Музеї Київщини і Житомирщини та їх участь в археологічних дослідженнях регіону в 1945–1946 рр. (за матеріалами архіву М.Я. Рудинського)
У статті на підставі матеріалів особового фонду М.Я. Рудинського розглядається стан колекцій музеїв Київщини і Житомирщини у 1945–1946 рр. Висвітлюється ступінь збереженості музейних фондів і перспективи розгортання археологічної діяльності Київського, Переяслав-Хмельницького, Бердичівського, Ума...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/127369 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Музеї Київщини і Житомирщини та їх участь в археологічних дослідженнях регіону в 1945–1946 рр. (за матеріалами архіву М.Я. Рудинського) / А.С. Яненко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2014. — Вип. 7. — С. 304-311. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-127369 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Яненко, А.С. 2017-12-18T16:44:00Z 2017-12-18T16:44:00Z 2014 Музеї Київщини і Житомирщини та їх участь в археологічних дослідженнях регіону в 1945–1946 рр. (за матеріалами архіву М.Я. Рудинського) / А.С. Яненко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2014. — Вип. 7. — С. 304-311. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/127369 [902(091):069](477.4)«1945/1946» У статті на підставі матеріалів особового фонду М.Я. Рудинського розглядається стан колекцій музеїв Київщини і Житомирщини у 1945–1946 рр. Висвітлюється ступінь збереженості музейних фондів і перспективи розгортання археологічної діяльності Київського, Переяслав-Хмельницького, Бердичівського, Уманського, Черкаського, Коростенського музеїв. В статье на основании материалов личного фонда М.Я. Рудинского рассматривается состояние коллекций музеев Киевщины и Житомирщины в 1945–1946 гг. Отражена степень сохранности музейных фондов и перспективы развертывания археологической деятельности Киевского, Переяслав-Хмельницкого, Бердичевского, Уманского, Черкасского, Коростенского музеев. In the article the condition of museums collections of Kyiv and Zhytomyr regions in 1945–1946 is examined on the basis of Mykhaylo Rudinsky’s archive. The extent of safe keeping of museum stock and archaeological research prospects of Kyiv, Pereiaslav- Khmel′nyts′kyi, Berdychiv, Uman, Cherkasy, Korosten museums are discussed. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Музейна справа Музеї Київщини і Житомирщини та їх участь в археологічних дослідженнях регіону в 1945–1946 рр. (за матеріалами архіву М.Я. Рудинського) Музеи Киевщины и Житомирщины и их участие в археологических исследованиях региона в 1945–1946 гг. (по материалам архива М.Я. Рудинского) Museums of Kyiv and Zhytomyr regions and their participation in archaeological investigations in 1945–1946 (on the basis of Mykhaylo Rudinsky’s archive) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Музеї Київщини і Житомирщини та їх участь в археологічних дослідженнях регіону в 1945–1946 рр. (за матеріалами архіву М.Я. Рудинського) |
| spellingShingle |
Музеї Київщини і Житомирщини та їх участь в археологічних дослідженнях регіону в 1945–1946 рр. (за матеріалами архіву М.Я. Рудинського) Яненко, А.С. Музейна справа |
| title_short |
Музеї Київщини і Житомирщини та їх участь в археологічних дослідженнях регіону в 1945–1946 рр. (за матеріалами архіву М.Я. Рудинського) |
| title_full |
Музеї Київщини і Житомирщини та їх участь в археологічних дослідженнях регіону в 1945–1946 рр. (за матеріалами архіву М.Я. Рудинського) |
| title_fullStr |
Музеї Київщини і Житомирщини та їх участь в археологічних дослідженнях регіону в 1945–1946 рр. (за матеріалами архіву М.Я. Рудинського) |
| title_full_unstemmed |
Музеї Київщини і Житомирщини та їх участь в археологічних дослідженнях регіону в 1945–1946 рр. (за матеріалами архіву М.Я. Рудинського) |
| title_sort |
музеї київщини і житомирщини та їх участь в археологічних дослідженнях регіону в 1945–1946 рр. (за матеріалами архіву м.я. рудинського) |
| author |
Яненко, А.С. |
| author_facet |
Яненко, А.С. |
| topic |
Музейна справа |
| topic_facet |
Музейна справа |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сіверщина в історії України |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| title_alt |
Музеи Киевщины и Житомирщины и их участие в археологических исследованиях региона в 1945–1946 гг. (по материалам архива М.Я. Рудинского) Museums of Kyiv and Zhytomyr regions and their participation in archaeological investigations in 1945–1946 (on the basis of Mykhaylo Rudinsky’s archive) |
| description |
У статті на підставі матеріалів особового фонду М.Я. Рудинського розглядається стан колекцій музеїв Київщини і Житомирщини у 1945–1946 рр. Висвітлюється ступінь збереженості
музейних фондів і перспективи розгортання археологічної
діяльності Київського, Переяслав-Хмельницького, Бердичівського,
Уманського, Черкаського, Коростенського музеїв.
В статье на основании материалов личного фонда
М.Я. Рудинского рассматривается состояние коллекций музеев
Киевщины и Житомирщины в 1945–1946 гг. Отражена степень
сохранности музейных фондов и перспективы развертывания
археологической деятельности Киевского, Переяслав-Хмельницкого, Бердичевского, Уманского, Черкасского,
Коростенского музеев.
