«Українське питання» у діяльності військово-цензурних органів Російської імперії (1914–1917)
У статті на основі архівних матеріалів розглянуто цензурну політику російського самодержавства щодо «українського питання» у роки Першої світової війни, з’ясовано роль органів військової цензури в її реалізації. В статье на основе архивных материалов рассматривается цензурная политика российского...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123422 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | «Українське питання» у діяльності військово-цензурних органів Російської імперії (1914–1917) / О.Ю. Кирієнко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 165-170. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-123422 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Кирієнко, О.Ю. 2017-09-04T11:11:39Z 2017-09-04T11:11:39Z 2010 «Українське питання» у діяльності військово-цензурних органів Російської імперії (1914–1917) / О.Ю. Кирієнко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 165-170. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2307-5791 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123422 355.405.7 (477)(09) У статті на основі архівних матеріалів розглянуто цензурну політику російського самодержавства щодо «українського питання» у роки Першої світової війни, з’ясовано роль органів військової цензури в її реалізації. В статье на основе архивных материалов рассматривается цензурная политика российского самодержавия по отношению к «украинскому вопросу» во время Первой мировой войны, определена роль военно-цензурных органов в её реализации. In the article on the base of archive materials censorship poliсy of «ukrainian question»in the Russian empire during the First world war are opened, and role military-censorship organ in its realization are showed. uk Інститут історії України НАН України Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. Військові розвідки «Українське питання» у діяльності військово-цензурних органів Російської імперії (1914–1917) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
«Українське питання» у діяльності військово-цензурних органів Російської імперії (1914–1917) |
| spellingShingle |
«Українське питання» у діяльності військово-цензурних органів Російської імперії (1914–1917) Кирієнко, О.Ю. Військові розвідки |
| title_short |
«Українське питання» у діяльності військово-цензурних органів Російської імперії (1914–1917) |
| title_full |
«Українське питання» у діяльності військово-цензурних органів Російської імперії (1914–1917) |
| title_fullStr |
«Українське питання» у діяльності військово-цензурних органів Російської імперії (1914–1917) |
| title_full_unstemmed |
«Українське питання» у діяльності військово-цензурних органів Російської імперії (1914–1917) |
| title_sort |
«українське питання» у діяльності військово-цензурних органів російської імперії (1914–1917) |
| author |
Кирієнко, О.Ю. |
| author_facet |
Кирієнко, О.Ю. |
| topic |
Військові розвідки |
| topic_facet |
Військові розвідки |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| description |
У статті на основі архівних матеріалів розглянуто цензурну політику російського самодержавства щодо «українського питання» у роки Першої світової війни,
з’ясовано роль органів військової цензури в її реалізації.
В статье на основе архивных материалов рассматривается цензурная политика
российского самодержавия по отношению к «украинскому вопросу» во время Первой
мировой войны, определена роль военно-цензурных органов в её реализации.
In the article on the base of archive materials censorship poliсy of «ukrainian question»in
the Russian empire during the First world war are opened, and role military-censorship
organ in its realization are showed.
|
| issn |
2307-5791 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123422 |
| citation_txt |
«Українське питання» у діяльності військово-цензурних органів Російської імперії (1914–1917) / О.Ю. Кирієнко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 165-170. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kiríênkooû ukraínsʹkepitannâudíâlʹnostívíisʹkovocenzurnihorganívrosíisʹkoíímperíí19141917 |
| first_indexed |
2025-11-26T00:08:27Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:08:27Z |
| _version_ |
1850592279689953280 |
| fulltext |
165
Проблеми історії України XIX–XX ст.
Розділ ІІІ.
ВІЙСЬКОВІ РОЗВІДКИ
УДК 355.405.7 (477)(09)
О.Ю. Кирієнко
(м. Київ)
«УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ» У ДІЯЛЬНОСТІ
ВІЙСЬКОВО-ЦЕНЗУРНИХ ОРГАНІВ РОСІЙСЬКОЇ
ІМПЕРІЇ (1914–1917)
В статті на основі архівних матеріалів розглянуто цензурну політику росій-
ського самодержавства щодо «українського питання» у роки Першої світової війни,
з’ясовано роль органів військової цензури в її реалізації.
