Управління навчальними округами України напередодні та в роки Першої світової війни
Проаналізовано зміни в системі управління навчальними округами України напередодні та в роки Першої світової війни. Основну увагу акцентовано на специфіці компетенції попечителів округів, кадрових змінах, фінансових питаннях, доброчинних ініціативах та ін. З’ясовано ряд питань, пов’язаних з прояв...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
|---|---|
| Дата: | 2014 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/124642 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Управління навчальними округами України напередодні та в роки Першої світової війни / В.І. Милько // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 23. — С. 77-91. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-124642 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Милько, В.І. 2017-09-30T14:52:22Z 2017-09-30T14:52:22Z 2014 Управління навчальними округами України напередодні та в роки Першої світової війни / В.І. Милько // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 23. — С. 77-91. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. 2307-5791 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/124642 37.07:005.3+371.1 «1913–1917» Проаналізовано зміни в системі управління навчальними округами України напередодні та в роки Першої світової війни. Основну увагу акцентовано на специфіці компетенції попечителів округів, кадрових змінах, фінансових питаннях, доброчинних ініціативах та ін. З’ясовано ряд питань, пов’язаних з проявами «шпигуноманії» щодо чиновницького апарату, педагогічного персоналу та учнів і студентів навчальних закладів у межах Київського, Одеського та Харківського округів. Проанализированы изменения в системе управления учебными округами Украины накануне и в годы Первой мировой войны. Основное внимание акцентировано на специфике компетенции попечителей округов, кадровых изменениях, финансовых вопросах, благотворительных инициативах и др. Выяснено ряд вопросов, связанных с проявлениями «шпиономании» по отношению к чиновничьему аппарату, педагогическому персоналу, учащимся и студентам учебных заведений в пределах Киевского, Одесского и Харьковского округов. Changes in system of educational districts management in Ukraine before and during the First World War are analyzed. Main attention is paid to competence of district leaders, staff changes, financial issues, charitable initiatives etc. Number of issues linked to manifestations of «espionage craze» towards bureaucracy, teaching staff, pupils and students educational institutions in Kyiv, Odessa and Kharkiv districts are found out. uk Інститут історії України НАН України Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. Соціальні та економічні процеси Управління навчальними округами України напередодні та в роки Першої світової війни Управление учебными округами Украины накануне и в годы Первой мировой войны Educational districts management in Ukraine before and during the First World War Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Управління навчальними округами України напередодні та в роки Першої світової війни |
| spellingShingle |
Управління навчальними округами України напередодні та в роки Першої світової війни Милько, В.І. Соціальні та економічні процеси |
| title_short |
Управління навчальними округами України напередодні та в роки Першої світової війни |
| title_full |
Управління навчальними округами України напередодні та в роки Першої світової війни |
| title_fullStr |
Управління навчальними округами України напередодні та в роки Першої світової війни |
| title_full_unstemmed |
Управління навчальними округами України напередодні та в роки Першої світової війни |
| title_sort |
управління навчальними округами україни напередодні та в роки першої світової війни |
| author |
Милько, В.І. |
| author_facet |
Милько, В.І. |
| topic |
Соціальні та економічні процеси |
| topic_facet |
Соціальні та економічні процеси |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Управление учебными округами Украины накануне и в годы Первой мировой войны Educational districts management in Ukraine before and during the First World War |
| description |
Проаналізовано зміни в системі управління навчальними округами України
напередодні та в роки Першої світової війни. Основну увагу акцентовано на
специфіці компетенції попечителів округів, кадрових змінах, фінансових питаннях, доброчинних ініціативах та ін. З’ясовано ряд питань, пов’язаних з
проявами «шпигуноманії» щодо чиновницького апарату, педагогічного персоналу та учнів і студентів навчальних закладів у межах Київського, Одеського та Харківського округів.
Проанализированы изменения в системе управления учебными округами Украины
накануне и в годы Первой мировой войны. Основное внимание акцентировано на
специфике компетенции попечителей округов, кадровых изменениях, финансовых вопросах, благотворительных инициативах и др. Выяснено ряд вопросов, связанных с
проявлениями «шпиономании» по отношению к чиновничьему аппарату, педагогическому персоналу, учащимся и студентам учебных заведений в пределах Киевского, Одесского и Харьковского округов.
Changes in system of educational districts management in Ukraine before and during the
First World War are analyzed. Main attention is paid to competence of district leaders, staff
changes, financial issues, charitable initiatives etc. Number of issues linked to manifestations
of «espionage craze» towards bureaucracy, teaching staff, pupils and students educational
institutions in Kyiv, Odessa and Kharkiv districts are found out.
|
| issn |
2307-5791 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/124642 |
| citation_txt |
Управління навчальними округами України напередодні та в роки Першої світової війни / В.І. Милько // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 23. — С. 77-91. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT milʹkoví upravlínnânavčalʹnimiokrugamiukraíninaperedodnítavrokiperšoísvítovoívíini AT milʹkoví upravlenieučebnymiokrugamiukrainynakanuneivgodypervoimirovoivoiny AT milʹkoví educationaldistrictsmanagementinukrainebeforeandduringthefirstworldwar |
| first_indexed |
2025-11-26T22:51:54Z |
| last_indexed |
2025-11-26T22:51:54Z |
| _version_ |
1850779074169929728 |
| fulltext |
Соціальні та економічні процеси
77
УДК 37.07:005.3+371.1 «1913–1917»
В.І. Милько
(м. Київ)
УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМИ ОКРУГАМИ УКРАЇНИ НАПЕРЕДОДНІ
ТА В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Проаналізовано зміни в системі управління навчальними округами України
напередодні та в роки Першої світової війни. Основну увагу акцентовано на
специфіці компетенції попечителів округів, кадрових змінах, фінансових пи-
таннях, доброчинних ініціативах та ін. З’ясовано ряд питань, пов’язаних з
проявами «шпигуноманії» щодо чиновницького апарату, педагогічного персо-
налу та учнів і студентів навчальних закладів у межах Київського, Одеського
та Харківського округів.
Ключові слова: навчальний округ, попечитель, міністерство народної
освіти, Російська імперія.
Перша світова війна внесла суттєві корективи та зміни у всі сфери жит-
тєдіяльності населення країн, що брали у ній участь. При цьому варто говорити
не лише про політичну чи соціально-економічну область, а й культурно-освітню.
