Вишгородський «квартал металургів» ХІІ–ХІІІ ст. у світлі нових досліджень
Стаття присвячена унікальній системі виробничих, житлових та господарських споруд ХІІ–ХІІІ ст., дослідженій у
 східній частині Вишгородського городища. Протягом 2012–
 2013 рр. Вишгородською археологічною експедицією були
 вперше за останні тридцять років проведені планові ро...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Дата: | 2014 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2014
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/127301 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Вишгородський «квартал металургів» ХІІ–ХІІІ ст. у світлі нових досліджень / Д.В. Бібіков // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2014. — Вип. 7. — С. 68-74. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860072756143456256 |
|---|---|
| author | Бібіков, Д.В. |
| author_facet | Бібіков, Д.В. |
| citation_txt | Вишгородський «квартал металургів» ХІІ–ХІІІ ст. у світлі нових досліджень / Д.В. Бібіков // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2014. — Вип. 7. — С. 68-74. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | Стаття присвячена унікальній системі виробничих, житлових та господарських споруд ХІІ–ХІІІ ст., дослідженій у
східній частині Вишгородського городища. Протягом 2012–
2013 рр. Вишгородською археологічною експедицією були
вперше за останні тридцять років проведені планові розкопки
ремісничого кварталу. Було закладено три розкопи, котрі примикали до розкопів 1930–х рр. Виявлені матеріали свідчать про безперервне заселення ділянки з ХІІ до XIV cт. Дослідження
2012–2013 рр. дозволяють уточнити датування «кварталу
металургів» та його планувальну структуру.
Статья посвящена уникальной системе производственных,
жилых и хозяйственных сооружений ХІІ–ХІІІ вв., исследованной
в восточной части Вышгородского городища. На протяжении
2012–2013 гг. Вышгородской археологической экспедицией
были впервые за последние тридцять лет проведены
плановые раскопки ремесленного квартала. Было заложено
три раскопа, которые примыкали к раскопам 1930–х гг.
Обнаруженные материалы свидетельствуют о непрерывном
заселении участка с ХІІ до XIV вв. Исследования 2012–2013 гг.
позволяют уточнить датировку «квартала металлургов» и его планировочную структуру.
The article is devoted to a unique system of industrial, residential
and outbuildings of XII–XIII century investigated in the eastern part
of Vyshhorod settlement. Scheduled excavations of artisan quarter
were provided during 2012–2013 by an archaeological expedition
of Vyshhorod for the first time in thirty years. It was founded three
excavations that were adjoined to excavations of 1930’s. Revealed
materials indicated permanent settlement area of XII up to XIV
century. The research of 2012 - 2013 allows approximately clarify a
date of «Neighborhood of ironmakers» and its planning structure.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:11:42Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 7, 2014
68
новгородского художника XII в. Москва: «Наука», 1981. – 168 с.
7. Сагайдак М.А. Давньокиївський Поділ. – К.: «Наукова
думка», 1991. – 168 с.
8. Сергєєва М.С., Сагайдак М.А., Пефтіць Д.М., Греч-
ко Д.В. Звіт центру археології Києва ІА НАНУ про археологічні
дослідження у Києві по вул. Набережно-Хрещатицька, 9 у
2008 р. // НА ІА НАНУ. – С. 1–133.
ивакин в.Г. Женское погребение из раскопок
киевского Подола
В статье подаются новые археологические исследования на
территории Киевского Подола в 2012 г. Рассматривается стра-
тиграфическая ситуация на спасательном раскопе, характери-
зуется разнообразный археологический материал. Особое вни-
мание уделяется найденному древнерусскому погребению состо-
ятельной женщины. Проанализированы предметы инвентаря из
женского захоронения, самым интересным из которых является
медный медальон с изображением Христа Эммануила. Прямая
аналогия этой находки была обнаружена во время археологиче-
ских исследований прошлого века в Новгороде Великом. Статья
включает перечень находок древнерусских инвентарных захоро-
нений за всю историю исследований Подольского района Киева.
Ключевые слова: Киевский Подол, стратиграфия,
погребение, инвентарь, христианство.
Ivakin V.H. Female burial from Kiev Podil excavations
The paper submitted new archaeological research in the Podil
of Kiev in 2012. Examined the stratigraphic situation at the saving
excavation, characterized various archaeological material. Particular
attention is paid to the burial of wealthy woman. Analyzed inventory
items with female burials, the most interesting of which is a copper
medallion with the image of Christ Emanuil. The direct analogy of
this finding was discovered during archaeological investigations of the
last century in Novgorod the Great. The article includes a list of finds
ancient burial inventory studies in the history of Kyiv Podil district.
Key words: Kyiv Podil district, stratigraphy, burial , inventory,
Christianity.
17.03.2014 р.
Діаметр кільця – 2,0 см. Товщина дроту – 1,0 см.
В культурному шарі VI виявлені залишки
давньоруської споруди та низка господарських ям, які
за керамічним матеріалом та стратиграфією датувалися
другою половиною ХІІ – початком ХІІІ ст.
Таким чином, за стратиграфією, характерним
особливостям обряду та предметам інвентаря
(іконка з зображенням Ісуса Христа-Еммануїла)
поховання можна датувати кінцем ХІІ – першою
половиною ХІІІ ст. Воно належало літній жінці, яку,
за складом поховального інвентаря, слід віднести
до заможної верстви давньоруського суспільства.
