Частки́ чи ча́стки?
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Культура слова |
|---|---|
| Datum: | 2016 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2016
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/122964 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Частки́ чи ча́стки? / В. Винницький // Культура слова. — 2016. — Вип. 84. — С. 206-208. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-122964 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Винницький, В. 2017-08-20T11:17:47Z 2017-08-20T11:17:47Z 2016 Частки́ чи ча́стки? / В. Винницький // Культура слова. — 2016. — Вип. 84. — С. 206-208. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/122964 uk Інститут української мови НАН України Культура слова Наші консультації Частки́ чи ча́стки? Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Частки́ чи ча́стки? |
| spellingShingle |
Частки́ чи ча́стки? Винницький, В. Наші консультації |
| title_short |
Частки́ чи ча́стки? |
| title_full |
Частки́ чи ча́стки? |
| title_fullStr |
Частки́ чи ча́стки? |
| title_full_unstemmed |
Частки́ чи ча́стки? |
| title_sort |
частки́ чи ча́стки? |
| author |
Винницький, В. |
| author_facet |
Винницький, В. |
| topic |
Наші консультації |
| topic_facet |
Наші консультації |
| publishDate |
2016 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Культура слова |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| format |
Article |
| issn |
0201-419X |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/122964 |
| citation_txt |
Частки́ чи ча́стки? / В. Винницький // Культура слова. — 2016. — Вип. 84. — С. 206-208. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT vinnicʹkiiv častkičičastki |
| first_indexed |
2025-11-27T04:22:34Z |
| last_indexed |
2025-11-27T04:22:34Z |
| _version_ |
1850796206241873920 |
| fulltext |
Культура слова №84’ 2016206
нормативною є коренева акцентуація – розбо́ру, розбо́ром і т. д.,
розбо́ри, розбо́рів і т. д.
Василь Винницький
ЧАСТКИ ́ЧИ ЧАС́ТКИ?
В іменниках типу кни́жка (із суфіксами -к-, -ечк-, -єчк-,
-очк-) перші приклади з наголосом на закінченні у множині
засвідчено ще наприкінці ХVI ст. Пізніше (у першій половині
ХVIІ ст.) таке наголошення виступає рідко, а з кінця ХVIІ ст.
в українських акцентованих пам’ятках починає щоразу
частіше вживатися флексійна акцентуація у відмінкових
формах множини. Вперше акцентну опозицію між одниною і
множиною (можливість відрізняти родовий відмінок однини
від називного множини) помітив Р. Брандт (1880), який
зазначав, що ця специфічна особливість українського наголосу
відрізняє його від інших східнослов’янських.
Процес переміщення наголосу на закінчення у відмінкових
формах множини згаданих іменників продовжується й
досі, що супроводжується ваганням при визначенні їхнього
акцентування як у словниках, поетичних творах, так й усному
літературному (тим більше живому) мовленні. У південно-
західних говорах цей процес проходить швидше, ніж у південно-
східних. У сучасній українській літературній мові флексійне
наголошування у відмінкових формах множини мають
іменники: балачки́, вказівки́, вчительки́, говірки́, голочки́, дірки́,
дужки́, звістки́, записки́, карточки́, копійки́, крапки́, лампочки́,
ложечки́, пам’ятки́, палички́, помилки́, приказки́, сторінки́,
сопілки́, склянки́, скрипки́, але у́смішки і усмі́шки. У багатьох
іменниках процес перенесення наголосу на закінчення ще не
завершився, і вони вживаються з подвійним акцентуванням,
наприклад: ложки́ і ло́жки, п’явки́ і п’я́вки, скріпки́ і скрі́пки,
сумки́ і су́мки, співанки́ і співа́нки, сумочки́ і су́мочки, хазяйки́ і
хазя́йки. Існують також іменники, в яких такий процес тільки
почався, і вони мають двояке наголошування, але першим
(рекомендованим) поки що в них виступає кореневий наголос,
а другим (прийнятним) – флексійний, наприклад: ба́нки і
Наші консультації 207
банки́, бу́дки і будки́, бу́льбашки і бульбашки́, буру́льки і бурульки́,
карлю́чки і карлючки́, ліні́йки і лінійки́, ни́рки і нирки́, ні́жки і ніжки́.
До таких випадків належить і наголошування іменника частка
у множині, який уживається в багатьох значеннях (частина,
частинка; спеціальний, ботанічний, математичний, граматичний
терміни). Тому слід аналізувати акцентуацію названого іменника у
множині загалом і його наголос як граматичного терміна зокрема,
який уперше використано в «Українському правописі (проекті
для ознайомлення)» (1926), а в «Правописному словникові» Г.
