Правові проблеми концесійного використання природних ресурсів
Систематизовано основні характеристики гармонізації законоположень про господарське використання природних ресурсів на засадах концесії. Систематизированы основные характеристики гармонизации законоположений о хозяйственном использовании природных ресурсов на основе концессии. There are systematized...
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут регіональних досліджень НАН України
2008
|
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12323 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Правові проблеми концесійного використання природних ресурсів / О.В. Шаповалова // Соц.-екон. пробл. сучас. періоду України. — 2008. — Вип. 6. — С. 248-259. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-12323 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Шаповалова, О.В. 2010-10-04T16:05:08Z 2010-10-04T16:05:08Z 2008 Правові проблеми концесійного використання природних ресурсів / О.В. Шаповалова // Соц.-екон. пробл. сучас. періоду України. — 2008. — Вип. 6. — С. 248-259. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. XXXX-0014 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12323 346.545 Систематизовано основні характеристики гармонізації законоположень про господарське використання природних ресурсів на засадах концесії. Систематизированы основные характеристики гармонизации законоположений о хозяйственном использовании природных ресурсов на основе концессии. There are systematized basic descriptions of harmonization of statutes about the economic use of natural resources on the basis of concession. uk Інститут регіональних досліджень НАН України Правові проблеми концесійного використання природних ресурсів Правовые проблемы концессионного использования природных ресурсов The Legal Problems of the Concession Use of Natural Resources Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Правові проблеми концесійного використання природних ресурсів |
| spellingShingle |
Правові проблеми концесійного використання природних ресурсів Шаповалова, О.В. |
| title_short |
Правові проблеми концесійного використання природних ресурсів |
| title_full |
Правові проблеми концесійного використання природних ресурсів |
| title_fullStr |
Правові проблеми концесійного використання природних ресурсів |
| title_full_unstemmed |
Правові проблеми концесійного використання природних ресурсів |
| title_sort |
правові проблеми концесійного використання природних ресурсів |
| author |
Шаповалова, О.В. |
| author_facet |
Шаповалова, О.В. |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Інститут регіональних досліджень НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Правовые проблемы концессионного использования природных ресурсов The Legal Problems of the Concession Use of Natural Resources |
| description |
Систематизовано основні характеристики гармонізації законоположень про господарське використання природних ресурсів на засадах концесії.
Систематизированы основные характеристики гармонизации законоположений о хозяйственном использовании природных ресурсов на основе концессии.
There are systematized basic descriptions of harmonization of statutes about the economic use of natural resources on the basis of concession.
|
| issn |
XXXX-0014 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12323 |
| citation_txt |
Правові проблеми концесійного використання природних ресурсів / О.В. Шаповалова // Соц.-екон. пробл. сучас. періоду України. — 2008. — Вип. 6. — С. 248-259. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT šapovalovaov pravovíproblemikoncesíinogovikoristannâprirodnihresursív AT šapovalovaov pravovyeproblemykoncessionnogoispolʹzovaniâprirodnyhresursov AT šapovalovaov thelegalproblemsoftheconcessionuseofnaturalresources |
| first_indexed |
2025-11-27T07:04:54Z |
| last_indexed |
2025-11-27T07:04:54Z |
| _version_ |
1850802946647785472 |
| fulltext |
248 Соц.-ек.проблеми сучас.періоду України, 2008, Вип. 6(74)
УДК 346. 545
О. В. Шаповалова
Правові проблеми концесійного використання
природних ресурсів
Систематизовано основні характеристики гармонізації законоположень про
господарське використання природних ресурсів на засадах концесії.
Ключові слова: правові проблеми, концесія, природні ресурси.
1 У межах концептуального задуму Господарського кодексу України
прочитується цілеспрямованість групи норм на забезпечення процесу
виконання суб’єктивних обов’язків та охорони прав з господарського
використання природних ресурсів інвестором (ч. 2 ст. 5, ст. 6, ст. 20, ст.
ст. 148-153 ГК України). Їхня націленість на створення стабільних засад
формування майнової основи господарювання мала б задовольняти не
лише суб’єктів інвестування, але й ініціаторів довгострокових проектів
підтримки економіки приймаючої сторони.
