Причини і чинники економічної кризи в Україні в умовах військово-політичного протистояння на сході країни
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Економічний вісник Донбасу |
|---|---|
| Дата: | 2017 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2017
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123513 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Причини і чинники економічної кризи в Україні в умовах військово-політичного протистояння на сході країни / Ю.В. Макогон // Економічний вісник Донбасу. — 2017. — № 2 (48). — С. 220–235. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859463913845817344 |
|---|---|
| author | Макогон, Ю.В. |
| author_facet | Макогон, Ю.В. |
| citation_txt | Причини і чинники економічної кризи в Україні в умовах військово-політичного протистояння на сході країни / Ю.В. Макогон // Економічний вісник Донбасу. — 2017. — № 2 (48). — С. 220–235. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економічний вісник Донбасу |
| first_indexed | 2025-11-24T04:23:49Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ю. В. Макогон
220
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
НАУКОВІ ПОВІДОМЛЕННЯ
УДК 338.124.4:355(477)
Ю. В. Макогон,
доктор економічних наук,
віце-президент АЕН України,
заслужений діяч науки і техніки України, м. Краматорськ
ПРИЧИНИ І ЧИННИКИ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ В УКРАЇНІ
В УМОВАХ ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНОГО ПРОТИСТОЯННЯ НА СХОДІ КРАЇНИ
1. Стан соціальної сфери Донбасу в умовах
військово-політичного протистояння
В умовах стрімкої зміни геополітичних реалій і
ведення військових дій на території Донецької та
Луганської областей особливої актуальності для
економіки набуває пошук шляхів і механізмів ре-
формування регіональних економічних комплексів,
визначення перспектив диверсифікації регіональної
економіки. Від успішного вирішення цих питань за-
лежать перспективи створення нових робочих
місць, рівень і динаміка заробітної плати, доходи
місцевих бюджетів, а в кінцевому підсумку – соціа-
льно-економічна стабільність в регіоні.
Військові дії на південному сході України, що
почалися навесні 2014 р., і сформувалася в зв'язку з
цим фінансово-економічна і торговельна блокада,
завдали важкого удару по економічному сектору в
регіоні. Найбільш мобільні соціальні групи насе-
лення покинули Донбас.
Українська влада заявляє про наявність 1,2-
1,7 млн вимушених переселенців, російська влада
повідомляє приблизно про 500 тис. біженців, за
оцінками ООН близько 2,2 млн чол. були змушені
покинути свої будинки в межах України та сусідніх
країн. На сьогодні на даній території проживають
близько 2-2,5 млн чол., половина з яких – пенсіо-
нери і соціально незахищені верстви населення.
Кількість економічно активного населення в
регіоні значно скоротилася. Так, в Донецькій обла-
сті станом на 2015 р. чисельність такого населення
скоротилася на 55% порівняно з 2014 р., а порівняно
з 2010 р. – на 59%. У Луганській області станом на
2016 р. відбулося скорочення на 63% порівняно з
2014 р. і на 66,5% порівняно з 2010 р.
Зараз посилюється тенденція відтоку робочої
сили (так, ще до конфлікту багато жителів регіону
через низький попит на робочу силу в регіоні їздили
на заробітки в Росію, молодь виїжджала і продовжує
виїжджати на навчання і працевлаштування в інші
(більш перспективні) регіони України). Таким чи-
ном, проблема створення нових робочих місць існу-
вала ще до ескалації збройного конфлікту, а зараз
тільки загострилася у зв'язку з вимушеним пересе-
ленням частини населення, руйнуванням інфра-
структури регіону і втратою контролю над значною
частиною підприємств.
Військовий конфлікт в регіоні призвів до па-
діння виробництва товарів і послуг. За оцінками
експертів, втрати робочих місць для великих під-
приємств склали від 50%, для малих і середніх – до
80-90% (рис. 1).
Рис. 1. Ситуація на зареєстрованому ринку праці
Розвал колишніх (соціальних і державних) по-
літичних інститутів і фактичне самоусунення право-
охоронних структур, сприяли активізації діяльності
кримінальних елементів, поширилася практика
«рейдерських захоплень» бізнесу, і незаконного пе-
рерозподілу власності і капіталів.
32,0
28,8 28,8
33,0
26,8
22,7
2,9
4,1 3,4
2,1 1,1 1,3
11,3
6,9
9,0
16,0
25,0
17,0
1 січня 2011 1 січня 2012 1 січня 2013 1 січня 2014 1 січня 2015 1 липня 2015
Кількість безробітніх громадян, тис. осіб
Кількість вакансій, які заявлені до служби зайнятості, тис. одиниць
Навантаження на одне вільне місце, осіб
Ю. В. Макогон
221
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
До сьогоднішнього дня не сформовано повної
картини того, що відбувається в соціально-еконо-
мічній сфері. Зібрана інформація носить фрагмен-
тарний характер, в зв'язку з чим може бути неко-
ректною, що може вести до прийняття некоректних
управлінських рішень.
Таким чином, можливості відтворення людсь-
кого потенціалу Донбасу суттєво звужуються. Дана
ситуація вимагає відновлення поселенської мережі,
яке має відбуватися з урахуванням ієрархії центрів
обслуговування. Необхідно визначити функціона-
льні типи поселень, доцільні зміни їх функціональ-
ної спеціалізації. Потрібно виділити оптимальні
кластери послуг для кожного рангу центру обслуго-
вування, які забезпечують населення певної терито-
рії комплексом послуг для населення.
У даний час першочерговим завданням є ство-
рення оперативного реєстру гуманітарних потреб
цивільного населення, сприяння пропуску гумані-
тарної допомоги (у тому числі продовольчої), забез-
печення фінансування відновлення і функціону-
вання важливих об'єктів соціальної інфраструктури,
у тому числі за рахунок міжнародної допомоги. Це
дозволить відновити і забезпечити умови ефектив-
ного відтворення людського потенціалу регіону.
Тіньова економіка в Україні (і особливо на Дон-
басі) останні роки займала істотну частку ВВП –
оцінки коливалися від 37 до 50%. Особливої ваги в
тіньовій, а часом і кримінальній, економіці мали ву-
гільна промисловість (наприклад, копанки), мета-
лургія (металобрухт), хімія і малий бізнес тощо. У
даний час особливо в зоні АТО до колишніх видів
тіньового бізнесу додалися нові:
• пропускна система, яка стосується не тільки
фізичних осіб, але й бізнесу. Практично жоден із
секторів економіки не може обійтися без перевезень
через кордон або лінію протистояння, особливо
зорієнтовані на експорт-імпорт. А важка промисло-
вість – на залізничний транспорт. І тут реалізуються
найсерйозніші обсяги корупційних схем;
• створилася ціла система оформлення не
тільки власне пропусків, але видача ліцензій на
право перевезення людей, вантажів. Створені офі-
ційні і неофіційні транспортні коридори (у тому чи-
слі – контрабандні) і скільки платежів здійснюється
по обидва боки лінії протистояння готівкою – ніхто
оцінити не в змозі, проте відомий потік людей,
транспорту і вантажів дозволяє визначити рівень у
мільйони гривень і рублів на добу;
• оскільки одним із перших на території само-
проголошених республік перестала діяти банківська
система України та метою переселенців, в переваж-
ній своїй більшості пенсіонерів, було просто отри-
мання пенсій, регресів, допомоги, «чорнобиль-
ських», «дитячих» і т.д., і т.п. – з'явилися на терито-
ріях самопроголошених утворень пункти «переве-
дення в готівку»;
• осібно стоїть бізнес оформлення статусу пере-
селенця, в перший рік АТО – статусу біженця, ви-
плати допомоги і т.п. Тут з'явився бізнес псевдопро-
писок і оформлення інших документів.
2. Аналіз економічних показників діяльно-
сті підприємств сходу України
Глибока криза, що охопила українську еконо-
міку в 2013-2015 рр., зумовила її черговий спад і в
якості ключового питання актуалізував проблему
відновлення економічного зростання, оскільки ни-
зькі темпи посткризового відновлення економіки
призведуть до подальшого падіння рівня життя на-
селення та посилення соціальної напруги на тлі за-
гроз, обумовлених збройним протистоянням на
сході країни.
Починаючи з 2014 р. падіння промислового по-
тенціалу в Донецькій і Луганській областях є найбі-
льшим серед інших областей України. Військові дії
на їхній території мають негативний вплив на всі га-
лузі економіки регіону без винятку.
Загальний спад економіки, що почався в
2013 р., збільшився протягом 2014 р., що багато в
чому обумовлено тим, що окупована частина тери-
торії Донецької і Луганської областей, а також
анексований Крим тимчасово виведені з економіч-
ного простору України.
Сформований інформаційний вакуум не дозво-
ляє визначити структуру проблемного поля в соціа-
льно-економічній сфері. Однак для переходу від від-
новлення до розвитку економіки регіону, необхідно
комплексне дослідження зазначеної сфери, попе-
реднє прийняття відповідних управлінських рішень
з боку державних структур, представників бізнесу
та некомерційного сектора.
У ситуації, коли у державних інститутів від-
сутня фінансова, методична, організаційна або мо-
тиваційна можливість провести відповідні дослі-
дження, має сенс звертатися до організацій грома-
дянського суспільства для проведення незаангажо-
ваного аналізу зазначеної сфери.
