Світовий досвід розробки системних індикаторів сталого розвитку
У статті проаналізовано світовий досвід розробки системних індикаторів сталого розвитку. Визначено напрямки щодо їх удосконалення на всіх рівнях управління (глобальному, національному, регіональному). В статье проанализирован мировой опыт разработки системных индикаторов устойчивого развития. Опреде...
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіко-правових досліджень НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12241 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Світовий досвід розробки системних індикаторів сталого розвитку / О.О. Зайченко // Прометей. — 2008. — Вип. 3(27). — С. 23-26. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859652508422504448 |
|---|---|
| author | Зайченко, О.О. |
| author_facet | Зайченко, О.О. |
| citation_txt | Світовий досвід розробки системних індикаторів сталого розвитку / О.О. Зайченко // Прометей. — 2008. — Вип. 3(27). — С. 23-26. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | У статті проаналізовано світовий досвід розробки системних індикаторів сталого розвитку. Визначено напрямки щодо їх удосконалення на всіх рівнях управління (глобальному, національному, регіональному).
В статье проанализирован мировой опыт разработки системных индикаторов устойчивого развития. Определены направления для их усовершенствования на всех уровнях управления (глобальном, национальном, региональном).
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:35:41Z |
| format | Article |
| fulltext |
23ПРОМЕТЕЙ 2008 №3(27)
УДК 332.12 О.О. Зайченко*
СВІТОВИЙ ДОСВІД РОЗРОБКИ СИСТЕМНИХ ІНДИКАТОРІВ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
У статті проаналізовано світовий досвід розробки системних індикаторів сталого розвитку. Визначено
напрямки щодо їх удосконалення на всіх рівнях управління (глобальному, національному, регіональному).
В статье проанализирован мировой опыт разработки системных индикаторов устойчивого развития.
Определены направления для их усовершенствования на всех уровнях управления (глобальном, националь-
ном, региональном).
Постановка проблеми. Однією із головних
проблем світової економіки на сучасному етапі
глобалізації є проблема формування ефективної
економічної політики ресурсозбереження задля
досягнення цілей сталого розвитку. Контроль,
моніторинг та керування за досягненням цілей
стійкого розвитку, оцінка ефективності вико-
ристаних засобів та інструментів вимагають
розробки відповідних критеріїв і показників –
індикаторів сталого розвитку. Комплекс таких
індикаторів відіграє ключову роль в діагностиці
стану складної системи «природа – еконо-
міка – людина» і відкриває можливості корекції
цього стану на основі розробки відповідних
регіональних, національних, світових програм.
Аналіз останніх досліджень і публікацій.
Проблемам сталого розвитку та індикаторам
його комплексного вимірювання присвячені
наукові праці багатьох вітчизняних та зарубіжних
вчених: О.Г. Білоруса, З.В. Герасимчук,
Б.М. Данилішина, В.І. Данілова-Данил’яна,
Ґ.Е. Дейлі, М.І. Долішнього, С.І. Дорогунцова,
К.С. Лосєва, І.І. Лукінова, Л.Г. Мельника,
Д.Г. Медоуза, О.О. Осауленка, Ю.В. Орловської,
А.Д. Урсула та інших.
На світовому рівні проблемою розроб-
ки індикаторів сталого розвитку займаються
Департамент політичної координації та стійкого
розвитку ООН, Комісія Об’єднаних націй по
сталому розвитку, Міжнародний інститут ста-
лого розвитку (Канада), Науковий комітет з
проблем навколишнього середовища (SCOPE),
що здійснює проект по індикаторах сталого
розвитку. Ця проблема розглядається на різних
міжнародних конференціях і семінарах.
Науковцями вже запропоновані проекти
індикаторів для систем різних масштабів: гло-
бального, регіонального, національного, ло-
кального, галузевого, навіть для окремих на-
селених пунктів і підприємств. Проте питання
розробки індикаторів сталого розвитку ще має
безліч проблем та протиріч. На жаль, поки що
всі ці розробки носять попередній характер.
Характерні два напрямки проведених
досліджень з формування індикаторів ста-
лого розвитку: з одного боку, пропонують-
ся безліч нових спеціальних індикаторів; з
іншого – робляться спроби пошуку інтеграль-
них індикаторів і навіть єдиного індикатора.
Метою даної статті є проаналізувати
світовий досвід розробки системних індикаторів
сталого розвитку та визначити напрямки щодо
їх удосконалення на всіх рівнях управління
(глобальному, національному, регіональному).
