Верхньоприп'ятський траповий комплекс нижнього венду та його міденосність

Cреди нижневендских вулканогенных образований в чехле юго-западной части Восточно-Европейской платформы выделен верхнеприпятский трапповый комплекс, с которым связаны перспективы на медь. Показано его тектоническую позицию, покровное строение, пространственное распределение мощностей, вулкано-структ...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2009
Main Author:	Мельничук, В.Г.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут геологічних наук НАН України 2009
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12460
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Верхньоприп'ятський траповий комплекс нижнього венду та його міденосність / В.Г. Мельничук // Геологічний журнал. — 2009. — № 3. — С. 14-22. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-12460
record_format	dspace
spelling	Мельничук, В.Г. 2010-10-08T21:27:03Z 2010-10-08T21:27:03Z 2009 Верхньоприп'ятський траповий комплекс нижнього венду та його міденосність / В.Г. Мельничук // Геологічний журнал. — 2009. — № 3. — С. 14-22. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 0367-4290 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12460 553.431:552.3(292.48) Cреди нижневендских вулканогенных образований в чехле юго-западной части Восточно-Европейской платформы выделен верхнеприпятский трапповый комплекс, с которым связаны перспективы на медь. Показано его тектоническую позицию, покровное строение, пространственное распределение мощностей, вулкано-структурные элементы, вещественные особенности изверженных и субвулканических пород: толеитовых базальтов, туфов, лавокластитов, габбро-долеритов. Охарактеризованы основные стратиформные меденосные горизонты в пирокластических и эффузивных покровах, приведены параметры самородномедного оруденения. Among of vendian bottom-layers of volcanogenic educations in the cover of south-west part of the East-European platform it is selected verkhnoprip'yatskiy traprock's complex with which associate prospects on a copper. His tectonic position, integumentary structure, spatial division of powers, volcanogenic structural elements, material features of igneous and subvolcanic rocks (tholeiite basalts, tuffs, lavoclastites, gabrodolerites), is shown. It is described basic stratiformic cupriferous horizons in piroklastic and effusive covers, the parameters of native copper mineralization are resulted. uk Інститут геологічних наук НАН України Верхньоприп'ятський траповий комплекс нижнього венду та його міденосність Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Верхньоприп'ятський траповий комплекс нижнього венду та його міденосність
spellingShingle	Верхньоприп'ятський траповий комплекс нижнього венду та його міденосність Мельничук, В.Г.
title_short	Верхньоприп'ятський траповий комплекс нижнього венду та його міденосність
title_full	Верхньоприп'ятський траповий комплекс нижнього венду та його міденосність
title_fullStr	Верхньоприп'ятський траповий комплекс нижнього венду та його міденосність
title_full_unstemmed	Верхньоприп'ятський траповий комплекс нижнього венду та його міденосність
title_sort	верхньоприп'ятський траповий комплекс нижнього венду та його міденосність
author	Мельничук, В.Г.
author_facet	Мельничук, В.Г.
publishDate	2009
language	Ukrainian
publisher	Інститут геологічних наук НАН України
format	Article
description	Cреди нижневендских вулканогенных образований в чехле юго-западной части Восточно-Европейской платформы выделен верхнеприпятский трапповый комплекс, с которым связаны перспективы на медь. Показано его тектоническую позицию, покровное строение, пространственное распределение мощностей, вулкано-структурные элементы, вещественные особенности изверженных и субвулканических пород: толеитовых базальтов, туфов, лавокластитов, габбро-долеритов. Охарактеризованы основные стратиформные меденосные горизонты в пирокластических и эффузивных покровах, приведены параметры самородномедного оруденения. Among of vendian bottom-layers of volcanogenic educations in the cover of south-west part of the East-European platform it is selected verkhnoprip'yatskiy traprock's complex with which associate prospects on a copper. His tectonic position, integumentary structure, spatial division of powers, volcanogenic structural elements, material features of igneous and subvolcanic rocks (tholeiite basalts, tuffs, lavoclastites, gabrodolerites), is shown. It is described basic stratiformic cupriferous horizons in piroklastic and effusive covers, the parameters of native copper mineralization are resulted.
