Досвід вченого та талант організатора: наукова та громадська діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька

У статті аналізується наукова та громадсько-політична діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька. В статье анализируется научная и общественно-политическая деятельность академика НАН Украины П. Т. Тронька. The article is dedicated to scientific, social and political activity of academician of Na...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Смолій, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2010
Теми:	Академік НАН України П. Т. Тронько — як вчений та організатор української науки
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12433
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Досвід вченого та талант організатора: наукова та громадська діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька / В. Смолій // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 5-15. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859947626873487360
author	Смолій, В.
author_facet	Смолій, В.
citation_txt	Досвід вченого та талант організатора: наукова та громадська діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька / В. Смолій // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 5-15. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
collection	DSpace DC
description	У статті аналізується наукова та громадсько-політична діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька. В статье анализируется научная и общественно-политическая деятельность академика НАН Украины П. Т. Тронька. The article is dedicated to scientific, social and political activity of academician of National Academy of Science of Ukraine P. Tronko.
first_indexed	2025-12-07T16:15:08Z
format	Article
fulltext	АКАДЕМІК НАН УКРАЇНИ П. Т. ТРОНЬКО — ЯК ВЧЕНИЙ ТА ОРГАНІЗАТОР УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ 5 Валерій Смолій* Досвід вченого та талант організатора: наукова та громадська діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька У статті аналізується наукова та громадсько-політична діяль- ність академіка НАН України П. Т. Тронька. Ключові слова: краєзнавство, «Реабілітовані історією», істори- ко-культурна спадщина, козаки. Кожна епоха в історії України висувала особистості, які докла дали всіх зусиль для примноження та збереження скарбів народу. У важких умовах історичної дійсності ці постаті стали охоронця ми історикокультурної спадщини української держави. Історична пам’ять суспільства криється у матеріальних та ду ховних пам’ятках українського народу. Їх зберігання, вивчення є основою духовної наснаги сьогодення та майбутнього незалежної України. У ХХ ст. історикокультурні надбання України нищили не ли ше війни, а й нігілістичне, зневажливе, злочинне ставлення ра дянських чиновників. Відчуття кровного зв’язку з рідною землею, повага до традицій українського трудівника, загострене відчуття особистої відповідальності за збереження культурних надбань минулих поколінь вирізняло заступника Голови Ради Міністрів УРСР, академіка НАН України Петра Тимофійовича Тронька поміж радянських можновладців. Його життєва позиція була сформована у звичайній сільській родині. Петро Тимофійович Тронько народився 12 липня 1915 р. у с. Заброди на Богодухівщині. Коли йому було п’ять років, помер батько Тимофій Федорович. Турбота про дітей повністю лягла на плечі матері — Євдокії Олексіївни. Для Петра Тимофійовича мати завжди була центром сім’ї, ознакою затишку та спокою. Доля розпорядилася так, що П. Т. Троньку довелося стати сучасником страхітливих подій ХХ ст. Від смерті у голодоморні 1932–1933 рр. його уберегла робота підсобником на шахті м. Дзер * Смолій В.А. — академік НАН України, директор Інституту історії України НАН України. 