Державна служба і пастирське служіння православного духівництва міст Правобережної України в роки Першої світової війни
У статті йдеться про деякі аспекти соціального служіння міського православного духівництва Правобережної України в роки Першої світової війни. В статье речь идет о некоторых аспектах социального служения городского православного духовенства Правобережной Украины в годы Первой мировой войны. This ar...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
|---|---|
| Дата: | 2014 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/124657 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Державна служба і пастирське служіння православного духівництва міст Правобережної України в роки Першої світової війни / Г.В. Степаненко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 23. — С. 247-254. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-124657 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Степаненко, Г.В. 2017-09-30T14:54:57Z 2017-09-30T14:54:57Z 2014 Державна служба і пастирське служіння православного духівництва міст Правобережної України в роки Першої світової війни / Г.В. Степаненко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 23. — С. 247-254. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. 2307-5791 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/124657 27-72:(477) «1914/1918» У статті йдеться про деякі аспекти соціального служіння міського православного духівництва Правобережної України в роки Першої світової війни. В статье речь идет о некоторых аспектах социального служения городского православного духовенства Правобережной Украины в годы Первой мировой войны. This article is about some aspects of social service of city orthodox clergy of Ukraine at the times of the First World War. uk Інститут історії України НАН України Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. Антропологічний вимір війни Державна служба і пастирське служіння православного духівництва міст Правобережної України в роки Першої світової війни Государственная служба и пастырское служение православного духовенства городов Правобережной Украины в годы Первой мировой войны Public service and pastoral service of city orthodox clergy of Ukraine during the First World War Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Державна служба і пастирське служіння православного духівництва міст Правобережної України в роки Першої світової війни |
| spellingShingle |
Державна служба і пастирське служіння православного духівництва міст Правобережної України в роки Першої світової війни Степаненко, Г.В. Антропологічний вимір війни |
| title_short |
Державна служба і пастирське служіння православного духівництва міст Правобережної України в роки Першої світової війни |
| title_full |
Державна служба і пастирське служіння православного духівництва міст Правобережної України в роки Першої світової війни |
| title_fullStr |
Державна служба і пастирське служіння православного духівництва міст Правобережної України в роки Першої світової війни |
| title_full_unstemmed |
Державна служба і пастирське служіння православного духівництва міст Правобережної України в роки Першої світової війни |
| title_sort |
державна служба і пастирське служіння православного духівництва міст правобережної україни в роки першої світової війни |
| author |
Степаненко, Г.В. |
| author_facet |
Степаненко, Г.В. |
| topic |
Антропологічний вимір війни |
| topic_facet |
Антропологічний вимір війни |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Государственная служба и пастырское служение православного духовенства городов Правобережной Украины в годы Первой мировой войны Public service and pastoral service of city orthodox clergy of Ukraine during the First World War |
| description |
У статті йдеться про деякі аспекти соціального служіння міського православного духівництва Правобережної України в роки Першої світової війни.
В статье речь идет о некоторых аспектах социального служения городского
православного духовенства Правобережной Украины в годы Первой мировой войны.
This article is about some aspects of social service of city orthodox clergy of Ukraine at
the times of the First World War.
|
| issn |
2307-5791 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/124657 |
| citation_txt |
Державна служба і пастирське служіння православного духівництва міст Правобережної України в роки Першої світової війни / Г.В. Степаненко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 23. — С. 247-254. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT stepanenkogv deržavnaslužbaípastirsʹkeslužínnâpravoslavnogoduhívnictvamístpravoberežnoíukraínivrokiperšoísvítovoívíini AT stepanenkogv gosudarstvennaâslužbaipastyrskoesluženiepravoslavnogoduhovenstvagorodovpravoberežnoiukrainyvgodypervoimirovoivoiny AT stepanenkogv publicserviceandpastoralserviceofcityorthodoxclergyofukraineduringthefirstworldwar |
| first_indexed |
2025-11-25T20:31:16Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:31:16Z |
| _version_ |
1850521432088379392 |
| fulltext |
Антропологічний вимір війни
247
УДК 27-72:(477) «1914/1918»
Г.В. Степаненко
(м. Київ)
ДЕРЖАВНА СЛУЖБА І ПАСТИРСЬКЕ СЛУЖІННЯ ПРАВОСЛАВНОГО
ДУХІВНИЦТВА МІСТ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ В РОКИ ПЕРШОЇ
СВІТОВОЇ ВІЙНИ
У статті йдеться про деякі аспекти соціального служіння міського пра-
вославного духівництва Правобережної України в роки Першої світової війни.
