Династичні зв'язки Всеволода Ольговича із Пястами

Стаття присвячена аналізу династичних зв’язків Русі в 40-х рр. ХІІ ст., закріплених шлюбами доньок Всеволода Ольговича із представниками польської династії Пястів. Автор визначає причини, зміст і наслідки такої зовнішньої політики князя Всеволода Ольговича....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2016
1. Verfasser:	Чугаєва, І.К.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2016
Schriftenreihe:	Сіверщина в історії України
Schlagworte:	Історія та культура давніх часів і Середньовіччя
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128219
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Династичні зв'язки Всеволода Ольговича із Пястами / І.К. Чугаєва // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 170-172. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-128219
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1282192025-02-09T10:12:11Z Династичні зв'язки Всеволода Ольговича із Пястами Династические связи Всеволода Ольговича с Пястами Dynastic connections between Vsevolod Olhovych and Pyasty Чугаєва, І.К. Історія та культура давніх часів і Середньовіччя Стаття присвячена аналізу династичних зв’язків Русі в 40-х рр. ХІІ ст., закріплених шлюбами доньок Всеволода Ольговича із представниками польської династії Пястів. Автор визначає причини, зміст і наслідки такої зовнішньої політики князя Всеволода Ольговича. Статья посвящена анализу династических связей Руси в 40-х рр. ХІІ в., закрепленных браками дочек Всеволода Ольговича с представителями польской династии Пястов. Автор определяет причины, содержание и последствия такой внешней политики князя Всеволода Ольговича. The article dedicates to the dynastic connections of Rus in 40th of XII century, which were confirmed with marriages between Vsevolod Olhovych’ daughters and polish dynasty Pyasty’ representatives. The author determines causes, content and consequences of this foreign policy of Prince Vsevolod Olhovych. 2016 Article Династичні зв'язки Всеволода Ольговича із Пястами / І.К. Чугаєва // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 170-172. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128219 94(47+438):929 uk Сіверщина в історії України application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія та культура давніх часів і Середньовіччя Історія та культура давніх часів і Середньовіччя
spellingShingle	Історія та культура давніх часів і Середньовіччя Історія та культура давніх часів і Середньовіччя Чугаєва, І.К. Династичні зв'язки Всеволода Ольговича із Пястами Сіверщина в історії України
description	Стаття присвячена аналізу династичних зв’язків Русі в 40-х рр. ХІІ ст., закріплених шлюбами доньок Всеволода Ольговича із представниками польської династії Пястів. Автор визначає причини, зміст і наслідки такої зовнішньої політики князя Всеволода Ольговича.
format	Article
author	Чугаєва, І.К.
author_facet	Чугаєва, І.К.
author_sort	Чугаєва, І.К.
title	Династичні зв'язки Всеволода Ольговича із Пястами
title_short	Династичні зв'язки Всеволода Ольговича із Пястами
title_full	Династичні зв'язки Всеволода Ольговича із Пястами
title_fullStr	Династичні зв'язки Всеволода Ольговича із Пястами
title_full_unstemmed	Династичні зв'язки Всеволода Ольговича із Пястами
title_sort	династичні зв'язки всеволода ольговича із пястами
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2016
topic_facet	Історія та культура давніх часів і Середньовіччя
