"Сухий закон” у системі фінансової політики російської окупаційної влади на теренах Галичини і Буковини в період Першої світової війни
У статті розглянуто проблеми поширення вимог Указу російського імператора Миколи II від 22 серпня 1914 р. “Про продовження заборони продажу спирту, вина і алкогольних виробів для місцевого споживання в Імперії до закінчення війни” на окупованих російськими військами територіях Західної України пі...
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Назва видання: | Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/124861 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | "Сухий закон” у системі фінансової політики російської окупаційної влади на теренах Галичини і Буковини в період Першої світової війни / С.В. Орлик // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2017. — Вип. 26. — С. 171-182. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-124861 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1248612025-02-09T15:05:58Z "Сухий закон” у системі фінансової політики російської окупаційної влади на теренах Галичини і Буковини в період Першої світової війни The “prohibition law” in the system of financial policy of the Russian occupying authorities in the territories of Galicia and Bukovina during the World War First Орлик, С.В. Сторінки військової історії У статті розглянуто проблеми поширення вимог Указу російського імператора Миколи II від 22 серпня 1914 р. “Про продовження заборони продажу спирту, вина і алкогольних виробів для місцевого споживання в Імперії до закінчення війни” на окупованих російськими військами територіях Західної України під час Першої світової війни. Досліджено особливості нормативно-правового забезпечення процесу запровадження заборони виробництва та продажу спирту, алкогольних напоїв на окупованих територіях Галичини і Буковини. Розглянуто проблемні питання, які виникали під час здійснення контролю за дотриманням “сухого закону”. Визначено роль Управління фінансовими справами при військовому генерал-губернаторі Галичини у здійсненні контролю за дотриманням вимог окупаційної влади у сфері обігу алкогольних напоїв та пива. Звернуто увагу, що заборона виробництва і продажу алкогольних напоїв призводила до розорення перспективних платників податків, зруйнування алкогольної та броварської промисловості регіону, що спричинило масове тіньове винокуріння. Висвітлено факти зловживання службовим становищем представників місцевого повітового начальства. Доведено, що заходи російської окупаційної влади щодо заборони виробництва і продажу алкогольних напоїв на території Галичини і Буковини не досягли бажаного результату, а лише призвели до значних втрат бюджету у вигляді не сплачених акцизів. The article discloses the spread of requirements of the Decree of the Russian Emperor Nicholas II on August 22, 1914 “On the extension of the prohibition to sell alcohol, wine and alcoholic beverages for local consumption in the Empire before the end of the war” on the occupied territories of western Ukraine by the Russian troops during World War II. The special aspects of the regulatory process ensuring implementation of the prohibition of production and sale of alcohol and alcoholic beverages in the occupied territories of Galicia and Bukovina were studied. The problematic issues that arose during the verification of compliance with the “prohibition law” were considered. The role of Financial Affairs at the Military Governor-General of Galicia in monitoring the compliance with the prohibition of the occupying authorities in the sphere of alcoholic beverages and beer was determined. It was noted that the prohibition of the production and sale of alcoholic beverages stimulated the ruin of potential taxpayers, the destruction of alcohol and brewery industry of the region that led to massive shadow distillation. The facts of malpractice of county representatives of the local authorities were highlighted. It was proved that actions made by the Russian occupying authorities to prohibit the production and sale of alcoholic beverages in Galicia and Bukovina did not achieve the desired results, and only led to significant budget losses in the form of unpaid excise taxes. 2017 Article "Сухий закон” у системі фінансової політики російської окупаційної влади на теренах Галичини і Буковини в період Першої світової війни / С.В. Орлик // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2017. — Вип. 26. — С. 171-182. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 2307-5791 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/124861 336.226.211(470) “1914/1918” uk Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Сторінки військової історії Сторінки військової історії |
| spellingShingle |
Сторінки військової історії Сторінки військової історії Орлик, С.В. "Сухий закон” у системі фінансової політики російської окупаційної влади на теренах Галичини і Буковини в період Першої світової війни Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| description |
У статті розглянуто проблеми поширення вимог Указу російського
імператора Миколи II від 22 серпня 1914 р. “Про продовження заборони
продажу спирту, вина і алкогольних виробів для місцевого споживання в
Імперії до закінчення війни” на окупованих російськими військами територіях Західної України під час Першої світової війни. Досліджено особливості нормативно-правового забезпечення процесу запровадження заборони виробництва та продажу спирту, алкогольних напоїв на окупованих
територіях Галичини і Буковини. Розглянуто проблемні питання, які виникали під час здійснення контролю за дотриманням “сухого закону”.
