Самоврядування волинських міст у 60–80-х рр. XVII ст. (за матеріалами Центрального державного історичного архіву України, м. Київ)
Аналізуються особливості функціонування Магдебурзької системи самоврядування у волинських містах Ковелі, Берестечку та Олиці впродовж другої половини XVII ст. Анализируются особенности функционирования Магдебургской системы самоуправления в волынских городах Ковеле, Берестечко и Олыке во второй поло...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Архіви України |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/121995 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Самоврядування волинських міст у 60–80-х рр. XVII ст. (за матеріалами Центрального державного історичного архіву України, м. Київ) / Акаш Крішан // Архіви України. — 2012. — № 3. — С. 56-67. — Бібліогр.: 66 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860057008266280960 |
|---|---|
| author | Крішан, Акаш |
| author_facet | Крішан, Акаш |
| citation_txt | Самоврядування волинських міст у 60–80-х рр. XVII ст. (за матеріалами Центрального державного історичного архіву України, м. Київ) / Акаш Крішан // Архіви України. — 2012. — № 3. — С. 56-67. — Бібліогр.: 66 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Архіви України |
| description | Аналізуються особливості функціонування Магдебурзької системи самоврядування у волинських містах Ковелі, Берестечку та Олиці впродовж другої половини XVII ст.
Анализируются особенности функционирования Магдебургской системы самоуправления в волынских городах Ковеле, Берестечко и Олыке во второй половине XVII в.
There are analyzed the peculiarities of functioning of Magdeburg self-administration in such cities of Volyn Region as Kovel, Berestechko and Olyka during the second half of 17 century in the article.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:01:36Z |
| format | Article |
| fulltext |
огляди джерел та документальні нариси56
УДК [930.253+94](477.82)"16"
Акаш КрішАн*
САмовряДУвАння волинСьКих міСт
У 60-80-х рр. XVII ст.
(за матеріалами Центрального державного
історичного архіву України, м. Київ)
аналізуються особливості функціонування магдебурзької системи само-
врядування у волинських містах ковелі, Берестечку та олиці впродовж другої
половини XVII ст.
Ключові слова: магдебурзьке право; ковель; Берестечко; олика; лава;
рада; війт; лентвійт; шафарі; писарі.
урбаністичні студії належать до числа пріоритетних напрямів
сучасної європейської історіографії. дослідження фахових істориків і
численні розвідки аматорів, здійснені протягом ХХ та початку ХХі ст.,
свідчать про особливу увагу до урбаністики не тільки вузького кола
українських науковців, але й представників усього суспільства.
одним із наріжних каменів у дослідженні історії розвитку україн-
ського міста у добу середньовіччя та ранньомодерний час є вивчення
функціонування у ньому самоврядних структур, які формували сус-
пільство нового типу. і якщо функціонування маґдебурзької системи
у містах Центральної Європи вже непогано вивчено, то таке важли-
ве питання, як його адаптація в українських урбанізаційних осередках
речі Посполитої, ще потребує додаткового дослідження. В цьому пла-
ні приклад волинських міст ковеля, олики і Берестечка, актові книги
яких досить добре збереглися донині, є унікальним. особлива цінність
цих джерел полягає у тому, що книги збереглися за другу половину
XVII ст., тобто період, який для новітньої української історіографії є ма-
лодослідженим. окремо слід відзначити, що обрання для дослідження
саме цих вищезазначених урбаністичних осередків напряму пов’язане
із особливістю правового статусу кожного з них у 1660-80-х рр. адже,
якщо ковель та Берестечко протягом другої половини XVII ст. були
центрами королівських староств, то “сусідня” олика перебувала у при-
ватній власності впливового магнатського роду радзивилів.
основою джерельної бази нашого дослідження стали актові книги
ковельського (фонд 35), олицького (фонд 1237) і Берестецького (фонд
* Крішан Акаш – магістр історії національного університету “києво-
могилянська академія”.
© акаш крішан, 2012
огляди джерел та документальні нариси 57
1400) маґістратів та Володимирського гродського суду (фонд 28), які
зберігаються в Центральному державному історичному архіві україни,
м. київ. саме завдяки інформації, почерпнутої з цих джерел наразі є
можливим провести порівняльний аналіз функціонування магдебурзь-
кої системи у вищевказаних волинських містах приблизно за однако-
вий часовий проміжок – 60–80-ті рр. XVII ст. Періоду, коли збурена
подіями Хмельниччини Волинь потроху заспокоювалася, а у вцілілих у
кривавій круговерті місцевих урбаністичних осередках розпочався три-
валий процес повоєнної відбудови. у цьому помітну роль зіграла саме
волинська магдебургія, котру активно застосували міщанські громади
ковеля, олики і Берестечка.
розпочнемо з волинського міста ковеля, яке впродовж другої поло-
вини XVII ст., попри значні економічні збитки та демографічні втрати,
завдані Хмельниччиною, продовжувало функціонувати як повноцінний
урбаністичний осередок Володимирського повіту Волинського воєвод-
ства речі Посполитої.