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128219
citation_txt	Династичні зв'язки Всеволода Ольговича із Пястами / І.К. Чугаєва // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 170-172. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT čugaêvaík dinastičnízvâzkivsevolodaolʹgovičaízpâstami AT čugaêvaík dinastičeskiesvâzivsevolodaolʹgovičaspâstami AT čugaêvaík dynasticconnectionsbetweenvsevolodolhovychandpyasty
first_indexed	2025-11-25T18:37:08Z
last_indexed	2025-11-25T18:37:08Z
_version_	1849788566372089856
fulltext	Сіверщина в історії України, випуск 9, 2016 170 спростованим той факт, що дружина Всеволода була фундаторкою Кирилівської церкви в Києві, в якій і була похована; вона лише добудувала заснований її чоловіком храм [3, с. 39–46]. Особливістю життєпису цього князя в Київському літописі ХІІ ст. (частина Іпатіївського літописного зведення – І. Ч.) є те, що серед його дітей згадані не лише сини, але й доньки, при чому частково навіть відображена їхня доля [12, с. 5–6, 10–11]. М.Д. Хмиров із впевненістю зазначав, що у Всеволода Ольговича було лише два сини та одна донька [4, с. 25]. Ймовірно, він мав на увазі Святослава, майбутнього київського і чернігівського князя, Ярослава Чернігівського та доньку, яка згадується в літописах без імені. На думку провідного генеолога Д. Донського, від шлюбу Всеволода та Мстиславівни народилося дев’ять дітей – Святослав, майбутній чернігівський і київський князь, Ярослав Чернігівський, Ігор, Ростислав та Святополк, а також доньки Звеніслава, Сбислава, Анна (?) та донька, невідома за іменем [13, с. 48]. Однак, історичній науці до сьогодні не відома точна кількість доньок Всеволода Ольговича. Це пов’язано з тим, що у Іпатіївському літописі під 1142 р. не зазначено ім’я доньки Всеволода, яка одружилася із польським князем [10, стб. 308]. В.М. Татищев згадував про шлюб доньки Всеволода Велеслави з Болеславом Владиславовичем 1140 р. явно помилково, а вже 1141 р. зафіксована звістка про цей же шлюб без імені руської князівни [1, с. 153– 154]. М. де Баумгартен серед доньок князя Всеволода назвав тільки Звеніславу, котра вийшла заміж 1141 р. за Болеслава, сілезького князя [14, с. 18]. В.М. Коган ототожнював Звеніславу та Сбиславу Всеволодівну та називав її дружиною польського короля Болеслава IV Кудрявого [6, с. 183]. Д. Донськой згадав серед доньок Всеволода Ольговича Звеніславу, котра була одружена з 1141 р. на сині польського короля Владислава ІІ Болеславі І Високому, а також Сбиславу, дружину польського короля Владислава ІІ «Визнанця», сина Болеслава ІІІ Кривоустого [13, с. 65–66]. З ним в цілому погодився Л.В. Войтович, але назвав ще донькою Всеволода Анну, дружину Ігоря-Івана Васильковича Галицького [9, с. 401]. Е. Мадейчик перерахувала дітей Болеслава Високого та Рюриківни – Ярослава, Ольгу та Збиславу [15, Табл. 1], тоді як О. Трухан віднесла їх до нащадків Звеніслави Всеволодівни, котра була, на думку дослідниці, дружиною Владислава ІІ [16, с. 4]. Слід зазначити, що усі перелічені польські правителі є представниками династії Пястів. Як бачимо, до сьогодні немає точних даних у генеалогічних дослідженнях про дітей Всеволо- да Ольговича, не дивлячись на те, що цей князь був не лише непересічною особистістю династії Ольговичів, але й був і чернігівським князем та встиг закріпитися на 7 років на київському князівському столі, не покинувши при цьому УДК 94(47+438):929 І.