Проблеми застосування публічно-приватного партнерства у сфері інноваційного розвитку вугільної галузі та шляхи їх вирішення
У статті проаналізовано проблеми вугільної галузі, які набули ще більшої гостроти у зв’язку з подіями на сході країни, зазначено, що людство ще не вичерпало усіх можливостей використання вугілля. У вугільній галузі навіть проекти технічного переоснащення одного очисного вибою через високу вартість г...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Економічний вісник Донбасу |
|---|---|
| Datum: | 2017 |
| Hauptverfasser: | , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2017
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123506 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Проблеми застосування публічно-приватного партнерства у сфері інноваційного розвитку вугільної галузі та шляхи їх вирішення / Ю.З. Драчук, І.М. Кочешкова, Н.В. Трушкіна // Економічний вісник Донбасу. — 2017. — № 2 (48). — С. 27–34. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-123506 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Драчук, Ю.З. Кочешкова, І.М. Трушкіна, Н.В. 2017-09-06T11:57:28Z 2017-09-06T11:57:28Z 2017 Проблеми застосування публічно-приватного партнерства у сфері інноваційного розвитку вугільної галузі та шляхи їх вирішення / Ю.З. Драчук, І.М. Кочешкова, Н.В. Трушкіна // Економічний вісник Донбасу. — 2017. — № 2 (48). — С. 27–34. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 1817-3772 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123506 334.78+330.341.1 У статті проаналізовано проблеми вугільної галузі, які набули ще більшої гостроти у зв’язку з подіями на сході країни, зазначено, що людство ще не вичерпало усіх можливостей використання вугілля. У вугільній галузі навіть проекти технічного переоснащення одного очисного вибою через високу вартість гірничошахтного устаткування потребують дуже значних коштів. Обґрунтовано, що для вугільної галузі саме публічно-приватне партнерство (із залученням широкого кола зацікавлених мешканців громад шахтарських міст) може зробити можливим впровадження великих проектів інноваційного розвитку вугледобувних підприємств, бо держава не в змозі вкладати кошти в інноваційний розвиток вугільної галузі, а у самих вугледобувних підприємств бракує коштів для фінансування інновацій. Але для цього в країні потрібні певні зміни у законодавчих актах України, а саме: внесення певних змін до Закону України «Про державно-приватне партнерство», прийняття Закону України «Про венчурні фонди» та «Про венчурний бізнес в Україні». У статті обґрунтовано, що для інвестування великих інноваційних проектів доцільне застосування саме акціонерного краудінвестингу як найбільш сучасного виду публічно-приватного партнерства. Для того щоб інноваційна політика розвитку вугільної галузі сприяла створенню високопродуктивних, рентабельних, екологічних і диверсифікованих вугільних виробництв, розвитку територій, на яких знаходяться вугледобувні підприємства, треба прийняти Закон України «Про краудфандинг (краудінвестинг)» і розробити нормативно-методичні положення щодо краудінвестингу у вугільній галузі. В статье проанализированы проблемы угольной отрасли, которые приобрели еще большую остроту в связи с событиями на востоке страны, отмечено, что человечество еще не исчерпало всех возможностей использования угля. В угольной отрасли даже проекты технического переоснащения одного очистного забоя из-за высокой стоимости горно-шахтного оборудования требуют очень значительных средств. Обосновано, что для угольной отрасли именно публично-частное партнерство (с привлечением широкого круга заинтересованных жителей общин шахтерских городов) может сделать возможным внедрение крупных проектов инновационного развития угледобывающих предприятий, так как государство не в состоянии вкладывать деньги в инновационное развитие угольной отрасли, а у самих угледобывающих предприятий нет средств для финансирования инноваций.Но для этого в стране нужны определенные изменения в законодательных актах Украины, а именно: внесение некоторых изменений в Закон Украины «О государственно-частном партнерстве», принятие Закона Украины «О венчурных фондах» и«О венчурном бизнесе в Украине».В статье обосновано, что для инвестирования крупных инновационных проектов целесообразно применение именно акционерного краудинвестинга как наиболее современного вида публично-частного партнерства. Для того чтобы инновационная политика развития угольной отрасли способствовала созданию высокопродуктивных, рентабельных, экологических и диверсифицированных угольных производств, развитию территорий, на которых находятся угледобывающие предприятия, следует принять Закон Украины «О краудфандинге (краудинвестинге)» и разработать нормативно-методические положения относительно краудинвестинга в угольной отрасли. The article represents the analysis of problems in coal mining industry that have become more dramatic due to the events in the East of the country. It states that the mankind has not yet exhausted all opportunities of coal utilization. In the coal mining industry, even projects on re-equipment of a coalface require great investments due to the high cost of mining machinery. It is justified that public-private partnership attracting the wide range of interested representatives of miners’ towns public could provide major innovative projects introduction for the development of mining enterprises as the state is unable to invest funds to the innovation progress of the branch while mining enterprises themselves lack money for such financing. However the approach requires some changes in legislative acts of Ukraine, in particular, introduction of amendments to the Law of Ukraine «Government-private partnership», passing the Laws of Ukraine «Venture funds» and «Venture business in Ukraine». The article explains that for investing of large innovative projects it would be expedient to attract joint-stock crowdinvesting as the most advanced form of the public-private partnership. To make innovation policy of coal mining industry favorable for generation of high-productive, cost-effective, ecological and diversified coal mining enterprises, and development of areas where coal mining enterprises are situated it is necessary to pass the Law of Ukraine «Crowdfunding (crowdinvesting)» and to prepare normative-methodic provisions on the crowdinvesting in the coal mining industry. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економічний вісник Донбасу Соцiально-економiчнi проблеми Донбасу Проблеми застосування публічно-приватного партнерства у сфері інноваційного розвитку вугільної галузі та шляхи їх вирішення Проблемы применения публично-частного партнерства в сфере инновационного развития угольной отрасли и пути их решения Problems of public-private partnership in the sphere of innovative development of coal mining industry and means of their solution Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Проблеми застосування публічно-приватного партнерства у сфері інноваційного розвитку вугільної галузі та шляхи їх вирішення |
| spellingShingle |
Проблеми застосування публічно-приватного партнерства у сфері інноваційного розвитку вугільної галузі та шляхи їх вирішення Драчук, Ю.З. Кочешкова, І.М. Трушкіна, Н.В. Соцiально-економiчнi проблеми Донбасу |
| title_short |
Проблеми застосування публічно-приватного партнерства у сфері інноваційного розвитку вугільної галузі та шляхи їх вирішення |
| title_full |
Проблеми застосування публічно-приватного партнерства у сфері інноваційного розвитку вугільної галузі та шляхи їх вирішення |
| title_fullStr |
Проблеми застосування публічно-приватного партнерства у сфері інноваційного розвитку вугільної галузі та шляхи їх вирішення |
| title_full_unstemmed |
Проблеми застосування публічно-приватного партнерства у сфері інноваційного розвитку вугільної галузі та шляхи їх вирішення |
| title_sort |
проблеми застосування публічно-приватного партнерства у сфері інноваційного розвитку вугільної галузі та шляхи їх вирішення |
| author |
Драчук, Ю.З. Кочешкова, І.М. Трушкіна, Н.В. |
| author_facet |
