Промислова політика Євросоюзу в контексті стратегій його розвитку: досвід для України

Промислова політика Євросоюзу в контексті стратегій його розвитку: досвід для України

З метою вдосконалення підходів до формування промислової політики України розглянуто досвід її формування у Євросоюзі (далі - ЄС) у межах стратегій його розвитку. У результаті дослідження виділено основні недоліки в реалізації промислової політики відповідно до Лісабонської стратегії й визначено зав...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку
Date:2013
Main Author: Васильєва, Н.Ф.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут економіки промисловості НАН України 2013
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123213
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Промислова політика Євросоюзу в контексті стратегій його розвитку: досвід для України / Н.Ф. Васильєва // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2013. — С. 94–105. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-123213
record_format dspace
spelling Васильєва, Н.Ф.
2017-09-01T12:59:18Z
2017-09-01T12:59:18Z
2013
Промислова політика Євросоюзу в контексті стратегій його розвитку: досвід для України / Н.Ф. Васильєва // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2013. — С. 94–105. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
2220-7961
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123213
З метою вдосконалення підходів до формування промислової політики України розглянуто досвід її формування у Євросоюзі (далі - ЄС) у межах стратегій його розвитку. У результаті дослідження виділено основні недоліки в реалізації промислової політики відповідно до Лісабонської стратегії й визначено завдання, які необхідно вирішити Україні у зв’язку з її бажанням вступити до ЄС і інноваційним характером нової Стратегії “Європа 2020”.
С целью совершенствования подходов к формированию промышленной политики Украины рассмотрен опыт её формирования в Евросоюзе (далее - ЕС) в рамках стратегий его развития. В результате исследования выделены основные недостатки в реализации промышленной политики в соответствии с Лиссабонской стратегией и определены задачи, которые должна решить Украина в связи с её желанием вступить в ЕС и инновационным характером новой Стратегии “Европа 2020”.
To improve the approaches to the formation of the industrial policy in Ukraine, the experience of the European Union (EU) in its formation is considered within the framework of strategies of its development. Failure in the performance of Lisbon strategy and industrial policy of the EU was explained by delay of the economic growth since 2000 in connection with a sharpening difficulty in the world economy against falling of exchange indexes of leading financial centers of the world, lack of resources and a harmonious mechanism of their realization, the insufficient accounting of consequences of reforms which were carried out in some participating countries, including Germany and France, character of the document in which the responsibility for realization of strategy relied on all together and on anybody separately. Due to the innovative nature of new Strategy “Europe 2020” and desire of Ukraine to join the EU the tasks which Ukraine faces in this regard concerning the formation of the industrial policy are defined: profound studying of modern mechanisms of innovative development of the EU from the view of the latest priorities designated by the Strategy “Europe 2020”; finding the ways of practical use in Ukraine of the experiencee of innovative policy that was accumulated both in the EU as a whole, and in its member countries which concerns the effective industrial policy; formation of the concrete directions of involvement of the Ukrainian enterprises, the organizations and researchers in key programs of scientific and technological development and the Eu ropean markets of the highly technological goods and services; improving the strategy of development of the manpower, capable to generate new knowledge to adapt and use advanced technologies in production; taking measures concerning the increase of efficiency of use of public funds, joint efforts of a science and industry for the sake of operative transformation of knowledge in products and new workplaces; creation of conditions for encouraging a private sector to invest more in science and technologies which define prospects of the industrial development; concentration of efforts on the priority directions of researches, productions which represent the national interest from the point of view of social and economic prospects.
uk
Інститут економіки промисловості НАН України
Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку
Промислова політика Євросоюзу в контексті стратегій його розвитку: досвід для України
Промышленная политика Евросоюза в контексте стратегий его развития: опыт для Украины
Industrial policy of the European Union in the context of strategies of its development: experience for Ukraine
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Промислова політика Євросоюзу в контексті стратегій його розвитку: досвід для України
spellingShingle Промислова політика Євросоюзу в контексті стратегій його розвитку: досвід для України
Васильєва, Н.Ф.
title_short Промислова політика Євросоюзу в контексті стратегій його розвитку: досвід для України
title_full Промислова політика Євросоюзу в контексті стратегій його розвитку: досвід для України
title_fullStr Промислова політика Євросоюзу в контексті стратегій його розвитку: досвід для України
title_full_unstemmed Промислова політика Євросоюзу в контексті стратегій його розвитку: досвід для України
title_sort промислова політика євросоюзу в контексті стратегій його розвитку: досвід для україни
author Васильєва, Н.Ф.
