Рух тверезості у Східній Галичині в середині ХІХ — першій третині ХХ ст.

Розглянуто основні етапи руху тверезості в Галичині середини ХІХ — першої третини ХХ ст. як реакцію представників української інтелігенції на цілеспрямовану алкоголізацію українського населення панівними народами. Проаналізовано три періоди тверезницького руху, а також еволюцію форм та методів бо...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Стасів, Я.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2013
Schriftenreihe:	Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
Schlagworte:	Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/124301
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Рух тверезості у Східній Галичині в середині ХІХ — першій третині ХХ ст. / Я.В. Стасів // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22. — С. 151-158. — Бібліогр.: 38 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-124301
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1243012025-02-09T15:01:48Z Рух тверезості у Східній Галичині в середині ХІХ — першій третині ХХ ст. Трезвенническое движение в Восточной Галичине в середине ХІХ — первой трети ХХ в. A sobriety movement in Eastern Halychyna in the mid of the XIX-th — the first third of the XX-th century Стасів, Я.В. Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії Розглянуто основні етапи руху тверезості в Галичині середини ХІХ — першої третини ХХ ст. як реакцію представників української інтелігенції на цілеспрямовану алкоголізацію українського населення панівними народами. Проаналізовано три періоди тверезницького руху, а також еволюцію форм та методів боротьби за здоровий спосіб життя. Рассматриваются основные этапы трезвеннического движения в Восточной Галичине в средине ХІХ — первой трети ХХ столетия, как реакция украинской интеллигенции на целенаправленную алкоголизацию украинского населения со стороны господствующих народов. Автор анализирует три этапа трезвеннического движения, а так же эволюцию форм и методов борьбы за трезвость. The article consider the sobriety movement which originated in Eastern Ghalychyna in the mid of the XIX-th — a first third XX-th centuries, as a reaction Ukrainian intellectuals to goal-directed alkoholizacion of Ukrainian population on the part of authorities. The author analyses the stages of a sobriety movement as well as the evolution of the forms and methods of fight for sobriety. 2013 Article Рух тверезості у Східній Галичині в середині ХІХ — першій третині ХХ ст. / Я.В. Стасів // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22. — С. 151-158. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. 2307-5791 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/124301 613.81(477) uk Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії
spellingShingle	Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії Стасів, Я.В. Рух тверезості у Східній Галичині в середині ХІХ — першій третині ХХ ст. Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
description	Розглянуто основні етапи руху тверезості в Галичині середини ХІХ — першої третини ХХ ст. як реакцію представників української інтелігенції на цілеспрямовану алкоголізацію українського населення панівними народами. Проаналізовано три періоди тверезницького руху, а також еволюцію форм та методів боротьби за здоровий спосіб життя.
format	Article
author	Стасів, Я.В.
author_facet	Стасів, Я.В.
author_sort	Стасів, Я.В.
title	Рух тверезості у Східній Галичині в середині ХІХ — першій третині ХХ ст.
title_short	Рух тверезості у Східній Галичині в середині ХІХ — першій третині ХХ ст.
title_full	Рух тверезості у Східній Галичині в середині ХІХ — першій третині ХХ ст.
title_fullStr	Рух тверезості у Східній Галичині в середині ХІХ — першій третині ХХ ст.
title_full_unstemmed	Рух тверезості у Східній Галичині в середині ХІХ — першій третині ХХ ст.
title_sort	рух тверезості у східній галичині в середині хіх — першій третині хх ст.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/124301
citation_txt	Рух тверезості у Східній Галичині в середині ХІХ — першій третині ХХ ст. / Я.В. Стасів // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22. — С. 151-158. — Бібліогр.: 38 назв. — укр.