Виклад основного матеріалу дослідження.
Завдання розробки індикаторів було поставлене
у 1987 році Всесвітньою комісією з навколишньо-
го середовища і розвитку (комісія Брундтланд).
А необхідність у розробці індикаторів сталого
розвитку була відзначена в «Порядку денному на
XXI століття», прийнятої на (Конференції ООН
по навколишньому середовищу й розвитку в
Ріо-де-Жанейро в 1992 році. У главі 40 цього до-
кумента («Інформація для прийняття рішень»)
відзначено: «З метою створення надійної осно-
ви для процесу прийняття рішень на всіх рівнях
і сприяння полегшенню саморегульованої
сталості комплексних екологічних систем і си-
стем розвитку необхідно розробити показники
сталого розвитку» [1].
На міжнародному рівні зараз розроблено
проект із 134 індикаторів сталого розвитку [2].
Ця безліч розділена на наступні основні групи:
індикатори соціальних аспектів сталого розвит-
ку, індикатори економічних аспектів сталого
розвитку, індикатори екологічних аспектів ста-
лого розвитку (включаючи характеристики води,
землі, атмосфери, інших природних ресурсів
і відходів) та індикатори інституціональних
аспектів сталого розвитку (програмування
* Зайченко О.О. – асистент кафедри міжнародної економіки Придніпровської державної академії будівництва та
архітектури, м. Дніпропетровськ.
24 УКРАЇНА ТА ЇЇ РЕГІОНИ В УМОВАХ СВІТОВОЇ ГЛОБАЛІЗОВАНОЇ СИСТЕМИ
й планування політики, наукові розробки,
міжнародні правові інструменти, інформаційне
забезпечення, посилення ролі основних груп
населення), запропоновані в проекті індикатори
вимагають спеціальних перетворень, пристосу-
вання до конкретних умов, а в деяких випад-
ках – розширення для окремих країн.
Використання індикаторів, запропоно-
ваних міжнародним проектом, обмежує їхнє
використання в багатьох країнах у зв’язку з
відсутністю необхідної інформації й статистич-
них даних. Так, США у своїй стратегії сталого
розвитку використали тільки 56 індикаторів,
більшість із яких – якісні.
Країни Організації економічного спів-
робітництва й розвитку (ОЕСР) розвивають про-
граму індикаторів сталого розвитку, починаючи
з 1990 р. на основі наступних вимог [3]:
1) політичної релевантності, аналітичного
глузду та вимірювання;
2) можливості розрахунку цих індикаторів у
більшості країн;
3) регулярного використання їх в аналі-
тичних оглядах, наукових доповідях і офіційних
звітах.
Індикатори використовуються для трьох
головних цілей: відстеження прогресу в
економічних, соціальних, екологічних скла-
дових; максимальної інтеграції екологічних
інтересів у секторальній політиці; втілення
екологічних інтересів в економічну політику.
Концептуальною основою індикаторів
ОЕСР служить тріада: тиск (на навколишнє
середовище) – стан (навколишнього сере-
довища) – реакція (необхідні заходи), що
аналогічно вимогам до індикаторів ООН [3].
Індикатори тиску являють собою індикатори
людської активності, процесів і характеристик,
які можуть позитивно або негативно впливати на
стійкий розвиток. Ці індикатори відповідають
рівню компанії, галузі або економіки. Приклади
таких індикаторів - зростання населення або
емісії парникових газів.
Індикатори стану фіксують характеристи-
ки сталого розвитку в даному районі в цей саме
момент. Це може бути щільність населення,
відсоток міського населення, запаси палива,
води й т.п.
До індикаторів реагування відносять
політичний вибір і інші реакції на зміну ха-
рактеристик стійкого розвитку. Ці індикатори
вказують на волю й ефективність суспільства в
вирішенні проблем стійкого розвитку. Приклади
подібних індикаторів – витрати на поліпшення
здоров’я, законодавство, нормування і регулю-
вання, економічні інструменти й т.п.
Така ж модель використовується при
розробці секторальних (галузевих) індикаторів,
які повинні відбивати тенденції розвитку галузі
і їхнє екологічне значення, взаємодію між га-
луззю й навколишнім середовищем (включає
позитивні й негативні впливи розвитку галузі
на навколишнє середовище й впливи зміни
останньої на розвиток галузі), економічні зв'язки
між галуззю й навколишнім середовищем.