Інвентарні поховання досить рідко фіксуються
на території давньоруського Подолу. У 1971 р. під
час прокладання Оболонської гілки метрополітену
в районі Контрактової площі було виявлено дитяче
поховання в труні-колоді. Біля шиї було знайдено
намисто, яке складалося з бурштинової підвіски
трапецієподібної форми (молот Тора?) і восьми
намистин, виготовлених з кольорового скла та пасти
(Рис. 6). Автори розкопок пов’язують знахідку з
дружинною епохою [1, 46; рис. 26].
Інвентарні поховання також виявлені під
час археологічних досліджень 1983–1984 рр. на
вул. Хорива. Під час рятівних робіт відкрито міський
могильник ХІ ст. (Рис. 7) [7, 47, 100, рис. 56].
Більшість подільських поховань позбавлені будь-
якого інвентарю, палеоантропологічні дослідження
кісткових решток вказують на низький соціальний
статус похованих, вочевидь, на могильниках Подолу
Києва ховали представників нижчих соціальних
верств давньоруської столиці – портових робітників
та особисто залежних людей [5, 465–466]. Заможних
киян, скоріше за все, ховали при подільських
церквах та на кладовищах Верхнього Києва [3, 192].
Поховання заможної жінки, не пов’язане з храмовою
спорудою, не узгоджується з традиційними рамками
поховальної обрядовості населення Києва. Знахідка
його у портовій частині Подолу може вказувати на
некиївське походження померлої жінки.
Посилання
1. Гупало К.М., Толочко П.П. Давньокиївський Поділ у
світлі нових археологічних досліджень // Стародавній Київ. –
К., «Наукова думка», 1975. – С. 40–79.
2. Івакін В.Г. Дерев’яна культова споруда та могильник
давньоруського часу на київському Подолі // Чернігівські
старожитності. – Вип. 1. – Чернігів, 2008. – С. 229–233.
3. Івакін В.Г. Археологічна карта поховальних пам’яток
давньоруського Подолу Києва // Древности 2012. Харьковский
историко-археологический ежегодник. – Вып. 11. – Харьков:
ООО «НТМТ», 2012. – С. 188–197.
4. Зоценко В.М., Сагайдак М.А., Івакін В.Г., Тараненко С.П.,
Каравайко Д.В. Звіт про археологічні дослідження Подільської
постійно-діючої експедиціі влітку – восени 2007 р. за адресою
вул. Набережно-Хрещатицька, 1а // НА ІА НАНУ. – С. 3–32.
5. Козак О., Івакін В. Могильники Київського Подолу ХІ –
ХІІІ ст. за даними палеоантропологічних досліджень // Funera-
lia Lednickie. Spotkanie 14. – Poznan, 2012. – S. 457-469.
6. Колчин Б.А., Хорошев А.С., Янин В.Л. Усадьба
УДК 902.2 (477.41) «11/12»
Д.В. Бiбiков
виШГороДСЬкиЙ «квартаЛ
МетаЛУрГів» Хіі–Хііі Ст.
У СвітЛі новиХ ДоСЛіДЖенЬ
Стаття присвячена унікальній системі виробничих, жит-
лових та господарських споруд ХІІ–ХІІІ ст., дослідженій у
східній частині Вишгородського городища. Протягом 2012–
2013 рр. Вишгородською археологічною експедицією були
вперше за останні тридцять років проведені планові розкопки
ремісничого кварталу. Було закладено три розкопи, котрі при-
микали до розкопів 1930–х рр. Виявлені матеріали свідчать про
безперервне заселення ділянки з ХІІ до XIV cт. Дослідження
2012–2013 рр. дозволяють уточнити датування «кварталу
металургів» та його планувальну структуру.
Ключові слова: Давня Русь, Вишгород, «квартал
металургів», археологічні дослідження.
Назву «квартал металургів» отримала в
літературі унікальна система виробничих, житлових
ISSN 2218-4805
69
та господарських споруд ХІІ–ХІІІ ст., досліджена
у східній частині Вишгородського городища.
Назву можна вважати умовною, так як поруч із
залізоробним ремеслом тут були представлені, хоча
і меншій мірі, ювелірне, ковальське, скловарне,
косторізне та ін. Дана дiлянка розташована уздовж
схилу плато, на відстані 150–200 м на схід та
північний схід від церкви свв. Бориса та Гліба.
Ділянка порiзана багатьма ярами, внаслідок чого
утворилися мисовиднi виступи. Ще в серединi
минулого столiття дослiдники вiдзначали сильний
ступiнь зруйнованостi схiдного краю городища
внаслiдок зсувiв та обвалiв [3, 14]. На одному з
виступiв у 1934 р., окрiм наявностi давньоруського
культурного шару, зафiксовано рештки насипу,
вiрогiдно – схiдного валу городища [1, 70].
Перевiрити це припущення вже не вдасться, проте
очевидно, що схил городища з давньоруського часу
значно оплив.
