Іван Іванович Рахманінов (1826–1897 рр.): сторінки біографії
У статті висвітлюється життя і творчий шлях професора університету св. Володимира І.І. Рахманінова. В статье освещается жизнь и творческий путь профессора университета св. Владимира И. И. Рахманинова. The article highlights the life and creative career of Professor of the University of St. Vladim...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123615 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Іван Іванович Рахманінов (1826–1897 рр.): сторінки біографії / О.В. Малій // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 504-509. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-123615 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Малій, О.В. 2017-09-07T13:30:44Z 2017-09-07T13:30:44Z 2011 Іван Іванович Рахманінов (1826–1897 рр.): сторінки біографії / О.В. Малій // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 504-509. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 2307-5791 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123615 94(477) «1826/1897» У статті висвітлюється життя і творчий шлях професора університету св. Володимира І.І. Рахманінова. В статье освещается жизнь и творческий путь профессора университета св. Владимира И. И. Рахманинова. The article highlights the life and creative career of Professor of the University of St. Vladimir I. Rachmaninoff. uk Інститут історії України НАН України Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. Біографічні студії Іван Іванович Рахманінов (1826–1897 рр.): сторінки біографії Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Іван Іванович Рахманінов (1826–1897 рр.): сторінки біографії |
| spellingShingle |
Іван Іванович Рахманінов (1826–1897 рр.): сторінки біографії Малій, О.В. Біографічні студії |
| title_short |
Іван Іванович Рахманінов (1826–1897 рр.): сторінки біографії |
| title_full |
Іван Іванович Рахманінов (1826–1897 рр.): сторінки біографії |
| title_fullStr |
Іван Іванович Рахманінов (1826–1897 рр.): сторінки біографії |
| title_full_unstemmed |
Іван Іванович Рахманінов (1826–1897 рр.): сторінки біографії |
| title_sort |
іван іванович рахманінов (1826–1897 рр.): сторінки біографії |
| author |
Малій, О.В. |
| author_facet |
Малій, О.В. |
| topic |
Біографічні студії |
| topic_facet |
Біографічні студії |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| description |
У статті висвітлюється життя і творчий шлях професора університету
св. Володимира І.І. Рахманінова.
В статье освещается жизнь и творческий путь профессора университета
св. Владимира И. И. Рахманинова.
The article highlights the life and creative career of Professor of the University of
St. Vladimir I. Rachmaninoff.
|
| issn |
2307-5791 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123615 |
| citation_txt |
Іван Іванович Рахманінов (1826–1897 рр.): сторінки біографії / О.В. Малій // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 504-509. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT malíiov ívanívanovičrahmanínov18261897rrstorínkibíografíí |
| first_indexed |
2025-11-25T23:28:35Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:28:35Z |
| _version_ |
1850583734485516288 |
| fulltext |
Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. Розділ VІІІ
504
Р О З Д І Л VIII
БІОГРАФІЧНІ СТУДІЇ
УДК 94(477) «1826/1897»
О.В. Малій
(м. Херсон)
ІВАН ІВАНОВИЧ РАХМАНІНОВ (1826–1897 рр.):
СТОРІНКИ БІОГРАФІЇ
У статті висвітлюється життя і творчий шлях професора університету
св. Володимира І.І. Рахманінова.
Ключові слова: біографія, життєдіяльність, реконструкція.
В статье освещается жизнь и творческий путь профессора университета
св. Владимира И. И. Рахманинова.
Ключевые слова: биография, жизнедеятельность, реконструкция.
The article highlights the life and creative career of Professor of the University of
St. Vladimir I. Rachmaninoff.
Key words: biography, livelihoods, reconstruction.
У сучасній українській історіографії актуальними є дослідження проблем,
пов’язаних із конкретними особами, життєвий шлях котрих відобразив харак-
терні особливості певних соціальних верств за конкретних історичних часів.
