Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності регіону
У роботі розглянуто методи оцінки конкурентоспроможності регіонів в сучасних умовах, дана критична оцінка методів. В работе рассмотрены методы оценки конкурентоспособности регионов в современных условиях, дана критическая оценка методов. The paper discusses methods for assessing the competitiveness...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123197 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності регіону / М.О. Панкова // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 1 (23). — С. 118–121. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-123197 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Панкова, М.О. 2017-08-31T20:20:01Z 2017-08-31T20:20:01Z 2013 Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності регіону / М.О. Панкова // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 1 (23). — С. 118–121. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123197 У роботі розглянуто методи оцінки конкурентоспроможності регіонів в сучасних умовах, дана критична оцінка методів. В работе рассмотрены методы оценки конкурентоспособности регионов в современных условиях, дана критическая оценка методов. The paper discusses methods for assessing the competitiveness of regions in modern terms, a critical evaluation of methods. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності регіону Методические подходы к оценке конкурентоспособности региона Methodological approaches to the assessment of the competitiveness region Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності регіону |
| spellingShingle |
Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності регіону Панкова, М.О. Наукові статті |
| title_short |
Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності регіону |
| title_full |
Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності регіону |
| title_fullStr |
Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності регіону |
| title_full_unstemmed |
Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності регіону |
| title_sort |
методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності регіону |
| author |
Панкова, М.О. |
| author_facet |
Панкова, М.О. |
| topic |
Наукові статті |
| topic_facet |
Наукові статті |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник економічної науки України |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Методические подходы к оценке конкурентоспособности региона Methodological approaches to the assessment of the competitiveness region |
| description |
У роботі розглянуто методи оцінки конкурентоспроможності регіонів в сучасних умовах, дана критична оцінка методів.
В работе рассмотрены методы оценки конкурентоспособности регионов в современных условиях, дана критическая оценка методов.
The paper discusses methods for assessing the competitiveness of regions in modern terms, a critical evaluation of methods.
|
| issn |
1729-7206 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123197 |
| citation_txt |
Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності регіону / М.О. Панкова // Вісник економічної науки України. — 2013. — № 1 (23). — С. 118–121. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT pankovamo metodičnípídhodidoocínkikonkurentospromožnostíregíonu AT pankovamo metodičeskiepodhodykocenkekonkurentosposobnostiregiona AT pankovamo methodologicalapproachestotheassessmentofthecompetitivenessregion |
| first_indexed |
2025-11-25T23:28:34Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:28:34Z |
| _version_ |
1850583729304502272 |
| fulltext |
118 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
М. О. Панкова
член-корреспондент АЕН України
м. Запоріжжя
МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНУ
Вступ. У світовій економіці відбуваються якісні змі-
ни, пов’язані з глобалізацією, нерівномірністю розвитку.
Глобалізація світових процесів сприяла підвищенню ролі
національних регіонів, проявом чого є набуття нових
якостей регіонами, однією з яких є конкурентоспромож-
ність. Саме забезпечення конкурентоспроможності ле-
жить в основі розробки стратегії розвитку країни, регіо-
ну, фірми. Розвиток країни та її регіонів залежить від усіх
елементів ринку і, в першу чергу, від конкуренції фірм.
Але конкурентна перевага фірм створюється й утриму-
ється в тісному зв’язку з місцевими умовами. Успіх фірм
у змаганні з конкурентами залежить від стану справ у
країні та регіоні. Забезпечення умов для цивілізованого
і динамічно розвивається ринку, створення конкурен-
тоздатності — ключовий елемент в числі національних і
регіональних пріоритетів в будь-якій країні, найважливі-
ша функція державного регулювання економіки. Проте
багато проблем визначення конкурентоспроможності
регіону залишаються невирішеними.
Регіональний аспект конкурентоспроможності є
найменш дослідженим у вітчизняній науці. Актуаль-
ність даної проблеми посилюється в зв’язку з тим, що
досягнення конкурентоспроможності для регіону, як
суб’єкта конкурентної боротьби, передбачає підвищен-
ня ефективності його розвитку, оскільки конкуренто-
спроможність спрямована на зниження міжрегіональ-
них диспропорцій та економічний розвиток.