Протягом другої половини XVI – першої половини XVII ст. у ко-
велі діяли органи міського самоврядування, однак точно невідомо, чи
міщани могли в цей час самостійно, без втручання старостинської ад-
міністрації, обирати членів маґістрату. В кожному разі міська громада
неодноразово зверталася до королів з проханням підтвердити її дав-
ні права і свободи (привілеї сигізмунда ііі 1611 р. та Владислава IV
1635 р.)2.
отже, у другій половині XVII ст. у ковелі функціонували вже “по-
вноцінні” органи міського самоврядування – рада та лава, які, відповід-
но, очолювали квартальний бурмістр та лентвійт3. останній здійсню-
вав загальне керівництво обома урядовими структурами маґістрату і
був присутнім практично на усіх засіданнях, що проводились. Ця си-
туація не була винятковою для міст речі Посполитої другої половини
XVII ст. наприклад, в малопольському королівському місті ужендові
лавничу судову колегію теж очолював лентвійт за відсутності у місті
уряду вій та4.
Відповідно до королівського привілею, ковельські міщани мали
право переобирати членів маґістрату щорічно у найближчий після но-
вого року понеділок5. З-поміж радців обирався бурмістр, який керував
радою місяць, після чого передавав свої повноваження старшому з
колег. Щодо кількісного складу ковельської ради, то на підставі про-
аналізованих джерел можемо стверджувати, що вона була такою ж, як
і в багатьох інших містах речі Посполитої (наприклад, любліні, гру-
бешові, ужендові), і нараховувала 4 особи6. у ковелі 1660–1680-х рр.
спостерігалася цікава тенденція ведення записів до актових книг, від-
повідно до якої міський писар неодноразово називав усіх райців “бур-
містрами”, незважаючи на те, що цей уряд міг посідати лише один із
огляди джерел та документальні нариси58
них7. такі “помилки” в актах трапляються досить часто, і це наводить
на думку про те, що для членів ковельського маґістрату не мало зна-
чення, скільки “бурмістрів” є у раді.
Щодо кількісного складу ковельської лавничої колегії, то вона та-
кож нараховувала до 4-ох осіб, однак у судових засіданнях нерідко бра-
ли участь один-два лавники8, що може свідчити про “достатність” такої
кількості помічників лентвійта у місті в останній чверті XVII ст.
Протягом другої половини XVII ст., як і до цього, міську канцеля-
рію очолював писар – особа, що добре розбиралася у праві, завідувала
міським діловодством, а іноді й освітніми закладами у місті. Прикмет-
но, що писар, як і квартальний бурмістр, володів певними особистими
привілеями, яких, наприклад, не мали райці та лавники: ще у 1556 р.
королева Бона звільнила ковельських бурмістра та писаря від сплати
чиншу9. Важливо зазначити, що у другій половині XVII ст. цей уряд по-
сідали виключно представники “католицької” громади міста10. останні
ж посідали і уряд підписаря11.
достеменно відомо, що у маґістраті ковеля у 1660–1680-х рр. ді-
яла й колегія шафарів, яка юридично підпорядковувалася лаві і могла
мати у своєму складі лише 1-2 особи. Цікаво, що за увесь досліджува-
ний нами період шафарями могли бути як новоприсяглі лавники12, так
і непричетні раніше до міських органів самоврядування особи. Шафарі
разом із бурмістрами, відповідно до чинного законодавства, мали що-
року звітувати перед лентвійтом і усією громадою13.
як випливає з джерел, у зазначений час між замковим та міським
урядами існували тісні контакти, про що свідчить проведення обопіль-
них засідань, місцем для яких, напевно, слугував ковельський замок.
незважаючи на функціонування “повноцінних” органів міського само-
врядування у ковелі у цей період, аж ніяк не варто нехтувати існу-
ванням багатолітньої традиції підпорядкування маґістрату замковим
урядникам на чолі з підстаростою. Подекуди це виявлялося у фактах
беззаперечного виконання волі останніх членами ковельських ради та
лави; особливо, коли у судових справах, що розглядалися останніми, у
ролі позивачів фігурували шляхтичі, які часто висували свої майнові
претензії як до простих міщан14, так і до членів маґістрату15.
Втім, не варто вважати, що такі “локальні” конфлікти повсякчас
виникали у процесі налагодження взаємовідносин між старостинським
урядом і міським маґістратом. нерідко останній виступав у ролі упо-
вноваженого судового органу, до якого замкові урядники зверталися
при вирішенні різноманітних питань (наприклад, щодо справ за участі
євреїв-лихварів). суть цієї непростої, на перший погляд, взаємодії обох
урядів полягала у тому, що офіційний суд для останніх, т. зв. “жидів-
ський”, знаходився під прямою юрисдикцією підстарости16, тоді як самі
євреї мешкали на території, що належала до міської юрисдикції17. іно-
огляди джерел та документальні нариси 59
ді до послуг лавників зверталися безпосередньо слуги старости у ви-
падках, коли потребувалася їхня професійна присутність як свідків18.
Зрідка і самі члени маґістрату зверталися з різними проханнями до зам-
кового уряду та слуг старости, апелюючи до них як до вищої владної
інституції при розгляді нагальних питань. так, у 1678 р. члени ради і
лави у своєму листі повідомили ковельського економа Петра-Зигмун-
та нєґошевського про одностайне бажання прийняти до числа міщан
самюеля леві і надати йому місце на ринковій площі для будівництва
“крамниці”19.
