Походження форм для відливання скіфських наконечників стріл
У статті розглядаються ливарні форми для відливання наконечників стріл, які походять із двох скарбів, випадково знайдених на півночі України. Типологічно вони схожі на вже відомі форми з лісостепової зони, а також з поселень іткульської культури Приуралля, які були розвиненими ремісничими центр...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2016 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2016
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128209 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Походження форм для відливання скіфських наконечників стріл / С.Я. Ольговський // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 120-125. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-128209 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Ольговський, С.Я. 2018-01-07T12:10:20Z 2018-01-07T12:10:20Z 2016 Походження форм для відливання скіфських наконечників стріл / С.Я. Ольговський // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 120-125. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128209 94 (477):902.2:351.853 У статті розглядаються ливарні форми для відливання наконечників стріл, які походять із двох скарбів, випадково знайдених на півночі України. Типологічно вони схожі на вже відомі форми з лісостепової зони, а також з поселень іткульської культури Приуралля, які були розвиненими ремісничими центрами і з яких відомі матриці для відливання таких ливарних форм. Це дозволяє припустити, що саме із східних районів ливарні форми поступали до скіфських ливарників у Північне Причорномор’я. В статье рассматриваются литейные формы для изготовления наконечников стрел, которые происходят из двух кладов, случайно найденных на севере Украины. Типологически они похожи на уже известные литейные формы из лесостепной зоны, а также с поселений иткульской культуры Приуралья, которые были развитыми ремесленными центрами и из которых известны матрицы для отливки таких литейных форм. Это позволяет предположить, что именно из восточных районов литейные формы поступали к скифским литейщикам в Северное Причерноморье. The article deals with molds for making arrowheads, which are derived from two hoards, accidentally found in northern Ukraine. Typologically they are similar to the known molds of the foreststeppe zone, as well as those, found in settlements of Itkul culture of the regions near Ural, which used to be developed handicraft centers and are known for matrixes for the casting such molds. This allows making a suggestion that the molds from the eastern regions were received by Scythian molders in the northern Black Sea region. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Історія та культура давніх часів і Середньовіччя Походження форм для відливання скіфських наконечників стріл Происхождение форм для отливки скифских наконечников стрел Оrigin of the molds for casting Scythian arrowheads Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Походження форм для відливання скіфських наконечників стріл |
| spellingShingle |
Походження форм для відливання скіфських наконечників стріл Ольговський, С.Я. Історія та культура давніх часів і Середньовіччя |
| title_short |
Походження форм для відливання скіфських наконечників стріл |
| title_full |
Походження форм для відливання скіфських наконечників стріл |
| title_fullStr |
Походження форм для відливання скіфських наконечників стріл |
| title_full_unstemmed |
Походження форм для відливання скіфських наконечників стріл |
| title_sort |
походження форм для відливання скіфських наконечників стріл |
| author |
Ольговський, С.Я. |
| author_facet |
Ольговський, С.Я. |
| topic |
Історія та культура давніх часів і Середньовіччя |
| topic_facet |
Історія та культура давніх часів і Середньовіччя |
| publishDate |
2016 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сіверщина в історії України |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| title_alt |
Происхождение форм для отливки скифских наконечников стрел Оrigin of the molds for casting Scythian arrowheads |
| description |
У статті розглядаються ливарні форми для відливання
наконечників стріл, які походять із двох скарбів, випадково
знайдених на півночі України. Типологічно вони схожі на
вже відомі форми з лісостепової зони, а також з поселень
іткульської культури Приуралля, які були розвиненими
ремісничими центрами і з яких відомі матриці для відливання
таких ливарних форм. Це дозволяє припустити, що саме
із східних районів ливарні форми поступали до скіфських ливарників у Північне Причорномор’я.
В статье рассматриваются литейные формы для
изготовления наконечников стрел, которые происходят из двух
кладов, случайно найденных на севере Украины. Типологически
они похожи на уже известные литейные формы из лесостепной
зоны, а также с поселений иткульской культуры Приуралья,
которые были развитыми ремесленными центрами и из
которых известны матрицы для отливки таких литейных
форм. Это позволяет предположить, что именно из восточных
районов литейные формы поступали к скифским литейщикам в Северное Причерноморье.
The article deals with molds for making arrowheads, which are
derived from two hoards, accidentally found in northern Ukraine.
