Гетьман Юрій Хмельницький та Ніжинський козацький полк (1659-1660 рр.): від другого Переяславського договору до Чуднівської угоди
Стаття присвячена військово-політичній історії
 Ніжинського козацького полку 1659-1660 рр. на тлі московсько-польського суперництва за українські землі. Особлива увага приділена міжусобній боротьбі у середовищі ніжинської старшини, участі ніжинських козаків у зовнішній політиці Чигирина. Ста...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/125539 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Гетьман Юрій Хмельницький та Ніжинський козацький полк (1659-1660 рр.): від другого Переяславського договору до Чуднівської угоди / Р.А. Желєзко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2012. — Вип. 5. — С. 149-152. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860179481398870016 |
|---|---|
| author | Желєзко, Р.А. |
| author_facet | Желєзко, Р.А. |
| citation_txt | Гетьман Юрій Хмельницький та Ніжинський козацький полк (1659-1660 рр.): від другого Переяславського договору до Чуднівської угоди / Р.А. Желєзко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2012. — Вип. 5. — С. 149-152. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | Стаття присвячена військово-політичній історії
Ніжинського козацького полку 1659-1660 рр. на тлі московсько-польського суперництва за українські землі. Особлива увага приділена міжусобній боротьбі у середовищі ніжинської старшини, участі ніжинських козаків у зовнішній політиці Чигирина.
Статья посвящена военно-политической истории
Нежинского казацкого полка 1659-1660 гг. на фоне московско-
польского соперничества за украинские земли. Особое внимание
уделено междуусобной борьбе в среде нежинской старшины,
участию нежинских казаков во внешней политике Чигирина.
Article is devoted to military and political history of Nizhyn
Cossack Regiment 1659-1660 against Moscow-Polish competition
for Ukrainian lands. Special attention is paid to the internecine
struggle among Nizhyn officers, participate Nizhyn Cossacks in
foreign policy of Chyhyryn.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:01:38Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
149
поляків і у 1661 р. утратив посаду корсунського
полковника. Однак у 1664 р. Я. Улізко знову був
обраний корсунським полковником і брав участь у
поході короля Яна ІІ Казимира на Лівобережжя.
Корсунським полковником Улізко вдруге
був недовго, оскільки 14 квітня 1665 р. він був
полонений у Корсуні, вже як «колишній корсунський
полковник», лівобережними і московськими
військами [2, 272]. Невідомо, скільки він перебував
у полоні. Наступного разу його прізвище з’являється
лише у 1674 р., коли гетьман П. Дорошенко
призначив його генеральним суддею. Але цього ж
року Я. Улізко і корсунський полковник Михайло
Соловей «з товаришами» визнали лівобережного
гетьмана І. Самойловича єдиним гетьманом
України [4, 221]. Після цього Улізко переселився
на Лівобережжя до Стародубського полку, де став
у 1676 р. стародубським полковим суддею (був
ним до 1678 р.), отримавши на уряд с. Яцьковичі.
У 1678 р. він отримав хутір під с. Пирхівкою [3,
62-63], а 1686 р. – с. Пихторiвку [7, 12]. У 1696 р.
Улізко був стародубським наказним полковником
замість відбулого у справах полковника Михайла
Андрійовича Миклашевського [7, 12]. Після цього
прізвище Я. Улізка вже назавжди зникає зі сторінок
історичних хронік. Лише відомо, що він мав двох
синів – Тимофія та Степана [3, 63].
Наостанок варто звернути увагу на написання
прізвища Улізка. У старих документах [7, 11-12]
воно пишеться як «Улѣзко». Однак їх, ймовірно,
вивчали російськомовні історики, тому і прізвище
читали як «Улєзко», адже у російській мові літера
«ѣ» читається як «є». До того ж після «є» дзвінке
«з» перейшло у глухе «с», отже російською мовою
прізвище почало звучати як «Улєско». Звідси пішов і
неправильний переклад українською – «Улеско». Але,
варто відзначити, що в XVII ст. документи писалися
староукраїнською мовою, у якій літера «ѣ» читалася
як «і», тому правильним є прочитання прізвища як
«Улізко», а не «Улеско», як це робилося раніше.
