Україна в системі європейського та євразійського інтеграційних процесів

Розглянуто теоретичні основи створення інтеграційних об’єднань країн. Здійснено аналіз альтернатив- них переваг західного і євразійського векторів інтеграції для України. Доведено, що попри важливість територіального фактору, вирішальну роль у створенні інтеграційних об’єднань відіграють економічні...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Куриляк, В.Є.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2013
Schriftenreihe:	Вісник економічної науки України
Schlagworte:	Наукові статті
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123191
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Україна в системі європейського та євразійського інтеграційних процесів / В.Є. Куриляк // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 1 (23). — С. 84–93. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-123191
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1231912025-02-10T01:24:50Z Україна в системі європейського та євразійського інтеграційних процесів Украина в системе европейского и евразийского интеграционных процессов Ukraine in the system of european and eurasian integration processes Куриляк, В.Є. Наукові статті Розглянуто теоретичні основи створення інтеграційних об’єднань країн. Здійснено аналіз альтернатив- них переваг західного і євразійського векторів інтеграції для України. Доведено, що попри важливість територіального фактору, вирішальну роль у створенні інтеграційних об’єднань відіграють економічні та цивілізаційні чинники. Обґрунтовано переваги європейського вектору інтеграції для України. Рассмотрены теоретические основы создания интеграционных объединений стран. Осуществлен анализ альтернативных преимуществ западного и евроазиатского векторов интеграции. Доказано, что невзирая на важность территориального фактора, решающую роль в создании интеграционных объединений играют экономические и цивилизационные факторы. Обоснованы преимущества европейского вектора интеграции для Украины The author considers principles of creating intercountry integration unions and performs analysis of alternative benefits of western and Eurasian vectors for Ukraine’s integration. The author proves that irrespective of the impact of territorial factor, the economic and civilizational factors are instrumental in establishing integration unions. The paper grounds advantages of the European vector of integration for Ukraine. 2013 Article Україна в системі європейського та євразійського інтеграційних процесів / В.Є. Куриляк // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 1 (23). — С. 84–93. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123191 uk Вісник економічної науки України application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Куриляк, В.Є. Україна в системі європейського та євразійського інтеграційних процесів Вісник економічної науки України
description	Розглянуто теоретичні основи створення інтеграційних об’єднань країн. Здійснено аналіз альтернатив- них переваг західного і євразійського векторів інтеграції для України. Доведено, що попри важливість територіального фактору, вирішальну роль у створенні інтеграційних об’єднань відіграють економічні та цивілізаційні чинники. Обґрунтовано переваги європейського вектору інтеграції для України.
format	Article
author	Куриляк, В.Є.
author_facet	Куриляк, В.Є.
author_sort	Куриляк, В.Є.
title	Україна в системі європейського та євразійського інтеграційних процесів
title_short	Україна в системі європейського та євразійського інтеграційних процесів
title_full	Україна в системі європейського та євразійського інтеграційних процесів
title_fullStr	Україна в системі європейського та євразійського інтеграційних процесів
title_full_unstemmed	Україна в системі європейського та євразійського інтеграційних процесів
title_sort	україна в системі європейського та євразійського інтеграційних процесів
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Наукові статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123191
citation_txt	Україна в системі європейського та євразійського інтеграційних процесів / В.Є. Куриляк // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 1 (23). — С. 84–93. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT kurilâkvê ukraínavsistemíêvropeisʹkogotaêvrazíisʹkogoíntegracíinihprocesív AT kurilâkvê ukrainavsistemeevropeiskogoievraziiskogointegracionnyhprocessov AT kurilâkvê ukraineinthesystemofeuropeanandeurasianintegrationprocesses
first_indexed	2025-12-02T11:32:58Z
last_indexed	2025-12-02T11:32:58Z
_version_	1850396039530414080
fulltext	84 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ ня заходів щодо простого відтворення. В цьому випадку шахті потрібні зростаючі капітальні вкладення, що також знижує ефективність роботи вугледобувних підприємств. Суперечність може бути усунена тільки одним шляхом: просте відтворення повинне включати такі елементи, які дадуть можливість гасити виникаючі негативні тенденції. Розробка методики відтворення основних фондів шахт є темою подальших досліджень. Список використаних джерел 1. Амоша А. И. Угольная промышленность Украи- ны: проблемы и решения / А. И. Амоша, Б. М. Бирен- берг. — Донецк : ИЭП НАН Украины, 1999. — 96 с. Рис. 1. Вплив факторів на прибуток підприємства 2. Середа Л. О. Сучасний стан вугільної промисловості / Л. О. Середа // Економіка промисловості : науково-практичний журнал. — До- нецьк : Національна Акад. наук України (Україна). — 2009. — № 1. — с. 67–70. 3. [Електронний ресурс] — РЕжим доступу : http:// www.ukrstat.gov.ua. 4. Держстат: Україна за 2 місяці 2012 р. нарости- ла видобуток вугілля на 4,6 % [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://www.rbc.ua/ukr/top/show/goss- tat-ukraina-za-2-mesyatsa-2012-g-narastila-dobychu-ug- lya-16032012175600. 5. Карпінський Б. А. Фінансово-господарська ді- яльність підприємств вугільної галузі України: реалії та перспективи / Б. А. Карпінський, Н. С. Залуцька // Фі- нанси України. — 2008. — № 8. — С. 63–73. 6. Ситник В. В. Вдосконалення механізмів розкрит- тя внутрішніх резервів шахт в ринковій трансформації економіки : автореферат дисертації на здобуття науково- го ступеня кандидата екон. наук: спец. 08.06.01 / Вячес- лав Володимирович Ситник. — Дніпропетровськ : Нац. Гірнич. ун-т, 2004. — 18 с. 7. Игнатова Е. А. Анализ финансовых резуль- татов деятельности предприятия / Е. А. Игнатова, Г. М. Пушкарева. — М. : Финансы и статистика, 1990. — 96 с. Інтеграційні вектори і Україна Світова економіка як система органічно взаємопов’язаних економічних відносин набирає в остан- ні століття інтеграційних ознак, що мають тенденцію до поглиблення і поширення. В старі часи і у середньовіччя міжнародні зв’язки мали, як правило, прямолінійні век- тори, наприклад, «з варяг у греки», шовковий шлях, тор- гівля між Скандинавією, Англією, Нідерландами, При- балтикою і Новгородом через мережу ганзейських міст Північної Німеччини, створення текстильних центрів Нідерландів (м. Антверпен, Мехелен, Брюссель) і ману- фактур Південної Німеччини у Швабії та інші. Проте нині спостерігається тенденція до світової інтеграції, що прояв- ляється у формах внутрішньогазевої і міжгалузевої торгівлі між різними країнами, тобто експорт і імпорт товарів, які належать до однієї або різних товарних груп. У цілому інтеграція у розумінні взаємодоповнюва- ності національних економік (економік держав) — це закономірний процес, що більшою чи меншою мірою притаманний усім періодам історії людства. Основи теоретичного розуміння цього явища були сформульо- вані Адамом Смітом і Давидом Рікардо, які показали, що зовнішньоекономічні відносини є виразом свободи торгівлі та міжнародного поділу праці і управляються «невидимою рукою конкуренції». Остання направляє розміщення виробництва у ті країни, де на виготовлен- ня певного продукту забезпечуються нижчі абсолютні витрати праці. Менше з тим, обмін може бути вигідним і бажаним, якщо за відсутності абсолютних переваг є то- вари, виробництво яких вигідніше за існуючим співвід- ношенням витрат та якщо різниця у відносних вартос- тях дає можливість сторонам отримати прибуток. Реалізація ідеї вільної торгівлі задля поглиблення міжнародного поділу праці і реалізації вигід кожної кра- їни на основі використання абсолютних і порівняльних переваг у виробництві нині не може бути забезпечена простішими формами інтеграції a la шовковий шлях. В умовах глобалізації виробництво і міжнародна торгівля здійснюються між усіма країнами за