Драчук, Ю.З. Кочешкова, І.М. Трушкіна, Н.В. |
| topic |
Соцiально-економiчнi проблеми Донбасу |
| topic_facet |
Соцiально-економiчнi проблеми Донбасу |
| publishDate |
2017 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Економічний вісник Донбасу |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Проблемы применения публично-частного партнерства в сфере инновационного развития угольной отрасли и пути их решения Problems of public-private partnership in the sphere of innovative development of coal mining industry and means of their solution |
| description |
У статті проаналізовано проблеми вугільної галузі, які набули ще більшої гостроти у зв’язку з подіями на сході країни, зазначено, що людство ще не вичерпало усіх можливостей використання вугілля. У вугільній галузі навіть проекти технічного переоснащення одного очисного вибою через високу вартість гірничошахтного устаткування потребують дуже значних коштів. Обґрунтовано, що для вугільної галузі саме публічно-приватне партнерство (із залученням широкого кола зацікавлених мешканців громад шахтарських міст) може зробити можливим впровадження великих проектів інноваційного розвитку вугледобувних підприємств, бо держава не в змозі вкладати кошти в інноваційний розвиток вугільної галузі, а у самих вугледобувних підприємств бракує коштів для фінансування інновацій. Але для цього в країні потрібні певні зміни у законодавчих актах України, а саме: внесення певних змін до Закону України «Про державно-приватне партнерство», прийняття Закону України «Про венчурні фонди» та «Про венчурний бізнес в Україні». У статті обґрунтовано, що для інвестування великих інноваційних проектів доцільне застосування саме акціонерного краудінвестингу як найбільш сучасного виду публічно-приватного партнерства. Для того щоб інноваційна політика розвитку вугільної галузі сприяла створенню високопродуктивних, рентабельних, екологічних і диверсифікованих вугільних виробництв, розвитку територій, на яких знаходяться вугледобувні підприємства, треба прийняти Закон України «Про краудфандинг (краудінвестинг)» і розробити нормативно-методичні положення щодо краудінвестингу у вугільній галузі.
В статье проанализированы проблемы угольной отрасли, которые приобрели еще большую остроту в связи с событиями на востоке страны, отмечено, что человечество еще не исчерпало всех возможностей использования угля. В угольной отрасли даже проекты технического переоснащения одного очистного забоя из-за высокой стоимости горно-шахтного оборудования требуют очень значительных средств. Обосновано, что для угольной отрасли именно публично-частное партнерство (с привлечением широкого круга заинтересованных жителей общин шахтерских городов) может сделать возможным внедрение крупных проектов инновационного развития угледобывающих предприятий, так как государство не в состоянии вкладывать деньги в инновационное развитие угольной отрасли, а у самих угледобывающих предприятий нет средств для финансирования инноваций.Но для этого в стране нужны определенные изменения в законодательных актах Украины, а именно: внесение некоторых изменений в Закон Украины «О государственно-частном партнерстве», принятие Закона Украины «О венчурных фондах» и«О венчурном бизнесе в Украине».В статье обосновано, что для инвестирования крупных инновационных проектов целесообразно применение именно акционерного краудинвестинга как наиболее современного вида публично-частного партнерства. Для того чтобы инновационная политика развития угольной отрасли способствовала созданию высокопродуктивных, рентабельных, экологических и диверсифицированных угольных производств, развитию территорий, на которых находятся угледобывающие предприятия, следует принять Закон Украины «О краудфандинге (краудинвестинге)» и разработать нормативно-методические положения относительно краудинвестинга в угольной отрасли.
The article represents the analysis of problems in coal mining industry that have become more dramatic due to the events in the East of the country. It states that the mankind has not yet exhausted all opportunities of coal utilization. In the coal mining industry, even projects on re-equipment of a coalface require great investments due to the high cost of mining machinery. It is justified that public-private partnership attracting the wide range of interested representatives of miners’ towns public could provide major innovative projects introduction for the development of mining enterprises as the state is unable to invest funds to the innovation progress of the branch while mining enterprises themselves lack money for such financing. However the approach requires some changes in legislative acts of Ukraine, in particular, introduction of amendments to the Law of Ukraine «Government-private partnership», passing the Laws of Ukraine «Venture funds» and «Venture business in Ukraine». The article explains that for investing of large innovative projects it would be expedient to attract joint-stock crowdinvesting as the most advanced form of the public-private partnership. To make innovation policy of coal mining industry favorable for generation of high-productive, cost-effective, ecological and diversified coal mining enterprises, and development of areas where coal mining enterprises are situated it is necessary to pass the Law of Ukraine «Crowdfunding (crowdinvesting)» and to prepare normative-methodic provisions on the crowdinvesting in the coal mining industry.
|
| issn |
1817-3772 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123506 |
| citation_txt |
Проблеми застосування публічно-приватного партнерства у сфері інноваційного розвитку вугільної галузі та шляхи їх вирішення / Ю.З. Драчук, І.М. Кочешкова, Н.В. Трушкіна // Економічний вісник Донбасу. — 2017. — № 2 (48). — С. 27–34. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT dračukûz problemizastosuvannâpublíčnoprivatnogopartnerstvausferíínnovacíinogorozvitkuvugílʹnoígaluzítašlâhiíhviríšennâ AT kočeškovaím problemizastosuvannâpublíčnoprivatnogopartnerstvausferíínnovacíinogorozvitkuvugílʹnoígaluzítašlâhiíhviríšennâ AT truškínanv problemizastosuvannâpublíčnoprivatnogopartnerstvausferíínnovacíinogorozvitkuvugílʹnoígaluzítašlâhiíhviríšennâ AT dračukûz problemyprimeneniâpubličnočastnogopartnerstvavsfereinnovacionnogorazvitiâugolʹnoiotrasliiputiihrešeniâ AT kočeškovaím problemyprimeneniâpubličnočastnogopartnerstvavsfereinnovacionnogorazvitiâugolʹnoiotrasliiputiihrešeniâ AT truškínanv problemyprimeneniâpubličnočastnogopartnerstvavsfereinnovacionnogorazvitiâugolʹnoiotrasliiputiihrešeniâ AT dračukûz problemsofpublicprivatepartnershipinthesphereofinnovativedevelopmentofcoalminingindustryandmeansoftheirsolution AT kočeškovaím problemsofpublicprivatepartnershipinthesphereofinnovativedevelopmentofcoalminingindustryandmeansoftheirsolution AT truškínanv problemsofpublicprivatepartnershipinthesphereofinnovativedevelopmentofcoalminingindustryandmeansoftheirsolution |
| first_indexed |
2025-11-27T04:23:36Z |
| last_indexed |
2025-11-27T04:23:36Z |
| _version_ |
1850799714287484928 |
| fulltext |
Ю. З. Драчук, І. М. Кочешкова, Н. В. Трушкіна
27
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
УДК 334.78+330.341.1
Ю. З. Драчук,
доктор економічних наук,
І. М. Кочешкова,
Н. В. Трушкіна,
Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ
ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ ПУБЛІЧНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА
У СФЕРІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ВУГІЛЬНОЇ ГАЛУЗІ
ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
Постановка проблеми. Вугільна галузь є од-
нією з найважливіших базових галузей України, що
забезпечує розвиток електроенергетики, металур-
гійного виробництва, вугільного машинобудування
тощо. Інноваційна політика розвитку вугільної га-
лузі повинна сприяти створенню високопродуктив-
них, рентабельних, екологічних і диверсифікованих
вугільних виробництв. Людство ще не вичерпало
усіх можливостей використання вугілля, і в цьому
сенсі у вугільної галузі великі перспективи. Але в
галузі зберігаються істотні проблеми, які набули ще
більшої гостроти у зв’язку з подіями на сході країни.
