Економічна самостійність регіонів у контексті активізації процесів модернізації

Статтю присвячено дослідженню рівня економічної самостійності регіонів у контексті активізації модернізаційних процесів. На основі виокремлення складових економічної самостійності здійснено класифікацію її основних показників. Надано рейтингову оцінку рівня економічної самостійності областей України...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2017
Main Author:	Касич, А.О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут економіки промисловості НАН України 2017
Series:	Економіка промисловості
Subjects:	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/125840
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Економічна самостійність регіонів у контексті активізації процесів модернізації / А.О. Касич // Економіка промисловості. — 2017. — № 3 (79). — С. 96–113. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-125840
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1258402025-02-23T18:34:48Z Економічна самостійність регіонів у контексті активізації процесів модернізації Экономическая самостоятельность регионов в контексте активизации процессов модернизации Economic autonomy of regions in the context of the modernization processes revitalization Касич, А.О. Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Статтю присвячено дослідженню рівня економічної самостійності регіонів у контексті активізації модернізаційних процесів. На основі виокремлення складових економічної самостійності здійснено класифікацію її основних показників. Надано рейтингову оцінку рівня економічної самостійності областей України. Запропоновано ключові заходи підвищення рівня економічної самостійності регіонів для забезпечення процесів модернізації. Статья посвящена исследованию уровня экономической самостоятельности регионов в контексте активизации модернизационных процессов. На основе выделения составляющих экономической самостоятельности осуществлено классификацию ее основных показателей. Проведена рейтинговая оценка уровня экономической самостоятельности областей Украины. Предложены ключевые меры повышения уровня экономической самостоятельности регионов для обеспечения процессов модернизации. The problem of regional differentiation remains crucial for Ukrainian economy, especially in the context of a need for modernization processes’ acceleration. In present conditions, a significance of transferring drivers of the country's socio-economic development (including to the regional level) is growing. Such tasks cause a need of increasing the level of individual regions’ economic autonomy, that will ensure the formation of the necessary resources to intensify modernization transformations.On the basis of systematization of scientific approaches to the research of modern regional economy’s problems an expediency of theoretical substantiation of concept and components of regions’ economic autonomy was demonstrated. Accordingly, the main objective of the paper is to form the theoretical foundation and to develop methodological provisions for the study of the region economic independence level.A region economic independence vastly depends on: self-financing level, self-sufficiency level, sustainability development and possibility of achieving a state of self-development, etc.The study of region economic independence in terms of such components as: resource independence, budgetary autonomy, personnel and financial independence, industrial independence, scientific and technical (innovation) independence, has allowed to present it as a complex, multidimensional phenomenon. The set of indicators has been formed by all components. On their ground was offered to conduct an analytical study of the region's economic autonomy level. Presented set of indicators have different nature, and therefore for their processing it is necessary to use a standard procedure of normalization, e.i., bringing to a comparable form.In the conditions of resource constraints and an insolvency of solution all existing problems of regional development, an autonomy monitoring in the context of species and in general will allow to determine critical areas of certain regions’ development.The calculations, presented in the paper, allow to determine indicators of economic independence of regions as a whole and in terms of components. In general, Ukrainian regions in terms of economic independence can be divided into three groups: with a relatively high level of economic independence; with an average level of economic independence; with a low level of economic independence.The main condition of ensuring regions economic independence in modern conditions, and hence, of formation resources for modernization, should become tools and mechanisms, the main among of which have to be: a concentration of gross value added, created in the region; a formation of a highly skilled workforce and its retention in the region; the raise of a state, regional and municipal officials’ level of qualification; carrying out the reform of the public finance system and ensuring effective decentralization, others. 2017 Article Економічна самостійність регіонів у контексті активізації процесів модернізації / А.О. Касич // Економіка промисловості. — 2017. — № 3 (79). — С. 96–113. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 1562-109Х DOI: doi.org/10.15407/econindustry2017.03.096 JEL: R12. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/125840 330.322.122:338.1(477) uk Економіка промисловості application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
spellingShingle	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Касич, А.О. Економічна самостійність регіонів у контексті активізації процесів модернізації Економіка промисловості
description	Статтю присвячено дослідженню рівня економічної самостійності регіонів у контексті активізації модернізаційних процесів. На основі виокремлення складових економічної самостійності здійснено класифікацію її основних показників. Надано рейтингову оцінку рівня економічної самостійності областей України. Запропоновано ключові заходи підвищення рівня економічної самостійності регіонів для забезпечення процесів модернізації.
format	Article
author	Касич, А.О.
author_facet	Касич, А.О.
author_sort	Касич, А.О.
title	Економічна самостійність регіонів у контексті активізації процесів модернізації
title_short	Економічна самостійність регіонів у контексті активізації процесів модернізації
title_full	Економічна самостійність регіонів у контексті активізації процесів модернізації
title_fullStr	Економічна самостійність регіонів у контексті активізації процесів модернізації
title_full_unstemmed	Економічна самостійність регіонів у контексті активізації процесів модернізації
title_sort	економічна самостійність регіонів у контексті активізації процесів модернізації
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2017
topic_facet	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/125840
citation_txt	Економічна самостійність регіонів у контексті активізації процесів модернізації / А.О. Касич // Економіка промисловості. — 2017. — № 3 (79). — С. 96–113. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
series	Економіка промисловості
work_keys_str_mv	AT kasičao ekonomíčnasamostíjnístʹregíonívukontekstíaktivízacííprocesívmodernízacíí AT kasičao ékonomičeskaâsamostoâtelʹnostʹregionovvkonteksteaktivizaciiprocessovmodernizacii AT kasičao economicautonomyofregionsinthecontextofthemodernizationprocessesrevitalization
first_indexed	2025-11-24T10:58:56Z
