Суспільно-політична система в Україні сталінської доби: формування нових парадигм вітчизняної історіографії (кінець 1980-х – 1990-х рр.)

Суспільно-політична система в Україні сталінської доби: формування нових парадигм вітчизняної історіографії (кінець 1980-х – 1990-х рр.)

В статті аналізувався процес вивчення в Україні протягом кінця 1980-х – 1990-х рр. суспільно-політичної системи, яка склалася в Україні за часів Й. Сталіна. Зверталася увага на докорінні зміни в історичній науці — розширення тематики досліджень, оприлюднення численних документальних джерел, використ...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2010
1. Verfasser: Терлецька, І.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2010
Schlagworte:
Історіографічні дослідження
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12414
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Суспільно-політична система в Україні сталінської доби: формування нових парадигм вітчизняної історіографії (кінець 1980-х – 1990-х рр.) / І. Терлецька // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 415-435. — Бібліогр.: 71 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-12414
record_format dspace
spelling Терлецька, І.
2010-10-07T20:17:24Z
2010-10-07T20:17:24Z
2010
Суспільно-політична система в Україні сталінської доби: формування нових парадигм вітчизняної історіографії (кінець 1980-х – 1990-х рр.) / І. Терлецька // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 415-435. — Бібліогр.: 71 назв. — укр.
XXXX-0012
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12414
В статті аналізувався процес вивчення в Україні протягом кінця 1980-х – 1990-х рр. суспільно-політичної системи, яка склалася в Україні за часів Й. Сталіна. Зверталася увага на докорінні зміни в історичній науці — розширення тематики досліджень, оприлюднення численних документальних джерел, використання нових концепцій, методів дослідження, нові оцінки історичних явищ.
В статье анализировался процесс изучения в Украине в конце 1980-х –1990-х гг. общественно-политической системы, которая была создана И. Сталиным. Обращалось внимание на коренные изменения в исторической науке — расширение тематики исследований, публикацию многочисленных документальных источников, использование новых концепций, методов исследования, новые оценки исторических явлений.
The process of study in Ukraine at the end of 1980–1990 years social and political system, which formed in Ukraine during J. Stalin ruling at this article is analysing. Also pay attention to basis changes in historical science such as: the diversification subjects of investigations, the opening numerous documents, the using new conceptions, methods of investigations, the new marks of historical events.
uk
Інститут історії України НАН України
Історіографічні дослідження
Суспільно-політична система в Україні сталінської доби: формування нових парадигм вітчизняної історіографії (кінець 1980-х – 1990-х рр.)
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Суспільно-політична система в Україні сталінської доби: формування нових парадигм вітчизняної історіографії (кінець 1980-х – 1990-х рр.)
spellingShingle Суспільно-політична система в Україні сталінської доби: формування нових парадигм вітчизняної історіографії (кінець 1980-х – 1990-х рр.)
Терлецька, І.
Історіографічні дослідження
title_short Суспільно-політична система в Україні сталінської доби: формування нових парадигм вітчизняної історіографії (кінець 1980-х – 1990-х рр.)
title_full Суспільно-політична система в Україні сталінської доби: формування нових парадигм вітчизняної історіографії (кінець 1980-х – 1990-х рр.)
title_fullStr Суспільно-політична система в Україні сталінської доби: формування нових парадигм вітчизняної історіографії (кінець 1980-х – 1990-х рр.)
title_full_unstemmed Суспільно-політична система в Україні сталінської доби: формування нових парадигм вітчизняної історіографії (кінець 1980-х – 1990-х рр.)
title_sort суспільно-політична система в україні сталінської доби: формування нових парадигм вітчизняної історіографії (кінець 1980-х – 1990-х рр.)
author Терлецька, І.
author_facet Терлецька, І.
topic Історіографічні дослідження
topic_facet Історіографічні дослідження
publishDate 2010
language Ukrainian
publisher Інститут історії України НАН України
format Article
description В статті аналізувався процес вивчення в Україні протягом кінця 1980-х – 1990-х рр. суспільно-політичної системи, яка склалася в Україні за часів Й. Сталіна. Зверталася увага на докорінні зміни в історичній науці — розширення тематики досліджень, оприлюднення численних документальних джерел, використання нових концепцій, методів дослідження, нові оцінки історичних явищ. В статье анализировался процесс изучения в Украине в конце 1980-х –1990-х гг. общественно-политической системы, которая была создана И. Сталиным. Обращалось внимание на коренные изменения в исторической науке — расширение тематики исследований, публикацию многочисленных документальных источников, использование новых концепций, методов исследования, новые оценки исторических явлений. The process of study in Ukraine at the end of 1980–1990 years social and political system, which formed in Ukraine during J. Stalin ruling at this article is analysing. Also pay attention to basis changes in historical science such as: the diversification subjects of investigations, the opening numerous documents, the using new conceptions, methods of investigations, the new marks of historical events.
issn XXXX-0012
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12414
citation_txt Суспільно-політична система в Україні сталінської доби: формування нових парадигм вітчизняної історіографії (кінець 1980-х – 1990-х рр.) / І. Терлецька // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 415-435. — Бібліогр.: 71 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT terlecʹkaí suspílʹnopolítičnasistemavukraínístalínsʹkoídobiformuvannânovihparadigmvítčiznânoíístoríografííkínecʹ1980h1990hrr
first_indexed 2025-11-24T02:27:38Z
last_indexed 2025-11-24T02:27:38Z
_version_ 1850840045204799488
