Аналіз сучасних методологічних і теоретичних підходів для вирішення задачі комплексної інтерпретації гравімагнітометрії

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Грищук, П.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Центр менеджменту та маркетингу в галузі наук про Землю ІГН НАН України 2008
Теми:	Комплексна інтерпретація геолого-геофізичних даних
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12603
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Аналіз сучасних методологічних і теоретичних підходів для вирішення задачі комплексної інтерпретації гравімагнітометрії / П.І. Грищук // Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики: Зб. наук. пр. — 2008. — С. 88-98. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859851287633330176
author	Грищук, П.І.
author_facet	Грищук, П.І.
citation_txt	Аналіз сучасних методологічних і теоретичних підходів для вирішення задачі комплексної інтерпретації гравімагнітометрії / П.І. Грищук // Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики: Зб. наук. пр. — 2008. — С. 88-98. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.
collection	DSpace DC
first_indexed	2025-12-07T15:41:56Z
format	Article
fulltext	88 © Ï.². Ãðèùóê, 2008 ÓÄÊ 550.831+ 550.838 Êè¿âñüêèé íàö³îíàëüíèé óí³âåðñèòåò ³ìåí³ Òàðàñà Øåâ÷åíêà, ì. Êè¿â ÀÍÀË²Ç ÑÓ×ÀÑÍÈÕ ÌÅÒÎÄÎËÎÃ²×ÍÈÕ ² ÒÅÎÐÅÒÈ×ÍÈÕ Ï²ÄÕÎÄ²Â ÄÎ ÐÎÇÂ’ßÇÀÍÍß ÇÀÄÀ×² ÊÎÌÏËÅÊÑÍÎ¯ ²ÍÒÅÐÏÐÅÒÀÖ²¯ ÄÀÍÈÕ ÃÐÀÂ²ÌÀÃÍ²ÒÎÌÅÒÐ²¯ Вступ. Розробка ефективної методики геологічної інтерпретації граві- магнітних досліджень є важливою проблемою. Це обумовлено тим, що гра- вірозвідка та магніторозвідка належить до інформативних і економічних методів розвідувальної геофізики. Потенціальні поля мають фундаментальне значення при вивченні геологічної будови земної кори, пошуках і розвідці запасів мінеральної сировини, а також при археологічних дослідженнях [1]. Методи, що засновані на їх вивченні (граві- та магніторозвідка), є експрес- ними способами геофізичних досліджень. У свою чергу, за результатами інтерпретації гравімагнітних даних можна виконувати оперативну підго- товку перспективних площ для пошуково-розвідувального буріння. Впро- вадження у виробництво нових методик дає змогу прискорити геологічну інтерпретацію і підвищити загальну точність та ефективність результатів гравімагнітних досліджень. Наявність багатьох підходів в інтерпретації потенціальних полів зу- мовлена широким застосуванням різноманітних математичних методів. Се- ред основних з них слід виділити технології, що ґрунтуються на викорис- танні: співвідношення Пуассона, вейвлет-перетворення, формули Ейлера, перетворення Гільберта і Фур’є та ін. У практиці аналізу гравімагнітних даних розв’язують пряму та обер- нену задачі геофізики. Пряма задача є функцією просторових координат точок спостереженого поля і параметрів моделі середовища. Під час розв’я- зання оберненої задачі вихідне поле зіставляють з теоретичним у будь-якій конкретно заданій метриці. Задача зводиться до мінімізації функціоналу, за допомогою якого порівнюють поля. В результаті розв’язання оберненої за- дачі будують модель, для якої теоретичне поле максимально збігається з вихідним. У результаті інверсії гравімагнітних даних зазвичай будують розподіл фізичних параметрів (густини, намагнічування) у нижньому півпросторі. При цьому інтерпретаційну модель такого розподілу визначає інтерпрета- 89 тор у межах певного класу джерел поля (наприклад, циліндрів, призм, па- ралелепіпедів тощо). Як зазначає Є.Г. Булах [2], метод автоматизованого підбору збігається, але результат розв’язання цілком залежить від моделі початкового набли- ження. Стосовно стійкості розв’язку потрібно звернутися до праці В.І. Ста- ростенка і С.М. Оганесяна [3], в якій показано, що градієнтні методи мінімізації більш стійкі до похибок вихідних даних. Розв’язання обернених задач гравіметрії і магнітометрії належить до некоректних задач математичної фізики. А.Н. Тихонов, В.Я. Арсенін [4], М.М. Лаврентьєв [5]) та інші дослідники показали, що інтерпретаційні за- дачі мають бути зведені до умовно коректних. Для цього використовують методи регуляризації. В розробці підходів до розв’язку інтерпретаційних задач вагомі результати отримали такі відомі вчені як В.М. Страхов, В.І. Ста- ростенко, Є.Г. Булах, О.