мільйонами пози- ціями товарів і послуг. Тому інтеграційні процеси по- требують встановлення нового світового економічного порядку, в рамках якого можна пошукувати, встанов- лювати і розвивати виробничу спеціалізацію взаємови- гідної торгівлі. У глобальному економічному просторі його основою є Світова організація торгівлі, створення якої започатковано у 1947 році підписанням Генеральної угоди по тарифах і торгівлі - GATT, а завершено у 1994 році у м. Марракеші (Марокко) підписанням 123 країна- В. Є. Куриляк д-р екон. наук м. Тернопіль УКРАЇНА В СИСТЕМІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ТА ЄВРАЗІЙСЬКОГО ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ КУРИЛЯК В. Є. 852013/№1 ми Заключного акту Уругвайського раунду торговельних переговорів і Марракеської декларації. З огляду на склад цієї організації (її членами нині є 157 країн) та обсяги сві- тової торгівлі країн-членів (більше 96 %), вона встанов- лює правила міжнародної торгівлі і вирішення спірних питань між країнами-членами. При цьому СОТ впливає на глобальну економічну політику на основі співпраці з Міжнародним валютним фондом і світовим банком, а та- кож з багатьма іншими міжнародними організаціями за принципом «узгодженості» (coherence). Близько 140 кра- їн-членів мають статус спостерігача в органах СОТ. З ін- шого боку, СОТ представлений на правах спостерігача у ряді міжнародних організацій. У цілому, секретаріат СОТ підтримує робочі стосунки з майже 200 міжнародними організаціями, беручи участь у заходах із формування світової статистики, дослідженнях, розробці норматив- них документів та підготовці кадрів [1]. Світова інтеграція не є загальнопланетарною будовою із чотирьох стін. Вона є фундаментом із загальноприйня- тих норм і правил, які визнані міжнародними організа- ціями і ратифіковані урядами-членами цих організацій. Проте, світова інтеграція за сучасних умов розвивається в рамках певних галузевих і товарних тарифних й інших об- межень. Зняти їх цілком неможливо через неспівпадіння інтересів різних країн — розвинутих, слаборозвинутих та країн з ринками, що становляться. Існують суперечності і в середині цих груп країн. У цих умовах зростають тен- денції щодо використання урядами нетарифних методів для обмеження свободи торгівлі. Невипадково звіт СОТ про світову торгівлю у 2012 році був цілком присвячений аналізу поширення нетарифних обмежень у зовнішньое- кономічній політиці національних урядів [2]. Аналіз по- казав, що нарощується тенденція вживання регулятивних заходів у формі технічних бар’єрів, санітарних та фітосані- тарних заходів, застосування яких часто не має належної прозорості і є прихованим засобом державного протекці- онізму та політичного тиску. Отже, розвиток світової інтеграції сам по собі спо- нукає формування регіональної архітектури інтеграцій- них угрупувань. Фундатори останніх переслідують мету розв’язання тих протиріч і обмежень свободи торгівлі, які на даний час не вдається або навіть неможливо вирішити глобально. Ставляться і більш амбіційні цілі щодо досяг- нення високих соціальних стандартів життя населення. Перелік регіональних інтеграційних об’єднань нині до- сить великий: Європейський Союз (ЄС), Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Співдружність неза- лежних держав (СНД), Чорноморське економічне спів- робітництво (ЧЕС), Північно-Американська угода про вільну торгівлю (НАФТА), Південний спільний ринок (МЕРКОСУР), Азіатсько-Тихоокеанське співробітни- цтво (АТЕС), Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), Економічне співробітництво держав Західної Африки (ЕКОВАК), Спільний ринок Східної та Пів- денної Африки (КОМЕСА), Митний економічний союз Центральної Африки (ЮДЕАК), Митний союз Білорусії, Казахстану і Російської Федерації та інші. Загальновизнано, що найбільш розвинутим інте- граційним об’єднанням є Європейський Союз. Укра- їна багато років проводить політику зближення з цим об’єднанням, до складу якого входять 27 європейських держав. Нині визначено, що стратегічною метою країни є євроінтеграція. Реалізація цієї мети обумовила здійснення суттєвих трансформаційних змін в економіці, розвиток національного законодавства, посилення співробітництва з країнами ЄС. На даному етапі західний вектор еконо- мічного партнерства набув якісно нового рівня розвитку, що потребує розробки організаційно-економічних форм міждержавного масштабу. Цим тенденціям відповідає ба- гаторічна підготовка Угоди про асоціацію між Україною і Європейським Союзом та створення поглибленої і всео- сяжної зони вільної торгівлі між ними. При цьому маєть- ся на увазі, що за умови подальшого успішного розвитку країни та європейського партнерства Україна впритул на- близиться до вирішення проблеми входження в Європей- ський Союз на правах членства. Це відповідає її інтересам, адже фундаментальною складовою зовнішньої політики України залишається стратегія європейської інтеграції. Курс на набуття повноправного членства в ЄС є пріори- тетним як для внутрішнього розвитку України, так і в її зо- внішніх відносинах і був у 2010 році закріплений Законом України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики». «Усі завдання внутрішньої та зовнішньої політики зали- шаються підпорядкованими досягненню умов і критеріїв членства в ЄС, у тому числі забезпеченню стабільності установ, що гарантують демократію, верховенство права, дотримання прав людини та захист прав меншин і ство- рення дієвої ринкової економіки» [3, с. 131]. На підтримку виконання заходів щодо нових кроків у бік євроінтеграції направлена Заява Верховної Ради України від 22 лютого 2013 року «Про реалізацію євроінтеграційних прагнень України та укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом». Попри важливість курсу на євроінтеграцію, Укра- їна не може недооцінювати можливості включення до інших векторів світової інтеграції. Особливо це стосу- ється Митного союзу Росії, Білорусії та Казахстану, то- варообіг з якими у 2012 році становив 63 млрд. доларів проти 50 млрд. доларів з Європейським Союзом. Саме тому в останні роки посилилися науковий пошук і між- державні переговори, метою яких є знаходження моделі економічної співпраці з Митним союзом. Як засвідчують численні дослідження, практика єв- ропейської інтеграції України не позбавлена серйозних недоліків, які гальмують остаточне вирішення завдань, що визначені у програмних урядових документах і до- мовленостях з європейськими лідерами. Серед них такі як відсутність системного підходу, недостатній рівень доступу українських товарів і послуг до зовнішніх рин- ків, низька диверсифікованість експорту, незадовільна ефективність залучення і використання зовнішньої до- помоги та інше. Все це є свідченням недостатнього рів- ня управління інтеграційними процесами. Державне управління інтеграційними процесами В економічній науці суттєво зростає увага переваж- но західних вчених до вирішення проблем державного управління інтеграційними процесами. Велике зна- чення приділяється їм у країнах — колишніх і нинішніх претендентах на вступ в ЄС. Завдяки цьому отримані нові результати теоретичного і практичного характеру. У вітчизняній економічній науці дослідження про- блем державного управління інтеграційними процесами знаходиться практично у зародковому стані, що зумовле- но як об’єктивними причинами (недостатній рівень фі- КУРИЛЯК В. Є. 86 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ нансування, нерозвинутість співпраці з європейськими науковцями, відсутність цільових міжнародних фондів, початковий стан транснаціоналізації економіки тощо), так і причинами суб’єктивного характеру (методологіч- на неспроможність адаптації сучасних надбань світової економічної науки у сфері міжнародного менеджменту, відсутність емпіричної бази власних досліджень через складність доступу до іноземних інформаційних джерел, слабка вмотивованість науковців і практиків). У загальнотеоретичному плані трактування міжна- родної інтеграції пов’язано з розумінням економічної сво- боди. У цьому відношенні найсуттєвіші відмінності харак- терні для представників таких наукових шкіл як ринкова, ринково-інституційна, структурна, дирижистська та нео- функціональна. Для ринкової школи притаманно розгляд економічної інтеграції як універсального процесу забез- печення повної свободи ринкових сил на території певно- го об’єднання держав. Ринково-інституційна концепція допускає використання деяких державних регулятивних механізмів при існуванні інституційних і неінституцій- них форм інтеграції. Структурна концепція економічної