Інша модель — тиск, стан, вплив і відповідь,
також широко використовується розвиненими
країнами при оцінці сталого розвитку. Проте
обидві моделі індикаторів мають слабкі сторо-
ни. Найбільш серйозна проблема щодо згаданих
варіантів індикаторів полягає у тому, що вони
недостатньо враховують системність сталого
розвитку. Все вищевикладене свідчить, що до-
тепер немає таких індикаторів, які б адекватно
обслуговували досягнення двох ключових про-
блем:
– надавати всю необхідну інформацію про
життєздатність системи і рівень її змін;
– вказувати шлях до кінцевої мети — стало-
го розвитку.
На нашу думку, починати формування
індикаторів сталого розвитку треба з визначен-
ня відносно точних вимог до них. До так вимог
належать [4]:
1) індикатори сталого розвитку потрібні
для того, аби спри яти розробці політики і
відповідних рішень на всіх рів нях: село, містечко,
місто, регіон, країна, конти нент, світ;
2) ці індикатори мають реагувати на
всі важливі занепокоє ння, що виникають у
процесі сталого розвитку. Потріб ні спеціальні
індикатори, які враховують взаємодіючі си-
стеми і їх навколишнє середовище;
3) кількість індикаторів повинна бути мак-
симально малою, але при цьому вони мають
бути достатньо ефективними і надійними;
4) індикатори мають бути ясними, точни-
ми, зрозумілими і практичними. Вони повинні
враховувати інтереси всіх учасників процесу
сталого розвитку;
5) індикатори мають допомагати оцінювати
життєдіяльність, усталеність поточних подій,
пов’язаних із сталим розвит ком. Проблема
полягає в тому, що індикатори пов’язані
ситуацією, яка постійно змінюється, рухається.
Це динамічний процес.
Також індикатори мають працювати на
дуже різній матерії-основі. Одні вимірюються
вартісно, інші – кількісно. Відповідно, вини-
кають суттєві труднощі. Йдеться про те, щоб
індикаторів було якомога менше, щоб вони були
комплексними і водночас охоплювали багато
25ПРОМЕТЕЙ 2008 №3(27)
аспектів.
У пошуках індикаторів необхідно врахо-
вувати те, що кількість їх не може бути неви-
правдано великою. Саме тут може допомогти
агрегація індикаторів, тобто поєднання більш-
менш близьких, однакових своїм характером
і спрямованістю. Проте виваженої агрегації
можна досягти за допомогою науково вивірених
вагомих факторів, які мають бути міжнародно
визнаними і відносно об’єктивними. Процес
агрегації повинен бути повністю відкритим і
транспарентним. Це суттєво насамперед для
тих, хто приймає рі шення.
Індикатори мають бути достатньо стандарти-
зованими. Цьо му, зокрема, сприятиме виділення
напрямків, які можна розподілити за такими
групами [5]:
– соціальна група — інтегрує проблеми
рівності, справед ливості, охорони здоров’я,
освіти, житла, безпеки, народонаселення;
– група навколишнього середовища —
об’єднує проблема тику захисту повітря, землі,
морів, океанів, води, біорізноманітності;
– економічна група — охоплює проблемати-
ку економічну, фінансову, споживання, вироб-
ництва, розвитку, менеджменту;
– інституційна група — інтегрує інституційні
рамки та інституційні можливості.
Визнаючи багатоформатність сталого роз-
витку, не можна не враховувати появу великої
кількості індикаторів. Це, звичай но, створює
суттєві проблеми. Міжнародний інститут стало-
го розвитку (Канада) відзначає основну дилему,
згідно з якою, з одного боку, необхідний всеохо-
плюючий підхід, а з другого, — простота і ясність
системи вимірювання. Інститут вказує на іс-
нування кількох сотень індикаторів. Визнаючи їх
корисність для політиків, науковців, інституцій,
він водночас визнає складність, непрактичність
оперування надмірною кількістю індикаторів.
Таким чином, внаслідок збільшення
кількості проектів з індикаторами виникає два
протидіючі виклики:
1) збільшується комплексність, складність,
широкомасштабність, а отже, постає питання,
як управляти масивом да них, потрібних для
моніторингу;
2) вимога простоти, ясності, практичності й
ефективності [6].