author_facet Васильєва, Н.Ф.
publishDate 2013
language Ukrainian
container_title Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку
publisher Інститут економіки промисловості НАН України
format Article
title_alt Промышленная политика Евросоюза в контексте стратегий его развития: опыт для Украины
Industrial policy of the European Union in the context of strategies of its development: experience for Ukraine
description З метою вдосконалення підходів до формування промислової політики України розглянуто досвід її формування у Євросоюзі (далі - ЄС) у межах стратегій його розвитку. У результаті дослідження виділено основні недоліки в реалізації промислової політики відповідно до Лісабонської стратегії й визначено завдання, які необхідно вирішити Україні у зв’язку з її бажанням вступити до ЄС і інноваційним характером нової Стратегії “Європа 2020”. С целью совершенствования подходов к формированию промышленной политики Украины рассмотрен опыт её формирования в Евросоюзе (далее - ЕС) в рамках стратегий его развития. В результате исследования выделены основные недостатки в реализации промышленной политики в соответствии с Лиссабонской стратегией и определены задачи, которые должна решить Украина в связи с её желанием вступить в ЕС и инновационным характером новой Стратегии “Европа 2020”. To improve the approaches to the formation of the industrial policy in Ukraine, the experience of the European Union (EU) in its formation is considered within the framework of strategies of its development. Failure in the performance of Lisbon strategy and industrial policy of the EU was explained by delay of the economic growth since 2000 in connection with a sharpening difficulty in the world economy against falling of exchange indexes of leading financial centers of the world, lack of resources and a harmonious mechanism of their realization, the insufficient accounting of consequences of reforms which were carried out in some participating countries, including Germany and France, character of the document in which the responsibility for realization of strategy relied on all together and on anybody separately. Due to the innovative nature of new Strategy “Europe 2020” and desire of Ukraine to join the EU the tasks which Ukraine faces in this regard concerning the formation of the industrial policy are defined: profound studying of modern mechanisms of innovative development of the EU from the view of the latest priorities designated by the Strategy “Europe 2020”; finding the ways of practical use in Ukraine of the experiencee of innovative policy that was accumulated both in the EU as a whole, and in its member countries which concerns the effective industrial policy; formation of the concrete directions of involvement of the Ukrainian enterprises, the organizations and researchers in key programs of scientific and technological development and the Eu ropean markets of the highly technological goods and services; improving the strategy of development of the manpower, capable to generate new knowledge to adapt and use advanced technologies in production; taking measures concerning the increase of efficiency of use of public funds, joint efforts of a science and industry for the sake of operative transformation of knowledge in products and new workplaces; creation of conditions for encouraging a private sector to invest more in science and technologies which define prospects of the industrial development; concentration of efforts on the priority directions of researches, productions which represent the national interest from the point of view of social and economic prospects.
issn 2220-7961
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123213
citation_txt Промислова політика Євросоюзу в контексті стратегій його розвитку: досвід для України / Н.Ф. Васильєва // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2013. — С. 94–105. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT vasilʹêvanf promislovapolítikaêvrosoûzuvkontekstístrategíiiogorozvitkudosvíddlâukraíni
AT vasilʹêvanf promyšlennaâpolitikaevrosoûzavkontekstestrategiiegorazvitiâopytdlâukrainy