інтеграції спрямовує свої зусилля на виробітку механізмів забезпечення соціальної рівності та рівномірного розви- тку країн і регіонів на основі формування наднаціональ- них утворень. В основу концепцій дирижизму заклада- ється передача всіма державами-членами інтеграційного об’єднання функцій зовнішньоекономічної політики над- національним інститутам. Неофункціоналізм, будучи близьким до структурної школи, розвиває ідею політичної інтеграції, за якою цей процес має здійснюватись вищим органом наддержавного утворення з наданням йому від- повідних повноважень щодо спостереження та організації інтеграційного процесу [4, с. 73–82]. Європейська і євразійська інтеграція як альтернативи Серед дискусій, які точаться навколо євроінтегра- ційних устремлінь України, донині лишається незакри- тим питання щодо переваг саме європейського вектора інтеграції. Є ще чимало прихильників точки зору, що більше вигод можна отримати за умови орієнтації на- ціональної економіки у східному напрямку. Найбільш ґрунтовно такого роду дослідження проведено у рамках проекту Євразійського банку розвитку творчим колек- тивом російських і українських науковців, отримані ре- зультати за яким дали підстави авторам стверджувати, що сумарний накопичений ефект від створення Євразій- ського економічного простору і наступного приєднання до нього України протягом 2011–2030 рр. може сягнути для чотирьох країн (Російська Федерація, Білорусь, Ка- захстан, Україна) 1,1 трлн. доларів США (у цінах 2010 р.), зокрема для України визначені вигоди в сумі 219 млрд. доларів США [5, с. 22, 26]. Проте, сценарій, за яким здійснювалися кількісні оцінки порівняльних переваг євроінтеграції України, обмежувався створенням зони вільної торгівлі з ЄС без врахування досягнення кінцевої мети — входження до складу союзу і не допускав жодних особливих умов двосторонньої співпраці. Мало того, при розгляді механізму зближення технологій у країнах Євразійського простору, було зроблено прогноз «щодо зближення рівнів продуктивності використання первин- них ресурсів на основі світового досвіду, який свідчить, що відстаючі за показниками ефективності виробництва країни в ході інтеграції поступово підтягуються до більш розвинутих (ця тенденція більш явно проявляється тоді, коли технологічні розриви між країнами відносно неве- ликі — як у випадку країн пострадянського простору)» [5, с. 10–11]. Отже, реально науково-технічний розвиток у моделі здійснюється в автаркному середовищі, де, як ві- домо, за незначними виключеннями, вища планка нале- жить Російській Федерації. Нові зусилля по формуванню інтеграційного об’єднання на східному векторі треба розглядати з ура- хуванням досвіду створення СНД наприкінці 1991 року, що декларувалося як форма «цивілізаційного розлучен- ня» колишніх радянських республік. Насправді в нього не увійшли прибалтійські республіки, що не завадило їм позитивно вирішити свої пострадянські проблеми, а інші нові незалежні країни по-різному пошукували форми багатостороннього співробітництва. При цьому, за двадцять років на засіданнях Ради голів держав і Ради голів урядів були підписані 255 документів у перший рік по створенню СНД і лише 8,6 % з них торкалися поділу власності колишнього СРСР [6, с. 90]. Нині оцінки інтеграційної ролі фактору СНД є не- гативні як в Україні, так і в інших країнах-членах угру- пування. На жаль, важливі цілі інтеграційного харак- теру у сфері економіки виявилися недосяжними для об’єднання. В. Будкін показав, що для наступників СРСР вони не стали основою «не тільки їхньої інтеграції, а й встановлення стабільних взаємовигідних відносин між усіма членами. Суперечливість політико-економічних інтересів, які реально відбивають позиції правлячих у цих державах кланів, постійно зриває і продовжує зри- вати розв’язання економічних проблем» [7, с. 11]. Ана- логічної точки зору притримується помічник заступника Голови Виконавчого комітету — Виконавчого секретаря СНД Н. Шумский, який констатує, що «вжиті зусилля по створенню рублевої зони нового типу, економічного і валютного союзів, відновленню спільного економічного простору являли собою непродумані спроби ввести за ко- роткий час форми і механізми інтеграції, що притаманні регіональним економічним об’єднанням країн з розви- нутою ринковою економікою і демократією» [6, с. 92]. Статистична оцінка ринкового простору інтеграцій- них векторів України Загальні уявлення про економічні переваги захід- ного і східного векторів інтеграції може дати порівнян- ня кількісних і якісних показників найбільших гравців на західному і східному інтеграційних векторах (табл. 1). Вони свідчать про те, що більший територіальний простір порівняно з ЄС і США має Російська Федера- ція. Використання цього фактору дає можливості для вкладання інвестицій в освоєння чималих природних ресурсів східного сусіда. Однак, для української еконо- міки реалізувати такі конкурентні переваги нереально у оглядовій перспективі, тому територіальний ресурс не можна вважати пріоритетним при вирішенні інтегра- ційних питань. Інша справа, що інтеграційні процеси у світі розвиваються переважно навколо певних еконо- мічних центрів, до яких тяжіють країни периферії. Най- більш досконалих форм інтеграційних об’єднань дося- гли розвинуті країни Європи і Південної Америки, які створили Європейський Союз і НАФТА. Хоча участь у цих союзах не виключає співпрацю у різних сферах з ін- шими країнами. КУРИЛЯК В. Є. 872013/№1 З огляду на територіальний фактор інтеграційних об’єднань як домінуючих у процесах регіоналізації, Укра- їна має знайти реалізацію своїх економічних інтересів на- самперед у Європейському Союзі і Російській Федерації. З цих позицій переваги ЄС є суттєвіші, адже він має більшу чисельність населення у 3,5 рази, більший обсяг ВВП у 7,1 рази і більший обсяг ВВП на душу населення у 1,9 рази. Отже, за макроекономічними показниками ринок Євро- пейського Союзу становить більший інтерес для України, ніж РФ, тому що його кількісні та якісні масштаби відкри- вають більші перспективи для отримання вигод від інте- граційного об’єднання. Звісно, умовою успіху при цьому має бути розробка, відпрацювання і реалізація взаємодо- повнюючої моделі стратегічного розвитку економіки. Вибір альтернатив між європейським і євразійським векторами інтеграції значною мірою має відбуватися з огляду на те, що об’єднання Європи, яке було започат- коване у 1960 році, має більше як 50-тирічні успішні ре- зультати. Вони виявилися у становленні відкритої системи торгівлі, посиленні конкуренції, зниженні цін, сприянні процвітанню та поліпшенню соціального прогресу, зник- ненні витрат і ризиків для інвесторів, пов’язаних з обміном і перерахуванням валют після введення євро у 1999 році [загальну оцінку моделі див.:8, с. 4–11]. Це не означає, що поглиблення і розширення європейської інтеграції не мало проблем та було цілком захищеним від глобальних процесів у світовій економіці, особливо від впливу остан- ніх світових фінансових криз. Проте навіть найбільш руй- нівна криза 2008 року не завадила подальшому просуван- ню інтеграційних процесів у Європі і бажанню багатьох країн долучитися до цих процесів. Серед них Туреччина, Хорватія, Сербія, Македонія, Молдавія та інші. Щодо євразійського інтеграційного простору, то у ньому відбувають хвилеподібні процеси дезінтеграції та інтеграції. Їх фундатор, яким виступає Російська Феде- рація, за основу моделі приймає європейські здобутки інтеграції, включаючи й ідею створення єдиної валюти. Проте, зближення з нею відбуваються переважно на фоні внутрішньополітичних конфліктів в окремих республіках колишнього Радянського Союзу і між ними, зокрема і з Російською Федерацією. Найбільш чутливі з них для на- ціональних економік отримали назву «війн». Для Украї- ни це «молочна», «сирна», «м’ясна», «трубна», «цукрова», «газова» війни, які мали, як правило, не технологічну, а політичну складову. Хоча можна говорити і про масштаб- ніші політичні конфлікти,Так, Е. Винокуров і А. Либман відзначають, що «міркування національної безпеки (зви- чайно перекручено сприймане у пострадянських країнах як автаркія) і політичні конфлікти стають інструментом, що блокують торгову інтеграцію» [9, с. 103]. При розгляді інтеграційних альтернатив деякі дослід- ники віддавали перевагу східному вектору, аргументуючи це деяким перевищенням товарообігу України з Росій- ською Федерацією порівняно з цим показником з Євро- пейським Союзом. Проте в останні роки, як свідчать дані табл. 2, ситуація змінилася. Зараз можна говорити про тен- денцію у напрямку