Проблеми українського наукового видання та шляхи їх подолання

Розглянуто ключові проблеми української наукової періодики та науки і освіти в цілому. Виділено системну проблему, наслідками якої є решта складностей у науково-інформаційній сфері України. Показано, що без вирішення системної проблеми боротьба з її наслідками є неефективною, а подолати її неможлив...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Наука України у світовому інформаційному просторі
Дата:	2017
Автор:	Лень, Є.Г.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2017
Теми:	Загальні питання діяльності наукового журналу
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/124999
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Проблеми українського наукового видання та шляхи їх подолання / Є.Г. Лень // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 14. — К.: Академперіодика, 2017. — С. 24-40. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-124999
record_format	dspace
spelling	Лень, Є.Г. 2017-10-13T14:19:30Z 2017-10-13T14:19:30Z 2017 Проблеми українського наукового видання та шляхи їх подолання / Є.Г. Лень // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 14. — К.: Академперіодика, 2017. — С. 24-40. — укр. XXXX-0077 DOI: doi.org/10.15407/akademperiodyka.337.024 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/124999 Розглянуто ключові проблеми української наукової періодики та науки і освіти в цілому. Виділено системну проблему, наслідками якої є решта складностей у науково-інформаційній сфері України. Показано, що без вирішення системної проблеми боротьба з її наслідками є неефективною, а подолати її неможливо шляхом прямого копіювання практик успішніших країн. Розглянуто шляхи подолання системної кризи та ряд кроків із розв’язання деяких її наслідків, що безпосередньо стосуються української наукової періодики. The key problems of Ukrainian scientific periodicals as well as of science and education in general are considered. A systemic problem is determined, which is the cause of the remaining complications in scientific and informational sphere of Ukraine. As shown, fighting against its consequences is ineffective without solving the systemic problem, but overcoming it is impossible solely by copying directly the practices of more successful countries. The ways of overcoming the systemic crisis and a number of steps to solve some of its consequences directly related to Ukrainian scientific periodicals are considered. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Наука України у світовому інформаційному просторі Загальні питання діяльності наукового журналу Проблеми українського наукового видання та шляхи їх подолання Problems of Ukrainian scientific publication and ways of overcoming them Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Проблеми українського наукового видання та шляхи їх подолання
spellingShingle	Проблеми українського наукового видання та шляхи їх подолання Лень, Є.Г. Загальні питання діяльності наукового журналу
title_short	Проблеми українського наукового видання та шляхи їх подолання
title_full	Проблеми українського наукового видання та шляхи їх подолання
title_fullStr	Проблеми українського наукового видання та шляхи їх подолання
title_full_unstemmed	Проблеми українського наукового видання та шляхи їх подолання
title_sort	проблеми українського наукового видання та шляхи їх подолання
author	Лень, Є.Г.
author_facet	Лень, Є.Г.
topic	Загальні питання діяльності наукового журналу
topic_facet	Загальні питання діяльності наукового журналу
publishDate	2017
language	Ukrainian
container_title	Наука України у світовому інформаційному просторі
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
format	Article
title_alt	Problems of Ukrainian scientific publication and ways of overcoming them
description	Розглянуто ключові проблеми української наукової періодики та науки і освіти в цілому. Виділено системну проблему, наслідками якої є решта складностей у науково-інформаційній сфері України. Показано, що без вирішення системної проблеми боротьба з її наслідками є неефективною, а подолати її неможливо шляхом прямого копіювання практик успішніших країн. Розглянуто шляхи подолання системної кризи та ряд кроків із розв’язання деяких її наслідків, що безпосередньо стосуються української наукової періодики. The key problems of Ukrainian scientific periodicals as well as of science and education in general are considered. A systemic problem is determined, which is the cause of the remaining complications in scientific and informational sphere of Ukraine. As shown, fighting against its consequences is ineffective without solving the systemic problem, but overcoming it is impossible solely by copying directly the practices of more successful countries. The ways of overcoming the systemic crisis and a number of steps to solve some of its consequences directly related to Ukrainian scientific periodicals are considered.
issn	XXXX-0077
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/124999
citation_txt	Проблеми українського наукового видання та шляхи їх подолання / Є.Г. Лень // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 14. — К.: Академперіодика, 2017. — С. 24-40. — укр.