Саме з цих причин життєдіяльність Івана Івановича Рахманінова заслуговує на
увагу дослідників. Факти біографії останнього свідчать про нього як про
типового представника київської науково-педагогічної інтелігенції другої поло-
вини ХIХ ст. Доктор математичних наук й астрономії, заслужений ординарний
професор кафедри прикладної математики, декан, проректор, ректор Київського
університету св. Володимира походив із дворян православного віросповідання.
Комплекс виявлених джерел дозволяє засвідчити, що життєвий шлях Івана
Рахманінова складався з трьох періодів. Перший — тамбовський. Він охоплює
дитячі роки, життя з батьками в родовому маєтку у селі Казінка Козловського
повіту Тамбовської губернії. Другий — московський. Це час здобуття освіти:
навчання в гімназії та Московському університеті. Події життя І. Рахманінова
цих двох періодів знайшли своє висвітлення в праці «Исторические сведения о
роде дворян Рахманиновых»1. У ній йдеться про його родину — батьків, бабусю,
Біографічні студії Випуск ХIХ
505
братів і сестру, а також про характерні особливості життя російського провін-
ційного помісного дворянства. Третій період — це київський (1853–1897 рр.) —
час професійного становлення науковця зростання І. Рахманінова. Про його
працю в університеті св. Володимира писали В. С. Іконніков та М. Ф. Вла-
димирський-Буданов2. На сторінках щоденника відомого українського правника
О. Ф. Кістяківського зустрічаються нотатки, присвячені Івану Івановичу3. Згаду-
вала І. Рахманінова як яскравого представника професорсько-викладацького
складу Київського університету св. Володимира Н. А. Шип — сучасний дослід-
ник української інтелігенції ХIХ ст. Оцінюючи наслідки діяльності Івана Іва-
новича, вона констатувала: його ім’я «ввійшло в історію вітчизняної науки, …
дослідження І. Рахманінова примножили авторитет і славу вітчизняної науки»4.
Оглядові за змістом матеріали про життєвий шлях Івана Івановича представлені
у праці М. А. Бунге «Історичні відомості про сім’ю Бунге в Росії»5, енцикло-
педичних та інтернет виданнях6. У книзі «Ректори Київського університету
1834–2006» висвітлено біографію І. Рахманінова, подано бібліографію його
праць7.
Вивчення матеріалів з фондів Центрального державного історичного архіву
України в м. Києві й Інституту рукописів Національної бібліотеки України імені
В. І. Вернадського дозволило автору публікації здійснити більш конкретну
реконструкцію життєвого шляху І. Рахманінова.
Він народився у російсько-німецькій родині. Його батько, Іван Мико-
лайович Рахманінов, поміщик Тамбовської губернії, був представником відо-
мого в Російській імперії дворянського роду. 1812 р. у віці вісімнадцяти років
закінчив навчання в другому кадетському корпусі у Санкт-Петербурзі. Перебу-
ваючи з полком у Кременчуці, він зустрівся з Софією Іванівною Готфельд,
дочкою колезького радника, лікаря Івана Івановича Готфельда. Молоді люди
сподобалися один одному і Софія Іванівна прийняла пропозицію Івана Мико-
лайовича вийти за нього заміж.
Подружжя Рахманінових виховувало чотирьох дітей: дочку Варвару та синів
Миколу, Федора й Івана. Відповідно до традицій російської дворянської спіль-
ноти сини поміщиків отримували виховання вдома, а потім поступали юнкерами
в полки або зараховувалися до кадетських корпусів. Дуже рідко поміщики від-
давали своїх синів навчатися до гімназій. За тих часів у дворянському сере-
довищі тільки військова служба користувалася шаною.
Однак родич сім’ї, професор Московського університету Х. Бунге переконав
Івана Миколайовича віддати синів у шляхетний пансіон при Першій москов-
ській гімназії, котра за тих часів вважалася кращим навчальним закладом у місті.