last_indexed	2025-11-24T10:58:56Z
_version_	1849669123554934784
fulltext	–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––– 96 ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2017, № 3 (79) УДК 330.322.122:338.1(477) doi: 10.15407/econindustry2017.03.096 Алла Олександрівна Касич, д-р екон. наук, проф. Київський національний університет технологій та дизайну 01011, Україна, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2 E-mail: Kasich.alla@gmail.com ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ РЕГІОНІВ У КОНТЕКСТІ АКТИВІЗАЦІЇ ПРОЦЕСІВ МОДЕРНІЗАЦІЇ Статтю присвячено дослідженню рівня економічної самостійності регіонів у контексті активізації модернізаційних процесів. На основі виокремлення складових економічної самостійності здійснено класифікацію її основних показників. Надано рей- тингову оцінку рівня економічної самостійності областей України. Запропоновано ключові заходи підвищення рівня економічної самостійності регіонів для забезпечення процесів модернізації. Ключові слова: регіон, економічна самостійність, модернізація, прискорення, оцінка. JEL: R12. Модернізація, як процес багатоас- пектних перетворень усіх сфер існування та життєдіяльності суспільства, потребує системного та комплексного управління з метою синхронізації економічних, полі- тичних та соціальних змін, які відбува- ються в сучасних умовах на глобальному, міжнародному, національному, регіо- нальному й організаційному рівні. Здійс- нення системних змін на підприємствах забезпечує основу для регіональної та національної модернізації. «Осучаснен- ня» соціально-економічної системи, яке здійснюється у переважній більшості країн світу, перетворює модернізацію на глобальний процес. Втрата в соціально-економічному розвитку України понад чверті століття, про що свідчать макроекономічні показ- ники, актуалізує завдання прискорення модернізаційних процесів і для націо- нальної економіки. Складність реалізації стратегічного завдання щодо розвитку української економіки, яке викладено у Стратегії України 2020 [21] – проведення комплексної модернізації, потребує фор- мування точок зростання на всіх рівнях економіки: підприємств, галузей, регі- онів. Так, здійснення технологічної мо- дернізації на підприємствах може і має стати основою для галузевої модерніза- ції. Важливим чинником стійкого розвит- ку національної економіки є процеси ре- гіональної модернізації, яка охоплює сис- темні зміни на регіональному рівні. Під регіональною модернізацією слід розумі- ти зростання значимості регіону в роз- витку національної економіки, основою якої мають стати: підвищення ефектив- ності функціонування органів місцевої влади та формування інноваційно орієн- тованої регіональної політики; зростання інвестиційної привабливості регіону та активізація ділової активності бізнесу; налагодження інноваційних процесів за рахунок розвитку в регіоні інноваційної інфраструктури тощо. Важливим чинни- ком активізації процесів модернізації на регіональному рівні є підвищення рівня економічної самостійності регіонів краї- ни, саме тому дана проблема є актуаль- ною та потребує дослідження. Регіональний чинник набуває в Україні значимості, особливо з урахуван- ням активізації процесів децентралізації © А.О. Касич, 2017 –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2017, № 3 (79) 97 та підвищення рівня самоврядування те- риторій. За таких умов регіони стають центрами активізації процесів соціально- економічного розвитку країни в цілому. Фактично можна стверджувати, що регі- они починають існувати в «нових» умо- вах і їх слід розглядати як реальну мож- ливість для прискорення соціально-еко- номічного розвитку, підвищення рівня самостійності та перетворення на драй- вери розвитку національної економіки в цілому. В Україні, як і в будь-якій іншій країні, мають місце суттєві регіональні відмінності в рівнях соціально-економіч- ного розвитку. Однак масштаби цих дис- пропорцій в українській економіці можна вважати перешкодою не лише модерні- зації, але і виходу на траєкторію стійкого розвитку. Підтверджують таку тезу і ключові показники соціально-економіч- ного розвитку областей України (табл. 1). Таблиця 1 Ключові показники соціально-економічного розвитку областей України за 2015 р. (у розрахунку на одну особу), грн 1 Області Валовий ре- гіональний продукт Наявний дохід Обсяг ви- робництва промислової продукції Капі- тальні інвес- тиції Витрати на виконання наукових досліджень Загальна су- ма витрат на інноваційну діяльність Вінницька 37270 33848 26465 4352 16 358 Волинська 30387 28312 18624 5299 13 62 Дніпропетровська 65897 43458 92658 7450 478 2317 Житомирська 30698 31441 20557 2999 15 26 Закарпатська 22989 25045 11018 2887 30 13 Запорізька 50609 42117 86854 4047 317 182 Івано- Франківська 33170 29975 25138 6719 12 66 Київська 60109 39177 48644 13250 115 83 Кіровоградська 39356 30979 23521 3890 63 130 Львівська 37338 33673 23068 4671 107 109 Миколаївська 41501 33186 30102 4963 255 251 Одеська 41682 37732 22413 3514 84 20 Полтавська 66390 36393 77129 5267 39 89 Рівненська 30350 29757 23126 3595 8 5 Сумська 37170 33944 32920 3138 108 145 Тернопільська 24963 26884 12679 3311 10 13 Харківська 45816 36587 41927 3861 704 244 Херсонська 30246 31242 16250 2748 34 65 Хмельницька 31660 32650 15446 5026 11 51 Черкаська 40759 30608 38832 3365 78 42 Чернівецька 20338 26838 7499 2866 50 20 Чернігівська 35196 31707 26727 3304 48 33 Середнє значення 38813 32980 32800 4569 118 197 1 Розраховано за офіційними даними веб-сайтів головних управлінь статистики 22 областей Украї- ни (дані Київської області наведено без м. Києва). Наведені дані дозволяють виокре- мити такі основі характеристики пробле- ми соціально-економічної диференціації областей України: –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––– 98 ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2017, № 3 (79) 1. За показником валового регіона- льного продукту, який характеризує рі- вень розвитку економіки регіону, різниця між найкращим (Полтавська обл.) та най- гіршим значенням (Чернівецька обл.) складало 3,3 раза, що свідчить про суттє- ві відмінності у величині валової доданої вартості, тобто у величині економічного ресурсу регіонів для подальшого розвит- ку. 2. Суттєві відмінності простежу- ються й у структурі видів економічної діяльності, про що свідчать, наприклад, обсяги виробництва промислової проду- кції в різних областях. Так, значення цьо- го показника у Дніпропетровській облас- ті у 12,4 раза перевищує показник Черні- вецької області. Це означає, що промис- ловість має різну значимість у розвитку різних областей. Така ситуація неповною мірою відповідає етапу промислової нео- індустріалізації, яка відбувається в роз- винених країнах світу та якої потребує українська економіка. Розвинені країни вичерпали потенціал зростання і важли- вим джерелом його забезпечення експер- ти вважають поширення по всій країні можливостей для промислового розвитку [25], що покладено в основу нової індус- тріальної політики, наприклад Великоб- ританії, яка набула актуальності після глобальної економічної кризи. Можливо- сті для успіху в усіх регіонах країни у підвищенні життєвих стандартів та за- безпеченні економічного зростання зале- жать від: підтримки бізнесу на етапі за- початкування; стимулювання внутрішніх інвестицій; оновлення інфраструктури; стимулювання розвитку провідних світо- вих галузей; розвитку ключових навичок робочої сили, які визначають її конку- рентоспроможність у даний час та в май- бутньому. Поєднання показників валового ре- гіонального продукту та обсягу виробни- цтва промислової продукції дозволяє ви- значити області, у яких промисловість найбільшою мірою потребує модерніза- ції. 3. Важливим чинником модернізації залишаються інвестиції, які спрямову- ються на розвиток сучасних галузей про- мислового виробництва. Кількісні харак- теристики інвестицій в основні засоби, які забезпечують необхідну динаміку мо- дернізаційних процесів у країнах, що роз- виваються, наведено в роботі [12]. Рівень інвестиційної активності в Україні в цілому та в більшості регіонів є дуже низьким: середнє значення обсягу інвестицій у розрахунку на одну особу по країні не досягає навіть 200 дол. США за 2015 р., і лише 6 областей мають показ- ник вищий за середнє значення. А це означає, що, незважаючи на певні регіо- нальні відмінності, загальна величина ресурсу для модернізації є дуже низькою. 