series	Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
work_keys_str_mv	AT stasívâv ruhtverezostíushídníjgaličinívserediníhíhperšíjtretiníhhst AT stasívâv trezvenničeskoedviženievvostočnojgaličinevseredinehíhpervojtretihhv AT stasívâv asobrietymovementineasternhalychynainthemidofthexixththefirstthirdofthexxthcentury
first_indexed	2025-11-27T03:09:46Z
last_indexed	2025-11-27T03:09:46Z
_version_	1849911400068022272
fulltext	Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії 151 УДК 613.81(477) Я.В. Стасів (м. Львів) РУХ ТВЕРЕЗОСТІ У СХІДНІЙ ГАЛИЧИНІ в середині ХІХ — першій третині ХХ ст. Розглянуто основні етапи руху тверезості в Галичині середини ХІХ — першої третини ХХ ст. як реакцію представників української інтелігенції на цілеспрямовану алкоголізацію українського населення панівними народами. Проаналізовано три періоди тверезницького руху, а також еволюцію форм та методів боротьби за здоровий спосіб життя. Ключові слова: рух тверезості, братства тверезості, тверезість, греко- католицьке духовенство, корчма, алкогольні речовини. Діяльність руху тверезості в наукових працях вивчена недостатньо. На сьогодні єдиною узагальнюючою працею є монографія Б. Савчука1. Органі- заційний аспект діяльності тверезницького руху під патронатом духовенства греко-католицької церкви відображений у працях М. Кузик2 та І. Рудянин3. Дослідження Л. Сливки розкриває здорові підходи у вихованні молоді това- риствами тверезості у Східній Галичині в 1919–1939 рр.4 У працях В. Лаби на основі документального матеріалу проілюстровано процес боротьби за тверезість шляхом організації бойкотів корчем і шинків товариствами тверезості та духівництвом5. Важливе місце займають праці В. Садового, який на основі багатого документального матеріалу дослідив тверезі звичаї в Галичині, починаючи ще від ХV ст.6 Базою джерел дослідження слугують архівні документи з фонду 146 (Галицьке намісництво) Центрального державного історичного архіву України у м. Львові7, а також часопис «Відрод- ження» однойменного товариства8. Метою даної статті є висвітлення руху тверезості в Галичині в 1840-х — 1939 рр., а також характеристика його головних аспектів. У XVII ст. — на початку ХХ ст. алкоголізація українського населення євреями-орендарями і поміщиками здійснювалася завдяки володінню ними пра- вом пропінації (або «примус пропінаційний» — право безподаткового виго- товлення та продажу алкоголю на своїй території). Глибина проблеми була усвідомлена інтелігенцією із середовища греко-католицького духовенства, яке відстоювало активну позицію як у політичному, так і в духовному житті тогочасного суспільства. Перша хвиля тверезницького руху ознаменована створенням товариств тверезості в 1840-х рр. У 1844 р. галицький митрополит М. Левицький видав куренду (послання, розпорядження), в якій закликав місцевих священиків про- тидіяти пияцтву шляхом заснування братств тверезості. Вступаючи до това- © Я.В. Стасів, 2013 ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 22 152 риства, людина складала присягу, яку скріпляла своїм підписом. Присяга виглядала так (мова оригіналу): «Чиню перед Господом Богом, Пречистою Дівою Марією і святим Ангелом Хоронителем урочисте постановлення в ужи- ванню палених напоїв хоронитися за поміччю Бога і в міру сил своїх до того других побуджати»9. Кожне братство мало облікову книгу своїх членів — «Книгу братства тверезості», куди вносилися короткі дані про кожну людину. У 1845 р. у селах Брошнів та Горинь (нині Івано-Франківщина) братства були засновані місцевим священиком І. Козакевичем. Галицькі села, як зауважив Б. Савчук, «прокинулися від летаргічного сну» і цілими громадами вступали до братств тверезості. Так із 855 тис. віруючих греко-католиків Перемишльської єпархії 272 тис. вступили у братства10. Священик обраний до певної парафії