6 Валерій Смолій жинська. Згодом, згадуючи події минулого, академік П. Т. Тронько говорив, що шматок хліба був оплатою за важку працю і водночас порятунком. Повернувшись до сім’ї на Богодухівщину, П. Тронько закінчив вчительські курси і працював вчителем суспільствознавства у школі с. Кленове, згодом — помічником директора Кленівського училища механізаторських кадрів. Педагогічні здібності молодо го вчителя були помічені керівництвом, і невдовзі він був призна чений спочатку керівником Лебединської школи сільськогоспо дарського учнівства, а потім директором дитячого будинку. Активність, ініціативність, організаторські здібності молодо го керівника привели його у лави комсомолу. Петро Тимофійович завжди з винятковою приємністю пригадує комсомольські роки не лише через власну молодість. Комсомол направив на навчання у вищі навчальні заклади, технікуми, на підприємства сотні тисяч молодих людей, спрямував їх юнацький максималізм на розбудо ву економічної могутності СРСР. Однак, обіймаючи посади першого секретаря Лебединського райкому комсомолу, секретаря Сумського обкому ЛКСМУ, пер шого секретаря Станіславського обкому ЛКСМУ, П. Т. Тронько ба чив і негативні сторони ідеологізації молодіжного руху. Це — ні велювання особистості, перетворення її на «гвинтик» політичної системи СРСР. Не сподівався також молодий комсомольський працівник, що його юнацький запал та працездатність лідери ВКП(б) викорис тають для жорсткої «радянізації» Західної України. Депутат На родних зборів Західної України перший секретар Станіславсько го обкому ЛКСМУ П. Т. Тронько не уявляв собі, що звільнення від польської окупації західноукраїнських земель спричинить траге дію масових незаконних репресій, масштабних депортацій, роз порошить по СРСР тисячі українських сімей. Звертаючись до подій 1939 р., академік НАН України П. Т. Тронь ко жодним чином не ідеалізує дії вищого партійнодержавного керівництва СРСР. Він завжди наполягає, як професійний історик, на об’єктивному, багатоаспектному вивчені суперечливих про цесів радянської дійсності. Подібні підходи сповідує П. Т. Тронько в оцінці інших подій Другої світової війни, яку пізнав особисто, а не з архівних доку Досвід вченого та талант організатора ... 7 ментів. О десятій годині ранку 22 червня 1941 р. секретар Станіс лавського обкому ЛКСМУ П. Тронько доповідав по «ВЧ» першому секретарю ЦК ВЛКСМ М.Михайлову, що володіє лише розрізними відомостями про прикордонні бої, втрати радянських військ. Суперечлива інформація про настрої населення області, підроз ділів відступаючої Червоної армії, темпи наступу військ вермахту породжувала сумніви. Відступ партійнорадянського активу із Станіславщини до Києва назавжди закарбувався у пам’яті П. Тронька. Однак, пос тійні бомбардування фашистськими літаками колон біженців, за гибель мирних громадян довкола не зламала віру комсомольсь кого працівника у перемогу над нацизмом. Одягнувши військову форму, секретар обкому ЛКСМУ став помічником начальника політвідділу по роботі серед комсо мольців 26го району авіабазування та маневреної авіаційної групи ПівденногоЗахідного фронту. У поточній роботі з особо вим складом авіаційних підрозділів стали у нагоді навички, здо буті П. Троньком під час курсантської підготовки у 1936–1937 рр. у Єйській військовій школі морських льотчиків і льотнабів. У складі Сталінградського, Південного, 4го Українського фронтів помічник начальника політвідділу 8ї повітряної армії майор П. Т. Тронько брав участь в обороні Києва та Сталінграда, визволенні Ростова та Донбасу. За військову звитягу він був на городжений орденом Червоної Зірки, медалями «За бойові зас луги» та «За оборону Сталінграда». Самопожертва молоді стала одним із чинників перемоги у Другій світовій війні — такий висновок зробив політпрацівник П. Т. Тронько із щоденного спостереження за бойовою роботою льотчиків та техніків. Спочатку поширення інформації про под виги молодих захисників були елементом його постійної агіта ційнопропагандистської роботи серед особового складу. Так, у «Комсомольській правді» 15 вересня 1943 р. П. Тронько та В. За гурський опублікували статтю «Лілія» про подвиги льотчикави нищувача Лілії Литвяк, яка збила 14 літаків ворога. Згодом вив чення ролі молоді у Другій світовій війні стане одним із пріори тетних напрямів наукових інтересів академіка П. Т. Тронька. Жовтень 1943 р. вніс чимало