Ключові слова: Перша світова війна, Правобережна Україна, соціальне
служіння, православ’я, церква.
В основі конструювання російською імперською владою образу нової сві-
тової війни було покладено утилітарне ставлення до Православ’я, засвоєне
протягом попереднього століття. Ідею «священної війни» коротко і змістовно
ілюструють слова популярної солдатської молитви: «за Веру, Царя и Отечество
и за единоверных братий наших», а її пропагандою активно займалося духів-
ництво, особливо клір міських храмів, організовуючи численні багатолюдні
хресні ходи центральними вулицями міст, урочисті молебни про дарування
перемоги у центральних соборах, вивішуючи портрети загиблих героїв у церк-
вах, церковнопарафіяльних школах, духовних училищах і семінаріях, друкуючи
мільйонними накладами патріотичні листівки, а також організовуючи жертво-
давців на збір коштів для допомоги «потерпілому населенню Галичини», оку-
пованої власною, російською, армією1.
З перших днів війни розпочалося видання офіційної центральної газети
«Приходской Листок» з метою «правильного й точного інформування духів-
ництва, а через нього широких народних мас із сучасними подіями, особливо
воєнного театру, щоби у духівництва незмінно підтримувався бадьорий, спов-
нений мужності й віри у велич Росії настрій, і щоби духівництво, своєю чергою,
могло передавати цей настрій парафіянам, оберігаючи їх від впливу неправ-
дивих чуток»2. «Епархиальные ведомости» всіх українських єпархій друкували
зразкові проповіді патріотичного змісту, регулярне виголошення яких було
обов’язком кожного парафіяльного священика. Вони закликали населення пе-
редплачувати військові позики, обмежувати себе в усьому на користь солдатів3;
формували патріотичні почуття і створювали героїчний настрій. «He здавайся в
полон!», «Йди на війну, як за викликом Божим!», «Звіряче ставлення німців до
наших військовополонених», «Повчання новобранцям з приводу листів, які
надходять від наших полонених, в яких описуються нібито добрі умови життя в
полоні», «Лихоліття війни послані нам Господом як кара за відхилення від
православ’я»: провідною думкою всіх цих текстів була теза про те, що «все, чого
вимагає від нас влада, має бути свято виконане, як необхідне й корисне для
держави»4.
© Г.В. Степаненко, 2014
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2014. Випуск 23
248
Священники мали «вселити» мобілізованим думку про чесне виконання
військового обов’язку, а також проглядати їхні листи з фронту, аби вчасно
розвіяти «хитання, жалкування, побоювання» солдатів і запобігти розповсюд-
женню подібних настроїв у парафіян, адже населення складало своє бачення
війни, керуючись не в останню чергу листами, а їхні відповіді, своєю чергою,
мали великий вплив на моральний дух фронтовиків5.
Крім масштабної пропаганди «священної війни» активізації церковного
життя міст сприяли об’єктивні причини: перед загрозою великої катастрофи,
переживаючи горе особистих втрат і відчуваючи страх за майбутнє, до храмів
прийшла навіть та частина освічених городян, чия свідомість засвоїла секулярне
світосприйняття. Документи свідчать про переповнені храми, куди тисячи мирян
шли молитися за солдатів, коли ентузіазм першого року заступила розпач від
втрати надії на швидку перемогу і повернення до мирного, стабільного повсяк-
дення. До пастирської роботи панотців додалися психологічна підтримка пока-
лічених, в численних лазаретах вимагали моральної опіки поранені. Сироти,
біженці, сім’ї загиблих чекали на розраду і допомогу6.