Дана ділянка вперше привернула увагу
археологів у 1934–1937 рр., коли Вишгородською
експедицією Інституту історії матеріальної куль-
тури (Київ) і Державного історичного музею (Мо-
сква) під керівництвом Ф. Козубовського, а згодом
– Т. Мовчанівського, були проведені дослідження
на східних урвищах над Дніпром [6, 103]. Вперше
майстерні тут було виявлено в 1935 р. на ділянці
найбільш північного мисовидного виступу пла-
то, розкопаного повністю (шурф Д). Досліджено
залишки трьох напівземлянок, розташованих по
ліній захід–схід. Одна напівземлянка, розмірами
4×3 м, мала велику піч, біля якої знайдено близь-
ко двох десятків шлаків та чотири злитки свин-
цю. На вогнищі (імовірно – зруйнованому горні)
другої напівземлянки, також забитому шлаками
та злитками свинцю, виявлено глиняну ллячку та
свинцеву пластину, котра за призначенням могла
являтись подушкою для тиснення щитків колтів
і може датуватись початком ХІІІ ст. [8, 301]. Ще
кілька зруйнованих вогнищ (горнів?) знаходи-
лось поблизу споруд. Тут знайдено три ювелірних
зубила та ряд інших знарядь. Трохи південніше
(шурф Ж) виявлено залишки двох житлових май-
стерень. На виробничий характер споруд вказують
знахідки великої кількості шлаків, криць, злитків
свинцю, мідних пластин, а також трьох ювелірних
зубил та двох стулок мідних енколпіонів першої
половини ХІІІ ст. Дослідження наступних років
установили, що споруди знаходились уздовж
східного краю городища двома рядами, розташо-
ваними на відстані 10–15 м один від одного. Сму-
гу незабудованої площі між рядами дослідники
розглядають як залишки вулиці. Вищеописані
комплекси належали до зовнішнього ряду, котрий
найбільше постраждав від зсувів. Далі на південь
(розкоп 4/1937) в цьому ж ряду розташовувались
житлова споруда розмірами 3,6×3,3 м та дві спо-
руди виробничого характеру. В заповненні однієї з
них, що мала розміри 4,5×4 м, окрім криць, шлаків
та злитків свинцю, виявлено уламки керамічного
посуду із застиглими мазками емалі різних
кольорів та краплями срібла. Поруч було знайде-
но бронзовий штамп для виготовлення прикрас
та ювелірне зубило. Друга споруда, розмірами
2,7×2,5 м, являлась скловарною майстернею, про
що свідчать знахідки скловидних шлаків, злитків
свинцю, шматка сірки та глиняного тигелька
зі слідами поливи. Найпівденнішими споруда-
ми внутрішнього ряду були двокамерне житло-
майстерня, де, вірогідно, відбувалась цементація
заліза у горщиках-муфелях, та напівземлянка,
в заповненні якої знайдено скловидні шлаки та
олово. В ще одній двокамерній житловій споруді
(розкоп 4/1936) могла розміщуватись косторізна
майстерня. Далі на північ (розкоп 4/1935) були
розташовані ще дві напівземлянки. Одна з них
мала житловий характер, а друга – виробни-
чий, про що свідчать знахідки шлаків і руди в
заповненні споруди та двох ювелірних молоточків
Рис. 1. Зведений план розкопів 2012–2013 рр. у східній
частині Вишгородського городища
Сіверщина в історії України, випуск 7, 2014
70
– поблизу неї. Крім напівземлянкових приміщень,
розкопки 1935–1937 рр. виявили кілька утрамбо-
ваних майданчиків із залишками печини та вели-
кою кількістю матеріалу. Вірогідно – це сліди на-
земних споруд [7].
Головний розкоп Вишгородської експедиції ІА
АН УРСР 1947 р. під керівництвом В.Й. Довженка
мав розміри 52 × 12 м і примикав до розкопів
1935–1937 рр. з південного заходу. Тут також
виявлено кілька наземних та заглиблених споруд
виробничого характеру. В центральній частині
розкопу було зафіксовано залишки наземної
споруди розмірами 4,8×2,8 м, призначення котрої
встановити не вдалось. Матеріал із заповнення
споруди датується ХІ–ХІІ ст. Її долівка перекривала
залишки напівземлянкового приміщення
розмірами 3,2×2,7 м з піччю виробничого
призначення. На думку автора розкопок, вона
являло собою металообробну майстерню
коваля або ювеліра. Керамічний матеріал із
заповнення напівземлянки не відрізнявся від
матеріалу з наземної споруди. За кілька метрів на
північний схід від обох об’єктів виявлено ще дві
напівземлянки, розмірами 3,0×2,5 м та 3,2×2,3 м
відповідно, перша з яких перекривала другу.
До обох споруд із заходу примикали великі ями
від горнів для добування заліза з руди. В самих
напівземлянках могла відбуватись проковка
заліза [2, 4–11]. Таким чином, виявлено цілий
комплекс виробничих споруд. Залізо, отримане
сиродутним способом, могло проходити подальшу
обробку в розташованих поруч майстернях. Поруч
було знайдено амфору київського типу з клеймом
у вигляді знака Рюриковичів.
У 1972 р. В.В. Чумаченко на чолі
Вишгородського загону Середньодніпровської
експедиції ІА АН УРСР заклав у північно-східній
частині городища траншею довжиною 64 м. Вона
була орієнтована за віссю захід–схід і східною
частиною примикала до розкопу 1936 р. В місці,
де в чорноземному шарі з’явились плями глини,
за 50 м від краю плато, закладено розкоп № 1
розміром 10×10 м. Тут виявлено частину житлово-
господарського комплексу ХІІІ ст. [10].
