«Цензурна реформа 1865 р.» в українській та російській історіографії
У статті на основі аналізу основних праць дослідників розглядаються погляди й оцінки вчених дорадянської, радянської та сучасної доби на причини, сутність і значення цензурної реформи 1865 р. Здійснено також спробу подолання деяких стереотипних тверджень щодо реформаторського кроку імперської влад...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123834 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «Цензурна реформа 1865 р.» в українській та російській історіографії / О.Ю. Кирієнко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 20. — С. 280-287. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-123834 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Кирієнко, О.Ю. 2017-09-10T18:41:43Z 2017-09-10T18:41:43Z 2012 «Цензурна реформа 1865 р.» в українській та російській історіографії / О.Ю. Кирієнко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 20. — С. 280-287. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 2307-5791 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123834 070.13 (477) «19» У статті на основі аналізу основних праць дослідників розглядаються погляди й оцінки вчених дорадянської, радянської та сучасної доби на причини, сутність і значення цензурної реформи 1865 р. Здійснено також спробу подолання деяких стереотипних тверджень щодо реформаторського кроку імперської влади Росії в інформаційній сфері. В статье на основе анализа основных работ исследователей рассматриваются взгляды и оценки ученых досоветской, советской и современной эпохи на причины, сущность и значение цензурной реформы 1865 г. Осуществлена также попытка преодоления некоторых стереотипных утверждений реформаторского шага имперской власти России в информационной сфере. In the article major researchers’ point of views on censorship reform in 1865 have been analyzed. Some historical statements overstated. uk Інститут історії України НАН України Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. Методологія. Історіографія. Джерелознавство «Цензурна реформа 1865 р.» в українській та російській історіографії Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
«Цензурна реформа 1865 р.» в українській та російській історіографії |
| spellingShingle |
«Цензурна реформа 1865 р.» в українській та російській історіографії Кирієнко, О.Ю. Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| title_short |
«Цензурна реформа 1865 р.» в українській та російській історіографії |
| title_full |
«Цензурна реформа 1865 р.» в українській та російській історіографії |
| title_fullStr |
«Цензурна реформа 1865 р.» в українській та російській історіографії |
| title_full_unstemmed |
«Цензурна реформа 1865 р.» в українській та російській історіографії |
| title_sort |
«цензурна реформа 1865 р.» в українській та російській історіографії |
| author |
Кирієнко, О.Ю. |
| author_facet |
Кирієнко, О.Ю. |
| topic |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| topic_facet |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| publishDate |
2012 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| description |
У статті на основі аналізу основних праць дослідників розглядаються
погляди й оцінки вчених дорадянської, радянської та сучасної доби на причини,
сутність і значення цензурної реформи 1865 р. Здійснено також спробу подолання деяких стереотипних тверджень щодо реформаторського кроку імперської влади Росії в інформаційній сфері.
В статье на основе анализа основных работ исследователей рассматриваются взгляды и оценки ученых досоветской, советской и современной эпохи
на причины, сущность и значение цензурной реформы 1865 г. Осуществлена
также попытка преодоления некоторых стереотипных утверждений реформаторского шага имперской власти России в информационной сфере.
In the article major researchers’ point of views on censorship reform in 1865
have been analyzed. Some historical statements overstated.
|
| issn |
2307-5791 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/123834 |
| citation_txt |
«Цензурна реформа 1865 р.» в українській та російській історіографії / О.Ю. Кирієнко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 20. — С. 280-287. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kiríênkooû cenzurnareforma1865rvukraínsʹkíitarosíisʹkíiístoríografíí |
| first_indexed |
2025-11-24T16:07:11Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:07:11Z |
| _version_ |
1850482474616881152 |
| fulltext |
Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. Розділ VІ
280
Р О З Д І Л VІ
МЕТОДОЛОГІЯ. ІСТОРІОГРАФІЯ.
ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО
УДК 070.13 (477) «19»
О.Ю. Кирієнко
(м. Київ)
«ЦЕНЗУРНА РЕФОРМА 1865 р.» В УКРАЇНСЬКІЙ ТА РОСІЙСЬКІЙ
ІСТОРІОГРАФІЇ
У статті на основі аналізу основних праць дослідників розглядаються
погляди й оцінки вчених дорадянської, радянської та сучасної доби на причини,
сутність і значення цензурної реформи 1865 р. Здійснено також спробу подо-
лання деяких стереотипних тверджень щодо реформаторського кроку імпер-
ської влади Росії в інформаційній сфері.
Ключові слова: цензурна реформа, попередня та каральна цензура, Головне
управління у справах друку, «революційна ситуація», журналістика, книго-
видання.
В статье на основе анализа основных работ исследователей рассматри-
ваются взгляды и оценки ученых досоветской, советской и современной эпохи
на причины, сущность и значение цензурной реформы 1865 г. Осуществлена
также попытка преодоления некоторых стереотипных утверждений рефор-
маторского шага имперской власти России в информационной сфере.
Ключевые слова: цензурная реформа, предварительная и карательная
цензура, Главное управление по делам печати, «революционная ситуация»,
журналистика, книгоиздание.
In the article major researchers’ point of views on censorship reform in 1865
have been analyzed. Some historical statements overstated.
Keywords: censorship, Department of Press, «revolutionary situation», jour-
nalism, book publishing.
Доба «великих реформ» в Російській імперії одна з ключових проблем
другої половини ХІХ ст., яка стала предметом наукового вивчення із самого
початку виникнення цього явища. Нині перед дослідниками постає завдання
комплексного дослідження проблеми підготовки, впровадження та наслідків
соціально-економічних, культурницьких й адміністративних реформ, здійснених
Методологія. Історіографія. Джерелознавство Випуск ХХ
281
урядом Російської імперії. Ряд уже досліджених, здавалося б, висвітлених ас-
пектів потребує на основі нових методологічних підходів докорінного переос-
мислення. Не винятком є і так звана «цензурна реформа 1865 р.», яка ще у
ХІХ ст. мала діаметрально протилежні трактування, а у радянський час, незва-
жаючи на один загальноприйнятий методологічний підхід, отримувала різні
модифіковані версії причини, суті та значення зробленого реформаторського
кроку.
По аналогії з ключовою реформою «доби капіталістичної модернізації
Росії» — селянською, — цензурній реформі передувала довготривала підготовча
робота: створювалися чисельні комісії, складалися різноманітні проекти тощо.
Першим кроком такого реформування став указ імператора Олександра ІІ від
23 січня 1858 р. про ліквідацію відомчої цензури. На наше переконання, лікві-
дацію відомчої цензури не слід розглядати як елемент послаблення цензурного
режиму у Російській імперії, оскільки замість установ відомчої цензури до
складу Петербурзького цензурного комітету вводилися посади «довірених чи-
новників» із міністерств та відомств Російської імперії, які консультували цен-
зорів із питань пов’язаних із цензуруванням спеціальної літератури, у тому числі
і на військову, фінансову, освітню тематику1.
У 1862 р. завершила свою роботу спеціальна комісія по розробці нового
цензурного статуту. Її результати були втілені у закон від 10 березня 1862 р. та
«Тимчасові правила для керівництва цензурою» від 12 травня 1862 р.2 Згідно з
цим законом були розмежовані цензурні функції між Міністерством внутрішніх
справ, яке займалося наглядом за друком і діяльністю цензорів, та Мініс-
терством народної освіти, на яке покладалося виконання всіх інших зобов’язань
по цензурі. Водночас посилювалася функція МВС: замість Головного управ-
ління цензури утворилася Рада міністра внутрішніх справ із питань друку,
основна роль в управлінні цензурою перейшла до міністра поліційного відом-
ства3. Після прийняття «Тимчасових правил для керівництва цензурою» продов-
жилася робота по розробці постійнодіючого цензурного нормативно-правового
акта. Так, 14 січня 1863 р. за указом імператора Олександра ІІ було утворено
комісію по виробленню нового цензурного статуту, яку очолив князь Д. Оболен-
ський. Нагляд за роботою комісії покладався на Раду у справах книговидання
при МВС4.