work_keys_str_mv	AT lenʹêg problemiukraínsʹkogonaukovogovidannâtašlâhiíhpodolannâ AT lenʹêg problemsofukrainianscientificpublicationandwaysofovercomingthem
first_indexed	2025-11-25T23:28:36Z
last_indexed	2025-11-25T23:28:36Z
_version_	1850581165277184000
fulltext	24 Є.Г. Лень д-р фіз.-мат. наук, професор, пров. наук. співроб. Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова НАН України, відповідальний секретар редколегії журналу "Металлофизика и новейшие технологии" e-mail: len@imp.kiev.ua ПРОБЛЕМИ УКРАЇНСЬКОГО НАУКОВОГО ВИДАННЯ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ https://doi.org/10.15407/akademperiodyka.337.024 Розглянуто ключові проблеми української наукової періодики та науки і освіти в цілому. Виділено системну проблему, наслідками якої є решта склад- ностей у науково-інформаційній сфері України. Показано, що без ви рі- шення системної проблеми боротьба з її наслідками є неефективною, а по- долати її неможливо шляхом прямого копіювання практик успішніших кра- їн. Розглянуто шляхи подолання системної кризи та ряд кроків із розв’я- зання деяких її наслідків, що безпосередньо стосуються української науко- вої пе ріодики. Ключові слова: наукове періодичне видання, науковий журнал, інформацій- на інфраструктура, науково-технічна сфера. Інформація та структури, що її генерують і поширюють, є голов- ними елементами, які зв’язують в єдине ціле сучасний глоба- лізований світ. Створення умов для швидшої та масштабнішої генерації соціально та економічно значущої інформації та роз- витку інфраструктури, яка це забезпечує, визначають шлях най- більш розвинених країн світу у майбутнє. Розвиток інформа- ційних технологій не тільки призвів до прискореного зростання кількості інформації, полегшив доступ споживача до неї та надав можливіть майже кожному стати і генератором, і розповсюджу- вачем будь-якого контенту, але й створив низку проблем. Як і має бути, недоліки швидкого прогресу є оберненою стороною його переваг. Першою проблемою стала неможливість одній людині охопити увесь потік інформації, навіть у певних вузьких сферах діяльності. Це підсилило тенденції до зростання кооперації та подальшого розділення праці, що, у свою чергу, знову приско- рило процес генерації інформації. Це висунуло на перший план іншу проблему — якість інформації. Під якістю ми розуміємо не 25 Проблеми українського наукового видання та шляхи їх подолання стільки якість подання інформації, скільки її достовірність, актуальність та значущість. Відбір якісної інформації став на сьогодні одним із найважливі- ших і найскладніших завдань інформаційного суспільства. Найбільші об’єми соціально та економічно значущої інформації гене- рує науково-технологічна сфера, а фільтром якісної інформації відповід- ного спрямування має слугувати наукова періодика. На цьому тлі, здавало- ся б, немає потреби окремо обговорювати важливість наукової періодики для сучасності та майбутнього, але з огляду на доступність засобів поши- рення інформації та на кількість періодичних видань, що називаються на- уковими, до насправді наукової періодики висуваються додаткові жорсткі вимоги. У сучасному мережевому світі збір, сортування, редагування та публікація (у тому числі електронна) інформації традиційними наукови- ми виданнями набуває сенсу лише за умови забезпечення ними якісного рецензування. Не дивлячись на колосальний попит на якісну науково-технічну інфор- мацію, більшість наукових видань у всьому світі стикалися або стикаються практично з однаковими проблемами — це складності роботи з людьми, наповнення портфеля, забезпечення якості та актуальності робіт, техноло- гічності поширення науково-технічної інформації, підвищення статусу ви- дання. Однак видання, що домоглися розв’язання цих проблем та обрали одну з кількох поширених моделей фінансування своєї діяльності, мають непогані перспективи на розвиток та прибуток. Проте закордонні практики чомусь не спрацьовують на теренах Ук- раї ни. Існує безліч причин, на яких традиційно наголошують практично усі, хто намагається змінити на краще ситуацію з українською науковою пе ріодикою та наукою і освітою уцілому. Однак головна проблема досі за лишається неусвідомленою на рівні публічної полеміки. Це системна проб лема, яка полягає у відсутності помітного внутрішнього попиту на нау кову інформацію та на тих, хто її генерує, розповсюджує і використо- вує. При цьому, відсутність рефлексії з цього приводу є цілком законо- мірною, оскільки люди, які розуміють важливість науки і освіти для будь- якої країни, що не задовольняється статусом ресурсного придатку більш розвинених країн, прагнуть за вищеозначених умов переконувати громад- ськість і можновладців у доцільності фінансування своєї діяльності, а не констатувати факт відсутності попиту на її результати. Але обмеженість рефлексії призводить до відсутності розуміння дійсного стану української науково-технічної сфери, реальних причин її занепаду та дієвих кроків щодо її реорганізації. Окрім системної проблеми та нерозуміння, як і для чого в Україні за- йматися наукою в цілому та видавати наукову періодику зокрема, існує й низка вторинних проблем. Спробуємо в цій роботі не лише надолужити пробіли у рефлексії системної проблеми, а й розглянути деякі її наслідки та шляхи їх подолання. Почнемо з найбільш загальних наслідків, а саме з обмеженості кириличного контингенту високорейтингових авторів (звісно, 26 Є.