Сучасний стан стратиграфії та кореляції юри Прикарпаття

Детальный анализ палеонтологических данных и геологическая корреляция разрезов, вскрытых скважинами на всем Прикарпатье (включая смежную территорию Польши), дает возможность сделать однозначный вывод о полном отсутствии отложений лейаса и о позднепротерозойском — раннепалеозойском (кембрийско-ордови...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
Hauptverfasser:	Дригант, Д.М., Лещух, Р.Й.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут геологічних наук НАН України 2009
Schlagworte:	Гіпотези. Дискусії. Рецензії
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12469
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Сучасний стан стратиграфії та кореляції юри Прикарпаття / Д.М. Дригант, Р.Й. Лещух // Геологічний журнал. — 2009. — № 3. — С. 97-108. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-12469
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-124692025-02-09T11:28:09Z Сучасний стан стратиграфії та кореляції юри Прикарпаття Дригант, Д.М. Лещух, Р.Й. Гіпотези. Дискусії. Рецензії Детальный анализ палеонтологических данных и геологическая корреляция разрезов, вскрытых скважинами на всем Прикарпатье (включая смежную территорию Польши), дает возможность сделать однозначный вывод о полном отсутствии отложений лейаса и о позднепротерозойском — раннепалеозойском (кембрийско-ордовикском) возрасте стратонов, считающихся принадлежащими к этому отделу. Обосновывается ошибочность представлений о наличии стратиграфических перерывов внутри юрской толщи и о полном отсутствии образований этого возраста в Крукеничской зоне. Приведены данные, согласно которым общая мощность юры нигде в Предкарпатском прогибе не может превышать 600 м, а оптимальными мощностями для ярусов могут быть: для байоса — 90 м, бата — 100 м, келловея — 50 м, оксфорда — 150 м, кимериджа — 110 м, титона — 100 м. Thorough analysis of the fossils finds and the geological correlation of numerous sections in boreholes, drilled in Forecarpathian (including adjacent territory of Poland), allowe to come to decided conclusion about entire absence of the Lower Jurassic strata everywhere in the region and about the Late Proterozoic — Early (Cambrian-Ordovician) Paleozoic age of the referabled to Liass strata. Has been motivated an inaccuracy of opinion of the gaps in the Jurassic sections and of the absence of Mesozoic in the Krukenychi zone. Has been proved paleontological and geological range of the Jurassic stages in the Carpathian foredeep: Bajosian — 90 m, Bathonian — 100 m, Callovian — 50 m, Oxfordian — 150 m, Kimmeridgian — 110 m, Tithonian — 100 m. Автори вважають своїм обов'язком висловити щиру подяку старшому науковому співробітнику УкрНДГРІ Ю.Р. Карпенчуку, який надав неоціненну допомогу у процесі збору фактичних матеріалів та брав участь в обговоренні результатів досліджень на окремих етапах їх проведення. 2009 Article Сучасний стан стратиграфії та кореляції юри Прикарпаття / Д.М. Дригант, Р.Й. Лещух // Геологічний журнал. — 2009. — № 3. — С. 97-108. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 0367-4290 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12469 551.762(477.8) uk application/pdf Інститут геологічних наук НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Гіпотези. Дискусії. Рецензії Гіпотези. Дискусії. Рецензії
spellingShingle	Гіпотези. Дискусії. Рецензії Гіпотези. Дискусії. Рецензії Дригант, Д.М. Лещух, Р.Й. Сучасний стан стратиграфії та кореляції юри Прикарпаття
description	Детальный анализ палеонтологических данных и геологическая корреляция разрезов, вскрытых скважинами на всем Прикарпатье (включая смежную территорию Польши), дает возможность сделать однозначный вывод о полном отсутствии отложений лейаса и о позднепротерозойском — раннепалеозойском (кембрийско-ордовикском) возрасте стратонов, считающихся принадлежащими к этому отделу. Обосновывается ошибочность представлений о наличии стратиграфических перерывов внутри юрской толщи и о полном отсутствии образований этого возраста в Крукеничской зоне. Приведены данные, согласно которым общая мощность юры нигде в Предкарпатском прогибе не может превышать 600 м, а оптимальными мощностями для ярусов могут быть: для байоса — 90 м, бата — 100 м, келловея — 50 м, оксфорда — 150 м, кимериджа — 110 м, титона — 100 м.
format	Article
author	Дригант, Д.М. Лещух, Р.Й.
author_facet	Дригант, Д.М. Лещух, Р.Й.
author_sort	Дригант, Д.М.
title	Сучасний стан стратиграфії та кореляції юри Прикарпаття
title_short	Сучасний стан стратиграфії та кореляції юри Прикарпаття
title_full	Сучасний стан стратиграфії та кореляції юри Прикарпаття
title_fullStr	Сучасний стан стратиграфії та кореляції юри Прикарпаття
title_full_unstemmed	Сучасний стан стратиграфії та кореляції юри Прикарпаття
title_sort	сучасний стан стратиграфії та кореляції юри прикарпаття
publisher	Інститут геологічних наук НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Гіпотези. Дискусії. Рецензії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12469
citation_txt	Сучасний стан стратиграфії та кореляції юри Прикарпаття / Д.М. Дригант, Р.Й. Лещух // Геологічний журнал. — 2009. — № 3. — С. 97-108. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT drigantdm sučasnijstanstratigrafíítakorelâcííûriprikarpattâ AT leŝuhrj sučasnijstanstratigrafíítakorelâcííûriprikarpattâ
first_indexed	2025-11-25T21:20:44Z
last_indexed	2025-11-25T21:20:44Z
_version_	1849798841606340608
