Подвижницька діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька на ниві охорони і збереження національної історико-культурної спадщини

Подвижницька діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька на ниві охорони і збереження національної історико-культурної спадщини

У статті досліджується наукова та організаторська діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька щодо охорони та збереження національної історико-культурної спадщини. В статье исследуется научная и организаторская деятельность академика НАН Украины П. Т. Тронька по охране и сохранении национального...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2010
1. Verfasser: Денисенко, Г.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2010
Schlagworte:
Академік НАН України П. Т. Тронько — як вчений та організатор української науки
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12437
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Подвижницька діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька на ниві охорони і збереження національної історико-культурної спадщини / Г. Денисенко // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 32-48. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-12437
record_format dspace
spelling Денисенко, Г.
2010-10-07T21:35:21Z
2010-10-07T21:35:21Z
2010
Подвижницька діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька на ниві охорони і збереження національної історико-культурної спадщини / Г. Денисенко // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 32-48. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.
XXXX-0012
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12437
У статті досліджується наукова та організаторська діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька щодо охорони та збереження національної історико-культурної спадщини.
В статье исследуется научная и организаторская деятельность академика НАН Украины П. Т. Тронька по охране и сохранении национального историко-культурного наследия.
The article is dedicated to scientific and organizational activities of academician of National Academy of Science of Ukraine P. Tronko in the scope of conservation and preservation of historical and cultural heritage.
uk
Інститут історії України НАН України
Академік НАН України П. Т. Тронько — як вчений та організатор української науки
Подвижницька діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька на ниві охорони і збереження національної історико-культурної спадщини
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Подвижницька діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька на ниві охорони і збереження національної історико-культурної спадщини
spellingShingle Подвижницька діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька на ниві охорони і збереження національної історико-культурної спадщини
Денисенко, Г.
Академік НАН України П. Т. Тронько — як вчений та організатор української науки
title_short Подвижницька діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька на ниві охорони і збереження національної історико-культурної спадщини
title_full Подвижницька діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька на ниві охорони і збереження національної історико-культурної спадщини
title_fullStr Подвижницька діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька на ниві охорони і збереження національної історико-культурної спадщини
title_full_unstemmed Подвижницька діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька на ниві охорони і збереження національної історико-культурної спадщини
title_sort подвижницька діяльність академіка нан україни п. т. тронька на ниві охорони і збереження національної історико-культурної спадщини
author Денисенко, Г.
author_facet Денисенко, Г.
topic Академік НАН України П. Т. Тронько — як вчений та організатор української науки
topic_facet Академік НАН України П. Т. Тронько — як вчений та організатор української науки
publishDate 2010
language Ukrainian
publisher Інститут історії України НАН України
format Article
description У статті досліджується наукова та організаторська діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька щодо охорони та збереження національної історико-культурної спадщини. В статье исследуется научная и организаторская деятельность академика НАН Украины П. Т. Тронька по охране и сохранении национального историко-культурного наследия. The article is dedicated to scientific and organizational activities of academician of National Academy of Science of Ukraine P. Tronko in the scope of conservation and preservation of historical and cultural heritage.
issn XXXX-0012
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12437
citation_txt Подвижницька діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька на ниві охорони і збереження національної історико-культурної спадщини / Г. Денисенко // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 32-48. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT denisenkog podvižnicʹkadíâlʹnístʹakademíkananukraínipttronʹkananivíohoroniízberežennânacíonalʹnoíístorikokulʹturnoíspadŝini
first_indexed 2025-11-26T21:27:25Z
last_indexed 2025-11-26T21:27:25Z
_version_ 1850773208480874496