Розруха прифронтової смуги, сотні тисяч біженців, дорожнеча та безлад
приводили з іншого боку і до моральної деградації суспільства: атрофії жалості і
співчуття, до нехтування поняттями честі і справедливості7. Росла злочинність,
поглиблювалося безладдя, актуалізувалися забобони8. Скупчення військ у містах
сприяло поширенню розпутства, марнотратства, франтівства і, звісно, пияцтва,
фактично необмежене офіційною забороною продажу горілки9. Духівництво,
зокрема церковнослужителі і учителі церковних шкіл, активно залучалося до
документального обліку біженців, а також, в ідеалі, мали сприяти їхньому
влаштуванню на новому місті10. На членів причтів покладався облік могил
загиблих солдатів (яких були тисячі у прикордонних повітах Волинської та
Подільської губерній11. Церковнослужителі і учителі церковних шкіл, активно
залучалося до документального обліку біженців, а також, в ідеалі, мали сприяти
їхньому влаштуванню на новому місті12.
Імперія намагалася дбати про солдатські родини, роблячи це за допомогою
сільського парафіяльного духівництва: з початком війни уряд запровадив сис-
тему соціальної опіки, основою якої стали «парафіяльні ради з опіки родин осіб,
які перебувають у військах», створені у переважній більшості сільських парафій
українських єпархій13. Саме через «парафіяльні ради з опіки» держава отримала
доступ до кожної солдатської сім’ї, а сільський священик — офіційний голова
таких рад — перетворився на державного агента соціальної служби, розподі-
ляючи поміж парафіян державні дотації14. На відміну від сільських парохів,
основним завданням міського духівництва була організація благодійності,
об’єктом якої тут ставали передусім поранені солдати, чия кількість набагато
перевищувала ступінь відповідної готовності держави і громадськості.
Правобережні українські губернії були беспосередньо наближені до лінії
фронту, відтак тут, у порівнянні з іншими регіонами Російської імперії (за
винятком Москви й Петербургу), працювала найбільша кількість шпиталів, лаза-
ретів, санітарних загонів, пунктів підтримки біженців тощо. Згідно до звіту
Антропологічний вимір війни
249
Св. Синоду про діяльність Церкви з організації допомоги пораненим протягом
першого року війни серед 5 єпархій, відзначених за велику кількість лікувальних
закладів, утримуваних на кошти духівництва, відзначені Київська і Подільська15.
Збільшувалися власні витрати місцевого духівництва на добродійні потреби.
Так, «на лікування хворих і поранених воїнів» централізовано відраховували 1–
4% від валового прибутку монастирів, 2–5% від сумарних прибутків храмів і 2%
від загального прибутку членів парафіяльних причтів, віднімали 2–3% з окладів
членів корпорацій духовних навчальних закладів16, чекали постійних грошових
внесків від працівників церковно-шкільної сфери. Більша частина кружечних
зборів храмів і монастирів відтепер також мала йти на благодійні потреби17.
Розміри означених відрахувань збільшувалися практично щороку18.
Ініціатором благодійних акцій у загальнодержавному масштабі виступав
Св. Синод, контролюючи їх проведення на єпархіальному рівні. Передбачалося,
що означена допомога мала здійснюватися як за рахунок особистих коштів
духівництва, так і шляхом організації і збору поміж городян цілеспрямованих
пожертвувань. При цьому збиралися не тільки гроші, а й необхідні солдатам і
пораненим речі: теплий одяг, білизна, взуття і продукти19.
Міськими органами церковної доброчинності стали церковні братства, котрі
перебували під безпосереднім патронатом єпархіальних владик. Їхня діяльність,
як і діяльність їх відділень, унормовувалася затвердженими імператором ста-
тутами (1864 і 1914 рр.)20. До початку Першої світової війни єпархіальні брат-
ства існували в усіх українських єпархіях. Серед них Київське Св. Володи-
мирське, Чернігівське Св. Михайла князя Чернігівського, Кам’янець-Подільське
Іоано-Предтеченське, Луцьке Хрестовоздвиженське, Волинське Свято-Воло-
димирське, Харківське Озерянської ікони Божої Матері та ін. Їхня діяльність
мала за мету релігійно-моральну опіку населення: зміцнення віри й моральності,
боротьбу з пияцтвом і хуліганством, релігійне виховання дітей, заснування шкіл
і читалень, проведення публічних лекцій, видання й розповсюдження релігійної
літератури.