вирівнювання обсягів експорту товарів при більшому мінусовому сальдо у торгівлі з Росією. Одно- часно, структурна складова торгівлі з огляду на стратегічні орієнтири має кращі параметри з Європейським Союзом. Насамперед, товарообіг з Європейським Союзом є збалансованішим, ніж з Російською Федерацією. Якщо у 2010–2012рр. сальдо торгівлі товарами з ЄС склада- ло - 23964 млн., то з РФ — 27868 млн. доларів. Такий стан формується за умов незначних відхилень у сфері експорту товарів переважно за рахунок імпортних по- ставок, які у перспективі мають бути суттєво зменше- ні. Йдеться про енергетичну залежність країни. Так, у 2012 р. закупівля мінеральних продуктів склала 67,2 % всього імпорту або 18421,0 млн. доларів, у тому числі тільки палива мінеральні, нафта і нафтопродукти скла- ли 17989,0 тис. доларів, тобто 65,6 % імпорту. Без цієї групи товарів імпорт з РФ у 2012 році складає 9429,2 млн. доларів, а у 2011 році — 9435,0 млн. доларів. Зрозу- міло, що таку залежність від стратегічно важливого для економіки продукту не можна допускати на довгий час і треба визнати цілком обґрунтованою політику україн- ського уряду на диверсифікацію його імпорту, розши- рення власного виробництва і перехід на енергоощадні технології, здійснення яких вже розпочато. На відміну від торгівлі з Російською Федерацією у структурі імпорту з ЄС суттєву питому вагу займає на- укомістка продукція. Зокрема, закупівля механічного обладнання, машин і електротехнічного обладнання у 2010 році складала 20 % імпорту; а у 2011 році — 24.1 %. За цією позицією у 2011 році імпорт зріс порівняно з 2010 роком на 2,3 млрд. або на 59,2 %. Аналогічна ситу- ація складається в імпорті продукції хімічної продукції та пов’язаних з нею галузей промисловості. Її питома вага склала у 2010 році 19,2 %, а у 2011 році — 17,4 % то- Таблиця 1 Кількісний і якісний стан загально ринкового простору стратегічних інтеграційних векторів України [складено за оцінками МВФ] Площа, км2 // місце у світі Населення, млн. // місце у світі на початок 2013 р. ВВП (ПКС) // місце у світі (за оцінками МВФ у трильйонах міжнародних доларів), 2011 р.. ВВП на душу населення // місце у світі (за оцінка- ми МВФ у міжнародних доларах), 2011 р. США 9 826 675 // 3 307,2 // 3 15064,8 // 1 47025 // 4 ЄС 4 324 782 // 7 491,6 // - 15788,6 // - 30455 РФ 17 075 400 // 1 140,0 // 9 2216,8 //8 16161 // 42 Україна 603 628 // 46 45,7 // 27 327,9 // 37 7634 // 81 Таблиця 2 Зовнішня торгівля України товарами з ЄС і РФ у 2010–2012рр. (млн. дол.) [cкладено за даними Держкомстату] Експорт Імпорт Сальдо 2010 2011 2012 2010 2011 2012 2010 2011 2012 Всього 51405 68394 68810 60742 82608 84658 -9337 -14214 -15848 ЄС 13052 17970 17970 19101 25753 27556 -6049 -7783 -10132 РФ 13428 19820 17632 22198 29132 27418 -8770 -9132 -9786 КУРИЛЯК В. Є. 88 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ варного імпорту. При цьому загальний обсяг закупівель зріс на 22,5 % з 3661,2 млн. у 2010 році до 4486,0 млн. доларів у 2011 році. Варто зазначити, що у ці роки май- же 45 % імпорту продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей займала фармацевтична продукція. Отже, кількісні показники структури імпорту та їхня якісна оцінка дозволяє стверджувати, що зовнішня торгівля з огляду на забезпечення стратегічних напрямів соціально-економічного розвитку для України є більш сприятливою з Європейським Союзом, ніж з Російською Федерацією. Якщо товарні потоки з Росії є такі, що мають бути суттєво зменшені, то у торгівлі з європейськими кра- їнами переважає зацікавленість України у зростанні ім- порту значної товарної номенклатури, закупки якої спри- ятимуть формуванню інноваційної моделі економічного розвитку. У зв’язку з цим треба врахувати також те, що Російська Федерація в останні роки взяла курс на іннова- ційний розвиток промисловості, що потребує посилення співпраці у науково-технічному напрямку з розвинутими країнами. Однак це гальмувалося поправкою Джексона- Вейніка від 1974 року до закону про торгівлю США, яким забороняється надавати режим найбільшого сприяння державам, які порушують або серйозно обмежують права людини. Хоча з 21 листопада 2012 року вона офіційно від- мінена конгресом США, у грудні 2012 року був прийня- тий «закон Магницького», за яким вводяться персональні санкції відносно осіб, відповідальних за порушення прав людини і принципів верховенства права, що матиме нега- тивний вплив на торгові відносини між країнами. Звісно, в умовах, що склалися, інтеграція процесів оновлення зно- шених основних виробничих фондів та посилення техно- логічної спорідненості промислових комплексів України і Росії може гальмуватися з боку розвинених країн. Європейський ринок має суттєві конкурентні пе- реваги для розвитку експортного потенціалу України. Особливо це стосується продукції аграрного походжен- ня. Російська Федерація, маючи найбільшу в світі тери- торію, цілком спроможна забезпечити потреби свого на- селення у сільськогосподарських товарах традиційного українського ринку. Проте, для Європейського Союзу з його великим населенням і відносно малою територією попит на українську аграрну продукцію може мати по- стійну тенденцію до зростання, особливо за умови під- вищення її якості і екологічної чистоти. Одночасно не можна не враховувати і виклики, які пов’язанні із лібе- ралізацією торгівлі з ЄС для сільського господарства. Для українських аграрників можуть оптимістично сприйматися показники імпорту ЄС сільськогосподар- ської продукції, у якому є всі підстави для України розра- ховувати на збільшення своєї частки. Це не зважаючи на те, що ЄС є найбільшим експортером аграрної продукції. Нині на світовому аграрному ринку на нього припадає близько 42 % експортних потоків і 44 % імпортних при тому, що експортні можливості ЄС в 50 разів перевищують українські. При цьому, в Європі приділяється велика увага захисту національного товаровиробника у сільському гос- подарстві. Це стосується насамперед ринку молока та мо- лочної продукції, який є найбільш захищеним. Середній тариф на ці продукти у 2009 році склав 50 % при україн- ському показникові в 12 %. Крім того, ключові ринки за- хищені ще й тарифними квотами, що охоплюють близько 15 % тарифних ліній за ключовими позиціями [10]. Суттєвою рисою зовнішньої торгівлі України є роз- виток дезінтеграційних процесів в рамках так званого ко- лишнього «єдиного народногосподарського комплексу». За дослідженнями Київського національного торговель- но-економічного університету, якщо у 1996 році більше половини експорту України припадало на країни СНД, у якому понад 75 % складав експорт до РФ, то у 2008 році експорт в країни СНД становив 35 % від загального об- сягу українського експорту, що лише на 6 % було менше, ніж експорт до європейських країн. Частка ж Росії про- тягом 1998–2009 років у зовнішньоторговому обороті України скоротилася на 12 пунктів, а в загальному екс- порті товарів і послуг на 7 %. Ще більше (на 18,4 %) ско- ротилася частка імпорту [11, с. 316]. Це стало наслідком відмови від економічно недоцільних зв’язків, переходу у розрахунках між суб’єктами господарської діяльності на ціни світового ринку, різкого скорочення виробництва в країнах СНД, політизації економічних відносин. Та й Росією підписано за двадцятирічний період велика кіль- кість договорів і угод, покликаних регулювати відносини в економічній сфері з іншими державами, які не врахову- вали інтереси України. Однак проблеми далеко не завжди ліквідуються, а в певні періоди навіть загострюються. Концепція єдиної валюти на євразійському інтегра- ційному просторі Одним з найбільш вразливих елементів у проекті Митного союзу є перенесення з моделі Європейського Со- юзу концепції єдиної валюти для країн-членів. Звісно, ідея спільної грошової одиниці для різних країн не відноситься до сфери економічного романтизму. Вона має апробовану теорію «оптимальної валютної зони», розвиток якої прой- шов ряд послідовних етапів: новаторський або піонер- ський (the «pioneering phase»), аналізу витрат і вигод (the «cost-benefit phase»), повторної оцінки (the «reassessment phase»), і практичного використання (the «empirical phase») [12]. Проте, недооцінка готовності банківської системи до протидії внутрішнім і зовнішнім загрозам, відхилення від умов функціонування «оптимальної валютної зони» наці- ональними урядами, неминучі помилки під час підготовки і переходу до використання нової валюти призвели до та- кої глибокої кризи Єврозони, що перед її учасниками по- стала реальна проблема недопущення її розпаду. Уникнення найгіршого