несподіваних змін у життя П. Т. Тронька. Його відкликали з діючої армії і затвердили першим 8 Валерій Смолій секретарем Київського обкому і міськкому ЛКСМУ. Вже 6 листо пада 1943 р. у складі групи партійнорадянських працівників, очо люваних М. Хрущовим та командування фронту на чолі з пред ставником Ставки маршалом Г. Жуковим П. Тронько в’їхав у зруй нований Київ. І досі в його пам’яті залишився зруйнований вщент Хрещатик, палаюча будівля Київського університету. Головним завданням секретаря київського обкому і міськкому ЛКСМУ стала організація відбудови міста Києва. Згодом у мирні часи Петро Тимофійович згадував, що в умовах війни українські дівчата з навколишніх сіл стали основною робочою силою відбу дові столиці України. У 1947 р. П. Тронька обрали другим секретарем ЦК ЛКСМУ. Однак невдовзі він опинився у стані конфлікту з першим секре тарем ЦК КП(б)У Л. Кагановичем, який звинуватив керівників ЛКСМУ у «втраті політичної пильності». «Недоліки у проведенні ідеологічної та організаційної роботи» в інтерпретації «борця з українським націоналізмом» Л.Кагановича загрожували реаль ним арештом. Тому пропозицію про навчання в аспірантурі Ака демії суспільних наук при ЦК ВКП(б) колишній секретар ЛКСМУ П. Тронько прийняв з відвертим задоволенням. В Академії суспільних наук, наскрізь заідеологізованому нав чальному закладі, працювали корифеї радянської історичної нау ки Б. Д. Греков, М. В. Нєчкіна, О. Л. Нарочницький С. В. Бахрушин та багато інших. Не порушуючи ідеологічних традицій, їх лекції виходили за межі навчальних програм. Відомі вчені знайомили слухачів та аспірантів Академії з результатами власних дослід жень. Так, під впливом академіка М. В. Нєчкіної П. Т. Тронько вирішив досліджувати проблеми декабристського руху. Однак, колегифронтовики, керівництво ВЛКСМ почали напо лягати на дослідженні проблем Другої світової війни. Так П. Т. Тронь ко знову повернувся у воєнну юність і почав вивчати діяльність ВЛКСМ–ЛКСМУ, мотиви подвигу молоді під час Великої вітчиз няної війни. Наукові досліди завершилися захистом в 1951 р. кандидатської дисертації. З цього моменту проблеми Другої світової війни стали провід ними у науковій діяльності вченого П. Т. Тронька. Десятки моног рафій, сотні наукових статей склали науковий доробок академіка НАН України П. Т. Тронька з цієї проблеми. Окремі монографії Досвід вченого та талант організатора ... 9 декілька разів перевидавалися. Тому цілком закономірним було рішення конкурсної комісії Президії НАН України про надання премії Національної академії наук України за краще історичне дослідження подій Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. в Україні у 2010 р. циклу праць академіка НАН України П. Т. Тронь ка під загальною назвою «Внесок України у перемогу у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.». На початку 1950х рр. П. Т. Тронька знову залучили до партій ної роботи. Протягом наступного десятиріччя він послідовно зай мав декілька посад — від завідувача відділом науки і вищих нав чальних закладів, секретаря Київського обкому КПУ до завідува ча відділом ЦК Компартії України. Але перебування на високих партійних посадах та жорсткі ідеологічні обмеження не змінили ставлення П. Т. Тронька до української мови та історикокультур ної спадщини. Серед вищого партійного керівництва УРСР кінця 1950х рр. було добре відоме звернення секретаря Київського обкому КПУ П. Т. Тронька до першого секретаря ЦК КПУ М. В. Підгорного. Не боячись звинувачень у «дрібнобуржуазному українському націо налізмі», П. Т. Тронько аргументовано доводив недоцільність звуження суспільних функцій української мови під виглядом реа лізації принципу добровільності у виборі мови навчання. На дум ку П. Т. Тронька, такі кроки могли стати першопричиною непо правних змін у суспільній свідомості. Подальша практика політи ки русифікації у 1960х – 1980х рр., запровадженої лідерами КПРС, лише підтвердила прогнози П. Т. Тронька. На посаді заступника голови Ради Міністрів УРСР протягом 1961–1978 рр. П. Т. Тронько продовжував опікуватися проблема ми української