Гімназії українських міст у період модернізації Російської імперії (кінець ХІХ — початок ХХ ст.)

• Опубліковано в: : Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
• Дата: 2017
• Автор: Милько, В.І.
• Формат: Стаття
• Мова: Українська
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2017
• Теми: Історія культури, науки та освіти
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/124863
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Гімназії українських міст у період модернізації Російської імперії (кінець ХІХ — початок ХХ ст.) / В.І. Милько // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2017. — Вип. 26. — С. 195-209. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.

Завершення статті. Початок див.: Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. — К., 2015. — Вип. 24. — С. 175–195; Там само. — 2016. — Вип. 25. — С. 222–240. Проаналізовано нормативно-правову базу, яка регулювала процес створення та розвитку гімназій у Російській імперії в пореформений період.
 Основну увагу акцентовано на аналізі специфіки управління середніми навчальними закладами, які діяли в українських містах. Розкрито вплив на цей
 процес міністерського чиновництва, земств, місцевих громад. Доведено
 наявність регіональної специфіки в розвитку гімназій: більша активність
 цього процесу в промислових районах Півдня України; переповнення тих
 закладів, які розташовувалися в губернських центрах (насамперед, Києві,
 Одесі, Харкові); боротьба із польським католицьким впливом на Правобережжі; вагома роль земств на Лівобережжі та Слобожанщині; активна
 меценатська допомога почесних попечителів у аграрних районах тощо.
 Посилення ролі міністерства в нагляді та контролі у 1870–1880-х рр. поєднувалося із нездатністю та небажанням відомства в повній мірі задовольнити запити населення. Відтак, наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.
 однією із головних проблем освітнього характеру для кожного повітового
 міста було відкриття власної гімназії. За її наявності — необхідність у
 реконструкції, ремонті або побудові нового приміщення, зважаючи на зростання кількості учнів. Найбільша активізація розвитку мережі гімназій в українських містах припала на другу половину 1870-х — 1880-ті рр., а
 також десятиліття напередодні Першої світової війни. Аналіз соціальної структури вихованців засвідчив поступове скорочення кількості дітей дворян, чиновників та духовенства, збільшення — міщан, купців і селян. The legal framework which had regulated the process of creation and development
 of gymnasium in the Russian Empire in the post-reform period was
 analysed. The basic attention was accented on the analysis of the specifics of the
 management in secondary educational institutions that operated in the Ukrainian
 cities. The influence on this process by the ministerial officials, zemstvos, local
 communities was revealed. It was proved the presence of regional specificity in the
 development of gymnasium: a lot of activity of this process in industrial areas of
 the South Ukraine; the overflow of establishments, which were located in provincial
 centers (especially in Kyiv, Odessa, Kharkiv); the struggle with the Polish
 Catholic influence on the Right Bank; the significant role of zemstvos on the Left
 Bank and Slobozhanshchyna; the active patronage of the honorary trustees in the
 agricultural areas etc. The strengthening of the Ministries’ role in supervision and
 control in 1870–1880-ies combined with the inability of the department to fully
 satisfy the requests of the population. Consequently, in the late XIX — early
 XX century, opening a private gymnasium was one of the main problems of
 educational character for each of the county-level cities. If there was the gymnasium
 — the main problem was the reconstruction, the repair, or the construction a new building, considering the increase in the number of students. The greatest activation of the gymnasiums’ development in the Ukrainian cities was in the second half of the 1870s — 1880s and decades before the First World War. The
 analysis of the social structure of children shows a gradual reduction in the children’s amount of the nobles, the officials and the clergy and the increase in the number of the burghers, the merchants and the peasants.