Лев Миколайович Літошенко про відродження сільського господарства в умовах нової економічної політики

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
Дата:2011
Автор: Капустян, Г.Т.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2011
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123564
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Лев Миколайович Літошенко про відродження сільського господарства в умовах нової економічної політики / Г.Т. Капустян // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 18. — С. 188-191. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1860085979638923264
author Капустян, Г.Т.
author_facet Капустян, Г.Т.
citation_txt Лев Миколайович Літошенко про відродження сільського господарства в умовах нової економічної політики / Г.Т. Капустян // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 18. — С. 188-191. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
first_indexed 2025-12-07T17:19:42Z
format Article
fulltext Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. Розділ ІV 188 Г.Т. Капустян ЛЕВ МИКОЛАЙОВИЧ ЛІТОШЕНКО ПРО ВІДРОДЖЕННЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УМОВАХ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ 13 лютого 1886 року в родині земського службовця Миколи Літошенка, яка мешкала у Нижньо-Дуванській волості Куп’янського повіту Харківської губернії, народився син Лев. Згодом він стане відомим ученим економістом- аграрником. Після 1917 року — він прибічник поміркованих ліберальних аграр- них реформ, вільного ринку — важливої умови нормального функціонування селянського господарства. Брав участь у складанні балансу народного госпо- дарства. Разом із колишнім земським статистиком П.І. Поповим керував ство- ренням першого міжгалузевого балансу. Репресований; реабілітований посмертно. У 1922 році з-під його пера вийшла праця, наповнена унікальними ста- тистичними даними, зібраними під час роботи в ЦСУ, Наркомфіні та Тіміря- зєвській сільськогосподарській академії (де він працював на посаді професора), а також у науково-дослідному інституті сільськогосподарської економії і полі- тики. Назва цієї роботи «Соціалізація землі у Росії». Рукопис представляв ши- рокий опис процесу формування аграрної політики більшовиків, який би він ніколи не наважився опублікувати в Радянській Росії. Текст цього дослідження за відомих обставин дії комісії АРА у Росії потрапив до американців і до кінця 1980-х років перебував у Гуверовському архіві Стенфордського університету. Згодом американські колеги звернуть увагу на її існування доктора історичних наук, видатного ученого-аграрника В.П. Данилова, який посприяв її виданню, власноруч написав вступну статтю [1, 6]. Робота Л.М. Літошенко вирізняється ґрунтовним критичним аналізом та власною позицією, яка суперечила аграрній політиці більшовиків. Поглиблення кризи сільськогосподарського виробництва, погіршення про- довольчого становища у 1919–1921 рр., скорочення вільних надлишків сіль- ськогосподарської продукції внаслідок упровадження більшовиками продоволь- чої політики призвело до масового зубожіння населення. У відповідь селяни про-тиставляли як відкриту збройну, так і пасивну боротьбу. А.М. Літошенко зазна-чав, що «розруха сільського господарства набирала розмірів всенародного лиха» [2, 291], а також збіднення села «означало скорочення фондів для утри- мання соціалістичного господарства» [2, 291]. Для нього «воєнний комунізм» сам по собі був головним чинником розорення селянського господарства і загальної сільськогосподарської кризи. Вплив війни на селянське господарство не вичерпується прямою розрухою від воєнних дій. Варто враховувати і мобі- лізацію людських ресурсів, і постачання армії продовольством — продуктами селянської праці. Однак, як вважає В.П. Данилов, «найбільш руйнівною для селянського господарства … була тоді продрозкладка, яка визначалась із Вирішення «селянського питання» в соціально-економічній… Випуск ХVIII 189 розрахунку вилучення харчів у нормі, які не перевищували надлишків…, а на практиці вилучала стільки, стільки потребувала держава» [3, 41]. Л.