fulltext 415 Ірина Терлецька* Суспільно-політична система в Україні сталінської доби: формування нових парадигм вітчизняної історіографії (кінець 1980-х – 1990-х рр.) В статті аналізувався процес вивчення в Україні протягом кінця 1980-х – 1990-х рр. суспільно-політичної сис- теми, яка склалася в Україні за часів Й. Сталіна. Звер- талася увага на докорінні зміни в історичній науці — розширення тематики досліджень, оприлюднення численних документальних джерел, використання нових концепцій, методів дослідження, нові оцінки історичних явищ. Ключові слова: тоталітаризм, історіографія, НКВД, «Реабілі- товані історією». Кінець 1980­х – початок 1990­х рр. для історичної науки Украї­ ни став етапом докорінних змін, коли замість попередньої марк­ систської моделі почала формуватися національна модель вітчиз­ няної історії. Серед найбільш актуальних і поширених тем, які пот- ребували осмислення, нового вивчення, парадигмальних змін — проблема сталінізму. Чіткого розуміння цього поняття не існувало. Одні мали на увазі добу керування державою Й. Сталіним і всі зло­ чини, пов’язані з тим періодом, інші — певну ідеологію, політичну систему тощо. Лише згодом історики, політологи, філософи осмис­ люючи феномен сталінізму як певної моделі тоталітаризму, почали розуміти його саме як суспільно­політичну систему. Вона мала свої риси і ознаки — зрощення державної і партійної влади, повна ідео- логізація всіх сфер суспільного життя, масовий терор як метод фор- мування системи, вождізм, культ особи тощо. На сьогодні, можна вважати, що наукові дослідження суспіль­ но­політичної системи України сталінських часів сформувалися в певний напрямок, який потребує історіографічного осмислення. Історіографічні праці, присвячені означеній проблематиці, висвіт­ люють її окремі аспекти: історіографію політичного терору в Ук­ * Терлецька І.В. — кандидат  історичних наук, доцент кафедри філософсь­ ких та соціальних наук Київського Національного Торговельно­Економі­ чного Університету. 416 Ірина Терлецька раїні1, практики тоталітаризму в Україні, в тому числі діяльності державних органів2, голодомор3, становлення суспільно­політич­ ної системи в Україні протягом 1920–1930­х рр.4 Метою даної  статті є  узагальнююче  історіографічне дослід­ ження процесу вивчення суспільно­політичної системи України сталінської  доби  (кінець  1920­х  –  початок  1950­х рр.)  і  спроба виявити  основні  закономірності змін  історіографії  проблеми  в Україні, що відбулися протягом кінця 1980­х – 1990­х рр. Історіографічне осмислення характеру політичної влади і сус­ пільства в СРСР за часів керівництва держави Й. Сталіним почало­ ся ще з 30­х років минулого століття. Тоді побачили світ пооди­ нокі  праці  колишніх  громадян  країни  та  згодом  репресованих політичних  діячів,  які  мали  радше  теоретико­публіцистичний 1 Подкур Р.Ю., Рубльов О.С.  Історіографія  політичних репресій в Україні  (ІІ пол. 1980­х – 1990­ті роки) // Політичні репресії в Україні (1917–1980 рр.). Біб. покаж. – Житомир. «Полісся», 2007.– С. 4–35; Рубльов О.С. Досліджен­ ня проблем тоталітарного минулого в сучасній українській історіографії // Міжнарод. наук. конгрес «Українська історична наука на порозі ХХI сто­ ліття»,  Чернівці,  16–18  травня  2000 р.  –  Чернівці.  «Рута»,  2001.  –  Т. 1.– С. 319–325; Подкур Р.Ю. Політичні репресії в історіографії другої пол. 80­х – поч. 90­х рр. // Історія України: Маловідомі імена, події, факти. – К., 2004. – Вип. 28.– С. 471–485; та ін. 2 Хаген М. Проблеми сталінізму і переосмислення радянського минулого // УІЖ. – 1994. – № 1.– С. 88–100; Рубльов О.С. Дослідження проблем тоталі­ тарного минулого у сучасній українській історіографії. До постановки проб­ леми // Спеціальні історичні дисципліни: Питання теорії та методики. Ч. 5; Історіографічні дослідження в Україні – Вип. 10. – К, .2000. – Ч. 2. Історіог­ рафія.  –  С. 237–238;  Шаповал Ю.  Сучасна  історіографія  тоталітаризму  в Україні: здобутки і проблеми // Ґенеза. – 2004. – № 1.– С. 112–122. 3 Марочко В.І. Концептуальні підвалини західноєвропейської та російської історіографії голодомору 1932–1933 рр. в Україні // УІЖ. – 2003. – № 5.– С. 125–145; Його ж. Сучасна зарубіжна історіографія голоду 1932–1933 рр. в Україні: нова чи стара інтерпретація? // УІЖ. – 2006. – № 3.– С. 186–199; Голодомор в Україні 1932–1933 рр.: біб. покаж. / Наук. ред. С. В. Кульчиць­ кий. – Одеса: Негоціант, 2008. – 576 с. 4 Коцур В.П. Історичні дослідження: упереджені та об’єктивні оцінки (соці­ альні зміни і політичні процеси в Україні 1920­х – 30­х рр.: Історіографія). – К.:Наукова  думка,  1998.  –  506 с.; Васильчук Г.М.  Радянська  Україна  20– 30­х рр. ХХ ст.: сучасний історіографічний дискурс – Запоріжжя: Запоріз. нац. ун­т., 2008. – 314 с. Суспільно-політична система в Україні сталінської доби ... 417 характер. В них з критичних позицій аналізувалося суспільство, правляча партія більшовиків, політична влада і методи керівниц­ тва партією і країною. Наприклад, М. Бердяєв, Г. Федотов проана­ лізували суспільство і владу тих часів, яку останній назвав «сталі­ нократією».  Перша  спроба  радянської  історіографії  вивчити  й осмислити характер, певні риси епохи, яку згодом назвуть сталі­ нізмом, відбулася в період хрущовської «відлиги» — після 1956 р. Завдяки доповіді Першого секретаря ЦК КПРС М. С. Хрущова на ХХ з’їзді партії 25 лютого 1956 р. в суспільних науках відбулися певні зміни. Доповідь М. С. Хрущова «Про культ особи та його нас­ лідки» було зачитано на спеціальному закритому засіданні деле­ гатів ХХ з’їзду (але офіційно надруковано лише у 1989 р.), а згодом, 30 червня 1956 р., прийнято спеціальну Постанову ЦК КПРС про подолання культу особи та його наслідків. В цій постанові зазна­ чалося, що «він був відданим марксизму­ленінізму, як теоретик та  крупний  організатор  очолив  боротьбу  партії  проти  троць­ кістів». Хоча виступ М. Хрущова і постанова ХХ з’їзд у були не не­ послідовні, обмежені в оцінках і висновках стосовно Сталіна, дії лідера КПРС мали широкий резонанс, в тому числі в суспільних науках. Вчені почали розглядати питання про методи формуван­ ня культу особи, в тому числі фальсифікацію історичної минулого заради звеличування й міфологізації образу непогрішимого «вож­ дя». Під «культом особи» малося на увазі: перебільшення заслуг і ролі Сталіна в історії, надмірне його вихваляння, приписування не існуючих заслуг, а також конкретні помилки в політиці «батька й вождя всіх народів». Історики звертали увагу на факти примусо­ вого переписування історії; штучного звуження тематики науко­ вих досліджень5. Про сталінізм як суспільно­політичну систему в жодному разі не йшлося. Принципово новий суспільний і науковий погляд на радянсь­ ке минуле СРСР і, зокрема України, сталінських часів почав фор­ муватися в Радянському Союзі наприкінці 1980­х рр. У листопаді 1987 р.  Інститут  історії партії  при ЦК  Компартії України провів круглий стіл з актуальних проблем історико­партійної науки, в якому взяли участь завідуючі кафедр історії КПРС провідних ви­ 5Суслов М. 22 съезд КПСС и задачи кафедр общественных наук // Комму­ нист. – 1962. – № 3. 418 Ірина Терлецька щих навчальних закладів. На цій  нараді­семінарі, як  і на анало­ гічній  нараді істориків у  Москві, ставилося завдання дослідити нові проблеми вітчизняної історії, при цьому зберігаючи «пози­ тивне  начало».  У березні  1988 р.  