issn	0367-4290
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12460
citation_txt	Верхньоприп'ятський траповий комплекс нижнього венду та його міденосність / В.Г. Мельничук // Геологічний журнал. — 2009. — № 3. — С. 14-22. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT melʹničukvg verhnʹopripâtsʹkiitrapoviikompleksnižnʹogovendutaiogomídenosnístʹ
first_indexed	2025-11-25T01:24:15Z
last_indexed	2025-11-25T01:24:15Z
_version_	1850503693409976320
fulltext	Вступ Геологічні дослідження, виконані останніми роками в рамках ГДПC200, ГГЗC50 і при пошуC ках міді у ВолиноCПодільському регіоні, а таC кож перегляд даних попередників [2, 3, 9, 11, 12, 13] показали, що нижньовендські трапи південноCзахідної частини СхідноCЄвроC пейської платформи (СЄП) неоднорідні за речовинним складом, будовою, структурниC ми планами, стратиграфічною та текC тонічною позицією. Виявлена неоднорідність визначає нові підходи до пошуків у трапах регіону стратиформних покладів міді, відоC мих серед ефузивних і вулканокластичних утворень нижнього венду на Волині і в ПівденноCЗахідній Білорусі. Тому, за приклаC дом трапів Сибірської платформи [1], їх доцільно поділяти на кілька уособлених комплексів (див. рисунок, врізка) — закоC номірних асоціацій вивержених і субвулC канічних порід, поєднаних спільністю речоC винного складу і просторовоCчасової позиції. Західнобузький комплекс олівінових баC зальтів і габро успадковує західну, перикраC тонну частину рифейського ВолиноCОрC шанського авлакогену. Верхньоприп'ятський комплекс толеїтових базальтів, туфів і глиноC земистих габроCдолеритів молодший за віком. Його контур значно зміщений відносC но осі авлакогену в північноCсхідному напC рямку. Брестський комплекс андезитових та дацитових ефузивів і туфів локалізований в північноCзахідному плечі авлакогену. ТитаC нисті платоCбазальти біловезькоCподільськоC го комплексу неузгоджено перекривають поC передні і простежуються в перикратонному чохлі вздовж південноCзахідного краю платC форми, поперек авлакогену. Субвулканічні сили титанистих габроCдолеритів локалізоC вані в рифейському авлакогені. Особливості речовинного складу і будоC ви зазначених комплексів обумовлюють їх різну перспективність на мідь та інші корисні копалини. Тому вивчення цих комплексів як окремих геологічних тіл останнім часом наC було актуальності. В даній роботі розглядається верхньопC рип'ятський траповий комплекс, поширений у верхів'ях р. Прип'ять та в басейнах її приC ток (річки Вижівка, Тур'я, Цир, Стохід, Піна, Горинь), а також в басейні р. Західний Буг на площі понад 50 тис. км2. До нього віднесені, виходячи з єдності стратиграфічної позиції і речовинного складу, численні покриви тоC леїтових базальтів і пов'язані з ними вулкаC нокластичні утворення, відомі в сучасних стратиграфічних схемах нижнього венду УкC раїни як бабинська і лучичівська світи (верстви) волинської серії [5], у Східній 14 ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2009. № 3 УДК 553.431:552.3(292.48) В. Г. Мельничук ВЕРХНЬОПРИП’ЯТСЬКИЙ ТРАПОВИЙ КОМПЛЕКС НИЖНЬОГО ВЕНДУ ТА ЙОГО МІДЕНОСНІСТЬ (Рекомендовано канд. геол.$мінерал. наук В. А. Велікановим) Cреди нижневендских вулканогенных образований в чехле югоCзападной части ВосточноCЕвропейсC кой платформы выделен верхнеприпятский трапповый комплекс, с которым связаны перспективы на медь. Показано его тектоническую позицию, покровное строение, пространственное распределение мощностей, вулканоCструктурные элементы, вещественные особенности изверженных и субвулкаC нических пород: толеитовых базальтов, туфов, лавокластитов, габброCдолеритов. Охарактеризованы основные стратиформные меденосные горизонты в пирокластических и эффузивных покровах, приC ведены параметры самородномедного оруденения. Among of vendian bottomClayers of volcanogenic educations in the cover of southCwest part of the EastC European platform it is selected verkhnoprip'yatskiy traprock's complex with which associate prospects on a copper. His tectonic position, integumentary structure, spatial division of powers, volcanogenic structural elements, material features of igneous and subvolcanic rocks (tholeiite basalts, tuffs, lavoclastites, gabroC dolerites), is shown. It is described basic stratiformic cupriferous horizons in piroklastic and effusive covers, the parameters of native copper mineralization are resulted. © В. Г. Мельничук, 2009 Польщі — середня частина