In the article the condition of museums collections of Kyiv
and Zhytomyr regions in 1945–1946 is examined on the basis of
Mykhaylo Rudinsky’s archive. The extent of safe keeping of museum
stock and archaeological research prospects of Kyiv, Pereiaslav-
Khmel′nyts′kyi, Berdychiv, Uman, Cherkasy, Korosten museums are
discussed.
|
| issn |
2218-4805 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/127369 |
| citation_txt |
Музеї Київщини і Житомирщини та їх участь в археологічних дослідженнях регіону в 1945–1946 рр. (за матеріалами архіву М.Я. Рудинського) / А.С. Яненко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2014. — Вип. 7. — С. 304-311. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ânenkoas muzeíkiívŝiniížitomirŝinitaíhučastʹvarheologíčnihdoslídžennâhregíonuv19451946rrzamateríalamiarhívumârudinsʹkogo AT ânenkoas muzeikievŝinyižitomirŝinyiihučastievarheologičeskihissledovaniâhregionav19451946ggpomaterialamarhivamârudinskogo AT ânenkoas museumsofkyivandzhytomyrregionsandtheirparticipationinarchaeologicalinvestigationsin19451946onthebasisofmykhaylorudinskysarchive |
| first_indexed |
2025-11-27T09:26:19Z |
| last_indexed |
2025-11-27T09:26:19Z |
| _version_ |
1850809177626116096 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 7, 2014
304
УДК [902(091):069](477.4)«1945/1946»
А.С. Яненко
МУЗеї київщини і
ЖитоМирщини та їХ УЧаСтЬ
в арХеоЛоГіЧниХ ДоСЛіДЖеннЯХ
реГіонУ в 1945–1946 рр.
(За МатеріаЛаМи арХівУ
М.Я. рУДинСЬкоГо)
У статті на підставі матеріалів особового фонду М.Я. Ру-
динського розглядається стан колекцій музеїв Київщини і Жито-
мирщини у 1945–1946 рр. Висвітлюється ступінь збереженості
музейних фондів і перспективи розгортання археологічної
діяльності Київського, Переяслав-Хмельницького, Бердичівського,
Уманського, Черкаського, Коростенського музеїв.
Ключові слова: археологічні колекції, музей,
М.Я. Рудинський, Київщина, Житомирщина.
Повноцінне й багатогранне використання
сучасних археологічних колекцій музеїв України з
науково-дослідною і культурно-освітньою метою
передбачає дослідження історії становлення
і розвитку вітчизняної музейної археології,
формування і долі археологічних фондів. Ці актуальні
завдання, серед іншого, охоплюють вивчення
драматичних подій ХХ ст., які призвели до значних
втрат культурних цінностей України, знищення
музеїв, бібліотек, архівів. Збирання і систематизація
інформації щодо стану музейних інституцій у 1945–
1946 рр., зокрема їхніх археологічних колекцій,
має важливе практичне значення, відображаючи
археологічні дослідження довоєнного періоду, рівень
збереженості експонатів після подій Другої світової
війни, перспективи розгортання археологічної
діяльності музейних установ у перші повоєнні
десятиліття, сприяє проведенню паспортизації
старих музейних колекцій.
У вітчизняній історіографічній традиції
дослідники неодноразово зверталися до історії
музейної справи в Україні у перші повоєнні
роки. Зокрема, сторінки історії Державного
Республіканського історичного музею УРСР
(м. Київ) висвітлено у роботах Н.Г. Ковтанюк
і Г.М. Шовкопляс [4]. Історія становлення й
розвитку музейних установ та фондів Переяслава-
Хмельницького розглядається у наукових розвідках
О.В. Колибенка, С.В. Павленко [5], М.Г. Махінчука
[6]. Інформація про співробітників Уманського
музею М.К. Якимовича і В.А. Стефановича та
дослідження пам’яток трипільської культури у
перші повоєнні роки міститься у ґрунтовному
довідковому виданні «Енциклопедія трипільської
цивілізації» [2; 3]. Проте, висвітлюючи загальний
стан музейних установ та їхніх колекцій,
дослідники лише побіжно торкалися питання
збереженості археологічних матеріалів.
Метою цієї роботи є висвітлення стану музеїв
12. Бухтоярова В.А. Детский костюм крымских татар
по изобразительным источникам первой половины XIX в. //
Материалы по истории, археологии и этнографии Таврии; Отв.
Ред. А.И. Айбабин, В.Н. Зинько. – Вып. XVII. – Симферополь-
Керчь, 2012. – С. 714–741;
13. Рославцева Л.И. Одежда крымских татар конца XVIII –
начала XX вв.: Историко-этнографическое исследование. – М.:
Наука, 2000.
14. Желтухина О.А. Крымские татары в XIX – начале ХХ
века. – Симферополь: Домино, 2008. – 68 с.
15. Чепурина П.Я., Ельяшевич Б.С. Караимские брачные
договоры «шетары» // ИТОИАЭ. – Симферополь, 1927. – Т. 1
(58).– С. 181–195.
16. Куфтин Б.А. Жилище крымских татар в связи с историей
заселения полуострова (Материалы и вопросы) / Мемуары
Этнографического отдела ОЛЕАиЭ. – М.: тип. Тайнинский
печатник, 1925. – 58 с.
17. Боданинский У.А. Производство шерсти у крымских
татар // Крым. – М. – Л.: Госиздат, 1924. – № 1 (6). – Вып.
2. – С. 65–75.
18. Чепурина П.Я. Татарская вышивка // Культура и
искусство. – М., 1936. – № 2. – С. 103–105.
19. Желтухина О. Амальгама природы: искусство вышивки
крымских татар // Qasevet. – 1998. – №1 (26). – С. 8–12.
20. Заатов И. Крымскотатарское декоративно-прикладное и
изобразительное искусство (Генезис, эволюция и современное
состояние). – Симферополь: Тарпан, 2003. – 336 с.
21. Алпашкина О. Возвращение домой экспонатов. Трудная
работа по возврату культурных ценностей в Бахчисарайский
музей продолжается // Къырым. – 2010. – № 1. – 13 января:
(Къырымкъарайлар. – 2010. – № 1 (63). – С. 5.
Прохоров Д.а. Этнографическое наследие крымских
караимов в фондах Бахчисарайского историко-культурного
заповедника
В статье рассматривается современное состояние
этнографической части караимской коллекции в фондах
Бахчисарайского историко-культурного заповедника в
контексте реконструкции прошлого коренных народов Крыма
и сохранения их историко-культурного наследия.
Ключевые слова: караимы, этнографическое наследие,
музейная и памятникоохранная деятельность.