Визначено роль Управління фінансовими справами при військовому генерал-губернаторі Галичини у здійсненні контролю за дотриманням вимог окупаційної влади у сфері обігу алкогольних напоїв та пива. Звернуто увагу,
що заборона виробництва і продажу алкогольних напоїв призводила до
розорення перспективних платників податків, зруйнування алкогольної та
броварської промисловості регіону, що спричинило масове тіньове винокуріння. Висвітлено факти зловживання службовим становищем представників місцевого повітового начальства. Доведено, що заходи російської
окупаційної влади щодо заборони виробництва і продажу алкогольних напоїв на території Галичини і Буковини не досягли бажаного результату, а лише призвели до значних втрат бюджету у вигляді не сплачених акцизів. |
| format |
Article |
| author |
Орлик, С.В. |
| author_facet |
Орлик, С.В. |
| author_sort |
Орлик, С.В. |
| title |
"Сухий закон” у системі фінансової політики російської окупаційної влади на теренах Галичини і Буковини в період Першої світової війни |
| title_short |
"Сухий закон” у системі фінансової політики російської окупаційної влади на теренах Галичини і Буковини в період Першої світової війни |
| title_full |
"Сухий закон” у системі фінансової політики російської окупаційної влади на теренах Галичини і Буковини в період Першої світової війни |
| title_fullStr |
"Сухий закон” у системі фінансової політики російської окупаційної влади на теренах Галичини і Буковини в період Першої світової війни |
| title_full_unstemmed |
"Сухий закон” у системі фінансової політики російської окупаційної влади на теренах Галичини і Буковини в період Першої світової війни |
| title_sort |
"сухий закон” у системі фінансової політики російської окупаційної влади на теренах галичини і буковини в період першої світової війни |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Сторінки військової історії |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/124861 |
| citation_txt |
"Сухий закон” у системі фінансової політики російської окупаційної влади на теренах Галичини і Буковини в період Першої світової війни / С.В. Орлик // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2017. — Вип. 26. — С. 171-182. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
| series |
Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| work_keys_str_mv |
AT orliksv suhijzakonusistemífínansovoípolítikirosíjsʹkoíokupacíjnoívladinaterenahgaličiniíbukovinivperíodperšoísvítovoívíjni AT orliksv theprohibitionlawinthesystemoffinancialpolicyoftherussianoccupyingauthoritiesintheterritoriesofgaliciaandbukovinaduringtheworldwarfirst |
| first_indexed |
2025-11-27T04:24:36Z |
| last_indexed |
2025-11-27T04:24:36Z |
| _version_ |
1849916111761440768 |
| fulltext |
Сторінки військової історії
171
Розділ ІІ
СТОРІНКИ ВІЙСЬКОВОЇ ІСТОРІЇ
УДК 336.226.211(470) “1914/1918”
С. В. Орлик
кандидат економічних наук, доцент, докторант,
кафедра етнології та краєзнавства,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
(м. Київ, Україна), svitlana.orlik@gmail.com
“СУХИЙ ЗАКОН” У СИСТЕМІ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ
РОСІЙСЬКОЇ ОКУПАЦІЙНОЇ ВЛАДИ НА ТЕРЕНАХ ГАЛИЧИНИ
І БУКОВИНИ В ПЕРІОД ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
У статті розглянуто проблеми поширення вимог Указу російського
імператора Миколи II від 22 серпня 1914 р. “Про продовження заборони
продажу спирту, вина і алкогольних виробів для місцевого споживання в
Імперії до закінчення війни” на окупованих російськими військами тери-
торіях Західної України під час Першої світової війни. Досліджено особ-
ливості нормативно-правового забезпечення процесу запровадження забо-
рони виробництва та продажу спирту, алкогольних напоїв на окупованих
територіях Галичини і Буковини. Розглянуто проблемні питання, які вини-
кали під час здійснення контролю за дотриманням “сухого закону”.
Визначено роль Управління фінансовими справами при військовому генерал-
губернаторі Галичини у здійсненні контролю за дотриманням вимог
окупаційної влади у сфері обігу алкогольних напоїв та пива. Звернуто увагу,
що заборона виробництва і продажу алкогольних напоїв призводила до
розорення перспективних платників податків, зруйнування алкогольної та
броварської промисловості регіону, що спричинило масове тіньове вино-
куріння. Висвітлено факти зловживання службовим становищем представ-
ників місцевого повітового начальства. Доведено, що заходи російської
окупаційної влади щодо заборони виробництва і продажу алкогольних напоїв
на території Галичини і Буковини не досягли бажаного результату, а лише
призвели до значних втрат бюджету у вигляді не сплачених акцизів.
© С.В. Орлик, 2017
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2017. Випуск 26
172
Ключові слова: Галичина, Буковина, Перша світова війна, “сухий закон”,
Російська імперія, алкогольні напої.