Глобальний конфлікт, серед іншого, визначив такі зміни, що мали відношення
до специфіки управління системою освіти як використання приміщень нав-
чальних закладів для розміщення військ, військовополонених, госпіталів і лаза-
ретів; скорочення державних видатків на освіту і як наслідок, підвищення плати
за навчання; спроби посилення урядового контролю й обмеження педагогічної
ініціативи тощо. Необхідно підкреслити, що особливості навчального процесу
обумовили те, що міністерство народної освіти (МНО) Російської імперії ви-
явилося вкрай не підготовленим до війни, адже багато чиновників і представ-
ників професорсько-викладацького складу перебували у літніх відпустках, в
тому числі й за кордоном, у Німеччині та Австро-Угорщині.
Говорячи про зміни у системі управління навчальними округами напере-
додні та в роки Першої світової війни, варто насамперед, вказати на керівні
кадрові перестановки у центральному відомстві і специфіку управлінської полі-
тики. Протягом досліджуваного періоду посади міністра народної освіти Росій-
ської імперії займали Л. Кассо (1910–1914), П. Ігнатьєв (1915–1916) та
М. Кульчицький (1916–1917).
Перший із вказаних, Кассо Лев Арістидович, проявивши себе переконаним
прихильником консервативно-охоронної політики в освітній сфері, швидко
вступив у конфлікт з ліберально-демократичними громадськими діячами. Відтак
період його міністерства відзначений реакційними кроками, спрямованими на
нівелювання поступок, зроблених відомством під тиском революційного руху
протягом 1905–1907 рр. У цьому контексті слід розуміти, що така позиція
© В.І. Милько, 2014
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2014. Випуск 23
78
цілком відповідала урядовому курсу П. Столипіна та тогочасній внутрішньо-
політичній ситуації в Російській імперії.
Тиражованим стало цитування у радянській науковій літературі уривку з
тексту промови більшовицького депутата ІV Державної думи О. Бадаєва на
засіданні парламенту 4 червня 1913 р. під час обговорення доповіді бюджетної
комісії з приводу кошторису міністерства народної освіти на поточний рік:
«…дев’яти десятим населення Росії уряд загороджує шлях до освіти. Так, наше
міністерство народної освіти є міністерство поліцейського розшуку, глуму над
молоддю, наруги над народним прагненням до знання…»1. Зауважимо, що
проект цього виступу був підготовлений В. Леніним і відтак увійшов до
«Повного зібрання» його творів. Цікаво, що саме цитовані рядки не були
виголошені на засіданні парламенту і, відтак, не зафіксовані у стенографічному
звіті, оскільки після слів «чи не заслуговує цей уряд, щоб народ його вигнав?»
О. Бадаєв був позбавлений слова2.
Говорячи безпосередньо про управлінську політику Л. Кассо, слід вказати,
що реформування системи середньої освіти в цей період зводилося, перш за все,
до обмеження педагогічної ініціативи вчителів (шляхом затвердження деталізо-
ваних навчальних програм) та посилення позашкільного контролю за учнями
(було заборонено перебувати на вулиці у пізній час та запроваджено обов’язкове
носіння встановленої форми одягу навіть за межами навчального закладу). Крім
того, варто говорити про збільшення обов’язкового кворуму на батьківських
зборах при обранні батьківських комітетів (до 2/3 від загального числа), що
призвело до різкого зменшення чисельності останніх, і, відповідно до послаб-
лення їх ролі в організації навчально-виховного процесу. До того ж таке
нововведення фактично ліквідувало джерело поширення демократичних ідей та
критики недоліків існуючої системи середньої освіти.
Подібне спрямування в період міністерства Л. Кассо мали і заходи в
управлінні вищою школою. Зокрема, обмеження університетської автономії
проявилося у ряді випадків звільнення ліберально налаштованих професорів та
викладачів (характерний приклад — так звана «справа Кассо»∗), виключенні
студентів за політичну неблагонадійність та обмеженні повноважень їх само-
врядних союзів, забороні зібрань тощо.
Заміна Л. Кассо на посту міністра народної освіти на графа П. Ігнатьєва, хоч
і була обумовлена об’єктивними причинами (смертю першого), однак припала
на нетривалий період намагань уряду й імператора Миколи ІІ знайти широку
підтримку серед прогресивної громадськості. Саме з огляду на це, не отримав
відповідного призначення барон М. Таубе, який упродовж практично чотирьох
років був заступником попереднього очільника і керував центральним відом-
———————
∗ «Справа Кассо» – добровільне звільнення на початку 1911 р. близько 130 про-
фесорів та викладачів Московського університету (в тому числі й ректора О. Мануйлова,
його помічника М. Мензбіра та проректора П. Мінакова) у відповідь на порушення
міністром Л. Кассо університетської автономії та посилення «охоронними» циркулярами
поліцейських функцій адміністрації навчальних закладів.
Соціальні та економічні процеси
79
ством з жовтня 1914 р. по січень 1915 р. Власне П. Ігнатьєв (рекомендований на
призначення головноуправляючим землевлаштування та землеробства О. Криво-
шеїним, затверджений на посаді 6 травня 1915 р.3) став одним з декількох членів
Ради міністрів, які мали гарні відносини з більшістю ІV Державної думи —
Прогресивним блоком.
Одним з перших кроків нового міністра, ще в період перебування на посаді
керуючого справами відомством, стало скликання наприкінці березня 1915 р.
наради попечителів навчальних округів, на якій обговорювалася загальна стра-
тегія шкільної політики. Мова йшла, перш за все, про необхідність запровад-
ження єдиної 7-річної школи, дотримання принципу відповідності системи
освіти потребам суспільства та інтересам економіки, а також демократизації
самого управління. З приводу останнього, П. Ігнатьєв пояснював пізніше свої
погляди (на допиті у 1917 р.) наступним чином: «не інакше, як в тісному єднанні
з громадськістю та з місцевими силами, в широкій децентралізації, шляхом
передачі цілого ряду функцій не посадовим особам, а елементам, вже пра-
цюючим і в області педагогії і на цьому шляху, я бачу можливе оздоровлення
відомства…»4. На практиці цього він планував досягти, перш за все, за рахунок
залучення представників громадськості до роботи в педагогічних радах, які мали
б право розробляти навчальні плани і програми, вирішувати деякі господарські
питання тощо. Слід зазначити, що матеріали вказаної наради попечителів
округів позитивно оцінювалися навіть деякими радянськими педагогами і
використовувалися у 1918–1919 рр. Так, академік АПН СРСР Ф. Корольов
вказував у 1958 р., що «розроблені в різних комісіях і опубліковані зразкові
програми та пояснювальні записки до них втілювали в собі все те краще, що
мала у своєму розпорядженні ліберально-буржуазна педагогічна думка»5.
