл иванович // Федорченко В. и. императорский дом. Выдаю-
щиеся сановники: Энциклопедия биографий.: В 2 т. – Красноярск: боНУС;
М.: оЛМА-ПРЕСС, 2000. – Т. 2. – С. 52–53.
4 дневник Пушкина 1834 г. // http://as-pushkin.net/pushkin/text/zametki/
dnevnik-pushkina-1834.htm
5 Попечительство императрицы Марии Федоровны о глухонемых // Энци-
кло педия Санкт-Петербурга // http://encspb.ru/article.php?kod=2815811872
6 Мельгуновы. Родословная // http://bogorodsk-noginsk.ru/rodoslovie/mely-
gunovy.html
оСобиСТоСТі 217
7 Рындин и. Ж. Мердеры // история, культура и традиции Рязанского
края // http://www.history-ryazan.ru/node/11870http://www.history-ryazan.ru/
node/11870
8 игнатьев Алексей Павлович // Федорченко В. и. – Т. 1. – С. 496.
9 Шандра В. Назв. праця.
10 Федорова Л. Д. Київське воєнно-історичне товариство в пам’ятко охо-
ронному і краєзнавчому русі України початку 20 ст. – К.: інститут історії
України НАН України, 2005. – С. 205.
11 отчет Киевского отдела императорского Русского военно-исторического
общества за 1909 год // Военно-исторический вестник. – 1909. – № 7–8. –
С. 133–142.
12 отчет о деятельности архивной и библиотечной комиссии Киевского
отдела императорского Русского военно-исторического общества со дня его
открытия по 1-е января 1910 года // Военно-исторический вестник. – 1909. –
№ 7–8. – С. 175.
13 инструкция Архивной комиссии Киевского отдела императорского
Русского военно-исторического общества с состоящей при этой комиссии
библиотекою отдела // Военно-исторический вестник. – 1910. – № 1–2. –
С. 23–24.
14 Мердер А. Малоизвестный монумент. (С иллюстрацией) // Военно-исто-
рический вестник. – 1910. – № 7–8. – С. 119–120.
15 Постановления Совета Киевского отдела императорского Русского
военно-исторического общества. Заседание 27 июня 1913 года // Военно-
исторический вестник. – 1913. – № 4. – С. 4, 9.
16 Журналы заседаний Совета // Военно-исторический вестник. – 1913. –
№ 3. – С. 3–4.
17 Київ. Провідник / За ред. Ф. Ернста. – К., 1930. – С. 469.
18 Мердер А. и. из переписок Канцелярии Киевского военного Губернатора,
имеющих отношение к отечественной войне и к кампании 1813–1814 г.г. //
Военно-исторический вестник. – 1912. – № 3. – С. 159–162.
19 Мердер А. и. из переписок, имеющих отношение к мятежу 1831 года //
Военно-исторический вестник. – 1910. – № 9–10. – С. 117–125; 1910. – № 11–
12. – С. 71–79; 1911. – № 3–4. – С. 121–127; 1911. – № 7–8. – С. 113–118;
1911. – № 9–10. – С. 193–196; 1913. – № 1. – С. 87–93; 1913. – № 2. – С. 109–
114; 1913. – № 3. – С. 95–100.
20 Мердер А. и. древности Луцка и его прошлое. Справка. (С планом
Луцка и 6 иллюстрациями) // Там само. – 1910. – № 9–10. – С. 35―48.
21 ЦдіАК України, ф. 725, оп. 1, спр. 2, арк. 2; спр. 3, арк. 35.
22 Устав Киевского общества охраны памятников старины и искусства. –
К., 1910. – С. 17.
23 ЦдіАК України, ф. 725, оп. 1, спр. 3, арк. 71.
24 Там само, арк. 37.
25 Там само, спр. 37, арк. 4.
26 Там само, спр. 35, арк. 78.
27 Там само, спр. 1, арк. 24; спр. 3, арк. 43, 45, 47; спр. 40, арк. 21.
28 Там само, спр. 10, арк. 5.
29 Там само, арк. 5–6, 55.
30 Там само, спр. 11, арк. 57–58; Журналы заседаний Совета Киевского
отдела императорского Русского военно-исторического общества // Военно-
исторический вестник. – 1913. – № 3. – С. 6–8.
оСобиСТоСТі218
31 ЦдіАК України, ф. 725, оп. 1, спр. 102, арк. 26–31.
32 Там само, спр. 3, арк. 3, 122.
33 Там само, арк. 222–223, 225, 254.
34 Там само, спр. 34, арк. 45–46.
35 Там само, спр. 35, арк. 19–44.