Потягом 1979–1981 рр. Вишгородським
загоном Київської постійно діючої експедиції
ІА АН УРСР під керівництвом В.М. Зоценка
було продовжено дослідження садиби, виявленої
в 1972 р. Як бачимо, дана ділянка не входила до
«кварталу металургів», а її мешканці належали
до заможної верстви вишгородського населення
ХІІ–ХІІІ ст. Крім того, у 1979 р. В.М. Зоценко
розкопав залишки залізоплавильної майстерні біля
східного краю плато південніше розкопу 1947 р.
(розкоп 2). Споруда мала підтрикутну форму
із заокругленими кутами. Її розміри становили
1,78×0,42 м. У нижній частині заповнення виявили
два крупні шматки шлаку, утвореного в результаті
сиродутного способу отримання заліза. Значна
частина культурних нашарувань на розкопі була
зруйнованою траншеєю часів Другої світової
війни [4; 5; 9].
За характером матеріалу, стратиграфічними
даними та розташуванням більшість описаних
комплексів являються синхронними, що і дозволяє
об’єднати їх в спільну систему. Незважаючи на
багаторічні дослідження, деякі питання, пов’язані
з «кварталом металургів», досі залишаються
відкритими. Не визначено, яку площу займав цей
район (встановлено лише, що до ремісничого
кварталу не входили території, розташовані за 50 м
на захід від місця основних розкопок (роботи 1972,
1979–1981 рр.) та уздовж північного краю городища
(роботи 1947 р.). Не вдалось прослідкувати динаміку
розвитку району протягом ХІ–ХІІІ ст. Уточнення
потребують також його планувальна структура,
датування комплексів, тощо.
Протягом 2012–2013 рр. Вишгородською
археологічною експедицією ІА НАНУ під
керівництвом В.Г. Івакіна та автора статті були
вперше за останні тридцять років проведені планові
розкопки у східній частині городища (рис. 1).
Досліджувана ділянка займала найбільш східний
виступ плато городища, площею близько 400 м2.
Далі, в кількох метрах на схід, розташовувався
розкоп 4 1936 р., проте він виявився майже
повністю зруйнованим через обвали, внаслідок
чого ділянка опинилась на краю плато. Так само,
на північ від неї, знаходився розкоп 4/1935, а на
південний схід – розкоп 4/1937; обидва також
практично повністю обвалились. Таким чином,
ділянка раніше примикала до площі розкопів
1930–х рр., котрі значно вплинули на формування
сучасної лінії схилу. Її поверхня нерівна,
спостерігається відчутне падіння в напрямку
південного сходу (до краю плато). Ділянка була
вільна від забудови та дерев і використовувалася
господарями садиби під картопляний город.
Усього уздовж схилу плато закладено три
розкопи: розкоп № 1 (2012 р.) мав розміри 13 × 10 м,
розкоп № 3 (2013 р.) – 10×5 м, розкоп № 4 (2013 р.),
–10 × 6 м (рис. 2). Перші два з них примикали один
до одного, третій розташовувався в 4 м на північний
захід від них. Перша горизонтальна зачистка виявила
фрагменти давньоруської та пізньосередньовічної
кераміки, побутових предметів ХХ ст. На глибині
0,25–0,30 м від сучасної денної поверхні виявлено
ряд сучасних перекопів та систему траншей періоду
Другої світової війни, котрі перерізали ділянку
з півночі на південь. Середньовічні культурні
нашарування були сильно пошкоджені кореневою
системою та новітніми перекопами. Шар, що
містив переважно кераміку ХІІ – першої половини
ХІІІ ст., зберігся лише окремими плямами. Верхні
ISSN 2218-4805
71
шари містили досить велику кількість знахідок,
характерних для цієї частини городища. Це –
фрагменти скляних браслетів та посудин, шиферні
пряслиця, залізні ножі, цвяхи, наконечники,
фрагменти ключів та замків, тощо. Серед більш
рідкісних знахідок – глиняна іграшка у вигляді
фігурки вершника, два бронзових ґудзика-бубонця та
залізне писало. Ці категорії речей зустрічались і під
час розкопок 1935–1937 рр. На рівні материка було
зафіксовано плями заповнення напівземлянкових
приміщень ХІІ–ХІІІ ст. та господарських ям, котрі
їх супроводжували.
Серед давньоруських споруд найкраще збере-
глась споруда № 1 в захiднiй частинi розкопу №1.
Споруда підпрямокутної форми, розмірами 2,8 ×
2,2 м. Поздовжніми стінами орієнтована за віссю
захід–схід. Заглиблена в материк на 0,7 м. Стіни
котловану вертикальні. Дно горизонтальне, кутових
стовпових ям не виявлено. В заповненнi споруди
фiксуються два окремi горизонти, що можуть
вiдображати два основних етапи її функцiонування.
Верхнiй – сiро-коричневий, слабо гумусований
супісок – мiстив переважно керамiку ХII– першої
половини ХIІІ ст. Нижнє заповнення являло
собою світло-сірий супiсок; з нього походили
фрагменти керамiки ХI–ХІІІ ст. Також iз заповнення
походять фрагменти плінфи, шиферне пряслице,
розтиральник, скляний браслет, два фрагменти
скляних виробiв, фрагмент ключа, поясне кільце та
ще кiлька фрагментiв залізних виробiв.
З південного сходу до споруди № 1 безпосередньо
примикала яма № 2 – пiдпрямокутної форми,
глибиною вiд материка 0,25 м. Ширина ями з
північного сходу на південний захід – до 0,9 м;
південно-східний край виходить за межі розкопу.
