Півстоліття праці на ниві охорони культурної спадщини
Saved in:
| Published in: | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Date: | 2017 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2017
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/125116 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Півстоліття праці на ниві охорони культурної спадщини / Ю. Соболь // Сiверянський лiтопис. — 2017. — № 4. — С. 40-45. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-125116 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Соболь, Ю. 2017-10-16T16:35:20Z 2017-10-16T16:35:20Z 2017 Півстоліття праці на ниві охорони культурної спадщини / Ю. Соболь // Сiверянський лiтопис. — 2017. — № 4. — С. 40-45. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/125116 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис До 50-річчя Національного заповідника «Чернігів стародавній» Півстоліття праці на ниві охорони культурної спадщини Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Півстоліття праці на ниві охорони культурної спадщини |
| spellingShingle |
Півстоліття праці на ниві охорони культурної спадщини Соболь, Ю. До 50-річчя Національного заповідника «Чернігів стародавній» |
| title_short |
Півстоліття праці на ниві охорони культурної спадщини |
| title_full |
Півстоліття праці на ниві охорони культурної спадщини |
| title_fullStr |
Півстоліття праці на ниві охорони культурної спадщини |
| title_full_unstemmed |
Півстоліття праці на ниві охорони культурної спадщини |
| title_sort |
півстоліття праці на ниві охорони культурної спадщини |
| author |
Соболь, Ю. |
| author_facet |
Соболь, Ю. |
| topic |
До 50-річчя Національного заповідника «Чернігів стародавній» |
| topic_facet |
До 50-річчя Національного заповідника «Чернігів стародавній» |
| publishDate |
2017 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський лiтопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| issn |
2518-7430 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/125116 |
| citation_txt |
Півстоліття праці на ниві охорони культурної спадщини / Ю. Соболь // Сiверянський лiтопис. — 2017. — № 4. — С. 40-45. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT sobolʹû pívstolíttâpracínanivíohoronikulʹturnoíspadŝini |
| first_indexed |
2025-11-25T20:31:16Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:31:16Z |
| _version_ |
1850523768063000576 |
| fulltext |
40 Сіверянський літопис
ÄÎ 50-в××ß
ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÇÀÏβÄÍÈÊÀ
«×ÅÐͲò ÑÒÀÐÎÄÀÂͲɻ
ПІВСТОЛІТТЯ ПРАЦІ НА НИВІ ОХОРОНИ
КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ
50 років – то вже історія. Є що розповісти і передати нащадкам. Успіхи та невдачі,
високі здобутки і унікальні придбання, піднесені поривання та нездійсненні мрії,
великі сподівання та буденна реальність, коротше – всі складові частини пазлів під
назвою «досвід» та «історія». А досвід, який би він не був, матеріал цінний, який не
так легко отримати, підсумовуючи пройдене та пережите, піддавши його переоцінці.
А історія... Історія заповідника – це історія міста і його пам’яток, без якого і яких
не було б і заповідника. Адже важко уявити собi Україну без її Північної Пальмі-
ри — Чернігова з його багатовіковою історією, неповторною красою і величністю
архітектурних ансамблів і окремих пам’яток. Культурно-історичний внесок міста
у формування української нації змушує червоніти і вишуканий Київ, і гоноровий
Львів, і Південну Пальміру України — Одесу з її неперевершеним шармом. Чернігів
як дорогоцінна перлина в «Намисті Славутича» не випадково викликає незмінний
інтерес і потрапив у попередній список об’єктів, які мають бути включені до спис-
ку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО, а пам’ятка підземної архітектури
Антонієві печери ХІ-ХVІІІ ст. стала номінантом Всеукраїнської акції «Сім чудес
України» 2007 року.
Зараз у місті знаходиться 26 пам’яток національного значення XI-XIX ст., з
яких 6 — домонгольського періоду. З усіх міст України Чернігів зберіг найбільше
давньоруських пам’яток, а ще й неповторний ландшафт — зелені пагорби високого
правого берега річки Десни, увінчані білокам’яними силуетами храмів. Завдяки цьому
місто набуло значення містобудівної пам’ятки всесвітнього значення. А враховуючи
унікальність цих храмів як архітектурних пам’яток для їх збереження, реставрації,
вивчення та популяризації і був у Чернігові створений архітектурно-історичний
заповідник.