Під конкурентоспроможністю регіону слід розумі-
ти його здатність забезпечити високий рівень життя на-
селення і доходу власникам капіталу, а також ефективно
використовувати наявний в регіоні економічний потен-
ціал при виробництві товарів і послуг [1]. Конкуренто-
спроможність слід сприймати як інструмент, що допо-
магає досягненню мети, тобто загального підвищення
добробуту. Щоб стати ефективним інструментом регі-
ональної економічної політики, вивчення конкурен-
тоспроможності повинно ґрунтуватися на достовірних
методах оцінки.
Вивченню проблем, пов’язаних із методичним забез-
печенням оцінки конкурентоспроможності, досліджен-
ням окремих аспектів конкурентоспроможності регіонів,
присвячені наукові роботи таких вітчизняних вчених, як
Антонюк Л., Артеменко В., Безугла В., Войнаренко М.,
Волкова Н., Захарченко В., Осипов В., Соколенко С., Під-
висоцький В., Лазарєва Є., Герасимчук З., Ковальська Л.,
Яблонська Н., Кузьмін О., Уманець Т. та інші.
Постановка задачі. Актуальність означених про-
блем робить необхідним проведення подальших до-
сліджень методів оцінки конкурентоспроможності ре-
гіонів, що і зумовило вибір теми і мети дослідження.
Метою даної публікації є дослідження методів оцінки
конкурентоспроможності регіонів, як об’єктивної бази
для прийняття стратегічних рішень на рівні регіонів.
Результати. Конкурентоспроможність регіону —
це здатність економіки регіону передбачати та успіш-
но адаптовуватися до зовнішніх і внутрішніх викликів
шляхом створення нових економічних можливостей за
рахунок використання стійких конкурентних переваг
регіону; визначати його роль і місце в економічному
просторі країни та на світовому ринку товарів і послуг,
тобто це здатність регіону випереджати інші регіони за
окремими соціально-економічними показниками. [2]
Здійснення оцінки регіональної конкурентоспро-
можності може слугувати орієнтиром для соціально-
економічного розвитку регіону та основою для оздоров-
лення стратегії його розвитку.
В Україні було розроблено, офіційно затверджено
та періодично впроваджено різні методики оцінки кон-
курентоспроможності регіону [3, 4, 5]. Крім того, щоріч-
но, починаючи з 2008 р., Всесвітній Економічний Форум
разом із Фондом «Ефективне управління» проводять до-
слідження конкурентоспроможності регіонів України за
методологією Індексу глобальної конкурентоспромож-
ності. Фондом використовувалися як статистичні дані,
так і дані, отримані шляхом опитування керівників ком-
паній, дані регіонального і національного рівнів. За да-
ними дослідження Фонду 20 відібраних для аналізу кон-
курентоздатності регіонів України отримали однакову
оцінку по двом показникам конкурентоспроможності —
макроекономічної стабільності і розміру ринку [6]. Все це
доводить необхідність удосконалення методів досліджен-
ня регіональної конкурентоспроможності.
Конкурентоспроможність формується на різних
рівнях: товару (послуги), компанії, галузі (ринку), регі-
ону, країни. У зв’язку з цим слід розрізняти відповідно
конкурентоспроможність товару, фірми, галузі, регіону,
країни. У загальному вигляді конкурентоспроможність
означає здатність виконувати свої функції з необхід-
ними якістю і вартістю в умовах конкурентного ринку.
Конкурентоспроможність може бути визначена тільки в
порівнянні з іншими аналогічними об’єктами.
Дана характеристика конкурентоспроможності
відноситься до оціночних показників, тому припускає
наявність суб’єкта, об’єкта, мети (критерію) оцінки.
Суб’єктами оцінки можуть бути органи державної влади,
організації, інвестори, покупці і т. п. Об’єктами оцінки
є товар, фірма, організація, регіон, країна. Критеріями
(цілями) оцінки можуть бути положення на ринку, тем-
пи розвитку, можливість розплачуватися за отримані
позикові кошти, споживчі властивості по відношенню
до ціни товару та ін. Тому конкурентоспроможність
можна визначати у різних аспектах залежно від вирішу-
ваних завдань. Тому можливі також різні методи оцін-
ки конкурентоспроможності. Більшість методів оцінки
конкурентоспроможності побудовані на основі статис-
тичних показників, експертних оцінок, рангів.