Г. ЛЕНЬ не для мовознавців, істориків і т. п.) і рецензентів через їхній відтік до англо- мовного середовища, відсутності вибору моделі фінансування та мізерності внутрішнього ринку наукової літератури. Відразу варто зазначити, що глибина та складність уже озвучених проб- лем незаперечна, як і обмеженість ресурсів для їхнього розв’язання та не- бажання можновладців цим займатися. Проте саме сьогодні є сенс вести розмову про ці проблеми і сподіватися на їхнє подолання саме в Україні. Оскільки а ні в інших країнах, що мають подібні проблеми, наприклад у Росії, а ні в самій Україні, якою вона була ще п’ять років тому, немає чи не було сприятливих умов для вирішення цих та пов’язаних з ними проблем. Надія на успіх, як це не дивно, обумовлена загальносвітовою неста- більністю. Яка, у свою чергу, пов’язана з тим, що світ неспинно, але стриб- коподібно, змінюється і якраз у наш час досяг порогу чергового стрибка, який є проявом фазового переходу до нових суспільно-економічних від- носин. Якщо раніше, умовно кажучи в історичному "вчора" людства, пре- валював натуральний обмін, що визначав відповідні суспільні відносини, які його підтримували, то в історичному "сьогодні" у всіх товарів з’явився грошовий еквівалент, та і самі гроші стали товаром і залежно від опти- мальності їхнього обігу визначають той чи інший соціально-економічний устрій, який знову ж таки підтримує відповідний саме йому тип обігу гро- шей (рис. 1). Тому вислів "гроші роблять гроші" є справжньою візитівкою епохи, що відходить. При цьому неоднорідність розвитку різних країн сві ту призвела до їхнього широкого розкиду за ступенем близькості до нового фазового стану. Так, розвинені країни умовного Заходу, які розвили най- ліпшу на сьогодні інформаційно-комунікаційну інфраструктуру, упритул наблизилися до стану, коли на заміну грошам прийде суспільно та еко- номічно корисна інформація, яка тільки і буде спроможна прискорено ге нерувати все нову і нову інформацію. У той же час, країни на кшталт Ук раїни, які за різних причин залишили у своїй соціально-економічній структурі велику частку вже "вчорашніх" натуральних відносин і лише роз- почали розвивати грошові відносини, але здебільшого як різновид барте- ру, перебувають досить далеко від уявної межі фазового переходу до стану Рис. 1. Поточні положення України і За- ходу на соціоекономічній часовій шка лі та їхні шляхи у більш складноорганізо- ване майбутнє В чо ра С ьо го дн і Зав тр а Това р Това р Гр ош і Гр ош і Ф аз ови й п ер ех ід Ін ф орм ац ія Ін ф орм ац ія Можливі варіанти позитивного майбутнього Україна Захід Власний шлях + + + + 27 Проблеми українського наукового видання та шляхи їх подолання інформаційного суспільства. Однак за умов фазового переходу флуктуації набувають суттєво більших значень, ніж за звичайних умов, тому навіть країна, далека від нового стану, може його досягти практично миттєво (за історичною шкалою часу) і відносно малою ціною (за історичною шкалою витрат). Більше того, якщо новий стан країни, який виникне вчасно, буде краще відповідати інтересам людей, ніж подібні стани навіть більш роз- винутих країн, то цей стан може визначити панівні у майбутньому світі соціально-економічні відносини. Це розуміють лідери багатьох країн, що проявляється в активізації їхніх зусиль щодо концентрації ресурсів задля максимального впливу на світ саме у цей визначальний час (найпоказо- вішим є приклад Росії, хоча її зусилля фактично націлені не на перехід у більш скланий світ майбутнього, а на зрив фазового переходу розвинених країн та повернення усіх у звичне минуле; іншим, але вже позитивним, прикладом є Естонія, яка зробила ставку на ідею держави як сукупності електронних послуг). Щоб ухвалити виважені рішення за таких умов, необхідно чітко розумі- ти, де сьогодні знаходимося ми, а де ті, хто прагне визначити за нас правила гри для світу майбутнього, де у майбутньому опиниться той, чиї правила до- мінуватимуть, і де за цих умов застрягнемо ми (рис. 1). Важливо також зро- зуміти й шляхи, якими різні гравці просуваються до нового фазового стану, та усвідомити, що пряме копіювання їхніх дій, які, можливо, є оптималь- ними для країн, що їх обрали, але можуть бути зовсім незастосовними для країни, яка знаходиться в інших соціально-економічних умовах. У найкра- щому випадку лише наслідуючи дії тих, хто йде попереду, можна сподівати- ся потрапити у те місце, де вони вже побували і яке давно залишили. Тобто не проклавши власний оптимальний шлях у майбутнє і не пройшовши ним, обганяючи лідерів гонки, ми будемо приречені на довічне відставання від них, як і на роль їхнього ресурсного придатку. Чим же відрізняється сучасний стан України від стану розвиненішого Заходу? На Заході давно вже збагнули, що розвивати варто саме ті сфери діяльності, в котрих вже наявні суттєві переваги і які можуть у майбут- ньому забезпечити якісні зміни світу, які б дозволили скористатися тому, хто їх упроваджував, усіма перевагами першопрохідця. Так, одна зі ставок була зроблена на обчислювальну техніку та інформаційні технології, які не тільки змінили сучасний світ, а й будуть визначати вигляд майбутньо- го. У цьому плані Захід має безумовні переваги перед менш розвинутими країнами, але не лише завдяки інформаційним технологіям, а й завдяки створюваній упродовж багатьох десятиліть інформаційній інфраструктурі усього суспільства. В основі цієї інфраструктури лежить тісний взаємозв’язок між освітою, наукою, технологією та бізнесом. За наявності особистої зацікавленості у результатах власної та колективної праці такий зв’язок набуває ознак само- організації та може самопідтримуватися довгий час без значних зусиль із боку держави, роль якої зводиться лише до створення умов і гарантування 28 Є.Г. ЛЕНЬ індивідуальних і колективних зисків від типів діяльності, у яких зацікавле но суспільство. На рис. 2 угорі наведено схематичне зображення інформацій ної інфраструктури найрозвиненіших англомовних країн Заходу, з якого видно, що наукова періодика є необхідним елементом, який зв’язує (сірі стрілочки) в едине ціле освіту, науку і технологію та, як вже зазначалося, відфільтровує неякісну науково-технічну інформацію. Чорні стрілки, що пов’язують ви- щеназвані елементи інфраструктури з бізнесом, символізують прямі та опо- середковані (наприклад через державу) потоки фінансів, які знизу догори пронизують та живлять усю цю складно структуровану динамічну систему з явними ознаками самоорганізації. При цьому саме наука продукує соці- ально та економічно значущу інформацію, яка через освіту і технології стає доступною для бізнесу та забезпечує зростання його прибутків, частина яких знову спрямовується на отримання ще більшої кількості нової наукової ін- формації. Отже, інформація породжує інформацію, при чому без обмежень, які накладаються на матеріальні об’єкти законами збереження речовини та енергії, що призводить до практично необмеженого зростання як її обсягів, так і швидкості самого зростання. Таким чином створюються передумови для подальшого відриву інформації від матеріальних носіїв. Тут мається на увазі, що вже сьогодні прибутки деяких великих високотехнологічних ком- паній від продажу технологічних напрацювань їхніх наукових