Питання збереження культурної спадщини завжди були в центрі уваги органів
влади і громадськості, адже пам’ятки архітектури, особливо минулих епох, потре-
бують постійної уваги, турботи, охорони. Вітчизняна й зарубіжна практика довели,
що в системі державних установ найдієвішою формою охорони пам’яток, їхнього
вивчення і реставрації є організація заповідників, а історичних міст – виділення на
їхній територїї ділянок з особливим режимом охорони, забудови і використання.
Система створення архітектурно-історичних, історико-архітектурних та істори-
ко-культурних заповідників почала формуватися ще в 20-х роках XX cт., коли було
створено перших 10 державних заповідників. Серед них і заповідник у Чернігові, до
складу якого ввійшли тоді Троїцько-Іллінський і Єлецький монастирі та найвизнач-
ніша і найвідоміша з пам’яток – Спасо-Преображенський собор поч. ХІ ст.
Але історія створення і діяльності Чернігівського державного історико-культур-
ного заповідника на першому етапі, впродовж кінця 20-х – початку 30-х років ХХ ст.,
залишається під питанням. У Центральному державному архіві вищих органів влади
та управління України та у Держархівах Київської і Чернігівської областей були зна-
йдені унікальні, але поодинокі документи, що частково проливають світло на його
діяльність у цей період (звіти про роботу та відрядження, план роботи установи, ко-
шторис та інше). Але цей інформаційний матеріал не дає повної картини діяльності
заповідника у той період, тим більше, що проіснував він недовго, вже на початку
Сіверянський літопис 41
30-х років був закритий, як і більшість заповідників. Після війни деякі з них від-
родилися. Але заповідник у Чернігові, незважаючи на те, що під час Другої світової
війни місто було істотно зруйноване, а пам’ятки архітектури значно пошкоджені, був
відроджений лише майже через чверть століття після лихоліття 1941-1945 рр. Хоча
пам’ятки потребували негайної відбудови й охорони, і така державна інституція,
яка займалася б цими питаннями, була вкрай необхідна. Але саме подібна установа
– Чернігівський державний архітектурно-історичний заповідник – був створений
лише у 1967 році постановою Ради Міністрів УРСР від 20 лютого 1967 р. і на правах
філіалу Державного архітектурно-історичного заповідника «Софійський музей»
(м. Київ) з передачею йому 11 пам’яток архітектури Чернігова ХІ-ХІХ ст. Через 11
років постановою Ради Міністрів УРСР від 22 червня 1978 р. заповідник став само-
стійною установою з філіалом у Новгороді-Сіверському, якому передано було вже
34 пам’ятки архітектури: 22 — в Чернігові і 12 — у Новгороді-Сіверському, і який
охоплював найцінніші терени історичного середмістя Чернігова та Новгорода-Сі-
верського. Указом Президента України від 29 грудня 1998 р. заповідник отримав
статус національного.
Згодом Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження (від 23 квітня
2003 р. № 233-р) про передачу цілісного майнового комплексу Національного ар-
хітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» із спільної власності
територіальних громад Чернігівської області у державну власність з віднесенням
його до сфери управління Держбуду. На баланс заповідника відповідно постанови
Чернігівської обласної ради було передано 26 пам’яток архітектури національного
значення.
Таким чином, для архітектурно-історичного заповідника розпочався новий пе-
ріод діяльності у зв’язку з присвоєнням йому статусу національного та передачею
установи у державну власність.
До складу заповідника ввійшли визначні пам’ятки світової культури: Спасо-Пре-
ображенський собор ХІ ст., Борисоглібський собор ХІІ ст., архітектурний ансамбль
Єлецького монастиря ХІ-ХVІІІ ст., комплекс Троїцько-Іллінського монастиря XI-
XVIII ст., П’ятницька церква ХІІ-поч. ХІІІ ст., Катерининська церква XVIII ст. та інші.
Нині Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній»
– один з провідних науково-дослідних та культурно-освітніх музейних закладів
України, створений на базі комплексів пам’яток архітектури, археології, історії та
природи, що мають загальнодержавне значення, і призначений для дослідження,
вивчення, охорони, зберігання та використання цих комплексів пам’яток. Пам’ятки
архітектури заповідника є невід’ємною частиною національної культурної спадщини,
яскраво репрезентують головні етапи історичного розвитку міста і загалом України,
розвиток культури і, зокрема, архітектури, вони є окрасою міста, надаючи йому не-
повторності та унікальності.