Отже, не дивлячись на скупість біографічних
даних, можна частково реконструювати життя
Якова Улізка. Установлено, що він у різні часи
був корсунським полковником і генеральним
суддею. Останні роки свого життя він провів у
Стародубському полку, де займав посади полкового
судді та наказного полковника.
Посилання
1. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной
России, собранные и изданные Археографическою комиссиею
– СПб., 1863. – Т. 4. – 426 с.
2. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной
России, собранные и изданные Археографическою комиссиею
– СПб., 1867. – Т. 5. – 564 с.
3. Корнієнко М.П., Кривошея В.В. Персональний склад
старшини правобережних полків (1648 – 1678 рр.) – К., 2000.– 96 с.
4. Маркевич М. Малороссия от смерти Хмельницкого до
падения Мазепы. 1657 – 1709. Период пятый // Відділ рідкісної
книги наукової бібліотеки ДНУ. – Т. 2.
5. Памятники, изданные Временною комиссией для разбора
древних актов – К., 1845. – Т.1; 1852. – Т. 3. – 602 с.
6. Реєстр Війська Запорозького 1649 року – К., 1995. – 592 с.
7. Степенькін С.Ю. Кілька документів, що стосуються родів
Улізків і Кандиб // Корсунський часопис – 2006. – № 16. – С. 10-13.
Степенькин С.Ю. Некоторые ведомости с биографии
генерального судьи Я. Улизка
В статье исследуется биография генерального судьи Якова
Улизка. Указано, что он походил из Корсуня на Правобережной
Украине. Проанализирована его деятельность на должностях
генерального судьи, корсунского полковника, стародубского
наказного полковника и стародубского полкового судьи.
Выяснено правильность написания его фамилии.
Ключевые слова: Улизко, генеральный судья, корсунский пол-
ковник, Стародубский полк, полковой судья, наказной полковник.
Stepenkin S.Yu. Some information is from the biography of
general judge Ya. Ulizko
The biography of general judge of Yakiv Ulizko is investigated
in this article. We have some information that he took place from
Korsun on Right bank Ukraine. His activity on positions of general
judge, Korsun’s colonel, Starodub’s order colonel and Starodub’s
regimental judge is analysed. The rightness of writing of his
surname is set.
Key words: Ulizko, general judge, Korsun’s colonel, Starodub
regiment, regimental judge, order colonel.
16.03.2012 р.
УДК 94(477.51) «1659/1660»
Р.А. Желєзко
ГЕТЬМАН ЮРІЙ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ТА
НІЖИНСЬКИЙ КОЗАЦЬКИЙ ПОЛК (1659-
1660 РР.): ВІД ДРУГОГО ПЕРЕЯСЛАВСЬКОГО
ДОГОВОРУ ДО ЧУДНІВСЬКОЇ УГОДИ
Стаття присвячена військово-політичній історії
Ніжинського козацького полку 1659-1660 рр. на тлі московсько-
польського суперництва за українські землі. Особлива увага
приділена міжусобній боротьбі у середовищі ніжинської стар-
шини, участі ніжинських козаків у зовнішній політиці Чигирина.
Ключові слова: гетьман, Гетьманщина, козацька старши-
на, московський воєвода, Ніжинський козацький полк, «Руїна».
