Функціонування доброчинних об’єднань та установ різної конфесійної приналежності на Півдні України (ХІХ — початок ХХ ст.)

У статті аналізується діяльність релігійних благодійних товариств на Півдні України в XIX — початку ХХ ст. Основна увага приділена дослідженню функціонування лютеранських, католицьких, протестантських та менонітських установ. Аналізуються причини їх виникнення, методи роботи, форми надання допомо...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
Дата:	2011
Автор:	Гветадзе, І.Г.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2011
Теми:	Питання релігійної історії
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123607
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Функціонування доброчинних об’єднань та установ різної конфесійної приналежності на Півдні України (ХІХ — початок ХХ ст.) / І.Г. Гветадзе // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 394-401. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859645440562036736
author	Гветадзе, І.Г.
author_facet	Гветадзе, І.Г.
citation_txt	Функціонування доброчинних об’єднань та установ різної конфесійної приналежності на Півдні України (ХІХ — початок ХХ ст.) / І.Г. Гветадзе // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 394-401. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
description	У статті аналізується діяльність релігійних благодійних товариств на Півдні України в XIX — початку ХХ ст. Основна увага приділена дослідженню функціонування лютеранських, католицьких, протестантських та менонітських установ. Аналізуються причини їх виникнення, методи роботи, форми надання допомоги, способи залучення коштів до своїх фондів. Звертається увага на різноманітність форм роботи цих установ. В статье анализируется деятельность религиозных благотворительных обществ на Юге Украины в XIX — начала ХХ в. Основное внимание уделено исследованию функционирования лютеранских, католических, протестантских и менонитских учреждений. Анализируются причины их возникновения, методы работы, формы оказания помощи, способы привлечения в свои фонды средств. Обращается внимание на разнообразие форм работы этих учреждений. The activity of religious charities in the South of Ukraine during the 19th century and the early 20th century is analysed in the article. Focuses on the activities of the Lutheran, Catholic, Protestant and Mennonite institutions. The reasons for charities organizing, their working methods, forms of charitable activity, and ways of attraction of financial recourses have been studied. Attention is given to the variety of the organizations activity types.
first_indexed	2025-12-07T13:27:12Z
format	Article
fulltext	Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. Розділ VІ 394 УДК: 94 (477) «18/19» І.Г. Гветадзе (м. Донецьк) ФУНКЦІОНУВАННЯ ДОБРОЧИННИХ ОБ’ЄДНАНЬ ТА УСТАНОВ РІЗНОЇ КОНФЕСІЙНОЇ ПРИНАЛЕЖНОСТІ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ (ХІХ — початок ХХ ст.) У статті аналізується діяльність релігійних благодійних товариств на Півдні України в XIX — початку ХХ ст. Основна увага приділена дослідженню функціонування лютеранських, католицьких, протестантських та менонітсь- ких установ. Аналізуються причини їх виникнення, методи роботи, форми надання допомоги, способи залучення коштів до своїх фондів. Звертається увага на різноманітність форм роботи цих установ. Ключові слова: доброчинність, Південна України, релігійні благодійні товариства. В статье анализируется деятельность религиозных благотворительных обществ на Юге Украины в XIX — начала ХХ в. Основное внимание уделено исследованию функционирования лютеранских, католических, протестантских и менонитских учреждений. Анализируются причины их возникновения, методы работы, формы оказания помощи, способы привлечения в свои фонды средств. Обращается внимание на разнообразие форм работы этих учреждений. Ключевые слова: благотворительность, Южная Украина, религиозные благотворительные общества. The activity of religious charities in the South of Ukraine during the 19th century and the early 20th century is analysed in the article. Focuses on the activities of the Lutheran, Catholic, Protestant and Mennonite institutions. The reasons for charities