36 Федорова Л. Д. діяльність Київського товариства охорони пам’яток
старовини і мистецтва зі збереження культурної спадщини України. 1910–
1920 рр. – К.: інститут історії України НАН України, 2005. – С. 84–89.
37 ЦдіАК України, ф. 725, оп. 1, спр. 3, арк. 242; спр. 9, арк. 16.
38 Там само, спр. 79, арк. 13.
39 Там само, арк. 16; Киевлянин. – 1917. – 26 апреля.
40 Там само, ф. 725, оп. 1, спр. 23, арк. 40; Нестуля О. доля церковної
старовини в Україні. 1917–1941 рр. Ч. 1. 1917 р. – середина 20-х років. – К.:
інститут історії України НАН України, 1995. – С. 46–49.
41 ЦдіАК України, ф. 725, оп. 1, спр. 105, арк. 214.
42 Там само, спр. 66, арк. 2.
43 Там само, спр. 3, арк. 120–121, 123, 249.
44 Там само, спр. 71, арк. 3–12.
45 Там само, спр. 26, арк. 79, 81, 87, 89.
46 Там само, спр. 84, арк. 2–7.
47 Там само, ф. 725, оп. 1, спр. 43, арк. 119, 120, 125, 177, 179.
48 симоненко і. Київська вчена архівна комісія // Київська старовина. –
2000. – № 4. – С. 140–150.
49 ЦдіАК України, ф. 1073, оп. 1, спр. 27, арк. 1.
50 Там само, ф. 725, оп. 1, спр. 79, арк. 27.
51 Музей і бібліотека “Киевского общества охраны памятников старины
и искусства” // Збірник секції мистецтв Українського наукового товариства. –
К., 1921. – № 1. – С. 161.
52 Шандра В. Назв. праця. – С. 223.
Додаток
Публікації олексія Мердера
часопис “Киевская старина”
1900 рік
1. Мелочи архивов юго-западного края: Золотые пятаки в 60-х годах. –
№ 1. – С. 1.
2. Мелочи из архивов юго-западного края: Намогильный крест в Арбах,
как документ. – № 2. – С. 68–70.
3. Мелочи из архивов юго-западного края: бердичевские подземелья
(извлечено из архивного дела. – № 6. – С. 144–146.
4. Триумфальные ворота в Киеве. – № 10. – С. 21–22.
5. Видимая простота (обновившаяся икона). – № 7–8. – С. 19.
6. Городское ополчение в Киеве в 1863 г. – № 1. – С. 2.
7. обида в холерное время. – № 2. – С. 70.
8. Кринолины и холера 1866 г. – № 2. – С. 70.
9. Картежник, строгий к самому себе. – № 3. – С. 144.
10. “Картежная игра и политическая злость”. – № 3. – С. 144.
оСобиСТоСТі 219
11. Ходарковский скелет. – № 4. – С. 8.
12. Нужды, не присвоенные еврейским жителям (холод, голод и пр.). –
№ 4. – С. 8.
13. Случай в Каменной Гребле. – № 5. – С. 81–82.
14. отношение станового пристава и земского судьи к чудесному явлению
(1846). – № 7–8. – С. 17.
15. Недоверие, внушаемое молодым людям “из разных мест”, каневским
обывателям. – № 7–8. – С. 16–17.
16. Средство к отклонению туч. – № 7–8. – С. 18.
17. Татарин-психиатр на Волыни. – № 7–8. – С. 18–19.
18. 8-ми летний герой (1837). – № 11. – С. 74–75.
19. янтарь, подобный “бриллианту”. – № 11. – С. 75.
20. Северное сияние в Каменце-Подольском (1848). – № 11. – С. 75–76.
21. 50 изображений великого кн. Александра Невского, пожалованные
Цесаревичем Николаем Александровичем старшинам и стражникам. – № 12. –
С. 149–150.
22. Попытка возобновить ношение тельных крестов в ю.-з. крае. – № 12. –
С. 150.
23. дарохранительницы и киоты, пожалованные уездным соборам ю.-з.
края Наследником Цесаревичем Александром Александровичем. – № 12. –
С. 150–151.
24. Наказанный “переводчик” фальшивых кредитных билетов. – № 3. –
С. 144.
25. К пребыванию Шамиля и его семейства в Киеве. – № 10. – С. 22–23.
26. Проект учреждения под г. Киевом “пригородка” для богомольцев и
евреев (1873). – № 10. – С. 23–24.
27. Ходатайство обывателей г. Владимира-Волынського (1869). – № 3. –
С. 143.
28. К борьбе с пьянством в Киевской губ. в 60-х гг. – № 5. – С. 80–81.
29. отношение судебных учреждений прежнего времени к конокрадству. –
№ 3. – С. 143.
30. Переселение немцев колонистов с Волыни на дунай. – № 10. – С. 24.