Період занепаду Козацько-гетьманської держави
сер. XVII ст., досить відомий у історичній літературі
як епоха «Руїни», був та залишається предметом
дослідження низки істориків минулих століть та
сьогодення. Серед плеяди українських гетьманів
окремої уваги заслуговує постать Юрія Хмельницького
– гетьмана, який всупереч об’єктивним і суб’єктивним
чинникам не став гідним сином свого батька. Період
гетьманування Юрія Хмельницького, зокрема
короткотривалі 1659-1660 рр. – час збереження
територіальної цілісності Гетьманщини – був означений
низкою драматичних подій, пов’язаних із постійною
боротьбою козацької верхівки за владу, посиленням
соціального протистояння в українському суспільстві,
Сіверщина в історії України, випуск 5, 2012
150
утратою гетьманом підтримки народу, агресивним
втручанням у внутрішньо українські справи сусідніх
Речі Посполитої та Московського царства.
Поряд із дослідженням загальних процесів історії
Гетьманщини доби Юрія Хмельницького значної
уваги потребує вивчення краєзнавчої специфіки
особливостей ключових подій «Руїни» у окремих
козацьких полках. Зокрема, варто звернутися до
подій 1659-1660 рр. у Ніжинському козацькому полку
– одному з центрів українського державотворення,
провідному військово-політичному центрі
Лівобережної України та територіально найбільшому
полку Гетьманщини протягом 1654-1663 років.
Історіографія середини XVII ст., досить широка
і різнопланова, включає документальні джерела,
козацькі літописи, свідчення іноземців, низку
вітчизняних авторських монографій. Серед праць
українських істориків XIX – поч. XX ст., присвячених
означеному періоду, варто згадати напрацювання
В. Антоновича, О. Лазаревського, О. Шафонського,
М. Грушевського, І. Крип’якевича та інших. Роботи
названих авторів містять свідчення, що дозволяють
з’ясувати основні події історії Ніжинського козацького
полку 1659-1660 рр. Так, О. Лазаревський у роботі
«Описание старой Малороссии. Материалы для
истории землевладения и управления. Том II. Полк
Нежинский» подає короткі біографії ніжинських
полковників того періоду, зупиняючись на аналізі
їхнього доробку у державній політиці [5, 4-22].
Фундаментальні напрацювання О. Лазаревського
доповнює праця А. Шафонського «Черниговского
наместничества топографическое описание с кратким
географическим и историческим описанием Малой
России», що висвітлює історію Гетьманщини на тлі
українсько-московських відносин. Зокрема, досить
важливим є той факт, що згідно А. Шафонського,
московські воєводи прибули до Ніжина та інших
лівобережних міст лише у 1660 р. за гетьманування
Ю. Хмельницького (1659-1663 рр.) [9, 62].
На межі XX-XXI ст. з’явилися історичні
розвідки, що відображають проблеми внутрішнього
життя і зовнішньополітичних відносин Козацько-
гетьманської держави, серед яких слід назвати праці
В. Борисенка, В. Горобця, О. Гуржія, В. Кривошеї,
Л. Мельника, Ю. Мицика, В. Смолія, В. Степанкова,
російської дослідниці Т. Яковлєвої та інших.
Водночас, слід зауважити, що окремих праць по
висвітленню історії Ніжинщини у другій половині
XVII ст. немає. Ряд краєзнавчих публікацій та
історичних розвідок О. Морозова, Л. Петренко
та О. Ростовської започаткували вивчення історії
Ніжинського козацького полку. Вони розкривають
цікаві та повчальні події, містять окремі факти,
що проливають світло на становище Ніжинщини
у період «Руїни». Стан наукової розробки,
наявність джерельної бази, пізнавальний інтерес і
запозичення історичного досвіду (чи попереджень)
для сучасного державного будівництва зумовлює
потребу дослідження.
Метою даної статті є спроба висвітлити історію
Ніжинського полку 1659-1660-рр. на тлі польсько-
московського протистояння у боротьбі за українське
Лівобережжя та провладних старшинських
конфліктів, спираючись на наявні документальні
джерела та попередні напрацювання історіографії.