У пам’ятках архітектури заповідника знаходиться 10 постійнодіючих музейних
експозицій, а також експонуються тимчасові виставки провідних художників Укра-
їни. За 50 років діяльності закладу їх відвідало більше 11 млн туристів майже з усіх
країн світу.
Основними завданнями заповідника є: державний облік та збереження пам’яток
архітектури, археології, історії і культури, їхня наукова паспортизація, фотофіксація,
вивчення, обстеження, визначення їхньої історичної, наукової, художньої або інших
культурних цінностей, складання облікових документів; забезпечення належного
утримання об’єктів культурної спадщини; захист, зберігання та відповідне викорис-
тання; організація археологічних розкопок на території охоронних зон заповідника;
забезпечення дотримання релігійними організаціями особливого режиму пам’яток
та заповідних територій; комплектування, облік, охорона, збереження, реставрація,
наукова інвентаризація музейних фондів та створення умов для їхнього використання
в експозиційній роботі та інші.
Відповідно до цих завдань колективом проводиться значна пам’яткоохоронна,
науково-дослідна, ремонтно-реставраційна, виставкова та просвітницька робота.
42 Сіверянський літопис
Але пріоритетним видом його діяльності протягом 50 років залишається
пам’яткоохоронна діяльність. Ведучим відділом заповідника є відділ охорони та рес-
таврації пам’яток архітектури, оскільки закладу з дня його створення були передані,
як згадувалося вище, вся територія княжого Дитинця зі Спасо-Преображенським і
Борисоглібським соборами, Колегіумом, будинком Я. Лизогуба (полковою канце-
лярією), будинками архієпископа і губернатора, а також з прилеглими до Дитинця
Катерининською і П’ятницькою церквами та приміщеннями Єлецького і Троїцько-
Іллінського монастирів з Антонієвими печерами. Усі ці пам’ятки в трьох архітектур-
но-просторових комплексах формують історико-архітектурну панораму міста з боку
Десни і придеснянської заплави, серед якої знаходиться історичне урочище «Святе».
Заповідник опікуєтся і охоронними зонами цих пам’яток.
Працівниками заповідника повністю проведена паспортизація пам’яток архітек-
тури національного значення, разом з Чернігівським міжміським бюро технічної ін-
вентаризації виготовлено інвентаризаційні справи, ведеться робота щодо незалежної
оцінки майна для бухгалтерського обліку. Проведено державну реєстрацію речового
права (право власності) на нерухоме майно – пам’ятки архітектури національного
значення. Укладено охоронні договори та договори строкового безоплатного ко-
ристування з релігійними громадами на об’єкти культурної спадщини, виконання
яких контролює постійнодіюча комісія заповідника. Генеральним планом розвитку,
який було прийнято у 2008 році, визначені межі й режими використання терито-
рій заповідника та його зон охорони. На цих територіях фахівцями здійснюється
контроль за проведенням реставрації та реабілітації пам’яток, забезпечується охорона
традиційного характеру середовища, відтворення втрачених об’єктів, видове роз-
криття пам’яток, збереження історико-архітектурного ландшафту, регламентується
висотність нового будівництва та інше. Окрім цього, виконується також графічна та
фотографічна фіксація, постійна і копітка щоденна робота з нагляду за пам’ятками,
а саме за їхнім технічним станом, температурно-вологісним режимом, виявленням
тріщин, проводиться встановлення «маяків» та нагляд за їхнім «рухом», вирішення
питань щодо влаштування охоронної та охоронно-пожежної сигналізації, нагляд за
санітарним станом пам’яток та благоустроєм прилеглих територій з зонами охоро-
ни. При цьому, одним з головних напрямків роботи відділу охорони і реставрації
пам’яток є замовлення та розробка науково-проектної документації та здійснення
контролю за проведенням ремонтно-реставраційних робіт на пам’ятках архітектури
національного значення.
На момент створення заповідника у 1967 р. відбудова пам’яток архітектури і
містобудування, які натоді входили до його складу і які значно постраждали під час
ІІ Світової війни, була повністю або частково завершена. У зв’язку з цим основний
акцент у контексті пам’яткоохоронної діяльності було зроблено на їхньому збере-
женні, наукових дослідженнях та реставрації, а також музеєфікації і популяризації.
Втім, пріоритети обраних заходів визначалися цільовим використанням пам’яток.