Typologically they are similar to the known molds of the foreststeppe
zone, as well as those, found in settlements of Itkul culture of
the regions near Ural, which used to be developed handicraft centers
and are known for matrixes for the casting such molds. This allows
making a suggestion that the molds from the eastern regions were
received by Scythian molders in the northern Black Sea region.
|
| issn |
2218-4805 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128209 |
| citation_txt |
Походження форм для відливання скіфських наконечників стріл / С.Я. Ольговський // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 120-125. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT olʹgovsʹkiisâ pohodžennâformdlâvídlivannâskífsʹkihnakonečnikívstríl AT olʹgovsʹkiisâ proishoždenieformdlâotlivkiskifskihnakonečnikovstrel AT olʹgovsʹkiisâ originofthemoldsforcastingscythianarrowheads |
| first_indexed |
2025-11-24T16:07:13Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:07:13Z |
| _version_ |
1850850719941263360 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 9, 2016
120
Грецькі колонії вважались вирішальним фактором у
виготовленні виробів з кольорових металів і їхньому
розповсюдженні у регіоні.
З середини 50-х рр. ХХ ст. у дослідженні
скіфських пам’яток осілого побуту, багато з яких
були розвиненими металообробними центрами, став-
ся великий прорив, який значною мірою порушив
диспропорцію, що склалась у вивченні скіфських го-
родищ і грецьких колоній, і це дозволило стверджу-
вати, що в VII–V ст. до н. е. саме скіфські ливарники
були авторами чисельних виробів із кольорових
металів, які зустрічаються на території Скіфії.
На сьогоднішній день на правому березі Дніпра
виразні сліди бронзоливарного ремесла виявлені на
Жаботинському, Шарпівському і Мотронинському
городищах в басейні р. Тясмин, поселенні Грищенці
поблизу Канева. На лівобережжі Дніпра потужними
ремісничими центрами були городища Більське на
Полтавщині, Коломакське, Люботинське і Полкова
Микитівка на Харківщині, Книшівське і Лихачівське
на Полтавщині. Крім того, у лісостеповій смузі
України відомі окремі знахідки ливарних форм,
тиглів, напівфабрикатів виробів, які іноді не
пов’язані з конкретними ремісничими центрами.
Відомі знахідки ливарних форм і далеко за
межами Північного Причорномор’я, і це не тільки
форми із Семипалатинська і Пермського краю, про
які писав Б.М. Граков [4, с. 77], а й ще дві форми із
Мосула (Ірак) і Кархеміша (Сирія), які традиційно
розцінювались лише як свідчення перебування
скіфів у Передній Азії, а така оцінка досить
обмежена. Більш ретельний аналіз цих знахідок
дозволив дійти висновку про роботу ливарників
в обозі скіфського війська в похідних умовах,
що цілком закономірно, оскільки, за свідченням
Геродота, кожен скіфський воїн був насамперед
лучником, тому обозні майстри повинні були
виготовляти велику кількість наконечників, щоб
забезпечити воїнів цією важливою зброєю, і робили
це на кожній стоянці, будуючи тимчасові плавильні
печі [15, с. 74]. Таким же чином треба інтерпретувати
і випадкові знахідки фрагментів ливарних форм на
19. Рудинський М. Мар’янівська стація / М. Рудинський //
Антропологія. Річник кабінету антропології ім. Ф. Вовка. – К.,
1930. – № 3. – С. 179–190.
20. Сереженко М.І. Горщик із урочища Панські грудки:
[рукопис] / М.І. Сереженко // Кролевецький краєзнавчий музей,
науково-допоміжний фонд, б/н.
Гордиенко Р.А. Новые памятники среднеднепровской
культуры северо-восточной Украины
В предлагаемой статье вводятся в научный оборот
материалы шести новых памятников среднеднепровской
культуры северо-восточной Украины. Ареал распространения
культуры расширяется на север до бассейна р. Псёл.
Ключевые слова: среднеднепровская культура, поселение,
могильник.
Hordienko R.O. New objects of the Middle Dnieper culture
in the northeastern Ukraine
The article is devoted to publishing the materials on six new
objects of the Middle Dnieper culture in the northeastern Ukraine.
The culture area extends south to the basin of the river Psel.
Key words: the Middle Dnieper culture, settlement, burial
ground.
10.03.2016 р.