S. V. Orlyk
Ph.D. in Economy, Associate Professor,
Doctoral Candidate, Department of Ethnology and Local History,
Taras Shevchenko National University of Kyiv
(Kyiv, Ukraine), svitlana.orlik@gmail.com
THE “PROHIBITION LAW” IN THE SYSTEM OF FINANCIAL POLICY
OF THE RUSSIAN OCCUPYING AUTHORITIES IN THE TERRITORIES
OF GALICIA AND BUKOVINA DURING THE WORLD WAR FIRST
Abstract
The article discloses the spread of requirements of the Decree of the Russian
Emperor Nicholas II on August 22, 1914 “On the extension of the prohibition to
sell alcohol, wine and alcoholic beverages for local consumption in the Empire
before the end of the war” on the occupied territories of western Ukraine by the
Russian troops during World War II. The special aspects of the regulatory process
ensuring implementation of the prohibition of production and sale of alcohol and
alcoholic beverages in the occupied territories of Galicia and Bukovina were
studied. The problematic issues that arose during the verification of compliance
with the “prohibition law” were considered. The role of Financial Affairs at the
Military Governor-General of Galicia in monitoring the compliance with the
prohibition of the occupying authorities in the sphere of alcoholic beverages and
beer was determined. It was noted that the prohibition of the production and sale
of alcoholic beverages stimulated the ruin of potential taxpayers, the destruction
of alcohol and brewery industry of the region that led to massive shadow
distillation. The facts of malpractice of county representatives of the local
authorities were highlighted. It was proved that actions made by the Russian
occupying authorities to prohibit the production and sale of alcoholic beverages in
Galicia and Bukovina did not achieve the desired results, and only led to
significant budget losses in the form of unpaid excise taxes.
Keywords: Galicia, Bukovina, the First World War, “prohibition law”, the
Russian Empire, alcoholic beverages.
Питання впровадження “сухого закону” в Російській імперії ще напе-
редодні вступу її у Велику війну стало гостро і безкомпромісно. За
результатами своїх поїздок по деяких великоросійських губерніях протягом
1913 р., Микола II побачив “картини народної немочі”, яка значною мірою
була наслідком “нетверезого життя”. Вже 30 січня у 1914 р. цар написав
рескрипт міністру фінансів із завданням переглянути фінансову політику та
Сторінки військової історії
173
спрямувати її “до вишукування державних доходів, що добуваються з не-
вичерпних джерел національного багатства і від народної продуктивної
праці…”1. Мова йшла про один мільярд рублів втрат бюджету, які неминуче
матиме імперія у результаті запровадження заборони виробництва і продажу
алкогольних напоїв. Такий стан речей спонукав фінансове міністерство до
активних дій у пошуку нових резервів для покриття “бюджетної дірки” та
проведення податкових реформ. По суті, як зазначав сучасник того періоду
І. Михайлов, у імперського фінансового відомства не було відповідного
плану, але був заготовлений “... ряд проектів податкових реформ, які зали-
шилося привести у виконання”2. Одним з таких проектів був закон “Про
прибутковий податок”, який цар підписав 4 квітня 1916 р, а вступити у дію
він мав з 1 січня 1917 р. Ув’язавшись у війну, нічого не залишалося, як
підвищити ставки старих податків та запровадити нові військові податки і
збори та «включити станок» для друку інфляційних рублів. Так чи інакше,
питання впровадження “сухого закону” бумерангом вдарило по фінансах
Російської імперії. Разом із жандармським управліннями саме фінансові ор-
гани були уповноважені здійснювати контроль за дотриманням норм цього
закону як на території своєї імперії, так і в областях Австро-Угорської
імперії окупованих російськими військами у період Першої світової війни.
Метою нашої статті є розглянути механізми та способи контролю за
виробництвом і продажем спирту, алкогольних напоїв та пива на захоплених
територіях Галичини і Буковини.
Проблеми оподаткування виробництва й торгівлі алкоголем в україн-
ських губерніях Російської імперії розглядалися в працях учених ХІХ —
початку ХХ ст., зокрема монографіях Миколи Терського3 та Михайла
Фрідмана4. В історіографії міжвоєнної доби певні аспекти цього питання
висвітлювалися в працях Михайла Слабченка5. Проте фактично до початку
ІІІ-го тисячоліття, тобто до 2000-х років, дана проблема залишалася поза
увагою учених. Саме в цей час з’являються праці Володимира Гончарука6,,
———————
1 Михайлов И. А. Государственные доходы и расходы России во время войны.
Факты и цифры // Война и экономическая жизнь: очерки и материалы для характе-
ристики народного и государственного хозяйства в связи с войной. — Петроград:
типография “Правда”, 1917. — Вып. 5/7. — С. 13.
2 Там же. — С. 15.
3 Терский Н. С. Питейные сборы и акцизная система в России. Исторический очерк
и настоящее положение. — СПб.: Типография В. Киршбаума, 1890. — 252 с.
4 Фридман М. И. Винная монополия в России. — М.: Общество купцов и промыш-
ленников России, 2005. — 558 с.
5 Слабченко М. Є. Матеріали до економічно-соціальної історії України ХІХ ст. —
Т. 1. — Одеса: Державне видавництво, 1925. — 318 с.
6 Гончарук В. Я. Правове регулювання виробництва і обігу спиртних напоїв у Росій-
ській імперії в кінці XVIII — на початку ХХ ст. — Харків: НУВС, 2002. — 234 с.