підрозділів пе- ревищили прибутки від продажу власне матеріальної продукції, виробленої на основі цих технологій. А враховуючи перспективи створення достатньо потужних і екологічних локальних джерел енергії, локалізації та персоналі- зації виробництва (3D принтінг) та швидкого поширення розподіленої (ме- режевої) організації праці та її фінансування, можна прогнозувати не лише якісний перехід до нового інформаційного типу суспільства з обеженими ролями держав та великих корпорацій, а й подальше прискорення розвитку людських спільнот, яким вдасться такий перехід, а також, на жаль, неподо- ланне відставання від них решти суспільств, яким залишиться лише роль джерел природних та людських ресурсів для "обраних". Рис. 2. Інформаційні інфраструк- тури англомовних західних країн та України Англомовний Захід Україна Наука Технологія Освіта Бізнес Наука Технологія Освіта Бізнес Наукові видання — зв’язувальний елемент + фільтр С а м о о р га н із о в а н а ін ф о р м а ц ій н а ін ф р а с т р у к т у р а 29 Проблеми українського наукового видання та шляхи їх подолання У кримінально-олігархічній Україні незалежного від держави велико- го (і будь-якого іншого) бізнесу практично не існує (див. нижню частину рис. 2), а єдина технологія, у розвитку якої зацікавлений наявний бізнес, — це технологія ефективного корупційного перерозподілу національних ба- гатств на користь наближених до влади "бізнесменів" та афілійованих з ними "політиків". Аналогічна залежність від держави спостерігається й на рівні окремих громадян, тільки тут, навпаки, метою є не максимально допустиме (з огляду на безпечний рівень протестних настроїв населення) збагачення, як у випадку олігархічного бізнесу, а максимально допустиме зубожіння населення. А також прив’язування його до держави через систе- му дотацій та субсидій (які тільки й дають змогу за наявних умов вижива- ти широким верствам населення, роблячи їх зацікавленими у підтриманні олігархічно-популістичного перерозподілу тих самих субсидій та дотацій знову на користь олігірхів, які монопольно встановлюють правила надання та ціни на свої обов’язкові для народу послуги), замість забезпечення мож- ливості кожному громадянину самому себе забезпечити поза державними корупційними схемами. Тому не дивно, що в Україні внутрішній попит на науково-технологічну інформацію є мінімальним як на рівні бізнесу, так і на рівні середнього громадянина. Фактично наука і освіта, які залишилися з часів Радянського Союзу, виявилися замкненими самі на себе і, зрозумі- ло, від моменту розриву їхніх зв’язків із денаціоналізованою промисловіс- тю почали прискорено занепадати попри наяність між ними традиційного зв’язку у вигляді наукової періодики. І тут викликає подив не масованість і справедливість жорсткої критики на адресу сучасних українських науки і освіти, а не менш масові приклади науковців світового рівня, яких ще здатні створювати та підтримувати українські наука і освіта (здебільшого завдяки ентузіазму самих науковців і освітян) усупереч усім свідомим та несвідомим намаганням їх знищити. Не задля підтримки конспірологічних теорій, а лише для усвідомлення у якому конкурентному середовищі ми існуємо, варто сказати ще кілька слів про відносини між Україною та Заходом з огляду на науково-інформаційну тематику даної публікації. Україна — не Північна Корея, тому вона не мо- же і не повинна існувати у повній ізоляції від навколишнього світу. Але, як наголошено вище, на Заході створено цілу інформаційну інфраструктуру, яка уможливлює ефективні продукування, фільтрацію та обмін науковою інформацією між різними галузями життєдіяльності суспільства. Ця інф- раструктура також покликана сприяти здешевленню процесів генерування та упровадження інформації, пришвидшенню наукового визнання і одер- жання матеріальних прибутків та їхній максимізації. Звісно, за таких умов йде неперервний і цілком природній процес перетоку перспективних ідей та талановитих науковців з менш пристосованого до наукової та іновацій- ної діяльності середовища до більш сприятливого. Однак Захід не покла- дається лише на природні чинники, а тому існують фінансовані ним про- грами по розриву залишків зв’язків української науки з практично єдиним 30 Є.Г. ЛЕНЬ великим (потенційним) споживачем її продукції — військово-промисло- вим комплексом (не будемо зупинятися на кількості "зайців", яких вби- ває один такий "постріл"), програми обміну студентами, програми їхнього навчання, як і навчання аспірантів, різноманітні стажування для молодих і не дуже науковців та тимчасове їхнє працевлаштування, існують також конкурси спільних проектів із повним чи частковим західним фінансуван- ням. Усе це значно полегшує перетікання ідей і кадрів на Захід та додат- ково прискорює руйнування системи освіти та науки в Україні, тим самим унеможливлюючи в майбутньому її виступ у ролі конкурента та закріплю- ючи за нею статус ресурсної бази. Але далеко не всі достойні уваги ідеї вда- ється охопити переліченими заходами, багато з них залишаються надбан- ням лише вітчизняних (кириличних) наукових видань. Щоб охопити і цей пласт наукової інформації, з’являються вимоги щодо прийняття наукових видань до провідних наукометричних баз даних, які покладають на авторів та редакції усю роботу з перекладання англійською мовою найважливішої інформації та забезпечення її видимості для західних науковців. При цьо- му вартість користування наукометричними ресурсами та легального до- ступу до пов нотекстових версій найвагоміших публікацій виявляється для більшості вітчизняних наукових організацій "непідйомною". Тобто знову потоки інформації на Захід і в Україну виявляються неспівмірними через неспівмірність пропускної здатності їхніх інформаційних інфраструктур та фінансових потоків, що їх зорганізовують і живлять. Викладене пояснення природніх спроб розвиненіших країн мати зиск від використання ресурсів менш розвинених держав та їхнє бажання запо- бігти у майбутньому можливості прямої конкуренції з державами, у яких стане амбітності намагатися вибратися з болота країн третього світу, не треба сприймати як заклик до відмови від зовнішніх фінансових вливань у науку, від можливості ознайомлення з досвідом роботи провідних наукових центрів світу чи від збільшення кола читачів вітчизняних наукових журналів за рахунок