24 березня 1865 р. проект цензурного статуту був погоджений на загальному
засіданні Ради міністрів з подальшим його затвердженням 6 квітня 1865 р.
імператором. Тим самим проект здобув силу закону і відомий під назвою
«Тимчасові правила про цензуру та друк від 6 квітня 1865 р.»5.
Переходячи від короткого опису реформування цензурного відомства у
Російській імперії до аналізу історіографії цього процесу, варто зазначити, що
зростання ролі інформації у сучасному світі, посилення її впливу на суспільно-
політичні процеси та водночас усунення будь-яких перепон на шляху наукового
пізнання посилюють зацікавленість істориків питаннями цензури та її інститу-
алізаційним оформленням протягом ХІХ–ХХ ст. У зв’язку з цим проблематика
розробки, ухвалення та впровадження у життя цензурної реформи 1865 р. у
Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. Розділ VІ
282
Російській імперії має значну історіографічну базу, яка потребує відповідного
аналізу та характеристики. Згадані нижче вчені у своїх працях намагалися
підсумувати розвиток процесу дослідження цензури, надати певну оцінку пра-
цям попередників, проте, окремо питання історіографії реформування законо-
давчої й організаційної бази інституту цензури в Росії у період капіталістичної
модернізації не розглядалося.
Дорадянська історіографія має значні напрацювання у царині цензури.
Перші такі праці з’явилися ще на початку 1860-х рр. і були, власне, викликані
необхідністю підсумування історичного досвіду функціонування цього соціо-
культурного феномену в Російській імперії та розробки на основі цієї емпірики
проектів реформування нормативно-правової бази й структури відповідних
органів. Серед таких емпіричних праць варто виділити «Исторические сведения
о цензуре в России» та «Сборник постановлений и распоряжений по цензуре с
1720 по 1862 гг.», підготовлені П. Щебальським6. Якщо перша книга являє
собою нарис історії цензурних установ у Росії з офіційного погляду, то друга є
цінним джерелом із нормативно-правового регулювання у сфері цензури. Для
дорадянської російської історіографії характерним є те, що автори у переважній
більшості зосереджувалися на переломних моментах і ключових подіях, як-то,
прийняття Першого цензурного статуту, проведення цензурної реформи тощо.
Такий підхід пояснюється тим, що дослідники намагалися прив’язати свої
історичні екскурси до сучасної їм суспільно-політичної ситуації, розкрити свою
політичну позицію. Найбільш поширеною була практика написання ювілейних
статей та історичних довідок до ювілеїв цензурних реформ: П. Уголов7,
Н. Енгельгард8, П. Фрідберг, В. Фукс9.
Загалом у дорадянській історіографії цензури за ідеологічним підходом слід
виділяти два напрями: «офіціозно-охоронний» та «буржуазно-ліберальний».
Представники першого напрямку — П. Щебальський, С. Рождественський,
О. Нотович, К. Арсеньєв — пояснювали причину проведення реформ у сфері
цензури прагненнями влади поліпшити стан свободи слова. Натомість пред-
ставниками другого — А. Скабічевський, Н. Енгельгард, М. Лемке, Г. Джан-
шиєв, В. Розенберг, В. Якушкін − вважали, що зміни урядової політики у сфері
друку були обумовлені посиленням ролі громадської думки в умовах зарод-
ження громадянського суспільства, появу якого пов’язували з «добою великих
реформ»10.
Для представників «офіціозно-охоронного» історіографічного напряму було
характерним розглядати історію цензури на основі правового підходу. Дослід-
ників, серед яких більшість становили юристи, цікавила насамперед практика
застосування цензурного законодавства. Представники цієї течії вивчали, по
суті, історію цензурного права.
Дослідники «буржуазно-ліберального» напряму (переважно літератори),
навпаки, розглядали цензуру нібито «знизу» — як засіб обмеження і тиску влади
на літературу та періодичну пресу. Вони вивчали історію цензури як частину
історії літератури і майже не досліджували аспект законодавчої політики у цій
галузі.