І. Кобрунов та ін. Гравітаційні і магнітні дані зазвичай обробляють та інтерпретують окремо, а результати інтерпретації повністю поєднуються, в основному, в думці інтерпретатора. Це потребує великого досвіду, спеціальних знань з теорії потенціалу і уявлення про геологію району досліджень. Сумісний розгляд гравітаційних та магнітних аномалій може бути важ- ливим у з’ясуванні питання, чи створюються ці аномалії одним і тим са- мим об’єктом або різними, наприклад, об’єктами, що розміщені один під одним. Г.Я. Голіздра [6] розробив методичні підходи комплексної інтерпре- тації даних гравітаційних, магнітних та електричних полів. Формалізація процесу комплексної інтерпретації в режимі автомати- зованої обробки даних і подання результатів такої інтерпретації у формі карт або розрізів є корисними, оскільки допомагає менш досвідченому інтер- претатору, особливо під час дослідження областей з майже невідомою гео- логією. Теоретичні засади для спільної інтерпретації гравітаційних і маг- нітних аномалій добре розроблені [7], їх можна застосовувати у виробництві. Вони пов’язані з використанням співвідношення Пуассона або теореми Пу- ассона 1979 [8]. Загалом, теорема Пуассона встановлює зв’язок між гравітаційним і магнітним потенціалами. Спільна інтерпретація даних потенціальних полів дає змогу переважно визначати параметри густини та намагніченості і рідше напрямок намагнічування. Інколи цей напрямок приймають таким, що до- рівнює напрямку вектора геомагнітної індукції нормального поля, але в областях з великими значеннями залишкової намагніченості це припущен- ня є помилковим і призведе до недостовірної інтерпретації. Однією з перших спроб з визначення напрямку намагніченості геоло- гічного об’єкта була праця Д.С. Мікова [9]. Намагніченою моделлю тут слу- 90 гував круговий циліндр. К.Ф. Тяпкін [10] запропонував методику визначен- ня вектора намагнічування для пластоподібних об’єктів. К.О. Гура [11] роз- робив методику таблично-аналітичної інтерпретації магнітних аномалій Za та Ha. За сформованим банком табличних даних для призматичних об’єктів визначали геометричні розміри, напрямок та модуль вектора намагнічуван- ня. Пізніше автор статті цей підхід [12] реалізував в автоматизованому ре- жимі для аномалій ∆Ta. Є.Г. Булах [13] узагальнив задачу з визначення век- тора намагнічування на об’єкт, що складається з набору прямокутних пара- лелепіпедів. Метод підбору. Метод підбору на цей час є одним із провідних підходів інтерпретації гравімагнітних даних у складнопобудованих геологічних райо- нах. Істотний внесок у розвиток цього методу зробили В.М. Страхов [14], Є.Г. Булах [2, 15–17], В.І. Старостенко [18], І.М. Корчагін [19], О.І. Кобру- нов [20] та ін. В практиці геологічної інтерпретації методика підбору має два чітко окреслені напрями. Один пов’язаний з використанням методу простого моделювання, коли попередньо побудована модель дає змогу розв’язати пря- му задачу і візуально порівняти вихідне та теоретичне поля С.С. Красовсь- кий [21], В. І. Андрєєв [22] та ін. Інший підхід пов’язується з методами апроксимаційної побудови гео- логічної моделі (В. Н. Страхов, [23]). Цей напрям був розвинутий Є.Г. Була- хом. За такого підходу геологічну модель описують сукупністю параметрів, в якій у повному обсязі можна врахувати всі апріорні відомості про геоло- гічну будову досліджуваного району. Слід зауважити, що кожну інтерпретаційну задачу розв’язують у напе- ред обраному модельному геологічному класі (Є.Г. Булах [2, 24]). До пошире- них класів гравімагнітних джерел відносять: дайки, пласти, призми, гори- зонтальні пластини тощо. Для застосування методу підбору дослідник має врахувати дві обставини. Перша – потрібно скласти геологічну модель і орієн- товно вказати чисельні значення параметрів цієї моделі. Друга – має бути відомим правило розв’язання прямої задачі в обраному геологічному класі. Наприклад, задану область апроксимуємо кусково-прямолінійним контуром. Отже, програму обчислень зводимо до визначення аномального ефекту від набору похилих сходинок. Кожен уступ у фіксованій системі координат опи- суємо геометричними та фізичними параметрами. У фіксованих точках роз- раховуємо аномальне поле, яке зіставляємо із спостереженим. Є.Г. Булах і Т.