славатицької серії [13], в ПівденноCЗахідній Білорусі — нижня пірокластичноCефузивна товща раC тайчицької світи [3]. Вони залягають на покC ривах апоолівінових базальтів західнобузьC кого трапового комплексу [4], а в місцях їх виклинювання — на теригенних олігоміктоC вих відкладах нижньовендської горбашівсьC кої світи або на палеопротерозойському кристалічному фундаменті. ПерекриваютьC ся з розмивом вулканоміктовими відкладаC ми нижньовендських зорянських верств [5] та їх латеральних стратиграфічних аналогів (в Польщі і Білорусі), а в Брестській западині — андезитами, дацитами середньої пачки раC тайчицької світи [3]. На північному схилі Подільського виступу Українського щита і в Брестській западині пірокластичні товщі комплексу фаціально заміщуються туфогенC ними відкладами, а ефузивні покриви викC линюються з розрізу. Складовими верхньоприп'ятського комплексу є, на думку автора, також сили глиноземистих габроCдолеритів осовської асоціації, поширені серед відкладів риC фейської поліської серії і нижньовендської горбашівської світи в основі розрізу воC линської серії. Вони близькі до толеїтових базальтів комплексу за речовинними особC ливостями і територіально з ними пов'язані, тому умовно розглядаються як субвулканічні утворення. Трапи верхньоприп'ятського комплексу найкраще вивчені в Прип'ятському валу, а також у західному крилі Поліської сідловиC ни, де вони виведені під домезозойську поC верхню і розкриті численними (близько 650) свердловинами, пробуреними з відбором керна. З порід комплексу отримано понад 600 визначень їх повного хімічного складу, майже 6500 аналізів на вміст міді і благородC них металів, тисячі спектральних аналізів. В шліфах, штучних шліхах і аншліфах вивчеC но їх петрографічний і мінеральний склад. Особливості геологічної будови комплексу Стратифіковані утворення верхньоприп'ятC ського трапового комплексу репрезентовані продуктами наземного толеїтового магмаC тизму — численними (до семи) зональними покривами толеїтових базальтів та пачками червоноколірних базальтових туфів. Розріз комплексу за розподілом ефузивних і пірокC ластичних фацій на значній території, загаC лом, має двочленну будову: в його нижній частині переважають туфогенні утворення, відомі як пірокластична [2], туфова [9] товC ща або бабинська світа, а у верхній частині — покриви толеїтових базальтів і лавокласC тичних брекчій, виділені в окрему лучичівсьC ку світу (верстви) [4]. Для туфової товщі досліджуваного компC лексу характерна порівняно слабка мінливість фацій і потужностей. Найбільшу потужність (210 м) вона, як і підстеляючий західнобузький траповий комплекс, має в південноCзахідній частині Волинського мегаблока, де ВолиноCОршанський авлакоC ген сполучається з краєм СЄП (див. рисуC нок). Тут розріз туфової товщі представлеC ний кількома породними пачками. Верхня і нижня частини розрізу складені різнозерC нистими червоноколірними туфами з шараC ми і лінзами строкатоколірних різновидів. Їх розділяють одинCдва покриви міденосних толеїтових базальтів потужністю від 1,5 до 48 м. Під базальтовою пачкою в Прип'ятсьC кому валу серед червоноколірної пірокласC тики поширені шари і прошарки міденосних зеленоколірних туфів. У східному напрямку, в районі 25Cго меC ридіану, базальтовий покрив і зеленоколірні різновиди туфів, що залягають під ним, викC линюються, а потужність туфової товщі посC тупово зменшується на схід до 90 м. На її лаC теральний розподіл найбільше впливають Горинська (Луцька), КостопільськоCЛишC нівська тектонічні зони, а також, ймовірно, зона ТейссейреCТорнквіста, простяганню якої відповідає загальний структурний план туфового покриву (зв'язок пірокластичних продуктів вулканізму і розломів більш деC тально показано іншими авторами [2, 9]). Ефузивна складова комплексу — луC чичівська світа (верства) репрезентована кількома (до п'яти) покривами міденосних базальтів олівінCтолеїтовової групи, розшаC рованих пачками лавокластичних брекчій, іноді з прошарками різноуламкових пірокC ластичних порід. Їх потужність в регіоні коC ливається від 0 до 117 м. Покриви базальтів значної потужності (понад 20—30 м) в складі лучичівської світи мають добре виражену зональну будову, що 15ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2009. № 3 16 ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2009. № 3 характерно для наземних основних ефуC зивів. Від центра до покрівлі і підошви поC тужних