Prokhorov D.A. Crimean Karaite’s ethnographical heritage
in the collection of the Bakhchisaray Historical and Cultural
Preserve
In article the current state of ethnographic part of a karaite’s
collection in funds of the Bakhchsarai historical and cultural reserve
in a context of reconstruction of the past of indigenous people of the
Crimea and preservation of their historical and cultural heritage is
considered.
Key words: Karaites, historic and cultural heritage, Karaite’s
houses of prayer «kenases», sites’ protective campaign.
14.03.2014 р.
ISSN 2218-4805
305
участь в археологічному вивченні краю брали 8
самостійних музеїв – Всеукраїнський історичний
імені Т.Г. Шевченка (заснований 1900 р.; від
1935 р. – Центральний історичний музей),
Волинський науково-дослідний музей (засн. 1865;
у повоєнний час – Житомирський обласний
історико-краєзнавчий музей), Коростенський
округовий музей краєзнавства (засн. 1924 р.),
Соціально-історичний музей Уманщини (засн.
1918 р.), Черкаський окружний імені Т.Г. Шевченка
музей (засн. 1918 р.), Звенигородський історичний
музей (засн. 1922 р.), Білоцерківський окружний
археологічно-етнографічний музей (засн.
1924 р.), Округовий Соціально-історичний музей
ім. Дзержинського (Бердичів, засн. 1925 р.), а
також Музейний відділ при Корсунському Райкомі,
Верхнячський сільськогосподарський та соціально-
історичний районовий музей при райсільбуді,
Краснопільський соціально-історичний музей при
сільбуді й трудшколі.
Вже 21 лютого 1945 р. Інститут археології
надіслав рекомендовані листи, підготовлені М.Я. Ру-
динським, 30 краєзнавчим осередкам, серед яких були
Київський, Уманський, Черкаський, Бердичівський,
Коростенський, Переяслав-Хмельницький музеї.
У фонді М.Я. Рудинського зберігаються відповіді
музеїв на звернення Інституту археології. Відсутні
лише відповіді Звенигородського, Білоцерківського
і Житомирського музеїв. Водночас, у звіті Комітету в
справах культурно-освітніх установ при Раднаркомі
УРСР за 1945 р. зазначено, що Житомирський
історико-краєзнавчий музей особливо відзначився
у розгортанні науково-дослідної та експозиційної
роботи. Співробітники установи у 1945 р. взяли
участь у роботі експедиції Інституту археології АН
УРСР, яка дослідила пам’ятки старовини у 18 селах
Бердичівського, Житомирського,Черняхівського
р-нів Житомирської області, зафіксувала і зібрала
матеріал з 21 об’єкту, у 4 пунктах провела
археологічні розкопки. У 1946 р. Житомирський
музей спільно з Інститутом археології проводив
дослідження Райковецького городища та розвідки
околиць с. Райки. На березі р. Гнилоп’ять було вияв-
лено два скіфські городища, на одному з яких були
проведені розкопки валу, під яким виявили площад-
ку трипільської культури; недалеко від Райковецько-
го городища зафіксоване поселення ранніх слов’ян
VIII–Х ст.; проведена розвідка басейну Роставиці
[16, 3; 17, 19–26]. Докладні звіти про спільні
експедиції Інституту археології та Житомирського
історико-краєзнавчого музею, здійснені протягом
1945–1946 рр., зберігаються у Науковому архіві ІА
НАН України [8; 10–13].
У квітні 1945 р. директор Черкаського
міжрайонного науково-дослідного музею Всево-
лод Васильович Семашко надіслав до Інституту
археології АН УРСР план роботи установи, а також
Київщини і Житомирщини1, наявності та складу
їхніх археологічних колекцій у 1945–1946 рр.,
окреслення перспектив розгортання археологічних
досліджень на місцях у перші післявоєнні роки за
матеріалами особового архіву М.Я. Рудинського,
який зберігається у Науковому архіві Інституту
археології НАН України.
Михайло Якович Рудинський (1887–
1958) – непересічна особистість, чий вплив
на розвиток української археологічної науки і
музейництва ХХ ст. був безсумнівним. Протягом
1920-х – 1930-х рр. він брав активну участь у
науково-організаційній роботі Всеукраїнського
археологічного комітету (ВУАК) при Всеукраїнській
академії наук (ВУАН) і Кабінету антропології
ім. Хв. Вовка (очолював палеоетнологічний
відділ установи), проводив польові дослідження,
залучаючи до складу експедицій співробітників
місцевих музейних інституцій. Археологічні
дослідження М.Я. Рудинського на території України
були перервані у 1934 р., коли несправедливо
звинувачений вчений був змушений виїхати
до Вологодського краю. Лише у 1944 р. на
запрошення директора Інституту археології АН
УРСР Л.М. Славіна М.Я. Рудинський повернувся
в Україну, де обійняв посаду ученого секретаря
Інституту археології. У 1956–1958 рр. він очолював
відділ первісної археології Інституту і увесь час
роботи в Інституті здійснював масштабні польові
дослідження [1; 14].
М.Я. Рудинський безпосередньо брав участь у
формуванні археологічних колекцій музеїв України
у довоєнний час і чудово усвідомлював необхідність
обстеження післявоєнного стану музейних установ
і фондів. Саме йому належить ініціатива звернення
до обласних і районних відділів народної освіти
та безпосередньо до музеїв із пропозицією
поінформувати Інститут археології АН УРСР про
стан археологічних збірок музеїв, відновлення й
обсяг запланованої роботи установ [7, 126, 203].
Протягом лютого – травня 1945 р. відповідні
листи були надіслані до більше ніж 30 краєзнавчих
осередків [7, 128, 218].