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2017. Випуск 26
174
Віктора Жвалюка7, Василя Орлика8 та Валентини Шандри9. Водночас усі ці
праці стосуються проблем оподаткування виробництва й торгівлі алкоголем
в Наддніпрянській Україні в довоєнний період, а особливості реалізації
імперської політики в цій сфері в роки Першої світової війни ще не отримали
належного висвітлення. Питання впровадження “сухого закону” на окупо-
ваних російськими військами територіях Галичини і Буковини розглядалися
побіжно в контексті розгляду інших тем у працях І. Барана10, О. Олієв-
ського11.
Значною проблемою для російської окупаційної влади було встанов-
лення контролю за виробництвом та продажем алкогольних напоїв та спирту
на захоплених територіях Галичини і Буковини. На західноукраїнських
землях виробництво цієї продукції було доволі поширеним видом підприєм-
ницької діяльності, який забезпечував значні податкові надходження до
Австро-Угорської казни. У цьому питанні російська окупаційна влада вирі-
шила поширити своє законодавство на окуповані території. Як відомо, в
Російській імперії було заборонено продаж алкогольних напоїв по всій її
території на невизначений термін періоду війни, відповідно до Указу імпе-
ратора від 22 серпня 1914 р. “Про продовження заборони продажу спирту,
вина і алкогольних виробів для місцевого споживання в імперії до закінчення
війни”12.
Ще до появи спеціальних розпоряджень з даного питання, які б стосу-
валися саме окупованих російськими військами територій Галичини, окупа-
———————
7 Жвалюк В. Р. Податкові органи Російської імперії в Україні у другій половині
ХІХ — на початку ХХ ст.: Організаційно-правові засади діяльності. — К.: Атіка, 2001. —
176 c.
8 Орлик В. Питні збори в українських губерніях Російської імперії у першій чверті
ХІХ ст. // Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. — Київ, 2005. — Вип. 8. —
С. 175–187; Орлик В. М., Орлик С. В. Акцизи в українських губерніях Російської імперії
в дореформений період // Вісник податкової служби України. — 2007. — № 45. — С. 61–
63.
9 Шандра В. С. Генерал-губернаторства в Україні: ХІХ — початок ХХ століття. —
К.: НАН України, Ін-т історії України, 2005. — 427 с.
10 Баран І. В. Вплив бойових дій на становище міст і сіл Східної Галичини на по-
чатку Першої світової війни // Вісн. нац. ун-ту «Львів. політехніка». — 2009. — № 652. —
С. 46–55.
11 Олієвський О. Про деякі аспекти фронтового побуту російської армії під час
“Великої війни” (1914–1918 рр.) // Питання німецької історії. — Дніпропетровськ,
2015. — С. 9–16.
12 О продлении воспрещения продажи спирта, вина и вино-водочных изделий для
местного потребления в Империи до окончания военного времени: Указ императора
Николая ІІ от 22 августа 1914 г. // Собрание узаконений и распоряжений правительства,
издаваемое при Правительствующем сенате. — 1914. — Отд. 1. — № 248 (5 сентября). —
ст. №2348. — С. 3458.
Сторінки військової історії
175
ційна адміністрація, керуючись загальноімперським законодавством, засто-
сувала до власників фірми “Мусялович і Янек” у м. Львові непомірний
штраф у розмірі 3330 корон* за продаж у магазині всього двох пляшок
коньяку. Цей факт збурив підприємницьке середовище, тому військовий
губернатор, полковник С. Шереметьєв (займав цю посаду до середини ве-
ресня 1914 р.) віддав усне розпорядження начальнику місцевої поліції
“штрафувати винних у продажу міцних напоїв грошовим штрафом від 100 до
2000 корон”13. Пізніше, 17 вересня 1914 р., військовий генерал-губернатор
Галичини, генерал-лейтенант, граф Г. Бобринський підписав “обов’язкову
постанову” про “заборону в усіх населених пунктах Галичини продаж міц-
них напоїв, за виключенням пива, в розносному та розпивочному вигляді без
дозволу поліцейської влади. У м. Львові заборонено також і продаж пива”14.
Цією ж постановою передбачалося, що за порушення встановленої заборони
могла застосовуватися адміністративна відповідальність у вигляді ув’язнення
в тюрмі строком на три місяці або сплати штрафу до трьох тисяч рублів.
Уповноваженими за здійснення цих стягнень було призначено губернаторів
та львівського градоначальника. Оскільки в “обов’язковій постанові” було
зазначено, що розмір штрафу встановлювався до 3-х тис. руб., то залежно від
міри порушення застосовувався і розмір штрафу. З метою запобігання мож-
ливих порушень у сфері продажу алкогольних напоїв було вирішено опе-
чатати всі винні льохи при готелях і ресторанах, а також комори при еко-
номічних товариствах офіцерів15.
Оскільки у вищезазначеній “обов’язковій постанові” у м. Львові заборо-
нялася не тільки торгівля міцними алкогольними напоями, а й торгівля
пивом, то львівські виробники цього продукту були приречені на розорення.