Методологія. Історіографія. Джерелознавство Випуск ХХ
283
Серед праць дослідників дорадянського періоду слід окремо зупинитися на
роботі Михайла Лемке «Эпоха цензурных реформ 1859–1865 гг.», у якій учений
проаналізував суспільну ситуацію довкола цензурних реформ, розкрив безпо-
середній процес вироблення основних змін, а також охарактеризував правові
колізії, пов’язані із застосуванням нових цензурних норм. Учений аргумен-
товано довів, що цензурна реформа в Російській імперії визначалася не лише
«Тимчасовими правилами про цензуру та друк від 6 квітня 1865 р.», адже це був
процес перманентних модифікацій, що розпочалися ще з середини ХІХ ст.11
Дещо схожої думки дотримувався К. Арсеньєв, який у розвитку цензурного
законодавства виокремив такі етапи: 1) 1855–1865 рр. — керівництво в цен-
зурній політиці на основі законів та тимчасових циркулярів «Миколаївської
епохи»; 2) вересень 1865 р. — листопад 1871 р. — період дії «Закону 6 квітня
1865 р.»; 3) листопад 1871 р. — травень 1872 р. — перегляд законів про друк;
4) 1872 р. — лютий 1880 р. — період реакції та застою; 5) березень 1880 р. —
жовтень 1895 р. — спроба руху, нова реакція, новий застій12.
Українські дослідники цього періоду історіографії (В. Антонович, М. Дра-
гоманов, М. Грушевський, С. Єфремов, В. Науменко, П. Стебницький) свою ува-
гу акцентували на характеристиці антиукраїнського цензурного законодавства,
аналізували розвиток цензурної політики в «українському питанні», однак, щодо
аспектів цензурної реформи 1865 р. вони обмежилися лише епізодичними згад-
ками13.
У радянську добу абсолютизація марксистсько-ленінської методології обме-
жила можливості комплексного вивчення проблем цензури, яка розглядалася
тільки як засіб боротьби самодержавства з революційними та прогресивними
виданнями.
Радянська дослідниця Ю. Герасимова відстоювала думку, що «революційна
ситуація» 50–60-х рр. ХІХ ст. змусила самодержавство піти на поступки і
скасувати попередню цензуру для періодичних видань Москви та Петербурга,
але водночас було посилено поліційні функції цензури і розгорнулися пере-
слідування прогресивних періодичних видань14. Інша дослідниця В. Чернуха
також відстоювала думку про вплив «революційної ситуації» на політику влади
в області цензури. Водночас вона зазначала, що на курс цензурної політики
імперського уряду почали впливати посилення ролі громадської думки у
суспільно-політичному житті країни та необхідність влади рахуватися з нею. На
думку В. Чернухи, поряд із застосуванням цензурних заходів для формування
громадської думки, влада залучила до цього процесу підконтрольні її офіційні та
офіціозні періодичні видання15. Таке твердження, на наш погляд, є цілком
справедливим, особливо коли розглядати цензурне реформування 1860-х рр. та
генезис Валуєвського циркуляра і, водночас, широку пропагандистську кампа-
нію, проведену у російській офіціозній пресі з метою довести справедливість й
обґрунтованість таких владних заходів.
Радянські дослідники Б. Балуєв, О. Бєрєжной, П. Зайончковський, які займа-
лися вивченням цензурної політики самодержавства у період 80-х рр. ХІХ ст. —
на початку XX ст., обмежилися лише констатацією консервативного характеру
цензурної реформи16.
Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. Розділ VІ
284
Своєрідним підсумком дослідження цензурної реформи 1865 р. у радян-
ський період стала кандидатська дисертація Н. Патрушевої, в якій авторка
дійшла висновку, що зміни у цензурному законодавстві не можна оцінювати
однозначно: одні статті «Тимчасових правил про цензуру і друк від 6 квітня
1865 р.» надавали періодичним виданням певну свободу, інші — різко знижу-
вали їхнє значення. Прийняті після 6 квітня 1865 р. зміни і доповнення у
«Статуті про цензуру та друк» істотно розширили видавничі права столичної
преси, однак великі суми завдатку, що вносилися столичними газетами і жур-
налами, включали таке явище як «самоцензура» (у разі порушення цензурних
норм завдаток конфіскувався уповноваженим на це органом) та унеможлив-
лювали через брак коштів доступ до безцензурності виданням, орієнтованим на
середні та нижчі прошарки населення. Попри все це, Н. Патрушева зазначила,
що цензурна реформа 1865 р. була серйозним кроком уперед і започаткувала
перехід старої системи попередньої цензури до закону про друк, заснованого на
судовій відповідальності17.
У сучасній російській історичній науці досить потужним є напрям по
дослідженню історії цензури та цензурної політики імперської доби. Так, серед
дослідників, які займаються цими питаннями, найавторитетнішими і найвідо-
мішими є Д. Бадалян, В. Березина, Л. Громов, В. Жирков, Н. Патрушева, Т. По-
лусмак18. Різні аспекти цензурної політики російського самодержавства знайшли
своє відображення у кандидатських дисертаціях Т. Горяєвої, С. Григор’єва,
Л. Гусмана, М. Євдокимова, Д. Іванова, М. Матвєєва, В. Москвіна, М. Павлова,
М. Пшеничної, Л. Старкова, О. Суворова, С. Ячевського19.
Проаналізувавши розвиток цензури в Росії від її зародження і, практично, до
сучасності, В. Жирков значну увагу приділив реформуванню законів щодо друку
у 60-ті рр. ХІХ ст. Учений розглядає цензуру у нерозривній єдності з історією
розвитку періодичної преси, аналізує взаємовпливи двох соціальних інститутів і
дійшов висновку, що прийняття «Тимчасових правил про цензуру та друк від
6 квітня 1865 р.» в умовах жорсткого контролю за видавничою діяльністю слід
вважати певним проривом. Він не погоджується з оцінкою радянських дослід-
ників про те, що в «одній упряжці опинилися дві реформи: найліберальніша —
судова і найреакційніша — цензурна». Реформа у сфері друку не виокремлю-
валася з-поміж решти, а йшла у рамках загального реформування та становлення
нової соціально-політичної атмосфери. В. Жирков відмічає, що у пострефор-
менний період відбувався однаковий наступ влади на нові інститути: обмеження
прав преси, судів, земств у порівнянні з нещодавно виданими нормативно-
правовими актами. Це уповільнювало процес модернізації російського
суспільства, але не змінювало його по суті20.
Подібної позиції дотримується також Т. Полусмак. На її думку, в історії
російської цензури 1865 р. став переломним роком, адже уряд офіційно визнав,
що відмовляється від тотальної попередньої цензури і ніби бере на себе
зобов’язання розширити права преси. Однак, цього неоголошеного зобов’язання
не було виконано. Права друкованих видань продовжували урізати, робилися
певні поступки тільки у разі зростання громадського обурення21.
Методологія. Історіографія. Джерелознавство Випуск ХХ
285
Зміна методологічних підходів та поглиблення вивчення цензурної практики
протягом другої половини ХІХ ст. дозволили Н. Патрушевій на сучасному етапі
дослідження значно більше уваги приділити аспекту реформування діяльності
відповідного відомства в Російській імперії. Так, у нещодавно опублікованій
статті дослідниця висловила ряд важливих положень щодо цього процесу.
Зокрема, «Тимчасові правила про цензуру і друк від 6 квітня 1865 р.», на думку
російського історика, у частині надання більшої свободи пресі не спрацювали,
оскільки вже через рік повністю було завершено контрреформу (в законо-
давчому порядку була знищена судова відповідальність за порушення цензурних
норм), натомість, згідно з названим документом розширилася мережа цензурних
органів на місцях, збільшилося їх фінансування, зріс юридичний і соціальний
статус цензорів, що не могло своєю чергою не вплинути на поліпшення ефек-
тивності функціонування відповідного інституту держави. Але останнє не слід
розуміти тільки як «затискання у цензурні лещата літератури та журналістики», —
вдосконалення механізмів роботи цензурних установ дозволило зняти ряд бюро-
кратичних незручностей, з якими стикалися видавці і журналісти до реформи22.