І хоча пам’ятки були відновлені, але протягом 50 років неодноразово потребували
реставрації, яка і проводилася силами заповідника. На сьогодні відреставровано
пам’ятки архітектури на території Дитинця, П’ятницьку і Катерининську церкви,
виконаний значний обсяг роботи з відновлення Троїцько-Іллінського монастирсько-
го комплексу і Антонієвих печер. Це ремонти дахів, укріплення фундаментів, стін,
тинькування і побілення фасадів, нанесення сануючого тиньку на цокольні частини
соборів і Колегіуму, ремонти відмостки навколо пам’яток, реставрація фрагментів
фрескового розпису в Спаському і Успенському соборах, монументального олійного
живопису Спаського і Троїцького соборів, позолочені куполи 2-х соборів: Спасько-
го і Троїцького, 2-х церков: Катерининської та Іллінської, 2-х дзвіниць: Єлецького
монастиря та Колегіуму. А після передачі релігійним общинам у користування в
1988 р. – Троїцького монастирського комплексу, 1990 р. – Спаського собору, 1992 р.
– Єлецького монастирського комплексу, 1993 р. – П’ятницької церкви, релігійними
громадами були продовжені ремонтно-реставраційні роботи.
В останнє десятиліття ХХ ст. спостерігався і реставраційний бум Антонієвих пе-
Сіверянський літопис 43
чер: обстежено і розчищено завали печер, розчищено і укріплено печерний земляний
храм давньоруського періоду, влаштовано вихід на поверхню з нижнього ярусу печер,
а біля виходу відбудовано капличку, реставровано керамічну підлогу в підземних
церквах — св. Антонія і св. Феодосія, встановлено вхідні металеві двері й грати на
ділянках, які не призначені для відвідування, а головне — відкрито і облаштовано
для відвідування туристами нижній і частину верхнього ярусів печер. Окрім цього,
здійснено благоустрій території навколо Іллінської церкви, побудовано гранітні сходи
до Іллінської церкви, вимощені доріжки, зроблено відмостку тощо.
У більшості пам’яток проведено електроосвітлення і центральне опалення, здій-
снено благоустрій території.
Але ряд пам’яток ще потребують реставрації. Це Спаський собор ХІ ст., Колегіум
XVIII ст. та Іллінська церква XI ст., які знаходяться в аварійному стані.
Наступним важливим напрямком діяльності заповідника є наукові дослідження.
Зі створенням заповідника з перших місяців його діяльності були розпочаті наукові
дослідження пам’яток архітектури. Вони здійснюються за поточними й перспективни-
ми планами. За 50 років виконано великий обсяг наукових робіт у кількох напрямках.
У напрямку архітектурно-археологічних досліджень пам’яток: Cпаський собор
(XI ст) — виконано обміри споруди всередині й зовні, виявлено контури західного
притвору XI-XVIII ст., фрагменти фрескового розпису, біломармурові колони XI ст.,
графіті на західній стіні, виконана їхня графічна фіксація, відкрито монументальний
розпис XIX ст., досліджено стіни й рівні підлоги різних періодів, виконані зондажі
стін з орнаментальним муруванням. Борисоглібський собор (XII ст.) — підтверджено
відсутність розпису, виявлено руїни кладок галереї XII ст. та поховання в цегельному
саркофазі, досліджено склеп св. Феодосія Углицького. Єлецький монастир (XI-XVIII
ст.) – виконано зондування північно-західної частини Успенського собору (XII ст.),
визначено стан його конструкцій, виявлено фрагменти фрескового розпису, зна-
йдено склеп XVII ст., виявлено на північному фасаді графіті й виконана їхня фікса-
ція, здійснено графічну фіксацію південно-західних келій, обміри руїн і підземних
приміщень трапезної. П’ятницька церква (XII-XIII ст.) – уточнено рівень давньої
підлоги і виявлено залишки фрескового розпису XII-поч. XIII ст., виконано ескіз
реконструкції прибудов XVII-XIX ст. Іллінська церква (к. XI-поч. XII ст.) – виявлено
фрагменти фрескового розпису, визначено рівень давньої підлоги і контури притво-
рів. Антонієви печери (XI-XVIII ст.) – виконано обміри, досліджено розташування
галерей, здійснено графічну і фотографічну фіксацію підземних споруд, розкрито і
розчищено кімітірію. Троїцький собор (XVII ст.) — виявлено раніше невідомі кон-
структивні й архітектурні деталі, виконано обміри підлоги і склепу. Колегіум (XVIII
ст.) – виявлено залишки давніх будівель, які існували на місці споруди, досліджено
грунт, проведено археологічні дослідження в підвальних приміщеннях, проведено
археологічні дослідження фундаменту споруди.