варіанту перебігу кризових процесів в економічному та митному союзі Європи свід- чить про те, що об’єднання у рамках і навколо сильних у фінансово-економічних відношенні країн, які входять до числа розвинутих економік, є вирішальним факто- ром прийняття ризикових міждержавних рішень. Адже еволюція теорії оптимальних валютних зон за 50-тиріч- ний період після її розробки свідчить про те, що її авто- рам і послідовникам Манделлу (R. A. Mundell), Кенену (P. W. Kenen), Маккіннону (R. I. McKinnon), Кордену (W. M. Corden) та іншим не вдалося дати ключ до вирі- шення багатьох питань. Деякі з них важливі для ЄС, на які звертається особлива увага у країнах Митного со- юзу — проведення санації зони євро, процедури виходу або виключення з неї країн, які не дотримуються умов входження [13]. Не розроблялись також відповіді на пи- тання, які важливі для ініціаторів створення валютних союзів з більшими ризиками. Особливо це стосується можливості переходу на єдину валюту для країн з ринка- ми, щоформуються; визначення розміру оптимальної ва- КУРИЛЯК В. Є. 892013/№1 лютної зони; функціонування спільної валюти в умовах відсутності єдиного бюджету; переходу на єдину валюту в умовах незалежності макроекономічної політики. З огляду на досвід створення і функціонування Єврозони постановка питання про перехід на єдину ва- люту країн Митного союзу за участю України має вра- ховувати, що економіки цих країн об’єднуються у стані перманентної кризи, в якому вони опинилися у 1990 році і практично ще не вийшли з неї. До того ж вони не є достатньо стійкими до фінансових криз для мобілізації ресурсів і ефективної взаємодопомоги при виникненні явищ, аналогічних нинішнім тенденціям в Єврозоні. Варто враховувати також нестійкість політичних моде- лей та пошук конституційних змін, що характерно для пострадянського економічного простору. Переплетення економічних інтересів ЄС, України і РФ Розглядаючи економічні інтереси України в ракурсі ринків Європейського Союзу і Російської Федерації, вар- то зазначити, що їх треба інтерпретувати як такі, що мають позитивну направленість і у західному, і у східному на- прямках. Ці два найбільші географічні сусіди повинні кон- курувати між собою за ринок України і у їхньому змаганні на українському ринку вибиратимуться ті пропозиції, які природним чином нестимуть для споживачів більші по- точні і стратегічні вигоди. Проблема не може ставитися і вирішуватися Україною за формулою «або-або», і такий підхід має бути сприйнятий всіма сторонами. Відступ від законів чесної конкуренції переводитиме співпрацю у рус- ло політичного протистояння, що не прийнятно. По-іншому повинно ставитися питання, коли йдеться про участь в інтеграційних об’єднаннях. Вступ до певного союзу означає вибір такого кола країн, що договорилися про єдині для всіх його членів принципи, які відкривають для них нові можливості щодо соціаль- но-економічного розвитку. За таких умов співпраця з іншими країнами не повинна перешкоджати реалізації економічних інтересів членів об’єднання. Це характер- но для зовнішньоекономічних зв’язків кожної із з 157 країн-членів СОТ, торгівля і вирішення спірних питань між якими здійснюється за єдиними правилами, що за- фіксовані у близько 30-ти угодах організації. Членство в іншій міжнародній спільноті, яким є, зокрема, Євро- пейський Союз, забезпечує ще більше розширення по- літико-економічних свобод, адже члени ЄС здійснюють спільну зовнішню політику; створили єдиний ринок матеріальних благ, послуг, капіталу і праці; мають єдину валюту і впровадили спільне громадянство. До речі, нині для Росії актуальним є не тільки ство- рення нового інтеграційного об’єднання, у якому вона відіграватиме провідну роль. Для неї більш важливою є альтернатива щодо входження в існуючі об’єднання. Згідно з дослідженням Якуніна, ймовірні три варіанти [14, с. 19]. По-перше, це прийняття існуючого положен- ня справ у світовій економіці і співпраця у правовому і технологічному просторі, який спочатку сформувався без участі Росії при втраті суверенітету фінансової сис- теми і дотриманні сировинного статусу. По-друге, це участь в одній із регіональних валютно-фінансових зон, що формуються: «Євро», «Золотий юань», «Динар зато- ки», «Амеро» і проект південноамериканської валюти, у яких неможливо розраховувати на лідерство. По-третє, це формування самостійного фінансового центру із на- рощуванням реального виробництва і підвищенням ролі геоекономічного інтегратора в якості вузлової точ- ки торгових, транспортних, міграційних та інших шля- хів між Європою і Азією при експорті російської сиро- вини за рублі. Сподівання на успіх і на цьому напрямку проблематичні, оскільки більшість ліній «шовкового шляху» та південноазіатських країн є більш розвинуті і привабливі, а тільки реалізація російської сировини за рублі не стане достатньою для перетворення країни у світовий фінансовий центр, особливо з огляду на тен- денції переходу багатьох імпортерів російської нафти і газу на альтернативні джерела енергії. Інші варіанти розвитку інтеграційних формувань, що ініціюються Росією і передбачають повноцінну участь України, іноді пов’язуються з представленням нашої країни як частини євразійського геоекономічно- го простору. «Становище України та її майбутнє, - пише Д. Чистилін,- нерозривно пов’язані з процесами фор- мування Євразії як єдиного геоекономічного простору» [15, с. 86]. Початкове сприйняття такої тези не викликає заперечень. Аргумент є прийнятним з огляду на пере- плетення історичних доль народів, їх культур і економік. Попри те, що в останнє століття розвиток багатьох країн Східної Європи був відірваний від її західних сусідів, а ще більшою мірою відокремлено розвивалась азійська частина на території колишнього Радянського Союзу. Ймовірно єдиний напрямок, який пов’язує ниніш- ні Європу й Азію, є енергетична взаємозалежність. З цих міркувань всю Європу, а не лише Україну і Білорусію, як це часто представляється, треба вважати частиною євра- зійського простору. Та й то умовно, адже нині в європей- ських країнах і в Україні розпочалися суттєві дезінтегра- ційні процеси в енергетичному секторі, що направлені на зниження залежності від російської сировини. Що ж торкається цивілізаційно-ментальних основ, то Європа разом із країнами свого сходу слабо вписується в ідею євразійства. Попри багаторічне перебування у складі од- нієї країни з Росією, реальний розвиток України як дер- жави із сучасною цивілізацією можливий лише за умови всебічного розширення та інтенсифікації інтеграційних процесів з ЄС. Інші рішення будуть із стратегічних мірку- вань помилковими і затримають прогрес на багато років. Ймовірно, не має реальних підстав для розширен- ня Європейського Союзу на ідеї «Великої Європи», що у інтерпретації російських урядовців отримала визна- чення «Великої Європи від Лісабона до Владивостока». Ця ідея не нова, її намагався здійснити ще Наполеон наприкінці XVIII-XIX століття, вона мала і має сво- їх послідовників. На наш погляд, концепція «Великої Європи» має право на існування як основа розширен- ня міжнародних відносин, їх гуманізації та сприяння економічному розвитку у євразійському просторі. Про- те, в оглядовому майбутньому проект «Великої Євро- пи» не стане основою побудови нового регіонального об’єднання на кшталт ЄС. Для цього не має підстав як із міркувань економічних, так і з точки зору забезпечення інституційної спорідненості. Навіть інтеграційний про- стір ЄС не розглядається нині як однорідний у політико- економічному сенсі, особливо в ракурсі концепцій «Єв- ропи двух швидкостей» і «Європи різних швидкостей». Якщо ж розглядати перспективи «Великої Європи», то найймовірніше на цьому просторі відбуватимуться інте- КУРИЛЯК В. Є. 90 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ граційні процеси за моделлю «Європи багатьох швидко- стей», у якій для України має бути розроблена модель руху щонайменше на третій швидкості. Аналізуючи переплетення інтересів Європейського Союзу, України і Росії, можна виокремити два аспекти. По-перше, включення України до складу Митного со- юзу має вирішити насамперед економічні проблеми, пов’язані з отриманням преференцій у сфері енергетики і розвитком кооперації у деяких галузях. По-друге, Росія має зацікавленість геополітичного характеру, суть якої полягає у розумінні пріоритетів переходу до багатополяр- ності як таких, за яких рівновага забезпечується військо- во-політичним протистоянням систем. Звідси намагання посилити геополітичні і географічні позиції створенням на пострадянському просторі