залежав від фінансової підтримки місцевого пана. Для останнього діяльність братств означала зменшення кількості питущих, а звідси й прибутку. Проте, незважаючи на це, широкі кола греко-католицького кліру з гуманістичних міркувань ставали на боротьбу з корчемним промислом. Для тогочасних віру- ючих вступ до братства та клятва невживання алкогольних речовин мала велике стримуюче значення11. Масштабність першої хвилі руху тверезості зумовила масове згортання корчем і шинків. Фінансове становище євреїв-шинкарів змусило їх вдатися до авантюри: в єврейській пресі греко-католицький клір був звинувачений в анти- семітизмі. Євреї та шляхта, не без допомоги алкогольних лобістів, надсилали численні скарги у вищі законодавчі органи — галицький сейм та віденський парламент12. У петиціях доцільність скасування тверезницького руху обґрунто- вувалася мільйонними збитками для бюджету. Відповідно, рух почав поступово слабшати. Революційна весна 1848 р. змусила австрійську владу докорінно перегля- нути суспільно-політичну основу життя десятків народів монархії. Скасування панщини продовжило демонтаж інших пережитків класичного феодалізму. Парламентський указ від 7 вересня 1848 р. забороняв панам примусовий збут алкоголю селянам. Але становище селян не покращилося до бажаного рівня: вони і далі залишалися залежними від панів, а в селах і далі зводили корчми й шинки, де в будь-який час можна було купити алкогольні вироби. Селяни, незважаючи на примітивні технічні знаряддя праці, отримали нові можливості ведення господарства. Їм було надано право вільного розпорядження власним майном, у тому числі землею. Але, з іншого боку, — це тільки грало на руку власникам алкогольного промислу. Останні надавали селянам можливість брати алкогольні речовини у борг, або вимінювали їх на речі — одяг, взуття, кош- товності, худобу13. У джерелах початку ХХ ст. знаходимо інформацію про факти пропивання цілих земельних ділянок та господарств. Бували випадки, що через шкідливу звичку однієї людини бідували цілі сім’ї14. Волею громади, виходячи із морально-етичних міркувань, корчми будува- лися на краю села — подалі від церков та громадських будівель. Інколи кон- куренція змушувала власників будувати по дві і більше корчем в одному селі. Ненормований «графік роботи» корчми (вона працювала вдень і вночі) ство- Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії 153 рював можливість придбання алкогольних речовин у будь-який зручний час. Уночі корчми перетворювалися на перевальні склади крадених речей, худоби та інших товарів, якими могли розрахуватися злодії за спиртні речовини, не маючи грошей15. Після утворення у 1867 р. дуалістичної Австро-Угорської монархії та при- йняття її конституції духовне й фінансове життя селян мало покращилося. Невдовзі загострилися відносини з Пруссією, а війна 1869 р. мобілізувала у військо багато чоловіків. Дефіцит робочої сили спричинив зубожіння села, яке стояло на межі голоду. Перебуваючи у стані постійного стресу (за відсутності психологічної підтримки), багато людей дедалі частіше схилялися до вживання алкоголевмісних речовин. Знову масовим явищем стало пияцтво. Черговий раз греко-католицьке духовенство взялося за справу витвереження українського народу наприкінці 1860-х рр. Другу стадію руху тверезості (кін. 60-х рр. ХІХ ст.) в Галичині патронував галицький митрополит Й. Сембратович. За його наказом були створені групи священиків, котрі під час мес виголошували антиалкогольні прочитання з метою привернення уваги громадськості до ідеї тверезості. У посланні «Про високу гідність людини» від 3 квітня 1874 р. Й. Сембратович гостро засудив вживання алкоголю як один із найважчих гріхів. Ця куренда також зобов’язувала кожного священика виголошувати промови антиалкогольного та антитютюнового спрямування під час богослужінь16. Заслуговує