Утім, вдалося реалізувати лише окремі положення проекту «Ігнатьєвської
реформи». Зокрема, міністр відновив попередній статус батьківських комітетів,
фактично скасувавши всі постанови Л. Кассо з цього приводу, та надав педа-
гогічним радам право розглядати навчальну структуру і зміст навчальних
програм. Ряд інших ініціатив П. Ігнатьєва зустріли серйозний опір з боку реак-
ційних монархічних кіл. Так, вже у листопаді 1915 р. на Всеросійському монар-
хічному з’їзді, що проходив у Нижньому Новгороді, була заслухана доповідь
голови шкільної секції І. Дудиченка про «антидержавну роботу» міністра.
Кінцеве резюме виступу було наступним: «З однієї сторони — космополітизм
школи, з іншої — зменшення програм на розсуд самих навчальних закладів, з
третьої — заповнення середньої школи єврейством, з четвертої — скорочення
числа навчальних років, з п’ятої — безперешкодний доступ вулиці в школу і з
шостої — призначення в число учительського персоналу осіб політично
неблагонадійних — ось заходи графа Ігнатьєва, які він день у день проводить у
російській школі, щоб такими своїми діями, що йдуть від єврейського початку і
прогресивного блоку, звести російську державність до нуля і вбити нашу
самобутність»6. Власне окремі заходи міністра в системі середньої освіти
(наприклад, встановлення пільг для дітей і братів військовослужбовців) багато в
чому мали позитивні наслідки для єврейського населення, відтак ці ініціативи
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2014. Випуск 23
80
вже з травня 1915 р. нерідко блокувалися в Раді міністрів7. Подібна реакція
спостерігалася й безпосередньо серед чиновників профільного відомства.
Зокрема, за саботаж П. Ігнатьєву навіть довелося звільнити попечителя Петро-
градського навчального округу М. Кульчицького.
По відношенню до професійної освіти, слід відзначити наступні ново-
введення 1915–1916 рр.:
– розробка плану створення мережі технічних інститутів, потреба в яких
визначалася нестачею кількості вищих технічних, сільськогосподарських
та комерційних шкіл (не реалізовано);
– розробка проекту нового статуту технологічних інститутів;
– скликання 4–6 березня 1916 р. Особливої наради з реформи вищої тех-
нічної школи;
– створення в березні 1916 р. міжвідомчої Ради у справах професійної
освіти для централізованого управління навчальними закладами (засі-
дала лише раз — 16–17 листопада 1916 р.)8.
У системі вищої освіти П. Ігнатьєву вдалося порозумітися з універси-
тетською корпорацією, створити на початку 1916 р. Раду у справах вищих
навчальних закладів. Остання займалася розробкою і попереднім обговоренням
законопроектів, правил та інструкцій міністерства з метою уніфікації управління
підвідомчими навчальними закладами. Крім того, до її компетенції увійшли
питання евакуації вищих шкіл, вивчення фінансового становища університетів
та інститутів, відкриття нових вузів, розробка правил прийому і т. д.
З міністром П. Ігнатьєвим пов’язана також тенденція до послаблення впливу
держави на процес управління безпосередньо навчальними округами, змен-
шення в регіонах відомчого контролю за навчально-виховним процесом. Це
проявилося у циркулярній пропозиції міністерства народної освіти від 25 липня
1915 р. щодо розширення повноважень попечителів навчальних округів сто-
совно вирішення ряду питань місцевого характеру (наприклад, встановлення
плати за навчання, відкриття публічних бібліотек та ін.). У мотиваційній частині
документа відзначалося: «Вилучення з компетенції місцевих органів цілого ряду
питань, певною мірою, безсумнівно, применшило значення їх, надаючи їм ха-
рактер лише передавальних інстанцій навіть у тих питаннях, у вирішенні яких
вони можуть бути найбільш компетентні»9. З огляду на це, циркуляр надав
попечителям навчальних округів право:
– ініціативи організації при управлінні округу з’їздів директорів та викла-
дачів середніх загальноосвітніх і технічних навчальних закладів;
– залишати учнів з низькими навчальними успіхами на повторний курс;
– переносити за поданням педагогічної ради на осінь випускні й остаточні
випробування для тих, хто не зміг здати їх навесні та допускати до здачі
тих вихованців, які навчалися в навчальному закладі менше 3-х років;
– видавати матеріальну допомогу не лише працюючим педагогам, а й тим,
що працювали раніше та їхнім родинам (з кредиту дирекцій народних
училищ).
Соціальні та економічні процеси
81
«Розширюючи у такий спосіб компетенцію місцевих органів і надаючи їм ту
повноту, яка робить їх самостійними в широкій області питань, дорученої їх
управлінню справи, міністерство залишає за собою лише загальне спостере-
ження» — вказувалося в документі10.
Варто відзначити, що в умовах розриву імператора з більшістю ІV Держав-
ної думи та наростання конфронтації уряду не лише з парламентом, а й більшою
частиною суспільства, П. Ігнатьєв не міг довго залишатися на посаді і тому
неодноразово просив відставки (зокрема, на початку листопада 1916 р.), яка й
була прийнята 27 грудня 1916 р.11 Цікаво, що ще 15 березня 1916 р. імператриця
Олександра Федорівна писала у ставку до Миколи ІІ: «Хотілося б, щоб вдалося
зупинити ліберальні промови Ігнатьєва в Думі про необхідність створити уні-
верситети по всій Росії і т. д.; він зламає собі шию в гонитві за популярністю»12.
Характерно, що новим міністром на період до Лютневої революції став вище-
згаданий М. Кульчицький, член відомого чорносотенного монархічного «Союзу
російського народу».