Повернення булави до рук Ю. Хмельницького
відбулося у досить складній ситуації, означеній по-
разкою Чигирина в українсько-московській війні
1658-1659 рр. та зайнятті лівобережних міст, зокре-
ма Ніжина, московською армією князя Олексія Тру-
бецького. Формально Гетьманщина, прив’язана Га-
дяцькою угодою, була частиною Речі Посполитої.
Водночас, зважаючи на відсутність військової допо-
моги з боку Варшави, єдиним виходом збереження
української державності залишалося укладення миру
з Московською державою. 17 жовтня 1659 р. пред-
ставники більшості козацьких полків зібралися на
раду в Переяславі. Серед присутніх полковників пере-
бували і лівобережні: ніжинський Василь Золотарен-
ко, чернігівський Оникій Силич та прилуцький Федір
Терещенко. За твердженням Т. Яковлевої, названі три
полки являли собою ядро лівобережної старшини,
очолюване ніжинським полковником В. Золотаренком
[10, 334]. З Ніжина до Переяслава прибув московсь-
кий воєвода О. Трубецький, який привів із собою 40-
тис. військо. Так, 27 жовтня 1659 р., не без тиску і по-
гроз з боку чисельно переважаючої московської армії,
між Гетьманщиною та Московською державою було
підписано другий Переяславський договір. На відміну
від Переяславського договору 1654 р. (а українська
сторона свій його екземпляр взагалі загубила!) нова
українсько-московська угода чітко зафіксувала зміну
принципів українсько-російських відносин. Так,
згідно договору, Україна позбавлялася права без до-
зволу царя переобирати гетьмана; гетьман утрачав
право призначати і звільняти полковників, карати без
суду смертю старшин, виступати у похід без дозволу
царя; заборонялися відносини з іншими державами.
На відміну Переяславської угоди 1654 р. московські
воєводи окрім Києва ставали з залогами в Переяславі,
Ніжині, Чернігові, Брацлаві та Умані [8, 115-120]. За
висновками В. Смолія, В. Степанкова, О. Реєнта та
І. Коляди, Українська держава з рівноправного партне-
ра Московії у своєрідній конфедерації перетворювала-
ся на її автономну одиницю [7, 123; 6, 139].
Згідно збережених сьогодні статей Переяславсь-
кого договору 1659 р., значні зміни відбулися і в
Ніжинському козацькому полку та м. Ніжині. Зважаю-
чи на розміщення воєвод і ратних людей, що повинні
були утримуватись у місті за власний кошт [8, 118],
Ніжин остаточно перетворюється в центр зосереджен-
ня проросійських сил. Як і гетьман Ю. Хмельницький,
місцева старшина, будучи заручниками зовнішньої
та внутрішньої ситуації, змушена визнати владу мо-
ISSN 2218-4805
151
сковського царя та відмовитись від пропольської
орієнтації. Цьому, зокрема, сприяло прибуття
Ю. Хмельницького в Ніжин восени 1659 р., де йому
було передано 15 прапорів, 37 гармат і багато іншого
«риштунку військового» [1, 201], відібраних у вигнаних
з Лівобережжя польських жовнірів. Зміна зовнішнього
союзника-сюзерена спричинила кардинальну переста-
новку серед ніжинської козацької старшини. На вимогу
Москви з полкових посад було зміщено Г. Гуляницько-
го та відданих йому осіб. Навіть більше, згідно нових,
доданих до Переяславських домовленостей 1654 р.
статей (Стаття 10), співпраця з ними каралася смертю
[8, 119]. З досліджень В. Кривошеї ми довідуємось,
що поряд із В. Золотаренком до влади у Ніжинському
полку прийшов рід Рябух – Гаврило та Іван (полковий
обозний 1659 р.) [3, 131]. Посади ніжинських сотників
було закріплено за Федором Завадським, Левком Бу-
том, Романом Ракушкою-Романовським та Григогрієм
Кобилецьким. Перераховані колишні соратники геть-
мана Івана Виговського у вересні 1659 р. під час по-
сольства ніжинського протопопа М. Филимоновича
до табору О. Трубецького отримали «прощення» від
московського царя.