AT vasilʹêvanf industrialpolicyoftheeuropeanunioninthecontextofstrategiesofitsdevelopmentexperienceforukraine
first_indexed 2025-11-24T15:48:15Z
last_indexed 2025-11-24T15:48:15Z
_version_ 1850848690554535936
fulltext вісник України. – 1999. – № 44. – Ст. 2206. (Зі змін. та допов. від 25.11.2002 р. № 989 п. 4). 22. Алексеева А.В. Облік нематеріальних активів і мало- ціних та швидкозношуваних предметів: навч. посіб. / А.В. Алексеева, Ю.В. Бакун. – К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 2000. – 83 с. Надійшла до редакції 29.10.2013 р. Н.Ф. Васильєва, к.е.н. ПРОМИСЛОВА ПОЛІТИКА ЄВРОСОЮЗУ В КОНТЕКСТІ СТРАТЕГІЙ ЙОГО РОЗВИТКУ: ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ В умовах, коли проблеми на фінансових ринках продов- жують стримувати динаміку розвитку світової економіки, країни Євросоюзу (далі – ЄС) приділяють усе більше уваги пошуку нових джерел зростання, одним з яких є промполітика, яка забезпечує виробникам стабільні та сприятливі умови праці, надає можливість довгострокового планування своєї діяльності, і створює таким чином стимули для здійснення ін- вестицій і створення нових робочих місць. Промполітика країн-членів ЄС здійснюється відповідно до вимог національ- ної економіки, але з урахуванням стратегії розвитку економіки ЄС у цілому. Серед головних завдань стратегічного розвитку України на середньострокову перспективу слід виділити завоювання передових позицій у глобальній конкуренції, вихід на стандар- ти життя розвинутих європейських країн. Методи досягнення проголошених пріоритетів спрямовані на впровадження інно- вацій і оптимізацію раціонального використання природних, виробничих і людських ресурсів, що, у свою чергу, потребує розробки принципово нової вітчизняної промполітики, спро- можної здійснити перехід економіки країни на шлях  Н.Ф. Васильєва, 2013 94 розвитку. Нова промполітика має дозволити науці й високо- технологічним секторам промисловості стати провідними лан- ками економічного зростання, забезпечити необхідні умови для розвитку виробничого сектору економіки. Тому до- слідження європейського досвіду ведення промполітики (особливо враховуючи перспективи входження України у ЄС) актуальне для розробки принципово нових промислових стра- тегій, для зниження вразливості вітчизняної економіки перед багатьма глобальними викликами (обмеження ресурсів, зміна клімату, старіння населення тощо). Реалізації промполітики, яку закладено у стратегію ро- звитку України, приділяється багато уваги. Дослідженню цієї проблеми відведено важливу роль у працях О. Ананьєвої, Н. Антюшиної, В. Бєлова, О. Білоруса, В. Воронкової, В. Виш- невського, Н. Говорової, В. Дементьєва, Л. Збаразської, Ю. Кіндзерського, Є. Калугіної, В. Кондратьєва, Є. Мачка, Ю. Пахомова, О. Татаркіна, Н. Фьодорова, Н. Мусіса, В. Швейцера, Н. Шмельова, Л. Яблонського, Н. Якубовського. Метою статті є розробка пропозицій, спрямованих на подальший розвиток української промисловості, виходячи з досвіду промполітики ЄС відповідно до стратегій його розвит- ку (Лісабонської стратегії та Стратегії “Європа 2020: стратегія розумного, сталого і всеохоплюючого зростання”). Європейський Союз – це унікальне об’єднання країн Європи, які через створення спільного ринку, економічного та валютного союзу, а також шляхом реалізації спільної політики в різних сферах життєдіяльності мають на меті забезпечити безперервне економічне зростання, соціальний розвиток, згур- тованість країн-учасниць щодо формування єдиної зовнішньої політики й політики у сфері безпеки. Це – система із власною історією, інститутами та робочими процесами. В економічній історії ЄС можна визначити чотири періоди його розвитку (табл. 1). 