Українська сучасна історіографія (представлена статтями та дисертаціями
М. Щербака, Н. Щербак, В. Савчинського, В. Юрченко) також має значні напра-
цювання по діяльності цензурних інституцій в українських губерніях та цен-
зурній політиці російського самодержавства загалом. Однак окремо слід виді-
лити статтю Ніни Щербак «Цензурна реформа в Російській імперії у системі
буржуазних перетворень 60–70-х рр. ХІХ ст.»23. Дослідниця у згаданій реформі
виділяє декілька етапів: 1860 р. — початок реформування — зосередження
нагляду за друком і діяльністю місцевих відповідних органів у Головному
управлінні цензури; 1862 р. — розподіл цензурних функцій між міністерствами
внутрішніх справ та освіти; 1865 р. — набуття чинності «Тимчасових правил
про цензуру та друк від 6 квітня 1865 р.», передача цензури цілком і повністю до
міністерства внутрішніх справ. Щодо останнього нормативно-правового акта,
Н. Щербак зазначає, що він не став цензурним статутом, а лише реорганізував
існуючу та вже вибудувану структуру цензурних органів у центрі і на місцях.
1870−1880-ті рр. авторка вважає періодом вихолощення цензурної реформи;
вдосконалення певних юридичних норм, оптимізації процедур процесуального
розгляду справ про порушення цензурного законодавства у суді. Загальна ж
оцінка зводиться до констатації факту того, що реформа мала суперечливий
характер, а на її згортання вплинуло вбивство імператора Олександра ІІ.
Отже, попри тривалий період дослідження цензурної реформи в історичній
науці відсутній єдиний загальноприйнятий погляд на її сутність та значення.
Враховуючи погляди вчених, мабуть необхідно констатувати, що датувати
реформу лише 1865 р. не зовсім коректно. Процес реформування розтягувався з
другої половини 1850-х до початку 1880-х рр. У його плині 1865 р. виступає
лише як один з етапів, відзначений тільки певною структурною перебудовою
центральних цензурних органів. Ідентифікувати його як початок законодавчого
закріплення переходу від попередньої до каральної цензури, на наше пере-
конання, не можна. Адже ні де-юре, ні де-факто цього не відбулося. Що ж до
Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. Розділ VІ
286
оцінок прогресивності реформи, то, мабуть, слід дотримуватися такої позиції,
що за вдосконаленням діяльності цензурного апарату не завжди приховується
реакційний замисел. Для видань, опозиційних до уряду і його політики (у тому
числі й україномовних), реформа принесла значні складнощі, натомість журна-
лістика і література нейтрального змісту отримали достатньо міцний імпульс
для свого розвитку.
————————
1 Иванов Д. Русская военная цензура в эпоху реформ Александра ІІ // Проблемы
отечественной истории. — Москва, 2000. — Вып. 6. — С. 64.
2 Лемке М. К. Эпоха цензурных реформ 1859–1865 гг. — Санкт-Петербург, 1904. —
С. 168–170.
3 Там же. — С. 170.
4 Чернуха В. Правительственная политика в области печати: 60–70-е годы ХІХ века. —
Ленинград, 1989. — С. 43.
5 Патрушева Н. История цензурных учреждений в России во второй половине ХІХ —
начале ХХ века // Книжное дело в России во второй половине XIX — начале XX века:
Сб. науч. тр. — Санкт-Петербург, 2000. — Вып. 10. — С. 43.
6 Щебальский П.К. Исторические сведения о цензуре в России. — Санкт-Петербург,
1862. — 76 с.
7 Уголов П.С. Цензурная реформа в 1862 г. // Вестник Европы. — 1882. — № 5. —
С. 134–174.
