«Енциклопедія українознавства»: про структуру, зміст та історію створення
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Наука України у світовому інформаційному просторі |
|---|---|
| Дата: | 2015 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2015
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123026 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «Енциклопедія українознавства»: про структуру, зміст та історію створення / Р.В. Пилипчук, Н.М. Фещенко // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 12. — К.: Академперіодика, 2015. — С. 128-131. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-123026 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Пилипчук, Р.В. Фещенко, Н.М. 2017-08-21T09:30:41Z 2017-08-21T09:30:41Z 2015 «Енциклопедія українознавства»: про структуру, зміст та історію створення / Р.В. Пилипчук, Н.М. Фещенко // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 12. — К.: Академперіодика, 2015. — С. 128-131. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. XXXX-0077 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123026 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Наука України у світовому інформаційному просторі «Енциклопедія українознавства»: про структуру, зміст та історію створення Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
«Енциклопедія українознавства»: про структуру, зміст та історію створення |
| spellingShingle |
«Енциклопедія українознавства»: про структуру, зміст та історію створення Пилипчук, Р.В. Фещенко, Н.М. |
| title_short |
«Енциклопедія українознавства»: про структуру, зміст та історію створення |
| title_full |
«Енциклопедія українознавства»: про структуру, зміст та історію створення |
| title_fullStr |
«Енциклопедія українознавства»: про структуру, зміст та історію створення |
| title_full_unstemmed |
«Енциклопедія українознавства»: про структуру, зміст та історію створення |
| title_sort |
«енциклопедія українознавства»: про структуру, зміст та історію створення |
| author |
Пилипчук, Р.В. Фещенко, Н.М. |
| author_facet |
Пилипчук, Р.В. Фещенко, Н.М. |
| publishDate |
2015 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Наука України у світовому інформаційному просторі |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| format |
Article |
| issn |
XXXX-0077 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123026 |
| citation_txt |
«Енциклопедія українознавства»: про структуру, зміст та історію створення / Р.В. Пилипчук, Н.М. Фещенко // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 12. — К.: Академперіодика, 2015. — С. 128-131. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT pilipčukrv enciklopedíâukraínoznavstvaprostrukturuzmísttaístoríûstvorennâ AT feŝenkonm enciklopedíâukraínoznavstvaprostrukturuzmísttaístoríûstvorennâ |
| first_indexed |
2025-11-24T02:26:35Z |
| last_indexed |
2025-11-24T02:26:35Z |
| _version_ |
1850838112205275136 |
| fulltext |
128
Р.В. Пилипчук, Н.М. Фещенко
Інститут енциклопедичних досліджень НАН України
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
УКРАЇНОЗНАВСТВА: ПРО СТРУКТУРУ,
ЗМІСТ ТА ІСТОРІЮ СТВОРЕННЯ
Після закінчення Другої світової війни у Західній Європі Науко-
ве товариство імені Шевченка (далі — НТШ) відновило свою ді-
яльність. Тоді ж, у 1947 році, НТШ ухвалило рішення про ство-
рення «Енциклопедії Українознавства» (далі — ЕУ). Підставою
для цього був той факт, що в повоєнні часи відчувався брак син-
тетичних праць із різних ділянок знань про Україну, підручників
з українознавства. Відтак з’явилася ідея заснувати Інститут ен-
циклопедії українознавства, який би займався укладанням ЕУ.
Для втілення цієї ідеї було сформульовано такі завдання, які
відповідають основним засадничим принципам ЕУ 1:
1) зібрати інформацію з українознавства для двохмільйонної
маси українців й осіб українського походження, які живуть у різ-
них країнах світу поза межами тодішнього СРСР;
2) створити джерело знань про Україну й український народ
для людей інших країн, зокрема, цю роль мали виконувати іншо-
мовні видання «Енциклопедії українознавства»;
3) акумулювати достовірні відомості про минуле й сучасне
України для українців на рідних землях, на яких часто замовчува-
лося або фальшувалося те, що становить сутність українства.