Проведено комплексне дослідження по вияв-
ленню економічних проблем регіону. У структурі
дослідження виділяються два напрямки: якісне і кі-
лькісне.
В рамках якісного напрямку дослідження про-
ведене експертне опитування 30-40 профільних фа-
хівців в соціально-економічній сфері (державних
службовців, підприємців та бізнесменів, директорів
підприємств, голів міст і районів тощо).
Це дозволило дати загальну оцінку економіч-
них проблем Донбасу. Визначити зацікавленість
державних структур регіону в прямих іноземних ін-
вестиціях, ступінь ризикованості інвестицій в еко-
номіку регіону, захист прав інвесторів, аналіз бан-
ківської та кредитно-грошової системи регіону, ана-
ліз економіки регіону за секторами з виявленням ос-
новних проблем, ступінь відкритості законодавства
для інвестицій, ризики розвитку провідних галузей
економіки регіону, аналіз значущості фактора не-
формального прийняття політичних рішень і т.п.
У рамках дослідження проведено аналіз відкри-
тих джерел з соціально-економічної ситуації регіону
і отримано статистичну інформацію про кількість та
структуру господарюючих суб'єктів регіону, їх ос-
Ю. В. Макогон
222
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
новні проблеми, кількість працюючого персоналу
тощо. Крім того, проведено соціологічне опиту-
вання, спрямоване на виявлення основних еконо-
мічних проблем жителів регіону.
Результатом дослідження став зведений аналі-
тичний звіт про економічні проблеми Донбасу. Про-
ведене дослідження дає загальну картину стану со-
ціально-економічної сфери регіону, дозволяє ви-
явити основні проблемні точки в даній сфері і визна-
чити першочергові заходи щодо відновлення еконо-
міки регіону, створити базу господарюючих суб'єк-
тів регіону і карту інвестиційно-економічного сере-
довища регіону, виявити рівень безробіття. Крім
цього, даний аналіз дозволяє виявити пріоритетні
для запуску підприємства, робота яких носить соці-
ально значимий характер для населення регіону.
При цьому слід мати на увазі не тільки попе-
редній стан основних виробничих фондів, але вже і
ті зміни, які відбулися за майже 3 роки економічної
кризи і АТО. Цілий ряд підприємств і їх інфра-
структура виведені з ладу або зруйновані. Ніхто за-
раз і в найближчій перспективі ніяких коштів вкла-
дати не буде. Промислове виробництво буде дегра-
дувати до повного руйнування і втрати кадрового
потенціалу. МСБ переїхав в інші регіони, у тому чи-
слі і за кордон, практично не повернеться в зону
АТО. На ухвалення рішення щодо розвитку най-
ближчим часом виробництва, будівництва та інших
видів інвестиційної діяльності впливає невпевне-
ність в стійкості правового поля, високі ризики втра-
тити бізнес, активи як в зоні АТО, так і на території,
непідконтрольній Україні.
Будівельна індустрія, як вид діяльності, в Доне-
цькій і Луганській областях, а так само в сусідніх За-
порізькій, Дніпропетровській і Харківській областях
повністю згорнула роботи, при цьому залишивши,
колосально «недобудову», яка з кожним днем втра-
чає свій потенціал до продовження (рис. 2).
Рис. 2. Обсяг будівельних робіт, млн грн
У січні-грудні 2015 р. підприємствами Донець-
кої області виконано будівельних робіт на суму
2316,2 млн грн, що у порівнянних цінах становить
41% до обсягів будівництва у відповідному періоді
2014 р. (по Україні (без урахування тимчасово оку-
пованої території АР Крим і м. Севастополь, а також
частини зони проведення антитерористичної опера-
ції) – 85,1%). Питома вага області у загальнодер-
жавних обсязі виконаних будівельних робіт складає
4,2%.
У зоні АТО по обидва боки лінії протистояння
ведуться лише дрібні ремонтні роботи по віднов-
ленню та ремонту житла, соцоб'єктів і елементів ін-
фраструктури.
У Донецькій області обсяг промислового ви-
робництва в 2014 р. порівняно з аналогічним попе-
реднім періодом скоротився на 30%.
За 2015 р. загальний обсяг промислового ви-
робництва у порівнянних цінах зменшився на 34,6%.
Спад виробництва обумовлений несприятливою
кон'юнктурою світового ринку, недостатньо розви-
нутим внутрішнім ринком та проведенням АТО на
території області. Незважаючи на складну фінан-
сово-економічну ситуацію, на підприємствах обла-
сті передбачається реалізація заходів з реконструк-
ції та модернізації виробництв:
• проведення монтажу технологічної лінії з
очищення та збагачення привізного шамотного
лому у ПАТ «Великоанадольський вогнетривкий
комбінат»;
• впровадження системи доопалювання окису
вуглецю в кауперах доменних печей № 4, 5 у ПАТ
«Маріупольський металургійний комбінат ім. Іл-
ліча»;
• введення в дію 7 металорізальних верстатів
та завершення роботи щодо розробки технології ме-
ханізованого зварювання алюмінієвих сплавів вели-
кої товщини у ПАТ «Новокраматорський машино-
будівний завод»;
9 414,7
9 740,6
7 928,7
4 255,9
2 316,2
143,7
93,6
77,3
50,1
41,0
2011 2012 2013 2014 2015
в % до відповідного періоду минулого року (в порівняльних цінах)
Ю. В. Макогон
223
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
• проведення модернізації кранового госпо-
дарства, реконструкції електросталеплавильного
цеху, модернізації металообробних верстатів у ме-
ханічних цехах у ПАТ «Енергомашспецсталь» та ін.
Рис. 3. Динаміка розвитку промисловості Донецької області
У структурі промисловості збільшилась частка
металургії, виробництво коксу та продуктів нафто-
переробки, гумових і пластмасових виробів, іншої
неметалевої мінеральної продукції, добувної про-
мисловості при зменшенні частки інших галузей.
Частка машинобудування в загальному обсязі
реалізованої продукції в Донецькій області за
2015 р. порівняно з 2014 р. знизилася незначно (бли-
зько в 1,2 раза). Це відбулося в основному за раху-
нок фактичного функціонування на території, під-
контрольній українській владі, значної частини про-
відних підприємств машинобудівної галузі, пред-
ставлених підприємствами важкого машинобуду-
вання, виробництва сільськогосподарської техніки,
техніки для хімічної промисловості і побутової тех-
ніки. Переважна більшість машинобудівних підпри-
ємств не постраждали від бойових дій або отримали
незначні непринципові пошкодження.
У Луганській області ця галузь зазнала значних
труднощів. Обсяг виробництва за період з початку
конфлікту в регіоні скоротився майже в 2 рази. При
цьому на контрольованій України частини Донбасу
залишилися сприятливі умови для модернізації га-
лузі та її подальшого розвитку: зберіглася науково-
дослідницька база, є потреба в товарах машинобу-
дівної галузі, в наявності доступ до сировини та ре-
сурсів тощо.
У наш час машинобудування є основою еконо-
міки будь-якої країни і відіграє вирішальну роль у
створенні матеріально-технічної бази господарства.
В сучасних умовах йому належить виключно важ-
лива роль у прискоренні науково-технічного про-
гресу. Випускаючи засоби виробництва для різних
галузей народного господарства, машинобудування
забезпечує комплексну механізацію та автоматиза-
цію виробництва.
Після розвалу СРСР українське машинобуду-
вання пройшло разом із економікою країни через всі
етапи кризи, через всі ринкові експерименти, що
проводилися над промисловістю. Головна причина
кризи даної галузі в країнах СНД – розрив єдиного
машинобудівного комплексу колишнього СРСР.
Його дроблення сприяло тому, що машинобуду-
вання істотно потіснили великими закордонними
корпораціями як на внутрішньому, так і на зовніш-
ніх ринках, особливо в наукомісткому секторі
(рис. 4).
На сьогоднішній день багатогалузевий маши-
нобудівний комплекс – потужний сектор промисло-
вості України, який об'єднує понад 11 тис. підпри-
ємств. Частка машинобудівної галузі в українській
промисловості перевищує 15%, у ВВП становить
близько 12%. У машинобудуванні зосереджено по-
над 15% вартості основних засобів, майже 6% обо-
ротних активів вітчизняної промисловості та понад
22% загальної кількості найманих працівників
(рис. 5).
Наші машинобудівники програють конкурен-
цію іноземцям з трьох основних причин.
По-перше, величезний досвід в сфері створення
машин і агрегатів і сучасні технології забезпечують
європейським фірмам істотне науково-технічне ви-
передження порівняно з вітчизняними виробниками
за якістю, надійністю і довговічністю обладнання
тощо.
По-друге, провідні світові фірми володіють до-
свідом і можливостями для реалізації проектів "під
ключ", що істотно знижує транзакційні витрати за-
мовника.
І останнє, іноземні машинобудівники в змозі
виконати замовлення в кредит, під низькі відсотки з
відстрочкою платежу на кілька років, що особливо
актуально для українських фірм в умовах дефіциту
ліквідності.