2. У напрямку археологічних досліджень на території охоронних зон: визначено
рівень залягання материка і топографію території охоронних зон Спаського собору,
П’ятницької церкви, Єлецького монастирського комплексу, місце розташування рову
на межі Дитинця і окольного граду, абрис обводного рову кургану «Безіменний»,
виявлено залишки житла давньоруського періоду Борисоглібського та Іллінського
монастирів, залишки плінфовипалювальної печі, наявність Ново-Антонієвих печер,
напівзасипаних приміщень XVII-XVIII ст. на території Дитинця, знайдено і переда-
но до фондів пам’ятки матеріальної культури: фрагменти будівельних конструкцій,
деталей, фрескового розпису, кераміки, скла, художнього і чорного металу тощо,
проведено великий обсяг археологічних досліджень Будинку дворянських зібрань
з обробкою археологічних знахідок.
3. У напрямку дослідження пам’яток монументального мистецтва: графічно за-
фіксовано, виконано науковий опис і аналіз сюжетів фрескового розпису Спаського
і Успенського соборів, а також композицій олійного розпису Спаського і Троїцького
соборів, досліджено і описано іконостаси Спасо-Преображенського і Троїцького со-
борів, Іллінської церкви.
44 Сіверянський літопис
4. У напрямку пошукової роботи здійснено ряд науково-пошукових експедицій у
межах Чернігова і по області, завдяки яким виявлено, обстежено, зафіксовано десятки
раніше невідомих пам’яток архітектури, народного побуту, мистецтва, а також при-
йнято до фондів заповідника сотні унікальних музейних предметів — творів іконопису,
різьблення, художні вироби з металу, стародруки, фотодокументи тощо. Завдяки
цим експедиціям і археологічним дослідженням було покладено початок фондовим
колекціям заповідника. На сьогодні вони нараховують біля 66 тисяч предметів основ-
ного фонду і більше 50 тисяч — науково-допоміжного. Фондові колекції оригінальні
і багатопрофільні. Це колекції, які систематизовані за 14 (чотирнадцятьма) групами
зберігання: будівельних матеріалів (таврованої плінфи та цегли), кахлів, домового
різьблення, творів мистецтва, ікон і сучасного живопису, колекція народної вишивки
і ткацтва, документальний фонд, стародруки, колекція художніх виробів із дорогоцін-
них металів, фрескового розпису, предметів побуту тощо. Досить сказати, що лише
унікальних фрагментів давньоруських фресок XI-XII ст. в заповіднику зберігається
біля 50 тисяч. Серед них значна кількість фрагментів з написами-графіті, які дають
змогу вивчати стан писемності й рівень освіти того часу.
Але, на жаль, лише мізерна частина цих речей експонується в музеях заповідни-
ка. Безпосередньо під музеї заповідника використовуються Борисоглібський собор
з 1972 р., Колегіум з 1978 р., Іллінська церква та Антонієві печери з 1968 р. У них
створено 10 постійнодіючих експозицій. Таким чином, із 29 пам’яток заповідника
лише 4 — музеї, останні ж: 2 — використовуються під сховища архівних документів та
музейних цінностей, 1 — історичний музей, 3 — у спільному користуванні релігійних
громад і заповідника, останні 19 — використовуються Чернігівським єпархіальним
управлінням, духовним училищем регентів-псаломщиків і Єлецьким жіночим
монастирем. У Борисоглібському соборі діє 4 постійнодіючі експозиції: власне, екс-
позиція, присвячена собору як пам’ятці архітектури ХІІ ст, «Фреска чернігівських
храмів», «Архітектура і ремесло Чернігова ХІ-ХІІІ ст.» та на хорах храму «Церковні
старожитності XVIII-ХІХ ст.», в Колегіумі 5 експозицій: «Професійний іконопис
XVII-XVIII ст.», «Народний іконопис Чернігівщини», «Мистецтво старообрядців»,
«Чернігівський колегіум — перший навчальний заклад підвищеного типу в Ліво-
бережній Україні» та «Чернігів і чернігівці 100 років тому». В Антонієвих печерах
– експозиція, присвячена цьому унікальному підземному культовому комплексу.
Недостатні експозиційні площі колектив заповідника намагається компенсувати
організацією тимчасових виставок з музеїв Києва та приватних художників.