4. Основним чинником модернізації промисловості в сучасних умовах є здій- снення системних інновацій (від ідеї до масового виробництва), які потребують значних фінансових ресурсів. Якщо взяти до уваги такі показники, як витрати на виконання наукових досліджень і розро- бок власними силами організацій у роз- рахунку на одну особу та загальну суму витрат на інноваційну діяльність у розра- хунку на одну особу, то відмінності між областями є ще більш суттєвими, а це вказує на обмежені можливості регіонів для модернізації власними силами. Відповідно, першочерговим за- вданням регіональної політики має стати перерозподіл валового регіонального продукту на користь інвестицій у високо- технологічні виробництва, започатковані в областях. Для цього необхідно підви- щити рівень економічної самостійності регіонів, що становитиме основу вирі- шення проблеми регіональної диференці- ації. Регіональні відмінності є об’єктом дослідження багатьох як зарубіжних, так і українських учених. Так, Р. Хагінс, –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2017, № 3 (79) 99 Х. Ізуші та ін. [23; 24] розглядають регі- ональний розвиток через призму конку- рентоспроможності, у тому числі глоба- льної, та визначають вплив рівня конку- рентоспроможності регіонів на економіч- ний розвиток країни. Також слід відзна- чити роботу У. Барнеса та Л. Ледебурга [22], в якій досліджено ключові чинники розвитку регіонів з позицій забезпечення економічної динаміки в сучасних умовах. Українські вчені, такі як З.В. Вар- налій [18], Л. Возна [4], Б.М. Данилишин [6], М. Долішній [9], А.І. Сухоруков та Ю.М. Харазішвілі [20] зосереджують свої зусилля на дослідженні проблем та перс- пектив соціально-економічного розвитку регіонів в Україні, оскільки для нашої країни характерною є суттєва регіональ- на диференціація. Для вирішення цих проблем у роботах [1; 3; 5; 7; 8; 14; 17] розроблено наукові положення регулю- вання розвитку регіональної економіки через формулювання інструментарію державної регіональної політики. За- вдання активізації процесів модернізації в регіонах повною мірою відповідають цілям державної інноваційно-інвести- ційної політики України, загальні підхо- ди до формування якої представлено в роботі [13]. Однак бракує практичної ре- алізації рекомендацій учених, яка здебі- льшого залежить від політичної свободи у сфері здійснення адміністративної ре- форми. Соціально-економічний розвиток регіонів визначається рівнем їх ресурсно- го забезпечення та здатністю формувати необхідні ресурси, тобто економічною самостійністю. У сучасних умовах в Україні здійснюється реформа місцевого самоврядування шляхом децентралізації, яка має на меті підвищення рівня ділової активності в регіонах. Оскільки ці зміни стосуються реформування системи дер- жавних фінансів і спрямовані, перш за все, на зосередження частини податків у регіонах, важливим завданням перед міс- цевою владою постає підвищення рівня збалансованості бюджетів відповідних територій [11]. Забезпечення бюджетної самостійності регіонів дозволить збіль- шити державні інвестиції в інфраструк- турні проекти, що підвищить привабли- вість цих територій для розміщення біз- несу. Активізація модернізаційних про- цесів на підприємствах має стати осно- вою розвитку промислових парків [2], що сприятиме соціально-економічному роз- витку регіонів загалом. Приплив інвести- цій забезпечить активізацію ділової ініці- ативи та створення сучасних доходоут- ворюючих виробництв, що певною мірою підвищить рівень економічної самостій- ності регіонів. Найбільш важливо, щоб це відбувалось і в традиційних галузях через активізацію модернізаційних процесів та започаткування розвитку інноваційних високотехнологічних галузей. Збільшен- ня кількості регіонів, у яких почнуть від- буватися системні зміни, забезпечить по- ступове подолання проблеми територіа- льної диференціації в діловій активності, рівні життя населення. Таким чином, в Україні значною мірою досліджені відмінності соціально- економічного розвитку регіонів, однак невирішеними залишаються питання ак- тивізації процесів модернізації на регіо- нальному рівні. Відповідно важливим напрямом дослідження залишаються пи- тання підвищення рівня економічної са- мостійності регіонів, що становитиме ос- нову прискорення процесів модернізації та розвитку економіки України в цілому. Мета статті – обґрунтувати теоре- тичні положення та розробити методичні основи дослідження рівня економічної самостійності регіонів у контексті при- скорення процесів модернізації економі- ки України. Для дослідження проблем соціаль- но-економічного розвитку регіонів доці- льно використати наукові праці зарубіж- них і вітчизняних учених щодо вдоско- –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––– 100 ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2017, № 3 (79) налення теорії регіонального розвитку та теорії інновацій. Методика дослідження ґрунтується на системному та комплекс- ному підходах до дослідження впливу економічної самостійності регіонів на розвиток національної економіки. Для досягнення вказаної мети використано загальнонаукові методи, які дозволяють урахувати існуючі наукові підходи до управління розвитком регіонів у контекс- ті підвищення рівня їх самостійності; спеціальні методи − при аналітичних роз- рахунках. Системний підхід дозволив ви- конати групування комплексу показни- ків, які уможливлюють визначення рівня регіональної диференціації. Питання економічної самостійності регіонів залишається сферою теоретич- них дискусій, оскільки відсутність суб’єктності іноді викликає сумніви в можливості її забезпечення й емпірично- го дослідження. Опрацювання робіт як зарубіжних, так і українських учених дозволило ви- окремити такі основі напрями наукових досліджень проблематики розвитку еко- номіки регіонів. Перший напрям стосується розроб- ки методики визначення та співставлення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів. Із застосуванням різноманітних підходів до групування соціально-еконо- мічних показників [4; 6; 9; 10; 15] визна- чаються регіональні відмінності та клю- чові проблеми в розвитку окремих регіо- нів. Другий напрям націлений на дослі- дження стійкості розвитку регіонів. Кон- цепція сталого розвитку на регіона- льному рівні стала підґрунтям розробки методики аналізу стійкого розвитку регі- онів [16; 19], у межах якої на основі гру- пування показників у розрізі економічної, соціальної та екологічної складових ви- значаються інтегральний показник стій- кого розвитку регіону і територіальні від- мінності в межах окремих країн. Третій напрям передбачає визна- чення рівня конкурентоспроможності ре- гіонів. У роботі Р. Хагінса, Х. Ізуші та ін. [23; 24] сформовано концепцію регіона- льної конкурентоспроможності в кон- тексті формування теорії регіонального економічного