УДК 94 (477):902.2:351.853
С.Я. Ольговський
ПОХОДЖЕННЯ ФОРМ ДЛЯ ВІДЛИВАННЯ
СКІФСЬКИХ НАКОНЕЧНИКІВ СТРІЛ
У статті розглядаються ливарні форми для відливання
наконечників стріл, які походять із двох скарбів, випадково
знайдених на півночі України. Типологічно вони схожі на
вже відомі форми з лісостепової зони, а також з поселень
іткульської культури Приуралля, які були розвиненими
ремісничими центрами і з яких відомі матриці для відливання
таких ливарних форм. Це дозволяє припустити, що саме
із східних районів ливарні форми поступали до скіфських
ливарників у Північне Причорномор’я.
Ключові слова: ливарна форма, випадкова знахідка,
наконечник стріли, скарб, майстер-ливарник.
У працях, присвячених обробці кольорових
металів в Скіфії, ми неодноразово звертали увагу на
спостереження Б.М. Гракова відносно артефактів,
які дозволяли оцінити рівень цього ремесла [15,
с. 72; 16, с. 51]. Зокрема йшлося про ливарні форми,
яких, за словами відомого археолога, у довоєнний
час було відомо всього три-чотири кам’яні для
відливання прикрас і три бронзові для виготовлення
наконечників стріл [6, с. 46]. При цьому єдиним
скіфським ремісничим центром з яскравими слідами
обробки металів називалось Кам’янське городище
на Дніпрі, вивченню якого Б.М. Граков присвятив
об’ємну монографію [7]. Така ситуація зумовила
суб’єктивне розглядання співвідношення скіфських
і античних пам’яток у Північному Причорномор’ї.
Рис. 1. Двостулкова форма зі скарбу
з Полтавської обл.: 1 – стулки; 2 – фіксатор;
3 – приблизний вигляд наконечника, що відливався у формі
ISSN 2218-4805
121
території України, яких зараз нараховується чотири.
Дві з них, з Букрина і з колекції О.О. Бобринського,
не пов’язані з конкретними городищами; з території
Великого Більського городища походять ще два
фрагменти [16, с. 51].
Останнім часом стало відомо про дві знахідки,
значення яких важко переоцінити. Йдеться про дві
групові знахідки ливарних форм на півночі України.
Першу з них було знайдено при випадкових обставинах
південніше м. Пирятин у Полтавській обл. по течії
р. Сула у 2012 р. У публікації її названо скарбом, який
складався із чотирьох ливарних форм із фіксуючими
стрижнями. Разом із формами були знайдені два
уламки стінок бронзового казана, виплески металу і
шматки сильно проіржавленого заліза, які, можливо,
є рештками якогось залізного інструмента. Автор
першої публікації вважає, що на цьому місці
знаходилась металообробна майстерня [9, с. 240].
Але при цьому ніяких відомостей про культурний
шар, супроводжуючі знахідки, наприклад, кераміки,
не представлено. Тому цю знахідку дійсно можна
вважати лише скарбом ливарника. Тим більше, що
поблизу ніяких поселень скіфського часу невідомо.
Найближчою пам’яткою із рештками бронзоли-
варного ремесла є Книшівське городище на Серед-
ньому Пслі. Тому дана знахідка може свідчити про
роботу в цій місцевості мандрівних майстрів або ж
ливарників, які працювали в обозі скіфського війська.
Окремо треба обговорити уламки стінок бронзового
казана. Подібні знахідки відомі на Мотронинському,
Книшівському, Більському городищах. Вони пов’язані
з місцевим бронзоливарним ремеслом і використову-
вались ливарниками як вторинна сировина для пере-
плавки. Тому поза всякого сумніву даний скарб був
закопаний в землю ливарником-професіоналом.
Ми не ставимо перед собою завдання всебічно
описати ливарні форми. В даному випадку нас
цікавить сам факт знахідки, її датування і подекуди
форма стріл. Тому ми не будемо зупинятись на
розмірах і деяких технологічних особливостях.
Одна форма двохстулкова. Вона складається із
двох брусків округлої форми і розширеною верх-
ньою частиною, де знаходяться ливники у формі
воронки, через які заливався розплав. Зовнішня сто-
рона обох стулок також закруглена, а на внутрішній,
плескатій, зроблені заглиблення у вигляді негативів
двох дволопатевих наконечників стріл (рис. 1, 1).