покривів, як правило, виділяються такі різновиди порід, що мають поступові переходи: 1 — фанеритові флюїдальноCсмуC гасті базальти; 2 — афанітові масивні баC зальти; 3 — мигдалекам'яні базальти; 4 — лавокластичні брекчії з лавовим цементом, 5 — лавокластичні брекчії з туфовим та гідротермальним цементом. Ефузивні покриви лучичівської світи заC довільно корелюються між свердловинами і простежуються на десятки кілометрів. ВоC ни утворюють низькі щитоподібні трапові споруди, за умовний контур яких вибрано статистично середню ізопахіту 60 м (див. риC сунок). Від країв до центра палеовулканічних споруд кількість базальтових покривів і, як наслідок, загальна їх потужність закономірно зростають. Нижні з них мають найбільше поC ширення, а верхні локалізовані. Окремі трапові споруди переважно виC тягнуті в плані, але мають складну конфігуC рацію. Їх елементи орієнтовані у північноC західному, рідше — в північноCсхідному напC рямках. Площа становить 1000—2000 км2. В розміщенні палеовулканічних споруд з певною часткою умовності можна віднайC ти структурний контроль з боку тектонічних зон діагонального простягання. Найчіткіше такий контроль проявлений в КостопільсьC коCЛишнівській тектонічній зоні (див. рисуC нок), елементи якої орієнтовані вздовж веC ликого палеовулканічного пасма північноC західного простягання з численними осередками локалізації і виверження магм в складі лучичівської світи (Україна) і першої товщі ратайчицької світи (Білорусь). Аналогічна за будовою, але менша за розмірами палеовулканічна споруда пов'яC зана з ВижівськоCМінською тектонічною зоC ною північноCсхідного простягання. В ній відмічається найбільша потужність трапів верхньоприп'ятського комплексу та акуC мульована найбільша кількість базальтових покривів. У позитивних плікативноCблокових структурах (Ратнівська, Хотешівська, ОвадC нівська, Теклінська горстCантикліналі), які, ймовірно, проявляли активність під час ранC ньовендського вулканізму, в розрізах луC чичівської світи, навпаки, спостерігається тенденція до зменшення потужності і числа базальтових покривів. Останні в ядрах зазC начених структур місцями виклинюються з розрізу. Зокрема, така ділянка виявлена бурінням в ядрі Теклінської горстCанC тикліналі (св. 4517), де титанисті феробаC зальти нижнього покриву якушівських верств залягають безпосередньо на туфах бабинської світи. У Луцькій тектонічній зоні (див. рисунок) ефузивні покриви лучичівської світи у південноCсхідному напрямку також посліC довно виклинюються. Натомість, в розрізі волинської серії зростає до 196 м (св. 5229) потужність туфових відкладів бабинської світи. Загалом, між потужностями лучичівської і бабинської світ за даними документації 96 свердловин, які повністю розкрили розрізи їх обох, встановлена зворотна знаC 17ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2009. № 3 Будова і поширення верхньоприп'ятського трапового комплексу в південноCзахідній частині СЄП (нижньовендський дозорянський зріз). За матеріалами Рівненської геологічної експедиції та літературними даними 1—4 — верхньоприп'ятський траповий комплекс: 1 — туфи і толеїтові базальти бабинської світи, 2 — толеїтові базальти лучичівської світи, 3 — сили глиноземистих габроCдолеритів осовської асоціації та ймовірний контур їх поширення, 4 — контур покриву толеїтових базальтів в бабинській світі; 5 — ізопахіти лучичівської світи; 6 — контур палеовулканічних споруд в лучичівській світі по ізопахіті 60 м; 7 — ізопахіти бабинської світи; 8 — фаціальні границі; 9 — західнобузький траповий комплекс; 10 — контур покривів олівінових базальтів західнобузького трапового комплексу; 11 — осадовоCпірокластичні відклади волинської серії нижнього венду; 12 — олігоміктові теригенні відклади поліської серії (середнійCверхній рифей) та горбашівської світи (нижній венд); 13 — архейськоC нижньопротерозойський кристалічний фундамент; 14 — межі міжблокових тектонічних зон (І — КостопільськоC Лишнівської, ІІ — Високовської, ІІІ — МінськоCВижівської, IV — СтохідськоCМогилівської, V — Луцької (Горинської), VI — ЗаболотівськоCБузької); 15 — свердловини, на яких базуються побудови, та їх номер. На колонках: 16 — базальтові туфи, 17 — лавокластичні брекчії, 18 — толеїтові базальти, 19 — олівінові базальти, 20 — андезитоCдацити, 21 — олігоміктові пісковики і гравеліти; 22 — державні кордони. V1 — стратони нижнього венду (gb — горбашівська світа, bb — бабинська світа, lc — лучичівські верстви (світа), zr — зорянські верстви, jk — якушівські верстви, rt — ратайчицька світа). На врізці: 23 — трапи нижнього венду; 24—27 — контури поширення нижньовендських трапових комплексів: 24 — західнобузького, 25 — верхньоприп'ятського, 26 — брестського, 27 — біловезькоCподільського чуща кореляція (коефіцієнт 0,41 при рівні значущості 0,2). Це свідчить, на наш погляд, про тісний зв'язок умов формування зазнаC чених стратонів, зокрема про те, що нижні покриви лучичівської світи могли виповнюC вати вулканічний чи ерозійний палеорельєф у туфогенних відкладах бабинської світи. Крім того, не виключена можливість фаціальних взаємопереходів цих стратонів і діахронність їх стратиграфічної границі. Джерела виверження бабинського часу, судячи з ділянок максимальної потужності пірокластичної товщі і наявності в її розрізі локальних базальтових покривів, могли знаC ходитись у верхів'ях річок Прип'ять і Західний Буг, у районі, що прилягає до краю СЄП. У ефузивній лучичівській світі найактивніші осередки виверження магм зміщені в глиб платформи і приурочені в осC новному до КостопільськоCЛишнівської текC тонічної зони північноCзахідного простяганC ня. Такими осередками є ділянки трапів з суттєвим (понад 80%) переважанням вулкаC нокластичних продуктів у розрізі. Тут пошиC рені прижерлові агломератові лави і проявC лена поствулканічна тектонічна активність. В просторовому зв'язку з цими ділянками серед ефузивів пошуковим бурінням місцяC ми (села Чорторийськ, Видерта) виявлені також рої малопотужних (1—5 см) туфових і базальтових прожилків (дайок). Трапові утворення верхньоприп'ятського комплексу деформовані в пологі брахіC складки: плоскодонні мульди, валоC і купоC лоподібні підняття різних розмірів. Разом з верхньовендськими і нижньопалеозойськиC ми верствами вони розбиті численними герC цинськими розломами на блоки, в межах яких мають переважно субгоризонтальне залягання або моноклінально нахилені під кутами до 5—10°, зрідка до 30°. Частина цих розломів має довендське закладення і контC ролює, як було показано вище, розподіл проявів трапового вулканізму. Амплітуди пеC реміщень по розломах становлять десятки і сотні метрів. Ці герцинські розломи післяC рудні. Разом з тим у трапах повсюди зустрічаються зони тріщинуватості та катакC лазу, які утворились, а потім зазнали гідроC термальної прожилкової мінералізації, в тоC му числі самородномідної, ще до пізнього венду. Загалом, плікативноCблокова дефорC маційна структура трапів є найбільш напруC женою в межах Волинського палеозойськоC го підняття, що відповідає ЦентральнобілоC руській шовній зоні у ранньопротерозойсьC кому кристалічному фундаменті. На решті території трапи комплексу деформовані помітно слабше — мають субгоризонтальне або моноклінальне залягання і зазнали незC начних блокових переміщень. Особливості речовинного складу і походження порід Особливості складу вивержених порід — тоC леїтових базальтів, базальтових туфів, лаC вокластичних брекчій, віднесених нами до верхньоприп'ятського трапового комплексу, в основному описані в літературних джереC лах [5, 10, 11, 12, 13]. Систематизація й узаC гальнення опублікованих даних та залучення широких фактологічних матеріалів, отримаC них останнім часом у результаті геологозйоC мочних і пошукових робіт, показали, що найC менш змінені вивержені породи цього компC лексу за петрохімічними і петрографічними ознаками, загалом, належать до родини низькотитанистих толеїтових базальтів норC мальної лужності і помітно відрізняються від базальтів інших трапових комплексів нижньC овендської трапової формації регіону. Для них характерні найвищі вмісти вапняного компонента, нормативних і модальних плагіоклазів (до 40—60%) і моноклінних піроксенів, а також наявність незначної кільC кості нормативного та модального (у складі гломерофірових скупчень) олівіну. В базальтових покривах зональної будоC ви проявлена вертикальна петрохімічна і мінералогічна зональність, яка вказує на те, що під час кристалізації магми в середині покривів відбулася диференціація. Змінені мигдалекам'яні базальти, туфи і вулканокC ластичні брекчії належать до сублужної і/або навіть лужної серії [5, 11], що в основному зумовлено їх інтенсивною цеолітизацією. Загалом, для основних порід верхньопC рип'ятського комплексу характерні пониC жені (порівняно з кларком) вмісти ряду мікроелементів, зокрема Cr, Ni, V, Sr, а також помірні