95 Таблиця 1 Періоди розвитку ЄС та їх характеристика Період розвитку ЄС Характеристика періоду Перший (1951-1970 рр.) Високі темпи економічного зростання (у серед- ньому 5% щорічного приросту ВВП), швидкий розвиток економічної інтеграції, підсумком якої стало створення Митного союзу і спільного ри- нку товарів, а також часткова лібералізація руху послуг, капіталів і робочої сили Другий (1971-1984 рр.) ЄС пройшов етапи економічної кризи, стагнації інтеграційних процесів і поступового віднов- лення динаміки економічної інтеграції Третій (1985-2004 рр.) Було реалізовано три масштабні програми – створення єдиного внутрішнього ринку, еконо- мічного і валютного союзу (ЕВС) і майже по- двійного розширення ЄС Четвертий (2005 р. – дотепер) ЄС-28 (у 2012 р. до складу ЄС-27 приєдналася Хорватія) є якісно новим інтеграційним об’єднанням, ніж ЄС-15. За експертними оцін- ками четвертий період буде складним, супереч- ливим і довгим Зараз є всі підстави стверджувати, що створення ЕВС і розширення ЄС на схід були кульмінацією найбільш динаміч- ного й успішного його розвитку. На етапі становлення ЄС головною метою промполітики було, в основному, збереження промислової структури. Але з роками акцент перемістився на забезпечення умов для спра- ведливої та чесної конкуренції. Сьогодні головною метою промполітики ЄС є підвищення конкурентоспроможності, а головним інструментом – створення таких умов для бізнесу, за яких утримуються основні ринкові свободи й умови чесної конкуренції. Уперше питання промполітики знайшли своє відобра- ження в Маастрихтській угоді, а нового імпульсу вона набула у березні 2000 р., коли на сесії Європейської Ради у Лісабоні було прийнято курс на створення найбільш конкурентоспро- можної й динамічної у світі економіки, що базується на знан- нях, здатної до стійкого економічного зростання при наро- щуванні кількості й поліпшенні якості робочих місць і забез- печенні більшої соціальної згуртованості. Досягти поставленої 96 мети передбачалося за умов подальшого підвищення ефектив- ності промислового виробництва, тому що, незважаючи на ви- переджальне зростання сфери послуг, саме стан промисловості є визначним чинником для досягнення поставленої мети. У вирішенні багатьох питань досягнення поставленої мети важ- ливу роль було відведено поліпшенню політики інформатиза- ції та політики у сфері досліджень і розробок, що активізувало би процес структурних реформ у напрямі підвищення конку- рентоспроможності й упровадження інновацій. Цей курс, ро- зрахований на 10 років, дістав назву “Лісабонська стратегія Євросоюзу” [1]. У межах Лісабонської стратегії було сформовано 28 ос- новних і 120 додаткових цілей, досягнення яких планувалося оцінити за допомогою 117 різних показників. У цілому страте- гія мала п’ять груп головних цілей: підвищення конкуренто- спроможності; створення динамічної економіки, заснованої на знаннях; збільшення зайнятості; забезпечення соціальної згур- тованості; поліпшення стану навколишнього середовища. На думку Президента Європейської Комісії Ж.М. Барро- зу, зрив у виконанні Лісабонської стратегії був пов’язаний “з відсутністю не ресурсів, а злагодженого механізму їх реаліза- ції”. Робоча група під керівництвом В. Кока назвала дві основ- ні причини “неуспіху”: 1) недостатнє врахування наслідків ре- форм, які проводились у деяких країнах-учасницях, у тому чи- слі Німеччині та Франції; 2) характер самого документа, у якому “відповідальність за реалізацію стратегії покладалася на усіх разом і ні на кого окремо” [2]. Але головною причиною стало уповільнення економічного зростання починаючи з 2000 р. у зв’язку із загостренням труднощів у світовій еконо- міці на фоні падіння біржових індексів провідних фінансових центрів світу. Це спонукало ЄС до оновлення Лісабонської стратегії шляхом ухвалення Програми “Партнерство заради зростання та зайнятості” і Програми дій Союзу, і врахування положень відповідних національних програм у цій сфері, оновлення промполітики, основи якої було викладено у Повідомленні 97 Європейської комісії від 5 жовтня 2005 р. під назвою «За більш комплексний підхід до промислової політики в рамках Лісабонської стратегії ЄС» [3]. Лісабонську стратегію 2005 р. спростили. Було вилучено такі важливі розділи, як вирішення екологічних проблем і реа- лізація соціальних програм, формулювання чергових завдань промполітики. У рамках оновленої Лісабонської стратегії 2005 р. передбачалася велика реформа політики державної підтримки, яка мала відкрити більший простір для підтримки