на увагу лист Й. Сембратовича папі Пію ІХ, в якому йшлося про створення братств тверезості. Папа благословив ініціативу 30 червня 1874 р., відтак братства отримали автономію у роботі, а владні структури не мали права яким-небудь чином перешкоджати їхній діяльності. Розпорядженням від 4 серпня 1874 р. Й. Сембратович зобов’язав священнослужителів засновувати братства при церквах і приходах. Тоді ж було затверджено статут загальний для усіх братств, із можливістю внесення доповнень. «Братчикам» заборонялося вживати міцні спиртні речовини, а також обмежувався вжиток пива та вина17. Проповідування тверезих цінностей на наукових засадах та проведення протиалкогольних лекторіїв здійснювали місії тверезості, що діяли при брат- ствах. Показовою у цьому контексті є «Програма наук, на святах місійних у Станіславчику, деканату Олеського, що відбулися 6–7 і 8 жовтня 1876 року». Серед проповідей були виголошені: «Про високе звання людини», «Про гріх», «Про згубні наслідки п’янства» та інші18. Вагомим результатом діяльності братств тверезості в 1870-х рр. був масовий вступ людей до них. Запис до братства був добровільним, але деякі священики вважали відмову гріхом. У 1874 р. тільки на Тернопільщині обітницю тверезості склали 8 тис. осіб19, а за іншими підрахунками, на 1874 р. припадає 400 тис. членів братств20. Рух тверезості у 1870–1880-х рр. був напрочуд дієвою формою соціально-політичного спротиву. Завдяки бойкотам корчем та протестам за 1878–1882 рр. зменшилася кількість шинків із 23 тис. до 18,5 тис.21 Черговий раз рух тверезості спричинив зменшення кількості споживачів алкоголю, що по- мітно скоротило прибутки власників цього бізнесу. Вочевидь, такий порядок ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 22 154 справ не міг їх влаштовувати. Й. Сембратович був викликаний у Відень. Імператор Франц Йосиф І вмотивував Сембратовича звільнити митрополичий престол (жовтень 1882 р.) відданістю монархії та національним патріотизмом22. Наступником великого митрополита став С. Сембратович. Осмислюючи згубні наслідки вживання алкоголю, він видав «Звернення до вірних русинів католиків» (1885 р.), яким закликав молодь та увесь народ до тверезості і обме- женого вживання алкоголю на хрестинах, похоронах або інших зібраннях. Куренда С. Сембратовича, датована 1896 р., вносила зміни до статутів братств тверезості. Їм надавалася печатка та клейноди, а «братчикам» повністю заборонялося навіть сидіти за столом із наявністю алкогольних речовин. Це свідчить про глибинне розуміння митрополитом адаптивних факторів «алко- гольного довкілля», головне їх згубного впливу на молодь23. На початку ХХ ст. тверезницький рух розвивався із новими силами. У 1901 р. його очолив видатний український гуманіст, меценат та патріот, галицький митрополит А. Шептицький. «Пастирським листом до вірних Ста- ниславівської єпархії, даний у дні св. Пророка Іллі» виданий в 1899 р., Шеп- тицький звернувся до населення із закликом «працею, ощадністю та тверезістю усунути вбогість із нашого життя»24. Тверезий підхід А. Шептицького у вихо- ванні молоді ілюструє його нота до семінаристів Богословської академії, якою суворо заборонялося вживання алкогольних речовин. Форма діяльності братств тверезості за часів митрополита А. Шептицького не змінилася порівняно з попереднім періодом: відозви, заклики, духовні по- слання до народу, а також місії тверезості з протиалкогольними і тверез- ницькими програмами. З кожним роком «братчики» напрацьовували щоразу більший досвід та обсяг навчального матеріалу, а ряди тверезості поповню- валися новими членами. За деякими підрахунками, в 1910–1913 рр. у галиць- кому краї діяло не менше 465 братств тверезості, нараховуючи 33–35 тис. осіб25. На початку ХХ ст. греко-католицьке духовенство надалі було головним ініціатором бойкотування