organizing, their working methods, forms of charitable activity, and ways of attraction of financial recourses have been studied. Attention is given to the variety of the organizations activity types. Key words: charity, Germans, the South of Ukraine, religious charities. Благодійність є однією з традиційних етичних і соціальних норм всіх народів, вона пропагується основними заповідями провідних світових релігій. Тому, цілком природно, з поширенням у першій половині XIX ст. громадської благодійності невід’ємною складовою частиною цього процесу стало заснування національних благодійних товариств. На Півдні України зібралися представники всіх головних християнських течій, які утворювали свої благодійні організації та різні філантропічні установи. Іноземці перших поколінь прагнули зберегти свою мову, звичаї, релігію, а Питання релігійної історії Випуск ХIХ 395 нерідко і громадянство тієї країни, з якої прибули. Це були купці, фабриканти, дипломати, лікарі, військові, просто біженці з земель, що страждали від ту- рецької неволі. Багато з них були досить заможними людьми, що дозволяло їм робити великі внески в розвиток міської благодійності. Але частіше їх щедрість обмежувалася рамками своєї національної чи релігійної групи, тому пожерт- вування насамперед вони адресували національному благодійному товариству чи церкві. Деякі аспекти культурно-просвітницької та благодійної діяльності іноземців як за національною, так і за конфесійною належністю на території Південної України представлені в роботах І. Гребцової1, Ю. Гузенка2, В. Ганзуленка3. Мета даної розвідки полягає в тому, щоб на підставі комплексного вивчення джерел та літератури, висвітлити особливості створення і напрямки діяльності християнських конфесій Півдня України протягом ХІХ — початку ХХ ст. Етнічна строкатість регіону зумовила діяльність лютеранських, католиць- ких, протестантських та менонітських храмів, в лоні яких ефективно розви- валася конфесійна благодійність. У великих містах та колоніях регіону з’явля- ються притулки для дітей та людей похилого віку, благодійні установи для людей з різними фізичними вадами. Їх утримували за рахунок суспільних доходів і приватних пожертвувань. Однією з перших, у 1826 р. було відкрито богадільню при євангелічно- лютеранській церкві в Одесі, але брак коштів призводив до неодноразового припинення її діяльності, проте, щоразу її робота поновлювалася. На початку 30-х рр. XIX ст. у період епідемії холери в Одесі з ініціативи пастора К.-Ф. Флетніцера церковна рада лютеранської церкви вирішила вжити заходів із надання допомоги хворим та літнім єдиновірцям. В якості тимчасового заходу було вирішено винайняти для них невелике приміщення неподалік церкви. З цією метою серед прихожан стали збиратися пожертвування, на які в орендованому приміщенні протягом 13 років утримувався притулок для жеб- раків на 26 осіб. У 1844 р. було вирішено розмістити притулок для людей похилого віку в спеціально побудованому для цього приміщенні. Для цього церковна рада у 1845 р. звернулася до будівельного комітету м. Одеси з про- ханням розширити ділянку церковних земель, відведених лютеранській церкві4. За традицією, для будівництва богадільні був оголошений збір пожерт- вувань. Іншими джерелами надходжень стали благодійні вистави, концерти, проведення лотерей. У зборі коштів брали участь не тільки лютерани, а й представники інших конфесій. У серпні 1846 р. «Одеський вісник» повідомляв про відкриття при євангелічно-лютеранській церкві Будинку піклування для убогих і престарілих, зазначаючи, що «распределение комнат соответствует целям приюта», а самі кімнати «чисты и веселы» 5. У 1857 р. був побудований другий поверх будівлі із цього часу богадільня стала постійно діючим закладом6. Крім євангелічно-лютеранської, в Одесі в 1842 р. була організована і єван- гелічно-реформатська (кальвіністська) громада. Її членами були переважно німці, французи, швейцарці, австрійці, що прийняли підданство Росії, а також піддані німецьких держав. У переважній більшості вони були заможними, тому Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. Розділ VІ 396 не потребували допомоги одновірців. Із заснуванням власного регулярно дію- чого храму (1849–1851 рр.), церковна