Водночас дані норми самі по собі не попереджують неправомірного
поводження з природними ресурсами при використанні їх у сфері го-
сподарювання. Вони діють ефективніше, коли гармонійно поєднуються
з іншими. Зокрема, тими, що знаходяться у функціональному зв’язку з
ними. Отже, сутністю вказаних норм, які утворюють самостійні поло-
ження Господарського кодексу, є забезпечення відповідної співмірності
обсягу організаційно-майнових та інших «нормативно-належних»
вимог до режиму господарського використання ресурсів при створенні
стабільної майнової основи господарювання.
Активізація процесу попередження конфлікту розбалансова-
них інтересів та прав учасників сфери господарювання потребує
ґрунтовного і системного наукового дослідження рівнів, критеріїв,
шляхів гармонізації господарського законодавства з іншими галузя-
ми, які також регулюють актуальні питання використання природних
ресурсів.
© О. В. Шаповалова, 2008.
Соц.-ек.проблеми сучас.періоду України, 2008, Вип. 6(74) 249
Правові проблеми концесійного використання природних ресурсів
Дана потреба загострюється внаслідок того, що на рівні теорії го-
сподарського законодавства не було визначено місце низки категорій,
завдяки яким не лише утворюється цільовий комплекс норм, але і
створюються правові умови для їхньої реалізації.
У свою чергу дані проблеми заперечують встановлення взаємозв’яз-
ків положень глави 15 ГК України із суміжними правовими
конструкціями та галузями законодавства. В цілому це гальмує та
ускладнює процес їхньої належної реалізації та єдиного подібного
застосування на практиці.
Метою статті є розкрити сутність та значимість природоресурсної
концесії як правової підстави господарського використання природних
ресурсів.
Сутність та значимість природоресурсної концесії слід ретельно
досліджувати, щоб мати наукові підстави вирішувати, чи доцільно
віддавати їм перевагу чи ні, коли є вибір між іншими багатьма право-
вими формами спеціального господарського природокористування.
Концесіонер у про цесі здійснення своєї діяльності як суб’єкт госпо-
дарювання несе певні обов’язки перед державою в цілому. Ці обов’язки
виникають у будь якого суб’єкта господарювання в силу юридичної за-
борони та позитивних зобов’язань правового режиму. Значна кількість
таких заборон та зобов’язань встановлюється імперативними нормами і
міститься в антимонопольному законодавстві, зако нодавстві про захист
від недобросовісної конкуренції, податковому законодавстві, норма-
тивних актах, які регулю ють порядок державної реєстрації суб’єктів
підприємниць кої діяльності та видачі ліцензій (дозволів), концесійному
законодавстві тощо. Таким чином, концесіонер як суб’єкт господарю-
вання діє не лише в особливій системі самоорганізації, але й змушений
підкорятися правилам правової організації. Такі правила внаслідок
недосконалості та інших недоліків законотворення створюють небезпе-
ку позбавлення первинного власника його скарбу – природних ресурсів
на умовах збитковості для економіки регіонів та країни.
Тому у господарсько-правовому режимі допустимості використан-
ня природних ресурсів суб’єктом господарювання, міститься про-
250 Соц.-ек.проблеми сучас.періоду України, 2008, Вип. 6(74)
О. В. Шаповалова
блема забезпечення адекватної оцінки наслідків господарювання, яке
базується на використанні корисних властивостей природних ресурсів
або пов’язано з ним. На відміну від інших підприємців концесіонер як
автономний товаровиробник, зазвичай, має ще й владні повноваження
суб’єкта, які делеговані йому державними органами влади, органами
управління або органами місцевого самоврядування. Заходи контролю
відносно його діяльності теж є нетиповими. Наприклад, в Луганську
планується створити комунальне підприємство на базі ОКП «Компанія
«Луганськвода» саме для контролю за діяльністю концесіонера, якому
буде передано ОКП «Компанія «Луганськвода».
Отже, для ефективності контролю у сфері господарського обігу
природних ресурсів важливо усвідомлювати, що превентивні заходи
мають здійснюватися не стосовно знеособленої юридичної особи як
такої, а стосовно конкретного різновиду широкого кола суб’єктів го-
сподарювання.