31. Колдовство в 1863 г. – № 1. – С. 1–2.
32. из местных нравов и суеверий. – № 1. – С. 2–3.
1901 рік
33. бердичевский полицмейстер о помещиках, прибывших на ярмарку. –
№ 3. – С. 153
34. Вертоград в костеле. – № 3. – С. 153.
35. белая горячка (повод к отставке). – № 3. – С. 154.
36. Кирпичные шоссе. – № 3. – С. 155.
37. Киевские магистратские пушки. – № 3. – С. 155–157.
38. из эпохи гонений на усы и бороды. – № 5. – С. 82.
39. Заботы Киевского генер.-губерн. гр. А. д. Гурьева о помещичьих
крестьянах. – № 5. – С. 82–83.
40. о командировании по Высочайшему повелению художника Шурупова
в Киев. – № 5. – С. 83–84.
41. “Города Киева общей думы” орудия, хранившиеся в Киевском
арсенале. – № 5. – С. 84–85.
оСобиСТоСТі220
42. Шевченко и буяльский домагаются вакансии учителя рисования в
Киевском университете. Публичная живописная школа буяльского. – № 6. –
С. 139–140.
43. Утопающий на Крещатике (в июле 1848 г.). – № 6. – С. 140–141.
44. отмена магистратского мундира в Киеве. – № 7–8. – С. 15–16.
45. Противохолерные медали 1830 года. – № 7 –8. – С. 16.
46. Вывоз пьявок за границу и заботы о сохранении тинистых мест в
Киевской губ. – № 7–8. – С. 16–17.
47. Сыноубийство из мести (18 янв. 1845 г.). – № 7 –8. – С. 17.
48. Женщина с твердым характером (покушение на самоубийство). –
№ 7 –8. – С. 18.
49. Приворотные средства. – № 7–8. – С. 18–19.
50. К заботам ген.-губ. бибикова об устройстве в Киеве постоянного
театра. – № 9. – С. 85–88.
51. Меры к поддержанию порядка службы и духа подчиненности среди
канцелярских служителей (25 авг. 1838 г.). – № 9. – С. 89.
52. Ходатайство Киевских граждан о выселении из Киева евреев (1830). –
№ 10. – С. 12–13.
53. Меры к упорядочению торговли и расчетов евреев с християнами. –
№ 10. – С. 14.
54. Прекращение переселения евреев в Сибирь. – № 10. – С. 14.
55. овруцкий археолог 1842 г. – № 10. – С. 14–15.
56. Проект учреждения транспортных воловых почт (1841). – № 11. – С.
65–69.
57. Попытка учредить в балте коммерческое собрание и городскую
общественную библиотеку. – № 12. – С. 159–160.
58. Способ против распространения нелепых слухов (1844 г.). – № 12. –
С. 160–161.
59. Затруднения в Подольской губ. при обмене обращавшейся иностранной
и польской монеты на русскую (1844). – № 12. – С. 161-162.
60. отзыв предводителя об одной дворянской семье и ее отношениях к
крестьянам. – № 12. – С. 162.
1902 рік
61. Происшествие на Шпасанской фабрике 1845 г. – № 1. – С. 19.
62. Легкомысленный всадник с сигарою (из архивов). – №1. – С. 19–20
63. Самосуд старообрядцев 1839 год. – № 1. – С. 18–19
64. Проект выселения евреев из сел Киевской губ. – № 2. – С. 92.
65. К борьбе с холерою в 30 годах. – № 2. – С. 93
66. Свадьба заплечного мастера. – № 5. – С. 101.
67. Рожки в хлебных колосьях (1838 г.). – № 5. – С. 101–102.
68. открытие Волынским аптекарем болотной бумаги. – № 6. – С. 170–
171.
69. Посещение Киева имп. Александрою Федоровною в сентябре 1828 г. –
№ 7–8. – С. 15–23.
70. К истории Киевских дворцового, кловского, виноградного и шелко-
вичного садов. – № 9. – С. 111–112.
оСобиСТоСТі 221
71. К характеристике Киевского военного губернатора Княжнина. –
№ 9. – С. 112.
72. Губительное на организм действие рожков (1841 г.). – № 9. – С. 113.
73. К правам евреев на владение крепостными и на государственную
служ бу (1828). – № 10. – С. 7.
74. Скорбут и кровавый понос в Киевской губ. (1828). – № 10. – С. 7–8
75. Санитарные меры в Черкассах (1828). – № 10. – С. 8.
76. Заботы администрации о предотвращении перекупок сельских про-
дуктов (1823). – № 10. – С. 9.
77. Сомнения, встречаемые мещанскою управою при требовании отдель-
ных видов на жительство. – № 11. – С. 92–93.