У проекті Енергетичної стратегії України до
2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурен-
тоспроможність» зазначено, що в країні існує за-
лежність від імпорту вугілля, відбулося падіння ви-
добутку енергетичного вугілля через втрату конт-
ролю над частиною Донецької та Луганської облас-
тей. В проекті обґрунтовано доцільність запрова-
дження інструментів державної підтримки іннова-
ційної діяльності в енергетичному секторі, форму-
вання системи підтримки венчурної діяльності, ви-
значено, що необхідно змінити законодавство у ву-
гільному секторі. Держава в останні роки стала при-
діляти увагу питанням розвитку державно-приват-
ного партнерства, розроблено Концепцію розвитку
державно-приватного партнерства в Україні на
2012-2017 роки, Державну стратегію регіонального
розвитку на період до 2020 року, Антикризову про-
граму спільних дій влади та бізнесу (з доповненнями
від 30 червня 2015 року). В Концепції розвитку дер-
жавно-приватного партнерства в Україні на 2012-
2017 роки однією з пріоритетних сфер визначено
енергетичний сектор. Зважаючи на критерії відбору
пріоритетних сфер, а також актуальність проблем у
вугільній галузі, які потребують розв’язання, необ-
хідність в модернізації шахтного фонду, слід ви-
знати, що вугільна галузь, без сумніву, потребує за-
лучення ресурсів приватного сектору.
Не тільки у вугільній галузі України, але й в ці-
лому в країні ще немає прикладів запровадження
публічно-приватного партнерства, бо ні в жодному
з проектів не бере участі громадянське суспільство.
Цілком зрозуміло, що воно може стати учасником,
але таких проектів, які будуть стосуватися безпосе-
редньо рівня й якості їх життя.
Аналіз останніх досліджень і публікацій.
Треба відмітити, що останніми роками вчені стали
приділяти увагу публічно-приватному партнерству
та його можливостям.
Вивченню досвіду застосування публічно-при-
ватного партнерства у світі, реаліям його стану, іс-
нуючим проблемам та перспективам його розвитку
в Україні взагалі та інституціональному, зокрема,
присвячено роботи Н. Бутенко [1], М. Зайделя [2],
Ю. Залознової [1], П. Надолішного [3], І. Петрової
[1], С. Сімака [4].
Фінансові механізми забезпечення публічно-
приватного партнерства, рівень його економічного
розвитку та пріоритети його застосування розгля-
нуто О. Пильтяєм [4-5].
І. Запатріна у своїх роботах [7-8] приділяє увагу
не тільки перспективам застосування публічно-при-
ватного партнерства, але й відношенню влади до
прискорення його розвитку в Україні.
Проблемам правового забезпечення публічно-
приватного партнерства в інноваційній сфері прис-
вячено роботу А. Статівки та І. Шумило [9].
Фондом Східна Європа за підтримки американ-
ського народу, наданої через Агентство США з між-
народного розвитку в рамках Проекту «Локальні ін-
вестиції та національна конкурентоспроможність»,
було підготовлено практичний посібник для органів
місцевої влади та бізнесу щодо підготовки та реалі-
зації проектів публічно-приватного партнерства
[10].
На жаль, питанням можливостей публічно-при-
ватного партнерства у вугільній галузі взагалі та у
сфері інноваційного її розвитку, зокрема, наразі до-
статньої уваги присвячено не було.
Відсутність чіткого розуміння стратегії розвит-
ку вугільної галузі в державі, коштів на її іннова-
ційне забезпечення, попиту з боку вугільних підпри-
ємств на інновації, неефективна реструктуризація
вугільної галузі, недостатній рівень галузевої науки
та недієвість механізмів залучення потенціалу ака-
демічних інститутів для виконання прикладних роз-
робок, відсутність власного інноваційного ринку ву-
гільного машинобудування та новітніх технологій (з
підвищення продуктивності вуглевидобутку, покра-
щення умов праці шахтарів) призводить до поглиб-
лення технічної й технологічної відсталості вугіль-
Ю. З. Драчук, І. М. Кочешкова, Н. В. Трушкіна
28
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
ної галузі. Нині підприємствам вугільної галузі дуже
складно реалізовувати заходи щодо реконструкції
та/або реорганізації виробництва, інвестиції ж пере-
важно вкладаються в завершення розпочатих проек-
тів і здійснення короткострокових високорентабель-
них заходів. Тим більше, що на сьогодні вугільна га-
лузь не належить до пріоритетних галузей іннова-
ційного розвитку країни, в розвиток якої держава
буде вкладати кошти.
Деякі вчені вважають, що недоцільно вкладати
кошти не тільки в інноваційний розвиток вугільної
галузі, а взагалі в її розвиток, особливо у віднов-
лення роботи вугільних підприємств Донбасу після
його повернення під контроль української влади.
Держава не в змозі вкладати кошти в інновацій-
ний розвиток вугільної галузі, а у самих вугледобу-
вних підприємств бракує коштів для фінансування
інновацій, тому для вугільної галузі саме публічно-
приватне партнерство (із залученням широкого кола
зацікавлених мешканців громад шахтарських міст)
може зробити можливим впровадження великих
проектів інноваційного розвитку вугледобувних
підприємств. Мета статті – виявлення існуючих
проблем застосування публічно-приватного парт-
нерства для інноваційного розвитку вугільної галузі
та можливих шляхів їх вирішення, бо саме впрова-
дження публічно-приватного партнерства дозво-
лить об’єднати можливості органів державного уп-
равління, місцевого самоврядування, досвід та
ефективність приватного капіталу, залучити значні
інвестиції на середньо- і довгостроковій основі.