рада громади, в якості Благодійного товариства при реформатській церкві, взяла на себе і опікунство над знедо- леними незалежно від їх релігійних переконань7. Значною повагою серед прихожан реформатської церкви користувався купець першої гільдії Ернст Має, який тривалий час очолював церковну раду громади. Його авторитет у ділових колах був настільки великий, що, незва- жаючи на російське підданство, він з 1838 по 1872 рр. займав консульські посади в Одесі — спочатку ганноверського і прусського консула, потім гене- рального прусського і генерального північнонімецького. Його особисті заслуги у справі благодійності були доволі значними, причому більшість із його благо- дійних акцій відбувалися в приватному порядку, без афішування, у вигляді допомоги нужденним. Е. Має допомагав боротися з епідемією чуми в Одесі (1837 р.). Під час Кримської війни (1854 р.) він надав діючій армії і госпіталям Криму 2000 чвертей жита і 2000 руб. Отримавши звістку, що сестрам милосердя в Севастополі потрібна білизна для поранених, він придбав 1200 сорочок, відправивши їх до фронтового госпіталю від імені всієї Одеси8. Після кончини Е. Має, за його заповітом, 15000 руб. було перераховано для завершення будівництва та утримання сирітського притулку при лютеранській кірсі. Доброчинна діяльність католицьких громад включала відкриття притулків для сиріт та літніх людей, організацію благодійних товариств тощо. У 1857 р. настоятель церкви, канонік Г. Розутович, із синдиками: статським радником Сеченевським, титулярним радником А. Киршнером й іншими — звернулися з проханням до Новоросійського й Бессарабського генерал-губер- натора А. Строганова, у якому висловили стурбованість значною кількістю бідних дітей, які не мали змоги отримати релігійне виховання. Громада вирі- шила організувати збір пожертвувань із метою відкрити при церкві притулок для хлопчиків та дівчат католицького віросповідання. До клопотання додавався статут притулку, згідно з яким планувалося приймати дітей віком від двох до семи років. Хлопчиків планувалося виховувати й утримувати до 12–13 років, після чого влаштовувати «к честным ремесленникам для изучения ремесла, к которому каждый окажется наиболее способным»9. Дівчата могли залишатися в закладі доти, поки їх не вдасться влаштувати «в честных семействах как швей, кухарок, горничных и т.д.»10. Однак Г. Разутовичу і його однодумцям не вдалося швидко втілити в життя задумане. Лише у 1873 р. ця ідея була реалізована завдяки М. Мікулічу, котрий заповів свій капітал на створення притулку. На початку ХХ ст. у ньому виховувалося 39 дівчат і 34 хлопчика різних націо- нальностей (німці, поляки, австрійці, французи, італійці)11. 1888 р. при настоятелі Р. Рейхерті була відкрита і католицька богадільня. На початку ХХ ст. у ній перебувало 48 осіб віком від 20 до 85 років, з них німців — 8 осіб, поляків — 36, італійців — 3, французів — 112. Доброчинна діяльність громади не обмежувалася організацією притулків для сиріт та людей похилого віку. Особливої уваги, на нашу думку, заслуговує діяльність парафіяльних благодійних товариств Одеси та Миколаєва. Питання релігійної історії Випуск ХIХ 397 У травні 1882 р. в Одесі почало працювати парафіяльне благодійне това- риство при Римсько-католицькому костьолі, яке надавало допомогу своїм бід- ним парафіянам. Форми допомоги були різними. Це і видача продуктів хар- чування, одягу, разові грошові виплати, пошук роботи, розміщення людей похи- лого віку в притулках, навчання дітей за кошти товариства, заснування своїх навчальних закладів13. Товариство було утворено за сприяння польських меце- натів Костянтина Володковича та Юліуша Лаврінського. Почесним головою товариства став ксьондз Рейхерт. 1887 р. І. Багенський заповів товариству два хлібних магазини, а в 1888 р. К. Байард — 10000 руб. Ці кошти разом із раніше зібраним капіталом дали можливість перебудувати магазини на житлові примі- щення і тим самим збільшити надходження товариства. 