Тобто виходити слід с того, що на явність статусу юридичної особи
є хоча й важливою, але лише однією з ознак суб’єктів господарювання,
до того ж не всіх: можна бути суб’єктом господарювання й при цьому
не бути юридичною особою.
Отже, аналітично-правові та практичні передумови концесійного
використання природних ресурсів у даному підрозділі вивчаються в
аспекті наукових розвідок відносно умовного виокремлення сукупності
норм в складі інституту господарського використання природних
ресурсів з метою їх узгодження та збагачення, щоб на його базі сформу-
вати функціонально-цільову підсистему сприяння сталому розвитку.
Це призведе до розширення поняття предмета ГКУ, визначеного
в ст. 3 та дозволить уточнити форми інвестування при здійсненні
господарської діяльності на засадах концесій та угод про розподіл
продукції.
За потенціалом природних ресурсів наша країна є великою державою.
Водночас тривалий час вважалося, що господарсько-правовий режим
використання природних ресурсів має ґрунтуватися лише на формаль-
них джерелах природоресурсного й екологічного права. При цьому до
уваги не бралися інституціональні (наприклад, інститут майнової основи
Соц.-ек.проблеми сучас.періоду України, 2008, Вип. 6(74) 251
Правові проблеми концесійного використання природних ресурсів
господарювання, статус господарюючих суб’єктів й ін.) і неформальні
(наприклад, мотивація) джерела господарського права.
Вони становлять сукупність економічних і юридичних елементів
права господарського підпорядкування та / або права здійснення
господарської діяльності на засадах сировинної концесії. Пошук но-
вого бачення концептуальних джерел утворення юридичного режиму
господарського використання природних ресурсів є насущною потре-
бою розвитку конституційного припису про забезпечення соціальної
спрямованості економіки.
У досягненні ефективності норм господарського законодавства тут
можуть надати реальну допомогу земельно-правові, гірничо-правові,
цивілістичні й інші дослідження. Внаслідок закріплення в Господарсь-
кому кодексі ст. 148 «Особливості правового режиму використання
природних ресурсів» за наявності деяких претензій до її змісту й назви,
зокрема, в цілому відчувається знаходження керованості організацією
використання ресурсів надр. Але яким чином відбувається раціоналіза-
ція інструментів, задіяних у даному процесі ще належить встановити.
Норми ст. 406-410 ГКУ за сукупністю із нормами ст. 148-153 ГКУ
та ст. 3, 5, 6, 42 ГКУ утворюють системні положення про регулятивні
начала впливу на обов’язки і зобов’язання стосовно дій та діяльності
сторін концесійної відносини. Закріплені в них принципово нові право ві
конструкції суспільних зв’язків дозволяють досліджувати концесійний
договір з позиції цілісності господарсько-правового регулювання
відносин, пов’язаних з використанням природних ресурсів.
С. А. Зінченко, О. Г. Ломідзе, В. В. Галов та інші вчені вважають
концесійний договір водночас правоутворюючим та правореалізуючим
актом. Дійсно, даний акт охоплює собою всі відправні та похідні моделі
поведінки, які підпадають під регулюючий вплив на відносини концесії.
Тому науковці обмірковують природу права концесіонера.
Існує думка, що право концесіонера стосовно об’єкта концесії за
своєю природою більше нагадує не право орендаря або керуючого за
дорученням, а право господарського відання унітарного підприємства
[1, с. 38]. Водночас право концесіонера на об’єкт концесійного договору
252 Соц.-ек.проблеми сучас.періоду України, 2008, Вип. 6(74)
О. В. Шаповалова
залишається зобов’язальним. Положення концесіонера як законного во-
лодаря майна залежить від належного виконання ним своїх обов’язків
перед концесієдавцем. Невиконання обов’язків може призвести до
втрати прав концесіонера [2, с. 23]. На жаль стосовно концесій природо-
користування втрата прав концесіонера обертається для концесієдавця
недосягненням цілі сприяння розвитку економіки природокористуван-
ня. Зазвичай це – стрижнева економічна ціль концесії.