корчем. Подекуди бойкоти у селах відбувалися в унісон з великими містами. Наприклад, п’ятитисячне віче у Львові 12 жовтня 1908 р. було спричинене зростанням кількості шинків та корчем у Галичині. Питання боротьби за тверезість, а також загальна шкода спиртовмісних і тютю- нових речовин для здоров’я були розкриті у виголошених на мітингу про- мовах26. Як і в попередні роки, на початку 1900-х рр. пияцтво, як закономірний наслідок вживання та доступності алкоголю, гостро бентежило передову укра- їнську інтелігенцію. Проблема набрала не тільки протиалкогольного, а й соці- ально-політичного підтексту. Право пропінації в цей період, хоча значно обмежене, але надалі залишалося у шляхти. Своєю діяльністю — головне інформаційною — активісти тверезницького руху протидіяли поширенню кор- чем у селах та містах. У джерелах досить часто зустрічаються заклики бойко- тувати корчми, відрікатися від горілки та інших спиртовмісних речовин27. Головний підхід та методи діяльності товариств тверезості виглядали не як «боротьба з алкоголізмом та пияцтвом» (що є прямим наслідком вживання алкоголю), а боролися з їх причиною — вживанням. Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії 155 У 1910–1920-х рр. пияцтво набрало неабияких масштабів. Трапляються, навіть, згадки про п’яних школярів, або вживання спиртовмісних речовин, починаючи від 6-річного віку28. У той час середньостатистична людина за рік вживала близько 12–14 літрів абсолютного алкоголю (30–35 л горілки). Най- більш питущими регіонами були Гуцульщина, Покуття, Лемківщина та Волинь29. Епохальною подією стало заснування у Львові (грудень 1909 р.) товариства «Відродження», найвідомішого та діяльного з-поміж протиалкогольних органі- зацій Галичини. Осередки товариства діяли на Івано-Франківщині, Самбірщині, Золочівщині, на Волині та інших регіонах. Мета діяльності товариства вбачалася у «визволенні українського народу від впливу алькоголізму й нікотинізму, уважаючи це визволення конечною підоймою духовного, фізичного й мате- ріального двигнення (поступу) і культурного розвою українського народу» — сказано в його статуті30. На сторінках однойменного друкованого органу (редактори Софія Парфанович та Іван Раковський) товариства публікувалися протиалкогольні, протитютюнові та тверезницькі матеріали на основі наукових даних31. Згідно зі статутом, головними інструментами діяльності «Відродження» були: активне бойкотування корчем; пропагандистська робота шляхом читання лекцій, доповідей; поширення листівок про шкоду алкоголю, видання плакатів, прокламацій, календарів; у планах — заснування харчових закладів з відсут- ністю алкоголю (молочарні, крамниці); заснування лікарень для алкозалежних та душевно хворих; започаткування масштабної програми проведення безалкоголь- ного дозвілля (весілля, уродини тощо)32. Стараннями активістів руху тверезості, у квітні 1920 р. польський уряд прийняв ряд протиалкогольних законів, згідно з якими у святкові та ярмаркові дні корчми не торгували. Заклади торгівлі спиртними виробами могли роз- ташовуватися на відстані не менш як 500 метрів від будь-яких місць, де працювало хоча б 15 людей. Алкоголь продавався лише від 15 до 19 години особам, які досягли 21 року. У разі порушення закону передбачався штраф, втрата торгової концесії, або позбавлення волі на термін до трьох років33. Незважаючи на перешкоди, польське протиалкогольне законодавство давало змогу «Відродженню», «Просвіті» та іншим товариствам організовувати пле- бісцити для ліквідації корчем. За деякими підрахунками, протиалкогольні плебісцити у 1920-х рр. відбулися в 402 українських громадах, із них 75% у 1929–1930 рр.34 У десятках українських сіл існувала парадоксальна ситуація: чим біднішим вважалося село, тим більш воно було питущим, і навпаки. Середня галицька громада витрачала на