23 березня 1899 р. Одеський градоначальник дозволив об’єднанню відкрити дитячу їдальню, роз- раховану на 40 дітей віком від трьох до семи років. Їдальня працювала з 6-ї години ранку і до 21-ї14. Вона забезпечувала харчуванням дітей мало- забезпечених членів громади, якими опікувалося благодійне товариство. Для їдальні наймалася прислуга, що готувала їжу й виконувала чорну роботу. Діти в приміщенні їдальні або під час прогулянок перебували під спостереженням наглядачки, що повинна була постійно жити в приміщенні їдальні. Остання спочатку знаходилася в орендованому приміщенні, потім для неї був вибуду- ваний спеціальний будинок. 1903 р. при дитячій їдальні було споруджено притулок-інтернат для хлопчиків15. Благодійне товариство успішно функціонувало до революції 1917 р. За цей час правлінням товариства було зроблено багато для покращення матеріального стану католиків Одеси. У цілому діяльність товариства можна вважати успішною виходячи з наступних даних: у 1882 р. — на момент створення товариство надало допомогу 384 чол. на суму 6 713 руб. 81 коп., а у 1913 р. — допомогу отримали 2 113 осіб на суму 63 456 руб. Подібним до благодійного католицького товариства в Одесі було Пара- фіяльне Людинолюбне товариство при римсько-католицькій церкві в м. Мико- лаєві. Товариство було створено з ініціативи каноніка Никодима Черняховича, настоятеля римсько-католицької церкви Миколаєва. Офіційно воно розпочало свою роботу 17 березня 1896 р. Основною метою діяльності товариства, згідно статуту, визначалася допо- мога бідним та знедоленим: забезпечення одягом, продовольством, в особливих випадках надання грошової допомоги, улаштування сиріт у притулки16. Членами товариства могли бути парафіяни незалежно від статі, матеріаль- ного статку та національної приналежності (серед членів товариства були німці, поляки, французи, італійці та інші), окрім тих, хто навчався в школах, виконував військову або юнкерську службу. Члени товариства поділялися на дійсних (щорічно сплачували внески від 6 руб.) та почесних, що мали заслуги перед католицькою громадою або сплачували до каси товариства одноразово мінімум 100 руб.17 У 1900 р. у товаристві було 64 члени (34 — почесних та 30 — дійсних). Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. Розділ VІ 398 Кошти товариства складалися з членських внесків, пожертвувань, плати за навчання від учнів, які вчилися у двох парафіяльних училищах при римсько- католицькій церкві, прибутків від культурних заходів та відсотків із капіталу товариства. На 1 січня 1900 р. капітал товариства складав 5646 руб. 79 коп. Протягом 1900 р. надійшло ще 2164 руб. 48 коп., було витрачено — 3651 руб. 34 коп. На 1 січня 1901 р. залишилося 4159 руб. 93 коп. Запасний капітал за 5 років досяг 2233 руб. 51 коп. З нерухомого майна товариству належали два будинки з подвір’ями, пожертвувані товариству в 1898 та в 1900 рр. почесним членом, італійським підданим К. А. Аляуді18. У 1900 р. об’єднання продовжувало видавати нужденним учням навчальні посібники, одяг та взуття. Незаможним особам римсько-католицького віроспові- дання видавалася грошова допомога, всього на суму у 120 руб. Окрім цього, допомагали їм у влаштуватися на роботу19. На 1 січня 1903 р. об’єднання нараховувало 2300 руб. 90 коп. Протягом року надійшло 3074 руб. 05 коп., витрачено було 2049 руб. 24 коп., на 1 січня 1904 р. — 3325 руб. 71 коп. На той час у товаристві налічувалося вже 100 членів, серед них — 40 почесних та 60 дійсних20. Як свідчать наведені цифри, 1903 р. був вдалим для об’єднання, тому що прибуток перевершив витрати на 1024 руб. 81 коп.21. Проте, в порівнянні з одеським парафіяльним товариством, фінансова допо- мога, що надавалася безпосередньо бідним католикам м. Миколаєва, була значно меншою: в 1900 р. — 120 руб., в 1903 р. — 128 руб., в 1906 р. — 212 руб.22. У цілому, незважаючи на досить невисокі фінансові можливості Пара- фіяльного товариства, воно відігравало значну роль у житті римо-католицької громади Миколаєва. Зростання чисельності громади на початку ХХ ст. вимагало збільшення числа храмів, які б могли задовольнити релігійні потреби католиків. Тому саме на пожертвування парафіян будувалася значна частина церков на території Півдня України. У перше десятиліття XX ст. активізувала свою діяльність німецька частина католицької громади Півдня України. Німці-католики заснували в Одесі кілька товариств: дамське благодійне товариство «Марія-Гільф», Товариство служ- бовців (Beamtenvereіn), Товариство св. Климента, Південноросійське