нових економічних угру- пувань. З огляду на це у рамках Митного союзу не став- ляться амбітні соціально-економічні цілі. З огляду на це співпраця з Митним союзом може здійснюватися за іні- ційованою з боку України формулою 3+1. Це дає мож- ливість узгодити сторонам інтереси і в цих рамках розви- вати співпрацю. За такою моделлю співпрацюють майже всі економічні союзи. Так, наприклад, Європейський Союз має угоди майже з 30-ма країнами щодо створен- ня зони вільної торгівлі, зокрема з Албанією, Алжиром, Боснією і Герцеговиною, Єгиптом, Ізраїлем, Колумбією, Перу, Кот-Д’Івуар, Хорватією, Чилі та іншими країнами. Європейська Асоціація Вільної Торгівлі (ЄАВТ) створи- ла зони вільної торгівлі з 22 країнами, серед яких Алба- нія, Єгипет, Гонконг, Ізраїль, Йорданія, Канада, Колум- бія, Мексика, Сербія, Туреччина, Хорватія, Чилі та інші. Регіональна інтеграція в аспектах цивілізаційних факторів Створення інтеграційних об’єднань регіонального типу іноді не без підстав пов’язують із суперечливістю глобалізаційних процесів. «На тлі підвищення ефектив- ності функціонування міжнародної економіки відбува- ється загострення міжнародної боротьби за сфери впливу у виробничому, ресурсному, фінансовому, інформацій- ному та інших секторах життєдіяльності людини. При цьому, політична або економічна нестабільність в одній країні негативно впливає на стан інших інтегрованих у світове господарство економік. Тому одночасно з проце- сами глобалізації у світі існують регіональні інтеграційні об’єднання країн, які спрямовані на формування систе- ми протидії негативним проявам глобалізації» [16, с. 57]. Однак, створення регіональних інтеграційних об’єднань більшою мірою обумовлюється не стільки дією фактору конкуренції, скільки неможливістю са- мотужки навіть для великих держав, а ще б пак малих економік, повною мірою використовувати досягнення сучасної цивілізації. Тому точніше виділяти так званий «проінтеграційний процес», як це характерно для ме- тодології Д. Г. Лук’яненко. Він зумовлений «розвитком країн, груп країн та регіонів світу в умовах нерівномір- ного розподілу обмежених ресурсів, бажанням держав і корпорацій найбільш ефективного його використання у власних цілях» [17, с. 26]. Нині у формуванні інтеграційних процесів вирі- шальне значення мають такі цивілізаційні фактори як науково-технічний прогрес та створення сприятливого для людського розвитку соціокультурного середовища. Саме це розуміння інтеграції починає домінувати в укра- їнській науковій думці. Наприклад, Д. Г. Лук’яненко зазначає, що «усезростаючий вплив на розвиток міжна- родної економічної інтеграції справляють науково-тех- нологічні фактори, особливо розвиток транспортних та інформаційно-комунікаційних мереж, що спричинило різке «скорочення відстаней». Вагоме, а іноді й вирі- шальне значення мають політичні інтеграційні фактори, безпосередньо пов’язані з факторами економічними, науково-технологічними, соціокультурними» [17, с. 26– 27; виділено Д. Г. Лук’яненком] Переважання факторів цивілізаційного характеру в інтеграційних процесах означає, що при створенні між- державних союзів з метою економічного й політичного взаємопроникнення національних політико-економіч- них систем не доводиться орієнтуватися на подібність досягнень в економіці чи етнічну і мовну схожість. Інте- грація набирає практичного сенсу, якщо учасники між- державного союзу можуть створити кожному умови до- сягнення форпосту цивілізації. Відповідно союзи, що не представлені країнами-світовими лідерами, не можуть вважатися цілком інтеграційними об’єднаннями. Це до- бре видно при аналізі досягнень Європейського Союзу, який, як влучно формулює Д. Г. Лук’яненко, «єдиний приклад інтегрованих національних економік» [17, с. 12]. Якщо цивілізаційний фактор поставити за визна- чальний в інтеграційних прагненнях України, то з тако- го ракурсу варто аналізувати процеси, які відбуваються чи не відбуваються в Європі. Безперечно, що розши- рення ЄС до останнього часу здійснюється за рахунок держав, які щонайменше до Другої світової війни пере- бували у відкритому економічному і культурному про- сторі та мали можливість, хоча й з перемінним успіхом та різним рівнем взаємної віддачі, підживлювати свій розвиток досягненнями інших країн. З іншого боку, негативне відношення багатьох євро- пейців до прийому Туреччини в ЄС пояснюється не гео- графічною приналежністю держави, переважна частина якої (95 % території) знаходиться в Азії, а побоюваннями «зіткнення цивілізацій» (the Clash of Civilization). Вважа- ється, що входження ісламської країни до єдиного союзу християнських держав може спричинити численні кон- флікти через різницю у фундаментальних гуманітарних цінностях [18]. На цьому фоні Україна для європейців є країною, яка сприймається із значно вищими пози- тивістськими настроями. Як пише грецький науковець Е. Сискос, «з точки зору ментально-психологічної, істо- ричної і культурної спільноти найбільша країна в центрі Європи — Україна у порівнянні з Туреччиною є для ЄС значно більш прийнятним кандидатом на вступ, а її єв- роінтеграційні перспективи цілком залежать від прогре- су українських економічних і політичних реформ» [19, с. 77–78. На жаль, наразі ЄС не готовий дати Україні чіткі перспективи членства через внутрішню політичну нестабільність, хоча й пішов на підписання з нею Угоди про асоціацію, інтегральною складовою якої будуть по- ложення про зону вільної торгівлі. При цьому, очільники ЄС ніколи не заперечували наявності принципової мож- ливості входження України до його складу. Мало того, угоди про асоціацію укладалися Європейським Союзом з іншими країнами, які були кандидатами на членство в ЄС як форма сприяння перетворенням, що формують умови для їх входження до складу Союзу. КУРИЛЯК В. Є. 912013/№1 Говорячи про цивілізаційний фактор, треба мати на увазі, що його вплив на розвиток є не другорядним, а ви- рішальним. Економічне лідерство США і європейських країн є наслідком надбань всієї західної цивілізації, а не навпаки. Саме завдяки їм створена техніко-технологічна і організаційна основа західної економіки. Приклад Япо- нії, Південної Кореї, Китаю, Індії, деяких інших країн свідчить про те, що виділення і активізація переваг ци- вілізаційного характеру може забезпечити успішну кон- куренцію національної економіки в цілому або окремих її галузей зі світовими лідерами. З огляду на це є великий сенс в орієнтації національної політики на конкуренцію у культурно-цивілізаційній сфері, підпорядковуючи її ці- лям економічного наздоганяння й випередження лідерів. Цивілізаційний фактор у функціонуванні інтеграцій- ного об’єднання, як свідчить досвід ЄС, має настільки сут- тєво-притягальне значення, що він є орієнтиром не тільки для тих країн, що стали його членами, а й для інших, які включаються нині до групи, так званих, «наздоганяючих країн». Йдеться насамперед про засадничі ціннісні над- бання, які нині визначають світове лідерство європейських країн: повноцінну демократію, відповідальну владу, права людини, плюралізм, екосвідомість, моральність, ставлен- ня до іншого як до Іншого (з великої літери), турботу про середній клас, гендерну рівність, правову безпеку, інтер- націоналізм, загальнокультурний і освітній рівень кожного громадянина, наявність громадянського суспільства, висо- кі соціальні й економічні стандарти життя. Геоекономічний і геополітичний простір, що формується Європейським Союзом, є для колишніх радянських республік головним вектором прискореної модернізації. У цьому сенсі Росія не може бути альтернативою ЄС, оскільки сьогодні вона не- спроможна сприяти пострадянським країнам досягненню повною мірою сучасного рівня економічного і соціального розвитку. Це визнає Н. Шумский, який зазначає, що «Росія в силу своєї відносної слабкості, багаточисленних еконо- мічних, соціальних і внутрішньополітичних проблем поки неспроможна взяти на себе функції координатора загаль- ної економічної політики співдружності і реалізувати більш сильний варіант економічної інтеграції» [6, с. 101]. Таке розуміння є і в самій Росії. Так, Л. Б. Вардом- ский пише, що країни СНД «вбачають для себе користь в активізації співпраці з ЄС по різним лініям, маючи на увазі отримання технічної і технологічної допомоги, кредитів та інвестицій. Крім того, вони розраховують на отримання певних торгових преференцій від ЄС. З огляду на структу- ру торговельно-економічних зв’язків, для цих країн Росія і пострадянські регіональні об’єднання не являють собою альтернативу ЄС. Це доповнюючі один одного вектори, що при паралельному