Загальне визначення конкурентоспроможності
регіону може бути сформульоване на основі поняття,
запропонованого А. З. Селезньовим [7]: конкуренто-
спроможність регіону — це обумовлене економічними,
соціальними, політичними та іншими факторами по-
ложення регіону і його окремих товаровиробників на
ПАНКОВА М. О.
1192013/№1
внутрішньому і зовнішньому ринках, відображене через
показники (індикатори), що адекватно характеризують
стан і його динаміку.
Серед численних способів оцінки конкурентоспро-
можності регіону в рамках даної статті розглянемо най-
більш поширені.
Методика запропонована Б. М. Грінчель і
В. Є. Костильова [8] включає два метода оцінки кон-
курентоспроможності регіону. Перший ґрунтується на
рангової методиці, полягає у визначенні місця регіону
серед інших територіальних утворень. У цьому випад-
ку розраховується 23 показники, що характеризують
як соціально-економічний розвиток регіону, так і його
географічне положення. Другий дозволяє здійснювати
оцінку рівня конкурентоспроможності регіону на базі
моделі вимірювання і порівняння потенціалів (фінан-
сового, ресурсного, природного та ін.)
Методика Н. Я. Калюжної [9] при оцінці конку-
рентоспроможності регіону пропонує використовувати
індекс конкурентоспроможності, який, у свою чергу,
розраховується як середнє з 12 приватних індексів, що
визначаються на основі різнопланових показників (об-
сяг ВРП на душу населення, частка експорту у ВРП ре-
гіону, темп зростання ВРП та ін.).
Наступний метод, запропонований Л. І. Ушвіцкім і
В. Н. Парахіна [10] передбачає розрахунок інтегрально-
го коефіцієнта конкурентоспроможності регіону (Ксп) за
формулою середньої геометричної. В якості основних роз-
глядаються три групи показників: показники наявності і
ефективності використання ресурсів регіону, показники
рівня життя населення, показники інвестиційної прива-
бливості та активності регіону. На основі кожного з пере-
рахованих показників розраховуються приватні індекси, які
покладені в розрахунок комбінованого коефіцієнта [11].
Інтегральний рівень конкурентоспроможності регіону
є відносним показником, а, отже, не повинен залежати від
розмірів території або чисельності населення регіону. Тому
всі приватні ознаки конкурентоспроможності включаються
до розрахунку інтегральних (зведених) значень з одиниця-
ми виміру, вираженими відносними величинами — душо-
вими, темповими, пайовими, а в деяких випадках, як ви-
няток, — бальними оцінками. Але темпові індикатори не
завжди дають однозначну інформацію про конкурентоздат-
ність регіонів. Як відомо, регіони з меншими рівнями душо-
вих обсягів капітальних вкладень, валового регіонального
продукту чи рівня життя можуть навіть швидше нарощува-
ти їх обсяги, прикладом тому є спеціалізовані регіональні
економічні системи. Тому об’ємний душовою і темпових
індикатори органічно доповнюють один одного, дозволяю-
чи шляхом їх інтеграції отримати дійсно комплексну оцінку
стану конкурентоспроможності регіону [10]
Підхід до оцінки конкурентоспроможності регіону
можна сформулювати, спираючись на концепцію кон-
курентоспроможності країни, запропоновану М. Пор-
тером [12]. Конкурентоспроможність регіону — це
продуктивність використання регіональних ресурсів,
і в першу чергу робочої сили і капіталу, в порівнянні з
іншими регіонами, яка результується у величині вало-
вого регіонального продукту (ВРП) на душу населення,
а також в його динаміці [13]
Внаслідок складності, конкурентоспроможність
регіонів доцільно оцінювати системою показників та ін-
дикаторів. Наприклад, за аналогією з методикою Світо-
вого банку [14] благополуччя регіону може бути оціне-
ний за чотирма основними показниками в розрахунку
на душу населення: за розміром ВРП, за величиною ви-
робничих ресурсів (основні фонди і т. д.), за величиною
природних ресурсів, за величиною людських ресурсів
(рівень освіченості).