Вихідною ознакою відмінності оренди від концесії І. Дроздов
називає економічні цілі, які переслідує концесія, а саме – створення
та модернізація державної інфраструктури [3, с. 53]. Цей підхід слід
визнати вдалим. Така ознака як економічні цілі вивчається науковцями
з метою надання фахівцям методики розрахунку балансу інтересів
держави й інвестора при укладанні угод про розподіл продукції в
сфері видобутку вуглеводнів та концесійних договорів з використання
рекреаційно-територіальних ресурсів.
Але для встановлення організаційно-майнових умов здійснення
підприємницької діяльності на засадах концесій природокористування
необхідною стає спеціалізація правомочності суб’єктів господарських
прав, які задіяні у відносинах концесії. Спеціалізацію здатні забез-
печити наступні господарсько-правові засоби: норми, зобов’язання,
юридичні конструкції, правові склади.
Серед спеціальних приписів стосовно правомочності концесіонера
та концесієдавця найбільш вразливим місцем є їх відповідальність.
Вона лише задекларована і такий підхід є неприйнятним. Узгодженість
наявного правового простору і регулятивного середовища, яке
необхідно для створення прозорих умов господарського використання
надр інвесторами, стає правовою метою перспективного господарсь-
кого законодавства. Така мета має своїм важливим джерелом складові
елементи сталого розвитку. А саме: забезпечення екологічної безпе-
ки, раціональне використання природних ресурсів для задоволення
інтересів національного господарства, формування економіки «зба-
лансованих потреб» та інші.
Сучасне вітчизняне законодавство вперше закріпило ознаки
інвестиційних зв’язків і відносин на засадах концесії (концесійних
Соц.-ек.проблеми сучас.періоду України, 2008, Вип. 6(74) 253
Правові проблеми концесійного використання природних ресурсів
договорів) в ст. 22 Закону України від 19.03.1996 р. «Про режим
іноземного інвесту вання». Зокрема в нормі вказаної статті зазначало-
ся, що іноземним інвесторам може бути надане право на розробку й
освоєння на основі концесійних договорів відновлюваних природних
ресурсів і таких, що не відновлюються.
При вивченні шляхів адаптації господарського законодавства до
умов стабільного розвитку важливо встановити теорію концесійного за-
лучення, на засадах якої організаційно-майновий процес господарської
експлуатації корисних властивостей природних ресурсів відбувається
на паритетних началах договору двох власників: 1) народу України –
стосовно тих ресурсів, які не видобуті з надр; 2) користувача, який
отримав право власності на певну частину, або всі природні ресурси,
які видобув з надр. Умови такого договору різноманітні і багатогранні,
однак в системі концесії їх вдається узагальнити і систематизувати за
наявністю ознак господарсько-правової природи.
Задоволення потреби в господарсько-правовому заохоченні
раціональних форм експлуатації природних ресурсів унаслідок
концесійного залучення їх у господарський оборот обумовлене
необхідністю створення умов для відтворення національного госпо-
дарства нашої країни і її регіонів. У період НЕПу режим концесії
був визнаний вчасним і раціональним прийомом підтримки розвитку
господарювання.
Претендентами у концесіонери вивчаються умови водопостачання,
відведення та очищення стічних вод у Дніпропетровській, Донецькій,
Луганській областях, місті Бердянськ тощо. Держадміністраціями
Донецької та Херсонської областей запропоновано у концесію вітрові
електростанції.
Наприкінці 2004 р. органами місцевого самоврядування та
Кабінетом Міністрів України було запропоновано інвесторам та
потенційним концесіонерам проекти на розвиток комунального ком-
плексу Києва та інших міст (наприклад, проект «Європа плюс Франс»,
«Європа плюс Україна» та ін.). У цих умовах з’являються нові форми
організації діяльності з використання природних ресурсів не лише у
254 Соц.-ек.проблеми сучас.періоду України, 2008, Вип. 6(74)
О. В. Шаповалова
надрокористуванні, але й водному і лісовому господарстві. Помітно
збільшуються обсяги, деталізується об’єкт та в цілому розширюється
коло господарських відносин. Водночас практика вимагає удосконален-
ня правового регулювання організаційно-господарських і господарсько-
виробничих відносин у даній сфері. Тому лише новелізація законодав-
ства (зокрема, положення глави 15 Господарського кодексу) не в змозі
викорінювати правовий нігілізм, суб’єктивізм і волюнтаризм рішень,
що приймаються, як підстави для залучення в обіг та експлуатації
природних ресурсів.