fulltext 32 Галина Денисенко* Подвижницька діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька на ниві охорони і збереження національної історико-культурної спадщини У статті досліджується наукова та організаторська діяльність академіка НАН України П. Т. Тронька щодо охорони та збереження національної історико-культурної спадщини. Ключові слова: історико-культурна спадщина, Петро Тронько, звід пам’яток. Важливу роль у збереженні і відновленні безцінних історико­ культурних надбань, їх реставрації і консервації в сучасних умовах поряд з державними інституціями відіграли громадські об’єднан­ ня. Серед них Українське товариство охорони пам’яток історії та культури, Національна спілка краєзнавців України, Фонд відтво­ рення видатних пам’яток історико­архітектурної спадщини ім. О. Гон­ чара. Одним із організаторів цих провідних громадських установ став академік НАН України, Герой України П. Т. Тронько. Найчисельнішою громадською організацію історико­культур­ ного профілю стало Українське товариство охорони пам’яток істо­ рії та культури. Перша спроба створити товариство була у другій половині  1940­х рр.  і  зазнала  невдачі.  Появі такого товариства, зазначав відомий фахівець С. І. Кот, завадила розгорнута у 1947 р. кампанія боротьби з «українським буржуазним націоналізмом»1. Питання  про  заснування товариства  охорони  пам’яток  гро­ мадськість України порушувала в наступні роки. Особливо актив­ ну роботу проводили український поет, академік М. Т. Рильський, історик архітектури Г. Н. Логвін, народний художник СРСР В. І. Ка­ сіян та ін. Однак втілити в життя подібні ініціативи в кінці 1940– 1950­х рр. не вдалося. * Денисенко Г.Г. — кандидат історичних наук, старший науковий співробіт­ ник Інституту історії України НАН України. 1 Кот С. Витоки: З перед часів Українського товариства охорони пам’яток історії та культури // Пам’ятки України: історія та культура. – 2005. – № 2. – С. 134. Подвижницька діяльність акад. НАН України П. Т. Тронька... 33 Новий етап залучення громадськості до дослідження та охоро­ ни історико­культурної спадщини розпочався в першій половині 1960­х рр.  Він  пов’язаний  з  коротким  періодом  «хрущовської відлиги» в СРСР. Окремі українські митці зазначали, що важливу виховну  роль має  відігравати національна  історико­культурна спадщина. Ініціаторами створення громадської організації по збе­ реженню пам’ятників  історії  та  культури в  Україні  були  поети П. Тичина,  М. Рильський,  академік  архітектури  В. Заболотний, історик, громадський діяч М. Брайчевський2. У 1965 р. ініціативна група українських діячів науки і культу­ ри, серед яких були українські письменники О. Гончар, М. Рильсь­ кий, І. Ле, художник і скульптор І. Гончар, заступник Голови Ради Міністрів УРСР П. Тронько звернулася до уряду УРСР з пропозицією створити масову громадську культурологічну організацію з питань охорони, збереження, вивчення і пропаганди пам’яток України. На підтримку створення республіканської організації охорони пам’яток  висловилися  учасники  конференції, скликаної  12–14 липня 1965 р. Академією мистецтв СРСР, творчими спілками ху­ дожників  і  архітекторів  СРСР,  а  також  Радянським  Комітетом Міжнародної Ради музеїв. На конференції була прийнята відозва до всіх громадян СРСР, в якій, зокрема, зазначалося: «В усіх союзних республіках організовуються Добро- вільні товариства охорони пам’яток. Завдання всіх, кому небайдужа велика культурна спадщина нашої країни, її героїчне минуле, створити масові республіканські това- риства, їх місцеві відділення, залучаючи до роботи в них найширші верстви населення»3.  Діячі культури зверталися до всіх співвітчизників: «Вивчайте історичні місця, архітектурні та художні цінності своєї республіки, краю, району. Збирайте матеріа- ли про героїв, видатних людей краю. Кожний пам’ятник 2 Брайчевський М. Сохранить памятники истории // История СССР. – 1961. – № 2. – С. 208. 3 Войналович В.,  Данилюк Ю. Охорона,  використання та  пропаганда  пам’я­ ток історії та культури в Українській РСР: Зб. метод. матер. в 6 ч. – Ч. 4. – К., 1989. – С. 109. 34 Галина Денисенко історії і культури, де б він не знаходився, є недоторканим надбанням усього народу»4. Рада Міністрів УРСР 28 серпня 1965 р. прийняла постанову про створення у республіці Добровільного товариства охорони пам’я­ ток  історії  та культури  Української РСР. До  складу  оргкомітету увійшли  представники  академічних  інститутів,  творчих  спілок республіки, а також державних та громадських установ і організа­ цій — Ради Міністрів УРСР, міністерств культури та освіти УРСР, Держбуду  УРСР,  Української  республіканської  ради  С. Бібіков, М. Брайчевський, М. Бажан, Г. Головко, К. Гуслистий, В. Довженок, І. Ігнаткін, П. Загребельний, В. Касіян, В. Кудін, І. Ле, М. Стельмах та ін.5 Перший  установчий  з’їзд  Українського  товариства  охорони пам’яток історії та культури (далі — УТОПІК) відбувся 20–21 груд­ ня 1966 р. Участь у його роботі письменників, митців, широкого краєзнавчого загалу засвідчила потенційні можливості новоство­ реної громадської пам’яткоохоронної організації. Вже за рік діяль­ ності  вона  об’єднувала  25  обласних, 97  міських,  465  районних, 22 000  первинних  організацій,  загалом  2 млн.  краєзнавців.  До складу  Правління  увійшли відомі  вчені,  архітектори,  реставра­ тори, державні та партійні діячі. Головою Правління було обрано історика,  професора,  директора  Інституту  історії  АН  України К. К. Дубину, але через кілька місяців ним став заступник Голови Ради Міністрів УРСР П. Т. Тронько6, який впродовж 22 років очо­ лював цю громадську організацію. Попри  велику  завантаженість  на  основній роботі  в Уряді,  а від 1978 р. в Академії наук УРСР, під орудою П. Т. Тронька Това­ риство отримало значні результати у пам’яткоохоронній діяль­ ності. Довкола Петра Тимофійовича згуртувався потужний твор­ чий колектив досвідчених  і молодих  науковців, які розгорнули роботу з виявлення і збирання пам’яток народної архітектури та побуту, охороні і збереженню національної культурної спадщи­ 4 Савчук О. Українська інтелігенція у пам’яткоохоронній роботі на початку 60­х рр. ХХ ст. // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. – К., 2000. – Вип. 10. – С. 338. 