fulltext	Незважаючи на те, що юрські відклади на Прикарпатті досліджуються вже майже 130 років і в другій половині минулого століття розкриті у повних розрізах численними свердловинами, не тільки питання кореляції та стратиграфічного поділу, а й віку та обсягу їх все ще залишаються невирішеними. Неупереджений розгляд історії досліджень показує, що такий стан проблеми зумовлений не стільки об'єктивними, скільки суб'єктивними причинами [7]. Практика розробки регіональних стратиграфічних схем показала, що їх придатність для використання залежить рівною мірою від точного палеоC нтологічного обґрунтування віку стратонів та від врахування закономірностей фаціальної мінлиC вості їх складових. І зовсім недієздатними виявC ляються ті схеми, які опираються не на резульC тати фаціальних досліджень, а на гіпотези про тектонічну будову регіону. Такі явища і знайшли своє відображення у порушеній проблемі. Саме не підтверджені достатнім фактичним матеріаC лом гіпотези про тектоніку (палеотектоніку) Передкарпатського прогину та прилеглої до нього частини платформи (а не закономірності 97ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2009. № 3 ГІПОТЕЗИ. ДИСКУСІЇ. РЕЦЕНЗІЇ УДК 551.762(477.8) Д. М. Дригант, Р. Й. Лещух СУЧАСНИЙ СТАН СТРАТИГРАФІЇ ТА КОРЕЛЯЦІЇ ЮРИ ПРИКАРПАТТЯ (Рекомендовано акад. НАН України П. Ф. Гожиком) Согласно существующим представлениям о геологическом строении Предкарпатского прогиба, разрез юры в нем представлен толщей общей мощностью до 2,5—3 тыс. м, состоящей из осадков всех трех отделов (лейаса, доггера и мальма). В первом различают комарновскую, борнятинскую, подолецкую и мединичскую свиты, во втоC ром — кохановскую, в третьем — яворивскую, рудковскую, сокальскую, раваCрусскую, опарскую, нижневскую, боC новскую, маранцевскую и каролинскую. Кроме того, считается, что для всех разрезов юры в регионе характерны многочисленные стратиграфические перерывы, а в Крукеничской зоне — даже полное отсутствие образований этого возраста. Детальный анализ палеонтологических данных и геологическая корреляция разрезов, вскрытых скважинами на всем Прикарпатье (включая смежную территорию Польши), дает возможность сделать однозначный вывод о полном отсутствии отложений лейаса и о позднепротерозойском — раннепалеозойском (кембрийскоCордовиксC ком) возрасте стратонов, считающихся принадлежащими к этому отделу. Обосновывается ошибочность предсC тавлений о наличии стратиграфических перерывов внутри юрской толщи и о полном отсутствии образований этоC го возраста в Крукеничской зоне. Приведены данные, согласно которым общая мощность юры нигде в ПредкарC патском прогибе не может превышать 600 м, а оптимальными мощностями для ярусов могут быть: для байоса — 90 м, бата — 100 м, келловея — 50 м, оксфорда — 150 м, кимериджа — 110 м, титона — 100 м. Принимая во внимание разное понимание объемов, отсутствие стратотипических разрезов, как и нарушение положений Стратиграфического кодекса при выделении, сокальскую, раваCрусскую, кохановскую, рудковскую, боновскую, опарскую, маранцевскую и каролинскую свиты нельзя считать валидными стратонами. Нижневская свита, установленная в конкретных обнажениях, может использоваться как местный стратон, однако следует уточнить ее объем. According to the modern view about geological building of the Carpathian foredeep, the Jurassic is represented there by sections of Lower (Liass), Middle (Dogger) and Upper (Malm) Series about 2500—3000 m thick. In the different sections have been distinguished formation (suites) called Komarno, Bortyatyn, Podiltsi and Medynychi (Liass), Kokhanivka (Dogger), Yavoriv, Rudky, Sokal', RavaCRus'ka, Opary, Nyzhniv, Boniv, Morantsi and Karolina (Malm). Moreover, has been considered that Jurassic sequences in Forecarpathian does not complete, but contain several stratigraphic gaps, and the sediments of Mesozoic in Krukenychi zone generally are absent. Thorough analysis of the fossils finds and the geological correlation of numerous sections in boreholes, drilled in Forecarpathian (including adjacent territory of Poland), allowe to come to decided conclusion about entire absence of the Lower Jurassic strata everywhere in the region and about the Late Proterozoic — Early (CambrianCOrdovician) Paleozoic age of the referabled to Liass strata. Has been motivated an inaccuracy of opinion of the gaps in the Jurassic sections and of the absence of Mesozoic in the Krukenychi zone. Has been proved paleontological and geological range of the Jurassic stages in the Carpathian foredeep: Bajosian — 90 m, Bathonian — 100 m, Callovian — 50 m, Oxfordian — 150 m, Kimmeridgian — 110 m, Tithonian — 100 m. Taking into consideration that range of the formations does not interpreted unequivocal, as well the absence of straC totypes and infringement of the Stratigraphic Code principles during the establishment, the formations Sokal', RavaC Rus'ka, Kokhanivka, Rudky, Boniv, Opary, Morantsi and Karolina can not be valid stratigraphic subdivisions. Nyzhniv forC mations may be usable in sensu stricto, as local subdivision. © Д. М. Дригант, Р. Й. Лещух, 2009 фаціальної мінливості та палеогеографічні умови утворення осадів) покладені у підгрунтя усіх попередніх стратиграфічних та кореляційних схем, які майже півстоліття використовуються практично без критичного перегляду. Не можна залишати поза увагою те, що при розробці та пізніших доповненнях таких схем для осадових товщ Прикарпаття дослідники опираC лися на гіпотези, які тепер сприймають як аксіоми [33]: 1. На захід від Краковецького розлому відклади юри відсутні — безпосередньо під міоценом там нібито залягає давня складчаста споруда так званого продовження Лежайського масиву (= СандомирськоCДобруджинська = = СвєнтокшиськоCДобруджинська = СтаніславC ськоCДобруджинська гряда). 2. На сході до цього масиву прилягає Коханівська зона, в якій юра залягає на дуже дислокованих і зім'ятих у круті складки відкладах протерозою і кембрію; у сідловинах між складками спостерігається пологе залягання порід та фрагментарний розвиток ордовику і силуру. 3. Юрська товща формувалася в одноC бортному Стрийському прогині; її розріз, загальC ною потужністю до 2500 м, у Коханівській зоні починається відкладами лейасу, а на схід від неї (у РаваCРуській зоні) — відкладами мальму [12]. 4. Пізньокімерійські рухи на окремих тектонічних блоках прогину зумовили розмиC вання юри та безпосереднє залягання неогену на її різних стратиграфічних рівнях. Чи не найголовнішою перешкодою на шляху до вирішення проблеми стратиграфічного поділу юри Передкарпаття вважалася відсутність надійних і достатніх палеонтологічних критеріїв для обгрунтування віку й обсягу локальних і регіональних стратиграфічних підрозділів. У той же час у публікаціях, що стосуються результатів визначення фауністичних решток із розкритих свердловинами розрізів, дослідники подають списки з багатими комплексами мікрофауни (форамініфер, спор та ін.), за якими обгрунтоC вують наявність у Передкарпатському прогині всіх ярусів лейасу, догеру і мальму та їх обсяги [12]. Треба зазначити, що у деяких з цих же розрізів були знайдені рештки макрофауни, які детально описані у роботах [3, 20—22]. Порівняння стратиграфічних висновків за результатами визначення мікроC та макрофауни показали, що вони не тільки не доповнюють одні