Л. Міхєєва [25] для гравіметричних даних, а J.C. Silva і V.C.F. Barbosa [26] для гравімагнітних полів використовують такий підхід. Модельне тіло, що має надлишкову густину або інтенсивність намагнічуван- ня, являє собою двовимірне однорідне джерело з багатокутною формою по- 91 перечного перерізу. Просторове положення вершин кутів моделі задають у полярних координатах. Перевага цього методу порівняно з іншими способа- ми інтерпретації полягає у мінімізації таких величин, як абсолютна і віднос- на похибка, мінімальний момент інерції і опуклість, а також у можливості використання відомої геологічної інформації про геометрію джерела. C.А. Mendonca [7] застосував вирази гравітаційних і магнітних полів для роз- рахунку двовимірного (2D) однорідного джерела під час моделювання верти- кальними блоками рельєфу фундаменту однорідного осадового басейну. В.Н. Страхов [27] запропонував технологію двовимірної інтерпретації локальних гравітаційних аномалій, яка складається з чотирьох етапів: - поділ поля на локальну та регіональну складові, фільтрація (вилучен- ня, придушення) випадкових помилок, знаходження для локальної складової значень поля у точках, розташованих рівномірно вздовж профілю; - перехід до так званого симетризованого поля та визначення за допо- могою спеціальної апроксимаційної процедури просторового розмі- щення джерел локальних гравітаційних аномалій; - знаходження значень поля локальних аномалій у нижньому півпрос- торі у зовнішніх відносно їх джерел точках; - визначення розміщення джерел локального гравітаційного поля для його знайденого розподілу з урахуванням точок нижнього півпростору. Запропоновану технологію, окрім використаної в методі підбору, мож- на також застосовувати для розв’язання оберненої задачі в класі скінченно- елементного розподілу тіл, тобто для сіткового моделювання. Метод сіток. А.А. Непомнящих [28] запропонував розв’язання обер- неної задачі гравіметрії (на основі просторового розподілу поля) методом сіток. Згідно з цим методом, модельну область розбивали прямокутною сіткою елементів, в межах яких густину приймали за сталу. А.А. Юньков і Є.Г. Булах [29] дослідили точність розв’язання оберненої задачі гравіметрії у двовимірному варіанті. Для інтерпретації гравімагнітних даних модель була складена з множини елементарних однорідних прямокутників відо- мих розмірів за невідомих значень їх густини та намагніченості. Таку мо- дель часто застосовують у практиці гравімагнітних досліджень з метою от- римання реалістичнішого опису для джерел поля. Проте такий підхід над- звичайно збільшує кількість пошукових параметрів, що призводить до не- стійкості розв’язку оберненої задачі. Нестійкість можна усунути, застосу- вавши метод регуляризації Тихонова, оскільки всі пошукові параметри є фізичними властивостями (густина, намагнічування). Існує багато стратегій для стабілізації мінімізуючих функціоналів. Їх запровадження дає змогу ефективно зменшувати допустимий діапазон ва- 92 ріацій фізичних параметрів у кожній комірці. При цьому в процесі пошуку моделі враховують такі ознаки, як однорідність і компактність джерела (B.J. Last і K. Kubik [30]), його момент інерції (A. Guillen і V. Menichetti [31]), положення осей моделі (J.B. C. Silva і співавт. [32]) або комбінацію цих ознак. Ці підходи дають змогу отримувати достовірнішу інтерпретацію в класі однорідних джерел складної форми. Роздільна здатність методики послідовного використання різних ознак моделі значно вища, ніж у разі інтерпретації за одним критерієм (П.О. Міненко [33]). Сіткові методи інтерпретації можуть ефективно використовувати об- меження параметрів для фізичних властивостей, разом з тим точність виз- начення меж джерел залежить від розмірів апроксимуючих комірок. Дослідники M. Fedi і A. Rapolla [34] запропонували тривимірну інвер- сію гравітаційних і магнітних даних для двох висотних рівнів спостере- жень. За допомогою цієї методики була здійснена інтерпретація магнітних даних над вулканом Везувій. В результаті отримано модельне джерело, яке повністю узгоджується з топографічними і геологічними даними. Технологія аналітичного сигналу. Метод ґрунтується на використанні горизонтальних або вертикальних градієнтів (похідних) спостережених ано- мальних потенціальних полів. Такий підхід розробили з метою створення ефективнішого інструменту визначення геометричних