Наслідком поразки Гетьманщини в українсько-
московській війні 1658-1659 рр. та поступливості
козацької старшини стала ліквідація Білоруського пол-
ку. Згідно другого Переяславського договору козаки
Ніжинського, Чернігівського та Київського полків, що
там перебували, повинні були повернутися до своїх
безпосередніх полкових центрів. Козаків, що не бажа-
ли виконувати царський наказ, належало було вида-
вати московським ратним людям [8, 119]. Виконанню
цього пункту угоди і поверненню ніжинських козаків
до рідних осель посприяв успіх московського війська
у боротьбі проти ставлеників І. Виговського. У грудні
1659 р. головне місто Білоруського полку Старий
Бихів було взято штурмом, спалено, а його мешканці
вбиті [10, 32]. Варто зазначити, що білоруські землі,
звільнені у 1654-1656 рр. ніжинськими козаками пол-
ковника І. Золотаренка від польсько-шляхетського
панування, довгий час були театром протистояння
українських та московських зовнішньополітичних
інтересів. Саме підтримка білоруським полковником
Іваном Нечаєм І. Виговського та їх поразка дозволили
Москві вирішити конфлікт на свою користь.
Виведення у кінці 1659 р. військ О. Трубецько-
го та Г. Ромодановського до Московії дозволило
гетьману Ю. Хмельницькому повернутися до за-
хисту територіальної цілісності та соборності всіх
українських земель. Державницьке угрупування
козацької старшини вирішує скористатися тим єдиним
пунктом з їхніх прохань, який усе-таки затвердив
московський цар під час переговорів у Переяславі:
правом козацьких послів брати участь у російсько-
польських переговорах. У 1660 р. у Борисові розпо-
чався черговий етап мирних переговорів між Москвою
та Річчю Посполитою. Представляти Гетьманщину
на переговорах було доручено ніжинському полков-
нику В. Золотаренку [2, 3], Федору Коробці, Костян-
тину Матюті та Іллі Аврамовичу – козаку ніжинської
сотні Г. Кобилецького [4, 182]. Українські посли мали
намір добитися того, щоб західний кордон Гетьман-
щини проходив по лінії, визначеній Зборівською уго-
дою 1649 р. Тобто ганебні рішення Віленської угоди
1656 р. мали бути однозначно скасовані. Однак, неба-
жання Варшави та Москви сідати за стіл переговорів,
поєднані з незручними для них заявами В. Золотарен-
ка, сприяли тому, що переговори у Борисові не дали
конкретних результатів. Обидві сторони готувалися
до продовження війни.
Активні заяви посольства В. Золотаренка у
Борисові про бажання Гетьманщини мати західний
кордон по р. Вісла стурбували московського
царя Олексія Михайловича. За його наказом 23
березня 1660 р. українське посольство з Борисова
прибуло до Москви та було взято під нагляд. На
протест Ю. Хмельницького відносно затримки
українських послів, московський уряд вимагав
особистого прибуття гетьмана до Москви. Але
молодий український гетьман тактовно відповів
відмовою, розуміючи, що його родинні зв’язки з
І. Виговським та І. Нечаєм, можуть послужити і
його арештом [10, 61-62]. Лише 4 квітня 1660 р.
ніжинський полковник Василь Золотаренко та інші
старшини були відпущені в Україну.
Московський уряд, граючи на державницьких
інтересах Гетьманщини по збереженню соборності
всіх українських земель, схвалює рішення організувати
новий військовий похід проти Речі Посполитої.
Головні сили московських військ під командуван-
ням київського воєводи В. Шеремєтьєва та козаки
Ю. Хмельницького мали наступати на Правобережну
Україну. 21 квітня 1660 р. гетьман Ю. Хмельницький
постановляє наказному полковнику ніжинському Фе-
дору Завадському (або Р. Ракушці-Романовському?)