Ключові слова: цензура, військова цензура, «українське питання», Перша світова війна.
В статье на основе архивных материалов рассматривается цензурная политика
российского самодержавия по отношению к «украинскому вопросу» во время Первой
мировой войны, определена роль военно-цензурных органов в её реализации.
Ключевые слова: цензура, военная цензура, «украинский вопрос», Первая мировая война.
In the article on the base of archive materials censorship poliсy of «ukrainian question»in
the Russian empire during the First world war are opened, and role military-censorship
organ in its realization are showed.
Key words: censorship, military-censorship, “ukrainian question”, First world war.
«Українське питання» у Російській імперії другої половини ХІХ – початку
ХХ ст. – одна з найважливіших проблем, що активно досліджується у сучасній
українській і російській історіографії. Попри загальну зацікавленість дослід-
ників цією проблематикою, в історіографії відсутній єдиний погляд на сутність
«українського питання». Так, дореволюційна й подекуди сучасна російська іс-
торіографія пов’язує виникнення останнього в імперії Романових з намаган-
нями австрійських та польських панівних кіл, використовуючи як свою зброю
національно свідомих українців, реалізувати свої вузько імперські чи вузько
політичні устремління, прагнучи, як вважають дослідники, таким способом
«розколоти єдине тіло великої російської нації». Й тому, на думку сучасного
російського дослідника О.Міллера, антиукраїнська цензурна політика царизму
вимальовується як захист державної цілісності імперії Романових1. Українська
ж історіографія послідовно доводить думку про те, що вітчизняні національно-
166
Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ ІІІ.
культурні та громадсько-політичні діячі середини ХІХ – початку ХХ ст. зосе-
редилися на поширенні національної мови і, незважаючи на антиукраїнські ім-
перські цензурні й інші заборони, намагалися виконувати поставлені завдання,
що мали сприяти самовизначенню нації2.
Дослідження діяльності цензурних органів російського самодержавства –
актуальна наукова проблема, котра дає змогу проаналізувати його політику щодо
«українського питання» в імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
Дослідженню цензурної політики царизму щодо останнього в зазначе-
ний період присвячено дослідження таких вчених, як О.Міллер, І.Міхутіна,
В.Савчинський, О.Реєнт, Н.Щербак3 та ін. Однак залишається практично мало-
дослідженою аспект відповідна політика у Російській імперії щодо «українсь-
кого питання» в роки Першої світової війни та роль новоутворених органів вій-
ськової цензури в її реалізації. У розкритті зазначеного аспекту цієї політики
самодержавства й полягає мета даної статті.
Внаслідок революції 1905 р. в імперії Романових скасовувалися цензурні
обмеження щодо україномовної преси. Поряд з цим на основі «Тимчасових
правил про періодичні видання» від 24 листопада 1905 р. було відмінено по-
передню цензуру, що в свою чергу вплинуло на механізми роботи відповідних
органів країни4.
Початок Першої світової війни і вступ у неї Російської імперії обумовили
зміни в її національній політиці щодо своїх окраїн, а запровадження у зв’язку
з воєнним часом надзвичайного військово-цензурного законодавства дало змо-
гу самодержавству знову вдаватися до переслідувань україномовних видань,
використовуючи при цьому механізми та апарат створеного з початком війни
відповідного інституту.
Військову цензуру в Російській імперії було введено у дію імператорським
указом від 20 липня 1914 р. Її правова регламентація здійснювалася на основі
«Тимчасового положення про військову цензуру від 20 липня 1914 р.». Голо-
вним завданням останньої указ визначав – «…запобігати завчасному оприлюд-
ненню планів військової мобілізації, оголошенню і поширенню в періодичних
виданнях, поштово-телеграфними зв’язком, під час публічних виступів ін-
формації, котра може зашкодити воєнним інтересам держави». Вся друкована
продукція, поштово-телеграфна кореспонденція, тексти доповідей, фотографії
мали розглядатися військовою цензурою й, якщо їхній зміст якимось чином
міг завдати шкоди зовнішній безпеці Росії, її збройним силам та оборонним
об’єктам, то щодо них її органи вживали відповідні санкції5.