Разом з тим заповідник здійснює обмін виставками з іншими музеями України.
Так, у Національному Києво-Печерському заповіднику експонувалися 4 виставки
із фондів чернігівського заповідника, у заповіднику «Софія Київська» – 2, в Укра-
їнському музеї Нью-Йорка, Музеї гетьманства, музеї історії міста Кам’янське, у
Національному історичному музеї України (м. Київ), у Національному культурно-
мистецькому та музейному комплексі «Мистецький арсенал» та інших.
З метою осмислення культурно-історичної спадщини Чернігова, привернення
уваги громадськості до проблем реставрації, вивчення та охорони пам’яток архі-
тектури заповідника започатковані наукові читання «Чернігівські старожитності»
та «Карнабідівські читання». Дослідження пам’яток архітектури з 2013 р. здійсню-
ється в межах двох державних науково-дослідних тем – «Пам’ятки архітектури і
археології Чернігівського Дитинця» та «Комплекс сакральних і культових споруд
Болдиногірської гряди». Наукові співробітники заповідника також постійно беруть
участь у міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових конференціях. Ними
підготовлено біля 600 наукових праць. За результатами конференцій та семінарів
друкуються наукові збірники та книги. З метою поліпшення наукової діяльнос-
ті у 2008 р. прийнято рішення видавати щорічно почергово наукові збірники:
«Чернігівські старожитності» та «Карнабідівські читання».
В останні роки активізувалася і видавнича діяльність заповідника. Було ви-
дано ряд знакових ґрунтовних наукових і науково-популярних видань, серед яких
«Ікони іконостасів Іллінської церкви та Троїцького собору м. Чернігова», «Спас
Сіверянський літопис 45
Чернігівський», «Собор Різдва Богородиці в Козельці», «Катерининська церква
м. Чернігова». Вони ставали переможцями обласного конкурсу «Краща книга
року» в номінаціях «Наукова література» і «Науково-популярна література», а
видання «Спас Чернігівський» було відзначено премією міського голови, а також
обласною премією ім. М. Коцюбинського.
Використання пам’яток архітектури тісно пов’язане з популяризаторською ро-
ботою. За час існування заповідника його пам’ятки відвідало біля 11 млн туристів
з різних куточків світу, для яких висококваліфікованими науковцями заповідника
було проведено більше 140 тис. екскурсій, прочитано біля 5 тис. лекцій, надано більше
30 тис. консультацій.
Окрім інформаційних засобів обслуговування відвідувачів, проводяться концерти
духовної музики у виконанні музичних колективів у Борисоглібському соборі —
Будинку хорової спадщини.
Заповідник працює для відвідувачів без вихідних днів. Уведено пільгове об-
слуговування: безплатно відвідують заповідник діти дошкільного віку, вихованці
інтернатів, інваліди та ряд інших категорій пільговиків. Заповідник практикує Дні
відчинених дверей: 18 травня – в Міжнародний день музеїв, 21 вересня — День міста,
27 вересня — Всесвітній день туризму.
Науковці започаткували, розробили й здійснюють програми співробітництва зі
школами міста та Чернігівського району: «День заповідника у школі», цикли уроків-
лекцій, уроків-екскурсій. Розроблено 24 тематичні й 7 оглядових екскурсій з повною
методичною документацією до них. Ці екскурсії розкривають найцікавіші сторінки
історії міста та його пам’яток.
Заповідник брав участь у ряді Міжнародних туристичних салонів 1997 – 2017
років. Це є завжди добра нагода заявити про себе і свої пропозиції щодо туристич-
ного і культурно-освітнього обслуговування, тим важливіше, що на таких форумах
музейні заклади, зазвичай, майже не представлені.
Плідною є співпраця заповідника з засобами масової інформації. Науковці часто
виступають із цікавими повідомленнями на сторінках газет, по телебаченню, зроблено
20-хвилинний фільм про Чернігів, заповідник та його пам’ятки. З 2008 року існує
WEB-сторінка заповідника в мережі Internet.
У заповіднику працюють 3 висококваліфікованих реставратори, дякуючи яким
багато експонатів було повернуто до життя і вони зараз прикрашають експозиції
заповідника.
Таким є Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів старо-
давній» за півстоліття.
Юрій СОБОЛЬ,
генеральний директор
Національного архітектурно-історичного
заповідника «Чернігів стародавній»
|