вмісти рідкісноземельних елементів (табл. 1). Зіставлення [11] показали, що за вмістами рідкісних і розсіяних елементів низькотитанисті толеїтові базальти баC бинської і лучичівської світ відповідають сеC 18 ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2009. № 3 редньому складу нижньої континентальної кори і, на відміну від порід інших трапових комплексів регіону [4], ймовірно, є продукC тами її часткового плавлення. Про це також свідчить наявність в базальтах лучичівської світи [5] цирконів, вік яких коливається в меC жах близько 1470—2000 млн років і прибC лизно відповідає віку цирконів з гранітоїдів кристалічного фундаменту Гірницького підняття у Прип'ятському валі. В даній роботі наведена петрографічна характеристика лише фанеритових різноC видів толеїтових базальтів, які є найпошиC ренішими породами досліджуваного компC лексу і з якими у Волинському міднорудному районі найчастіше пов'язано самородC номідне зруденіння. Фанеритові базальти приурочені до центральних та нижніх частин ефузивних покривів і становлять до 65—70% їх об'єму. Макроскопічно вони характеризуються дрібнокристалічною структурою, масивною або флюїдальноCсмугастою текстурою, містять невелику (1—2%) кількість дрібних округлих мигдалин. Переважаючими петроC структурами цих базальтів є толеїтова, мікродолеритова, мікропорфірова і пойкілоC офітова. В інтерстиціях породи містять 1— 15% вулканічного скла, заміщеного палаC гонітом. Вміст породоутворюючих мінералів зазвичай непостійний (%): плагіоклази — від 65—70 до 45—50, моноклінні піроксени — від 20—25 до 35—40, рудні мінерали — 5—10. Серед них чітко розрізняються [10] два мінеральних парагенезиси, що відповідають двом різним етапам кристалізації базальтів. Перший парагенезис складається з глибинC них, часто гломерофірових вкраплень плагіоклазу An87–80 та авгіту En44Fs17Wo38. Другий парагенезис включає плагіоклаз складу An69Ab29Or2 — An58Ab39Or3, авгіт En42Fs18Wo40 до En29Fs36Wo36, піжоніт En54Fs36Wo10 — En45Fs44Wo11 (або олівін) та титаномагнетит. Плагіоклаз утворює таблитC часті кристали, що нерідко мають чітко проC явлену зональність. За рахунок розвитку маC лопотужних облямівок доростання зерна плагіоклазу можуть втрачати ідіоморфний вигляд. Дрібні (до 0,1 мм) ізометричні та призматичні кристали піроксенів розташоC вуються зазвичай між лейстами плагіоклазу, формуючи своєрідні скупчення. Між тим, незважаючи на своє інтерстиційне положенC ня, піроксени зберігають ідіоморфний вигC ляд зерен. Фенокристали плагіоклазу і піроксену іноді утворюють доволі крупні скупчення (кластери), що за петрогC рафічним складом відповідають габбро. В окремих шліфах серед базальтів зустрічаC ються одиничні зерна апоолівіну. Із акцесорC них мінералів серед базальтів відмічається апатит, сфен, лейкоксен. В флюїдальноCсмугастих різновидах фаC неритових базальтів плагіоклази, піроксени та магнетит у чорних палагонітових смугах мають більші розміри, ніж в основній масі 19ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2009. № 3 Т а б л и ц я 1. Середній хімічний склад порід верхньоприп'ятського трапового комплексу базальтів, а мезостазис у збільшених інтерстиціях сильніше змінений: майже весь палагонітизований та хлоритизований. ПаC лагоніт зазвичай виповнює інтерстиційні проміжки або утворює у флюїдальноCсмуC гастих базальтах скупчення у вигляді дрібних платівок потужністю до 1 мм та довC жиною до декількох сантиметрів. Саме у таC кому палагонітовому мезостазисі, місцями заміщеному хлоритCсмектитовими агрегаC тами, в акцесорних кількостях зустрічаються дрібні вкраплення самородної міді, яка таC кож розвивається по тріщинах, по спайності мінералів, у прожилках та в мигдалинах. Міденосність комплексу Мідне зруденіння в трапах верхньоприп'ятC ського трапового комплексу найкраще вивчене свердловинами на ділянках їх негC либокого залягання (до 500 м) в ЛукувськоC Ратнівській металогенічній зоні, що простяC гаються на 300 км від Славатицького піднятC тя на північному заході до зони Горинського розлому на південному сході. Тут знаходятьC ся основні рудоносні поля Волинського міднорудного району, який має ряд спільних рис з Мічіганським у США [6]. Мідь поширена в основному у самоC родній формі, рідко у складі халькозину, халькопіриту, по яких розвивається борніт і ковелін. Серед морфотипів самородної міді переважає вкрапленість в основній масі порід і комбінований морфотип (основна маса, тріщини, жовна) з