1903 рік
78. Заботы генерал-губернатора Анненкова о строении в юго-западном
крае православных храмов. – № 4. – С. 8–9.
79. К истории немецких колонистов на Волыни. – № 4. – С. 9–10.
80. В истории учреждения графом Потоцким крестьянских приютов. –
№ 4. – С. 10.
81. К истории Немировской гимназии. – № 6. – С. 154–156.
82. благородное похищение денег. – № 6. – С. 156.
83. Христианин в роли Гамана на еврейских святках “Пурим”. – № 6. –
С. 156.
84. Уважительная причина к определению в одну из придворных контор. –
№ 6. – С. 157.
85. Тревога среди дунаевских колонистов (1831). – № 6. – С. 157–158.
86. дворяне татарского происхождения в юго-зап. крае в 1840 г. – № 6. –
С. 158.
87. Жестокая расправа с заподозренным в казнокрадстве. – № 6. – С. 158–
159.
88. Меры к ускорению производства дел в дореформенных судах. –
№ 6. – С. 159.
89. Закрытие Уманского повитового базилианского училища в ожидании
холеры 1830 г. – № 7–8. – С. 18–19.
90. Порфир, мед и золото близ д. янковцы Махновского повета 1841 г. –
№ 7–8. – С. 20.
91. Процесс, веденный корпорацией киевских бедных. – № 7–8. – С. 20–
21.
92. Незаурядные казнокрады (1844 г.). – № 10. – С. 6–8.
93. В поисках за приносящим счастье восковым крестиком 1854 г. –
№ 10. – С. 8.
94. Участие помещика в распитии собственной шапки 1857 г. – № 10. –
С. 8.
95. Сельчане, погребающие мертвых без священника 1845 г. – № 10. –
С. 9.
96. Памятная записка Киевского губернатора о частых воровствах и
курении на улицах (1855). – № 11. – С. 60–61.
97. ожжение лба, шутки ради (1855). – № 11. – С. 61–62.
98. Учреждение Комитета для вспомоществования раненым офицерам
(1855). – № 11. – С. 62–63.
оСобиСТоСТі222
99. Сведение о лабрадоре в бассейне р. быстреевки при Каменном броде
в радомысльском и при Слипницах в житомирском уездах. – № 12. – С. 131–
133.
100. Предположение о сломке колодезной башни в Подзамче и крепостных
ворот близ турецкого моста в Каменце. – № 12. – С. 133.
101. Киевская контора первоначального заведения дилижансов и
транспортов. – № 12. – С. 134.
1904 рік
102. Лечение укушенных бешенными животными (способ Кабанца). –
№ 4. – С. 4–6.
Журнал “военно-исторический вестник”
103. Мало известный монумент. (С иллюстрацией). – 1910. – № 7–8. –
С. 119–120.
104. древности Луцка и его прошлое. Справка. (С планом Луцка и
6 иллюстрациями). – 1910. – № 9–10. – С. 35–48.
105. из переписок, имеющих отношение к мятежу 1831 года. – 1910. –
№ 9–10. – С. 117–125; 1910. – № 11–12. – С. 71–79; 1911. – № 3–4. – С. 121–
127; 1911. – № 7–8. – С. 113–118; 1911. – № 9–10. – С. 193–196; 1913. – № 1. –
С. 87–93; 1913. – № 2. – С. 109–114; 1913. – № 3. – С. 95–100.
106. из переписок Канцелярии Киевского военного Губернатора, имею-
щих отношение к отечественной войне и к кампании 1813–1814 г. г. – 1912. –
№ 3. – С. 159–162.
окремі видання
107. древности Луцка и его прошлое. Справка. (С планом Луцка и 6
иллюстрациями). – К.: Тип. окружного штаба, 1910. – 16 с.
108. из переписок, имеющих отношение к мятежу 1831 г. – К.: Тип.
окружного штаба, 1910. – 9 с.
109. Поездка в Туруханский край. – Спб.: Тип. Знаменская Скоропечатня,
1913. – 14 с.
Рассматривается вклад А. Мердера в организацию памяткоохранной дея-
тельности и сохранение культурных ценностей Украины.
Ключевые слова: Алексей иванович Мердер; Киевский отдел импе ра-
торского Русского военно-исторического общества; Киевское общество охра-
ны памятников старины и искусства; охрана памятников истории и культуры.
The article considers the contribution of A. Merder to joint public efforts aimed
at the monuments protection and preservation of cultural treasures in Ukraine.
Keywords: Olexiy I. Merder; Kyiv Department of Imperial Russian Military
and Historical Society; Kyiv Society for Protecting the Monuments of Antiquity
and Art; protection of historical and cultural monuments.
|