Релігійний підхід до проблеми виховання у системі православної педагогіки В.Зеньківського (1881–1962 рр.)
У статті здійснено спробу дослідити релігійний підхід до проблеми виховання у системі православної педагогіки В.Зеньківського.
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123425 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Релігійний підхід до проблеми виховання у системі православної педагогіки В.Зеньківського (1881–1962 рр.) / В.Г. Кириченко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 196-203. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-123425 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1234252025-02-09T13:44:48Z Релігійний підхід до проблеми виховання у системі православної педагогіки В.Зеньківського (1881–1962 рр.) Кириченко, В.Г. Культурні й духовні питання У статті здійснено спробу дослідити релігійний підхід до проблеми виховання у системі православної педагогіки В.Зеньківського. В статье осуществлена попытка исследовать религиозный подход к проблеме воспитания в системе православной педагогики В.Зеньковского. In research realizable attempt of rekonstrucii of socio-political picture of development of society in his aksiologicheskikh problems in the fi rst half of ÕÕ item by research of religious approach to the problem of education in the system of orthodox pedagogics of V.Zinkovskу. 2010 Article Релігійний підхід до проблеми виховання у системі православної педагогіки В.Зеньківського (1881–1962 рр.) / В.Г. Кириченко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 196-203. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 2307-5791 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123425 94 (477) “1881 / 1962” uk Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Культурні й духовні питання Культурні й духовні питання |
| spellingShingle |
Культурні й духовні питання Культурні й духовні питання Кириченко, В.Г. Релігійний підхід до проблеми виховання у системі православної педагогіки В.Зеньківського (1881–1962 рр.) Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| description |
У статті здійснено спробу дослідити релігійний підхід до проблеми виховання у
системі православної педагогіки В.Зеньківського. |
| format |
Article |
| author |
Кириченко, В.Г. |
| author_facet |
Кириченко, В.Г. |
| author_sort |
Кириченко, В.Г. |
| title |
Релігійний підхід до проблеми виховання у системі православної педагогіки В.Зеньківського (1881–1962 рр.) |
| title_short |
Релігійний підхід до проблеми виховання у системі православної педагогіки В.Зеньківського (1881–1962 рр.) |
| title_full |
Релігійний підхід до проблеми виховання у системі православної педагогіки В.Зеньківського (1881–1962 рр.) |
| title_fullStr |
Релігійний підхід до проблеми виховання у системі православної педагогіки В.Зеньківського (1881–1962 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Релігійний підхід до проблеми виховання у системі православної педагогіки В.Зеньківського (1881–1962 рр.) |
| title_sort |
релігійний підхід до проблеми виховання у системі православної педагогіки в.зеньківського (1881–1962 рр.) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Культурні й духовні питання |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123425 |
| citation_txt |
Релігійний підхід до проблеми виховання у системі православної педагогіки В.Зеньківського (1881–1962 рр.) / В.Г. Кириченко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 196-203. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| series |
Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| work_keys_str_mv |
AT kiričenkovg relígíjnijpídhíddoproblemivihovannâusistemípravoslavnoípedagogíkivzenʹkívsʹkogo18811962rr |
| first_indexed |
2025-11-26T09:55:40Z |
| last_indexed |
2025-11-26T09:55:40Z |
| _version_ |
1849846349984432128 |
| fulltext |
196
Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ IV.
УДК 94 (477) “1881 / 1962”
В.Г. Кириченко
(м. Київ)
РЕЛІГІЙНИЙ ПІДХІД ДО ПРОБЛЕМИ ВИХОВАННЯ
У СИСТЕМІ ПРАВОСЛАВНОЇ ПЕДАГОГІКИ
В.ЗЕНЬКІВСЬКОГО (1881–1962 рр.)
В статті здійснено спробу дослідити релігійний підхід до проблеми виховання у
системі православної педагогіки В.Зеньківського.
Ключові слова: суспільство, філософія, православна педагогіка, соціальна психоло-
гія, особистість, християнство, більшовизм.
В статье осуществлена попытка исследовать религиозный подход к проблеме
воспитания в системе православной педагогики В.Зеньковского.
Ключевые слова: общество, философия, православная педагогика, социальная пси-
хология, личность, христианство, большевизм.
In research realizable attempt of rekonstrucii of socio-political picture of development of
society in his aksiologicheskikh problems in the fi rst half of ÕÕ item by research of religious
approach to the problem of education in the system of orthodox pedagogics of V.Zinkovskу.