М. Літошенко дійшов висновку, що «боротьба з розрухою могла йти тільки у двох напрямках: або потрібно було відмовитися від примусових роз- кладок і вільним оборотом сільськогосподарських продуктів залікувати рани селянського господарства. Або, навпаки, потрібно було розширити методи при- мусу і розповсюдити їх на організацію виробництва» [2, 292]. Автор — знавець селянської психології та способу життя селянина-виробника: «Рядовий селянин кожен захід хто б його б не організовував, розцінює перш за все з точки зору впливу на його господарство. Все, що скорочує виробництво і обмежує само- діяльність, є зло, все, що дає йому безпосередню матеріальну вигоду, є благо. Селянин — природний фритредер і крайній індивідуаліст» [2, 315]. Впроваджені принципи нової економічної політики змінювали основи регулювання всіх галузей народного господарства. Щодо принципів нової про- довольчої політики, автор наголошує, що прийняті партійні та радянські дирек- тиви установлювали мінімальний податок і його сума не повинна перевищувати «самих необхідних потреб армії, міських робітників і неземлеробського насе- лення» [2, 325–326]. Розмір податку визначався для кожного господарства окремо і вираховувався по кількості орної землі, числу їдаків у господарстві і по урожаю у даній місцевості. Одночасно із впровадженням податків спеціальними декретами була створена система адміністративно-правових гарантій, яка мала б, з одного боку, забезпечувати безперебійне надходження податків, а з іншого — забезпечити права платників податків. Порівнюючи два підходи в забезпеченні надходження податків, Л.М. Літошенко приходить висновку: «Така була в загальних рисах організація податкової системи, що змінювала систему загаль- них реквізицій. Різниця між двома системами, звичайно, велика, хоча ті поверх- неві переваги, які надавав селянину податковий принцип, і не були в дійсності такими, як це може здаватися на перший погляд. Нове вино, — констатує автор, — значною мірою було влито у старі міхи. Кількома декретами неможливо було змінити звички і методи дій створених і вихованих в інших умовах продовольчих органів… Мало змінилися і форми збору податків. Правові гарантії нового законодавства значною мірою зали- шались на папері. За несвоєчасну сплату податку без усілякого суду і слідства відбиралася худоба, конфісковувався інвентар, здійснювались обшуки, відбува- лися арешти. Безграмотний селянин не знав декретів і продовжував залишатися в руках дрібних адміністраторів. Останні змінили свою назву, але зберегли всі звичаї і методи епохи реквізицій» [2, 331; 332]. Лише навесні 1922 року продовольча політика набуває «податкоподібного вигляду»: замість чисельних податків запроваджувався «єдиний натуральний податок». Але все ж таки головне значення податкової системи полягало, як вважає автор, «не в упорядкуванні методів вилучення продуктів селянського господарства і не у пом’якшенні морального обличчя продовольчих органів. «Нова» політика в галузі продовольчого питання принесла свободу торгівлі про- дуктами сільського господарства, і у цьому полягала її принципова відмінність Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. Розділ ІV 190 від політики попередніх років» [2, 334]. Залишалася все-таки та межа, яку не вправі переступати держава, тоді селянин міг на власний розсуд розпоряджатися лишками. По суті, відроджувалось право власності на продукт свого госпо- дарства. Перший крок у напрямку до покращення становища селянина має поля- гати в заміні комуністичних розкладок продовольчим податком, з наданням селянину права вільного обміну тих лишків, які залишаються у нього після сплати податків. «Без сумніву, що поворот продовольчої політики був крупним, — констатує автор, — він означав капітуляцію перед індивідуалістичним принци- пом і пробивав перший пролом у замкнутому колі позбавленому обміну усус- пільненого соціалістичного господарства» [2, 335]. Стосовно земельної політики автор вважає, що протягом 1921–1922 рр. це був суцільний ланцюг відступів від позицій, зайнятих у попередні роки. «Вона полягала у значних поступках індивідуалістичному принципу, у непрямому визнанні більшої продуктивності індивідуального господарства порівняно з колективним і у мовчазній відмові від продовження досвіду негайного усуспіль- нення сільськогосподарського виробництва» [2, 343]. Л.М. Літошенко приходить до висновку, що теорія і практика нової полі- тики у сільському господарстві «означає відмову від негайного здійснення соціалізму. Ідеал усуспільненого виробництва відсувається надалі. Між другим пришестям соціалізму і першим намаганням його втілення виступає невизначено довгий період відновлення і розвитку продуктивних сил… Після чотирьох років безплідних намагань заволодіти сільським господарством і підкорити його соці- алістичному керівництву, Радянська влада повинна була схилитися перед при- ватногосподарським інтересом селянина. Нова земельно-продовольча політика означає відмову від безпосереднього усуспільнення сільськогосподарського ви- робництва. Залишається врахувати результати цього безпрецедентного в історії людства соціального досвіду» [2, 352]. У 1926 році професор Л.