Один з виходів з цієї ситуації — перетво-
рювати (поєднувати) індикатори на індекси. Це
може сприяти одержанню ясної і зрозумілої кар-
тини сталого розвитку, розкрити взаємовідно-
сини між екосистемами і основними компонен-
тами, а також допомогти одержанню й аналізу
критичних сил і слабкостей. Прикладом частки
агрегованого показника може виступати індекс
людського розвитку, який включає тривалість
життя, грамотність дорослого населення та ре-
альний валовий внутрішній продукт на душу
населення.
Наступним важливим недоліком всіх
проектів розробки індикаторів сталого розвит-
ку є відсутність пріоритетів. Всі індикатори ви-
ступають як рівноправні, тобто маючі однакову
вагу. Тим часом аналіз комплексів індикаторів
показує, що при їхньому створенні певній групі
індикаторів так чи інакше надається більша
вага, чим іншим групам. Аналіз індикаторів
сталого розвитку, розроблених Комісією зі ста-
лого розвитку ООН [2], показує, що 54 з них
відносяться до групи індикаторів навколишньо-
го середовища; крім того, у групах індикаторів
економічних, соціальних і інституційних є ще
23 індикатора, прямо пов'язаних з навколишнім
середовищем. Таким чином, усього в цьому
проекті 77 індикаторів можуть бути віднесені
до екологічних, що становить більше 57%.
Все це свідчить про те, що провідними або
пріоритетними в індикаторах сталого розвитку
є екологічні індикатори.
Аналогічна тенденція - пріоритетне
виділення в неявній формі індикаторів на-
вколишнього середовища - простежується й у
Доповіді по проекті індикаторів сталого розвит-
ку Наукової ради з проблем навколишнього се-
редовища (SCOPE) [7]. Розглянуті в цій доповіді
численні варіанти та підходи до створення си-
стем індикаторів сталого розвитку незмінно
виділяють екологічну групу індикаторів, а
в інших групах (соціальних, економічних,
інституціональних) простежується прагнення
виявити їхній зв’язок з навколишнім середови-
щем.
Резюмуючи вищевикладене, зробимо
наступні висновки:
По-перше, зазначимо, що серед існуючих
систем індикаторів сталого розвитку прак-
тично немає таких, які б задовольняли вимозі
повноти інформації. Так, у проекті списку
індикаторів, підготовленому Комісією ООН по
сталому розвитку, дуже багато індикаторів не
визначаються в більшості держав, дані по них
часто неповні, визначені за нерепрезентативні
відрізки часу, нерідко недостовірні. У першу
чергу це стосується екологічних індикаторів, се-
ред яких є такі, які поки взагалі не визначаються
й вимагають спеціальних наукових і методич-
них розробок. Найбільшу кількість індикаторів,
особливо економічних і соціальних, вимірюють
і визначають розвинені країни. Помітно гірше
справа у країнах з перехідною економікою та в
26 УКРАЇНА ТА ЇЇ РЕГІОНИ В УМОВАХ СВІТОВОЇ ГЛОБАЛІЗОВАНОЇ СИСТЕМИ
країнах, що розвиваються.
По-друге, у майбутньому індикатори ста-
лого розвитку для глобальних цілей повинні
бути погоджені на міжнародному рівні і опи-
ратися на міжнародні стандарти. Для рішення
національних та регіональних завдань ста-
лого розвитку можливі розробки власних си-
стем індикаторів, але обов’язково узгоджених з
національними стандартами і нормами.
По-третє, у збірнику доповідей Наукової ради
з проблем навколишнього середовища (SCOPE),
присвяченого проблемі індикаторів стало-
го розвитку, вказується на те, що: «Індикатори
завжди засновані на компромісі. Їхня роз-
робка потребує оптимізації релевантності
користувачеві, наукової обґрунтованості і
можливості вимірювання» [7]. В цілому, по-
годжуючись з цією точкою зору, підкреслимо,
що найважливішою властивістю індикаторів
сталого розвитку повинна бути їх наукова
обґрунтованість.
Література
1. United Nation. Agenda XXI: Programme
of action for sustainable development.
UN Puplication, 1992.
2. Indicators of sustainable Development,
UN Puplication, 1996.
3. OECD Policies to Enhance Sustainable
Development. OECD. Paris, 2000.
4. New Economic Foundation. New indication
resource pack. London, UK, 1996.