Інститут  історії  Академії  наук УРСР провів аналогічний круглий стіл з актуальних проблем істо­ ричної науки. Вчені розуміли, що відбувається криза історичної науки, але її причини вбачали в недотриманні ленінських прин­ ципів історизму та висвітлення об’єктивної реальності. З 1988 р. в Україні почався процес осмислення сталінізму, вивчення його різних аспектів і, особливо, репресивної політики. Цей процес з початку (1987–1989 рр.) знаходився під увагою вищих партійних органів України, які, з одного боку, закликали до змін і переосмис­ лення, а, з іншого, намагалися контролювати й тримати наукові пошуки в певних ідеологічних межах. В  першу чергу,  належало переглянути  ставлення  до  відомих  партійно­державних  діячів. Йшлося  про  Х. Раковського,  М. Скрипника,  О. Шумського  та  ін. Серед наукових часописів України пальму першості мав «Україн­ ський історичний журнал», хоч в порівнянні з публіцистикою він явно «відставав»6. Лише з 1990 р. від цензури над верстками ма­ теріалів «УІЖ» відмовився всемогутній Головліт, а в повсякден­ ну роботу редколегії ввійшло слово «плюралізм» — так згадував роки перебудови тодішній головний редактор М. В. Коваль7. Се­ ред найперших, окремо виданих праць, можна назвати невеличку збірку «Сталінізм: деякі аспекти внутрішньої та зовнішньої полі­ тики». Цю збірку  було  видано  Інститутом  історії Академії  наук УРСР. В ній вперше в українській радянській історіографії йшлося про репресії кінця 1930­х рр. серед військових (Д. В. Табачник) і про помилки Сталіна у стосунках з Югославією у другій половині 1940­х рр. (О. Ф. Юрченко, М. С. Каменецький). Переломними для української історіографії стали 1989–1990 рр. Серед «піонерів  перебудови»  в  історичній  науці  були фахівці  з історико­партійної науки. Безумовно, не всі. Серед перших — Ю. Ша­ повал, Р. Пиріг, В. Репринцев та ін.8 . Науковці звернулися до «бі- лих плям» історії України — сталінських репресій в Україні, полі­ 6 Єфименко Г.Г. Роль «Українського історичного журналу» у висвітленні «білих плям» історії України (1988–1991 роки) // УІЖ. – 2007. – № 6.– С. 93–118. 7 Коваль М.В. Флагман вітчизняної історіографії // УІЖ. – 1997. – № 4.– С. 16. 8 Єфименко Г.Г. Вказ. праця. – С. 93–118. Суспільно-політична система в Україні сталінської доби ... 419 тики Сталіна по відношенню до селянства, колективізації, голоду 1930­х рр. в Україні, депортацій українського населення, демогра­ фічних втрат за часів сталінізму, механізму державної влади. Темі репресій  в  Україні  присвячено  дослідження  Д. В. Табачника9, О. С. Рубльова 10, Г. В. Касьянова11, В. М. Волковинського12 та ін. Увагу українських дослідників привернула сталінська нищівна політика стосовно українського селянства, в тому числі трагедія голоду 1933 р. Першим дослідником цього питання був С. В. Куль­ чицький. Він ще з 1960­х рр. займався вивченням народного госпо­ дарства України і, зокрема, життям українського селянства13. Най­ першою публікацією в Україні, яка порушувала тему штучно ство­ реного голоду 1932–1933 рр., була стаття С. Кульчицького «До оцін­ ки становища в сільському господарстві УСРР у 1931–1933 роках»14. 9 Табачник Д.В.  Репресії  проти  військових  кадрів  наприкінці  30­х рр.;  Юр- ченко О.Ф. Каменецький М.С. З історії радянсько­югославських відносин у другій половині 40­х років – першій половині 50­х рр. // Сталінізм: деякі аспекти внутрішньої та зовнішньої політики / Академія наук УРСР. Ін­т історії України НАН України – К., 1988. – 40 с.; Табачник Д., Розтальний В. Сталінський терор: Україна наприкінці тридцятих: історико­документаль­ на сповідь // Київ. – 1989. – № 2.– С. 140–157; Табачник Д.В., Рубльов О.С. Західноукраїнська  інтелігенція  та  сталінщина  –  К.,  1990.  –  58 с;  Табач- ник Д.В., Сидоренко О.І. За стандартними звинуваченнями – К.: Політвидав України, 1990. – 270 с.; Табачник Д.В. Чорні роки комсомолу України – К.: Молодь, 1990. – 135 с.; Його ж. Масовий терор проти військових кадрів на Україні наприкінці 30­х рр. // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Вип. 1. – К., 1991.– С. 85–103.; Його ж. Ті, що не схилили голови // Радуга – 1991. – № 11.– С. 123–134 та ін. 10 Табачник Д.В., Рубльов О.С. Західноукраїнська інтелігенція та сталінщина; Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелі­ генції (20–40­і роки ХХ ст.) // УІЖ. – 1991. – № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7. 11 Касьянов Г.В. Українська інтелігенція 1920–30­х рр.: Соціальний портрет та  історична  доля.  –  К.,  1992.;  Даниленко В.М.,  Касьянов Г.В.,  Кульчиць- кий С.В. Сталінізм на Україні: 20–30­ті роки. – К.: Либідь, 1991. – 342 с. 12 Волковинський В.М. Армія і народ: 20–30­ті роки: Участь трудящих України у зміцненні Червоної Армії. – К.: Либідь, 1990. – 128 с. 13 Кульчицький С.В. Народне господарство України за роки Радянської вла­ ди і перспективи його розвитку в новій п’ятирічці: автореф. дис. … к. еко­ ном. наук. – К., 1967. – 27 с.; Його ж. Становлення основ соціалістичного укладу життя селянства УРСР. – К.: Наукова думка, 1988. – 180 с. 14 Кульчицький С.В. До оцінки становища в сільському господарстві УСРР у 1931–1933 рр. // УІЖ. – 1988. – № 3.– С. 5–27. 420 Ірина Терлецька Автор звертав увагу на той факт, що причинами голоду в Україні була не посуха, як це твердили на офіційному рівні, а сталінська полі- тика на селі. У 1989 р. він опублікував дві праці, присвячені темі го­ лоду: «1933­й: трагедія голоду» та «Демографічні наслідки голоду 1933 р. на Україні»15. Через два роки вийшла книга, яка набула ши­ рокого розголосу, — «Ціна «великого перелому»16, в якій ґрунтовно, як на той час, висвітлено сутність і наслідки сталінської колективі­ зації в Україні, проблему голодомору 1932–1933 років. Значущою публікацією стало видання «Голод 1932–1933 років на Україні: очи­ ма  істориків, мовою документів». Саме ці дослідження розпочали процес, який згодом науковці визначили як суверенізацію, націона­ лізацію історії. Ще однією формою репресій були примусові депортації насе­ лення. Це питання досліджував М. Ф. Бугай17. Вчений оприлюднив важливі документальні джерела щодо депортацій населення з Ук­ раїни. Також українські дослідники почали активно розробляти тему демографічних втрат України, які сталися через репресивну сталінську політику. Окрім С. В. Кульчицького, цією проблемою в означений період займалися А. Л. Перковський, С. І. Пирожков18. Найбільш системними, концептуальними, на наш погляд, ста­ ли  наукові  праці  синтезного  характеру.  Наприклад,  історика Ю. І. Шаповала19. Перш за все, йдеться про дослідження «Сталінізм і Україна», яке вперше було надруковано на шпальтах «Українсь­ кого історичного журналу», а також його монографію «У ті тра­ гічні роки». Автор використав нові факти, нові оцінки у висвіт­ 15 Кульчицький С.В. 1933 — трагедія голоду. – К. Знання, 1989. – 47 с.; Його ж. Демографічні наслідки голоду 1933 р. на Україні. – К., 1989. – 13 с. 16 Кульчицький С.В. Ціна «великого перелому». – К.: Україна. 1991. – 431 с. 17 Бугай Н.Ф. Депортації населення з України (30–50­ті рр.) // УІЖ. – 1990. – № 10, 11. 18 Перковський А.Л.,  Пирожков  С.І.  Демографічні  втрати  Української  РСР  у 30­ті роки // УІЖ. – 1989. – № 8; Вони ж. Демографічні втрати Українсь­ кої РСР у 40­і роки // УІЖ. – 1990. – № 2. 19 Шаповал Ю. У ті трагічні роки: сталінізм на Україні – К.: Політвидав Ук­ раїни, 1990. – 143 с.; Його ж. Сталінізм і Україна // УІЖ. – 1991. – № 2, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 12; 1992. – № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7–8,  9,10–11, 12.; Про  минуле заради  майбутнього  /  Упоряд.  