підпорядкованою вкрапленістю в мигдалинах. Мідні руди виявлені практично у всіх баC зальтових покривах верхньоприп'ятського комплексу, а також в окремих пачках туфів. Вони утворюють (знизу вверх по розрізу) стратиформні міденосні горизонти 2А, 2Б, 2В, 3А1, 3А2, 3А3, які відрізняються за проC дуктивністю і поширенням [8]. Горизонт 2А знаходиться в нижній туфовій пачці бабинської світи і залягає гіпсометрично нижче (10—15 м) базальтового покриву, який поширений в середній частині розрізу світи на заході досліджуваної території. Тут міденосниC ми є шари і прошарки різноуламкових, переC важно псамітових зеленоколірних туфів, які, порівняно з іншими туфами, за хімічним (табл. 1) і мінеральним складом найближчі до базальтів і поширюються по латералі в межах контуру вищезгаданого базальтового покриву. СамоC родна мідь в зеленоколірних туфах розсіяна рівномірно, утворюючи відносно густу вкрапC леність, а також присутня у вигляді дендритоC подібних агрегатів і прожилків. Горизонт 2Б міститься в середині зазнаC ченого вище зонального за будовою базальC тового покриву бабинської світи. Рудна мінералізація в ньому репрезентована саC мородною міддю, вкраплення якої переважC но знаходяться у вигляді дрібних зерен в осC новній масі фанеритових базальтів, на плоC щинах тріщин і зрідка в мигдалинах. Горизонт 2В є одним з найменш виражеC них порівняно з іншими. Він спорадично проC являється в різних ділянках Волинського міднорудного району у верхній частині розрізу бабинської світи і міститься у вигляді інтерC валів розсіяноCвкрапленої самородномідної мінералізації серед строкатоколірних туфів, за 0,1—10 м від підошви нижнього базальтового покриву лучичівської світи. Горизонти 3А1, 3А2, 3А3 характеризують міденосність трьох нижніх базальтових покC ривів лучичівської світи. Самородна мідь в них локалізована переважно у фанеритоC вих, флюїдальноCсмугастих різновидах баC зальтів, характерних для центральних і нижніх частин покривів зональної будови. ЗруC деніння в цих горизонтах поширене практичC но у кожному рудоносному полі Волинського міднорудного району і зустрічається місцями у всіх трьох покривах. Воно має яскраво виC ражену тенденцію до збільшення частоти та інтенсивності зверху вниз по розрізу і найкC раще репрезентоване в нижньому покриві толеїтових базальтів [8]. Серед морфотипів міді переважає вкрапленість в основній масі базальтів і комбінований морфотип (основна маса, тріщини) з підпорядкованою вкрапC леністю в мигдалинах. У ПівденноCРафалівсьC кому рудопрояві в основі нижнього (надтуфоC вого) базальтового покриву лучичівської світи серед лавокластичних брекчій з гідроC термальним цементом місцями (кар'єр Іванчі) зустрічаються також жовнові самородC ки міді [7]. У верхньоприп'ятському траповому компC лексі встановлено найбільше, порівняно з іншими (табл. 2), інтервалів керна з мідною мінералізацією, отримано максимальну кількість проб з промисловими вмістами міді. В ньому також виявлено найбільше інтерC 20 ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2009. № 3 валів, що містять мідь в кількості понад 0,1% при потужності �1 м. Потужність стратифоC рмних рудних тіл з суттєвими концентC раціями міді досить нерівномірна — від малоC потужних (0,2—0,3 м) до значних по вертиC калі інтервалів (3—4,5 м). Причому рудних тіл у горизонті може бути кілька. Місцями рудні тіла різних горизонтів локалізовані одне над одним, утворюючи своєрідні рудні стовпи. Це спостерігається переважно в тих місцях, де прожилкова мідна мінералізація накладаєтьC ся на горизонти з розсіяноCвкрапленою саC мородною міддю, що може бути пов'язано з функціонуванням при рудогенезі зон субC вертикальних розривних порушень. Максимальні вмісти міді і найбільша кількість зруденілих інтервалів виявлені в покриві базальтів, який залягає в розрізі луC чичівської світи першим знизу. Йому відC повідає міденосний горизонт 3А1. Вказаний базальтовий покрив найстабільніший щодо міденосності і найбільше розповсюджений порівняно з усіма іншими. Висновки 1. Розглянутий траповий комплекс за речоC винним складом і будовою відповідає типоC вим траповим утворенням світу. В структурі південноCзахідної частини СЄП він та його вулканоCструктурні елементи (зокрема, КосC топільськоCЛишнівська палеовулканічна зоC на) загалом простягаються паралельно південноCзахідному краю платформи (лінії ТейссейреCТорнквіста) та орієнтовані попеC рек рифейського ВолиноCОршанського авлаC когену. Окремі з них успадковують північноC східний структурний план авлакогену. 