5 Кот С. Вказ. праця – С. 128. 6 Заремба С.  Нариси  з  історії  українського  пам’яткознавства.  –  К.,  2002.  – С. 113. Подвижницька діяльність акад. НАН України П. Т. Тронька... 35 ни. Важливим напрямом діяльності Товариства стало створення Музею народної архітектури і побуту у Переяслав­Хмельницько­ му, Львові, Ужгороді та Державного музею народної архітектури українського народу УРСР у м. Києві. Понад 6 млн. крб. виділено товариством на реставрацію і спо­ рудження монументальних пам’ятників, присвячених видатним історичним особам і подіям. Активісти товариства брали активну участь у розробці наукових концепцій створення заповідників і заповідних територій у Трахтемирові, Берестечку, Чигирині, Га­ личі, Києві, «Поле Берестецької  битви» на Рівненщині, у  Каневі на Чернечій горі7. Жодне  питання, пов’язане  із захистом  націо­ нальних святинь не залишалося осторонь уваги цієї непересічної людини, громадянина і вченого. У листопаді 1988 р. Петро Тимофійович, як депутат Верхов­ ної Ради України, виступив у парламенті з осудом спорудження в лівобережній заплаві великого промвузла ВО «Закордоненерго­ будмонтаж», зовнішній вигляд якого спотворив неповторну па­ нораму, що відкривалася з Тарасової гори8. Понад чотири десятиріччя минуло відтоді, як представники інтелігенції виступили з ініціативою увічнення історії українсько­ го козацтва. Цю роботу очолив заступник Голови Ради Міністрів України П. Т. Тронько, якому вдалося зацікавити ідеєю монумен­ тального увічнення сторінок національної  історії, пов’язаних із самобутністю та звитягою козацтва, тодішнього першого секре­ таря ЦК Компартії України П. Ю. Шелеста. Постановами політбю­ ро ЦК Компартії України «Про увічнення пам’ятних місць, пов’яза­ них з історією запорізького козацтва» від 31 серпня 1965 р. та Ра­ ди Міністрів УРСР від 18 вересня 1965 р. було санкціоновано увіч­ нення  козацької  слави.  Передбачалося  створення  Державного історико­культурного заповідника на о. Велика Хортиця у Запо­ ріжжі та спорудження в областях на місцях, пов’язаних з історією запорозького козацтва 45 гранітних обелісків, 28 скульптурних 7 Пам’ятки історії та культури України. Каталог­довідник. Зошит 1. Пам’ятки історії та куль тури України. Дослідження та збереження. – К., 2005. – С. 50. 8 Ситник А.  Спокій  йому  і  не  сниться //  Що  ми залишимо нащадкам?:  Зб. матер. і док. про державну, громадську та наукову роботу академіка НАН України, Героя України Петра Тимофійовича Тронька. – К., 2008. – С. 116. 36 Галина Денисенко зображень визначних діячів Запорозької Січі, 50 стел, 21 пам’ят­ них каменів та 14 мармурових меморіальних дощок9. В 1972 р. відбулися суттєві зміни в керівництві Компартії Ук­ раїни,  яке  хортицький  проект  інтерпретувало  як  небезпечний рецидив українського буржуазного націоналізму. Але боротьбу за музей на о. Хортиці П. Тронько не припиняв. Працюючи в Академії наук України, в 1987 р. він рішуче виступив проти спорудження мостового переходу через острів. Лише в умо­ вах державної незалежності України відкрилася можливість ре­ ально  повернутися  до  раніше  накреслених  планів.  Постановою Кабінету Міністрів України від 1993 р. заповіднику надано статус «національного». З метою подальшого розвитку заповідника та на  виконання Указу  Президента України  від 29.04.2005 р.  «Про невідкладні  заходи щодо  розвитку  Національного  заповідника “Хортиця”» розроблено концепцію Державної програми розвитку Національного заповідника «Хортиця»10. Іншим напрямом наукової та громадської діяльності академі­ ка П. Т. Тронька стала дослідження та увічнення подій Другої сві­ тової війни. П. Т. Тронько — ветеран Великої Вітчизняної війни, який пройшов її нелегкими дорогами від західних кордонів Ук­ раїни до Сталінграда, був контужений, нагороджений бойовими нагородами. Тема війни вистраждана власним досвідом. Згадуючи про пер­ ші дні у визволеному Києві, Петро Тимофійович завжди підкрес­ лював, що поряд з воїнами — визволителями, перемогу творили трудівники тилу, жінки і дівчата, на плечі яких лягли всі трудно­ щі воєнного лихоліття. І мабуть ще попереду спорудження пам’ят­ ного знаку на Хрещатику про його відбудовників — молодь сто­ лиці і Київської області. Прискіплива увага до увічнення подвигу народу у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр., об’єктивне, з позицій історизму, висвітлення подій воєнної доби — це життєве кредо Петра Тимофійовича. На його думку, тільки дослідження 9 Збережемо тую славу. Громадський рух за увічнення історії українського козацтва в другій  половині  50­х –  80­х рр. ХХ ст.:  Зб. док.  та матер.  – К.: Рідний край, 1998. – С. 44–53. 10 Історико­культурні заповідники України. Довідкове видання. – К.: Фенікс, 2007. – С. 58–59. Подвижницька діяльність акад. НАН України П. Т. Тронька... 