Ю. Шаповал.  –  К.,  1989.;  Його ж.  Сталін, сталінізм і Україна // Маршрутами історії. – К., 1990. Суспільно-політична система в Україні сталінської доби ... 421 ленні теми. Водночас, аналізуючи цю та інші праці вітчизняних дослідників,  можна  побачити,  що  чіткого  розуміння  понять «сталінізм»,  «сталінщина»  і  «тоталітаризм»  не  існувало.  Вчені більш за все зосередилися на емпіричному матеріалі, перш за все, репресіях. У 1991 р. побачила світ ще одна вагома публікація сис­ темного характеру — монографія В. М. Даниленко, Г. В. Касьяно­ ва, С. В. Кульчицького  «Сталінізм на Україні: 20–30­ті роки»20,  в якій наведено новий фактологічний матеріал, системні підходи до  висвітлення минулого,  не тільки  перебіг подій,  але й аналіз причин та наслідків терору. Таким чином, можемо зробити вис­ новок, що на момент 1991 р. з’явилися перші системні, узагаль­ нюючі праці, присвячені сталінізму в Україні, в яких наводився аналіз сталінської епохи як реальній практиці тоталітаризму, хоч автори й не зосереджували свою увагу саме на понятті «тоталі­ таризм». Проте, термін сталінізм став в українській історіографії тих часів популярним. З отриманням суверенітету й незалежності, створенням влас­ ної державності, в Україні активно розпочалася суверенізація істо­ ричної науки. Щодо характеристики основних тенденцій українсь­ кої  історіографії 1990­х рр. минулого століття, то склалися  різні оцінки й погляди, які можна об’єднати однією спільною тезою: в суспільних науках, зокрема, історичній, спостерігалася методоло­ гічна криза21. Про кризу історичної науки в світі і в Україні загово­ рили наприкінці 1980­х рр.22 Більшість українських істориків кон­ статували «кризу історіографії» як галузі наукового знання в су­ часній Україні23, відзначали, що формування нової національної історії знаходилося під значним впливом політичного чинника, а наукові публікації за своєю якістю й обґрунтуванням небезпечно 20 Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні: 20– 30­ті роки – К.: Либідь, 1991. – 342 с. 21 Головко В.В. Історіографія кризи історичної науки. Український контекст. – К., 2003. – 227 с. 22 Таран Л.В. Провідні тенденції світової історіографії в ХХ столітті та проб­ леми кризи сучасної історичної науки // УІЖ. – 1998. – № 5.– С. 30. 23 Українська історіографія на зламі ХХ і ХХІ століть: здобутки і проблеми: Кол. моногр. / Ред. Л. Зашкільняк. – Львів: Львів. наці. ун­т ім. І. Франка, 2004. – 406 с. 422 Ірина Терлецька зблизилися із ненауковою публіцистикою24. Не всі історики погод­ жуються саме з такою характеристикою українського історіогра­ фічного дискурсу 1990­х рр. минулого століття, але не помітити означені різними дослідниками негативні тенденції, важко. Водночас історична наука змінилася парадигмально, методо­ логічно. Історики, політологи, філософи при висвітленні історич­ ного минулого почали використовувати нові підходи, концепції. Зокрема,  стали  частіше  використовувати  міждисциплінарний підхід, такі методи дослідження як системний, структурний, ант­ ропологічний, математичні методи та ін. Історики почали більше уваги приділяти не тільки оприлюдненню нових фактів, а й но­ вим концепціям. Наприклад, при висвітленні радянського мину­ лого, перш за все, сталінських часів, поширення набула концеп­ ція тоталітаризму.  Відбулася публікація  великого масиву  доку­ ментальних джерел. Протягом 1990­х рр. в українській історіографії чільне місце зайняла проблема сталінізму. Передусім, розширилася тематика досліджень. Серед основних тем були: тоталітаризм як суспільно­ політичний феномен; сталінізм як втілення тоталітарної моделі влади і суспільства; репресії в Україні; формування і діяльність партійно­державного  апарату, особливо  карально­репресивних органів; номенклатура як соціальна опора сталінізму; ідеологія, ментальність суспільства; культура, освіта, наука як об’єкт і, вод­ ночас, засіб формування сталінізму; голодомор в Україні, депор­ тації населення як прояви соціального і політичного терору вла­ ди проти населення; опір сталінізму. Перша половина 1990­х рр. стала  своєрідним  перехідним  етапом,  названим  «пострадянсь­ ким».  Вчені  методологічно  по­новому  висвітлювали  історичне минуле. Саме в ці роки з’являються серйозні вітчизняні дослід­ ження, присвячені проблемам тоталітаризму взагалі та його вті­ ленню в Україні зокрема. Концепція тоталітаризму стала новою методологічною основою у висвітленні сталінської епохи. Теоре­ тичні аспекти сталінської моделі тоталітаризму стали предметом дослідження різних суспільних наук. Йдеться про політологічні дисертаційні дослідження А. Б. Дещиці, В. О. Китаєва; узагальню­ ючі за характером монографії істориків Д. В. Табачника, Ю. І. Ша­ 24 Українська історіографія на зламі ХХ і ХХІ століть... – С. 5. Суспільно-політична система в Україні сталінської доби ... 423 повала, Б. О. Яроша; концептуальні наукові статті історико­полі­ тологічного характеру В. Кулика, Ф. Рудича, Т. Метельової, С. Гра­ бовського. Більша  ж  частина  досліджень присвячена  емпіриці. Найпопулярнішою проблемою стало вивчення репресій в Україні як найбільш зловісної й характерної ознаки сталінізму. Публіка­ ція численних документальних джерел, архівних матеріалів роз­ почалося з початку 1990­х рр., але видання основного масиву до­ кументальних  матеріалів,  монографій,  присвячених  джерело­ знавству з проблем «репресології», відбулося вже у другій полови­ ні 1990­х рр. Одним з самих важливих здобутків української істо­ ричної науки протягом 1990­х рр. минулого століття стало опри­ люднення численних документальних архівних джерел, які розк­ ривали характер і зміст сталінізму як системи, заснованої на масо­ вому терорі, і, водночас, життя людей — і тих, хто творив тоталі­ таризм, і тих, хто був його жертвами. При сталінському тоталіта­ ризмові ці життєві лінії пересіклися. З 1992 р.  була започаткована  серія багатотомного  науково­ документального видання узагальнюючого  характеру «Реабілі­ товані  історією», яке,  по суті, було багатожанровим: поєднання наукових статей, архівних документів, спогадів, нормативно­пра­ вових актів. Це видання здійснювалося за ініціативи і за редакцій­ ним керівництвом академіка П. Т. Тронька під егідою Інституту історії України НАН України. Перший том побачив світ у 1992 рр. і був виданий у Полтаві25. Всього опубліковано 57 томів, кожен з яких виходив в одному з обласних центрів і присвячувався трагіч­ ним подіям і постатям, які представляли певну область України26. Протягом 1990­х рр. вийшло чимало збірок документів, архівних матеріалів про  жертв сталінських  репресій в  регіонах27.  Протя­ 25 Реабілітовані історією / АН України, Інститут історії України. – К.; Полта­ ва: Рідний край, 1992. – 401 с 26 Політичні  репресії  в Україні  (1917–1980).  Бібліографічний покажчик. – Житомир: Полісся, 2007. – 456 с. 27 Київ: жертви репресій. Т. 1 – К.: Логос, 1997. – 496 c.; Роженко М., Богаць- ка Е. Сосни Биківні свідчать: злочин проти людства. Кн. перша. – К.: Укр. центр духов. культури. 