Keywords: society, philosophy, orthodox pedagogics, social psychology, personality,
khristiyanstvo, bolshevism.
Однією з найважливіших тенденцій сьогодення в розвитку сучасної тех-
ногенної цивілізації є загострення соціально-філософської проблематики, про-
блеми духовності людини. Сучасне суспільство є мозаїкою різних соціа ль них
шарів, кожен з яких породжує свою субкультуру з визначеною, але досить
нестійкою і швидко змінюваною системою цінностей. Це породжує не лише
складності, а й відкриває унікальні можливості, оскільки подібні соціокуль-
турні умови є справжньою стихією для формування самостійної та автономної
особи. Водночас останніми роками досить виразно виявляється прагнення всі
процеси життя суспільства звести до фундаментів моральності.
Відтак, історичне мислення не може залишити поза увагою зазначених
змін у його свідомості. Не лише пошуки рішень, а й саме визначення пробле-
ми робить актуальним осмислення питання релігійного підходу до вихован-
ня в системі православної педагогіки. Одним з яскравих її представників був
В.Зеньківський (1881–1962 рр.) – представник київської академічної науко-
вої думки, філософ, педагог, психолог, церковний і державний діяч, активний
учасник національно-визвольного руху України початку ХХ ст., автор багатьох
праць із історії освіти та культури.
197
Культурні й духовні питання Випуск XVII
Мета статті – на основі комплексного наукового опрацювання виявлених
джерел, наявних досліджень реконструювати соціально-політичний розвиток
суспільства шляхом дослідження релігійного підходу до проблеми виховання
у системі православної педагогіки В.Зеньківського.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: роз-
крити ступінь наукової розробки теми і проаналізувати її джерельну базу;
виявити головні чинники, що впливали на формування релігійного підходу
В.Зеньківського до виховання; розкрити провідні ідеї православної педагогіки
вченого.
Аналіз публікацій останніх років, присвячених діяльності останнього, до-
зволяє стверджувати, що розглядувана тема до цього часу не стала предметом
спеціального дослідження.
У 20-ті–60-ті рр. ХХ ст. наукові й літературно-публіцистичні праці
В.Зеньківського стали помітним явищем в емігрантській літературі та отрима-
ли визнання. З падінням ідеологічних упереджень в Україні стали доступними
його фундаментальні праці, видані за кордоном. Це створило сприятливі умови
для подальшого розвитку сучасної наукової думки і розширило можливості ви-
користання дослідниками оригінальних документів для реабілітації імені вче-
ного, відродження його ідей першої половини ХХ ст. Вивчення педагогічного
доробку В.Зеньківського на дисертаційному рівні започатковано російськими
науковцями, зокрема О.Кірдяшовою, котра здійснила аналіз становлення й ево-
люції відповідних поглядів останнього на особистість1. Дослідженню життя
та діяльності вченого сприяли фонди емігрантських закладів та організацій
Російського закордонного історичного архіву у Празі, що зберігаються нині у
Державному архіві Російської Федерації (далі ДАРФ).
Незважаючи на правові, матеріальні й інші труднощі у вигнанні, провідна
інтелігенція в еміграції своїм головним завданням вважала збереження наці-
ональної культури. Представники її академічної наукової думки вивчали зо-
крема найновіші педагогічні ідеї та течії, переосмислювали досвід російської
дореволюційної школи. На відміну від науки радянської Росії, котра відповіда-
ла цілям комуністичного будівництва і заперечувала будь-які інші підходи до
її розвитку, педагогічна думка еміграції була представлена двома напрямами:
ідеалістичний (проф. С.Гессен) та релігійний (проф. В.Зеньківський)2.
Провідним напрямком наукових пошуків останнього за кордоном стало
теоретичне обґрунтування всіх сфер життя людини, виходячи з її релігійного
усвідомлення. Результатом цієї діяльності стало видання у 1924 р. в Лейпцигу
«Психології дитинства»3. Пошук зв’язку між поняттями «віра» і «знання» у
розвитку духовного світу дітей визначив перед ученим питання про структуру
особистості. Визнаючи, що між різними сферами душі існує глибокий зв’язок,
В.Зеньківський стверджував, що суто емпіричне розуміння особистості не дає
можливості пояснити розвиток психічного життя дитини в цілому. Така пози-
ція спонукала його сформулювати метафізичне поняття особистості4. Обґрун-
тування теорії про її позаемпіричні складники, котра обумовлювала пошуки
198
Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ IV.