католицьке товариство освіти. Всі вони повинні були сприяти поліпшенню матеріальних й духовних умов життя, сприяти культурному та моральному розвитку, підви- щенню рівня освіти міських та сільських жителів. Дамське товариство допомоги бідним німцям-католикам «Марія Гільф» розпочало свою діяльність в Одесі у квітні 1907 р. Об’єднання підтримувало фінансово, працевлаштовувало бідних, доглядало інвалідів, людей похилого віку, хворих, розміщувало їх у богадільнях та притулках, турбувалося про вихо- вання та освіту незабезпечених дітей, зокрема, шляхом організації шкіл з різних галузей знань, влаштування бібліотек, лекцій, концертів і вистав23. Члени това- риства, як і інших філантропічних об’єднань, складалися з дійсних, довічних та почесних. Дійсні сплачували щорічний внесок у 3 руб., довічними вважалися ті, Питання релігійної історії Випуск ХIХ 399 які зробили одноразовий внесок — 100 руб. Почесними членами були ті, хто приніс велику користь товариству. Членом об’єднання міг бути кожен католик німецької національності, що мешкав в Одесі без урахування звань, статі. Цікаво, що почесними членами могли бути католики інших національностей, але вони не мали права ухвального голосу і не могли обіймати посади в товаристві24. Товариство «Марія Гільф» мало право відкривати в Одесі свої філії. Кошти його складалися з членських внесків, пожертвувань, зборів від концертів, вечорів, вистав, лекцій, лотерей тощо. Схожим за характером роботи було і «Миколаївське дамське товариство при Євангелічно-лютеранській церкві Спасителя». Статут цього товариства було затверджено в січні 1913 р. Метою об’єднання було надання допомоги нуж- денним парафіянам Миколаївської Євангелічно-лютеранської парафії та утри- мання при цій церкві навчальних та богоугодних закладів. Форми надання допомоги були наступними: надання одягу, взуття, їжі, притулку знедоленим, фінансова допомога в надзвичайних випадках, пошук роботи, розміщення людей похилого віку до богаділень; прилаштування дітей бідних батьків до притулків та навчальних закладів, надання медичної допомоги шляхом видачі нужденним грошей або розміщення їх у лікарнях; підтримка та зміцнення серед парафіян морального духу25. Членами товариства могли бути жінки переважно протестантського віро- сповідання без врахування соціального стану та національності. Вони спла- чували до каси визначений загальними зборами грошовий внесок (3 руб.)26. Благодійні установи створювалися і при протестантських релігійних грома- дах. В Одесі було відкрито будинок піклування убогих і пристарілих (1846), притулок для вдів і сирітський притулок для дівчаток (1862), притулок для хлопчиків (1875). Крім великих міст Півдня України, благодійні установи з’являються і в невеличких населених пунктах Південної України. Так, у 1865 р. був заснований Олександрівський притулок у с. Сараті для душевнохворих і людей з фізичними вадами. Утримували його за кошти, отримані від вівчарства та продажу надлишків урожаю. У 1880 р. в с. Грослібенталь на приватні пожертвування К. Фріша був заснований притулок для фізично неповноцінних дітей та притулок для сиріт. У 1881 р. там же була побудована богадільня для убогих і хворих. У 1897 р. при богадільні була збудована спеціальна лікарняна (будівля на 30 ліжок). Утри- мання хворих і персоналу взяли на себе піклувальний комітет богадільні та Одеське повітове земство. У селищах Тіге (Гальбштадтська волость Таврійської губернії) і Вормсі (Одеський повіт Херсонської губернії) були відкриті школи- інтернати для глухонімих27. Меноніти також заснували притулки для пристарілих в с. Рюккенау (1895) і на території колишньої окружної кошари (1904), сирітський притулок в Грос- свейде. У Мунтау (1889), Вальдгеймі і Бурштині (1910) були відкриті приватні лікарні. Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. Розділ VІ 400 Училище-інтернат для глухонімих у Вормсі (Херсонська губернія Одеський повіт) був заснований за ініціативою пастора Д. Штайнванда в 1887 р. на по- жертви релігійних та громадський організацій, приватних осіб. Воно призна- чалося для виховання та освіти глухонімих дітей різних віросповідань. 