1999. – 568 с.; Пам’ять Биківні. Документи і мате­ ріали.  –  К.:  Рідний  край,  2000. –  319 с.; Одеський  мартиролог:  Дані  про репресованих Одеси  і одеської  області  за роки  радянської влади. Т. 1 / Уклад.: Л. В.Ковальчук, Г. О. Разумов. – Одеса: ОКФА, 1997. – 752 с.; 1999. – 424 Ірина Терлецька гом 1997–1999 рр. вийшли три томи дуже цікавих документаль­ них джерел про українських в’язнів, які відбували покарання на Соловках, — «Остання адреса. До 60­річчя соловецької трагедії»28. Ця унікальна публікація містить подробиці щодо розстрілів в’яз­ нів в урочищі Сандормох у Карелії, «розстрільні» протоколи засі­ дання особливої трійки Управління НКВД,  а також документи і матеріали з Регіонального управління ФСБ РФ по Архангельській області, а також з Соловків. Про інший масштабний злочин вже на території України розповідається у виданні «Вінниця: злочин без кари. Документи, свідчення»29. Певну роль після 1991 р. у публікаціях раніш таємних архів­ них матеріалів ЧК–ГПУ–НКВД–КГБ відіграв Галузевий державний архів Служби безпеки України. З 1993 р. розпочинаються публі­ кації недоступних раніше документів спецслужб. Спочатку мате­ ріали виходили у періодичному виданні «Наше минуле»30. Згодом, починаючи з 1994 р. почав видаватись часопис «З архівів ВУЧК– ГПУ–НКВД–КГБ», що мав  науково­публіцистичний характер. Це єдине  в  Україні  періодичне  видання  такого  спрямування.  Як відмічають дослідники сталінізму в Україні, часопис відіграв важ­ ливу роль у  процесі вивчення цієї проблематики.  В ньому було опубліковано  статті Ю. Шаповала,  В. Пристайка, Р. Пиріг, О. Руб­ льова, В. Репринцева та інших фахівців. Багато зробили для оп­ рилюднення,  систематизації,  аналізу  документальних  джерел Ю. Шаповал,  В. Пристайко31,  В. Золотарьов32,  Р. Подкур33,  С. Бі­ Т. 2. – 800 с.; Повернення із небуття. Документи і матеріали про жертви сталінського свавілля у Дніпропетровському університеті. – Дніпропет­ ровськ: МП «Промінь», 1995. – 161 с; Правда через роки. Статті, спогади, документи. – Донецьк: РВП «Либідь», 1995. 28 Остання адреса. До 60­річчя соловецької трагедії. – К.: Сфера, 1997. – Т. 1. – 325 с.; 1998. – Т 2. – 286 с.; 1999. – Т. 3. – 291 с. 29 Вінниця: злочин без кари. Документи, свідчення – К. 1994. 30 Документи з історії НКВД УРСР // Наше минуле. – 1993. – № 1.– С. 39–15. 31 Пристайко В., Шаповал Ю. Справа «Спілки Визволення України». Невідомі документи і факти. – К.: Інтел, 1995. – 448 с. 32 Пристайко В., Шаповал Ю., Золотарьов В. ЧК–ГПУ–НКВД в Україні: особи, факти, документи. – К.: Абрис, 1997. – 608 с. 33 Подкур Р.Ю. Документи радянських спецслужб як джерело до вивчення політичних, соціально­економічних, культурних процесів в Україні (20– 30­ті рр. ХХ століття): автореф. дис… к.і.н. – К., 1999. – 21 с. Суспільно-політична система в Україні сталінської доби ... 425 локінь34. За монографію «Масовий терор як засіб державного уп­ равління  в СРСР  (1917–1941 рр.).  Джерелознавче  дослідження» дослідник Сергій Білокінь отримав Національну премію України ім. Т. Шевченка за 2002 рік , а у 2000 р. захистив докторську дисер­ тацію  з  цієї  проблематики35.  Значний  внесок  у  оприлюднення документальних джерел зробив І. Г. Білас, який у двотомній моно­ графії «Репресивно­каральна  система в  Україні 1917–1953.  Сус­ пільно­політичний та історико­правовий аналіз» надрукував 73 нових документа36.  Також  слід  відмітити  джерелознавчі  публі­ кації Р. Я. Пиріга37. Протягом 1990­х рр. пройшли наукові конференції, симпозіу­ ми, присвячені сталінському терору. У вересні 1994 р. відбулася конференція «Тоталітарна держава і політичні репресії в Україні у 20–80 –ті роки» під егідою НАН України, Інституту історії Украї­ ни, Інституту держави і права та Всеукраїнського та Київського товариства політв’язнів і репресованих38. У лютому 1998 р. прой­ шов Міжнародний симпозіум «Сталінський терор, масові репресії, ГУЛАГ», організований Інститутом соціальних досліджень (Гам­ бург, Німеччина), в якому брали участь і дослідники з України. Серед досліджень системного характеру, в яких концептуаль­ но розглядався тоталітаризм в Україні сталінських часів, практи- 34 Білоконь С.І. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917– 1941 рр.). Джерелознавче дослідження – К. ДМП «Полімед», 1999. – 446 с. 35 Білоконь С.І. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917– 1941): автореф. дис.… д і.н. – К., 2000. – 35 с. 36 Білас І.Г. Репресивно­каральна система в Україні 1917–1953. Суспільно­ політичний та  історико­правовий аналіз.  У  2­х  кн.  –  К.:  Либідь­Військо України, 1994. – Кн. 2. – 688 с. 37 Пиріг Р.Я. У лещатах тоталітаризму: перше двадцятиріччя Інституту історії України НАН України (1936–1956 рр.): Зб. док. і матер. У 2­х ч. – К., 1996. – Ч. 1 – 146 с.; Ч. 2 – 24 с; Архівно­слідчі справи репресованих: науково­мето­ дичні аспекти використання  / Український державний  науково­дослід­ ний ін­т архівної справи і документознавства, Державний архів СБ Украї­ ни. – К., 1998. 38 Тоталітарна держава і політичні репресії в Україні у 20–80­ті роки: Ма­ тер. міжн. наук. конф. Київ,15–16 вересня 1994 р. НАНУ / Ін­т історії Ук­ раїни; Ін­т держави і права; Всеукр. та Київ. т­во політв’язнів і репресова­ них; Редкол.: П. П. Панченко, Є. В. Пронюк та ін. – К., 1998. – 290 с. 426 Ірина Терлецька ка сталінського терору, слід назвати праці І. Г. Біласа39, Д. В. Табач­ ника40, Ю. І. Шаповала41, Б. О. Яроша42. Протягом 1990­х рр. вище­ згадані науковці захистили докторські дисертації, в яких дослід­ жувалися різні аспекти сталінізму в Україні. Цікавою і з фактологічної, і з парадигмальної точки зору, стала монографія «Тоталітарний режим на західноукраїнських землях: 30–50­ті роки ХХ століття». Її автор розглядав як концептуальні засади теорії тоталітаризму і сталінізму, так і практичне втілення на теренах Західної України43. Слід звернути увагу, що в «перебудовчій» історіографії вико­ ристовувалося в основному поняття «репресії», відтепер — «дер­ жавний терор». Дослідник зосереджував увагу на негативних яви­ щах, які принесла з собою радянська влада, — депортації, заслан­ ня, в’язниці, розстріли, зловживання владою, корупція і мародер­ ство,  насильницька русифікація,  спотворена  кадрова  політика тощо. Абсолютна більшість керівних кадрів фактично у всіх сфе­ рах, наголошував дослідник, складалася  з не  місцевих. На  одну позитивну  рису  зверталася  увага:  населення отримало  можли­ вість навчатися, отримати кваліфіковану медичну допомогу. Про­ вина за всі злочини покладається, перш за все, на партію, зрощену з державою, з  її політикою терору  й насильницької русифікації 39 Білас І.Г. Репресивно­каральна система в Україні 1917–1953 рр. – Кн. 1. – 428 с.; Кн. 2. – 688 с.; Репресивно­каральна система в Україні 1917–1953: суспільно­ політичний та історико­правовий аналіз: автореф. дис. … д.і.н. – Львів,1994. 40 Табачник  Д.В.  Масові  репресії  в  Україні.  –  К.,1992;  Його ж.  