параметрів, типу та місцеположення меж і глибин збурюючих джерел. Зручність цих методів пов’язана з тим, що кількісні розв’язки знаходяться майже без початкових припущень. Наприклад, головна перевага у використанні максимальних амплітуд аналітичного сигналу для визначення місцеположення структур- них границь полягає в тому, що результат такого визначення не залежить від напрямків намагніченості магнітних джерел (W.R. Roest і ін., і співавт. [35]). Такий підхід до інтерпретації магнітних даних є досить зручним, особливо якщо індукційну та залишкову намагніченість важко відрізнити. Оскільки спостережені дані потенціальних полів характеризують су- перпозицію ефектів від окремих джерел, то зрозуміло, що точність визна- чення геологічних меж залежатиме від впливу вміщуючого середовища на значення аномального поля. Це, безперечно, може призводити до помилок у визначенні місцезнаходження тіл. Зменшити ефекти інтерференції або впливу окремих джерел можна за допомогою продовження даних донизу. Ця методика може збільшити точність розв’язання, але, на жаль, є не дуже стійкою щодо обчислення вищих похідних. Дослідники S. Hsu і співавт. [36] розробили технологію аналітичного сигналу, що застосовується для аналізу тривимірних аномалій потенціаль- них полів для побудови з високою точністю геологічних меж типу контактів і складок. Запропонована технологія є ефективною, коли вплив залишкової 93 намагніченості незначний. В ній під час інтерпретації дво- і тривимірних аномалій горизонтальний і вертикальний градієнти аномального поля фор- мують за допомогою перетворення Гільберта. Застосування технології аналітичного сигналу забезпечує ліпшу візуа- лізацію особливостей геологічних структур. Цю інформацію можна вико- ристовувати для встановлення обмежень у разі інверсії гравімагнітних да- них іншими методами. Застосування формули Ейлера. В цьому підході для знаходження місцеположення і глибини двовимірних геологічних меж застосована обер- нена фільтрація або деконволюція Ейлера (A.B. Reid і співавт. [37]). Пізніше цей спосіб успішно використовували для тривимірних сіткових даних. Не- доліком застосування деконволюції Ейлера є те, що користувач попередньо має визначити структурний індекс для кількісних розрахунків. Вибір струк- турного індексу є одним із визначальних факторів отримання достовірного розв’язку. Структурний індекс характеризує тип джерела (наприклад, кон- такт, дайка або точкова модель), а отже, і характер спаду поля з відстанню до нього (V.C. Barbosa і співавт., [38]). Глибина розрахунку зміщується віднос- но дійсної, якщо індекс задано неправильно. Наявність проблеми неточних розв’язків, пов’язаної зі знанням струк- турного індексу, разом із неможливістю цим методом оцінити зміну намаг- ніченості, сприйнятливості і кут падіння джерела, характеризують метод Ейлера, як такий, що здебільшого є неприйнятним для інтерпретації потен- ціальних полів. Із введенням додаткових обмежень (M.F. Mushayandebvu і співавт. [39]) багато недоліків оригінального методу Ейлера були подолані і технологія отримала широке практичне застосування. У профільному варі- анті інтерпретацію магнітних даних цим методом виконують для визначен- ня положення контактів і тонких дайкових тіл. Використання методу Ейлера під час тривимірного моделювання (S.E. Williams і співавт. [40]) засвідчує його достатню ефективність для кількісних розрахунків положення поверхні фундаменту. Використання перетворення Фур’є. Інверсія потенціальних полів у хвильову область становить широкий інтерес для дослідників. Дослідники M. Pilkington і D.J. Crossley [41] застосували ортогональність перетворення Фур’є, щоб отримати підхід, який не потребує матричної інверсії. В цьому випадку використовують фільтрацію низьких частот. Дослідники J.Xia і D.R. Sprowl [42] розробили ітераційний підхід, який уникає числової нестійкості продовження потенціальних полів донизу і є ефективним для використання з великою множиною даних. Ітераційний розв’язок сходиться швидко, і розрахункові моделі добре узгоджуються з фактичними моделями. Підхід дає змогу визначати розподіл надлишкових 94 густини і намагніченості в межах хвилястого шару. Таке визначення в ре- зультаті інверсії гравімагнітного поля з обмеженнями на глибини меж шарів (наприклад, з урахуванням