5. Rigby, Howlett and Woodhouse, Sustainability
Indicators for Natural Resourse Manadgment
Policy. A Review of Indicators of Agricultural
and Rural Livelihood Sustainability. IDPM
Manchester. U.K. 2000.
6. International Institute for Sustainable
Development. Canada, 2002.
7. Sustainability Indicators, UN Puplication,
1997.
Поступила до редакції 20.11.08 © О.О. Зайченко, 2008
УДК 338.24 О.В. Озаріна*
ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ ПРИ АНАЛІЗІ СКЛАДОВИХ
ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
Досліджено доцільність використання системного підходу до аналізу економічної безпеки, виявлено
складові структури економічної безпеки України, проведено структурний аналіз економічної безпеки дер-
жави за системним підходом.
Исследована целесообразность использования системного подхода к анализу экономической безопасно-
сти, выявлены составные структуры экономической безопасности Украины, проведен структурный анализ
экономической безопасности государства по системному подходу.
Актуальність дослідження. Перехід
України (і інших трансформаційних держав)
у фазу відкритого суспільства (внутрішньо
й зовнішньо), яке має риси відкритої си-
стеми (нестабільність, неврівноваженість,
незворотність), з наявністю багатоваріантних
траєкторій розвитку, що робить її мобільнішою
й маневренішою за ситуацій нових випробу-
вань, вимагає перебудови системи державно-
го управління та проектування нового змісту
економічної безпеки країни на основі досягнень
теорії складних систем та синергетики.
Теоретичною основою дослідження
економічної безпеки держави обрано систем-
ний підхід обґрунтування рішення, що є одним
із методів дослідження теорії економічних си-
стем. В якості інструмента системного підходу
застосовано структурний аналіз, що діє в умо-
вах складної системи та дозволяє на будь-якому
етапі прийняття рішень визначити ланцюги
зворотних зв’язків у соціально-економічній
системі, що є надскладною багаторівневою си-
стемою.
Аналіз публікацій. Тему можливості вико-
* Озаріна О.В. – доцент кафедри міжнародної економіки Донецького національного університету економіки і
торгівлі ім. М. Туган-Барановського, канд. екон. наук, доцент, м. Донецьк.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-12241 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1814-8913 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:35:41Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут економіко-правових досліджень НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Зайченко, О.О. 2010-10-01T10:43:53Z 2010-10-01T10:43:53Z 2008 Світовий досвід розробки системних індикаторів сталого розвитку / О.О. Зайченко // Прометей. — 2008. — Вип. 3(27). — С. 23-26. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1814-8913 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12241 332.12 У статті проаналізовано світовий досвід розробки системних індикаторів сталого розвитку. Визначено напрямки щодо їх удосконалення на всіх рівнях управління (глобальному, національному, регіональному). В статье проанализирован мировой опыт разработки системных индикаторов устойчивого развития. Определены направления для их усовершенствования на всех уровнях управления (глобальном, национальном, региональном). uk Інститут економіко-правових досліджень НАН України Україна та її регіони в умовах світової глобалізованої системи Світовий досвід розробки системних індикаторів сталого розвитку Мировой опыт разработки системных индикаторов устойчивого развития World experience of development of systems steady development indicators Article published earlier |
| spellingShingle | Світовий досвід розробки системних індикаторів сталого розвитку Зайченко, О.О. Україна та її регіони в умовах світової глобалізованої системи |
| title | Світовий досвід розробки системних індикаторів сталого розвитку |
| title_alt | Мировой опыт разработки системных индикаторов устойчивого развития World experience of development of systems steady development indicators |
| title_full | Світовий досвід розробки системних індикаторів сталого розвитку |
| title_fullStr | Світовий досвід розробки системних індикаторів сталого розвитку |
| title_full_unstemmed | Світовий досвід розробки системних індикаторів сталого розвитку |
| title_short | Світовий досвід розробки системних індикаторів сталого розвитку |
| title_sort | світовий досвід розробки системних індикаторів сталого розвитку |
| topic | Україна та її регіони в умовах світової глобалізованої системи |
| topic_facet | Україна та її регіони в умовах світової глобалізованої системи |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12241 |
| work_keys_str_mv | AT zaičenkooo svítoviidosvídrozrobkisistemnihíndikatorívstalogorozvitku AT zaičenkooo mirovoiopytrazrabotkisistemnyhindikatorovustoičivogorazvitiâ AT zaičenkooo worldexperienceofdevelopmentofsystemssteadydevelopmentindicators |