К. Чугаєва ДИНАСТИЧНІ ЗВ’ЯЗКИ ВСЕВОЛОДА ОЛЬГОВИЧА ІЗ ПЯСТАМИ Стаття присвячена аналізу династичних зв’язків Русі в 40-х рр. ХІІ ст., закріплених шлюбами доньок Всеволода Ольговича із представниками польської династії Пястів. Автор визначає причини, зміст і наслідки такої зовнішньої політики князя Всеволода Ольговича. Ключові слова: Всеволод Ольгович, Звеніслава, Сбислава, Владислав ІІ «Вигнанець», Болеслав І «Високий», Володимирко Володаревич, Іпатіївський літопис. Амбітні та цілеспрямовані представники чернігівської князівської династії Ольговичів завжди користувалися особливою увагою не лише давньорусь- ких книжників, але й викликали наукові зацікавлення істориків. Однією з таких контраверсійних постатей був Всеволод Ольгович, чернігівський (1127–1139 рр.) і великий київський князь (1139–1146 рр.). Його особистість і діяльність оповита великою кількістю міфів, які побутують в історичній науці ще з часів В.Н. Татищева, котрий підкреслював велику любов князя до влади з одного боку та надмірну любов до жінок і розпусту – з іншого [1, с. 152, 162]. Натомість деякі сучасні дослідники відзначають миролюбні сподівання й намагання залагодити військові конфлікти Всеволодом із князями інших династій переважно мирним шляхом, наголошують на позитивних сторонах його особистості [2, с. 538–540, 543]. Метою цієї розвідки є спроба дослідити склад сім’ї князя Всеволода Ольговича, у зв’язку із чим з’ясувати причини, зміст і наслідки його династичної політики. Всеволод був старшим сином Олега Святославича, засновника династії Ольговичів та знатної грекині Феофано Музалон [3, с. 50] або невідомої за іменем половецької князівни [4, с. 24]. Він вперше згадується (саме як Всеволод) у Лаврентіївському літописному зводі під 1112 р. на третьому місці після Святополка Ізяславича та Ярослава у перерахунку князів – учасників військового походу на половців, під час якого 24 березня князі отримали перемогу на р. Салні [5, стб. 289]. З вищенаведених фактів можна зробити висновок, що він народився у 80–90-х рр. ХІ ст. Утім, В.М. Коган називає дату народження князя Всеволода – до 1096 р. [6, с. 156]. Р.В. Зотов уважав, що хрестильним іменем було Георгій [7, с. 34–35, 262], тоді як на сьогодні можна стверджувати, що канонічним іменем Всеволода Ольговича було Кирило [8, с. 106; 9, с. 397; 3, с. 56–58]. Князь Всеволод був одружений на донці Мстислава Володимировича, не відомій за іменем [10, стб. 309; 4, с. 25]. Утім, в історіографії дружина Всеволода Ольговича частіше згадується як Марія [3, с. 39; 9, с. 398] або Агаф’я [7, с. 262; 6, с. 156; 11, с. 252]. Можна вважати ISSN 2218-4805 171 Чернігівського князівства. Чому Всеволод Ольгович віддав доньок за представників польської династії Пястів? Що ці династичні зв’язки забезпечували йому у міжкнязівській політиці та на міжнародній арені? Слід розпочати з того, що на території Південної Русі у 30-40-х рр. ХІІ ст. було два головних претенденти на київський стіл – Всеволод Ольгович, чернігівський князь, та Ізяслав Мстиславич, з династії Мономаховичів, на той час князь переяславський. Переяслав, як і Чернігів, був фактично плацдармом для отримання київського князівського столу. Для реалізації об’єднавчих зусиль Всеволоду після захоплення ним Києва в 1139 р. було вигідно вступити в коаліцію із галицьким князем Володи- мирком Володаревичем, тим самим послабивши свого прямого конкурента Ізяслава Мстиславича [17, с. 39]. З іншого ж боку, Всеволод Ольгович прово- див із 1139 р., на думку М.