На початку Першої світової війни при братствах та їхніх відділеннях почали
утворюватися спеціальні Комітети (ради) турботи про родини мобілізованих, які
заходилися організовувати і проводити збори пожертвувань, формуючи власний
грошовий фонд, не залежний від прибутків братства (які, до речі, складалися з
членських внесків). Зібрані комітетами кошти витрачалися як на власний розсуд,
так і на проведення загальноцерковних благодійних акцій, ініційованих Св. Си-
нодом21. Приміром, із звіту панотця містечка Корсуня (Київська єпархія) про
діяльність такого комітету протягом першого року війни дізнаємося, що частина
коштів його загального фонду (1117 руб.) була роздана майже 300 родинам
мобілізованих (854 руб.), а частина витрачена на закупку теплого одягу для сотні
солдат (72 руб.) і продукти для розорених війною галичан (123 руб. 54 коп.)22.
Особливо активною була діяльність Чернігівського єпархіального братства
Св. Михайла князя Чернігівського, що було зумовлено фактичною відсутністю в
Чернігівській єпархії парафіяльних рад з опіки23.
Центральною організацією у сфері організації допомоги пораненим був
Комітет Червоного Хреста духовних академій, семінарій і училищ, створений на
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2014. Випуск 23
250
початку війни при духовно-навчальному відділенні Св. Синоду під головуван-
ням синодального члена Фінляндського архієпископа Сергія. Корпорації озна-
чених навчальних закладів відраховували, як вже згадувалося, 2% від посадових
окладів на утримання лікувальних центрів для солдатів24. З цією ж метою
(медичної допомоги пораненим) по центрах українських єпархій, переповнених
пунктами медичної допомоги різних добродійних організацій, виникали відпо-
відні церковні Комітети і Товариства, як от приміром Подільський єпархіальний
комітет з надання допомоги хворим і пораненим воїнам, Житомирський комітет
швидкої допомоги пораненим воїнам тощо. Популярними були й «дамські
комітети», створювані дружинами викладачів духовних училищ і семінарій
(приміром, добродійне товариство «дам духовного звання» Херсонської єпархії).
Їхні учасниці власноруч шили для солдатів білизну, подушки, в’язали теплі речі,
працювали сестрами милосердя25.
Згідно до звіту Київської єпархії за перший рік війни, місцевим духівницт-
вом тільки за статтею «на допомогу солдатам» було витрачено близько 55 тисяч
рублів, зібраних за рахунок власних внесків і жертвувань парафіян. При цьому
найбільш результативною виявилася організаційна робота Київського Свято-
Володимирського братства (майже 22 тис. руб.); значимим видається також і
особистий внесок місцевого духівництва (14 тис.)26.
За статтею «на лікування хворих і поранених воїнів» духівництвом за
рахунок відсотків з прибутку храмів і власних коштів збиралося щомісяця в
середньому від 5 до 9 тис. руб. з кожної єпархії27. А сума пожертвувань, зіб-
раних на лікування поранених київським духівництвом протягом першого року
війни становила без малого 200 тис.28! Близько 500 ліжко-місць у різних лаза-
ретах утримувалися протягом війни за рахунок парафіяльних рад з опіки29.
7 лазаретів і 111 ліжко-місць у різних медичних закладах імперії слугували
пораненим за рахунок коштів, зібраних службовцями церковно-шкільної
сфери30.
Активно працювали лазарети Комітету Червоного Хреста духовних навчаль-
них закладів Російської імперії, який влаштував і утримував протягом війни три
медичних центри, названі Серафимівськими на честь святого Серафима
Саровського Чудотворця: етапний Серафимівський лазарет на 100 ліжок в Мін-
ську; пересувний Серафимівський хірургічний шпиталь на 100 ліжок, який діяв
на Кавказькому фронті (при ньому — харчовий і перев’язувальний пункти, які
надавали першу допомогу пораненим безпосередньо на передовій); Серафи-
мівський передовий санітарний транспорт на Південно-Західному фронті, в
Галичині. Всі три медичних центри були добре споряджені. Так, Серафимів-
ський передовий санітарний транспорт мав у своєму розпорядженні 25 сані-
тарних і 5 господарських візків, 2 похідні кухні, 1 водовозку, 2 легкових екіпажі
для швидкого пересування персоналу, 40 обозних і 10 верхових коней; в ньому
працювали 1 лікар, 2 фельдшери і 70 санітарів31.