До цієї форми треба віднести і фіксатор із плоскою
площадкою, на яку поміщалися стулки і з якої вихо-
дять два стрижні для формування втулок стріл. Зни-
зу ця площадка має конусоподібний штир, який слу-
жив для фіксації форми у вертикальному положенні
при заливанні в неї металу (рис. 1, 2). Наконечники
стріл, які відливались у цій формі, датуються кінцем
VII – початком V ст. до н. е. Стріли такої форми
оригінальні, оскільки досить рідко зустрічаються у
скіфських сагайдачних наборах (рис. 1, 3).
Друга форма складається із трьох конусоподібних
стулок, які у зібраному стані мали вигляд піраміди із
обрізаною вершиною, тобто зовнішня сторона сту-
Рис. 2. 1–3 – Трьохстулкові форми зі скарбу
з Полтавської обл.; 4 – фіксатори від ливарних форм
Рис. 3. Форма 1 із скарбу з Тернопільської обл.
Сіверщина в історії України, випуск 9, 2016
122
лок була не кругла, як на відомих формах із Ольвії,
Більського городища, а плеската. В нижній частині
стулок на відстані 8 мм зроблені невеличкі отвори,
яким повинні були відповідати спеціальні шипи на за-
микаючому стрижні, що фіксували стулки у зібраному
вигляді. Шипи ці не збереглися, оскільки стрижні
сильно поїдені корозією. Стріли, які відливалися в
цій формі, датуються VI–V ст. до н. е. (рис. 2, 1).
Третя форма також трьохстулкова, але
«класичної» пляшкоподібної форми (рис. 2, 2).
Подібною є і четверта форма, але третя стулка від неї
відсутня (рис. 2, 3). Всі три форми мають стрижні-
фіксатори (рис. 2, 4).
Ще один скарб, який містив дві ливарні форми
для відливання скіфських наконечників стріл,
було знайдено також у 2012 р. у лісі, на березі
струмка неподалік від с. Цигани Борщівського
р-ну Тернопільської обл. Обидві форми збереглись
у повній комплектації. Також, як і у випадку з
першим скарбом, не представлено ніякої інформації
про умови виявлення скарбу або ж його зв’язок із
найближчими поселеннями цього часу.
Треба відзначити, що в західних областях
України ми взагалі не знаємо пам’яток осілого побу-
ту скіфського часу зі слідами місцевої обробки ко-
льорових металів. Можна назвати лише один фраг-
мент кам’яної форми із ливником, в якій відливались
браслети. Вона походить із поселення Черепин у
Верхньому Подністров’ї [10, с. 125, рис. 4, 4]. Але
більше ніяких артефактів, пов’язаних із бронзоли-
варним ремеслом, на цій пам’ятці виявлено не було.
Всі скіфські городища з розвиненою металооброб-
кою територіально тяжіють до Дніпровського узбе-
режжя. На правому березі Дніпра це Жаботинське,
Шарпівське, Мотронинське городища, поселення
Грищенці, рештки бронзоливарного ремесла на
яких описані у спеціальній монографії [12, с. 127 і
наст.]. Тому і даний скарб слід пов’язувати також із
роботою мандрівних майстрів.
Перша форма з цього скарбу складається із двох
бронзових стулок і стрижня фіксатора. У зібраному
вигляді форма має вигляд циліндра із розширеною
воронкоподібною верхньою частиною, куди зали-
вався розплавлений метал. На внутрішній частині
стулок зроблені негативні заглиблення у формі дво-
лопатевого наконечника стріли (рис. 3). Такі нако-
нечники датуються кінцем VII–VI ст. до н. е.
Друга форма складається із трьох бронзових
стулок і стрижня-фіксатора. У зібраному вигляді
вона має форму витягнутого овалу із звуженими і
зрізаними верхнім і нижнім кінцями. На внутрішній
частині стулок, які в перерізі мають вигляд секторів по
120°, видно заглиблення із негативним зображенням
трьохгранного наконечника стріли (рис. 4). В
кожній стулці на відстані 3 мм від краю основи є
отвори, яким відповідають бокові шипи фіксуючого
стрижня і які утворюють «замок». Один із цих шипів
зламаний. Бронзовий стрижень-фіксатор має форму
довгого циліндра із загостреним під конус кінцем,
що формує втулку стріли. Під шипами є поясок,
на який опиралися стулки в зібраному вигляді.
Трьохгранні стріли, що відливалися у цій формі,
побутували протягом кінця VII–VI ст. до н. е.