даних свердловин) допомагає отримати достові- рну літологічну характеристику нижнього півпростору. Методи Фур’є є потужним інструментом аналізу потенціальних полів не тільки завдяки непоганим результатам, які отримують за його допомо- гою, й тому що швидкий алгоритм перетворення Фур’є робить їх чисельну реалізацію досить ефективною за часом. Ці методи широко застосовують. Інверсії досягають ітераційним наближенням початкової моделі нижнього півпростору до моделі в хвильовій області. Процес інверсії стійкий і ефек- тивний у разі роботи з великими масивами даних. Вейвлет-перетворення. Вейвлет-аналіз належить до важливих тех- нологій обробки та аналізу потенціальних полів (M.N. Nabighian і співавт. [43]). Концепція безперервного вейвлет-перетворення була введена спочат- ку в обробці сейсмічній даних, тоді як форму дискретного вейвлет-пере- творення давно використовували в теорії зв’язку. Технологія була розвинута завдяки швидкому прогресу прикладної математики. Широке застосування нових математичних прийомів отримало втілення в аналізі потенціальних полів, особливо при аналізі даних магнітометричного методу. F. Moreau та співавт. [44] були перші, котрі застосували безперервне вейвлет-перетво- рення для аналізу потенціальних полів над простими однополюсними дже- релами. P. Hornby та співавт. [45] незалежно розвивали подібну концепцію і удосконалювали існуючі методи обробки потенціальних полів, трансфор- муючи їх у форму вейвлет-перетворень. Методи, що засновані на безперер- вному вейвлет-аналізі, дають змогу визначати місцеположення і межі збу- рюючих тіл відстеженням екстремумів вейвлет-перетворень. Інше використання цієї технології пов’язане з обробкою даних і ґрун- тується на компактних ортогональних вейвлет-перетвореннях. Вейвлет- аналіз застосовували для інтерпретації гравітаційних і магнітних профілів, а пізніше – під час обробки аеромагнітних даних. Ця методика є дієвою і для аналізу гравітаційних даних. Подальші дослідження дали змогу засто- сувати концепцію вейвлетів і зменшити перешкоди під час обробки градієнтів гравітаційного потенціалу та для розрахунку і вилучення шумового рівня у вейвлет-області. Нарешті, дискретне вейвлет-перетворення використовують як засіб поліпшення ефективності звичайних методів обробки. Так, Y. Li та D.W. Oldenburg [46] розробили методику ущільнення матриці тривимірної (3D) інверсії для зменшення розміру даних у пам’яті комп’ютера та часу розрахунку центральним процесором. Цей підхід важливий для виконання великомасштабних 3D обернених задач. Подібний метод був застосований 95 для продовження вверх аномального поля від нерівних поверхонь з викори- станням еквівалентних джерел. Достатньо ефективно можна використовувати вейвлет-аналіз у форму- ванні баз даних у геоінформаційних системах (О.С. Долгаль і О.В. Пугін [47]). Крім масиву значень спостереженого поля зазначена методика дає змогу зберігати апроксимацію моделі меншої розмірності. Це забезпечує можливість відновлення поля в довільно обраних точках простору, розташованих зовні джерел, а також виконання асимптотично оптимальних за точністю транс- формацій, що враховують реальний рельєф поверхні спостережень. Метод випадкових послідовностей (метод Монте-Карло). З розвит- ком обчислювальної техніки з’явилася можливість застосовувати методи, які потребують великої кількості обчислень. До такого підходу в розв’я- занні задачі інверсії належить метод випадкових послідовностей, або метод Монте-Карло. Використання методу Монте-Карло для обробки потенціальних полів ґрунтується на тому, що існують групові відношення між моделлю і просто- ром даних, тобто множина конфігурацій моделей однаково пояснює дані. Це явище відоме в геофізиці як принцип еквівалентності. Поліпшити ре- зультат і зменшити невизначеність можна за допомогою доступної інфор- мації про об’єкт досліджень: гравітаційні й магнітні дані; статистика роз- поділу густини і магнітної сприйнятливості; геометричні обмеження на структуру осадового чохла. M. Bosch і співавт. [48] розробили підхід, заснований на спільній інверсії двовимірних гравітаційних і магнітних полів із застосуванням для комплексної інтерпретації геофізичних даних статистичного аналізу. Цей метод враховує кількісну інформацію гравітаційних, магнітних, петрофі- зичних та