Ф. Котляра, нелогічну міжкнязівську політику, створюючи військово- політичні союзи то з Володимирком Галицьким, то з представниками Мономаховичів. При цьому він забував про свою власну династію Ольговичів, втра- чаючи свій авторитет [18, с. 182–183]. О.В. Трухан помітила прямий зв’язок у діяльності Всеволода Ольговича у Південній Русі та правління польського короля Владислава ІІ з династії Пястів. Паралелі спостерігаються саме на відрізку 1139–1146 рр., тобто припадають на період князювання Всеволода в Києві та верховного принцепса Владислава ІІ у Польщі [16, с. 4]. У Владислава ІІ дійсно були погані стосунки із його братами – молодшими Болеславичами, що детально відмічає Великопольська хроніка. У ній, зокрема, зазначається, що саме дружина польського короля, сестра імператора Конрада, розсварила його із братами [19, с. 107, 110]. У цьому ж джерелі згадується руський князь, який був родичем Владислава ІІ [19, с. 110]. Це не хто інший, як Всеволод Ольгович. Не дивно, що ці правителі породичалися, встановивши династичні зв’язки, скріплені шлюбами доньок Всеволода із Пястами. До речі, шлюби між Рюриківнами та Пястами й Пястівнами та Рюриковичами зафіксовані й для ХІ ст. Як помітила С.Г. Полякова, руські князівни в Польщі та представниці династії Пястів на Русі після укладання династичних шлюбів скріплювали союзницькі відносини руських і польських князів у боротьбі їх із зовнішніми ворогами [20, с. 19]. Проаналізуємо літописні відомості, що підтверджують ці зв’язки між князем Всеволодом Ольговичем та польськими князями. Під 1141 р. за- значено, що безіменна донька Всеволода була віддана в Польщу [10, стб. 308]. Наступна звістка фіксує смерть у Галичі Івана Васильковича, наслідком чого стало вокняжіння Володимирка Володаревича у Галичі. Логічним продовженням цього сюжету стало повідомлення, датоване зимою 1142 р., про укладання шлюбу Звеніслави Всеволодівни із Болеславом, після чого, як наслідок, Всеволод надсилає зятю Владиславу (батьку Болеслава Високого – І.Ч.) свого сина Святос- лава, Ізяслава Давидовича, Володимирка Володаревича Галицького на допомогу в боротьбі проти його братів – молодших Болеславичів. У літописі підкреслюється, що цей похід був вдалий і князі-союзники повернули- ся на Русь із полоненими [10, стб. 313]. М.Г. Бережков сумнівався з приводу точної дати династичного шлюбу між Звеніславою та Болеславом (про який нібито у Київському літописі ХІІ ст. зафіксовано двічі – під 1141 р. та 1142 р.), таким чином відкидаючи думку про два шлюби між доньками Всеволода Ольговича та польськими правителями [21, с. 144]. В.Т. Пашуто зазначав, що союз Звеніслави та Болеслава Високого скріпив підтримку Владислава ІІ Ольговичів загалом та Всеволода зокрема, який отримав владу чи не над усією Південною Руссю, що породило конфлікт із Галичем [22, с. 153]. Звеніслава Всеволодівна, на думку О.В. Головка, стала дружиною сина Владислава Болеслава Високого саме 1142 р., а не як зазначено в Київському літописі 1141 р., адже це був необхідний політичний союз, спрямований як проти молодших братів Владислава – Болеславичів, так і проти Мономаховичів, які закріпилися на той у Волинському князівстві [23, с. 74–75]. Л.В. Войтович також називає роком шлюбу 1142 р. і вважає, що наслідком цього союзу було забезпечено князювання на Волині Святослава Всеволодича [9, с. 401]. Продовжуючи цю тему, дослідник робить висновок, що шлюб між Сбиславою Всеволодівною та Владиславом ІІ «Вигнанцем» стався лише тільки 1143–1144 рр. Проте, підстав для такого висновку, на нашу думку, немає. Невдовзі, вже з 1143 р. ставлення літописця до поляків змінюється. У звістці про одруження Святослава, сина Всеволода із донькою Василька були присутні «Ляхи безбожные» [10, стб. 313]. На думку О.