одних, а й часто є несумісними. Більше того, деякі важливі стратиграфічні та палеогеографічні реконструкції, зроблені за результатами мікроC палеонтологічних досліджень, ставлять під сумнів не тільки об'єктивність, а й саму достоC вірність їх. На жаль, перевірити такі висновки та з'ясувати причини допущених помилок неможC ливо, оскільки знахідки мікрофауни подані у публікаціях здебільшого у вигляді узагальнених списків, без опису фактичного матеріалу та прив'язки його до конкретних частин розрізів. Багаторічні цілеспрямовані дослідження фаціальної мінливості донеогенових (кембріюC юри) осадових товщ Передкарпатського прогину дозволили зрозуміти хибність методологій та робочих концепцій попередніх дослідників, якими вони послуговувалися при створенні моделей геологічної будови регіону та схем кореляції відкладів. Важливою перепоною на шляху до вирішення проблеми стратиграфічного поділу юрської товщі виявилася невизначеність їх межі з палеозоєм. Згідно з діючою тепер схемою, більша частина розрізу юри у регіоні складена теригенними утвореннями лейасу, серед яких вирізняють комарнівську, бортятинську, подолеC цьку та мединицьку світи [12, 23]. При виокремC ленні комарнівської світи у розрізах, розкритих свердловинами РудкиC300 (інт. 3950—4430 м, стратотип) і РоманівськаC1 (інт. 3505—3781 м), автори стратону [23] опираються на знахідку спор Granulatisporites minutus Pot. et Kremp., Densoisporites sp. та Licopodiumsporites sp., за якими датують його вік як гетангCсинемюрський. Обгрунтовуючи подібний вік бортятинської світи, ті ж автори вказують на знахідку в її стратоC типовому розрізі (свердловина БортятинC1, інт. 4047—4301 м)* споровоCпилкового комплексу з видами Limbosporites lundbladii N i l s s o n, Platyptera trilinqua (H o r s t) S c h u l z, Dictyophil$ lidites harisii C o u p., Cyatidites junctus (K. M.) A l., Densoisporites sp., Retitriletes sp., Sphagnum$ sporites sp., Camptotriletes sp. При виділенні та пізніших описах подолецької світи дослідники вказують на визначення з розрізу у свердловині ПодільціC1 (3572—3805 м, стратотип) споровоC пилкового комлексу з видами Converrucosis$ porites luebbensis S c h u l z, Platyptera trilinqua (H o r s t) S c h u l z, Foraminisporites jurassicus S c h u l z, Uvaesporites microverrucatus S c h u l z, Taurocusporites verrucatus S c h u l z, Carnisporites granulatus S c h u l z, Polycingulatisporites liassicus S c h u l z, P. circulus S i m. et K e d., Auritulina tri$ lateroides M a l., Cyathidites junctus (K.CM.), Onychium baccatus M a l., Varattisporites scabratus C o u p. та ін. [12], за сукупністю яких стратон зіставлений із гетангом—раннім плінсбахом Німеччини. Відома на час виділення подолецької і навіть опублікована [18] за кілька років до встановлення комарнівської та бортятинської світ інформація про знахідку у свердловині БортятинC1 на глибині 98 ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2009. № 3 * Межа юри з палеозоєм в ній знаходиться на гл. 3437 м безпосередньо нижче 3930,1 м (тобто вище від згаданих споровоCпилкових комплексів лейасоC вого віку) щічного шипа ранньопалеозойського трилобіта чомусь залишилася поза увагою. Не викликала жодних застережень також і знахідка у свердловині РудкиC300 (інт. 3653,7—3660,3 м) багатого комплексу кембрійських акритархів, у складі якого визначені види: Micrhystridium lana$ tum V o l k., M. aff. dissimlare V o l k., M. aff. pallidum V o l k., M. aff. villosum K i r j a n., Dictyoltidium aff. priscum K i r j a n. et V o l k., Allumella baltica V a n d., Tasmanites aff. volkovae K i r j a n., Skiagia aff. orna$ ta (V o l k.), S. aff. compressa (V o l k.), S. aff. ciliosa (V o l k.) та ін. [18]. Однозначно кембрійський (і протерозойський) вік відкладів, які вважаються належними до комарнівської, бортятинської та подолецької світ, підтверджується також зіставC ленням їх розрізів із тими, де положення межі юри з палеозоєм обгрунтоване і не викликає жодних сумнівів, зокрема у свердловинах ВерчаC ниC1, Північні МединичіC37, КоханівкаC1, ЧорноC кунціC1 та ін. (рис. 1). Треба зазначити, що кембрійський вік відкладів, які у Передкарпатському прогині підстеляють середньоюрські, був обгрунтований палеонтологічно вже понад 35 років тому [32]. Найпевніше вони були виділені у розрізі свердловини ДержівC1, а в низці інших — на площах Дашава, Північні Мединичі, Коханівка, Рудки, Угерське, Підлуби, Болохів, Добряни, Гринівка — умовно, у складі нерозчленованої товщі валдайськоCбалтійського (ранньокембрійC ського) віку. Незважаючи на те, що внаслідок пізніших геологопошукових робіт було одержано багато нового кернового матеріалу з усієї території прогину, комплексні регіональні дослідC ження з метою переконливого обгрунтування віку давніших від середньоюрських товщ так і не були проведені. Проте активно почалося нарощення розрізу "теригенної товщі нижньої юри" виділенC ням комарнівської, бортятинської, подолецької світ і збільшенням обсягу мединицької, внаслідок чого до безсумнівно юрських відкладів у північноC східній частині прогину було приєднано, як виявилося, понад 1800 м нижнього палеозою та протерозою. Не можна не звернути увагу на те, що при описі бортятинської та комарнівської світ ніхто з дослідників не зафіксував тих ознак, якими, згідно з існуючими уявленнями [32, 33] про будову Передкарпатського прогину, повинні характеризуватися розкриті у ньому відклади нижнього палеозою і, особливо, протерозою, а саме: зібраністю у круті дрібні складки, перем'ятістю та роздробленістю, епізональним метаморфізмом та епігенетичними перетворенC нями. У літологічному відношенні, відповідно до цих же уявлень, вони повинні бути представлені "червоними, зеленими, фіолетовими, темноC сірими, а іноді й чорними хлоритCсерицитовими, серицитCкварцитCхлоритовими, кварцовими і глинистими сланцями, філітами, кварцитами, кварцитоподібними пісковиками й алевролітами" [33, с. 103] так званої сянської серії. На практиці ж виявилося, що протерозой тут складений чергуванням пісковиків та алевролітів з підпорядC кованими прошарками аргілітів [23]. Такі дані явно суперечать гіпотезі про існування ЛежайC ського масиву та про складчастий фундамент Передкарпатського прогину. До цього треба додати, що гіпотетичні [33] розмиви мезоC зойських відкладів і залягання неогену безпоC середньо на рифеї у Крукеницькій зоні (у свердловинах ХідновичіC24, C29, C33) переC конливими даними (палеонтологічними, геоC фізичними) не підтверджуються. Зіставлення розрізів, розкритих у цій та Коханівській зонах під неогеном, лише переконує в ізохронності відкладів у свердловинах ЧижкиC1 (інт. 2501— 3101 м), ЧижкиC2 (2384—2984 м), ПосадаC1 (2824—3424 м), ДубляниC1 (2380—2980 м) та їх належності до юри в обсязі байоськогоC титонського ярусів (рис. 2, 3), на що вже було звернено увагу раніше [6, 7]. Принципово важливим у стратиграфії юри регіону вважається питання віку та кореляції виділеної В.