246,3
222,8
205,6
180,6 170,3
113,6
94,6 93,6
68,5 65,4
2011 2012 2013 2014 2015
Об'єм реалізованої продукції, млрд.грн. Індекс виробництва, % до минулого року
Ю. В. Макогон
224
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
Рис. 4. Скорочення частки машинобудування в промисловості України за період 1990-2014 рр.
Рис. 5. Частка машинобудівної галузі в ВВП України
Металургійна галузь зазнала значних втрат.
Тільки Донецька область втратила близько 60% ви-
робничих потужностей через втрату двох з трьох по-
тужних вузлів металургійної промисловості області:
Донецько-Макіївського та Єнакіївського, в які вхо-
дять найбільш значимі підприємства металургійної
галузі. Однак частка металургійної галузі в струк-
турі реалізованої продукції Донецької області в
2015 р. по відношенню до 2014 р. практично не змі-
нилася. Це відбулося головним чином за рахунок
збереження на території, підконтрольній українсь-
кій владі, виробничих активів двох найбільш по-
тужних підприємств чорної металургії – Маріуполь-
ських меткомбінатів ім. Ілліча і «Азовсталь». Про-
тягом 2015 р. на території Донецької області працю-
вали тільки ці підприємства галузі. При цьому їх
функціонування ускладнювалося в період ведення
активних бойових дій обмеженнями логістичного
характеру й їх виробничі потужності були заванта-
жені не повністю.
У Луганській області ситуація дещо складніша.
Питома вага металургійного виробництва області на
території, підконтрольній українській владі, в
2015 р. скоротився порівняно з 2014 р. у 18 (!) разів
Енергетика
Металургія
Видобувна
Хімія та
нафтохімія
Машинобуду
вання
Целюлозно-
паперова
Будівельні
матеріали
Легка
Харчова
Інші
2014
1190
40%
14%
1990 2014
Машинобудування Інша продукція
1990
Ю. В. Макогон
225
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
з 36 до 2%. Проте, для цієї галузі в підконтрольній
частині Донбасу існують деякі позитивні тенденції.
Зберігся основний технологічний процес, є до-
ступ до ключових ресурсів, існує забезпеченість
енергоресурсами, контакт із споживачами та наяв-
ність трудових ресурсів.
У 2015 р. ситуація в металургійній промислово-
сті змінилася кардинально. Причиною цього стали
події на сході країни, нестабільний курс гривні, тен-
денції світового ринку. Але останнім часом ситуація
почала стабілізуватися, принаймні, якщо судити по
ціновій політиці.
Складний і нестабільний економічний стан в
Україні не міг не відбитися на металургії. Великі за-
води зіткнулися з браком сировини, оскільки його
поставки впали на 24% (якщо порівнювати з мину-
лим роком). Це призвело до того, що оборот на рин-
ку металобрухту в зимові місяці впав. Але вже наве-
сні умови налагодилися, і експорт брухту збільши-
вся майже на 72%.
Перший квартал 2016 р. Україна завершувала
на 12 місці за рейтингом Worldsteel. Якщо порівню-
вати з 2014 р., то показники впали більше, ніж на
30%. Це загрожує серйозним зниженням прибутку
(рис. 6).
Рис. 6. Скорочення виплавки чавуну, млн т
Представники галузі в усьому звинувачують
війну, через яку металургійна інфраструктура сер-
йозно постраждала. Через проблеми з поставками
сировини і відвантаженням готової продукції деякі
заводи були змушені на час припинити роботу, що
призвело до виробничого провалу. Оскільки мета-
лургійні заводи і комбінати продають майже 85%
продукції на закордонних ринках, такі перебої по-
гано позначилися на експортних позиціях. Експорт
сталі скоротився на 30%, нішу українців на світо-
вому ринку потихеньку займають китайці і росіяни.
Експерти вважають, що поштовхом для роз-
витку внутрішнього ринку може стати відновлення
інфраструктури по всій Україні і в зруйнованих міс-
тах Донбасу. В даному випадку криза може сприяти
розвитку металургійних підприємств. Історія таке
бачила не раз, наприклад, вся нинішня інфраструк-
тура США була побудована за часів Великої депре-
сії.
Однією з найбільш постраждалих галузей еко-
номіки Донецької області виявилася хімічна проми-
словість. Частка реалізованої промислової продукції
в сфері виробництва хімічних речовин і хімічної
продукції в загальному обсязі реалізованої промис-
лової продукції в 2015 р. скоротилася в 2 рази порі-
вняно з 2014 р. Провідне підприємство хімічної про-
мисловості області Концерн «Стирол», яке вироб-
ляло 80% обсягів хімічної продукції області, вияви-
лося на непідконтрольній Україні території.
З 15 підприємств різної спеціалізації, які ви-
робляли широкий спектр хімічної продукції (мінера-
льні добрива, пластмасові та хімічні реагенти, аміак,
сірчану кислоту, вибухові речовини тощо) на під-
контрольній території Донецької області з найбільш
значущих залишилися: ДП «Костянтинівський хімі-
чний завод», хіміко-металургійна фабрика ТОВ
«Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча», ТОВ «Ла-
кофарбовий завод «Емаль» (м. Краматорськ), Марі-
упольський завод ізоляційних матеріалів «Торе-
ласт» (м. Слов'янськ), ПАТ «Краматорський завод
«Кондиціонер», Дзержинський фенольний завод та
ін.
У той же час в Луганській області в 2015 р. по-
рівняно з 2014 р. питома вага хімічної галузі за об-
сягами реалізації продукції за видами економічної
діяльності зріс практично в 2 рази. Такі показники
забезпечені завдяки функціонуванню потужних під-
приємств галузі – ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єд-
нання «Азот», ТОВ «Рубіжанський трубний завод»,
ДП «Хімічний завод «Південний», РКХЗ «Зоря»
2011 2012 2013 2014 2015
37,2
33,6 35,3
27,6
23,6
Ю. В. Макогон
226
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
тощо. На даний період саме збереження на підконт-
рольній українській влади території і стабільне
функціонування підприємств хімічної і нафтохіміч-
ної промисловості визначають сучасну промислову
спеціалізацію Луганською області, зосереджену в
межах Лисичансько-Рубіжанського-Сєвєродонець-
кого промвузла.
Через бойові дії виробничі потужності хімічної
промисловості на територіях, підконтрольних укра-
їнській владі, суттєво не постраждали.
Основними обмежувальними факторами функ-
ціонування підприємств галузі є проблеми з постав-
ками сировинного ресурсу (природного газу) за ці-
нами, які забезпечують конкурентоспроможність.
Крім того, нестабільна ситуація спостерігається і в
забезпечення електроенергією. Перш за все, через
розташування переважної більшості ТЕС на лінії
зіткнення. Виходячи із зазначених обмежень, акту-
альним в галузі є забезпечення резервних ліній
енергопостачання; забезпечення розвитку хімічної
галузі на неоіндустріальній основі: із застосуванням
нових технологій по забезпеченню енерго-сировин-
ними ресурсами із використанням технології газифі-
кації вугілля і забезпеченням хімічних підприємств
технологічними газами, технологій переробки газо-
вого конденсату в бензин, дизпаливо і мазут; осво-
єнням певних видів альтернативної енергії.
Падіння виробництва спостерігалося і у вироб-
ництві коксу і продуктів нафтопереробки – на
45,1%, у виробництві харчових продуктів, напоїв та
тютюнових виробів – в 3,2 раза. Видобуток рядового
вугілля, а також кам'яного вугілля за 2015 р. змен-
шився в 2,7 раза і склав 7,5 млн і 5,8 млн тонн. Ви-
робництво електроенергії скоротилося на 21,8%, до
11,9 млрд кВт·годин.
3. Економічні результати зовнішньоеконо-
мічної діяльності підприємств сходу Ук-
раїни
За підсумками 2015 р. експорт товарів із Доне-
цької області скоротився в 2,8 раза і склав 1,840
млрд дол. США. Торік за цей же період експорт ста-
новив 5,340 млн дол. США (рис. 7).
Рис. 7. Динаміка експорту та імпорту товарів Донецької області, млрд дол. США
Статті експорту промислової продукції Дон-
басу в країни далекого зарубіжжя визначені місцем
Донбасу в міжнародному поділі праці. Статті ім-
порту Донбасу з інших регіонів України визнача-
ються територіальними зв'язками Донбасу і України
в цілому.
Зовнішньоторговельний оборот товарами по-
рівняно з 2014 р. зменшився в 2,1 раза. Експорт ско-
ротився в 2,3 раза, імпорт – на 43,3%. Сальдо зов-
нішньоторговельного обороту позитивне – 2,5 млрд
дол. США (зменшення в 2,5 раза). Найбільші торго-
вельні партнери: Італія (21,9% в загальному обсязі
експорту товарів), Російська Федерація (16,5%), Ту-
реччина (13,0%), Польща (5,1%), Болгарія (4,5%),
США (3,5%), Єгипет (2,9%), Словаччина, Велика
Британія та Казахстан (по 2,2%), Німеччина (2,1%),
Білорусь (2,0%).
Скоротилася також і кількість країн, в які екс-
портувалися товари. 88 країн світу проти 117 країн
в минулому році. Примітно, що найменше скоро-
тився експорт на ринки Європи – всього на 45,1%.
