Вуличне освітлення як складова модернізації міст України (ХІХ — початок ХХ ст.)

• Veröffentlicht in: Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
• Datum: 2017
• 1. Verfasser: Шевченко, В.В.
• Format: Artikel
• Sprache: Ukrainisch
• Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2017
• Schlagworte: Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії
• Online Zugang: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/124860
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Zitieren: Вуличне освітлення як складова модернізації міст України (ХІХ — початок ХХ ст.) / В.В. Шевченко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2017. — Вип. 26. — С. 156-170. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.

Зовнішнє освітлення — один із важливих елементів благоустрою міст.
 У Російській імперії стаціонарні вуличні ліхтарі з’явилися на початку
 ХVIII ст. В Україні першими в організації освітлення вулиць були Харків,
 Одеса, Київ та Чернігів. Пізніше Катеринослав став відомий тим, що у
 цьому місті (єдиному серед губернських центрів) при освітленні громадського простору відмовилися від гасу. Загалом на початку XX ст. переважна
 більшість міських поселень російської частини України у темну пору доби
 освітлювалися.
 Як джерела штучного світла спочатку використовували свічки, жир та
 олію, на зміну яким згодом прийшли гас, газ, електричний струм. Освітлювали міста, зазвичай, упродовж неповного року. Ліхтарі працювали за
 спеціальним графіком, розробленим з огляду на захід і схід сонця, а також
 фази Місяця. Обслуговували вуличні світильники наймані ліхтарники.
 Зовнішнім освітленням завідувала поліція.
 Освітлення стало одним із перших модернізаційних заходів щодо впорядкування міського простору. З’явившись на вулицях міст, воно виконувало не лише утилітарну функцію, а й набуло глибокого символічного змісту, ставши предметом гордості для мешканців, уособленням добробуту та кращого життя. External lighting has been and remains one of the important elements of the
 improvement of the city. The regular streetlights appeared in the Russian Empire
 in the early eighteenth century. In Ukraine, the first in the organization of street
 lighting were Kharkiv, Odesa, Kyiv and Chernihiv. Later, Katerynoslav became
 famous for the fact that in it (the only one among the provincial cities), kerosene
 was not used for illumination of public space. In general, the vast majority of
 Ukrainian urban settlements were lit at nighttime at the early of the XX century.
 As a source of artificial light originally used candles, animal fat and oil,
 which later was replaced by kerosene, gas and electricity. Cities were lit, usually
 during part of the year. The flashlights were used according to a special schedule,
 considering the sunrise and sunset, as well as the phases of the moon.
 Lamplighters were engaged in servicing street lamps. The police headed the
 external lighting, because its main task was to maintain peace and order. And as
 the street lighting function is primarily to ensure the safety of people in the dark
 hours of the day, it is subordinated to the same public authority.
 Lighting was one of the first modernization measures for the improvement of
 urban space. It performed not only a utilitarian function, but also acquired a
 profound symbolic meaning. It became a subject of pride, a personification of
 well-being and a better life for the townspeople.