Згідно з «Тимчасовим положенням…», військова цензура встановлювалася
у повному обсязі або частково. У першому випадку вона запроваджувалася
лише на територіях, де безпосередньо проходили воєнні дії або було оголо-
шено відповідний стан, відомчо підпорядковуючись штабу головнокомандую-
чого арміями фронту. Згідно із зазначеним нормативно-правовим документом,
функціональні обов’язки останньої передбачали: 1) попереднє цензурування
друкованих творів, естампів малюнків, фотографічних знімків, текстів публіч-
167
Військові розвідки Випуск XVII
них виступів і лекцій; 2) перлюстрацію внутрішньої та міжнародної поштово-
телеграфної кореспонденції6.
Часткова військова цензура вводилася на решті території Російської імперії
й також передбачала перлюстрацію міжнародної поштово-телеграфної корес-
понденції та тільки в окремих випадках внутрішньої. Здійснення її функцій
було покладено на Головну військово-цензурну комісію, на відповідні органи
при штабах військових округів і цензорів на місцях7. На території України, що
до початку Першої світової війни перебувала у складі Російської імперії, вій-
ськову цензуру у повному обсязі було запроваджено у Волинській, Київській,
Подільській, Катеринославській, Таврійській губерніях, деяких повітах Чер-
нігівської й Полтавської8.
Отже, в українських губерніях Російської імперії поєднувалися два типи
військової цензури, що певною мірою визначало її особливість.
Зі вступом Російської імперії у Першу світову війну багато тодішніх вітчизня-
них громадсько-політичних та культурних діячів передбачали зміни в цензурній
політиці уряду щодо «українського питання», початок репресій проти відповід-
них культурних організацій, книговидання. Так, відомий громадсько-політичний
діяч Є.Чикаленко зазначав у своєму щоденнику, що війна принесе російським
газетам величезні тиражі й прибутки, а українські ж, навпаки, будуть закриті або
занепадуть, через побоювання жителів прикордонних губерній імперії читати
подібну пресу9. Історик і громадсько-політичний діяч Д.Дорошенко також зазна-
чав, що розпочнуться переслідування «малорусского наречия»10.
Як показала тогочасна дійсність, зміни в політичному курсі російської ім-
перської влади не заставили себе чекати. Відразу ж із початком Великої вій-
ни вона позакривала українські видання, відповідні організації у Росії, в тому
числі й катеринославську «Просвіту». Деякі українські клуби у Києві, Пол-
таві, Москві, Петербурзі врятувалися лише завдяки тому, що віддали свої при-
міщення під шпиталі для поранених військових. Найактивніших українських
діячів – редактора «Української хати» П.Богацького, відомого історика, про-
фесора М.Грушевського, який покинув Львів після початку війни і повернув-
ся до Східної України, було вислано на схід, як політично неблагонадійних11.
У своєму нарисі «Новий період історії України» останній зазначав: «Зараз з
початком війни припинено всі політичні українські видання. Поарештовано і
вислано також без основних «підозрінь» цілий ряд українських діячів. Київсь-
ка цензура, з давніми ворогами українства на чолі, користуючи з того, що доз-
віл на всякі видання перейшов до рук воєнних, проголосила, що на українські
видання даватиметься дозвіл, тільки як вони друкуватимуться общеруським
правописом»12.
Юридичним підґрунтям для антиукраїнської репресивної політики були
«Положення про воєнний стан» та «Положення про надзвичайну охорону»,
котрі надавали право губернатору видавати обов’язкові постанови спрямовані
на попередження порушень суспільного порядку й державної безпеки, встанов-
лювати покарання і санкції за останні, забороняти всілякі народні, громадські
168
Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ ІІІ.