Про доцільність визначення на засадах науки господарського
права інституту використання природних ресурсів у сфері господа-
рювання вже йшлося в юриспруденції. Але наявність негативного
досвіду та відсутність позитивного стосовно запровадження змішаних
(інфраструктурних з сировинними) та власно концесій природоко-
ристування концесій в нашій країні призводять до невпевненості
потенційного концесієдавця. Почасти вона виправдана суттєвими
недоліками концесійного законодавства. Зокрема, в аспекті достатності
засобів контролю за діями концесіонера стосовно збереження якості
та доступної вартості соціально значимих послуг споживачу. Тому
було продовжено пошук нових шляхів вдосконалення правових засад
концесійного використання природних ресурсів в господарському
обороті. Зокрема, в частині контролю за діями природокористуван-
ня концесіонера у зв’язку з необхідністю забезпечення державою
соціальної спрямованості економіки природокористування.
В органічному зв’язку із завданням забезпечення державою
соціальної спрямованості економіки природокористування знаходиться
такий засіб, як моніторинг наслідків господарювання концесіонера.
Як доводять результати проведеного дослідження, використання за-
значеного інструмента виявляється найбільш ефективним, якщо всі
правові вимоги до заходів залучення виокремити в автономний галу-
зевий комплекс норми, які закріпили б в господарському законодавстві
цільове призначення його норм для забезпечення розвитку економіки
природокористування приймаючої сторони.
Соц.-ек.проблеми сучас.періоду України, 2008, Вип. 6(74) 255
Правові проблеми концесійного використання природних ресурсів
Практична значущість моніторингу наслідків господарювання
полягає у створенні правових умов. Зокрема, для: 1) концентрації
відносин у сфері господарського користування природними ресурса-
ми; 2) диференціації засобів правового впливу на них; 3) подолання
протиріч між нормами права, які, з одного боку, декларують визнання
права власності на надра за народом України, а з іншого – дозволя-
ють привласнювати корисні копалини, що видобуваються з надр,
суб’єктам (користувачам), які мають статус недержавних суб’єктів
господарювання і, зазвичай, безпосередньо не забезпечують розвиток
галузі. Отже, необхідно встановити, чи існують практичні потреби в
інституціалізованій деталізації і розвитку конституційних зобов’язань
держави у забезпеченні соціальної спрямованості економіки, коли
йдеться про залучення до господарського обороту користування при-
родними ресурсами на засадах концесії.
Гіпотеза про цінність цільового комплексу норм, що пропонується
імплементувати у систему господарського законодавства на базі
інституту господарського використання природних ресурсів виправда на
необхідністю прояву юридичної сили для приведення в узгодженість
правового простору та регулятивного середовища. Зокрема, для
попередження вчинків неефективної діяльності суб’єктів паливно-
енергетичного комплексу (недоцільних угод та сумнівних операцій з
інвесторами), які навіть загрожують банкрутством НАК «Укрнафтогаз».
Наприклад, починаючи з 2004 р. (за матеріалами КРУ протягом 3-х
років) фахівці виводять загальну суму збитку економіки природоко-
ристування – близько 2 млрд. грн.
Також наявним є прояв протиріччя ліцензійних засад надрокористу-
вання. Вони дозволяють інвестору видобуті з надр корисні копалини
закріплювати за собою як за користувачем, що в цілому не сприяє при-
множенню добробуту власника надр, коли ліцензії відкривають шлях
до тіньових (коротких за часом) угод. Завдяки довгостроковим угодам
складніше приховати невиправдано великі обсяги привласнених без
належних правових підстав корисних копалин.