37 всіх  трагічних  і  героїчних  сторінок  минулої війни  продемонст­ рує велич народу­переможця. Співпраця учасників воєнних подій і активістів УТОПІК давала плідні результати. Серед активних членів Товариства були про­ фесор, доктор історичних наук, голова Київської міської органі­ зації В. Стрельський, двічі Герої Радянського Союзу  О. Федоров, З. Слюсаренко, Герої Радянського Союзу І. Мартинов, В. Буянов11 . Члени секції військово­історичних пам’яток Товариства вивчали пам’ятки і пам’ятні місця періоду Великої Вітчизняної війни, зби­ рали документи про подвиги земляків, військові події на  тери­ торії  краю, проводили  великий обсяг  робіт по  впорядкуванню військових поховань,  спорудженню  пам’ятних  знаків  на  місцях боїв, встановленню обелісків і пам’ятників на братських могилах радянських воїнів. Активно працювали секції військово­історичних пам’яток при правліннях Вінницької, Дніпропетровської, Житомирської, Київ­ ської, Одеської, Харківської та інших обласних організацій, Київ­ ської та Севастопольської міських організацій. На кінець 1960­х рр. значну роботу проводила секція військово­історичних пам’яток при  правлінні  Житомирської  обласної  організації  Товариства. Члени Товариства зібрали багатий фактичний матеріал, написа­ ли книгу «Вони будуть жити у віках», до якої були включені чис­ ленні фотографії, копії нагородних листів та нариси про подвиги 52  Героїв  Радянського  Союзу,  загиблих  у  боях  за  визволення Житомирщини.  Значна  кількість  зібраних  матеріалів,  зокрема оригінальні  документи,  фотографії  про  діяльність  підпільних організацій  в  Житомирській  області  поповнили  фонди  Жито­ мирського краєзнавчого музею12. У кожному районі області були створені «Книги безсмертя», де зібрані матеріали про поховання на території області радянських воїнів, була започаткована пас­ портизація пам’яток і пам’ятних місць, пов’язаних з подіями Ве­ ликої Вітчизняної війни13. Питанню  увічнення  подій  у  Великій  Вітчизняній  війні  був присвячений спеціальний  пленум  Товариства,  який  відбувся  у 11 ЦДАВОВУ України, ф. 4760, оп. 1, спр. 203, арк. 11–12. 12 Житомирський обласний краєзнавчий музей. Основний фонд КП 9007/12. 13 Там само. – С. 56. 38 Галина Денисенко травні 1969 р. На пленумі з доповіддю виступив голова Республі­ канського  правління  Товариства,  заступник  Голови  Ради  Мі­ ністрів УРСР П. Т. Тронько, підкресливши важливу роль пам’яток героїчного минулого у патріотичному вихованні молоді. Пленум прийняв постанову «Про участь  організацій Українського  това­ риства охорони пам’ятників історії та культури в увічненні под­ вигу  радянського  народу  в  період  Великої  Вітчизняної  війни 1941–1945 рр.».  Була  розроблена  програма  по  впорядкуванню пам’яток і пам’ятних місць, спорудження нових пам’ятників і ме­ моріальних  дошок,  встановлення  шефства  над  могилами  ра­ дянських воїнів, а також громадян, що загинули від рук ворога, по створенню музеїв, кімнат та куточків бойової слави. Особли­ вого значення надавалося перепохованню останків воїнів із по­ одиноких могил на впорядковані кладовища і меморіали14. Для цього необхідні були значні кошти, і внесок регіональних органі­ зацій  Товариства був  вагомий.  Вже  в 1968–1969 рр.  Українське товариство охорони пам’ятників  історії та культури на споруд­ ження, реставрацію, впорядкування, виявлення і вивчення пам’я­ ток  і  пам’ятних  місць  Великої  Вітчизняної  війни  витратило 1097 тис. крб. Якщо  врахувати, що  Міністерство культури  УРСР виділяло понад 1 млн. крб., Держбуд УРСР — 800 тис. крб., то всьо­ го на кінець 1960­х рр. на благоустрій пам’яток Великої Вітчиз­ няної війни виділялося понад 2800 тис. крб., не рахуючи коштів підприємств і колгоспів15. Активісти Товариства були ініціаторами багатьох починань, які ставали  надбанням всієї  України.  Напередодні  святкування 25­річчя  Перемоги  на  Черкащині  зародився  і  поширився  гро­ мадський рух по увічненню пам’яті загиблих земляків. У населе­ них  пунктах  області  було  встановлено  понад  200  пам’ятних знаків, обелісків, стел та меморіальних дощок, присвячених час­ тинам  і  з’єднання16.  Ініціатива  Товариства  по увічненню  подій Великої Вітчизняної війни підкріплювалася фінансовою участю 14 Тронько П.Т.  Історичне  краєзнавство:  крок  у  нове  тисячоліття.  (Досвід, проблеми, перспективи). – К., 2000. – С. 113. 15 Войналович В., Данилюк Ю. Вказ. праця. – С. 123. 16 Ареєв О. Вікопомна слава черкащан // Пам’ятники України. – 1970. – № 3. – С. 6. Подвижницька діяльність акад. НАН України П. Т. Тронька... 39 первинних  організацій  у  виготовленні  проектів  і  будівництві меморіального комплексу «Героям Аджимушкайської оборони» в Керчі, монументу Слави в Черкасах, Сумах, монументу 68 моря­ кам­десантникам у Миколаєві17. На середину 1980­х рр. у містах і селах  України  було  встановлено  понад  8 тис.  пам’ятних  знаків воїнам Червоної армії. Багато зусиль доклало  Товариство, серед членів якого було 86 тис. ветеранів війни, до  створення Українського  державного музею Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. у Києві, відкрит­ тя якого відбулося 17 жовтня 1974 р. у колишньому Кловському палаці на Печерську. Ветерани допомагали створювати експози­ цію порадами,  консультаціями, передавали особисті речі,  доку­ менти, спогади, фронтові листи. Уже тоді було зібрано понад 6 тис. реліквій воєнних років. Невдовзі  розпочалося  будівництво  спеціального  музейного приміщення на схилах Дніпра. «Саме в ті роки, — як згадував тодішній заступник Голо- ви Ради Міністрів України, голова Республіканського прав- ління УТОПІК, академік П. Т. Тронько, — відбулася зустріч першого секретаря ЦК Компартії України В. Щербицького з відомим скульптором Є. Вучетичем, який радо прийняв пропозицію виконати проект майбутнього музею. Мені ви- пала щаслива доля стояти біля першоджерел цього унікаль- ного об’єкта. Як заступник Голови Ради Міністрів України я тривалий час займався питаннями створення проекту, вибору місця для Меморіалу, вишукування необхідних коштів для будівництва. залучення найвидатніших митців того часу, будівельників. Скажу відверто, мені приємно, що автор проекту музею Є. Вучетич назвав мене своїм комісаром. Жаль, що славетному скульптору не довелося побачити свій задум реалізованим». П. Тронько разом з Є. Вучетичем вертольотом облетіли схили Дніп­ ра, вибираючи місце для майбутнього меморіалу18. Над проектом працювали архітектори В. Єлізаров, Г. Кислий, М. Фещенко, Є. Стамо, скульптори В. Бородай, Ф. Согоян, В. Вінай­ 17 Войналович В., Данилюк Ю. Вказ. праця. – С. 124. 