розвитку; запропоновано метод кількісної оцінки глобальної кон- курентоспроможності регіонів; проаналі- зовано регіональні розбіжності в конку- рентоспроможності по всьому світу. У роботі [24, с. 275] регіональна конкурен- тоспроможність розглядається як індика- тор різниці в темпах економічного роз- витку в різних регіонах. Четвертий напрям сфокусований на дослідженні ролі інновацій у розвитку окремих регіонів. Сучасні теорії регіо- нального розвитку [14; 26; 27] концент- руються на вивченні ролі людського ка- піталу та інновацій в економічному роз- витку окремих територій. Так, у роботі [26, с. 17] наведено реальні приклади то- го, як за рахунок інвестицій у сільські регіони уряду Франції їх вдалося пере- творити на привабливі для молоді в ре- зультаті активізації ділової активності. У методичному плані для обробки даних використовуються два основних підходи до дослідження економіки ре- гіонів: а) результативний підхід – беруться за основу результативні показники функ- ціонування та розвитку регіонів, зокрема, соціально-економічного розвитку, рівня конкурентоспроможності тощо; б) ресурсний підхід – розвиток ре- гіону розглядається через призму рівня його забезпечення сировинними, трудо- вими, фінансовими ресурсами. При цьому використовуються як абсолютні, так і відносні показники. Це дає можливість виконати і фрагментар- ний, і узагальнений (комплексний) аналіз для визначення рівня результативності функціонування регіонів. Проблеми ди- ференціації соціально-економічного роз- –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2017, № 3 (79) 101 витку регіонів досліджуються з викорис- танням цілої низки часткових показників, таких як валовий регіональний продукт, доходи населення, інвестиції в розрахун- ку на душу населення та ін. Комплексний підхід на базі розрахунку відносних по- казників дозволяє узагальнити часткові показники та встановити масштаби регі- ональних пропорцій. Поєднання цих двох підходів у ме- жах дослідження рівня економічної само- стійності дає можливість проаналізувати взаємозв’язки між рівнем ресурсного за- безпечення регіону й результативністю його функціонування та визначити на цій основі рівень самостійності його роз- витку. Відповідно порівняно «новим» та важливим напрямом дослідження регіо- нальних відмінностей економічного роз- витку, особливо в умовах української економіки, є встановлення рівня само- стійності територій, що дозволить визна- чити регіональні «локомотиви» модерні- зації. Українськими вченими певним чи- ном сформовано понятійний апарат, який визначає предметну сферу дослідження економічної самостійності регіонів. Так, під економічною самостійністю регіону запропоновано розуміти «…наявність повноважень і ресурсів для самостійного вирішення органами регіонального управління всіх рівнів своїх регіональних проблем» [1, c. 48]. Однак такий підхід базується на визначальній ролі органів регіонального управління, тоді як проце- си децентралізації мають на меті підви- щення ділової активності у регіоні. Саме тому економічну самостійність регіону пропонується розглядати як його здат- ність за рахунок формування достатнього обсягу внутрішніх ресурсів і забезпечен- ня нарощування стратегічно значимих складових внутрішнього потенціалу в цілому забезпечувати наповнення інно- ваційними орієнтирами всіх функціона- льних процесів та складових з урахуван- ням критеріїв результативності й ефекти- вності. Іншими словами, економічна са- мостійність − це спроможність підпри- ємств та організацій, розташованих у пе- вному регіоні, самостійно нарощувати ресурсний потенціал, вийти на траєкто- рію стійкого зростання та забезпечувати при цьому зростання життєвих стандар- тів. Відповідно економічна самостійність кожного регіону має важливе значення для розвитку національної економіки. У межах переважної більшості країн ма- ють місце регіональні відмінності, які держава за рахунок регіональної політи- ки намагається знівелювати, створити точки зростання та перетворити їх на ефективні та самостійні територіальні одиниці. Самодостатній розвиток кожно- го регіону перетворить розвиток на сис- темне явище. Підвищення рівня економі- чної самостійності забезпечить перехід до нової моделі економічного розвитку, коли драйвери формуються не за прин- ципом «зверху-вниз», а навпаки – «зни- зу – вгору». Економічна самостійність регіону значною мірою залежить від: рівня самофінансування – здатності регіону забезпечувати достатній обсяг фінансування поточного та перспектив- ного розвитку за рахунок усіх джерел фі- нансових ресурсів: прибутку підпри- ємств, кредитних ресурсів, доходів регіо- нальних бюджетів та населення, цільово- го фінансування, тощо; рівня самозабезпеченості – спро- можності регіону формувати достатній обсяг природних, трудових, виробничих ресурсів, розвивати науковий потенціал відповідно до потреб розвитку всіх сек- торів економіки регіону; стійкості розвитку – концепція стійкого розвитку на регіональному рівні визначає необхідність урахування не ли- ше поточних потреб, але й інтересів май- бутніх поколінь певної території, що визначає необхідність формування регі- –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––– 102 ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2017, № 3 (79) ональної політики, сфокусованої на еко- номічних, екологічних і соціальних ці- лях; можливості досягнення стану са- морозвитку – спроможності регіону сфо- рмувати точки зростання (підприємства, галузі), які виконують функцію основи формування територіально-виробничих комплексів; застосування збалансованого під- ходу до формування регіональної політи- ки, що означає забезпечення економічно- го, науково-технічного, соціально-еко- номічного, екологічного розвитку тери- торії, що забезпечить прискорення про- цесів модернізації. Оскільки самостійність регіону пропонується розглядати, у тому числі, як самостійність у формуванні та вико- ристанні всіх видів ресурсів (природних, виробничих, фінансових та кадрових ре- сурсів відповідно), економічну самостій- ність регіону слід розглядати в розрізі таких складових: ресурсна самостійність – наявність достатнього обсягу природних ресурсів для поповнення виробничих запасів на виробничих підприємствах. Рівень мате- ріально-технічного забезпечення підпри- ємств регіону визначає їх спроможність забезпечити виробничий процес; бюджетна самостійність – здат- ність забезпечити потреби регіону в бю- джетних фінансових ресурсах за рахунок достатнього рівня надходжень до місце- вих бюджетів; кадрова самостійність – наявність у регіоні трудових ресурсів відповідно до потреб підприємств. Цей вид самостійно- сті залежить від здатності освітніх закла- дів забезпечувати реальний сектор еко- номіки робочою силою належної квалі- фікації; фінансова самостійність – здат- ність підприємств та установ регіону формувати необхідний обсяг фінансо- вих (кредитних, інвестиційних) ресурсів для розвитку за рахунок внутрішніх дже- рел; виробнича самостійність – спро- можність виробничого комплексу регіону забезпечувати стійкий виробничий про- цес, результатом якого є випуск конкуре- нтоспроможної на світовому ринку про- дукції; науково-технічна (інноваційна) са- мостійність – наявність у регіоні центрів інноваційної активності та науково- технічних центрів, здатних забезпечити перетворення залучених інновацій на ре- альні виробничі процеси; В умовах ресурсної обмеженості та неспроможності вирішення всіх існую- чих проблем регіонального розвитку мо- ніторинг самостійності у видовому розрі- зі та загалом дозволить визначити кри- тичні зони розвитку тих чи інших регі- онів. Таким