гуманітарної політики. В умовах жорсткого ідео логічного тиску П. Т. Тронько знаходив відповідну аргументацію для вищого партійнодержавного керівництва СРСР та УРСР для реалізації відповідних національних проектів. Одним з масштабних його задумів стало увічнення пам’ятних місць, пов’язаних з історією українського козацтва. П. Т. Тронько до мігся у партійного керівництва республіки, зокрема першого секре таря ЦК КПУ П. Ю. Шелеста, відповідної санкції на реалізацію проекту. Архівні документи свідчать про непросту атмосферу засідан ня політбюро ЦК КПУ 31 серпня 1965 р., на якому обговорювала 10 Валерій Смолій ся лист заступника голови Ради Міністрів УРСР П. Т. Тронька та секретаря ЦК КПУ А. Д. Скаби. Посадовці констатували, що «широковідомі події героїчного минулого, пов’язані з існу- ванням запорозького козацтва та Запорізької Січі […] до цього часу увічненні вкрай незадовільно». Члени політбюро ЦК КПУ не поспішали висловлювати влас ну думку. Лише секретар ЦК КПУ В. Г. Комяхов зауважив, що вис ловлені ідеї заслуговують на увагу. Вирішальною виявилася по зиція першого секретаря ЦК КПУ П. Ю. Шелеста, якому імпону вала національна проблематика. Тим паче, вона пов’язувалася з антифеодальною боротьбою українського козацтва. Утім, політ бюро прийняло дещо абстрактну постанову, яка залишала простір для політичного маневру. Постанова Ради Міністрів УРСР від 18 вересня 1965 р. конкре тизувала завдання увічнення пам’яті українського козацтва. Пе редбачалося спорудження меморіалу на о. Хортиця, встановлен ня гранітних обелісків на місцях козацьких січей. Пам’ятні знаки мали бути встановлені на місцях традиційних козацьких рад, на 39 місцях бойової слави запорозьких козаків, на 28 місцях, пов’я заних з видатними діячами Запорозької Січі, на 7 місцях — цент рів козацьких паланок, на 10 місцях козацьких укріплень та сто рожових постів, на 35 місцях поселень козаків та на 8 козацьких кладовищ та окремих поховань. Вже 18 травня 1970 р. П. Т. Тронь ко представив проект історикомеморіального комплексу на о. Хортиця на розгляд членів політбюро ЦК КПУ. Він не викликав заперечення у партійних можновладців. Однак, грандіозна програма не була реалізована. Новий сек ретар ЦК КПУ з ідеології В. Ю. Маланчук виступив проти вико нання вже затвердженої програми. За його ініціативи політбюро ЦК КПУ 25 вересня 1973 р. прийняло постанову, яка нагадувала судовий вирок: «Під час здійснення накреслених планів, були допущені недоліки, які призвели до невиправданого розширення зав- дань, збільшення масштабу і зміни характеру робіт зі ство- рення заповідника. […] Розростаючись невиправдано в своїх масштабах, цей комплекс набирав водночас й хибно- го ідейно-політичного спрямування. Питанням соціальних відносин на Запорізькій Січі, внутрішньої класової боротьби серед козацтва не приділялося належного місця, допуска- Досвід вченого та талант організатора ... 11 лася певна ідеалізація органів козацького самоврядування тощо. Не відзначалася чіткістю і робота зі встановлення пам’ятних знаків в інших місцях республіки, пов’язаних з історією запорозького козацтва. В перелік на відзначення потрапили особи й події історично малозначущі, випадкові». Безпосередніми винуватцями «допущених недоліків» були визначені заступник голови Ради Міністрів УРСР П. Т. Тронько та заступник голови Запорізького облвиконкому М. П. Киценко. Останнього «за ідейну незрілість» звільнили з роботи. Загроза звільнення нависла над Петром Тимофійовичем Троньком. Його, окрім іншого, звинувачували у перевищенні посадових повно важень. Далася взнаки абстрактна постанова політбюро ЦК КПУ від 31 серпня 1965 р. Лише приязні особисті стосунки з першим секретарем ЦК КПУ В. В. Щербицьким дали можливість Петру Ти мофійовичу уникнути небажаних організаційних висновків. Але негативний досвід реалізації першого масштабного на ціонального проекту не став на заваді здійснення не менш амбіт них починань П. Т. Тронька щодо збереження української істори кокультурної спадщини. Крок за кроком він втілив в життя ідею створення Музею народної архітектури та побуту, який