18 Артемов О. Пам’ять про подвиг нетлінна // Військово­історичний альма­ нах. – 2000. – № 1. – С. 144–145. 40 Галина Денисенко кін та ін. Будівництво меморіалу знаходилося на постійному конт­ ролі в ЦК Компартії України, ним опікувалися члени Політбюро, Рада Міністрів України. Будівництво музею було і справою честі Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури, його голови, Петра Тимофійовича Тронька. Він постійно відвіду­ вав будівельний  майданчик,  регулярно зустрічався з  авторами проекту,  зокрема  з  Ф. Согояном.  Музей був  зведений  у  1981 р. Понад 15 тис. експонатів представлено в експозиції 14 залів му­ зею,  на мармурових  пілонах  —  назви  1152  військових частин  і з’єднань, які відзначилися під час визволення України і яким при­ своєні почесні найменування визволених населених пунктів19. Однак заходи увічнення не завжди реалізовувалися у повно­ му обсязі. Реставраційні роботи носили іноді стихійний характер, не виконувалися якісно і вчасно, серед працівників органів охо­ рони пам’яток спостерігався бюрократичний формалізм. Напередодні 30­річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні в республіці споруджувалося понад 100 пам’ятників, в тому числі у Києві — двічі Герою Радянського Союзу, командиру партизансь­ кого з’єднання С. А. Ковпаку, на честь моряків Дніпровської воєн­ ної  флотилії,  воїнам Південно­Західного  фронту в  Полтавській області, радянським воїнам, полеглим в боях за визволення м. Ізюм Харківської області, в боях під час визволення Донбасу, монумент на честь учасників Керченсько­Феодосійського десанту, меморі­ альний комплекс на честь радянських воїнів і трудівників міста, полеглих в роки Великої Вітчизняної війни в Харкові. Були прий­ няті рішення про спорудження монументів Слави у Вінниці, Жи­ томирі, Запоріжжі, Івано­Франківську, Луцьку, Рівному, Сімферо­ полі, Сумах, Ужгороді, Хмельницьку. Крім того, планувалося спо­ рудження  пам’ятників  на  честь  подвигу  радянських  військ  у Львівсько­Сандомирській і Карпатсько­Ужгородській операціях, меморіал Слави радянським воїнам, партизанам і підпільникам у м. Чернігів, на честь подвигу молодіжного підпілля в с. Кримка Первомайського району Миколаївської області та інші20. 19 Легасова Л.В. Центральний музейний осередок історії Великої Вітчизня­ ної  війни.  До  55­річчя  Перемоги //  Сторінки  воєнної  історії  України.  – Вип. 4. – К., 2000. – С. 41. 20 ЦДАВОВУ України, ф. 4760, оп. 1, спр. 203, арк. 15–17. Подвижницька діяльність акад. НАН України П. Т. Тронька... 41 УТОПІК власну діяльність пов’язувало з ідеологічними заса­ дами КПРС. Але під ідеологічною оболонкою вдалося багато зро­ бити для  збереження  історико­культурної  спадщини.  Вся  ідео­ логічна машина в державі спрямовувалася на пропаганду та ви­ ховання «марксистсько­ленінського світогляду». Цю особливість необхідно було враховувати у діяльності громадської організації. Віхою у діяльності Товариства став IV­й з’їзд, який відбувся у січні 1982 р. У звітній доповіді голови Товариства відзначалося, що протягом минулої п’ятирічки при допомозі Товариства були споруджені  меморіальні  комплекси  Слави  радянським  воїнам, партизанам  і підпільникам  в Чернігові,  в с. Кортеліси  Волинсь­ кої та м. Корюківка Чернігівської області, які увічнювали пам’ять місцевих жителів,  закатованих  і  живцем спалених  окупантами. Майже в усіх 261 стертих з землі окупантами селах встановлені пам’ятники або пам’ятні знаки, що нагадують про страшну тра­ гедію. У Бабиному Яру, Дарницькому лісі, на ст. Дарниця і у бага­ тьох інших місцях столиці споруджено пам’ятники жертвам на­ цизму21. Понад 250 пам’яток, що вшановували радянських парти­ занів  і  підпільників,  споруджено  у  Житомирській,  Запорізькій, Полтавській, Чернігівській областях22. Наприкінці 1970­х – 1980­х рр. конкретні питання щодо благо­ устрою та реставрації обелісків, пам’ятних знаків вирішувалися лише в процесі республіканських оглядів пам’яток на честь річ­ ниць знаменних подій історії. При підготовці до 40­річчя Перемо­ ги у Великій Вітчизняній війні, Луганська обласна організація УТОПІК брала участь у спорудженні пам’ятників, які увічнювали імена 173 Герої Радянського Союзу, життя і діяльність яких зв’язана з До­ нецьким  краєм.  Тільки в  1982 р. за участю обласної  організації Товариства в області провели поточний ремонт 937 пам’ятників, виявлено біля 40 пам’яток і пам’ятних місць, пов’язаних з війною і підготовлено документацію для взяття їх на державний облік. У 1982 р. в м. Ровеньки Антрацитівського району Луганської області, де знаходилася братська могила молодогвардійців, від­ 21 Звід пам’яток історії та культури України. Київ. Кн. 1. Ч. 11. – К.: Гол. ред. Зводу пам’яток історії та культури при вид­ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. – С. 838–841. 