Микола, Федір та Іван були зараховані до нього8. Іван після закінчення курсу
(1843 р.) поступив до Московського університету на друге відділення філософ-
ського факультету.
Після закінчення навчання (1847 р.) у ньому він вибрав кар’єру вченого, він
був запрошений професором Н. Брашманом продовжувати наукові заняття і
присвятити себе вивченню проблем практичної механіки. В другій половині
40-х рр. XIX ст. ще не існувало інституту стипендіатів для підготовки до
Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. Розділ VІІІ
506
професорського звання. Молодій людині потрібно було досягти наукового
результату самостійно й на свої кошти. Професор Н. Брашман радив батьку
І. Рахманінова відправити сина навчатися за кордон. Але настав 1848 р., виїзд
туди був утруднений, майже заборонений. Іван вимушений був залишитися у
Москві та готуватися до магістерського іспиту з прикладної математики,
вивчати практичну механіку самостійно по книгах без стороннього наукового
керівництва.
Під час навчання найбільш талановиті студенти, були рекомендовані про-
фесорами особисто графу Строганову (опікуну Московського учбового округу).
Серед таких молодих людей був й І. Рахманінов. 19 листопада 1852 р., він здав
іспит на ступінь магістра і публічно захистив дисертаційні на тему: «Теорія
вертикальних водяних коліс». Після цього його було затверджено в ступені
магістра математичних наук. Про дану наукову працю відомий математик
П.Л. Чебишев дав позитивний відгук9.
У Московському університеті кафедри теоретичної та практичної механіки
були укомплектовані. І Рахманінов змушений був відправитися до Петербурга.
Його рекомендували графу Кисельову — тодішньому міністрові державного
майна. Івану Івановичу запропонували посаду помічника інспектора класів у
Лісовому інституті для отримання плати, а служити він повинен був у Вченому
комітеті Міністерства державного майна.
У Київському університеті св. Володимира кафедра прикладної математики
залишалася вакантною ще від 1848 р. У зв’язку з цим було оголошено від-
повідний конкурс. Саме у той час один з університетських товаришів І. Рах-
манінова повідомив його про останній. І після довгих коливань Іван Іванович
прийняв рішення відмовитися від посади в Міністерстві державного майна й
перейти на службу до Міністерства народної освіти, що більш відповідало його
нахилам. Височайшим наказом від 18 лютого 1853 р. магістра Московського
університету І.І. Рахманінова було призначено ад’юнктом кафедри прикладної
математики в університет св. Володимира10. По приїзду до Києва, Івана Іва-
новича було радо прийнято у сім’ї його родича Бунге.
Поступивши на кафедру, І. Рахманінов почав клопотатися про створення
при університеті кабінету моделей машин. Ця пропозиція була схвалена радою
університету. 1856 р. за працю «Основания теории относительного движения и
некоторые ее приложения как примеры» він здобув ступінь доктора матема-
тичних наук та астрономії. 1857 р. Івана Івановича було затверджено екстра-
ординарним професором кафедри прикладної математики. З грудня 1860 р. —
він ординарний професор зазначеної кафедри (від 1863 р. — кафедри механіки),
у лютому 1878 р. став заслуженим ординарним професором математики.