Репресоване відродження. – К., 1993; Його ж. Феномен тоталітарно­репресивного сус­ пільства в Україні (кінець 20­х – 50­ті роки). Історичний та етнополітич­ ний аспекти: автореф. дис. … д.і.н. – К., 1995; Кремінь В., Табачник Д., Тка- ченко В. Україна: Альтернативи поступу. Критика історичного досвіду. – К., 1996. 41 Шаповал Ю.І. Україна 20–50­х рр.: сторінки ненаписаної історії. – К.: Нау­ кова думка, 1993. – 351 с.; Його ж. Людина і система (Штрихи до портре­ ту тоталітарної доби в Україні). – К., 1994. – 272 с. 42 Ярош  Б.О.  Тоталітарний  режим  на  західноукраїнських  землях:  30–50­ті роки ХХ століття. – Луцьк: Надстир’я, 1995. – 176 с.; Його ж. Тоталітарний режим на західноукраїнських землях в 30–50­х рр. ХХ ст. (Історико­пол­ ітологічний аспект): автореф. дис.… д.пол.н. – К., 1995. – 43 с. 43 Ярош  Б.О.  Тоталітарний  режим  на  західноукраїнських  землях:  30–50­ті роки ХХ століття. Суспільно-політична система в Україні сталінської доби ... 427 та колективізації, чого населення не бажало і від чого найбільше потерпало. Монографію І. Г. Біласа «Репресивно­каральна система в Украї- ні 1917–1953» присвячено формуванню й діяльності саме караль­ них органів на території Західної України44. Автор акцентував увагу на масових зловживаннях владою репресивних органів, коли ни­ щили й вбивали навіть тих, хто ставився до режиму лояльно, в тому числі членів родин червоноармійців. Дослідник звернув увагу на етнічний склад кадрів в різних галузях суспільного життя . Авторитетним  дослідником  проблеми  сталінізму  в  Україні став Ю. І. Шаповал,  який протягом 1990­х рр. надрукував  низку монографій і серію наукових статей, присвячених сталінській добі в Україні.  У 1993 р.  побачила світ монографія «Україна 20–50­х років: сторінки ненаписаної історії»45. Автор вивчав репресії вла­ ди проти різних прошарків населення — інтелігенції, військових кадрів, селянства, партійно­радянської номенклатури. Ю. Шапо­ вал  вважав,  що  терор  в Україні  розпочався  навіть  раніш,  ніж  в цілому по СРСР, а великий терор 1937–1938 рр. в Україні був тіль­ ки  продовженням  репресій  попередніх  часів.  Особливу  роль  у формуванні режиму зіграла номенклатура, яка сама була і суб’єк­ том, а,  згодом,  і  об’єктом терору. В  іншій  праці Ю. Шаповала — «Людина і система: штрихи до портрета тоталітарної доби в Ук­ раїні»46 — автор опублікував ряд нових документів, що ілюстру­ вали  його  концепцію.  У 1997 р.  колектив авторів  надрукували книгу  «ЧК–ГПУ–НКВД  в  Україні:  особи,  факти,  документи»47,  в якій приділено увагу номенклатурі, перш за все, в органах безпе­ ки, її поглядам, стилю діяльності, біографіям. Як і в згаданій нами монографії  С. І. Білоконя «Масовий  терор як  засіб  державного управління…», яка  вийшла  два роки  потому,  в книзі  вивчалися політичні біографії чекістів. Розповіді про чекістів, подані в обох книгах, чудово доповнюють одна одну. Вимальовувався соціаль­ но­політичний портрет тих, хто у 1937–1938 рр. працював в реп­ 44 Білас І. Репресивно­каральна система в Україні  1917–1953 рр.  – Кн. 1. – 428 с.; Кн. 2. – 688 с. 45 Шаповал Ю. Україна 20–50­х рр.: сторінки ненаписаної історії. –351 с. 46 Шаповал Ю.І. Людина і система... – 272 с. 47 Пристайко В., Шаповал Ю., Золотарьов В. Вказ. соч. 428 Ірина Терлецька ресивно­каральній  системі.  Освітній  рівень  більшості  керівних кадрів  був  мізерним.  Навіть  серед  вищого  керівництва  НКВС більшість або не мала ніякої освіти, або початкову. Наприклад, нар­ ком внутрішніх справ УСРР Ізраїль Леплевський освіти не мав — самоук; начальник 3­го відділу (контррозвідка) Моїсей Александ­ ровський (Юкельзон) — самоук. У більшості начальників відділів наркомату  внутрішніх  справ  була  лише початкова  освіта  або  в кращому випадку середня48. По суті, це були маргінали. Соціаль­ не походження у чекістів було зовсім не пролетарське. Загалом це були вихідці із родин торгівців, прикажчиків, власників бака­ лійної лавки, службовців, годинникарів, закрійників, кравців. Так, наприклад, один з начальників, Михаїл Френкель, походив з ро­ дини власника заводу. Були й інші схожі випадки49. Значна час­ тина  чекістів  страждала  нервовими  розладами,  а  інколи  були взагалі психічно хворими. В навчальному посібнику З. Г. Лихолобової «Сталінський тота­ літарний режим та політичні репресії кінця 30­х років в Україні (переважно на матеріалах Донецької області» опублікований ма­ теріал про соціальний портрет репресованих. В більшості своїй це були або робітники, або інтелігенти. Саме в Донецькій області найбільше заарештованих було серед робітників, що пояснювало­ ся специфікою області. На другому місці йшла науково­технічна інтелігенція, далі службовці, багато було  вчителів та медичних працівників50. Освітній рівень репресованих  був значно вищий, ніж в цілому у населення області. Якщо на 1 тис. мешканців облас­ ті осіб з вищою освітою було всього 6,6 чол., то серед репресованих цей показник становив 93 особи. Більша частина мали вік від 26 до 45 років. Тобто заарештовували молодих, освічених — кращих. З 1200 заарештованих понад 50% розстріляно, 20% звільнено, а решту засуджено на термін від 8 до 25 років. С. Білокінь в згада­ 48 Білокінь С.І. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917– 1941 рр.). Джерелознавче дослідження. – К. ДМП «Полімед», 1999.– С. 346– 359. 49 Білокінь С.І. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917– 1941 рр.).– С. 108. 50 Лихолобова  З.Г.  Сталінський тоталітарний  режим  та  політичні  репресії кінця 30­х років в Україні (переважно на матеріалах Донецької області): Навч. посіб. – Донецьк: ДонДУ, 1996.– С. 72–73. Суспільно-політична система в Україні сталінської доби ... 429 ній монографії зробив висновок, що генофонд нації було зруйно­ вано, адже тривалий час, майже всі роки радянської влади, гину­ ли (або їх «знешкоджували» в інший спосіб) кращі. В першу чер­ гу, влада винищувала саме інтелігенцію. Терор в Україні мав виразно антиукраїнський характер — це підкреслюють абсолютна більшість дослідників теми сталінізму в Україні. Масовий терор серед певних груп населення в Україні — соціальних, етнічних — розглядається в монографіях В. І. Граба51, Г. В. Касьянова52, Г. Костюка53, О. М. Мироненко, Ю. С. Шемшучен­ ко54, О. С. Рубльова55, В. В. Ченцова56. Дослідники аналізували реп­ ресії щодо інтелігенції, інших соціальних прошарків, окремих ет­ нічних груп. Автори вказували, що серед різних етносів, які про­ живали на території  України, найбільш  нищівних репресій  заз­ нали німці, поляки, греки та ін. Репресіям проти німецького насе­ лення присвячено монографію українського історика В. Ченцова «Політичні долі. Політичні репресії проти німецького населення України в 1920­ті – 1930­ті рр.»57. Окремою драматичною темою в українській історіографії була і є тема голодомору 1930­х, голоду 1940­х рр. Протягом 1990­х рр. побачили світ добірки документальних джерел, присвячених го­ лодомору в Україні, особливо 1932–1933 рр., в різних регіонах, в тому числі на території Західної України, на Поділлі, Харківщині, Вінниччині та інших регіонах58. 