У зв’язку з цим до військового генерал-губернатора зверталося керівництво
“Львівського акціонерного товариства броварів” з проханням, щоб їм до-
зволили продаж пива у м. Львові, хоча б у ресторанах та трактирах. Одно-
часно у цьому листі (від 3 жовтня 1914 р.) повідомлялося, що товариство
броварів припинило виробництво нового пива, але на час заборони у своїх
льохах мали 45 000 гектолітрів пива, вартістю біля 2-х млн корон. Зверталася
увага на те, що у разі не задоволення цього клопотання, львівські броварі
будуть змушені утилізувати значні залишки пива, що нанесе значних збитків
і призведе до розорення броварської промисловості у місті. Перевезти ж
залишки пива в інші міста Галичини, у яких дозволено продаж пива —
———————
* Корона — австрійська грошова одиниця, в 1914 р. відповідала вартості 0,3 ро-
сійського рубля (30 копійок).
13 Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України),
ф. 361, оп. 1, спр. 123, арк. 10.
14 Там само, арк. 1.
15 Там само, арк. 59.
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2017. Випуск 26
176
Броди, Тернопіль, Злочів та ін. було неможливо, через складну епідемічну
ситуацію та гігієнічні умови перевезення швидкопсувного продукту на
великі відстані16. Навіть той факт, що заборона продажу пива призведе до
ненадходження у бюджет Російської імперії сотні тисяч рублів акцизних
податків, не переконало військового генерал-губернатора Галичини Г. Боб-
ринського у доцільності задоволення клопотання львівських броварів17.
Під час другого вторгнення російських військ у Галичину і Буковину
було видано оновлену “обов’язкову постанову”, датовану 23 жовтня
1916 р.18, щодо заборони продажу в усіх населених пунктах спирту, вина,
горілчаних виробів та інших міцних напоїв з тією різницею, що пиво також
було включено до цього переліку. “Сухі порядки”, запроваджені російською
владою для свого війська і для місцевого населення захоплених територій,
змушували бажаючих випити знаходити замінники алкоголю та сурогати,
наприклад, одеколон. Проблема дефіциту одеколону зумовила видання до-
даткової “обов’язкової постанови” (квітень 1917 р.) про заборону продажу
одеколону без спеціальних дозволів на право цієї покупки. Зазначені дозволи
видавалися військовими комендантами міст та етапів, начальниками повітів
та начальниками міської поліції19. Відповідальність за недотримання вимог
зазначених постанов залишалася незмінною.
Раптове припинення виробництва спирту та алкогольних напоїв на вино-
курнях захоплених територій виявилося не простим завданням для окупа-
ційної влади. Це було пов’язано з тим, що більшість виробників міцних
напоїв вирощували сировину для її виробництва самостійно або здійснювали
гуртові закупи у значних обсягах і станом на місяць окупації (вересень)
необхідний врожай картоплі було зібрано і заготовлено. Припинення вироб-
ництва алкогольної продукції призвело б до знищення сировини. Лише у
Східній Галичині рахувалося біля 700 винокурних заводів для переробки на
яких засаджено картоплею 34 тис. гектарів угідь20. Тому до військового
генерал-губернатора посипалися масові звернення торговців, власників алко-
гольних складів та виробників алкогольних напоїв та пива з проханням
дозволити виробництво і продаж алкогольної продукції за спеціальними
дозволами21. Деякі виробники у своїх листах погоджувалися піддатися на
суворий контроль з боку місцевого начальства, аби тільки дозволили їм
переробити залишки сировини у готову продукцію (спирт), при цьому вони
зобов’язувалися спирт не продавати, а лише зберігати у запечатаному
———————
16 Там само, арк. 19–20 зв.
17 Там само, арк. 16–16 зв.
18 Там само, спр. 1127, арк. 7.
19 Там само, арк. 34.
20 Там само, спр. 40, арк. 4.
21 Там само, спр. 123, арк. 4, 12, 19, 26, 27, 30, 31, 33, 37, 41, 52.
Сторінки військової історії
177
вигляді або вивезти за кордон22. Мали місце і колективні клопотання від
сільськогосподарських товариств. Так, у серпні 1914 р. до окупаційної влади
звертався голова Галицького сільськогосподарського товариства у Львові,
директор Союзу землевласників О. Домбський, який від імені та за дору-
ченням власників маєтків, де знаходилися винокурні, та керуючих цими
заводами “покірно просив …дозволити привести до руху винокурні заводи
зимою 1914/15 року” і гарантував “забезпечити законний облік і збереження
ними виробленого спирту для подальшого продажу виключно монопольним
установам або для вивозу за кордон”23.
Зазвичай подібні звернення залишалися військовим генерал-губернато-
ром без задоволення. Але деякі винятки із правил, зокрема щодо надання
дозволів із виробництва спирту без права продажу до кінця війни, мали
місце. Так, графам Семинскому та Л. Пенінському* у вересні 1915 р. росій-
ською владою було дозволено розпочати виробництво спирту на їхніх
винокурених заводах, які знаходилися у селах Городкові, Сороки, Гримай-
лові та Іванівці, але за умови, що до кінця війни та без особливих дозволів
спирт продаватися не буде24.