Кількість музеїв на території Київщини і
Житомирщини (не враховуючи Всеукраїнського
державного культурно-історичного заповідника
«Всеукраїнське музейне містечко», а також музеїв
при районних виконавчих комітетах (РВК),
сільських клубах, школах тощо) у міжвоєнний
період становила більше десятка. Безпосередню
1. У статті під Київщиною і Житомирщиною розуміється
територія Київської і Житомирської областей станом на
1945–1954 рр., коли до Київської області належала також
частина сучасної Черкаської області (утвореної у 1954 р.):
Городищенський, Звенигородський, Канівський, Лисянсь-
кий, Смілянський, Христинівський, Катеринопільський,
Маньківський, Тальнівський, Шполянський, Жашківський,
Корсунь-Шевченківський, Уманський, Черкаський райони [15].
Сіверщина в історії України, випуск 7, 2014
306
Таблиця 1.
Список археологічних колекцій Уманського краєзнавчого музею21
№
п/п
№ ин-
вен-
тарной
книги
описание коллекций или отдельных вещей
Местонахож-
дения (район,
нП, урочи-
ще)
кем и
когда
най-
дено
1 90 Коллекция костей животных (мамонта, северного оленя, тура)
Раскопки на
Уманщине
с. Влади-
мировка, на
берегу речки
Синюха
М
.К
. Я
ки
мо
ви
че
м
(б
ы
вш
ий
а
рх
ео
ло
г
Ум
ан
ск
ог
о
му
зе
я)
1
93
6–
19
40
г
г.
2 94 Коллекция костей животных (северный олень, лошадь и др.)
3 95
3 кремневых ножика светло-серого цвета, размером: 6 см в длину – 3 см в
ширину
5 см в длину – 3 см
4 см × 2 см
2 кремневых скребка светло-серого цвета, размером: 9 см × 5 см;
6 см × 4 см
2 ножевидные орудия из кости 12 см ×5 см; 9 см × 4 см
Песчаниковый брусок и плитка, для полирования, размером: 14 см ×12 см;
15 см × 12 см
Несколько кремневых осколков и пластинок, полученных при обработке
кремня отжимной техникой.
4 97
Коллекция предметов трипольской культуры из глины: 2 горшка, черепки
сосудов с орнаментом, антропоморфные женские фигурки, модель жили-
ща, грузики к сетям.
1 горшок желто-серого цвета 15 см × 14 см, с двумя ушками, с ленточным
орнаментом коричневого цвета.
1 горшок желтого цвета на изломе белый 17 см × 22 см в ширину, ре-
ставрирован, орнамент из черточек темного цвета, куски сосудов ярко-
желтого, темно-желтого и серого цвета с ленточной росписью.
4 маленькие антропоморфные женские фигурки, желтого и серого цвета.
Модель жилища имеет высокие стены, разукрашена, 25 см в длину × 20 см
в ширину.
5 грузиков желтого и серого цвета.
5 99
Коллекция кремневых орудий: 2 кремневых топора, 1 кремневый нож,
нижние и верхние части зернотерок, несколько орудий для растирания. 1
кремневый топор с темно-серого кремня, с острым лезвием, хорошо отшли-
фован, с сверленными отверстиями, размером 12 см в дину × 4 см в ширину.
1 кремневый топор, темно-серого цвета, с закругленным лезвием и про-
сверленным отверстием, размер 9 см в длину × 5 см в ширину. Кремневый
нож коричневого цвета отретушированный с двух сторон, размер 10 см в
дину × 4 см в ширину. 3 нижние большие плиты зернотерок и 2 верхние.
Несколько для растирания светлого и темного цвета, овальной и непра-
вильной формы.
Раскопки на
Уманщине,
с. Володими-
ровка, берег
речки Синюхи
6 97
Модель жилища трипольской культуры, овальной формы с низкими стена-
ми, с правой стороны расположена печь, с левой зернотерка и горшки. В
противоположной стороне от дверей – окно, размер 22 см в длину × 20 см
в ширину.
с. Сушковка
7 97
6 маленьких горшочков трипольской культуры, светло-желтого и серого
цвета с темным ленточным орнаментом, размер 12 см в длину × 6 см в
длину, в ширину 10 см – 9 см.
На Уманщине,
с. Томашевка,
с. Володими-
ровка
8 100
Два кремневых топора-молотка бронзово-медного периода
1 топор-молоток темно-серого цвета с острым, вытянутым лезвием, хорошо
отшлифован, с просверленным отверстием, размер 32 см в длину × 17 см в
ширину; 1 топор-молоток темно-серого цвета с продолговатым лезвием, хоро-
шо отшлифован с просверленным отверстием, размер 22 см в длину × 8 см в
ширину. 1 инструмент для растирания, темно-серого цвета, хорошо отшлифо-
ван, с ярко выраженной ручкой, размер 22 см в длину × 10 см в ширину.
9 106 Скифское зеркало из бронзы, поломанное, размер в длину и ширину 15 см.
Наконечники стрел бронзовые, размер в длину 3 см – 4 см, в ширину 1 см.
2. НА ІА НАНУ, ф. 30, спр. 68, арк. 173–173 зв. Подається мовою оригіналу.
ISSN 2218-4805
307
1945 р. археологічні розкопки у селах Володимирівка
і Кути (Маньківський р-н Черкаської обл.) з
метою поповнення палеолітичної колекції музею,
у с. Паланка (Уманський р-н Черкаської обл.) з
дослідження слов’янських поселень. Проте у квітні
1945 р. помер М.К. Якимович, і через брак фахівця-
археолога заплановані роботи були скасовані [7,
190]. Саме через нестачу кваліфікованих археологів
у штаті музей не зміг виділити й надіслати свого
співробітника для участі у роботі Пороської
експедиції під керівництвом Т.С. Пассек. Одночасно
Уманський краєзнавчий музей просив «надіслати
йому наукового робітника археолога, який був би
обізнаний з роботою музею» [7, 191].
В архіві М.Я. Рудинського зберігається
відповідь Уманського музею, надіслана 9 лютого
на запит Інституту археології від 28 січня 1946 р.,
за підписом нового директора установи А.Г. Лаути.