Перше місце в поставках з Донецької області займає
Італія, на друге місце вийшла Туреччина, експорт в
Росію, яка ще в 2014 р. була найбільшим зовнішньо-
торговельним партнером Донецької області, скоро-
тився до 245,5 млн дол. США (в 2014 р. – 677,1 млн
дол. США). Сьогодні Російська Федерація займає
лише тільки третє місце з часткою в 13,3%. Найбі-
льшу частину експорту складають чорні метали
(75,9% від загального обсягу). Валютна виручка від
їх поставок за кордон скоротилася в 2,5 раза – до
1396,1 млн дол. США. Зменшився за 2015 р. порів-
няно з 2014 р. також експорт виробів з чорних ме-
талів – в 2,2 раза, продукції машинобудування – в
17,2
14,1
12,4
8,4
3,7
5,0 5,3
6,1
2,1
1,2
2011 2012 2013 2014 2015
Експорт Імпорт
Ю. В. Макогон
227
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
2,9 раза, продукції хімічної промисловості – в
10,6 раза.
У 2015 р. розрахункове значення темпу спаду
збігалося з індексом розвитку економіки України
(ВВП) і становило 16,2% по відношенню до 2014 р.
(фактично ВВП знизився на 17,6%). На динаміку ін-
дексу негативно вплинули: спад експорту на 35%,
спад роздрібної торгівлі на 23,9%, спад промисло-
вого виробництва на 21,4% і спад сільськогосподар-
ського виробництва на 4,7% по відношенню до від-
повідного періоду попереднього року (табл. 1). У
стовпці (А) відображена питома вага складових ін-
тегрального індикатора, що збігається, в стовпці
(Б) – темпи зростання показників 2015 р. до 2014 р.
У цьому випадку найбільш критичним індика-
тором є зниження обсягів експорту, який поступово
збільшує питому вагу серед інших складових інтег-
рального індексу. У 2014 р. вплив експорту на дина-
міку ВВП був менш вираженим. Темпи падіння екс-
портних валютних надходжень протягом 2014-
2015 рр. сумарно досягли 110,6%.
Таблиця 1
Компоненти збігається інтегрального
індикатора розвитку економіки України, % *
№
з/п
Складові інтегрального
індикатора, що збігається
(А) (Б)
1 Промислове виробництво 56 78,6
2 Сільськогосподарське вироб-
ництво
19 95,3
3 Роздрібна торгівля 14 76,1
4 Експорт 11 63,1
* Джерело: розрахунки Інституту економіки та про-
гнозування НАН України [4, с. 128].
Оборот роздрібної торгівлі за 2015 р. скороти-
вся в 3,4 раза і склав 19,1 млрд грн в порівнянних
цінах (включаючи роздрібний товарооборот підпри-
ємств, які здійснюють діяльність з роздрібної тор-
гівлі, розрахункові дані щодо обсягів продажу това-
рів на ринках і фізичними особами-підприємцями)
(рис. 8).
Рис. 8. Динаміка обороту роздрібної торгівлі, млрд грн
Оборот роздрібної торгівлі, який включає розд-
рібний товарооборот підприємств (юридичних
осіб), які здійснювали діяльність із роздрібної тор-
гівлі, розрахункові дані щодо обсягів продажу това-
рів на ринках та фізичними особами-підприємцями,
в цілому по області за 2015 р. зменшився у порівнян-
них цінах на 66,4% до аналогічного періоду 2014 р.
У 2015 р. підприємствами та організаціями об-
ласті за рахунок усіх джерел фінансування освоєно
6,6 млрд грн капітальних інвестицій, що становить
41,3% до обсягу капітальних інвестицій за січень-
грудень 2014 р. (по Україні – 98,3%) (рис. 9).
Обсяг прямих іноземних інвестицій (акціонер-
ного капіталу), внесених в область з початку інвес-
тування, на 31 грудня 2015 р. склав 1827,7 млн дол.
США, – повідомляє Головне управління статистики
в Донецькій області. З початку року в економіку До-
нецької області іноземними інвесторами вкладено
2,6 млн дол. прямих інвестицій (акціонерного капі-
талу). Зменшення капіталу за цей же період стано-
вить 343,2 млн дол. (у тому числі за рахунок курсо-
вої різниці – 340,4 млн дол.).
Прямі інвестиції надійшли з 55 країн світу.
З країн ЄС з початку інвестування отримано 1670,5
млн дол. інвестицій (91,4% загального обсягу акціо-
нерного капіталу), з інших країн світу – 157,2 млн
дол. (8,6%).
Найбільші обсяги прямих інвестицій внесено
нерезидентами з Кіпру – 859,1 млн дол. (47,0% від
загального обсягу), Нідерландів – 446,2 (24,4%), Ні-
меччини – 161,9 (8,9%), Литви – 83,1 (4,5%), Вели-
кобританії – 74,9 (4,1%), Віргінських островів
(Брит.) – 47,8 млн дол. (2,6%). На ці країни припадає
91,5% загального обсягу прямих іноземних інвести-
цій, вкладених в економіку області.
65,7
82,5
89,7
65,7
31,231,2
37,8 39,7
28,6
13,1
113,7 117,7
104
62,5
33,2
2011 2012 2013 2014 2015
Загальний об'єм продаж товарів населенню, млрд.грн.
Розрізний товарообіг підприємств, юр.осіб, млрд.грн.
Темп розрізного товарообміну, %
Ю. В. Макогон
228
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
Рис. 9. Обсяг капітальних інвестицій за рахунок усіх джерел фінансування
у фактичних цінах, млрд грн
У той же час, обсяг прямих інвестицій (акціо-
нерного капіталу) з області в економіку країн світу
на 31 грудня 2015 р. склав 5391,2 млн дол., 99,2%
якого направлено в економіку Кіпру.
Тобто, обсяг інвестицій із області в зовнішній
світ в три рази перевищує обсяг інвестицій, внесе-
ний в область ззовні.
На підприємствах промисловості зосереджено
593,4 млн дол. (32,5%) прямих інвестицій, у тому
числі переробної промисловості – 544,2 млн дол.,
добувної промисловості та розробки кар'єрів – 26,2
млн дол., поставки електроенергії, газу, пари та кон-
диціонованого повітря – 22,8 млн дол. Серед галузей
переробної промисловості у металургійне виробни-
цтво, виробництво готових металевих виробів, крім
виробництва машин і устаткування, внесено 264,1
млн дол. прямих інвестицій (14,4% від загального
обсягу інвестицій), у виробництво гумових і пласт-
масових виробів, іншої неметалевої мінеральної
продукції – 106,4 млн дол. (5,8%), у виробництво
харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів –
58,8 млн дол. (3,2%), у виробництво хімічних речо-
вин і хімічної продукції – 47,2 млн дол. (2,6%).
В організаціях, що здійснюють операції з неру-
хомим майном, акумульовано 487,8 млн дол., або
26,7% загального обсягу прямих інвестицій, на під-
приємствах оптової і роздрібної торгівлі, ремонту
автотранспортних засобів і мотоциклів – 401,7 млн
дол. (22,0%), в організаціях, що здійснюють діяль-
ність у сфері адміністративного та допоміжного об-
слуговування – 150,9 млн дол. (8,3%), на підприєм-
ствах транспорту, складського господарства, пошто-
вої та кур'єрської діяльності – 103,4 млн дол. (5,7%).
Заборгованість підприємств області за креди-
тами та позиками, торговими кредитами та іншими
зобов'язаннями (борговими інструментами) перед
прямими іноземними інвесторами на 31 грудня
2015 р. склала 277,4 млн дол. Загальний обсяг пря-
мих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу і
боргових інструментів) на 31 грудня 2015 р. склав
2105,1 млн дол.
4. Причини економічної кризи і механізми
його подолання
Називати головною причиною анексію частини
території (Автономна Республіка Крим) і військові
дії на Донбасі було б неправильно, хоча ці події по-
гіршили об'єктивно сформовану ситуацію. Однак
справжні причини такого економічного спаду кри-
ються в недалекоглядності стратегії економічних
реформ, починаючи з моменту здобуття незалежно-
сті.
За роки суверенітету реальний ВВП України
скоротився на 35%. Згідно з даними Світового бан-
ку, це – найгірший результат в світі за останні
24 роки (табл. 2). З 166 країн, що мали і розкрили
повну статистику ВВП за 1991-2015 рр., він знизи-
вся лише в п'яти випадках. Україна в цьому списку
випередила Молдову (-29%), Грузію (-15,4%), Зім-
бабве (-2,3%) і Центральноафриканську Республіку
(-0,94%). ВВП інших країн зріс. З мінімальним при-
ростом в Барбадосі (8,9%) і Таджикистані (10,6%) і
максимальним – в Китаї (ВВП виріс в 10 разів) і Ек-
ваторіальній Гвінеї (в 61 разів) (рис. 10).
Таблиця 2
Динаміка ВВП України з 2002 по 2015 р.