22 Горбик В., Денисенко Г. Воєнна історія України в пам’ятках. – К., 2003. – С. 81. 42 Галина Денисенко крито меморіальний комплекс. Останнім часом у пресі з’явилося чимало публікацій, які проливали світло на діяльність цієї моло­ діжної організації. Підпільні групи, які пізніше зорганізувалися в «Молоду гвардію», виникали стихійно і діяли без будь­якого пар­ тійного  керівництва. Загалом  молодь  не  сприйняла окупацію  і піднялася на боротьбу з ворогом. Молоді люди чинили опір, прий­ нявши мученицьку смерть. І не їхня вина, що після їх смерті тота­ літарна система фальсифікувала факти і героїзувала історію. Позитивний досвід увічнення подій Великої Вітчизняної вій­ ни отримала Севастопольська міська організація Товариства, яка шефствувала над 130 пам’ятниками і пам’ятними знаками23. До­ нецька обласна організація УТОПІК виступила з ініціативою про­ ведення пошукової операції «Згадаємо всіх поіменно», яка була підтримана широкою громадськістю інших областей. Напередод­ ні 40­річчя в Криму було відремонтовано та упорядковано 327 па­ м’яток і пам’ятних місць, братських поховань, оновлено експозиції громадських музеїв24. Але ці заходи носили характер добре органі­ зованих кампаній, роботи виконувалися напередодні ювілейних дат. За 1983 р. у республіці виявлено майже 30 тисяч прізвищ за­ гиблих воїнів, упорядковано понад 4 тисячі братських могил. Під девізом «Ніхто не забутий, ніщо не забуто» пошукову роботу про­ водили активісти секції військово­історичних пам’яток правління Хмельницької обласної організації. До спеціальних книг «Вічної слави»,  які  існували  в усіх  міських,  районних  і обласній  органі­ зації занесено понад 2 тис. прізвищ радянських воїнів, полеглих при  визволенні  Хмельниччини.  Члени  громадських  формувань побували  в  усіх  28  селах,  спалених  загарбниками  за  допомогу партизанам,  були  зібрані  численні  документи  про  мужність  і відвагу жителів цих сіл, про криваві злодіяння окупантів25. У ба­ гатьох  містах  і  селах  України  споруджені  пам’ятники  жертвам нацизму, серед яких були жінки, діти, люди похилого віку. 23 Заремба С. Вказ. праця. – С. 107. 24 Кармазина Н. Збереження історико­культурної спадщини в Криму у 1960– 1980­ті рр. Проблеми, шляхи вирішення, підсумки // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини. – Вип. 3. – Ч. 2. – К.: Видав. дім «А+С», 2006. – С. 61. 25 Історичне краєзнавство в Українській РСР. – К., 1989. – С. 198. Подвижницька діяльність акад. НАН України П. Т. Тронька... 43 Але в умовах кризи радянської системи з кожним роком усе більше занепадала справа охорони пам’яток. Не вистачало квалі­ фікованих фахівців для проведення реставраційних робіт, відчу­ вався брак коштів, відповідних матеріалів, не завжди були кон­ такти між  головним  архітектором  міста  чи  району і  місцевими організаціями УТОПІК. Так, у Феодосії подібна ситуація завела у безвихідь  переговори  щодо  спорудження  монумента  загиблим воїнам Керченсько­Феодосійського десанту. Роботи, розпочаті ще в 1982 р., не були завершені навіть 1989 р.26 В  умовах  проголошення  незалежності  України  і  розбудови демократичного суспільства Українське товариство охорони па­ м’яток історії та культури прагнуло залишатися політично неза­ ангажованою громадською організацією, для якої пріоритетною справою  було  і  залишається  збереження  історико­культурної спадщини українського народу. Вільний від ідеологічних нашару­ вань і суб’єктивних уподобань погляд на історичні процеси і по­ статі, які протягом тривалого часу були заборонені або штучно замовчувалися, можливість ввести до  наукового  обігу  великий масив нових документів, дозволив намалювати об’єктивну кар­ тину історичного процесу, дати зважену і неупереджену оцінку діяльності видатних діячів. Тому став можливим перегляд став­ лення до багатьох об’єктів історико­культурного надбання.  З проблемою охорони і збереження пам’яток тісно пов’язана справа відновлення втрачених пам’яток. Біля витоків відновлю­ вальних робіт був Фонд відтворення видатних пам’яток історико­ архітектурної спадщини ім. О. Гончара,  очолюваний П. Т. Тронь­ ком. Видатний український письменник і громадський діяч Олесь Терентійович Гончар започаткував Благодійний  фонд з  відтво­ рення  Михайлівського  Золотоверхого  монастиря  в  Києві,  а  в травні  1995 р.  звернувся  до  Президента  України  Л. Д. Кучми  за підтримкою. «Поетапне відтворення цього монастиря, починаючи із Золотоверхого собору, — писав О. Гончар, — стало б навіки славою і честю нашого народу, засвідчило б, що навіть у цих кризових умовах перемагає творчий геній на- роду, будівнича мудрість суверенної нації». 26 Кармазина Н. Вказ. праця. – С. 62. 44 Галина Денисенко  Президент України 9 грудня 1995 р. видав Указ «Про заходи щодо відтворення видатних пам’яток історії та культури», а та­ кож про створення Комісії з питань відтворення видатних пам’я­ ток історії та культури при Президентові України і визначено її головні  напрями діяльності.  За  участі  Комісії  було  розроблено Програму  відтворення  видатних  пам’яток  історії  та  культури України, затверджену Урядом. Вона охоплювала 56 видатних па­ м’яток Х—XIX ст., які передбачалося відтворити в першу чергу. З  метою  сприяння  фінансовому  забезпеченню  реалізації Програми та залученню до цього благодійних внесків і пожертв Указом  Президента  України в 1996 р.  