1892 р. був заснований сирітський будинок у католицькій колонії Карлсрує Одеського повіту Херсонської губернії, для виховання та освіти дітей до 14 років. У 1909 р. був заснований сирітський притулок у католицькій колонії Зельц Одеського повіту Херсонської губернії, колишній Кучурганський коло- ністських округ28. Таким чином на Півдні України виникло та діяло багато філантропічних об’єднань та установ за конфесійною належністю, оскільки на Півдні проживали представники багатьох релігійних напрямків. Своєю діяльністю вони сприяли поліпшенню становища незаможних верств населення регіону. Майже всі ці благодійні об’єднання, окрім матеріальної допомоги, намагалися підтримувати бідних одновірців морально, допомагали їм здобути освіту, створювали бога- дільні та притулки для нужденних. Такі дії відіграли певну роль у зменшенні кількості жебраків і піднесенні духовної культури збіднілого населення. При аналізі функціонування конфесійних благодійних організацій Півдня України слід зазначити, що їх робота в чималому ступені перегукувалася з діяльністю національних благодійних товариств. Особливо це стосується пред- ставників західно-християнських конфесій: лютеран, католиків і кальвіністів. Нерідко одна і та ж людина була членом різних благодійних товариств, націо- нальних і релігійних. Наприклад, Ф. Трітен очолював Благодійне товариство на користь швейцарців і входив до церковної ради при громаді реформатської церкви, там же значився Е. Якобі, голова Благодійного товариства на користь німців. А. Сорон був членом піклувальної комітету школи при католицькій церкві, одночасно будучи активістом одеського Благодійного товариства на користь французів, а А. Шапеллон, будучи секретарем того ж Піклувальної комітету, займав аналогічну посаду (секретаря) і у французькому благодійному товаристві. Однак поліетнічний та особливо соціально диференційований склад като- лицьких, лютеранських, протестантських та менонітських громад у деякій мірі шкодили розвитку благодійності на Півдні України, оскільки майже не існувало тісної взаємодії як в середині кожної конфесії, спільноти, так і між етнічними групами взагалі. ———————— 1 Гребцова И.С. Становление государственного попечительства и общественной благотворительности в Одессе в конце XVIII-го вв. — 60-е гг. ХІХ ст. — Одесса: Астропринт, 2006. — 362 с. 2 Гузенко Ю.І. Становлення та діяльність громадських благодійних об’єднань на Півдні України в другій половині XIX — на початку XX ст. (на матеріалах Херсонської губернії): Дис. на здоб. наук. ступ. канд. іст. наук. — Спец. 07.00.01 — історія України. — Черкаси, 2004. — 241 с. Питання релігійної історії Випуск ХIХ 401 3 Ганзуленко В.П. Римо-католицькі громади півдня України (кінець ХІХ — початок ХХ ст.): соціальний аспект // Південний архів. — Вип. 28/29. — Херсон, 2008. — С. 280–287. 4 Державний архів Одеської області (далі — ДАОО). — Ф. 630. — Оп. 1. — Спр. 106. — Арк. 6–7. 5 Одесский вестник. — 1846. — 30 августа. 6 Одесса 1794–1894. Издание городского общественного управления к столетию города. — Одесса, 1895. — С. 720. 7 Новороссийский календарь на 1852 год. — Одесса, 1851. 8 Плесская-Зебольд Э.Г. Одесские немцы. 1803–1920. — Одесса: ТЭС, 1999. — С. 410. 9 ДАОО. — Ф. 1. — Оп. 195. — Спр. 821. — Арк. 3. 10 Там само. 11 Там само. — Арк. 4. 12 Там само. — Ф. 2. — Оп. 8. — Спр. 1794. — Арк. 60–65. 13 Устав «Приходского благотворительного общества при Римско-католической церкви в Одессе». — Одесса, 1899. — С. 3. 14 Там само. — С. 13. 15 Отчет правления Приходского благотворительного общества при римско-като- лической церкви в Одессе за 1904 г. — Одесса, 1905. — С. 2–4. 16 Ганзуленко В.П. Римо-католицькі громади Півдня України (кінець ХІХ — початок ХХ ст.): соціальний аспект // Південний архів. — Вип. 28/29. — Херсон, 2008. — С. 282. 17 Там само. — С. 283. 18 Гузенко Ю.І. Становлення та діяльність громадських благодійних об’єднань на Півдні України в другій половині XIX — на початку XX ст. (на матеріалах Херсонської губернії): Дис. на здоб. наук. ступ. канд. іст. наук. — Спец. 07.00.01 — історія України. — Черкаси, 2004. — С. 170. 19 Пятый годовой отчет о деятельности «Приходского Человеколюбивого общества при Римско-католической церкви» в г. Николаеве. — Николаев, 1901 р. — С. 5. 20 Державний архів Миколаївської області. — Ф. 229. — Оп. 1. — Спр. 703. — Арк. 355. 