Як і у попередньому листуванні, у документі
наголошується, що до війни у музеї працював
спеціальний штатний робітник-археолог, який і
брав безпосередню участь у експедиціях. Але на
початок 1946 р. при музеї не було співробітників, які
б були обізнані в археології. Разом з тим, Уманський
музей був зацікавлений в участі в археологічних
експедиціях і пропонував кандидатури директора
або ж екскурсовода відділу історії А.Ф. Шуйської.
А.Г. Лаута у листі наголошував, що особисто має
«брати участь в експедиції сам, але не має на це
практики» [7, 171]. Крім того, адміністрація установи
звернулась до відповідних інстанцій з проханням
надати на 1946 р. штатну одиницю – археолога, у
разі затвердження якої музей сподівався підібрати
відповідного спеціаліста до початку роботи
експедицій Інституту археології [7, 171].
1 березня 1946 р. до М.Я. Рудинського були
надіслані списки археологічних колекцій (Табл. 1) і
безпаспортних археологічних предметів Умансько-
го краєзнавчого музею та деякі матеріали М.К. Яки-
мовича із супровідним листом А.Г. Лаути [7, 172].
Серед безпаспортних археологічних предметів
музею були зазначені матеріали, знайдені на
Уманщині у різний час М.К. Якимовичем, зокрема
колекція важків і фрагментів посуду трипільської
культури, грецька амфора «без горличка і вушок»
(Інв. № 109), кілька фрагментів посуду чорного
кольору, «глечик із відбитим вінцем» червоного
кольору із випуклим малюнком птаха, колекція
предметів «скіфської культури» (5 наконечників
списів), колекція предметів «слов’янської культури»
(Інв. № 114, 10 пряселець темного і коричневого
кольорів, кілька фрагментів скляних браслетів
темного і фіолетового скла) [7, 174].
У матеріалах фонду М.Я. Рудинського, які
висвітлюють археологічну діяльність Уманського
музею, збереглося також «Визначення кісток
з палеолітичної стоянки у с. Володимирівка
супровідний лист до нього. За відсутності завідувача
відділом історії, установа не мала змоги розгорну-
ти широкі наукові пошуки, спрямовані на комплек-
тування археологічних фондів. План передбачав
проведення збору матеріалів, які відображали події
Великої Вітчизняної війни у регіоні, проведення
лекцій у школах, наукове опрацювання й вивчення
експонатів історичного відділу, наукове відрядження
до Білоцерківського музею для обміну досвідом у
експозиційній і науково-дослідній роботі історичного
відділу й відділу Великої Вітчизняної війни, прове-
дення екскурсій з метою ознайомлення з місцевістю
партизанського руху тощо. Виконання плану поклада-
лося на екскурсовода історичного відділу Анастасію
Миколаївну Колодочко [7, 185]. У супровідному
листі В.В. Семашко зазначав, що в археології може
спеціалізуватися А.М. Колодочко [7, 187].
22 червня 1945 р. до Інституту археології
надійшов лист з Коростенського музею, у якому
зазначалося, що будівлі музею (частково передані
під гуртожиток, частково – райвійськкомату),
потребували негайного капітального ремонту.
Директор музею наголошувала: «В двух выделенных
комнатах для музея никакой научной работы начать
не возможно... Музей полностью растаскан немецко-
фашистскими захватчиками. Очень немногое
мне удалось собрать из книг и из экспонатов...
Коллекций музей не имеет». План роботи установи
передбачав ремонт будівель, а також збір наукових
матеріалів для відділів Великої Вітчизняної війни,
промисловості м. Коростеня і району, зоологічного,
художнього і бібліотеки. За відсутності відповідних
спеціалістів та умов музей не планував брати участь
в археологічних дослідженнях [7, 145–145 зв.].
У травні – червні 1945 р. до М.Я. Рудинського
надійшли перші листи з Уманського краєзнавчого
музею. М. Десятник, на той час директор
установи, повідомляв, що Уманський музей
відновив свою роботу у червні 1944 р., поступово
приводячи до ладу й розширюючи відділи [7, 188].
Станом на 1 червня 1945 р. у музеї працювали:
директор, завідувач фондами, т. в. о. завідувача
відділом природи, екскурсовод по відділу історії,
екскурсовод по відділу природи, 2 контролери,
2 прибиральниці, сторож-двірник і бухгалтер (за
сумісництвом) [7, 189]. Директор зазначав: «Самые
ценные предметы из отдела археологии, так как и из
других отделов, увезены немецкими оккупантами».
У фондах установи залишилася лише незначна
кількість археологічних матеріалів, зокрема
предмети кам’яного, мідно-бронзового віків і
скіфської культури. Ці матеріали були зібрані під
час досліджень 1936–1940 рр. на Уманщині (серед
іншого у с. Володимирівка Новоархангельського
р-ну Кіровоградської обл.) за участі наукового
співробітника музею М.К. Якимовича [7, 188].
Співробітники музею запланували провести у
Сіверщина в історії України, випуск 7, 2014
308
На 1945 р. Бердичівський музей запланував
провести 2 комплексні експедиції за участю всіх
відділів установи по маршруту уздовж р. Гнилоп’ять
(від м. Бердичева до впадіння її в р. Тетерів). Першу
експедицію було призначено на 15–17 червня
1945 р. Головною метою участі археологічного
відділу в експедиції було виявлення наявності
різних археологічних культур, які «пересувалися і
осідали» у басейні р. Гнилоп’ять, основний акцент
передбачалося зробити на дослідження культур
«полів поховань» [7, 152 зв.]. У подальшому
археологічний відділ планував зосередити свою
роботу на вивченні «слов’янських культур раннього
та пізнього феодалізму» [7, 153]. У звіті музеїв
Житомирської області за 1945 р. зазначено, що
запланована комплексна експедиція відбулася у
вересні, під час її роботи було зібрано предмети
археології (3 000 екземплярів), природознавства
(100), етнографії (82), експонати для відділу
Великої Вітчизняної війни (5). Співробітники музею
також взяли участь в археологічній експедиції на
Житомирщині за завданням Інституту археології
АН УРСР в околицях х. Стороженка (с. Слободище,
Бердичівський р-н, Житомирська обл.); прочитали
лекції на тему «Значення археологічних розкопок
для історії людства» [17, 25; 9].