створено  Всеукраїнський фонд  відтворення  видатних  пам’яток  історико­архітектурної спадщини ім. О. Т. Гончара27. За час діяльності Фонд зібрав понад 5 млн. гривень на відбудову національних святинь України, з яких понад 1 млн. перераховано на відбудову Михайлівського Золото­ верхого. У Києві поряд з Михайлівським Золотоверхим і Успенсь­ ким  собором  Києво­Печерської  Лаври  передбачено  відтворити Богоявленський собор Братського монастиря, будинок Київсько­ го  магістрату  на  Контрактовій  площі.  Фонд  спрямував  зібрані кошти на відбудову Церкви Різдва Христового в Києві, синагоги «Золота Роза» у Львові, мечеті Селіма у Феодосії, Наскельної фор­ теці  «Тустань»  у  Львівській  області,  Свято­Преображенського собору в Ніжині,  іконостасу Мгарського монастиря в Полтаві та Полтавській області, пам’яток Переяслав­Хмельницького,  Гали­ ча, Шарівського палацово­паркового ансамблю у Харківській об­ ласті.  Будуть  поновлюватися  старовинні  замки  у  Чигирині  на Черкащині, Бережанах  Тернопільської та  Корці Рівненської  об­ ласті.  Багато  шедеврів нашого  народу  в  усіх  регіонах  України, внесених до програми відтворення визначних пам’яток — резуль­ тат титанічної невтомної роботи П. Т. Тронька28. Чимало зусиль доклав П. Т. Тронько для відродження із небут­ тя Всеукраїнської спілки краєзнавців, яка об’єднувала активних учасників краєзнавчого руху. У жовтні 2008 р. вона отримала ста­ тус Національної спілки краєзнавців України. 27 Тронько П.Т. Історичне краєзнавство: крок у нове тисячоліття. – С. 133–134. 28 Іршенко В. З любов’ю до України // Що ми залишимо нащадкам?: Зб. матер. і док. про державну, громадську та наукову роботу академіка НАН України, Героя України Петра Тимофійовича Тронька. – К., 2008. – С. 134–135. Подвижницька діяльність акад. НАН України П. Т. Тронька... 45 На Першому (установчому) з’їзді в 1990 р. П. Т. Тронька обрано її головою. Учасники з’їзду прийняли звернення: «До всіх, хто за­ коханий в рідний край, хто шанує його минуле і вірить в його май­ бутнє» розпочала  свою  діяльність  масова громадська  організа­ ція —  Всеукраїнська спілка краєзнавців. Головним в діяльності Спілки  є  розвиток  краєзнавчого  руху,  залучення  до  пізнання рідного краю широких верств населення, виховання у громадян почуття національної самосвідомості, глибокої поваги до історії, культури, мови, традицій, духовних потреб українського народу, а також інших народів, шанобливе ставлення до історико­куль­ турної спадщини29. У 1991 р. завдяки клопотанням П. Т. Тронька заснована премія імені Дмитра Яворницького — найвища наго­ рода Спілки, яка щорічно вручається за вагомий внесок у розви­ ток українського краєзнавчого руху як окремим членам, так і гро­ мадам Спілки. Краєзнавчі осередки на місцях стали по­справжньому дослід­ ницькими центрами, навколо яких гуртуються науковці і амато­ ри. Пошукова, різноманітна видавнича робота сприяла залучен­ ню до краєзнавчої роботи нових членів у всіх куточках України, які дбали про культурні надбання минулого, історичну пам’ять, поширювали знання про славетних земляків. Сферою опіки регіо­ нальних організацій  Спілки, зазначалося  на Пленумі  правління 12 червня 2009 р., мають  бути охоплені  видатні національні  та місцеві пам’ятки історії та культури, братські могили періоду вій­ ни,  меморіальні  знаки  репресованим  та  померлим  від  голоду, увічнення меморіальних місць видатних земляків30 . За ініціативи краєзнавців с. Лютенька Гадяцького району, що на Полтавщині, підтриманої Полтавською обласною державною адміністрацією, у листопаді 2009 р. пройшли урочистості, присвя­ чені 230­річчю від дня  народження уродженця  села, першого  у світі  винахідника ракетної  техніки,  генерал­лейтенант  О. Д. За­ 29 Тронько П.Т.  Історичне  краєзнавство:  крок  у  нове  тисячоліття. –  С. 144; Доповідь голови правління Спілки, академіка НАН України Петра Тронька. Звіт правління  Національної  спілки  краєзнавців України  //  IV з’їзд На­ ціональної  спілки  краєзнавців  України  (28  жовт.  2008 р.):  Матер.  та док. – К., 2009. – С. 43. 30 Матеріали  Пленуму  та  наради  з  питань  підготовки  енциклопедичного видання «Історії міст і сіл України». 12 черв. 2009 р. – К., 2009. – С. 14. 46 Галина Денисенко сядька. Учасник російсько­турецької, Вітчизняної війни 1812 р., битви народів під Лейпцигом, керівник Михайлівського вищого артилерійського училища, Петербурзького арсеналу, Охтинсько­ го порохового заводу, начальник штабу артилерії російської армії, який 11  квітня 1828 р.  підписав наказ  про створення постійної ракетної роти, Олександр  Дмитрович був гідним  нащадком  ко­ зацького роду. Предки майбутнього конструктора бойових ракет були козаками Хорольської і Лютенської сотень, батько — голов­ ним гармашем Запорозької Січі і родичем останнього кошового отамана, з яким за наказом батька зустрівся О. Засядько у Соло­ вецькому монастирі 1801 р. Іменем О. Засядька американські вчені назвали великий, 120­кі­ лометровий у діаметрі, кратер на зворотному боці Місяця. Пам’ять про  славетного земляка  полтавчани  вшанують  спорудженням пам’ятного знаку в рідному селі і Харкові, де він жив останні роки, відзначать місце поховання у Куряжському монастирі під Харковом31. Сумське  історико­краєзнавче товариство  «Спадщина»  запо­ чаткувало і регулярно проводить Дні пам’яті останнього кошово­ го  Запорозької  Січі  Петра  Калнишевського у  його  рідному  селі Пустовійтівці Роменського району. На Львівщині практикується проведення  виїзних  засідань  правління,  які  присвячені  стану меморіальних будинків, пам’ятних місць, меморіалу легіону Ук­ раїнських січових стрільців. У Дніпропетровську створено регіональне відділення Науко­ во­дослідного інституту козацтва, яке за короткий час свого існу­ вання видало три випуски «Січеславського альманаху», провело дві регіональні конференції на козацьку тематику32. Петро Тимофійович Тронько — не тільки ініціює, а завдяки власному авторитету, втілює низку  масштабних проектів.  