Яма № 2 розташована паралельно споруді № 1
і примикає до останньої, тому може являтись
конструктивним елементом споруди (вхід).
Споруда № 2 розташована в північній частині
розкопу № 1. Її розміри – 4,0 × 3,5 м. Стінами
Рис. 2. Загальний план розкопу № 1. 2012 р.
Сіверщина в історії України, випуск 7, 2014
72
орієнтована за сторонами світу, з незначним
відхиленням на схід. Заглиблена в материк на 0,6–
0,75 м. Стіни вертикальні. Більша частина споруди
перерізана котлованом пізньосередньовічної
споруди № 4 та двома господарськими ямами
ХVІІ–ХVІІІ ст. Відносно добре збереглась лише
південна частина. Тут уздовж західної стінки
зафіксовано заглиблення до рівня 0,90 м, очевидно
– запуск повздовжньої стіни. Заповнення споруди
– світло-сірий, слабо гумусований супісок.
Із заповнення походить наступний матеріал:
кераміка ХІІ–ХІІІ ст., полив’яна плитка,
фрагменти скляних виробів, два скляні браслети,
кістяний ґудзик, бронзова ліроподібна пряжка,
залізний наконечник, цвяхи, ніж, інші залізні
предмети. Оскільки не зафіксовано жодних
залишків опалювальних споруд, споруда № 2
скоріш за все являється господарською. Мала
зрубну конструкцію, при цьому вінця поздовжньої
стіни були заглиблені нижче рівня підлоги. За
матеріалом датується першою половиною ХІІІ ст.
Поруч, в північному куті розкопу № 1,
була розташована споруда № 3. В 2012 р. було
досліджено південну частину споруди, довжиною
1,40 м з заходу на схід, заглиблену в материк
на 0,5 м. Західну стіну, котра уходила за межі
розкопу, прослідковано на 0,95 м. Матеріалу, окрім
стінок керамічного посуду, виявлено не було. За
стратиграфічними даними споруду датовано ХІІІ ст.
Дослідження споруди продовжилися у 2013 р. На
розкопі № 3 довжину споруди № 3 з півночі на
південь простежено на 2,40 м; з заходу на схід – на
1,90 м. Таким чином, її загальні розміри становили
3,35×1,90–1,40 м. Споруда мала підпрямокутну
форму, дещо звужуючись в південній частині.
Орієнтована стінами за сторонами світу. Північна
та частина східної стіни споруди зруйновані
траншеями часів Другої світової війни. Північно-
західний кут виходить за межі розкопу. Стіни
споруди вертикальні. Підлога горизонтальна,
зафіксована на глибині 0,60 м від рівня виявлення.
Уздовж західної стінки зафіксовано заглиблення
на 0,25 м, 0,15–0,20 м завширшки, – запуск
повздовжньої стіни. Такий же запуск, глибиною
0,20 м, завширшки 0,12 м, виявлено уздовж східної
стіни. В заповненнi споруди фiксуються два окремi
культурно-хронологічні горизонти. Верхнiй –
темно-сірий, слабо гумусований супісок – мiстив
керамiку ХI–ХIII ст. та ХV–ХVІ ст. Нижній горизонт
заповнення являв собою світло-сірий супiсок; з
нього походили фрагменти керамiки переважно
ХІI–ХІІІ ст. Фрагмент покришки ХVІІ ст., очевидно,
потрапив до заповнення споруди при засипці
траншеї, котра її перерізала. Споруда № 3 мала
зрубну конструкцію. Вінця поздовжніх стін зрубу,
як і в споруді № 2, розташованій по сусідству, були
на 0,25 м від рівня підлоги заглиблені в землю.
Зважаючи на незначні розміри, а також відсутність
опалювального пристрою, вочевидь, споруда
використовувалась в господарських цілях. В
північній частині споруди виявлено залишки двох
опорних стовпів (ями №№ 6, 7), котрі могли бути
її конструктивними елементами. За матеріалом
датується першою половиною ХІІІ ст.
Споруда № 5, виявлена в південній частині
розкопу № 1, збереглась найгірше. Вона
підпрямокутної форми, поздовжніми стінами
орієнтована за віссю захід–схід. Південно-східна
частина виходить за межі розкопу. З півночі на
південь, за 1,2–1,4 м від західної стіни, споруду
перерізає рівчак часів Другої cвітової війни,
частково руйнуючи південну стіну споруди та її
центральну частину. Довжина споруди № 5 з півночі
на південь – 3,2 м. Вона заглиблена в материк на
Рис. 3. Типи кераміки першої половини ХІІІ ст. з об’єктів, виявлених на розкопах № 1, № 3:
1 – споруда №1; 2 – споруда №3; 3 – споруда №4.
ISSN 2218-4805
73
1,5 м. Північна та південна стіни сильно оплили
внаслідок новітніх перекопів, вертикальну форму
краще зберегла західна стіна. Північно-західний
кут споруди мав округлу форму і дещо виступав;
можливо, тут знаходився опорний стовп. Північну
стінку перекриває шар глини потужністю 0,15–
0,3 м, можливо – залишки печі. Заповнення –
сірий, слабо гумусований супісок. В заповненні
виявлено керамічний матеріал ХІ – першої
половини ХІІІ ст. Також із заповнення походять
фрагменти плиток (у т. ч. полив’яної), вудила,
фрагменти плінфи та пірофіліту. Споруда № 5 мала
каркасно-стовпову конструкцію і могла являти
собою житлове приміщення. Стверджувально
говорити про це, а зокрема – про наявність печі, не
дозволяє поганий рівень збереженості споруди. За
матеріалом споруду № 5 можна датувати першою
половиною ХІІІ ст.