інновацій, досліджень і розробок, ризикового капіталу, особ- ливо стосовно малих і середніх підприємств (МСП), а також активізувати зусилля всіх країн-членів ЄС щодо виділення 3% ВВП на НДДКР, вжити потужні стимули до широкого залу- чення приватного бізнесу до цього через механізм державно- приватного партнерства, збільшити витрати удвічі в межах Сьомої рамкової програми ЄС (7РМ) у сфері досліджень і роз- робок. Задля внесення змін до чинних угод ЄС і реформування системи управління ЄС-27, зміцнення його ролі й позицій на світовій арені в умовах різких глобальних змін 13 грудня 2007 р. у Лісабоні було підписано Угоду про реформу (офіцій- но: “Лісабонська угода про внесення змін до Угоди про Євро- пейський Союз і Угоди про заснування Європейського Співто- вариства”). Цей документ мав навести лад у відповідальності за до- сягнення мети стратегії. У зв’язку із цим у Євросоюзі намага- лися створити механізм стеження за реалізацією національних програм реформ, посилити відповідальність і компетенцію рі- зних економічних і соціальних органів на інтеграційному, на- ціональному й регіональному рівнях, зокрема введено триріч- ний цикл управління і звітності, а країни-члени ЄС повинні були кожний рік до початку осені надавати звіти про результа- ти реалізації національних програм. На практиці цілі Лісабонської стратегії, незважаючи на масштабні заходи щодо активізації процесу її реалізації, ста- ном на кінець 2010 р. так і залишилися нереалізованими. Але 98 незважаючи на це, вжиті у її межах заходи дозволили ЄС кра- ще протидіяти викликам глобалізації й загостренню міжнаро- дної конкуренції. З початку реалізації Лісабонської стратегії спостерігалася ціла низка позитивних змін у напрямах здійс- нення промполітики. У багатьох секторах вдалося створити реально діючий загальний ринок, що призвело до структурних реформ, які необхідні для створення нових можливостей для бізнесу, підвищення продуктивності праці й розширення рин- ку. Суттєвого прогресу було досягнуто в таких секторах, як телекомунікації, енергетика, транспорт. За період 2006-2013 рр. відбулися суттєві зміни в конку- рентоспроможності країн-членів ЄС, які виразно вказують на ознаки помірного ослаблення їх конкурентних позицій у гло- бальному середовищі в цілому (табл. 2). Головним суперником зараз для ЄС є не тільки США, але й Китай, економіка та нау- ково-технологічна потужність якого помітно зросла. Навіть на сьогодні, незважаючи на деяке поліпшення економічної ситуа- ції у ЄС у цілому, вона залишається нестабільною. Лідери кра- їн-членів ЄС у процесі обговорення проблем економічного ро- звитку Європи дійшли висновку про необхідність консолідації зусиль виходу з кризи і створення умов для стійкого розвитку. Вирішення цих проблем має дати розроблена нова євро- пейська стратегія економічного розвитку – “Європа 2020: стратегія розумного, сталого і всеохоплюючого зростання”, яку було схвалено в червні 2010 р. на засіданні Європейської Ради у Брюсселі [8, c. 1-4, 11-12]. Заходи нової стратегії допо- внились у формі національних програм реформ. У Стратегії “Європа 2020” встановлено три основних чинники зміцнення економіки ЄС: 1. Розумне зростання: економіка, заснована на знаннях. 2. Стійке зростання: створення економіки на основі доці- льного використанні ресурсів, поліпшення стану екології та конкуренції, тобто просування ідеї більш доцільного викорис- тання природних ресурсів, поліпшення екологічного середо- вища й конкурентоспроможності в економіці. Таблиця 2 99 Рейтинг країн ЄС за індексом глобальної конкуренто- спроможності (GCI) серед країн світу1 Країна 2006- 2007 рр. 2008- 2009 рр. 2009- 2010 рр. 2010- 2011 рр. 2011- 2012 рр. 2012- 2013 рр. Країни ЄС Західної Європи Австрія – 14 17 18 19 16 Бельгія – 19 18 19 15 17 Великобританія 10 12 13 12 10 8 Голландія – – – – 7 – Греція 47 67 71 83 90 96 Данія 4 3 5 9 8 12 Іспанія – 29 33 42 36 36 Італія 42 49 48 48 43 42 Кіпр – 40 34 40 47 58 Люксембург – 25 21 20 23 22 Мальта – 52 52 50 51 47 Нідерланди 9 8 10 8 7 5 Німеччина 8 7 7 5 6 6 Норвегія – 15 14 14 16 15 Португалія – 43 43 46 45 49 Фінляндія 2 6 6 7 4 3 Франція – 16 16 15 18 21 Швеція 3 4 4 2 3 4 Країни ЄС Східної Європи Болгарія – 76 76 71 74 62 Польща 48 53 46 39 41 41 Словаччина 37 46 47 60 69 71 Румунія 73 68 64 67 77 78 Угорщина 38 62 58 52 48 60 Хорватія 51 61 72 77 76 81 Чехія 29 33 31 36 38 39 Країни-члени ЄС колишнього СРСР Естонія 25 32 35 33 33 34 Литва 39 44 53 47 44 45 Латвія 44 54 68 70 64 55 Країни-конкуренти ЄС США 6 1 2 4 5 7 Японія 7 9 8 6 9 10 Китай 54 30 29 27 26 29 1 Дані гр. 1-6 подано за версією Всесвітнього економічного форуму [4-7]. 