За роки служіння в Київському університеті св. Володимира І. Рахманінов
викладав курси аналітичної механіки, нарисної геометрії, гідростатики й гідро-
динаміки. Ним було написано багато наукових статей, у тому числі видано
початкові розділи університетського курсу механіки11. «В Київському універ-
ситеті покращилось викладання і розширилися дослідження у галузі математики
з приходом на викладацьку роботу випускника Московського університету Івана
Біографічні студії Випуск ХIХ
507
Івановича Рахманінова», — зазначила в у своїй монографії Н.А. Шип12. Численні
праці вченого дуже різноманітні за змістом. У ряді їх чисто теоретичного
характеру він розглядав принципи механіки. В інших студіях він висвітлював
питання гідравліки. Наприкінці свого життя І. Рахманінов цікавився пробле-
мами, тісно пов’язаними з геометрією поверхонь. Крім того, його дослідження
стосувалися теорії пружності. Іван Іванович вніс якісні зміни й у викладання
аналітичної механіки. Істотним доповненням до його лекцій були власні наукові
розробки з теорії руху матеріальної крапки по поверхні та навколо нерухомого
центру геометричного значення інтегралів рівняння, із загальних принципів
механіки, з теорії напруженого стану деформованих пружних тіл. Його учень
М.Є. Ващенко-Захарченко писав, що І. Рахманінов «почав вводити до курсів
своїх лекцій сучасні знання і методи викладання, великий прихильник великого
таланта Остроградського, він вводить основи механіки, встановлені Остроград-
ським, розробляє їх самостійно і робить свій курс сучасним, який відрізняється
чіткістю викладання й єдністю прийомів»13. Іван Іванович читав також публічні
лекції з практичної механіки14.
1858 р. І. Рахманінова було направлено на два роки в наукове відрядження
до Німеччини, Франції та США для ознайомлення із тогочасним станом викла-
дання теоретичної та практичної механіки. Після цього відрядження він вніс
низку пропозицій щодо покращення системи навчання на фізико-математичному
факультеті. 1862 р. вченого знову було відряджено на чотири місяці до Лондона
на Всесвітню виставку15.
Іван Іванович чотири рази обирався деканом фізико-математичного факуль-
тету. Цю посаду він обіймав від жовтня 1868 р. до травня 1875 р. та від квітня
1880 р. до травня 1881 р. Саме завдяки зусиллям І. Рахманінова було запро-
ваджено курс гістології на фізико-математичному факультеті. Спочатку головна
будівля університету св. Володимира проектувалася для трьох факультетів.
Згодом до нього приєднали і медичний, клініки котрого розмістилися у головній
будівлі. В результаті цієї реорганізації кабінети й лабораторії фізико-мате-
матичного факультету отримали дуже малі приміщення, які не відповідали
науковим цілям та поступовому зростанню кількості студентів. За клопотанням
викладачів, рада університету виділила 35 тис. руб. із своїх спеціальних коштів
для споруди окремого приміщення хімічної лабораторії. Під головуванням
декана І.І. Рахманінова було створено комісію з професорів для вибору одного з
представлених на конкурс проектів лабораторії. 14 серпня 1869 р. проведено
закладку її приміщення16.
1875 р. Іван Іванович був обраний проректором університету св. Воло-
димира (травень 1875 — лютий 1878 рр.). Перебуваючи на посаді, він взяв
участь у роботі комісії з перегляду університетського статуту 1863 р. 1878 р.
вчений був знову обраний проректором, але залишався ним недовго, оскільки 27
грудня 1879 р. був звільнений за власним бажанням.
1880 р. І. Рахманінов обіймав посаду ректора, для спеціальних випадків,
передбачених параграфом 36 університетського статуту 1863 р. 5 травня 1881 р.
він був затверджений ректором університету св. Володимира і залишався на цій
Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. Розділ VІІІ
508
посаді до 1 березня 1883 р. Вчений узяв участь у роботі комісії по підготовці
загальноросійського університетського статуту (1884 р.). Іван Іванович був
серед тих, хто обстоював автономію відповідних навчальних закладів.
Будучи проректором і ректором, він кілька разів тимчасово управляв Київ-
ським навчальним округом. І. Рахманінов, як опікун останнього, дозволив влаш-
товувати в університетському саду благодійні гуляння на користь бідних
студентів, які не дозволялися раніше. Від тих часів їх почали проводити
регулярно.