до чого часу його співробітники називають «Троньківкою». Вдало маневруючи між ідеологічними рифами, знаходячи компромісні рішення, П. Т. Тронько зумів створити масштабний національний осередок збереження самобутності українського народу, формування самосвідомості сучасних поколінь. Успіхи П. Т. Тронька у гуманітарній галузі визначалася залу ченням до практичної роботи у збереженні культурної спадщини таких подвижників як Олена Апанович, Михайло Брайчевський, Іван Гончар, Олесь Гончар, Олесь Силін, Федір Шевченко. У цій діяльності вони бачили власний патріотичний обов’язок перед українською громадою. Розуміючи величезний потенціал громадського руху, П. Т. Тронь ко доклав великих зусиль для створення Українського товарист ва охорони пам’яток історії та культури. Очоливши громадську організацію, він понад два десятиліття спрямував зусилля небай дужої громадськості на відновлення та збереження історико культурної спадщини України. Були реставровані, відновленні, законсервовані від руйнувань десятки пам’ятників, історичних 12 Валерій Смолій будівель, підготовленні та надруковані сотні наукових праць з історії надбань українського народу. Вже в умовах незалежної України академік П. Т. Тронько ра зом з письменником Олесем Гончарем та архітектором Олесем Силиним у 1994 р. виступили ініціаторами відбудови Михайлі вського Золотоверхого собору та Успенського собору Києво Печерської Лаври. Сьогодні ці будівлі стали окрасою стародав ньої столиці України. Особливо яскраво талант П. Т. Тронька як вченого і організа тора розкрився у процесі підготовки багатотомної «Історії міст і сіл Української РСР». Протягом 1960–1980х рр. Петро Тимофійо вич був не просто номінальним Головою редколегії видання. Він щоденно контролював її виконання, не випускав з поля зору най меншої деталі, проблеми у створенні унікальної праці. Необхідно були скоординувати роботу архівних і бібліотечних установ всього СРСР. На мою думку, важливість наукововидавничого проекту «Історії міст і сіл Української РСР» полягає у тому, що він став ім пульсом для розвитку краєзнавчого руху, згуртуванню дослідни ків рідного краю, поклав початок їх організаційному об’єднанню. На сьогодні, окрім опублікованого багатотомного літопису, у державних архівах областей України зосереджені тисячі кадрів мікрофільмів, копій документів, отриманих з центральних архівів Москви і Ленінграда, які склали джерельну базу наукововидав ничого проекту. Тільки у процесі написання томів «Історії міст і сіл Української РСР» працівниками державних архівів було тема тично розписано до 15 млн. справ, підготовлено понад 1,5 млн. тематичних карток. За ініціативи академіка П. Т. Тронька, який усвідомлював пер спективу регіональних історичних досліджень, у структурі Інсти туту історії АН України з 1979 р. почав функціонувати відділ істо ричного краєзнавства. Сьогодні Петро Тимофійович очолює від діл регіональних проблем історії України Інституту історії Украї ни НАН України. Паралельно з інституалізацією регіональних досліджень, ака демік П. Т. Тронько у 1990 р. відродив, засновану ще 1925 р., Спіл ку краєзнавців України. У важкій боротьбі з чиновництвом, зна ходячи консенсусні рішення з керівництвом держави Петро Ти Досвід вченого та талант організатора ... 13 мофійович домігся присвоєння статусу «національної» Всеук раїнській спілці краєзнавців. Сьогодні Національна спілка краєзнавців України нараховує понад 2 тис. осіб. Цей колектив ентузіастів вже розробляє декіль ка масштабних наукововидавничих, культурнопросвітницьких, освітніх проектів. Керівником цих проектів є голова Національної спілки краєзнавців України, академік НАН України П. Т. Тронько. Тому я не сумніваюсь, що вони будуть вдало реалізовані. Символічним є той факт, що першим серед істориків звання Героя України у 2000 р. був удостоєний саме патріарх історично го краєзнавства — Петро Тимофійович Тронько. Як вчений та громадський діяч П. Т. Тронько гостро відчуває соціальний запит суспільства. Особливо це проявилося у здійс ненні непростого наукововидавничого проекту «Реабілітовані