Враховуючи великий знос основних фондів (фізич-
ний та моральний) підприємств України, важливого зна-
чення набуває забезпечення в національній економіці
відтворювального процесу на сучасній технологічній та
інноваційній основі, що вимагає інвестицій. Тому слід
додати до названих вище показників оцінки конкурен-
тоспроможності такий, як рівень прямих інвестицій в
економіку регіону з урахуванням необхідного для відтво-
рення обсягу, у тому числі і в наукомістке виробництво.
Конкурентоспроможність регіону може визначати
рівнем життєзабезпечення населення на основі міжна-
родних та інших стандартів, а також на підставі інших
показників та індикаторів. У рамках завдання форму-
вання конкурентоспроможності регіону це поняття
може бути визначене як здатність створювати умови для
сталого розвитку регіону. Для оцінки чинників форму-
вання конкурентної здатності регіону в цілому та мож-
ливості впливу регіональних органів влади на її складові
доцільно використовувати модель «національного ром-
ба», запропоновану М. Портером [12] для країни.
У відповідності до моделі М. Портера, роль регіону
в створенні конкурентних переваг фірм можна досліджу-
вати по чотирьох взаємозалежних напрямках (детермі-
нантах), утворюючим «регіональний ромб»: параметри
факторів (природні ресурси, кваліфіковані кадри, капітал,
інфраструктура і ін..); умови попиту (рівень доходу, елас-
тичність попиту, вимогливість покупців до якості товару і
послуг тощо); родинні й підтримуючі галузі (забезпечують
фірму необхідними ресурсами, комплектуючими, інфор-
мацією, банківськими, страховими та іншими послуга-
ми); стратегії фірм, їх структура і суперництво (створюють
конкурентне середовище й розвивають конкурентні пере-
ваги). У свою чергу кожен з детермінантів аналізується за
складовими, ступеня їх впливу на конкурентну перевагу
регіону, а також необхідності їх розвитку.
Розвиток конкурентоспроможності регіону, як
і країни в цілому (за М. Портером), здійснюється по
чотирьом стадіям: конкуренція на основі факторів ви-
робництва — конкуренція на основі інвестицій — кон-
куренція на основі нововведень — конкуренція на осно-
ві багатства. Перші три стадії забезпечують економічне
зростання, остання обумовлює застій і спад.
Конкурентна перевага регіону забезпечується: на
першій стадії — завдяки факторам виробництва: при-
родним ресурсам, сприятливим умовам для виробни-
цтва товарів, кваліфікованій робочій силі (забезпечуєть-
ся одним детермінантом); на другій стадії — на основі
агресивного інвестування (в основному національних
фірм) в освіту, технології, ліцензії (забезпечується трьо-
ма детермінантами); на третій стадії — за рахунок ство-
рення нових видів продукції, виробничих процесів, ор-
ганізаційних рішень і інших інновацій шляхом дії всіх
складових «ромба»; на четвертій стадії — за рахунок вже
створеного багатства і спирається на всі детермінанти,
які використовуються не повністю.
ПАНКОВА М. О.
120 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Для формування конкурентоспроможності регіо-
ну можна використовувати програмно-цільовий підхід
(ПЦП). При вирішенні проблеми створення та підви-
щення конкурентоспроможності регіону ПЦП може бути
представлений таким чином. Спочатку здійснюється
структуризація проблеми формування конкурентоспро-
можності регіону і розробляється «дерево цілей» для двох
рівнів. Для управлінських завдань необхідно формування
цілей у кількісно-часовому вимірі. Наприклад, глобальна
мета може бути представлена наступним чином: «Підви-
щити конкурентоспроможність регіону за рахунок зрос-
тання ВРП на душу населення у розмірі 10 % до 2015 року
шляхом забезпечення зростання обсягів виробництва
в пріоритетних наукомістких галузях промисловості на
10 %, транспорту — на 8 %, сільського господарства —
15 % і т. д.». Цілі другого рівня можна сформулювати
наступним чином: «Збільшити обсяг малого підприєм-
ництва в регіоні на 20 %», «Забезпечити приріст прямих
інвестицій на 30 % на душу населення» і т. д.