До дня 50-річного ювілею Університету св. Володимира (1884 р.) Іван
Іванович надав 5 тис. руб. для встановлення на відсотки з капіталу премій, що
сприятиме подальшій самостійній діяльності вихованців університету з пред-
метів, котрі викладалися на фізико-математичному факультеті. Премії ці вида-
валися через два роки й складалися з великої золотої медалі та грошової
винагороди (300 руб.). В одному із протоколів засідання ради Університету було
записано: «Представлення фізико — математичного факультету від 10 грудня
1897 р. за № 156 про присудження магістру ботаніки Кон. Пурієвичу премії
імені заслуженого ординарного професора І.І. Рахманінова за твір: «Фізіологічні
дослідження над опорожненням вмістилищ запасних речовин при пророс-
танні»17.
Упродовж двох років (1889–1890 рр.) Іван Іванович керував Товариством
взаємного кредиту, від 1889 р. виконував обов’язки голови Київського слов’ян-
ського добродійного товариства. І. Рахманінов був також членом математичного
товариства при Московському університеті, московського шанувальників при-
родознавства, антропології й етнографії, Київського природодослідників і Київ-
ського технічного18. На засіданнях Київського фізико-математичного товариства
професор Рахманінов зробив п’ять повідомлень: одне — у 1894 р. — «О центре
сил» та чотири в 1895 р. — «О равновесии гибкой нерастяжимой поверхности».
«Усі звісно пам’ятають, з якою чисто юнацькою живістю наш маститий
професор викладав з цієї кафедри свої наукові думки. Треба було дивуватися тій
енергії, з котрою 70-річний учений робив свої більш ніж годинні реферати.
Зацікавлення науковими дослідженнями, спрага нових пізнань були характер-
ними рисами І.І. Рахманінова. Він, старий боєць серед подвижників науки, із
жаром неофіта брався за кожну нову працю, справедливо вбачаючи у цьому
новий крок уперед у справі самовдосконалення», — згадував один із сучасників
Івана Івановича19.
————————
1 Исторические сведения о роде дворян Рахманиновых. — К., 1895. — С. 68–69; 74–
75.
2 Владимирский-Буданов М.Ф. История Императорского университета св. Владими-
ра. — Т. 1. — К., 1884. — С. 567, XXXIII, XXXIV; Биографический словарь профессоров
и преподавателей Императорского университета св. Владимира (1834–1884). — К.,
1884. — С. 557–558.
Біографічні студії Випуск ХIХ
509
3 Кістяківський О.Ф. Щоденник (1874–1885). У 2 т. Т. 1. — К., 1994. — С. 38, 42,
314, 318, 382, 386, 563, 577.
4 Шип Н.А. Интеллигенция на Украине (XIX в.). — К., 1991. — С. 50, 150–151.
5 Бунге Н.А. Исторические сведения о семье Бунге в России. — К., 1901. — С. 9.
6 Российский биографический словарь. В 20 т. — Москва, 2001. — С. 72–73;
УРЕ. — Т. 12. — К., 1963. — С. 145; УРЕ. — 2-е вид. — Т. 9. — К., 1983. — С. 291;
УРЕС. — Т. 3. — К., 1987. — С. 74; www / rulex.ru.
7 Ректори Київського університету 1834–2006. — К., 2006. — С. 126–129.
8 Исторические сведения о роде дворян Рахманиновых. — С. 74–75.
9 Там же. — С. 85.
10 Владимирский-Буданов М.Ф. — Указ.соч. — С. 57.
11 Некролог проф. И.И. Рахманинова // Университетские известия. — 1898. — № 5. —
С. 33.
12 Шип Н.А. Указ.соч. — С. 150–151.
13 Історія Київського університету. — К., 1959. — С. 75.
14 Центральний державний історичний архів України у м. Києві. — Ф. 707. —
Оп. 44. — Спр. 26. — Арк. 21–21 зв.
15 Там само. — Арк. 8 зв.
16 Исторические сведения о роде дворян Рахманиновых. — С. 90.
17 Протоколы заседания совета императорского университета св. Владимира //
Университетские известия. — 1897. — № 5. — С. 47.
18 Некролог проф. И.И. Рахманинова // Там же. — С. 34.
19 Там же.
|