Поруч зі спорудами досліджено вісім ям
господарського призначення ХІІ – першої
половини ХІІІ ст. (п’ять з них виявлено на розкопі
№ 1, три – на розкопі № 3), дві господарські ями
другої половини ХІІІ–ХIV ст. (по одній на розкопах
№ 1 та № 4) та низку стовпових ям. Якщо ділянка
розкопу № 1 була рівномірно насичена об’єктами
давньоруської доби, то на розкопі № 3 вони
зафіксовані лише в південно-західній частині.
На розкопі № 4 об’єктів ХІІ–ХІІІ ст. не виявлено
взагалі, хоча в культурному шарі матеріал цього
періоду зустрічався у великій кількості.
Виявлені матеріали свідчать про безперервне
заселення ділянки з ХІІ до XIV cт. До давньоруської
доби на розкопі 1 вiдносяться три господарські
споруди та, можливо, одна житлова, стінами
орієнтовані за сторонами світу.
На синхронність усіх виявлених споруд
вказують як їх взаємне розташування, так і
стратиграфічні дані. Крім того, у їх заповненні
виявлено аналогічний керамічний матеріал. Так,
в усіх чотирьох напівземлянках зустрічаються
фрагменти вінець ХІІІ ст., котрі характеризуються
горизонтально зрізаним верхом та закраїною, а також
мають характерне оздоблення у вигляді поєднання
горизонтального заглибленого орнаменту та насічок
по шийці та плечу (рис. 3). Варто відмітити, що в
багатьох комплексах, досліджених протягом 1935–
1937 рр., також знайдено речі, котрі можна датувати
першою половиною ХІІІ ст. Це – свинцева матриця
з напівземлянки, розкопаної в шурфі Д, полив’яний
глечик з майстерні у розкопі 4/1937 та енколпіони з
напівземлянок у розкопі 4/1937 та шурфі Ж. Таким
чином, період функціонування більшості споруд
«кварталу металургів», на наш погляд, обмежується
кінцем ХІІ – першою половиною ХІІІ ст.
Отже, досліджені нами господарські
комплекси синхронні з об’єктами, розкопаними
в 1935–1937 рр. та в наступні роки. Цей факт
дозволяє розглядати їх в рамках єдиної системи
«кварталу металургів». Споруди № 2, № 3 та
№ 5 були розташовані приблизно по одній лінії
з напівземлянками житлового і виробничого
призначення, виявленими на північ і південь від
них в розкопах 4/1935 та 4/1937. Всі ці об’єкти
належали до внутрішнього ряду споруд «кварталу
металургів». Однаковою є і орієнтація споруд.
Простежуються певні закономірності у
забудові ремісничого кварталу. Зовнішній ряд
складали переважно виробничі споруди. Лише
одна напівземлянка в розкопі 4/1937 могла
мати житлове призначення. Практично в усіх
майстернях зовнішнього ряду обробка заліза
була представлена поряд з литтям та куванням
кольорових металів. Безпосередньо біля краю
плато знаходились залізоробні горни. Комплекси
зовнішнього ряду, котрі були пов’язані з найбільш
вогненебезпечним виробництвом, були відділені
від решти забудови широкою вулицею. Споруди
внутрішнього ряду мали в основному житловий
та господарський характер, хоча деякі житла
служили одночасно і майстернями. Хоча ці
споруди, без сумніву, належали до ремісничого
району, інтенсивність виробництва тут була
значно нижчою. На певну периферійність ділянки
розкопів 2012–2013 рр. вказує і той факт, що
культурні нашарування тут мали значно меншу
потужність у порівнянні з розкопами 1934–1937
та 1947 рр. А кількість шлаків, знайдених на
ділянці, різко збільшується з заходу на схід, в бік
краю плато.
Тож можна припустити, що забудова
ремісничого кварталу не була посадибною. На
цей висновок наштовхує і той факт, що жодними
розкопками у східній частині городища не вияв-
лено залишків парканів, котрі фіксувались при
дослідженні інших міських районів.
Дослiдження 2012–2013 р. не дозволяють
охарактеризувати основнi етапи заселення схiдної
частини Вишгородського городища в більш ранній
час. Тут могли існувати наземні споруди, залишки
яких не збереглись (під час досліджень часто
зустрічались фрагменти керамічного посуду кінця
Х–ХІ ст.). Сліди подібних споруд фіксувались під
час розкопок 1930–х рр.
Відсутність горілих нашарувань, прошарків
попелу з вугіллям у заповненнях об’єктів (залишки
вуглинок та попелу зафіксовані лише в одній із ям)
можуть свідчити про те, що ця частина городища
не постраждала від пожежі під час монголо-
татарської навали 1240 р. Крім того, виявлено,
хоч i у вiдносно невеликiй кiлькостi, керамічний
матерiал та об’єкти другої половини ХIII–ХIV ст.
Ранiше культурний шар пiслямонгольської доби був
зафiксований поблизу церкви свв. Бориса iГлiба.