англомовного середовища. Проте необхідно розуміти, що лише маючи власні чіткі плани на найближчу і найвіддаленішу перспективи та жорстко керуючись ними у вибудовуванні стосунків із зовнішнім світом, можна сподіватися діяти суб’єктно у власних інтересах, а не задовольняти як об’єкт інтереси практичних та цілеспрямованих гравців. Тут варто наголосити, що більшість сьогоднішніх закликів до підвищен- ня ефективності української науки та / або освіти, як і найкращі з наявних програми зі втілення деяких з них у життя, навіть за повного сприяння дер- жави та громадської підтримки (що, як ми вже бачили, є малоймовірним), можуть призвести лише до підвищення ефективності підживлення західної науково-інформаційної інфраструктури за рахунок України, оскільки вони цілком ігнорують закони природи. А саме: без створення попиту (тобто стимулювання розвитку економіки, вільної від кримінально-олігархічних кайданів) не буде і пропозиції (високоякісних освіти, науки та технологій); як неможна зупинити перетікання рідини у сполучених сосудах з того, де її 31 Проблеми українського наукового видання та шляхи їх подолання рівень вищий, до того, де він нижчий, лише за рахунок підвищення ефек- тивності насосів, що наповнюють рідиною сосуд з більшим її рівнем, так неможна сподіватися припинити відтік ідей та талановитих людей, не за- безпечивши їм в Україні кращі умови для генерації та упровад ження, жит- тя і праці, ніж на Заході; не можна нехтувати синергетичними основами організації будь-якої діяльності в жорстких конкурентних умовах, оскіль- ки у конкурентній боротьбі мають більший шанс на перемогу складніші системи, здатні пропускати крізь себе потужніші "енергетичні" потоки і ефективніше живитися за їхній рахунок (тут є показовим негативний при- клад Росії, яка намагалася запустити самоорганізацію в сфері наукоємно- го виробництва лише шляхом потужного за мірками пострадянських кра- їн державного фінансування, залишивши в країні незмінними принципи одержання максимальних прибутків за рахунок близькості бізнесу до вла- ди, тобто наближеності не до створення нових, а до перерозподілу наявних національних багатств). Отже, у нас є лише три шляхи: або змиритися з довічною третьосортніс- тю, або вписатись у західну інфраструктуру допоміжною чи переферійною частиною, або створювати і розвивати власну науково-інформаційну інф- раструктуру і бажано відразу на більш загальних засадах, щоб вона могла згодом включити у себе західну інфраструктуру як складову частину. Зрозу- міло, що тільки в останьому випадку може з’явитися шанс вирівняти інтен- сивність прямих і зворотніх інформаційних потоків чи навіть змінити їхній переважний напрямок. Здавалося б, Україна не має шансів наздогнати, а тим паче випереди- ти Захід. Але суспільство майбутнього — це не лише інформаційна інф- раструктура, а й люди, які мають бути пристосовані до існування в нових умовах. Якщо подивитися на футурологічні прогнози, то вони готують громадськість Заходу до існування в умовах звичного для українського мен- талітету, але практично забутого на заході "хуторянства" з мережевою вза- ємодію, звісно, помноженого на високі технології. І якщо Заходу ще не- обхідно якимось чином змінити менталітет переважної більшості людей, то Україні треба лише запровадити вже наявні технології. Тобто Україна може запропонувати світу саме свої соціальні напрацювання та власним прикладом показати, в якому напрямі варто рухатися. Але цей сценарій для України відкриється лише за умови подалання нею вад ментальності, які залишилися їй у спадок від її колоніального минулого. Це дуже склад- не і тривале за умов еволюційного розвитку суспільства завдання, але воно має відносно легкий і швидкий розв’язок за умови слідування новим тра- диціям неспинного тиску громадськості на владу. Очевидно, що будь-які "швидкі" розв’язки проблем є доволі ризикованими, але з огляду на пер- спективи, що відкриваються у разі апріорної відмови від них, ймовірний ризик, пов’язаний з їхнім застосуванням, вважаю, не критичним, що пов- ною мірою компенсується можливими вигодами. Крім того, подолання цих вад нерозривно пов’язано з відмовою від олігархічного соціального 32 Є.Г. ЛЕНЬ устрою, а це сприяло б швидкому впровадженню нових економічних від- носин, які разом із "хуторянським" менталітетом та за наявності ефектив- них мережевих механізмів, пов’язуючи суспільство в єдине ціле, створили б в Україні вигідніші умови для науково-інформаційної діяльності, ніж на Заході. За попередньою аналогією, зміна соціального устрою відповідає не традиційним на сьогодні спробам запобігти претіканню рідини у спо- лучених сосудах, зменшуючи її рівень у мілкій посудині, фактично осу- шуючи її, а зменшенню рівня рідини завдяки збільшенню глибини самої посудини, що створило б передумови обернення напряму течії науково- технічної інформації. Варто також наголосити, що відсутність глобального попиту в Україні на наукову інформацію не означає його повної відсутності. Результати пер- шого Форуму роботодавців Київського академічного університету показа- ли, що на українському ринку присутні вітчизняні компанії (здебільшого ІТ), зацікавлені у вирішенні окремих наукових задач та у поодиноких фа- хівцях для цього, а також, що українські представництва західних компаній зацікавлені у ширшому колі фахівців та наукових задач, хоча й достатньо далеких від інтересів України. Отже, робота для науковців в Україні є, але вона нетрадиційна для кла- сичної наукової спільноти з її проектами, грантами чи іншими відносно довготривалими формами організації досліджень. Наявна робота за струк- турою пропозицій та очікуваних результатів більше подібна на одноразову, короткотривалу роботу у середовищі фрілансерів. У зв’язку з вищеозначеним Україні необхідно створити масштабоване інформаційне середовище для пошуку і пропозиції науково-технічних та освітніх завдань, орієнтованих на виконання: • окремими фахівцями; • малими групами науковців, інженерів та освітян; • великими групами науковців, інженерів, освітян та інших фахівців. Крім того, таке середовище має забезпечити ефективний інструмен- тарій для пошуку і об’єднання малих груп та великих колективів, а також швидкого укладання договорів із вітчизняними та закордонними компа- ніями, проведення розрахунків за ними та рейтингування окремих