Масова робота музею на 1945 р. передбачала
семінари з археології зі штатом музею та
аматорами, а також лекції на теми: «Походження
людини»; «Райковецьке городище»; «Давно минуле
Бердичівщини»; «Археологічна організація та
техніка»; «Гібридизація та відбір свійських тварин
і їх історія» [7, 157 зв.].
У грудні 1945 р. до М.Я. Рудинського
були надіслані два документи з Державного
республіканського історичного музею у Києві: звіт
про роботу відділу «Докласового суспільства» і роз-
горнуте повідомлення про археологічні експедиції
1945 р., участь у яких взяли співробітники зазна-
ченого відділу. Згідно звіту, у відділі працювали
І.Г. Шовкопляс (завідувач), П.Д. Кудлай (науко-
вий робітник), Т.Г. Мовша. Експозиційна робота
відділу була спрямована на опрацювання фондових
матеріалів і колекцій з метою підготувати експо-
нати для експозиції. Експозиційний план відділу
передбачав такі розділи експозиції, як «розвиток
органічного світу й виникнення людини; нижній
ступінь дикості; середній ступінь дикості; ви-
щий ступінь дикості; нижчий ступінь варварства;
трипільська культура; доба міді-бронзи». Під час
опрацювання фондів головна увага була приділена
«колекційному експонуванню матеріалів». Зокре-
ма, для експонування були підготовлені наступні
колекції: «французький палеоліт і матеріали з
Пушкарів (до розділу середній ступінь дикості);
мікролітичні знаряддя із Смячки та Ізюмщини
(верхній ступінь дикості); комплекс кам’яних зна-
Півдвисоцького району Кіровоградської області,
зібраних М. К. Якимовичем» [7, 175–179].
Остеологічний матеріал для визначення був
надісланий 16 грудня 1940 р. І.Г. Підоплічку. У
документі вказано, що М.К. Якимович також у
1939 р. привозив для визначення матеріал із тієї ж
пам’ятки, який потім забрав назад [7, 177].
У листі від 23 березня 1946 р. А.Г. Лаута
повідомив М.Я. Рудинського, що особисто
переглянув фонди та документи, щоб упевнитися,
чи залишилися у музеї рукописи М.К. Якимовича
після його смерті, але ці матеріали виявлені не були
[7, 169]. Директор музею зазначав, що «за словами
співробітників музею тт. Шуйської, Хмирук та ін.
перед своєю смертю Якимович багато колекцій
знарядь праці первісного суспільства (палеоліт,
неоліт, трипільська культура), здобуті ним з розкопок
у 1939–1940 рр., виніс із музею і невідомо де дів.
У цей час він був директором музею. Якимович,
передчуваючи у старості незадовільний стан свого
здоров’я, у розмовах з деякими співробітниками
музею висловлював своє незадоволення на адресу
музею, і не хотів, щоб після його смерті музей мав
які-небудь його праці» [7, 169–169 зв.].
Бердичівський історично-краєзнавчий музей
у червні 1945 р. надіслав до Інституту археології
АН УРСР «План роботи археологічного відділу
Бердичівського музею на 1945 р.», складений
Б.В. Куткіним32із супровідним листом до «редакції
наукових записок «Археологія» [7, 151–159]. У
листі зазначалося, що у період окупації музеєві було
вчинено збитків на суму 437 000 000 крб. Після
«грабунку музею фашисти, з метою замаскування
своїх підлих дій, підпалили музей 10 липня 1941 р.,
але патріотами музейної справи археологічний
матеріал було викопано з-під руїн та згарищ. Проте
фашисти в особі професора Рудольфа Штампфуса
намагалися вивезти археологічні цінності, але автор
цих строк [Б.В. Куткін] разом зі співробітниками
музею т.т. Притулою Я.І. та Комаром Г.І. і активом
врятував усі археологічні експонати в купі з
великою кількістю інших матеріалів. Замість
експонатів німцям було відправлено 18 ящиків зі
старою цеглою, запакованою в солому, а найбільш
коштовні дрібні експонати винесено з терену музею
і замуровано в льохах музейних співробітників,
громіздкі експонати були сховані на території
музею» [7, 152–152 зв.]. Повоєнний археологічний
відділ Бердичівського музею був побудований на базі
врятованого матеріалу, зокрема колекції артефактів
трипільської, білогрудівської культури, експонатів
з Ольвійської колекції, скіфського часу, культури
«полів поховань», Ягнятинського могильника й
Райковецького городища [7, 154 зв.–155] (рис. 1–2).
3. Заступник директора по науковій частині та завідувач
археологічним відділом Бердичівського історично-
археологічного музею.
ISSN 2218-4805
309
діапазону від палеоліту до ХІ–ХІІ ст. [7, 182–183].
У роботі Дніпровської археологічної
експедиції (під керівництвом О.Ф. Лагодовської і
А.В. Добровольського) протягом серпня – вересня
брала участь Т.Г. Мовша. Мета експедиції полягала
у дослідженні порожистої частини Дніпра, яка мала
бути залита водою з відбудовою Дніпрогесу. Були
проведені розкопки у 2–х пунктах: на р. Вороній
(«розкопки кам’яних кладок (споруд) епохи бронзи»)
і на о. Огрінь (Ігрень) («неолітична стоянка біля
м. Дніпропетровська»), до того ж була зібрана значна
кількість підйомного матеріалу [7, 182–183 зв.].
Співробітники відділу «Докласового суспільства»
Державного республіканського історичного музею
протягом 1945 р. також брали участь в наукових
засіданнях Інституту археології. У лютому – березні
співробітник відділу здійснив наукове відрядження
до Москви для участі (як гість) у Першій Всесоюзній
археологічній нараді та для ознайомлення з роботою
в Московських музеях [7, 181].