Номінальний ВВП,
млн грн
ВВП,
млн дол. США
2002 225810 42393
2003 267344 +41534 +18,4% 50133 +7740 +18,3%
2004 345113 +77769 +29,1% 64883 +14750 +29,4%
2005 441452 +96339 +27,9% 86142 +21259 +32,8%
2006 544153 +102701 +23,3% 107753 +21611 +25,1%
2007 720731 +176578 +32,5% 142719 +34966 +32,5%
2008 948056 +227325 +31,5% 179992 +37273 +26,1%
2009 913345 -34711 -3,7% 117228 -62765 -34,9%
2010 1082569 +169224 +18,5% 136419 +19192 +16,4%
2011 1316600 +234031 +21,6% 163160 +26740 +19,6%
2012 1408889 +92289 +7,0% 175781 +12622 +7,7%
2013 1454931 +46042 +3,3% 183310 +7529 +4,3%
2014 1566728 +111797 +7,7% 131805 -51505 -28,1%
2015 1979458 +412730 +26,3% 90615 -41190 -31,3%
Ю. В. Макогон
229
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
Рис. 10. Зміна реального ВВП в світі в 1991-2014 рр.
Активно нав'язувана політиками і державними
чиновниками теза про те, що всі біди України пов'я-
зані з втратою частини її територій, війною і руйну-
ванням найбільшого промислового регіону, не є ко-
ректною.
Справа в тому, що у наведеній статистиці ці
фактори не знайшли свого повного відображення.
Крім того, військове безсилля – результат економіч-
ної і фінансової неспроможності. Але ніяк не на-
впаки. Адже і за період 1991-2013 рр., коли ніхто не
прогнозував ймовірність збройного конфлікту на те-
риторії України, зазначена п'ятірка країн-світових
аутсайдерів була все та ж. З тією лише різницею, що
Молдова тоді мала гірші порівняно з Україною по-
казники зростання.
Обсяги вітчизняного виробництва значно ско-
ротилися в 1990-ті роки. Через їх щорічного стис-
нення в перші дев'ять років незалежності Україна
втратила майже 60% ВВП. Цей спад вдвічі переви-
щив глибину падіння американської економіки в
роки Великої депресії. Від зазначеного шоку вітчиз-
няна економіка, по суті, так і не оговталася ні кіль-
кісно, ні якісно. Тому сьогоднішня криза, початок
якої зазвичай пов'язують зі зміною політичної влади
в країні, – не більше ніж чергове сповзання до дна
економічної ями, в яку країна потрапила майже
чверть століття тому.
Навіть у благополучні роки темпи зростання
ВВП України коливалися з 12,1% (2004 р.) до 2,7%
(2005 р.). З початком же глобальної рецесії еконо-
міка України знову опинилася найслабшою в світі:
у 2009 р. вона очолила список світових аутсайдерів,
впавши на 14,8%. Тоді глибина спаду українського
ВВП в сім разів перевищила середньосвітовий
(-2,1%).
За 14 років, з 2000 по 2013 р., вітчизняний ВВП
збільшився на 69,8%. Це найгірший результат серед
усіх республік колишнього Союзу. Після України
мінімальний приріст ВВП показала Естонія (75,7%),
а максимальний – Таджикистан (ВВП виріс в 2,9
раза), Туркменістан (3,1 раза) і Азербайджан (4,8
раза). Одночасно Україна, за класифікацією Світо-
вого банку, відставала і від групи економік, що роз-
виваються – як з низькими доходами (106,8%), так і
з середніми (125,4%).
Однією з причин цього колапсу стала техноло-
гічна деградація України. За роки незалежності кра-
їна втратила не просто окремі підприємства і на-
укові комплекси, а й цілі галузі. З вітчизняної про-
мисловості зникли такі галузі, як мікроелектроніка,
верстатобудування, приладобудування, роботи, ав-
томатика. Без їх складної і дорогої продукції вичер-
палися доходи, зникли виробництва-суміжники,
збідніла скарбниця, розчинилися міжнародні очіку-
вання і національні перспективи. Пріоритети укра-
їнської економіки змістилися від космічних програм
до металургії, найпростішої хімії, сільського госпо-
дарства. Сформована структура економіки не змог-
ла генерувати ні колишніх зарплат, ні зайнятості, ні
наукових пошуків. Безробітними виявилися десятки
тисяч інженерів, технологів, математиків, фізиків і
хіміків, які склали основну масу трудових мігрантів.
Технологічний занепад привів до формування
сировинної економіки, вага якої за роки незалежно-
сті в світовому виробництві скоротилася в 4-5 разів.
Сьогодні вона ледве сягає 0,08% світового ВВП, що
майже в дев'ять разів менше частки України на сві-
товому ринку праці (0,7%). Цей розрив – умовний
індикатор того, наскільки менше своїх зарубіжних
колег виробляє і заробляє середньостатистичний ук-
раїнець. Його можна трактувати і як показник над-
лишку «зайвих» українців на внутрішньому ринку
праці (згідно рівню середньосвітовий продуктивно-
сті). Втративши колишню технологічну базу, віт-
чизняна економіка виявилася прив'язаною до світо-
вої кон'юнктури на сировину (рис. 11).
Поточна фаза вітчизняного кризи почалася в
2012 р. з відновленням сировинної рецесії. Сьогодні
вона триває вже четвертий рік поспіль. З огляду на
це, можна впевнено сказати, що падіння ВВП в 2014
р., бюджетні проблеми і девальвація гривні відбу-
лися б і без військової інтервенції, а тільки лише в
результаті структурної вразливості України і зни-
ження цін на сировину на світових ринках до поча-
тку 2014 р. Анексія ж Криму і військові дії в Донбасі
лише поглибили цей процес.
Китай
Світовий ВВП
Таджикістан
Барбадос
ЦАР
Зімбабве
Грузія
Молдова
Україна
Ю. В. Макогон
230
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
Рис. 11. Україна в компанії сировинних придатків розвинених країн
З'ясування причини коливання світових цін на
сировину дозволяє зрозуміти не тільки економічну
логіку минулого економіки України, а й ситуацію
щодо майбутнього. Те, що сировинна кон'юнктура
залежить від багатьох причин, цілком очевидно: тут
і динаміка світового виробництва, його структура,
зміна глобальних попиту і пропозиції, кліматичні і
погодні умови, продуктивність праці, стан окремих
товарних ринків, їх насиченість тощо (рис. 12).
За роки незалежності Україна вдруге після
2008 р. переживає кризу системного характеру. При
вирішенні проблем попередньої кризи (1992-
1995 рр.), названої трансформаційною, було визна-
чено майбутній шлях розвитку української еконо-
міки, відбулося формування ринкового середовища
і відповідної йому системи управління економікою.
Хоча після більш ніж двох десятиліть їх станов-
лення і спроб удосконалення вони переважно не
відповідають вимогам сучасності, незважаючи на
те, що в результаті приватизації приватна власність
була узаконена, і це було основним завданням тран-
сформаційних змін.
Рис. 12. Залежність добробуту України від цін на ресурси (метал і зерно)
Приватизація в Україні проходила з масовими
порушеннями законодавства. Не випадково, за да-
ними Інституту соціології НАН України, ще напере-
додні світової фінансової кризи 2008 р. понад 64%
опитаних ставилися до передачі великих підпри-
ємств в приватну власність скоріше негативно і
лише 13,9% – скоріше позитивно. Зараз, напередо-
дні чергової хвилі приватизації, ці показники ще
більш контрастні. Через неповноту ринкових пере-
творень ефективного власника, готового капіталізу-
вати прибуток, сформувати не вдалося. Інститут
економіки та прогнозування НАН України, досліди-
вши підсумки вітчизняної приватизації 2000-
2010 рр. дійшов висновку, що за результатами дія-
льності приватизовані підприємства погіршили свої
доприватизаційні показники. Саме тому чергова і,
Бавовна Кава Феросплави Цукор Метал Нафта Фосфор Газ Нафта
Ю. В. Макогон
231
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
швидше за все, заключна частина приватизації
2016 р. повинна проходити з істотними корективами
в законі про приватизацію. Інакше ця її хвиля приз-
веде до посилення монопольного контролю над
власністю, а також до того, що отримані в дохід бю-
джету фінансові ресурси знову будуть використані
на споживання, а не для інвестування. Проведення
широкомасштабної приватизації державного майна
в період 2016 р. має ряд значних ризиків. По-перше,
це ризик низьких цін на об'єкти приватизації. Про-
даж майна буде проходити, по суті, в екстремальних
умовах, тому ціна продажу об'єктів державного
майна може виявитися в 3-5 разів нижче, ніж при
звичайних умовах. По-друге, існує загроза недо-
отримання бюджетом доходів внаслідок неналежної
підготовки об'єктів до продажу через термінову не-
обхідність здійснення цього етапу приватизації. По-
третє, в разі відсутності чіткості і прозорості проце-
сів приватизації в 2015-2016 рр. можна очікувати
посилення невдоволення населення. По-четверте,
існують ризики, пов'язані з соціально-економічними
наслідками приватизації в базових галузях еконо-
міки, особливо в енергетиці. Досвід зарубіжних
країн показав, що в результаті приватизації ціни на
енергію не знижувалися, як очікувалося, а збільшу-
валися (Болгарія, Росія). По-п'яте, є ризики, пов'я-
зані зі зниженням ефективності діяльності привати-
зованих підприємств (порівняно з доприватизацій-
ним періодом).