Загалом кредо енциклопедії звучить так: «Енциклопедія укра-
їнознавства спирається на ті вічні ідеали, які лягли в основу на-
шого світогляду й нашої культури, підхід її базується на
ідеалістично-християнських засадах і державницьких традиціях,
і тому має саме науковий, об’єктивно цінний характер, подаючи
найважливіші відомості з різних ділянок українознавства»2.
Редактори ЕУ від самого початку звернули увагу на ті галузі
науки, які мали служити потребам української спільноти, підго-
тувати солідну документацію про Україну. Творець відновленого
НТШ В. Кубійович писав: «У сьогоднішніх трагічних для нашої
нації часах український вчений повинен в першу чергу займати-
1 Кубійович В. Мені 85. — Париж; Мюнхен, 1985. — С. 246.
2 Переднє слово // Енциклопедія Українознавства. — Мюнхен; Нью-Йорк,
1949. — С. 5.
129
Енциклопедія українознавства: про структуру, зміст та історію створення
ся не проблемами, які йому особисто любі й милі, а цими, які сьогодні по-
в’язані з потребами нації. Серед соток проблем повинен український вче-
ний присвятити свій труд в першу чергу цим, на розв’язку яких жде нація й
сучасне життя»3.
«Енциклопедія українознавства» охоплює тільки українознавчий мате-
ріал, на відміну від такого видання, як «Українська загальна енциклопедія»,
що належить до універсальних енциклопедій. Дотримуючись об’єктивнос-
ті й наукових методів у викладі статейних матеріалів, редакція й автори ста-
вили на перший план український погляд на минуле, суспільні процеси,
культуру тощо, особливо в тих питаннях, які в «Українській радянській ен-
циклопедії» науковці підрадянської України висвітлювали ідеологічно за-
ангажовано, часто з антиукраїнських позицій.
ЕУ замислювалася й, власне, була реалізована як два окремі, однак
взаємопов’язані й взаємодоповнювані частини. Перша частина загально-
предметна — своєрідний підручник з українознавства (ЕУ-1); друга — влас-
не словникова (ЕУ-2).
Перша частина ЕУ 4 складається з трьох томів, що охоплюють за тема-
тичним принципом усі ділянки українознавства. На 1200 (нумерація всіх
книжок наскрізна) сторінках подано у формі низки наукових статей загальні
відомості про назву території українського народу; географічне положення
України та межі її земель, адміністративний поділ, фізичну географію і при-
роду, геологію, клімат, рослинний та тваринний світ, людність і демографію,
економіку, народне господарство, юриспруденцію, етнографію, мо ву, істо-
рію, культуру, літературу, пресу, охорону здоров’я та спорт, військо, одним
словом, усі аспекти життя країни та етносу, ймення якого — українці.
Працю над ЕУ-1 розпочато навесні 1948 року в Мюнхені, і тривала вона до
червня 1952 року, коли було закінчено редагування трьох томів. Зміни, які ста-
лися у 1940-х роках (виїзд членів НТШ з Німеччини, фінансові труднощі, брак
відповідного приміщення), змусили очільників НТШ перенести свій осередок
у більш сприятливе місце. Ним виявився будинок у Сарселі неподалік від Па-
рижа, куди влітку 1952 р. і переїхав західноєвропейський центр НТШ.
Редакційну колегію цього видання очолювали Володимир Кубійович та Зе-
нон Кузеля, а серед авторів такі метри свого фаху, як: Наталя Василенко-
Полонська, Іван Раковський, Юрій Блохін-Бойко, Святослав Гординский, Ва-
силь Біднов, Дмитро Дорошенко, Юрій Шевельов, Іван Зілинський, Григорій
Махів, Іван Огієнко, Олександр Оглоблин, Ярослав Пастернак, Василь Сімович,
Роман та Степан Смаль-Стоцькі, Дмитро Чижевський та десятки інших імен, що
становлять славу української науки, які волею долі опинилися в еміграції.