У фонді М.Я. Рудинського зберігся лист,
надісланий Переяслав-Хмельницьким історико-
краєзнавчим музеєм 22 березня 1946 р. Установа
інформувала, що в її складі наявні наступні відділи:
історико-етнографічний, Богдана Хмельницького,
Тараса Шевченка, Великої Вітчизняної війни. Му-
зей був відкритий для відвідувачів 20 квітня 1945 р.
Серед археологічних колекцій, представлених у
фондах закладу, були матеріали, виявлені протягом
1945 р. у межах Переяслав-Хмельницького району:
«...колекція знарядь праці та прикрас неолітичної
доби; черепки посуду із стародавніх поселень лю-
дини; речі та зуби викопних тварин». У листі зазна-
чалося, що влітку 1946 р. музей планує взяти участь
у розкопках Переяславського княжого двору, «що
їх провадитиме Московсько-Київська археологічна
експедиція під керівництвом Б.О. Рибакова»;
взяти на облік, з’ясувати назви, записати пере-
кази про кургани і городища у межах Переяслав-
Хмельницького району; продовжити дослідження
стародавніх поселень людини на Переяславщині.
Бажання працювати у царині археології виявляли
науковий співробітник Анатолій Васильович Во-
ронецький і завідувач фондами Дмитро Семенович
Савирський [7, 168–168 зв.].
Викладений матеріал дає можливість доповнити
картину загального стану музейної мережі Київщини
і Житомирщини в перші повоєнні роки і музейних
археологічних колекцій регіону зокрема. Листування
з музейними установами, яке збереглося у особовому
фонді М.Я. Рудинського, дає підстави констатувати,
що археологічні фонди Бердичівського, Уманського
і Державного республіканського історичного музеїв
(Київ), сформовані у передвоєнний час, були частково
збережені і певним чином відображали рівень
розвитку вітчизняної археології міжвоєнного періоду.
Водночас, археологічні фонди Коростенського,
рядь Волині, Чернігівщини і Наддонеччини (вищий
ступінь дикості); кераміка з Новгород-Сіверщини
та матеріали стоянок з Надпоріжжя (нижчий
ступінь варварства); колекції керамічних виробів з
сс. Кадіївці, Сушківка, Володимирівка, Томашівка,
Городськ, уроч. Коломийщина й Київських висот
(трипільська культура). Розділ «доба міді-бронзи»
у 1945 р. не був підготовлений через «повну
відсутність матеріалів у фондах» [7, 180–180 зв.].
Фондова робота відділу «Докласового
суспільства» у 1945 р. була зосереджена на
упорядкуванні та систематизації матеріалів
трипільської культури, Дніпрогесівської експедиції
1927–1932 рр., знахідок із с. Смячка. Була проведена
інвентаризація матеріалів із розкопок у с. Пушкарі,
матеріалів «французького палеоліту», колекції
трипільського поселення у с. Сушківка (1916 і
1926 рр.) і частини матеріалів із с. Смячка (біля
3 тис. предметів) [7, 180 зв.–181].
Протягом року, у зв’язку з підготовкою
експозиції, працівники відділу користувались
консультаціями ученого секретаря Інституту
археології М.Я. Рудинського (понад 30 годин), а
під час побудови розділу «Неоліт Надпоріжжя» –
керівника Дніпрогесівської експедиції 1927–1932 рр.
А.В. Добровольського.
Окрім того, у 1945 р. співробітники відділу взяли
участь у роботі трьох археологічних експедицій
Інституту археології АН УРСР. І.Г. Шовкопляс і
П.Д. Кудлай від 15 по 25 липня працювали у складі
Дніпровської розвідково-дослідчої експедиції під
керівництвом М.Я. Рудинського. Її завданням було
повторне, а у деяких місцях і нове, обслідування
порожистої частини Дніпра у зв’язку зі спадом води
в річці, викликаним зруйнуванням Дніпрогесівської
греблі під час війни. Необхідно було провести
обстеження всіх островів і раніше затоплених
берегів, де можливо стало виявлення нових
археологічних пам’яток і знахідок під впливом
розмивів їх поверхні. «Експедиція за допомогою
човна переїздила з місця на місце, спускаючись по
течії Дніпра від Дніпропетровська» [7, 182–182 зв.].
Від 7 вересня по 5 жовтня І.Г. Шовкопляс
працював у складі Подільської експедиції
(під керівництвом М.Я. Рудинського за участі
П.П. Єфименка та С.М. Бібікова). Метою
експедиції була реєстрація вже відомих і відкриття
нових археологічних пам’яток у Середньому
Наддністров’ї (на лівому і правому березі Дністра).
Прибережна група експедиції (у якій брав участь
І.Г. Шовкопляс) обстежила похилу частину
правого берега Дністра навпроти с. Мар’янівка
(Чернівецька обл.); також були оглянуті околиці
сс. Нагоряни, Лука Врублівецька, Макарівка.
Подільська експедиція відкрила і зареєструвала
значну кількість різночасових археологічних
пам’яток, зібравши матеріали хронологічного
Сіверщина в історії України, випуск 7, 2014
310
Рис. 1-2. Схема розташування вітрин археологічного відділу Бердичівського музею.
1945 р. (НА ІА НАНУ, ф. 30, спр. 68, арк. 158–159)
ISSN 2218-4805
311
сохранности музейных фондов и перспективы развертывания
археологической деятельности Киевского, Переяслав-
Хмельницкого, Бердичевского, Уманского, Черкасского,
Коростенского музеев.
Ключевые слова: археологические коллекции, музей,
М.Я. Рудинский, Киевщина, Житомирщина.
Yanenko A.S. Museums of Kyiv and Zhytomyr regions and
their participation in archaeological investigations in 1945–1946
(on the basis of Mykhaylo Rudinsky’s archive)
In the article the condition of museums collections of Kyiv
and Zhytomyr regions in 1945–1946 is examined on the basis of
Mykhaylo Rudinsky’s archive. The extent of safe keeping of museum
stock and archaeological research prospects of Kyiv, Pereiaslav-
Khmel′nyts′kyi, Berdychiv, Uman, Cherkasy, Korosten museums are
discussed.