Виклад основного матеріалу дослідження. В
статті [11, с. 103] обґрунтовано, що «публічно-при-
ватне партнерство у сфері інноваційного розвитку
промисловості має розглядатися як система відно-
син між державою, суб’єктами публічного права та
приватним сектором економіки, при реалізації яких
ресурси партнерів об’єднуються з відповідним роз-
поділом ризиків, відповідальності та винагород
(відшкодувань) між ними, для взаємовигідної спів-
праці на довгостроковій основі у створенні (віднов-
ленні) нових та/або модернізації (реконструкції) ді-
ючих об’єктів, що потребують залучення інвести-
цій, та користуванні (експлуатації) такими об’єк-
тами». Цілком справедливим це є й для вугільної га-
лузі, тобто саме на такій системі відносин повинно
базуватися публічно-приватне партнерство при реа-
лізації великих інноваційних проектів на вугледо-
бувних підприємствах.
В. Верба класифікує проекти за критеріями:
клас, тип, вид, тривалість, масштаб і складність.
Критерій «масштаб» визначається за розмірами са-
мого проекту, кількістю учасників та ступенем
впливу на навколишнє середовище. Відповідно про-
екти за цим критерієм поділяються на малі, середні,
великі й дуже великі. Але автором зазначено, що да-
ний розподіл проектів віднесено до дуже умовного
[12].
Якщо застосувати відповідну класифікацію до
інноваційних проектів у вугільній галузі, то великим
проектом можна вважати проект, який стосується не
тільки інноваційного розвитку самого вугледобув-
ного підприємства, але й відповідної інфраструк-
тури та довкілля шахтарського містечка. Вартість
такого проекту може коливатися від 0,5 до 3 млрд
гривень.
Також треба відзначити, що перелік основних
нормативно-правових актів, які регулюють діяль-
ність паливно-енергетичного комплексу, не попов-
нювався новими актами з 2011 року, хоча нагальна
потреба у цьому є. В першу чергу це стосується пи-
тань врегулювання державно-приватного партнер-
ства в галузі. Певні кроки щодо врегулювання дер-
жавно-приватного партнерства в країні здійсню-
ються, але й на цей час не змінено законодавчі акти
України щодо зняття регуляторних бар’єрів для
розвитку державно-приватного партнерства в Укра-
їні та стимулювання інвестицій.
Так Закон України «Про державно-приватне
партнерство» потребує:
регламентації дотримання принципів держав-
но-приватного партнерства поза його межами при
здійсненні концесії, оренди, спільної діяльності
тощо;
чіткого визначення кола суб’єктів, які мають
право бути державними партнерами у проектах дер-
жавного рівня;
можливості застосування інституційного парт-
нерства, норми для двох і більше органів державної
влади бути одночасно на стороні державного парт-
нера;
зняття обмежень на участь державних і комуна-
льних підприємств у проектах державно-приватного
партнерства.
З урахуванням існуючої потреби в реструкту-
ризації вугільної галузі, відповідної модернізації
шахтного фонду галузі для її інноваційного роз-
витку, практичного досвіду застосування публічно-
приватного партнерства доцільним є розробка пев-
них пропозицій щодо застосування такого партнер-
ства у сфері інноваційного розвитку вугільної га-
лузі.
Це стосується можливості застосування конце-
сійного механізму реалізації великих інноваційних
проектів у вітчизняній вугільній галузі.
Практичним прикладом впровадження конце-
сійного механізму у вугільній галузі був розвиток
ДП «Ровенькиантрацит» та ДП «Свердловантра-
цит», які було передано ДТЕКу на умовах концесії.
У концесійній угоді було зазначено, що компанія-
концесіонер має брати активну участь у розвитку те-
риторій, на яких знаходяться її підприємства. Для
місцевої влади в співпраці з великим бізнесом ос-
новні пріоритети – це цілісний розвиток підпри-
ємств, соціальна сфера та захист інтересів території.
Ю. З. Драчук, І. М. Кочешкова, Н. В. Трушкіна
29
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
Крім інвестицій у розвиток виробництва і в систему
безпеки, екологію й інші сфери, концесіонер брав
участь у реалізації соціальних програм, а саме: роз-
витку охорони здоров’я та освіти. Наразі внаслідок
блокування залізничних перевезень та «націоналіза-
ції» цих підприємств ДТЕК більше не контролює їх
роботу.
Але концесійне законодавство в Україні потре-
бує вдосконалення за рахунок відповідних змін в за-
конодавстві. Основними з них мають бути:
можливість застави прав вимоги, переведення
боргу (заміна концесіонера) за концесійною угодою;
дозвіл на пряму угоду між кредитором і конце-
дентом;
право кредиторам на пряме управління в разі
невиконання зобов’язання концесіонером;
визначення та гарантії компенсації концесі-
онеру у зв’язку з виникненням додаткових витрат
при реалізації концесійних проектів, які не врахо-
вані в паспорті відповідного проекту;
можливість вибору сторонами угоди міжнарод-
ного арбітражу для вирішення спорів;
стимулювання залучення коштів пенсійних
фондів через випуск інфраструктурних облігацій
для забезпечення реалізації інноваційних проектів;
введення особливого механізму оподаткуван-
ня – з податку на прибуток, з податку на майно,
амортизацію, особливі механізми прискореного по-
вернення податку на додану вартість.
Попередній аналіз дозволяє стверджувати, що
основними проблемами в галузі інвестування інно-
ваційної діяльності промислових підприємств є:
складність процесу офіційного впровадження інно-
ваційних проектів на промислових об’єктах; недо-
статність фінансування; орієнтація на екстенсивні
шляхи розвитку виробництва; «старіння» апарату
управління великих вітчизняних підприємств та
значна корумпованість державних структур. Все це
ще більшою мірою відноситься до вугільних під-
приємств, на яких практично відсутнє їх інноваційне
забезпечення. На сьогодні підприємства галузі не в
змозі реалізовувати глобальні заходи з реконструк-
ції та реорганізації виробництва, а залучені інвести-
ції спрямовуються переважно на завершення раніше
початих проектів і здійснення короткострокових ви-
сокорентабельних заходів. Використання ж банків-
ських кредитів для фінансування інвестиційних про-
ектів, пов’язаних із модернізацією виробничого по-
тенціалу, обмежується порівняною дорожнечею віт-
чизняного ринку кредитів. Відсоткові ставки за кре-
дитами, як правило, перевищують прибутковість ін-
вестиційних проектів, особливо таких затратних як
модернізація вугільних підприємств.
Аналіз тенденцій розвитку венчурного інвесту-
вання в Україні дозволив встановити, що для акти-
візації розвитку ринку венчурних інвестицій в Укра-
їні доцільно реалізовувати заходи державної під-
тримки розвитку венчурного капіталу, а саме: прямі
заходи (конкретні механізми державної підтримки,
спрямовані на збільшення пропозицій венчурного
капіталу, тобто податкові стимули, більш ризикові
державні інвестиції в акціонерний капітал і держав-
ні кредити) та непрямі заходи (розвиток конкурент-
них фондових ринків для малих фірм, розширення
спектру пропонованих фінансовими інститутами
продуктів, розвиток довгострокових джерел капі-
талу, спрощення процедури формування фондів
венчурного капіталу, стимулювання взаємодії між
великими і малими підприємствами й фінансовими
інститутами, заохочення підприємництва) [13].