фахівців, цілих наукових чи освітянських колективів та їхніх роботодавців. Заклада- ючи фундамент власної інформаційної інфраструктури, не варто забувати й про аутсорсинг наукових досліджень, який є основою успіху ІТ-секторів ба- гатьох порівняно відсталих економік світу, у тому числі української, та про нові мережеві тенденції організації праці і фінансування. Гнучка формалі- зація та алгоритмізація нових соціо-економічних тенденцій та розробка від- повідних апаратно-програмних засобів їхньої практичної реалізації є при- кладом тих самих більш загальних засад, які б дали змогу згодом не лише вирішити проблему з кількістю високорейтингових авторів і рецензентів, запропонувати різні моделі фінансування, вільні від занадто жорсткого контролю держави, збільшити внутрішній попит на науково-технічну ін- 33 Проблеми українського наукового видання та шляхи їх подолання формацію, її носіїв та генераторів, у тому числі на наукову літературу, а й у перспективі включити у себе усю західну інфраструктуру. Докладніший розгляд системної проблеми України та найбільших за- гальних її наслідків для науково-інформаційної сфери в рамках цієї статті, яку присвячено достатньо специфічній проблематиці наукової періодики, є недоцільним, але за наявності попиту на аналіз шляхів виходу України з цивілізаційного глухого кута він може бути представлений у вигляді окре- мих публікацій. Зараз варто повернутися до конкретних проблем наукових видань НАН України. Зазвичай, після проблеми недостатнього фінансування науки, яка не може бути розв’язаною у відриві від вищеокресленої системної проблеми, найобговорюванішою є проблема неоптимальності структури самої нау ко- во-освітньої сфери, зокрема завелика кількість академічних наукових ви- дань. На жаль, у цьому є значна доля правди. Так, в Україні існує більше 2000 фахових наукових періодичних видань, серед яких приблизно 400 має стосунок до НАН України. І хоча переважна кількість макулатурних видань функціонують на базі ВНЗ, але і в НАН України існують видання, що об- слуговують лише спецради певних установ або не можуть забезпечити ре- цензування робіт через їхній низький рівень чи відверте "заробітчанство". Наявні також цілком пристойні видання, але такі, що мають значні пере- тини по тематиці, авторах, членах редколегій та не мають шансів поодинці потрапити до провідних наукометричних баз даних, а також є редакції, які не можуть через брак власних ІТ-спеціалістів забезпечити навіть представ- лення журналу в Інтернеті. На жаль, в азарті боротьби за якість лунають пропозиції щодо заборони одній організації НАН України мати більше одного—двох видань. При цьо- му не враховується різниця між установами, які видають біля десятка ви- дань, жодне з яких не входить до наукометричних баз даних, і установами, які опікуються, наприклад, як Інститут металофізики ім. Г.В. Курдюмова НАН України, трьома виданнями, що входять до Scopus (рис. 3). Однак немає жодних сумнівів, що оптимізація є необхідною, оскільки практично усі — і більш, і менш успішні видання НАН України мають схо- жі технічні та кадрові проблеми. Тому доцільним є закриття відвертих ма- кулатурних видань, об’єднання близьких за тематикою видань та введення випробовувального терміну, упродовж якого усі редакції та редколегії, які прагнуть продовжити роботу, мають забезпечити обов’язкове виконання пра- вил щодо якісного рецензування статей і забезпечення електронного пред- ставлення видання в Інтернеті. Звісно, що лише виставивши умови редакціям та редколегіям, але не надавши механізми та ресурси для їхнього виконання, ми ризикуємо на- завжди втратити значну кількість наукових видань, важливих з огляду на вищезгадані (можливі) амбіції України. З якими ж проблемами науковим виданням НАН України доведеться боротися за бажаної централізованої підтримки? По-перше, це обмеженість фінансових ресурсів. По-друге, від- 34 Є.Г. ЛЕНЬ сутність достатньої кількості кваліфікованих працівників редакцій, їхня низька заробітна платня, плинність та перенавантаження кадрів. По-третє, нестача у штаті редакцій ІТ-фахівців, здатних автоматизувати діяльність редакції та створити представництво видання в Інтернеті. По-четверте, не- достатня зацікавленість авторитетних рецензентів у співпраці з кирилич- ними виданнями. Для подолання цих проблем необхідно буде концентрувати фінанси та об’єд нувати зусилля редакцій і фахівців. Зокрема, варто було б версталь- ників з редакцій провідних журналів НАН України перепідпорядкувати ВД "Академперіодика", щоб уніфікувати, регуляризувати й здешевити ро- боти з верстання та друку статей. Ще варто створити під егідою ВД "Академперіодика" групу ІТ-фахів ців для автоматизації видавничої та редакційної діяльності, а також для ство- рення та підтримки шаблонних веб-сайтів видань, які б задовольняли усім вимогам провідних наукометричних баз даних. Такі міри можуть не лише забезпечити відсутні на сьогодні у більшості редакцій механізми виконання вимог наукометричних баз даних та економію коштів за рахунок зменшення кількості працівників редакцій, а й підвищити показники видань, як це ви- дно з рис. 4, на якому помітне збільшення фактора SJR (безрозмірного інди- катора престижу, уведеного Scopus, який ранжує журнали за їхнім "усередне- ним престижем на одну статтю") для журналу "Метал ло физика и новейшие технологии" ("МФиНТ") майже удвічі після появи у нього Інтернет-ресурсу. Однак не можна не відмітити й одночасне з появою сайта журна- лу під силення вимог щодо процедури рецензування статей (обов’язкове їхнє подвійне таємне рецензування), що без сумніву зробило свій внесок У Scopus з 1996 р. У Scopus з 2016 р. У Scopus з 2016 р. Друк обох журналів на базі ВД "Академперіодика" НАН України Поліграфічна дільниця ІМФ НАН України Рис. 3. Позитивний приклад редакційно-видавничої діяльності в Інституті металофізики (ІМФ) ім. Г.