М. Утробіним у 1962 р. мединицької світи [34]. Стратотиповим для неї вважається розріз в інт. 2487—2683 м у св. Північні МединичіC1. У стратиграфічній схемі, опублікованій у 1986 р. [12], стверджується, що належні до цього стратону відклади поширені лише у північноC західній частині прогину, і в напрямку до Краковецького розлому потужності їх, порівняно із стратотиповим розрізом, збільшуються більше ніж удвічі (до 489 м у свердловині ГрушівC8). За результатами вивчення мікрофауністичних решток із свердловини ПодільціC1 (інт. 3254— 3572 м), розріз у якій прийнятий за опорний, було вирізнено два споровоCпилкових комплекси. За наявністю у першому (інт. 3467—3572 м) видів Onychium baccatus (M a l.) B o l c h., Matonisporites phlebopteroides C o u p., Camptotriletes cerebri$ formis N a u m., Cupressacites subgranulatus R o g. зроблено висновок про пізньоплінсбахськийC тоарський вік нижньої частини світи. Вік другого комплексу із розрізів у свердловинах ПодільціC1 (3309,9—3452 м), ПодільціC2 (2701—2939 м), ЧорнокунціC1 (2122—2128 м) визначений як ааленський, оскільки відрізняється від попередC нього появою Gleicheniidites laetus B o l c h. та "зникненням тоарських спор Carnisporites granu$ latus S c h u l z" [12, с. 16]. Детальне ж зіставлення стратотипового розрізу мединицької світи із охарактеризованим [5, 9, 18] кембрійськими трилобітами, гіолітами і беззамковими брахіоC 99ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2009. № 3 100 Р и с. 1 . З іс та вл е н н я р о зр із ів н и ж н ьо го п ал е о зо ю у К ар п ат ах , П е р е д ка р п ат сь ко м у та Л ьв ів сь ко м у п р о ги н ах ( за Д . М . Д р и га н то м , 2 0 0 0 , з ут о чн е н н ям и ) ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2009. № 3 101ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2009. № 3 Р и с. 2 . З іс та вл е н н я р о зр із ів ю р сь ки х ві д кл ад ів у К ар п ат ах , П е р е д ка р п ат сь ко м у та Л ьв ів сь ко м у п р о ги н ах ( за Д . М . Д р и га н то м , 2 0 0 2 , 2 0 0 7 , з ут о чн е н н ям и ) 1 — п іс ко ви ки ; 2 — а ле вр о лі ти ; 3 — а р гі лі ти ; 4 — в ап н як и т а д о ло м іт и зо ва н і в ап н як и ; 5 — д о ло м іт и , ан гі д р и ти ; 6 — в ап н як и г р уд ку ва ті ; 7 — к о н гл о м е р ат и ; 8 — у яв н и й о п ір 102 ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2009. № 3 Р и с. 3 . З іс та вл е н н я р о зр із ів ю р сь ки х ві д кл ад ів у п ів н іч н о Cз ах ід н ій ч ас ти н і П е р е д ка р п ат сь ко го п р о ги н у (з а Д . М . Д р и га н то м , 2 0 0 2 , 2 0 0 7 , з ут о чн е н н ям и ) подами розрізом у свердловині ЧорнокунціC1 та розрізами у свердловинах ВерчаниC1, Північні МединичіC37, КоханівкаC1 з чітко визначеним положенням нижньої межі юри показує, що у свердловині Північні МединичіC1 нижче 2488 м розкриті ордовицькі та кембрійські відклади (рис. 1). З цього випливає, що мединицька світа та її аналоги як у цій, так і в інших свердловинах жодного відношення до мезозою не мають. Таким чином, аналіз геологічних та палеонтологічних даних, що стосуються будови юрської товщі, дозволяє дійти висновку про повну відсутність у Передкарпатському прогині відкладів лейасу — виділення їх було наслідком неправильних уявлень про його історію геологічного розвитку та допущення помилок при кореляції деяких розрізів у північноCзахідній частині регіону. У південноC східній частині прогину, де мезозойські відклади залягають на нижньодевонських (площі БогородC чани, Парище, Камінська, Лопушна), а також на площах Дашава, Держів, Коханівка та ін., ніхто лейасу не виділяв і не ставив питання щодо його наявності у будьCякій свердловині. З усвідомленC ням того, що розрізи на всій території ПрикарC паття починаються утвореннями не старшими від байоського віку, не тільки усунеться низка стратиC графічних суперечностей, а й стане зрозумілішою та прогнозованішою геологічна будова регіону. Саме такий висновок переконливо підтверджує знайдений у св. ПодільціC2 (2500—2510 м)* амоніт Parkinsonia parkinsoni S o w e r b y — видC індекс верхньої зони байосу [3]. Відсутність критеріїв для чіткого розмежуC вання літологічно подібних розрізів юри у відкриC томорських фаціях і теригенного нижнього палеC озою зумовила не тільки нарощування розрізу перших з них приєднанням старших утворень, а й навпаки. Зокрема, юрські, як згодом виявилося [5], відклади у свердловинах РудкиC300 (2865— 3313 м) та ЮріївськаC1 (2344—2633 м) були опиC сані як середньокембрійськіCнижньоордовицькі [8]. Причому розріз у першій з цих свердловин був обраний у якості стратотипового для глиC нецької (інт. 3216—3313 м) та ятвязької (інт. 3148—3216 м) світ. Доказом належності зазначеC ного інтервалу у свердловині РудкиC300 до палеC озою вважалася знахідка в ній на гл. 3241—3246 м скелетного фрагмента, подібного до шипа триC лобіта Paradoxides sp. Пізнішими детальними дослідженнями було встановлено, що мікростC руктура цього шипа не властива панцирам триC лобітів. Після знахідок макрофауни у свердловиC нах ЮріївськаC1, РосівськаC1 та порівняння їх розрізів із розкритим у свердловині ЛюбачівC2 (суміжна територія Польщі), де положення всіх ярусів догеру чітко обгрунтоване палеонтоC логічно [35], стало очевидним, що перша з цих світ об'єднує відклади байосу, а друга — бату у відкритоморських теригенних фаціях (рис. 3). Незважаючи на значну фаціальну мінливість, середньоюрські відклади в обсязі байоськогоC батського ярусів, представлені аргілітами й алевC ролітами з прошарками пісковиків та вапняків, у межах усього регіону вважають належними до коханівської світи, потужність якої, згідно з літеC ратурними даними, може досягати 570 м [12, 31]. Розрізи стратону охарактеризовані достатніми для обгрунтування віку знахідками макроC і мікрофауни, але відсутність вказівок про стратоC тип все ж таки зумовила появу значних розходC жень в інтерпретації дослідниками