Матеріал ЕУ-1 поділено на 20 розділів і присвячено окремим галузям
українознавства. Подаємо назви розділів і, відповідно, кількість сторінок:
3 Кубійович В. Сучасні проблеми української науки // Сьогочасне й минуле: вісник ук-
раїнознавства. — 1948. — Ч. 1. — С. 9.
4 Енциклопедія українознавства: У 3-х т. / Гол. ред. В. Кубійович. — Мюнхен; Нью-Йорк,
1949—1952.
130
Р.В. ПИЛИПЧУК, Н.М. ФЕЩЕНКО
1. Загальна частина (23); 2. Фізична географія (94); 3. Людність (59); 4.
Етнографія (136); 5. Мова (47); 6. Археографія, історія (221); 7. Церква (30);
8. Право (67); 9. Культура (23); 10. Література (64); 11. Просторове мисте-
цтво (40); 12. Театр, музика, танок (46); 13. Кіно, фото, радіо (10); 14. Наука,
освіта, виховання (67); 15. Видавництво, преса (38); 16. Бібліотеки, архіви,
музеї (21); 17. Народне господарство (103); 18. Суспільство (23); 19. Народне
здоров’я, фізична культура (20); 20. Військо (30).
Робота над енциклопедією ускладнювалася тим, що в повоєнний час
бракувало найнеобхідніших довідників, документів; не було доступу до по-
трібних архівів та джерел, до спеціалізованих бібліотек; не вистачало інфор-
мації про новини в Україні, статистичних даних про кількість і склад насе-
лення, про народне господарство та культуру. Тому відомості, наведені в
ЕУ-1, швидко застарівали й потребували оновлення та доповнення. Це було
враховано в англомовному виданні енциклопедії. Працювати над першою
частиною енциклопедії було не надто складно: основну роботу з укладання
видання було покладено на редакторів відділів, які замовляли й отримували
готові матеріали від авторів — професійних спеціалістів, статті яких були
написані фахово й не потребували значного опрацювання.
Друга частина ЕУ 5 — це гаслова, або сло�вникова енциклопедія (ЕУ-2),
що складається з 10 томів та 11 — додаткового. Принцип укладання цієї ен-
циклопедії абетковий, статті значно менші за обсягом; окрім того, ця части-
на більш докладна, оскільки включає багато вузьких фактів та подій із різ-
них ділянок українського життя. До неї ввійшли численні статті, присвячені
українським діячам — відомим постатям в історії, в громадсько-політичному,
науковому, літературному, мистецькому, церковному житті, а також україн-
ським містам та містечкам, навчальним і науковим закладам, промисловим
підприємствам, театрам, пам’ятникам культури, пресі.
У першій частині ЕУ українознавчі матеріали подано стосовно всієї тери-
торії України, при укладанні другої частини застосовано абетковий підхід. В
ЕУ наведено географічні, історичні, етнографічні, культурні, економічні, ві-
домості про окремі історичні, природно-географічні краї (Буковина, Волинь,
Галичина, Гуцульщина, Закарпаття, Полісся, Полтавщина, Чернігівщина). З
огляду на те, що ЕУ з’явилася в еміграції, в ній подано докладну інформацію
про українську діаспору та зв’язки різних народів і держав з Україною.
Праця над ЕУ-2 тривала 37 років — від 1952 до 1989 р. Появу цієї енцикло-
педії вважають найбільшим досягненням української еміграції після Другої сві-
тової війни. Ініціатором і головним редактором словникової частини був В. Ку-
бійович, який зорганізував багатьох співробітників, науковців різних галузей
українознавства, фахівців із найрізноманітніших галузей знань. Коло співро-
бітників ЕУ-2 охоплювало найкращі наукові сили української діаспори, розпо-
рошені по віддалених країнах, але об’єднані спільною метою і конкретною ро-
5 Енциклопедія українознавства. Словникова частина: В 10-ти т. / Гол. ред. В. Кубійович,
А. Жуковський. — Париж; Нью-Йорк, 1954—1989.