Археологiчнi роботи 2012–2013 рр. значною
Сіверщина в історії України, випуск 7, 2014
74
мiрою доповнюють наше уявлення про iсторичну
топографiю Вишгорода в Середньовiччi.
Остаточно вирішити спірні питання, пов’язані з
«кварталом металургів», мають допогти наступні
розкопки в даній частині городища.
Посилання
1. Довженок В.Й. Огляд археологічного вивчення Древньо-
го Вишгорода за 1934–1937 рр. // Археологія. – 1950. – Т. ІІІ.
– С. 64–92.
2. Довженок В.Й. Раскопки древнего Вышгорода в 1947 г. –
НА ІА НАНУ. – 1947/18.
3. Довженок В.Й. Розкопки древнього Вишгорода // АП
УРСР. – Т. ІІІ. – С. 14–28.
4. Зоценко В.Н., Пекарская Л.В. Отчет о раскопках
Вышгородского городища в 1981 г. – НА ІА НАНУ – 1981/15.
5. Зоценко В.Н. Отчет о раскопках Вышгородского отряда
Киевской археологической экспедиции в 1980 г. – НА ІА НАНУ.
– 1980/17.
6. Козубовський Ф.А. Розкопи на території давнього
Вишгорода // Наукові записки Інституту історії матеріальної
культури УАН. – Кн. 3–4. – К., 1935. – С. 103.
7. НА ІА НАНУ, ф. 20, арк. 1–73.
8. Рыбаков Б.А. Ремесло древней Руси. – М., 1948. –
С. 301.
9. Толочко П.П., Зоценко В.Н. Отчет о раскопках Вы-
шгородского отряда Киевской археологической экспедиции в
1979 г. – НА ІА НАНУ. – 1979/16.
10. Чумаченко В.В. Раскопки в древнем Вышгороде // АО
1973 г. – М., 1974. – С. 359–360.
Бибиков Д.в. вышгородский «квартал металлургов»
Хіі–Хііі вв. в свете новых исследований
Статья посвящена уникальной системе производственных,
жилых и хозяйственных сооружений ХІІ–ХІІІ вв., исследованной
в восточной части Вышгородского городища. На протяжении
2012–2013 гг. Вышгородской археологической экспедицией
были впервые за последние тридцять лет проведены
плановые раскопки ремесленного квартала. Было заложено
три раскопа, которые примыкали к раскопам 1930–х гг.
Обнаруженные материалы свидетельствуют о непрерывном
заселении участка с ХІІ до XIV вв. Исследования 2012–2013 гг.
позволяют уточнить датировку «квартала металлургов» и его
планировочную структуру.
Ключевые слова: Древняя Русь, Вышгород, «квартал
металлургов», археологические исследования.
Bibikov D.V. «Neighborhood of ironmakers» in Vyshhorod
of XII–XIII century in a perspective of a new research
The article is devoted to a unique system of industrial, residential
and outbuildings of XII–XIII century investigated in the eastern part
of Vyshhorod settlement. Scheduled excavations of artisan quarter
were provided during 2012–2013 by an archaeological expedition
of Vyshhorod for the first time in thirty years. It was founded three
excavations that were adjoined to excavations of 1930’s. Revealed
materials indicated permanent settlement area of XII up to XIV
century. The research of 2012 - 2013 allows approximately clarify a
date of «Neighborhood of ironmakers» and its planning structure.
Key words: Ancient Rus, Vyshhorod, «Neighborhood of
ironmakers», archaeological research.
26.02.2014 р.
УДК 94(477):-043.865 «1195»
Martin Dimnik
PRINCE YAROSLAV VSEVOLODOVICH
AND THE SUCCESSION CRISIS OF 1195
In 1195 the Monomashichi, Ryurik Rostislavich of Kiev, his
brother David of Smolensk, and Vsevolod Bol’shoe Gnezdo of
Suzdalia, demanded that Yaroslav Vsevolodovich and the Ol’govichi
of Chernigov pledge never to seize from them or their descendants
their patrimonies of Kiev and Smolensk. Yaroslav proclaimed
bluntly that following Ryurik and David’s death succession to Kiev
would be determined by God’s providence, that is, by military force.
Significantly, in his negotiations with the Rostislavichi, Yaroslav was
supported by Vsevolod Bol’shoe Gnezdo.
Key words: Yaroslav Vsevolodovich, Ryurik Rostislavich,
Ol’govichi and Monomashichi’s struggle for control of Kiev.
Yaroslav Vsevolodovich was one of the few
Ol’govichi whom the accident of birth and good fortune
allowed to climb to the pinnacle of power within the
dynasty of Chernigov. The accident of birth placed
him on the second rung of seniority in his generation.
Nevertheless, he began his political career unassumingly
by ruling the provincial domain of Ropesk located
southwest of Starodub in the basin of the Snov’ River. He
is reported living there in 1159 [1]. His good fortune was
to have his succession to Chernigov accelerated because,
in 1176, his elder brother Svyatoslav vacated Chernigov
and occupied Kiev [2]. Consequently Yaroslav did not
have to wait for his brother to die before succeeding him
to Chernigov. In 1194 Svyatoslav died in Kiev [3]. His
last official act was to summon his co-ruler Ryurik to
Kiev to succeed him. His death also generated Yaroslav
Vsevolodovich’s elevation to the status of the senior
prince of the Ol’govichi. Thus, by outliving his brother
he assumed seniority in the dynasty for four years.