256 Соц.-ек.проблеми сучас.періоду України, 2008, Вип. 6(74)
О. В. Шаповалова
Без подолання протиріч господарського законодавства затримується
впровадження в практику по суті господарська діяльність з фактичної
інвестиційної підтримки галузей надрокористування. Те, що наука
цивільного права ще не звільнилася від деяких оман, відмовляючись
від запозичення у свій арсенал методів суміжних наук, приводить
до відмовлення передачі надр, шельфу, лісів і вод у господарське
володіння. Як наслідок, домінує ліцензійне встановлення прав на ко-
ристування надрами і шельфом. Цей підхід збитковий для української
економіки своєю усіченістю у реалізації публічних прав на розвиток і
помножує господарські правопорушення. Так, у 2005 р. було анульо-
вано 400 ліцензій з мотивів невиконання умов на розробку і видобуток
корисних копалин, а також неосвоювання свердловин та інших родо-
вищ протягом двох років. На початку 2006 р. також установлено факти
безпідставного заморожування надрокористування й анульовано ще
34 ліцензії.
Для доведення обґрунтованості твердження про те, що передумо-
вою зовнішньої стабільності у здійсненні господарської діяльності є
попередження протиріч в інвестиційних зв’язках і відносинах, була
винайдена і відібрана така аргументація.
Від рівня регулювання правом поведінки, зазвичай, залежать
особливості структури права. Так, за загальним правилом, окрема
юридична норма регулює поведінку на рівні операції, інститут права –
вчинку, галузь права – діяльності [4, с. 8].
Отже, одним з ключових аргументів на користь створення цільового
комплексу норм в системі господарського законодавства є необхідність
регулювання поведінки державного суб’єкта господарювання з
інвестиціями в надрокористування на рівні вчинку.
В Україні завдяки запровадженню концесійних форм господарсько-
го користування надрами можна розраховувати на значне збільшення
надходжень до державного і місцевого бюджетів. Зараз з державного
організаційно-майнового впорядкування майже виведено процес видо-
бутку корисних копалин. Значна частина здобутків галузі надрокори-
стування осідає у власника активів, які були застосовані для видобутку
Соц.-ек.проблеми сучас.періоду України, 2008, Вип. 6(74) 257
Правові проблеми концесійного використання природних ресурсів
їх з надр. Зазвичай це – підприємці-інвестори або їхні об’єднання. За
географією – здебільшого з інших країн.
Учені уявляють правову форму інвестиційної діяльності як
деяку сукупність інвестиційних відносин, що характеризується осо-
бливостями суб’єктно-об’єктного складу та / або змісту, структури
зв’язків між суб’єктами цих відносин, що в комплексі обумовлює
певний правовий режим таких відносин. Можна погодитись з визна-
ченням В.В. Поєдинком основних форм інвестиційної діяльності в
Україні. Це капітальне будівництво; концесійна діяльність; діяльність на
підставі угод про розподіл продукції; корпоративна (у т. ч. акціонерна)
форма вкладення коштів в акції підприємств (акціонерних товариств),
до статутних фондів (майна) інших підприємницьких організацій кор-
поративного типу; інноваційна діяльність [5, с. 78].
Стимулювання привабливих для державного сектора економіки
форм інвестування і згортання явно збиткових або невигідних
організаційно-правових зв’язків з використання природних ресурсів у
сфері господарювання – є шляхом подолання неадекватності окремих
положень господарського законодавства конституційному обов’язку
із забезпечення соціальної спрямованості економіки. Неадекватність
проявляється в тому, що залишаються нерозвиненими і недостатньо
узгодженими наявний правовий простір і регулятивне середовище. Тоді
як для створення прозорих умов господарського використання надр
інвесторами необхідним є інший стан, а саме – їхня збалансованість.
Так, у ході формування комплексу договірних та позадоговірних
зобов’язань на етапах, де формується майнова основа господарюван-
ня, суб’єктами здійснюються діяння і чиняться акти поведінки заради
отримання результатів, обумовлених метою господарювання. Інколи
її досягнення вони ставлять у залежність від застосування не лише
правомірних, але й неправомірних засобів залучення використання
природних ресурсів у господарський обіг. Нерідко буває, що заподіяна
при цьому шкода економіці і довкіллю регіону (або навіть країни)
перебільшує отриманий від господарської діяльності результат. Подібні
факти неекономного обігу природних ресурсів є свідченням відсутності
258 Соц.-ек.проблеми сучас.періоду України, 2008, Вип. 6(74)
О. В. Шаповалова
раціонального функціонального зв’язку теоретичних напрацювань із
практикою реалізації та застосування норм господарського і природо-
ресурсного законодавства.