обсягу та поC ширення світи як у процесі розробки регіональC ної стратиграфічної схеми [12], так і в подальших її змінах, доповненнях та використанні на пракC тиці. Нерівномірні знахідки фауни, як і суміщення меж діахронних, які властиві літостратигC рафічним одиницям (світам), із рівнями ізохронC ними, якими є підошва та покрівля хроностратигC рафічних підрозділів — ярусів, посприяли отоC тожненню коханівської світи з байосом—батом. Нечітке ж розуміння принципів виділення страC тонів і було причиною значних змін обсягів окреC мих світ після знахідок фауністичних решток того чи іншого віку, незважаючи на літологію товщі. І навпаки, при знахідках фаун різного віку у літоC логічно подібних, але розрізнених товщах переC вага надавалася одній з них, що зумовило розC ширення не існуючих стратиграфічних переривів у розрізах (замість зміни стратиграфічного обсяC гу стратону). Наприклад, знахідка брахіопод Septaliphoria badensis (O p p.), S. varians (S c h C l o t h.) і Zeilleria sp., які вказували на келовейсьC кий вік частини рудківської світи в одному з розрізів, не була взята до уваги, оскільки за визC наченнями форамініфер вона повинна належати лише до оксфорду [12, с. 26]. Таке обгрунтування віку не є переконливим, оскільки відсутні докази належності цих відкладів саме до рудківської світи. На це звернено увагу тому, що нерідко стратиграфічне місце тої чи іншої частини розкC ритого свердловиною розрізу або подається безC доказово, або ж із використанням явно сумнівних даних. Незважаючи на те, що у свердловині КоC ханівкаC1, пробуреній у страторегіоні коханівсьC кої світи, байосCбатський вік якої ніким не запеC речується, у пояснювальній записці до вже згаC даної схеми стратиграфії [12] без жодних додаткових пояснень найнижчий інтервал у розрізі юри (1897—1898 м) за знахідкою Camptonectes cf. lens (S o w.) та Cosmoceras sp. 103ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2009. № 3 * Тут враховані помилки та неточності, які були допущені у попередніх публікаціях [6, 7] при зіставленні та інтерпретації розрізів у свердловинах Північні МединичіC1, РаваCРуськаC1, C2 та ін. ** Підошва юри у цій свердловині знаходиться на гл. 2516 м. віднесений до яворівської світи і келовейського ярусу. Там же стверджується, що в інт. 1410— 1830 м свердловиною розкриті типові відклади нижньоопарської підсвіти, які за місцем у розрізі та знахідками форамініфер роду Alveosepta (в інт. 1804—1821 м) повинні зіставлятися з кімеридC жем. З цього випливає висновок, що у згаданій свердловині відклади байосу і бату, тобто коC ханівської світи, відсутні, хоч уперше вона була виокремлена саме за цим розрізом і потужність її тут повинна була б досягати 555 м [31]. ОписуюC чи рифогенні утворення, О. В. Анікєєва (2000) у свердловині Північні МединичіC6, де положення підошви догеру (за уточненими даними, на гл. 2230 м) та підошви крейди (1598 м) не викликаC ють дискусії, зазначає, що розріз юри тут почиC нається (інт. 2150—2203 м) не байоськими відкладами, а рудківською світою оксфордського ярусу. Проте жодні докази для підтвердження цьC ого не наведені, оскільки керн із вказаного інтерC валу не відбирався. Порівняння ж згаданих розрізів з іншими показує, що вони починаються таки байосом і до межі з неокомом є безперервC ними. На жаль, при описах стратонів, узагальC ненні біостратиграфічних даних і навіть в описоC вих палеонтологічних публікаціях місця знахідок фауністичних решток найчастіше взагалі не згаC дуються [10, 11 та ін.]. Тривалий час, згідно з описом [4], вважалоC ся, що у свердловині РаваCРуськаC1 в інт. 1174— 1194 м пробурені відклади нижнівської світи зі скупченнями келовейської фауни у складі видів Modiola cf. tulipaea L a m., Pecten (Camptonectes) cf. lens S o w., Gryphaea cf. dilatata S o w. Автори стратиграфічної схеми [12] цю ж частину розрізу (а саме інт. 1183—1192 м) описують у складі раC ваCруської світи і зіставляють з кімериджем за знахідкою в ній форамініфер Alveosepta person$ ata (T o b l e r), Torinosuella peneropliformis (V a b e et H a n z a w a). Така інтерпретація розрізу без жодних додаткових пояснень лише ставить під сумнів як правильність кореляції відкладів, так і визначень фауни, а також валідність раваCруської світи, оскільки вона була виділена саме у цій свердловині (доломітоC ангідритова товща в інт. 997—1194 м), де поC тужність її повинна досягати майже 200 м [28, 30]. Подібні суперечності щодо стратиграфічного місця раваCруської світи в інших розрізах лише переконують у відсутності чітко визначених криC теріїв для її виділення і кореляції. Зокрема, наC лежними до неї у неодноразово згаданій стратигC рафічній схемі [12] вважаються відклади у свердC ловині ПідлубиC100 в інт. 452—475 м, де знайдений такий же, як і в свердловині РаваC РуськаC1, комплекс форамініфер нижнього кімеC риджу. Згідно з іншими даними [24], у першій з цих свердловин в інт. 475—480 м розкрита нижнівська світа із типовим для титону комплекC сом палінозони Classopolis classoides. Крім того, титонський вік цих частин розрізу добре узгодC жується і з його геологічною кореляцією (рис. 2). При складанні регіональної стратиграфічної схеми юри Прикарпаття [12] деякі з виділених раніше світ [29, 31] були замінені іншими, але це не забезпечило її дієвості, оскільки при цьому не були усунені недоліки попередніх схем, а заміни і доповнення зроблені без дотримання вимог Стратиграфічного кодексу. Зокрема, у 1962 р. Я. М. Сандлер виокремив товщу спікулових та рифових вапняків, доломітів і доломітизованих вапняків потужністю 300—500 м у розрізах на площах Підлуби, Рудки, Коханівка та інших у підлубенську світу, яку зіставив із келовеємCоксC фордом [29, 31]. Беручи до уваги вказану поC тужність світи і потужність повних розрізів юри в регіоні, можна не сумніватися у тому, що вона, крім келовейських та оксфордських, повинна охоплювати також і відклади кімериджу й титону. Така ж за віком (оксфорд) і літологічним складом товща, розкрита на тих же площах (Підлуби, РудC ки, Північні Мединичі), вважається типовою і для рудківської світи, виділеної одночасно з попеC редньою В. М. Утробіним [12, 31, 34]. Зазначимо, що рифогенні вапняки, за наявністю яких були виокремлені згадані світи, вважаються основниC ми складовими й опарської світи [12]. Вона також виділена без зазначення стратотипу, але вваC жається, що до її обсягу входять відклади кімеC риджуCтитону. Якщо