Спроба організації роялістського походу герцогом А.Е. де Ришельє проти революційної Франції наприкінці XVIII ст. як перша спроба антинаполеонівського протистояння
У статті йдеться про спроби французів, котрі не прийняли буржуазно- демократичної революції в себе на батьківщині й емігрували в південні регіони Російської імперії, організувати на теренах Новоросії осередок спротиву республіканським ідеям. Відмічено непересічну роль у цій справі рояліста герцога...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/124016 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Спроба організації роялістського походу герцогом А.Е. де Ришельє проти революційної Франції наприкінці XVIII ст. як перша спроба антинаполеонівського протистояння / Є.С. Сидорович // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 21. — С. 117-121. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859813839691841536 |
|---|---|
| author | Сидорович, Є.С. |
| author_facet | Сидорович, Є.С. |
| citation_txt | Спроба організації роялістського походу герцогом А.Е. де Ришельє проти революційної Франції наприкінці XVIII ст. як перша спроба антинаполеонівського протистояння / Є.С. Сидорович // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 21. — С. 117-121. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| description | У статті йдеться про спроби французів, котрі не прийняли буржуазно-
демократичної революції в себе на батьківщині й емігрували в південні регіони
Російської імперії, організувати на теренах Новоросії осередок спротиву республіканським ідеям. Відмічено непересічну роль у цій справі рояліста герцога
Армана-Еммануеля де Ришельє. Окреслено причини, через які вказаний намір не здійснився.
В статье рассматриваются попытки французов, которые не приняли
буржуазно-демократическую революцию у себя на родине и эмигрировали в
южные регионы Российской империи, организовать в пределах Новороссии очаг
сопротивления республиканским идеям. Отмечено активное участие в этом
деле роялиста герцога Армана-Эммануэля де Ришелье. Очерчены причины, из-за
которых эта задумка не осуществилась.
The article discusses the attempts of the French, who have not accepted the
bourgeois-democratic revolution in their homeland and emigrated to the southern
regions of the Russian Empire, to organize within Novorossia center of resistance
republican ideas. Is noted active participation in this matter of the royalist Duke
Armand-Emmanuel de Rishele. Delineated the reasons for which this idea has not
been realized.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:21:25Z |
| format | Article |
| fulltext |
Передумови, регіональні аспекти та наслідки Вітчизняної війни 1812 р.
117
УДК 329: 93/94 «1918–1919»
Є.С. Сидорович
(м. Київ)
СПРОБА ОРГАНІЗАЦІЇ РОЯЛІСТСЬКОГО ПОХОДУ
ГЕРЦОГОМ А.Є. де РИШЕЛЬЄ ПРОТИ РЕВОЛЮЦІЙНОЇ ФРАНЦІЇ
наприкінці XVIII ст.
У статті йдеться про спроби французів, котрі не прийняли буржуазно-
демократичної революції в себе на батьківщині й емігрували в південні регіони
Російської імперії, організувати на теренах Новоросії осередок спротиву рес-
публіканським ідеям. Відмічено непересічну роль у цій справі рояліста герцога
Армана-Еммануеля де Ришельє. Окреслено причини, через які вказаний намір не
здійснився.
Ключові слова: революція у Франції, французькі роялісти, консервативно-
монархічна еміграція, Новоросія, А.-Е. де Ришельє, принц Конде.
В статье рассматриваются попытки французов, которые не приняли
буржуазно-демократическую революцию у себя на родине и эмигрировали в
южные регионы Российской империи, организовать в пределах Новороссии очаг
сопротивления республиканским идеям. Отмечено активное участие в этом
деле роялиста герцога Армана-Эммануэля де Ришелье. Очерчены причины, из-за
которых эта задумка не осуществилась.
Ключевые слова: революция во Франции, французские роялисты, консер-
вативно-монархическая эмиграция, Новороссия, герцог А.-Э. де Ришелье, принц
Конде.
The article discusses the attempts of the French, who have not accepted the
bourgeois-democratic revolution in their homeland and emigrated to the southern
regions of the Russian Empire, to organize within Novorossia center of resistance
republican ideas. Is noted active participation in this matter of the royalist Duke
Armand-Emmanuel de Rishele. Delineated the reasons for which this idea has not
been realized.
Keywords: Revolution in France, French royalists, conservative-monarchical
emigration, Novorossia, Duke A.-E. de Rishele, the Prince Conde.