Теза про те, що перехід до приватної власності
автоматично забезпечує поліпшення фінансових ре-
зультатів роботи підприємств, в Україні не знахо-
дить свого підтвердження. Для мінімізації ризиків
та підвищення ефективності приватизації та форму-
вання умов для активізації виробничої та інвести-
ційної активності приватизованих підприємств на її
завершальному етапі група вчених з Інституту еко-
номіки та прогнозування НАН України під керівни-
цтвом В. Гейця пропонують:
1. Приватизацію в 2016 р. потенційних об'єктів,
де існують ризики недоотримання доходів бюджету,
доцільно відстрочити, а приватизувати тільки інвес-
тиційно привабливі стратегічні об'єкти, відповідні
ідеології запуску в Україні інвестиційно залежної
моделі економічного зростання.
2. Використовувати закордонний досвід по
сплаті державі компенсацій у разі продажу об'єктів
приватизації за заниженими цінами за прикладом
Великобританії.
3. Почати приватизацію об'єктів соціального
призначення, які знаходяться на балансі органів ви-
конавчої влади і державного управління (відомчі ус-
танови медицини, санаторії тощо), тобто форма-
льно – у державній власності, але фактично комер-
ціалізувалися.
4. Відновити діяльність позабюджетного Дер-
жавного фонду приватизації з метою акумулювати
частину надходжень від приватизації майна та дохо-
дів від володіння державним майном (дивіденди,
відсотки, орендна плата тощо) для фінансової під-
тримки підприємств, що залишаються під держав-
ним контролем, з метою забезпечення їх модерніза-
ції, що також відповідає ідеології інвестиційно за-
лежною моделі економічного зростання.
5. Для підвищення ефективності передпривати-
заційної підготовки та реструктуризації об'єктів
приватизації передати повноваження з підготовки
до продажу об'єктів виключно Фонду державного
майна України та прискорити створення Українсь-
кого банку реконструкції та розвитку.
6. Зберегти нормативною вимогою про обов'яз-
ковий передприватизаційний продаж пакета акцій
підприємства на фондовому ринку. Скасування
норми про обов'язковий продаж на фондових біржах
пакетів акцій у розмірі 5-10% статутного капіталу
акціонерного товариства до проведення конкурсу
доцільне тільки для іноземних фондових майданчи-
ків, оскільки процедура допуску акцій на них (ліс-
тингу) є надзвичайно витратною і вимагає значного
часу. Разом з тим ця норма цілком прийнятна для
вітчизняного фондового ринку, оскільки сприяє як
його розвитку, так і більш об'єктивному визначенню
справедливої вартості об'єктів.
7. Заради активізації участі іноземних інвесто-
рів у приватизації об'єктів державної власності в Ук-
раїні доцільно спростити процедури репатріації ін-
вестицій та повернутися до проведення приватиза-
ційних процедур переважно на основі некомерцій-
них конкурсів, які передбачають фіксовану ціну
продажу і максимальні інвестиційні зобов'язання в
постприватизаційний період.
8. Застосувати практику приватизації держав-
них об'єктів з використанням продажу акцій публіч-
них акціонерних товариств, у тому числі шляхом
проведення ІРО і SPO як на зарубіжних, так і на віт-
чизняних фондових майданчиках.
9. Важливо, щоб для майбутніх власників при-
ватизованих підприємств були сформовані вимоги з
перспективами інвестиційно залежного характеру їх
майбутнього функціонування та примноження кіль-
кості робочих місць, оскільки проблема безробіття в
Україні стає все більш значущою.
У сукупності все викладене має стати прологом
нової моделі економічного зростання, оскільки
з'явиться можливість уникнути так званих провалів
у діяльності держави як власника, з одного боку, а з
іншого – «провалів ринку», особливо в частині де-
активізації до розширення інвестування, і мотивації
до посилення монопольного контролю над власні-
стю і невиконання бізнесом зобов'язань перед дер-
жавою як у ході приватизації, так і після неї, якщо
збережеться неконкурентний доступ до ресурсів
держави. Проведення приватизації на викладених
вище засадах дозволить подолати наслідки квазі-
приватизації минулого, коли роздержавлення під
контролем і при безпосередній участі в ньому дер-
жавного менеджменту дозволило останньому неле-
гально, а часто і легально, заволодіти приватними
підприємствами і отримувати доходи, використову-
ючи своє службове становище. На шляху до інвес-
тиційно залежної моделі економічного зростання
Ю. В. Макогон
232
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
держава має займатися не тільки приватизацією, а й
одночасно розширювати свою участь в інноваційно-
інвестиційній діяльності шляхом формування інсти-
тутів розвитку, які мають компенсувати упущення
минулого. Інститути розвитку є одним із елементів
інноваційної інфраструктури, природа діяльності бі-
льшості з яких ринкова, незважаючи на головну
роль держави (як, наприклад, індустріальних пар-
ків). Завдання держави в питанні інститутів роз-
витку як обов'язковий елемент сучасності двоїсте: з
одного боку, орієнтація компаній, які залишаються
у власності держави, виключно на використання
інновацій, з іншого – воно повинно піклуватися про
формування всієї сукупності інститутів розвитку.
Через різнопланову практику їх формування Укра-
їна істотно відстає навіть від своїх східноєвропейсь-
ких партнерів і конкурентів одночасно. Для прик-
ладу: в Польщі функціонує понад 60 індустріальних
парків, не кажучи вже про США, де їх понад 400
тощо.
Отже, сучасне інституційне середовище україн-
ської економіки не відповідає навіть звичайним ви-
могам часу, не кажучи вже про виклики другої пос-
піль кризи системного характеру.
Ще більшою помилкою було вважати, що успіх
досягається без напруженої праці і дотримання
жорстких обмежень, у тому числі і в споживанні, як
це відбувалося в Китаї. Реалізувати відповідну полі-
тику, не допускаючи стрімкого життя в борг, Укра-
їна так і не зважилася і протягом понад двадцяти ро-
ків незалежності так і не навчилася жити за кош-
тами. Тому її боргова залежність безперервно по-
глиблювалась разом зі зростаючою залежністю від
зовнішнього фінансування. В основу нинішньої по-
літики стабілізації в умовах дефіциту торгового ба-
лансу і розбалансованості державного бюджету, і
нестабільності банківської системи покладено вико-
ристання зовнішнього фінансування неринкового
характеру, оскільки доступ до світових фінансових
ринків закритий (це є черговою ознакою квазіринко-
вості в Україні).
Якщо країні не вдається домогтися істотного
економічного зростання, а навпаки, є спад, то в кін-
цевому підсумку зростає і буде далі рости і боргове
навантаження. Відзначимо, що в черговий раз до-
сягти навіть такого незначного рівня зростання реа-
льних доходів населення, як в міжкризовий період, –
за рахунок зовнішніх запозичень, використання в
кінцевому споживанні нагромадженого основного
капіталу в традиційних видах діяльності при висо-
кому рівні кореляційної залежності динаміки ВВП
від кон'юнктури світових цін на такі основні товари
українського експорту, як сталь, мінеральні добрива
та зерно, і тільки частково інвестицій – неможливо.
І навіть не слід очікувати післякризового підйому в
економіці за рахунок збільшення експорту завдяки
девальвації і зростання цінової конкурентоспро-
можності українських товарів. У післякризовому
зростанні попередніх років ключову роль грали кін-
цеві споживчі витрати, а не курсові коливання, оскі-
льки для української економіки не характерна синх-
ронність змін між девальвацією і зростанням екс-
порту. У несинхронності ключову роль грали і гра-
тимуть, перш за все, умови торгівлі, слабкість тор-
гової політики в частині підтримки експорту і за-
няття нових ніш на світових ринках. І, звичайно, ни-
зька якість українських товарів і послуг і їх невідпо-
відність вимогам світових ринків, що не дозволяє
розширити перелік експортних товарів за межі,
окреслені сталлю, зерном, мінеральними добри-
вами.
Позитивний вплив надасть політика поліп-
шення умов доступу на світові ринки, зокрема, за-
безпечення оперативної та прозорої діяльності укра-
їнської митниці, яка, за оцінками експертного сере-
довища, інституційно не відповідає ідеології спри-
яння просуванню українського експорту на зовнішні
ринки. Крім того, в Україні досі відсутній фінансо-
вий інститут, який повинен був відповідати за під-
тримку експорту. Слабкою, а по суті, багато в чому
неринково орієнтованою є сьогодні українська логі-
стика. Не ринкові, а квазіринкові методи домінують
в механізмах повернення валютної виручки в країну
і можливості її використання для забезпечення екс-
портоорієнтованих виробництв необхідними імпор-
тними комплектуючими і сировиною. Незважаючи
на те, що Україну визнали країною з ринковою еко-
номікою, що, скоріше, було актом політичної волі,
ніж результатом реформ, свої фінансові проблеми
наша держава теж вирішувала не ринковими, а ква-
зіринковими методами. Так, за наявними даними,
тільки за період 2008-2014 рр. неринкове розмі-
щення ОВДП становила 356,1 млрд грн, або близько
75% всіх розміщень [3]. Таким чином, внутрішні за-
ощадження виводили з потенційної сфери інвесту-
вання в сферу споживання.