8 Энгельгард Н.А. Цензура в эпоху великих реформ (1855–1875 гг.) // Исторический
вестник. — 1902. — № 3. — С. 830–853; № 10. — С. 133–158; № 11. — С. 572–600; № 12. —
С. 1015–1043.
9 Фридберг П.И. Записка о цензуре. — Санкт-Петербург, 1862. — 45 с.; Фукс В.Я.
Записка о цензуре. — Санкт-Петербург, 1862. — 54 с.
10 Герасимова Ю.И. Из истории русской печати в период революционной ситуации
конца 1850-х — начала 1860-х гг. — Москва, 1974. — С. 17–18.
11 Лемке М.К. Указ. соч. — 515 с.
12 Арсеньев К.К. Законодательство о печати. — Санкт-Петербург, 1903. — 264 с.
13 Антонович В.Б. Записка в справі обмежень української мови // Записки Україн-
ського Наукового Т-ва в Києві. — Київ, 1908. — Кн. 3. — С. 33–39; Грушевський М.С.
Ганебній пам’яті // Україна. — 1926. — Кн. 4 (18). — С. 46–51; Драгоманов М.П. По
вопросу о малорусской литературе // Собр. полит. соч. М.П. Драгоманова. Т. 2. —
Париж, 1907. — С. 153–199; Ефремов С.О. Вне закона: к истории цензуры в России //
Літературно-критичні статті [упоряд., передмова і примітки Е.С. Соловей]. — К., 1993. —
351 с.; Науменко В.П. До історії указу 1876 року про заборону українського письменства //
Україна. — 1907. — Т. 2, кн. 2 (5), ч. 1. — С. 135–151; Стебницкий П.Я. Очерк развития
цензурного режима в отношении малорусской письменности // Україна: наука і куль-
тура. — К., 1993. — Вип. 26/27. — С. 94–110.
14 Герасимова Ю. Указ. соч. — 208 с.
15 Чернуха В.Г. Указ. соч. — 205 с.
16 Балуев Б.П. Политическая реакция 80-х гг. ХІХ в. и русская журналистика. —
Москва, 1971. — 254 с.; Бережной А.Ф. Царская цензура и борьба большевиков за
свободу печати (1895–1914). — Ленинград, 1967. — 288 с.; Зайончковский П.А. Рос-
сийское самодержавие в конце ХIХ века. — Москва, 1970. — 444 с.
Методологія. Історіографія. Джерелознавство Випуск ХХ
287
17 Патрушева Н.Г. Цензурная реформа в России 1865 г.: автореф. дисс. … канд. ист.
наук. — Ленинград, 1990. — 21 с.
18 У мысли стоя на часах … Цензоры России и цензура / Д.А. Бадалян, В.Г. Бере-
зина, Л.П. Громова и др. — [под. ред. В.Г. Жиркова]. — Санкт-Петербург, 2000. —
260 с.; Жирков Г.В. История цензуры в России ХIХ–ХХ вв.: Учеб. пособие для студентов
высших учебных заведений. — Москва, 2001. — 368 с.; Патрушева Н.Г. Цензурная
реформа ХІХ века и ее влияние на структуру цензурных учреждений и состав цен-
зорского корпуса // Исторические, философские, политические и юридические науки,
культурология и искусствоведение. Вопросы теории и практики. — Тамбов, 2011. —
№ 5 (11): в 4-х ч. Ч. 3. — С. 134–138; Полусмак Т.Л. Цензурное законодательство доре-
волюционной России: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. — Н. Новгород, 2003. — 194 с.
19 Режим доступу: http://www.opentextnn.ru.
20 Жирков Г.В. Указ. соч. — С. 152–153.
21 Полусмак Т.Л. Указ. соч. — С. 18.
22 Патрушева Н.Г. Цензурная реформа ХІХ века... — С. 134–136.
23 Щербак Н.М. Цензурна реформа в Російській імперії у системі буржуазних
перетворень 60–70-х років ХІХ ст. // Наукові праці історичного факультету Запорізького
державного університету. — Запоріжжя, 2008. — Вип. 24. — С. 76–79.
|