ж узяти до уваги, що поC тужність світи (понад 1000 м) може значно переC вищувати у свердловинах потужність повного розрізу юри — а це підтверджено приєднанням до неї [12] відкладів безсумнівно батськогоCоксC фордського віку у свердловинах ВерчаниC1 (1825—1840 м) і КоханівкаC1 (1410—1830 м), — то стає очевидною стратиграфічна тотожність трьох згаданих світ. Оскільки у відкладах оксфоC рдського і кімериджCтитонського віку "встановC лений однотипний склад основних груп і видів спор і пилку, об'єднаних у єдиний спороCпилкоC вий комплекс" [12, с. 27], впевнене визначення належності окремого фрагмента розкритого розрізу у рифогенних фаціях до певного ярусу чи до котроїсь із згаданих світ не може викликати жодної довіри. Тим більше, якщо на той час не буC ло методики для проведення кореляції близько розміщених свердловин також і за матеріалами електрокаротажу. Згідно з нормами СтратигC рафічного кодексу, опарська світа може бути лиC ше пізнішим синонімом підлубенської, а при вирішенні питання щодо валідності останньої з них чи рудківської необхідно керуватися лише правилом пріоритету, яке діє з 1956 р. При цьому треба також зважати на те, що стратиграфічні обC сяги підрозділів (світ), виділених за літологічниC 104 ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2009. № 3 ми (фаціальними) ознаками, не всюди є однакоC вими і їх не можна обмежувати ізохронними часоC вими рамками, особливо на підставі спорадичC них визначень фауністичних решток. Але не можC на збільшувати обсяги світ приєднанням до них відкладів з різко відмінними фаціальноCлітоC логічними особливостями. Наприклад, якщо у первісному розумінні сокальська світа мала доC сить чітке визначення, оскільки об'єднувала лаC гунноCконтинентальні різноколірні та озерноCбоC лотні вугленосні фації локального поширення [30], то пізніше [12] приєднання до неї (всупереч вимогам Стратиграфічного кодексу) розкритих свердловиною РаваCРуськаC2 в інт. 1166—1187,5 м генетично інших (морських) відкладів позбавило її основної обов'язкової для такої літостратигC рафічної одиниці ознаки — фаціальної споріднеC ності складових частин. Внесенням у стратиграфічну схему мальму такого біостратиграфічного підрозділу, як гориC зонт [12], з ототожненням обсягів "рудківського", "раваCруського" та "нижнівського" горизонтів з оксфордським, кімериджським і титонським яруC сами фактично було дискредитовано самі понятC тя "ярус" і "горизонт". Як ці підрозділи, так і зони повинні мати ізохронні межі, які зафіксовані у стратотипових розрізах і не можуть зміщуватиC ся поза ними. Але при виділенні згаданих гориC зонтів, як і світ, обсягам яких вони відповідають, та зон [17] жодна з меж не була визначена у розрізі. Відображення значних мінливостей поC тужностей світ (від 10—20 до 200—400 і навіть 800 м, що значно перевищує потужність всієї юрської товщі у регіоні) у стратиграфічній схемі було визнанням як доведеного факту гіпотези про існування значних перерв у седиментогенезі та пізніших розмивів юрських відкладів на різних рівнях. Використання такої схеми при геологопоC шуковому плануванні скеровувало всі зусилля геC ологівCпрактиків на пошуки перспективних струкC тур у юрі (зокрема, рифів), в той час як збільшенC ня потужностей окремих товщ тут зумовлене ізохронним фаціальним заміщенням, що вимагає інших методик пошуків. Поширені у юрській товщі рифогенні утвоC рення становлять значний інтерес для пошуків нафти і газу на Прикарпатті. За останні роки опубліковано декілька робіт, у яких наведено інформацію про літологію, палеонтологію та про деякі особливості будови утворень, які мають озC наки рифогенних. У зв'язку з цим було запропоC новано [13] внести до стратиграфічної схеми доC повнення, які відобразили би весь фаціальний ряд відкладів. Зокрема, передрифові утворення оксфорду, кімериджу та титону виокремлені відповідно у бонівську, моранцівську і каролінсьC ку світи. Як стратотиповий розріз для бонівської світи запропонований інт. 2770—2952 м у свердC ловині Південна КоханівкаC1, у якому розкриті аргіліти й коричневоCсірі доломітизовані сховаC нокристалічні вапняки з прошарками алевролітів у нижній частині розрізу. З цим розрізом також були зіставлені подібні відклади у свердловинах БортятинC1 (2410—2496 м), КаролінаC6 (3025— 3110 м) та ПодільціC1 (2897—2990 м). ОксфоC рдський вік їх підтверджувався знахідкою Cadosina fusca W a n n e r, C. semiradiata W a n n e r, Globochaete alpina L o m b a r d, Globuligerina oxfordiana (G r i g e l i s), Trocholina aff. alpina (L e u p.). При виділенні згаданих світ було зауваC жено, що, оскільки винос керна обмежений, їх стратиграфічні межі контролюються промислоC воCгеофізичними параметрами. Але саме з порівняння розрізів за цими параметрами чітко видно, що у різних свердловинах — це розрізнені і різновікові відклади, які не можуть складати єдине геологічне тіло. Якщо у свердловині ПодільціC1 вік віднесених до бонівської світи відкладів визначений правильно, то у стратотиC повому розрізі до її обсягу входять, крім оксфоC рдських, також і келовейські та батські відклади, у свердловині КаролінаC6 — лише байоські та батські (рис. 3). Цілком зрозуміло, що у сусідніх свердловинах утворення одного і того ж часового проміжку моC жуть належати до різних фацій, а отже, і до різних, але ізохронних світ. Проте відклади у свердловині Південна КоханівкаC1 в інт. 2770—2952 м (тобто стратотип бонівської світи) вважаються належниC ми до передрифових утворень оксфордського ярусу, в той час як у свердловині КоханівкаC1 риC фогенні утворення навіть нижчого (а це чітко видC но з порівняння розрізів) стратиграфічного рівня (інт. 1804—1830 м) як найнижча частина опарської світи зіставляються за знахідкою форамініфер Alveosepta із кімериджем. Моранцівська світа, хоч і виділена за літоC фаціальними ознаками, також прирівняна за обC сягом до цілого кімериджського ярусу. Як стратоC типовий для неї визначений розріз потужністю 373 м у свердловині МоранціC1 (інт. 2610—2983 м), складений "вапняками біогермовими (спікулосC терастровими) глинистими й алевритистими, які переходять у слабодоломітизовані вапняки та алевритисті мергелі, з прошарками алевритових аргілітів і вапнякових гравелітів" [13, с. 160]. АвC тори вважають, що до цієї ж світи належать і відклади, розкриті у свердловинах КаролінаC6 (2539—3020 м), ПодільціC1 (2480—2897 м), ЛетC нянськаC1 (2270—2430 м), ВолощанськаC1 (2244—2378 