Відзначимо, що замкові урядники постійно мали бути присутні при
обранні нового складу райців і лавників. Притому їм належало право
вирішального голосу у питанні призначення очільника міста. так, ві-
домо, що економ ян архипович призначив на уряд лентвійта григо-
рія Захарійовича, який на той час був квартальним бурмістром20. Після
складання своїх повноважень лентвійт також мав прибути на замок, де
в присутності райців і лавників звітувався перед підстаростою21.
таким чином, можемо зазначити, що в останній чверті XVII ст. ко-
вельські міщани, хоч і змогли розширити обсяг своїх прав, все одно
перебували під впливом старостинської влади, уособленням якої був
замковий уряд.
на відміну від ковеля інше волинське місто олика, розташоване в
сусідньому луцькому повіті, отримало маґдебурзький привілей дещо
пізніше – лише у 1564 р.22 Варто відразу ж наголосити на тому, що
аж до кінця досліджуваного нами періоду олика залишалася приват-
ним містом магнатського роду радзивилів, які отримали цю маєтність
внаслідок шлюбу троцького каштеляна яна радзивила з дочкою грод-
ненського старости ганною кіщанкою на зламі XV–XVI ст. а вже у
1547 р. син яна миколай радзивил “Чорний” отримав титул “князя
на олиці та несвіжу”. За підрахунками науковця оксани карліної, до
складу олицької волості, окрім міста і замку (побудованого у першій
половині XVI ст.) входило 12 сіл луцького і кременецького повітів23.
олика була на Волині одним із багатьох приватних міст, і взагалі, до
середини XVII ст. в українських воєводствах речі Посполитої з-поміж
близько 1000 урбаністичних осередків більшість становили саме при-
ватні міста. наприклад, у 40-х роках XVII ст. у Брацлавському і київ-
ському воєводствах у власності магнатів і шляхти перебувало 261 місто
(або 81% від кількості усіх міст)24.
як стверджує дослідник В. тхор, в олиці, як і в інших приватних
містах, що мали маґдебурзьке право (наприклад, дубно, острог, кос-
тянтинів), очільника лави – війта – призначав дідич25. у цьому місті
права війта (навіть якщо він і був з-поміж довірених слуг роду радзи-
вилів) були значно обмежені. Замковий уряд перебирав на себе най-
важливіші повноваження. Відповідно до норм маґдебурзького статуту,
огляди джерел та документальні нариси60
у ранньомодерній олиці обиралися радецька та лавнича колегії, про-
те контрольно-фіскальну функцію виконувала т. зв. “колегія тридцяти
мужів”, яку, вірогідно, обирали щорічно. Цей спеціальний орган мав
стежити за станом міських рахунків, несенням жителями олики сто-
рожової служби, лагодженням пошкоджених укріплень; до цієї роботи
активно долучалися міські шафарі26.
упродовж другої половини XVII ст. в олиці, окрім “колегії тридця-
ти мужів”, діяли також і типові для інших волинських міст самоврядні
структури. достеменно відомо, що у 1666–1694 рр. міський уряд очо-
лював війт27 (лентвійт28). сталою за чисельністю була колегія райців,
яка складалася з квартального бурмістра і трьох райців29. В цей же час
слушно зауважимо, що іноді голові ради міг асистувати лише один з
них30, а інші, вірогідно, збиралися на судові засідання з огляду на кон-
кретні обставини. Більш чисельною була колегія олицьких лавників. В
різні роки другої половини XVII ст. вона могла нараховувати від “стан-
дартних” 4-ох до 7-8 осіб, причому станом на початок липня 1684 р.
у цій судовій колегії функціонував уряд старшого лавника. можливо,
він заміщав війта, коли останнього не було у місті, проте очолювати
усю міську раду міг лише квартальний бурмістр31. Поряд з цими са-
моврядними структурами в олиці протягом другої половини XVII ст.
діяла і вже згадувана колегія шафарів, яка в останній чверті XVII ст.
нараховувала у своєму складі 5 осіб, причому двоє з них обиралися
маґістратом, інші – громадою з-поміж “тридцяти мужів”32. В олиці, як
і у ковелі, лава та рада провадили спільні засідання. однак присутній
на них міський писар у своїх записах не титулував усіх членів ради
“бурмістрами”, як це робив його ковельський колега33.
Зважаючи на фрагментарність актових записів у документах берес-
тецького магістрату, наразі не можемо цілком впевнено стверджувати
про те, що ситуація взаємодії місцевої замкової адміністрації та місь-
ких урядників була тотожною ковельській “моделі” патронажу першої
судової колегії над другою. однак достеменно відомо, що подібна за-
лежність самоврядних структур берестецької громади від волі старо-
стинських слуг все ж була присутня. так, у лютому 1677 р. очільник
замкового уряду – шляхтич Захаріяш кривіцький - через членів магі-
страту передав міщанину івану красенському листа з певними вимога-
ми, який міські радники мали вручити особисто адресату34 і, вірогідно,
простежити, щоб останній виконав усі вказівки місцевого підстарости.