Підводячи підсумки дослідження тенденцій,
причин та факторів поточної економічної кризи, від-
значимо, що економічна динаміка на 2016 очіку-
ється без істотних змін.
Приріст ВВП у річному вираженні в стані пере-
вищити мінус 10%, промислове виробництво – мі-
нус 23-25%, інфляція (CPI) більш 32-35%, валютний
курс – нижче 27 грн за дол. США, при інших рівних
умовах [6]. Рівень життя населення країни опус-
титься нижче середньоафриканських значень 1700
дол. США на душу населення на рік (з більш ніж
4 тис.).
У разі порушення цих «інших рівних» умов, ви-
кликаних в першу чергу сумнівними діями Націона-
льного банку України, падіння реального ВВП, ін-
фляція та валютний курс можуть перевищити на-
звані значення ще до жовтня 2016 р.
Ревальвація гривні призведе до дефляційного
згортання економіки, тобто до посилення зниження
попиту і інфляційного тиску. Економіка поки не до-
сягла рівноважного валютного курсу, її девальвацій-
ний потенціал залишається значним. З огляду на не-
адекватні ситуації, що склалася, і сценарії трансмі-
сій в кризовій економіці з фіксованим валютним
курсом, девальвація може посилитися і в кінці року
Ю. В. Макогон
233
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
перевищити значення в 30 грн за долар США. Валю-
тний курс прогнозувати дуже складно тому Націо-
нальний банк перейшов в режим навіть не адмініст-
ративних, а «монархічних» інститутів.
У 2016 р., в умовах посилення військово-полі-
тичних і природно-кліматичних загроз економіці
України, робити прогнози набагато складніше, ніж в
минулому. Однак орієнтирів ще досить. Взявши на-
прям в мінус, ВВП продовжить знижуватися і його
від'ємне значення до мінус 10-12% в 2015 р. ймо-
вірно зберігається. Питання про досягнення «дна» в
падінні ВВП стає вкрай актуальним, оскільки країна
вже наближається до межі виживання і стабільності
в соціально-політичній і військово-політичній пло-
щинах. В умовах, що склалися, економічне зрос-
тання навіть на рівні + 10% вже означало би не так
зростання, скільки відновлення економіки після
масштабного депресивного стиснення.
Навіть не почавши вирішувати питання ство-
рення інноваційних секторів економіки, здатних
підхопити слабку традиційну економіку, яка воює,
уряд України саме себе поставив перед загрозою ве-
ликих іміджевих ризиків для залучення іноземних
інвестицій в Україну, а країну – на грань виживання.
При цьому вкрай дивно, що урядом не тільки не за-
пущено жодного значного інноваційного проекту,
не створено жодного високотехнологічного техно-
парку або промислового парку зі спеціальним режи-
мом державної підтримки, а й завдання створення
таких не озвучується.
Допомога Україні міжнародних фінансових ор-
ганізацій може стабілізувати на деякий час падіння
економіки, однак цього вже недостатньо в разі пода-
льшого гальмування структурних, модернізаційних
реформ.
Таким чином, майбутнє економіки України ми
бачимо в поглибленні саме ринкових трансформа-
цій і забезпеченні на їх основі успіху подальших де-
мократичних перетворень і технічної модернізації
економіки України, яка дозволить знизити залеж-
ність країни від зовнішніх чинників, позначених в
даній статті. І шлях цей передбачає, перш за все, по-
долання квазіринковості.
5. Стратегія соціально-економічного
розвитку Донбасу
В умовах стрімкої зміни геополітичних реалій і
ведення військових дій на території Донецької обла-
сті особливої актуальності для економіки набуває
пошук шляхів і механізмів реформування регіональ-
них економічних комплексів, визначення перспек-
тив диверсифікації регіональної економіки. Від ус-
пішного вирішення цих питань залежать перспек-
тиви створення нових робочих місць, рівень і дина-
міка заробітної плати, доходи місцевих бюджетів, а
в кінцевому підсумку – соціально-економічна стабі-
льність в регіоні.
Стратегія розвитку Донецької області на період
до 2020 року розроблена на підставі Закону України
«Про стимулювання розвитку регіонів» від 8 вере-
сня 2005 р. № 2850-IV, відповідно до Державної
стратегії регіонального розвитку України на період
до 2020 року, затвердженої постановою Кабінету
Міністрів України від 6 серпня 2014 р. № 385 та до-
свіду реалізації Стратегії економічного і соціаль-
ного розвитку Донецької області до 2020 року.
Тенденції соціально-економічного розвитку об-
ласті:
• розвиток реального сектору економіки;
• соціальна та гуманітарна сфера;
• фінансова ситуація і бюджетний процес;
• розвиток малого і середнього підприємни-
цтва;
• розвиток внутрішньої торгівлі;
• охорона навколишнього природного середо-
вища;
• розвиток міст і районів області.
Характеристика конкурентних переваг та об-
межень перспективного розвитку області (SWOT-
аналіз, SWOT-матриця):
• стратегічні пріоритети розвитку області;
• стратегічні, операційні цілі та завдання;
• впровадження та моніторинг реалізації Стра-
тегії.
Узгодженість Стратегії розвитку Донецької
області з Державною стратегією регіонального
розвитку до 2020 року.
Загальним для всіх регіонів України є значне
відставання від кращих і навіть середніх результатів
у світі за показниками якості шкіл менеджменту і
поширеності навчання персоналу в компаніях – на-
віть лідери в Україні не потрапили б в першу сотню
глобального рейтингу. У той же час показник охоп-
лення вищою освітою у половини регіонів України
конкурентоспроможний в світовому порівнянні.
Але, в цілому, економіці України на сучасному
етапі властивий розвиток за рахунок традиційних
галузей, властивих країнам, які виступають як сиро-
винна база для розвиненого центру, технології 5-го і
6-го технологічних укладів ще не отримали достат-
нього поширення і країна поки не може перейти до
стандартів постіндустріального розвитку.
Зараз українські компанії зіткнулися зі знижен-
ням попиту, а також з проблемами наявності креди-
тування, які підірвали їх зусилля, спрямовані на під-
тримку інноваційної діяльності.
Економічні події останніх років, а також трива-
юче військове протистояння в східній частині Укра-
їни стали джерелом серйозних труднощів в області
НТІ. Впровадження нових технологій вимагає вели-
ких інвестицій, які найближчим часом не можуть
бути притягнуті в ці регіони.
Пріоритетні галузі промисловості, які можуть
забезпечити високий технологічний розвиток Укра-
їни:
• машинобудування (виробництво авіаційної і
ракетно-космічної техніки, транспортне машинобу-
дування, енергетичне машинобудування, сільсько-
господарське машинобудування);
Ю. В. Макогон
234
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
• приладобудування (технічне переоснащення
систем зв'язку і транспорту, реалізація енергозбері-
гаючих технологій, виробництво діагностичних си-
стем і медичної апаратури, виробництво елементної
бази та комплектуючих);
• розвиток оборонно-промислового комплексу
(виробництво радіолокаційних систем, ракетних си-
стем широкого спектру призначення, засобів радіо-
і космічного зв'язку);
• розвиток гірничо-металургійного комплексу
на базі ресурсозберігаючих, екологічно чистих тех-
нологій;
• розвиток хімічної та нафтохімічної промисло-
вості (виробництво гумових і пластмасових виробів,
хіміко-фармацевтичної промисловості);
• інформаційні технології.
Розвиток малого і середнього підприємництва
Перевагою малого і середнього бізнесу є мобі-
льність, швидка адаптація, використання інновацій
та новітніх технологій, що надає певні переваги в
умовах ринкової економіки. Малий і середній бізнес
забезпечує насичення ринку товарами і послугами,
мобільно реагує на його кон'юнктуру, сприяє пози-
тивним економічним і соціальним тенденціям у
розвитку регіону.
На противагу попереднім рокам, з 2014 р. іс-
тотно змінилися умови ведення бізнесу в регіоні в
цілому, а особливо на територіях проведення анти-
терористичної операції і бойових дій. Це торкнулося
безпосередньо всіх суб'єктів господарської діяльно-
сті і суспільства в цілому.
Основні проблеми розвитку малого і серед-
нього підприємництва:
• існування правових, економічних, адміністра-
тивних перешкод в реалізації прав на підприємни-
цьку діяльність;
• нестабільність фінансової системи, девальва-
ція гривні;
• зниження рівня інвестиційної привабливості
Донецької і Луганської областей та України;
• недосконалість нормативно-правового регу-
лювання підприємницької діяльності, складність ад-
міністративних процедур;
• висока вартість кредитних ресурсів для суб'-
єктів малого та середнього підприємництва, низь-
кий рівень фінансово-кредитної підтримки суб'єктів
підприємницької діяльності для реалізації іннова-
ційних проектів;
• неналежне фінансування місцевих програм
розвитку малого і середнього підприємництва;
• обмеженість фінансових ресурсів для забезпе-
чення належної роботи центрів надання адміністра-
тивних послуг та дозвільних центрів, як їх складової
частини, незавершеність реформування системи на-
дання адміністративних послуг;
• недостатня ефективність роботи існуючих
об'єктів інфраструктури підтримки підприємництва,
нерозвиненість інноваційної інфраструктури;
• недостатні можливості для пошуку нових ді-
лових партнерів і формування ділових зв'язків, по-
долання бар'єрів входу на нові ринки, стимулювання
збуту і забезпечення конкурентоспроможності про-
дукції;
• недостатній кваліфікаційний рівень кадрів, які
займаються підприємницькою діяльністю або бажа-
ють розпочати свою справу;
• низька активність суб'єктів підприємництва
щодо впровадження інновацій.