Наприкінці XVIII ст. міжнародні стосунки між Францією та Росією знахо-
дилися в напруженому стані. Це було пов’язано з революційними змінами в
європейській державі, що знайшло своє відображення у переселенні пред-
ставників дворянського стану зі своєї батьківщини до царської держави. Уряд
Катерини II (1762−1796 рр.) привітно зустрів цих емігрантів, надаючи їм мате-
ріальну допомогу та земельні наділи, наприклад, у Новоросійському краї. Даний
процес отримав назву — період інтенсивної міграції французької аристократії на
південь України1.
© Є.С. Сидорович, 2013
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 21
118
Наступник імператриці Павло I (1796−1801 рр.) проводив таку ж пере-
селенську політику, яку розпочала ще цариця. В результаті, емігранти отримали
значні земельні площі на півдні України, де мали змогу розвивати окремі галузі
господарства (вівчарство, виноградарство, садівництво та ін.)2, про що свідчать
матеріали Державних архівів Одеської та Херсонської областей. Так, помі-
щиками та підприємцями півдня України стали Вільгельмін Рув’є3, Карл
Іванович Пот’є4, Рене Осипович Вассал5, Карл Францевич Сент-Прі6, Арман де
Поліньяк7 та інші. Їм належали маєтки у Дніпровському повіті Таврійської
губернії (села Емануїлівка (пізніше Кларівка, зараз — Приморське), Михайлівка,
Софіївка та інші адміністративні одиниці), земельні наділи окремих районів
Херсонської губернії і Кримського півострова8.
У дореволюційній та радянській історіографії виділялася, в основному,
єдина причина такого сприятливого ставлення російської влади до французьких
емігрантів — намагання царського уряду відвести увагу Пруссії та Австрії від
розділення Речі Посполитої, направляючи їх сили проти республіканської Фран-
ції. Так, дослідник О. Вайштейн з цього приводу зазначав: «…Розрахунковим
дипломатичним ходом, виявляючи постійну готовність втручатися у французькі
справи, Катерина простим способом до Берліна та Відня: втягнула їх у війну з
Францією — було самим простим способом звільнити собі руки в Польщі, яку
Катерина хотіла поглинути сама, без допомоги своїх вічних конкурентів…»9.
Такої ж думки дотримувалися О. Дружиніна10, П. Безобразов11 та інші науковці.
Отже, на протязі майже двох століть в історіографії даної проблематики була
присутня виключно дана точка зору.
Водночас в публікації наводяться нові відомості стосовно відносин між
російською владою та французькими емігрантами у зазначеному регіоні. Даний
факт був пов’язаний із діяльністю герцога Армана-Еммануїла де Ришельє
(Арман Еммануїл Софія-Септимані де Виньеро дю Плесси, граф де Шинон,
5-й герцог Ришельє), який намагався створити велику французьку колонію на
півдні України, яка б складалася з аристократії. Сучасники зазначали, що А.Е. де
Ришельє був талановитим адміністратором і політичним діячем, і взагалі висо-
коосвіченою особистістю12. Дослідниця О. Полевщикова так відмічала початок
його служби в царській державі: «По признанию Ланжерона, поступившего на
службу весной 1790 года, среди них было немало «жалких авантюристов»,
приехавших в Россию в поисках чинов и высоких покровителей, которых можно
одурачить. Неудивительно, что и в армии, и при дворе с таким недоверием
отнеслись к Роже де Дама, Ришелье и самому Ланжерону, готовых рисковать
жизнью «ради одного лишь страстного желания отличится». Едва узнав о пред-
стоящем штурме крепости, Измаил, Ланжерон и Ришелье вместе с сыном
принца де Линя Шарлем немедленно отправились в армию Потемкина. 10 и
11 ноября, находясь в Яссах, Ришелье и Ланжерон написали письмо князю с
просьбой присоединиться к русской армии, расположившейся под Измаилом»13.
У цьому листі до головнокомандувача Південної армії, князя Г.О. Потьом-
кіна йшлося: «Я всегда имел живейшее желание служить под начальством
Вашей Светлости и быть свидетелем Вашей славы. Частные обстоятельства и
Передумови, регіональні аспекти та наслідки Вітчизняної війни 1812 р.