Впродовж останньої чверті XVII ст. замкові урядники брали актив-
ну участь у виборах нових членів берестецької ради і лави. Щорічні
елекції до місцевих самоврядних структур, як свідчать актові записи,
зазвичай, проводилися протягом першої половини січня. Причому як
сама громада міста (і християни, і євреї), так і чинні урядники (як пра-
вило, війт) мали право висувати своїх кандидатів до магістрату. так, у
огляди джерел та документальні нариси 61
січні 1679 р. у Берестечку відбулися чергові вибори райців; кожного з
трьох новообраних осіб подали на затвердження тогочасному підстаро-
сті каспру куницькому, відповідно, християнська громада міста (“ру-
сини” і “католики”), місцевий кагал і сам війт якуб Бялобшиський35. як
бачимо, кожна з міні-спільнот міста подбала, щоб до магістрату було
кооптовано саме її представника. досить цікава роль у цьому берес-
тецьких євреїв, оскільки вони знаходилися під замковою юрисдикці-
єю і теоретично до елекцій міських урядників не могли мати жодного
стосунку. однак саме завдяки їхній протекції до складу магістрату по-
трапив місцевий “русин” тимофій андрійович36. Вельми слушним буде
зауважити, що останній посів радецький уряд вже удруге, бо за рік до
цього вже був кооптований до берестецьких самоврядних структур37.
можливо, саме це “довготривале” урядування тимофія андрійовича і
спричинило до того, що він певним чином був вигідний місцевому ка-
галу саме на чільному уряді у магістраті.
упродовж всіх років досліджуваного нами періоду члени ковель-
ського маґістрату неодноразово звітували про стан справ у місті перед
замковою адміністрацією. так, 16 лютого 1672 р. лава і рада виступи-
ли перед королівським підстаростою олександром Петриковським38 зі
звітом про свою діяльність39. якщо ковельська рада оновлювала свій
склад за активної участі у цьому процесі членів лави, то поповнення
останньої відбувалося у “точечний” спосіб, за рахунок чого ця судова
колегія майже постійно налічувала у своєму складі традиційне число
лавників (чотири). Відзначимо, що обрання нових членів лави могло
відбуватися у незвичні терміни40. олицька рада кооптувала до свого
складу абсолютно сторонніх людей, а, отже, не вбачала у лавничій ко-
легії дієвий ресурс для такого поповнення41.
абсолютно протилежною була ситуація в олицькому маґістраті, і
тут варто наголосити на тому, що колишні члени суддівських колегій
практично не брали участь у засіданнях на рівні з чинними райцями і
лавниками42. Члени маґістрату (як колишні, так і новоприсяглі) не фі-
гурують серед учасників “колегії тридцяти мужів”43. Припускаємо, що
остання та міський уряд діяли паралельно, але кожен мав власні функ-
ції та компетенцію.
у ранньомодерному Берестечку колишні члени ради (і лави) також
не брали участь у судових засіданнях нарівні з новоприсяглими. В цей
же час деякі поважні (з точки зору міщанської громади та старостин-
ської адміністрації) жителі могли перебувати на урядах і декілька років
поспіль44. Вочевидь, ця практика широко використовувалася членами
місцевого магістрату з суто прагматичних міркувань.
Водночас ковельський, Берестецький і олицький маґістрати мали
багато чого спільного. так, лави усіх трьох міст, які спеціалізувалися
на розслідуванні кримінальних справ, вислуховували свідчення, допи-
огляди джерел та документальні нариси62
тували обвинувачених, допомагали лентвійту ухвалювати вироки
злочинцям, розглядали деякі цивільні справи – про повернення
боргів, оцінку майна і т.п.45 іноді позивачі та відповідачі сумнівалися
у компетентності лавників щодо правильної оцінки їхнього майна
для здійснення операцій продажу-купівлі або повернення боргу46.
Часто лавники на прохання міщан просто оцінювали їхню худобу,
якщо господарі хотіли її продати на ковельському базарі чи деінде.
також члени ковельського магістрату, наприклад, займалися оцінкою
нерухомого майна представників міської громади.
Представники “національних” громад у маґістраті Ковеля. Про-
тягом другої половини XVII ст. у місті продовжували діяти самовряд-
ні інституції, які репрезентували “християнську” частину (“русинів”
та “поляків”)громади ковеля. Єврейський кагал міста, перебував під
юрисдикцією підстарости, який здійснював судочинство і щодо усіх ін-
ших жителів староства, на яких не поширювалися особливі самоврядні
права47.
на чолі міської громади аж до середини XVII ст. стояв призначува-
ний королем війт, що походив зі шляхетського стану48 і сам тримав на
службі села в старостві49. наприкінці 1640-их органи самоврядування
у ковелі за не відомих нам причин зазнали докорінних змін. З цього
часу (1649)50 і надалі очільником міської громади замість війта стає
лентвійт. оскільки відтепер вищих урядників маґістрату обирали самі
міщани, а замкова адміністрація лише затверджувала, то, відповідно,
новобрані лентвійти другої половини XVII ст. вже не були володільця-
ми сіл на території ковельського маєтку. З восьми відомих на сьогодні
ковельських лентвійтів шестеро були “русинами”, і лише двоє належа-
ли до т. зв. “католицької громади”51.