чином, економічну самостій- ність регіону слід розглядати як комп- лексну характеристику існуючих і перс- пективних взаємозв’язків між результа- тами та чинниками розвитку окремих те- риторій (рис. 1). Дослідження економічної самостій- ності регіонів має на меті визначення рів- ня їх диференціації не стільки за ре- зультативними показниками, скільки в розрізі складових, що дозволить визна- чити регіони, які: по-перше, є найбільш значущими для розвитку національної економіки з точки зору динаміки процесів модерні- зації; по-друге, визначити «неефективні» регіони. Усе це дозволить у процесі розроб- ки стратегій регіонального розвитку за- стосувати інструменти, які забезпечать вирівнювання регіональної диференціації не лише в результативних показниках, але і в розвитку ресурсного забезпечен- ня. –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2017, № 3 (79) 103 Рис. 1. Вплив рівня економічної самостійності регіону на динаміку процесів модернізації (складено автором) В умовах загострення глобальної конкуренції та прискорення динаміки ін- новаційних перетворень кожен регіон повинен перебудовуватись, забезпечую- чи розвиток нових видів діяльності, які мають замінити традиційні та менш ефективні. Економічну самостійність слід вив- чати також через призму чинника часу, оскільки поточна економічна самостій- ність ще не означає збереження цьогос- тану у майбутньому. Крім того, регіони, які не є економічно самостійними, у пев- ний момент часу можуть підвищити рі- вень економічної самостійності. Ще один важливий момент – це час, упродовж якого регіон перебував у стані неефективності, оскільки тривале функ- ціонування як депресивного потребує значних ресурсів для підвищення рівня економічної активності. Основою економічної самостійності регіону є наявність у його межах чіткої спеціалізації. Однак спеціалізація тери- торії повинна або переходити на вищий технологічний рівень, або змінюватись. Спеціалізація на низькотехнологічних виробництвах може і має виконати певну функцію – формування критичного обся- гу, перш за все, фінансових ресурсів для розвитку спеціалізації у високотехноло- гічних секторах економіки, яка б базува- лася на інноваціях. Відповідно, основою підвищення економічної самостійності регіону є вибудовування ефективної вза- ємодії між галузями, які вже сформовані: має бути декілька базових галузей, які виступають основою ділової активності та на базі яких вибудовуються інші, вза- ємопов’язані види діяльності. Територіальна близькість базових виробництв може і має стати основою для забезпечення прискореного розвитку території та досягнення стану самопід- тримуючого розвитку. Важливе значення при цьому повинні відіграти всі можливі фінансові інструменти, детальний пере- лік яких наведено в роботі [13], у межах Економічна самостійність регіону Ресурсна самостійність Ресурсний потенціал регіону Природні ресурси Бюджетна самостійність Кадрова самостійність Фінансова самостійність Інноваційна самостійність Людські ресурси Фінансові ресурси Ключові умови розвитку території Виробнича самостійність Адміністративний устрій території Рівень розвитку ринкових відносин Інфраструктура регіону Рівень розвитку культури, освіти Ефективність органів державної влади Виробничі ресурси Інноваційні ресурси Здатність забезпечити модернізацію підприємств, регіонів, країни –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––– 104 ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2017, № 3 (79) цілісної інвестиційно-інноваційної полі- тики держави. Для забезпечення економічної са- мостійності регіонів важливе значення мають усі складові, однак, з огляду на необхідність забезпечення прискорення економічної динаміки, найбільш значи- мою є науково-технічна (інноваційна) самостійність. Інновації є важливими чинником модернізації, а отже, регіони, які мають вищий рівень інноваційної ак- тивності, є більш придатними для здійс- нення технологічної модернізації. Відпо- відно важливим чинником економічної самостійності є здатність суб’єктів гос- подарювання в регіоні генерувати й упроваджувати інновації, що повною мі- рою відповідає концепції розвитку регіо- нальних інноваційних систем. Існуючі регіональні відмінності у сфері інновацій мають серйозні наслідки не лише для ре- гіонального розвитку, але і для модерні- зації виробництва в цілому. З іншого бо- ку, саме регіональні фактори можуть бу- ти основними чинниками, що визначають динаміку інноваційних процесів. Прак- тичні приклади успішних технопарків, науково-виробничих центрів тощо свід- чать про пряму залежність між здатністю регіону формувати колективи творчих, ініціативних груп та їх економічним роз- витком. Поточний стан економічної само- стійності регіонів слід вважати основою для визначення перспектив регіонального розвитку країни. Саме тому, окрім фор- мування теоретичної основи дослідження поняття економічної самостійності, доці- льно розробити методику аналізу рівня економічної самостійності окремих регі- онів у контексті забезпечення їх еконо- мічного розвитку та вирішення проблеми регіональної диференціації. Відповідно, наступним важливим питанням є розроб- ка етапів дослідження рівня економічної самостійності регіону: декомпозиція поняття економічної самостійності регіонів та визначення ос- новних складових підсистем; формування набору показників та критеріїв для аналізу складових еконо- мічної самостійності регіону; вибір методів обробки інформації відповідно до змісту показників; розробка градації за ключовими по- казниками; інтерпретація отриманих результа- тів. Така послідовність дозволить вико- нати аналіз рівня економічної самостій- ності як в узагальненому варіанті, так і в розрізі окремих складових. Комплексний та фрагментарний аналіз рівня економіч- ної самостійності дозволяє визначити зміст регіональної соціально-економічної політики та методів управління економіч- ною безпекою регіонів. Для визначення складових загаль- ного коефіцієнта самостійності пропону- ється використовувати групи показників, сформовані в розрізі основних складо- вих. Представлений перелік показників (табл. 2) не може вважатися повним, оскільки він запропонований виходячи з існуючої практики формування регіона- льної статистичної інформації обласни- ми управліннями. Показники ефективності функціо- нування можуть бути використані у про- цесі аналізу самостійності, оскільки до- зволяють урахувати вимоги самофінан- сування, самозабезпечення, саморозвитку тощо. Наведені показники мають різну природу, тому для їх обробки вико- ристовують стандартну процедуру нор- малізації, тобто приведення до співстав- ного вигляду. При цьому обов’язково слід урахувати вплив показників-стиму- ляторів і показників-дестимуляторів та використати для їх розрахунку формули, наведені, зокрема, в роботі [15]. –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2017, № 3 (79) 105 Таблиця 2 Набір показників для оцінки самостійності регіонів 1 Складові економічної самостійності Показники Ресурсна самостійність - обсяг спожитих матеріально-технічних ресурсів, які виробляються поза регіоном; - питомі витрати енергоресурсів; - кількість підприємств-постачальників матеріально-технічних ресурсів Фінансова самостійність - рівень покриття інвестиційних витрат регіону доходами за рахунок вла- сних фінансових ресурсів; - фінансовий результат підприємств регіону в розрахунку на душу насе- лення; - середньодушові доходи населення Кадрова самостійність - потреба регіону в кадрах; - рівень безробіття в регіоні; - сальдо міграції Бюджетна самостійність - рівень співвідношення власних доходів місцевих бюджетів до їх зага- льних