інших експериментальних даних з метою побудови структури го- ловного шару і визначення розподілу фізичних властивостей всередині пластів. Задачу розв’язують методом Монте-Карло і завершують графіком мінімізуючого функціоналу. Цей метод поєднує гравітаційні і магнітні дані з апріорною інформацією про наявну густину мас і статистику магнітної сприйнятливості та статистичні обмеження на положення моделювальних меж. Результати спільного моделювання узгоджують зі спостереженими даними і апріорною статистичною інформацією. Висновки. На цей час розроблено багато методів розв’язання оберне- них задач гравімагнітометрії. В статті розглянуто основні з них. За викори- станням ці методи можна поділити на дві групи. До першої групи належать методи, які застосовують співвідношення Пуассона: просте моделювання, підбір, сіткове моделювання, метод Монте-Карло. У розв’язанні обернених задач цю групу широко застосовують для інтерпретації локальних аномалій 96 або даних, отриманих на невеликих територіях за відсутності апріорної інформації. За наявності додаткових даних (електророзвідка, сейсморозвід- ка, дані свердловин та ін.) щодо території досліджень цю групу методів використовують для моделювання вздовж довгих профілів або тривимірних задач. До другої групи методів належать аналітичний сигнал, деконволюція Ейлера, перетворення Фур’є та вейвлет-аналіз. Ця група дає змогу викону- вати інтерпретацію даних, отриманих на значних площах, або дрібномасш- табних карт аномальних полів. На сучасному етапі ці технології застосову- ють також для комплексної інтерпретації з використанням геофізичних і геологічних даних. За період розвитку інтерпретаційних технологій так склалося, що пер- шу групу переважно застосовують для аналізу гравіметричних даних під час розвідки рудних покладів, алмазоносних структур та археологічних дос- лідженнях, а другу – під час картування кристалічного фундаменту та по- шуків нафтогазоносних родовищ. На думку провідних дослідників (В.М. Страхов, Г.Я. Голіздра, В.І. Ста- ростенко, [49]), усвідомлення сутності розроблених методів аналізу потен- ціальних полів з позицій їх оперативності, достовірності і ефективності має вирішити напрям подальшого розвитку оптимальних інтерпретаційних технологій потенціальних полів. Застосування на практиці різних підходів для розв’язання обернених задач гравімагнітометрії визначає період їх ви- користання. Розвиток комп’ютерної техніки продовжує життя паліативним методам, створює перспективу для нових технологій і розширює їх область застосування. На цей час ще не створено універсальної технології інтерп- ретації гравімагнітних полів, тому кожен метод має право на існування. Комплексування методів аналізу та технологій допомагає отримувати най- достовірніші дані щодо геологічної будови району досліджень. У свою чер- гу, створення геоінформативних систем дасть змогу у повному обсязі засто- совувати усі відомі технології для ефективної інтерпретації геофізичних даних. 1. Любимов А.А. Геологическая экспресс-интерпретация гравимагнитных данных. – М.: Недра, 1983. – 198 с. 2. Булах Е.Г. К вопросу о методе подбора при решении обратных задач гравиметрии и маг- нитометрии. Обзор // Физика Земли. – 2006. – № 2. – С. 72–77. 3. Старостенко В.И., Оганесян С.М. Некорректно поставленные задачи по Адамару и их приближенное решение методом регуляризации по А. Н. Тихонову // Геофиз. журн. – 2001. – 23. – № 6. – С. 3–20. 4. Тихонов А.Н., Арсенин В.Я. Методы решения некорректных задач. – М.: Наука, 1974. – 222 с. 5. Лаврентьев М.М. О некорректных задачах математической физики. – Новосибирск. Изд- во СО АН СССР, 1962. – 92 с. 97 6. Голиздра К.Я. Комплексная интерпретация геофизических полей при изучении глубин- ного строения земной коры. – М.: Недра, 1988. – 212 с. 7. Mendonca C.A. Automatic determination of the magnetization–density ratio and magnetization inclination from the joint interpretation of 2D gravity and magnetic anomalies // Geophysics. – 2004. – 69, № 4. – Р. 938–948. 8. Логачов А.А., Захаров В.П. Магниторазведка, 5-е изд. – Л.: Недра, 1979. – 351 с. 9. Миков Д.С. Определение направления намагниченности возмущающих тел по результа- там магнитной съемки // Изв. АН СССР. Сер. Геофиз. – 1953. – № 5. – С. 418–423. 10. Тяпкин К.