свого виявлення та одночасно не могла реалізуватись повністю, виявило новий
аспект психологічних досліджень, який визначив розвиток релігійного підходу
до проблеми виховання у системі православної педагогіки. В подальші роки
своєї діяльності вчений займався розробкою останньої.
У вересні 1922 р. правління Союзу російських академічних груп, до числа
котрого входив і В.Зеньківський, ухвалило рішення про створення Педагогіч-
ного університету імені Я.-А.Коменського у Празі5. Цей заклад став центром
наукової розробки відповідних проблем в еміграції. Взявши активну участь у
його створенні, в 1923 р. вчений був запрошений очолити у ньому кафедру екс-
периментальної й дитячої психології. Він проявив себе як визначний теоретик
цього предмета6.
Його курс загальної психології являв собою систему відповідних знань,
що становили комплекс теоретичних наук про природу душі (людини ізольо-
ваної та тієї, котра перебуває в суспільному оточенні)7. Лекціям свого курсу
В.Зеньківський надавав власного понятійного тлумачення, як психології педа-
гогічного процесу, що відбувається у шкільному житті, визначаючи його соці-
альним8. Учений видав лекції з цієї тематики9.
Навесні 1923 р. В.Зеньківський брав участь у Першому педагогічному
з’їзді еміграції, де його обрали головою10. Після цього форуму в квітні 1923 р.
було створено Педагогічне бюро у справах початкової й середньої школи за
кордоном, головою котрого також обрали вченого11. Очолене В.Зіньківським
останнє за допомогою уряду Чехословаччини встановило свої представництва
в 13 країнах – Англії, Болгарії, Угорщині, Німеччині, Греції, Латвії, Польщі,
Фінляндії, Франції, Швейцарії, Естонії та Югославії. Воно підтримувало також
зв’язки з Америкою12.
На сторінках журналу «Російська школа за рубежем», великого значення
вчений надавав релігійному вихованню й освіті13. Не заперечуючи навчальну
функцію школи, він відводив її значимість на другий план, висуваючи на перше
місце її виховну роль цього закладу, яка зводилася до пошуку шляху повної са-
мореалізації творчих сил. У доповіді «Передумови в будівництві нової школи»
В.Зіньківський висунув наступні завдання для останніх: свідомо і наполегливо
боротись із першістю інтелектуалізму у ній; здійснити перехід від сучасного
педагогічного волюнтаризму до емоціоналізму. Це передбачало розвиток со-
ціальних рухів у дитині для морального зростання, зміцнення в ній релігійного
духу й естетичної творчості14.
Вже через 5 років свого існування Педагогічне бюро на чолі з ученим перетво-
рилося в організацію, котра стала центром зарубіжної культурно-просвітницької
діяльності. У 1928 р. воно скликало Перший позашкільний з’їзд у Празі, в якому
взяли участь представники освітніх організацій різних країн15.
До 1926 р. В.Зеньківський поєднував роботу у Педагогічному університеті
імені Я.-А.Коменського в Празі та Богословському православному інституті
імені С.Радонезького у Парижі. Займаючись активною науковою діяльністю
і приділяючи увагу дитячої психології, а саме фактору православної та
199
Культурні й духовні питання Випуск XVII
національної соціалізації, вчений, скориставшись наданою йому Фондом Рок-
феллера стипендією та запрошенням Християнського союзу молодих людей,
у 1926 р. відбув до США з метою вивчення досвіду впровадження системи
релігійного виховання в цій країні. Спостереження, здобуті в Сполучених
Штатах Америки, знайшли своє відображення в його статті «Школа і церква».
Проблема «світоглядної педагогіки» у 1930-ті рр. цікавила багатьох дослід-
ників еміграції. Ряд статей з цієї тематики були спрямовані проти тоталітарної
педагогіки італійського фашизму та німецького нацизму й авторитаризму ра-
дянської відповідної системи. В.Зеньківський підтримав критику тоталітариз-
му, надав новий напрямок обговоренню цього питання через роботу «Корінна
проблема сучасної педагогіки»16.