В цілому всі описані форми аналогічні тим, що
відомі на скіфських пам’ятках на території України і
за її межами. Деякі відмінності у зовнішній формі не
мають суттєвого характеру. Принцип їх використання
однаковий. Наприклад форму із першого скарбу, в
якій відливались два наконечника, автор першої
публікації цілком правомірно порівнює із відомою
формою із Мосула (Ірак) [9, с. 242]. Відмінність
полягає в тому, що в останній відливались три
трьохлопатеві наконечники, тому форма мала ще
Рис. 4. Форма 2 із скарбу з Тернопільської обл.
Рис. 5. Випадкові знахідки ливарних форм з України:
1 – Більське городище с. Букрин Київська обл.; 2 – с. Букрин
Київська обл.; 3 – колекція О.О. Бобринського; 4 – Ольвія.
ISSN 2218-4805
123
конструктивні бокові стулки.
Друга форма із першого скарбу пірамідальної
форми, або у формі витягнутої догори трапеції,
аналогічна окремим стулкам із Ольвії і Більського
городища (рис. 5, 3, 4). Трьохстулкова форма
із скарбу біля с. Цигани аналогічна формам із
Букрина на Київщині і з колекції О.О. Бобринського
(рис. 5, 1, 2).
Але при пошуку аналогій описаним формам не
слід обмежуватись територією України і Близького
Сходу. І тут можна привести відомості про
металообробне ремесло на пам’ятках іткульської
культури Приуралля. Ще на початку 90-х рр. ХХ ст.
в ареалі цієї культури було відомо 120 (!) ливарних
форм, з яких лише 15 відносяться до категорії
випадкових знахідок. Для відливання наконечників
стріл нараховується 25 форм, знайдених в
культурному шарі семи пам’яток із виразними
слідами місцевого бронзоливарного ремесла, дві – на
поселенні, характер якого не визначений, і дві форми
– випадкові знахідки. 18 матриць вирізані із тальку,
одна мідна, п’ять із глини [3, с. 54]. Особливої ува-
ги заслуговують глиняні матриці, в яких відливались
бронзові стулки для ливарних форм, в яких надалі
відливатимуться наконечники стріл [3, с. 58,
рис. 6, 16, 21]. Наведені дані дозволяють припусти-
ти наявність товарного виробництва ливарних форм
на пам’ятках іткульського металургійного осередку,
звідкіля вони розповсюджувались в різних напрям-
ках ойкумени. Чи не з іткульського осередку походять
ливарні форми із Семипалатинська і Пермської обл.,
про які писав Б.М. Граков, на жаль не представив-
ши при цьому фотографії або малюнки цих виробів?
В цьому відношенні цікава кам’яна стулка ливарної
форми, знайдена на розореному полі біля с. Язе-
во Картамишського р-ну Курганської обл. У формі
відливались чотирьохгранні плескаті наконечники
стріл. Стріли такого типу були розповсюджені в добу
пізньої бронзи, але зустрічаються вони в східних об-
ластях і в ранньому залізному віці.
Східний вектор зв’язків скіфів був досить
потужним. Б.М. Граков припускав наявність
постійно діючого торгівельного шляху від Ольвії до
Поволжя і Уралу [5]. Це припущення було зроблено
на основі картографування знахідок дзеркал так
званого «ольвійського» типу і хрестоподібних
блях, в декорі яких присутні елементи скіфського
звіриного стилю. Критиці висновку Б.М. Гракова
було присвячено дві наші статті [13, с. 14–21; 14,
с. 25–31], а потім окремий розділ монографії [12,
с. 160–190]. В результаті було доведено, що ці
категорії виробів не мають відношення до власне
ольвійського бронзоливарного ремесла. Дзеркала
і хрестоподібні бляхи виготовлялись скіфськими
майстрами, а із Скіфії розповсюджувались в
Нижнє Побужжя і, зокрема, в Ольвію, на Північний
Кавказ, Балкани і в Поволжя. Дійсно, було б
дивно, що ольвійські негоціанти здійснювали свої
далекі і, треба думати, досить небезпечні походи у
землі анан’їнської культури в Поволжі тільки для
того, щоб познайомити далекий народ з формою
хрестоподібних блях і оригінальних дзеркал з
фігурками тварин, оскільки серед матеріалів
двадцяти поселень і дванадцяти могильників,
досліджених на час публікації об’ємної монографії
А.В. Збруєвої, не зустрілось жодної імпортної
античної речі. Але, дивним чином, повз увагу
дослідників пройшли кістяні псалії з елементами
звіриного стилю з Маклашівського могильника
і городища Сорочині Гори, які знаходять
багаточисельні аналогії у посульських курганах;
скіфські акінаки з метеликоподібними перехрестя-
ми із Зуївського і Луговського могильників; скіфсь-
ке дзеркало «сибірського» типу з центральною
ручкою у вигляді двох стовпчиків, які підпирали
бляшку із зображенням тварини, із Маклашівського
Рис. 6. Кам’яна форма із Язова
Сіверщина в історії України, випуск 9, 2016
124
могильника; ажурна бляха у вигляді хижака, що
згорнувся у кільце, яка походить з Анан’їнського
могильника [8, с. 30, 35, 37, 100].