Ф. Интерпретация магнитных аномалий, обусловленных пластообразными те- лами и контактами. – М.: Наука, 1973. – 224 с. 11. Гура К.А. Таблично-аналитическая интерпретация магнитных аномалий: Учеб. пособие. – Киев: УМК ВО, 1990. – 147 с. 12. Гура К.О., Грищук П.І. Інтерпретація магнітних аномалій в автоматизованому режимі: Навч. посіб. для студентів геофіз. спеціальності геол. ф-ту. – К.: ВЦ “Київ. у-т”, 2000. – 155 с. 13. Булах Е.Г. Определение направления намагниченности двухмерных тел по внешнему магнитному полю // Докл. НАН Украины. – 2005. – № 5. – С. 96 – 98. 14. Страхов В.Н. К теории метода подбора // Изв. АН СССР. Сер. геофиз. – 1964. – № 4. – С. 494–509. 15. Булах Е.Г. Об автоматическом подборе контура возмущающих тел на ЭЦВМ // Изв. АН СССР. Физика Земли. – 1965. – № 8. – С. 85–88. 16. Булах Е.Г. Автоматизированная система интерпретации гравитационных аномалий. – Киев: Наук. думка, 1973. – 111 с. 17. Булах Е.Г., Ржаницын В.А., Маркова М.Н. Применение метода минимизации для реше- ния задач структурной геологии по данным гравиразведки. – Киев: Наук. думка, 1976. – 220 с. 18. Старостенко В.И. Устойчивые численные методы в задачах гравиметрии. – Киев: Наук. думка, 1978. – 228 с. 19. Корчагин И.Н. К вопросу об оптимизации при подборе источников гравимагнитных по- лей // Геофизические исследования глубинного строения земной коры. – Киев: Наук. думка, 1978. – С. 77–85. 20. Кобрунов А.И. Теоретические основы решения обратных задач геофизики. – Ухта: УИИ, 1995. – 228 с. 21. Красовский С.С. Отражение динамики земной коры континентального типа в гравитаци- онном поле. – Киев: Наук. думка, 1981. – 264 с. 22. Андреев В.И. Моделирование геологических образований методами пространственной гравиметрии. – М.: Недра, 1992. – 224 с. 23. Страхов В.Н. Основные направления развития теории интерпретации гравиметрических данных в начале XXI века // Геофиз. журн. – 2003. – 25, № 3. – С. 3–8. 24. Булах Е.Г., Маркова М.Н. Прямая задача магнитометрии для совокупности трехмерных звездных тел класса А. Н. Тихонова // Геоинформатика. – 2005. – № 4. – С. 24–30. 25. Булах Е.Г., Михеева Т.Л. Прямые и обратные задачи гравиметрии в классе горизонталь- ных цилиндрических тел // Геофиз. журн. – 2004. – № 5. – С. 23–38. 26. Silva J.B., Barbosa V.C. Generalized radial inversion of 2D potential field data // Geophysics. – 2004. – 69, № 6. – Р. 1405–1413. 27. Страхов В.Н. Новая технология интерпретации локальных гравитационных аномалий в двухмерной постановке // Геоінформатика. – 2005. – № 1. – С. 27–31. 98 28. Непомнящих А.А. Об условиях однозначности решения обратной задачи геофизики // Гео- логия, горное дело, металлургия. – М.: Металлургиздат, 1956. – Вып. 13. 29. Юньков А.А., Булах Є.Г. Про точність визначення щільності аномальних мас методом сіток / Доп. АН УРСР. – 1958. – № 11. – С. 1234–1237. 30. Last B.J., Kubik K. Compact gravity inversion // Geophysics. – 1983. – 48. – Р. 713–721. 31. Guillen A., Menichetti V. Gravity and magnetic inversion with minimization of a specific functional // Ibid. – 1984. – 49. – Р. 1354–1360. 32. Silva J.B.C., Medeirosz, W.E., Barbosa, V.C.F. Potential-field inversion: Choosing the appropriate technique to solve a geologic problem // Geophysics. – 2001. – 66, №. 2. – Р. 511–520. 33. Миненко П.А. Особенности решения обратной линейно-нелинейной задачи гравиметрии // Геоинформатика. – 2005. – № 4. – С. 31–35. 34. Fedi M., Rapolla A. 3-D inversion of gravity and magnetic data with depth resolution // Geophysics. – 1999. – 64, № 2. – Р. 452–460. 35. Roest W.R., Verhoef J., Pilkington M. Magnetic interpretation using the 3-D analytic signal // Ibid. – 1992, – 57. – Р. 116–125. 36. Hsu S., Sibuet J., Shyu C. High-resolution detection of geologic boundaries from potential-field anomalies: An enhanced analytic signal technique // Ibid. – 1996. – 61, № 2. – Р. 373–386. 37. Reid A.B., Allsop J.M., Granser Н., Millett A.J., Somerton I.W. Magnetic interpretation in three dimensions using Euler deconvolution // Ibid. – 1990. – 55. – Р. 80–91. 38. Barbosa V.C.F., Silva J.B.C., Medeiros W.E. Stability analysis and improvement of structural index estimation in Euler deconvolution // Ibid. – 1999. – 64. – Р. 48–60. 39. Mushayandebvu M.F., Driel P., Reid A.B., Fairhead J.D. Magnetic source parameters of two- dimensional structures using extended Euler deconvolution // Ibid. – 2006. – 66, № 3. – Р. 814–823. 