Переходячи безпосередньо до аналізу специфіки управління навчальними
округами України напередодні та в період Першої світової війни, слід на-
самперед вказати, що в цей час посади попечителів займали:
– у Київському окрузі: О.М. Деревицький (1912–1915) та І.О. Базанов
(1915–1917);
– Одеському: В.М. Смольянінов (1912–1916) та П.М. Соковнін (1916–
1917);
– Харківському: П.О. Соколовський (1908–1915) та О.Л. Корольков (1915–
1917).
Незважаючи на фінансові труднощі, пов’язані з війною, міністерство на-
родної освіти не відмовилося у відповідний період від планів запровадити
загальне навчання. Відтак на ці потреби регулярно виділялася суттєва сума. Для
прикладу, у 1915 р. в межах Одеського навчального округу розміри вказаних
асигнувань сягали 1,459 млн руб. З них (з розподілом по установах, які їх
отримали):
– земствам було виділено 1,282 млн руб. (левова частка з них спрямо-
вувалася на побудову нових приміщень шкіл);
– міським, посадським та комунальним управлінням — 93,4 тис. руб.;
– директорам народних училищ — 84,2 тис. руб.13
Для порівняння, у 1913 р. відповідне фінансування становило: земствам —
1,093 млн руб.; міським, посадським, комунальним сільським управлінням —
173,066 тис. руб.; директорам народних училищ — 11,8 тис. руб. (загалом —
1,278 млн руб.)14.
Однак при цьому, відповідно до міністерських розпоряджень від 15 жовтня
1914 р. та від 25 червня 1915 р., нові навчальні заклади суто за рахунок казни не
відкривалися, а працюючі на баланс відомства не бралися15.
Зауважимо, що асигнування у 1913 р. на потреби народної початкової освіти
10 млн руб. сприяло суттєвому розширенню мережі відповідних навчальних
закладів та, як наслідок, обумовило необхідність збільшення штату інспекторів
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2014. Випуск 23
82
народних училищ. Зокрема, загалом по всій Російській імперії їх кількість
зросла на 80. З них, наприклад, на Київський навчальний округ припадало три
нові посади, по одній на Київську губернію (компетенція інспектора поши-
рилася на м. Київ), Подільську (Кам’янецький повіт) та Чернігівську (Мглин-
ський повіт)16.
З огляду на численне поповнення штату наглядово-контрольної адмі-
ністрації, міністерство 23 липня 1913 р. видало розпорядження, в якому вказу-
валося наступне: «на вакансії інспекторів народних училищ, що відкриваються,
можуть бути призначені лише особи, які отримали вищу освіту або мають
звання вчителя вищого початкового училища, за умови практичного знайомства
останніх із зазначених осіб з постановкою початкової народної освіти»17.
15 вересня 1913 р. Л. Кассо вніс на розгляд ІV Державної думи «Проект
нових штатів управлінь навчальних округів», який був переданий до профільної
комісії з питань народної освіти18. Основною причиною пропонованих змін був
незадовільний стан штатів інспекцій народних училищ та попечительських
канцелярій, які, в умовах росту чисельності навчальних закладів, не могли
повноцінно впоратися зі своїми обов’язками. Зокрема, цим законопроектом
передбачалося:
– змінити адміністративно-територіальні межі навчальних округів:
а) Київський мав включити Київську, Волинську, Полтавську, Чернігівську,
Холмську губ.;
б) Одеський — Херсонську, Бессарабську, Подільську, Таврійську губ.;
в) Харківський — Харківську, Воронізьку, Катеринославську, Курську,
Тамбовську, Орловську губ.;
– розподілити навчальні округи на три розряди (українські планувалося
віднести до 2-го розряду);
– змінити, за рахунок перерозподілу підвідомчих територій, кількість
навчальних закладів (для Київського округу — зменшити з 334 до 290,
Одеського — зменшити з 325 до 295, Харківського — збільшити з 361 до
385);
– збільшити штат і фінансування управлінь округів: запровадити в округах
1-го та 2-го розрядів посади помічника попечителя (до цього існували
лише в Варшавському, Віленському, Казанському, Київському, Москов-
ському та Санкт-Петербурзькому), збільшити чисельність інспекторів
народних училищ і канцелярських службовців19.
Цей законопроект залишився лише на папері, оскільки навіть комісія Дер-
жавної думи не встигла розглянути й затвердити його. Втім, з публікацій
періодичної преси дізнаємося, що профільне міністерство продовжувало роз-
робляти плани з подальшого збільшення кількості народних інспекторів.
«Міністерство вважає нормою нагляду: 1 інспектор на 75 народних училищ. У
теперішній же час є 787 інспекторів при 77 373 школах, що дає більш ніж одного
інспектора на 98 шкіл. З цієї причини міністерство передбачає створити в
1914 р. 100 нових посад інспекторів народних училищ. Рахуючи по 3600 руб.
утримання в рік одному інспектору, доведеться зробити додаткові витрати в
Соціальні та економічні процеси
83
360 тис. руб. Крім того, в неземських губерніях вирішено створити цілий ряд
училищних рад. Всього на цю потребу асигнується 15 000 руб. з тим, щоб
витрати на потреби кожної училищної ради становили 250 руб. Таким чином
передбачається відкрити нових 60 училищних рад», — писав у березні 1914 р.
журнал «Народний вчитель»20. Слід розуміти, що основною функцією названих
чиновників та структурних підрозділів був адміністративний контроль та
наглядова діяльність за учнями і вчителями. З приводу масштабів наведених
фінансових витрат, вказане видання констатувало: «Всього на нагляд перед-
бачається витратити 381 300 руб., що становить 32 руб. 42 коп. з кожних ста
рублів, які передбачається щорічно витрачати на потреби, пов’язані з введенням
загального навчання»21.
Характерною, з точки зору підтвердження тези про децентралізацію управ-
ління початковою освітою в період міністерства П. Ігнатьєва, є ситуація з
правом інспекторів народних училищ призупиняти рішення училищної ради.