51 Граб  В.І.  У  лещатах  ДПУ.  Нариси  про  безпідставно  репресованих  діячів вітчизняної науки та культури. – Полтава, 1999. – 215 с. 52 Касьянов Г.В. Вказ. праця. 53 Костюк Г. Сталінізм в Україні (Ґенеза і наслідки). – К. «Смолоскип», 1995. – 508 с. 54 Шемшученко Ю.С., Мироненко О.М. Жертви репресій. – К.,1993. 55 Рубльов О., Черченко Ю. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції. 56 Ченцов В.В. Политические судьбы. Политические репрессии против немец­ кого населения Украины в 1920­е – 1930­е гг. – М.: Готика, 1998. – 208 с. 57 Там само. 58 Упокорення голодом. Зб. док. / Упоряд. М. Мухіна. – К., 1993; Шульга І.Г. Голод на Поділлі. До 60­річчя голодомору 1933 р. – Вінниця, 1993; Кугу- тяк М. Голодомор 1933­го і Західна Україна. Трагедія Наддніпрянщини на тлі суспільних настроїв західноукраїнської громадськості 20–30­х ро­ ків. – Івано­Франківськ, 1994; Голод в Україні, 1946–1947: Док. і матер. – 430 Ірина Терлецька Тема голодомору стала предметом обговорення на міжнарод­ них науково­теоретичних конференціях: «Голодомор 1932–1933 рр. в Україні: причини і наслідки», яка була організована НАН України, Інститутом історії України59; «Голод — геноцид 1933 року в Україні: Історико­політологічний аналіз соціально­демографічних та мо­ рально­психологічних  наслідків».  Участь  в конференціях  брали С. Кульчицький, В. Марочко, С. Горошко. Під час обговорення (1993 і 1998 рр.)  історики висунули тезу, що штучно створений владою голодомор мав на меті не лише «викачування» хліба з села, але і знищення українців, більшість яких проживала в селах. Звідси ро­ бився висновок, що голодомор 1932–1933 рр. слід вважати геноци­ дом українського народу. Розглядалися ці теми і в окремих видан­ нях — монографіях, навчальних посібниках60. Зокрема, досліджува­ ли українські голодомори С. В. Кульчицький, М. М. Шитюк та ін.61 До форм терору радянського суспільства відносяться й депор­ тації  населення.  Документальні джерела  з означеної  проблема­ тики були надруковані у згаданих нами монографіях, в тому числі монографії І. Г. Біласа. Але вийшли й окремі збірки документів62, присвячені депортаціям населення із Західної України. Репресії, голод,  депортації  та  інші  катастрофи  неминуче  приводили  до людських  жертв,  демографічних  втрат.  Демографічні  катастро­ фи в Україні вивчались протягом багатьох років (з кінця 80­ х рр.) дослідниками С. Пірожковим й А. Перковським63. К., 1996;  Чорні  жнива. Голод 1932–1933  років  у  Валківському  та  Коло­ мацькому районах Харківщини. Документи, спогади, списки померлих / Упоряд. Т. Поліщук. – К., 1997; Голод 1932–1933, 1946–1947. Вінницька область: Документи і матеріали / Авт.­упоряд.: Винокуров Ф., Подкур Р. – Вінниця, 1998; Голодомор на Житомирщині 1930–1934 роки: Документи і спогади: Збірник. – Житомир: Житомирський вісник, 1993. – 84 с. 59 Голодомор  1932–1933 рр.  в  Україні:  причини  і  наслідки.  Міжннародна наукова конференція, Київ, 9–10 вересня 1993 р. / С. В. Кульчицький (відп. ред.), НАН України, Ін­т історії України. – К., 1995. – 199 с. 60 Голодомор в Україні 1932–1933 рр.: бібліографічний покажчик / Наук. ред. С. В. Кульчицький. – Одеса: Негоціант, 2008. – 576 с. 61 Шитюк М. Голодомори ХХ ст. – К., 1997. 62 Західні землі України кінця 30­х – початку 50­х рр. Документи, матеріа­ ли, спогади. У 3­х т. – Львів, 1996. – Т. 1. 63 Перковський А.Л., Пірожков С.І. Демографічні втрати Української РСР у 30­ті роки;  Вони ж.  Демографічні  втрати  Української  РСР  у  40­ві  роки; Суспільно-політична система в Україні сталінської доби ... 431 Тема  сталінізму  як  суспільної  системи  знайшла  ґрунтовне відображення працях узагальнюючого характеру з історії Украї­ ни64. Зокрема, в монографії «Україна: Альтернативи поступу. Кри­ тика  історичного  досвіду» аналізуються  причини, передумови, прояви сталінізму в Україні65. Серед причин формування сталініз­ му автори визначили російські традиції самодержавної абсолю­ тистської влади, слабкість реформаторських сил, низький рівень культури  мас.  До  суб’єктивних  причин  відносять  монопольне становище партії, мораль та ідеологію, які відкидали ідею право­ вої держави. Окремий розділ  присвячено репресивній практиці тоталітаризму щодо України. Національну політику сталінської влади автори характеризували як  етноцид. Терор  мав не  лише антинаціональні, антиукраїнські риси, але й іраціональні. Дослідники звертали увагу, що репресіям найбільше підляга­ ли інтелігенція та селянство. Трагедія суспільства полягала у де­ формації сталінізмом свідомості людей. Причому деформація вия- вилася настільки сильною, що, по суті, новий тип мислення згодом передавався у спадок іншим поколінням, зазначали дослідники. Про  ідеологію  сталінізму  йдеться  в  монографії  О. А. Удода «Історія  і  духовність»66.  Атрибутивною ознакою  тоталітарного політичного режиму, пише автор, є всемогутність ідеології, функ­ ція якої полягає в міфотворчості (додамо від себе, як і будь якої ідеології — Авт.). В СРСР таку функцію було покладено на відділ пропаганди ЦК КПРС та його місцеві органи. Знаряддями пропа­ ганди  були  освіти,  виховання, педагогіка, наука.  Система  вихо­ Вони ж. Екстремальні ситуації і демографічні катастрофи в Україні 1920– 1930 // Пам’ять століть. – 1997. – Травень–червень. – № 5(8). 64 Кремень В., Табачник Д., Ткаченко В. Україна: Альтернативи поступу. Крити­ ка історичного досвіду. – К.: «ARS­Ukraine», 1996. – 793 с.; Україна: друга половина ХХ століття. Нариси історії / Під ред. П. П. Панченка, М. Р. Плющ, Л. А. Шевченко  та  ін.  –  К.:  Либідь,  1997.–  С. 3–11;  Удод О.А.  Історія  і  ду­ ховність  –  К.:  Ґенеза,  1999;  Якунін В.К.,  Мартинов М.Д.  Кліо  і  Сталін.  – Дніпропетровськ: Промінь, 1998. – 151 с.; Сталінізм і Україна: доктрина і практика  // Українське  питання  в  Російській  імперії  та  Радянському Союзі( 18 – пер. пол. 20 ст.) – Дніпропетровськ, 1998.– С. 145–154. 65 Кремень В., Табачник Д., Ткаченко В. Україна: Альтернативи поступу. Кри­ тика історичного досвіду. 66 Удод О.А. Історія і духовність. – К.: Ґенеза, 1999. 432 Ірина Терлецька 67 Удод О.А. Історія і духовність. – С. 72. 68 Якунин В.К., Мартинов М.Д. Клио и Сталин. – Дніпропетровськ, 1993. – С. 163. 69 Сергієнко Ю.Г. Політична етика лівого радикалізму в суспільному житті України (поч. ХХ століття – 60­ті роки).  Історичний аспект. – Луганськ: ЛЦНТЕІ, 1995. – 238 с. 70 Сергієнко Ю.Г. Політична етика лівого радикалізму в суспільному житті…– С. 142. вувала людину, яка завжди діяла за інструкціями, схемами, мето­ диками, була залежна в поглядах і поведінці від політичного ке­ рівництва, постійно демонструвала лояльність до влади. Освітою, вихованням прищеплювалася деформована колективність67. Ти­ повою рисою свідомості і поведінки тоталітарної людини є кон­ формізм. Людина була ладна підлаштуватись під будь­які погля­ ди, будь­яку ідеологію, аби це відповідало настановам влади і збе­ реженню власного благополуччя. Вплив сталінізму на історичну науку, процес «ідеологізації» і «політизації» історичної науки, перетворення її в знаряддя побу­ дови казарменого соціалізму й тотальної боротьби з інакомисля­ чими висвітлено в монографії дніпропетровських вчених В. К. Яку­ ніна, М. Д. Мартинова «Кліо і Сталін»68. Про мораль  більшовиків докладно  висвітлювалося у  роботі Ю. Г. Сергієнко  «Політична  етика лівого  радикалізму  в  суспіль­ ному житті України (початок ХХ століття – 60­ті роки). Історич­ ний  аспект»69.  