М. Літошенко прибув до США у Стенфордський університет з метою участі у спільному проекті для досліджень «соціально- економічних заходів» радянського уряду, починаючи з 1917 року. Через рік він закінчив працю «Аграрна політика в Радянській Росії до прийняття п’ятирічного плану» (593 стор.), присвячену аграрній політиці більшовиків з 1917 р. по 1927 р. (рукопис міститься в Інституті Гувера Стенфордського університету) [4, 52]. Через рік Л.М. Літошенко повернувся в Росію. Наступне його відрядження до США, на яке сподівались американські колеги і сам Л.М. Літошенко, зали- шиться нездійсненним через різкі зміни у суспільно-політичній ситуації і фор- муванні сталінського командно-репресивного режиму [3, 40]. Відносно сприят- ливий період для наукової діяльності як Л.М. Літошенко, так і інших, зокрема А.В. Чаянова, М.Д. Кондратьєва і багатьох інших обірвався з початком ста- лінської «революції зверху» у 1929–1930 рр. Вони усі попадуть у лабети ОДПУ, їх звинуватять в організації і керівництві «антирадянської і контрреволюційної» трудової селянської партії. Відбувши трирічне покарання, у 1932 році Л.М. Літо- шенко повернувся до Москви. Однак його не оминув сталінський «великий терор». У 1938 році його арештовують, звинувачують у прагненні відтворити Вирішення «селянського питання» в соціально-економічній… Випуск ХVIII 191 трудову селянську партію. Особлива нарада НКВС постановила на підставі ст. 58-10 і 58-11 КК РСФСР ув’язнити його на вісім років у виправно-трудовий табір. В одному із таборів Колими 27 листопада 1943 року Л.М. Літошенко помер [3, 44]. ________________ 1. Теренс Эммонс. Предисловие // Литошенко Л.Н. Социализация земли в России. — Новосибирск: Сибирский хронограф, 2001. 2. Литошенко Л.Н. Социализация земли в России. — Новосибирск: Сибирский хронограф, 2001. 3. Данилов В.П. Литошенко и его исследование аграрной революции в России // Литошенко Л.Н. Социализация земли в России. — Новосибирск: Сибирский хронограф, 2001. 4. Бертранд Патернауд. Лев Литошенко и дело Русского института // Литошенко Л.Н. Социализация земли в России. — Новосибирск: Сибирский хронограф, 2001.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-123564
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 2307-5791
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T17:19:42Z
publishDate 2011
publisher Інститут історії України НАН України
record_format dspace
spelling Капустян, Г.Т.
2017-09-06T15:03:00Z
2017-09-06T15:03:00Z
2011
Лев Миколайович Літошенко про відродження сільського господарства в умовах нової економічної політики / Г.Т. Капустян // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 18. — С. 188-191. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
2307-5791
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123564
uk
Інститут історії України НАН України
Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
Вирішення «селянського питання» в соціально-економічній та суспільно-політичній думці ХІХ — першої третини ХХ ст.
Лев Миколайович Літошенко про відродження сільського господарства в умовах нової економічної політики
Article
published earlier
spellingShingle Лев Миколайович Літошенко про відродження сільського господарства в умовах нової економічної політики
Капустян, Г.Т.
Вирішення «селянського питання» в соціально-економічній та суспільно-політичній думці ХІХ — першої третини ХХ ст.
title Лев Миколайович Літошенко про відродження сільського господарства в умовах нової економічної політики
title_full Лев Миколайович Літошенко про відродження сільського господарства в умовах нової економічної політики
title_fullStr Лев Миколайович Літошенко про відродження сільського господарства в умовах нової економічної політики
title_full_unstemmed Лев Миколайович Літошенко про відродження сільського господарства в умовах нової економічної політики
title_short Лев Миколайович Літошенко про відродження сільського господарства в умовах нової економічної політики
title_sort лев миколайович літошенко про відродження сільського господарства в умовах нової економічної політики
topic Вирішення «селянського питання» в соціально-економічній та суспільно-політичній думці ХІХ — першої третини ХХ ст.
topic_facet Вирішення «селянського питання» в соціально-економічній та суспільно-політичній думці ХІХ — першої третини ХХ ст.
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123564
work_keys_str_mv AT kapustângt levmikolaiovičlítošenkoprovídrodžennâsílʹsʹkogogospodarstvavumovahnovoíekonomíčnoípolítiki