Так, 11 листопада 1914 р., у відповідь на запит попечителя Московського
навчального округу, відомство (в цей період ним керував згадуваний барон
М. Таубе) надало такі повноваження вказаним посадовцям22. Позиція міністер-
ства обґрунтовувалася тим, що в іншому випадку відповідне право опротес-
тування перетворилося б на просту формальність. Однак, фактично відтепер
один чиновник (інспектор) мав право гальмувати реалізацію будь-якого коле-
гіального рішення училищної ради до розгляду відповідного питання у вищих
інстанціях. Утім, вже 6 березня 1915 р. П. Ігнатьєв, у рамках своєї політики
децентралізації, скасував роз’яснення від 11 листопада 1914 р. Така позиція була
повторно підтверджена і 31 липня 1915 р.23
Умови Першої світової війни багато в чому визначили специфіку та особ-
ливості системи управління навчальними округами протягом цього періоду. Так,
з квітня 1916 р., відповідно до рішення особливої міжвідомчої комісії під
головування Державного контролера, чиновники та педагогічний персонал
Одеського і Київського навчальних округів, що перебували в зоні бойових дій,
мали право на отримання доплати у розмірі 80 коп./день24. Варто додати, що
саме у період війни, з однак лише з середини 1916 р., виплата надбавок за 5-
літній педагогічний стаж почала здійснюватися щомісячно, а не 2 рази на рік, як
це було до того25. Очевидно, що таке нововведення було пов’язане із складним
економічним становищем і високим рівнем інфляції.
Натомість наявність зовнішнього ворога породила широку кампанію з
пошуку його агентів всередині Російської імперії, що охопила й управлінський
апарат навчальних округів, викладацький і учнівсько-студентський склад закла-
дів освіти. Досить характерний приклад, пов’язаний із т. зв. «шпигуноманією» в
роки Першої світової війни, мав місце в Харківському навчальному окрузі. Так,
його попечитель П. Соколовський, котрий був німецького походження, пішов у
відставку з огляду на наростання антинімецьких настроїв та поширення на його
адресу численних звинувачень у співробітництві з ворожою державою, «вірності
присязі Вільгельму ІІ» та ін. (наприклад, у брошурах М. Литвинова та Б. Ста-
ровєрова, публікаціях газети «Вечірній час», зверненні націоналістичної
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2014. Випуск 23
84
організації Одеський союз руських людей)26. Зауважимо, що даний випадок був
пов’язаний винятково з політичними мотивами, породженими воєнним конф-
ліктом, а не реальними обставинами.
Крім того, міністерство народної освіти активно звільняло чиновників й
усувало від занять студентів вищих навчальних закладів — німецьких та
австрійських підданих (з 3 вересня 1914 р., до переходу їх у російське під-
данство), забороняючи також виконання дипломних проектів іноземними мова-
ми (циркуляр від 5 листопада 1914 р.). Лише два студенти юридичного фа-
культету Київського університету отримали піврічну відстрочку для перекладу
робіт на російську мову. Більше того, ради університетів почали виключати зі
свого складу почесних членів-німців. Наприклад, у Київському університеті на
засіданні 17 квітня 1915 р. виключено 8 професорів з Відня, Лейпцига, Бреслау,
Берліна, Мюнхена та ін.). Натомість у Новоросійському станом на 1 січня
1915 р. не було німців у числі почесних членів, тому закладу вдалося уникнути
цієї ганебної процедури27. Варто констатувати, що міністерство все ж таки
давало право попечителям залишати на посадах тих австрійських та німецьких
підданих, які були корисні для навчальних округів, обов’язково пропонуючи їм
при цьому перейти у російське підданство; і лише після відмови — звільняти28.
Характерно, що при звільненні зі служби німецьких, австрійських та угор-
ських підданих, відповідно до Положення Ради міністрів від 19 листопада
1914 р., робився виняток для осіб слов’янського, французького та італійського
походження, про що свідчить подання начальника Одеського воєнного округу на
ім’я херсонського губернатора від 3 травня 1915 р.29 Без зволікань з навчальних
закладів виключалися, без права навчання в будь-яких інших підвідомчих МНО,
ті учні, які «висловлювали вороже ставлення до Росії та співчуття Німеччині»30.
Натомість вихованці реальних училищ та вчительських семінарій, що мали
статус біженців з Галичини, безперешкодно приймалися навіть понад комп-
лекту. Про це йшлося у розпорядженні міністра народної освіти П. Ігнатьєва на
ім’я попечителя Одеського округу В. Смольянінова від 28 серпня 1915 р.31 При
цьому з перших днів війни у розпорядженнях МНО вказувалося на необхідність
забезпечення спокійної та нормальної атмосфери навчально-виховного процесу.
Крім вказаного, умови війни визначали потребу в кваліфікованих або хоча б
належним чином підготовлених воєнних кадрах. З огляду на це, при Київському
навчальному окрузі була створена учнівська організація «Юні розвідники Київ-
ського навчального округу», яка повинна була «сприяти розвитку молодого
покоління, готуючи розвідників до того, щоб вони були достойними грома-
дянами, відважними і сильними захисниками Віри, Царя та Вітчизни»32. Усіма
справами вказаної організації, яка включала місцеві осередки — «дружини» з
відповідними комітетами, завідував центральний київський комітет у складі
попечителя округу (голова) та призначуваних ним заступника, двох членів і
начальника організації. Щорічно (23 квітня) у Києві проводився урочистий
огляд розвідників. Внутрішня управлінська структура передбачала підпоряд-
кування начальнику організації (при ньому знаходилася канцелярія) місцевих
начальників дружин, а останнім — усіх місцевих розвідників. При цьому кожен
Соціальні та економічні процеси
85
регіональний осередок мав свій прапор з вишитим девізом «Будь готовий» і
зображенням св. Георгія Переможця, та штемпель з написом «Юні розвідники»
по краях й «Київський навчальний округ» в середині. Передбачалося, що річне
утримання начальника дружин становитиме 1500 руб., а його канцелярії —
500 руб.33
Досить потужним було загальне патріотичне піднесення, особливо помітне в
перший період війни. Цей рух проявився в організації серед чиновників та
учнів/студентів навчальних округів різноманітних зборів добровільних мате-
ріальних пожертв на воєнні потреби, відсоткових відрахувань від зарплат. Так,
вже на перше після початку війни Різдво, в навчальних закладах Одеського
навчального округу приготували подарунки для солдатів («мішки-касети»), про
що попечитель В. Смольянінов інформував директорів народних училищ ще з
середини листопада 1914 р.34 Ця практика, а також на Великодні свята, у
подальшому неодноразово повторювалася. Подібними зборами опікувався
місцевий Комітет допомоги борцям за Батьківщину, члени якого добровільно
сплачували на потреби війни по 2% з першої сотні рублів зарплати, 3% — з
другої сотні, 4% — з третьої і т.д.35 Загальна сума таких відрахувань лише за
період з 12 серпня 1914 р. по 9 липня 1915 р. становила 147 527 руб., тобто
більше 47% від усього бюджету організації36. Крім того, В. Смольянінов реко-
мендував керівникам навчальних закладів надсилати в комітет вільні запаси
білизни для подальшої відправки на театр воєнних дій37.