історією». Ідея викристалізувалася при дослідженні масових по літичних репресій стосовно членів Українського краєзнавчого комітету. Ініціатором вивчення цього напряму став учень Петра Тимофійовича кандидат історичних наук Ю. З. Данилюк. Після видання двох книг «Репресоване краєзнавство» та «Реа білітовані історією»1 стала зрозуміла необхідність розгортання масштабних досліджень щодо політичних репресій радянської доби. Правовою основою вивчення проблеми став Закону Украї ни «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», прийнятий Верховною Радою України 17 квітня 1991 р. Листзвернення про вищих органів влади незалежної України підписали Голова СБ України Євген Марчук, президент НАН Ук раїни Борис Патон та академік НАН України Петро Тронько. Президія Верховної Ради України 6 квітня 1992 р. та Кабінет Міністрів України 11 вересня 1992 р. постановами підтримали ініціативу науковців та громадськості. Зокрема, в постанові Пре зидії Верховної Ради України від 6 квітня 1992 р. зазначалося, що «…в умовах національного і культурного відродження Ук- раїни, розбудови її державності виняткового значення 1 Репресоване краєзнавство (20–30і рр.) / Інт історії України НАН України; Редкол.: П. Т. Тронько (гол.) та ін. – К.: Рідний край, 1991. – 506 с.; Реабіліто вані історією / Інт історії України НАН України; Відп. ред. П. Т. Тронько. – К.; Полтава: Рідний край, 1992. – 402 с. 14 Валерій Смолій набувають питання глибокого і всебічного вивчення націо- нальної історії, особливо тих її сторінок, які протягом три- валого часу невиправдано замовчувалися». Для організації роботи по підготовці згаданої серії книг було затверджено Головну редакційну колегію науководокументаль ної серії книг «Реабілітовані історією», створені обласні редко легії та науковоредакційні групи, які розпочали підготовку об ласних томів. Головну редколегію очолив академік НАН України П. Т. Тронько, його заступником став Ю. З. Данилюк. Спочатку планувалося видати по одному тому у кожній облас ті, Автономній Республіці Крим та містах Києві та Севастополі. Однак, репресії радянської доби виявилися настільки масштаб ними, що кількість книг обласних томів значно зросла. Не дивлячись на економічну скруту, відомчі суперечки, Голов на редколегія науководокументальної серії книг «Реабілітовані історією» видала вже 57 книг обласних томів. Створено і почав наповнюватися Національний банк жертв політичних репресій, який розміщений у мережі Інтернет. За архівнокримінальними справами, які зберігаються у Національному архівному фонді України, працівниками обласних науковоредакційних груп ви явлено й складено картки на понад 700 тисяч репресованих гро мадян. Під грифом Головної редколегії побачили світ десятки збірників документів, монографічних досліджень. Діяльність Головної редколегії «Реабілітовані історією» стала одним з факторів актуалізації досліджень політичних репресій радянської доби. Бібліографічний покажчик, виданий Головною редколегією науководокументальної серії книг «Реабілітовані історією» налічує понад 4,5 тис. позицій2. Свій 95річний ювілей академік НАН України П. Т. Тронько зустрічає, як і раніше, сповнений наснаги і творчих сил. У спілку ванні Петро Тимофійович постійно наголошує на нових пріори тетних наукових дослідженнях. Знаючи його енергію, я переко наний, що П. Т. Тронько докладе всіх зусиль для здійснення мас штабних задумів в ім’я незалежної України. 2 Політичні репресії в Україні. (1917–1980ті рр.). Бібліографічний покаж чик / Авт. вступ. статей: С. Білокінь, Р. Подкур, О. Рубльов; Упоряд.: С. Ка литко, О. Рубльов, Р. Подкур, Л. Шевченко. – К., 2007. – 456 с. Слово про академіка НАН України П. Т. Тронька 15 В статье анализируется научная и общественно-политическая деятельность академика НАН Украины П. Т. Тронька. Ключевые слова: краеведение, «Реабилитированные исто- рией», историко-культурное наследие, казаки. The article is dedicated to scientific, social and political activity of academician of National Academy of Science of Ukraine P. Tronko. Key words: local history, «Rehabilitate by