В. Головка, літописець відобразив негативне ставлення киян до Всеволода Ольговича, тому засуджував поляків [23, с. 75]. Утім, Всеволод і Владислав продовжують допома- гати один одному. Зокрема, Владислав ходив походом на Володимирка Галицького під 1144 р. після конфлікту між останнім і Всеволодом, а син Святослав Всеволо- дич здійснив військову кампанію 1145 р. на молодших братів Владислава – Болеслава та Мешка, внаслідок якої було відвойовано 4 міста. Як підкреслює В.Т. Па- шуто, Ігор Ольгович, брат Всеволода, отримав місто Візну, повз яку проходив шлях на Пруссію [22, c. 154]. У свою чергу в 1145 р. Владислав ІІ здійснив похід на Русь. Безперечно, наслідком таких союзницьких стосунків Всеволода із Владиславом були перемоги над молодшими Болеславичами з династії Пястів [23, с. 77] та укріплення Всеволода у Південній Русі. Цікаве повідомлення під 1146 р. про похід Сіверщина в історії України, випуск 9, 2016 172 А.Ф. Литвина, Ф.Б. Успенский. – М.: Индрик, 2006. – 904 с. 12. Чугаєва І.К. Чернігівські княгині і князівни на сторінках Київського літопису ХІІ ст. і Любецького Синодику: порівняльна характеристика / Ірина Чугаєва // Сіверянський літопис. – 2014. – № 6. – С. 3–14. 13. Донской Д. Справочник по генеалогии Рюриковичей / [под ред. Д.М. Шаховского]. – Ренн, 1991. – 366 с. 14. De Baumgarten N. Genealogies et mariages occidentaux des Rurikides Russes / N. De Baumgarten. – Roma, 1928. – 95 р. 15. Мадейчик Э. Пясты и Рюриковичи – династично- поименные связи до XIII в. / Эва Мадейчик: [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://vgd.ru/STORY/table01/htm 16. Трухан О. Чернігівська земля у польсько-руських відносинах ХІ–ХІІІ ст.: шлюбні союзи / О. Трухан // Скарбниця української культури: Зб. наук. праць. – Чернігів, 2005. – Вип. 5. – С. 3–6. 17. Котляр М.Ф. Рюриковичі в Галичині й на Волині / М.Ф. Котляр // Український історичний журнал. – 2008. – № 3. – С. 30–45. 18. Котляр М.Ф. Дипломатия Южной Руси / М.Ф. Котляр. – СПб.: Алетейя, 2003. – 300 с. 19. Великая хроника о Польше, Руси и их соседях ХІ– ХІІІ вв. / [под ред. члена-корреспондента АН СССР В.Л. Янина]. – М.: Изд-во Московского университета, 1987. – 260 с. 20. Полякова С.Г. Княгини Древней Руси Х – первой половины ХІІІ вв.: социальный статус и роль в государственной политике: Автореферат дис. на соиск. науч. степени кандидата исторических наук: спец. 07.00.02 «Отечественная история» / Светлана Полякова. – Брянск, 2006. – 22 с. 21. Бережков Н.Г. Хронология русского летописания / Н.Г. Бережков. – М.: Издательство Академии наук СССР, 1963. – 376 с. 22. Пашуто В.Т. Внешняя политика Древней Руси / В.Т. Пашуто. – М.: Наука, 1968. – 472 с. 23. Головко А.В. Древняя Русь и Польша в политических взаи- мосвязях Х – первой половины ХІІІ вв. / А.В. Головко. – К., 1989. Чугаева И.К. Династические связи Всеволода Ольговича с Пястами Статья посвящена анализу династических связей Руси в 40-х рр. ХІІ в., закрепленных браками дочек Всеволода Ольговича с представителями польской династии Пястов. Автор определяет причины, содержание и последствия такой внешней политики князя Всеволода Ольговича. Ключевые слова: Всеволод Ольгович, Звенислава, Сбыслава, Владислав ІІ «Изгнанник», Болеслав І «Высокий», Володимирко Володаревич, Ипатьевская летопись. Chuhaieva I.K. Dynastic connections between Vsevolod Olhovych and Pyasty The article dedicates to the dynastic connections of Rus in 40th of XII century, which were confi rmed with marriages between Vsevolod Olhovych’ daughters and polish dynasty Pyasty’ representatives. The author determines causes, content and consequences of this foreign policy of Prince Vsevolod Olhovych. Key words: Vsevolod Olhovych, Zvenislava, Sbyslava, Vladyslav The Second «Expatriate», Boleslav The First “Lengthy”, Volodymyrko Volodarevych, Hypatian Chronicle. 