Стратегічні пріоритети розвитку області
Порівняльні переваги:
• наявність вільних майданчиків, сировинних і
рекреаційних ресурсів, наявність місцевих енерге-
тичних потужностей, розвинені міжрегіональні та
міжнародні зв'язки, істотний економіко-господарсь-
кий, експортний потенціал;
• перевагою області залишається імплементація
механізмів, спрямованих на спрощення започатку-
вання та ведення підприємницької діяльності шля-
хом видачі дозвільних документів за принципом
«єдиного вікна», забезпечення функціонування ме-
режі центрів надання адміністративних послуг;
• потужний кадровий потенціал в сфері місце-
вого самоврядування, а також підстави таких гро-
мадських організацій, як «Центр законодавчих ініці-
атив» та Агентство регіонального розвитку «Дон-
бас»;
виклики:
• стабілізація суспільно-політичної ситуації,
відновлення безпеки, життєдіяльності та економічна
реабілітація регіону шляхом розробки та викорис-
тання ефективних організаційно-правових та фінан-
сових інструментів сприятиме подоланню такого іс-
нуючого в даний час проблемного аспекту розвитку
регіону, як руйнування і пошкодження виробничих,
інфраструктурних та житлових об'єктів;
• поглиблення співпраці з країнами Європейсь-
кого Союзу після підписання угоди про асоціацію,
відкриває додаткові можливості доступу до нових
іноземних ринків, що буде супроводжуватися зрос-
танням конкурентного навантаження на вітчизняні
підприємства і зростанням вимог до їхньої продук-
ції;
ризики:
• продовження на території області збройного
протистояння буде супроводжуватися погіршенням
соціально-гуманітарної та екологічної ситуації в ре-
гіоні, що є серйозною загрозою;
• вплив на розвиток області таких загроз, як
зниження економічної активності і погіршення інве-
стиційної привабливості регіону та України в ці-
лому;
• недостатній рівень розвитку малого і серед-
нього підприємництва, нерівномірність розвитку в
територіальному розрізі і за галузевою ознакою
створюють додаткові ризики для сталого розвитку
регіону в умовах наявності правових, економічних
Ю. В. Макогон
235
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
та адміністративних перешкод у реалізації прав на
підприємницьку діяльність.
При розробці Стратегії області враховувалися
пропозиції структурних підрозділів облдержадміні-
страції, територіальних підрозділів центральних ор-
ганів виконавчої влади, інститутів, представників
громадськості, експертів і використані методоло-
гічні матеріали проекту Європейського Союзу «Під-
тримка політики регіонального розвитку в Україні».
Стратегічною метою реалізації Стратегії обла-
сті на базі системнодіяльнісного підходу визначено
забезпечення захисту життя, прав і добробуту кож-
ного громадянина незалежно від місця проживання,
зменшення негативних наслідків в економіці шля-
хом ефективного використання всіх інструментів і
факторів її оновлення та модернізації, реалізацію ре-
гіоном власного потенціалу розвитку, посилення
конкурентних позицій регіону.
Стратегія області спрямована на визначення
завдань і інструментів для вирішення соціальних
проблем, підвищення рівня економічного потенці-
алу територій, продуктивності їх економіки, при-
бутковості бізнесу і доходів населення і, як наслі-
док, створення умов для загального підвищення со-
ціальних стандартів, якості життя та розвитку біз-
нес-середовища.
Стратегія області визначає принципи, цілі полі-
тики розвитку регіону та основні завдання, спрямо-
вані на досягнення зазначених цілей.
Література
1. Astrov V. Ukraine:current economic situation
and outlook [Electronic resource] / Astrov V; the Vienna
Institute for International Economic Studies. – Mode of
access: http://www.wiiw.ac.at/. 2. GDP (constant 2005
US dollars) [Electronic resource] / World Bank. – Mode
of access: http://data.worldbank.org/indicator/NY.GDP.
MKTP.CD?page=5. 3. GDP (current US dollars) [Elec-
tronic resource]/ World Bank. – Mode of access:
http://data.worldbank.org/indicator/NY.GDP.MKTP.
CD?page=4. 4. Makogon Y. Analysis of Current Situa-
tion and Perspectives of Innovation Development of
Ukraine in the Conditions of Global Transformations
/ Y. Makogon, Y. Kinchevska // North-East Asian Aca-
demic Forum, Harbin: Harbin University of Commerce.
– 2015 (1). – P. 52-56. 5. Zlobina O. War as a factor of
ukrainian national consolidation: lessons of 1914 for
2014 [Electronic resourse] / Zlobina O., Lintsova N. //
Materials of European Central Slavic Conference
«World war in Сentral and ЕasternЕ», Panstwowa
Wyzsza Szkola Wschodnioeuropejska w Przemyslu, 9–
10 VII 2015. – Mode of access: http://www.i-
soc.com.ua/institute/news.php. 6. Геец В. От квази-
рынка к рынку и инвестиционному росту
[Электронный ресурс] / В. Геец // Зеркало недели.
Украина. – 2015. – 21 авг. (№30). – Режим доступа:
http://gazeta.zn.ua/macrolevel/velikaya-depressiya-
ukraina.html. 7. Інтегральні композитні індикатори
розвитку економіки України: оцінка на 01.07.2015
[Електронний ресурс] / Інститут економіки та прог-
нозування НАН України. – Режим доступу:
http://ief.org.ua/?p=4930. 8. Кораблин С. Великая де-
прессия: Украина [Электронный ресурс] / С. Кораб-
лин // Зеркало недели. – 2015. – 21 авг.(№ 30). – РЕ-
жим доступа: http://gazeta.zn.ua/macrolevel/velikaya-
depressiya-ukraina.html. 9. Макаренко И. Прогноз
ИЭЭ №1 (#91). Экономическая динамика на 2015
год (ч.1) [Электронный ресурс] / И. Макаренко,
В. Кузьменко, А. Рогожин. – Режим доступа:
http://iee.org.ua/ru/prognoz_by_iee/4759/. 10. Мако-
гон Ю.В. Современное состояние и перспективы
инновационного развития Украины в условиях гло-
бализационных трансформаций / Ю.В. Макогон //
Северо-Восточный Азиатский академический фо-
рум. – Харбин: Харбинский университет коммер-
ции, 2015. – С. 151-157. 11. Национальные счета
Украины за 2004-2015 гг. [Электронный ресурс]. –
Режим доступа: www.ukrstat.gov.ua. 12. Социаль-
ный потенциал инновационного развития эконо-
мики: украинские реалии / под ред. акад. НАН Укра-
ины В.М. Вороны, д.соц.н. Т.О. Петрушиной. – К.:
Институт социологии НАН Украины, 2014. – 353 с.
13. Статистическая информация Государственного
управления статистики в Донецкой области
[Электронный ресурс]. – Режим доступа:
http://www.donetskstat.gov.ua/.
Стаття надійшла до редакції 05.12.2016
Прийнято до друку 22.06.2017
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-123513 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1817-3772 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T04:23:49Z |
| publishDate | 2017 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Макогон, Ю.В. 2017-09-06T12:21:12Z 2017-09-06T12:21:12Z 2017 Причини і чинники економічної кризи в Україні в умовах військово-політичного протистояння на сході країни / Ю.В. Макогон // Економічний вісник Донбасу. — 2017. — № 2 (48). — С. 220–235. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 1817-3772 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123513 338.124.4:355(477) uk Інститут економіки промисловості НАН України Економічний вісник Донбасу Наукові подвідомлення Причини і чинники економічної кризи в Україні в умовах військово-політичного протистояння на сході країни Article published earlier |
| spellingShingle | Причини і чинники економічної кризи в Україні в умовах військово-політичного протистояння на сході країни Макогон, Ю.В. Наукові подвідомлення |
| title | Причини і чинники економічної кризи в Україні в умовах військово-політичного протистояння на сході країни |
| title_full | Причини і чинники економічної кризи в Україні в умовах військово-політичного протистояння на сході країни |
| title_fullStr | Причини і чинники економічної кризи в Україні в умовах військово-політичного протистояння на сході країни |
| title_full_unstemmed | Причини і чинники економічної кризи в Україні в умовах військово-політичного протистояння на сході країни |
| title_short | Причини і чинники економічної кризи в Україні в умовах військово-політичного протистояння на сході країни |
| title_sort | причини і чинники економічної кризи в україні в умовах військово-політичного протистояння на сході країни |
| topic | Наукові подвідомлення |
| topic_facet | Наукові подвідомлення |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123513 |
| work_keys_str_mv | AT makogonûv pričiniíčinnikiekonomíčnoíkrizivukraínívumovahvíisʹkovopolítičnogoprotistoânnânashodíkraíni |