Регулярно організовувалися і збори пожертвувань серед учнів шляхом
гурткового збору та за квитанційними книжками. Відповідні суми, розмір яких
починався від 1,4 руб., ретельно і точно публікувалися у періодичних звітах
Комітету допомоги борцям за Батьківщину. Натомість дирекції народних учи-
лищ широко практикували проведення лотерей. Зокрема, у 1915 р. у межах
Херсонської губернії, лотерея, влаштована інспектором Бериславського вищого
училища принесла прибуток близько 1200 руб., а лотерея в Одесі (проведена
29 березня 1915 р.) — близько 10 000 руб.38 Подібні заходи проводилися і в
інших регіонах. Так, більше 5 тис. руб. вдалося виручити у ході проведення
лотереї в Катеринославі та ін.
У цілому, про масштаби діяльності Комітету допомоги борцям за Батьків-
щину можна об’єктивно судити на основі його звітів, які регулярно публіку-
валися в неофіційному відділі щомісячного відомчого видання «Циркуляр по
Одеському навчальному округу». Так, у період роботи комітету з середини
серпня 1914 р. по травень 1915 р. загальна сума коштів, що надійшла у його
розпорядження становила 266 875 руб., а до початку липня 1915 р. її розмір
збільшився до 312 866 руб. (крім того, варто брати до уваги збір продуктів,
речей, ліків, книг та ін.). Гроші зазвичай використовувалися для передачі в
діючу армію, утримання двох лазаретів, облаштування рухомого складу, ку-
півлю необхідних для солдатів речей (починаючи від одягу і закінчуючи чай-
никами та сірниками) і продовольства. При цьому для їх ефективного збере-
ження та прискореної передачі комітет навіть відкрив весною 1915 р. стаціо-
нарний склад у Перемишлі, яким завідувало окреме відділення39. 14 квітня
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2014. Випуск 23
86
1915 р. під час візиту Миколи ІІ до Одеси, від імені комітету імператору було
вручено 50 тис. руб. на потреби армії.
Таблиця 1
Основні статті прибутку Комітету допомоги борцям за Батьківщину
Одеського навчального округу (з 12 серпня 1914 р. по 9 липня 1915 р.)40
Стаття прибутку Сума коштів
(руб.)
1 2
Добровільні процентні пожертвування з зарплати та інших
видів винагороди службовців округу
147 527,85
Збір з патріотичних вечорів, ранків, спектаклів, лекцій, вистав
та базарів
60 058,05
На утримання лазаретів та іменних ліжок 37 724,2
Пожертвування за квитанційними книжками 30 626,58
Виручка від влаштованих лотерей 18 776,26
Одноразові добровільні пожертви 6563,68
Гуртковий збір серед учнів навчальних закладів 4200,93
Виручка від продажу виданих комітетом художніх відкритих
листів
2171,12
Пожертви із спеціальних коштів навчальних закладів 1826,64
Виручка від продажу виданого Комітетом патріотичного
збірника «Вінок Героям»
1154,10
Інші 2236,7
Загалом 312 866,11
Натомість при Управлінні Київського НО активну діяльність розгорнули
Комітети з надання допомоги пораненим, їх сім’ям та російським військо-
вополоненим. Зокрема, 16 травня 1916 р. було затверджено «Положення про
військово-санітарний поїзд № 96 Київського навчального округу імені його
імператорської високості великого князя Миколи Миколайовича», який, по суті,
був утворений ще в жовтні 1914 р. «Комітетом при Управлінні Київського
навчального округу з надання допомоги пораненим та сім’ям запасних»41. До
особового складу поїзда, який включав 33 вагони і був розрахований на більше,
ніж 500 поранених і хворих, входили: головноуповноважений (керівник), ме-
дичний персонал (старший та молодший лікарі, 8 сестер милосердя та фельд-
шерів), господарський персонал (завідуючий і його помічник), команда санітарів
і залізничних службовців (грубники, слюсарі, провідники та ін.)42.
Вказаний комітет, очолюваний попечителем, також регулярно здійснював
збір пожертвувань у навчальних закладах. Крім того, у своїх циркулярах від 3 та
11 грудня 1914 р. попечитель КНО звертався до чиновників і службовців округу
із закликом про здачу на потреби армії теплих речей та білизни: шоломів, теплих
Соціальні та економічні процеси
87
жилетів, фуфайок, сорочок, кальсонів, рукавиць, онуч тощо43. Відповідні пода-
рунки пересилалися безкоштовно і збиралися в педагогічному музеї для від-
правки в діючу армію. А під час візиту імператора Миколи ІІ до Києва 27 січня
1915 р. вказаний комітет вручив йому зібрані 25 тис. руб. на потреби армії. Крім
того, на добровільні пожертви чиновників КНО, учнів та їх батьків у Києві було
створено військовий лазарет з відділенням у Петрограді44.
У Харкові під госпіталі були виділені приміщення технологічного інституту,
3-ої та 4-ої чоловічих гімназій, 1-го реального училища; а також регулярно
організовувалися збори добровільних пожертв. Зауважимо, що у першому ви-
падку, облаштування лазаретів, відповідно до рекомендації міністерства на-
родної освіти та з огляду на можливі санітарно-гігієнічні ризики, відбувалося у
повністю звільнених від занять приміщеннях45.
Окремо варто вказати, що для організації збору коштів чи будь-яких
матеріальних речей серед учнів і студентів необхідно було отримати дозвіл
попечителя округу. Відповідні циркуляри засвідчують, що чиновники не від-
мовляли у цьому. Серед подібних ініціатив варто назвати наступні: збір на-
прикінці грудня 1914 р. та у січні 1915 р. комітетом «Київ — Сербії та
Чорногорії» пожертв серед учнів Києва, залучення Київським комітетом Все-
російського міського союзу допомоги хворим та пораненим воїнам учнів
середніх навчальних закладів Києва до участі в розважальних заходах для
хворих та поранених на різдвяні свята у 1915 р. та ін.