Оснащення єпархіальних лазаретів було також на висоті. Облаштовані у
монастирях, у будинках церковних шкіл та гуртожитках семінарій і училищ,
вони протягом війни перебували на повному утриманні духівництва, рятуючи
Антропологічний вимір війни
251
тисячі поранених. В більшості із них працювало електричне освітлення, водо-
провід, теплі ванни і туалетні кімнати. Їхні операційні і перев’язочні були
обладнані згідно до новітніх вимог, а аптечні пункти постійно поповнювалися
необхідними ліками. На кухнях, в пральнях і палатах господарювали і доглядали
поранених послушниці і черниці місцевих монастирів, для чого у деяких єпар-
хіальних жіночих училищах запроваджувалися медичні курси для старшо-
класниць32.
Так, у Кам’янці-Подільському діяло 4 таких лікувальних заклади, у Хар-
ківській — 6, великий лазарет, розрахований на 300 поранених діяв у Волин-
ській єпархії, 7 — у Чернігівській єпархії (серед них відомий «Єпархіальний
лазарет імені царевича Олексія» у колишньому Лялицькому палаці графа Зава-
довського), також 7 лазаретів діяло у Херсонській єпархії і 9 — у Київській
(у тому числі великий лазарет при Києво-Печерській Лаврі)33.
Велика війна співпала із періодом чергового загострення тривалої кризи
церковного життя. У цих умовах Церква намагалася залишатися активним фігу-
рантом культурної і соціальної сфери: боротися за свідомість парафіян і ви-
знання освічених верств суспільства, одночасно не втративши прихильність
влади. При цьому не бралися до уваги реальні можливості духівництва, пред-
ставники якого відкрито говорили, що їм чимдалі важко домагатися порозуміння
із паствою, а власних коштів «для грандіозної благодійності» вкрай недо-
статньо34. Так приміром, прагнучи брати участь у вирішенні актуалізованої
війною проблеми заповнення дозвілля парафіян, Церква намагалася відсунути
від цього процесу земства і міністерство народної освіти, які спільно з пра-
цювали над заснуванням мережі повітових Народних будинків, які мали б
книжкові і художні фонди, були б обладнані кінематографічними установками і
розгорнули б діяльність з організації народних театрів35. Натомість, вбачаючи в
цих новаціях зазіхання на пастирські функції Церкви, Св. Синод запропонував
свій, практично нереалізований проект створення парафіяльних будинків (або
будинків тверезості), які повинні були стати «місцем молитовних і тверезих
зібрань»36. Практично без відчутних наслідків залишилися інші, безперечно
благородні і корисні ініціативи Св. Синоду, зокрема, проекти влаштування при
монастирях притулків для покалічених солдатів, сиріт загиблих тощо37. Тим не
менш, численні приклади подвижництва багатьох православних священиків,
активне і сумлінне соціальне служіння окремих представників білого духів-
ництва і чернецтва, вагомі результати добродійної діяльності свідчать про те, що
велика частина кліру залишалася вірною своєму безпосередньому пастирському
обов’язку — служінню Богу і людям.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
——————
1 Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України),
ф. 274, оп. 1, спр. 3636, арк. 2; ф. 278, оп. 1, спр. 286, арк. 64, 100, 101, 105; ф. 127,
оп. 876, спр. 1174, арк. 1–3; спр. 1176, арк. 5; спр. 1206, арк. 1, 3; Приходской листок
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2014. Випуск 23
252
(ПЛ). — 1915. — № 8. — С. 4; Эльвин И. Церковь и война. — М., 1934. — С. 45; Киев-
ские епархиальные ведомости (КЕВ). — 1916. — № 35. — Ч. оф. — С. 484; Общее
настроение и особенные проявления религиозно-нравственной жизни населения Киев-
ской епархии во время войны. (Из благочиннических отчетов) // КЕВ. — 1916. — № 22. —
Ч. неоф. — С. 498–502.
2 ЦДІАК України, ф. 274, оп. 873, спр. 395, арк. 1.
3 Потехин С., прот. Православное пастырство и война (Вниманию приходского
духовенства Киевской епархии) // КЕВ. — 1916. — № 11. — Ч. неоф. — С. 229–232;
№ 14. — Ч. оф. — С. 149–153.