видатків; - частка трансфертів із державного бюджету в загальних доходах регіону; - обсяг використаних коштів державного фонду регіонального розвитку на душу населення Виробнича самостійність - величина основних засобів у розрахунку на одного зайнятого; - співвідношення експорту та імпорту (сальдо) товарів і послуг; - продуктивність зайнятого населення науково- технічна (інноваційна) самостійність - фінансування науково-технічних робіт за рахунок власних коштів під- приємств; - сальдо патентної активності; - інноваційна активність підприємств регіону (порівняно із середніми значеннями у країні); - витрати на НДДКР у розрахунку на душу населення 1 Складено автором. Визначається сума рейтингів конк- ретного регіону за кожним із показників на основі відносних відхилень показників розвитку регіону від їх найкращих зна- чень за формулою         21 1 minmax max 1 minmax max n i ij n i ij j xx xx xx xx R , де Rj – сума рейтингів конкретного регіо- ну за кожною складовою самостійності; j – номер регіону, j = 1, J, J – кіль- кість регіонів; x – номер показника; xmax , xmin − максимальне та мініма- льне значення показників; i – номер показника, i = 1, n; n – загальна кількість показників, n = n1 + n2; n1 – кількість показників-стиму- ляторів (наприклад, ВРП, рівень доходів на 1 особу); n2 – кількість показників-дестиму- ляторів (наприклад, рівень безробіття). За кожним видом самостійності до- цільно розрахувати часткові коефіцієнти, на базі яких буде розраховано інтеграль- –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––– 106 ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2017, № 3 (79) ний індекс економічної самостійності ре- гіону ( RIIEC ): 5/ 1    J j jR RIIEC . Результати розрахунків показників економічної самостійності регіонів Укра- їни наведено в табл. 3 і на рис. 2. Таблиця 3 Рівень економічної самостійності регіонів (областей) України, 2015 р. 1 Області Економічна самостійність Індекс економічної самостій- ності ресурс- на фінан- сова бюджет- на виробни- ча науко- во- технічна Вінницька 0,153 0,576 0,313 0,368 0,085 0,299 Волинська 0,243 0,574 0,036 0,218 0,018 0,218 Дніпропетровська 0,448 0,429 0,999 0,989 0,999 0,773 Житомирська 0,024 0,481 0,229 0,225 0,012 0,194 Закарпатська 0,013 0,505 0,001 0,058 0,026 0,120 Запорізька 0,124 0,062 0,712 0,657 0,367 0,384 Івано-Франківська 0,378 0,658 0,069 0,279 0,017 0,280 Київська 0,999 0,727 0,716 0,864 0,130 0,687 Кіровоградська 0,109 0,270 0,364 0,413 0,086 0,248 Львівська 0,183 0,569 0,337 0,369 0,128 0,317 Миколаївська 0,211 0,285 0,425 0,460 0,316 0,339 Одеська 0,073 0,261 0,574 0,463 0,084 0,291 Полтавська 0,240 0,326 0,705 0,999 0,052 0,465 Рівненська 0,081 0,524 0,079 0,217 0,000 0,180 Сумська 0,037 0,475 0,396 0,365 0,137 0,282 Тернопільська 0,054 0,515 0,025 0,100 0,004 0,140 Харківська 0,106 0,276 0,562 0,553 0,792 0,458 Херсонська 0,001 0,457 0,218 0,215 0,041 0,186 Хмельницька 0,217 0,571 0,232 0,246 0,014 0,256 Черкаська 0,059 0,241 0,371 0,443 0,083 0,239 Чернівецька 0,011 0,490 0,237 0,001 0,048 0,157 Чернігівська 0,053 0,445 0,295 0,323 0,049 0,233 Середнє значення 0,174 0,442 0,359 0,401 0,159 0,307 1 Розраховано за офіційними даними веб-сайтів Головних управлінь статистики 22 областей Укра- їни. Загалом області України за рівнем економічної самостійності можна розді- лити на три групи: з порівняно високим рівнем економічної самостійності; із се- реднім рівнем економічної самостійності; з низьким рівнем економічної самостій- ності (табл. 4). У результаті аналізу визначено такі основні тенденції в розвитку регіонів: по-перше, рівень економічної само- стійності, навіть областей із найкращими значеннями, є значно нижчим порівняно з потенційно можливим (значення індек- су має наближатися до 1). Крім того, лише чотири області мають порівня- но вищий рівень економічної самостій- ності; –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2017, № 3 (79) 107 Рис. 2. Індекс економічної самостійності областей України (складено за даними 2015 р.) Таблиця 4 Розподіл областей за рівнем економічної самостійності 1 Градація індексу еконо- мічної самостійності Області Високий рівень (Іес=0,45-1) Дніпропетровська, Київська, Полтавська, Харківська Середній рівень (Іес=0,25-44) Хмельницька, Черкаська, Сумська, Одеська, Львівська, Миколаївська, Запорізька, Кіровоградська, Івано-Фран- ківська, Вінницька Низький рівень (Іес=0-0,24) Чернігівська, Чернівецька, Херсонська, Рівненська, Терно- пільська, Волинська, Закарпатська, Житомирська 1 Складено автором. по-друге, має місце суттєва дифере- нціація областей у розрізі рівня економіч- ної самостійності. Так, навіть області, які входять до групи із середнім рівнем, за узагальненим індексом мають у 2-3 рази нижчий рівень економічної самостійності порівняно з областями з найкращими значеннями;по-третє, у розрізі окремих складових економічної самостійності ди- ференціація областей є ще більшою та свідчить про те, що розвиток регіонів не є збалансованим, всебічним і комплекс- ним.Усе це свідчить про те, що існуюча система управління процесами регіона- льного розвитку не забезпечує підвищен- ня рівня їх економічної самостійності, а це визначає необхідність розробки й упровадження комплексних заходів, здійснюваних у межах цілісної стратегії модернізації регіонів, яка потребує пере- творення кожної області на життєздатну з економічної точки зору територіальну одиницю. –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––– 108 ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2017, № 3 (79) Основною умовою забезпечення економічної самостійності регіону в су- часних умовах, а отже, формування ре- сурсів для модернізації, мають стати ін- струменти та механізми, наведені в табл. 5. Таблиця 5 Напрями та заходи підвищення рівня економічної самостійності 1 Складові економіч- ної самостійності Заходи Ресурсна самостійність - зосередження валової доданої вартості, яка створюється, у ре- гіоні Фінансова самостійність - підвищення рівня доходів населення; - забезпечення зростання прибутковості діяльності підприємств Кадрова самостійність - формування висококваліфікованої робочої сили та її збережен- ня в регіоні; - підвищення рівня кваліфікації державних, регіональних та му- ніципальних службовців Бюджетна самостійність - реалізація зваженої податкової та бюджетної політики; - здійснення реформи системи державних фінансів і забезпечен- ня ефективної децентралізації Виробнича самостійність - розвиток ринкових відносин; - розвиток внутрішнього ринку продукції різних галузей Науково-технічна (інноваційна) самостійність - підвищення рівня фінансування інноваційних проектів; - сприяння розвитку освітніх та наукових закладів; - стимулювання співробітництва закладів освіти та промислових підприємств; - розвиток технологічних платформ, промислових парків, інших форм інноваційно інфраструктури 1 Складено автором. Більшість заходів мають взаємо- пов’язаний характер дії, а отже, їх реалі- зація забезпечуватиме підвищення рівня самостійності в розрізі не лише окремих її видів, але і в цілому економічної само- стійності. Висновки. У зв’язку з тим, що про- цеси модернізації є складними та багато- рівневими, їх запропоновано активізува- ти на мезорівні (регіональному рівні) че- рез підвищення економічної самостійно- сті окремих регіонів. Економічна самостійність регіону як його здатність забезпечити всебічний саморозвиток дозволить сформувати всі необхідні ресурси, максимально ефектив- но їх використати та підвищити рівень модернізаційної здатності. Дослідження економічної самостійності регіонів через призму ресурсної, фінан- сової, бюджетної, виробничої та науково- технічної складових дозволило визначи- ти вплив окремих показників на рівень регіональної диференціації, що є важли- вим у процесі розробки регіональної політики, спрямованої на подолання існуючих відмінностей у соціально- економічному розвитку областей Ук- раїни. Особливо критичними для активі- зації процесів модернізації є відмінності в рівнях науково-технічної (інноваційної) самостійності. Однак вирішити цю про- –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2017, № 3 (79) 109 блему без підвищення рівня фінансової, бюджетної, ресурсної самостійності не- можливо. Саме тому подальших дослі- джень потребує питання розробки регіо- нальної політики підвищення рівня еко- номічної самостійності з урахуванням специфіки регіону. Література 1. Амоша О.