Key words: archeological collections, museum, Mykhaylo
Rudinsky, Kyiv region, Zhytomyr region.
24.02.2014 р.
Черкаського і Переяслав-Хмельницького музеїв
у повоєнні роки довелося формувати з початку.
Незважаючи на всі складнощі перших повоєнних
років і недоукомплектованість штатів археологами-
професіоналами, більшість музейних закладів
Київщини і Житомирщини виявила зацікавленість
у встановленні наукових контактів з Інститутом
археології АН УРСР та проведенні спільних польових
археологічних досліджень.
Наведений фактичний матеріал, висвітлюючи
аспекти історії розвитку музейної справи і
археології України першої половини ХХ ст., може
бути використаний для подальших досліджень долі
музейних фондів, паспортизації старих музейних
колекцій, залучення до наукового обігу широкого
кола археологічних артефактів, які надійшли до
музейних установ у міжвоєнний період і перші
повоєнні роки й збереглися до сьогодення.
Посилання
1. Граб В.І. Доля М.Я. Рудинського / В.І. Граб,
О.Б. Супруненко // Археологія. – 1992. – № 4. – С. 91–100.
2. Енциклопедія Трипільської цивілізації: в 2 т. / голова
редкол. Л.М. Новохатько. – К.: ТОВ «Укрполіграфмедіа»,
2004. – Т. 1. – К., 2004. – 704 с.
3. Енциклопедія Трипільської цивілізації: в 2 т. / голова
редкол. Л.М. Новохатько. – К.: ТОВ «Укрполіграфмедіа»,
2004. – Т. 2. – К., 2004. – 654 с.
4. Ковтанюк Н.Г. Сторінки історії музею (20–50–ті роки
ХХ ст.) / Н.Г. Ковтанюк, Г.М. Шовкопляс // Національний
музей історії України: його фундатори та колекції. – К., 1999. –
С. 3–24.
5. Колибенко О. Маловідомі сторінки історії музейної
справи на Переяславщині: Переяславський археологічний
музей / О.В. Колибенко, С.В. Павленко // Наукові записки з
української історії. Збірник наукових статей. – Переяслав-
Хмельницький, 2011. – Вип. 26. – С. 177–193.
6. Махінчук М.Г. Переяславський скарб Михайла
Сікорського: художньо-документальна повість / М.Г. Махінчук;
Вступ. ст. Л.І. Андрієвського. – К.: Криниця, 2005. – 302 с.
7. Науковий архів Інституту археології НАН України (НА
ІА НАНУ), ф. 30 (М.Я. Рудинського), спр. 68, 218 арк.
8. НА ІА НАНУ, ф. 64 (експедицій), спр. 1945/9.
9. НА ІА НАНУ, ф. 64 (експедицій), спр. 1945/15.
10. НА ІА НАНУ, ф. 64 (експедицій), спр. 1946/18.
11. НА ІА НАНУ, ф. 64 (експедицій), спр. 1946/18 а.
12. НА ІА НАНУ, ф. 64 (експедицій), спр. 1946/24.
13. НА ІА НАНУ, ф. 64 (експедицій), спр. 1946/25.
14. Пудовкіна А.С. Науково-організаційна та практична
діяльність Михайла Яковича Рудинського під час роботи у
Києві (1924–1934 рр.) / А.С. Пудовкіна // Переяславіка. – 2011. –
Вип. 5(7). – С. 216–219.
15. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ
на 1 вересня 1946 р. – Вид. І. – К.,1947. – 1064 с.
16. Центральний державний архів вищих органів влади та
управління України (ЦДАВО України), ф. 4762, оп. 1, спр. 14,
5 арк.
17. ЦДАВО України, ф. 4762, оп. 1, спр. 70, 105 арк.
Яненко а.С. Музеи киевщины и Житомирщины и их
участие в археологических исследованиях региона в 1945–
1946 гг. (по материалам архива М.Я. рудинского)
В статье на основании материалов личного фонда
М.Я. Рудинского рассматривается состояние коллекций музеев
Киевщины и Житомирщины в 1945–1946 гг. Отражена степень
УДК 069.1, 94. 930.85.
І.В. Нікітіна
коЛекЦіЯ З нароДноГо МУЗеЮ іСторії
БаЛакЛави У ФонДовоМУ ЗіБранні
наЦіонаЛЬноГо МУЗеЮ ГероїЧної
оБорони і виЗвоЛеннЯ СеваСтоПоЛЯ
У статті розглянуто основні параметри музейної
колекції з історії Балаклави, яка раніше зберігалась у фондах
Народного музею історії Балаклави, а нині є часткою музейного
зібрання Національного музею героїчної оборони і визволення
Севастополя. Проаналізований її зміст та ступінь вивчення,
виявлені основні проблеми щодо стану збереження деяких
предметів. З’ясоване місце колекції у фондах Національного
музею героїчної оборони і визволення Севастополя.
Ключові слова: музей, фонди, історія Балаклави.
Розвиток сучасної світової музейної справи
викликає інтерес у багатьох дослідників.
Незважаючи на будь-які негативні обставини,
вітчизняні музейники продовжують служити
великій справі збереження та популяризації
фондових зібрань. Це відноситься до музеїв будь-
якої форми власності, у тому числі й громадських
(музеїв на громадських засадах). Але в останні
десятиріччя велика їх кількість за різних обставин
була вимушена припинити свою діяльність. Часто у
такому випадку це призводило до втрати фондових
колекцій. У середині 2000-х рр. така участь
очікувала й Народний музей історії Балаклави,
але завдяки спільним зусиллям місцевої влади та
співробітників Національного музею героїчної
оборони і визволення Севастополя (НМГО і ВС)
після закриття Народного музею історії Балаклави
|