Названі добровільні ініціативи в межах навчальних округів активно під-
тримувало і центральне відомство. Для прикладу, у квітні 1915 р. міністерство
народної освіти пропонувало керівництву навчальних закладів залучати учнів до
організації загальноосвітніх і релігійно-моральних читань, бесід та занять з
ремесел і ручної праці серед поранених воїнів, що розміщувалися в численних
лазаретах46.
Насамкінець зауважимо, що відповідно до розпорядження міністерства
народної освіти від 16 квітня 1915 р., діти осіб, призваних до діючої армії, мали
право на першочергове зарахування до усіх навчальних закладів МНО.
Натомість з цього числа, діти осіб, що отримали відзнаки, а також вбитих і
поранених, при задовільній здачі іспиту приймалися поза конкурсом (винятком
в обох випадках були євреї, для прийому яких діяло окреме Положення)47.
Подібно до цього, за студентами, що перебували у війську, зберігалося право на
отримання стипендії протягом всього періоду служби (розпорядження від
16 лютого 1915 р.).
Подальші події Української національно-демократичної революції 1917–
1921 рр. зумовили необхідність корінних реформ, в тому числі і й у сфері освіти.
Їх основним наслідком була зміна системи управління навчальними закладами,
яка спочатку проявилася у зміні керівництва навчальних округів, а потім і
загалом їх ліквідації наприкінці 1917 — на початку 1918 рр.
Отже, напередодні та в період Першої світової війни специфіка управ-
лінської політики міністерства народної освіти Російської імперії напряму зале-
жала від позиції консервативних владних кіл. Відтак, зміна очільників
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2014. Випуск 23
88
відомства, наприклад, призначення П. Ігнатьєва, демонструвала не стільки намір
структурно реформувати систему освіти, скільки досягти тимчасового тактич-
ного порозуміння з ліберальними колами Державної думи та суспільства. Саме в
рамках цієї позиції й відбувалися зміни в управлінні навчальними округами
України. Крім того, умови війни визначили, поряд із традиційними питаннями
навчально-виховного та адміністративно-господарського характеру, важливість
розв’язання й ряду інших, зумовлених необхідністю мобілізації матеріальних
ресурсів на потреби фронту, організації для нього різних видів допомоги та
безпосередньо пристосування закладів освіти до воєнного часу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
——————
1 Ленин В.И. К вопросу о политике министерства народного просвещения (допол-
нения к вопросу о народном просвещении) // Ленин В.И. Полное собрание сочинений в
55-ти томах, издание 5-е. — М.: Изд-во политической литературы, 1973. — Т. 23: Март–
сентябрь 1913. — С. 135.
2 Государственная дума, четвертый созыв, 1913–1914 гг., сессия первая / Стеногра-
фические отчеты. — Ч. 3: Заседания 55–81 (с 27 мая по 25 июня 1913 г.). — Санкт-
Петербург: Государственная типография, 1913. — Стб. 699.
3 Именной Высочайший Указ, данный Правительствующему Сенату // Циркуляр по
Одесскому учебному округу. — 1915. — № 6. — С. 741.
4 Падение царского режима. Стенографические отчеты допросов и показаний,
данных в 1917 г в Чрезвычайной Следственной Комиссии Временного Правительства.
Ред. П.Е. Щеголева — Т. 4: Допросы и показания: гр. П.Н. Игнатьева, гр. С.И. Веле-
польского, Н.В. Плеве, А.Н. Хвостова, А.А. Рейнбота (Резвого), кн. В.М. Волконского,
И.Н. Лодыженского, Н.Е. Маркова, А.А. Нератова, А.Н. Веревкина, А.И. Гучкова,
П.Н. Милюкова, Д.Н. Дубенского. — М., Л.: Госиздат, 1926. — С. 6.
5 Королев Ф.Ф. Очерки по истории советской школы и педагогики: 1917–1920. —
М.: Изд-во АПН РСФСР, 1958. — С. 51.
6 Дудниченко И.И. Граф Игнатьев и развал русской школы. — Саратов: Волга, 1916. —
С. 8.
7 Падение царского режима… — Т. 4: Допросы и показания… — С. 4.
8 Полежай В.Г. Реформа российского образования 1915–1917 гг. По материалам
журналов Министерства народного просвещения и Русского технического общества //
«Alma Mater» (Вестник высшей школы): научный журнал. — 2011. — Вып. 11 (декабрь). —
С. 89–94 [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.almavest.ru/ru/favorite/
2012/02/08/285/
9 Державний архів Одеської області (Держархів Одеської обл.), ф. 42, оп. 35,
спр. 1909, арк. 12.
10 Там само, арк. 12–13.
11 На наш погляд, спеціалізоване дослідження освітньої політики П. Ігнатьєва
повинне ґрунтуватися, серед іншого, й на основі неопублікованих у повному обсязі
мемуарів графа, рукопис яких знаходиться в Бахметьєвському архіві Колумбійського
університету США.
12 Переписка Николая и Александры Романовых. — М.; Л.: Госиздат, 1926. — Т. 4:
1916 год. — С. 154.
Соціальні та економічні процеси
89
13 Краткие сведения об ассигнованиях Министерства народного просвещения в
1915 г. на нужды по введению всеобщего обучения в Одесском учебном округе //
Циркуляр по Одесскому учебному округу. — 1916. — № 6. — С. 869–871.
14 Краткие сведения об ассигнованиях Министерства народного просвещения в
1913 г. на нужды по введению всеобщего обучения в Одесском учебном округе //
Циркуляр по Одесскому учебному округу. — 1914. — № 2. — С. 283–286.
15 Держархів Одеської обл., ф. 42, оп. 35, спр. 1520, арк. 53.
16 Учреждение 3 новых должностей инспекторов народных училищ в Киевском
учебном округе // Циркуляр по Киевскому учебному округу. — 1913. — № 10. — С. 663.
17 Назначение на должности инспекторов народных училищ только лиц, достаточно
подготовленных // Циркуляр по Киевскому учебному округу. — 1913. — № 7. — С. 493–
494.