Походження цих речей не викликає сумнівів і
потрапити до анан’їнців вони могли тільки із Скіфії
без посередництва грецьких колоній і зокрема
Ольвії. До речі, Геродот писав про людей, лисих від
народження, що жили біля високих гір, ім’я цього
народу аргіпеї, а землі до цих людей добре відомі,
оскільки до них іноді приходять скіфи і ведуть з
ними бесіду за допомогою семи перекладачів на
семи мовах [IV, 23, 24].
Але крім торгівельних і культурних зв’язків
скіфів з далекими східними областями в
традиційному розумінні треба сказати про зв’язок
скіфських ливарників з родовищами міді. Справа
в тому, що серед металевих виробів з Ольвії за
хімічним складом виділяються литі дельфінчики
і наконечники «базисних» стріл, в металі яких
подекуди міститься миш’як і сурма. Причому
дельфіни із миш’яком і сурмою відрізняються і за
формою. Це може бути виріб, що лише схематично
віддалено нагадує рибу, або ж це чітко виконане
зображення осетра. Така позитивна кореляція
форми і хімічного складу сплаву дала підставу для
припущення, що відливались вони варварськими
майстрами, вихідцями із віддалених областей під
час виїзного промислу [12, с. 104].
В ранньому залізному віці найбільш
розповсюджені миш’якові бронзи були на
Північному Кавказі і Кубані, у Північному
Казахстані та Оренбуржі, де до 20 % бронзових
виробів відливались із таких сплавів. У
лівобережному Дніпровському Лісостепу доля
цього сплаву становить всього 6 % [2, с. 94].
Виходячи із цього, можна говорити про можливість
потрапляння до Ольвії і Скіфії мідної сировини із
східних або північнокавказьких родовищ. Однак
слід враховувати, що для сплавів передскіфської
доби також було характерним використання
миш’якової лігатури. Більш 50 % виробів відлито
саме із миш’якової бронзи, а 36 – із олов’яно-
свинцевої [2, с. 9]. У той же час миш’якові
сплави були провідними для карасукських бронз
Сибіру [2, с. 14]. В металі проаналізованих
дельфінів миш’як містився у 13 виробах, із них 7
вміщували крім миш’яку і сурму, а 40 дельфінів
було виготовлено із сплаву із домішкою сурми,
але без миш’яку [11, с. 92, 97].
О.В. Бандуровський у невеликій за обсягом
публікації і без посилання на джерело і без малюнків
або фотографій, що, ймовірно, зумовлено довідковим
характером видання «Археологічні відкриття в
Україні 2000–2001 рр.», пише про шість блях із
кургану біля с. Ковалівка, не уточнюючи, на жаль,
у якій області України це село розташовано. П’ять
блях, за його словами, було відлито із олов’яно-
свинцево-сурм’яної бронзи і концентрації сурми
дорівнювали 1,9–2,9 %, а шосту було виготовлено із
свинцево-сурм’яної бронзи [1, с. 89].
Для доби бронзи миш’якові сплави були властиві
сейминсько-турбинським старожитностям на півночі
Євразії [17, с. 6–167]. Спектральний аналіз руди і
шлаків із мідеплавилень приуральського селища
Урняк показав високе вміщення миш’яку. Пошук
джерел міді, що використовували ливарники цього
центру, визначив родовище Таш-Казган, розташоване
у Заураллі [17, с. 172]. Також добре відома у Європі
і група комплексних сплавів із миш’яком і сурмою.