використанні можуть призвести до прискореної модернізації цих держав» [20, с. 25]. Розви- ваючи свою точку зору, Л. Б. Вардомский зазначає, що у підґрунті протиріч між Росією та ЄС «лежить неконкурен- тоздатність російської практики регіонального співробіт- ництва порівняно з європейською, привабливість євро- пейських цінностей і інститутів для спільного сусідства, намагання Росії використати енергофактор для досягнен- ня політичних цілей. Європу відрізняє інноваційний під- хід до регіонального співробітництва, що, безумовно, при- вабливо для східних сусідів ЄС» [20, с. 26]. У співпраці з країнами-претендентами на членство Європейський Союз відіграє роль «цивілізуючої сили», що транслює їм власні позитивні цінності. Вони є не у всьому, але їх настільки багато, що складно сказати, де їх не має. Проте, головні досягнення європейської цивілізації — це побудова зони стабільності, безпеки і процвітання; це де- мократичні цінності, які включають соціально-економічні і культурні виміри; це верховенство закону і прав людини. З огляду на такі пропозиції Євросоюзу для претендентів на членство у ньому не має альтернативи для рівноцінної пара- лельної інтеграції — в ЄС чи інші об’єднання (насамперед, у Митний союз Білорусії, Казахстану і Російської Федерації). У такому випадку інтеграція на схід може допускатися лише по тих лініях, що не суперечать європейському вектору або якщо країна не сприймається ЄС в якості стратегічного партнера. Саме через це, як зазначає російська дослідниця І. М. Бусигіна, «Москва мало чим може перешкодити збли- женню своїх сусідів з Євросоюзом та їх наступній інтегра- ції у Велику Європу» [21, с. 66]. Гіпотетично можна уявити єдину модель, за якої приєднання до Митного союзу буде вигідним для України і жодним чином не суперечитиме умовам європейської інтеграції. В іншому випадку співпра- ця з країнами Митного союзу має розвиватися як складова не регіональної, а світової інтеграції. Інтеграційний вибір в аспектах активних і пасивних важелів впливу Переваги, що отримують претенденти на вступ до Європейського Союзу, є безперечними і вони у загаль- них оцінках, як правило, не дискутуються. Проте, досвід східноєвропейських країн свідчить, що у різних столи- цях по-різному ставилися до вигод, які тягло за собою членство в ЄС. З’ясування такого стану справ потребує попередньо ввести поняття «пасивних» і «активних» ва- желів впливу. Це дає можливість диференційовано піді- йти до виявлення відмінностей, які ЄС може справляти на своїх майбутніх членів. Такий підхід обґрунтувала М. А. Вахудова, відносячи до пасивних важелів прива- бливість членства у ЄС, а до активних — умисні умови, які ЄС висуває в ході приєднання [22, с. 84]. З огляду на дію пасивних і активних важелів впливу варто відразу зауважити, що приєднання до ЄС з самого початку було спільною зовнішньоекономічною метою всіх колишніх соціалістичних країн-претендентів на членство у союзі: Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, Румунії і Болгарії. Однак, досягнення відповідності внутрішнім ви- могам до членства в ЄС не обов’язково супроводжувалося відповідною внутрішньою політикою. За дослідженням М. А. Вахудової, «ціна, яку мали сплатити правлячі еліти, виконуючи внутрішні вимоги ЄС, варіювалася після 1989 року відповідно до їхньої залежності від етнічного націо- налізму та економічної корупції як інструментів здобу- вання й утримання політичної влади. Для неліберальних урядів ціна за пристосування внутрішньої політики до вимог ЄС була зависокою. Їхня політична влада залежала від внутрішньополітичних стратегій, які були несумісні з вимогами ЄС: ліберальною демократією та всебічною економічною реформою. Виконання неявних, а згодом — явних норм членства в ЄС вимагало би від цих правлячих еліт здійснення заходів, які б послабили їхню внутрішню політичну базу» [22, с. 85]. Нинішня ситуація в Україні з позицій ролі пасивних і активних важелів впливу є такою, що вступ до Євро- союзу є зовнішньоекономічною метою. Навіть після за- вершення переговорів з Угоди про зону вільної торгівлі і КУРИЛЯК В. Є. 92 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ закінчення роботи над текстом політичної частини Угоди про асоціацію Київ наполягав на фіксації в цих докумен- тах перспектив членства. Проте, залишалося значне коло вимог до внутрішньої політики, зміни якої здійснюють- ся такими темпами, що не відповідають вимогам ЄС. У зв’язку з цим Європарламент у резолюції від 1 грудня 2011 року наголосив, що «Україна є європейською державою і відповідно до статті 49 Угоди про ЄС може подати заяв- ку на членство в ЄС як будь-яка європейська держава за умови, що вона дотримується принципів демократії, по- ваги до прав людини та основних свобод, прав меншин і верховенства права, беручи до уваги, що укладання між Україною та ЄС Угоди про асоціацію, в тому числі Угоди про вільну торгівлю, буде мати важливе значення для єв- ропейської перспективи України» [23, с. 15]. Щодо дії активних важелів впливу, то після подан- ня заявки на вступ до ЄС починається пильний нагляд з боку установ і чиновників ЄС за дотриманням взятих зобов’язань щодо докорінних змін у внутрішній політиці. На цьому етапі неможлива погоня «за двома зайцями» — декларувати стратегічну мету держави як євроінтеграційну і здійснювати напівміри у проведені внутрішніх реформ. Для урядів неліберального зразка 1990–1994 років Руму- нії, Болгарії та Словаччини такі методи були можливими у період низького рівня політичного змагання і браку відпо- відного «арбітражу» із закордону. Завдяки цьому уряди за- значених країн, з одного боку, домагалися членства в ЄС, а з другого, активно практикували етнічну нетерпимість та економічну корупцію у внутрішньополітичному житті. Зрештою, була спотворена економічна реформа, зіпсовані нові інституції, підірвана віра громадян у ринкову еконо- міку і спорожніла державна скарбниця. Активні важелі впливу Європейського Союзу віді- грають суттєву роль у розвитку країн-претендентів на вступ, змінюють внутрішньополітичний баланс сил у неліберальних державах на шкоду рентоорієнтованим елітам, сприяють формуванню більш загальної системи насамперед через зміну інформаційного та інституційно- го середовища на користь ліберальніших політичних сил. Європейський Союз виробив для передвступного проце- су три складові використання активних важелів впливу: асиметрична взаємозалежність; змушування та неухиль- на щодо різних країн в різні періоди меритократія . Асиметричність взаємозалежності між ЄС і кандида- тами на вступ до нього проявляється у тому, що останні виступають з позицій слабкої сторони і змушені побо- юватися загроз залишитися за бортом передвступного процесу. Це має спонукати уряд до розробки своєрідного національного цивілізаційного проекту. З асиметричною взаємозалежністю в парі йде змушування, яке орієнтова- не на формування вимог до кандидатів на вступ до ЄС і вимагання їх виконання, що спрямоване на недопущення до союзу кандидатів, які не відповідають його стандартам. Простіше кажучи, не Європейський Союз має адапту- ватися до соціально-економічної системи претендента, а, навпаки, претендент, віддаючи пріоритет цінностям і стандартам Євросоюзу, має за узгодженою процедурою і у встановленні терміни вийти на орбіту якості життя чле- нів ЄС. Меритократія, навпаки, передбачає оцінку успіхів аплікантів з огляду на рішення ЄС щодо розширення. Це дає підстави для представлення у часовому вимірі інтегра- ційного процесу. Країни, які отримують позитивну оцінку Європейської Комісії, запрошуються за стіл переговорів для підписання угоди щодо вступу. Якщо ж держава не діс- тала позитивної оцінки Єврокомісії, вона не оголошується країною-ізгоєм і не втрачає шанс на вступ. Навпаки, вона розглядається як така, яка може «реабілітувати» себе за- провадженням і реалізацією потрібних реформ і сподіва- тися, що її запросять до переговорів у майбутньому. Це ви- ражається у просуванні Комісією нових назв для двох груп претендентів — «ins та pre-ins» замість звичних «ins та outs». Інтеграція як фактор адаптації до європейських стан- дартів Розгляд інтеграційних процесів в рамках ЄС свід- чить про вирощування нової цивілізаційної моделі еко- номічного буття європейських націй. Що більше країна віддалена від європейських норм цивілізації, тим склад- ніше їй інтегруватися у об’єднання держав, що склалося. Безперечно, в основі нової цивілізаційної моделі ЄС, що вирощується політичними, економічними, соціальними та іншими методами, лежить християнська цивілізація з переважанням