3. Всеохоплююче зростання: економіка високого рівня зайнятості населення, що прагне до економічного, соціального та територіального об’єднання. 100 Відповідно до стратегії встановлено такі основні цілі: зростання професійної активності населення до 75% (це озна- чає, що населення віком від 20 до 64 років повинно бути пра- цевлаштовано); збільшення кількості людей із дипломами ви- щих навчальних закладів до 40%; збільшення інвестицій у до- слідження і розробки до 3%; зменшення кількості людей, які живуть у злиднях, на 20 млн; зменшення частки учнів, які по- кинули школу (вона не має перевищувати 10%); збільшення частки джерел відновлювальної енергії та підвищення енерге- тичної ефективності. Для досягнення поставлених цілей Стратегії “Європа 2020” як пріоритетні висунуто сім напрямів, серед яких є на- прям “Індустріальна політика, спрямована на глобалізацію”, для реалізації якого передбачено виконання таких заходів: роз- виток горизонтального підходу до промполітики, що включає інтелектуальне регулювання, модернізовану систему держав- них закупівель, правил конкуренції та встановлення стандар- тів; сприяння розвитку кластерів, що включають МСП; спри- яння реструктуризації секторів, що зазнають труднощів, за до- помогою режиму державної підтримки ЄС та/або Фонду прис- тосування до глобалізації; допомога в інтернаціоналізації МСП; перегляд регламентів із метою стимулювання більшої ресурсної ефективності, вирівнювання європейських і світових стандартів для забезпечення конкурентоспроможності; спри- яння розвитку соціальної відповідальності корпорацій та ін. [8]. Про дієвість вжитих заходів у різних країнах-членах ЄС свідчать дані про динаміку промислового виробництва країн- членів ЄС (табл. 3). Найсуттєвішим інструментом реалізації стратегії розвит- ку країн-учасниць ЄС і її промполітики є багаторічні рамкові програми підтримки наукових досліджень та інновацій, приз- начення і реалізацію яких визначено в Угоді про заснування 101 102 Європейської Спільноти. Вони є також основним інструмен- том прискорення фінансування досліджень. Заради інтеграції всіх фінансових інструментів підтримки досліджень і іннова- цій у межах єдиного стратегічного механізму було створено нову програму, яка об’єднала 7РП, Рамкову програму розвитку конкурентного середовища і інновацій і Європейський інсти- тут інновацій і технологій. Ця програма дістала назву “Horizon 2020” [9]. Рамкову програму розвитку конкурентоспроможно- сті й інновацій разом з Європейською мережею підтримки підприємництва перетворено на Програму “Конкурентоспро- можність підприємств” (COSME) з бюджетом на 2014-2020 рр. у 2,5 млрд євро, яка буде повністю орієнтована на механізми поліпшення фінансової та інших форм підтримки підприємств. У цілому пріоритет у програмі “Horizon 2020” буде від- дано високоефективним технологіям – еко-, нано-, біо- та ін- фотехнологіям, зосередженим на вирішенні соціальних і гло- бальних проблем (“зелена економіка”, енергетика, транспорт, зміни у кліматі та старіння населення). Сприяти реалізації да- ної програми має створення до 2014 р. Європейського дослід- ницького простору, що дозволить подолати несприятливі умо- ви, які заважають приватному сектору робити інвестиції в дос- лідження, розробки й інновації, запобігти фрагментації прик- ладених зусиль, ліквідувати небажане дублювання витрат і робіт у науково-технічній сфері різними регіонами. Реалізація програми “Horizon 2020” сприятиме виконан- ню Стратегії “Європа 2020” та формуванню більш ефективної промислової політики ЄС. Для розвитку України в цілому, її промислової політики механізми та уроки