Вона увійшла до наукового обігу під назвою волго-
камської із символом «ВК» [17, с. 173].
Таким чином, аналітичні дані дають підставу
для ствердження, що скіфські ливарники мали
тісні стосунки із східними родовищами міді і при
цьому, цілком зрозуміло, контактували із місцевими
ремісниками. Тому разом із мідною сировиною до
Скіфії могли поставлятись і готові ливарні форми.
Посилання
1. Бандуровский А.В. Ольвия как один из центров
производства изделий в зверином стиле // АВУ 2001–2002 рр. –
К., 2002. – С. 89–90.
2. Барцева Т.Б. Цветная металлообработка скифского
времени. – М.,1981. – 125 с.
3. Бельтикова Г.В. Литейные формы иткульского очага
металлургии (VII–III вв. до н. э.) // Знания и навыки уральского
населения в древности и средневековье. – Свердловск, 1993. –
С. 38–68.
4. Граков Б.Н. Техника изготовления металлических
наконечников стрел у скифов и сарматов // Техника обработки
камня и метала. – 1930. – С. 70–90.
5. Граков Б.М. Чи мала Ольвія торгівельні зносини
з Поволжям і Приураллям в архаїчну і класичну епохи //
Археологія. – 1947. – № 1. – С. 23–38.
6. Граков Б.Н. Литейное и кузнечное ремесло у скифов //
КСИИМК. – 1948. – Вып. ХХІІ, 1948. – С. 38–47.
7. Граков Б.Н. Каменское городище на Днепре // МИА. –
1954. – № 36. – 237 с.
8. Збруева А.В. История населения Прикамья в ананьинскую
эпоху. – МИА – 1952. – № 30. – 332 с.
9. Зеленин Ю. Новые находки, связанные с цветной
металлообработкой // Домонгол. – 2013. – С. 240–250.
10. Крушельницкая Л.И. Памятники скифского времени на
Верхнем Поднестровье // ПСА. – М., 1971. – С. 120–126.
11. Ольговский С.Я. Металл литых монет Нижнего Побужья
// Ольвия и ее округа. – К., 1986. – С. 89–105.
12. Ольговський С. Я. Скіфо-антична металообробка
архаїчного часу. – К., 2011. – 224 с.
13. Ольговський С.Я. Походження дзеркал «ольвiйського»
типу // Археологія – 1992. – № 3. – С. 14–21.
14. Ольговський С.Я. Походження хрестоподiбних блях
скiфського часу // Археологія – 1995. – № 2. – С. 25–31.
15. Ольговський С.Я. Виготовлення скіфських наконечників
стріл // Сіверщина в історії України: збірник наукових праць. –
Київ – Глухів, 2013. – Вип. 6. – С. 72–75.
16. Ольговський С. Я. До інтерпретації випадкових знахідок
скіфських ливарних форм для наконечників стріл // Сіверщина
в історії України: збірник наукових праць. – Київ – Глухів, 2014.
– Вип. 7. – С. 50–53.
17. Черных Е.Н., Кузьминых С.В. Древняя металлургия
Северной Евразии. – М., 1989. – 316 c.
ISSN 2218-4805
125
Скорочення
АВУ – Археологічні відкриття в Україні
КСИИМК – Краткие сообщения Института истории
материальной культуры
МИА – Материалы и исследования по археологии СССР
ПСА – Проблемы скифской археологии
Ольговский С.Я. Происхождение форм для отливки
скифских наконечников стрел
В статье рассматриваются литейные формы для
изготовления наконечников стрел, которые происходят из двух
кладов, случайно найденных на севере Украины. Типологически
они похожи на уже известные литейные формы из лесостепной
зоны, а также с поселений иткульской культуры Приуралья,
которые были развитыми ремесленными центрами и из
которых известны матрицы для отливки таких литейных
форм. Это позволяет предположить, что именно из восточных
районов литейные формы поступали к скифским литейщикам в
Северное Причерноморье.
Ключевые слова: литейная форма, случайная находка,
наконечники стрел, клад, мастер-литейщик.
Olhovskyi S. Ya. Оrigin of the molds for casting Scythian
arrowheads
The article deals with molds for making arrowheads, which are
derived from two hoards, accidentally found in northern Ukraine.