18 Государственная дума, четвертый созыв, 1913–1914 гг., сессия вторая / Указатель
к стенографическим отчетам: части 1–5: заседания 1–111: (15 октября 1913 г. — 14 июня
1914 г.). — Санкт-Петербург: Государственная типография, 1914. — С. 456.
19 Блинов А.В. Принципы государственной политики в области управления обра-
зованием на территории Западной Сибири в XIX — начале ХХ века // Роль государства в
хозяйственном и социокультурном освоении Азиатской России XVII — начала XX века:
сб. материалов регион. науч. конф. / [отв. ред. М.В. Шиловский]. — Новосибирск: [б. и.],
2007. — С. 291–293.
20 Увеличение числа инспекторов // Народный учитель. — 1914. — № 12 (март). —
С. 18.
21 Там же. — С. 18.
22 Неприведение в исполнение решений училищного совета в случае разногласия
его с мнением инспектора народных училищ // Циркуляр по Киевскому учебному
округу. — 1915. — № 1. — С. 50–51.
23 Приведение в исполнение постановлений училищного совета при несогласии с
ними инспекторов нар. училищ // Педагогический журнал для учащих народных школ
Полтавской губернии. — 1915. — № 11 (ноябрь). — С. 4.
24 Держархів Одеської обл., ф. 42, оп. 35, спр. 621, арк. 12.
25 Там само, спр. 670, арк. 187.
26 Див.: Староверов Б. Немецкое пленение Харьковского университета. — Х.:
Типография «Мирный труд», 1915. — С. 36.
27 Черказьянова И.В. Профессор П.Э. Соколовский во главе Харьковского учебного
округа // Университеты. Наука и просвещение. — Х., 2004. — № 3. — С. 68–69.
28 Держархів Одеської обл., ф. 42, оп. 35, спр. 2794, арк. 109.
29 По вопросу об исключении со службы неприятельских подданных // Циркуляр по
Одесскому учебному округу. — 1916. — № 8. — С. 1154.
30 Держархів Одеської обл., ф. 42, оп. 35, спр. 1909, арк. 17.
31 Там само, спр. 1520, арк. 37.
32 Положение об организации разведчиков при Киевском учебном округе. — К.:
Типография Товарищества И.Н. Кушнерев и К0, 1915. — С. 3.
33 Там же. — С. 3–5, 8.
34 Держархів Одеської обл., ф. 42, оп. 35, спр. 621, арк. 2.
35 Там само, спр. 2794, арк. 107.
36 Отчет № 10 о деятельности Комитета помощи борцам за Родину, учрежденного
Одесским учебным округом, с 9 июня по 9 июля 1915 г. // Циркуляр по Одесскому
учебному округу. — 1916. — № 8. — С. 922.
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2014. Випуск 23
90
37 О препровождении в Комитет помощи борцам за Родину запасов белья и других
полезных в солдатском обиходе предметов для отделения Комитета на театре военных
действий // Циркуляр по Одесскому учебному округу. — 1916. — № 6. — С. 825–826.
38 Об увеличении средств Комитета помощи борцам за Родину // Циркуляр по
Одесскому учебному округу. — 1916. — № 6. — С. 837.
39 Отчет № 8 о деятельности Комитета помощи борцам за Родину, учрежденного
Одесским учебным округом, с 9 апреля по 8 мая 1915 г. // Циркуляр по Одесскому
учебному округу. — 1916. — № 6. — С. 647–648.
40 Отчет № 10 о деятельности Комитета помощи борцам за Родину… — С. 922.
41 Див.: Положение о военно-санитарном поезде № 96 Киевского учебного округа
имени Его Императорского Высочества Великого Князя Николая Николаевича. Утверж-
дено Комитетом при Управлении Киевского учебного округа по оказанию помощи
раненым и семьям запасных в заседании 16 мая 1916 года. — К.: Типография Това-
рищества И.Н. Кушнерев и К0, 1916. — 27 с.
42 Положение о военно-санитарном поезде № 96 Киевского учебного округа… —
С. 9, 22.
43 Наиболее желательные подарки для армии — теплые вещи и белье // Циркуляр по
Киевскому учебному округу. — 1915. — № 1. — С. 83.
44 Поднесение Его Императорскому Величеству 25 000 руб. на нужды войны и
посещение окружного лазарета // Циркуляр по Киевскому учебному округу. — 1915. —
№ 2. — С. 180.
45 Устройство лазаретов для раненых воинов при учебных заведениях // Циркуляр
по Киевскому учебному округу. — 1915. — № 1. — С. 51.
46 Об организации при посредстве учащих в лазаретных помещениях для раненых
воинов чтений, бесед и занятий по ремеслам и ручному труду // Циркуляр по Одесскому
учебному округу. — 1916. — № 6. — С. 763–764.
47 По вопросу о приеме в учебные заведения детей лиц, призванных в армию //
Циркуляр по Одесскому учебному округу. — 1916. — № 6. — С. 751.
Стаття надійшла до редколегії 31.10.2014 р.
УПРАВЛЕНИЕ УЧЕБНЫМИ ОКРУГАМИ УКРАИНЫ НАКАНУНЕ
И В ГОДЫ ПЕРВОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЫ
Проанализированы изменения в системе управления учебными округами Украины
накануне и в годы Первой мировой войны. Основное внимание акцентировано на
специфике компетенции попечителей округов, кадровых изменениях, финансовых воп-
росах, благотворительных инициативах и др. Выяснено ряд вопросов, связанных с
проявлениями «шпиономании» по отношению к чиновничьему аппарату, педагоги-
ческому персоналу, учащимся и студентам учебных заведений в пределах Киевского,
Одесского и Харьковского округов.
Ключевые слова: учебный округ, попечитель, министерство народного просвеще-
ния, Российская империя.
Соціальні та економічні процеси
91
EDUCATIONAL DISTRICTS MANAGEMENT IN UKRAINE BEFORE
AND DURING THE FIRST WORLD WAR
Changes in system of educational districts management in Ukraine before and during the
First World War are analyzed. Main attention is paid to competence of district leaders, staff
changes, financial issues, charitable initiatives etc. Number of issues linked to manifestations
of «espionage craze» towards bureaucracy, teaching staff, pupils and students educational
institutions in Kyiv, Odessa and Kharkiv districts are found out.
Keywords: educational district, the Trustee, Ministry of National Education, Russian
Empire.
|