Аналіз негативних чинників, що впливають на
розвиток венчурного фінансування інноваційної ді-
яльності, показав необхідність удосконалення зако-
нодавства з венчурного фінансування з чітким зако-
нодавчим визначенням не тільки самого поняття
венчурного фінансування, а й принципів та механіз-
мів регулювання, стимулювання та контролю за
здійсненням цього виду діяльності. В країні повинна
бути визначена єдина державна політика щодо захи-
сту венчурних інвесторів, залучення інвестиційних
капіталів і технологій, яка буде сприяти адаптації
національного фондового ринку до міжнародних
стандартів.
Потребують перегляду та запровадження схеми
надання пільг в оподаткуванні лише тим венчурним
фондам, за якими здійснюються фінансування про-
ектів, що відповідають пріоритетним напрямам та
стратегії інноваційного розвитку держави. Доціль-
ним буде застосування податкових канікул для ма-
лих та середніх венчурних фірм.
Тобто давно назріли питання щодо прийняття
Закону України «Про венчурні фонди» та «Про вен-
чурний бізнес в Україні», які б дозволили вирішу-
вати питання:
форми стимулювання венчурних фондів та
венчурних підприємств з боку держави;
управління венчурними процесами та їх взає-
модії з інноваційними фірмами;
визначення ролі держави в регулюванні діяль-
ності венчурних фондів та надання гарантій щодо
безпеки діяльності зарубіжних інвесторів;
процесу ліцензування венчурних компаній;
прозорості процедури «входу»-«виходу» при
залученні приватного венчурного капіталу.
Але венчурне фінансування також має певні не-
доліки: орієнтація венчурних інвесторів на обме-
жене коло найпопулярніших і потенційно найвигід-
ніших напрямів вкладання коштів; залежність пове-
дінки інвесторів від циклічності економічних проце-
сів, коли на певних етапах ділового циклу вони бу-
дуть уникати проектів зі значним рівнем ризиків.
Тому підприємствам вугільної галузі слід шу-
кати якісь нетрадиційні шляхи фінансування іннова-
ційної діяльності з практики інших країн світу, бо
якщо проект буде цікавим для громадянського сус-
пільства, а волонтерська робота дозволить громадя-
Ю. З. Драчук, І. М. Кочешкова, Н. В. Трушкіна
30
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
нам отримати доступ до ресурсу або інструменту
управління проектом (певні права волонтерів будуть
обумовлені в договорі), хоча деякі з них можуть по-
ліпшити й свій фінансовий стан (принаймні через
краудфандинг), тільки тоді в країні можливо виник-
нуть відповідні проекти саме публічно-приватного
партнерства.
Ще відомий на весь світ символ Ріо-де-Жа-
нейро – статую Ісуса в Бразилії, Статую Свободи в
Сполучених Штатах Америки, собор Паризької Бо-
гоматері, частково собор Христа Спасителя в Росії
та багато інших історичних пам’ятників було збудо-
вано за рахунок численних невеликих пожертв про-
стих зацікавлених громадян. Той же Дені Дідро
публікував свою Енциклопедію за гроші, які йому
присилали передплатники ще до виходу книг з
друку. За рахунок чого він зумів випустити 17 томів
знань про науку, культуру, політику, мистецтва й
11 томів таблиць. Це були одні з перших зафіксова-
них прикладів народно-суспільного фінансування,
або краудфандингу [14]. Зараз його використовують
навіть у виборчих президентських кампаніях. На-
приклад, у 2008 році Барак Обама саме так зібрав на
проведення своєї виборчої кампанії понад 272 млн
дол. США.
У статті [15] на підставі аналізу існуючих у
світі типів, видів краудфандингу, характеру мотива-
ції ініціаторів та учасників краудінвестингових про-
ектів, існуючих моделей таких проектів (див. рису-
нок) визначено, що для інвестування інноваційних
проектів розвитку вугільних підприємств доцільне
застосування саме акціонерного краудінвестингу
як найбільш сучасного виду публічно-приватного
партнерства.
Інноваційний же розвиток як економіки в ці-
лому, так й окремих її галузей, залежить від можли-
востей залучення та ефективного використання фі-
нансових ресурсів, тому інноваційні форми фінансу-
вання проектів розвитку вугільних підприємств, на-
приклад, краудфандинг, можуть створити конку-
ренцію традиційним формам залучення фінансових
коштів.
На думку В. Швальц існує п’ять ринкових пе-
реваг краудфандингу:
1. Оцінка рівня попиту та зменшення ризиків.
2. Перевірка маркетингових матеріалів і роз-
робка рекламної компанії.
3. Довіра і додаткове просування.
4. Отримання контактної інформації, створення
бази споживачів.
5. Стратегічна відкритість новим можливостям
[16].
До цього можна додати певні переваги крауд-
фандингу порівняно з економічними агентами. Він:
поєднує дві функції: акумуляцію коштів і ви-
значення напрямків витрат;
характеризується більшою гнучкістю у впрова-
дженні проектів;
робить можливим швидке виділення коштів
(термін збору коштів чітко визначений);
забезпечує прозорість інформації щодо про-
екту, підзвітність і відповідальність перед фаунде-
рами та беккерами;
дозволяє не тільки отримувати прибуток під-
приємствам, але й впроваджувати проекти благо-
устрою інфраструктури, допомоги певним соціаль-
ним категоріям населення тощо;
дозволяє знизити трансакційні витрати на орга-
нізацію фінансування проектів завдяки меншому
числу посередників;
масово залучає інвесторів, звертаючись не
лише до економічних мотивів, а й до спільних соці-
альних інтересів.
Тобто краудфандинг, а точніше краудінвес-
тинг, не має зазначених недоліків ні традиційного
фінансування досліджень та розробок, ні венчур-
ного фінансування, але має істотні переваги для ін-
вестування інноваційних проектів, оскільки знімає
ряд певних обмежень традиційних способів фінан-
сування. Завдяки інноваційним характеристикам
краудфандинг (краудінвестинг) має всі підстави
стати в найближчому майбутньому повноцінним
гравцем на ринку фінансових ресурсів, потіснивши
в конкурентній боротьбі банки та інших фінансових
посередників.
Але існують певні проблеми краудінвестингу
для впровадження великих інноваційних проектів
через публічно-приватне партнерство у вугільній га-
лузі, які потребують нормативно-правового та мето-
дичного вирішення: прийняття закону про крауд-
фандинг (краудінвестинг); дорога підготовка доку-
ментів через необхідність обґрунтування доцільно-
сті такого проекту групою високого рівня; управ-
ління величезним числом інвесторів; введення об-
меження на обсяг фінансування; необхідність роз-
кривати повну інформацію про фаундера, що інвес-
туватиме проект.