негайно приєднатися до козацького війська, що
вирушає у похід проти поляків. З відповідного геть-
манського універсалу ми довідуємося, що Ф. За-
вадський мав повідомити волю гетьмана царському
воєводі у Ніжині, зібрати необхідний військовий обоз
з провіантом та, залишивши частину ніжинських
козаків для оборони полкового міста, вирушити на
з’єднання з головним військом [8, 154].
Одночасно московський уряд планував наступ
війська на чолі з Юрієм Долгоруковим на Литву. На до-
помогу князю було наказано виступити 20 тис. козаків
Ніжинського та Прилуцького полків під керівництвом
ніжинського полковника В. Золотаренка. Військові дії
у Литві 1660 р. проходили з перемінним успіхом. Мо-
сковськими військами були взяті міста Борисів, Вільно
та Могилів. Проте, ніжинські козаки відмовились на-
дати допомогу Ю. Долгорукову, не поспішаючи йти на
з’єднання з його військами. У жовтні 1660 р. московсь-
ке військо було оточено польсько-литовськими силами
Сіверщина в історії України, випуск 5, 2012
152
Варшавою, козацька старшина намагалася зберегти
українську державність, уклавши спочатку другу
Переяславську, а потім і Чуднівську угоди. У силу
зовнішніх і внутрішніх обставин незавершений
Гадяцькою угодою І. Виговського територіальний
розкол дітища Богдана Хмельницького став
неминучим. Молода Українська держава, страждаючи
від старшинського автономізму, козацької анархії,
зазіхань з боку сусідніх країн опинилася у стані
глибокої кризи – «Руїни».
Посилання
1. Історія Русів / Пер. І. Драча; вступ. ст. В. Шевчука. – К.:
Рад. письменник, 1991. – 318 с.
2. Коваленко С. Літопис Руїни. Листопад 1660 р. / С.
Коваленко // Незборима нація. – 2010. – № 11 (297). – С. 3.
3. Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини / В.В.
Кривошея – К.: ІПіЕНД імені І.Ф. Кураса НАН України, 2008.
– 452 с.
4. Кривошея В. Урядова старшина Гетьманщини.
Енциклопедія / В.В. Кривошея – К.: «Стилос», 2010. – 792 с.
5. Лазаревский А. Описание Старой Малороссии. Материалы
для истории заселения, землевладения и управления. Том ІІ. Полк
Нежинский. / А.М. Лазаревский – К., 1893. – 521 с.
6. Реєнт О., Коляда І. Усі гетьмани України / О.П. Реєнт, І.А.
Коляда. – Харків: Фоліо, 2007. – 415 с.
7. Смолій В., Степанков В. Українська державна ідея XVII-
XVIII століть: проблеми формування, еволюції, реалізації / В.А.
Смолій, В.С. Степанков – К.: «Альтернативи», 1997. – 368 с.
8. Універсали українських гетьманів від Івана Виговського
до Івана Самойловича (1657-1687): Матеріали до укр.
дипломатарію / Упоряд. І. Бутич, В. Ринсевич, І. Тесленко. –
Київ-Львів: НТШ, 2004. – 1087 с.
9. Шафонский А. Черниговского наместничества
топографическое описание с кратким географическим и
историческим описанием Малой России. / А. Шафонский – К.,
1851. – 697 с.
10. Яковлева. Т. Руїна Гетьманщини: Від Переяслава-2 до
Андрусівської угоди (1659-1667 рр.) / Т. Яковлева. – К.: Основи,
2003. – 644 с.
Железко Р.А. Гетман Юрий Хмельницкий и Нежинский
казацкий полк (1659-1660 гг): от второго Переяславского
договора к Чудновскому соглашению
Статья посвящена военно-политической истории
Нежинского казацкого полка 1659-1660 гг. на фоне московско-
польского соперничества за украинские земли. Особое внимание
уделено междуусобной борьбе в среде нежинской старшины,
участию нежинских казаков во внешней политике Чигирина.