12.03.2016 р. польського князя Болеслава на Володимирка Галицького. При цьому літописець називає Болеслава «зятем» (для Всеволода – І.К.) [10, стб. 314, 318–319]. Уточнення й підкреслення родинних зв’язків впевнено свідчить про те, що у Всеволода Ольговича було дві доньки, які вийшли заміж за польських князів. Доречно зауважити, що в Київському літописі Владислав ІІ тричі згадується саме як «Лядский князь», а про його родинні зв’язки із Всеволодом майже не йде мова [10, стб. 315, 318, 319]. Це, на нашу думку, може бути пов’язано із веденням літописання в Києві вже під наглядом після приходу до влади в Києві 1146 р. Ізяслава Мстиславича із роду Мономашичів. Таким чином, Всеволод Ольгович у своїй зовнішній і династичній політиці обрав польський вектор, що було спричинено синхронними внутрішньокнязівськими відносинами на Русі та в Польщі напередодні політичної роздробленості. Через це став фактично «тестем Польщі» в другій чверті ХІІ ст. Хвороба та смерть Всеволода Ольговича 1 серпня 1146 р., князювання в Києва лише тільки 13 днів його брата Ігоря Ольговича, закріплення на великокнязівському престолі Ізяслава Мстиславича, стан вигнанця Владислава ІІ у Німеччині й посилення у Польщі молодших Болеславичів послабили русько- польські відносини. Посилання 1. Татищев В.Н. Собрание починений: в 8 тт. / В.Н. Татищев. – М.: Научно-издательский центр «Ладомир», 1995. – Т. 2–3. История Российская. – Ч. 2. – 688 с. 2. Мельничук В.А. Летописец черниговского князя Всеволода Ольговича в составе Ипатьевского списка (к проблеме литературных границ) / В.А. Мельничук // Книга и литература в культурном пространстве эпох (ХІ–ХХ века). – Новосибирск, 2011. – С. 537–555. 3. Марголіна І. Київська обитель Святого Кирила / Ірина Марголіна, Василь Ульяновський. – К.: Либідь, 2005. – 351 с. 4. Хмыров М.Д. Всеволод II Ольгович / М.Д. Хмыров // Алфавитно-справочный перечень государей русских и замечательнейших особ их крови. – СПб.: Обёртка печ. в тип. А. Бенке, 1870. – 98 с. 5. Лаврентьевская летопись // Полное собрание руських летописей. – М.: Языки русской культуры, 1997. – Т. 1 (репринтное издание Л., 1926). – 496 с. 6. Коган В.М. История дома Рюриковичей (опыт историко- генеалогического исследования) / В.М. Коган. – СПб.: Изд. дом «Бельведер», 1993. – 287 с. 7. Зотов Р. О черниговских князьях по Любецкому синодику и о Черниговском княжестве в татарское время / Р. Зотов. – СПб.: Типография братьев Пантелеевых, 1882. – 377 с. 8. Рапов О.М. Княжеские владения на Руси в X – первой половине ХIII в. / О.М. Рапов – М.: Издательство Московского университета, 1977. – 262 с. 9. Войтович Л.В. Княжа доба на Русі: портрети еліти / Л.В. Войтович. – Біла Церква, 2006. – 784 с. 10. Ипатьевская летопись // Полное собрание руських летописей. – М.: Языки русской культуры, 1998. – Т. 2 (репринтное издание СПб., 1908). – 648 с. 11. Литвина А.Ф. Выбор имени у русских князей в Х–XVI вв. Династическая история сквозь призму антропонимики /

Династичні зв'язки Всеволода Ольговича із Пястами

Institution

Ähnliche Einträge