Порівнюючи записи в актових книгах міста довоєнних років із на-
ступними згадками про діяльність міського уряду у 60–90-х рр. XVII ст.,
бачимо, що події Хмельниччини практично зовсім не змінили кількіс-
них показників “національної приналежності” міських урядників: на
кінець квітня 1646 р. у ковелі діяла рада (4 особи) і лава (2 особи),
очолювані ленвійтом. Цікаво, що на той час із семи членів маґістрату
переважна більшість – 5 осіб (в тому числі ленвійт і бурмістр) – були
представниками “русинської громади”52. у перше повоєнне десятиліт-
тя, а саме 1661 р. з п’яти міських урядників четверо (серед них і лент-
війт з бурмістром) були “русинами”53.
достеменно відомо, що у маґістраті ковеля протягом 1660–1700 рр.
була також представлена і колегія шафарів, яка юридично підпорядко-
вувалася лаві і складалася лише з 1-2 осіб. Цікаво, що за увесь дослі-
джуваний нами період шафарями могли бути як новоприсяглі лавники54,
так і особи, досі не пов’язані із міськими органами самоврядування.
Шафарі разом із бурмістрами відповідно до чинного законодавства
огляди джерел та документальні нариси 63
мали щороку звітувати перед лентвійтом і усією громадою55. З відомих
на сьогодні 18 ковельських шафарів, які перебували на міському уряді
у 1660–1690-их рр. лише двоє належали до “католиків”, інші ж, шіст-
надцять, були представниками “русинської” громади56.
В останній чверті XVII ст. ковельський маґістрат очолювали до-
сить заможні міщани, серед яких траплялися представники і “католиць-
кої” (Ґ. добростанський, с. Бобовський), і “руської”57 (м. ніфанович,
я. супрунович, о. семенович) “національних” громад. Перебуваючи
на цьому уряді, вони, безперечно, користувалися певним правовим іму-
нітетом, однак по втраті його часто ставали вразливими у юридично-
му аспекті. Водночас їхні матеріальні статки, а подеколи і авторитет
сімейних “кланів”, до яких вони належали, допомагали їм залагодити
подібні ситуації та знову обіймати міські уряди, приміром, райців та
бурмістрів.
Представники “національних” громад у маґістраті Олики. Прак-
тично такою ж є ситуація із визначенням “національної” приналежно-
сті того чи іншого міського урядника в олиці. З п’яти відомих на сьо-
годні олицьких війтів другої половини XVII ст. лише двоє (станіслав
Харменський і адам тоговицький) належали до “католицької” громади
міста, тоді як інші були русинами58. очевидно, власники олики вважа-
ли за краще таким чином задовольняти соціальні вимоги некатолиць-
кої громади міста. Щодо кількісного співвідношення олицьких райців і
лавників, то тут виникає певна диспропорція у різні роки. так, у 1666 р.
з трьох бурмістрів двоє були “русинами”, до тієї ж “національної” гру-
пи належали і обидва лавники59. уряд міського писаря, як і у кове-
лі, посідав виключно представник “католицької” громади60. але вже у
1684 р. олицька лава зростає кількісно: до її складу на той час входять
шестеро міщан, з них – 2 “русини” і 4 “католики”. у раді ж зберігається
однакова кількість представників обох “національних” громад – по дві
особи. В наступні роки “русини” отримують ще більше місць у раді, а
“католики”, в свою чергу, “окуповують” лаву. так, у 1692 р. уся олиць-
ка рада є “русинською”, а з трьох міських лавників двоє – “католики”.
таким “національний” склад радецької колегії в олиці залишався аж
до кінця XVII ст.61
на відміну від ковеля в олиці, як ми вже зазначали, діяла “колегія
тридцяти мужів”, яка разом із місцевими шафарями виконувала допо-
міжну функцію при міському уряді. наразі нам відомо лише про “на-
ціональний” склад однієї каденції органу, який було обрано на загаль-
номіській елекції на початку липня 1684 р. З тридцяти “мужів” лише
двоє, як можна припустити, могли належати до “католицької” громади,
а відтак безсумнівну перевагу за кількістю місць у цій колегії здобули
олицькі “русини”. Водночас колегія шафарів (зазвичай 2 особи) скла-
далася виключно з “католиків”62.
огляди джерел та документальні нариси64
Представники “національних” громад у магістраті Берестечка.
З огляду на доволі обмежений пласт джерел з історії функціонування
магдебурзької системи у цьому волинському місті у повоєнну добу,
встановлено, що протягом останньої чверті XVII ст. переважну біль-
шість міських урядів посідали саме “русини”63. так, у документах нео-
дноразово відзначається те, що берестецька рада у 1675–1681 рр. (ціл-
ком вірогідно, що до неї входила і лава) складалася майже виключно з
осіб “русинського походження”. З 10 членів ради Берестечка лише троє
належали до “католицької” громади міста64. Принагідно зауважимо, що
впродовж останньої чверті XVII ст. “русини” постійно посідали уряд
квартального бурмістра65, проте водночас очільники міського самовря-
дування – війт якуб Бялобшиський та лентвійт анджей Білоруський –
були “католиками”66. Через скупість джерел наразі неможливо визна-
чити, до якої “національної” громади належали берестецькі писарі та
шафарі (якщо подібна колегія взагалі діяла у місті), оскільки жодної
інформації про ці категорії міських урядників в актових записах не за-
фіксовано67.