Ключевые слова: гетман, Гетманщина, казацкая
старшина, московский воевода, Нежинский казацкий полк,
«Руина».
Zheliezko R.A. Hetman Yurii Khmelnytskyi and Nizhyn
Cossack Regiment (1659-1660): from the second Pereiaslav
agreement to Chudnivsk compact
Article is devoted to military and political history of Nizhyn
Cossack Regiment 1659-1660 against Moscow-Polish competition
for Ukrainian lands. Special attention is paid to the internecine
struggle among Nizhyn officers, participate Nizhyn Cossacks in
foreign policy of Chyhyryn.
Keywords: hetman, Hetmanate, Cossack officer, governor of
Moscow, Nizhyn Cossack regiment, «Ruins».
05.03.2012 р.
в районі Шклова. Усупереч наказу московського царя
козацьке військо В. Золотаренка стояло у районі Лоєва,
уникаючи участі в боях. Так і не отримавши допомоги
від В. Золотаренка, що трактувалася у Москві як зрада,
військо Ю. Долгорукова було змушено капітулювати.
Виникає запитання: «Чому ніжинські козаки
В. Золотаренка, що лише за рік до цих подій
допомогли Москві повернути владу на Лівобережжі,
у 1660 р. зрадили московського царя?» Відповідь
слід шукати у подіях, що в цей час розгорнулись на
Правобережній Україні. Козацькі війська, очолювані
Ю. Хмельницьким, маючи в сукупності зі стрільцями
В. Шеремєтьєва кількісну перевагу, потрапили в
оточення польської армії в районі Чуднова. Розуміючи
складність позицій В. Шеремєтьєва і маючи змогу
надати йому допомогу, молодий гетьман навмисне
допустився ряду стратегічних помилок і дозволив
полякам взяти своє військо в оточення. Як ми
бачимо, розвиток подій в Литві та в районі Шклова
мав ідентичний сценарій та відбивав загальні
настрої козацьких лідерів. Варто припустити, що
непередбачуване козацькою старшиною поводження
прибулих у 1659 р. до українських міст московських
воєвод та ігнорування Москвою інтересів України під
час переговорів у Борисові стали причиною швидкого
переходу козацької старшини на бік Речі Посполитої.
Зрозумівши неминучість повного розгрому
польськими військами армії київського воєводи
В. Шеремєтьєва, козацька старшина розпочала
мирні переговори з Варшавою. 18 жовтня 1660 р. на
основі Гадяцької угоди 1658 р. було підписано новий
українсько-польський договір, що увійшов в історію
під назвою Чуднівської угоди або Слободищенсько-
го трактату. Так, Україна втрачала статус Великого
князівства Руського, а на українські землі до своїх
колишніх володінь повертались польські магнати.
Водночас, згідно польсько-московських домовле-
ностей, московські війська мали залишити Ніжин,
Переяслав, Київ та Чернігів [2, 3], а ніжинські коза-
ки В. Золотаренка у Литві – відступити від росіян і
приєднатися до польської армії. Згідно Чуднівської
угоди 1660 р. Україна поверталася до сфери впливу
Речі Посполитої. Козацька старшина, зокрема геть-
ман Ю. Хмельницький, колишній ніжинський пол-
ковник Г. Гуляницький, В. Золотаренко, розуміючи
згубність політики Москви по ліквідації української
державності, розривають Переяславський договір
1659 р. і присягають на вірність польському королю.