та приватні збори, а також окремим особам перебувати у місцях, оголошених
на воєнному стані або стані посиленої охорони. Виходячи із статей цих норма-
тивно-правових актів губернатор міг також закривати на час дії воєнного або
надзвичайного станів місцеві періодичні видання13. В умовах Першої світової
війни контроль за виконанням губернаторських постанов щодо періодичної
преси й іншої друкованої продукції покладався на військово-цензурні органи.
Так, на основі окремих постанов було закрито україномовне періодичне видан-
ня «Основа», яке видавалося в Одесі, та заборонено ряд друкованих неперіо-
дичних видань, котрі порушували у своєму змісті проблему національно-куль-
турної окремішності (наприклад видана в Полтаві книжечка «Чому наша земля
зветься Україною»)14.
З архівних фондів жандармських управлінь також відомо, що всі магазини,
які спеціалізувалися на торгівлі україномовною літературою на час дії воєнного
стану були закриті. Зокрема у Києві таких магазинів було три: книгарня видав-
ництва «Літературно-наукового вісника», «Товариства «Час» у Киеве», книжкова
лавка журналу «Киевская старина»15. Окрім цього, як зазначав М.Грушевський:
«Для сильнішого враження розпочато процеси проти різних авторів зовсім не-
винних речей, і так припинено зовсім усяку літературну й видавничу роботу в
Києві. Редактори, видавці, автори пробували перенести її куди-небудь поза межі
досягання київської адміністрації і київських цензорів, але скрізь їх стрічали коли
не повні й абсолютні заборони відразу, то різні несподіванки, такі, наприклад,
як одеське жадання, щоб до цензури присилались на розгляд рукописи в трь-
ох копіях, інакше видання конфісковувалося й друкарня закривалася по першім
номері. Штуки ці були ще шкідливіші, ніж одверта заборона наперед, бо через
них люди даремно гаяли час, сили, засоби, манячися надією наладити видання, і
пізня руїна цієї надії тим гірше дезорганізовувала роботу»16.
Паралельно з цивільною владою цензурні та адміністративні обмеження
щодо українського книговидання й преси вживалися зі сторони військового ко-
мандування.
Як свідчать архівні матеріали, особливо жорсткою щодо українського кни-
говидання була військово-цензурна політика командування Київського військо-
вого округу на театрі воєнних дій (Далі – КВО). Так, у березні 1915 р. штаб ос-
таннього своїм розпорядженням вимагав від редакцій газет, котрі виходили на
території, де був оголошений воєнний стан, видавати україномовні періодичні
видання виключно за російською абеткою, натомість неперіодичні видання ще
дозволялося друкувати українською17. Подібні розпорядження поширив на під-
владній йому території також Одеський військовий округ.
Про нові військово-цензурні умови, що склалися на території українських
губерній Російської імперії в результаті таких розпоряджень, згадував у своєму
щоденнику Є.Чикаленко: «… В Києві під час війни через цензурні умови не
можна було нічогісінько видавати по-українському, так само і в Одесі і взагалі
на українській території. Тільки в Москві цензура ще якось терпіла українські
видання книжок»18. Така ситуація була пов’язана з тим, що в останньому місті
169
Військові розвідки Випуск XVII
діяла лише часткова військова цензура та не було встановлено воєнного чи над-
звичайного стану, тому влада не мала жодних юридичних зачіпок, за допомо-
гою котрих би могла обмежувати україномовні видання.
Наступним кроком у посиленні цензурних переслідувань вітчизняних ви-
дань, що виходили на території українських губерній Російської імперії, було
розпорядження військово-цензурного відділу – штабу головнокомандувача
Південно-Західним фронтом – у грудні 1916 р. про друк усіх україномовних
видань за російською абеткою: «Во исполенение Высочайшего указа от 18/30
мая 1876 г. допускать к печатанню периодические и непереодические издания
на малорусском наречии лишь общепринятым руським язиком, а не особім
«украинским» правописанием»19.