м). Проте навіть з порівняння лише вказаних розрізів видно, що стратон, подібно до бонівської світи, об'єднує різновікові відклади (рис. 3). Якщо ж зіставити їх з розрізами, в яких межі того чи іншого ярусу обґрунтовані [25], як наприклад у свердловинах Північні МединичіC6 105ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2009. № 3 (підошва титону на глибині близько 1730 м), УгерськеC7 і ПідлубиC110 (покрівля титону на глиC бинах відповідно 1814 та 786 м), то стає очевидC ним, що до моранцівської світи входять відклади від бату (КаролінаC6) до титону (МоранціC1, КаC ролінаC6) і навіть частина крейдових (понад 140 м у свердловині ПодільціC1). Таким чином, фаціальC но подібні й одновікові відклади, описані необгC рунтовано в одних свердловинах у складі бонівської світи, в інших — моранцівської, стали різновіковими. Водночас різновіковими у страC тиграфічній схемі показані також відклади у сусідніх розрізах, які насправді є ізохронними, але представлені відмінними фаціями, а отже, оправдано віднесені до різних світ (одного і того ж часового інтервалу). Зауважимо, що такі, нібиC то надійно обгрунтовані, стратиграфічні поділи стали підгрунтям тектонічних та палеогеогC рафічних реконструкцій [16, 33]. Описана за стратотиповим розрізом у свердC ловині КаролінаC6 (2010—2530 м) каролінська світа нібито підстелюється моранцівською світою і перекривається безпосередньо міоценом. Її розріз потужністю 520 м складений здебільшого вапняками різних типів (органогенноCуламковиC ми, дрібнозернистими, пелітоморфними, грудкуC ватими, глинистими, нерідко доломітизованими) з незначною кількістю прошарків аргілітів. Проте при зіставленні цього розрізу із неодноразово згаданими, в яких обгрунтоване положення нижньої межі крейди, а також із розрізом у свердC ловині ПідлубиC100, чітко видно, що каролінська світа, за винятком найнижчих 30 м (з одним лише виносом керна), охоплює товщу відкладів, моC лодших від юрських (рис. 3). З цього, у свою черC гу, стає зрозумілою причина виникнення перекоC нань [33] про розмив на деяких ділянках крейди і частини юри та про значні, у півториCдва рази більші від повних розрізів юри у свердловинах, потужності окремих стратонів. До цього треба додати, що подані авторами описи порід та їх текстур не завжди характеризуC ють типові рифові та передрифові фації. Крім тоC го, в описах фаціальних зон та поширених у них відкладів допускаються довільні тлумачення термінів, зокрема, таких як "внутрішня передриC фова" зона [13], довільні інтерпретації генези відкладів, наприклад "вапняки біогермні губкові (спікулові)" вважаються чи не єдиним індикатоC ром біогермів [16]. Нагадаємо, що принциповою відміною органогенних побудов (біогермів) від пластів і лінз органогенних карбонатних порід іншого походження є їх утворення як твердих тіл, починаючи від зародження, зумовлене діяльністю організмів, здатних створювати стійкий каркас. Але при характеристиці "опарського бар'єрного рифу" ні такі організми, ні власне рифогенні пороC ди не згадуються, навіть при описі розрізу у свердловині Північні МединичіC6, у якій, "поCперC ше, рифове тіло розкрите нею повністю, а поCдруC ге, буріння проводилося з практично повним відбором керна, що дає можливість простежити безперервний розріз органогенної споруди від її зародження, її будову та еволюцію в часі до пракC тично кінцевої стадії існування" [1, с. 116]. Таким чином, нечіткість при виділенні страC тонів та їх складових частин, надто широкі узаC гальнення палеонтологічних (часто спорадичних) даних, нехтування теоретичними основами страC тиграфії та досвідом подібних досліджень [19, 26] зумовили те, що всі світи, які виділені як страC тиграфічні підрозділи юри у Передкарпатському прогині, не можуть вважатися валідними регіональними стратонами цієї системи. ЗокреC ма, бортятинська, комарнівська, подолецька та мединицька світи складені відкладами нижньоC палеозойськими, каролінська — молодшими від юрських (рис. 1, 3). Світи коханівська, рудківська, яворівська, опарська, сокальська і раваCруська виділені без визначення стратотипів, а їх обсяги у різних свердловинах здебільшого визначені довільно і не піддаються однозначній кореляції. Нижнівська світа, що виділена у конкретних відслоненнях, може використовуватися як місцеC вий стратон (без поширення на територію прогиC ну), проте вимагає уточнення обсягу. Які ж фактичні дані можна вважати такими, що беззаперечно підтверджують правильність зроблених у статті висновків щодо кореляції відкладів юри Передкарпаття? — Такими можуть бути наступні: 1. Незмінність потужностей ізохронних (не літологічних) підрозділів і товщ кембрію, орC довику та юри на всій південноCзахідній окраїні СхідноCЄвропейської платформи. 2. Палеонтологічне та літологічне обґрунтуC вання положення межі юри з палеозоєм у свердC ловинах КамінськаC1 (2709 м), БогородчаниCПаC рищеC58 (2130 м), ВерчаниC1 (1960 м), Північні МединичіC37 (2350 м), ЮріївськаC1 (2633 м), РосівськаC1 (3414 м), КоханівкаC1 (1917 м), ЛюC бачівC2 (1505 м) та підошви крейди у свердловиC нах УгерськеC7 (1814 м), ПідлубиC100 (368 м), РаC ваCРуськаC1 (917 м). Зіставленням розрізів згаC даних свердловин доходимо висновку, що потужність юрської товщі в них не перевищує 600 м. Зазначимо, що майже таку ж потужність (615 м) для юри у свердловині УгерськеC7 подано також у роботі [30]. 3. Палеонтологічне обгрунтування ярусного поділу розрізу юри у свердловині ЛюбачівC2, згідно з яким потужність її підрозділів визначена в обсязі [35]: байос — 90 м, бат — 100 м, келовей — 50 м, оксфорд — 150 м. Не викликає сумнівів обгC рунтована за розрізом у свердловині ОльштинC ІГ1 потужність кімериджу — близько 110 м [6, 7]. 106 ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2009. № 3 Автори вважають своїм обов'язком вислоC вити щиру подяку старшому науковому співC робітнику УкрНДГРІ Ю. Р. Карпенчуку, який надав неоціненну допомогу у процесі збору фактичних матеріалів та брав участь в обговоренні результатів досліджень на окремих етапах їх проведення. 1. Анікєєва О. В. Мікрофаціальна характеристика верхньоюрських рифогенних утворень ПередкарC патського прогину (на прикладі свердловини Північні МединичіC6) // Геологія і геохімія горюч. коC палин. — 2000. — № 1. — С. 116—123. 2. Буров В. С., Вишняков И. Б., Карпенчук Ю. Р. К вопC росу о литостратиграфическом подразделении и условиях накопления юрских отложений ПредкарC патья и ВолыноCПодолии // Геол. журн. — 1983. — № 4. — С. 130—136. 