Вивчаючи своєрідність соціального та психологічного статусу дітей емі-
грантів і чинників їх середовища, на сторінках педагогічних видань учений
продовжив розгляд цих проблем. Виступаючи за поширення й розвиток по-
зашкільної релігійної роботи, він стверджував, що допомога дітям та підліт-
кам передбачає дещо більше, ніж те, що може дати школа чи навіть родина,
– зміцнити духовне життя молодого покоління через різні види культури і твор-
чості. При цьому релігійно-педагогічна проблема не може бути ізольована від
загальної про повернення до ідеалу творчої культури. Духовне здоров’я дітей
не може бути забезпечено без створення цілісної системи останньої, – і тільки
на такому шляху можна достатньо серйозно ставити питання про релігійне ви-
ховання та освіту17.
В статті «Факти та роздуми» В.Зеньківський дійшов висновку, що для сер-
йозного й продуктивного впливу на молодь необхідним є звернення до жит-
тя, побудованого на релігійному ґрунті. У середині сучасної культури повинні
відкриватись острівки християнської культури – як повернення до цілісного
церковного життя, що поєднує свободу і вірність православ’ю, творчий дух
та традиціоналізм. Про це ж він говорив на в Парижі у вересні 1927 р., де за-
пропонував перебудувати школу на церковних засадах, а в релігійному вихо-
ванні вбачати завдання кожного педагога. Вчений стверджував, що школа має
бути самим життям дітей, викладання повинне пов’язуватись із християнським
досвідом, а не обмежуватися теорією. Він наполягав, щоб уроки були не па-
сивним сприйняттям готового матеріалу, а актуальним переживанням дітьми
релігійної реальності, котра повинна включати в себе як ставлення до вчителя,
так і їх між собою18.
З педагогічної точки зору головна роль, на його думку, належить саме ду-
ховному життю, поза котрим «...релігійна свідомість може виродитися у без-
плідну холодну роботу чистого інтелекту»19. В.Зіньківський зазначав: «Релі-
гійна сфера має центральне значення в ієрархії духовних сил, і немає ніякої
психологічної необхідності для насичення релігійної сфери чистим релігійним
матеріалом»20. Відповідно до цього загальне завдання виховання в християн-
ському дусі вчений бачив у розвитку духовних сил та запитів у дітей і підлітків.
Цьому головному завданню останнього повинні бути підпорядковані усі інші.
200
Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ IV.
З 1927 р. він працював у журналах «Питання релігійного виховання й осві-
ти» й Релігійно-педагогічний бюлетень».
Аналіз праць науковця дозволяє стверджувати, що наприкінці 1920-х рр.
В.Зеньківський цілеспрямовано звернувся до релігійного обґрунтування освіт-
ніх проблем. На кінець 1930-х рр. учений сформулював цілісну концепцію
християнської педагогіки.
Одним з найбільш значних досліджень В.Зеньківського, в котрому було
сформульовано його концепцію православної педагогіки, є праця «Проблеми
виховання у світлі християнської антропології», видана в Парижі у 1934 р.21
Вказуючи на слабкість розвитку теоретичної бази сучасної йому педагогіки в
зв’язку з її схильністю до емпіризму і новітніх філософських наукових побу-
дов, які відповідають принципам натуралізму, він вважав, що своє осмислення
відповідна творчість зможе знайти лише в системі православної антропології.
На думку вченого, незважаючи на розвиток постійних пошуків у ХХ ст., ре-
лігійна природа педагогіки не вміщується в систему філософських ідей свого
часу, створюючи цим внутрішні проблеми у цій науці. Вихід з такої ситуації –
звернення до християнської антропології для осмислення нагромадженого до-
вгими роками педагогічного досвіду, де розбіжність між прогресивними по-
шуками й слабким розвитком ідей православної педагогіки зведена в цілісну
систему. З огляду на це, В.Зеньківський визначив завдання дослідити історичні
шляхи християнського виховання та відновити потенціал останнього, зробив-
ши акцент на його найбільш значимих аспектах. Розгляд різнобічних педаго-
гічних теорій дозволив йому стверджувати, що всі вони зводяться до трьох
форм: натуралістичної, де творче самовизначення особистості не виявляється,
трансцендентальної, де не визначається залежність людини від вищих сил, і
релігійної – єдиної вірної, на думку вченого, що дає людині пояснення своїх та
вищих сил і мети22.