4 Очередные задачи пастырского служения в настоящее время. — Ч. 3: Пастырское
попечение о воинах-прихожанах и о семействах их // КЕВ. — 1916. — № 13. — Ч. неоф. —
С. 281–289; Пастырское послание преосвященного Оренбургского епископа Мефодия о
войне // КЕВ. — 1916. — № 3. — Ч. оф. — С. 63–67.
5 Очередные задачи пастырского служения в настоящее время. — Ч. 3: Пастырское
попечение о воинах-прихожанах и о семействах их // КЕВ. — 1916. — № 13. — Ч. неоф. —
С. 281–289.
6 Общее настроение и особенные проявления религиозно-нравственной жизни насе-
ления Киевской епархии во время войны. (Из благочиннических отчетов) // КЕВ. —
1916. — № 21. — Ч. неоф. — С. 474–478; Шиманский И., свящ. Безногие и ослепшие //
КЕВ. — 1916. — № 36. — Ч. неоф. — С. 776–778; ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1005,
спр. 159, арк. 1 зв.–2 зв.
7 Нечаев П.В., проф. Современная война и задачи будущей школы: (Вступительная
лекция в январе 1917 г.) // Богословский вестник. — 1918. — Т. 1. — № 1/2. — С. 19–38.
8 Общее настроение и особенные проявления религиозно-нравственной жизни насе-
ления Киевской епархии во время войны. (Из благочиннических отчетов) // КЕВ. —
1916. — № 22. — Ч. неоф. — С. 498–502; Поршнева О.С. Социальное поведение рос-
сийского крестьянства в годы Первой мировой войны (1914 — февраль 1917 г.) //
Социальная история. — М., 2000. — С. 57–83.
9 Поршнева О.С. Указ. соч. — С. 57–83.
10 О привлечении духовенства и учащих в церковных школах к делу переписи
беженцев // КЕВ. — 1916. — № 9. — Ч. оф. — С. 81–83.
11 Державний архів Житомирської області, ф. 91, оп. 1, спр. 20, арк. 15–15 зв.
12 О привлечении духовенства и учащих в церковных школах к делу переписи
беженцев // КЕВ. — 1916. — № 9. — Ч. оф. — С. 81–83.
13 ЦДІАК України, ф. 127, оп. 876, спр. 1172, арк. 148–148 зв.
14 ПЛ. — 1915. — № 141. — С. 2; № 176. — С. 2; № 118. — С. 2; № 99. — С. 2;
№ 138. — С. 2; № 100. — С. 2.
15 Там же. — 1916. — № 17. — С. 2–3.
16 ЦДІАК України, ф. 711, оп. 3, спр. 3970, арк. 3; ПЛ. — 1915. — № 94. — С. 1;
№ 54. — С. 4; № 154. — С. 2; № 175. — С. 4; № 176. — С. 2; № 24. — С. 3; № 10. — С. 1.
17 ЦДІАК України, ф. 127, оп. 876, спр. 1176, арк. 1–3 зв.; спр. 1173, арк. 1–3 зв.
18 ПЛ. — 1916. — № 25. — С. 2–3.
19 ЦДІАК України, ф. 127, оп. 876, спр. 1173, арк. 3, 5, 6, 7–7 зв., 13, 12, 13 зв., 14–
17, 21, 22, 25, 27, 140–140 зв., 152, 360–360 зв., 362, 457, 460, 526; ф. 278, оп. 1, спр. 286,
арк. 68–70; ПЛ. — 1916. — № 26. — С. 3.
20 Там само, арк. 5–10.
21 КЕВ. — 1914. — № 30. — Ч. неоф. — С. 729, 741–742.
22 ЦДІАК України, ф. 127, оп. 875, спр. 2626а, арк. 1–1зв., 2 зв.–4.
Антропологічний вимір війни
253
23 Вера и жизнь. — 1915. — № 11/12. — С. 298; ПЛ. — 1915. — № 5. — С. 2.
24 ПЛ. — 1915. — № 94. — С. 1; № 36. — С. 3; № 24. — С. 3; № 175. — С. 4; № 54. —
С. 4; № 52. — С. 3; № 154. — С. 2.