Голоскевича зареєстровано – ча́стки́.
В українських акцентованих пам’ятках кінця ХVІІ – початку
ХVІІІ ст. іменник частка у множині засвідчено із флексійним
наголосом – частки́. В українській мові ХІХ ст. він має
різну акцентуацію (у словниках і поетичних творах): частки́
і ча́стки (Словник Є. Тимченка); ча́стки (М. Старицький,
П. Грабовський), частки́ (І. Франко), частки́ і ча́стки (Леся
Українка). У лексикографічних працях ХХ ст. словоформи
аналізованого іменника зафіксовано також із неоднаковим
наголошуванням (без указівки на значення): ча́стки́
(«Правописний словник» Г. Голоскевича; «Правописний
словник» О. Панейка (1941); «Орфоепічний словник» у 2 т.;
«Український орфографічний словник» (2002); «Український
орфографічний словник» (2009); частки́ і ча́стки («Словник
наголосів» М. Погрібного; «Українська літературна вимова
і наголос»). Поети ХХ ст. надають перевагу кореневому
акцентуванню: ча́стки і частки́ (П. Тичина, А. Малишко),
ча́стки (В. Сосюра, М. Бажан, Н. Забіла, Л. Забашта): Погляд
мами серце рве на ча́стки (А. Малишко), І треба ту стіну в
роках Лупать по крихті, по частка́х (А. Малишко).
В однотомному «Російсько-українському словникові»
(1948), «Українсько-російському словнику» в 6 т., «Російсько-
українському словнику» в 3 т. наведено «ча́стки́ пилу, пороху»,
«Українсько-російський словник» у 6 т. подає «ділити на рівні
ча́стки́», а «Словник української мови» в 11 т. у значенні
прислівника фіксує «ча́стка́ми», а також «прискорювач
заряджених ча́сто́к». У словнику-довіднику «Складні випадки
наголошення» С. Головащука подано «заряджені частки́», а в
його «Словнику наголосів» є ча́стки́ (без указівки на значення).
Культура слова №84’ 2016208
«Словник лінгвістичних термінів» Д. Ганича та І. Олійника
наводить кореневий наголос – ча́стки, а «Українська мова.
Енциклопедія» рекомендує флексійний – частки́.
Отже, іменник частка у відмінкових формах множини в будь-
якому значенні має підстави вживатися з подвійним наголосом –
частки́ (рекомендований) і ча́стки (прийнятний, можливий),
а як граматичний термін – із флексійним наголошуванням –
частки́. І такий наголос варто було б подавати для закріплення
у вжитку в найновіших українських словниках (і перевиданих),
підручниках і посібниках для середньої та вищої школи.
Василь Винницький
ДЗВІНОК ЧИ ДЗВОНИК?
Обидва іменники в українській мові, як і російській,
пройшли цікавий семантичний розвиток. В українських
пам’ятках ХVІ ст. засвідчено звонокъ, дзвонокъ (у ХVІІ ст. –
дзвоно́къ). Словник В. Даля фіксує зво́никъ і звоно́къ, «Словник
української мови» П. Білецького-Носенка – дзво́никъ,
дзвоно́́къ у значенні «дзвин» (колоколъ), а дзвоно́чикъ
(зменш.) – «колокольчикъ». «Малоруско-нїмецкий словар»
Є. Желеховського і С. Недільського подає: дзвіно́к (зменш. від
дзвін); 2) дзво́ник (зменш.), а «Словарь української мови» за
ред. Б. Грінченка – дзвін (зменш. дзвіно́́к, дзво́ник); 1) дзво́ник =
дзвіно́къ; 2) мн. дзво́ники (рослина). «Етимологічний словник
російської мови» за ред. М. Шанського пояснює, що рос.
звоно́к (укр. дзвіно́к, біл. звано́к, пол. dzwonek, чес. zwonek) – це
демінутив, утворений за допомогою суфікса -ок від іменника
звон «колокол», який поступово втрачає відтінок зменшеності
і набуває самостійного значення. В українській мові така
картина не простежується. Наприклад, однотомний «Російсько-
український словник» (1948), «Російсько-український словник»
у 3 т. (та й інші словники) рос. звоно́к перекладають – укр.
дзвіно́к і дзво́ник; звуковий сигнал – дзеленча́ння, дзеле́нькання,
а рос. звоно́чек – укр. зменш.-пестл. дзвіно́чок, дзво́ничок.
«Словник української мови» в 11 т. тлумачить: дзвіно́к – зменш.
|