119
моя служба при особе Короля Франзуского не дозволяла мне этого до сих пор.
Был в настоящее время свободен и полагая, что война не кончена, я надеюсь что
Ваша Светлость дозволите мне быть сведетелем ея успехов и принять участие в
предстоящем походе. Я имею честь препровадить Вашей Светлости письмо,
которое князь де Линь передал в Вене князю Карлу де Линю и мне. 10 ноября
1790 год»14. В результаті він отримав дозвіл від генерал-фельдмаршала і взяв
участь у бойових діях царських військ у штурмі фортеці Ізмаїл, за що отримав
орден святого Георгія 4-го ступеня та шпагу з написом «За відвагу»15. Таким
чином, герцог зв’язав подальшу свою долю з Новоросійським краєм, який став
для нього другою батьківщиною16.
У той же час кардинальні зміни (проголошення Першої республіки, страта
короля Людовіка XVI, якобінський терор) в революційній Франції дали поштовх
до збільшення кількості французьких аристократів, які залишали батьківщину і
приєднувалися до сформованої принцом Конде армії. В 1797 р. вона налічувала
близько 13 тис. чол. У війні 1795−1797 рр. армії держав антифранцузької коа-
ліції (Пруссія, Іспанія, Австрія, Неаполь, Тоскана, Голландія, Англія) були
розгромлені революційними військами, що призвело до підписання Кампо-
Формійського мирного договору. Це змусило емігрантський корпус графа Про-
ванського евакуюватися з південної Німеччини. В результаті в середині вересня
1797 р. Людовік XVIII прийняв рішення, після низки переговорів з царським
урядом, перейти на російську службу.
Історик Д. Бовикін відмічав як саме ці наміри принца крові сприйняв
імператор Павло I: «Изложенные Павлом I в публикуемом письме условия были
жесткими, но — следует отдать должное императору — предварительными и
максимально ясными. Послание написано в довольно холодном тоне, видно в
нем и определенное недоверие к принцу: пообещав сохранить за французскими
офицерами их звания, император подстраховывался и подчеркивал, что это
коснется только тех, кто получил звание до принятия им соответствующего
решения. Однако едва ли можно полагать, как считает Ф. д’Агэй, что «огром-
ным сюрпризом для эмигрантов оказалась организация армии в соответствии с
русскими порядками», а изначально предложение Павла I «предполагало
значительную степень автономности». Другое дело, что императору было лестно
выступать в качестве благодетеля и Людовика XVIII, и войск Конде, «доставляя
им, — как писал Павел I в августе 1797 г., — в Империи Нашей безпечное
пристанище и по возможности выгодное пристроение»17.
А.-Е. де Ришельє з ентузіазмом зустрів це бажання принца Конде тому, що
герцог мав наміри згрупувати усю французьку міграцію на південному заході
Російської імперії в цей час. Він прибув до табору роялістської армії з грошовою
субсидією в розмірі 60 тисяч дукатів від царського уряду. Майбутній прем’єр-
міністр Франції намагався переконати Людовіка XVIII у доцільності заселення
королівською аристократією степів Новоросійського краю, де повинен утво-
ритися центр дворянської еміграції і саме звідти мав розпочатися їх похід проти
республіканської держави. Сам же герцог бачив себе губернатором цієї колонії.
Але граф Прованський негативно сприйняв пропозицію А.-Е. де Ришельє тому,
що він не хотів займатися трудовою діяльністю, та й ще як хлібороб.
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 21
120
В результаті, наміри герцога так і залишилися нездійсненими. Натомість цей
відомий француз отримав від цих переговорів з принцом крові лише негативні
наслідки. А саме, він був занесений до списку емігрантів у Франції, було
конфісковано його майно та заарештовані його дружина й родичі революційним
урядом18. І все ж таки А.-Е. де Ришельє продовжував брати активну участь у
військових діях країн коаліції проти республіки, і тільки на початку XIX ст.
повернувся до Росії. Хоча під час правління Наполеона цей дворянин звернувся
до консула з проханням викреслити його зі списку емігрантів. Але правитель
тогочасної Франції відмовив герцогу в цьому. Тільки імператор Олександр I
особисто виклопотав у Наполеона виключити його зі списку емігрантів. Після
чого А.Е. де Ришельє знову присягнув на вірність російському монарху і став
градоначальником Одеси у 1803 р., а з 1805 до 1814 рр. — новоросійським
генерал-губернатором. І тільки в 1814 р. А.-Е. де Ришельє повертається до
Франції, де стає спочатку міністром закордонних справ (1815−1818 рр.), а потім
першим міністром Людовіка XVIII (1815−1818, 1820−1821 рр.)19.