католицько-протестантського світогляду щодо свобод і відповідальності особи, приватної влас- ності, підприємництва і торгівлі та верховенства права. Нинішні норми переважно незалежно від релігійних на- прямків сформувалися у найбільш розвинених країнах Європи, до яких непросто, іноді із суттєвими зривами (приклад Греції) просуваються інші країни ЄС, особливо його нові члени. Найскладніше це досягати у православ- них країнах, релігія, духовність і культура яких не відігра- ють або відіграють недостатньо капіталоутворюючу роль та слабо детермінують норми європейського капіталізму. Позиція України щодо вступу в Європейський Союз з урахуванням його умов і важелів на нинішній час харак- теризується певними тенденціями. Можна прийняти за обов’язкову похідну умову формування євроінтеграцій- них намірів держави те, що «ідеологія модернізації має не імпортуватися, а вирощуватися на національному ґрунті, живитися перш за все соками рідної землі, не цураючись і світового досвіду» [24, с. 13], що відповідає шевченків- ському ідеалу уникнення національної обмеженості, його заклику до просвіти, до розумного, до продуманого зба- гачення менталітету нації (»Учітеся, брати мої, Думайте, читайте, І чужому навчайтесь, Й свого не цурайтесь»). У цьому відношенні насамперед зазначимо, що дія пасивних факторів посилює привабливість членства в Євросоюзі для населення країни. Згідно із соціологічними дослідження- ми фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва та Української соціологічної служби, 46 % респондентів вважають за доцільне вступ України до ЄС, близько 33 % не думають, що їй це слід робити і понад 21 % не мають щодо цього сформованої думки. При цьому, активно під- тримується інтеграція до ЄС українською молоддю, серед яких «за» висловилися 58 % людей віком від 18 до 29 років. Майже такі самі результати дослідження отримані у Кри- му і Донбасі, де загалом переважає негативне ставлення до членства в ЄС: 51 % — «так» і 22 — «проти» [25, с. 27]. Такий розвиток подій означає, що зростання при- вабливості членства в ЄС або дія пасивних важелів буде стимулювати очильників держави до розвитку євроінте- граційних процесів. Одночасно посилиться дія і активних важелів. Уряд і політичні організації змагатимуться за про- ведення ефективних реформ, котрі забезпечать усунення держави від втручання в багатьох ділянках економічного КУРИЛЯК В. Є. 932013/№1 життя та створення прозорих державних інституцій для регулювання ринку; розвиток діалогу між урядом, бізне- сом і працею; запровадження заходів щодо недопущення отримання економічної ренти правлячою та господар- ською елітою; поліпшення стандартів і прозорості в забез- печенні інфраструктурних послуг і т. і. Зрештою, розви- ватимуться процеси переходу на європейські стандарти і норми у гарантуванні прав людини і судочинстві. Причо- му, за процесами реформування посилиться контроль як з боку громадськості, так і з боку міжнародних організацій. Найбільш складною проблемою для вирішення зали- шається і, ймовірно, на довгий період залишиться форму- вання готовності української політичної і бізнесової еліти у питаннях передачі влади на користь наднаціональних інститутів та створення інституціонального національно- го устрою на взірець країн Західної Європи. Цей процес може бути тривалим з більшими чи меншими ознаками затягування й гальмування, але не виключається і швид- коплинний варіант за умови суттєвого посилення політич- ної волі. Рішучим поштовхом для цього може стати роз- ширення масштабності російської політики перетворення України на «васала» і відходу від послідовного дотримання принципів взаємовигідного співробітництва. Список використаних джерел 1. The WTO and other organizations [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.wto.org/english/ thewto_e/coher_e/coher_e. htm. 2. World Trade Report 2012. Trade and public policies: A closer look at non-tariff measures in the 21st century. — World trade Organisation, 2013. [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://wto.org/english/res_e/booksp_e/ anrep_e/wtr12–0_e. pdf. 3. Модернізація України — наш стратегічний вибір. Щорічне послання Президента України до Верховної Ради України. — К., 2011. 4. Вітер Д. В. Інституціоналізація чи економічна свобода: еволюція концептуальних поглядів на процеси міжнародної інтеграції / Д. В. Вітер // Економічна тео- рія. — 2011. 5. Ивантер В. В. Экспертная оценка возможных макроэкономических эффектов экономического со- трудничества Украины со странами единого экономи- ческого пространства / Ивантер В. В., Геец В. М. и др. // Економіка і прогнозування. — 2011. — № 14. 6. Шумский Н. С. Содружество независимых госу- дарств: первые двадцать лет / Н. С. Шумский. — Вопро- сы экономики. 2011. — № 12. 7. Будкін В. Двадцятиріччя СНД: потенціальні можливості й несправджені надії / В. Будкін // Еконо- міка України. — 2012. — № 1. 8. Клименко І. В. Ризики європейського інтегра- ційного проекту: виклики та можливості для України / І. В. Клименко, І. В. Ус. — К. : НІСД, 2012. 9. Винокуров Е. Тренды региональной интеграции на постсоветском пространстве: результаты количе- ственного анализа / Е. Винокуров, А. Либман // Вопро- сы экономики. — 2010. — № 7. 10. Стенограма другого засідання робочої групи «Україна - ЄС на шляху до розширеної зони вільної торгівлі» національного конвенту України щодо ЄС 09 червня 2011 р. [Електронний ресурс] — Режим досту- пу : http://www.niss.gov.ua/public/File/2011_table/0609_ stenog. pdf. 11. Структурна переорієнтація зовнішньої торгівлі у системі факторів економічного зростання : моногра- фія / А. А. Мазаракі, Т. М. Мельник, В. В. Юхименко [та ін.] ; за заг. ред. А. А. Мазаракі. — К. : Київ. нац. торг.- екон. ун-т. — 2011. 12. Mongelli F. P. «New» Views on the Optimum Cur- rency Area Theory: What is EMU Telling US? / Francesco Paolo Mongelli — European Central Bank — 2002 [Елек- тронний ресурс]. — Режим доступу : http://repec.org/ res2002/Mongelli.pdf. 13. Лукьянов Ф. Я. Европа разного сорта [Електро- нний ресурс] / Ф. Я. Лукьянов // Россия в глобальной политике. — 2011. — 21 июля. — Режим доступу : http:// www.globalaffairs.ru/redcol/Evropa-raznogo-sorta-15266. 14. Якунин В. И. Реконфигурация финансово- экономической карты мира, вклад текущего кризиса и возможности России. / В. И. Якунин // Экономические стратеги. — 2010. — № 4. 15. Чистилін Д. Євразійське майбутнє України та Росії: інституціональний аспект / Д. Чистилін // Еконо- міка України. — 2010. — № 7. 16. Ситнік І. В. Управління інтеграційними проце- сами національної економіки : монографія / [І. В. Сит- нік; ДонДУУ]. — Донецьк : Вид-во «Ноулідж» (донецьке відділення), 2011. 17. Лук’яненко Д. Г. Глобальна економічна інте- грація : монографія / Лук’яненко Д. Г. // К., ТОВ «На- ціональний підручник», 2008. 18. Huntington S. P. The Clash of Civilization and the Remaking of World Order / S. P. Huntington. — New York : Simon and Shuster, 1996. 19. Сискос Е. Глобальные стратегии европейской интеграции : монография / Евангелос Сискос ; под ред. проф. О. Г. Белоруса. — Тернополь : Астон, 2008. 20. Вардомский Л. Б. Черноморский регион в контексте глобальных процессов регионализации / Л. Б. Вардомский // Причерноморье в XXI веке: со- циально-экономическое развитие и межрегиональные взаимодействия в контексте глобализации : сб. материа- лов Междунар. науч. конф. (Ростов-на-Дону, 15–18 мая 2011 г.). / под общей ред. А. Г. Дружинина, В. А. Коло- сова, А. А. Языковой. — М. : Вузовская книга, 2011. 21. Бусыгина И. М. Пространственные стратегии ЕС и России в Причерноморье / И. М. Бусыгина // При- черноморье в XXI веке: социально-экономическое раз- витие и межрегиональные взаимодействия в контексте глобализации : сб. материалов Междунар. науч. конф. (Ростов-на-Дону, 15–18 мая 2011 г.). / под общей ред. А. Г. Дружинина, В. А. Колосова, А. А. Языковой. — М. : Вузовская книга, 2011. 22. Вахудова М. А. Нерозділена Європа: демокра- тія, важелі впливу та інтеграція після комунізму / Анна Мілада Вахудова // пер. з англ. Тараса Цимбала. — К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2009. 23. Європарламент «прив’язав» асоціацію до зміц- нення демократії // Євробюлетень. — 2011. — № 12. 24. Тарасевич В. Ідеологічні доктрини: цивіліза- ційні аспекти і національний колорит / В. Тарасевич / Економіка України. — 2011. — №2. 25. Інтеграція до ЄС залишається популярною // Євробюлетень. — 2012. — № 1. КУРИЛЯК В. Є.

Україна в системі європейського та євразійського інтеграційних процесів

Institution

Ähnliche Einträge