Отже, методологічною основою педагогічної концепції В.Зеньківського була
християнська філософська антропологія. Це ідея тварнності світу, особистості
як образу Божого, Церкви, як соборної єдності у Богові вільних духовних осо-
бистостей, первородного гріха й воскресіння. Вихід на проблеми педагогіки фі-
лософ визначив наступним чином: «Людина у метафізичному розумінні є ідеєю
первородного гріха. Воскресіння людей у Царстві Божому відновлює втрачену за
смертю живу цільність життя»23. Шлях до цього починається вже в період земно-
го буття через звільнення особистості від влади «душевних» дій, одухотворення
всього складу останньої, що означає підготовку до «торжества вічного життя лю-
дини». Важливу роль у цьому повинна відіграти православна педагогіка. Сфор-
мульовані В.Зеньківським її принципи поєднували в собі християнсько-моральні
ідеали і загальнолюдські цінності. Він не додержувався ідеології ортодоксально-
релігійного напрямку, котра стверджувала теологію головним інструментом
педагогіки. На думку вченого, педагогіка мала три підґрунтя – антропологію,
філософію та православ’я. Християнська педагогіка В.Зіньківського вважається
однією з цілісних відповідних систем початку ХХ ст.
201
Культурні й духовні питання Випуск XVII
Як педагог, у своїх працях він розглянув особливості та труднощі всіх віко-
вих періодів. Особливу увагу, як окремій темі у дослідженні педагогіки, вчений
надавав періоду юнацтва або «пізнього дитинства». В.Зеньківський неоднора-
зово звертався зокрема до питань його статевого виховання. В 1929 р. Він видав
працю «Бесіди з юнацтвом з питань статі»24. ЇЇ наступне перероблення і допо-
внення зумовило видання в 1952 р. Нового дослідження «На порозі зрілості»25.
Свої ідеї вчений обґрунтовував новітніми знаннями про особистість, зокрема
психопатології, наголошуючи на тому, що вчення про людину завжди місти-
ло й християнство як окремий вид знання. Воно, за В.Зеньківським, не тільки
затвердило принцип моногамії, сприяло гуманізації відносин між чоловіком
і жінкою, підвищенню їх духовності, а й високо підняло ідею незайманості.
Християнство засудило уникнення шлюбу та освятило останні.
Увага вченого до питань історії педагогіки, а також попереднє висвітлення
відповідних поглядів К.Ушинського, Л.Толстого, Н.Пирогова у статтях визначи-
ли написання та видання нарису «Російська педагогіка у ХХ ст.» у «Записках
Російського наукового інституту у Белграді»26. Працю було перекладено німець-
кою мовою й опубліковано в Німеччині, перевидано в Парижі 1960 р. й Москві
1997 р.27 В нарисі В.Зеньківський поставив за мету виявити внутрішню діалек-
тику російської педагогічної думки, розуміння котрої ускладнювалось подіями
1917 р., і визначити напрямок подальшого розвитку, який мав зумовити її шлях у
відродженій Росії. Незхважаючи на те, що в згаданій праці подано характеристи-
ку лише вітчизняної педагогічної думки та свідомо залишено без огляду тему ро-
сійської школи, її форми та еволюцію, вона відіграла значну роль у подальшому
розвитку відповідної науки. Зазначимо, що на той час характеристики останньої
в ХХ ст. у літературі не існувало, а дослідження з історії педагогіки П.Каптерева,
Є.Мединського та А.Пінкевича мали однобічний характер.
Виокремлюючи три напрямки в розвитку російської педагогіки – натура-
лізм, ідеалізм і релігійний, учений прослідкував її зв’язок з розвитком психо-
логічної й філософської науки ХХ ст., що зумовило виникнення православно-
церковного аспекту відповідної науки.
У російській педагогіці ХХ ст. В.Зеньківський надавав великого значен-
ня ідеї органічного синтезу в ній, котра була розроблена українським ученим
К.Ушинським, та мотиву «свободи» А.Толстого, що відіграли провідну роль
у цій науці в ХХ ст. Ідеї цих діячів зумовили загальний релігійний перелом,
який був підготовлений у філософії й літературі М.Гоголем, Ф.Достоєвським,
В.Соловйовим і знайшов своє втілення в ідеях дореволюційних християнсько-
філософських товариств Петербурга, Москви та Києва. Однак, як зазначав уче-
ний, своє наукове вираження релігійно-педагогічний напрямок знайшов лише
в еміграції.
Вважаючи, що система радянської педагогіки вже сформована, він подав
її цілісне розкриття. В останній він відмічав філософські протиріччя, утопізм,
прагматизм і моноідеологізм, що були головними прерогативами комуністичної
ідеології, як своєрідної атеїстичної установки. Намагаючись подати об’єктивний
202
Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ IV.