Підсумовуючи наше дослідження, відзначимо, що характерною
рисою більшості українських міст, розташованих на Волині була їх
залежність від місцевих землевласників, які продовжували втручатися
у життя громад навіть після надання їм маґдебурзького привілею.
також на розвиток системи органів міського самоврядування значно
впливала сама громада, яка не завжди потребувала чіткого дотримання
принципів та норм “німецького” права. Відтак правила корегувалися
самими міщанами або ж представниками старостинських урядів.
маґдебурзька система міського самоврядування в українських містах
речі Посполитої (зокрема, у ковелі, Берестечку та олиці), мала особливі
прикмети, чому посприяли їхні статуси як центрів королівського
староства та приватного маєтку відповідно. суть цих специфічних рис
самоврядування добре ілюструють такі ознаки:
– судові засідання у маґістратах ковеля і олики відбувалися за
участі представників обох самоврядних структур (ради і лави)
під загальним головуванням лентвійта, який увібрав основні
функції війта; у Берестечку в цей же час функціонують і війт, і
його заступник;
– до складу органів міського самоврядування у ковелі, Берестечку
та олиці у зазначений період входили представники обох
християнських громад – “католицької” і “русинської”, причому
у різні роки кількісне співвідношення перших та останніх не
надто відрізнялося. Відомо, що “русини” посідали більшість
урядів у раді і лаві, однак писарями були представники лише
“католицької” частини міського населення. очолювати магістрати
вищевказаних волинських міст могли як представники обох
огляди джерел та документальні нариси 65
“християнських” громад (у ковелі та олиці) або ж виключно
“католики” (у Берестечку);
– щорічні вибори до усіх самоврядних структур ковеля, олики та
Берестечка відбувалися за досить нечітко встановленим графіком
за обов’язкової і активної участі замкових урядників; також на
елекціях могли бути присутні місцеві цехмістри, а іноді і колишні
члени магістрату. Втім, існуючі щодо цього приписи могли
порушуватися з огляду на конкретні потреби членів маґістрату;
– усіх канонів маґдебурзького права у ранньомодерних ковелі,
олиці і Берестечку часто не дотримувалися, зокрема, окремі
представ ники ради і лави могли посідати свої уряди по
декілька років, хоча в деяких випадках виконання повноважень
обмежувалося 2–3 тижнями.
у підсумку зазначимо, що, з огляду на доступні архівні матеріали
та потенційну запотребованість читацьким загалом нових фактів з
минулого українських міст ранньомодерного часу, урбаністичні студії
є надзвичайно актуальним та дієвим методом для вивчення історії
нашої держави.
1 архив Юго-Западной россии (далі – архив ЮЗр). – к., 1869. – Ч. 5,
т. 1. – с. 109; переклади і оригінали відповідних привілеїв опубліковано у
статті олександра остапюка. див.: Остапюк О. Про підтвердження надання
маґдебурзького права і привілеїв м. ковелю // минуле і сучасне Волині та
Полісся. ковель і ковельчани в історії україни і Волині: матеріали ХХіХ
Всеукр. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 490-ій річниці надання ковелю
маґдебурзького права, ковель, 5–6 груд. 2008 р. – луцьк, 2008. – с. 135–147.
2 детальніше див.: Цдіак україни, ф. 35, оп. 1, спр. 5–11.
3 Surdacki M. Urzędόw w XVII i XVIII wieku: miasto – społeczeństwo –
życie codzienne. – Lublin, 2007. – S. 94. В той же час у сусідньому з ковелем
містечку миляновичах функціонували уряди і війта, і лентвійта. див.: Цдіак
україни, ф. 1401, оп. 1, спр. 1, арк. 288 зв., 302 зв., 357 зв.–358, 391; ф. 35, оп.
1, спр. 11, арк. 24.
4 Сас П. М. Феодальные города украины в конце XV – 60-х годах XVI в. –
к., 1989. – с. 179.
5 Surdacki M. Urzędόw w XVII i XVIII wieku… – S. 79.
6 Цдіак україни, ф. 35, оп. 1, спр. 3, арк. 324 зв.–325.
7 там само, спр. 5, арк. 110 зв., 178 зв.; спр. 6, арк. 53, 158; спр. 6а,
арк. 12, 152 зв.; спр. 7, арк. 14, 21, 33зв.
8 архив ЮЗр. – к., 1869. – Ч. 5, т. 1. – с. 57.
9 Цдіак україни, ф. 35, оп. 1, спр. 2, арк. 2; спр. 5, арк. 5 зв.; спр. 8,
арк. 117 зв.; спр. 7, арк. 2; спр. 8, арк. 180–180 зв.; спр. 10, арк. 42 зв.; спр. 11,
арк. 4 зв., 147.
10 там само, спр. 2, арк. 119.
11 там само, спр. 10, арк. 13 зв., 17 зв., 227 зв.; спр. 11, арк. 165–165 зв.
12 там само, ф. 35, оп. 1, спр. 1, арк. 2–2 зв.
13 там само, спр. 6 а, арк. 161 зв.; спр. 7, арк. 98 зв.–99; спр. 9, арк. 8–8 зв.,
230–230 зв.; спр. 11, арк. 29 зв., 43–43 зв., 119, 137 зв., 163 зв.–164.