В. Курдюмова НАН України 35 Проблеми українського наукового видання та шляхи їх подолання у підвищення якості статей та, відповідно, фактора престижу. Але тут по- стає інша проблема, пов’язана з природньою орієнтацією кваліфікованих і рейтингових рецензентів на престижніші закордонні, переважно англо- мовні чи перекладувані англійською мовою, видання. Аналогічною є й си- туація з авторами, але вона може бути вирішена лише завдяки підвищен- ню престижу вітчизняних видань шляхом як більш активної роботи дійсно міжнародних редколегій, так і шляхом розв’язання решти описаних у цій роботі проблем. Оскільки якісне рецензування – це єдине виправдання у сучасному мережевому світі існування традиційних наукових видань, то необхідно розробити систему заохочування висококваліфікованих рецензентів до співпраці з вітчизняними журналами. Один із можливих варіантів такого заохочення передбачає створення спільної для НАН України і МОН Украї- ни бази даних (БД) рецензентів (а також авторів, організацій та ін.) з мож- ливістю оцінювання роботи рецензента (як і роботи автора та редакції) ав- торами та редакціями. Створювані таким чином рейтинги визнання колегами кваліфікації нау- ковця разом з його цитованістю могли б визначати частку дослідника під час розподіляння грантових та інших коштів, що виділяються різними су- б’єк тами економічної діяльності, включаючи державу, на наукові дослід- жен ня, а також його вплив на розподіл цих коштів між іншими науковця- ми та науковими колективами. Створення подібного інструментарію для забезпе чен ня зворотнього зв’язку, як і розробка принципово нових мереже- вих критеріїв оцінювання фахової впливовості, у даному випадку науковця, що закладатимуться в основу науково-інформаційної інфраструктури пози- тивного майбутнього України, є важливими елементами загальної картини світу, яка здатна природнім чином включати у себе простіші варіанти сві- тоглядів. За відсутності такого інструменту можна було б тимчасово здій- снювати рейтингування рецензентів за значно спрощеним алгоритмом. На- приклад, до щорічних звітів науковців включити не лише індекс Хірша, а й покажчик рецензента, який також визначає авторитет ученого серед колег, Запуск сайта "МФиНТ" (2013) Рис. 4. Фактор SJR для "МФиНТ" за статистикою Scopus 36 Є.Г. ЛЕНЬ але за кількістю документально підтверджених звернень (підтвердження — це листи-звернення редакції та згоди рецензента) до нього по рецензію з боку визнаних фахівців із числа членів редакційних колегій вітчизняних та закордонних видань, і розраховується таким чином: P R = n 1 f 1 b 1 + n 2 f 2 b 2 + … + n N f N b N , де n i — кількість наданих науковцем рецензій i-му виданню, f i — коефіцієнт, що враховує рівень i-го видання і дорівнює, наприклад, 3 для видань, які од- ночасно входять до Web of Science (WoS) і Scopus, 2 для видань, які входять до WoS або Scopus, 1 для фахових видань, які ще не входять до цих наукометрич- них БД, b i — коефіцієнт, який, за умови централізованого збору інформації щодо діяльності рецензентів, ураховує якість наданих рецензій із точки зору редакцій (1 — відмова від рецензуваня, 2 — рекомендація іншого фахівця, 3 — надання формальної рецензії шляхом заповнення бланка-опитування, 4 — надання, окрім бланка-опитування, розгорнутої резензії з зауваження- ми, 5 — виконання ролі рефері по дискусійних роботах), i = 1, 2, …, N, N — кількість видань, що звернулися по рецензію до даного науковця. Вище наголошено на необхідності аналізу міжнародного досвіду та ви- значення на цій основі власного шляху. Так, варто звернути увагу на ідеї міжнародної системи розподілу наукових коштів SOFA (Self-organized fund allocation) та російського "Корпуса экспертов". Для українських видань може бути корисною й система організації оцінки наукових робіт на основі волонтерської системи рецензування Epi Sciences, що підтримана француза- ми як антимонопольна протидія видавництву Elsevier) та функціонує на базі таких ресурсів як arXiv.org. Рис. 5 демонструє складність конкурентної позиції переважно кирилич- них видань порівняно з подібними за тематикою українськими та закордон- ними англомовними виданнями та виданнями, що перекладаються англій- ською мовою. Видно, що показники більшості англомовних видань є більши- ми за показники переважно кириличного журналу "МФиНТ". Але головне, на що варто звернути увагу — це показник загальної кількості цитувань (ниж- ня частина рис. 5), який відображає вплив не лише, а подекуди і не стільки, якості публікацій, скільки широти охоплення наукової спільноти, переважна більшість якої читає англомовну, а не кирилічну наукову періодику. Отже, для підвищення конкурентноздатності кириличних видань варто було б централізовано надавати послуги виданням НАН України, які вже входять чи мають перспективу найближчим часом увійти до однієї з провід- них наукометричних БД, з перекладу та оприлюднення статей англійською мовою. Надавати подібні послуги також можна було б, наприклад, на базі ВД "Академперіодика", який таким чином міг би згодом стати українським аналогом такого великого та багатофункціонального видавця як Elsevier. При цьому не варто повністю припиняти вихід кириличних версій ви- дань, оскільки вони сприяють розвитку сучасної української наукової тер- мінології, яка має залишитися основною для викладання у школах та ВНЗ 37 Україна Переважно кириличне Англомовні Росія США Англомовні Рис. 5. Порівняльна статистика за даними Scopus кириличного видання ("МФиНТ") та англомовних вітчизняних і закордонних видань подібного тематичного спрямування а б Рис. 6. Статистика близьких за тематикою журналів "МФиНТ" і "ФММ": а — міжна- родні авторські колективи; б — кількість цитованих і нецитованих статей "МФиНТ" — 2,5% "ФММ" — 11,5% "МФиНТ" — 54 vs. 352 "ФММ" — 202 vs. 244 38 Є.Г. ЛЕНЬ України природничих та гуманітарних наук і забезпечувати якість процесів наукового мислення та спілкування. Як свідчить статистика для близьких за тематикою журналів "МФиНТ" і "Физика металлов и металловедение" Уральського відділення РАН "ФММ" (рис. 6, а), ще однією проблемою наукових видань України є здебільшого низькі показники міжнародної співпраці авторів та редколегій. При цьому відомо, що широка колаборація із закордонними колегами сприятиме не ли- ше природному росту цитованості спільних статей, а й міжнародній гранто- вій активності українських науковців за умови високих рейтингів залучних до співпраці вітчизняних і закордонних співавторів. Тому небхідно створювати БД і систему пошуку не тільки роботодавців та виконавців у науково-освітній сфері, а й відповідних колабораторів (та- кож з можливістю їхнього рейтингування). При цьому, доки в Україні будуть створюватися та наповнюватися подібні інформаційні системи, НАН Ук раї- ни