3. Гоцанюк Г. І., Лещух Р. Й. Нові знахідки головоногих молюсків в юрських відкладах Зовнішньої зони ПеC редкарпатського прогину // Проблеми палеонтоC логії та біостратиграфії протерозою і фанерозою України. — К., 2006. — С. 92—98. 4. Дмитриева Р. С., Сандлер Я. М., Сень А. П. О келловейC оксфордских отложениях западных областей УССР // Геология и нефтегазоносность территории УССР. — Тр. УкрНИГРИ. — 1963. — Вып. 5. — С. 246—250. 5. Дригант Д. М. Нижній і середній палеозой ВолиноC Подільської окраїни СхідноCЄвропейської платC форми та Передкарпатського прогину // Наук. зап. ДПМ НАН України. — 2000. — Т. 15. — С. 24—129. 6. Дригант Д. Про палеонтологічне обгрунтування обC сягу та ярусного поділу юрських відкладів південC ноCзахідної облямівки Східноєвропейської платC форми // Палеонтол. зб. — 2002. — № 34. — С. 128—133. 7. Дригант Д. М. До проблеми кореляції розрізів юрських відкладів у Передкарпатті зокрема та на південноCзахідній окраїні Східноєвропейської платC форми взагалі // Пр. Наук. тCва ім. Шевченка. — 2007. — Т. 19. — Геол. зб. — С. 5—17. 8. Дригант Д. М., Карпенчук Ю. Р. Стратиграфія кембрійських відкладів Передкарпатського прогиC ну // Наук. зап. ДПМ НАН України. — 1997. — Т. 13. — С. 94—113. 9. Дригант Д. М., Константиненко Л. І. Новий рід триC лобітів із кембрію Передкарпаття // Палеонтол. зб. — 2001. — № 33. — С. 28—31. 10. Дулуб В. Г. К вопросу о границе между оксфорC дским и кимериджским ярусами югоCзападной окC раины Русской платформы // Геология и нефтегаC зоносность территории УССР. — Тр. УкрНИГРИ. — 1963. — Вып. 5. — С. 251—258. 11. Дулуб В. Г. Юрские пестроцветные образования ВолыноCПодольской окраины Русской платформы // Геология и нефтегазоносность ВолыноCПоC дольской окраины Русской платформы. — Тр. УкрC НИГРИ. — 1964. — Вып. 9. — С. 101—105. 12. Дулуб В. Г., Бурова М. И., Буров В. С., Вишняков И. Б. Объяснительная записка к региональной стратигC рафической схеме юрских отложений ПредкарпаC тского прогиба и ВолыноCПодольской окраины ВосточноCЕвропейской платформы / УкрНИГРИ. — Л., 1986. — 58 с. 13. Дулуб В. Г., Жабіна Н. Ж., Смирнов С. Є. УдосконаC лення стратиграфічної схеми юри Передкарпаття // Нові дані з геології та нафтогазоносності УкC раїни. — Львів, 1999. — С. 156—163. 14. Дулуб В. Г., Терещук Ф. С. Представители милиоC лид из юрских отложений югоCзападной окраины Русской платформы // Геология и нефтегазоносC ность ВолыноCПодольской окраины Русской платC формы. — Тр. УкрНИГРИ. — 1964. — Вып. 9. — С. 106—111. 15. Жабіна Н. М. Біостратиграфія верхньоюрських відкладів Передкарпаття // Еволюція органічного світу як підгрунтя для вирішення проблем стратигC рафії. — К., 2002. — С. 41—43. 16. Жабіна Н. М. Оксфордські рифогенні відклади у ПеC редкарпатті // Теоретичні та прикладні аспекти суC часної біостратиграфії фанерозою України. — К., 2003. — С. 84—86. 17. Жабіна Н. М. Біостратиграфія верхньої юриCнеокоC му Українського Передкарпаття за форамініфераC ми і тинтинідами // Палеонтологічні дослідження в Україні: історія, сучасний стан та перспективи. — К., 2007. — С. 140—145. 18. Кир'янов В. В. Про кембрійські відклади БільчеCВоC лицької зони Передкарпатського прогину // Геол. журн. — 1995. — № 3—4. — С. 93—95. 19. Королюк И. К., Михайлова М. В., Равикович А. И. и др. Ископаемые органогенные постройки, рифы, методы их изучения и нефтегазоносность. — М.: Наука, 1975. — 236 с. 20. Лещух Р. Й., Бубняк І. М. Молюски середньоюрсьC ких відкладів Зовнішньої зони Передкарпатського прогину // Палеонтол. зб. — 1991. — № 28. — С. 30—34. 21. Лещух Р. Й., Шайнога І. В. Двостулкові молюски сеC редньоюрських відкладів Зовнішньої зони ПередC карпатського прогину // Геол. журн. — 2002. — Вип. 2. — С. 107—110. 22. Лещух Р. Й., Шайнога І. В. Нові представники малаC кофауни з юрських відкладів Зовнішньої зони ПеC редкарпатського прогину // Палеонтол. зб. — 2005. — № 37. — С. 47—52. 23. Овчаренко Ю. Х., Дулуб В. Г., Бурова М. І., Карпен$ чук Ю. Р. Комарнівська світа — новий елемент юрського розрізу зовнішнього борту ПередкарC патського прогину // Геологія і геохімія горюч. коC палин. — 1999. — № 1. — С. 13—20. 24. Огороднік М. Зональна шкала біостратиграфічних підрозділів титонуCсеноману Передкарпаття за палінологічними даними та перидинеєвими водоC ростями // Палеонтол. зб. — 2006. — № 38. — С. 65—71. 107ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2009. № 3 108 ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2009. № 3 25. Пастернак С. И., Улизло Б. М. Неоком Прикарпатья // Геология и геохимия горюч. ископаемых. — 1980. — Вып. 55. — С. 22—30. 26. Практическая стратиграфия. Разработка стратигC рафической базы крупномасштабных геологосъеC мочных работ / Под ред. И. Ф. Никитина, А. И. ЖаC мойды. — Л.: Недра, 1984. — 320 с. 27. Сандлер Я. М. До питання про вік темнокольорової товщі району Кохановки (Львівська область) // Геол. журн. — 1958. — Т. 18, вип. 4. — С. 111—112. 28. Сандлер Я. М. РаваCРусская опорная скважина. Опорные скважины СССР. 1. Восточные и западC ные области УССР // Тр. ВНИГНИ. — 1960. — Вып. 24. — С. 243— 283. 29. Сандлер Я. М. До характеристики юрських відкладів південноCзахідної частини Російської платформи і Передкарпатського прогину // Геол. журн. — 1962. — Т. 22, вип. 6. — С. 79—83. 30. Славин В. И., Добрынина В. Я. Стратиграфия юрсC ких отложений Львовской мульды и ПредкарпатсC кого краевого прогиба // Бюл. Моск. оCва испытаC телей природы. Отд. геологии. — 1958. — Т. 33, № 2. — С. 43—54. 31. Стратиграфія УРСР. Т. 7. Юра. — К.: Наук. думка, 1969. — 219 с. 32. Стратиграфія УРСР. Т. 3. Ч. 1. Кембрій. — К.: Наук. думка, 1972. — 142 с. 33. Тектоника Украины / Отв. ред. С. С. Круглов, Ф. К. Цыпко. — М.: Недра, 1988. — 254 с. — (Тр. УкрНИГC РИ; Вып. 36). 34. Утробин В. Н. Основные черты стратиграфии юрских отложений Предкарпатского прогиба и югоCзападC ной окраины Русской платформы // Докл. АН СССР. Геология. — 1962. — Т. 147, № 4. — С. 908—911. 35. Moryc W. Budowa geologiczna rejonu Lubaczowa // Rocznik Polskiego Towarzystwa Geologicznego. — 1961. — Т. 31. — Zesz. 1. — S. 47—83. Держ. природознав. музей НАН України, Стаття надійшла Львів 10.09.08 ECmail: drygant@museum.lviv.net Нац. унCт ім. Івана Франка, Львів ECmail: r_leshchukh@mail.ru

Сучасний стан стратиграфії та кореляції юри Прикарпаття

Institution

Ähnliche Einträge