огляди джерел та документальні нариси66
14 там само, спр. 10, арк. 58 зв., 60, 222 зв.; спр. 11, арк. 86–87.
15 там само, ф. 28, оп. 1, спр. 117, арк. 927 зв.; спр. 120, арк. 1275 зв.;
спр. 123, арк. 1410 зв.
16 там само, ф. 35, оп. 1, спр. 8, арк. 55 зв.; спр. 10, арк. 50 зв.; спр. 11,
арк. 5–5 зв.
17 там само, спр. 8, арк. 62.
18 там само, спр. 6 а, арк. 13 зв.–14.
19 там само, спр. 11, арк. 63 зв.
20 там само, спр. 10, арк. 41 зв.
21 у 1618 р. сигізмунд ііі підтвердив цей привілей міській громаді. див.:
архив ЮЗр. – Ч. 5, т. 1. – с. 60–63.
22 Карліна О. олицький замок в історії Волині // науковий вісник
Волинського державного університету ім. лесі українки. – луцьк, 2008. –
с. 177.
23 Стрішенець М. магдебурзьке право в містах україни другої половини
XVI – середини XVII ст. // актуальні проблеми розвитку міст та міського
самоврядування (історія і сучасність): тез. міжнар. наук.-практ. конф. – рівне,
1993. – с. 30.
24 Тхор В. міське самоврядування на Волині у другій половині XVII–
XVIII ст. // актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядування
(історія і сучасність): тез. міжнар. наук.-практ. конф. – рівне, 1993. – с. 31–34.
25 Тхор В. міське самоврядування на Волині у другій половині XVII–
XVIII ст. – с. 33.
26 Цдіак україни, ф. 1237, оп. 1, спр. 1, 2.
27 там само, спр. 1, арк. 5 зв.–6 зв.
28 там само, арк. 12, 27.
29 там само, арк. 5.
30 там само, арк. 5 зв., 22–22 зв., 27.
31 там само, арк. 27 зв.
32 там само, ф. 35, оп. 1, спр. 3, арк. 324 зв.–325, 332 зв., 334 зв., 335 зв.,
346 зв., 349, 351 зв.
33 там само, ф. 1237, оп. 1, спр. 1, арк. 11.
34 там само, арк. 110.
35 там само.
36 там само, арк. 71, 75, 81.
37 олександр Петриковський і надалі згадується як ковельський підстароста
і головний патрон ковельського маґістрату, див.: Цдіак україни, ф. 35, оп. 1
а, спр. 3, арк. 163–164, 165 зв.
38 Цдіак україни, ф. 35, оп. 1, спр. 1, арк. 143–144 зв.
39 там само, арк. 236 зв.
40 там само, ф. 1237, оп. 1, спр. 1–2.
41 там само, спр. 1, 2.
42 там само, спр. 1, арк. 27 зв.
43 там само, спр. 1, арк. 7, 71, 110, 143.
44 там само, ф. 35, оп. 1, спр. 3, арк. 327, 328 зв., 360 зв., 374.
45 там само, спр. 4, арк. 8 зв.
46 За податковим списком 1679 р., окрім вже згаданих містечок миляновичі
і Вижва, під юрисдикцію ковельського підстарости потрапили також села
Черкаси, колодяжне, клечковичі, довгоноси, Білин, годовичі, Зєлово,
туровичі, клевецьк, Хотяшів, нуйно, гойшин, красна Воля, ольшанка,
огляди джерел та документальні нариси 67
мощони, Вербка, к(о)лодниця, гридкі, облапи, куліж, стебель, Бахів, дубова
та стара Вижва (Цдіак україни, ф. 28, оп. 1, спр. 123, арк. 1406 зв.–1411).
47 руська (Волинська) метрика. регести документів коронної канцелярії
для українських земель (Волинське, київське, Брацлавське, Чернігівське
воєводства) 1569–1673 / упоряд.: г. Боряк, г. Вайс, к. Вислобоков, л. демченко,
П. кеннеді грімстед, В. кравченко, В. страшко, н. яковенко. – к., 2002. –
с. 468, 478, 516.
48 руська (Волинська) метрика. регести документів… – с. 537; Zeleński R.
Oleszko Fłorian // Polski Słownik Biograficzny. – Wrocław; Warszawa; Kraków;
Gdańsk, 1978. – T. 23. – S. 758–759.
49 Ярошинський О. Б. Волинь у роки української національної революції
середини XVII ст. – к.: Вд “стилос”, 2005. – с. 373.
50 Цдіак україни, ф. 35, оп.1, спр. 1, арк. 30 зв.–32; спр. 2, арк. 2; спр. 3,
арк. 311; спр. 5, арк. 103 зв.; спр. 5, арк. 103 зв.; спр. 6, арк. 25; спр. 6, арк. 25;
спр. 7, арк. 178; спр. 8, арк. 6; спр. 9, арк. 160; спр. 10, арк. 157 зв.–158; спр. 9,
арк. 179; спр. 9, арк. 265.
51 там само, спр. 1, арк. 30 зв.–32.
52 там само, спр. 2, арк. 2.
53 там само, спр. 10, арк. 13 зв., 17 зв., 227 зв.; спр. 11, арк. 165–165 зв.
54 там само, спр. 1, арк. 2–2 зв.