Для правового вирішення цих проблем по-
трібно прийняти ряд законодавчих актів, що дозво-
лятимуть:
визначати порядок здійснення краудфандингу
(краудінвестингу);
закріплювати за Міністерством енергетики та
вугільної промисловості виконання функції конт-
ролю над веденням краудфандингу (краудінвес-
тингу);
підтримувати на початковому етапі проекти,
які почали своє функціонування з використання кра-
удфандингу (краудінвестингу), застосовуючи до
них знижені ставки податків;
визначати певні привілеї для фаундерів (великі
компанії, венчурні фонди) та беккерів, тобто для
широкого кола зацікавлених громадян (робітників
вугільних підприємств, їх родин, підприємців, ін-
ших мешканців шахтарських поселень);
Ю. З. Драчук, І. М. Кочешкова, Н. В. Трушкіна
31
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
встановлювати роль ЗМІ у висвітленні проектів
краудфандингу (краудінвестингу).
Також можливо слід зобов’язати великий біз-
нес на етапі становлення краудфандингу (краудін-
вестингу) фінансувати певну кількість вкрай важли-
вих проектів щодо інноваційного розвитку вугільної
галузі для прискорення руху грошових коштів і по-
жвавлення інвестиційної активності.
Рисунок. Види й типи краудфандингу
Стосовно нормативно-методичного забезпе-
чення краудінвестингу великих інноваційних про-
ектів через публічно-приватне партнерство у вугіль-
ній галузі, то кожен проект потребує економічного
обґрунтування «групами високого рівня» [17] й ма-
тиме свої відмінності, які будуть визначатися у від-
повідному договорі публічно-приватного партнер-
ства.
Наразі структурування краудінвестингу мож-
ливо двома способами: через укладання договорів, в
яких передбачається внесення інвестицій в обмін на
частку в прибутку особи, що реалізує проект (дого-
вір про розподіл прибутку), або через придбання ча-
стки в статутному капіталі юридичної особи – реци-
пієнта інвестицій (через збільшення статутного ка-
піталу або реалізацію казначейських часток/акцій).
Можливі й змішані варіанти, коли надання коштів
здійснюється на основі договору, яким передбача-
ється обов’язок одержувача коштів передати частку
в своєму статутному капіталі в майбутньому (напри-
клад, через опціон або договір конвертованої по-
зики).
Спеціально передбачені законодавством ін-
струменти залучення колективних інвестицій, що
потребують отримання будь-яких ліцензій/дозволів
на залучення коштів (наприклад, створення інвести-
ційного фонду) ще не затребувані ринком із-за
значних витрат застосування. Використання корпо-
Краудфандинг
Краудлендинг
(своєрідна біржа позик)
Краудінвестинг
(механізм, який дає змогу залучити
до інноваційних проектів інвестиції «від народу»)
К
ра
уд
ін
ве
ст
ин
г
за
:
видом:
акціонерний (громадяни, які вкладають гроші в інвестпроект на довгостроковій основі, отримують
певний відсоток акцій);
борговий (перерахування в рамках краудфандингу розглядають як запозичення в обмін на частку
прибутку);
нагородний (у цьому випадку можлива тільки якась нагорода)
характером мотивації ініціаторів:
неприбуткові (некомерційні) (найчастіше це проекти, які впроваджуються у соціальній сфері, сфе-
рах охорони здоров’я, захисту природного середовища, розвитку міської інфраструктури);
прибуткові (комерційні) (можуть організовуватися в різних сферах як для існуючих, так і для май-
бутніх компаній);
проміжні (які були організовані як некомерційні, але з часом почали приносити прибуток)
участю інвестора:
пожертвування;
активне інвестування (передбачає надання коштів з можливістю активної участі в проекті, при-
міром, ухвалення рішень);
пасивне інвестування (передбачає тільки надання коштів інвесторами з розрахунку на вигоду: фі-
нансову або нефінансову)
моделлю залежно від очікуваної фінансової вигоди:
роялті (фаундер отримує винагороду у вигляді частини доходів або прибутку проекту, який він
фінансує);
фіксованого відсотка і повернення суми боргу (фаундер-кредитор отримує фіксований відсоток і
повернення вкладеної суми упродовж чітко певного періоду згідно з графіком);
участі в акціонерному капіталі
Ю. З. Драчук, І. М. Кочешкова, Н. В. Трушкіна
32
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
ративних інструментів вимагає дотримання корпо-
ративних процедур, часто тривалих і дорогих. У ре-
зультаті саме тому доцільно вибрати договірний
спосіб як більш простий в реалізації. За договором
про розподіл прибутку реципієнт інвестицій зо-
бов’язується при настанні передбачених у договорі
обставин (наприклад, досягненні прибутку/ певного
розміру прибутку/настання інших обставин, пов’я-
заних із діяльністю компанії) виплатити інвестору
грошові кошти у заздалегідь визначеному чи визна-
ченому розмірі, наприклад, як частку від прибутку.
Окреме питання полягає у можливому строку
дії договору, тобто, у договорі про розподіл прибут-
ку доведеться передбачити певний термін дії. Вка-
зівка в договорі як підстави припинення зо-
бов’язання досягнення певної суми виплат на ко-
ристь інвестора також потребуватиме встановлення
строку, після закінчення якого зобов’язання припи-
няється незалежно від розміру фактично здійснених
виплат (оскільки зобов’язальний зв’язок навіть у
стані очікування настання скасувальної умови не
може існувати вічно). Оскільки краудінвестинг пе-
редбачає велику кількість інвесторів, то важливо
мати можливість укладати договори онлайн.
У вугільній галузі навіть проекти технічного
переоснащення очисного вибою через високу вар-
тість гірничошахтного устаткування потребують
дуже значних коштів. Свого часу було розроблено
програму технічного переоснащення вугільних
шахт України на період 2004-2008 років, метою якої
було створення техніки світового рівня, продуктив-
ність якої удвічі-втричі вища за існуючу. На прак-
тиці переснащення вугільних шахт почалося вже
після 2008 року, коли Міністерство вугільної проми-
словості України наказом № 198 від 14.05.2008 року
затвердило Порядок конкурсного відбору бізнес-
планів технічного переоснащення очисних вибоїв та
інших технологічних ланок вугледобувних підпри-
ємств. На жаль, цю програму, як й програми ре-
структуризації вугільної галузі, виконано не було. В
пергу чергу це було обумовлено нестачею грошей
на технічне переоснащення вугільних підприємств,
які цього потребували, бо станом на початок реалі-
зації цієї програми близько 75% механізованих
комплексів не відповідали необхідному технічному
рівню, були малонадійні й не пристосовані для ро-
боти у складних гірничо-геологічних умовах кон-
кретної шахти, чверть основного стаціонарного
устаткування повністю вичерпала свій нормативний
ресурс експлуатації. Інформація щодо результатів
цього технічного переоснащення так й не стала ві-
дома широкому загалу, немає її також ні на сайті Мі-
ністерства енергетики та вугільної промисловості
України, ні на сайті «Дондіпровуглемашу», ні Тор-
гово-промислової компанії «Укрвуглемаш».