І., Вишневський В.П., Землянкін А.І., Кузьменко Л.М., Макогон Ю.В., Червова Л.Г., Чумаченко М.Г. Ре- гулювання регіонального розвитку в Україні. Економіка промисловості. 2006. № 1 (36). С. 45-59. 2. Амоша А.И., Кожушок О.Д., Радченко В.В., Халимендиков Е.Н., Че- реватский Д.Ю., Юшков Е.А. От про- мышленного предприятия к промышлен- ному парку: смена парадигмы на примере ш/у "Покровское". Економіка промисло- вості. 2013. № 1-2 (61-62). С. 13-17. 3. Бандур С.І., Заяць Т.А., Терон І.В. Сучасна регіональна соціально-еконо- мічна політика держави: теорія, методо- логія, практика. К.: РВПС України НАН України; ТОВ «Принт-експрес», 2002. 250 с. 4. Возна Л. Основні суперечності та перспективи використання соціально- економічного потенціалу регіонів. Стратегічні пріоритети. 2009. № 1(10). С. 167-174. 5. Герасимчук З.В., Галущак В.Л. Політика розвитку проблемних регіонів: методологічні засади формування та ре- алізації: монографія. Луцьк: Надстир’я, 2006. 248 с. 6. Данилишин Б.М., Чернюк Л.Г., Фащевський М.І. Соціально-економічні проблеми розвитку регіонів: методоло- гія і практика. Черкаси: ЧДТУ, 2006. 315 с. 7. Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети : монографія. Наук. ред. З.С. Варналій. К.: НІСД, 2007. 820 с. 8. Державне управління регіональ- ним розвитком України: монографія. Ред. В.Є. Воротін, Я.А. Жаліло. К.: НІСД, 2010. 288 с. 9. Долішній М., Побурко Я., Кар- пов В. Про рівномірність економічного розвитку регіонів України. Регіональна економіка. 2002. № 2. С. 7-17. 10. Залунина О.М. Построение кон- цептуальной схемы группировки об- ластей Украины по макроэкономическим параметрам в строительном секторе. Проблемы экономики. 2014. № 4. C. 91- 96. 11. Касич А.О. Вплив рівня збалан- сованості бюджетів на розвиток регіонів, країни в умовах децентралізації. Ефек- тивна економіка. 2015. № 10. Режим дос- тупу: http://www.economy.nayka.com.ua/? op=1&z=4375. 12. Касич А. О. Досвід формування національних інноваційних систем в країнах, що розвиваються. Актуальні проблеми економіки. 2013. № 5 (143). С. 46-49. 13. Касич А.О. Зміст та завдання державної інноваційно-інвестиційної по- літики України. Схід. 2005. № 6 (72). С. 3-9. 14. Касич А.О. Ресурсне забезпе- чення модернізаційних процесів в Укра- їні: регіональний аспект. Бізнес Інформ. 2016. № 2. С. 138-143. 15. Матросова Л.М., Пруднікова Л.О. Аналіз методик оцінки соціально- економічного розвитку регіонів. Еконо- мічний вісник Донбасу. 2008. № 3. С. 69- 72. 16. Омаров Ш.А. Оцінка сталого розвитку регіонів України. Проблеми економіки. 2014. № 3. С. 139-150. 17. Пашкевич М.С. Наукові засади регулювання регіональної економіки: мо- ногр. Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2012. 790 с. 18. Регіони України: проблеми та пріоритети соціально-економічного роз- –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––– 110 ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2017, № 3 (79) витку: монографія. Ред. З.В. Варналій. К.: Знання, 2005. 498 с. 19. Сталий розвиток регіонів України. Наук. кер. М. З. Згуровський. К.: НТУУ «КПІ», 2009. 197 с. 20. Сухоруков А. І., Харазішвілі Ю.М. Моделювання та прогнозування соціально-економічного розвитку регіонів України: монографія. К.: НІСД, 2012. 368 с. 21. Україна 2020. Стратегія наці- ональної модернізації: Розпорядження Кабінету Міністрів України. Режим дос- тупу: http://civic.kmu.gov.ua/consult_mvc_ kmu/ consult/old/show_fullbill/956 22. Barnes W.R., Ledebur, L.C. The New Regional Economies : The U.S. Com- mon Market and the Global Economy. SAGE Publications, Inc. 1997. 207 p. 23. Huggins R., Izushi H., Prokop D., Thompson P. The Global Competitiveness of Regions, Abingdon: Routledge. 2014. 128 р. 24. Huggins, R., Izushi H., Prokop D., Thompson P. Regional competitiveness, economic growth and stages of develop- ment. Zb. rad. Ekon. fak. Rij, 2014. Vol. 32, Sv. 2. pp. 255-283. 25. Industrial strategy. Government and industry in partnership. Progress Report. Mode of access: https://www.gov.uk/ government/uploads/ 26. New Strategies for Regional Eco- nomic Development / America 2050. Re- search Seminar Discussion Papers and Summary Healdsburg, California. March 29-31, 2009 http://www.america2050.org/ pdf/2050_Report_Regional_Economic_De velopment_2009.pdf 27. Russ M., Jones, J. Regional Eco- nomic Development Indicators for a Know- ledge-Based Economy with Knowledge Deprivation. The Journal of Regional Anal- ysis & Policy. 2008. No. 38 (2). pp. 189- 205. References 1. Amosha, O.I., Vyshnevskyi, V.P., Zemlyankin, A.I. and oths. (2006). Regula- tion of regional development in Ukraine. Econ. promisl., 1 (32), pp. 45-59 [in Ukrain- ian]. 2. Аmosha, А.I., Kozhushok, O.D. Radchenko, V.V. and oths. (2013). From an industrial enterprise to an industrial park: a paradigm shift based on the example of the "Pokrovskoye". Econ. promisl., №1-2 (61- 62), pp. 13-17 [in Russian]. 3. Bandur, S.I., Zayats, T.A., & Teron, I.V. (2002). Modern regional socio- economic policy of the state: theory, meth- odology, practice. K.: RVPS of Ukraine of the National Academy of Sciences of Ukraine. [in Ukrainian]. 4. Vozna, L. (2009). The main con- tradictions and prospects for using the socio- economic potential of the regions. Stratehichni priorytety, 1(10), рр. 167-174. Retrieved from http://old.niss.gov.ua/book/ StrPryor/10/21.pdf [assessed 20 June 2017] [in Ukrainian]. 5. Gerasimchuk, Z.V., & Galushchak, V.L. (2006). Policy of the development of problem regions: methodological principles of formation and implementation: Lutsk: Superstructure [in Ukrainian]. 6. Danylyshyn, B.M., Chernyuk, L.G., & Fashchevskyi, M.I. (2006). Socio-econo- mic problems of regional development: methodology and practice. Cherkasy: ChDTU [in Ukrainian]. 7. Varnalgii, Z.S. (Ed.) (2007). State Regional Policy of Ukraine: Peculiarities and Strategic Priorities. Kyiv: National In- stitute for Strategic Studies [in Ukraini- an]. 8. Vorotina, V.E., & Zhalilo, Ya.A. (Eds.) (2010). State administration of re- gional development of Ukraine. Kyiv: Na- tional Institute for Strategic Studies [in Ukrainian]. –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2017, № 3 (79) 111 9. Dolishnii, M., Poburko, Ya., & Karpov, V. (2002). About the uniformity of the economic development of the regions of Ukraine. Rehional'na ekonomika, 2, pp.7-17 [in Ukrainian]. 10. Zalunina, O.M. (2014). Construc- tion of a conceptual scheme for grouping the regions of Ukraine on macroeconomic pa- rameters in the construction sector. Prob- lemy ekonomiki, 4, pp. 91-96 [in Russian]. 11. Kasych, A.O. (2015, November). Influence of the balance of budgets on the development of regions and countries in conditions of decentralization. Efektyvna ekonomika. Retrieved from: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1& z=4375 [assessed 5 July 2017] [in Ukraini- an]. 