Дерево цілей може бути основою для побудови іє-
рархії цілей для кожного конкретного регіону (або груп
регіонів) з урахуванням його специфіки. У цьому зв’язку
автором роботи [15] пропонується варіант розрахунку
конкурентоспроможності регіону, заснований на ранжу-
ванні регіонів по чисельним значенням кожного з при-
ватних показників з визначенням відповідного місця
регіону. Потім місце, зайняте регіоном, множиться на
вагове значення кожного показника і всі вони підсумову-
ються. Вага показника визначається його «впливом» на
всю групу показників. Регіон, який набрав меншу кіль-
кість балів, вважається більш конкурентоспроможним.
Автор роботи [15] робить висновок, що в основі конку-
рентоспроможності регіону лежать фактори ціноутво-
рення, що мають як певну специфіку для кожного типу
регіонального ринку, так і тісно пов’язані між собою.
Андрєєв В. Е. [16] відзначає, що в залежності від
цілей оцінки можуть бути обрані як інтегральні, так і
приватні показники конкурентоспроможності регіону.
При цьому інтегральні показники використовуються
для роботи над створенням сприятливого іміджу регіо-
ну, визначення внеску регіону в економічний розвиток
країни, а приватні показники характеризують конку-
рентоспроможність регіону за конкретними напрям-
ками (критеріям). Регіони з низьким загальним рівнем
конкурентоспроможності можуть виявитися конку-
рентними за окремими показниками з точки зору по-
тенційних інвесторів [16].
Згідно з методикою оцінки конкурентоспромож-
ності регіону, описаної в роботі [16],, інтегральний ін-
декс конкурентоспроможності регіону розраховується
на основі двох зведених індексів: конкурентоспромож-
ності підприємств регіону та інституційного розвитку
регіону. Кожен з індексів також розпадається на кіль-
ка складових. Зведений індекс інституційного розви-
тку включає в себе індекси, що характеризують вплив
регіональних економічних умов на функціонування
підприємств регіону, а зведений індекс конкуренто-
спроможності підприємств регіону — індекси, що ха-
рактеризують вплив економічного стану підприємств
на загальноекономічні умови регіону.
Професор І. П. Данилов [17], як метод оцінки кон-
курентоспроможності, розглядає підхід «кваліметрії»,
котрий засновано на «догмі одномірності» і згідно з
якою об’єкт завжди можна оцінити одним числом. Ав-
тор роботи [17] підкреслює, що оцінка конкурентоспро-
можності регіону на основі кваліметріческого аналізу
його конкурентних позицій дозволить визначити сту-
пінь «вбудованності» регіону в ринковий простір краї-
ни, або асоціації регіонів або іншого регіону.
Одним з найбільш адаптованих до сучасних умов ме-
тодом оцінки конкурентоспроможності регіону є система
національних рахунків (СНР) [17]. Під системою націо-
нальних рахунків розуміється макроекономічна модель,
метою якої є представлення, з одного боку, глобальних,
всеохоплюючих, а з іншого боку, приватних, деталізова-
них кількісних результатів, що відбуваються в країні еко-
номічних процесів [18]. Система національного рахів-
ництва заснована на методології Європейської системи
інтегрованих економічних рахунків. В даний час система
національних рахунків являє собою єдиний обґрунтова-
ний, загальновизнаний інструмент макроекономічного
аналізу реальної економіки, в тому числі і регіональної.
Система національних рахунків — найбільш універсаль-
ний спосіб реалізації балансового методу в описі госпо-
дарських процесів і явищ на макрорівні, що протікають
в ринковій економіці. Більш широко система національ-
них рахунків інтерпретується як національне рахівни-
цтво, тобто система обліку в національному масштабі,
спосіб упорядкування економічної інформації. Коор-
динація макроекономічних розрахунків на основі трьох
методів обчислення валового внутрішнього продукту
(ВВП) і національного доходу (НД) служить статистич-
ної основою СНР. Як правило, економічні рахунку ре-
гіонів включаються в систему націона льних рахунків як
складова частина [17]. Суть системи національних рахун-
ків зводиться до формування узагальнюючих показників
розвитку економіки на різних стадіях процесу відтворен-
ня і взаємної ув’язці цих показників між собою. Кожній
стадії відтворення відповідає спеціальний рахунок або
група рахунків. Таким чином, є можливість простежити
рух вартості вироблених товарів і послуг, а також доданої
вартості від виробництва до використання [17].