Враховуючи стан вугільної галузі та реалії
сьогодення для інвестування інноваційних проектів
розвитку вугільних підприємств, доцільно застосу-
вання саме акціонерного краудінвестингу як най-
більш сучасного виду публічно-приватного парт-
нерства. Інноватором і розробником економічного
обґрунтування краудінвестингу великих інновацій-
них проектів через публічно-приватне партнерство
може стати інституція інновацій, створення якої
було запропоновано при Міністерстві енергетики та
вугільної промисловості України [18, с. 50-55]. При
цьому мажоритарний 51%-й пакет акцій може нале-
жати або самому вугільному підприємству, або Мі-
ністерству енергетики та вугільної промисловості
України, 25% може отримати венчурний фонд або
великий приватний інвестор, інші ж акції отрима-
ють працівники підприємства. Але окрім таких кра-
удінвенстингових проектів необхідно запропону-
вати такі, що будуть стосуватися як розвитку самого
вугільного підприємства, так й розвитку інфра-
структури міст, покращання стану довкілля, рівня й
якості життя всіх громадян. Тільки тоді в участі у
таких проектах будуть зацікавлені мешканці міста
та місцеві підприємці.
Висновки. У вугільній галузі навіть проекти
технічного переоснащення очисного вибою через
високу вартість гірничошахтного устаткування по-
требують дуже значних коштів, але держава не в
змозі вкладати кошти в інноваційний розвиток вугі-
льної галузі, а у самих вугледобувних підприємств
бракує коштів для фінансування інновацій. Тому в
країні потрібні певні зміни у законодавчих актах
щодо зняття регуляторних бар’єрів для розвитку
публічно-приватного партнерства в Україні та сти-
мулювання інвестицій.
У сучасних умовах господарювання вугледо-
бувних підприємств доцільною є розробка якісно
нової моделі публічно-приватного партнерства, реа-
лізація якої забезпечила би дотримання балансу дер-
жавних, публічних і приватних інтересів у сфері
інноваційного розвитку, залучення приватних інвес-
тицій. Це стосується в першу чергу можливості за-
стосування концесійного механізму реалізації вели-
ких інноваційних проектів у вітчизняній вугільній
галузі. Але концесійне законодавство в Україні по-
требує вдосконалення за рахунок відповідних змін в
законодавстві.
Також нагальним є внесення певних змін до За-
кону України «Про державно-приватне партнер-
ство» та прийняття Закону України «Про венчурні
фонди» та «Про венчурний бізнес в Україні», які б
дозволяли вирішувати питання венчурного фінансу-
вання.
Для вугільної галузі саме публічно-приватне
партнерство (із залученням широкого кола зацікав-
лених мешканців громад шахтарських міст) може
зробити можливим впровадження великих іннова-
ційних проектів інноваційного розвитку вугледо-
бувних підприємств.
Ю. З. Драчук, І. М. Кочешкова, Н. В. Трушкіна
33
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
З урахуванням стану вугільної галузі та реалій
сьогодення для інвестування таких проектів доці-
льно застосовувати саме акціонерний краудінвес-
тинг як найбільш сучасний вид публічно-приват-
ного партнерства. Для того щоб інноваційна полі-
тика розвитку вугільної галузі сприяла створенню
високопродуктивних, рентабельних, екологічних і
диверсифікованих вугільних виробництв, розвитку
територій, на яких знаходяться вугледобувні під-
приємства, потрібні відповідні законодавчі зміни, а
саме, прийняття Закону України «Про краудфан-
динг (краудінвестинг)».
Щодо нормативно-методичного забезпечення
краудінвестингу великих інноваційних проектів че-
рез публічно-приватне партнерство у вугільній га-
лузі, то кожен проект потребує економічного об-
ґрунтування групами високого рівня й буде мати
свої відмінності, які будуть визначатися у відповід-
ному договорі публічно-приватного партнерства.
Література
1. Залознова Ю.С. Публічно-приватне парт-
нерство в Україні: стан, проблеми та перспективи
розвитку / Ю.С. Залознова, Н.В. Бутенко, І.П. Пет-
рова // Економічний вісник Донбасу. – 2016. – № 2
(44). – С. 21-28. 2. Зайдель М.І. Публічно-приватне
партнерство: європейський досвід та українські реа-
лії / М.І. Зайдель // Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна.
Серія: Питання політології. – 2012. – № 1007. –
С. 151-157. 3. Надолішній П.І. Інститут публічно-
приватного партнерства в Україні: роль публічної
влади і умови становлення / П.І. Надолішній // Су-
часна регіональна політика: освіта, наука, практика.
– Одеса, 2011. – Т. 2. – С. 70-72. 4. Сімак С.В. Інсти-
туційний розвиток публічно-приватного партнерс-
тва: теорія, методологія, механізми державного уп-
равління: монографія / С.В. Сімак. – Київ: АМУ,
2016. – 392 с. 5. Пильтяй О.В. Рівень економічного
розвитку та пріоритети публічно-приватного парт-
нерства / О.В. Пильтяй // Демографія та соціальна
економіка. – 2012. – № 1. – С. 165–176. 6. Пильтяй
О. Фінансові механізми публічно-приватного парт-
нерства / О. Пильтяй // Вісник Київського націона-
льного торговельно-економічного університету. –
2012. – № 3. – С. 63-74. 7. Запатрина И. Ускорение
публично-частного партнерства в Украине пока не
вызывает интереса у власти [Електронний ресурс] /
И. Запатрина // Бизнес. – 2015. – 24 квітня. – Режим
доступу: http://www.business.ua/successful_ country/
Uskorenie-publichnochastnogo-partnerstva-v-Ukraine-
poka-ne-vyzyvaet-interesa-u-vlasti-Irina-Zapatrin-234
415/. 8. Запатріна І.В. Публічно-приватне партнер-
ство в Україні: перспективи застосування для реалі-
зації інфраструктурних проектів і надання публіч-
них послуг / І.В. Запатріна // Економіка і прогнозу-
вання. – 2010. – № 4. – С. 62-86. 9. Статівка А.М.
Проблеми правового забезпечення публічно-при-
ватного партнерства в інноваційній сфері /
А.М. Статівка, І.А. Шумило // Економіка та право. –
2009. – № 2. – С. 11-16. 10. Грищенко С. Підготовка
та реалізація проектів публічно-приватного парт-
нерства: Практичний посібник для органів місцевої
влади та бізнесу /С. Грищенко – Київ: ФОП Моска-
ленко О.М., 2011. – 140 с. 11. Драчук Ю.З. Визна-
чення змісту терміна «публічно-приватне партнер-
ство у сфері інноваційного розвитку промисловості»
/ Ю.З. Драчук, Н.В. Трушкіна // Глобальні та націо-
нальні проблеми економіки». – 2016. – № 9. – С. 98-
104. 12. Верба В.А. Проектний аналіз: підручник /
В.А. Верба, О.А. Загородніх. – Київ: КНЕУ, 2000. –
322 с. 13. Кочешкова І.М. Тенденції розвитку вен-
чурного інвестування в Україні / І.М. Кочешкова,
Н.В. Трушкіна // Економічний вісник Донбасу. –
2016. – № 2 (44). – С. 129-135. 14. Краудфандинг.