In 1195, after occupying Kiev, Ryurik allocated
towns in the Kievan lands to his Monomashichi
relatives. Included among them was his son-in-law
Roman Mstislavich of Volyn’ to whom he gave five
towns. Vsevolod Bol’shoe Gnezdo of Suzdalia, the senior
prince of the Monomashichi, was furious for being
ignored in the distribution and threatened retribution.
Ryurik sought to appease him and persuaded Roman to
relinquish the five towns to Vsevolod. On being given
the five towns Vsevolod gave one of them, Torchesk, to
Ryurik’s son Rostislav, who was also his son-in-law.
Roman was furious when he learnt that Torchesk
had been given to his brother-in-law Rostislav accusing
Ryurik of wanting to give the town to Rostislav from the
very beginning. Ryurik however reminded Roman that
he had voluntarily surrendered the towns to Vsevolod
and after that they were his to do with as he pleased.
Roman, however, refusing to be reconciled with Ryurik
formed an alliance with Yaroslav Vsevolodovich of
Chernigov and persuaded him to seize Kiev. Yaroslav,
whose father Vsevolod Ol’govich had been prince of
Kiev, had a legitimate claim to the capital and was
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-127301 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:11:42Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Бібіков, Д.В. 2017-12-18T16:23:31Z 2017-12-18T16:23:31Z 2014 Вишгородський «квартал металургів» ХІІ–ХІІІ ст. у світлі нових досліджень / Д.В. Бібіков // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2014. — Вип. 7. — С. 68-74. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/127301 902.2 (477.41) «11/12» Стаття присвячена унікальній системі виробничих, житлових та господарських споруд ХІІ–ХІІІ ст., дослідженій у
 східній частині Вишгородського городища. Протягом 2012–
 2013 рр. Вишгородською археологічною експедицією були
 вперше за останні тридцять років проведені планові розкопки
 ремісничого кварталу. Було закладено три розкопи, котрі примикали до розкопів 1930–х рр. Виявлені матеріали свідчать про безперервне заселення ділянки з ХІІ до XIV cт. Дослідження
 2012–2013 рр. дозволяють уточнити датування «кварталу
 металургів» та його планувальну структуру. Статья посвящена уникальной системе производственных,
 жилых и хозяйственных сооружений ХІІ–ХІІІ вв., исследованной
 в восточной части Вышгородского городища. На протяжении
 2012–2013 гг. Вышгородской археологической экспедицией
 были впервые за последние тридцять лет проведены
 плановые раскопки ремесленного квартала. Было заложено
 три раскопа, которые примыкали к раскопам 1930–х гг.
 Обнаруженные материалы свидетельствуют о непрерывном
 заселении участка с ХІІ до XIV вв. Исследования 2012–2013 гг.
 позволяют уточнить датировку «квартала металлургов» и его планировочную структуру. The article is devoted to a unique system of industrial, residential
 and outbuildings of XII–XIII century investigated in the eastern part
 of Vyshhorod settlement. Scheduled excavations of artisan quarter
 were provided during 2012–2013 by an archaeological expedition
 of Vyshhorod for the first time in thirty years. It was founded three
 excavations that were adjoined to excavations of 1930’s. Revealed
 materials indicated permanent settlement area of XII up to XIV
 century. The research of 2012 - 2013 allows approximately clarify a
 date of «Neighborhood of ironmakers» and its planning structure. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Історія та культура давніх часів і Середньовіччя Вишгородський «квартал металургів» ХІІ–ХІІІ ст. у світлі нових досліджень Вышгородский «квартал металлургов» ХІІ –ХІІІ вв. в свете новых исследований «Neighborhood of ironmakers» in Vyshhorod of XII–XIII century in a perspective of a new research Article published earlier |
| spellingShingle | Вишгородський «квартал металургів» ХІІ–ХІІІ ст. у світлі нових досліджень Бібіков, Д.В. Історія та культура давніх часів і Середньовіччя |
| title | Вишгородський «квартал металургів» ХІІ–ХІІІ ст. у світлі нових досліджень |
| title_alt | Вышгородский «квартал металлургов» ХІІ –ХІІІ вв. в свете новых исследований «Neighborhood of ironmakers» in Vyshhorod of XII–XIII century in a perspective of a new research |
| title_full | Вишгородський «квартал металургів» ХІІ–ХІІІ ст. у світлі нових досліджень |
| title_fullStr | Вишгородський «квартал металургів» ХІІ–ХІІІ ст. у світлі нових досліджень |
| title_full_unstemmed | Вишгородський «квартал металургів» ХІІ–ХІІІ ст. у світлі нових досліджень |
| title_short | Вишгородський «квартал металургів» ХІІ–ХІІІ ст. у світлі нових досліджень |
| title_sort | вишгородський «квартал металургів» хіі–хііі ст. у світлі нових досліджень |
| topic | Історія та культура давніх часів і Середньовіччя |
| topic_facet | Історія та культура давніх часів і Середньовіччя |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/127301 |
| work_keys_str_mv | AT bíbíkovdv višgorodsʹkiikvartalmetalurgívhííhííístusvítlínovihdoslídženʹ AT bíbíkovdv vyšgorodskiikvartalmetallurgovhííhííívvvsvetenovyhissledovanii AT bíbíkovdv neighborhoodofironmakersinvyshhorodofxiixiiicenturyinaperspectiveofanewresearch |