Отже, Ніжинський козацький полк упродовж
1659-1660 рр. продовжував залишатися реалізатором
гетьманської політики Чигирина, водночас ставлячи
власні місцеві інтереси вище державних. Починаючи
з 1659 р., у Ніжині розташувалися московські
війська, ніжинські козаки були виведені з території
Білорусії, що визначило подальші зовнішні інтереси
полку. Зазнавши поразки в українсько-московській
війні 1658-1659 рр., хитаючись між Москвою та
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-125539 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:01:38Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Желєзко, Р.А. 2017-10-28T15:36:56Z 2017-10-28T15:36:56Z 2012 Гетьман Юрій Хмельницький та Ніжинський козацький полк (1659-1660 рр.): від другого Переяславського договору до Чуднівської угоди / Р.А. Желєзко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2012. — Вип. 5. — С. 149-152. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/125539 94(477.51) «1659/1660» Стаття присвячена військово-політичній історії
 Ніжинського козацького полку 1659-1660 рр. на тлі московсько-польського суперництва за українські землі. Особлива увага приділена міжусобній боротьбі у середовищі ніжинської старшини, участі ніжинських козаків у зовнішній політиці Чигирина. Статья посвящена военно-политической истории
 Нежинского казацкого полка 1659-1660 гг. на фоне московско-
 польского соперничества за украинские земли. Особое внимание
 уделено междуусобной борьбе в среде нежинской старшины,
 участию нежинских казаков во внешней политике Чигирина. Article is devoted to military and political history of Nizhyn
 Cossack Regiment 1659-1660 against Moscow-Polish competition
 for Ukrainian lands. Special attention is paid to the internecine
 struggle among Nizhyn officers, participate Nizhyn Cossacks in
 foreign policy of Chyhyryn. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Польсько-литовська доба та Гетьманщина Гетьман Юрій Хмельницький та Ніжинський козацький полк (1659-1660 рр.): від другого Переяславського договору до Чуднівської угоди Гетман Юрий Хмельницкий и Нежинский казацкий полк (1659-1660 гг): от второго Переяславского договора к Чудновскому соглашению Hetman Yurii Khmelnytskyi and Nizhyn Cossack Regiment (1659-1660): from the second Pereiaslav agreement to Chudnivsk compact Article published earlier |
| spellingShingle | Гетьман Юрій Хмельницький та Ніжинський козацький полк (1659-1660 рр.): від другого Переяславського договору до Чуднівської угоди Желєзко, Р.А. Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| title | Гетьман Юрій Хмельницький та Ніжинський козацький полк (1659-1660 рр.): від другого Переяславського договору до Чуднівської угоди |
| title_alt | Гетман Юрий Хмельницкий и Нежинский казацкий полк (1659-1660 гг): от второго Переяславского договора к Чудновскому соглашению Hetman Yurii Khmelnytskyi and Nizhyn Cossack Regiment (1659-1660): from the second Pereiaslav agreement to Chudnivsk compact |
| title_full | Гетьман Юрій Хмельницький та Ніжинський козацький полк (1659-1660 рр.): від другого Переяславського договору до Чуднівської угоди |
| title_fullStr | Гетьман Юрій Хмельницький та Ніжинський козацький полк (1659-1660 рр.): від другого Переяславського договору до Чуднівської угоди |
| title_full_unstemmed | Гетьман Юрій Хмельницький та Ніжинський козацький полк (1659-1660 рр.): від другого Переяславського договору до Чуднівської угоди |
| title_short | Гетьман Юрій Хмельницький та Ніжинський козацький полк (1659-1660 рр.): від другого Переяславського договору до Чуднівської угоди |
| title_sort | гетьман юрій хмельницький та ніжинський козацький полк (1659-1660 рр.): від другого переяславського договору до чуднівської угоди |
| topic | Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| topic_facet | Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/125539 |
| work_keys_str_mv | AT želêzkora getʹmanûríihmelʹnicʹkiitanížinsʹkiikozacʹkiipolk16591660rrvíddrugogopereâslavsʹkogodogovorudočudnívsʹkoíugodi AT želêzkora getmanûriihmelʹnickiiinežinskiikazackiipolk16591660ggotvtorogopereâslavskogodogovorakčudnovskomusoglašeniû AT želêzkora hetmanyuriikhmelnytskyiandnizhyncossackregiment16591660fromthesecondpereiaslavagreementtochudnivskcompact |