Професор І. П. Данилов у своїй роботі [17] відзна-
чає, що популярним методом оцінки конкурентоспро-
можності регіонів є рейтингова оцінка інвестиційної
привабливості регіонів. В якості основних складових
інвестиційної привабливості регіонів прийняті дві ха-
рактеристики: інвестиційний ризик та інвестиційний
потенціал. Величина інвестиційного ризику характери-
зує ймовірність втрати інвестицій і доходу від них. Інте-
гральний ризик складається з семи видів ризику.
Комарова М. А. в своїй статті [19], аналізуючи підхо-
ди до оцінки конкурентоспроможності регіону, наводить
думки Ф. Н. Клоцвог і І. А. Кушнікова, які вважають, що
конкурентоспроможність регіону можна оцінювати за
величиною його ресурсного потенціалу, під якою розу-
міється така величина кінцевого продукту або національ-
ного доходу, яку можна отримати при фактично наявних
ресурсах регіону при максимально досягнутому рівні (в
середньому по країні) ефективності використання відпо-
відних ресурсів. Комарова М. А. в роботі відзначає, що
дані фактори в деякій мірі були враховані в методиці, роз-
робленій Н. І. Ларіною і А. І. Макаєвою для оцінки кон-
курентоспроможності регіонів.
ПАНКОВА М. О.
1212013/№1
У відповідності з методикою, описаною в робо-
ті [20], розраховуються індекси поточної і стратегічної
конкурентоспроможності.
Індекс стратегічної конкурентоспроможності агре-
гує індекси інноваційності, зовнішньоекономічної ді-
яльності та розвиненості інфраструктури та комуніка-
ційних систем. Індекс розвиненості інфраструктури та
комунікаційних систем розкриває можливості швидкої
передачі інформації і виходу регіональних підприємств і
організацій на зовнішні ринки, що сприяє росту конку-
рентоспроможності територій [21].
Висновки. Проаналізувавши методики оцінки кон-
курентоспроможності регіону, необхідно відзначити
наступне:
— існує різноманітність підходів до оцінки конку-
рентоспроможності регіону, обумовлене різними ціля-
ми, поставленими при оцінці;
— автори розглянутих методик сходяться у думці,
що показник оцінки конкурентоспроможності регіо-
ну — комплексний показник, при цьому кожен автор
виділяє різні групи, найбільш часто у методиках оцінки
конкурентоспроможності використовуються: показ-
ники рівня життя, інвестиційна привабливість регіону,
система показників економічного потенціалу регіону,
система показників регіональної ефективності, система
показників конкурентних переваг.
— необхідно погодитися з авторами робіт, які в своїх
методиках виділяють індекси поточної та стратегічної кон-
курентоспроможності, які в свою чергу є інтегрованими.
— важливою умовою об’єктивної оцінки конку-
рентоспроможності регіонів є зіставлення з інтеграль-
ною оцінкою регіону-еталона, в якості якого найбільш
доцільно використовувати регіон (реально існуючий чи
умовний), що володіє найкращими характеристиками
конкурентоспроможності.
— недостатньо в методиках використовують інно-
ваційну складову та соціальну;
— деякі методики перевантажені показниками, це ви-
кликає труднощі й ускладнює проведення оцінки, крім того
не завжди є можливість зібрати всі необхідні данні, оскільки
відсутні статистичні дані для проведення розрахунків.
Список використаних джерел
1. Брагин Н. Н. Конкурентоспособностьрегио-
на: содержаниепонятия и методы оценки [Текст] /
Н. Н. Брагин // Проблемы и перспективыэкономики
и управления: материалымеждунар. заоч. науч. конф.
(г. Санкт-Петербург, апрель 2012 г.). — СПб.: Реноме,
2012. — С. 196–197.
2. Стасюк О. М. Інтегральна оцінка Конкуренто-
спроможності регіонів України / О. М. Стасюк, І. А. Бевз.
3. Наказ КМУ «Про затвердження методики роз-
рахунку інтегральних регіональних індексів еконо-
мічного розвитку» від 15.04.2003 р. № 114 [Електро-
нний ресурс]. — Режим доступу : <http://uazakon.com/
documents/ date_1a/pg_ibcnog/index. htm>.