алкоголевмісні речовини від 10 тис. злотих за рік. До прикладу, в 1937 р. алкогольний бюджет Польщі становив 1,44 млрд злотих35. Зокрема, пляшка горілки у 1920–1930-х рр. коштувала 3–5 злотих. До порів- няння ціни на деякі товари: 100 кг жита — 13,75 зл., 100 кг гречки — 18,50 зл., корова — 190 зл., кінь — 80 зл.36 Як бачимо, в той період алкогольні вироби були дуже дорогими порівняно з дешевизною продуктів харчування. На відміну ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 22 156 від «того часу», зараз в Україні усе навпаки: дешевий алкоголь і високі ціни на харчові продукти. Окрім «Відродження» протиалкогольний рух був презентований такими організаціями, як «Рідна школа», «Просвіта», «Луг», «Сокіл», «Пласт», «Орли- КАУМ», «Український Спортовий союз», «Каменярі». Часописи, на сторінках яких знаходимо протиалкогольні статті: «Народна справа», «Свобода», «Новий час», «Правда», «Громадський голос», «Українське життя», «Віра і наука», «Діло», «Жіноча доля», «Нова зоря», «Жорна», «Батьківщина», «Вісті» та інші видання. Широко популярною була тверезницька наукова література: М. Кінаш «Пити чи не пити?» (Львів, 1914), Т. Масарик «Про етику й алкоголізм» (Рогатин, 1929), М. Чайковський «Чарка горілки — море сліз» (Рогатин, 1929) та багато інших37. 1939 р. Західна Україна була приєднана до складу СРСР. Згідно зі ста- тистикою, у Львові діяло 7 лікеро-горілчаних фабрик та один бровар, а також одне підприємство безалкогольних напоїв38. Тверезницькі організації припинили своє існування, а їх місце зайняли витверезники. До середини 1980-х рр. діяльність руху тверезості була забута. Упродовж майже цілого століття на Західній Україні діяв потужний тве- резницький рух, основною метою якого було оздоровлення українського сус- пільства шляхом боротьби з корчмами та шинками, як формами поширення спиртовмісних рідин. Патронували рух тверезості представники греко-като- лицького духовенства — М. Левицький, Й. та С. Сембратовичі, А. Шептицький та інші, а також світська інтелігенція, презентована головним чином това- риством «Відродження». За цей період рух тверезості пройшов еволюцію від складання колективних присяг на відречення або утримання від ужитку алко- голю, до заснування громадських організацій, видання періодики, наукової літератури тощо. Незважаючи на постійний тиск з боку влади та власників алкогольного промислу, рух тверезості істотно вплинув на зменшення мас- штабів пияцтва. Тверезе слово, яке несли в українське суспільство учасники руху тривалий час було запорукою фізичного та духовного розвитку нашого народу. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ———————— 1 Савчук Б. Корчма: алкогольна політика і рух тверезості в Західній Україні у ХІХ — 30-х роках ХХ ст. / Б. Савчук. — Івано-Франківськ, 2001. — 248 с.; Його ж. Просвітницька та соціально-економічна діяльність українських громадських товариств у Галичині (ост. третина ХІХ — кінець ХХ ст.) / Б. Савчук. — Івано-Франківськ, 1999. — 116 с.; Савчук Б., Білавич Г. Учням гірських шкіл про антиалкогольний рух на При- карпатті [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.gs.frankivsk.org/Content/files/ Magazine/1/docs. 2 Кузик М. Роль греко-католицького духовенства в боротьбі за тверезість / М. Кузик // Історія. — 2010. — № 4. — С. 84–89. Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії 157 3 Рудянин І.П. Греко-католицьке духовенство в боротьбі за тверезість у Східній Галичині (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.) / І.П. Рудянин // Збірник навчально- методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету Волинського націо- нального університету ім. Л. Українки. — Рівне, 2008. — С. 33–36. 4 Сливка Л.В. Питання антиалкогольного виховання дітей і молоді у діяльності українських громадських товариств Західної України (1919–1939 рр.) / Л.