25 ЦДІАК України, ф. 127, оп. 876, спр. 1172, арк. 148–148 зв., 497; ПЛ. — 1915. —
№ 10. — С. 2.
26 ЦДІАК України, ф. 127, оп. 876, спр. 1175, арк. 4.
27 Там само, арк. 1–3 зв., 4; спр. 1173, арк.1–3 зв.; КЕВ. — 1914. — № 34. — Ч. неоф. —
С. 836–837; ПЛ. — 1915. — № 148. — С. 2; № 92. — С. 2.
28 ЦДІАК України, ф. 127, оп. 876, спр. 1175, арк. 4.
29 Там само, арк. 1–3 зв., 4; спр. 1173, арк. 1–3 зв.; КЕВ. — 1914. — № 34. —
Ч. неоф. — С. 836–837; ПЛ. — 1915. — № 148. — С. 2; № 92. — С. 2.
30 ПЛ. — 1916. — № 17. — С. 2–3.
31 Там же. — № 115. — С. 2; № 125. — С. 2–3; № 111. — С. 2.
32 ПЛ. — 1916. — № 28. — С. 2–3; ПЛ. — 1915. — № 33. — С. 3.
33 ЦДІАК України, ф. 127, оп. 876, спр. 1176, арк. 1–3 зв.; cпр. 1173, арк. 1–3 зв.;
оп. 798, спр. 695, арк. 1–4; КЕВ. — 1915. — № 31. — Ч. неоф. — С. 729–733; ПЛ. —
1915. — № 31. — С. 2; № 32. — С. 3; № 15. — С. 4; № 3. — С. 4; № 52. — С. 3; № 57. —
С. 3; № 118. — С. 2; № 155. — С. 3; № 148. — С. 2; № 102. — С. 2.
34 ЦДІАК України, ф. 127, оп. 876, спр. 1172, арк. 140–140 зв.; арк. 148–148 зв., 497;
арк. 362, 457; ПЛ. — 1915. — № 108. — С. 3.
35 Поршнева О.С. Указ. соч. — С. 67.
36 Там же. — С. 69; Зарайский В. По поводу предстоящих церковных реформ. (Из
беседы с присутствующим в Св. Синоде и членом Государственного совета архиепис-
копом Серафимом Тверским) // Руководство для сельских пастырей. — 1916. —
№ 17/18. — С. 373–375; Петровский С., священник. Алкогольный вопрос при свете
переживаемых событий // Руководство для сельских пастырей. — 1916. — №17/18. —
С. 380–384; Определение Св. Синода от 8.04.1915 г. за № 2585 // Вера и разум. — 1915. —
№ 15. — С. 448–450; ПЛ. — 1915. — № 95. — С. 1; ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1058,
спр. 64, арк. 1.
37 Определение Св. Синода от 8.04.1915 г. за №2585 // Вера и разум. — 1915. —
№ 15. — С. 448–450; ПЛ. — 1915. — № 95. — С. 1; ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1058,
спр. 64, арк. 1; Приюты при монастырях // Вера и жизнь. — 1915. — № 11/12. — С. 173–
174; Обзор церковной и общественной жизни // Вера и жизнь. — 1915. — № 4. — С. 86;
ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1058, спр. 64, арк. 5; ПЛ. — 1915. — № 49. — С. 2.
Стаття надійшла до редколегії 11.11.2014 р.
ГОСУДАРСТВЕННАЯ СЛУЖБА И ПАСТЫРСКОЕ СЛУЖЕНИЕ
ПРАВОСЛАВНОГО ДУХОВЕНСТВА ГОРОДОВ ПРАВОБЕРЕЖНОЙ УКРАИНЫ
В ГОДЫ ПЕРВОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЫ
В статье речь идет о некоторых аспектах социального служения городского
православного духовенства Правобережной Украины в годы Первой мировой войны.
Ключевые слова: Первая мировая война, Правобережная Украина, социальное
служение, православие, церковь.
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2014. Випуск 23
254
PUBLIC SERVICE AND PASTORAL SERVICE OF CITY ORTHODOX CLERGY
OF UKRAINE DURING THE FIRST WORLD WAR
This article is about some aspects of social service of city orthodox clergy of Ukraine at
the times of the First World War.
Keywords: First World War, Right-Bank Ukraine, social service, orthodoxy, church.
|