4. Постанова КМУ «Про запровадження комплек-
сної оцінки соціально-економічного розвитку Автоном-
ної Республіки Крим, областей, м. Києва і Севастополя»
від 20.06.2007 р. № 833 [Електронний ресурс]. — Режим
доступу : <http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.
cgi? nreg=833–2007-%EF>.
5. Постанова КМУ «Про запровадження про-
ведення оцінки результатів діяльності Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій»
від 09.06.2011 № 650. [Електронний ресурс]. — Режим
доступу : <http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.
cgi?nreg=650–2011-%EF>.
6. Звіт про конкурентоспроможність України, 2010
[Електронний ресурс]. — Режим доступу : <http://feg.org.
ua/ua/cms/projects/studying_Ukraine_competitiveness>.
7. Селезнев А. З. Конкурентныепозиции и
инфраструктурарынка России / А. З. Селезнев. — М. :
Юристъ, 1999. — 384 с., с. 30.
8. Гринчель Б. М. Социально-ориентированное
местное самоуправление. Опыт городов Германии для
России 1999 / Б. М. Гринчель, Н. Е. Костылева. —. 392 с.
9. Калюжнова Н. Я. Конкурентоспособность рос-
сийских регионов в условиях глобализации / Н. Я. Ка-
люжнова. — М. : ТЕИС, 2003. — 526 с.
10. Ушвицкий Л. И. Конкурентоспособность ре-
гиона как новая реалия: сущность, методы оценки, со-
временное состояние / Л. И. Ушвицкий, В. Н. Парахи-
на // Сборник научных трудов. — СевКавГТУ, Серия
«Экономика», 2005. — № 1.
11. Винокурова М. В. Методические подходы
к повышению конкурентоспособности региона
[Электронный ресурс] / М. В. Винокурова. — Режим до-
ступа : http://elibrary.ru/item.asp?id=11527528 от 11.02.2012.
12. Портер М. Международная конкуренция /
М. Портер М. — М.: Международные отношения, 1993.
13. Шеховцева Л. С. Методология разработ-
ки стратегии развития окраинного региона страны в
условияхОЭЗ / Шеховцева Л. С. // Прогнозирование и
стратегии развития Особой экономической зоны Рос-
сии: Межвузов. сб. науч. труд./ Калинингр. ун-т. — Ка-
лининград, 2000. — С. 20–32.
14. Панкрухин А. П. Территориальный марке-
тинг / Панкрухин А. П. // Маркетинг в России и за ру-
бежом. — 1999. — № 5. — С. 99–122.
15. Портер М. Э. Конкуренция : учеб. пособие /
М. Э. Портер ; пер. с англ. — М. : Издательскийдом «Ви-
льямс», 2000. — 495 с.
16. Андреев В. Е. Конкурентоспособность региона
и методика её оценки / В. Е. Андреев. — Режим доступа :
http://www.reklama.rezultat.com/.
17. Конкурентоспособность регионов России
(теоретическиеосновы и методология) / И. П. Данилов. —
М. : «Канон+» РООИ «Реабилитация», 2007. — 368 с.
18. Механізми підвищення конкурентоспромож-
ності економіки регіонів / С. Н. Смирнов, Ю. В. Сі-
мачов, Л. С. Засімова, А. А. Панчоха // Препринт
WP1/2005/06. — М. : ГУВШЕ, 2005. — 64 с.
19. Механізми підвищення конкурентоспромож-
ності економіки регіонів / С. Н. Смирнов, Ю. В. Сі-
мачов, Л. С. Засімова, А. А. Панчоха // Препринт
WP1/2005/06. — М. : ГУВШЕ, 2005. — 64 с.
20. Муратова М. А. Роль конкуренції в мікроеко-
номічних процесах перехідного періоду: автореф. дис….
канд. екон. наук / М. А. Муратова. — Ростов н / Д., 1998.
21. Бабанова К. Орієнтири конкурентоспромож-
ності ТНК / К. Бабанова // Економіст, 2006. — № 9. —
С. 63–66.
ПАНКОВА М. О.
|