Typologically they are similar to the known molds of the forest-
steppe zone, as well as those, found in settlements of Itkul culture of
the regions near Ural, which used to be developed handicraft centers
and are known for matrixes for the casting such molds. This allows
making a suggestion that the molds from the eastern regions were
received by Scythian molders in the northern Black Sea region
Key words: mold, an accidental fi nd, arrowheads, treasure,
master caster.
29.02.2016 р.
перекази наївні і не претендують на науковість, а про
р. Ікопеть Хм, с. Говилів Тр і Ємадикине См там і
мови нема. Історики ж сподіваються на таке наукове
вивчення топонімії, яке б давало обґрунтоване нове
знання про давній період міжетнічних зв'язків, – що
«повною мірою посильно лише для лінгвіста» [1, с.
300]. Річ ясна, вони очікують на щось інше, ніж на
перекази про жуків і лелек.
Свого часу відомий топоніміст О. Попов
вказував на брак історизму у професійній в інших
відношеннях книзі про назви річок Верхньої
Наддніп рянщини: «Лінґвістичний аналіз зводиться
[в ній] до розподілу річкових назв «за формантами»,
[тобто] ...за закінченнями... [Тому] майже всі
створені ав торами карти, що мають... на меті показ
розподілу тут найдавніших балтійсь ких імен,
неможливо вважати достатньо обґрунтованими і
такими, що відо бражують історичну дійсність».
І далі: «Історико-географічні області не можна
обирати довільно, відтинаючи від географічно й
історично сформова ного ареалу якусь частину, хай
навіть особливо цікаву для досліджень (на приклад,
для археології)» [2, с. 37-38]. Про недоліки тієї ж
монографії, зумов лені неврахуванням топонімічного
ландшафту, писав В. Жучкевич [3, с. 31]. Один з
авторів обговорюваної книги О. Трубачов і сам іноді
визнавав механі чність методу формантного аналізу
[4, с. 226, 237, 238 та ін.], але, тим не менше, віддав
да нину «панівній науковій парадигмі» тієї епохи.
Кращі праці з топоніміки іншого автора В. Топорова
написані з позицій історизму, як-от дослідження
про топооснову Галінд- у Європі [5], яке досі дає
приріст знань у своїй галузі, – пор. [6, с. 414–419;
7, с. 331–334; 19, с. 49–51]. Проникло до топоніміки
й маніпулювання, що обслуговує позанаукові
великодержавницькі цілі: див. критику в оглядовій
ґрунтовній рецензії В. Бушакова [8].
1. Топонімія – мовно-історичне явище.
Це пізно (і лише частково) записані, але значно
давніші від часу запису імена географічних об'єктів.
Ті імена існували в суспільній пам'яті місцевих
людей і до запису – і продовжують існувати в ній
далі. Спростовуючи популярний у ХІХ ст. міф про
запустіння України після татарської навали і про
пізню появу тут українців, П.Клепатський у 1912 р.
писав: «Вже Срезневським [1859 р.] була висловлена
думка, що давні назви, численні [в Україні], «могли
утриматися лише через постійне знання місцевостей,
яким вони відповідали, постійно близькими до
них мешканцями». ...Ми лише констатуємо факт і
вказуємо на його очевидні наслідки. Ми кажемо:
у середній Наддніпрянщині збереглося безліч міст
зі старими літописними назвами, отже, спадково
збереглося і населення їх» [9, с. 449].
2. Словникові запозичення, відображені у
словниках [10], самим фактом свого існування сти-
мулюють пошук сліду давніх подій у топонімії. Так,
УДК 94(477): 81'373.21
К.М.Тищенко
АНТИЧНІ КОНТЕКСТИ ТОПОНІМІЇ
СІВЕРЩИНИ
Стаття підсумовує студії ознак контактів з
античним Єгиптом, виявлених у топонімії України методом
контекстування. Істотна частка висновків цих досліджень
стосується Сіверщини.
Ключові слова: топонімія, контекст, античність, греки,
копти, Сіверщина.
Суспільний запит на зміну методів дослідження
топонімії зумовлений потребою повернути до них
принцип історизму. Ні формально-аналітичний,
ні формантний способи «пояснення» топонімів не
враховують їх історичної природи. Брак приросту
нових знань у «традиційній» топоніміці – очевидна
ознака кризи. Наука не може бути й служницею
«народної етимології», адже та і без неї знає, що в
Жуківках водяться жуки, у Лелеківках лелеки, а Глухів
(і лише він) був заснований у глухих краях. Місцеві
|