131
Енциклопедія українознавства: про структуру, зміст та історію створення
ботою із сарсельським редакційним осередком вони створили своєрідний
українознавчий інститут, який діяв без статутів й офіційних зборів — лише на
засадах конкретної праці. Солідний перелік фахівців за галузями їхніх наук, які
активно були залучені до написання матеріалів ЕУ-2, подав проф. А. Жуков-
ський у своїй статті про «Енциклопедію українознавства»6.
ЕУ-2 ніби доповнювала, конкретизувала ЕУ-1. Однак, як ЕУ-1, так і ЕУ-2
мали свої хронологічні обмеження у висвітленні інформації. Перша подавала
стан української наукової думки в еміграції кінця 40-х — початку 50-х років
ХХ ст.; друга охоплювала події до середини 80-х років цього ж століття.
Звичайно, будь-яке енциклопедичне видання має інформаційні лаку-
ни — з різних причин, зокрема через брак відомостей. Не позбавлена цього
недоліку й ЕУ-2. Саме тому проф. А. Жуковський, який перебрав після
смерті В. Кубійовича 1985 р. керівництво НТШ у Європі та головної редак-
ції ЕУ-2, знаючи про такі прогалини, 1995 року звернувся до Національної
академії наук України з пропозицією видати три додаткові томи енциклопе-
дії, як від її називав — ЕУ-3. ЕУ-3 мала б стати своєрідним продовженням
ЕУ-2, оскільки в ній, на думку проф. А. Жуковського, треба було відобрази-
ти період від 1985 року до часу її виходу — тобто кінця 1990-х років. Окрім
того, у цей час професор А. Жуковський у співпраці з науковцями матери-
кової України, яких допомагав зорганізувати Український міжнародний ко-
мітет науки і культури при НАН України 7 для зв’язків з українцями закор-
доном, працював над одинадцятим доповнюваним томом 8 до ЕУ-2.
Праця над 11-м томом ускладнювалася через різні причини. Насамперед че-
рез те, що до цього тому увійшли гасла, для яких свого часу важко було знайти
фахових авторів. Крім нових статей цей том містить також частину «Виправлен-
ня», в якій подано перелік виявлених у десяти томах ЕУ-2 помилок, а також до-
повнено (там, де їх не було) дату та місце народження і смерті в біографіях осіб,
виправлено й доповнено бібліографічні дані репресованих більшовицьким ре-
жимом осіб, про долю яких не було відомо до 1990 р. Як і в шостому та десятому
томах, у цьому томі подано список фундаторів «Енциклопедії українознавства».
Ідея професора А. Жуковського про осучаснення «Енциклопедії украї-
нознавства» (ЕУ-1 і ЕУ-2) у вигляді ЕУ-3 зреалізувалася, але в інший спо-
сіб — створенням багатотомної «Енциклопедії сучасної України»9.
6 Жуковський А. «Енциклопедія Українознавства» // Енциклопедичний вісник України. —
2009. — Вип. 1. — С. 17—19.
7 Про Український міжнародний комітет з питань науки і культури при НАН України
див.: Яцків Я.С., Желєзняк М.Г., Ізотова І.Ю. Наука і культура України: долаючи кор-
дони. — К., 2014; Якців Я.С. Моє земне тяжіння: У 2-х т. — К., 2015.
8 Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Доповнення. — Т. 11 / Гол. ред.
А. Жуковський. — Париж; Нью-Йорк, 1995.
9 Див.: Железняк М.Г. Від ЕУ до ЕСУ(коротка історія феномену Енциклопедії Сучас-
ної України) // Українська енциклопедистика: Матеріали Третьої міжнародної наукової
кон ференції, Київ, 22-23 жовтня 2013 року. — К., 2014. — <http://encyclopedia.kiev.ua/
vydaniya/Dopov2013.pdf>.
|