Вказана відсутність стає причиною недостатньої результативності
у досягненні мети правомірного поводження з природними ресурсами.
Вона є наслідком ігнорування наукового підходу комплексності при
створенні відповідних законоположень.
У результаті незастосування вказаного підходу виникає ситуація
дисгармонії і розбалансованості правового регулювання господарської
діяльності з використання природних ресурсів. Складність досягнення
збалансованості стану правового регулювання відносин, пов’язаних
із використанням природних ресурсів, обумовлена тим, що для дано-
го процесу характерна його диференціація за окремими правовими
інститутами декількох галузей права. При тому, що кількість інститутів
в них росте, даний процес не завжди супроводжується необхідною
інтеграцією правових норм та інститутів.
У доктрині Господарського кодексу даний недолік в основному
було подолано. По-перше, техніко-юридичні особливості даного акту
вказують на недоцільне запозичення «досвіду з розповсюдження» норм
про угоди щодо розподілу продукції (газ, нафта і ін.) у цивільному,
підприємницькому, гірничому, екологічному та інших галузях законо-
давства з тієї причини, що це призведе до розміщення норм фактично
одного інституту в декількох галузях. На відміну від зазначеного
підходу, той, який запропоновано у даному дослідженні, навпаки,
виключає зайву та штучну міжгалузевість. По-друге, критична оцінка
законодавства різних країн і зарубіжного досвіду його реалізації, а також
макроекономічний аналіз положень господарського права, порівняльна
характеристика типових форм договору концесії і домовленостей про
розподіл продукції за українським законодавством, судова практика (в
Україні і за рубежем), дозволяють встановити деформацію економічно-
правових основ гірничого, водного, про нафту і газ, екологічного та
іншого законодавства.
Соц.-ек.проблеми сучас.періоду України, 2008, Вип. 6(74) 259
Правові проблеми концесійного використання природних ресурсів
Таким чином, можуть бути надані докази неприйняття режиму
лібералізації господарського обігу активів, задіяних у використанні
надр. У свою чергу це дозволяє обґрунтувати доцільність більш жор-
сткого режиму господарського обігу, зокрема, через організаційно-
майнові вимоги до інвестора, концесіонера, орендаря та запропонувати
зміни у відповідних типових договорах та угодах.
Список використаних джерел
Зинченко С. А., Галов В. В. Собственность и производные вещ-1.
ные права: теория и практика / С. А. Зинченко, В. В. Галов. –
Ростов н/Д. : Изд-во СКАГС, 2003. – 257 с.
Ломидзе О. Г. Правонаделение в гражданском законодательстве 2.
России / О. Г. Ломидзе. – Спб. : Юрид. центр Пресс, 2003. –
218 с.
Дроздов И. К правовой природе концессионного соглашения / 3.
И. Дроздов // Хозяйство и право. – 2006. – № 6. – С. 48-53.
Проблемы теории государства и права / под ред. С. С. Алексее-4.
ва – М. : Юрид. лит, 1987. – 448 с.
Поєдинок В.В. Правове становище інвестора як суб’єкта го-5.
сподарських відносин: дисер. на здобуття наук ступеня канд.
юрид. наук : спец. 12.00.04 “Господарське право; господарсько-
процесуальне право / В. В. Поєдинок ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шев-
ченка. – К., 2004. – 243 с.
Шаповалова О.В. Правовые проблемы концессионного использования природных
ресурсов.
Систематизированы основные характеристики гармонизации законоположений
о хозяйственном использовании природных ресурсов на основе концессии.
Ключевые слова: правовые проблемы, концессия, природные ресурсы.
Shapovalova O. V. The Legal Problems of the Concession Use of Natural Resources.
There are systematized basic descriptions of harmonization of statutes about the
economic use of natural resources on the basis of concession.
Key words: legal problems, concession, natural resources.
|