Незважаючи на суворі заборони, зупинити виробництво спирту в Гали-
чині було важко. Алкогольні напої потрапляли навіть на передові позиції
російських військ. В окупаційної російської влади не було достатньої кіль-
кості наглядачів і контролерів для здійснення тотального контролю за вино-
курінням, а місцеві начальники і поліція не могли охопити значні території
під свій нагляд. У доповідній записці департаменту поліції від 20 листопада
1914 р. до міністра фінансів Російської імперії повідомлялося, що “люди, які
приїжджають до Києва зі Львова говорять, що в Галичині серед російських
солдат горілка доволі поширена і що встежити за її проникненням в армію
неможливо; серед населення горілка знаходиться в обігу, на думку галицьких
старожилів, навіть в більшій кількості, ніж то було до війни”, а “особливо у
Львові (де випадки появи горілки серед солдат найбільш часті), діє таємне
винокуріння в самих широких розмірах”25. Звичайно, у цій справі, на думку
поліцейських, важливу роль відігравало єврейське населення, яке мало
“улюблену справу варить горілку” і з її допомогою “тримати населення в
кабалі”. Саме євреї налагодили діяльність по створенню спеціальних заводів
———————
22 Там само, арк. 30, 54, 55.
23 Там само, арк. 2.
* Граф Лев Пенінський — член Австрійської Державної Ради, начальник Галичини
при австро-угорській владі.
24 Там само, арк. 8, 9, 12, 62.
25 Там само, арк. 44 зв.
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2017. Випуск 26
178
по переробці та очищенню денатурату і політури* у відносно чистий спирт26.
У м. Станіславі 4 квітня 1915 р. спіймали місцевого жителя Мойшу Штайн-
гурта, який продавав горілку російським солдатам за ціною шість рублів за
пляшку27. З метою посилення контролю та підвищення жорсткої відпо-
відальності із ставки головнокомандуючого арміями Південно-Західного
фронту була надіслана телеграма з вказівками самого верховного головно-
командуючого великого князя Миколи Миколайовича “віддавати під польо-
вий суд за законами військового часу, не обмежуючись ні кількістю, ні
суспільним статусом євреїв викритих у споюванні військ спиртними напоя-
ми” із застосуванням до них найбільш тяжких мір відповідальності28. У свою
чергу, з метою викорінення проблеми незаконного виробництва та продажу
спиртних напоїв, департамент поліції пропонував міністру фінансів Росій-
ської імперії вжити на окупованих територіях ряд заходів: посилити відпо-
відальність за винокуріння та продаж алкогольних напоїв; взяти під контроль
всі приватні винокурні заводи, направивши на них спеціалістів акцизного
департаменту; для технічних потреб використовувати не місцевий спирт, а
ввезений з Росії; заборонити, під страхом військового суду, ввезення спирту
з території Австрії; встановити видачу винагороди місцевому населенню за
надання необхідної інформації про факти порушення встановленого росій-
ською владою порядку у цій сфері; в окремих частинах окупованих тери-
торій, де не було розміщено російських військ легалізувати продаж алко-
гольних напоїв на розлив, для місцевого населення, але виключно з казенних
лавок29.
У січні 1915 р. помічник начальника тимчасового жандармського уп-
равління воєнного генерал-губернаторства в Галичині по Тернопільській
губернії під грифом “таємно” повідомляв своє керівництво про те, що за його
відомостями, в Галичині працює багато винокурних заводів, особливо в
Гусятинському повіті, де під виглядом варіння картоплі для годівлі худоби
вироблявся чистий спирт. Таке виробництво здійснювалося тільки вночі.
Готова продукція розливалася у пляшки, обмотувалися ганчірками і скла-
далися у порожні бочки від керосину. У подальшому зазначені бочки під
виглядом керосину направлялися на терени Російської імперії або в глибину
Галичини, аж до передових позицій російських військ30.
———————
* Політу́ра — спиртовий лак, що за об'ємом містить 10–20% плівкоутворювальної
речовини.
26 Там само.
27 Там само, ф. 365, оп. 1, спр. 186, арк. 3.
28 Там само, ф. 361, оп. 1, спр. 123, арк. 14, 15.
29 Там само, арк. 44.
30 Там само, ф. 365, оп. 1, спр. 30, арк. 41.