Таким чином, герцог А.Е. де Ришельє, намагаючись врятувати свою бать-
ківщину від «революційної загрози», прагнув створити центр роялістської
еміграції на півдні України наприкінці XVIII ст. для того, щоб почати орга-
нізовувати похід королівської армії проти республіканської Франції. Але у
зв’язку з небажанням тієї особи, яка повинна була стати символом дворянського
походу — принцом Конде — ці наміри А.Е. де Ришельє так і залишилися лише
його мрією. Отже, проаналізувавши архівні джерела та напрацювання сучасних
дослідників, можна виділити ще одне направлення зовнішньої політики цар-
ського уряду щодо революційної держави в цей період, що дозволяє конкре-
тизувати один з аспектів міжнародних відносин Франції та Росії у XVIII ст.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
————————
1 Сидорович Є.С. Вплив окремих французьких емігрантів та їх родин на еконо-
мічний розвиток Новоросійського краю в першій половині XIX ст. // Гілея: науковий
вісник: Збірник наукових праць. — 2012. — Вип. 56. — С. 171−175.
2 Прошлое служит настоящему. Государственный архив Херсонской области /
Составители А.А. Луганская, А.А. Михайлова, А.Н. Назарова, З.С. Орлова. — Херсон:
Государственный архив Херсонской области, 1991. — 72 с
3 Державний архів Одеської області, ф. 1, оп. 219, спр. 1, арк. 18−19.
4 Державний архів Херсонської області, ф. 14, оп. 1, спр. 122, арк. 1.
5 Там само, спр. 123, арк. 1−2, 4, 6; спр. 307, арк. 1.
6 Там само, спр. 54, арк. 2−3; спр. 444, арк. 2.
7 Там само, спр. 336, арк. 13.
8 Шишмарев В.Ф. Романские поселения на юге России: Научное наследие / Отв.
редактор акад. В.М. Жирмунский. — Л.: Наука, 1975. — 244 с.
9 Вайнштейн О.Л. Очерки по истории французской эмиграции в эпоху великой
революции (1789–1796 гг.). — Харьков: Государственное изд. Украины, 1924. — 130 с.
Передумови, регіональні аспекти та наслідки Вітчизняної війни 1812 р.
121
10 Дружинина Е.И. Северное Причерноморье в 1775−1800 гг. — М.: Издательство
Академии наук СССР, 1959. — 272 с.
11 Безобразов П.В. О сношениях России с Францией. — М.: Университетская типо-
графия, Страстной бульвар, 1892. — 470 с.
12 Прошлое служит настоящему. Государственный архив Херсонской области /
Составители А.А. Луганская, А.А. Михайлова, А.Н. Назарова, З.С. Орлова. — Херсон:
Государственный архив Херсонской области, 1991. — 72 с.
13 Полевщикова Е. Французские волонтеры в Измаиле: неопубликованные записки
графа Ланжерона // Дерибасовская-Решильевская: Литературно-художественный, исто-
рико-краеведческий иллюстрированный альманах. — 2007. — Вып. 29. — С. 6−11.
14 Письма князю Г.А. Потемкину-Таврическому // Записки Одесского общества
истории и древностей. — 1875. — Т. 9. — С. 227−259.
15 Полевщикова Е. Французские волонтеры в Измаиле: неопубликованные записки
графа Ланжерона // Дерибасовская-Решильевская: Литературно-художественный, исто-
рико-краеведческий иллюстрированный альманах. — 2007. — Вып. 29. — С. 6−11.
16 Письма князю Г.А. Потемкину-Таврическому // Записки Одесского общества
истории и древностей. — 1875. — Т. 9. — С. 227−259.
17 Бовыкин Д.Ю. Эмигрантский корпус Конде на русской службе // Россия и Фран-
ция XVIII−XX века. — 2006. — Вып. 7. — С. 77−86.
18 Орлова З.С. Колекція документів з історії Херсонщини: Огляд фонду № 324 /
Державний архів Херсонської області. — Херсон, 2007. — 72 с.