аналіз філософського плюралізму різних систем російської педагогіки ХХ ст.,
вчений висвітлив історико-педагогічні проблеми з позицій релігії.
В останні роки В.Зеньківський посилено працював над виробленням основ
християнської гносеології. Вважаючи, що проблема знання повинна бути ба-
зою будь-якої системи, він звернув увагу на недоліки новітніх теорій, основи
котрих були закладені в епоху секуляризації культури й містили у собі ідею
принципового відокремлення філософії від релігії. Для вченого – християн-
ського мислителя – зазначені теорії були неприйнятними.
Отже, в основі відповідної системи В.Зіньківського лежали єдність та само-
стійність трьох чинників його наукових і духовних інтересів – релігійної філосо-
фії, педагогіки й психології, де загальною ідеєю було заперечення ідеології біль-
шовизму і зосередження на гуманізмі. Важливим напрямком його психологічної
концепції стала ідея ієрархічної побудови людської особистості та її душі.
1 Кирдяшова Е. Становление и эволюция педагогических воззрений В.Зеньковского:
личность и факторы ее формирования. Дис. … канд. пед. наук. – Саранск, 1998. – 195 с.
2 Зеньковский В. Русская педагогика ХХ ст. // Педагогика. – 1997. – № 2. – С.73–89.
3 Галай О. Науково-педагогічна діяльність української еміграції в Чехословаччині
(1918–1939): Дис. … канд. пед. наук. – К., 1998. – 164 с.
4 Зеньковский В. Психология детства. – Лейпциг, 1924. – 384 с.
5 Кирдяшова Е. Указ. соч.
6 ГАРФ. –Ф.Р.5773. – Оп.3. – Ед. хр.317. – Лл. 1–216.
7 Там же. – Ф.Р.5773. – Оп.2. – Ед. хр.173. – Лл.1– 476.
8 Верховский С. Отец В.Зеньковский // Новый журнал. – 1962. – № 70. – С.271–285.
9 Кирдяшова Е. Указ. соч.
10 ГАРФ. – Ф.Р. 5773. – Оп.1. – Ед.хр.102. – Лл. 1–210.
11 Там же. – Ф. 5773. – Оп.1. – Ед.хр.48. – Лл. 1–49.
12 Зеньковский В. Очерк внутренней моей биографии // Вестник РСХД. – 1962. – №
66–67. – С.8–12.
13 Педагогічне бюро зі справ середньої та нижчої школи за кордоном, м.Прага 1923–
1933. – ДАРФ. – Ф.Р. 5785. – Оп.3. – Од. зб. 250. – Арк. 1–327.
14 Там же. – Оп.1. – Од. зб. 99. – Арк. 1–211.
15 Там же.– Оп.2. – Од. зб. 104. – Арк. 1– 435.
16 Зеньковский В. О внешкольном религиозном образовании // Русская школа за рубе-
жом. – № 26. – С.290–291.
17 Его же. Предпосылки в строительстве новой школы // Русская школа за рубежом. –
1935. – № 2–3. – С.216–230.
18 ДАРФ. – Ф.Р.5785. – Оп.3. – Од. зб. 250. – Арк. 1–327; Зеньковский В. Очерк вну-
тренней моей биографии // Вестник РСХД. – 1962. – № 66–67. – С.8–12.
19 Его же. Коренная проблема современной педагогики // Русская школа. – 1935. – №
2–3. – С.11–18.
20 Его же. Задачи и средства воспитания // Вестник Педагогического бюро. – Прага,
1929. – № 16 – 17. – С.4–5.
21 Его же. Факты и размышления // Путь. – 1927. – № 8. – С.73–88.
22 Кирдяшова Е. Указ соч.
23 Зеньковский В. Проблема воспитания в свете христианской антропологи. – Париж,
1934. – 256 с.
203
Культурні й духовні питання Випуск XVII
24 Его же. Беседы с юношеством о вопросах пола. – Париж, 1929. – 72 с.
25 Его же. На пороге зрелости. – Париж, 1952. – 47 с.
26 Его же. Русская педагогика ХХ ст. С приложением очерка О.Субботиной “Совет-
ская педагогика после 1931 г.” – Париж, 1960. – 55 с.
27 Его же. Русская педагогика ХХ ст. // Педагогика. – 1997. – № 2. – С.73–89.
|