Сторінки військової історії
179
Жандармське управління військового генерал-губернаторства Галичини
виявило гуральні в с. Коцюбинчики та м. Копичинці Гусятинського повіту,
де здійснювалося нелегальне виробництво спирту. Поліції було відомо, що
на винокурному заводі у м. Копичинцях три рази на тиждень викурювали
спирт і вивозили його в глиб території Галичини і в прикордонні українські
губернії Російської імперії31. У перших числах січня 1916 р. [на новорічні
свята. — Авт.] із заводу с. Коцюбинчики “було вивезено 16 возів горілки, з
яких 12 повезли до Львова і далі, до розміщення російських військ, а 4 вози
направлені в Росію через різні” прикордонні пункти32. У доповідній записці
жандармського управління зазначалося, що з цього заводу горілка прода-
ється відкрито (за ціною 1 гульден за літер, а при покупці більше 50 літрів то
завод відпускає продукцію у свої залізні бочки) і за всім цим стоїть
безпосередньо Начальник Гусятинського повіту Карсторф. Саме він підозрю-
вався поліцією у «зловживаннях по службі і заступництві … винокуріння
майже на всіх заводах повіту»33. За даними поліції саме він змушував від-
пускати затриманих поліцією правопорушників з возами горілки, мотивуючи
що це денатурований спирт, та ще й змушував окремих власників гуралень,
за їхніми свідченнями, розпочинати виробництво спирту, обіцяючи їм свою
протекцію і сприяння, давав розпорядження на розпечатування і розпродаж
складів з горілкою, які були опечатані військовою владою34.
Для розкриття цих зловживань Тернопільський Губернатор розпорядився
здійснити раптові ревізії гуралень Гусятинського повіту і виїхав туди із
цілим штатом чиновників губернського управління і акцизного відомства. На
думку поліції, про цю ревізію був попереджений Начальник повіту Касторф і
більшість гуралень припинили свою діяльність. Лише декілька заводів було
спіймано на місці злочину таємного винокуріння, в т. ч. і гуральня графа
Казибродського в с. Коцюбинчики. У результаті цього рейду було затримано
13 осіб єврейської національності та графа Казибродського. Викритих у
винокурінні було піддано тюремному ув’язненню строком на три місяці без
права заміни відповідальності на сплату штрафу. Що стосується Начальника
Гусятинського повіту, то Губернатор “погрожував йому судом, а потім
вирішив залишити його на місці з останнім попередженням”35.
Подібні перевірки проводилися окружними фінансовими інспекторами
на підвідомчих їм територіях і часто вони були результативними. Так, у
винному погребі, покинутого власниками у м. Радауци Радауцького повіту
Чернівецької губернії знайшли 500 відер білого вина; на винокурному заводі
———————
31 Там само, арк. 145.
32 Там само, арк. 100.
33 Там само, арк. 103.
34 Там само, арк. 100, 127.
35 Там само, арк. 103 зв.
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2017. Випуск 26
180
у с. Рудка, знайшли 8000 відер спирту36. Популярним серед місцевого насе-
лення ставало і таємне самогоноваріння. У с. Красне Скалатського повіту
Тернопільської губернії у місцевого жителя Дмитра Мишки виявлено таємне
куріння горілки, про що складено протокол дізнання37.
На початку 1917 року з Подільської губернії та територію Галичини
почали завозитися солодові та безалкогольні напої (плодово-ягідні, медові
винні напої, сидр та квас), які мали значний попит серед споживачів. Місцеві
виробники пива, що припинили свої виробництва, відповідно до заборони,
дізнавшись, що таке ввезення було дозволено Начальником постачання армій
Південно-Західного фронту та Обласним комісаром Тимчасового уряду
Галичини і Буковини, почали масово звертатися до Обласного комісара
Тимчасового уряду Галичини і Буковини та Окружних фінансових управлінь
з клопотаннями про надання їм дозволів на виробництво солодових та без-
алкогольних напоїв. У своїх листах броварі обіцяли дотримуватися техно-
логії безалкогольного виробництва своїх напоїв: орендатор броварні в с. Гри-
майлів Скалатського повіту Ізідор Готесман у своєму листі зобов’язувався
“виробляти пиво того ж сорту, яке вироблялося в Подільській губернії”;
Іосиф Шаферель на своїх заводах у с. Залужу обіцяв дотримуватися рецеп-
тури безалкогольного напою “цей напій буде містити тільки воду, ячмінний
солод і дріжджі”, а оптові представники об’єднання “Солодовий напій або
пиво” брали на себе відповідальність платити подвійні штрафи, якщо буде
виявлено, що їхні роздрібні торгівці будуть продавати пиво з градусами
більшими ніж 1½; садовод і пасічник Фома Фондарис разом з інженерами-
хіміками Маріаном Пташеком й Іосифом Грушкевичем обіцяли розширений
асортимент безалкогольних напоїв на основі екологічно чистих продуктів і
води, які будуть корисні і військовим, і місцевим жителям Коломиї та ін.38.