19 Шишмарев В.Ф. Романские поселения на юге России: Научное наследие / Отв.
редактор акад. В.М. Жирмунский. — Л.: Наука, 1975. — 244 с.
Стаття надійшла до редколегії 26.11.2012.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-124016 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2307-5791 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:21:25Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Сидорович, Є.С. 2017-09-18T10:50:17Z 2017-09-18T10:50:17Z 2013 Спроба організації роялістського походу герцогом А.Е. де Ришельє проти революційної Франції наприкінці XVIII ст. як перша спроба антинаполеонівського протистояння / Є.С. Сидорович // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 21. — С. 117-121. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 2307-5791 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/124016 329: 93/94 «1918–1919» У статті йдеться про спроби французів, котрі не прийняли буржуазно- демократичної революції в себе на батьківщині й емігрували в південні регіони Російської імперії, організувати на теренах Новоросії осередок спротиву республіканським ідеям. Відмічено непересічну роль у цій справі рояліста герцога Армана-Еммануеля де Ришельє. Окреслено причини, через які вказаний намір не здійснився. В статье рассматриваются попытки французов, которые не приняли буржуазно-демократическую революцию у себя на родине и эмигрировали в южные регионы Российской империи, организовать в пределах Новороссии очаг сопротивления республиканским идеям. Отмечено активное участие в этом деле роялиста герцога Армана-Эммануэля де Ришелье. Очерчены причины, из-за которых эта задумка не осуществилась. The article discusses the attempts of the French, who have not accepted the bourgeois-democratic revolution in their homeland and emigrated to the southern regions of the Russian Empire, to organize within Novorossia center of resistance republican ideas. Is noted active participation in this matter of the royalist Duke Armand-Emmanuel de Rishele. Delineated the reasons for which this idea has not been realized. uk Інститут історії України НАН України Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції "Вітчизняна війна 1812 р. і Україна: погляд крізь віки" Передумови, регіональні аспекти та наслідки Вітчизняної війни 1812 р. Спроба організації роялістського походу герцогом А.Е. де Ришельє проти революційної Франції наприкінці XVIII ст. як перша спроба антинаполеонівського протистояння Article published earlier |
| spellingShingle | Спроба організації роялістського походу герцогом А.Е. де Ришельє проти революційної Франції наприкінці XVIII ст. як перша спроба антинаполеонівського протистояння Сидорович, Є.С. Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції "Вітчизняна війна 1812 р. і Україна: погляд крізь віки" Передумови, регіональні аспекти та наслідки Вітчизняної війни 1812 р. |
| title | Спроба організації роялістського походу герцогом А.Е. де Ришельє проти революційної Франції наприкінці XVIII ст. як перша спроба антинаполеонівського протистояння |
| title_full | Спроба організації роялістського походу герцогом А.Е. де Ришельє проти революційної Франції наприкінці XVIII ст. як перша спроба антинаполеонівського протистояння |
| title_fullStr | Спроба організації роялістського походу герцогом А.Е. де Ришельє проти революційної Франції наприкінці XVIII ст. як перша спроба антинаполеонівського протистояння |
| title_full_unstemmed | Спроба організації роялістського походу герцогом А.Е. де Ришельє проти революційної Франції наприкінці XVIII ст. як перша спроба антинаполеонівського протистояння |
| title_short | Спроба організації роялістського походу герцогом А.Е. де Ришельє проти революційної Франції наприкінці XVIII ст. як перша спроба антинаполеонівського протистояння |
| title_sort | спроба організації роялістського походу герцогом а.е. де ришельє проти революційної франції наприкінці xviii ст. як перша спроба антинаполеонівського протистояння |
| topic | Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції "Вітчизняна війна 1812 р. і Україна: погляд крізь віки" Передумови, регіональні аспекти та наслідки Вітчизняної війни 1812 р. |
| topic_facet | Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції "Вітчизняна війна 1812 р. і Україна: погляд крізь віки" Передумови, регіональні аспекти та наслідки Вітчизняної війни 1812 р. |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/124016 |
| work_keys_str_mv | AT sidorovičês sprobaorganízacííroâlístsʹkogopohodugercogomaederišelʹêprotirevolûcíinoífrancíínaprikíncíxviiistâkperšasprobaantinapoleonívsʹkogoprotistoânnâ |