40. Williams S.E., Fairhead J.D., Flanagan G. Comparison of grid Euler deconvolution with and without 2D constraints using a realistic 3D magnetic basement model // Geophysics. – 2005. – 70, №. 3. – P. L13–L21. 41. Pilkington M., Crossley D.J. Determination of crustal interface topography from potential fields // Ibid. – 1986. – 51. – Р. 1277–1284. 42. Xia J., Sprowl D.R. Inversion of potential-field data by iterative forward modeling in the wavenumber domain // Ibid. – 1992. – 57, № 1. – Р. 126–130. 43. Nabighian M.N., Ander M.E., Grauch V.J.S., Hansen R.O., LaFehr T.R., Li1 Y., Pearson W.C., Peirce J.W., Phillips J.D, M. E.M. Historical development of the gravity method in exploration // Geophysics. – 2005. – 70, № 6. – Р. 63ND–89ND. 44. Moreau F., Gibert D., Holschneider M., Saracco G. Wavelet analysis of potential fields // Inverse Problems. – 1997. – 13. – Р. 165–178. 45. Hornby P., Boschetti F., Horowitz F.G. Analysis of potential field data in the wavelet domain // Geophys. J. Int. – 1999. – 137. – Р. 175–196. 46. Li Y., Oldenburg D.W. Fast inversion of large-scale magnetic data using wavelet transforms and logarithmic barrier method // Geophys. J. Int. – 2003. – 152. – Р. 251–265. 47. Долгаль А.С., Пугин А.В. Фрактальный подход к аналитической аппроксимации потенци- альных геофизических полей / Геоінформатика. – 2006. – № 2. – С. 34–39. 48. Bosch M., Meza R., Jimйnez R., Hцnig A. Joint gravity and magnetic inversion in 3D using Monte Carlo methods // Geophysics. – 2004. – 71, № 4. – Р. G153–G156. 49. Страхов В.Н., Голиздра Г.Я., Старостенко В.И. Развитие теории и практики интерпрета- ции потенциальных полей в XX веке / Физика Земли. – 2000. – № 9. – С. 41–64.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-12603
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0017
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:41:56Z
publishDate	2008
publisher	Центр менеджменту та маркетингу в галузі наук про Землю ІГН НАН України
record_format	dspace
spelling	Грищук, П.І. 2010-10-14T18:49:26Z 2010-10-14T18:49:26Z 2008 Аналіз сучасних методологічних і теоретичних підходів для вирішення задачі комплексної інтерпретації гравімагнітометрії / П.І. Грищук // Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики: Зб. наук. пр. — 2008. — С. 88-98. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. XXXX-0017 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12603 550.831+ 550.838 uk Центр менеджменту та маркетингу в галузі наук про Землю ІГН НАН України Комплексна інтерпретація геолого-геофізичних даних Аналіз сучасних методологічних і теоретичних підходів для вирішення задачі комплексної інтерпретації гравімагнітометрії Article published earlier
spellingShingle	Аналіз сучасних методологічних і теоретичних підходів для вирішення задачі комплексної інтерпретації гравімагнітометрії Грищук, П.І. Комплексна інтерпретація геолого-геофізичних даних
title	Аналіз сучасних методологічних і теоретичних підходів для вирішення задачі комплексної інтерпретації гравімагнітометрії
title_full	Аналіз сучасних методологічних і теоретичних підходів для вирішення задачі комплексної інтерпретації гравімагнітометрії
title_fullStr	Аналіз сучасних методологічних і теоретичних підходів для вирішення задачі комплексної інтерпретації гравімагнітометрії
title_full_unstemmed	Аналіз сучасних методологічних і теоретичних підходів для вирішення задачі комплексної інтерпретації гравімагнітометрії
title_short	Аналіз сучасних методологічних і теоретичних підходів для вирішення задачі комплексної інтерпретації гравімагнітометрії
title_sort	аналіз сучасних методологічних і теоретичних підходів для вирішення задачі комплексної інтерпретації гравімагнітометрії
topic	Комплексна інтерпретація геолого-геофізичних даних
topic_facet	Комплексна інтерпретація геолого-геофізичних даних
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12603
work_keys_str_mv	AT griŝukpí analízsučasnihmetodologíčnihíteoretičnihpídhodívdlâviríšennâzadačíkompleksnoíínterpretacíígravímagnítometríí

Аналіз сучасних методологічних і теоретичних підходів для вирішення задачі комплексної інтерпретації гравімагнітометрії

Репозитарії

Схожі ресурси