21 Там само. — Арк. 357. 22 Ганзуленко В.П. Римо-католицькі громади півдня України (кінець ХІХ — початок ХХ ст.): соціальний аспект // Південний архів. — Вип. 28/29. — Херсон, 2008. — С. 284. 23 Устав «Дамского общества пособия бедным немцам-католикам г. Одессы». — Одесса, 1907. — С. 1. 24 Там само. — С. 2. 25 Устав «Дамского общества при Евангелическо-лютеранской церкви Спасителя» в г. Николаеве. — Николаев, 1913. — С. 4. 26 Там само. — С. 5. 27 Плеская Э. Г. Немцы Причерноморья. — Одесса: Астропринт, 2008. — С. 55. 28 Там само. — С. 56.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-123607
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2307-5791
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T13:27:12Z
publishDate	2011
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Гветадзе, І.Г. 2017-09-07T13:28:36Z 2017-09-07T13:28:36Z 2011 Функціонування доброчинних об’єднань та установ різної конфесійної приналежності на Півдні України (ХІХ — початок ХХ ст.) / І.Г. Гветадзе // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 394-401. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 2307-5791 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123607 94 (477) «18/19» У статті аналізується діяльність релігійних благодійних товариств на Півдні України в XIX — початку ХХ ст. Основна увага приділена дослідженню функціонування лютеранських, католицьких, протестантських та менонітських установ. Аналізуються причини їх виникнення, методи роботи, форми надання допомоги, способи залучення коштів до своїх фондів. Звертається увага на різноманітність форм роботи цих установ. В статье анализируется деятельность религиозных благотворительных обществ на Юге Украины в XIX — начала ХХ в. Основное внимание уделено исследованию функционирования лютеранских, католических, протестантских и менонитских учреждений. Анализируются причины их возникновения, методы работы, формы оказания помощи, способы привлечения в свои фонды средств. Обращается внимание на разнообразие форм работы этих учреждений. The activity of religious charities in the South of Ukraine during the 19th century and the early 20th century is analysed in the article. Focuses on the activities of the Lutheran, Catholic, Protestant and Mennonite institutions. The reasons for charities organizing, their working methods, forms of charitable activity, and ways of attraction of financial recourses have been studied. Attention is given to the variety of the organizations activity types. uk Інститут історії України НАН України Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. Питання релігійної історії Функціонування доброчинних об’єднань та установ різної конфесійної приналежності на Півдні України (ХІХ — початок ХХ ст.) Article published earlier
spellingShingle	Функціонування доброчинних об’єднань та установ різної конфесійної приналежності на Півдні України (ХІХ — початок ХХ ст.) Гветадзе, І.Г. Питання релігійної історії
title	Функціонування доброчинних об’єднань та установ різної конфесійної приналежності на Півдні України (ХІХ — початок ХХ ст.)
title_full	Функціонування доброчинних об’єднань та установ різної конфесійної приналежності на Півдні України (ХІХ — початок ХХ ст.)
title_fullStr	Функціонування доброчинних об’єднань та установ різної конфесійної приналежності на Півдні України (ХІХ — початок ХХ ст.)
title_full_unstemmed	Функціонування доброчинних об’єднань та установ різної конфесійної приналежності на Півдні України (ХІХ — початок ХХ ст.)
title_short	Функціонування доброчинних об’єднань та установ різної конфесійної приналежності на Півдні України (ХІХ — початок ХХ ст.)
title_sort	функціонування доброчинних об’єднань та установ різної конфесійної приналежності на півдні україни (хіх — початок хх ст.)
topic	Питання релігійної історії
topic_facet	Питання релігійної історії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123607
work_keys_str_mv	AT gvetadzeíg funkcíonuvannâdobročinnihobêdnanʹtaustanovríznoíkonfesíinoíprinaležnostínapívdníukraínihíhpočatokhhst

Функціонування доброчинних об’єднань та установ різної конфесійної приналежності на Півдні України (ХІХ — початок ХХ ст.)

Репозитарії

Схожі ресурси