12. Kasych, A.O. (2013). The expe- rience of forming national innovation sys- tems in developing countries. Aktual'ni problemy ekonomiky, 5 (143), pp. 46-49 [in Ukrainian]. 13. Kasych, A.O. (2005). The content and tasks of the state innovation and in- vestment policy of Ukraine. Skhid, 6 (72), pp. 3-9 [in Ukrainian]. 14. Kasych, A.O. (2016). Resource providing for modernization processes in Ukraine: a regional aspect. Biznes-Inform, 2, pp. 138-143 [in Ukrainian]. 15. Matrosova, L.M. (2008). Analysis of methods for assessing socio-economic development of regions. Ekonomichnyy visnyk Donbasu, 3, pp. 69-72 [in Ukrainian]. 16. Omarov, Sh.A. (2014). Assess- ment of sustainable development of Ukrain- ian regions. Problemyi ekonomiki, 3, pp. 139-150 [in Ukrainian]. 17. Pashkevich, M.S. (2012). Scienti- fic principles of regulation of regional economy. Dnipropetrovsk, Natsional'nyy hirnychyy universytet [in Ukrainian]. 18. Varnalia, Z.V. (Ed.) (2005). Re- gions of Ukraine: Problems and Priorities of Socio-Economic Development. Kyiv, Znannya [in Ukrainian]. 19. Zgurovskyi, M.Z. (Ed.) (2009). Sustainable development of regions of Ukraine. Kyiv, NTU «KPI» [in Ukrainian]. 20. Suchorukov, A.I., & Harazishvili, Yu.M. (2012). Modeling and forecasting of socio-economic development of regions of Ukraine. Kyiv, NISD [in Ukrainian]. 21. Cabinet of Ministers of Ukraine Order: Ukraine 2020. Strategy of National Modernization Retrieved from http://civic.kmu.gov.ua/consult_mvc_kmu/ consult/old/show_fullbill/956 [assessed 10 July 2017] [in Ukrainian]. 22. Barnes, W.R. & Ledebur, L.C. (1997). The New Regional Economies: The U.S. Common Market and the Global Econ- omy. SAGE Publications, Inc. 23. Huggins, R., Izushi, H., Prokop, D. & Thompson, P. (2014). The Global Competitiveness of Regions. Abingdon: Routledge. 24. Huggins, R., Izushi, H., Prokop, D. & Thompson, P. (2014) Regional com- petitiveness, economic growth and stages of development. Zb. rad. Ekon. fak. Rij, Vol. 32, Sv. 2, pp. 255-283. 25. Industrial strategy. Government and industry in partnership. Progress Report. Retrieved from https://www.gov.uk/gover- nment/uploads/ 26. New Strategies for Regional Eco- nomic Development / America 2050 (2009, March, 29-31). Research Seminar Discus- sion Papers and Summary. Healdsburg, California http://www.america2050.org/pdf/ 2050_Report_Regional_Economic_Develop ment_2009.pdf 27. Russ, M. & Jones, J.K. (2008). Regional Economic Development Indicators for a Knowledge-Based Economy with Knowledge Deprivation. The Journal of Regional Analysis & Policy, 38(2), pp. 189- 205. –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––– 112 ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2017, № 3 (79) Алла Александровна Касич, д-р экон. наук, проф. Киевский национальный университет технологий и дизайна 01011, Украина, г. Киев, ул. Немировича-Данченко, 2 E-mail: Kasich.alla@gmail.com ЭКОНОМИЧЕСКАЯ САМОСТОЯТЕЛЬНОСТЬ РЕГИОНОВ В КОНТЕКСТЕ АКТИВИЗАЦИИ ПРОЦЕССОВ МОДЕРНИЗАЦИИ Статья посвящена исследованию уровня экономической самостоятельности реги- онов в контексте активизации модернизационных процессов. На основе выделения со- ставляющих экономической самостоятельности осуществлено классификацию ее ос- новных показателей. Проведена рейтинговая оценка уровня экономической самостоя- тельности областей Украины. Предложены ключевые меры повышения уровня эконо- мической самостоятельности регионов для обеспечения процессов модернизации. Ключевые слова: регион, экономическая самостоятельность, модернизация, уско- рение, оценка. JEL: R12. Alla O. Kasych, Doctor of Economics, profesor Kyiv National University of Technology and Design 01011, Ukraine, Kyiv, 2, Nemirovich-Danchenko Str. E-mail: Kasich.alla@gmail.com ECONOMIC AUTONOMY OF REGIONS IN THE CONTEXT OF THE MODERNIZATION PROCESSES REVITALIZATION The problem of regional differentiation remains crucial for Ukrainian economy, espe- cially in the context of a need for modernization processes’ acceleration. In present condi- tions, a significance of transferring drivers of the country's socio-economic development (in- cluding to the regional level) is growing. Such tasks cause a need of increasing the level of individual regions’ economic autonomy, that will ensure the formation of the necessary re- sources to intensify modernization transformations. On the basis of systematization of scientific approaches to the research of modern re- gional economy’s problems an expediency of theoretical substantiation of concept and com- ponents of regions’ economic autonomy was demonstrated. Accordingly, the main objective of the paper is to form the theoretical foundation and to develop methodological provisions for the study of the region economic independence level. A region economic independence vastly depends on: self-financing level, self- sufficiency level, sustainability development and possibility of achieving a state of self- development, etc. The study of region economic independence in terms of such components as: resource independence, budgetary autonomy, personnel and financial independence, industrial inde- pendence, scientific and technical (innovation) independence, has allowed to present it as a complex, multidimensional phenomenon. The set of indicators has been formed by all com- ponents. On their ground was offered to conduct an analytical study of the region's economic autonomy level. Presented set of indicators have different nature, and therefore for their pro- –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X Econ. promisl. 2017, № 3 (79) 113 cessing it is necessary to use a standard procedure of normalization, e.i., bringing to a compa- rable form. In the conditions of resource constraints and an insolvency of solution all existing prob- lems of regional development, an autonomy monitoring in the context of species and in gen- eral will allow to determine critical areas of certain regions’ development. The calculations, presented in the paper, allow to determine indicators of economic in- dependence of regions as a whole and in terms of components. In general, Ukrainian regions in terms of economic independence can be divided into three groups: with a relatively high level of economic independence; with an average level of economic independence; with a low level of economic independence. The main condition of ensuring regions economic independence in modern conditions, and hence, of formation resources for modernization, should become tools and mechanisms, the main among of which have to be: a concentration of gross value added, created in the re- gion; a formation of a highly skilled workforce and its retention in the region; the raise of a state, regional and municipal officials’ level of qualification; carrying out the reform of the public finance system and ensuring effective decentralization, others. Key words: region, economic independence, modernization, acceleration, estimation. JEL: R12. Формати цитування: Касич А.О. Економічна самостійність регіонів у контексті активізації процесів модернізації. Економіка промисловості. 2017. № 3 (79). С. 96-113. doi: 10.15407/econindustry2017.03.096 Kasych, A.О. (2017). Economic autonomy of regions in the context of the modernization processes revitalization. Econ. promisl., 3 (79), рр. 93-113. doi: 10.15407/econindustry2017.03.096 Надійшла до редакції 28.07.2017 р.

Економічна самостійність регіонів у контексті активізації процесів модернізації

Institution

Similar Items