У  монографії  досліджувалася  етика  політичної діяльності  за  умов  однопартійної  системи  в  Україні  (1925– 1960­ті рр.). Автор зауважив, що після приходу до влади Сталіна до згаданих норм додалися доносительство, неможливість мати зв’язки  з  чужими елементами (якщо  навіть мова  йшла  про  ро­ дичів), прагнення догодити начальству, лицемірство та ін. Вод­ ночас культивувалася непорушність сім’ї, боротьба з пияцтвом. Ще на одну рису партійної моралі слід звернути увагу. Поголов­ на не освіченість і ворожість до всього «панського»: книжок, вит­ ворів мистецтва, гарних манер тощо. Автор писав, що на початку 1930­х рр. не було жодного секретаря райкому партії, який би мав вищу освіту,  і навіть  середня була  рідкістю70 . Як  підкреслював Ю. Сергієнко, в період диктатури Сталіна критерій у моралі був один, найголовніший — абсолютна відданість вождю. І ще одну Суспільно-політична система в Україні сталінської доби ... 433 думку  слід  навести,  яка  має  принципове  значення.  Моральний кодекс створювався не тільки Сталіним. Чимало зусиль в цю пра­ цю вклали і «старі революціонери». Він є надбанням всього лівого радикалізму71. Підводячи  підсумок  історіографічного  дискурсу  сталінізму протягом кінця  1980­х –  1990­х рр.,  можна  стверджувати,  що  у досліджуваний  період  почали  формуватися  нові  парадигми  у вітчизняній історичній науці. Націоналізація історії, яка розпоча­ лася в 1989–1991 рр., отримала логічне продовження. В цей пері­ од відбувся злам попередніх методологічних підходів і принципів. Одним з нових підходів стала концепція тоталітаризму, запозиче­ на у західної і частково російської політичної науки. Розглядаючи історію України радянських часів і, в першу чергу, періоду волода­ рювання Сталіна, історики стали використовувати поняття і зміс­ товне наповнення концепції тоталітаризму. Також із західної політології були взяті методи наукового піз­ нання — системний, інституційний і структурно­функціональний підходи, які розглядали суспільство як складну сукупність систем, що мали свій механізм, структуру, розподіл функцій. Головне місце в політичній системі займали політичні інститути, інститути пуб­ лічної влади. При вивченні сталінізму історики звернули особливу увагу на політичні інститути, їх роль, розподіл функцій — правля­ чу партію, державні органи, репресивно­каральну систему. Окрім термінів «сталінізм», «сталінщина», «тоталітаризм», стали актив­ но використовувати й інші — «партія­держава», «номенклатура», які раніш не розглядалися українською історіографією. Історики продовжували «населяти історію людьми». В моно­ графіях, наукових статтях значна увага приділялася розповідям про репресованих діячів, особливо інтелігенції. Також приверну­ ли увагу дослідників і постаті «творців» тоталітарної системи, в тому числі діячів репресивно­каральних органів. Особливе місце в історіографії зайняла тема політичного й со­ ціального терору — репресій, депортацій, голодомору. Найбіль­ шу увагу привернули репресії інтелігенції і серед партійно­дер­ жавних працівників, за національною ознакою. Більшість дослід­ 71 Сергієнко Ю.Г. Політична етика лівого радикалізму в суспільному житті…– С. 164. 434 Ірина Терлецька ників підкреслювали антиукраїнський  характер терору. Прови­ на за терор покладалася  на Й. Сталіна,  його оточення,  пануючу партію,  зрощену  з  державою,  і  номенклатуру.  Завзятими вико­ навцями — органи державної безпеки. Ідеологія  сталінізму розглядалася  як  системо  утворюючий чинник  тоталітаризму.  Зроблені  перші  спроби  проаналізувати ментальність суспільства, окремої особистості тієї доби. Серед рис ментальності  вирізняли конформізм,  лицемірство, бажання до­ годити начальству, владі, непримиренність до «чужих елементів», а, особливо, неосвіченість. Водночас, характерними рисами були віра в комунізм,  дисциплінованість,  почуття обов’язку.  Відпові­ дальність за антигуманність влади і формування деформованої свідомості покладалася на Компартію. Загалом сталінську політику стосовно України частина  нау­ кового загалу інтерпретувала як геноцид і етноцид. Формувала­ ся ідея про роль сталінізму у деформації суспільної свідомості. Важливим  здобутком  української  історіографії  стало  опри­ люднення  численних  документальних  матеріалів,  в тому  числі архівів ЧК–ГПУ–НКВД–КДБ. Були опубліковані збірки документів стосовно репресій в регіонах України, спогади в’язнів з України СРСР, голодомор 1932–1933 рр., депортації населення. Однак,  незважаючи  на значний  обсяг  публікацій,  присвяче­ них сталінізму в Україні, проблема висвітлена нерівномірно: пе­ реважна  їх  більшість  присвячена  масовим  репресіям.  Також відмітимо  наявність  плутанини  у  використанні  термінології. В публікаціях активно почали використовувати різні терміни: «то­ талітаризм»,  «авторитаризм»,  «номенклатурно­бюрократична система», «партократія», «сталінізм», «сталінщина», «державний соціалізм», «тоталітарна колективність». При цьому автори пуб­ лікацій рідко пояснюють, що саме вони мають на увазі. Спостер­ ігався методологічний еклектизм. Дискусійним залишилося пи­ тання про хронологічні межі тоталітаризму в СРСР. Не дослідженими залишилися ряд питань: перше — про соціальну базу сталінізму, друге — ставлення населення до влади і сталінізму, третє  —  ментальність,  культура  тоталітарного  суспільства (у різних верств і етнічних груп були свої субкультури), Суспільно-політична система в Україні сталінської доби ... 435 четверте —  роль,  діяльність  громадських організацій,  таких як профспілки, комсомол, п’яте — демографічні наслідки репресій, голоду тощо. В статье анализировался процесс изучения в Украине в кон- це 1980-х –1990-х гг. общественно-политической системы, которая была создана И. Сталиным. Об- ращалось внимание на коренные изменения в исто- рической науке — расширение тематики исследо- ваний, публикацию многочисленных документальных источников, использование новых концепций, мето- дов исследования, новые оценки исторических яв- лений. Ключевые слова: тоталитаризм, историография, НКВД, «Реа- билитированные историей» The process of study in Ukraine at the end of 1980–1990 years social and political system, which formed in Ukraine during J. Stalin ruling at this article is analysing. Also pay attention to basis changes in historical science such as: the diversification subjects of investigations, the opening numerous documents, the using new concep- tions, methods of investigations, the new marks of his- torical events. Key words : totalitarizm, historiography, NKVD , «Rehabilitate by history».

Ähnliche Einträge