і МОН України варто централізовано закуповувати аналогічні послуги у відомих БД, зокрема у WoS (за умов достатнього фінансування з боку дер- жави). Статистика по "МФиНТ" і "ФММ" щодо кількості цитованих і неци- тованих статей чітко вказує на переваги орієнтації видання на перекладання усіх статей англійською мовою, залучення міжнародних авторських колек- тивів та високорейтингових авторів. Проте не лише викладені вище проблеми погіршують конкурентне ста- новище наукових видань України. Через брак коштів та / або необізнаність із особливостями роботи у середині західної науково-інформаційної інфра- структури багато визнаних фахівцями вітчизняних видань недостатньо ви- користовують сучасні технології, які здебільшого є багатофункціональними. Наприклад, технологія DOI (Digital object identifier — цифровий ідентифіка- тор об’єкта) не тільки забезпечує зручність і надійність пошуку інформації, яка викладена в Інтернет, а й опосередковано підвищує видимість публіка- цій та ймовірність їхнього цитування через механізм відслідковування пе- рехресних посилань. У зв’язку з цим варто було б чітко визначити позицію НАН України щодо безумовної фінансової підтримки одержання DOI усіма науковими виданнями, що входять чи мають шанс увійти до Scopus чи WoS, а також відслідковування, адаптації (за необхідності) та упровадження ін- ших перспективних інформаційних технологій. З огляду на системну проблему України, тобто на розрив зв’язків між наукою, освітою, технологіями і бізнесом, та, що більш вагомо, на неспро- можність сучасної держави їх налагодити задля переходу у стан інформацій- ного суспільства, спільно створювана НАН України і МОН України наукова інфраструктура має виходити не стільки і з сучасних політико-економічних реалій, скільки з уявлень про майбутню Україну, і заздалегідь органічно вра- хувати потреби не тільки науковців, а й закладів освіти (викладачів, студен- тів, аспірантів), технологічні аспекти (БД патентів та наукоємних компаній і стартапів), інтереси бізнесу (подання заявок, пошук виконавців, пошук фінансування, у тому числі шляхом краудфандингу (фінансування грома- 39 Проблеми українського наукового видання та шляхи їх подолання дою), підтвердження податкових пільг) тощо. Закладання усіма свідомими громадянами в основу всіх своїх дій принципу заякоріння свідомості у ба- жаному майбутньому — це єдиний відносно швидкий та безболісний шлях перетворення відсталої держави на сівтового лідера. Залишається лише довести кількість свідомих громадян до певної гра- ничної межі, за якою стануть можливими самочинні та самопідтримувані процеси суспільно-економічних перетворень. На цьому шляху лише усві- домлення суспільством реального стану економіки, науки та освіти, навіть за умови постійного громадянського тиску на владу може виявитися недо- статнім. Необхідна ще й наполеглива робота над викоріненням постколо- ніальних вад свідомості громадян, більшість із яких ментально залишилися на рівні кріпацької або радянської епох в історії України. Обидва ці типи світосприйняття вирізняються поміж інших гіпертрофованою інфантиль- ністю вже сформованого індивіда, тільки одні чекають доброго барина, а інші ефективного господаря, які б подбали про простий народ. Единою можливістю швидкої зміни менталітету у таких масштабах є переорієнта- ція світосприйняття у середовищі неформальних лідерів думок, у нашому випадку — це інтелігенція, передовсім науковців, які за своїм професійним покликанням саме схильні до продукування і сприйняття нового знан ня, у тому числі соціально значущого. Тут ми знову маємо звернути увагу на принципово важливу роль наукової періодики як засобу комунікації між науковцями, яка мала б забезпечити дискусійні майданчики для обгово- рення суспільно важливих проблем: вибудовування чітких картин майбут- нього України та окремого її громадянина, привабливих для абсолютної більшості громадян як України, так і світу в цілому, пошуку шляхів при- тягання цього майбутнього в реальність через масовість його усвідомлення та сприйняття, забезпечення незалежними від поточної влади інформацій- ними інструментами процесів обговорення, укладання та виконання ново- го суспільного договору, який би гарантував саморегульоване підтриман- ня суспільних відносин у межах, що відповідали б оптимальній траекторії переходу до нового соціально-економічного стану, динамічне підтримання цього стану після його досягнення та подальшу еволюцію суспільних від- носин, як запоруку не лише ефективного пристосування до змінних зов- нішніх умов, а й активного формування цих змін у глобалізованому світі з огляду на власні інтереси України та кожного її громадянина. Останнє, звісно, можливо лише за умови ненав’язування іншим свого шляху розвит- ку інакше, ніж через його привабливість, яка демонструється на власному прикладі. При цьому обов’язково підвищити й роль українських науково- популярних видань, які припинили своє існування практично і не наро- дившись, як засобу донесення актуальної наукової інформації до широкого загалу, особливо до молоді. Успіх журналу — це успіх його авторів, успіх держави — це успіх її гро- мадян. І тут не може бути виправдання бездіяльності будь-кого, хто вважає незадовільним наявний стан речей у науковій періодиці та у державі. Є.Г. ЛЕНЬ Prof. Len Evgen Georgiyovych, Dr. Sc. (Phys.-Math.) G.V. Kurdyumov Institute for Metal Physics, the NAS of Ukraine PROBLEMS OF UKRAINIAN SCIENTIFIC PUBLICATION AND WAYS OF OVERCOMING THEM The key problems of Ukrainian scientific periodicals as well as of science and education in general are considered. A systemic problem is determined, which is the cause of the remaining complications in scientific and informational sphere of Ukraine. As shown, fighting against its consequences is ineffective without solving the systemic problem, but overcoming it is impossible solely by copying directly the practices of more successful countries. The ways of overcoming the systemic crisis and a number of steps to solve some of its consequences directly related to Ukrai- nian scientific periodicals are considered. Keywords: scientific periodical, scientific journal, informational infrastructure, scientific-tech- nical sphere.

Проблеми українського наукового видання та шляхи їх подолання

Репозитарії

Схожі ресурси