Саме до таких проектів відноситься підготовка «Зводу пам’яток історії та культури України». Підготовча робота по створенню Зводу в 31 Каталог виставки «Україна космічна» із колекції Проекту Петра Ющенка «Українці в світі» та фондів Полтавського державного краєзнавчого му­ зею, присвяченій 230­річчю від дня народження О. Д. Засядька — першого у світі винахідника ракетної техніки. – К., 2009. 32 Доповідь голови правління Спілки, академіка НАН України Петра Тронь­ ка. – С. 32, 33, 35. Подвижницька діяльність акад. НАН України П. Т. Тронька... 47 Україні розпочалася ще в 1972 р. із загальної паспортизації пам’я­ ток історії та культури, підготовці першого каталогу всіх нерухо­ мих пам’яток України, який побачив світ в 1987 р. Виданню пере­ дувала  велика підготовча  робота —  виїзди у  відрядження  і  об­ стеження  пам’яток на  місцях,  робота  в архівах,  музеях  і  бібліо­ теках, створення макетів по кожній  області і  обговорення їх на спільних засіданнях з місцевими пам’яткоохоронцями. Цією вели­ кою, здавалося не підйомною, роботою керував Петро Тимофійо­ вич.  Колектив  науковців  відділу  історико­краєзнавчих  дослід­ жень Інституту історії України НАН України, на яких було покла­ дено завершення роботи і підготовка рукопису до видання, були свідомий того, що це велика і потрібна робота і працював, маючи перед собою взірець натхненної і наполегливої праці свого керів­ ника. Каталог­довідник отримав високу оцінку у громадськості і став  тим  фундаментом,  на  основі  якого  почав  вибудовуватися «Звід пам’яток історії та культури України». Підготовка «Зводу» — це державна справа, яка передбачала ретельне виявлення і дослідження всіх пам’яток, що репрезенту­ вали наше національне історико­культурне надбання. Змінюють­ ся склад редколегії і авторського колективу, але незмінним керів­ ником редакційної колегії і авторського колективу по підготовці томів «Зводу» залишається академік НАН України П. Т. Тронько. Де б не знаходився Петро Тимофійович — у владних коридорах чи на громадській роботі, у Президії Національної Академії наук чи в Інституті історії України — справою свого життя він вважає збереження пам’яток історії та культури України. В  1999 р.  і  2004 р.  вийшли  дві книги  тому  Зводу  по м.  Київ, керівником авторського колективу якого був академік НАН Украї­ ни П. Т. Тронько. Близько трьох тисяч нерухомих пам’яток історії та культури представлені у книгах «Зводу» по м. Києву. Протоко­ ли засідань міської редколегії, листування з громадськими органі­ заціями, державними установами свідчать, що жодна пам’ятка не була  позбавлена  уваги  пам’яткоохоронців.  Вони  розуміли,  що коли вона увійде до Зводу, а пізніше Державного реєстру нерухо­ мих пам’яток, це захистить її від руйнування і знищення. Як прик­ лад, можна навести листування Петра Тимофійовича з Всесоюз­ ним науковим центром радіаційної медицини про пам’ятку архі­ тектури  і  містобудування  початку  ХХ ст.  (перехрестя  вул. Кри­ 48 Галина Денисенко чевського і пр. Перемоги, № 119). Тільки завдяки наполегливості Петра Тимофійовича, залученню експертів — архітекторів Т. Тре­ губової і Є. Тимановича вдалося довести, що ця будівля являється пам’яткою,  яка має  значну архітектурно­планувальну  цінність. Пам’ятка під назвою «Дача в селищі Святошин» увійшла до третьої книги тому Зводу по м. Київ (рукопис). Подібних прикладів можна наводити  безліч.  На  жаль,  фінансові  труднощі  стали на  заваді виданню третьої книги тому «Зводу» по м. Києву, призупинили підготовку томів по м. Севастополю і низці областей. В інтерв’ю газеті «Київський вісник» 18 лютого 1991 р. Петро Тимофійович підкреслював, що  «в умовах національного,  куль­ турного і духовного відродження українського народу підготовка і публікація «Зводу пам’яток історії та культури України» набуває особливо великого значення. Він буде сприяти активізації роботи по  науковому  дослідженню  й збереженню  історико­культурної спадщини, її використанню у формуванні історичної свідомості, патріотичних переконань, допоможе осмисленню з нових позицій минулого  і  майбутнього  нашого  суспільства».  Майже  двадцять років пройшло відтоді, коли були сказані ці мудрі слова, але вони не втрачають актуальності і сьогодні. Тільки наполеглива і відповідальна позиція кожного пересіч­ ного громадянина, чиновника, урядовця, парламентаря по відно­ шенню до національного культурного надбання дозволить збе­ регти наші пам’ятки для  майбутніх поколінь.  І взірцем є Петро Тимофійович Тронько, людина, вчений, патріот, захисник націо­ нальних культурних надбань. В статье исследуется научная и организаторская деятель- ность академика НАН Украины П. Т. Тронька по охра- не и сохранении национального историко-культур- ного наследия. Ключевые слова: историко-культурное наследие, ПетрТронь- ко, свод памятников. The article is dedicated to scientific and organizational activities of academician of National Academy of Science of Ukraine P. Tronko in the scope of conservation and preservation of historical and cultural heritage. Key words: historical and cultural heritage, Petr Tronko, collection of memorials.

Ähnliche Einträge