реалізації Лісабонської стратегії та Страте- гії “Європа 2020” мають велике значення й потребують пода- льшого дослідження. Висновки. Європейський досвід дозволяє чіткіше уявити всю складність поставленого завдання побудови промполіти- 103 ки, економіки та суспільства, що базуються на знаннях, реаліс- тичніше формувати цілі, розробляти і запроваджувати відпові- дні механізми для реалізації стратегії розвитку, тобто не вико- ристовувати ті, що виявилися неефективними або малоефекти- вними. Урахування при формуванні концепції державної еконо- мічної політики, зокрема промислової, світових тенденцій інноваційного розвитку, сприятиме більш ефективному вико- ристанню та розширеному відтворенню наявного потенціалу зростання економіки країни, підвищенню рівня її конкуренто- спроможності у глобальному економічному середовищі. Більшість інноваційних програм ЄС щодо країн Східно- го партнерства, до яких належить і Україна, дозволяє нашій країні створити передумови входження до європейського до- слідницького простору й упровадження європейських механі- змів підтримки інновацій, що діють у рамках єдиного ринку, поширити практику участі українських організацій та дослід- ницьких структур, наприклад, у межах чинної Сьомої рамкової програми і наступної “Horizon”, що, безумовно, сприятиме оновленню промполітики. Література 1. Lisbon European Council 23 And 24 March 2000. Presi- dency Conclusions [Еlectronic resource]. – Mode of access: <http://www.consslium.-europa.eu/-eudocs/cmsdata/docs/ pressda- ta/ en/ec/00100_r1.en0.htm>. 2. Зубченко Л. Лиссабонская стратегия Евросоюза: разо- чарование и надежды [Электронный ресурс] / Л. Зубченко // Перспективы. Фонд исторического развития. – Режим доступа: http://www/perspektivy.info/-print/php?-ID=56565. 3. Сообщение Европейской комиссии от 5 октября 2005 г. «За более комплексный подход к промышленной поли- тике в рамках Лиссабонской стратегии ЕС» [Электронный ре- 104 сурс]. – Режим доступа: http: // ec.-europa.-eu/ enterprise/policies/industrialcompetitiveness/files/industry/ doc/ sec_-2005_-1217_en.pdf. 4. Всемирный экономический форум: рейтинг глобаль- ной конкуренции 2012-2013 гг. [Электронный ресурс]. – Ре- жим доступа: http: //gtmarket/ru/-news/2012/09/05/4949. 5. Всемирный экономический форум: рейтинг глобаль- ной конкуренции 2011-2012 гг. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://gtmarket/ru/-news/state/2011/09/07/3330. 6. Всемирный экономический форум: рейтинг глобаль- ной конкуренции 2009-2010 гг. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://gtmarket/ru/-news/2009/09/08/2166. 7. Швейцария заняла первое место в рейтинге глобаль- ной конкурентоспособности 2006-2007 гг. // Всемирный эко- номический форум: рейтинг глобальной конкуренции 2006- 2007 гг. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://gtmarket/ru/news/2006/10/10/5035. 8. European Council 17 June 2010/ Conсlusions, Brussels, 17 June 2010, EUCO13/10/ [Еlectronic resource]. – Mode of ac- cess: http://ee.-europa.eu/europe2020/documents/. 9. Новая рамочная программа Европейского Союза по научно-техническому и инновационному развитию «Горизонт 2020» с 2014 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://webcache.googleusercont,com/-seart?btnl=1%27m+Feel. 10. Индексы промышленного производства [Электрон- ный ресурс]. – Режим доступа: http://w3.unece.org/pxweb/ dialog/Saveshow.asp?lang=14. Надійшла до редакції 20.11.2013 р. 105 http://ec.europa.eu/enterprise/policies/industrial-competitiveness/files/industry/%20doc/sec_2005_1217_en.pdf http://ec.europa.eu/enterprise/policies/industrial-competitiveness/files/industry/%20doc/sec_2005_1217_en.pdf http://ec.europa.eu/enterprise/policies/industrial-competitiveness/files/industry/%20doc/sec_2005_1217_en.pdf SB-Булеева-2013+ статьи_94 SB-Булеева-2013+ статьи_95 SB-Булеева-2013+ статьи_96 SB-Булеева-2013+ статьи_97 SB-Булеева-2013+ статьи_98 SB-Булеева-2013+ статьи_99 SB-Булеева-2013+ статьи_100 SB-Булеева-2013+ статьи_101 SB-Булеева-2013+ статьи_102 SB-Булеева-2013+ статьи_103 SB-Булеева-2013+ статьи_104 SB-Булеева-2013+ статьи_105

Similar Items