В. Сливка // Педагогічний альманах. — 2010. — № 5. — С. 278–283. 5 Лаба В. «Не пийте, хлопці», — Вкраїна просить. Історія боротьби галицьких українців за своє духовне визволення / В. Лаба. — Львів, 2000. — 87 с.; Його ж. Як галичани йшли шляхом національного відродження 100 років тому. (З історії бойкоту- вання коршми в Галичині у 1902–1914 роках) / В. Лаба. — Львів, 2008. — 60 с. 6 Садовий В. Пияцтво і боротьба з ним на українських землях у XV–XX століттях / В. Садовий. — Дрогобич: ПП «Швидкодрук», 2009. — 72 с.; Його ж. Антиалкогольні братства, товариства і гуртки та їх роль у боротьбі з пияцтвом на Галичині в ХІХ — першій половині ХХ ст. / В. Садовий. — Дрогобич: ПП «Швидкодрук», 2010. — 88 с. 7 Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАЛ України), ф. 146, оп. 1, 25, 43, 58. 8 Відродження. Видає Українське протиалкогольне товариство «Відродження» у Львові. — 1931. — Ч. 1–2; 1934. — Ч. 23–24; 1935. — Ч. 7–8; 1937. — Ч. 1, 11. 9 Садовий В. Антиалкогольні братства, товариства і гуртки... — С. 23. 10 Савчук Б., Білавич Г. Вказ. праця. 11 Лаба В. «Не пийте, хлопці»... — С. 19. 12 Кузик М. Вказ. праця. — С. 86. 13 Рудянин І.П. Вказ. праця. — С. 34. 14 Лаба В. Як галичани йшли шляхом національного відродження... — С. 6–12. 15 Рудянин І.П. Вказ. праця. — С. 34. 16 Кузик М. Вказ. праця. — С. 86. 17 Там само. 18 Рудянин І.П. Вказ. праця. — С. 34. 19 Савчук Б., Білавич Г. Вказ. праця. 20 Кузик М. Вказ. праця. — С. 88. 21 Савчук Б. Корчма: алкогольна політика і рух тверезості... — С. 52. 22 Рудянин І.П. Вказ. праця. — С. 35. 23 Кузик М. Вказ. праця. — С. 86. 24 Рудянин І.П. Вказ. праця. — С. 35. 25 Савчук Б., Білавич Г. Вказ. праця. 26 ЦДІАЛ України, ф. 146, оп. 1, спр. 869, арк. 2. 27 Лаба В. Як галичани йшли шляхом національного відродження... — С. 3–7. 28 Сливка Л.В. Вказ. праця. — С. 278. 29 Савчук Б., Білавич Г. Вказ. праця. 30 ЦДІАЛ України, ф. 146, оп. 25, спр. 3907, арк. 1. 31 Відродження. — Ч. 1, 7–8, 23–24. 32 ЦДІАЛ України, ф. 146, оп. 25, спр. 3907, арк. 3–4. 33 Садовий В. Антиалкогольні братства, товариства і гуртки... — С. 39–45. 34 Сливка Л.В. Вказ. праця. — С. 279. 35 Відродження. — Ч. 2. 36 Садовий В. Антиалкогольні братства, товариства і гуртки... — С. 8–9. 37 Там само. — С. 59. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 22 158 38 Історія Львова в документах і матеріалах: Збірник документів і матеріалів / уклад.: М.В. Брик. — К.: Наукова думка, 1986. — С. 217–218. Стаття надійшла до редколегії 22.10.2013. ТРЕЗВЕННИЧЕСКОЕ ДВИЖЕНИЕ В ВОСТОЧНОЙ ГАЛИЧИНЕ в середине ХІХ — первой трети ХХ в. Рассматриваются основные этапы трезвеннического движения в Восточной Галичине в средине ХІХ — первой трети ХХ столетия, как реакция украинской интеллигенции на целенаправленную алкоголизацию украинского населения со стороны господствующих народов. Автор анализирует три этапа трезвеннического движения, а так же эволюцию форм и методов борьбы за трезвость. Ключевые слова: трезвенническое движение, братства трезвости, трезвость, греко-католическое духовенство, корчма, алкогольные вещества. A SOBRIETY MOVEMENT IN EASTERN HALYCHYNA in the mid of the XIX-th — the first third of the XX-th century The article consider the sobriety movement which originated in Eastern Ghalychyna in the mid of the XIX-th — a first third XX-th centuries, as a reaction Ukrainian intellectuals to goal-directed alkoholizacion of Ukrainian population on the part of authorities. The author analyses the stages of a sobriety movement as well as the evolution of the forms and methods of fight for sobriety. Keywords: sobriety movement, brotherhood of sobriety, sobriety, Greek-Catholic clergy, korchma, alcoholic material.

Рух тверезості у Східній Галичині в середині ХІХ — першій третині ХХ ст.

Institution

Ähnliche Einträge