Самые известные памятники, построенные на
народные средства [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://crowdfunding-russia.blogspot.ru/2012/
05/blog-post_21.html. 15. Кочешкова І.М. Доціль-
ність і можливість використання краудфандингу для
інноваційного розвитку вугільних підприємств /
І.М. Кочешкова // Уголь Украины. – 2016. – № 8. –
С. 14-17. 16. Швальц В. Пять нематериальных пре-
имуществ краудфандинга [Електронний ресурс] /
В. Швальц. – Режим доступу: http://crowdsourcing.
ru/article/five-non-monetary-benefitscrowdfunding.
17. Висновки та рекомендації академічних слухань
з проблем вугільної промисловості України [Елект-
ронний ресурс]. – Режим доступу: http://iep.
donetsk.ua/ akadem_sl/sluhannya _po_ugolnoy_ prom/
Vysnovky.pdf. 18. Інституціональне забезпечення
інноваційного розвитку вугільної промисловості /
О.І. Амоша, Ю.З. Драчук, А.І. Кабанов та ін.; НАН
України, Ін-т економіки пром-сті. – Київ, 2015. –
196 с.
Драчук Ю. З., Кочешкова І. М., Трушкіна
Н. В. Проблеми застосування публічно-приват-
ного партнерства у сфері інноваційного розвитку
вугільної галузі та шляхи їх вирішення
У статті проаналізовано проблеми вугільної га-
лузі, які набули ще більшої гостроти у зв’язку з по-
діями на сході країни, зазначено, що людство ще не
вичерпало усіх можливостей використання вугілля.
У вугільній галузі навіть проекти технічного пере-
оснащення одного очисного вибою через високу
вартість гірничошахтного устаткування потребують
дуже значних коштів. Обґрунтовано, що для вугіль-
ної галузі саме публічно-приватне партнерство (із
залученням широкого кола зацікавлених мешканців
громад шахтарських міст) може зробити можливим
впровадження великих проектів інноваційного роз-
витку вугледобувних підприємств, бо держава не в
змозі вкладати кошти в інноваційний розвиток вугі-
льної галузі, а у самих вугледобувних підприємств
бракує коштів для фінансування інновацій.
Ю. З. Драчук, І. М. Кочешкова, Н. В. Трушкіна
34
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
Але для цього в країні потрібні певні зміни у
законодавчих актах України, а саме: внесення пев-
них змін до Закону України «Про державно-при-
ватне партнерство», прийняття Закону України
«Про венчурні фонди» та «Про венчурний бізнес в
Україні».
У статті обґрунтовано, що для інвестування ве-
ликих інноваційних проектів доцільне застосування
саме акціонерного краудінвестингу як найбільш су-
часного виду публічно-приватного партнерства. Для
того щоб інноваційна політика розвитку вугільної
галузі сприяла створенню високопродуктивних,
рентабельних, екологічних і диверсифікованих вугі-
льних виробництв, розвитку територій, на яких
знаходяться вугледобувні підприємства, треба
прийняти Закон України «Про краудфандинг (кра-
удінвестинг)» і розробити нормативно-методичні
положення щодо краудінвестингу у вугільній галузі.
Ключові слова: публічно-приватне партнерство,
вугільна галузь, інноваційний розвиток, великі інно-
ваційні проекти, краудінвестинг.
Драчук Ю. З., Кочешкова И. Н., Трушкина
Н. В. Проблемы применения публично-частного
партнерства в сфере инновационного развития
угольной отрасли и пути их решения
В статье проанализированы проблемы уголь-
ной отрасли, которые приобрели еще большую
остроту в связи с событиями на востоке страны, от-
мечено, что человечество еще не исчерпало всех
возможностей использования угля. В угольной от-
расли даже проекты технического переоснащения
одного очистного забоя из-за высокой стоимости
горно-шахтного оборудования требуют очень зна-
чительных средств. Обосновано, что для угольной
отрасли именно публично-частное партнерство (с
привлечением широкого круга заинтересованных
жителей общин шахтерских городов) может сделать
возможным внедрение крупных проектов инноваци-
онного развития угледобывающих предприятий, так
как государство не в состоянии вкладывать деньги в
инновационное развитие угольной отрасли, а у са-
мих угледобывающих предприятий нет средств для
финансирования инноваций.
Но для этого в стране нужны определенные из-
менения в законодательных актах Украины, а
именно: внесение некоторых изменений в Закон
Украины «О государственно-частном партнерстве»,
принятие Закона Украины «О венчурных фондах» и
«О венчурном бизнесе в Украине».
В статье обосновано, что для инвестирования
крупных инновационных проектов целесообразно
применение именно акционерного краудинвестинга
как наиболее современного вида публично-частного
партнерства. Для того чтобы инновационная поли-
тика развития угольной отрасли способствовала со-
зданию высокопродуктивных, рентабельных, эколо-
гических и диверсифицированных угольных произ-
водств, развитию территорий, на которых находятся
угледобывающие предприятия, следует принять За-
кон Украины «О краудфандинге (краудинвестинге)»
и разработать нормативно-методические положения
относительно краудинвестинга в угольной отрасли.
Ключевые слова: публично-частное партнер-
ство, угольная отрасль, инновационное развитие,
крупные инновационные проекты, краудинвестинг.
Drachuk Yu., Kocheshkova I., Trushkina N.
Problems of public-private partnership in the sphere
of innovative development of coal mining industry
and means of their solution
The article represents the analysis of problems in
coal mining industry that have become more dramatic
due to the events in the East of the country. It states that
the mankind has not yet exhausted all opportunities of
coal utilization. In the coal mining industry, even pro-
jects on re-equipment of a coalface require great invest-
ments due to the high cost of mining machinery. It is
justified that public-private partnership attracting the
wide range of interested representatives of miners’
towns public could provide major innovative projects
introduction for the development of mining enterprises
as the state is unable to invest funds to the innovation
progress of the branch while mining enterprises them-
selves lack money for such financing.
However the approach requires some changes in
legislative acts of Ukraine, in particular, introduction of
amendments to the Law of Ukraine «Government-
private partnership», passing the Laws of Ukraine
«Venture funds» and «Venture business in Ukraine».
The article explains that for investing of large in-
novative projects it would be expedient to attract joint-
stock crowdinvesting as the most advanced form of the
public-private partnership. To make innovation policy
of coal mining industry favorable for generation of high-
productive, cost-effective, ecological and diversified
coal mining enterprises, and development of areas
where coal mining enterprises are situated it is necessary
to pass the Law of Ukraine «Crowdfunding (crowdin-
vesting)» and to prepare normative-methodic provisions
on the crowdinvesting in the coal mining industry.
Keywords: public-private partnership, coal mining
industry, innovation progress, large innovative projects,
crowdinvesting
Стаття надійшла до редакції 14.06.2017
Прийнято до друку 22.06.2017
|