Дане розпорядження викликає сумніви в своїй легітимності, оскільки воно,
по-перше, спиралося на неіснуючий вже на той час нормативно-правовий акт,
а, по-друге, не відповідало завданням військової цензури, які були прописані у
відповідних нормативно-правових актах.
Однак, попри свою юридичну сумнівність, це розпорядження з неабияким
ентузіазмом почало втілюватися в життя. На його основі штаб Київського вій-
ськового округу на театрі воєнних дій своїм розпорядженням зобов’язав усіх
власників друкарень подавати до попередньої військової цензури всі україно-
мовні рукописи й статті; місцевим відповідним органам наказувалося під час
видачі дозволу на опублікування того чи іншого рукопису чи статті брати з
видавця розписку про те, що останній зобов’язується видати їх тільки за росій-
ською абеткою20.
Таким чином, в умовах воєнного часу самодержавна влада, використовуючи
надзвичайні повноваження, що надавалися військовому та цивільному керів-
ництву держави у період війни, продовжувала антиукраїнську урядову політи-
ку, спрямовану на заборону вітчизняного книговидання, діяльності українсь-
ких національно-культурницьких організацій. Створені з початком Першої
світової війни військово-цензурні органи стали одним із засобів для реалізації
імперської антиукраїнської політики. Лише Лютнева революція у Російській
імперії та початок національно-демократичної революції в Україні привели до
втрати фактичної чинності згаданих вище розпоряджень.
1 Миллер А. «Украинский вопрос» в политике властей и русском общественном мне-
нии (вторая половина ХIХ в.). – Санкт-Петербург, 2000. – С.20–21.
2 Нариси з історії українського національного руху. – К.,1994. – 188 с.; Українське
питання в Російській імперії (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) // Колективна монографія в
трьох частинах. Ч.1. – К., 1999. – 208 с.; Щербак Н. Діяльність цензури в українських
губерніях на початку ХХ ст. // Історичний журнал. – 2007. − № 6. – С.58–64.
3 Миллер А. Указ. соч. – 260.; Михутина И. Украинский вопрос в России в
конце ХІХ – начале ХХ ст. – Москва, 2003. – 288 с.; Нариси з історії українського
національного руху…; Савчинський В. Цензурна політика російського самодержавства:
історико-правові аспекти // Проблеми історії України ХІХ – поч. ХХ ст. Випуск 15. – К.,
2008. – С.148–152; Реєнт О., Коляда І. Україна між світовими війнами (1914–1939).
170
Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ ІІІ.
Події. Люди. Документи: Нариси історії: Навч. посібник. − К. : Школа, 2004. − 544с.;
Щербак Н. Вказ. праця.
4 Щербак Н. Вказ. праця. – С.60.
5 Центральний державний історичний архів м. Києва (далі – ЦДІАК). – Ф.442. –
Оп.864. – Спр.296. – Арк.165.
6 Там само. – Арк.166–167.
7 Там само. – Арк.167–168.
8 ЦДІАК. – Ф.295. – Оп.1. – Спр.485. – Арк.4.
9 Чикаленко Є. Щоденник: У 2 т. – Т.1: (1907−1917). – К., 2004 − С.331.
10 Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914–1920): Науково-популярне
видання. – К., 2007. – С.22.
11 Реєнт О., Коляда І. Вказ. праця. − С.38.
12 Грушевський М. Новий період історії України за роки від 1914 – до 1919. – К.,
1992. – С.4.
13 Полный свод законов Российской империи. В 2-х книгах. – Книга 2. – Т.VIII–ХVI. –
СПб., 1911. – С.706.
14 ЦДІАК – Ф. 1680. – Оп.1. – Спр.356. – Арк. 44, 50.
15 Державний архів Києва. – Ф.287. – Оп.1. – Спр.80. – Арк.105.
16 Грушевський М. Вказ. праця. – С.4.
17 ЦДІАК – Ф.1262. – Оп.1 – Спр.263. – Арк.30.
18 Чикаленко Є. Вказ. праця. – С.361.
19 ЦДІАК. – Ф.1680. – Оп. 1. – Спр.346. – Арк.68.
20 Там само. – Арк.76.
|