55 там само, спр. 7, арк. 133; спр. 8, арк. 120, 126 зв., 179 зв., 253 зв.;
спр. 10, арк. 17 зв., 51 зв., 227 зв.; спр. 11, арк. 82, 165–165 зв., 255 зв.
56 Водночас у сусідньому містечку миляновичах протягом 1667–1691 рр.
війтами і лентвійтами обирали практично лише представників “русинської”
громади. див.: Цдіак україни, ф. 1401, оп. 1, спр. 1, арк. 288 зв., 299–300,
302 зв., 304, 357 зв.–358, 391.
57 Цдіак україни, ф. 1237, оп. 1, спр. 1, арк. 3 зв., 12, 13 зв.–14, 26–26 зв.;
спр. 2, арк. 1, 1 зв., 9. архив ЮЗр. – Ч. 5, т. 1. – с. 189–190.
58 Цдіак україни, ф. 1237, оп. 1, спр. 1, арк. 3 зв., 4 зв., 5.
59 там само, арк. 5 зв., 12 зв.
60 архив ЮЗр. – Ч. 5, т. 1. – с. 190.
61 Цдіак україни, ф. 1237, оп. 1, спр. 1, арк. 27 зв.
62 там само, ф. 1400, оп. 1, спр. 1, арк. 7, 19 зв., 51, 71, 75, 81, 110, 143.
63 там само, ф. 1237, оп. 1, спр. 1, арк. 7, 110, 143.
64 там само, арк. 19 зв., 51, 75, 80 зв., 131 зв., 165 зв., 174 зв., 182.
65 там само, арк. 7, 26 зв., 81, 199 зв.
66 там само, арк. 1–204.
анализируются особенности функционирования магдебургской системы
самоуправления в волынских городах ковеле, Берестечко и олыке во второй
половине XVII в.
Ключевые слова: магдебургское право; ковель; Берестечко; олыка;
войт; лентвойт; писари.
There are analyzed the peculiarities of functioning of Magdeburg self-adminis-
tration in such cities of Volyn Region as Kovel, Berestechko and Olyka during the
second half of 17 century in the article.
Keywords: the Magdeburg Law; Kovel; Berestechko; Olyka; lava; the council;
viyt; lentviyt; shafaries; record clerk.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-121995 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0320-9466 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:01:36Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Крішан, Акаш 2017-06-24T06:14:48Z 2017-06-24T06:14:48Z 2012 Самоврядування волинських міст у 60–80-х рр. XVII ст. (за матеріалами Центрального державного історичного архіву України, м. Київ) / Акаш Крішан // Архіви України. — 2012. — № 3. — С. 56-67. — Бібліогр.: 66 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/121995 [930.253+94](477.82)"16" Аналізуються особливості функціонування Магдебурзької системи самоврядування у волинських містах Ковелі, Берестечку та Олиці впродовж другої половини XVII ст. Анализируются особенности функционирования Магдебургской системы самоуправления в волынских городах Ковеле, Берестечко и Олыке во второй половине XVII в. There are analyzed the peculiarities of functioning of Magdeburg self-administration in such cities of Volyn Region as Kovel, Berestechko and Olyka during the second half of 17 century in the article. uk Інститут історії України НАН України Архіви України Огляди джерел та документальні нариси Самоврядування волинських міст у 60–80-х рр. XVII ст. (за матеріалами Центрального державного історичного архіву України, м. Київ) Self Volyn cities in the 60-80's. XVII. (based on Central State Historical Archive Ukraine, m. Kyiv) Article published earlier |
| spellingShingle | Самоврядування волинських міст у 60–80-х рр. XVII ст. (за матеріалами Центрального державного історичного архіву України, м. Київ) Крішан, Акаш Огляди джерел та документальні нариси |
| title | Самоврядування волинських міст у 60–80-х рр. XVII ст. (за матеріалами Центрального державного історичного архіву України, м. Київ) |
| title_alt | Self Volyn cities in the 60-80's. XVII. (based on Central State Historical Archive Ukraine, m. Kyiv) |
| title_full | Самоврядування волинських міст у 60–80-х рр. XVII ст. (за матеріалами Центрального державного історичного архіву України, м. Київ) |
| title_fullStr | Самоврядування волинських міст у 60–80-х рр. XVII ст. (за матеріалами Центрального державного історичного архіву України, м. Київ) |
| title_full_unstemmed | Самоврядування волинських міст у 60–80-х рр. XVII ст. (за матеріалами Центрального державного історичного архіву України, м. Київ) |
| title_short | Самоврядування волинських міст у 60–80-х рр. XVII ст. (за матеріалами Центрального державного історичного архіву України, м. Київ) |
| title_sort | самоврядування волинських міст у 60–80-х рр. xvii ст. (за матеріалами центрального державного історичного архіву україни, м. київ) |
| topic | Огляди джерел та документальні нариси |
| topic_facet | Огляди джерел та документальні нариси |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/121995 |
| work_keys_str_mv | AT kríšanakaš samovrâduvannâvolinsʹkihmístu6080hrrxviistzamateríalamicentralʹnogoderžavnogoístoričnogoarhívuukraínimkiív AT kríšanakaš selfvolyncitiesinthe6080sxviibasedoncentralstatehistoricalarchiveukrainemkyiv |