history», historical and cultural heritage, the Cossacks. Олександр Реєнт* Слово про академіка НАН України П. Т. Тронька (до 95-річчя від дня народження) У статті йдеться про життєвий шлях та основні етапи наукової діяльності академіка НАН України П. Т. Тронька. Ключові слова: краєзнавство, Петро Тронько, комсомол, «Реабілітовані історією». Сьогодні багато говориться про Україну в європейському і сві товому контексті. Авторитет останньої як сучасно ї держави зале жить не лише від ефективності політики, зміцнення економіки, а й від уважного та дбайливого ставлення до її багатої історико культурної спадщини. Приємно, що із здобуттям Україною незалеж ності значно посилився інтерес усіх верств суспільства до першо витоків і джерел своєї історії. В розбудові держави найголовніши ми завданнями сьогодні є формування національної свідомості українського народу, його культурнодуховний розвиток. Справж ніх патріотів й активних громадян своєї країни можна виростити, лише прищеплюючи любов до рідної землі, до вікових традицій народу, до минувшини, зокрема розвиваючи інтерес до історії рідного краю. В руках сучасних істориків і краєзнавців — благо * Реєнт О.П. — членкореспондент Національної академії наук України, заступник директора Інституту історії України НАНУ.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-12433
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0012
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:15:08Z
publishDate	2010
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Смолій, В. 2010-10-07T21:22:28Z 2010-10-07T21:22:28Z 2010 Досвід вченого та талант організатора: наукова та громадська діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька / В. Смолій // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 5-15. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. XXXX-0012 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12433 У статті аналізується наукова та громадсько-політична діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька. В статье анализируется научная и общественно-политическая деятельность академика НАН Украины П. Т. Тронька. The article is dedicated to scientific, social and political activity of academician of National Academy of Science of Ukraine P. Tronko. uk Інститут історії України НАН України Академік НАН України П. Т. Тронько — як вчений та організатор української науки Досвід вченого та талант організатора: наукова та громадська діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька Article published earlier
spellingShingle	Досвід вченого та талант організатора: наукова та громадська діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька Смолій, В. Академік НАН України П. Т. Тронько — як вчений та організатор української науки
title	Досвід вченого та талант організатора: наукова та громадська діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька
title_full	Досвід вченого та талант організатора: наукова та громадська діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька
title_fullStr	Досвід вченого та талант організатора: наукова та громадська діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька
title_full_unstemmed	Досвід вченого та талант організатора: наукова та громадська діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька
title_short	Досвід вченого та талант організатора: наукова та громадська діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька
title_sort	досвід вченого та талант організатора: наукова та громадська діяльність академіка нан україни п. т. тронька
topic	Академік НАН України П. Т. Тронько — як вчений та організатор української науки
topic_facet	Академік НАН України П. Т. Тронько — як вчений та організатор української науки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12433
work_keys_str_mv	AT smolíiv dosvídvčenogotatalantorganízatoranaukovatagromadsʹkadíâlʹnístʹakademíkananukraínipttronʹka

Досвід вченого та талант організатора: наукова та громадська діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька

Репозитарії

Схожі ресурси