2. Синвулканічні палеоструктурні елеC менти певних напрямків проявляють функціональну своєрідність. Лінійні вулканоC структури північноCзахідного простягання, що орієнтовані вздовж краю СЄП (лінії ТТ), очевидно, були магматогенними. Структури північноCсхідного напрямку, а також успадC ковані плікативноCблокові структури, можC ливо, тільки контролювали поширення й акумуляцію летких толеїтових магм. 3. Ефузиви верхньоприп'ятського трапоC вого комплексу за речовинним складом відповідають родині толеїтових базальтів нормальної лужності і, ймовірно, є продукC тами часткового плавлення нижньої кори та верхньої мантії. Вони репрезентують головC ну ланку еволюції вендського трапового магматизму регіону (від пікритів до дацитів), посідаючи в ній закономірне місце, харакC терне для більшості диференційованих вулC канічних формацій світу. 4. Серед трапових комплексів регіону верхньоприп'ятський найпродуктивніший на мідь. Основними носіями самородномідноC го зруденіння в ньому є флюїдальноCсмуC гасті фанеритові різновиди толеїтових баC зальтів внутрішніх частин потужних ефузивC них покривів, а також близькі до базальтів за хімічним складом зеленоколірні різновиди туфів. Концентрації міді в цих породах, ймовірно, мають автохтонне походження. Міденосні породи, що відрізняються за реC човинним складом від толеїтових базальтів і залягають в розрізі нижнього венду нижче і вище верхньоприп'ятського комплексу, можливо, були заражені міддю в процесі її гідротермального масопереносу. 1. Гоньшакова В. И. Трапповая формация югоC восточной части Сибирской платформы // Петрография Восточной Сибири. — Л., 1962. — Т. 1. — С. 118—207. 2. Знаменская Т. А., Коренчук Л. В., Приходько В. Л. Палеотектонические условия формироваC 21ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2009. № 3 Т а б л и ц я 2. Характеристика міденосності трапових комплексів нижнього венду у Волинському міднорудному районі (за матеріалами Рівненської геологічної експедиції станом на вересень 2008 р.) ния волынской серии ВолыноCПодолии // Геол. журн. — 1990. — № 3. — С. 133—140. 3. Махнач А. С., Гарецкий Р. Г., Матвеев А. В. и др. Геология Беларуси. — Минск, 2001. — 815 с. 4. Мельничук В. Г. Західнобузький траповий комплекс нижнього венду та його міденосність // Геол. журн. — 2009. — № 1. — С. 42—49. 5. Мельничук В. Г., Косовський Я. О., Матеюк В. В., Крещук П. П. Нові стратони в міденосних вендських трапах Волині // Зб. наук. пр. УкрДГРІ. — 2007. — № 4. — С. 26—37. 6. Мельничук В. Г. Порівняльна характеристика Волинського та Мічіганського міднорудних районів // Геол. журн. — 2008. — № 3. — С. 58—64. 7. Мельничук В. Г., Приходько В. Л., Косовський Я. О., Матеюк В. В. Міденосні лавобрекчії в неC опротерозойських трапах Волині та механізм їх утворення // Вісн. Київ. нац. унCту. Геологія. — 2004. — Вип. 31—32. — С. 89—92. 8. Мельничук В. Г. Стратиграфічні чинники мідноносності нижньовендських трапів Волині (Прип'ятський вал) // Зб. наук. пр. УкрДГРІ. — 2008. — № 1. — С. 50—58. 9. Приходько В. Л. Перебудова структурного плану та етапи трапового вулканізму ВолиноC Поділля в пізньому протерозої: Автореф. дис. … канд. геол. наук. — К., 2005. — 31 с. 10. Шумлянський Л., Деревська К. Особливості хімічного складу головних породотворних мінералів базальтів і долеритів вендських трапів Волині // Мінерал. зб. — 2004. — Вип. 1, № 54. — С. 48—63. 11. Шумлянський Л. В. Геохімічні особливості та генезис базальтів ратненської світи вендсьC кої трапової формації Волині // Мінерал. журн. — 2008. — Т. 30, № 1. — С. 48—65. 12. Bakun$Czubarow N., Bilowolska A., Fedoryshyn Yu. Neoproterozoic flood basalts of Zabolottya and Babino Beds of the volcanogenic Volhynian Series and Polesie Seris dolerites in the western margin of the East European Craton // Acta Geologica Polonica. — 2002. — Vol. 52, No. 4. — Р. 481—496. 13. Justkowiakowa M. Bazalty Wschodniej Polski // Z badan petrograficznoCmineralogicznyh I geoC chemicznyh w Polsce. / Instytut Geologiczny. — 1971. — T. 7. — Biuletyn 245. — S. 173—241. Рівн. геол. експедиція Стаття надійшла ПДРГП "Північгеологія", 12.02.09 Рівне ECmail: rge@rv.uar.net 22 ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2009. № 3

Верхньоприп'ятський траповий комплекс нижнього венду та його міденосність

Institution

Similar Items