Під час надання дозволів Управління фінансовими справами остерігалися,
що під виглядом цих напоїв могли продаватися і спиртні напої та різні
сурогати39. У своїх листах до окружних фінансових інспекторів Управління
фінансовими справами наголошувало про посилення контролю за вироб-
никами і продавцями цієї продукції за такими критеріями: 1) заклади повинні
мати відповідні дозволи місцевої владної адміністрації, 2) виробництво на-
поїв повинне здійснюватися під наглядом окружного фінансового управ-
ління, 3) напої повинні містити алкоголю менше 1½%, 4) для здійснення
замірів на місці виробництва чи торгівлі окружним інспекторам необхідно
мати при собі спиртометри з усім необхідним приладдям40. Управління
———————
36 Там само, ф. 377, оп. 1, спр. 64, арк. 17.
37 Там само, арк. 105–107.
38 Там само, спр. 60, арк. 20, 22, 27–27, 13–13 зв.
39 Там само, арк. 3.
40 Там само, арк. 10, 14.
Сторінки військової історії
181
фінансовими справами мало проблему з контролем за виробниками, особ-
ливо тих, які знаходилися у віддалених від повітів селах. В окремих таких
випадках у дозволах було відмовлено. Але були такі випадки, коли самі
виробники брали на себе зобов’язання відшкодовувати власним коштом
витрати “контрольного фінансового чиновника при своєму пивоварному
заводі”41, аби тільки отримати омріяні дозволи. Таке прохання було задо-
волено, вирішено, що “заводчик, який своєю заявою виявив бажання вносити
необхідну на утримання контролера суму в дохід казни”, мав платити її в
казначейство42.
Таким чином, російська влада терміновим примусовим способом запро-
ваджувала “сухий закон” на окупованих територіях Галичини і Буковини.
Російська окупаційна влада побоювалася, що місцеве населення споїть
російські війська, і це відобразиться на їхній боєздатності. Іншого способу
навести лад у дисципліні російських військ, ніж повна заборона виробництва
і продажу алкогольних напоїв як на території самої Російської імперії, так і
“в областях Австро-Угорщини зайнятих по праву війни”, військові началь-
ники не мали. Навіть втрати бюджету від несплати акцизних податків зі
спирту та алкогольних напоїв не стали перепоною для російської влади для
пошуку іншого способу вирішення цієї проблеми.
Відомо, що алкоголь вживали також австрійські і німецькі солдати —
“горілку возять за військами у Галіції євреї і продають австрійським і
німецьким солдатам….”43. Проте уряд Німеччини та Австро-Угорської імпе-
рії не вирішував цю проблему настільки радикально.
REFERENCES
1. Baran, I. V. (2009). Vplyv boiovykh dii na stanovyshche mist i sil Skhidnoi
Halychyny na pochatku Pershoi svitovoi viiny. Visnіk Nats. Un-tu "Lviv.
Politekhnika", 652, 46–55. [in Ukrainian].
2. Fridman, M. I. (2005). Vinnaya monopoliya v Rossii. Moscow: Obschestvo
kuptsov i promyishlennikov Rossii. [in Russian].
3. Honcharuk, V. Ya. (2002). Pravove rehuliuvannia vyrobnytstva i obihu spyrtnykh
napoiv u Rosiiskii imperii v kintsi XVIII — na pochatku ХХ st. Kharkiv: NUVS.
[in Ukrainian].
4. Oliievskyi, O. (2015). Pro deiaki aspekty frontovoho pobutu rosiiskoi armii pid
chas "Velykoi viiny" (1914–1918 rr.). Pytannia nimetskoi istorii, 9–16. [in
Ukrainian].
———————
41 Там само, арк. 23.
42 Там само, арк. 24.
43 Олієвський О. Вказ. праця. — С. 15.
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2017. Випуск 26
182
5. Orlyk, V. (2005). Pytni zbory v ukrainskykh huberniiakh Rosiiskoi imperii u
pershii chverti XIX st. Problemi ìstorìï Ukraïni XIX — počatku XX st., (8), 175–
187. [in Ukrainian].
6. Orlyk, V. M., & Orlyk, S. V. (2007). Aktsyzy v ukrainskykh huberniiakh
Rosiiskoi imperii v doreformenyi period. Visnyk podatkovoi sluzhby Ukrainy, 45,
61–63. [in Ukrainian].
7. Shandra, V. S. (2005). Heneral-hubernatorstva v Ukraini: XIX — pochatok
XX stolittia. Kyiv: NAN Ukrainy, In-t istorii Ukrainy. [in Ukrainian].
8. Slabchenko, M. Ye. (1925). Materiialy do ekonomichno-sotsiialnoi istorii Ukrainy
XIX st. (Vol. 1). Odesa: Derzhavne vydavnytstvo. [in Ukrainian].
9. Terskiy, N. S. (1890). Piteynyie sboryi i aktsiznaya sistema v Rossii. Istoricheskiy
ocherk i nastoyaschee polozhenie. SPb.: Tipografiya V. Kirshbauma. [in Russian].
10. Zhvaliuk, V. R. (2001). Podatkovi orhany Rosiiskoi imperii v Ukraini u druhii
polovyni ХІХ — na pochatku ХХ st.: Orhanizatsiino-pravovi zasady diialnosti.
Kyiv: Atika. [in Ukrainian].
|